6263

Забезпечення ефективного планування та організації освітнього процесу дошкільного навчального закладу

Конспект

Педагогика и дидактика

Забезпечення ефективного планування та організації освітнього процесу дошкільного навчального закладу. План Забезпечення ефективного планування та організації освітнього процесу дошкільного навчального закладу. Особливості ос...

Украинкский

2012-12-31

80.82 KB

120 чел.

Забезпечення ефективного планування та організації освітнього процесу дошкільного навчального закладу .

План

  1.  1. Забезпечення ефективного планування та організації освітнього процесу дошкільного навчального закладу.
  2.  2. Особливості освітнього простору сучасного дошкільного навчального закладу. 
  3.  3. Організація освітнього середовища. 
  4.  1. Забезпечення ефективного планування та організації освітнього процесу дошкільного навчального закладу.
  5.  Для успішного здійснення завдань дошкільної освіти вирішальною має стати практика визнання пріоритету дитячого буття, за якої в центрі уваги є дитина.
  6.  Щоб забезпечити гармонійну єдність процесів виховання і навчання, спрямовану на розвиток і саморозвиток дітей, необхідне цілеспрямоване, раціональне планування.
  7.  Відмінною рисою планування є його спрямованість на створення і зміну організованих процесів розвитку, виховання і навчання. Воно дозволяє обґрунтовувати прогноз, розробку і реалізацію тих змін в конкретному педагогічному середовищі, які сприяють його вдосконаленню. Зазначимо, що під «педагогічним плануванням» ми розуміємо процес. 
  8.  Продуктами планування в інтелектуально-інформаційному плані є організація різних видів діяльності, які несуть у собі як раціональні, так і ціннісно-смислові риси. Здійснення запланованих дій відбувається в оточенні деякого динамічного внутрішнього і зовнішнього середовища, яке впливає на процес реалізації дій певною мірою
  9.  Основні пріоритети подальшого розвитку та оптимізації дошкільної освіти:
  10.  – впровадження особистісно орієнтованої моделі виховання;
  11.  – гуманізація освітньо-виховного процесу;
  12.  – орієнтація на активне проходження дитиною кожного вікового періоду дошкільного дитинства;
  13.  – впровадження інноваційних освітніх технологій;
  14.  – інтегрований підхід до організації та змісту освіти;
  15.  – забезпечення наступності між дошкільною і початковою ланками безперервної освіти;
  16.  – взаємодія суспільного і родинного виховання.
  17.  Планування освітнього процесу в різних вікових групах дошкільного закладу має відповідати низці сучасних вимог:
  18.  орієнтуватися на пріоритетні потреби сьогодення у забезпеченні належної якості розвитку, вихованості і навченості дитини дошкільного віку;
  19.  забезпечувати право дитини на реалізацію свого природного потенціалу, її основних життєвих тенденцій до самореалізації, саморозвитку і самозбереження;
  20.  забезпечувати право педагога на свободу вибору під час визначення форми планів, напряму та змісту власної педагогічної діяльності;
  21.  спиратися на досягнення психологічної, педагогічної та інших наук, передового педагогічного досвіду; 
  22.  органічно поєднувати формування базису особистісної культури дошкільника з національною культурою українського народу, культурними надбаннями попередніх поколінь і світової культури;
  23.  здійснюватись на засадах доцільності, помірності, відповідності обраній стратегії та державній програмі; враховувати міжпредметні, інтегративні зв’язки, досягаючи взаємопроникнення і логічного підпорядкування всіх складових плану під час вибору тематики різних форм роботи з дітьми, визначення ускладнень змісту і методики їх проведення. 
  24.  Умовами ефективної організації життєдіяльності дитини в дошкільному закладі є: 
  25.  Забезпечення емоційного комфорту, створення атмосфери доброзичливості, надання дитині можливості звернутися до дорослого в ситуаціях страху, невідомості; сприяння відчуттю захищеності, довіри до навколишнього світу.
  26.  Створення розвивального, природного, предметно-ігрового та соціального середовища.
  27.  Інтеграція змісту освіти в різних видах діяльності дітей.
  28.  Професійна готовність педагога ( компетентність в основних сферах життєдіяльності, знання вікових та індивідуальних особливостей дошкільників, готовність до змістовного спілкування з ними, володіння сучасними освітніми технологіями). 
  29.  Буття дитини в дошкільному закладі – це послідовний перебіг певних його складових, які нормують чергування активної діяльності та відпочинку. Основні з них :
  30.  ранкові, денні, вечірні прогулянки; 
  31.  різноманітні гігієнічні процедури; 
  32.  харчування ( сніданок, обід, підвечірок, вечеря); 
  33.  ігри ( самостійні та організовані); 
  34.  спілкування ( з дорослими та дітьми); 
  35.  заняття ( колективні, підгрупою, індивідуальні, самостійні); 
  36.  відпочинок, релаксація, сон. 
  37.  Здійснений аналіз уможливлює формулювання основних положень щодо планування освітнього процесу в умовах сучасного дошкільного навчального закладу: 
  38.  1. Основою планування є та програма виховання дітей в дитячому садку, яка прийнята для керівництва і ставить перед педагогами конкретні завдання щодо формування особистості дошкільника.
  39.  2. План має будуватися на основі дидактичних принципів: взаємозв’язку всіх розділів виховної роботи, систематичності, послідовності, доступності, повторюваності матеріалу, диференційованого та індивідуального підходів до дітей.
  40.  3. При складанні плану враховуються конкретні педагогічні умови (віковий склад групи, рівень розвитку дітей, оволодіння знаннями, навичками, уміннями, умови дитсадка, напрями роботи колективу та інше).
  41.  4. План мусить бути календаризованим, тобто чітко передавати зміст роботи з малюками впродовж дня. У ньому вказується, в яких видах діяльності, на яких заняттях, в які моменти життя буде здійснюватись та чи інша виховна робота.
  42.  5. Форма планування може бути різною (для педагога-початківця, стажиста, вищої кваліфікаційної категорії). Вона затверджується педагогічною радою дошкільного закладу, заноситься в протокол (із вказівкою прізвища педагога і форми планування – поширеної чи спрощеної). Проте в жодному випадку не допускається пропущення окремих видів занять та діяльності дітей пішохідні переходи, сюжетно-рольові ігри, конструктивно-будівельні, театралізовані ігри, самостійна художня діяльність, художня праця і таке інше.
  43.  2. Особливості освітнього простору сучасного дошкільного навчального закладу.
  44.  На думку К. Крутій «освітній простір» відноситься до складних, багатоаспектних педагогічних явищ, які характеризуються не стільки кількісними, скільки якісними показниками. Необхідною умовою планування освітнього простору ДНЗ є визначення аспекту сприйняття цього особливого педагогічного явища. Обраний аспект відноситься до низки сутнісних характеристик освітнього простору ДНЗ і є системоутворювальним чинником
  45.  Освітній простір ДНЗ складається з таких компонентів: взаємодія з різними освітніми інститутами, соціальними партнерами й учасниками педагогічного процесу; предметно-розвивальне середовище; освоєння змісту дошкільної освіти. 
  46.  Принципи планування освітнього простору охоплюють: 
  47.  розвиток дошкільника в контексті особистісно-зорієнтованого підходу з урахуванням сензитивних періодів, провідних видів діяльності, а також творчого розвитку дитини як суб’єкта своєї життєдіяльності;
  48.  урахування соціокультурного контексту проектування, його культуровідповідності та діалогічності;
  49.  ампліфікацію (збагачення) умов розвитку від мономоделі середовища до середовища відкритого типу;
  50.  інтеґрацію спілкування, пізнавальної, перетворювальної, оцінно-контрольної та інших видів діяльності дитини;
  51.  взаємодію соціокультурного досвіду, професійного, особистісного досвіду педагога і особистісного досвіду дитини;
  52.  співтворчість і співпраця всіх суб’єктів освітнього простору. 
  53.  Ефективне планування та організація освітнього процесу в ДНЗ неможлива без педагогічного проектування. Г. Муравйова дає таке тлумачення категорії «проектування» – «це діяльність з осмислювання майбутнього перетворення дійсності з урахуванням природних і соціальних законів, на основі вибору і прийняття рішень»
  54.  А педагогічне проектування Г. Муравйова розглядає як вид професійної діяльності вчителя, що характеризується сукупністю методів і засобів, які забезпечують передбачення вчителем технологічної структури освітнього процесу та його результатів. Дослідниця робить акцент на тому, що проектування як вид професійної діяльності педагога передбачає осмислення освітнього процесу на основі аналізу педагогічної ситуації і вибору оптимального варіанту його реалізації
  55.  За В. Стрєльніковим, поняття «педагогічне проектування» може мати два можливі трактування – у широкому та вузькому розумінні.
  56.  Відповідно, під педагогічним проектуванням у широкому розумінні мають на увазі конструювання теоретичних і нормативних моделей на основі ще більш загальної теорії. Педагогічне проектування у вузькому розумінні визначає створення конкретних проектів, які без-посередньо спрямовують практичну навчальну діяльність
  57.  Проектування освітнього простору ДНЗ – складний багаторівневий процес, що реалізовує у взаємозв’язку діагностичну, проектно-нормативну, прогностичну, організаційно-координаційну, коректувальну, аналітико-інформаційну педагогічну діяльність
  58.  Об’єктами проектування освітнього простору є: вихованість і навченість дітей, професійна компетентність і майстерність педагога, процеси педагогічної діяльності; діяльність (творча, трудова, професійна). Основними функціями управління проектуванням освітнього простору науковці називають інформативну, мотиваційну, розвивальну, координаційну 
  59.  Одним з інструментів педагогічного проектування є моделювання (дослідження яких небудь об’єктів, явищ, процесів, систем шляхом побудови і вивчення їх моделей). Модель (зразок, приклад, міра, мірило) у педагогічному проектуванні дозволяє формалізувати проектовані процеси або проблеми, що вивчаються, а це, у свою чергу, допомагає зробити припущення про взаємозв’язки, причини, що впливають на події і, якщо необхідно, здійснити уявне моделювання, отже, прослідити їх можливий розвиток.
  60.  У структурі освітнього простору ДНЗ можна виокремити два основні рівні локальних освітніх середовищ (про це далі у підрозділі):
  61.  на рівні діяльності освітньої установи — культурне педагогічне середовище ДНЗ;
  62.  на рівні індивідуальної діяльності педагога — середовище професійного функціонування педагога. 
  63.  Освітній простір ДНЗ є сукупністю локальних освітніх середовищ, які знаходяться у взаємодії один з одним.
  64.  Основні підходи до розробки моделі планування та організації освітнього простору дошкільного навчального закладу:
  65.  1. Освітній простір ДНЗ відноситься до складних, багатоаспектних педагогічних явищ, які характеризуються не стільки кількісними, скільки якісними ознаками; може бути описано у вигляді різних моделей; практично неможливо описати повно і детально, отже, способам опису освітнього простору ДНЗ властиве спрощення і суб’єктивність;
  66.  2. Суб’єктивність у розумінні та описі освітнього простору ДНЗ впливає на вибір адекватної моделі процесу педагогічного планування;
  67.  3. Розробка моделі процесу планування якого-небудь об’єкту в педагогічній практиці сприяє, з одного боку, уточненню, систематизації, «збірці» уявлень про цей об’єкт, отже, впливає на подальший хід проектування, з другого боку, — сприяє наладці стабільності функціонування ДНЗ в умовах режиму інноваційних перетворень;
  68.  4. У процесі планування моделі можуть змінюватися, це відбувається за рахунок збагачення уявлень проектувальників щодо сутності проектованого об’єкту, яка складається під впливом педагогічної науки, передової педагогічної практики і тих ситуацій, які виникають у конкретному ДНЗ у процесі педагогічного планування;
  69.  5. Процес планування освітнього простору ДНЗ повинен ґрунтуватися на ціннісно-смисловому узгодженні позицій усіх суб’єктів освітнього процесу, а також супроводжуватися навчанням педагогів техніці педагогічного планування
  70.  3. Організація освітнього середовища.
  71.  Освітнє середовище – це форма діяльності людей, яка утворюється в результаті їх спільної взаємодії в освітньому процесі.
  72.  Г. Ковальов виокремлював такі структурні одиниці освітнього середовища:
  73.  фізичне оточення (архітектура будівлі, дизайн, простір аудиторних приміщень);
  74.  людські фактори (особистісні особливості та успішність, зміна персонального та міжособистісного простору, розподіл статусів та ролей, статевовікових та національних особливостей педагога та вихованця);
  75.  програма навчання (структура діяльності стиль викладання, кооперативні та конкурентні форми організації освіти, зміст навчання)
  76.  Отже, під освітнім середовищем розумітимемо спеціально створене предметне й соціокультурне оточення дитини, що включає різні види умов і засобів здобуття освіти, способи забезпечення продуктивної діяльності, це система впливів і умов формування особистості, а також можливостей для її розвитку, які містяться в соціальному і просторово-предметному оточенні. 
  77.  Не можна не зазначити і той факт, що в педагогічній теорії і практиці поширеним є також поняття «розвивальне середовище», яке близьке за змістом до поняття «освітнє середовище». 
  78.  Поняття «розвивальне середовище» було введено Дж.Равеном як простір розвитку компетентності. «У такому середовищі, – за словами Дж.Равена, – люди мають можливість прагнути до цілей, які їх цікавлять, і у процесі їх досягнення розвивати свою компетентність». Розвиваюче середовище для дитини – простір дитинства – простір широких можливостей, де створені максимальні умови для розвитку та саморозвитку дитини. 
  79.  Ми дотримуємось визначення, запропоноване К. Крутій, яка під розвивальним освітнім середовищем розуміє спеціально змодельовані умови, що забезпечують різноманітні варіанти вибору шляху розвитку і дорослішання особистості. Створення освітнього середовища дозволяє дитині усвідомити власні можливості, виявити ініціативу і всебічно реалізувати себе.
  80.  У контексті планування та організації освітнього процесу ДНЗ доцільно використовувати і диференціацію складових освітнього середовища, запропонованого В. Пановим:
  81.  діяльнісну складову – це сукупність різних видів діяльності, які необхідні для розвитку і навчання;
  82.  комунікативну – простір міжособистісної взаємодії в безпосередній або предметно-опосередкованійформі і способах взаємодії учня (у нашому випадку дитини) з даним освітнім середовищем та іншими його суб’єктами;
  83.  просторово-предметну – сукупність просторово-предметних засобів, яка забезпечує можливість просторових дій та поведінку субєктів
  84.  Важливим у плануванні та організації освітнього середовища в ДНЗ є вимога у тому, що цей процес має базуватися на аналізі вікових та індивідуальних особливостей вихованців, підпорядковуватися принципам доцільності ( здорового глузду ) та системності. Педагог планує освітню роботу як з усіма вихованцями, так і з окремими дітьми ( новачками, тими, хто часто хворіє і не відвідує через це дошкільний заклад, хто з різних причин має проблеми в особистісних досягненнях тощо).
  85.  Варто час від часу застосовувати диференційований підхід у доборі різних за змістом, складністю, умовами організації завдань; надавати вихованцям можливість самостійно обрати зміст, матеріал, варіант виконання.
  86.  Це стосується як групи в цілому, так і дітей, які випереджають або відстають від них ( поділ умовний, оскільки розвиток – процес динамічний).
  87.  Реалізація сучасних підходів до освіти дошкільнят (здійснення ідей розвивального навчання та особистісно-орієнтована модель взаємодії вихователя і дитини) можлива тільки при дотриманні принципів побудови освітнього середовища в групі ДНЗ.
  88.  1. Принцип поваги до потреб, потреб дитини.
  89.  2. Принцип поваги до думки дитини. Розвиваюче середовище вибудовує для дітей вихователь. 
  90.  3. Принцип функціональності означає те, що в обстановці приміщення знаходяться тільки ті матеріали, які востребуются дітьми і виконують розвивальну функцію.
  91.  4. Принцип випереджаючого характеру змісту освіти.
  92.  5. Принцип динамічності – статичності середовища.
  93.  Н. Лохвицька виокремила такі основниі принципами облаштування освітнього середовища для дітей в дошкільних навчальних закладах є:

1. Принцип взаємодії означає, що провідною умовою впровадження особистісно орієнтованої моделі взаємодії дорослого з дітьми є встановлення між ними позитивних стосунків.

2. Принцип активності, самостійності й творчості полягає в тому, що діти, діючи в організованому предметно-ігровому середовищі, мають змогу розвивати власні інтереси, певні риси характеру, емоції та почуття.

3. Принцип динамічності полягає в тому, що предметне довкілля, яке оточує дитину, змінюється залежно від її віку, індивідуальних особливостей, пори року, тем, які вивчаються.

4. Принцип вільного центрування передбачає створення певних куточків залежно від програми навчання і виховання дітей.

5. Принцип емоційного комфорту передбачає створення в групі домашнього затишку – атмосфери, в якій дитина почувається психологічно врівноважено.

6. Принцип естетичності полягає у правильному доборі обладнання за кольором, формою, розмірами та в оптимальному розміщенні предметів у предметно-ігровому середовищі.   

7. Принцип зв’язку з реальним життям передбачає відповідність розвивального предметного середовища сучасним вимогам, тобто соціокультурним особливостям суспільства, в якому діти живуть. 

8. Принцип урахування вікових особливостей дітей полягає в тому, що добирання матеріалів і розміщення їх у куточках розвивального середовища здійснюється залежно від віку вихованців.

  1.  До основних видів освітнього середовища належать: ігрове, предметно розвавальне, навчальне, інформаційно-освітнє середовище 
  2.  Предметно-ігрове середовище буде розвивальним за умов, якщо:
  3.   воно розширює, поглиблює уявленим дошкільників про особливості людською житла та найважливіші для людського буття споруди соціального призначення і транспорт.
  4.  удосконалення вміння дитини використовувати за призначенням предмети та знаряддя;
  5.  вправляє в умінні самостійно визначати ігровий сюжет, робити його змістовним, розподіляти ігрові ролі, дотримуватися правил рольової поведінки, налагоджувати ігрову взаємодію, використовувати й розподіляти іграшки та ігрові атрибути;
  6.  реалізовувати ігровий задум, перетворювати ігровий простір; орієнтує в творах мистецтва (образотворчого, музичного, театрального, літературного), допомагає опанувати мову цих видів мистецтва, передавати художній образ різними мистецькими засобами, стимулювати до творчості.
  7.  На сучасному етапі найбільш відомою є класифікації іграшок, запропонована С. Новосьоловою. На нашу думку, ця класифікація найбільш повно відображає реальну ситуацію відносно іграшок нового покоління, які сприяють розвитку дитини. Автор виділяє такі іграшки:
  8.  – сюжетно-образні;
  9.  – дидактичні (навчальні);
  10.  – іграшки-головоломки;
  11.  – музичні;
  12.  – спортивні;
  13.  – театральні;
  14.  – святково-карнавальні;
  15.  – іграшки-забави. 
  16.  Навчальне середовище ДНЗ, тісно взаємопов’язане з предметно-розвивальним, оскільки у своїй діяльності педагог використовує всі компоненти предметного середовища, тому навчальне середовище ми розуміємо як систему матеріальних об’єктів і засобів діяльності дитини, що функціонально моделює зміст її інтелектуального і фізичного стану відповідно до вимог основної загальноосвітньої програми дошкільної освіти. 
  17.  Інформаційно-освітнє середовище ДНЗ. Сучасне світове цивілізоване співтовариство здебільшого базується на інформаційних телекомунікаційних технологіях. Під впливом процесу інформатизації створюється розвивається нова структура – інформаційне суспільство. Активне впровадження технологійінформатизації сучасного суспільства торкнулося й системи освіти. Забезпечення галузі освітитеорією і практикою розробки та використання ІТ є одним з найважливіших засобів реалізацінової державної освітньої парадигми, спрямованої на створення максимально сприятливих умов для саморозвитку особистості .
  18.  Виходячи з особливостей діяльності ДНЗ інформаційне середовище у контексті планування та організації освітнього процесу в ДНЗ може розглядатися на двох рівнях:
  19.  на рівні інформаційне середовище дошкільного навчального закладу ведення ділової документації дошкільної установи, документації керівника дошкільного закладу, методиста; створення електронних баз та паперових носіїв інформативної, довідкової та професійної літератури; ведення фінансового обліку ДНЗ; ведення (електронне та паперове) документації медсестри, завідувача господарчої частини; створення сайту ДНЗ, електронне дистування та обмін інформацією тощо. 
  20.  на рівні інформаційного середовива групи дошкільного закладу – відображення на електронних носіях планування роботи вихователя протягом дня (тижня, місяця, кварталу, року); використання комп’ютерного обладнання в освітньому процесі; використання різних видів ТЗН. 

Тема 4: Базовий компонент дошкільної освіти та програми дітей дошкільного віку

  1.  План
  2.  1.Базовий компонент. Роль. Загальна характеристика 
  3.  2. Сучасні програми розвитку, виховання, навчання дітей дошкільного віку 
  4.  3. Авторські програми розвитку, виховання, навчання дітей дошкільного віку 
  5.  Базовий компонент. Роль. Загальна характеристика. 

    Стратегія побудови базового компонента дошкільної освіти відповідає міжнародній конвенції про права дитини і спрямована на реалізацію положень закон України про освіту державних національних програм «Освіта» (Україна XXI ст.), «Діти України», закон України про дошкільну освіту.
    В основу базового компонента покладено якість розвитку, вихованості та навченості дитини перших 5 – 6 років життя, відповідно до його вимог експертиза діяльності дошкільного навчального закладу полягатиме у встановленні відповідності різнобічного розвитку дитини на момент закінчення терміну її перебування в одному з дошкільного навчального закладу до школи мінімально обов’язковими вимогами.

Основними засадами створення базового компонента дошкільної освіти:
    
визнання своєрідності, унікальності, особливої ролі дошкільного дитинства у    встановленні особистості, врахування сенситивності даного періоду для встановлення первинного світогляду дитини, супідрядності мотивів, довільної поведінки, внутрішніх етичних інстанцій та самосвідомості.
    
забезпеченість гармонійного та різнобічного розвитку особистості.
    
інтегрований підхід до організації змісту освіти.
    
пріоритет актуальних потреб сьогодення активного проживання дитиною кожного вікового періоду як важливої умови до успішного розвитку у наступні роки.
    
особистісно – орієнтована модель дошкільної освіти.
    
забезпеченість багатокомпонентності, наступності між дошкільної та початкової загальноосвітньої підготовки.

З огляду на це особливого значення здобувають дефініції понять розвитку, навчання, виховання, освіта.
   Розвиток – це становлення дитини як суб’єкта життєдіяльності, соціальної істоти здатної ціннісно ставитись до природи, людей, предметного світу, витворів мистецтва, самої себе.
  
Виховання – це залучення дитини до систем вироблених людством цінностей, організації умов її духовного зростання, формування основ ціннісного ставлення до дійсності, створення фонду «хочу».

    Навчання
  це процес засвоєння дитиною знань, оволодіння уміннями і навичками, здатність використовувати їх у житті, формування культури пізнання, створення фонду «можу».
    
Освіта  це процес набуття зростаючого особистістю в ході виховання і навчання духовного обличчя під впливом моральних цінностей вироблених людством і зафіксованих у культурі.

Мета дошкільної освіти  це сформувати базис особистісної культури дитини через відкриття їй світу в його цілісності та різноманітності як сукупність чотирьох сфер життєдіяльності - "Природи", "Культури", "Людей", "Я".

Сучасні програми розвитку, виховання, навчання дітей дошкільного віку.

«Я у Світі» - Базова програма "Я у Світі" - третя складова комплекту нормативних документів та науково-методичних матеріалів, пов'язаних з модернізацією змісту дошкільної освіти в Україні та гуманізацією її цілей і завдань. Вона розроблена на виконання Закону України "Про дошкільну освіту" згідно з Базовим компонентом дошкільної освіти в Україні та затверджена Міністерством освіти і науки України.

«Малятко» -- (автори – науковці інституту педагогіки, інституту психології НАПН України, педагогічних інститутів затверджена міністерством освіти України у 1991р. , 2 видання 1999р.
Вона визначає завдання і зміст  виховання і навчання дітей віком від 2 до 7 років. В ній вперше реалізовано принципи демократизації педагогічного процесу, гуманізації змісту і методів навчання і виховання дітей дошкільного навчального закладу. Навчання, виховання систематизовано за віковими групами у розділах: сенсорне виховання, виховувати здорову дитину, гра, дитина і навколишній світ, рідна природа, мовленнєве спілкування, художня література, цікава математика, образотворче мистецтво, конструювання, у світі музики, праця. Виокремлено розділ разом із сім’єю (робота з батьками).

«Дитина» -- створена у 1992р. працівниками Київського міжрегіонального інституту удосконалення вчителів ім. Б. Грінченка. Містить зміст освіти дітей від 3 до 7 років з метою яких є становлення особистості дитини через розвиток її психічних процесів. У ній переважає орієнтація на індивідуальну роботу.
Враховується зв’язок з традиціями народної педагогіки, фольклором, видами національного та світового мистецтва.
    Програма враховує принципи інтеграції, системності, комплексності.
Розділи: наші малята, дослідники – чомусики, наша старша група, від гри до навчання.

«Програма Дитина» - в 1991р. запорізькими науковцями і педагогами – практиками адресована батькам і педагогам. Є своєрідним керівництво для них.
Розділи: пізнай дитину, здорова дитина – здорове суспільство, цінності дошкільного дитинства та шляхи їх  формування, формування культури пізнання, рушійні сили розвитку дошкільника.
    «Українське дошкілля» -- (1986р.) створене колективом львівського обласного інституту удосконалення вчителів . Вона охоплює дітей від 4 до 7 років.
Орієнтує на роботу з дітьми за такими тематичними підрозділами: побут, ігри, охорона здоров’я, фізичне виховання, рідний край, розвиток мовлення, формування математичних уявлень, естетичне виховання, художня творчість, виховання основ культури, праця.

  1.  «Створення умов в природному розвитку дітей у системі дошкільного виховання» -- (2001р.) мета полягає в розвитку вільної творчої духовної особистості, програма пропонує оригінальну систему загартовувальних процедур, різноманітні форми роботи, спрямовані на інтелектуальний розвиток дитини.
        
    «Ладки» -- (1998р.) орієнтує на системну роботу щодо формування гуманістично – спрямованої активної особистості дитини у процесі різноманітної діяльності.
    Розділи: виховання і розвиток – первинних потреб і формування матеріальної культури, виховання і розвиток вищих потреб і формування духовної культури .

       «Впевнений старт» - для дітей старшого дошкільного віку, пропонує орієнтири змістового наповнення освітньої роботи із дітьми
    5 – 6 років життя. В ній увага акцентується на ігровій діяльності.
  2.  3. Авторські програми розвитку,  виховання, навчання дітей дошкільного віку.
  3.  «Радуга» - створюється в лабораторії дошкільної освіти інститута загальної освіти Міністерства загальної і професійної освіти Росії. За змістом і структурою вона спирається на 7 найважливіших видів діяльності і занять:
    1.фізкультура;
    2.гра;
    3. Ручна праця;
    4.конструювання;
    5.заняття з музичного мистецтвом і ритміка;
    6.заняття з розвитку мовлення і ознайомлення з навколишнім;
    7.математика.
    Методологічно вона ґрунтується на визнанні провідної ролі діяльності у психічному розвитку дитини створеній освітнього середовища.
  4.  «Розвиток» і «Обдарована дитина» автори співробітники Інституту дошкільної освіти і сімейного виховання російської академії освіти.
    Програми зорієнтовані на своєчасне виявлення і спрямування розумових і художніх здібностей дітей, а також на розвиток специфічних видів діяльності на пошук сфер у яких потенціал дітей може розкритись найповніше.
  5.       «Витоки» автори співробітники центру «Дошкільне дитинство»
    ім. О.В. Запорожця, Москва. Вона опирається на базові характеристики особистості дитини, компетентність (інтелект, мовлення, соціум, фізкультура) та креативність (здатність до творчого вирішення проблеми, творчий саморозвиток),  ініціативність, самостійність, відповідальність, свободу поведінки і безпеки, самосвідомість і самооцінку.
  6.  «Пралеска» - запроваджена Білоруськими вченими забезпечення фізичного і психологічного здоров’я дітей, їхнього особистого, емоційно – вольового та інтелектуального розвитку. Особливу роль відведено фізичній культурі, формуванню основ здорового способу життя, вихованню, ставлення до здоров’я як цінності. 
  7.       «Крок за кроком» - центр розвитку дитини «США» (Укр) Джорджтаунського університету. Ґрунтується на таких засадах:
    1.індивідуалізація;
    2.допомога дітям в утверджені їх як особистості та планування їхньої діяльності. Організація центрів активності, участь сім’ї у їх роботі. Ідея: дитина повинна вміти приймати зміни, буди ініціатором, критично мислити, здійснювати вибір, обґрунтовувати і розв’язувати проблеми, мати розвинену уяву, піклуватись про навколишнє середовище.
  8.  1. «Хореографія для дошкільнят» Кирьян Ю. В.
    2. «Безпека життєдіяльності дітей дошкільного віку» Рудик О. М.
    3. «Англійська мова для дошкільнят» Стецюк Л. Г.
    4. «Навчання комп’ютерної грамоти дошкільнят 5-6 років
          життя» Вакуленко Н. М.
     

Лекція 5. Науково – методична  робота працівників ДНЗ, планування  професіонального  вдосконалення, інформаційно – комунікативні технології

ПЛАН

  1.  1. Методична робота в ДНЗ.
  2.  2. Форми науково – методичної роботи працівників ДНЗ:
  3.  а) консультування;
  4.  б) самоосвіта;
  5.  в) курси підвищення кваліфікації;
  6.  г) атестація;
  7.  д) перспективний педагогічний досвід.
  8.      3.  ІКТ в професійному самовдосконаленні педагога ДНЗ. 
  9.  1) Методична робота в ДНЗ має спонукати вихователя до роботи над підвищенням свого фахового рівня, сприяти забезпеченню педагогічного колективу інноваційними технологіями, допомагати молодим вихователям, переймати майстерність в більш досвідчених колег. 
  10.      Науково – методична робота в ДНЗ – цілісна, заснована  на досягненнях науки передового досвіду і конкретному аналізі труднощів вихователя, система взаємопов’язаних дій і заходів, спрямована на всебічне підвищення  професіональної майстерності кожного вихователя, на узагальнення та розвиток творчого потенціалу педагогічному колективу в цілому, а в остаточному підсумку ця система спрямована на досягнення результатів оптимальних навчання, виховання і розвитку дітей.(за А. Ахматовою) 
  11.     На думку С.Г. Мовчанова:
  12.  Методична робота – обов’язкова складова частина професійно – педагогічної діяльності, в межах якої  складаються теоретичні продукти( розробки, конспекти, презентації, тощо.), забезпечуючи педагогічні та управлінські дії колективу ДНЗ. 
  13.  Основними завданнями є: 
  14.  вивчення та впровадження перспективного педагогічного досвіду;
  15.  ознайомлення з досягненнями психолого – педагогічної науки з метою підвищення наукового рівня педагогів;
  16.  збагачення новими прогресивними і більш досконалими методами, формами та засобами навчання;
  17.  постійне вдосконалення навичок самоосвіти, надання педагогу;
  18.  кваліфікованого законом у питаннях теорії і практики організації освітнього процесу в ДНЗ. 
  19.  2) Форми методичної роботи працівників ДНЗ:
  20.  а)  консультування; 
  21.  б) самоосвіта;
  22.  в) курси підвищення кваліфікації; 
  23.  г) атестація;  
  24.  д) перспективний педагогічний досвід. 
  25.  Схема методичної роботи з педагогічними працівниками ДНЗ:
  26.  Рада закладу
  27.  Педагогічна рада
  28.  Форми організації методичної роботи з педагогічними працівниками:
  29.  Колективні форми:
  30.  Методичні об'єднання
  31.  Проблемні, практичні семінари
  32.  Методичні наради
  33.  Дискусії
  34.  Консультації
  35.  Педагогічні виставки
  36.  Педагогічні ради
  37.  Оперативно-методичні наради
  38.  Школа передового педагогічного досвіду
  39.  Школа молодого вихователя
  40.  Творчі, динамічні, ініціативні групи
  41.  Ярмарок фахових сподівань
  42.  Педагогічні читання
  43.  Круглі столи, «педагогічні посиденьки»
  44.  Методичні виставки, панорама методичних новинок
  45.  Тижні педагогічної майстерності
  46.  Індивідуальні форми:
  47.  Творчий звіт вихователя
  48.  Співбесіда з вихователями
  49.  Самоосвіта вихователя
  50.  Звіт про курсову перепідготовку
  51.  Взаємовідвідування занять та режимних моментів
  52.  Робота з молодими кадрами (наставництво)
  53.  Відкриті заходи
  54.  Доповідь, виступ
  55.  Конкурси:
  56.  «Вихователь року»
  57.  «Ярмарок фахових сподівань» 
  58.  А) Консультація – це порада фахівця щодо вирішення певного питання, це вид індивідуальної, науково – методичної роботи з кадрами. 
  59.      Консультування – це процес надання поради чи допомоги.
  60.      При консультації вихователь – методист або вихователь який надає консультацію може використовувати такі методи:
  61.     1.Проблемне викладання матеріалу( формується проблема і вказуються шляхи її вирішення.) 
  62.     2.Частково – пошуковий, - вихователь висуває гіпотези, складає плани діяльності, самостійно вирішує проблему, орієнтуючись на поради методиста або вихователя , який консультує. 
  63.     3.Еврістичні бесіди – даються роз’яснення  по різних науково – методичних проблемах. 
  64.     4.Метод дискусії – за формою і змістом близька до бесіди, вона також  передбачає вибір важливої теми, що потребує всебічного обговорення, підготовки запитань для вихователя, та по завершенні підсумків та висновку, однак на відміну від бесіди у дискусії необхідна боротьба думок, постановка суперечливих запитань, кількість і зміст яких неможливо передбачити заздалегідь, тому використання дискусії як методу потребує у вихователя – методиста професійної компетентності, педагогічної майстерності, культури, такту, уміння швидко орієнтуватись в обставинах, вислідковувати хід думок і настрій співбесідника.
  65.  Б) Самоосвіта – самостійно надбані знання з урахуванням особистих інтересів і об’єктивних потреб ДНЗ, з різних джерел – додатково з тих, що здобуті в базових навчальних закладах. Її можна визначити як систему і процес надбання необхідних знань, умінь і навичок шляхом самостійних занять, як процес самоосвіта тісно пов’язана із самовихованням за Ольховською, Хілько, Кириленко. 

                                     Форми самоосвіти: 

  1.  робота в бібліотеках з книгами, періодичними виданнями, монографіями, каталогами;
  2.  участь у роботі тренінгів, конференцій, науково – методичних семінарів;
  3.  отримання консультацій від спеціалістів вищої категорії;
  4.  вивчення і творче застосування передового досвіду та інноваційних технологій;
  5.  ведення власної картотеки з обраної проблеми;
  6.  робота з банком діагностичних і корекційно – розвивальних програм у районних чи міських методичних центрах. 
  7.  Принципи самоосвіти: 
  8.  систематичність і послідовність;
  9.  зв'язок з практикою;
  10.  взаємозв’язок наукових і методичних знань вихователя;
  11.  комплексне вивчення психолого – педагогічних, науково – методичних проблем, лінгводидактичних засад навчання дошкільників;
  12.  відповідність змісту самоосвіти рівню підготовки педагога, його інтересів та нахилів.
  13.     Для системності роботи педагогів над обраними темами на початку навчального року складається індивідуальний план самоосвіти, який може мати таку форму:
  14.  - тема;
  15.  - література;
  16.  - термін;
  17.  - форма звіту. 
  18.  В) Наступною формою методичної роботи є курси підвищення кваліфікації – одна з форм індивідуальної методичної роботи працівника ДНЗ, це спеціально організовані заходи для розширення та поглиблення знань, умінь та професійних навичок працівників певної спеціальності, вони передбачають ознайомлення та засвоєння нових технологій із сучасних методів організації освітнього процесу. 

       

        Основною метою курсів підвищення кваліфікації педагога ДНЗ є: 

  1.  поглиблення та розширення знань із психології, теорії і методики дошкільної освіти;
  2.  ознайомлення з досягненнями педагогічної науки;
  3.  вивчення нормативних програмних та методично – інструктивних документів;
  4.  створення умов для досягнення високого рівня професіоналізму, набуття навичок творчої діяльності. 

Формами організації навчання на курсах підвищення кваліфікації є: 

  1.  лекції
  2.  семінарські
  3.  практичні
  4.  самостійні роботи 
  5.      Педагогічна практика – одна із найкращих форм здобуття  педагогічної майстерності педагогів ДНЗ. Оскільки вона забезпечує ознайомлення їх з новими формами і методами роботи з дітьми. Вони діляться власним досвідом і знаходять однодумців, ознайомлюються з досвідом інших педагогів. 
  6.  Г) Для стимулювання діяльності педагогів щодо підвищення їхньої кваліфікації методичної майстерності починаючи з 1972 року було запроваджено атестацію. 
  7.  Ще  одна  з форм науково – методичної роботи. 
  8.      Атестація педагогів – комплексна перевірка, що здійснюється спеціальною атестаційною комісією з метою визначення рівня кваліфікації педагога, що дає їм змогу претендувати на присвоєння більш високого кваліфікаційного рівня. Вона передбачає визначення відповідності педагогічних працівників посаді, яку вони обіймають. Проводиться відповідно до закону України «Про освіту» та закону «Про дошкільну освіту». Є дійовим стимулом підвищення педагогічної майстерності. Традиційно атестація проводиться 1 раз на 5 років, можливо проводити атестацію за бажанням педагога.
  9.      Атестація педагогів на сучасному етапі передбачає:
  10.  системність;
  11.  цілісність експертних оцінок;
  12.  відкритість;
  13.  колегіальність;
  14.  комплексне оцінювання педагога;
  15.  єдність вимог  -  їхню суть сформульовано у кваліфікаційних характеристиках, затверджених Міністерством Освіти і Науки Молоді та Спорту України, регіональними органами управління освітою( типове положення про атестацію педагогічних працівників України.) 
  16.  До складу атестаційної комісії  входять: 
  17.  - завідувач, як голова;
  18.  - вихователь – методист;
  19.  - непарна кількість інших працівників.
  20.      На початку навчального року педагоги, які підлягають атестації разом з вихователями – методистами складають індивідуальні плани проходження атестації.
  21.      Індивідуальний план включає: 
  22.  місяць року;
  23.  опрацювання методичної літератури;
  24.  самоосвіта педагога;
  25.  практичні напрацювання;
  26.  консультації для педагога;
  27.  участь у семінарських та науково – методичних засіданнях;
  28.  участь у педагогічних радах;
  29.  участь у заходах щодо роботи з батьками. 
  30.  3) ІКТ – технології пов’язані зі створенням, збереженням, передачею, обробкою і управлінням інформації. Це широко вживаний термін, який включає в себе всі технології, що пов’язані і використовуються для спілкування та роботи з інформацією.
  31.      На сучасному етапі актуалізується питання поєднання традиційних методів розвитку, виховання, навчання і сучасних інформаційних технологій у тому числі комп’ютерних.
  32.      Використання комп’ютерів у процесі навчання є досить привабливим для педагогів, він забезпечує реалізацію нетрадиційних форм і методів навчання. Зазначимо, що будь - яка педагогічна технологія це інформаційна технологія оскільки основу технологічного процесу навчання складає надання, отримання і перетворення інформації. Більш вдалим терміном для технологічного навчання, в якому використовується комп’ютер  є комп’ютерні технології. Комп’ютерне технологічне навчання – це процес підготовки і передачі інформації тому, кого навчають за допомогою комп’ютера. 
  33.  Комп’ютер в освітньому процесі може використовуватися на таких рівнях ДНЗ: 
  34.  керівником ДНЗ для ведення документації з фінансово – господарської, навчально – методичної, організаційної, виховної діяльності. На рівні ДНЗ.
  35.  на рівні вихователів групи – в роботі вихователя під час складання перспективного, календарного планів, індивідуальної роботи, при написанні конспектів, при веденні документації групи та при розробці презентації на заняттях. 
  36.  Функції, які виконує комп’ютер: 
  37.  І. На рівні ДНЗ:
  38.     - джерело навчальної інформації;
  39.     - база даних документації ДНЗ;
  40.     - по фінансуванню ДНЗ;
  41.     - збереження документів, щодо організації ДНЗ.
  42.  ІІ. На рівні групи:
  43.     - джерело навчальної інформації в групі;
  44.     - наочний посібник, коли готуються презентації;
  45.     - засіб діагностики і контролю;
  46.     - у функції комп’ютера як інструмента входять:
  47.   1) засіб підготовки текстів, їх зберігання, конспектів;
  48.   2) графічний редактор;
  49.   3) засіб підготовки виступів на семінарах та методичних об’єднаннях;
  50.   4) обчислювальна машина для ведення фінансових аспектів у групі.
  51.  У своїй роботі вихователь може використовувати різні програмні продукти:
  52.  - заготовлені програми навчання і виховання дітей ( казки, ігри, музика і т.д.)
  53.  - Microsoft Office, який включає, в себе текстовий редактор Word, систему бази даних Excel, PowerPoint.
  54.  Переваги використання ІКТ у ДНЗ: 
  55.  Можливість збереження великого об’єму інформації щодо планування та організації освітнього процесу в ДНЗ;
  56.  Інтенсифікація самостійної роботи вихователя;
  57.  Розширення інформаційних потоків при використанні Інтернет;
  58.  Урізноманітнення  форм роботи з дітьми. 
  59.  Недоліки  та прийоми застосування ІКТ: 
  60.  недостатнє матеріальне забезпечення комп’ютерами ДНЗ;
  61.  у вихователя не вистачає часу на підготовку заняття з використання комп’ютера чи його програм;
  62.  недостатня готовність вихователя у роботі з комп’ютером;
  63.  у робочому графіку вихователів не відведено часу для вивчення мережі Інтернет;
  64.  у розкладі ДНЗ не передбачено часу для використання комп’ютерів у освітньому процесі дітей;
  65.  існує ймовірність того, що захопившись застосуванням ІКТ педагог перейде від розвивального навчання до наочно – ілюстративного;
  66.  при недостатній мотивації діти часто будуть  відволікатись на угри, музику, особливості роботи з ПК але не на пізнання  якогось явища;
  67.  Застосування сучасних ІКТ у освітньому процесі  - одна з найбільш важливих і стійких тенденцій розвитку світового освітнього процесу, тому при плануванні та організації освітнього процесу в ДНЗ не можливо обійти використання ПК та програмних продуктів. 


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

30939. АНАЛИЗ ХОЗЯЙСТВЕННОЙ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ ПРЕДПРИЯТИЯ 3.17 MB
  Принятию всякого решения финансового характера предшествуют аналитические расчеты, поэтому практически любой представитель аппарата управления предприятием - от топ-менеджеров до рядовых специалистов (бухгалтер, финансовый менеджер, экономист) - просто обязан быть хорошим аналитиком. Очевидно, что анализ, являющийся одной из составных частей грамотного управления финансами, должен выполняться не только в ретроспективе, но и, что нередко более важно, в перспективе.
30940. Анализ крови 1.09 MB
  Кровь разных видов животных. Кровь берётся у крупных животных из ярёмной вены у КРС из хвостовой артерии. Для исследования кровь обрабатывают гепарином. Затем разбавляем раствор и исследованной кровью до цвета стандарта той же соляной кислотой и определяют содержание гемоглобина в грамм количество граммов гемоглобина в 100 мл крови или в единицах Сали.
30941. АНТИСЕПТИКА 111.5 KB
  АНТИСЕПТИКА Антисептика лат. В истории хирургии параллельно разрабатывались два пути борьбы с хирургической инфекцией: уничтожение микробного фактора попавшего в рану или ткани организма антисептика и предупреждение попадания микробов в рану – асептика. Это обстоятельство не было случайным поскольку как асептика так и антисептика направлены на борьбу с микробным фактором и часто основаны на одних и тех же способах воздействия на микробную клетку т. Современная антисептика Благодаря успехам химии для лечения гнойных ран и инфекционных...
30942. Математичне програмування 153.39 KB
  Введемо в розгляд нове поняття — визначник квадратної матриці порядка n .Для цього попередньо покажемо, як шукаються визначники І — 3 порядків, тобто визначники квадратних матриць 1—3 порядків.Визначник першого порядку — це сам елемент аll: Визначником другого порядку називається число
30943. Начальный этап политической централизации Руси 24.91 KB
  Иван Калита 1345-1340 Сумел подавить восстание в Твери и получил ярлык на великое княжение с правом сбора дани на своих землях речь шла о Москве я полагаю часть из которых он утаивал. вид пожалования великих и удельных князей своим должностным лицам по которому княжеская администрация содержалась за счёт местного населения в течение периода службы Такую систему мог себе позволить только Иван.
30944. Бизнес-план строительства гостиницы 188.5 KB
  Отрасль гостиничного сервиса является одной из отраслей сферы услуг, которая развивается быстрыми темпами. При этом мест в гостиницах г.Москвы по приемлемым для лиц, прибывших из провинции в командировки или о личным делам (а именно они являются основными клиентами таких гостиниц, которая проектируется) катастрофически не хватает, по этой причине гостиница вполне может заполнить имеющуюся нишу на рынке сбыта при условии проведения активной маркетинговой политики.
30945. Организация кафе быстрого обслуживания 244.23 KB
  Бизнес-план является постоянным документом; он систематически обновляется, в него вносятся изменения, связанные как с переменами, происходящими внутри фирмы, так и на рынке, где действует фирма.
30946. Антибиотики и их приготовление 441 KB
  Однако при биосинтезе пенициллина лучшим источником серы для продуцента служит тиосульфат натрия. Биосинтезу ряда антибиотических веществ хлорамфеникола стрептомицина пенициллина и др. Подробное описание технологического процесса на примере производства пенициллина приведено в следующей главе. Производство пенициллина Пенициллин был открыт в 1929 г.
30947. Червячные передачи 287 KB
  Обычно червячная передача состоит из червяка 1 и сопряженного с ним червячного колеса 2. Червячная передача также как и винтовая характеризуется относительно высокими скоростями скольжения витков червяка по зубьям червячного колеса. Недостатки червячных передач обусловлены большими скоростями скольжения витков червяка по зубьям червячного колеса а также значительными осевыми силами действующими на валах передачи. Классификация червячных передач: по направлению линии витка червяка – правые при наблюдении с торца червяка и его вращении...