6166

Естетично-екологічне виховання у дошкільних навчальних закладах

Курсовая

Педагогика и дидактика

Екологічна криза, що виникла через непродумане господарювання людини, змушує змінити своє ставлення до довкілля. Цій меті покликана служити система екологічного виховання, яка є окремим напрямом педагогічної теорії та практики.

Украинкский

2014-11-21

268.5 KB

32 чел.

ЗМІСТ

[1]
Вступ

[2]
Розділ І

[3] Психолого-педагогічні засади екологічного виховання дошкільників

[3.1] 1.1. Сутність екологічного виховання

[3.2] 1.2. Технологія психолого-педагогічного дослідження здорового діалогу дитини з природою в дошкільній установі

[3.3] 1.3. Наступність у екологічному вихованні дітей старшого дошкільного та молодшого шкільного віку

[3.4] 1.4. Перспективні форми екологічного виховання в дошкільних установах

[4]
Розділ ІІ

[5] Формування екологічно мотивованої діяльності

[6] дошкільнят

[6.1] 2.1. Особливості дитячої діяльності

[6.2] 2.2. Пізнавально спрямована діяльність дітей у природі

[6.3] 2.3. Моделювання природних об'єктів та явищ

[6.4] 2.4. Естетично спрямована діяльність дітей у природі

[6.5] 2.5. Екологізація гри

[6.6] 2.6. Праця у природі

[6.7] 2.7. Поведінка як визначальний компонент екологічної культури

[7]
Розділ ІІІ

[8] Практика використання засад екологічного виховання в дошкільних освітніх закладах

[9]
Висновки

[10] Література

[11]
Додатки


Вступ

Актуальність теми дослідження. Поняття екологія, екологічна небезпека, екологічна криза стали звичними для кожного з нас. Загальновідомо, що екологічний стан довкілля за останні десятиріччя істотно погіршився, що значною мірою позначилося на здоров'ї людини, яке, як відомо, є високочутливим природним індикатором на будь-які екологічні зміни. Тому запорукою збереження життя на планеті стає життя людини в гармонії з природою.

Сьогодні природну взаємодію порушено, і наслідки цього дисбалансу ми відчуваємо на собі, зокрема дедалі більше людей потерпає від алергії, зростає кількість вроджених патологій, для багатьох з нас – дорослих і дітей – нормою життя стало постійне вживання ліків.

Така ситуація дала поштовх розвиткові відносно нової науки – екології людини, яка розглядає взаємодію нашого організму з довкіллям з погляду формування та забезпечення високого рівня здоров'я. Екологія людини – це розділ екологічних знань, який спрямовано на досягнення рівноваги й гармонії між людиною та соціоприродним середовищем її перебування.

У цьому контексті особливе місце посідає екологія дитинства. Цей розділ екології набуває державної ваги, адже відомо, що зовнішній вплив на організм, який активно формується, набагато інтенсивніший порівняно з впливом, якого зазнає організм дорослої людини. Тому саме здоров'я дітей є природним біологічним індикатором здоров'я народу.

Проблема збереження здоров'я дітей – складний комплекс екологічних, соціальних, духовних проблем, які тісно переплетені між собою, тож постає питання: хто здатний узяти на себе їх розв'язання? Виявляється, система освіти. Лише вона може робити це щодня, охоплюючи весь контингент дітей. Саме в цій суспільній галузі працюють високодуховні та високоосвічені люди, які глибоко розуміють сьогоднішню кризову ситуацію.

Два останні десятиріччя – це період становлення екологічного освітянського простору. Це період виникнення нових понять: "екологічна свідомість", "екологічне мислення", "екологічна культура", "неперервна екологічна освіта", "екологічна освіта учнів, студентів", "екологічне виховання дошкільнят" тощо.

Науковці працюють над технологіями навчання та виховання дітей і молоді, триває пошук ефективних методів екологічної освіти.

У світлі сказаного, особливо актуальною є тема: "Природа як засіб естетичного виховання дітей старшого дошкольного віку".

Об’єктом дослідження курсової роботи є естетично- екологічне виховання у дошкільних навчальних закладах.

Предмет дослідження – психолого-педагогічні основи екологічного виховання у дітей дошкільного віку.

Метою курсової роботи є дослідження психолого-педагогічних основ екологічного виховання у дітей дошкільного віку.

Реалізація мети курсової роботи здійснюється за допомогою таких завдань:

охарактеризувати психолого-педагогічні засади екологічного виховання дошкільників;

дослідити можливості формування екологічно мотивованої діяльності дошкільнят;

визначити можливості практики використання засад екологічного виховання в дошкільних освітніх закладах.

Робота має таку структуру: вступ, 3 розділи, висновки, список літератури, додатки.


Розділ І

Психолого-педагогічні засади екологічного виховання дошкільників

1.1. Сутність екологічного виховання

Екологічна криза, що виникла через непродумане господарювання людини, змушує змінити своє ставлення до довкілля. Цій меті покликана служити система екологічного виховання, яка є окремим напрямом педагогічної теорії та практики.

Екологічне виховання – систематична педагогічна діяльність, спрямована на розвиток у людини культури, взаємодії з природою.

Завдання екологічного виховання полягає в нагромадженні, систематизації, використанні екологічних знань, вихованні любові до природи, бажання берегти і приумножувати її, у формуванні вмінь і навичок діяльності в природі. Зміст його полягає в усвідомленні того, що світ природи є середовищем існування людини, тому вона має бути зацікавлена в збереженні його цілісності, чистоти, гармонії. Екологічне виховання неможливе без уміння осмислювати екологічні явища, робити висновки щодо стану природи, виробляти способи розумної взаємодії з нею. Ці уміння учні набувають на уроках та в позаурочній діяльності. Водночас естетична краса природи сприяє формуванню почуттів обов'язку і відповідальності за її збереження, спонукає до природоохоронної діяльності, запобігання нанесенню збитків природі [28].

Метою екологічного виховання є формування в особистості екологічної свідомості і мислення. Передумова для цього – екологічні знання, наслідок – екологічний світогляд. Екологічну свідомість як моральну категорію потрібно виховувати у дітей з раннього дитинства.

На основі екологічного мислення і свідомості формується екологічна культура, яка передбачає глибокі знання про навколишнє середовище (природне і соціальне), екологічний стиль мислення і відповідальне ставлення до природи, вміння вирішувати екологічні проблеми, безпосередню участь у природоохоронній діяльності.

Система екологічного виховання передбачає врахування основних її аспектів:

національного та регіонального підходів до вибору навчального матеріалу екологічного спрямування;

гуманістичну спрямованість і зростаючу роль екологічних чинників у вирішенні глобальних проблем людства (раціонального використання природних ресурсів, забезпечення населення екологічно чистими продуктами харчування, захисту середовища від забруднення промисловими та побутовими відходами);

збереження фізичного і духовного здоров'я людини;

об'єктивності у розкритті основних екологічних законів та понять, що дають підстави вважати екологію наукою, яка розвивається, намагаючись вирішувати проблеми довкілля;

зв'язку між набутими екологічними знаннями і життям, розкриття їх цінності не лише у виробництві, а й у повсякденному житті людини [28].

Отже, практична реалізація завдань і мети екологічної освіти будується на засадах: комплексного розкриття проблем охорони природи; взаємозв'язку теоретичних знань з практичною діяльністю учнів у цій сфері; включення екологічних аспектів у структуру предметних, спеціальних узагальнюючих тем та інтегрованих курсів, які розкривають взаємодію суспільства і природи; поєднання аудиторних занять з безпосереднім спілкуванням з природою (екскурсії, трудові екологічні практикуми тощо); використання проблемних методів навчання (рольові ігри та ін.).

1.2. Технологія психолого-педагогічного дослідження здорового діалогу дитини з природою в дошкільній установі

Експеримент розпочинається відповідно до Положення про експериментальний педагогічний майданчик, затвердженого Міністерством освіти України 16 грудня 1993 року (Наказ № 451). Згідно зі статутом установи, на її базі будуть розроблятися й апробуватися нові соціально значущі виховні ідеї і технології, зміст яких зводиться до вироблення системи екологічного виховання здорового діалогу дітей дошкільного віку з природою, яка спрямована на формування екологічної культури, що проявляється у свідомості, мисленні, поведінці та діяльності дошкільника.

На думку М.Багера, "вибір нової стратегії розвитку, запрограмованої самою природою, підпорядкованої об'єктивним законам Всесвіту, яка забезпечує діалектичну єдність макрокосмосу (Всесвіту) і мікрокосмосу (Людини), а також розвиток людини в гармонії з усіма формами життя забезпечать людству здорове духовно-творче і надійне майбутнє". Тобто екологізація дитячого світосприйняття не є результатом виховного "моновпливу" – це має бути неперервна система взаємопов'язаних, збалансованих способів корекції сприймання і оцінки природи, а також досвіду поведінки в ній.

Педагогічний експеримент спрямований на формування основ екологічної культури особистості дошкільника. Для здійснення цієї мети педагогічний колектив дошкільної установи творчо моделює необхідні педагогічні технології та їхні компоненти:

зміст екологічного виховання в дошкіллі (апробує ефективність різних виховних програм, визначає оптимальний варіант проекту Базового компонента дошкільної освіти з урахуванням специфіки дошкільного дитинства, коли пріоритетними є розвиток і виховання, залучення дитини до різних видів діяльності, де задіяні її фізичний, психологічний та соціальний потенціали, узгоджує робочу програму з кафедрою педагогіки, психології та методики навчання Обласного науково-методичного інституту післядипломної освіти, затверджує її в обласному управлінні освіти);

зміст та форми організації виховної роботи через реалізацію авторських програм;

на науковій основі залучає до природоохоронної роботи з дітьми батьків, громадські організації;

комплексний підхід, що передбачає розвиток чуттєвої сфери, спрямований на емоційно-ціннісне ставлення до природного довкілля;

експериментує методи і прийоми творчої діяльності вихователів, керівників гуртків, ґрунтуючись на принципах гуманізації, що орієнтують на виховання цілісної особистості, здатної до самовираження через позитивний діалог з природою [11, 84].

Науково-теоретичною і методологічною основою функціонування експериментально-педагогічного майданчика є розробки провідних науковців України.

Учені М.Й. Бауер, М.І. Курик, Н.В. Лисенко, З.П. Плохій засвідчують, що формування основ екологічної культури слід розпочинати з раннього віку . дитини. Про глибину та істину екологічного виховання дошкільників йдеться у монографії М.Й.Бауера "Методологія екологічної освіти". Зокрема, автор виділяє найважливіші риси, характерні для розвитку в дітей екологічної культури, які ми маємо на меті формувати як у собі, так і в своїх вихованцях:

наявність світоглядних ціннісних орієнтацій щодо позитивного ставлення до природи;

природовідповідний екологічний стиль мислення і відповідне ставлення до природи й свого здоров'я;

уміння і досвід у вирішенні екологічних проблем;

безпосередня участь у природоохоронній діяльності;

передбачення можливих негативних віддалених наслідків природопере-творюючої діяльності людини [11, 84].

У посібнику Н.Ф. Яришевої "Методика ознайомлення дітей з природою" [29] досить широко, з позицій сучасних педагогічних досліджень, висвітлюється технологія ознайомлення дошкільників з природою, а також розкриваються різні види творчої роботи з екологічного виховання, основу якого складають знання і діяльність дитини. На сутність багатогранної цінності природи звертає увагу Лисенко Н.В. у посібнику "Екологічне виховання дошкільників". Вищеназвані монографія та посібники допоможуть науковцям і практикам визначити напрями, форми і методи проведення експерименту з формування основ екологічної культури дітей дошкільного віку. Ознайомлення з основами екологічної культури особистості в умовах навчально-виховного закладу неможливе без пошуку та впровадження нових педагогічних технологій виховання, що передбачають вдосконалення виховного процесу засобами дитячої евристики, введення нових пізнавальних та творчо-взірцевих форм активної діяльності дітей, поєднання дошкільного та родинного виховання світоглядних ціннісних орієнтацій стосовно ставлення. Вирішенню цих питань у діяльності педагога можуть допомогти статті, публікації та дослідження науковців з даної проблеми. У 2001 році видано посібник з екологічного виховання кандидата педагогічних наук З.П. Плохій "Виховання ціннісного ставлення до природи у дітей дошкільного віку".

Програмно-методичне забезпечення формування основ екологічної культури особистості в умовах дошкільної установи відображене у програмах:

Малятко (Науковий керівник авторського колективу З.П. Плохій).

Дитина (Є.В. Бєлкіна, Н.М. Бібік, М.С. Вашуленко та інші).

Українське дошкілля (Н.М. Міськів та інші) [11, 85].

Експериментуючи й узгоджуючи різні програми виховання дітей дошкільного віку, вивчаючи новітню інформацію, зміст якої зводиться до вироблення неперервної системи екологічної освіти, спрямованої на екологізацію дитячого світосприймання, педагогічний колектив дошкільної установи № 38 м. Чернівці поступово буде опановувати основи науково-методичної роботи, її практичні аспекти, спрямовані на розвиток ціннісно-мотиваційної сфери особистості, гармонізацію стосунків з навколишнім середовищем. Цей принцип спрямованості виховання і розвитку, виражається формулою: "Відчувай, спостерігай, узагальнюй, дій".

Тому шляхом моніторингу педагогічного експерименту, аналізу, прогнозу досягаємо оптимальних умов діалогу дитини з природою.

Розглянемо Програму науково-дослідної роботи експериментального педагогічного майданчика дошкільної установи № 38 м. Чернівці

Основна проблема дослідження. В умовах розбудови незалежності України питання теорії та практики створення здорового діалогу дитини з природою, який вдало поєднуватиме інтелектуальний та фізичний розвиток і творчу взаємодію з навколишнім середовищем, є і метою, і засобом виховання дитини, що передбачає розвиток чуттєвої сфери, направленої на формування емоційно-ціннісного ставлення до природного довкілля.

Тому ця важлива педагогічна проблема є ключовою соціальною проблемою адаптації до умов співжиття людини в природі.

До таких, поруч з іншими, у педагогіці слід віднести екологічне виховання дітей, залучення їх до систематичного діалогу з природою. Сьогодні, коли значно погіршився екологічний стан, а чорнобильське лихо невпинно розповзається по українській землі, піклування про екологічне здоров'я нації стає необхідною проблемою кожного, хто працює з дітьми в дошкільній установі.

Тема дослідження. Технологія організації психолого-педагогічного комфорту в процесі реалізації здорового діалогу дитини з природою.

Призначення наукового проекту. Змоделювати таку систему інтегрування новітніх технологій, яка б своєчасно виявляла і повноцінно розвивала діалог дитини з природою, сформувала в неї бажання оволодівати новими знаннями як у процесі виховання, так і під час активної творчої самостійної діяльності; вміння використовувати набуті знання і навички в різноманітних життєвих ситуаціях.

Мета. Комплексна діагностика і гармонійний розвиток засобами спілкування дитини з природою в системі інтеграції інноваційних технологій як один із шляхів реалізації Державної програми "Освіта. Україна XXI століття".

Об'єкт дослідження. Оптимально змодельована система екологічного виховання на базі здорового діалогу дитини з природою в умовах діяльності дошкільної установи.

Предмет дослідження. Динаміка оптимального прояву здібностей дитини в спілкуванні з природою.

Завдання

Загальнонауковий аспект: створення нової моделі екологічного виховання через безпосередню взаємодію дитини з природою як елементу інтелектуального та фізичного розвитку і творчої взаємодії з навколишнім середовищем.

Дидактичний аспект: науково обґрунтувати й експериментально перевірити умови створення діалогу дитини з природою, який би виявляв і повноцінно розвивав природні задатки, здібності, обдарованість дитини.

Психологічний аспект: виявити і експериментально змоделювати оптимально-індивідуальні психологічні умови процесу здорового діалогу дитини з природою під час виховної роботи.

Практичне значення. Планується створити таку модель діалогу взаємодії дитини з природою, яка б завдяки оптимальним умовам гуманізації та демократизації виховного процесу сприяла розвитку і реалізації творчого потенціалу вихователя та дитини.

Новизна дослідження. Моделювання дієвої системи діалогу дитини з природою, що тісно поєднує теоретично-настановні знання і практику особистої взаємодії з природою, дає їй змогу практично реалізувати свій природний потенціал.

Теоретичне значення дослідження. Глибоке соціально-психологічне дослідження проблеми діалогу дитини з природою дасть змогу створити:

оптимальні психологічні умови з метою розвитку у дітей творчих здібностей, які допоможуть глибше взаємодіяти з природою і поглибити механізм розвитку дитячих здібностей, обдарованості, таланту;

теорію плідної взаємодії суб'єктів виховного процесу, що дає змогу активізувати творчі резерви особистості у системі спілкування з природою на рівні мікро- і макрооточення;

методику проведення психолого-педагогічного тренінгу з розвитку творчих здібностей, поведінки дошкільників у природі.

Етапи дослідження

Діагностично-концептуальний етап (2001-2003 pp.)

1. Розробка концепції розвитку творчої взаємодії дошкільників з природою.

2. Розробка методологічної моделі прогнозування творчого діалогу дітей з природою на основі розвитку та закріплення інтересу.

3. Комплексне вивчення стану виховання дітей засобами формування основ екологічної культури.

4. Відбір і апробація інноваційних технологій в організації виховного процесу дошкільної установи.

5. Психодіагностика визначення інтелектуального і творчого потенціалу створення здорового діалогу дитини з природою.

Організаційно-прогнозуючий етап (2006-2007 pp.)

1. Зондування ефективності і корекція змісту виховного процесу на основі здорового діалогу дитини з природою.

2. Прогностика результатів реалізації принципів і положень методологічної моделі взаємодії дитини з природою на основі розвитку інтересу до самостійності та прояву творчості.

3. Моделювання й обґрунтування критеріїв продуктивної взаємодії дитячої установи і родини щодо формування у дошкільників любові до природи.

4. Формування наукового прогнозу щодо перспектив розвитку та впровадження елементів взаємодії дитини з природою.

5. Психолого-педагогічне проектування диференційованих рівнів інтелектуального, соціального і духовного розвитку дошкільників.

Формуючий етап (2007-2008 pp.)

1. Формування гуманістичних духовних орієнтирів особистості і корекції володіння дітьми уміннями спілкуватися з природою.

2. Формування позитивного соціально-культурного середовища дошкільної установи з орієнтацією на взаємодію дитини з природою.

3. Формування розвивальної взаємодії між об'єктами психолого-педагогічного процесу.

4. Цілісне впровадження оптимальної технології для творчого розвиваючого виховання на основі створення здорового діалогу дитини з природою та систематичне оцінювання її ефективності.

5. Формування методологічної і психологічної культури вихователя.

6. Впровадження системи заходів (форми, засоби, методи тощо), спрямованих на повну самоактуалізацію і самореалізацію творчого потенціалу дитини в процесі спілкування з природою.

7. Психокорекція інтелектуального, соціального розвитку дітей.

Узагальнюючий етап (2008-2009 pp.)

1. Кількісний і якісний аналіз результатів експерименту.

2. Зіставлення результатів експерименту з його метою і завданнями.

3. Системна оцінка результатів експерименту, в тому числі перевірка однієї із моделей інтегрування новітніх технологій щодо організації спілкування дитини з природою.

4. Оформлення й опис ходу та результатів експерименту:

а) підготовка звітів і виступи з доповідями;

б) написання рефератів, статей;

в) розробка методичних рекомендацій.

Прогностика позитивних результатів

1. Позитивна комплексна діагностика і гармонійний розвиток творчих здібностей дітей щодо здорового діалогу з природою.

2. Значна ефективність експериментального впровадження диференційованого виховного процесу засобами здорового діалогу дитини з природою.

3. Створення позитивного мікро- і макрооточення з метою розвитку в кожної дитини творчих здібностей у здоровому діалозі з природою.

4. Комунікативна інтенсифікація виховного процесу і психологічно вивірене педагогічне керівництво у системі "вихователь-дитина", що забезпечує високий рівень здорового діалогу дітей з природою.

5. Високий ступінь реалізації моральних, естетичних, фізичних, духовних можливостей дитини в процесі здорового діалогу з природою.

6. Виховання в дітей позитивного, емоційно-піднесеного ставлення до природи на рівні мистецтва.

7. Забезпечення неперервності, наступності, поступовості, природовідповідності, ефективного взаємозв'язку дитсадка і родини.

8. Відродження кращих традицій етнопедагогіки українського народу. Врахування вищезазначених елементів технології психолого-педагогічного дослідження здорового діалогу дитини з природою в дошкільній установі буде сприяти проведенню науково-дослідної діяльності в процесі постановки експерименту.

1.3. Наступність у екологічному вихованні дітей старшого дошкільного та молодшого шкільного віку

Одним із чинників, що визначають перспективи буття української нації, є екологічна освіта, зміст якої ставить перед людиною завдання визначити своє місце у нашому спільному домі, що зветься Земля. Усвідомлення необхідності узгоджувати свою діяльність із правилами взаємодії з природним довкіллям, які відповідають логіці самої природи, забезпечить можливість існування людства сьогодні та в майбутньому. Екологічне виховання як складник формування особистості є актуальною педагогічною проблемою, що має велике економічне та соціальне значення і потребує пошуку ефективних шляхів розв'язання в усіх ланках освіти.

Дошкільне дитинство – сенситивний період розвитку дитини, який відіграє важливу роль у формуванні моральних особистісних рис, що включають і екологічну культуру. Наступність у роботі дошкільної та початкової ланок освіти є важливою умовою неперервності та ефективності екологічного виховання дітей старшого дошкільного та молодшого шкільного віку. Сформовані в дітей у дошкільному виховному закладі знання про природу, які складають основу екологічної культури, екологічного світорозуміння, екологічної вихованості, повинні розширюватися і поглиблюватися школі.

Бережливе ставлення до природного довкілля інтегрує в собі знання, почуття і дії. Тому екологічне виховання будується на основі принципу міждисциплінарності та комплексного розкриття екологічних проблем. Однак основна робота, спрямована на формування у дітей основ екологічної культури, здійснюється у процесі пізнання природи.

Досліджуючи проблему наступності в ознайомленні з природою дітей 6 і 7 років в умовах діяльності навчально-виховного комплексу "школа-дитячий садок", було встановлено, що ефективність її реалізації є важливою умовою результативності формування в дітей емоційно-ціннісного ставлення до природи (позитивний емоційний відгук, інтерес, усвідомлення цінності компонентів природи), їхньої пізнавальної компетентності стосовно природи (обсяг, правильність і повнота, осмисленість, міцність та дієвість знань) та екологічно доцільної поведінки (навички бережливого ставлення до природи, уміння доглядати за рослинами та тваринами) [11, 92].

Результати проведеного педагогічного експерименту дають підстави вважати, що динаміка сформованості рівнів компетентності старших дошкільників і молодших школярів стосовно природи досягається за певних умов, основними з яких є такі: узгодження завдань, змісту програмового матеріалу (поступове ускладнення, розширення і поглиблення тих знань, умінь і навичок, які засвоєні на попередньому етапі, перспективна спрямованість на вимоги наступного етапу навчання); узгодження методів, форм організації природопізнавальної діяльності старших дошкільників і молодших школярів, урахування у їх виборі закономірностей психічного розвитку дітей цих вікових періодів; готовність вихователів і вчителів до забезпечення наступності (знання вихователями шкільної програми та методики організації навчально-виховного процесу, а вчителями дошкільної, урізноманітнення роботи з батьками) та співпраці у досягненні ефективності навчально-виховного процесу; оптимізація педагогічного процесу; організація спільних форм природопізнавальної діяльності дошкільників і учнів; педагогічна просвіта батьків, залучення їх до виконання освітньо-виховних завдань, створення природного середовища. До об'єктивно існуючих умов, які сприяють реалізації наступності, належать і особливості діяльності НВК "школа-дитячий садок", який об'єднує дошкільну та початкову ланку освіти в єдину педагогічну систему.

Немає сумніву в тому, що позитивний емоційний відгук, пізнавальний інтерес до компонентів природи, усвідомлення їхньої цінності, уявлення про взаємозв'язки і взаємозалежності у природі, практичні навички дбайливого ставлення до тварин і рослин можна сформувати в процесі різних видів діяльності дітей у безпосередньому природному довкіллі. Отже, важливою умовою ефективності ознайомлення дітей з природою і, зокрема, формування в них основ екологічної культури є розвиваюче природне середовище, яке має відповідати змісту програми. Що забезпечити означену умову, у взаємодії з батьками були створені куточки охорони природи (у природному середовищі – міський парк, у приміщенні комплексу – кімната природи), городи, квітники, ділянки-мапи, міні-ставок, міні-гайок. Різновидність рослин на території комплексу сприяла формуванню в дітей відчуття краси природи, наукових знань про єдність і цілісність природного середовища, засвоєнню основних засад його захисту, ознайомленню з рослинами, які охороняються законом, організації спільних форм природопізнавальної та природоохоронної діяльності старших дошкільників і молодших школярів.

Результати проведеного дослідження свідчать, що розв'язати суперечності, які існують у змісті, методах і формах екологічного виховання дітей старшого дошкільного та молодшого шкільного віку можна за умови створення наскрізної програми ознайомлення з природою та сукупності методичного забезпечення навчально-виховного процесу. У розробленій нами експериментальній програмі було ускладнено зміст для першого класу і систематизовано програмовий матеріал за темами: "Природа і я", "Вода", "Повітря", "Ґрунт", "Рослини", "Тварини", "Ліс", "Людина і природа". У кожній темі ми виділили пізнавальний і виховний компоненти.

У виборі змісту, методів і форм пізнання дітьми природи, формування у них досвіду взаємодії з природним довкіллям, інтересів, потреб, навичок, що виявляються в екологічно доцільній поведінці, ми враховували особливості психічного розвитку старших дошкільників і молодших школярів, специфіку змісту, дидактичні функції різних методів, а також керувалися положеннями щодо цінності чуттєвого сприймання, словесного розмірковування та практичної діяльності. У підготовчій групі надавалася перевага методам і формам, які забезпечують безпосереднє пізнання природи (спостереження, екскурсія, праця у природі, прогулянка, дослід). У другій половині навчального року ширше використовувалися словесні (бесіда, розповідь, словесні логічні задачі екологічного змісту тощо), проблемно-пошукові (проблемні завдання, екологічні ситуації тощо) методи, моделювання. Розроблені предметно-схематичні моделі полегшували усвідомлення дітьми зв'язків і залежностей, які існують у природі (причинно-наслідкові, структурно-функціональні, часові та ін.) [11, 93].

Закріплення в дошкільників знань про зовнішні ознаки компонентів живої природи, властивості, видову належність, середовище існування, особливості поведінки, спосіб живлення, характерні ознаки сезону здійснювались у процесі використання природознавчих ігор. Під час проведення ігор ("Сім'я", "Зоопарк", "Птахоферма", "Ветеринарна лікарня" та ін.) приділялася увага формуванню в дітей гуманного ставлення до тварин.

На початку навчального року в першому класі надавалася перевага формам і методам безпосереднього пізнання природи, які сприяють формуванню емоційно-ціннісного ставлення до природи, екологічно доцільної взаємодії з природним довкіллям, системних знань про цілісність світу природи (екскурсія, дослід, експеримент, праця у природі, предметно-схематичні, графічні моделі тощо), поступово збільшувалася питома вага словесних методів (бесіда, розповідь, пояснення). Оскільки в реалізації наступності необхідно враховувати механізми взаємозв'язків основних видів діяльності, у першому класі ми більше часу приділяли самостійним спостереженням та різним видам екологічних ігор (дидактичні ігри, ребуси, кросворди, вікторини, КВК тощо). Доцільність їх використання зумовлена тим, що гра для першокласників, які "на третину дошкільники" (Є.Тіхєєва), відіграє досить важливу роль, адже саме в ігровій діяльності зароджується навчальна, а про її сформованість у першому класі ще говорити рано.

Екологічне виховання молодших школярів продовжувалося в позаурочний час у різних видах діяльності (догляд за рослинами і тваринами в куточку охорони природи, перегляд діафільмів, збирання насіння, лікарських рослин, заготівля їжі для тварин, підгодівля птахів, природознавчі ігри, розваги тощо).

Наступність забезпечувалася єдністю у стилі керівництва пізнавальною діяльністю дошкільників і учнів, який ґрунтувався на засадах співробітництва. Як засіб диференціації використовувалися різної складності проблемні ситуації, які, з одного боку, сприяли усвідомленню зв'язків та залежностей у природі, з іншого – активній інтелектуальній діяльності.

Під час експерименту мали змогу дослідити педагогічні можливості спільної діяльності старших дошкільників і молодших школярів у досягненні ефективності реалізації наступності в ознайомленні їх з природою (екскурсії, природознавчі ігри, випуск екологічної газети, праця у природі тощо). Оскільки ефективність спільної діяльності дошкільників і першокласників значною мірою залежить від їхньої готовності до взаємодії, ми визначили послідовність включення дітей у спільні форми роботи. На першому етапі проводилися спостереження дошкільників за працею учнів у природі, їхніми іграми. Спільна діяльність розпочиналася із природознавчих ігор (рухливі, творчі, дидактичні). Праця у природі планувалася один раз на тиждень. У розподілі трудових завдань враховувались інтереси та рівні сформованості знань і трудових навичок. "Сильні" учні виконували завдання зі "слабшими" дошкільниками, а "сильні" дошкільники – зі "слабшими" учнями.

Значно вищий рівень пізнавальної активності спостерігався в дошкільників і першокласників під час спільних екскурсій та оформлення екологічної газети. Екологічне спрямування змісту газети визначалося такими рубриками: "Природа звинувачує"; "Наші добрі справи"; "Вони нас лікують"; "Цікаве у світі краплини". У випуску газети брали участь батьки, робота яких пов'язана з природоохоронною діяльністю (лісник, ветеринар, пасічник, інспектор рибнагляду, садівник). Відчуваючи відповідальність за свій соціальний статус "старших", першокласники прагнули якнайкраще виглядати перед меншими дітьми, що загалом позначилося на результативності педагогічного процесу [11, 95].

На підставі результатів дослідження ми вважаємо, що наступність в екологічному вихованні дітей 6 і 7 років в умовах діяльності НВК "школа – дитячий садок" досягається шляхом інтеграції педагогічної діяльності вихователів, учителів і сім'ї. Результативними видами їх взаємодії є такі: взаємовідвідування й обговорення уроків і занять; педагогічне моделювання; ділові ігри; планування спільних форм діяльності дошкільників і учнів, самоосвіта (за рекомендованою науково-методичною літературою); виконання обов'язків учителя вихователем у позаурочний час в першому класі, а вчителем – вихователя в підготовчій групі. Для батьків було визначено коло знань, які діти можуть засвоїти з ними вдома, і розроблено поради: "Що розповідати дітям про природу", "Як допомагати дітям вести самостійні спостереження за об'єктами та явищами природи", "Яку прочитати дітям природознавчу художню літературу", "Як обладнати вдома куточок природи" тощо.

Отже, забезпечивши умови для ефективної реалізації наступності в ознайомленні з природою дітей старшого дошкільного та молодшого шкільного віку, можна досягти неперервності та ефективності їх екологічного виховання.

1.4. Перспективні форми екологічного виховання в дошкільних установах

Нинішня екологічна ситуація в Україні характеризується як глибока всебічна еколого-економічна криза. Така ситуація зумовлена двома причинами.

Першапротягом тривалого часу функціонування адміністративно-командної економіки колишнього СРСР відбувалося з нарощуванням продуктивних сил практично без урахування екологічних наслідків, панував відомчий, споживацький підхід до розміщення нових виробництв, недостатня увага приділялась управлінню охороною природи і контролю за якістю навколишнього природного середовища.

Друганизький рівень екологічного виховання та освіти всього населення України загалом і дошкільників зокрема.

Україну не минули такі глобальні явища, як кислотні дощі, транскордонне забруднення, руйнування озонового шару, потепління клімату, накопичення відходів, особливо токсичних і радіаційних, зниження біологічного різноманіття. Аварія на Чорнобильській атомній електростанції 1986 року з її величезними медико-біологічними наслідками спричинила в Україні ситуацію, що наближається до рівня глобальної екологічної катастрофи.

В останні роки в динаміці здоров'я населення намітився ряд негативних тенденцій, певною мірою пов'язаних із незадовільною екологічною ситуацією. В Україні з 1991 року відсутній природний приріст населення, а тривалість життя на 6 років нижча, ніж у розвинутих країнах. Темпи зростання загальної захворюваності за останні десять років склали близько 35 відсотків.

Серйозне занепокоєння викликає сучасний стан природного середовища. Ліси, що в основному виконують захисні водоохоронні та санітарно-гігієнічні функції, інтенсивно експлуатуються, гинуть від промислових викидів і пожеж, їхній стан зумовлений як рівнем та інтенсивністю антропогенного впливу, так і зростаючим техногенним навантаженням, які порушують природну стійкість і захисні функції лісових екосистем. У результаті цього спостерігається процес деградації генетичного фонду живої природи практично в усіх регіонах України. До Червоної книги України занесено 531 вид рослин і грибів (12 % дикорослої флори) та 281 вид тварин. Площа природно-заповідного фонду України зростає дуже повільно.

Вихід із цієї складної екологічної ситуації може полягати тільки в посиленні державного контролю за станом навколишнього природного середовища та реалізації Концепції неперервної екологічної освіти і виховання в Україні.

Головною метою екологічного виховання є формування індивідуальної екологічної свідомості і мислення, усвідомленого, активного і гуманного ставлення до довкілля [11, 90].

У дошкільних закладах екологічне виховання дітей доцільно розглядати насамперед у моральному аспекті, оскільки в основі ставлення людини до світу природи мають лежати гуманні почуття, тобто усвідомлення цінності будь-якого прояву життя, а отже – бажання захистити і зберегти його. Формуючи в дитини гуманний погляд на природу, педагог повинен допомогти їй зрозуміти: людина і природа тісно пов'язані між собою, тому турбота про довкілля є водночас турботою про людину, про ЇЇ майбутнє, а отже, те, що завдає шкоди природі, шкодить і нам самим. Недбалі дії, внаслідок яких руйнується природа, є аморальними. Нищення довкілля є наслідком занепаду особистості і її моральних вартостей.

Таким чином, "зовнішні" екологічні проблеми переходять у внутрішні проблеми людини. У цьому полягає сутність гуманітарного підходу до екологічного виховання. Його мета – формування індивідуальної екологічної свідомості і мислення, що спонукає відмовитися від споживацької психології.

Про усвідомлене активне й гуманне ставлення до довкілля свідчать: усвідомлення необхідності дбати про його збереження; засвоєння норм поведінки на природі і дотримання їх у праці та побуті.

Часто ми стикаємося з тим, що людина знає правила поведінки і водночас порушує їх, бо вони не стали її особистісним переконанням. Щодо дітей, то важливу роль у цьому питанні відіграє форма проведення екологічного виховання. Найбільш дієвою та ефективною у формуванні в дітей екологічної свідомості є ігрова форма проведення занять. Заслуговує на увагу також форма бесід-мандрівок на дитячі майданчики, парки, екологічні центри, де наявні елементи лісових екосистем. Дитина, розв'язуючи для себе життєве завдання, поставлене педагогом, використовує набуті знання та досвід і водночас на практиці порівнює власні вчинки і вчинки інших з тим, що для неї значуще й дороге, а до чого вона байдужа.

Істотно важливо з усього розмаїття суспільних і природних явиш вибирати саме ті, які мають у своєму змісті екологічне спрямування, а при виборі форми проведення екологічного виховання дітей необхідно враховувати систему особистих цінностей, що лежить в основі діяльності кожної людини. Керуючись індивідуально-орієнтованим підходом до виховання дітей у дошкільних закладах доцільно створювати профільні групи та гуртки екологічного спрямування.


Розділ ІІ

Формування екологічно мотивованої діяльності

дошкільнят

2.1. Особливості дитячої діяльності

Організація взаємодії дошкільнят з об'єктами природи у довкіллі потребує аналізу й урахування основних закономірностей їхньої діяльності. Насамперед зауважимо, що діяльність не є самодостатнім утворенням, а похідна від діяча. Дитині змалечку притаманна активність, яка проявляється у рухових діях. Усі вони виникають під впливом конкретних подразників, що перебувають на близькій відстані й здійснюються без попереднього плану чи наміру. У перші роки життя малюка не мета спрямовує його дії, а самі дії підказують мету. Дитиною керують неусвідомлений потяг до чогось, прагнення зазнати приємного відчуття й уникнути неприємного, її рухові дії передують мисленню. Тобто вона спочатку діє, а вже потім намагається, збагнути те, що робить [23].

У три-чотирирічного дошкільняти ще недостатньо розвинута здатність контролювати себе. А позаяк нервові збудження гальмуються дуже повільно, йому важко спрямовувати свої почуття та дії певним чином і утримувати їх до отримання потрібного результату. На думку фахівців, за умови відповідного виховання лише 6-7-річна дитина може ставити перед собою певну мету й досягати її.

Здатність діяти послідовно й цілеспрямовано формується поступово й поетапно. Спочатку наслідуються дії та поведінка дорослих. Ця риса, яка ґрунтується на притаманній дошкільному віку навіюваності, є для педагога потужним виховним засобом. На наступному етапі діти вчаться виконувати нескладні й зрозумілі їм дії та доручення. У такий спосіб виявляється їхня природна активність, нагромаджується життєвий досвід, розвиваються вольові якості.

Після виконання окремих, не пов'язаних між собою дій, дитина має набути досвіду цілеспрямованої діяльності, коли ставиться певна мета, планується послідовність дій і досягається конкретний результат. Оскільки ж її рухи та вчинки ще слабко узгоджуються, дії непослідовні, обсяг знань та вмінь недостатній, то будь-яка її діяльність потребує цілеспрямованого впливу дорослого. Тут чимало важать схвалення проявів самостійності, наполегливості, прищеплення віри в себе, самоповаги, навчання самоконтролю та самооцінки.

Аналізуючи специфіку діяльності дітей дошкільного віку, ми спираємося на положення наукової психології про категорію діючого суб'єкта, який не лише виробляє матеріалізовані продукти (дошкільнят, ясна річ, це прямо не стосується), а й розвивається як особистість. Передумовою ж розвитку особистісних якостей є не будь-яка діяльність, а та, що відповідає певному ставленню до неї і дає змогу проявляти його.

2.2. Пізнавально спрямована діяльність дітей у природі

За даними екологічної психопедагогіки, у ставленні дошкільнят до природи переважає когнітивний компонент. Отож активність дитини доцільніше розвивати у пізнавальній діяльності. її основними видами є спостереження, пошукова робота, екологічне моделювання [23].

У науковій літературі спостереження трактується як діяльність, самостійно організовувана особою-спостерігачем. С Рубінштейн розглядав цей процес як результат усвідомленого сприймання об'єкта чи явища, в ході якого розвивається мислення дитини. Розвиненість і результативність здійснюваних спостережень можливі за умови, якщо дошкільнята здатні: приймати пізнавальне завдання; планувати послідовність дій; самостійно ставити короткочасну мету спостереження; фіксувати його результати у вигляді висловлювань, у художній творчості, в календарі спостережень; а також використовувати засвоєні засоби пізнання в нових умовах.

Уміння організовувати спостереження залежить від достатньої кількості систематизованих знань та їх усвідомлення дитиною. І саме спостереження є передумовою формування пізнавальної діяльності. За даними науковців, найбільш значущими в організації цього процесу є такі моменти:

зміст спостережень за живими істотами складають: їхній зовнішній вигляд; способи функціювання (поведінка); компоненти середовища існування та особливі ознаки, які допомагають пристосовуватися до нього; взаємодія з іншими живими істотами та людьми;

обсяг знань, які подаються дошкільнятам, розподіляється на "порції", що дає змогу поступово й ґрунтовно засвоювати їх;

спостереження з певної теми проводяться протягом одного-трьох місяців з невеликими інтервалами в часі, завдяки чому в дитини формуються пізнавальний інтерес, емоційний досвід.

У дитячій пошуковій діяльності експериментування є провідним упродовж усього дошкільного віку. Тут дитина – дослідник, який самостійно діє з предметами задля їх пізнання та оволодіння ними. Вже від самого малечку діти виконують й соціальні експерименти, випробовуючи на дорослих та однолітках різноманітні способи власної поведінки у пошуках найдоцільніших варіантів.

Структуру будь-якого досліду становлять: постановка проблеми; пошук способів її розв'язання та побудова гіпотез; вирішення завдання за допомогою практичних дій. У дослідницькій діяльності пошукове завдання виконується практично, що відповідає дійовому типу мислення дошкільнят. Більшість дослідів дають змогу відразу ж отримати результат, це стимулює цікавість дитини. А позаяк здатність бачити невідоме ґрунтується на попередньо набутому досвіді, тож успішна дослідницька діяльність можлива за наявності в дітей певних знань про світ природи.

2.3. Моделювання природних об'єктів та явищ

Психолого-педагогічними дослідженнями встановлено, що за допомогою просторових та графічних моделей у дитини досить легко формуються орієнтувальні вміння, інтелектуальні та практичні дії, розвиваються мисленні процеси; доведена й ефективність створення разом із дорослим екологічних моделей. Доцільність моделювання зумовлена розмаїттям природних явищ, змінністю і циклічністю сезонних ознак, прихованістю причинних зв'язків. Так звані конічні моделі (схожість образу з натурою) дають змогу показати дітям не лише особливості будови та поведінки тварин, а й пристосувальний зв'язок із середовищем існування, в основі якого – маскувальне й залякувальне забарвлення та відповідні форми поведінки. За допомогою моделей-шкал демонструють різні аспекти будови рослини: колір, розмір, характер поверхні, форму, кількість окремих частин. Це дає дітям змогу сприймати й характеризувати її за кількома ознаками водночас [23].

Розвиткові продуктивної та інтелектуальної діяльності дошкільнят сприяє графічне моделювання. Воно складає основу просторово-часових графічних моделей, які використовуються в еколого-виховній роботі для зображення об'єктів природи на різних етапах їх перетворення. На основі графічного моделювання розробляються й різного типу календарі спостережень за явищами природи. Спосіб фіксації спостережень і їх зміст залежать від віку дітей. Так, молодшим дошкільнятам, у яких переважає наочно-образна форма мислення, доцільно користуватися іконічним способом фіксації, який відображає взаємозв'язки у природі, умови життєдіяльності живих істот, просторові та часові параметри. Робота з календарем інтенсивно сприяє розвиткові образного мислення, актуалізує сприйняті образи, дає змогу матеріалізувати прояви активності дітей. Відтак пізнання стає цілеспрямованим і набуває характерних ознак діяльності.

2.4. Естетично спрямована діяльність дітей у природі

Перцептивно-афективний компонент ставлення дошкільнят до природи, порівняно з когнітивним, іще недостатньо розвинутий. Це пояснюється передусім специфікою дитячого сприймання, головна особливість якого – недиференційованість та емоційна насиченість (але не спрямованість). Сприйнятий об'єкт є цілісним сплавом загально-схематичного зовнішнього образу й емоційних відчуттів, про що свідчать висловлювання та малюнки дітей: у них відсутні характерні деталі цього об'єкта, а емоційні відчуття проявляються в інтонації голосу, міміці, у виборі певного кольору. Щоб сформувати в дитини чутливість до естетичних якостей природи, потрібне цілеспрямоване керівництво з боку дорослих, яке передбачає спілкування, спільні спостереження й екологізацію продуктивних та художніх видів діяльності, що є специфічно дитячими. Дошкільнята опановують технологію естетичної взаємодії, втілюючи свої враження у малюнках, конструкціях, аплікації, у пластичних рухах, літературній творчості, театралізуванні. Діяльність естетичного спрямування закладає підґрунтя для розвитку естетичних потреб, які стимулюють відповідну поведінку в природі. В розвинутому вигляді така поведінка можлива в юнацькому віці.

2.5. Екологізація гри

Основна форма вияву активності дошкільняти – гра, яка водночас є для нього й головним способом пізнання зовнішнього світу. Дитину захоплює здебільшого сам ігровий процес; від трьох-чотирьох років з'являються епізодичні, а від п'яти-шести – систематичніші цільові задуми й планомірне їх виконання. Гра – емоційна діяльність дітей, і введення її в освітній процес створює емоційне тло й сприяє становленню екологічно мотивованої діяльності [23].

Для розв'язання освітніх завдань, виховання морально-вольових якостей у дітей використовують дидактичні ігри. Важливим моментом у їх організації є збереження структурних елементів гри: зосередження уваги на суто ігрових завданнях, дотримання ігрових правил, відсутність суворого контролю ігрових дій тощо. Порушення зазначених структурних елементів перетворює гру на систему вправ.

Екологізація сюжетно-рольової гри як самостійного виду дитячої діяльності вимагає дотримання певних умов. Передусім становлення самостійної гри передбачає керівництво з боку дорослого. Сюди входять набуття дошкільнятами знань про навколишню дійсність та оволодіння способами послуговування ними в іграх, що дає змогу використовувати сюжетно-рольову гру у процесі екологічного виховання. В екологічно спрямованій діяльності може бути задіяний будь-який структурний елемент цієї гри – уявна ситуація, роль, ігрові дії та атрибути [23].

Для створення ігрової мотивації та опосередкованого навчання дошкільнят використовуються й інші види ігор, зокрема, ігри з правиламисюжетно-рухливі, рухливі, настільно-друковані, словесні, де носієм ігрових умінь є дорослий. Багаторазове повторення таких ігор розвиває самостійність дітей. Граючи, вони прагнуть отримати втіху, а тому орієнтуються загалом на правила та ігрові дії, тоді як для дорослого основним є дидактичне завдання.

2.6. Праця у природі 

Праця у природі як самостійна діяльність дитини неоднозначно оцінюється в дошкільній педагогіці та психології. Догляд за живими істотами потребує певних знань про умови їхньої життєдіяльності та навичок виконання практичних дій. Недостатність або відсутність у дитини відповідних знань може заподіяти шкоду (нехай і ненавмисну) утримуваній істоті, а негативний наслідок спричинює знищення інтересу до цього виду діяльності. Слід також брати до уваги й те, що в догляді за рослинами і тваринами результат може бути віддаленим у часі, він не завжди має реально виражені й зрозумілі дітям ознаки. Турбота про живих істот потребує розвиненого почуття відповідальності, відчуття значущості своїх дій, їх систематичності. Мотив праці для дошкільняти має бути зрозумілим, відповідати його інтересам, можливостям та потребам. Примусове залучення всіх вихованців до чергування в куточку природи, до роботи на ділянках знижує педагогічну цінність цих заходів. Кожна дитина повинна сама обирати час, тривалість й зміст діяльності [23].

У дослідженнях останніх років порушується проблема врахування статевих особливостей у сприйнятті дитиною довкілля, мотивації її поведінки й, зокрема, ставлення до праці у природі. Вважається, що дівчатка більше схильні доглядати за рослинами, а хлопчики обирають динамічніший вид діяльності – догляд за тваринами. Важливим моментом організації праці дитини у природі є не її участь в окремих етапах трудового процесу, а можливість простежити наслідки своєї роботи від початку до кінця.

2.7. Поведінка як визначальний компонент екологічної культури

На жаль, практики не приділяють належної уваги поведінковому компонентові діяльності дошкільнят у природі. Це засвідчує принаймні два моменти: недооцінку вікових можливостей дітей та складність формування екологічно мотивованої поведінки у природному середовищі. Саме поведінковий компонент характеризує рівень активності особистості, спрямований на зміну її середовища, що відповідає власному, суб'єктивному, ставленню до природи. Основною складовою поведінки є вчинок, який об'єктивує це ставлення і є актом морального самовизначення. Кожний вчинок є практичною дією, але не кожна практична дія є вчинком. Поведінковий компонент, отже, концентрує в собі суб'єктивне ставлення до природного довкілля.

Щоб зрозуміти психологічні аспекти поведінки особистості в природі, слід визначитися з поняттям "учинок". Людина здатна керувати своїм життям притаманним лише їй способом -учинком. Ним вона виставляє себе суб'єктом власного життя, і водночас сама є моментом учинку. Вчинок зумовлений життєвим досвідом особистості, що й визначає її активність у ставленні до навколишнього світу. Під активністю розуміють властиву суб'єктові самостійну форму руху, яка відтворює його здатність діяти у довкіллі. Якісні особистісні зміни починаються з формування суб'єктивного ставлення до об'єктів і явищ дійсності. Вони є підґрунтям ціннісних орієнтацій, сфери мотивації та потреб і реалізуються у вчинках, що складають поведінку особистості. Психологічним механізмом поведінки є зміст мотивів, які спонукають до дії. Важливе особистісне новоутворення дошкільняти – супідрядність мотивів. У молодшому дошкільному віці дитина діє під впливом ситуативних почуттів і бажань, не усвідомлюючи їх. Старші дошкільники вже здатні пояснити свої дії [23].

Серед мотивів екологічно доцільної поведінки передусім варто виокремити прагнення дитини діяти так, як діє авторитетний для неї дорослий. Бажання заслужити його прихильність і схвалення спонукають дотримуватися узвичаєних правил поведінки. З ускладненням діяльності, з набуттям індивідуального досвіду активізуються пізнавальні, естетичні, морально-ціннісні мотиви, які й спрямовують поведінку дітей у природному довкіллі.

Ядром особистісного становлення є свідомість та самосвідомість. Поступове усвідомлення дитиною моральних правил поведінки у довкіллі, розуміння значення своїх дій для інших разом зі здатністю оцінювати свої особистісні якості, активізують її прагнення з власної ініціативи дбати про живу істоту.

За умови цілеспрямованого виховного впливу старші дошкільнята здатні контролювати свої емоційні прояви, дотримуватися моральних норм поведінки. У них переважає пізнавальне ставлення до природи, що реалізується у пізнавальних видах діяльності – у спостереженні, експериментуванні, моделюванні, грі та праці. Естетична діяльність – милування, художня та музична діяльність – сприяє формуванню естетичного ставлення дитини до природи. Організовуючи працю дошкільнят у природі, слід спиратися на усвідомлення ними її значущості, забезпечувати добровільність у виборі її видів, а також ураховувати статеві та індивідуальні особливості дітей. Працю у природі слід розглядати і як спільну діяльність дитини та дорослого.

У дошкільному віці екологічно мотивована поведінка у природному середовищі означає здатність до дії (вчинку) та самообмеження власних імпульсивних бажань задля нормального існування іншої живої істоти. Адже за своєю сутністю екологічна культура є своєрідним кодексом поведінки людини у довкіллі.

У становленні екокультури слід орієнтуватися на програмну мету екологічного виховання, передусім на його гуманістичну складову: ставлення до природи є ставленням до самого себе, адже людина і природа якнайтісніше взаємопов'язані. Саме це дає повноцінне відчуття сенсу й неповторності життя.


Розділ ІІІ

Практика використання засад екологічного виховання в дошкільних освітніх закладах

З давніх-давен людина живе в природі, спостерігаючи за нею. Її вплив кожен із нас тією чи іншою мірою відчуває на собі й сприймає її як джерело перших знань і радісних переживань, що запам'ятовуються на все життя. Єдність людини і природи була і залишається непорушним законом. Неоціненна роль природи для дитини. Дерева, квіти, птахи, звірі – усе привертає увагу малюків, радує їх і живить увагу пізнання.

Саме тому ДНЗ № 53 "Золота рибка" у м. Миколаїв працює над проблемним питанням екологічного виховання дітей. Педагоги переконані, що, по-перше, проблема оздоровлення довкілля сьогодні одна з найважливіших, а по-друге, краса природи не залишає малюка байдужим. Головним завданням дитячих садків є виховання у дітей любові до природи. Дітей вчать любити, доглядати за рослинам й розуміти, що значить – оберігати. У дошкільному закладі вихователі практикують різноманітні форми спілкування малят із тим, що їх оточує.

Під час ознайомлення дітей з природою використовують ідеї С. Русової. Прилучають дітей до природи за допомогою різних методів: спостереження, нескладні досліди, гра (див. додаток 1), праця, розглядання картин, розповіді та бесіди, читання художніх творів. Щоб дошкільнята любили і розуміли природу, вихователі дотримуються таких рекомендацій видатного педагога: "Діти повинні стояти близько до природи і цінувати її", "Хай дитина сама п'є з природи".

У дошкільному закладі у кожній віковій групі влаштовано куточок живої природи, де діти спостерігають зміни в розвитку й поведінці його мешканців, навчаються їх доглядати, дізнаються про те, як впливає на тваринний і рослинний світ людська праця. З дошкільнятами проводяться короткочасні та тривалі спостереження, прогулянки та екскурсії в парк, на луки, водойми (організовується праця на городі та в квітнику).

Проводячи ігри, екскурсії, прогулянки, в дитячому садку ознайомлюють дошкільнят з особливостями охорони довколишнього середовища. Щоб зацікавити малят, вихователі підбирають тематичні добірки віршів, загадок, прислів'їв про тваринний та рослинний світ, пори року; ілюстровані оповідання, шаради, кросворди тощо.

Велика увага приділяється дослідницькій діяльності, використанню проблемних завдань-ситуацій, екологічне виховання дослідників тісно пов'язується з краєзнавством і народознавством. Вихователі збирають легенди, оповідки, народні ігри і, адаптуючи їх до дитячого сприймання, широко використовують у своїй роботі. Дітей намагаються змалку прилучити до добра, до народної мудрості. Зразки народної мудрості допомагають дітям глибше зрозуміти те чи інше явище, розвивають спостережливість, пам'ять. Під час тривалих спостережень вихователі вчать дітей робити самостійні висновки, прості узагальнення. Всі спостереження дітей фіксуються в календарях погоди, які оформляються на кожний місяць. Такі спостереження та бесіди зі старшими дошкільнятами змушують їх замислитися над станом природи, спонукають турбуватися про неї.

Батьки розуміють і підтримують працівників дошкільного закладу, для них добирається цікава інформація: організація цікавих прогулянок до парку, лісу, екологічно чисте харчування дітей, збір та заготівля лікарських рослин.

Результатом екологічного виховання в дошкільних закладах є розвинене емоційне сприйняття дітей, бажання активно включатись у роботу з охорони й захисту природи.


Висновки

Дослідивши психолого-педагогічні основи екологічного виховання у дітей дошкільного віку, можна зробити наступні висновки:

1. Екологічне виховання – систематична педагогічна діяльність, спрямована на розвиток у людини культури, взаємодії з природою.

2. Завдання екологічного виховання полягає в нагромадженні, систематизації, використанні екологічних знань, вихованні любові до природи, бажання берегти і приумножувати її, у формуванні вмінь і навичок діяльності в природі. Зміст його полягає в усвідомленні того, що світ природи є середовищем існування людини, тому вона має бути зацікавлена в збереженні його цілісності, чистоти, гармонії. Екологічне виховання неможливе без уміння осмислювати екологічні явища, робити висновки щодо стану природи, виробляти способи розумної взаємодії з нею. Ці уміння учні набувають на уроках та в позаурочній діяльності. Водночас естетична краса природи сприяє формуванню почуттів обов'язку і відповідальності за її збереження, спонукає до природоохоронної діяльності, запобігання нанесенню збитків природі [27].

3. Дошкільне дитинство – сенситивний період розвитку дитини, який відіграє важливу роль у формуванні моральних особистісних рис, що включають і екологічну культуру. Наступність у роботі дошкільної та початкової ланок освіти є важливою умовою неперервності та ефективності екологічного виховання дітей старшого дошкільного та молодшого шкільного віку. Сформовані в дітей у дошкільному виховному закладі знання про природу, які складають основу екологічної культури, екологічного світорозуміння, екологічної вихованості, повинні розширюватися і поглиблюватися школі.

4. Педагогічний експеримент спрямований на формування основ екологічної культури особистості дошкільника. Для здійснення цієї мети педагогічний колектив дошкільної установи творчо моделює необхідні педагогічні технології та їхні компоненти:

зміст екологічного виховання в дошкіллі (апробує ефективність різних виховних програм, визначає оптимальний варіант проекту Базового компонента дошкільної освіти з урахуванням специфіки дошкільного дитинства, коли пріоритетними є розвиток і виховання, залучення дитини до різних видів діяльності, де задіяні її фізичний, психологічний та соціальний потенціали, узгоджує робочу програму з кафедрою педагогіки, психології та методики навчання Обласного науково-методичного інституту післядипломної освіти, затверджує її в обласному управлінні освіти);

зміст та форми організації виховної роботи через реалізацію авторських програм;

на науковій основі залучає до природоохоронної роботи з дітьми батьків, громадські організації;

комплексний підхід, що передбачає розвиток чуттєвої сфери, спрямований на емоційно-ціннісне ставлення до природного довкілля;

експериментує методи і прийоми творчої діяльності вихователів, керівників гуртків, ґрунтуючись на принципах гуманізації, що орієнтують на виховання цілісної особистості, здатної до самовираження через позитивний діалог з природою.

5. Досліджуючи проблему наступності в ознайомленні з природою дітей 6 і 7 років в умовах діяльності навчально-виховного комплексу "школа-дитячий садок", було встановлено, що ефективність її реалізації є важливою умовою результативності формування в дітей емоційно-ціннісного ставлення до природи (позитивний емоційний відгук, інтерес, усвідомлення цінності компонентів природи), їхньої пізнавальної компетентності стосовно природи (обсяг, правильність і повнота, осмисленість, міцність та дієвість знань) та екологічно доцільної поведінки (навички бережливого ставлення до природи, уміння доглядати за рослинами та тваринами).

6. У дошкільних закладах екологічне виховання дітей доцільно розглядати насамперед у моральному аспекті, оскільки в основі ставлення людини до світу природи мають лежати гуманні почуття, тобто усвідомлення цінності будь-якого прояву життя, а отже – бажання захистити і зберегти його. Формуючи в дитини гуманний погляд на природу, педагог повинен допомогти їй зрозуміти: людина і природа тісно пов'язані між собою, тому турбота про довкілля є водночас турботою про людину, про її майбутнє, а отже, те, що завдає шкоди природі, шкодить і нам самим. Недбалі дії, внаслідок яких руйнується природа, є аморальними. Нищення довкілля є наслідком занепаду особистості і її моральних вартостей.

Література

Абрамова Г.С. Возрастная психология: Учеб пособ. – М.: Академический проект; Екатеринбург: Деловая книга, 2000. – 624 с.

Богуш А.М., Лисенко Н.В. Українське народознавство в дошкільному закладі: Навч. посіб. – 2-гевид., переробл. і допов. – К.: Вища шк., 2002. – 407 с.

Божович Л. Проблемы формирования личности. – М.: Педагогика, 1995. – 264 с.

Бондарчук Е.М., Бондарчук Л.И. Основы психологии и педагогики: Курс лекций. – К.: МАУП, 1999. – 168 с.

Возрастные возможности усвоения знаний / Под ред. Д.Б. Эльконина и В.В. Давыдова. – М.: Просвещение, 1966. – 442 с.

Воїнственний М.А. Стойко С.М. Охорона природи: Посібник для вчителів. – К.: Радянська школа, 1977. – 142 с.

Воспитание и развитие детей в процессе обучения природоведению: Пособие для учителей. – М.: Просвещение, 1981. – 152 с.

Выготский Л.С. Педагогическая психология / Под ред. В.В. Давыдова. – М.: Педагогика, 1991. – 479 с.

Деребо С.Д., Ясвин В.А. Экологическая педагогика и психология. Ростов-на-Дону: Издательство "Феникс", 1996. – 480 с.

Дьяченко В. К. Сотрудничество в обучении: О коллективном способе учебы: Кн. для учителя. – М.: Просвещение, 1991. – 192 с.

Екологічна освіта і виховання: досвід та перспективи. – Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції. – Київ: Центр екологічної освіти та інформації, 2001. – 248 с.

Журнал "Дошкільне виховання" за 2003-2005 роки.

Заброцький M.М. Основи вікової психологи. Навчальний посібник. –Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2001. – 112 с.

Занюк С.С. Г Психологія мотивації та емоцій: Навч. посібник для студентів гуманіт. факультетів ВНЗ. – Луцьк: Ред.-вид. відд. Волин, держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 1997. – 180 с.

Карпенчук С. Теорія і методика виховання. – К.: Вища школа, 1997. – 261 с.

Конанко О. Соціально-емоційний розвиток особистості. – К.: Освіта, 1998. – 255 с.

Крутецкий В.А. Основы педагогической психологии. – М.: Просвещение, 1972. – 255 с.

Лозниця В.С. Психологія і педагогіка: Основні положення: Навч. посіб. – К.: Екс-об., 1999. – 304 с.

Нарочна Л. К. та ін. Методика викладання природознавства: Навч. посібник / Л.К. Нарочна, Г.В. Ковальчук, К. Д. Гончарова. – 2-е вид., перероб. і допов. К.: Вища школа, 1990. – 302 с.

Падалка О.С., Нісімчук А.С. Педагогічні технології. – К.: Українська енциклопедія ім. М.П. Бажана, 1995. – 252 с.

Пакулева Л.Т. Методика преподавания природоведения. – М.: Просвещение, 1990. – 192 с.

Педагогика: Учеб. пособие для студентов пед. ин-тов / Под ред. Ю.К. Бабанского. – М.: Просвещение, 1983. – 608 с.

Плохій З. Формування екологічно мотивованої діяльності дошкільнят // Дошкільне виховання. – 2005. – № 7. – С. 19-21.

Реан А.А. Социальная педагогическая психология. – СПб: Питерком, 1999. – 416 с.

Русова С. Вибрані педагогічні твори. – К.: Освіта, 1996. – 304 с.

Стєльмахович М.Г. Українська родинна педагогіка: Навч. посібник. – К.: ІСДО, 1996. – 228 с.

Український садочок: Читанка: У 3 кн. / Упоряд.: Д. Чередниченко, Г. Кирпа. – К.: Смолоскип, 1997. – 208 с Кн. 3: Метод, додаток до читанки для українського дошкілля.

Фіцула М.М. Педагогіка. – К.: Знання, 2000. – 653 с.

Яришева Н.Ф. Методика ознайомлення дітей з природою: Навч. посібник. – К.: Вища шк., 1993. – 255 с.


Додатки

Додаток

Гра, як відомо, найкраще сприяє засвоєнню дітьми чогось нового, тому в системі екологічного виховання пропонуємо кілька дидактичних ігор.

Дидактичні ігри

Квіти – чи не найпрекрасніше диво рослинного світу на всій планеті. Вони викликають захоплення досконалістю форм, різнобарв'ям, духмяністю. Малята бачать їх усюди: вдома, в садочку, на вулицях, під час прогулянок на природу. Яскраві голівки квітів збуджують інтерес малят, викликають бажання помилуватися ними, торкнутися їх ручками. Підтримуючи зацікавлення цими рослинами, дорослі мають змогу розвивати у дітей естетичний смак, виховувати любов до природи.

Доглядаючи кімнатні квіти, спостерігаючи за рослинами, які прикрашають територію садка під час занять з природознавства та безпеки життєдіяльності, дошкільнята більше дізнаються про наших зелених друзів.

Закріпити та розширити знання малят про рослини допоможуть дидактичні ігри.

Гра "Квітка, квітка, де твоя домівка?"

Матеріал: нагрудники із зображеннями квітів, сонця, хмарки; таблички-ілюстрації, на яких намальовані клумба, кімната, ліс, степ.

Мета: поглиблювати знання про місця поширення тих чи інших квітів; розвивати зв'язне мовлення, увагу, пам'ять; виховувати любов до природи, естетичний смак.

Вихователь розставляє таблички (клумба, кімната, степ, ліс) у різних місцях приміщення, оздоблених відповідними декораціями. Дітям роздають нагрудники із зображеннями квітів і пропонують зайняти свої місця. Починається гра. Квіти "сплять" у своїх будиночках, а гравці Сонечко і Хмарка чекають трохи осторонь.

Вихователь.

Вранці прокинеться Сонечко,

Погляне на луки й поля,

До нас зазирне у віконечко,

Щоб квіточка кожна росла.

Сонечко підходить до кожної оселі, торкається квітів, вони прокидаються і вибігають на середину кімнати, беруться за руки і ведуть хоровод (рухаються в різні боки, роблять "пружинку" тощо). У центрі утвореного кола танцює Сонечко.

Сонечко

Прокиньтесь, любі квіти,

Я – Сонечко яскраве,

Я хочу звеселити

Дерева, луки, трави.

А нумо разом грати

І день новий вітати.

З'являється дитина-Хмарка, прикладає руку до вуха – прислухається до веселого гомону квітів і Сонця.

Вихователь

Та не сподобалося Хмарці, що навкруги все сяє, що квіточки кружляють у танці й Сонечко співає.

Хмарка заходить у коло, забирає Сонечко і відводить убік від інших дітей. Повертається до гурту малят, імітуючи дощик.

Хмарка

Спритний дощик, пустотливий

Від краплинок і до зливи,

Від хмаринок до калюж

Тут і там стриба чимдуж.

(В. Зорік)

Тим часом вихователь забирає картки із зображенням клумби, лісу, кімнати, степу.

Вихователь

Дощик заплутав стежинки,

Змішалося все навкруги.

І квіти не знайдуть хатинки,

Бо змито було всі сліди.

Діти-квіти намагаються знайти свої будиночки.

Вихователь

Щоб доріжки всі знайти

Й до хатиночок дійти,

Треба відповіді знати

І загадки відгадати.

Вихователь називає по черзі ознаки певної місцевості, де знаходиться домівка тих чи інших квітів. Діти, які впізнали опис свого будиночка, піднімають руки, вихователь ставить на місце потрібну картку, а Хмарка відводить квіти за правильною адресою.

У садку біля паркану

Посадили квіти,

Щоб раділи

І дорослі,

І маленькі діти.

(Клумба).

Може, там колись бували,

Де ростуть високі трави.

Але річки не течуть

І дерева не ростуть.

Тоді часу ви не гайте,

Цю місцевість називайте.

(Степ)

Зима за вікнами лютує,

А у нас тут все квітує.

(Кімната).

Здогадайтеся, малята,

Де дерев росте багато.

Дикі звірі де живуть,

Ягоди й гриби ростуть.

(Ліс).

Гра "Посади квітку"

Матеріал: картки із зображеннями квітів (волошок, хризантем, айстр, лілій, півників або інших, на вибір); ігрове поле, на якому білі клітинки чергуються з уже заповненими; кубик, фішки за кількістю гравців.

Мета: розвивати зв'язне мовлення, увагу, уяву, логічне мислення; узагальнювати знання дітей про квіти, знайомити з творчістю українських поетів.

Вихователь роздає малятам картки порівну. Діти по черзі кидають кубик і відповідно до числа, яке випало, роблять потрібну кількість кроків фішкою. Якщо рахунок зупиняється на білій клітинці, дитина бере одну зі своїх карток, називає квіточку і розповідає про неї те, що їй відомо з власного досвіду або від дорослих, потім "саджає" її. Якщо фішка стала на клітинку, де вже є квітка, то гравець має сказати, як вона називається і де росте, а вихователь розповідає вірш або казку про цю рослину. Виграє той, хто перший "посадить" усі квіти.

Гра "Квітка до квітки"

Матеріал: картки із зображеннями найпоширеніших квітів для всіх дітей (кожний малюнок має бути у двох примірниках).

Мета: розвивати синтетичне мислення, зв'язне мовлення, логіку, увагу, спостережливість, пам'ять; учити складати розповіді за малюнками; виховувати шанобливе ставлення до природи.

Одну з карток кожної пари розрізати на нерівні частини, а цілі зображення повісити на дошці, пронумерувавши їх. Дитина отримує розрізану картку, складає з частин ціле. Після цього піднімає руку, називає свою рослину, а також номер картки на дошці, яка відповідає складеному малюнкові. Далі з допомогою вихователя розповідає про неї.

Вихователь добирає матеріал для гри на власний розсуд. Разом із запропонованими квітами можна розглянути й інші рослини.

Гра "Третій зайвий"

Матеріал: нагрудники із зображенням квітів (фізаліс, деревій, цикорій, барвінок, звіробій тощо).

Мета: поглиблювати знання про квіти (де ростуть, які на вигляд, ко-jjin цвітуть, для чого потрібні); розвивати зв'язне мовлення, пам'ять; виховувати любов до природи, естетичний смак.

Діти групуються по двоє, а потім ці пари дітей утворюють коло. Малятам роздають нагрудники. Роль ведучого спочатку виконує вихователь. Він ходить довкола дітей, потім зупиняється біля якоїсь групки і стає позаду однієї дитини. Отож у цій групці тепер не двоє, а троє гравців. Той, біля кого став ведучий, має вже іншу пару, а друга дитина стає "зайвою". Вона піднімає свою картку, називає квіточку, намальовану на ній, виходить у центр кола і розповідає про цю рослину. Після цього стає ведучим. Гра закінчується, коли всі діти розкажуть про свої квіти.

Розглядати треба квіти, які діти вже знають.

Гра "Пори року сперечалися: яка краще заквітчалася"

Матеріал: картки, зображення яких поділено навпіл: з одного боку намальовано квітку, а з другого – емблему певної пори року (наприклад, сніжинка для зими, сонце для літа).

Мета: поглиблювати знання про пори року та час цвітіння певних рослин; розвивати увагу, спостережливість, пам'ять, логічне мислення; виховувати бережливе ставлення до рослин.

Вихователь роздає дітям картки і пояснює, як співвідносяться квіти і позначки пір року на них. Наприклад, рослини, що цвітуть восени, намальовані поряд з пожовклим листочком, а ті, що розпускаються весною, подані разом із зображенням талого снігу.

Після цього малюки утворюють коло посередині кімнати. Вихователь стає в центрі і починає гру словами:

Пори року сперечалися: Яка краще заквітчалася.

Далі пропонує дітям відгадати загадки:

Сніг на полях,

Лід на річках,

Віхола грає, –

Коли це буває?

(Взимку).

Тане сніжок,

Квітне лужок,

День прибуває, –

Коли це буває?

(Навесні).

Сонце пече,

Липа цвіте,

Хліб достигає, –

Коли це буває?

(Влітку)

Голі поля,

Змокла земля,

Дощ поливає, –

Коли це буває?

(Восени).

Відгадавши загадку, діти, квіти яких належать до щойно названої пори року, піднімають свої картки і називають себе.

Далі вихователь називає у довільному порядку ознаки пір року, а діти мають швидко відреагувати: якщо називаються, наприклад, ознаки зими, то гравці – зимові квіти – мають присісти.

Зима:

1) падає сніг;

2) можна кататися на лижах і санчатах;

3) люди зустрічають Новий рік (присідають бальзаміни, алое, фікус тощо).

Весна:

1) на річках скресає крига;

2) птахи повертаються з вирію;

3) з'являється перша травичка (присідають пролісок, нарцис, конвалія, волошки та інші весняні квіти).

Літо:

1) можна ходити босоніж;

2) різні фрукти й овочі на столі;

3) люди купаються і засмагають (присідають мак, звіробій, лілея, ромашка і т. д).

Осінь:

1) збирають урожай;

2) відзначають День знань;

3) листя жовтіє (присідають хризантеми, айстри та інші осінні квіти).

Виграє та пора року, гравці-квіти якої були найуважнішими.


Додаток

Сліди на снігу

Заняття для старшої групи

Мета: продовжувати формувати уявлення про те, що взимку сніг утворюється з водяної пари і що під снігом тепліше, аніж на поверхні. Поглиблювати уявлення про різноманітність опадів узимку, про явища в природі (снігопад, хуртовина, заметіль). Вчити орієнтуватись у природному середовищі, виділяти найважливіші ознаки зими.

Розвивати у дітей здатність встановлювати причинно-наслідкові зв'язки між явищами.

Сприяти розвиткові мовлення дітей: вчити знаходити слова, які описують властивості снігу: холодний, мокрий, білий, лапатий, пухкий, розсипчастий, іскристий.

Виховувати бажання милуватися природою, берегти довкілля, піклуватися про птахів.

Попередня робота: вивчення віршів, загадок, прислів'їв про зиму; підготовка досліду, проведення спостережень.

Матеріал: пляшки з водою, лопата, сніжинки.

Вихователь читає загадку:

Хто наткав полотна аж від лісу до вікна? І сміється-задається:

Ось така ширина! (Зима)

– Про яку пору року ця загадка? Правильно, про зиму. Подивіться, який іскристий сніг! Це чарівниця зима розсипала срібло по землі: ніби простелила килимок. Подарувала крижані діаманти берізкам, кленам, ялинкам. Скрізь встигає трудівниця зима. Все старається зробити вчасно. Не так і довго їй владарювати – всього три місяці.

– Хто назве зимові місяці? (Відповіді дітей).

– А хто хоче розповісти вірш про. зиму, який ми вивчили вчора?

Хтось із дітей читає вірш Н. Забіли.

Зима

Одяглися люди в шуби,

Натопили тепло груби.

Білки гріються в дуплі,

Миші в норах у землі.

Сплять ведмеді

в теплих лігвах,

Сосни в інею застигли.

І під кригою на дні

Сплять у річці окуні.

А під снігом в підземеллі,

В земляній м'якій постелі,

Де немає світла дня,

Причаїлося зерня.

Там не холодно зернинці –

Спить вона, мов на перинці,

Й тихо снить хороші сни

Про веселі дні весни.

– Хто скаже, чому зернинці тепло? Адже зимою всім холодно. (Відповіді дітей).

– Зараз перевіримо, чи правильні ваші відповіді. Ви пам'ятаєте, який дослід ми виконували? Як ви гадаєте, що сталося з водою в пляшці, яку ми з вами закопали в сніг? (Відповіді дітей).

– Що ж, підійдімо і подивімося, чи справді вода замерзла. (Діти розглядають пляшку, аналізують).

– А як ви думаєте, що сталося з тією водою в пляшці, яку ми залишили на поверхні. (Відповіді дітей).

– Уважно подивімося. (Розглядають).

– Отже, доходимо висновку: під снігом тепліше, ніж на поверхні.

– Коли багато снігу, це добре чи ні? А чому? (Відповіді дітей).

– Правильно. Сніг, наче м'яка ковдра, зігріває землю, й сховані під шаром снігу рослини і насіння не замерзають навіть у найлютіші морози.

– Послухайте-но, як про трудівницю зиму сказала поетеса Марія Познанська.

Грудень

... Здорова будь, зима у білій шубі!

Ти нам також і дорога, і люба,

Як і весна, як літо, і як осінь.

Це ж ти полям постелиш сніжну постіль

І ковдрами із снігу пуховими

Укриєш від морозу всі озимі:

Де взимку буде снігу з головою –

Улітку вродить урожай горою!

– Діти, будь ласка, повторіть два останніх рядки. Як ви їх розумієте? (Відповіді дітей).

– Це так. Люди здавна спостерігали явища снігопаду і придумали багато прислів'їв. Ось і ми з вами також вивчали їх, давайте згадаємо.

1. Багато снігу – багато хліба.

2. Снігу багато – на добрий урожай.

3. Січень без снігу – літо без хліба.

4. Сніг, мов з рукава.

– А чи тане сніг взимку? (Тане).

– Так, у нашій місцевості інколи випадає багато снігу. Часто буває відлига. Приносять її теплі вітри з далекого Атлантичного океану.

– Що утворюється зі снігу? Куди зникає тала вода? (Відповіді дітей).

– Правильно, вона випаровується і підіймається в повітря, там охолоджується і перетворюється на крихітні кристалики льоду та на сніжинки. Сніг – це безліч крихіток-сніжинок. Вони можуть мати різні візерунки, розміри, але кожна з них має тільки шестигранну будову. На заняттях з малювання та аплікації ми вже розмовляли про це.

– Яким буває сніг? (Холодним, мокрим, пухким, білим, лапатим, легким, вологим, розсипчастим).

– Якщо ми візьмемо на долоню трохи снігу, що з ним станеться? (Він розтане).

– А чому? Візьміть його в руки. Спробуйте щось зліпити з нього. Коли найкраще він ліпиться? А коли не ліпиться? (Коли сильний мороз, він пухкий і не ліпиться. Найкраще ліпиться, якщо відлига).

– Але під час відлиги часто бувають снігопади. Великі снігопади, якщо сніг іде кілька днів поспіль, завдають чимало шкоди. Тоді кучугури з'являються на шляхах та вулицях. Зупиняється рух транспорту. Під вагою снігу ламаються гілки дерев, обриваються електричні дроти. У такі дні спеціальні машини розчищають дороги, залізничні колії.

– А коли сильний вітер зі снігом, як назвати це одним словом? (Заметіль, хуртовина).

– Ми з вами вивчили вірш Т. Коломієць "На возі" про хуртовину, згадаймо його.

Подивіться – по дорозі

Торохтить зима на возі,

Мотузяні віжки смиче,

Хуртовину в поміч кличе.

А тим часом хуртовині

Славно спиться на перині.

Нагулялась на весіллі

В молодої заметілі.

Нагулялась, натомилась,

Спать надовго завалилась.

Що тут вдієш? По дорозі

Торохтить зима на возі,

Мотузяні віжки смиче,

Хуртовину в поміч кличе.

– А тепер подивіться довкола – про що нам може розповісти сніг? (Сніг може розповісти про те, хто тут ходив).

– Чиї сліди ми бачили на снігу, а деякі і зараз бачимо? (Сліди собаки, кота, пташок, дітей, гілочок, що падають з дерева).

– А якщо немає ніяких слідів, то що це означає? (Відповіді дітей: сніг недавно випав, і ще ніхто не встиг пройти).

– А я ось недавно бачила сліди мишки і навіть замалювала стрілочками, як вона рухалася. Мишка ніби щось писала.

Простежимо за рухом мишки і спробуємо почитати. (Діти разом з вихователем "читають" – зима).

– Чиї сліди найчастіше ми з вами бачили? (Сліди птахів).

– Які птахи живуть біля нас улітку? Які прилітають лише з настанням холодів? (Синички, снігурі з'являються пізньої осені, а горобці і ворони живуть біля нас завжди).

– Чим харчуються птахи взимку? (Насінням бур'янів, ягодами горобини, калини, глоду, шипшини. Переселяються ближче до людських осель у парки, сади).

– Чому? (Відповіді дітей).

– Важко всім пташкам узимку – холодно й голодно. Отож кожному з нас треба їм допомагати: розвішувати годівниці, класти туди насіння, крихти хліба. Погодуємо своїх крилатих друзів узимку, а вони віддячать нам навесні веселим щебетанням.

– А ще, діти, птахи – чудові "синоптики", тобто ті, хто передбачає погоду. Вчіться бути спостережливими, придивляйтеся до снігурів, сорок, ґав, горобців узимку і ви теж зможете передбачати зміни погоди. Ось заспівав снігур, а сорока заховалась під покрівлю – буде хуртовина. Добрими віщунами змін погоди є ґави. Перед завірюхою вони гучно каркають, зграями купаються в снігу. Якщо ж високо в небі побачите тихий танок ґав – готуйтеся до снігопаду. Перед посиленням вітру вони тихо сидять на нижніх гілках дерев; а сіли дружно на землю – чекаймо відлиги.

– А зараз підемо далі по нашій Екологічній стежині і будемо роздивлятися, хто ще любить приходити до нас в гості. (Діти роздивляються сліди на майданчику і розповідають про побачене).


Додаток

На гостини до Весни

Контрольне заняття для старшої групи

Програмовий зміст: закріпити знання дітей про характерні ознаки весни (явища навесні), про життя рослин, птахів, тварин; повторити правила поведінки у природному оточенні; закладати основи екологічної культури. Активізувати зв'язне мовлення, словник, вправляти у виразному співі пісень, читанні закличок, прислів'їв, у загадуванні загадок. Виховувати любов до народної творчості, розвивати уяву, мислення, увагу до поетичного слова, естетичні почуття. Формувати бережливе ставлення до живої природи,

Матеріал: загадки, заклички, вірші про пори року, прислів'я; екологічні заборонні знаки; площинні зображення двох дерев – у зимовому та весняному вбранні, а також різних дерев та листочків, весняних квітів, птахів; кружечки червоного, білого, жовтого та зеленого кольорів (для кожної дитини по чотири), "чарівна" торбинка; паперові пташки, ласощі.

Хід заняття

Під звучання мелодії А. Філіпенка "Веснянка" (в запису) діти заходять до зали, вітаються з гостями й сідають на килимок.

Вихователь. Діти, яку пору року нагадує вам ця мелодія? А зараз яка пора року? (Відповідідітєй). Так, сьогодні нас зібрала в цій залі улюблениця людей, тварин і рослин красуня Весна. Як ви гадаєте, чому вона найулюбленіша для всіх? (Відповіді дітей). Правильно, навесні все навколо оживає після холодної зими. Весна дарує нам тепло, красу, радість, квіти. Дарує кожному те, що йому потрібне і що він хоче мати. Ось чому в усіх любо й весело на душі.

Вихователь повідомляє дітям, що Весна запросила їх до себе на гостини. Ця мандрівка буде весела й цікава, але нелегка, бо попереду деякі випробування. Пропонує поглянути навкруги: чи не залишила Весна чогось незвичайного? Діти знаходять торбинку. Розв'язують її і виймають звідти конверт. Вихователь читає лист.

"Доброго дня, любі діти! Пишу вам я, Весна-Ясна. Ось ви й виросли, невдовзі попрощаєтеся з дитячим садком і підете до школи. Тож мені дуже хочеться, щоб ви гуртом завітали до мене – відвідали моє Зелене Царство, познайомилися з моїми молодшими братиками та сестричками – рослинами, пташками, звірятами. Але щоб потоваришувати з ними, ви маєте відповісти на всі запитання й виконати всі завдання, які знайдете в торбинці. А коли прийдете до мене на гостини, будьте обережними, щоб не зашкодити тим, хто живе в парку, в лісі, на лузі й біля річки ".

Вихователь. То як, діти, виконаємо завдання Весни та її братиків і сестричок? (діти погоджуються). Ось перше випробування. Весна знає, що наш народ склав про неї багато загадок. їй цікаво, які ж загадки відомі вам. Діти загадують загадки про весну.

Де весна проходить, там травиця родить.

Старий дід мости намостив, молода прийшла – мости розвела.

З кінцем зими прийде вона,

Улюблениця всіх... (весна).

Тільки сонечко пригріло, То й розтанув білий килим.

Клен радіє – певно, зна:

В гості йде до нас ... (весна).

Вихователь. А які прислів'я про весну ви знаєте?

Діти розповідають прислів'я.

Проліски – очі березня.

Грак на горі – весна надворі.

Навесні згори припікає, а знизу морозить.

В березні кожух і без ґудзиків теплий.

Прилетів лелека – весну приніс здалека.

В квітні ластівка день починає, а соловей закінчує.

Квітневий день рік годує.

Сон на зиму відклади, а діло в квітні зроби.

Травень ліс наряджає, літо в гості чекає.

Хто спить весною, той плаче зимою.

Хочеш їсти калачі – не спи весною на печі.

Вихователь. Колись давно наші прадідусі та прабабусі веселими піснями закликали в гості чарівницю-весну. А ви знаєте якусь веснянку? (Діти водять танок "Ой минула вже зима"). Я гадаю, Весна задоволена вами. Зазирнемо знову в торбинку й подивимося, що Весна нам іще приготувала.

Виймає другого конверта, читає лист:

"Посилаю вам чотири кольорових кружечки. Скажіть, якій порі року відповідає кожний колір ? (Діти називають). Пропоную пограти у гру "Пори року". Нехай вихователька зачитає вам ось ці рядки з віршів, а ви маєте визначати, про яку пору року йдеться, і піднімати кружечок відповідного кольору ". Діти грають у гру.

Все оживає, і все розквітає,

Теплий вітрець нас усіх звеселяє.

Всюди струмочки веселі біжать,

З вирію друзі пернаті летять. (Весна)

Де не гляну я надворі –

Всюди бачу білий колір.

Ліс, і поле, і діброва

В білі вбралися обнови. (Зима)

Сад дозріває, річка тече,

Над головою сонце пече. (Літо)

В зеленім лісі побував

Якийсь художник – і поволі

Дерева перефарбував

У золотисто-жовтий колір. (Осінь)

Вихователь. Чому весна має зелений колір? (– Зеленіють травичка, кущі, дерева). А чому навесні все зазеленіло? (– Пригріло сонце, й стало тепліше). Як називаються дерева, які навесні вдягаються в листя, а восени скидають його? (– Листяні). Назвіть ЇХ. (– Береза, клен, каштан, дуб, тополя...). А як називаються дерева, які не скидають свого зеленого вбрання? (– Хвойні). Назвіть їх. (– Сосна, ялина, туя, кедр, смерека, модрина). Пригадайте дерева, які ростуть на ділянці нашого дитячого садка. (Діти називають).

Проводиться гра "З якого дерева листочки?".

Вихователь виставляє зображення різних дерев і виймає з третього конверта листочки, які надіслала Весна: діти мають віднайти кожному його маму-деревце.

Вихователь. Молодці, добре впоралися ще з одним завданням Весни. Всі листочки віднайшли своїх мам. А зараз ви слухатимете музику та мої слова і під них уявлятимете себе маленькими деревцями. Ось так.

дерево. Я росту у весняному лісі. Мої ноги – то коріння у прохолодній землі. Моє тіло – міцний стовбур, мої руки – тоненькі гілочки. Вони піднімаються до неба, відчувають сонячне тепло, вбирають його, і воно розливається по всьому тілу. Я – дерево. Я бавлюся з вітром, який гойдає мої тоненькі гілочки. Я вмиваюся краплинами дощу й радію його прохолоді. Я – дерево".

Діти медитують у супроводі тихої мелодії та неспішних слів дорослого.

Вихователь. Уже нашим деревам, квітам, кущикам і травичці пити захотілося. Давайте допоможемо їм – закличемо дощик. (Діти промовляють закличку "Іди, іди, дощику"). Який веселий весняний дощик! Усі йому раді, всіх він напуває своєю водичкою. Пригадайте, які дощі були восени. (–Холодні, сильні, з вітром, сумні). А тепер давайте запросимо до себе весняне сонечко. (Діти промовляють закличку "Вийди, вийди, сонечко"). Ви гарно закликали сонечко, то вже й квіти розквітли. Які весняні квіти ви знаєте? (Діти називають). А які квіти з названих вами ростуть у наших квітниках? (Відповіді дітей).

Проводиться гра "Лісові квіти". Вихователь показує зображення різних квітів (із четвертого конверта від Весни). Діти плескають у долоні, коли демонструється весняна лісова квітка.

Вихователь. Бачу, ви знаєте різні квіти. Вони прикрашають наше життя. А хто дарує нам радість своїм щебетанням та співом? (– Птахи. Вони радіють весні, співають веселі пісні). Ще якою важливою справою вони займаються? (Відповіді дітей). Правильно, навесні птахи в'ють гнізда, відкладають яйця, висиджують пташенят. До нас повертаються птахи, які зимували в теплих краях.

Проводиться гра "Птахи, що зимують, та перелітні птахи".

Дітям роздають картинки (з п'ятого конверта). Ті, в кого зображення птахів, які зимують, підбігають до зимового дерева, а ті, в кого перелітні, -до весняного. Гра повторюється кілька разів.

Вихователь. Чому перелітні птахи навесні прилітають до нас, а не залишаються в теплих краях? (Відповіді дітей). Так, птахи завжди повертаються туди, де вони з'явилися на світ і зросли. Вони мостять гнізда й виводять пташенят на рідній землі. На зиму ж відлітають у вирій, щоб наступної весни знову повернутися до нас. А яку користь приносять птахи? (- Вони знищують комах – шкідників саду, лісу). Як ми турбувалися про них узимку? (– Підгодовували насінням, крихтами).

Проводиться рухлива гра "Котилася торба". Повторюється кілька разів.

Вихователь пропонує наступне завдання Весни (з шостого конверта): пригадати назви мешканців лісу – звірів. Діти пояснюють, що таке дикі тварини, називають їх, розповідають про зміни в житті їжачків, білочок, зайців, ведмедів навесні.

Вихователь. Ви багато дечого знаєте, і Весна зі своїми друзями задоволена вами. Вони чекають на вас – запрошують до себе на гостини: до парку, лісу, річки, на луку. Але перш ніж ми підемо, давайте пригадаємо, як узагалі треба поводитися на гостинах. (– Треба бути чемним, не галасувати, не смітити, нічого не ламати). У природи також є свої закони і правила поводження. Весна зі своїми друзями хочуть вам про це нагадати за допомогою ось таких знаків (виймає їх із сьомого конверта). Ці знаки називають заборонними, тому що вони забороняють робити зле для живої природи.

Діти розглядають та обговорюють знаки.

НЕ СМІТИ

Гуляючи на природі, не слід засмічувати місця свого перебування. Не можна залишати "на згадку" про себе пляшки, бляшанки, клапті паперу, поліетиленові торбинки тощо. Об бляшанку можуть поранитись і тварина, і людина; а різні побутові рештки забруднюють землю, заважають рости рослинам.

НЕ РВИ КВІТИ

Коли зірвати квітку, вона перестає пахнути, швидко в'яне й помирає. Раніше люди не знали цього правила, а багато хто не зважає на нього й сьогодні. Це призвело до того, що чимало квітів зникли взагалі, й зараз ми не можемо милуватися їхньою красою.

НЕ РУЙНУЙ

У мурашниках живуть мурашки, а вони корисні для природи. Мурашки розпушують землю, щоб туди краще проходили повітря та вода; вони збирають рештки із землі, щоб вона була чистою, родючою; знищують шкідників рослин.

НЕ ЛОВИ МЕТЕЛИКІВ

Від дотику пальців людини з крилець метеликів осипається пилок, ушкоджуються тендітні крильця, й комахи гинуть.

НЕ ГАЛАСУЙ

Ліс, поле, лука – це домівки звірів, пташок, комах. Вони там живуть – хто працює, хто відпочиває. І заважати їм голосною музикою, криком не можна, бо це їх лякає.

Вихователь. Ось ми й познайомились із заборонними знаками. Коли ви гулятимете в лісі чи парку, пригадайте їх, щоб ненароком не завдати шкоди ні тваринці, ні рослинці. Не чіпайте птахів, комах, риб, не зашкодьте їм, і природа віддячить вам. Пам'ятайте: вони господарі, а ви гості. Письменник Михайло Пришвін сказав: рибі потрібна вода, пташці – повітря, звірові – ліс, степ, гори. А людині потрібна Батьківщина. Отже, оберігати й берегти природу означає оберігати й любити свою Батьківщину.

Якщо людина добре серце має,

Вона іде у світ добро творить.

В її очах любов і ласка сяють,

Така людина сонечком горить.

– Будьте і ви, як маленькі сонечка. Творіть добро, оберігайте природу, садіть дерева, кущі, квіти. Любіть нашу землю-матінку, і вона відповість вам любов'ю та щедрістю, і пануватимуть у світі мир та злагода.

Вихователь зачитує дітям останнього листа з чарівної торбинки: "Любі хлопчики й дівчатка, вас люблять всі звірятка, і жучки, і павучки. А ми, веселі білченятка, посилаємо вам солодощі і своє фото. Ми віримо, що ви теж любите звіряток і комашок, допомагаєте взимку птахам, підгодовуєте їх. Тож відкривайте пакунок із гостинцями. Смачного вам! Весна, білченята та їхні друзі".

Діти частуються ласощами.


PAGE  3


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

81919. Стили управления в организации 38.89 KB
  Авторитарный стиль сосредоточение на работе и полное пренебрежение людьми. Авторитарный жесткий стиль может быть оправдан в группе с неразвитыми материальными и высшими потребностями а также в экстремальных ситуациях. Либеральный стиль сосредоточение на человеке стиль невмешательства в дела подчиненных безынициативность ожидание указаний сверху руководитель непоследователен в своих действиях легко поддается мнению других влиянию некомпетентен в решении вопросов его характеризует боязнь принятия решений перекладывание дел...
81920. Сущность, назначение и виды менеджмента 38.81 KB
  Функциональный специальный менеджмент заключается в управлении определенными сферами деятельности организации или ее звеньев управление маркетингом инновациями персоналом. Управление производством – управление процессом переработки сырья материалов и полуфабрикатов поступающих на входе в организацию в продукт который организация предлагает внешней среде. Управление маркетингом призвано посредством маркетинговой деятельности по реализации созданного организацией продукта увязать в единый непротиворечивый процесс удовлетворение...
81921. Понятие и необходимость менеджмента 34.13 KB
  Необходимость менеджмента заключается в необходимости постановки организационных целей и определении путей их выполнения координации всех ресурсов необходимых для выпуска продукции организации дела позволяющей наилучшим образом раскрыться возможностям людей корректировки действий там где в этом существует необходимость.
81922. Управление в системе рыночных отношений 36.96 KB
  Функции контроля в такой экономике исполняет механизм конкуренции. Сколько и каких товаров производить по каким ценам их продавать куда вкладывать капиталы все это определяется не распоряжениями сверху а механизмом спроса и предложения прибылью курсом акций ссудным процентом курсом валют Менеджмент в рыночных условиях представляет собой средство рационального управления экономикой прежде всего экономикой в масштабах организации фирмы предприятия.
81923. Менеджмент и предпринимательство 37.56 KB
  Предпринимательство инициативная деятельность направленная на насыщение рынка товарами услугами и на получение прибыли или личного дохода и осуществляемая от своего имени на свой риск и ответственность. Предпринимательство предшествует менеджменту.
81924. Этапы развития и совершенствование менеджмента 39.25 KB
  Точка отсчета в накоплении знаний в области управления. обширный опыт управления государственным хозяйством был накоплен в Древнем Египте. Сформирован достаточно развитый государственный аппарат управления.
81925. Происхождение и эволюция менеджмента 39.4 KB
  За эти долгие годы развитие теории и практики менеджмента происходило в основном эволюционно путём непрерывного накопления опыта отражающего изменения которые происходили в обществе экономике и всей системе социальноэкономических отношений. Вместе с тем на этом долгом пути выделяют ряд этапов и революционных преобразований в подходах к проблемам менеджмента. Началом истории менеджмента принято считать зарождение письменности в древнем Шумере.
81926. Основные подходы в развитии теории и практики менеджмента 39.52 KB
  Первый из них это школы : Научного управления Создатели школы научного управления исходили из того что используя наблюдения замеры логику и анализ можно усовершенствовать большинство операций ручного труда добиться более эффективного их выполнения. административного управления классическая школа Сторонники научного направления пренебрегали материальным стимулированием сотрудников таким как заработная плата. количественных методов управления Количественная школа с 1950 года по настоящее время связана с развитием и...