62818

Проза 1960-1990рр. XX ст. Історична романістика (Ю. Мушкетик, П. Загребельний, В. Шевчук). «Химерна проза» ( В. Шевчук). Еміграційна література (В. Барка, «Жовтий князь»)

Конспект урока

Педагогика и дидактика

Це були роки великих збурень і духовних пошуків спричинених лібералізацією що вилилось у нестримне оновлення мистецтва авангардизм у літературі живописі скульптМолоде покоління письменників почало орієнтуватися не на сучасних їм класиків соціалістичного реалізму...

Украинкский

2014-06-13

25.95 KB

7 чел.

Тема: Проза 1960-1990рр.  XX ст. Історична романістика ( Ю. Мушкетик, П. Загребельний, В. Шевчук). « Химерна проза» ( В. Шевчук). Еміграційна література( В. Барка, « Жовтий князь»).

Мета: Познайомити учнів з прозою 1960-1990рр.  XX ст., історичною романістикою та « Химерною прозою», життєвим і творчим шляхом В. Шевчука, Ю. Мушкетика, П. Загребельного та В. Барка. Розкрити суспільні причини формування нових ідейно-естетичних переконань. Поглибити вивчене про літературний процес та його розвиток. Виховувати учнів свідомими громадянами України.

Обдаднання:  проектор, дошка, комп’ютер.

Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу.

Хід уроку

I.Організація учнів до уроку

II.Оголошення теми і мети уроку

III Виклад нового матеріалу

3.1 Слово вчителя

-Оскільки література і історія тісно пов' язані між собою, вони завжди мають вплив одна на одну. Так говорячи про письменників 60-90 років, варто згадати історичні умови в яких вони жили.

60-ті pp. XX століття в СРСР були роками так званої хрущовської «відлиги». На першій її хвилі раптом прокинулися молоді літературні сили. Їх породила особлива атмосфера змін: розчарування, болю, радості і свободи. Це були роки великих збурень і духовних пошуків, спричинених лібералізацією, що вилилось у нестримне оновлення мистецтва (авангардизм у літературі, живописі, скульптМолоде покоління письменників почало орієнтуватися не на сучасних їм класиків соціалістичного реалізму, а на кращі взірці реабілітованої літератури й на письменників початку XX ст. їх було названо поколінням шістдесятників.

На формування їхнього світогляду вплинули соціальні катаклізми, які і лягли в основу творчості (війна, відбудова, репресії), сприяли масштабності мислення, відчуттям причетності до історії та відповідальності за долю свого народу.урі, зародження рок- і поп-музики).

Шістдесятники виступали на захист національної мови і культури, свободи художньої творчості. Основу руху шістдесятників склали письменники І. Драч, М. Вінграновський, В. Симоненко, Л. Костенко, В. Шевчук, Є. Гуцало, художники А. Горська, В. Зарецький, літературні критики І. Дзюба, Є. Сверстюк, режисер Л. Танюк, кінорежисери С. Параджанов, Ю. Іллєнко, перекладачі Г. Кочур, М. Лукаш та ін.

Шістдесятники протиставляли себе офіційному догматизмові, сповідували свободу творчого самовираження, культурний плюралізм, пріоритет загальнолюдських цінностей над класовими. Значний вплив на їх становлення справила західна гуманістична культура, традиції «розстріляного відродження» та здобутки української культури кінця XIX — початку XX століття.

Шістдесятники розвинули активну культурницьку діяльність, яка виходила за межі офіціозу: влаштовували неформальні літературні читання та художні виставки, вечори пам'яті репресованих митців, ставили замовчувані театральні п'єси, складали петиції на захист української культури.

Рух шістдесятників ледве протримався одне десятиліття. Культурницька діяльність, яка не вписувалась у межі дозволеного, викликала незадоволення влади. Вже 17-го грудня 1962 р. на спеціально скликаній нараді-зустрічі творчої інтелігенції з керівництвом держави їх гостро розкритикували.

Шістдесятників не вдалося втримати в офіційних ідейно-естетичних межах, і з кінця 1962р. почався масований тиск на нонконформістську інтелігенцію. Перед шістдесятниками закрилися сторінки журналів, посипалися звинувачення у «формалізмі», «безідейності», «буржуазному націоналізмі». У відповідь шістдесятницькі ідеї стали поширюватися у самвидаві.

Рух «шістдесятників» було розгромлено або загнано у внутрішнє «духовне підпілля» арештами 1965-1972 pp. У цьому процесі частина їх без особливого опору перейшла на офіційні позиції (В. Коротич, І. Драч, В. Дрозд, Є. Гуцало та ін.), декого на довгий час перестали друкувати (Л. Костенко), а інших взагалі перестали друкувати (Б. Мамайсур, В. Голобородько, Я. Ступак), тому їх подальша доля зовсім не відома.

Тих, що не припиняли опору національній дискримінації й русифікації, заарештовано й покарано довголітнім ув'язненням (І. Світличний, Є. Сверстюк, В. Стус, І. Калинець, В.Марченко та ін.), в якому вони або загинули (В. Стус, В. Марченко), або після звільнення їм цілковито заборонена участь у літературному процесі. З цих останніх, що були заарештовані, єдиний Іван Дзюба офіційно капітулював і був звільнений з ув'язнення та допущений до літературної праці (соцреалізму).

На початку 1970-х літературний рух шістдесятників цілковито зник, лише в творчості кількох поетів і прозаїків (Ліна Костенко, Валерій Шевчук) збереглися прикмети літературного оновлення, ними започаткованого.

Філософське осмислення історії спонукає авторів до пошуків нових форм іприйомів – включення до традиційного ,  реалістичного типу оповіді різних елементів умовності ,  міфу ,  притчі ,  символіки ,  фантастики ,  казки ,  гротеску .  Засвоюючи жанрові традиції і трансформуючи досвід попередніх майстрів історичної малої прози ,  сучасні  автори  ( Р .  Іваничук, Ю .  Мушкетик,Вал . Шевчук) майстерно використовують сюжетотворчі можливості хронотопу, техніку його мистецької реалізації. Активне використання засобів ретроспективи (спогадів, роздумів ,  авторських відступів )  дозволяє розширити рамки творів ,  показати характери не статично ,  а в процесі їх формування.

  1.  Для того, щоб краще зрозуміти письменників тих років, нам варто ознайомитися з їхнім життєвим та творчим шляхом.

3.2 Виступи старшокласників

1. Юрій Мушкетик

2. Павло Загребельний(цитата)

3.Валерій Шевчук

4. Василь Барка

1.

 Якщо ж говорити про прозаїків-шістдесятників, то основним жанром на початку їх творчості була новелістика, і вона в 60-х роках справді підносилася наа вищий ідейно-художній, інтелектуально-психологічний рівень, ставав помітним її вплив на інші прозові жанри. Повість набувала багато проблемності. Проблемний роман сучасної тематики збагатився цілим рядом цікавих,наснажених морально-етичною проблематикою, «особисто»-психологічних творів.-« Тронка» (1963) О. Гончара, « День для прийдешнього»(1964) П. Загребельного, « Крапля крові» (1964) Ю. Мушкетика тощо.

З появою роману у віршах «Маруся Чурай» (1979,1982) Ліни Костенко , на початок 80-х рр.. окреслювалося цілком чітке жанрове тематичне утворення: український історичний роман, в якому бачимо твори «Роксолана» (1979), «Я,Богдан» (1983) П. Загребельного,»На полі смиренному» (1983) В. Шевчука та ін..Перше, що впадає в очі історичному романі 70-80-х рр..,-це посилений моральний пафос, детальний підхід до фактів і постатей найіональної історії.пошук у ній уроків для сучасності, активне особистісне начало.

У другій половині 70-х поширюється проза умовно-алегоричного спрямування( «химерна»). Спільним для неї є :засвоєння різних форм психологічного аналізу, посилення ролі філософської думки, інтелектуального начала, застосування різноманітних комбінацій розповідей, використання алегорії. Гротеску.

Наприкінці 80-х-початку 90-х рр.. відчутного поширення набуває явище «псевдоромануу», в межах якого працює більшість сучасних молодих прозаїків (О. Забужко, Ю. Андрухович, М. Матіос).

Важливе місце в українській літературі XX ст. посідає міграційна література. Хто з вас знає, що це за література. Це література, яка була створена українськими письменниками під час міграції.

Існує кілька хвиль еміграції українців — під час світових і громадянських воєн, революцій, сталінського терору. З кожною із них потрапляли за кордон талановиті люди — митці, щирі патріоти рідного краю, що за ним, хоч і непривітним до них, вони сумуватимуть потім усе життя.

Ми є. Були і будем ми!

Й Вітчизна наша з нами,—

напише один з найталановитіших із когорти письменників-емі-грантів Іван Багряний.

Нелегким було життя українських письменників на чужині. Матеріальна скрута, самотність, необлаштованість. Але вони мали змогу писати правду, допомагати своїм співвітчизникам, відкривати їм очі і вказувати, в чому корінь зла. Українські емігранти об'єднувалися, створювали групи, видавали газети й журнали рідною мовою, допомагали публікувати книги, які в Радянському Союзі ні за яких умов вийти не могли.

Серед найвидатніпіих постатей української еміграції XX ст.— В. Винниченко, Олександр Олесь, Є. Маланюк, У. Самчук, В. Барка, І. Багряний.

Талановитими,мистецьки самобутніми були історичні твори письменників , які покинули рідний край ,  не сприймаючи нового ладу , нових політичних орієнтирів і продовжували свій творчий шлях на еміграції

VI Закріплення вивченого матеріалу

4.1 Самостійне опрацювання статті в підручнику С.279

V. Підсумок уроку

5.1 Підсумкова бесіда

- Хто такі письменники «шістдесятники»?

-Кого ми до них відносимо?

-Які нові літературні терміни ви дізналися на сьогоднішньому уроці?

-З біографією яких письменників ознайомилися?

5.2 Домашнє завдання

Скласти хронологічну таблицю біографії Григорія Тютюнника, вивчити конспект.

5.3 Виставлення та мотивація оцінок


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

22776. Створення та розгортання діяльності Наркомату закордонних справ УРСР 39.5 KB
  Механізм формування та реалізації зовнішньої політики України. Правда дещо несподіваною виявилася кандидатура наркома закордонних справ України. Механізм формування та реалізації зовнішньої політики України. Під керівництвом Президента України практична реалізація зовнішньополітичної діяльності забезпечується Кабінетом Міністрів України і здійснюється Міністерством закордонних справ іншими центральними органами державної виконавчої влади на основі Конституції і законів України.
22777. Українське питання на завершальному етапі Другої світової війни 42 KB
  Засади та основні напрямки зовнішньої політики України. Під кінець війни міжнародний авторитет України зріс збільшувалась увага в світі до життя й долі українського народу. Правда дещо несподіваною виявилася кандидатура наркома закордонних справ України. Засади та основні напрямки зовнішньої політики України З погляду концептуальної визначеності зовнішньополітичного курсу України особливо велике значення мав документ схвалений Верховною Радою України 2 липня 1993 р.
22778. УРСР на міжнародній арені 1944-1949 рр 56 KB
  Національні інтереси України зовнішній аспект. Співробітництво України в Чорноморському регіоні. Про значний міжнародний авторитет України свідчило обрання Д. Національні інтереси України зовнішній аспект.
22779. Зовнішньополітична діяльність закордонних українських громадсько-політичних організацій в повоєнній добі 45 KB
  Концепція стратегічного партнерства в зовнішній політиці України. Розбудова відносин України з країнами Африки. Концепції стратегічного партнерства€ в зовнішній політиці України Стратегічне партнерство являє собою стан відносин що характеризуються наявністю комплексних стратегічних інтересів в сіх сферах діяльності двох сторін з огляду на певну політичну взаємозалежність та готовність до застосування компромісних механізмів узгодження спільних інтересів. Але у випадку з нашою державою така взаємозалежність є асиметричною і як правило...
22780. Двосторонні договори та угоди УРСР 1944-1949 рр.: зміст, значення, наслідки 51 KB
  Проте дослідники звертали увагу на три справжні причини такого ставлення приховану надію на повернення західноукраїнських земель очікування можливої війни між союзниками СРСР та Великою Британією й США невдоволення поляків характером і діяльністю ПКНВ. Україну як незалежну державу США визнали 26 грудня 1991р. Кравчука до США. В ході візиту було підписано низку документів зокрема політичну декларацію та меморандум про взаєморозуміння між урядами України та США.
22781. Проблема множинного представництва на завершальному етапі II світової війни 83.5 KB
  Етапи відносин України та Російської Федерації. Передбачалося що на початку роботи конференції делегати Великобританії й США підтримають пропозицію про допуск до первісного членства двох радянських республік України та Білорусії. Етапи відносин України та Російської Федерації. розстрілу Білого дому та зміцнення позицій реформаторів у Кремлі курс щодо України став жорсткішим що виявилось у намаганнях на дострокових виборах 1994 р.
22782. Участь делегації УРСР в роботі Паризької мирної конференції 67.5 KB
  Відносини ЄССШАУ країна. міністри закордонних справ Англії США Франції й СРСР опублікували Декларацію про колишні італійські колоніальні володіння в Африці яка стала основою для Спільної декларації з цього питання і була підписана разом із мирними угодами. Відносини ЄС – Україна – США. Геополітичний простір України передбачає визначення таких пріоритетних зовнішньополітичних напрямків як ЄС перспективна мета на інтеграцію до європейського політичного економічного правового простору РФ найбільший впливовий сусід відносини з...
22783. Зовнішньополітична діяльність УРСР у 1950-1980-х рр. 47 KB
  ГУУАМ: мета та основні напрямки співробітництва. ГУУАМ: мета основні напрямки і перспективи діяльності. Розширене об’єднання держав отримало назву ГУУАМ. ГУУАМ має органічно доповнювати механізми співробітництва в регіоні.
22784. Встановлення Радянської влади в У у 1920 р. підсумки та наслідки громадянської війни 34 KB
  Влада в У; 2 розширити межа Польщі за рахунок частини Литви Білорусії й У; 3 збити розжарення социальною невдоволення польських робітників і селян переключивши їхню увагу від внутрішніх проблем на патріотичну хвилю; 4 скористатися спілкою з Петлюрою на дуже вигідних для Польщі умовах по Варшавській угоді квіт. Петлюра обіцяв Польщі В. У результаті швидкого Радянського настання було порушене співвідношення сил на користь Польщі тому що: а вторгнення на пол. територію викликала потужне національновизвольне прямування в Польщі що...