63167

Вступ до історії стародавнього світу

Конспект урока

Педагогика и дидактика

Мета: Сформувати уявлення про хронологічні межі та предмет історії стародавнього світу дати визначення понять стародавній світ історичне джерело археологічні памятки розвивати навички відліку часу до н. Після цього уроку учні зможуть...

Украинкский

2014-06-17

28.52 KB

14 чел.

Урок 1

Всесвітня історія.                                                                          6 клас

Тема:  Вступ до історії стародавнього світу.

Мета:

  1.  Сформувати уявлення про хронологічні межі та предмет історії стародавнього світу, дати визначення понять «стародавній світ», «історичне джерело», «археологічні пам'ятки», розвивати навички відліку часу до н. є. та н. є.;
  2.  показати роль епохи стародавнього світу в розвитку людства.

Очікувані  результати.

Після цього уроку учні зможуть:

називати хронологічні межі історії стародавнього світу, основні види історичних джерел;

правильно застосовувати відлік часу до н. є. та н. є.;

пояснювати поняття: «стародавній світ», «історичне джерело», «археологічні пам'ятки»;

наводити приклади історичних джерел;

висловлювати судження про своєрідність епохи стародавнього світу.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.

Хід уроку

I.    ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

II.  АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

Метод «Мікрофон».

Учитель за допомогою «уявного мікрофона» пропонує учням продовжити речення «Історію вивчають для того, щоб...».

Підсумком роботи має стати висновок учителя, що історія — це наука, що вивчає минуле людства у всій його конкретності й різноманітності. Історія складається із всесвітньої (загальної) історії та історії окремих країн і народів (їхньої вітчизняної історії). Наприклад, до розділу вітчизняної історії можна віднести курс «Вступ до історії України», із яким учні ознайомилися в 5 класі.

III. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

План

1.  Періодизація історії людства.

2.  Своєрідність епохи стародавнього світу як першого періоду в історії

людства.

3.  Історичні джерела.

4.  Відлік часу в історії.

1.   Періодизація історії людства.

Робота з підручником.

Опрацювати відповідний текст параграфа і дати відповідь на запитання.

— Які періоди виділяють у всесвітній історії?

Перевіряючи виконання завдання, учитель допомагає учням дійти висновку: всесвітню історію заведено поділяти на кілька періодів — історію стародавнього світу, середніх віків, нову і новітню історію. У 6 класі учні познайомляться з історією стародавнього світу. Цей курс включає найдавніший період всесвітньої історії та історії України.

2. Своєрідність епохи стародавнього світу як першого періоду в історії людства.

Розповідь учителя.

Історія стародавнього світу охоплює період від виникнення людської спільноти до кінця V ст. н. є. Це найбільш тривалий період в історії. Вивчаючи його, учні познайомляться з життям людей у первісну епоху, коли людина тільки виділилася з тваринного світу, історією Давнього Єгипту, цивілізацією та культурою Передньої Азії, Індії та Китаю. Учні матимуть можливість вивчити історію античності від виникнення Крито-Мікенської цивілізації та міст-держав Давньої Греції до історії елліністичних держав і Давнього Риму. Знайомлячись із найдавнішим періодом світової історії, шестикласники матимуть можливість дізнатися, як відбувалося зародження української історії, які племена і народи населяли територію нашої держави в давнину, як відбувався їхній розвиток на тлі світової історії.

Більшість учених уважають, що історія людства нараховує 2,6 млн років.

Розгляньте схему, у якій історія людства порівнюється з марафонською дистанцією. Припустіть, яке місце в ній займає історія стародавнього світу.

Підсумком роботи має стати висновок про те, що період історії стародавнього світу є найбільш тривалим в історії людства.

3.  Історичні джерела.

Розповідь учителя.

Ми дізнаємося про людей минулого, вивчаючи предмети, що залишилися після них, і написані ними тексти. Отже, джерела історичних знань можуть бути письмовими й речовими. До письмових джерел належать літописи, ділові документи, листи. До речових — знаряддя праці, зброя, предмети побуту. Наука, що вивчає історичне минуле за речовими джерелами, називається археологією. А людей, які проводять розкопки в пошуках стародавніх предметів, називають археологами. Точне розташування предметів у землі дуже важливе. Учені поділяють місце розкопок на ділянки й записують кожну, навіть найдрібнішу деталь. Археологічні пам'ятки це матеріальні залишки людської діяльності, що збереглися на поверхні землі, під землею або під водою і є об'єктом археологічних досліджень. Археологічні пам'ятки — речові джерела, що висвітлюють минуле людського суспільства. Велике значення археологічні пам'ятки мають для вивчення дописемного періоду людства, коли вони є єдиними історичними джерелами. До основних археологічних пам'яток належать: місця поселення (стоянки, городища, селища) й окремі житла, господарські споруди, залишки фортець і міст, могильники й окремі поховання, надмогильні й культові споруди, скарби, знаряддя праці та інші давні вироби, малюнки й написи на скелях та окремих каменях. (Визначення поняття можна записати в зошити.)

Значення розкопок стародавніх поселень може бути розкрите на прикладі розповіді про місто Помпеї. Воно було засипане попелом під час виверження вулкана Везувій у 79 р. н. є., тобто місто не було розграбоване і не постраждало від вогню. Ученим удалося відновити не тільки зовнішній, але й внутрішній вигляд домівок, майстерень, лазень, театру й інших споруд. Знайдено меблі, хатнє начиння, інструменти. На стінах є розписи — картини, написані на штукатурці.

Наука, що вивчає звичаї, традиції, вірування, побут і способи ведення господарства різних народів, називається етнографією.

Сьогодні об'єктом вивчення етнографів є деякі відсталі племена індіанців, африканські племена, австралійські аборигени, які й у наш час не вирощують хліб та овочі, не розводять худобу, не живуть довго на одному місці, а бродять у пошуках плодів дикорослих рослин і полюють на тварин. За житло їм є курені, складені з трави, гілок і кори дерев. Учені припускають, що первісні люди вели подібний

спосіб життя.

Багато корисних відомостей про зовнішній вигляд стародавньої людини дає антропологія — наука про будову людини.

4.  Відлік часу в історії.

Розповідь учителя.

Дата — це відрізок часу, що відділяє певну подію від початкового моменту системи відліку років. У хронології ця точка відліку часу називається «ера» (від латин, aera — вихідне число). Часто поняття «ера» вживається і для позначення самої системи відліку років, наприклад християнська ера, мусульманська ера. Відлік часу в нашій країні ведеться від Різдва Христового. Учитель демонструє схему «лінія часу», виконану на дошці, або пропонує учням відкрити підручник на відповідній сторінці.

Робота за завданнями.

Учитель об'єднує учнів у шість груп, кожна з яких одержує хронологічну задачу, розв'язати яку допоможе «лінія часу».

1)  Філософ Арістотель жив у 384—322 рр. до н. є., математик і фізик Архімед — у 285—212 рр. до н. є. Хто з цих славетних людей жив раніше?

2) За легендою, Рим був заснований у 753 р. до н. є. Скільки років тому відбулася ця подія?

3) Міста Пантікапей і Ольвія (грецькі міста-держави на території сучасної України) були засновані в VI ст. до н. є.; місто Київ було засноване в V ст. н. є. Скільки століть відділяють ці події?

4) Філософ Сократ жив у 470—399 рр. до н. є. Чи міг він бути свідком Саламінської битви, яка відбулася 480 р. до н. є.?

5)   Піраміди Хеопса в Єгипті були збудовані близько 2600 р. до н. є. У якому тисячолітті це відбулося?

6)  У 395 р. Римська імперія розділилася на Західну і Східну. Скільки років тому це відбулося?

Для розв'язання задач надається 4 хвилини. За цей час група повинна не тільки знайти відповідь, але й визначити, хто з членів групи представить результати їхньої роботи класу.

Додаткова інформація

Історія календаря

Календар (латин. Calendae) — перелік днів року, поділений на тижні й місяці. У перекладі з латини «календи» — це перший день кожного місяця, який у Давньому Римі публічно проголошував понтифік.

Імовірно, перші попередники сучасного календаря з'явилися приблизно 30 тис. років тому. Знайдено стародавні уламки кісток із зарубками, і багато вчених уважають їх позначенням днів або якихось більш тривалих відрізків часу.

Давні єгиптяни помітили, що найяскравіша з нерухомих зірок — Сиріус — після того, як сховається за Сонцем, знову з'являється на ранковому небі, і це повторюється кожні 365 днів. Поява Сиріуса досить точно збігалася зі щорічним розливом Нілу. Таким чином, уже давно був відкритий сонячний рік тривалістю 365 днів, на підставі якого єгиптяни побудували свій календар.

Сонячним роком астрономи називають такий відлік часу, який зорієнтований на Сонце; відлік часу, зорієнтований на Місяць, називають місячним роком. Рік, у якому враховується проходження і Місяця, і Сонця, є місячно-сонячним.

Головним мірилом часу в мусульманському календарі є Місяць як небесне світило. Кожний місяць починається з появою на небі «молодого місяця» — першого вузького серпа прибутного місяця. Мусульманський рік триває 354 дні, у ньому 6 місяців по 29 днів і 6 — по 30 днів. 12 місяців місячного року тривають не рівно 354 дні, а 354 дні 8 годин і 48 хвилин. Звичайний мусульманський рік був би занадто коротким для точної відповідності фазам Місяця: початок місяця й поява на небі місячного серпа невдовзі надто розійшлися б. Тому доводиться використовувати високосні роки — їх 11 за 30 років. Високосний рік триває 355 днів. Додатковий день з'являється у 12-му місяці, який у цьому разі нараховує не 29, а 30 днів. Вихідним моментом для відліку років увижається «хіджра» — утеча пророка Магомета з Мекки до Медини 622 р. н. є.

Для давніх єгиптян найважливішою з усіх дат був щорічний розлив Нілу. Саме ця подія визначала їхнє життя і складала основу існування. Розливи річки, час посіву і збирання врожаю залежали від Сонця і ніяк не були пов'язані з Місяцем. Тому єгиптяни створили сонячний календар. У ньому були три великі періоди по чотири місяці — час розливу Нілу, час посіву і час збирання врожаю. У кожному з 12 місяців було по 30 днів, у сумі — 360. Щоб дістати 365, до них додавали ще 5 днів, їх називали епагоменами. Але такий рік був занадто коротким. Періоди розливу, посіву і збирання врожаю дедалі більше «випереджали» календар. Було б нескладно зробити його відповідним до розливів Нілу. Уже 238 р. до н. є. фараон Птолемей III Евергет спробував реформувати календар. Він видав декрет про те, щоб рік через кожні три роки подовжувався на один день. На жаль, тоді ця ідея не прижилася. І тільки римський полководець Гай Юлій Цезар у 46 р. до н. є. знову повернувся до цієї думки. Він звелів до кожного четвертого року додавати один день. Такі роки стали називати високосними. Сонячний рік триває 365 1/4 дня. Чотири сонячні роки тривають на один день довше, ніж чотири календарні роки по 365 днів, це можна компенсувати включенням у календар одного дня раз на 4 роки. Тому в нашому календарі раз на чотири роки — у високосний рік — у лютому не 28, а 29 днів. На честь полководця сонячний рік тривалістю 365 1/4 дня був названий юліанським. Однак і цей рік мав розходження зі справжнім сонячним роком, що триває 365 днів 5 годин і 49 хвилин. Тобто юліанський рік виявився трохи довшим. Спочатку на цю часову різницю не звертали уваги, але поступово початок весни в календарі дедалі більше зсовувався до лютого. Необхідна була нова реформа календаря.

У 1582 р. Папа Григорій XIII видав буллу, що містила такі положення.

1. Щоб зробити календар відповідним до справжнього часу, 10 днів опускалися. Після 4 жовтня 1582 р. відразу йшло 15 жовтня.

2.  Правила включення високосного року змінювалися так, що роки 1700, 1800, 1900, 2100, 2200, 2300 стали вважати звичайними, тобто в них по 365 днів, хоч вони мали б бути високосними. Водночас високосними залишаються роки 2000 і 2400. І надалі всі роки, що діляться на 100, мають залишатися простими, якщо тільки цей рік не ділиться на 400.

У 1582 р. григоріанський календар був запроваджений в Іспанії, Португалії, Італії, трохи пізніше у Франції та Голландії. У Росії григоріанський календар був запроваджений у 1918 р., після чого дати (за «новим стилем») змінювалися на 13 днів, адже різниця між григоріанським і юліанським календарями складала вже не 10, а 13 днів.

IV. УЗАГАЛЬНЕННЯ І СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ЗНАНЬ

Фронтальне опитування.

1)    Яке місце в історії людства займає історія стародавнього світу?

2)    Із яких джерел учені дізнаються про життя стародавніх людей?

3)    Що називають археологічною пам'яткою?

4)    Що таке час? Яке значення він має в житті людини?

5)    Що таке календар?

V.  ПІДСУМКИ УРОКУ

Заключне слово вчителя.

— Історія стародавнього світу займає дуже важливе місце у всесвітній історії — це найбільш тривалий період в історії людства.

— Основними джерелами, що дозволяють нам дізнатися про стародавню історію людства, є письмові та речові історичні джерела.

— Час важливий для кожного з нас. Згідно з Ейнштейном, творцем теорії відносності, час — це шкала, на якій ми можемо розташовувати події. Початковий момент відліку часу на цій шкалі називається ера. Майже кожний із народів давнини винайшов свою систему відліку років від якогось визначеного моменту.

— У нашій країні відлік часу ведеться від Різдва Христового за григоріанським календарем.

VI. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1)   Опрацювати текст параграфа.

2)    Скласти дві хронологічні задачі: одну — для роботи з «лінією часу», другу — на переведення дат із юліанського на григоріанський календар. При цьому доцільно використовувати хронологічну таблицю в кінці підручника.

3)   Творче завдання. Написати невеликий твір за темою «Навіщо ми вивчаємо історію стародавнього світу».


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

69967. Проблема осмысленности жизни и здоровья в раннем юношеском возрасте 209 KB
  Данная статья посвящена теоретическому анализу проблемы взаимосвязи осмысленности жизни и здоровья. Полетаева 2001 который в свою очередь определяет место здоровья в индивидуальной иерархии терминальных и инструментальных ценностей человека особенности мотивации в области здорового...
69968. КОГНИТИВНЫЕ МОДЕЛИ ЛИЧНОСТИ ЭТАЛОННОГО И РЕАЛЬНОГО УЧЕНИКА В ПЕДАГОГИЧЕСКОМ СОЗНАНИИ: ПСИХОСЕМАНТИЧЕСКИЙ АНАЛИЗ 90.5 KB
  На примере сравнительного анализа когнитивных моделей личности эталонного и реального учеников доказывается что содержание эталонатеории личности школьника существующей в профессиональном сознании педагога выступает как суррогат знаний препятствующий адекватному познанию учителем личности ребенка.
69969. Психолого – акмеологическая специфика коммуникации в системе «врач-больной» 156.5 KB
  Минск старший преподаватель кафедры юридической психологии Эффективность медицинской помощи во многом зависит от умения врача общаться с пациентом. Взаимоотношения медицинского работника и больного складываются индивидуально в зависимости от особенностей состояния и личности пациента...
69970. ОСОБЕННОСТИ ФОРМИРОВАНИЯ СОДЕРЖАНИЯ ПРОФЕССИОНАЛЬНОГО СОЦИАЛЬНОГО ОБРАЗОВАНИЯ 72 KB
  Теоретические основы формирования содержания профессионального социального образования предполагают рассмотрение следующих вопросов: 1 нормативные основания конструирования содержания профессионального образования; 2 специфика отражения в содержании образования глобальных...
69971. Профессионально-психологическая культура как условие готовности к работе с аномальными и одаренными детьми 34.41 KB
  Профессионально-психологическая культура будущих специалистов рассматривается как условие эффективной педагогической деятельности с данными категориями детей. В данном исследовании нам бы хотелось сделать акцент на необходимости формирования и реализации психологической...
69972. ЭКЗИСТЕНЦИОНАЛЬНЫЙ АНАЛИЗ ПРОБЛЕМЫ В ИЗУЧЕНИИ ОСОБ С ПСИХОФИЗИЧЕСКИМИ НАРУШЕНИЯМИ 59.5 KB
  В статье дается сущностная характеристика экзистенциальному подходу в образовании лиц с психофизическими нарушениями экстраполируются принципы подхода. Нельзя разработать унифицированную схему обучения всех детей с нарушениями психофизического развития.
69973. ФОРМИРОВАНИЕ СИСТЕМНО-АНАЛИТИЧЕСКОГО ПОДХОДА К ОКАЗАНИЮ ПСИХОЛОГИЧЕСКОЙ ПОМОЩИ СТУДЕНЧЕСКОЙ МОЛОДЕЖИ 105 KB
  В последние десятилетия все более актуальной становится проблема оказания адекватной психологической помощи студенческой молодежи в связи с чем возникает потребность в повышении уровня компетенций психологов в области психологического консультирования.
69974. ЛОГИКО-ГЕРМЕНЕВТИЧЕСКИЙ АНАЛИЗ СУЩНОСТИ И ЗНАЧЕНИЯ ПОНЯТИЯ «ИННОВАЦИОННОЕ РАЗВИТИЕ» 66 KB
  Начало XXI века как в социальной производственной так и в образовательной сфере в научной и производственной литературе в СМИ и других источниках стали широко употребляться такие устойчивые словосочетания как: инновационная деятельность; инновационные направления; инновационные решения...
69975. ИСПОЛЬЗОВАНИЕ ВОЗМОЖНОСТЕЙ ОБРАЗНОГО ОБРАЗОВАНИЯ ПРИ ОБУЧЕНИИ ИСТОРИИ 95.5 KB
  Возможности реализации образного образования представлены совокупностью методических приёмов формирования и творческой реконструкции образов исторического прошлого в аспекте реализации познавательной парадигмы образ слово действие.