63167

Вступ до історії стародавнього світу

Конспект урока

Педагогика и дидактика

Мета: Сформувати уявлення про хронологічні межі та предмет історії стародавнього світу дати визначення понять стародавній світ історичне джерело археологічні памятки розвивати навички відліку часу до н. Після цього уроку учні зможуть...

Украинкский

2014-06-17

28.52 KB

14 чел.

Урок 1

Всесвітня історія.                                                                          6 клас

Тема:  Вступ до історії стародавнього світу.

Мета:

  1.  Сформувати уявлення про хронологічні межі та предмет історії стародавнього світу, дати визначення понять «стародавній світ», «історичне джерело», «археологічні пам'ятки», розвивати навички відліку часу до н. є. та н. є.;
  2.  показати роль епохи стародавнього світу в розвитку людства.

Очікувані  результати.

Після цього уроку учні зможуть:

називати хронологічні межі історії стародавнього світу, основні види історичних джерел;

правильно застосовувати відлік часу до н. є. та н. є.;

пояснювати поняття: «стародавній світ», «історичне джерело», «археологічні пам'ятки»;

наводити приклади історичних джерел;

висловлювати судження про своєрідність епохи стародавнього світу.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.

Хід уроку

I.    ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

II.  АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

Метод «Мікрофон».

Учитель за допомогою «уявного мікрофона» пропонує учням продовжити речення «Історію вивчають для того, щоб...».

Підсумком роботи має стати висновок учителя, що історія — це наука, що вивчає минуле людства у всій його конкретності й різноманітності. Історія складається із всесвітньої (загальної) історії та історії окремих країн і народів (їхньої вітчизняної історії). Наприклад, до розділу вітчизняної історії можна віднести курс «Вступ до історії України», із яким учні ознайомилися в 5 класі.

III. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

План

1.  Періодизація історії людства.

2.  Своєрідність епохи стародавнього світу як першого періоду в історії

людства.

3.  Історичні джерела.

4.  Відлік часу в історії.

1.   Періодизація історії людства.

Робота з підручником.

Опрацювати відповідний текст параграфа і дати відповідь на запитання.

— Які періоди виділяють у всесвітній історії?

Перевіряючи виконання завдання, учитель допомагає учням дійти висновку: всесвітню історію заведено поділяти на кілька періодів — історію стародавнього світу, середніх віків, нову і новітню історію. У 6 класі учні познайомляться з історією стародавнього світу. Цей курс включає найдавніший період всесвітньої історії та історії України.

2. Своєрідність епохи стародавнього світу як першого періоду в історії людства.

Розповідь учителя.

Історія стародавнього світу охоплює період від виникнення людської спільноти до кінця V ст. н. є. Це найбільш тривалий період в історії. Вивчаючи його, учні познайомляться з життям людей у первісну епоху, коли людина тільки виділилася з тваринного світу, історією Давнього Єгипту, цивілізацією та культурою Передньої Азії, Індії та Китаю. Учні матимуть можливість вивчити історію античності від виникнення Крито-Мікенської цивілізації та міст-держав Давньої Греції до історії елліністичних держав і Давнього Риму. Знайомлячись із найдавнішим періодом світової історії, шестикласники матимуть можливість дізнатися, як відбувалося зародження української історії, які племена і народи населяли територію нашої держави в давнину, як відбувався їхній розвиток на тлі світової історії.

Більшість учених уважають, що історія людства нараховує 2,6 млн років.

Розгляньте схему, у якій історія людства порівнюється з марафонською дистанцією. Припустіть, яке місце в ній займає історія стародавнього світу.

Підсумком роботи має стати висновок про те, що період історії стародавнього світу є найбільш тривалим в історії людства.

3.  Історичні джерела.

Розповідь учителя.

Ми дізнаємося про людей минулого, вивчаючи предмети, що залишилися після них, і написані ними тексти. Отже, джерела історичних знань можуть бути письмовими й речовими. До письмових джерел належать літописи, ділові документи, листи. До речових — знаряддя праці, зброя, предмети побуту. Наука, що вивчає історичне минуле за речовими джерелами, називається археологією. А людей, які проводять розкопки в пошуках стародавніх предметів, називають археологами. Точне розташування предметів у землі дуже важливе. Учені поділяють місце розкопок на ділянки й записують кожну, навіть найдрібнішу деталь. Археологічні пам'ятки це матеріальні залишки людської діяльності, що збереглися на поверхні землі, під землею або під водою і є об'єктом археологічних досліджень. Археологічні пам'ятки — речові джерела, що висвітлюють минуле людського суспільства. Велике значення археологічні пам'ятки мають для вивчення дописемного періоду людства, коли вони є єдиними історичними джерелами. До основних археологічних пам'яток належать: місця поселення (стоянки, городища, селища) й окремі житла, господарські споруди, залишки фортець і міст, могильники й окремі поховання, надмогильні й культові споруди, скарби, знаряддя праці та інші давні вироби, малюнки й написи на скелях та окремих каменях. (Визначення поняття можна записати в зошити.)

Значення розкопок стародавніх поселень може бути розкрите на прикладі розповіді про місто Помпеї. Воно було засипане попелом під час виверження вулкана Везувій у 79 р. н. є., тобто місто не було розграбоване і не постраждало від вогню. Ученим удалося відновити не тільки зовнішній, але й внутрішній вигляд домівок, майстерень, лазень, театру й інших споруд. Знайдено меблі, хатнє начиння, інструменти. На стінах є розписи — картини, написані на штукатурці.

Наука, що вивчає звичаї, традиції, вірування, побут і способи ведення господарства різних народів, називається етнографією.

Сьогодні об'єктом вивчення етнографів є деякі відсталі племена індіанців, африканські племена, австралійські аборигени, які й у наш час не вирощують хліб та овочі, не розводять худобу, не живуть довго на одному місці, а бродять у пошуках плодів дикорослих рослин і полюють на тварин. За житло їм є курені, складені з трави, гілок і кори дерев. Учені припускають, що первісні люди вели подібний

спосіб життя.

Багато корисних відомостей про зовнішній вигляд стародавньої людини дає антропологія — наука про будову людини.

4.  Відлік часу в історії.

Розповідь учителя.

Дата — це відрізок часу, що відділяє певну подію від початкового моменту системи відліку років. У хронології ця точка відліку часу називається «ера» (від латин, aera — вихідне число). Часто поняття «ера» вживається і для позначення самої системи відліку років, наприклад християнська ера, мусульманська ера. Відлік часу в нашій країні ведеться від Різдва Христового. Учитель демонструє схему «лінія часу», виконану на дошці, або пропонує учням відкрити підручник на відповідній сторінці.

Робота за завданнями.

Учитель об'єднує учнів у шість груп, кожна з яких одержує хронологічну задачу, розв'язати яку допоможе «лінія часу».

1)  Філософ Арістотель жив у 384—322 рр. до н. є., математик і фізик Архімед — у 285—212 рр. до н. є. Хто з цих славетних людей жив раніше?

2) За легендою, Рим був заснований у 753 р. до н. є. Скільки років тому відбулася ця подія?

3) Міста Пантікапей і Ольвія (грецькі міста-держави на території сучасної України) були засновані в VI ст. до н. є.; місто Київ було засноване в V ст. н. є. Скільки століть відділяють ці події?

4) Філософ Сократ жив у 470—399 рр. до н. є. Чи міг він бути свідком Саламінської битви, яка відбулася 480 р. до н. є.?

5)   Піраміди Хеопса в Єгипті були збудовані близько 2600 р. до н. є. У якому тисячолітті це відбулося?

6)  У 395 р. Римська імперія розділилася на Західну і Східну. Скільки років тому це відбулося?

Для розв'язання задач надається 4 хвилини. За цей час група повинна не тільки знайти відповідь, але й визначити, хто з членів групи представить результати їхньої роботи класу.

Додаткова інформація

Історія календаря

Календар (латин. Calendae) — перелік днів року, поділений на тижні й місяці. У перекладі з латини «календи» — це перший день кожного місяця, який у Давньому Римі публічно проголошував понтифік.

Імовірно, перші попередники сучасного календаря з'явилися приблизно 30 тис. років тому. Знайдено стародавні уламки кісток із зарубками, і багато вчених уважають їх позначенням днів або якихось більш тривалих відрізків часу.

Давні єгиптяни помітили, що найяскравіша з нерухомих зірок — Сиріус — після того, як сховається за Сонцем, знову з'являється на ранковому небі, і це повторюється кожні 365 днів. Поява Сиріуса досить точно збігалася зі щорічним розливом Нілу. Таким чином, уже давно був відкритий сонячний рік тривалістю 365 днів, на підставі якого єгиптяни побудували свій календар.

Сонячним роком астрономи називають такий відлік часу, який зорієнтований на Сонце; відлік часу, зорієнтований на Місяць, називають місячним роком. Рік, у якому враховується проходження і Місяця, і Сонця, є місячно-сонячним.

Головним мірилом часу в мусульманському календарі є Місяць як небесне світило. Кожний місяць починається з появою на небі «молодого місяця» — першого вузького серпа прибутного місяця. Мусульманський рік триває 354 дні, у ньому 6 місяців по 29 днів і 6 — по 30 днів. 12 місяців місячного року тривають не рівно 354 дні, а 354 дні 8 годин і 48 хвилин. Звичайний мусульманський рік був би занадто коротким для точної відповідності фазам Місяця: початок місяця й поява на небі місячного серпа невдовзі надто розійшлися б. Тому доводиться використовувати високосні роки — їх 11 за 30 років. Високосний рік триває 355 днів. Додатковий день з'являється у 12-му місяці, який у цьому разі нараховує не 29, а 30 днів. Вихідним моментом для відліку років увижається «хіджра» — утеча пророка Магомета з Мекки до Медини 622 р. н. є.

Для давніх єгиптян найважливішою з усіх дат був щорічний розлив Нілу. Саме ця подія визначала їхнє життя і складала основу існування. Розливи річки, час посіву і збирання врожаю залежали від Сонця і ніяк не були пов'язані з Місяцем. Тому єгиптяни створили сонячний календар. У ньому були три великі періоди по чотири місяці — час розливу Нілу, час посіву і час збирання врожаю. У кожному з 12 місяців було по 30 днів, у сумі — 360. Щоб дістати 365, до них додавали ще 5 днів, їх називали епагоменами. Але такий рік був занадто коротким. Періоди розливу, посіву і збирання врожаю дедалі більше «випереджали» календар. Було б нескладно зробити його відповідним до розливів Нілу. Уже 238 р. до н. є. фараон Птолемей III Евергет спробував реформувати календар. Він видав декрет про те, щоб рік через кожні три роки подовжувався на один день. На жаль, тоді ця ідея не прижилася. І тільки римський полководець Гай Юлій Цезар у 46 р. до н. є. знову повернувся до цієї думки. Він звелів до кожного четвертого року додавати один день. Такі роки стали називати високосними. Сонячний рік триває 365 1/4 дня. Чотири сонячні роки тривають на один день довше, ніж чотири календарні роки по 365 днів, це можна компенсувати включенням у календар одного дня раз на 4 роки. Тому в нашому календарі раз на чотири роки — у високосний рік — у лютому не 28, а 29 днів. На честь полководця сонячний рік тривалістю 365 1/4 дня був названий юліанським. Однак і цей рік мав розходження зі справжнім сонячним роком, що триває 365 днів 5 годин і 49 хвилин. Тобто юліанський рік виявився трохи довшим. Спочатку на цю часову різницю не звертали уваги, але поступово початок весни в календарі дедалі більше зсовувався до лютого. Необхідна була нова реформа календаря.

У 1582 р. Папа Григорій XIII видав буллу, що містила такі положення.

1. Щоб зробити календар відповідним до справжнього часу, 10 днів опускалися. Після 4 жовтня 1582 р. відразу йшло 15 жовтня.

2.  Правила включення високосного року змінювалися так, що роки 1700, 1800, 1900, 2100, 2200, 2300 стали вважати звичайними, тобто в них по 365 днів, хоч вони мали б бути високосними. Водночас високосними залишаються роки 2000 і 2400. І надалі всі роки, що діляться на 100, мають залишатися простими, якщо тільки цей рік не ділиться на 400.

У 1582 р. григоріанський календар був запроваджений в Іспанії, Португалії, Італії, трохи пізніше у Франції та Голландії. У Росії григоріанський календар був запроваджений у 1918 р., після чого дати (за «новим стилем») змінювалися на 13 днів, адже різниця між григоріанським і юліанським календарями складала вже не 10, а 13 днів.

IV. УЗАГАЛЬНЕННЯ І СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ЗНАНЬ

Фронтальне опитування.

1)    Яке місце в історії людства займає історія стародавнього світу?

2)    Із яких джерел учені дізнаються про життя стародавніх людей?

3)    Що називають археологічною пам'яткою?

4)    Що таке час? Яке значення він має в житті людини?

5)    Що таке календар?

V.  ПІДСУМКИ УРОКУ

Заключне слово вчителя.

— Історія стародавнього світу займає дуже важливе місце у всесвітній історії — це найбільш тривалий період в історії людства.

— Основними джерелами, що дозволяють нам дізнатися про стародавню історію людства, є письмові та речові історичні джерела.

— Час важливий для кожного з нас. Згідно з Ейнштейном, творцем теорії відносності, час — це шкала, на якій ми можемо розташовувати події. Початковий момент відліку часу на цій шкалі називається ера. Майже кожний із народів давнини винайшов свою систему відліку років від якогось визначеного моменту.

— У нашій країні відлік часу ведеться від Різдва Христового за григоріанським календарем.

VI. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1)   Опрацювати текст параграфа.

2)    Скласти дві хронологічні задачі: одну — для роботи з «лінією часу», другу — на переведення дат із юліанського на григоріанський календар. При цьому доцільно використовувати хронологічну таблицю в кінці підручника.

3)   Творче завдання. Написати невеликий твір за темою «Навіщо ми вивчаємо історію стародавнього світу».


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

71167. Пенсионные фонды в России 548.5 KB
  Актуальность рассмотрения данной темы определяется тем, что на фоне общего социального обеспечения одним из его основных элементов является пенсионное обеспечение. А в свете проводимого реформирования пенсионной системы Российской Федерации данный вопрос становится еще более важным.
71168. Разработка интернет – магазина по продаже программного обеспечения 241.99 KB
  Дипломная работа состоит из пяти разделов. Для осуществления поставленных целей в первом разделе был проведен обзор принципов построения информационных систем для торговли через интернет, анализ и безопасность платежных систем в интернет.
71169. Создание модели эффективного электронного документооборота и его внедрение на предприятии 486.5 KB
  Как показывают современные исследования 85 рабочего времени сотрудников организаций тратится на подготовку сопровождение заполнение копирование и передачу документов. Рост объемов информации и соответственно документов потребовал внедрения техники для своевременной обработки документов...
71170. Деятельность Ивана IV в 60 – 70 годы. Сущность опричнины, содержание опричнины 265.5 KB
  В силу неблагоприятных исторических условий, среди которых немаловажную роль играло страшное татарское нашествие, Русское государство несколько отставало в своем развитии от европейских стран. Губительные последствия иноземного ига давали о себе знать в течении длительного времени.
71172. Формирование мотивации и стимулирование труда в системе управления персоналом на примере ФГБУП “Дмитровский экскаваторный завод при спецстрое россии” 403 KB
  Неэффективная система мотивации может вызвать у работников неудовлетворенность что всегда влечет снижение производительности труда. Путь к эффективному управлению человеком лежит через понимание его мотивации.
71174. Пути совершенствования системы управления персоналом в АО «Желаевское КХП» 604 KB
  Актуальность темы научных исследований по изучению системы управления персоналом возникает во многих организациях и обусловлена развитием инфраструктуры рынка, изменением характера выполняемых работ и содержанием труда.
71175. ЭФФЕКТИВНОСТЬ ПЕДАГОГИЧЕСКИХ ПРИЕМОВ ДЛЯ РАЗВИТИЯ МЕЛКОЙ МОТОРИКИ ДЕТЕЙ СРЕДНЕГО ДОШКОЛЬНОГО ВОЗРАСТА 84.75 KB
  Актуальность исследования. В настоящее время актуальной проблемой становится полноценное развитие детей уже с дошкольного возраста. Немаловажную роль в успешности психофизического и интеллектуального развития ребенка играет сформированная мелкая моторика.