62113

Позакласна робота з інформатики

Научная статья

Педагогика и дидактика

Можна виділити основні вимоги до організації позакласної роботи в школі: залучення до позакласної діяльності учнів з урахуванням їхніх інтересів і здібностей; органічна єдність навчальної і позакласної діяльності...

Украинкский

2014-06-05

36.59 KB

33 чел.

Позакласна робота з інформатики

Позакласна робота — це система занять, заходів і організованого навчання учнів, що проводяться в школах і поза ними під керівництвом учителів, громадськості, органів учнівського самоврядування.

Як органічна частина загальної системи навчально-виховного процесу позаурочні заняття певною мірою вільні щодо вибору конкретної тематики, рівня самостійності учнів у набутті прикладних знань і умінь, здійснення цілеспрямованої творчої діяльності.

Позакласна робота значно відрізняється від навчальної в лабораторії чи кабінеті. Такі заняття побудовані з урахуванням пізнавальних і творчих інтересів учнів на основі їхньої добровільної участі.

Цілями позакласної роботи з інформатики можуть бути розширення і поглиблення знань учнів з інформатики, підвищення пізнавальних інтересів шляхом проведення цікавих заходів.

Не варто вважати позакласною роботою додаткові заняття з тими учнями, які не повністю опанували шкільну програму з інформатики, а також індивідуальні і групові заняття з тими, хто навчається з випередженням.

Можна виділити основні вимоги до організації позакласної роботи в школі:

•    залучення до позакласної діяльності учнів з урахуванням їхніх інтересів і здібностей;

•    органічна єдність навчальної і позакласної діяльності;

•    цілеспрямованість, суспільно корисна значущість позакласної роботи;

•    доступність навчального матеріалу, відповідність його віку учнів, рівню їхнього розвитку;

•    зв'язок різних форм позакласної роботи: індивідуальних, групових і масових;

•    поєднання добровільності участі учнів у позакласній роботі з обов'язковістю її виконання.

Додаткові заняття з інформатики сприяють кращому розвитку індивідуальних здібностей учнів і переслідують такі основні цілі:

а) пробудження і розвиток інтересу до поглибленого вивчення інформатики та її відгалужень;

б) формування навичок науково-дослідницького характеру;

в) забезпечення допрофесійної трудової підготовки школярів в галузі застосування інформаційних технологій;

г) організація вільного часу і дозвілля.

Позакласна робота з школярами з інформатики в ряді випадків може проходити в традиційних формах (гуртки, факультативні курси, олімпіади), а може набувати нових, специфічних форм (комп'ютерні клуби, очні і заочні, літні і зимові школи юних програмістів, дистанційні олімпіади, участь в телекомунікаційних проектах тощо).

Розділ 1. Методика проведення позакласної роботи в початковій школі

1.1 Позакласна робота - одна з форм підвищення знань з інформатики

позакласний методика школа

Позаурочний час може використатися вчителями-предметниками для рішення комплексу завдань по залученню школярів у дивний світ науки. Розширення й поглиблення знань і вмінь по предмету, підвищення інтересу учнів до інформатики, як одному із предметів природничого циклу, підвищення рівня мотивації навчальної діяльності, реалізація на практиці основних принципів особистісно-орієнтовного навчання, створення умов сприятливому прояву знань і вмінь у нестандартних ігрових ситуаціях.[ 10,с.13]

Вибір того, як часто проводити огляд результатів роботи факультативів, гуртків, наукових суспільств школярів і інших форм позаурочної роботи із предметів - тиждень, місяць або декада - визначається планом роботи школи й сформованих традицій.

Зміст роботи рік у рік повинні змінюватися, тому що в іншому випадку, при використанні того самого програмного матеріалу, може спостерігатися деяка одноманітність у завданнях.

Наприкінці року бажано організувати свято знань, де необхідно підвести підсумки змагань між класами, нагородити переможців.

Основними вимогами до організації позаурочної роботи зі школярами є:

·  Залучення всіх учнів з урахуванням їх інтересів і здібностей;

·  Органічна єдність навчальної й позаурочної діяльності;

·  Захопливість всіх позаурочних занять;

·  Підвищення ролі самих дітей і органів дитячого самоврядування;

·  Взаємодія школи з позашкільними установами.

Інтереси людини різноманітні, як різноманітний навколишній світ. Однак з різноманіття предметів, явищ навколишнього світу в інтересах кожної особистості вибірково відбивається саме те, що важливо, коштовно для самих особистостей, що пов'язане з її індивідуальним досвідом і розвитком.

Виходячи з теорії психолого-педагогічного супроводу освітнього процесу, постійний і стійкий вплив на формування особистості, її психічного й інтелектуального розвитку роблять знання, засновані саме на пізнавальному інтересі.

Пізнавальний інтерес найтіснішим чином сполучений з формуванням різноманітних особистісних відносин: виборчого відношення до тієї або іншої галузі науки, пізнавальної діяльності, участі в них, спілкування зі співучасниками пізнання. Саме на цій основі пізнання предметного світу й відносин до нього, науковим істинам формується світорозуміння, світогляд, світовідчування.[5,с.56]

Специфіка позакласної роботи полягає в тому, що вона проводиться за програмою, обраною вчителем і звичайно погодженої з учнями, з обліком їхніх інтелектуальних можливостей і пізнавальних інтересів.

Дидактикою затверджується, що самостійна діяльність учнів у придбанні нових знань за власною ініціативою понад програму шкільного предмету можлива лише при наявності серйозного інтересу до предмету.

Сучасне подання про придбання нових знань має необмежені можливості, які можна реалізувати, тільки маючи весь необхідний інструментарій для пошуку й відбору інформації. Предмет «Інформатика» такі можливості надає, особливо коли до реалізації інтересу дитини притягнуті професійно підготовлені педагогічні кадри.

Тому важливо мати не тільки документ про педагогічне утворення із вказівкою відповідного профілю, але постійно вдосконалювати свою майстерність, щоб бути цікавим дітям.

«Смертельний гріх учителя – бути нудним» (Гербарт). Цей афоризм часто визначає розуміння вчителем місця пізнавального інтересу в навчанні, що розглядається їм як інструмент пожвавлення навчального процесу, що перебуває в його руках. І саме тому так важлива наявність експерименту в освітній установі, як умови для розвитку й удосконалювання всіх його учасників.

Вплив майстерності вчителя на пізнавальний інтерес учня - незаперечний факт. У руках учителя перебуває доля пізнавальних інтересів учнів. Виборче відношення до навчальних предметів у першу чергу залежить від вчителя, від його особистості й від ступеня його майстерності.

Виходячи з теорії розвитку пізнавального інтересу, насамперед, шукаємо серед дітей допитливих і послідовно ведемо їх інтерес до необхідності теоретичних знань, до пізнання складних теоретичних питань і проблем конкретної науки з використанням їх як інструмента пізнання.

На уроках інформатики є чимало можливостей зацікавити школярів змістом тієї або іншої науки. Разом з тим, основна мета уроків складається з навчання певному комплексу процедур інформатико-математичного характеру, цікавість викладу повинна бути підлегла цій мети. Однак розвиток здатностей учнів відбувається в рамках вивчення обов'язкового матеріалу. На цьому наголошує дидактика - від простого до складного.

Додаткові можливості для розвитку здатностей учнів і прищеплювання їм інтересу до інформатики і її додатків надають різні позакласні форми занять з інформатики. Вони можуть бути націлені на розвиток певних сторін мислення й рис характеру учнів, іноді не переслідуючи, як основна мета розширення або поглиблення фактичних знань по інформатиці. Таке розширення відбувається як би саме по собі, як результат виниклого інтересу до предмета. [ 7,с.201-202]

Таким чином, під «позакласною роботою» з інформатики треба розуміти заняття, проведені в позаурочний час, засновані на принципі добровільної участі й покликані вирішувати три основні завдання:

1)   поглибити теоретичні знання й розвивати практичні навички учнів, виявити математичні здібності;

2)   сприяти виникненню в більшості учнів, залучення деяких з них у ряди «аматорів» інформатики;

3)   організація дозвілля учнів у вільне від навчання час.

Позакласні заняття з інформатики можуть бути побудовані як на матеріалі лише побічно зв'язаному зі шкільною програмою, так і на матеріалі, що безпосередньо примикає до роботи в класі, але не дублюючи цю роботу в рамках загальнообов'язкового мінімуму.

Між навчально-виховною роботою, проведеної на уроках, і позакласною роботою існує тісний взаємозв'язок: навчальні заняття, розвиваючи в учнів інтерес до знань, сприяють розгортанню позакласної роботи, і навпаки, позакласні заняття, що дозволяють поглиблювати ці знання, підвищують успішність учнів і їхній інтерес до навчання. Однак позакласна робота не повинна дублювати навчальну роботу в класі, інакше вона перетвориться у звичайні додаткові заняття.

Говорячи про зміст позакласної роботи з учнями, що цікавляться інформатикою, відзначаємо наступне:

·  Традиційна тематика позакласних занять звичайно розглядає такі питання, які хоча й виходять за рамки офіційної програми, але й мають багато точок дотику з розглянутими в ній питаннями.

·  Різноманітна подача матеріалу емоційно впливає на учнів. Додаткові відомості пізнавального характеру сприяють активності учнів, що є рішенням основної проблеми в одержанні якісних знань.[6 ,с.158]

1.2 Форми позакласної роботи

Широтою й розманітністю змісту позакласної роботи обумовлене й багатство її форм.

Форми позакласної роботи - це ті умови, у яких реалізується її зміст. Форм позакласної роботи величезна кількість. Це різноманіття створює складності в їхній класифікації, тому єдиної класифікації немає. Існують класифікації по об'єкту впливу й по напрямках, завданням навчання й виховання (мал.).

Будь-яка форма позакласної роботи тією чи іншою мірою сприяє рішенню завдань морального, розумового, фізичного, екологічного, економічного, естетичного навчання, виховання й розвитку. У цьому зв'язку будемо розглядати класифікацію форм позакласної роботи з об'єкта впливу.

Індивідуальна робота - це самостійна діяльність окремих учнів, спрямована на самовиховання, на виконання завдань вчителя й доручень колективу, що виходять за рамки навчальних програм.

Крім індивідуальної виділяють гурткові (групові), що поєднують і масові форми позакласної роботи. До об'єднуючих форм роботи ставляться клуби, шкільні музеї, суспільства, тимчасові колективи, тощо.

У позакласній діяльності варто широко використати такі форми масової роботи, як змагання, конкурси, олімпіади, огляди. Вони стимулюють активність, розвивають ініціативу, зміцнюють колектив. Масова робота містить у собі більші можливості активізації учнів, хоча ступінь її може бути різної. Так, конкурс, олімпіада, змагання, гра вимагають безпосередньої активності кожного.

Деякі види позакласних заходів :

- Вечір інформатики

- Вікторина по інформатиці

- Класна година

- Клубна діяльність

- Конкурс

- Гурткові заняття по інформатиці

- Предметні тижні, декади, місячники

- Усний журнал

- Шкільна печатка

1.3 Особливості позакласної роботи в початковій школі

Варто розрізняти два види позакласної роботи з інформатики: робота з учнями, що відстають від інших у вивченні програмного матеріалу (додаткові позакласні заняття); робота з учнями, що проявляють до вивчення інформатики підвищений, у порівнянні з іншими, інтерес і здатності (властиво позакласна робота в традиційному розумінні змісту цього терміна). Говорячи про перший напрямок позакласної роботи, відзначимо наступне. Цей вид позакласної роботи з учнями по інформатиці в цей час має місце в кожній школі.

Разом з тим підвищення ефективності навчання інформатиці повинне привести до зниження значення додаткової навчальної роботи з відстаючими. В ідеальному випадку перший вид позакласної роботи повинен мати яскраво виражений індивідуальний характер і проявлятися лише у виняткових випадках (наприклад, у випадку тривалої хвороби, переходу зі школи іншого типу). Однак у цей час ця робота вимагає ще значної уваги з боку вчителя інформатики. Основною метою її є своєчасна ліквідація (і попередження) наявних у прогалинах, що вчаться, у знаннях і вміннях за курсом інформатики.

Передовий досвід роботи вчителів інформатики свідчить про ефективність наступних положень, пов'язаних з організацією й проведенням позакласної роботи з відстаючими.

1. Додаткові (позакласні) заняття по інформатиці доцільно проводити з невеликими групами відстаючих (по 3-4 чоловік у кожній); ці групи учнів повинні бути досить однорідні як з погляду наявних у школярів прогалинах у знаннях, так і з погляду здатностей до навченості.

2. Варто максимально індивідуалізувати ці заняття (наприклад, пропонуючи кожному з таких учнів заздалегідь підготовлене індивідуальне завдання й роблячи в процесі його виконання конкретну допомогу кожному).

3. Заняття з відстаючими в школі доцільно проводити не частіше одного разу в тиждень, сполучаючи цю форму занять із домашньою роботою учнів за індивідуальним планом.

4. Після повторного вивчення того або іншого розділу інформатики на додаткових заняттях необхідно провести підсумковий контроль із виставлянням оцінки по темі.

5. Додаткові заняття з інформатики, як правило, повинні мати навчальний характер; при проведенні занять корисно використати відповідні варіанти самостійних або контрольних робіт з дидактичних матеріалів, а також навчальні посібники (і завдання) програмового типу.

6. Вчителеві інформатики необхідно постійно аналізувати причини відставання окремих учнів при вивченні ними інформатики, вивчати типові помилки, що допускають учнями при вивченні тієї або іншої теми. Це робить додаткові заняття по інформатиці більше ефективними.

Друге із зазначених вище напрямків позакласної роботи з інформатики - заняття з учнями, що проявляють до її вивчення підвищений інтерес, відповідає наступним основним цілям:

1. Пробудження й розвиток стійкого інтересу до інформатики.

2. Розширення й поглиблення знань з програмового матеріалу.

3. Оптимальний розвиток здатностей учнів і прищеплювання їм певних навичок науково-дослідного характеру.

4. Виховання культури мислення.

5. Розвиток в уміння, що вчиться, самостійно й творчо працювати з навчальної й науково-популярною літературою.

6. Розширення й поглиблення подань знань про практичне значення інформатики в житті суспільства.

7. Розширення й поглиблення знань учнів про культурно-історичну цінність інформатики, про ролі інформатики у світовій науці.

8. Виховання почуття колективізму й уміння сполучити індивідуальну роботу з колективною.

9. Установлення більш тісних ділових контактів між вчителем інформатики й учнями й на цій основі більш глибоке вивчення пізнавальних інтересів і запитів школярів.

10. Створення активу, здатного надати вчителеві інформатики допомогу в організації ефективного навчання інформатиці всього колективу даного класу (допомога у виготовленні наочного приладдя, заняттях з відстаючими, у пропаганді знань по інформатиці серед інших учнів).

Передбачається, що реалізація цих цілей частково здійснюється на уроках. Однак у процесі класних занять, обмежених рамками навчального часу й програми, це не вдається зробити з достатньою повнотою. Тому остаточна й повна реалізація цих цілей переноситься на позакласні заняття цього виду.

Разом з тим між навчально-виховною роботою, проведеної на уроках, і позакласною роботою існує тісний взаємозв'язок: навчальні заняття, розвиваючи в учнів інтерес до знань, сприяють розгортанню позакласної роботи, і, навпаки, позакласні заняття, що дозволяють учнем застосувати знання на практиці, що розширюють і поглиблюють ці знання, підвищують успішність учнів і їхній інтерес до навчання. Однак позакласна робота не повинна дублювати навчальну роботу, інакше вона перетвориться у звичайні додаткові заняття.

Говорячи про зміст позакласної роботи з учнями, що цікавляться інформатикою, відзначимо наступне. Традиційна тематика позакласних занять обмежувалася звичайно розглядом таких питань, які хоча й виходили за рамки офіційної програми, але мали багато точок дотику з розглянутими в ній питаннями. Так, наприклад, традиційними для розгляду на позакласних заняттях по інформатиці були історичні відомості, завдання підвищеної складності по програмуванню, елементи математичної логіки, системи числення й т.д.

За останні роки в інформатиці виникли нові напрямки, що мають практичне значення й великий пізнавальний інтерес - комп'ютерні технології обробки інформації, зокрема, мультимедіа, гіпертекст, Інтернет. Ці питання вже знайшли своє відбиття в програмі по інформатиці, однак практика показує, що кількість відведених годин явно недостатньо, і тому позакласна робота може стати серйозною підмогою в підвищення якості підготовки учнів по інформатиці.

Відновлення, що відбувається у змісті курсу інформатики призвело до виникнення тенденції відновлення змісту позакласних занять по інформатиці, однак це не означає, що варто відмовитися від тих або інших традиційних питань, які становили дотепер зміст позакласних занять і викликають в учнів незмінний інтерес.

Значення позакласної роботи з інформатики в початковій школі.

Значення позакласної роботи з інформатики з молодшими школярами полягає в наступному:

1.  Різні види цієї роботи в їхній сукупності сприяють розвитку пізнавальної діяльності учнів: сприйняття, уваги, пам'яті, мислення, мови, уяви.

2.  Вона допомагає формуванню творчих здатностей учнів, елементи яких проявляються в математичній або логічній кмітливості, при проведенні на позакласних заняттях відповідних ігор.

3.  Деякі види позакласної роботи дозволяють дітям глибше зрозуміти роль комп'ютера в житті людини.

4.  Позакласна робота сприяє вихованню колективізму й товариства (у зв'язку з роботою з випуску стінгазет за допомогою комп'ютера й відповідного програмного забезпечення, при організації командних змагань по проведенню ігор і т.д.)

5.  Головне ж значення різних видів позакласної роботи полягає в тому, що вона допомагає підсилити інтерес учнів до вивчення комп'ютера, сприяє підвищенню пізнавальної діяльності учнів.

Методичні рекомендації щодо розв`язання олімпіадних задач з програмування

Вміння розв’язувати задачі є одним з основним показником рівня математичного розвитку, глибини засвоєння навчального матеріалу. У шкільному курсі математики, фізики та інформатики навчанню розв’язування задач приділяється багато часу, але основним методом такого навчання є демонстрація способів розв’язування певних видів (класів) задач, і зовсім не даються так необхідні знання аналізу суті задачі та її розв’язку. В учнів не виробляються уміння і навики в діях, що входять у загальну діяльність по розв’язуванню задач, не стимулюється постійний аналіз учнями своєї діяльності у цьому напрямку, по виділенню в ній загальних методів та підходів, що дало б можливість, у подальшому, будувати власну стратегію дослідження та розв’язання задач такого класу.

Олімпіадна задача з програмування – це завдання, яке вимагає написати програму, яка повинна зчитати з консолі (файлу) певні дані, в залежності від вхідних даних розв’язати задачу і вивести в консоль (файл) певні дані (результат), відповідь на поставлену задачу. На відміну від математичних задач, в яких у більшості випадків задаються конкретні дані, задача з програмування вимагає передбачити різноманітні вхідні дані, обмежені умовою задачі, і в залежності від вхідних даних розв’язати поставлену задачу. Часто трапляється, що розв’язуючи задачу з програмування доводиться розглядати декілька випадків у залежності від вхідних даних, а інколи і декілька різних задач.

Розв’язання задачі – робота дещо незвичайна, а саме розумова, аналітична. Для того, щоб навчитися якій-небудь справі, потрібно попередньо добре вивчити той матеріал, з яким доведеться працювати, ті інструменти, які доведеться використовувати під час розв’язування задачі.

Відома багатьом учасникам олімпіади з інформатики крилата фраза: «Я не знаю, як  розв’язувати задачі. Я знаю лише, що після того, як  розв’язати їх багато, то починаєш це робити краще, починаєш краще бачити можливі підходи до розв’язання задач, починаєш краще їх відчувати» [1].

Відповідь на запитання «Як розв’язати задачу?», особливо, якщо це олімпіадна задача, не завжди лежить на поверхні – тому, що пошук її є творчий процес. І єдиного підходу до таких задач знайти неможливо, але, як показує практика, є ряд методів та прийомів, використовуючи які, можна навчитися розв’язувати задачі. Багато в чому у таких випадках не обійтися без інтуїції [2].

Отже, щоб навчитися розв’язувати задачі, потрібно розібратися в тому, що таке задача, як вона побудована, із яких частин складається умова, які інструменти можна використати для її розв’язання.

Якщо придивитися до будь-якої задачі, то можна побачити запитання, на яке необхідно знайти відповідь, виходячи з тих даних, обмежень, які знаходяться в умові задачі. Тому, починаючи розв’язувати будь-яку задачу, потрібно уважно вивчити умову задачі. Це все називається проаналізувати умову задачі.

Задача з програмування, як правило, потребує спочатку побудувати її математичну модель, аналітично дослідити цю модель, розробити алгоритм розв’язування математичної задачі, а вже потім написання програми, яка буде розв’язувати задачу для довільних вхідних даних.

Власний досвід автора дає можливість виділити наступні етапи, які повинен виконати учень під час розв’язування олімпіадних задач: аналіз умови задачі, побудова математичної моделі, реалізація алгоритму розв’язку мовою програмування, тестування та відлагодження розв’язку, здача розв’язку на перевірку.

Аналіз умови задачі (1-й етап). Умова олімпіадної задачі з програмування складається з таких елементів: сюжету, завдання, технічних умов, прикладу вхідних та вихідних даних.

Сюжет містить опис ситуації, яка розглядається в даній задачі. Автори олімпіадних задач люблять робити громіздкий сюжет, що інколи заплутує учасника. Бувають сюжети, що прикрашають умову задачі і такі, що містять цінну інформацію. Тому потрібно уважно прочитати сюжет умови задачі, вникаючи в кожне слово.

Отримавши задачу необхідно уважно її прочитати. У будь якій задачі ми побачимо завдання, яке ми повинні виконати, щоб отримати потрібний результат.

Під час олімпіади бути уважним і спокійним дуже важко. Для прочитання умови задачі необхідно виділити досить часу. Не потрібно поспішати на даному етапі. Задачу необхідно читати не поспішаючи, не пропускаючи ліричні відступи, не рекомендується читати задачу оглядово. Автори задач досить часто люблять прикрасити умову задачі ліричним відступом. І нерідко в таких ліричних відступах може бути приховані важливі моменти, що стосуються вхідних даних умови задачі. Неправильне розуміння умови задачі може привести до того, що буде розв’язуватися зовсім інша задача, а не та, що сформульована в умові.

Ключ до умови задачі може бути прихований також у форматі вхідних або вихідних даних. Без нього інколи задача може нести зовсім інший зміст.  Тому, важливо визначити з формат введення та виведення, обмеження на вхідні, вихідні та проміжні дані.

Часто трапляється, що після детального прочитання задачі, не знаєш, як до неї підступитися. У такому випадку рекомендується відкласти її і читати наступну. Наш мозок здатний працювати підсвідомо, навіть у той час, коли працює над іншою задачею. Під час тренування Ф. Меншиков [3] радить прочитати умови задач всього тренування відразу, спробувати розв’язати задачу, а якщо розв’язок зовсім не приходить на думку, то прочитати розв’язок, викладений у цій же книзі, але не раніше ніж через 3 дні після прочитання задачі. Учні повинні вчитися шукати розв’язок. Навіть, коли розв’язок до цієї задачі прийде не відразу, а через день, два, тиждень, учень за цей час перебере багато варіантів розв’язання задачі, розв’яже десяток інших задач, які подібні, але розв’язок можливо не пов’язаний із розв’язком даної задачі.

При навчанні розв’язування задач потрібно навчити учнів  виділяти головні елементи в умові задачі, не пропускати жодних, на перший погляд неважливих, деталей. Якщо прочитати умову будь-якої задачі, то можна виділити деяке питання, іншими словами вимогу, на яку необхідно отримати відповідь, спираючись на умову. Якщо ж уважно вивчити умову задачі, то можна побачити в ній певні твердження (що дано), вони ще називаються умовами, і певні завдання (те, що потрібно знайти).

Далі розглянемо складові частини завдання і рекомендації учням при їх розв’язуванні.

Побажання для засвоєння змісту задачі. Не можна приступати до розв’язання задачі, не з'ясувавши чітко, у чому полягає завдання, тобто не встановивши, що дано і що необхідно знайти. Перша порада вчителя: не поспішати починати розв’язувати задачу. Ця порада не означає, що задачу треба вирішувати якомога повільніше. Це означає, що розв’язуванню задачі повинна передувати підготовка, що полягає в наступному:

а) спочатку треба ознайомитися із завданням, уважно прочитавши її зміст. При цьому вимальовується загальна ситуація, описана в завданні;

б) ознайомившись із задачею, необхідно вникнути в її зміст. При цьому потрібно слідувати такій пораді: виділити в задачі вхідні та вихідні дані, формати введення та виведення;

в) якщо задача геометрична, на теорію графів  тощо, корисно зробити малюнок до неї і позначити на малюнку вхідні та вихідні дані. Намалювати малюнок, що відповідає прикладу вхідних даних умови задачі, придумати декілька прикладів вхідних даних і намалювати відповідні малюнки (це теж порада, якій повинен слідувати учень);

г) вже на першій стадії розв’язування задачі – стадії аналізу завдання – рекомендується  відповісти на питання: «Чи можливо розв’язати задачу за такої умови?», «Чи завжди буде розв’язок даної задачі?», «Чи можливо декілька правильних розв’язків даної задачі?», «Який з розв’язків необхідно вивести при неоднозначному розв’язку?», «В якому порядку виводити дані, якщо необхідно вивести всі неоднозначні розв’язки?».

Відповідаючи на ці запитання, потрібно встановити, чи вистачає даних для розв’язування задачі, чи немає зайвих даних, чи немає даних, які суперечать між собою.

Складання плану розв’язку задачі (2-й етап). Складання плану розв’язання задачі, мабуть, є головним кроком на шляху її розв’язання. Правильно складений план розв’язання задачі майже гарантує правильне її розв’язання. Але складання плану може виявитися складним і тривалим процесом. Тому вкрай необхідно навчити учнів ставити запитання до задачі, що допомагають йому краще і швидше скласти план розв’язання задачі, фактично визначити метод її розв’язання:

а) чи відома учневі якась подібна задача? Аналогічне завдання? Якщо така  задача відома, то скласти плану розв’язку задачі не буде складним. Іншими словами, чи можна застосувати метод раніше розв’язаної задачі. Але така задача відома далеко не завжди;

б) чи відома вам задача, до якої можна звести дану задачу. Якщо така задача відома, то процес складання плану вирішення даної задачі очевидний: звести задачу до задачі, яка розв’язувалась раніше. Може виявитися, що споріднене завдання невідоме вирішуваному і учень не може звести дане завдання до якого-небудь відомого. План же відразу скласти не вдається;

в) складаючи план розв’язування задачі, завжди треба ставити собі запитання: "Чи всі дані завдання використані?". Виявлення неврахованих даних задачі полегшує складання плану її розв’язку;

г) при складанні плану розв’язання задачі інколи буває корисно змінити вхідні дані, прорахувати результат для інших вхідних даних. Змінені вхідні дані можуть підказати непередбачені моменти вашого розв’язку;

д) досить часто для розв’язання задачі доводиться розглянути деякі частинні випадки, прорахувати вручну без комп’ютера результати для спрощених даних (для 1, 2, 3…). Прорахувавши для декількох невеликих розв’язків, можна побачити певну закономірність, послідовність.

Побудова математичної моделі та схеми розв’язку (3-й етап). Математична модель – система математичних співвідношень, які описують досліджуваний процес або явище. Побудувати математичну модель – це описати математично процеси, факти, умови задачі.

Перш за все учень повинен формально та математично зрозуміти умову задачі. Необхідно за допомогою ручки та паперу прорахувати тест з умови задачі. Перевірити як отримати вихідні дані з вхідних даних умови задачі. Придумати декілька тестів, контртестів і також математично їх прорахувати. Таким чином для простих тестів необхідно розібратися, як розуміється умова задачі. Придумуючи тести до задачі, можна знайти правильні розв’язки, які відрізняються від тих, які приходять на думку відразу ж після прочитання умови задачі, виявляються «підводні камені» задачі.

Можливе й інше трактування побудови математичної моделі. У даному випадку побудувати математичну модель означає придумати такий розв’язок, який буде працювати на абстрактній математичній машині при необмеженій пам’яті, необмеженому часі, необмеженому діапазоні змінних і відсутності втрати точності у дійсних змінних. Можливо цей розв’язок і не ефективний, але неефективний розв’язок рівносильний розумінню умови задачі [4].

Після побудови математичної моделі необхідно скласти схему розв’язку поставленої задачі. Схема розв’язку задачі повинна складатися з відомих елементів, алгоритмів. На даному етапі не потрібно вникати у всі тонкощі реалізації алгоритму – всі моменти реалізації та підгону даного алгоритму під конкретну задачу «прийдуть»  під час написання самого алгоритму. Учень повинен знати, що даний алгоритм працює з певною ефективністю, і для цієї задачі та певних обмежень він буде працювати швидко і використовувати необхідний обсяг оперативної пам’яті.

На даному етапі учасник може зіткнутися з наступними проблемами:

- погана стиковка блоків. Певні блоки погано стикуються, можливо потрібно перероблювати алгоритм, змінювати вихідні дані блоку;

- ефективність. Трапляється, що для одних даних даний алгоритм буде працювати швидко, а для інших, навіть невеликих, складність роботи алгоритму велика;

- інший тип задачі;

- наявність декількох розв’язків. При наявності декількох розв’язків потрібно вибрати самий ефективний і той який реалізовується простіше та швидше.

Реалізація алгоритму (4-й етап). Раціонально використаний час на олімпіаді – 90% відсотків успіху. Тому дуже важливим є уміння розподілити кожну хвилину під час самої олімпіади, мати свою тактику і стратегію.

Перед тим, як учні отримують завдання, вони мають декілька хвилин адаптації з комп’ютером, середовищем програмування. У цей час учень повинен запустити середовище програмування, написати просту програму-шаблон, яка вводить дані, робить прості обчислення, виводить дані (згідно умов олімпіади). Відкомпілювати цю програму і перевірити її виконання. Після цього зробити декілька заготовок програм для майбутніх розв’язків, які містять введення та виведення (з файлу, клавіатури, на екран, чи у файл у залежності від правил проведення олімпіади).

Під час реалізації конкретної програми використовують декілька методів написання програми: зверху вниз, знизу вверх, комбінований метод.

Перший спосіб застосовується, коли загальна картина програми відома. У даному випадку пишеться основна частина програми, а функції реалізовуються потім. Реалізація відбувається швидко, якщо розбиття на етапи вдале. У такому випадку простіше проводити відлагодження програми.

Підхід знизу до верху реалізовується, коли учасник не бачить загальної схеми розв’язку, а час іде. Тоді можна написати спочатку введення, та виведення даних, певні алгоритми: функції для роботи з геометричними об’єктами, сортування, пошук, довгу арифметику, тощо, а потім робити стиковку даних алгоритмів для отримання остаточного розв’язку. У такому випадку не завадить написати невеликий коментар, які дані знаходяться в яких змінних, що повертає та чи інша функція тощо. Під час написання самих допоміжних алгоритмів може «прийти» і сам розв’язок.

На практиці найчастіше використовується комбінований із згаданих методів.

Учнівська олімпіада передбачає отримання балів за частково розв’язані задачі. Тому необхідно здавати розв’язки до кожної задачі, навіть, якщо  впевнений, що алгоритм є неефективним і не пройде всі тести. Часто трапляється, що на деяких вхідних даних алгоритм працює довго. У таких випадках, якщо це можливо, необхідно запустити програму, щоб вона прорахувала результат і зберегла його в текстовому файлі. З отриманого результату створити масив констант у програмі-розв’язку. В цей час, поки програма з неефективним алгоритмом шукає розв’язки, можна зайнятися іншою задачею. Код програми, як правило, не аналізується членами журі. Потім, під час аналізу, розбору олімпіади можна буде знайти більш оптимальний розв’язок.

Тестування та від лагодження (5-й етап). Після того, як програма відкомпільована, необхідно перевірити на правильність її роботи. Часто буває, під час набору коду програми сплутані певні змінні, знак у формулі, неправильно розставлені дужки, тощо. Спочатку необхідно перевірити чи правильно вона працює на тестах, які дано в умові задачі. Як показує досвід роботи з учнями, при першому запуску відкомпільованої програми в половині випадків тест з умови задачі не проходить, оскільки розв’язок пишеться в умовах нервового стресу і на швидкість. Після того, як виправлені всі механічні помилки і розв’язок проходить тест з умови задачі, необхідно придумати декілька невеликих тестів, які передбачають різні моменти даної задачі. Попередні придумані тести не потрібно знищувати, адже можливо доведеться звернутися до них після виправлення помилок. Трапляється, що після виправлення помилок, або удосконалення програми вона видає правильний результат при нових тестах, а на попередніх –помилковий. Тому необхідно уважно перевіряти правильність результату, який видає програма-розв’язок,  прораховувати тести вручну для перевірки.

Інколи є потреба вставляти в програму перевіряючі блоки: перевірку правильності введення вхідних даних, сортування масиву, правильність роботи навіть елементарних алгоритмів: алгоритм Евкліда, пошук в ширину, бінарний пошук тощо.

Перед здачею розв’язку необхідно протестувати його на граничних тестах. Крім «малих» тестів інколи є потреба перевірити на «великих» тестах. Для цього необхідно згенерувати тести з великою кількістю елементів, перевірити, як швидко працює даний алгоритм. Не завжди можна перевірити правильність роботи даного алгоритму, але інколи можна за відповіддю з’ясувати, чи правильно працює алгоритм.

Здача розв’язку(6-й етап). Останнім часом олімпіада з програмування проводиться в он-лайн режимі. Під час олімпіади учні можуть здати на перевірку розв’язок і система перевірить його на тесті з умови задачі. Це дає можливість учням уникнути помилок, пов’язаних із неправильним форматом виведення результату.

Відправлення розв’язку на перевірку є одним із самих відповідальних моментів роботи учня на олімпіаді.

Рекомендується ще раз перечитати умову задачі, звернути увагу на формати виведення та обмеження на змінні. Можливо, при отриманому алгоритмі змінні виходять за їх межі, дані виходять за межі масиву, тощо. Це не завжди можна передбачити при розробці алгоритму.

Перед здачею програми розв’язку необхідно перевірити правильність формату вихідних даних,  можливість виходу за межі масиву, видалити (або закоментувати) всі елементи відлагоджувальної інформації.

Саме на цьому етапі допущена помилка може привести до фатального результату при правильному  розв’язку. Але і в такому разі трапляються моменти, коли для різних випадків пишеться окремий блок виведення і в одному з блоків залишається неправильний формат виведення або зайві дані, які не завжди перевіряються перед відправленням.

Отже, під час підготовки до олімпіади з інформатики необхідно не тільки вчити учнів методів розв’язування задач та основним алгоритмам.  Учнів потрібно вчити вмінню керування своєю діяльністю, розподілом часу на розв’язання кожної задачі, вмінню розбивати процес розв’язання задачі на етапи, виділяти певні етапи та їх виконувати. З часом дані етапи будуть виконуватися, не задумуючись над кожним з них. До олімпіади учнів необхідно готувати теоретично, практично та психологічно. Для того, щоб в учнів не було стресу під час олімпіади, регулярно потрібно проводити шкільні олімпіади з усіма вимогами міської, обласної олімпіад та підведенням рейтингу.

Після розв’язання задачі необхідно робити детальний аналіз розв’язку та процесу його отримання. Розв’язок потрібно аналізувати на оптимальність (швидкість виконання, затрати пам’яті, простоту реалізації).

Для успіху у змаганнях необхідно використовувати кожну можливість набрати максимальну кількість балів. Якщо повний розв’язок задачі побудувати не вдається, то потрібно передбачити хоча б часткові  розв’язки для мінімальних та критичних даних. Саме на таких задачах учень вчиться виходити із складної ситуації, що нерідко трапляється в повсякденному житті.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

26538. ГНИЕНИЕ МЯСА. УСЛОВИЯ И ФАКТОРЫ, ВЫЗЫВАЮЩИЕ ГНИЕНИЕ МЯСА 21.62 KB
  ГНИЕНИЕ МЯСА. УСЛОВИЯ И ФАКТОРЫ ВЫЗЫВАЮЩИЕ ГНИЕНИЕ МЯСА. Гниение самый опасный вид порчи мяса так как при этом процессе разрушаются белковые соединения и образуются вещества опасные для человека. Из составных частей мяса гниению наиболее подвержены мышечная ткань и субпродукты.
26539. ИЗМЕНЕНИЯ В ЖИРЕ В ПРОЦЕССЕ ПРОИЗВОДСТВА И ХРАНЕНИЯ (ГИДРОЛИЗ,ОКИСЛЕНИЕ, ОСАЛИВАНИЕ) 3.31 KB
  ГИДРОЛИЗ характеризуется присоединением к молекуле жира воды в результате чего она расщепляется на глицерин и жирные кислоты. Данный процесс начинается после разделки мясной туши и извлечения жира. Накопление свободных жирных кислот снижает питательную ценность жира и ускоряет развитие в нем окислительных процессов. ОСАЛИВАНИЕ вид порчи жира характеризующийся накоплением в нем предельных оксикислот.
26540. ИСТОРИЯ ОТЕЧЕСТВЕННОЙ ВСЭ 5.17 KB
  всэ явились общественное производство мяса и мясных продуктов и создание мясной промышленности. В 1925г – первые в СССР Правила ветсан осмотра убойных животных исследования и браковки мясных продуктов. 30е годы – строительство крупных механизированных мясокомбинатов зарождение молочной и пищевой промышленности в связи с этим – кафедры мясоведения реорганизованы в кафедры ВСЭ с основами технологии переработки продуктов животноводства. врачей являются Правила ветеринарного осмотра убойных животных и всэ мяса и мясных продуктов1988 и...
26541. БАКТЕРИЦИДНАЯ ФАЗА МОЛОКА И ФАКТОРЫ, ВЛИЯЮЩИЕ НА ЕЕ ПРОДОЛЖИТЕЛЬНОСТЬ 2.99 KB
  БАКТЕРИЦИДНАЯ ФАЗА МОЛОКА И ФАКТОРЫ ВЛИЯЮЩИЕ НА ЕЕ ПРОДОЛЖИТЕЛЬНОСТЬ. Продолжительность данной фазы при различных температурах молока следующая: при 37С 2 часа при 30С 3 часа при 25С 6 часов при 10С 24 часа при 5С 36 часов и при 0С 48 часов. При нагревании молока до 70С и выше бактерицидные вещества разрушаются и микрофлора попавшая в такое молоко размножается беспрепятственно. На бактерицидную фазу влияют промежуток времени с момента выдаивания до охлаждения молока чем короче этот промежуток времени тем продолжительнее...
26543. ВЕТЕРИНАРНО-САНИТАРНЫЕ ТРЕБОВАНИЯ, ПРЕДЪЯВЛЯЕМЫЕ К БОЕНСКИМ ПРЕДПРИЯТИЯМ 10.71 KB
  Для окраски стен и потолков применяют алкидные краски при этом в разных цехах соответствующей цветовой гаммы. В цехах на каждые 150 м2 пола встраивают краны с горячей и холодной водой. В цехах для приема сточных вод оборудуют покрытые трапами решетками воронки в глубине которых устанавливают сифоны для улавливания грязи грубых частиц. ВОЗДУШНАЯ СРЕДА в производственных цехах температура влажность запыленность бактериальное загрязнение влияет на условия труда людей и на санитарное качество продукции.
26544. ВЕТСАНЭКСПЕРТИЗА, ГИГИЕНА И ТЕХНОЛОГИЯ КОЛБАСНОГО ПРОИЗВОДСТВА. ТЕХНОЛОГИЯ ПРОИ3ВОДСТВА ВАРЕНЫХ КОЛБАС 46.7 KB
  ВЕТСАНЭКСПЕРТИЗА ГИГИЕНА И ТЕХНОЛОГИЯ КОЛБАСНОГО ПРОИЗВОДСТВА. ТЕХНОЛОГИЯ ПРОИ3ВОДСТВА ВАРЕНЫХ КОЛБАС. К вареным колбасам относят изделия изготовленные из мяса подвергнутые обжарке и варке или запеканию мясные хлеба. Вареные колбасы являются самым массовым и распространенным видом продукта.
26545. ВЗЯТИЕ СРЕДНЕЙ ПРОБЫ МОЛОКА ДЛЯ АНАЛИЗА. ОТБОР ПРОБ МОЛОКА, ПОСТУПАЮЩЕГО НА ПЕРЕРАБАТЫВАЮЩИЕ ПРЕДПРИЯТИЯ 11 KB
  ВЗЯТИЕ СРЕДНЕЙ ПРОБЫ МОЛОКА ДЛЯ АНАЛИЗА. ОТБОР ПРОБ МОЛОКА ПОСТУПАЮЩЕГО НА ПЕРЕРАБАТЫВАЮЩИЕ ПРЕДПРИЯТИЯ. От молока сдаваемого индивидуальными сдатчиками пробы отбирают в течение десяти дней из молокомера трубкой и сливают в одну и туже бутылку для составления декадной пробы. ОТБОР ПРОБ МОЛОКА ПРИ ВЫПУСКЕ ЕГО В РЕАЛИЗАЦИЮ.