63080

Методика проведення вступного інструктажу під час уроку виробничого навчання на тему «Підготовка самохідних машин до роботи»

Курсовая

Педагогика и дидактика

Метою курсової роботи є закріплення, поглиблення й систематизація наукових знань і практичних навичок студентів з проведення вступного інструктажу на тему: «Підготовка самохідних машин до роботи».

Украинкский

2014-06-16

59.77 KB

21 чел.

29

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Глухівський національний педагогічний університет імені О. Довженка

Факультет технічної та професійної освіти

Курсова робота

 Методика проведення вступного інструктажу під час уроку виробничого навчання на тему « Підготовка самохідних машин до роботи»

Студент 32 ПР-М групи:

Малиношевський Олександр Валерійович

Науковий керівник:

Самусь Тетяна Володимирівна

Глухів 2012

ЗМІСТ

Вступ………………………………………………………………………..………… 3

РОЗДІЛ І. Виробниче навчання: суть, значення, особливості організації

1.1 Місце професійного навчання в закладах професійної освіти….…...4

1.2 Принцип виробничого навчання…………………….………………….10

1.3     Системи виробничого навчання………………………………………..14

РОЗДІЛ ІІ. Методика проведення вступного інструктажу під час уроку виробничого навчання на тему «Підготовка самохідних машин до роботи

2.1 Загальні питання методики проведення вступного інструктажу під час проведення уроку виробничого навчання…………………………….....………….25

2.2 Вступний інструктаж…………………………………………………...28

Висновок……………………………………………………………………………….29

Список використаної літератури…………………………………………………...30      

Додатки………………………………………………………………………………...31

Вступ

Наш світ з початку свого існування докорінно змінився і постійно продовжує вдосконалюватись, набувати нового вигляду, разом із тим він вимагає від суспільства нових знань вмінь та навичок

Успіх виробничого навчання значною мірою залежить не тільки від правильного визначення його мети і змісту, а й від засобів досягнення цієї мети, тобто від методів навчання, вступного інструктажу в навчально-виробничих умовах,— у майстернях і лабораторіях училищ, на підприємствах.

Вступний інструктаж – сукупність методів і прийомів виробничого навчання, які використовуються на початку занять з метою підготовки учнів до активного, безпомилкового і свідомого виконання практичних завдань.

Мета проведення вступного інструктажу полягає у дотримуванні правил внутрішнього розпорядку майстерні, дбати про особисту безпеку і здоров'я, а також про безпеку і здоров'я оточуючих людей, знати і виконувати правила поводження з устаткуванням та механізмами при виконанні лабораторних та практичних робіт.

Вступний інструктаж проводиться з усіма студентами, які підготовлюють самохідні машини до роботи, з повним поясненням заходів безпеки.[2;c.68]

Метою курсової роботи є закріплення, поглиблення й систематизація  наукових знань і практичних навичок студентів з проведення вступного інструктажу на тему: «Підготовка самохідних машин до роботи».

Об’єктом дослідження є професійна підготовка майбутніх майстрів виробничого навчання під час проведення вступного інструктажу на тему «Підготовка самохідних машин до роботи».

Предметом дослідження виробничого навчання в закладах професійної освіти.

Завдання дослідження:

  1.  Провести аналіз методики проведення вступного інструктажу під час уроку виробничого навчання на тему «Підготовка самохідних машин до роботи».

2. Ознайомитися та систематизувати технологію проведення вступного інструктажа під час уроку виробничого навчання.

3. Систематизувати вимоги, що пред’являються до проведення вступного інструктажу.

РОЗДІЛ 1. ВИРОБНИЧЕ НАВЧАННЯ: СУТЬ, ЗНАЧЕННЯ, ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ

1.1 Місце виробничого навчання в закладах професійної освіти

Відповідно до статті 29 Закону України "Про професійно-технічну освіту" підприємства, установи, організації незалежно від форми власності та підпорядкування зобов'язані надавати учням, слухачам професійно-технічних навчальних закладів робочі місця або навчально-виробничі ділянки для проходження виробничого навчання чи виробничої практики.[1;c.12]

Переліки підприємств, зобов'язаних надавати учням, слухачам робочі місця або навчально-виробничі ділянки для проходження виробничого навчання та виробничої практики, формуються професійно-технічними навчальними закладами з урахуванням пропозицій підприємств - замовників підготовки кваліфікованих робітників, роботодавців, місцевих органів виконавчої влади і затверджуються відповідними органами.[4;c.9]

У переліках зазначаються назви підприємств та кількість робочих місць або навчально-виробничі ділянки, що мають виділятися кожним підприємством протягом певного періоду, назви і місцезнаходження професійно-технічних навчальних закладів та квоти робочих місць для учнів, слухачів цих навчальних закладів.

Учні, слухачі можуть самостійно з дозволу керівництва професійно-технічних навчальних закладів добирати для себе місця для проходження виробничого навчання та виробничої практики.[1;c13]

Виробниче навчання та виробнича практика учнів, слухачів може проводитися, як виняток, з дозволу місцевих органів управління професійно-технічною освітою у навчально-виробничих майстернях, дільницях, на полігонах, будівельних об'єктах, полях, фермах професійно-технічних навчальних закладів за умови забезпечення ними виконання в повному обсязі навчальних планів і програм.

Учні, слухачі професійно-технічних навчальних закладів під час проходження виробничого навчання або виробничої практики на виробництві чи у сфері послуг виконують роботи безпосередньо на робочих місцях підприємств, будівельних об'єктах, полях, фермах у складі навчальних груп, учнівських бригад або індивідуально.[1;34]

Виробниче навчання проводиться з метою закріплення одержаних первинних навичок та професійних умінь, оволодіння сучасною технікою, механізмами, інструментами, технологією, опанування прогресивних форм організації праці, здобуття необхідних практичних навичок самостійного та якісного виконання робіт.

Виробнича практика проводиться з метою вдосконалення набутих знань, практичних навичок для досягнення встановленого рівня кваліфікації з відповідних професій, спеціальностей та спеціалізацій, а також забезпечення соціальної, психологічної і професійної адаптації в трудових колективах.[1;16]

Виробниче навчання та виробнича практика учнів, слухачів професійно-технічних навчальних закладів повинні проводитися на базі кращих виробничих підрозділів підприємств, які мають сучасну техніку, високий рівень організації праці, застосовують прогресивні технології.

Учні, слухачі професійно-технічних навчальних закладів на час виробничого навчання та виробничої практики до складу (списку) працівників підприємства не включаються.

Тривалість роботи учнів, слухачів повинна відповідати часу, визначеному навчальними планами, програмами, і не перевищувати тривалості робочого часу, встановленого законодавством для відповідної категорії працівників.[1.c;18]

Професійно-технічний навчальний заклад та підприємство, що надає робочі місця або навчально-виробничі ділянки, не пізніше місяця до початку виробничого навчання та виробничої практики зобов'язані укласти на основі типового договору, що додається, договір про надання робочих місць або навчально-виробничих ділянок для проходження учнями, слухачами виробничого навчання та виробничої практики. У договорі зазначається кількість учнів, слухачів за професіями, спеціальностями та спеціалізаціями, терміни, умови і порядок проведення виробничого навчання та виробничої практики, забезпечення відповідних умов і безпеки праці на рівні нормативних вимог, інші взаємні зобов'язання сторін та термін дії договору.[2;c.17]

Договір про надання робочих місць або навчально-виробничих ділянок для проходження учнями, слухачами виробничого навчання та виробничої практики не укладається у випадку, коли всі його розділи включаються до загального договору про підготовку кваліфікованих робітників, що укладається професійно-технічним навчальним закладом та підприємством - замовником підготовки кадрів.[2;c.18]

Перед початком виробничого навчання та виробничої практики керівник підприємства видає наказ про персональний розподіл учнів, слухачів професійно-технічного навчального закладу на робочі місця або навчально-виробничі ділянки виробничих підрозділів чи створює учнівські самостійні навчально-виробничі підрозділи та визначає відповідно до змісту навчальних програм види робіт, а також призначає з числа інженерно-технічних працівників та кваліфікованих робітників підприємства відповідальних за проведення виробничого навчання та виробничої практики, забезпечення умов і безпеки праці на рівні нормативних вимог, установлює системи оплати праці учнів, слухачів.[1;c.25]

З моменту розподілу учнів, слухачів професійно-технічного навчального закладу на робочі місця або навчально-виробничі ділянки на них поширюються обов'язки щодо виконання правил і норм охорони праці, техніки безпеки та виробничої санітарії, правил внутрішнього трудового розпорядку та інших правил і норм, що діють на підприємстві, з відповідних професій, спеціальностей і рівнів кваліфікації робітників та службовців. Учні, слухачі підлягають соціальному та іншому страхуванню нарівні з відповідними працівниками підприємства.

Підприємства, які надають учням, слухачам професійно-технічних навчальних закладів робочі місця або навчально-виробничі ділянки для проходження виробничого навчання та виробничої практики, зобов'язані:

- створювати необхідні і безпечні умови праці відповідно до змісту навчальних програм, нормативів безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, нормативно-правових актів і навчально-методичних документів з професійно-технічної освіти, наукової організації праці та забезпечувати опанування учнями, слухачами нової техніки і технологій виробництва, передових методів праці;

- проводити інструктажі з охорони праці, правил поведінки на робочих місцях та на підприємствах, змісту роботи чи обслуговування робочих місць або навчально-виробничих ділянок у порядку, передбаченому для працівників відповідних професій, спеціальностей підприємств та у разі потреби навчати учнів, слухачів безпечних методів праці;

- створювати умови для повного і продуктивного завантаження учнів, слухачів на кожному робочому місці або навчально-виробничій ділянці на час проведення виробничого навчання та виробничої практики, не допускати простоїв і використання їх на роботах, що не відповідають навчальним програмам та майбутнім професіям, спеціальностям і спеціалізаціям;

- забезпечувати учнів, слухачів та, якщо цього потребують умови виробництва чи сфери послуг, майстрів виробничого навчання на період виробничого навчання та виробничої практики спецодягом, іншими засобами індивідуального захисту та лікувально-профілактичне обслуговування за нормами, встановленими для відповідних штатних працівників підприємств;

-надавати учням, слухачам та майстрам виробничого навчання можливість користуватися лабораторіями, кабінетами, майстернями, бібліотеками, технічною та іншою документацією, необхідною для виконання навчальних програм та відповідних завдань;

- забезпечувати технічний контроль, облік виконаних кожним учнем, слухачем робіт та оплату їх праці відповідно до законодавства;

- здійснювати технічне керівництво роботою учнів, слухачів і контролювати роботу інженерно-технічних працівників та кваліфікованих робітників підприємств, які залучаються для керівництва виробничим навчанням та виробничою практикою.[1;c.36]

У разі направлення учнів, слухачів професійно-технічного навчального закладу для проходження виробничого навчання та виробничої практики поза місцем розташування навчального закладу підприємство може здійснювати оплату проїзду учнів, слухачів та майстрів виробничого навчання до місць виконання робіт і назад та створює для них необхідні житлово-побутові умови.[1;c.53]

Керівник підприємства несе відповідальність за забезпечення належних умов праці учнів, слухачів на виробництві чи в сфері послуг, дотримання правил і норм охорони праці, техніки безпеки та виробничої санітарії в період проходження ними виробничого навчання та виробничої практики.[1;c.57]

Надання робочих місць або навчально-виробничих ділянок для проходження учнями, слухачами професійно-технічних навчальних закладів виробничого навчання та виробничої практики з професій, спеціальностей, спеціалізацій, пов'язаних з важкими роботами і роботами з шкідливими або небезпечними умовами праці, здійснюється підприємствами з урахуванням вимог нормативно-правових актів, які регламентують умови праці і навчання за цими професіями, спеціальностями та спеціалізаціями.

Професійно-технічні навчальні заклади, які направляють учнів, слухачів для проходження виробничого навчання та виробничої практики на наданих підприємствами робочих місцях або навчально-виробничих ділянках, зобов'язані:

- подавати підприємствам не пізніше ніж за два тижні до початку виробничого навчання та виробничої практики списки учнів, слухачів із зазначенням прізвищ майстрів виробничого навчання навчальних груп - керівників професійно-практичної підготовки від навчальних закладів, навчальні програми з виробничого навчання та виробничої практики на виробництві чи у сфері послуг;

- забезпечувати попередню професійно-теоретичну та професійно-практичну підготовку учнів, слухачів, які направляються для проходження виробничого навчання та виробничої практики, вивчення ними правил технічної експлуатації виробничого обладнання, правил і норм охорони праці, техніки безпеки та виробничої санітарії, правил внутрішнього трудового розпорядку підприємств та інших правил і норм, установлених для відповідних професій, спеціальностей, спеціалізацій та рівнів кваліфікації, правильне використання засобів індивідуального захисту, а також економне витрачання учнями, слухачами сировини, матеріалів, енергетичних та інших ресурсів;

- здійснювати через майстрів виробничого навчання навчально-методичне керівництво виробничим навчанням та виробничою практикою учнів, слухачів, вживати заходів до своєчасного забезпечення їх матеріалами, інструментом та іншими засобами, необхідними для виконання виробничих завдань відповідно до навчальних програм, перевіряти виконання учнями, слухачами встановлених норм виробітку, часу, обслуговування, здійснювати інші заходи, пов'язані з вивченням учнями, слухачами нової техніки, технології виробництва, передових методів праці, застосуванням наукової організації праці;

- не допускати учнів, слухачів до виконання завдань на робочих місцях, де не забезпечено необхідних умов проходження виробничого навчання та виробничої практики, негайно повідомляти про це керівників підприємств та вживати заходів щодо якісного проведення професійно-практичної підготовки учнів, слухачів;

- брати участь у розслідуванні в установленому порядку нещасних випадків, які сталися з учнями, слухачами.[2;c.17]

Підприємства, які надають робочі місця або навчально-виробничі ділянки для проходження учнями, слухачами професійно-технічних навчальних закладів виробничого навчання та виробничої практики згідно з цим Порядком і несуть відповідні витрати, користуються податковими та іншими пільгами згідно із законодавством.

Робота керівників виробничого навчання та виробничої практики, призначених з числа інженерно-технічних працівників та кваліфікованих робітників, може оплачуватися підприємством за рахунок коштів, передбачених на підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації кадрів, додатково на термін виробничого навчання та виробничої практики щомісяця у таких розмірах: 5 відсотків суми основної заробітної плати, яку вони отримують за основним місцем роботи, за наявності 1 - 2 учнів, слухачів, 10 відсотків - 3 - 4, 20 відсотків - 5 - 7, 30 відсотків - 8 - 10 учнів, слухачів.[2;c.43]

  1.  Принципи виробничого навчання

Процес навчання в професійно-технічних училищах вимагає від викладачів і майстрів дотримання в своїй повсякденній педагогічній діяльності слідуючих положень, правил, законів, названих дидактичними принципами:

  1.  високого рівня навчання;
  2.  систематичності і послідовності навчання;
  3.  наглядності навчання;
  4.  доступності навчання;
  5.  навчання на виробничій практиці;
  6.  активності і свідомості учнів у навчанні;
  7.  твердості знань, умінь і навиків.

Всі ці принципи взаємозв'язані і на їх основі проводиться процес навчання учнів.

Виховний характер навчання.

На уроках теоретичного і практичного навчання викладачі і майстри озброюють учнів знаннями. На уроках викладачі повинні широко роз'яснювати учням підвищення технічного рівня і удосконалення технології виробництва, на якому учні після закінчення училища будуть працювати.[3;c.11]

На таких і багатьох других прикладах треба прививати учням любов до батьківщини.

На всі учбові роботи викладачі і майстри повинні знайомити учнів з досвідом роботи і організації праці, передовиків і новаторів виробництва, раціоналізаторів і винахідників. Процес озброєння учнів знаннями не може проходити у відриві від їх виховання. Навчаючи учнів, формуючи професійні вміння і навики, викладачі і майстри в той час їх виховують. Виховуючи учнів, викладачі розвивають у поглиблюють їх знання.[3;c.13]

Треба організовувати: проводити навчальну роботу так, щоб в учнів складалось добросовісне відношення до праці; акуратність і точність виконання домашніх завдань. Учні повинні прагнути до високих показників у навчанні і праці, до чесності і правдивості.

Високий рівень навчання.

Рівень навчання повинен співпадати з сучасною технікою виробництва. На уроках спеціальних і загально-технічних предметів також виробничого навчання необхідно на конкретних прикладах показувати учням досягнення всіх сфер народного господарства, нових станків, машин, агрегатів, пристроїв та іншої техніки.

На уроках викладач повинен роз'ясняти учням про наукові відкриття і досягнення техніки, а також винаходів і раціоналізаторських пропозицій. Викладання повинно вестись в тісному зв'язку з життям і практикою. Цей принцип вимагає постійного укріплення учбово-матеріальної бази училища, крім того, викладачі і майстри повинні систематично працювати над підвищенням своїх знань.

Систематичність і послідовність навчання.

Учбові заняття в профтехучилищах проводяться по єдиній державній програмі. Принцип систематичності і послідовності навчання не обмежується побудовою учбової програми, він передбачає порядок роботи викладачів і майстрів по наданню учням знань, формуванню вмінь і навиків. Викладаючи учням новий учбовий матеріал, викладачі і майстри пов'язують його із минулим уже засвоєним, і на цій основі розширяють і поглиблюють наявні знання. Викладачі і майстри повинні основуватись на знаннях учня, отриманих ними раніше. Наприклад, технології металів, вивчення властивостей металів і сплавів починається з фізичних, з основними фізичними властивостями: питомою вагою, теплопровідністю, електропровідністю і іншими - учні вже знайомі. Після повторення фізичних властивостей приступають до послідовного вивчення хімічних, механічних і технологічних властивостей металів і сплавів, знаючи властивості металів, учні можуть приступати до вивчення способів їх обробки.[3;c.26]

Про навчання учбового господарства і майстерням училищі треба спланувати роботу з учнями таким чином, щоб вони виконували роботу на машинах і механізмах, конструкції яких вони вивчили на практичних заняттях. Майстер повинен мати постійний зв'язок із викладачами, знати що і коли пройдено на уроках по теоретичних предметах, на які знання учнів йому можна покладатися в процесі виробничого навчання. Викладачі і майстри повинні починати своє пояснення з більш простих елементів і на їх базі підготувати учнів до розуміння і засвоєння більш складного учбового матеріалу.

Дотримання в процесі навчання принципу систематичності і послідовності допомагає учням набути високих знань і умінь.

Наглядність навчання.

Наглядність навчання заключається в тому, що учні набувають знань не тільки за рахунок того, що слухають пояснення викладача чи майстра, але й при допомозі своїх органів зору і за рахунок того, що вони бачать. В учнів виникає конкретне представлення про матеріал, який вивчають внаслідок того, що він є більш доступним і легким для розуміння. Наглядність у навчанні підвищує інтерес до занять і уваги на уроці, наприклад, при підвищеній увазі та інтересі учнів проходить урок по вивченні будови і дії критично шатунного механізму, коли показується модель цього механізму із автоматичним кресленням траєкторії руху його окремих точок, при наглядному навчанні легко запам'ятовується і в зв'язку з цим ліпше засвоюється учбовий матеріал. Викладачі і майстри повинні розуміти, що наглядність являється одним із найважливіших засобів навчання, тому підбір наглядних засобів їх використання на заняттях визначаються конкретними учбово-виховними задачами, поставленими на даному уроці. Велике значення має робота учнів по виготовленню наглядних засобів під керівництвом викладачів.[3;c.34]

Доступність, посильність навчання.

Принцип доступності і посильності навчання приводить до того, що учбовий матеріал по змісту і об'єму, який вивчається на уроках теоретичного і виробничого навчання, являється доступним і посильним для учнів профтехучилищ. Викладачі і майстри повинні рахуватися із індивідуальними можливостями кожного учня. Не всі однаково засвоюють учбовий матеріал, один засвоює і запам'ятовує викладений матеріал швидше, другі - повільніше. Викладачі і майстри повинні знати і враховувати кожного учня групи. Якщо у групі є учні, яким важко виконувати домашні завдання, то викладач або майстер повинен їм допомогти. Правильний облік викладача індивідуальних можливостей кожного учня буде допомагати активності в процесі навчання і в кінцевому результаті успішності.[3;c.35]

Навчання на виробничій практиці.

Цей принцип прищеплює формування професійних умінь і навичок учнів на основі активної участі на практиці. Навчання на практичних заняттях допомагає учням краще засвоїти свою професію, і зрозуміти її складність.[3;c.35]

Активність учнів в навчанні.

Принципом активності є також побудова уроків, при яких учні, слухаючи викладений учбовий матеріал викладачем або майстром, самі беруть активну участь в доведеннях і формулюваннях. Викладення викладачами або майстрами учбового матеріалу, показ наглядних засобів і трудових прийомів в процесі навчання, потрібно проводити так, щоб учні не тільки слухали, дивились і запам'ятовували, але й слухали, брали активну участь у вивченні матеріалу, свідомо засвоювали викладені знання.[3;c.41]

Добрі знання умінь і навиків.

В своїй роботі зустрічаються випадки, коли окремі учні, хоча й засвоїли матеріал, але не закріпили його. Такі знання являються недостатніми. Відмінними знаннями слід рахувати такі, які ми можемо згадати в любий час, коли нам буде потрібно використати їх в практичній діяльності. Важливим засобом в засвоєнні твердих знань і стійких умінь являються вправи учнів і систематичне повторення учбового матеріалу. Повторення учбового матеріалу є дуже важливою складовою частиною всього процесу навчання. 

На протязі уроку при індивідуальному і фронтальному опитуванні учнів по раніше пройденому учбовому матеріалу, а також при закріпленні знань по даному уроку. Після закінчення вивчення теми або розподілу учбової програми особливо трудних для засвоєння, в кінці навчального періоду (півріччя або року). Важливе значення виробленню в учнів твердих знань і стійких умінь має вдосконалення методів викладання знань, а також застосування в кожному конкретному випадку найбільш раціональних методів навчання.[3;c.43]

1.3 Системи виробничого навчання

Під системою виробничого навчання розуміємо порядок розчленування змісту виробничого навчання, гру­пування його частин і послідовність засвоєння їх учнями. Для того щоб полегшити тлумачення сутності цього важливого поняття, коротко охарактеризуємо кожну з найпоширеніших систем навчання.

Виробниче навчання на різних етапах розвитку професійної освіти в нашій країні проводилось на основі різ­них систем. Вибір кожної з них залежить від умов, у яких здійснюється навчальний процес, від того, наскільки вони наближаються до реальних умов праці на конкретному виробництві, від рівня розвитку продуктивних сил.[3;c.51]

Порядок розчленування змісту і його групування набули такого великого значення через те, що вони визначають реальні співвідношення виробничого навчання і виробництва. Сучасний підхід до визначення сутності системи виробничого навчання такий: система — це об'єктивна єдність змісту, форм, методів навчання і дидактичних засобів професійної підготовки, яка забезпечує учням можливість послідовно оволодівати трудовими прийомами, комплексами трудових операцій і видами робіт, характерних для даної професії.[3;c.51]

Для підготовки робітників використовуються системи виробничого навчання — процесуальна, технологічна і процесуально-технологічна.

Процесуальна система виробничого навчання виходить з ідеї розчленування змісту праці апаратника виробництва на окремі технологічні процеси, їх групування і послідовне засвоєння.[3;c.53]

Технологічна система виробничого навчання використовується також при підготовці робітників вузького профілю для промисловості. ЇЇ зміст полягає у послідовному теоретичному і практичному вивченні технології.

Постало питання про необхідність ретельнішого вибору і комбінування кількох систем виробничого навчання. На базі такого підходу і виникла комбінована процесуально-технологічна система виробничого навчання, яка поєднує переваги процесуальної і технологічної систем. Спочатку зміст навчання розподіляється на окремі компоненти з типових технологічних процесів, які вивчаються послідовно, а далі набуті знання, вміння, навички використовуються для вивчення технологічних процесів, типових для окремих галузей виробництва або для ба­зового підприємства.[3;c.57]

Застосування тієї чи іншої системи виробничого навчання визначається рівнем його організації, змістом і методикою.

Відповідаючи на питання чи можна зробити єдину для всіх більш досконалу систему навчання Д.О. Тхоржевський вважає, що виходячи з того, що на систему навчання залежно від його змісту впливають фактори виробничого і дидактичного характеру, які за своїми вимогами несумісні, систем може бути декілька. Але всі вони мають відповідати єдиним вимогам:

- навчання слід будувати з урахуванням завдань політехнічної освіти;

- організація навчання має відповідати рівню розвитку та особливостям організації певного професійного виду праці;

- навчання слід будувати на основі продуктивної праці;

- послідовність вивченні трудових операцій слід обґрунтовувати з дидактичної точки зору;

- система навчання повинна відповідати психофізіологічним закономірностям формування в учнів трудових умінь і навичок;

- у процесі навчання слід створювати умови, що спонукають учнів до участі в технічній творчості і сприяють розвитку відповідних здібностей;

- у процесі навчання слід створювати умови для виховання учнів.[3;c.75]

С. Я. Батишевим на початку 60-х років була запропонована проблемно – аналітична система. Тео­ретичні засади цієї системи, на думку цього вченого, мають ряд переваг порівняно з іншими системами. Весь матеріал програми виробничого навчання розподіляють на окремі навчальні проблеми, кожна з яких має, наскільки це можливо, самостійне значення. Учні засвоюють відповідні вміння і навички, вивчають проблему за проблемою у чітко визначеній послідовності. Фактично послідовність навчання залежить від логіки технологічного процесу і характеру участі у ньому робітника відповідної професії.

Метою розробки даної системи було спрямування на об’єднання розумової діяльності з фізичною працею.

В її основі закладено інтелектуальний початок. Проблемно-аналітична система розбиває програмовий матеріал на окремі сегменти, які виступають самостійними завданнями і з яких складується весь процес праці по загальній проблемі.

Вивчення кожної проблеми відбувається не ізольовано, а в зв’язку з іншими проблемами. Спочатку йде ознайомлення з технологічним процесом в цілому, потім його розбивають на проблему.[3;c.79]

Кожна проблема вивчається окремо, і включає в себе різні ситуації:

- загальна її характеристика;

- значення і місце в технологічному процесі;

- обсяг матеріалу, що вивчається.[3;c.83]

Після вивчення всіх проблем переходять до вивчення технологічного процесу в цілому, але на більш високому рівні.

Тобто можна виділити етапи:

- вивчення окремої ситуації і виконання відповідних даним ситуаціям вправ;

- вивчення проблеми в цілому і виконання вправ;

- вивчення всього технологічного процесу, самостійне його ведення, регулювання і контроль.[3;c.87]

В кожному періоді є два етапи.

1. Розв’язування розумових задач.

2. Самостійна робота учнів під керівництвом інструктора.

Велике значення має вміння планувати завдання, „дивитись наперед”.

Завдання проблемно-аналітичної системи – навчити учнів виділяти суттєві властивості, які притаманні кожній ситуації. Вивчення кожної окремої ситуації включає: планування; спостереження; визначення основних властивостей; диференціація; систематизація; синтез; узагальнення фактичного матеріалу.

Проблемно-аналітична система більшою мірою, ніж інші системи, відповідає вимогам науково-технічного прогресу, зокрема виходить із загальновідомого факту, що професійна діяльність значної кількості робітників на сучасному автоматизованому виробництві майже повністю складається із спостереження за ходом технологічного процесу, регулювання роботи агрегатів, машин і приладів. Значне місце у роботі посідають розрахункові функції, а також функції спостереження і контролю.[3;c.103]

З кожної теми навчальної програми, зміст якої розчленовано на окремі проблеми, необхідно розробити до­цільну систему трудових вправ, складність яких поступово зростає. Таким чином, полегшується не тільки роз­в'язання важливих виробничих проблем, а й зростає розумова активність учнів. Але до недоліків можна віднести те, що проблемно-аналітична система має інтелектуальне спрямування безпосередньо на трудовий процес, але в її основі закладена ідея проблеми та ситуації, яку можна втілити в реальній на будь-якій частині заняття. Створення ситуації в теоретичній частині уроку передбачає введення ряду факторів: експериментальний, розв’язання проблемних задач.[3;c.107]

Тренувальні вправи поділялись за своїм основним призначенням і розташовувались в такій послідовності:

1. вправи з вихованням рухової культури;

2. вправи з створенням біологічних установок;

3. вправи з установкою зв’язків;

4. вправи для закріплення виробничих прийомів, застосовуваних у попередніх вправах.

1 - ці вправи проводяться в умовах імітації виробничих умов (замість молотка палиця);

2 - мають вже певні зв’язки з відповідними виробничо-технічними умовами роботи (імітовані напилки).

Біологічні установки - статичні (поза), хватальні (хватка), рухово-конструктивні (конструкція рухів), темпові (темп), силові (сила), координаційні (координація рухів), точності (точність рухів).

3 - відбувається формування виробничих прийомів у спеціальних імітаційних умовах (при рубанні металу — рубання чурки).

4 - проводяться у виробничих умовах, при чому робота поступово ускладнювалась ( робота з напилками - бархатний — личкувальний — драчовий).[3;c.119]

Увесь період навчання поділявся на чотири періоди:

1. прийоми (сформувати трудові рухи);

2. операції;

3. період комплексів (операції у взаємозв’язку);

4. самостійний період.

Таким чином особливості названої системи полягали у глибокому, доведеному до повного автоматизму розчленуванні трудового процесу під час навчання, розробці вправ для формування не тільки окремих прийомів, а й окремих рухів. Перевагою системи ЦІП є правильна побудова трудових рухів і робочих прийомів при виконанні виробничих операцій. Учні настроюються на швидку, ритмічну працю. Однак системі ЦІП притаманний і ряд недоліків, зокрема, стандартний, дещо «механічний» підхід до виконання роботи, який перешкоджає свідомому удосконаленню трудових навичок. Ми можемо зробити висновок, що система ЦІПа надмірно насичена вправами, які виконуються в штучних умовах; але з іншого боку, вона включає дидактично правильні закономірності процесу праці відповідно до етапів: прийом, операція, трудовий процес. Також позитивним в застосування цієї системи є те, що в період виконання самостійних робіт учні складали технологічні карти, виходячи з креслення виробу, технологічних вимог, ЦІП ставив завдання не лише формувати в учнів виконавчі навички, але й організаційні.[3;c.127]

Майстер виробничого навчання за цією системою крок за кроком виконує роль пасивного «жорсткого» виконавця інструкції. Хоча у «чистому» вигляді система ЦІП використовується досить рідко, на її основі виник ряд популярних систем виробничого навчання, які досить широко використовуються й нині.

Досить продуктивною виявилась думка про створення такої системи виробничого навчання, яка поєднувала б переваги розглянутих вище систем і була позбавлена їх недоліків. Творчі зусилля вчених і педагогів стимулю­вали появу нової, операційно-комплексної системи, основний зміст якої полягає у тому, що протягом першого етапу навчання з будь-якої професії учні послідовно вивчають потрібні операції. Так само, як і при операційній системі, ці операції здебільшого не пов'язані між собою в рамках єдиного технологічного процесу.[3;c.133]

Названа система включає наступні етапи:

- тренувальні вправи учнів у виконанні окремих рухів і прийомів, з яких складається виучувана операція;

- вправи на поєднання вивчених в операції прийомів, тобто комплексне вивчення рухів і прийомів, з яких складається операція;

- послідовне вивчення і засвоєння декількох основних прийомів, що становлять певний ступінь у вивченні операції;

- послідовне комплексне застосування декількох вивчених операцій для виготовлення нескладних, але типових для певної професії виробів;

- самостійне виготовлення учнями предметів навчально-виховного характеру з включенням дедалі більшої кількості операцій у складніших їх комплексах;

- удосконалення і спеціалізація набутих виробничих умінь і навичок у виробничих заводах.[4;c.18]

Учні за даною системою засвоюють окремі операції, тривалість виконання яких визначається попередньою їх підготовкою і складністю операцій. Далі вони виконують комплексні роботи, які містять раніше сформовані операції. В такий спосіб учні поступово оволодівають саме тими прийомами і способами роботи, які стануть у пригоді їм у наступній професійній діяльності. При виконанні комплексних робіт можна досягти подвійної мети. По-перше, вдосконалити вміння виконувати операції, по-друге, набути умінь виконувати на базі кількох операцій комплексну роботу, яка відповідає даному технологічному процесу. Зміст окремих комплексних робіт у процесі навчання поступово ускладнюється. Учні самі визначають послідовність операцій, відбирають комплексні роботи, контрольні інструменти.

Основним елементом є комплекс операцій та відпрацювання прийомів кожної операції. Дія системи спрямована тільки на практичну частину заняття, на фізичну працю, не враховується інтелектуальний зміст трудового навчання. До переваг операційно-комплексної системи слід віднести ту обставину, що комплексну роботу можна виконувати у процесі реальної продуктивної праці учнів.[4;c.23]

Відомо, які революційні зміни в організації й ефективності промислового виробництва викликала поява поточних ліній. Принципи її роботи викликали появу так званої операційно-поточної системи виробничого навчання. Сутність цієї системи така: учень виконує одну операцію, а потім передає деталь на сусіднє робоче місце. Далі він отримує нову деталь, повторює ту саму операцію. Щоб засвоїти нову операцію, учень повинен зайняти сусіднє робоче місце на лінії. Послідовність операцій і становить зміст технологічного процесу.

Підвищення продуктивності праці при операційно-поточній системі досягається лише за умови тривалого виконання кожної з операцій на кожному робочому місці і випуску стабільної продукції. До недоліків системи відносять складність організації послідовного переходу учнів з одного робочого місця на інше, зниження якості продукції при зміні умов роботи.[4;c.27]

За операційно-предметною системою виробничого навчання учні спочатку послідовно вивчають окремі операції, а потім переходять до виготовлення виробів.

Ця система розроблена в ХІХ ст. С.О. Владимирським. Він запропонував застосовувати операційну систему лише на початковій стадії вивчення ремесла. На його думку увагу треба приділяти комбінаціям операцій при виготовленні корисних і типових для певної спеціальності виробів.

Операційно-предметну систему можна розглядати як спробу вдосконалити операційну систему. В межах опе­раційно-предметної системи формування певних дій відбувається у процесі виготовлення окремих виробів, складність яких постійно зростає. Скажімо, перший виріб виготовляється на базі 5—6 нескладних операцій, наступний — такої ж кількості операцій, але більш складних та ін. Широкого застосування, однак, ця система не набрала, учні не могли виконувати операції на потрібному рівні якості, оскільки в процесі навчання не приді­лялося потрібної уваги вправам для формування окремих умінь і навичок. Навіть при незначних змінах тех­нологічного процесу робота учнів значно ускладнювалась.[4;c.37]

При підготовці до виготовлення кожного з виробів спеціально вивчаються особливості відповідних операцій, і у випадку необхідності виконують спеціальні, допоміжні вправи для оволодіння особливо важкими прийомами або елементами прийомів. Але у даній системі відсутня комплексність при вивченні операцій. На початковому етапі відсутня продуктивна праця. Увага не спрямована на формування загально-трудових умінь, організацію робочого місця, планування, розв’язання проблемних задач, розвиток мислення; перевага в тому, що відбувається відпрацювання прийомів, які впливають на формування в учнів трудових умінь.

На зміну предметній системі прийшла досконаліша операційна система, яка була вперше запропонована у 60—70-х роках минулого століття у майстернях МВТУ (нині МДТУ ім. М. Г. Баумана). Операційна система, яка дістала назву, ще як „російська” була розроблена в Московському училищі у другій половині ХІХ ст. групою співробітників на чолі з Д. К. Совєткіним.[4;c.38]

Ця система передбачала послідовне вивчення операцій, які характерні для певної професії. Операції розміщували в дидактично виправданій послідовності. Ця система застосовувалась і в школі, зокрема у Франції її запроваджував Г.А. Салісіус, при чому учні займалися слюсарними, столярними операціями, прийомами скульптурних робіт та ліпленням, знайомилися з токарною обробкою деревини.

Суть цієї системи полягає у послідовному оволодінні прийомами виконання окремих операцій, не пов'язаних між собою в межах єдиного технологічного процесу, фактично незалежних від виду продукції, що вироблятиметься. Операційна система дає змогу оволодіти операціями, які треба сформувати, засвоїти у потрібній послідовності відповідно до вимоги поступового зростання складності їх виконання. Об'єкти вправ з професійної підготовки часто не відповідають реальним об'єктам, мають відверто штучний, учнівський характер. Перевага операційної системи у порівнянні з предметною полягає у зростанні систематичності навчання, полегшенні контролю роботи учнів.[4;c.41]

Та за даною системою результатів своєї праці у готовій продукції учні фактично не бачать, оскільки надто значний інтервал між засвоєнням окремих умінь і часом їх використання у виробничій практиці. За операціями не видно було предмету, що не сприяло формуванню здібностей переносити вміння у нові виробничі умови. У даному випадку відсутня для учня кінцева мета, нема продуктивної праці. Крім того тут не враховується, що для виготовлення виробів треба вміти не лише виконувати операції, але й застосовувати їх у комплексних роботах.[4;c.43]

Виникають певні труднощі у забезпеченні заготовками і зберіганні незавершеної продукції тощо.

Недоліки операційної системи настільки істотні, що нині вона у чистому вигляді майже не застосовується.

Хронологічно першою системою виробничого навчання була предметна система, яка відповідає періодові низького рівня розвитку техніки. Предметна система виробничого навчання виникла в умовах ремісничого виробництва, коли навчання проводилось у формі індивідуального учнівства. В основу навчання була покладена ідея послідовного формування умінь і навичок виготовлення окремих деталей певного завершеного виробу.

Учні набувають умінь і навичок одночасно з кількох операцій, які входять до змісту конкретної професії. Складність виробів поступово зростає. Дана система впроваджувалася і для трудового навчання. Її автором є швецький діяч ручної справи Отто Саломон. Навчання базувалось на основі виготовлення школярами предметів за їх моделями. Моделі мали відповідати певним вимогам, виходячи з яких і створювались колекції даних моделей.

За даними Саломона, при виконанні колекції із 100 моделей учень знайомився з 88 прийомами обробки деревини. Уся серія включає 774 вправи, тобто кожний прийом в середньому повторюється 9 разів. Причому нові прийоми вводяться поступово, за рахунок того, що складність моделей поступово зростає. Так, в одній із колекцій першою йде указка — для її виготовлення необхідно оволодіти прийомами різання вздовж шару деревини і різання впоперек. Для виготовлення наступної моделі (указка конічної форми) додається прийом різання навскіс шару деревини. Третя модель (зубець для грабель) передбачає крім попередніх операцій вміння виготовляти фаску.

Знайшла своє застосування й датська система, автором якої є Аксель Міккельсен. Відмінність датської системи від шведської полягає у тому, що в датській ручній праці вирішальне значення мають вправи (прийоми): на моделях намагаються знайти найкращі умови для оволодіння певним прийомом, а якщо такі умови не створюються при виготовленні моделі вдаються до чистих вправ.[4;c.57]

Прийом — це центр, колекція моделей є приблизним набором предметів, що можуть бути застосовані для оволодіння потрібними прийомами.

За даною системою робота учнів може включати три етапи: чисті вправи, попереднє застосування вправ, остаточне застосування вправ.

Основний недолік впровадження цієї системи полягає у такій послідовності засвоєння операцій, за якої ігнорувались раціональні вимоги до наступності, систематичності. Формування виробничих операцій, перехід від однієї операції до наступної визначались не поступовим ускладненням змісту виробничого навчання, а особливостями технологічного процесу виготовлення даного виробу. За таких обставин досить рідко виникала можливість побудувати навчання за принципом поступового переходу від простого до складного, в напрямі удосконалення майстерності. Навчальна мета практично повністю підпорядкована виробничій меті.

Позитивні риси предметної системи полягають в тому, що відкрились можливості раннього включення учнів у продуктивну працю. Крім того, учні наочно бачили конкретні результати своєї праці, що сприяло виникненню пізнавального інтересу до оволодіння конкретною професією.[4;c.61]

РОЗДІЛ ІІ. Методика проведення вступного інструктажу під час уроку виробничого навчання на тему «Підготовка самохідних машин до роботи

2.1 Загальні питання методики проведення вступного інструктажу під час проведення уроку виробничого навчання.

Вступний інструктаж  сукупність методів і прийомів виробничого навчання, які використовуються на початку занять з метою підготовки учнів до активного, безпомилкового і свідомого виконання практичних завдань.

В процесі вступного інструктажу майстер конкретизує і поглиблює теоретичні знання, набуті учнями на уроках спецтехнології, демонструє нові операції і прийоми трудової діяльності, організовує тренувальні вправи для перевірки доступності і посильності нової навчальної інформації.[5;c.46]

Алгоритм проведення вступного інструктажу

  1.  повідомлення теми і мети уроку;
  2.  цільова установка учнів;
  3.  перевірка знань, умінь і навичок за матеріалами уроків, взаємопов'язаних з метою уроку і необхідних для його проведення;
  4.  пояснення характеру і призначення запланованої на уроці роботи;
  5.  пояснення нової теоретичної навчальної інформації;
  6.  демонстрація нових операцій і прийомів трудової діяльності;
  7.  ознайомлення учнів з матеріалами, інструментами і приладами, які вперше будуть застосовуватися на уроці, та з правилами техніки безпеки при роботі з ними;
  8.  вивчення інструкційної та інстукційно-технічної (технологічної) документації;
  9.  пояснення та показ способів раціональної організації робочих місць учнів при виконанні завдань;
  10.  інформація про типові помилки та способи їх попередження;
  11.  опитування учнів та пробне виконання ними нових прийомів роботи з метою перевірки засвоєння матеріалу вступного інструктажу;
  12.  відповіді на запитання учнів.[5;c.48]

Типові недоліки проведення вступного інструктажу:

  1.  неправильно визначено структуру інструктажу;
  2.  матеріал інструктажу не ув'язаний з матеріалом загальнотехнічних і спеціальних дисциплін та попередніх уроків виробничого навчання;
  3.  дублювання навчального матеріалу спецпредметів;
  4.  не проводиться або проводиться методично та технічно неправильно показ трудових прийомів,  дій,  рухів та пояснення технологічного процесу в цілому;
  5.  не використовується або використовується методично неправильно навчально-інструкційна та технологічна документація;
  6.  не використовується або використовується педагогічно і технічно неправильно наочні прилади, технічні засоби навчання;
  7.  не використовуються або недостатньо використовуються новинки техніки, технології, передового досвіду;
  8.  не проводиться або проводиться тільки шляхом усного опитування перевірка доступності і посильності нового навчального матеріалу;
  9.  не демонструється раціональна організація робочих місць під час виконання трудової діяльності;
  10.  не проводиться відповідь на запитання учнів.[5;c.49]

Поточний інструктаж  сукупність методів виробничого навчання, при використані яких інструктивна діяльність майстра орієнтована на диференційний та індивідуальний підхід до учнів під час закріплення ними нової навчальної інформації шляхом її застосування у самостійній практичній діяльності.

Основна мета цього структурного елемента уроку виробничого навчання  формування, закріплення та удосконалення умінь і навичок трудової діяльності.

Реалізація поточного інструктажу передбачає:

  1.  видачу завдань для самостійної роботи учнів;
  2.  пояснення послідовності виконання завдань;
  3.  закріплення учнів за робочими місцями;
  4.  повідомлення про критерії оцінювання практичної діяльності учнів;
  5.  індивідуальний поточний інструктаж шляхом проведення цільових обходів робочих місць учнів.[5;c.51]

Приблизні цілі обходів робочих місць:

  1.  перевірка правильності організації робочих місць учнів та додержання ними правил техніки безпеки;
  2.  перевірка правильності виконання учнями нових прийомів та технологічного процесу виконання робіт;
  3.  перевірка умінь користування кресленнями, інструкційними та технологічними картами;
  4.  надання допомоги учням;
  5.  перевірка ходу виконання робіт (міжопераційний контроль);
  6.  перевірка якості роботи учнів та виконання ними норм часу;
  7.  приймання та оцінка робіт.

Рекомендації майстру при проведенні поточного інструктажу:

  1.  вникати у роботу кожного учня, не випускаючи с поля зору роботу всієї групи;
  2.  розвивати в учнів здібності аналізувати свою роботу;
  3.  заохочувати учнів до самостійності та свідомої активності;
  4.  спостерігати за раціональним використанням учнями робочого часу;
  5.  заохочувати учнів до самоконтролю, формувати уміння знаходити причини помилок та засоби їх усунення;
  6.  виховувати в учнів звичку правильної організації робочого місця та забезпечення безпечних умов праці.[5;c.67]

Типові недоліки проведення поточного інструктажу:

  1.  немає чіткої системи практичної діяльності учнів;
  2.  немає чіткої системи в організації поточного інструктування учнів;
  3.  не застосовуються або недостатньо застосовуються методичні засоби розвитку в учнів самостійності та технічного мислення;
  4.  не враховується відсутність умінь і навичок учнів у користуванні навчально-інструктивною і технологічною документацією;
  5.  не беруться майстром до уваги порушення учнями правил організації робочих місць та техніки безпеки;
  6.  формально проводяться цільові обходи;
  7.  не робиться міжопераційний контроль якості виконуваних робіт;
  8.  не оголошуються критерії оцінювання виконаних робіт.[5;c.69]

Заключний інструктаж  підведення підсумків виконання учнями трудових завдань з використанням сукупності методів виробничого навчання, які застосовувались на уроці; об’єктивне оцінювання підсумків їх практичної діяльності.

Основна мета цього інструктажу  на основі фіксації досягнень і недоліків показати учням, чому вони навчилися на уроці, оцінити рівень їх досягнень і творчої активності.

Проведення заключного інструктажу передбачає:

  1.  аналіз уміння учнів застосовувати нову навчальну інформацію, яку отримали на уроці;
  2.  аналіз причин помилок учнів та застосування засобів їх усунення;
  3.  повідомлення та обґрунтування оцінок, отриманих учнями на уроці;
  4.  аналіз додержання правил безпеки праці, організації робочих місць учнів;
  5.  розглядання випадків нераціонального використання урочного часу;
  6.  видача домашнього завдання з інструкцією про способи його виконання.[5;c.74]

  1.  Вступний інструктаж.

Алгоритм проведення вступного інструктажу:

-    повідомлення теми і мети уроку;

-    цільова установка учнів на тему «Підготовка самохідних машин до роботи»;

-    перевірка З, У, Н за матеріалами уроків, взаємопов’язаних з метою уроку і необхідних для його проведення;

-    пояснення характеру і призначення запланованої на уроці роботи;

-    пояснення нової теоретичної навчальної інформації;

-    демонстрація нових операцій і прийомів трудової діяльності;

-    ознайомлення учнів з матеріалами, інструментами та приладами, які вперше будуть застосовуватися на уроці, та правилами техніки безпеки при роботі з ними;

-    вивчення інструкційної та інструкційно-технічної (технологічної) документації;

-    пояснення та показ способів раціональної організації робочих місць учнів при виконанні завдань;

-    інформація про типові помилки та способи їх попередження;

-    опитування учнів та пробне виконання ними нових прийомів роботи з метою перевірки засвоєння матеріалу вступного інструктажу;

-    відповіді на запитання учнів.[6;c.93]

Висновок

Вступний інструктаж на уроках виробничого навчання: є формування в учнів основ професійної майстерності в області визначеної професії або групи професій, закріплення отриманих учнями первинних навичок та професійних умінь самостійного виконання робіт, оволодіння сучасною технікою, механізмами, інструментами, технологією, опанування передовими формами організації праці.

Специфічною особливістю процесу виробничого навчання є поєднання навчання учнів у спеціально організованих, у тому числі змодельованих умовах (навчальні майстерні, навчальні лабораторії, полігони, навчальні господарства, тренажери, навчальні установки і т.д.), і в умовах виробництва. На рівні з дидактичними засобами особливе значення має учбово-матеріальне оснащення учбово-виробничого процесу: обладнання, робочі і контрольно-вимірювальні інструменти, прилади, технічна документація і т.д.

Всі ці специфічні особливості, що характеризують процес виробничого навчання, необхідно враховувати при визначенні конкретного змісту, форм, методів і засобів виробничого навчання учнів, тобто системи.

Використовуються наступні системи виробничого навчання: процесуальна, технологічна і процесуально-технологічна.

Процес виробничого навчання відбувається на основі тісної взаємодії теорії і практики. Практичні уміння і навички формуються на основі знань, що поглиблюються, вдосконалюються. Це визначає необхідність, по-перше, координації вивчення спеціальних предметів і виробничого навчання таким чином, щоб теорія випереджала практику, по-друге, високого рівня спеціальних знань майстрів виробничого навчання, по-третє, наявність тісних між предметних зв'язків у діяльності майстрів і викладачів спеціальних предметів (спеціальної технології).

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

  1.  Державна національна програма "Освіта" /Україна XXI століття /-К.,І994 р.
  2.  Концепція професійної освіти України - К., 1991.
  3.  Педагогічна книга майстра з виробничого навчання: Навч.-метод, посібник // Й.Г. Ничкало, В.П. Зайчук, Н.М. Розенберг та ін. за ред. Н.Г. Ничкало - 2-ге вид. ,допов., -К: Вища шк. 1994 р.
  4.  Положення про професійний навчально-виховний заклад України: Затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1993 року №715 - К.: М-во освіти України 1993 р.
  5.  Савченко В. Й. Работа мастера в начальный период обучения. -К – выш. школа 2002 г.
  6.  Скакун В. А. Преподавание курса "Организация   й методика произ-водственного обучения" - М. Выс.шк 2002 г.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

73605. Основи побудови комп’ютерних мереж 121 KB
  Основні поняття про комп’ютерні мережі, їх призначення, історія розвитку. Концепції побудови та класифікація комп’ютерних мереж. Архітектура комп’ютерних мереж: топологія, апаратне та програмне забезпечення. Базові топології локальних комп’ютерних мереж: шина, зірка, кільце. Призначення, коротка характеристика та принципи функціонування. Організація передачі даних.
73606. Програмне забезпечення комп’ютерних мереж 285 KB
  Поняття та призначення операційної системи. Концепції побудови програмного забезпечення комп’ютерних мереж. Використання вбудованих мережевих засобів Windows 9x. Характеристика та функції мережевих компонентів операційних систем.
73607. Системне програмне забезпечення 170.5 KB
  Основні поняття файлової системи Windows та сучасних операційних систем: логічні диски та їх імена; файли типи файлів імена файлів розширення імен файлів та їх призначення шаблони імен файлів; каталоги та дерево каталогів. Перевірка системних файлів дозволяє відслідковувати найбільш важливі файли що забезпечують роботу компютера. Якщо ці файли пошкоджені чи переміщені програма перевірки системних файлів їх відновлює. Файли з жорсткого диска можна резервувати на дискетах чи на іншому компютері в мережі.
73608. РАССКАЗ В ЭКСКУРСИИ 134 KB
  Экскурсия представляет собой органическое сочетание средств предметной и изобразительной наглядности и важного дополнения к этому уникальному в своем роде сочетанию слова. Важно в процессе проведения экскурсии обеспечить органическое единство между тем что получает человек при наблюдении объектов и пояснениями экскурсовода. Что такое экскурсионный рассказ Рассказ условно принятое в экскурсионном деле название устной части экскурсии т..
73609. Загальне діагностування і технічне обслуговування системи живлення карбюраторного двигуна 51.5 KB
  При виконані лабораторної роботи були виявлені наступні несправності: негерметичність системи живлення (пошкоджені мембрана і прокладка бензонасоса), неправильно відрегульована частота обертання колінчастого вала на холостом ходу і збільшена токсичність відпрацьованих газів при роботі двигуна на холостом ходу.
73610. Технічне обслуговування елементів системи живлення карбюраторного двигуна 49.5 KB
  Мета роботи: Придбати практичні навички в визначенні технічного стану елементів системи живлення карбюраторного двигуна. Перевірити технічний стан фільтра грубої очистки палива. Перевірити технічний стан фільтра тонкої очистки палива. Перевірити технічний стан повітряного фільтра.