6325

Цивільна оборона в сучасних умовах

Реферат

Военное дело, НВП и гражданская оборона

Цивільна оборона в сучасних умовах План: Роль і місце Цивільної оборони в житті суспільства Визначення та основні завдання Цивільної оборони Організація і проведення рятувальних та інших необхідних робіт у районах лиха та осередк...

Украинкский

2013-01-03

59.5 KB

53 чел.

Цивільна оборона в сучасних умовах

План:

  1.  Роль і місце Цивільної оборони в житті суспільства;
  2.  Визначення та основні завдання Цивільної оборони;
  3.  Організація і проведення рятувальних та інших необхідних робіт у районах лиха та осередках ураження;
  4.  Організаційна структура Цивільної оборони підприємств. Сили ЦО;
  5.  Класифікація НС.

1. Роль і місце Цивільної оборони в житті суспільства;

 У мирний час величезних людських втрат, збитків економіці і навколишньому середовищу завдають стихійні лиха, аварії і катастрофи. На території України розміщена велика кількість потенційно-небезпечних об'єктів. До них відносяться підприємства нафтової, газової та хімічної промисловостей, підприємства, які застосовують і виготовляють радіоактивні, сильнодіючі, пожежо- і вибухонебезпечні речовини.

Техногенна небезпека є найбільш характерною і значною за питомою вагою серед загального кола випадків. Підтвердження цьому — катастрофа на ЧАЕС, на газо- і продуктопроводах та транспорті.

Узагальнюючи питання про наявність надзвичайного ризику, підкреслюючи, що Україні властиві як техногенні, так і природні ризики, слід зазначити, що над вирішенням проблем запобігання, а також усунення їх можливих наслідків у країні створена і діє потужна система захисту населення і економіки від надзвичайних ситуацій – система Цивільної оборони. Науково-технічний прогрес, з одного боку, покращує життя людей, з другого — підвищує ризик виникнення аварій і катастроф, і Цивільній обороні все частіше доводиться ліквідовувати їх наслідки.

Окрім ризику виникнення НС існує загроза війни з застосування зброї масового знищення: ядерної, хімічної, біологічної. В таких умовах система ЦО бере на себе завдання підготовки до захисту населення і народного господарства, а також максимального послаблення дії уражаючих факторів сучасної зброї.

Верховною Радою України у лютому 1993 р. прийнято закон  “Про Цивільну оборону України”, який проголошує, що громадяни України мають право на захист свого життя і здоров'я від наслідків аварій, катастроф, значних пожеж, стихійного лиха і вимагати від Уряду України, інших органів державної виконавчої влади, адміністрації підприємства, установ і організацій незалежно від форм власності і господарювання гарантій щодо забезпечення його реалізації.

Держава як гарант цього права створює систему Цивільної оборони, яка має своєю метою захист населення від небезпечних наслідків аварій і катастроф техногенного, екологічного, природного та воєнного характеру.

  1.  Визначення та основні завдання Цивільної оборони.

Цивільна оборона України є державною системою органів управління, сил і засобів, що створюються для організації та забезпечення захисту населення від наслідків надзвичайних ситуацій техногенного, екологічного, природного та воєнного характеру.

Цю систему складають:

  •  органи державної виконавчої влади всіх рівнів, до компетенції яких віднесено функції, пов'язані з безпекою та захистом населення, попередженням, реагуванням і діям у надзвичайних ситуаціях;
  •  органи повсякденного управління процесами захисту населення у складі центральних та місцевих органів державної виконавчої влади й адміністрації підприємств, установ організацій незалежно від форм власності та господарювання;
  •  сили та засоби, що призначені для виконання завдань ЦО, фонди фінансових, медичних та матеріально-технічних ресурсів, передбачені на випадок надзвичайних ситуацій;
  •  системи зв'язку, оповіщення та інформаційного забезпечення.

Заходи Цивільної оборони поширюються на всю територію України, всі     верстви населення, а розподіл за обсягом та відповідальністю за їх виконанням здійснюються за територіально-виробничим принципом.

Завдання Цивільної оборони:

  1.  Запобігання виникненню надзвичайних ситуацій (НС) техногенного походження.
  2.  Запровадження заходів щодо зменшення збитків та втрат при аваріях, катастрофах, через великі пожежі та стихійні лиха.
  3.  Ліквідація наслідків надзвичайних ситуацій.
  4.  Оповіщення населення про загрозу і виникнення надзвичайних ситуацій у мирний і воєнний часи та постійне інформування його про наявну обстановку;
  5.  Захист населення від наслідків аварій, катастроф, великих пожеж,

         стихійного лиха та застосування засобів ураження;

  1.  Організація життєзабезпечення населення під час аварій, катастроф, стихійного лиха та у воєнний час;
  2.  Організація і проведення рятувальних та інших невідкладних робіт у районах лиха і осередках ураження;
  3.   Створення систем аналізу і прогнозування управління,

          оповіщення та зв'язку, спостереження і контролю за

          радіоактивним, хімічним і бактеріологічним зараженнями,   

         підтримання їх готовності для сталого функціонування у    

          надзвичайних ситуаціях мирного і воєнного часів;

  1.  Підготовка і перепідготовка керівного складу Цивільної оборони, її органів управління та сил, навчання населення вмінню застосовувати засоби індивідуального захисту і діяти в надзвичайних ситуаціях.

 

Для виконання цього завдання здійснюються наступні заходи:

  •  завчасно розробляються й проводяться інженерно-технічні заходи Цивільної оборони (ІТЗ ЦО) для зменшення ризику виникнення НС та захисту населення від впливу їх наслідків;
  •  готується науково обґрунтований прогноз наслідків можливих НС;
  •  ведеться безперервне спостереження за станом потенційно небезпечних об'єктів та навколишнього середовища;
  •  утримуються в готовності засоби оповіщення та інформації населення;
  •  створюються локальні системи виявлення й оповіщення;
  •  створюються спеціальні формування й здійснюються їх професійна підготовка;
  •  ведеться будівництво захисних споруд відповідно до норм ІТЗ ЦО;
  •  проводиться забезпечення працівників підприємств, установ та організацій індивідуальними засобами захисту;
  •  проводяться навчання населення щодо захисту від вражаючих факторів НС.

3. Організація й проведення рятувальних та інших необхідних робіт (РіНР) у районах лиха та осередках ураження.

Це завдання полягає у виконанні заходів, передбачених законодавством з питань ліквідації наслідків стихійного лиха, аварій та катастроф, епідемій, що створюють загрозу життю й здоров'ю населення,    а також у :

  •  розвідуванні осередків ураження і визначення їх меж;
  •  проведенні робіт по пошуку й рятуванню людей;
  •  наданні допомоги потерпілим;
  •  евакуації населення з небезпечних районів;
  •  карантинно-обсерваційних заходів;
  •  оточенні осередків ураження;
  •  забезпеченні громадського порядку в районах лиха та осередках ураження;
  •  здійснення заходів життєзабезпечення населення: тимчасове розселення громадян у безпечних районах; організація харчування в цих районах; організація забезпечення населення, що потерпіло, одягом, взуттям та товарами першої необхідності; надання фінансової допомоги потерпілим; забезпечення медичного обслуговування та санітарно-епідеміологічного нагляду в районах тимчасового розселення;

Для проведення РіНР:

  •  створюються і утримуються в готовності до дій сили ЦО;
  •  залучаються в разі потреби інші сили незалежно від відомчої приналежності та рятувальні сили;
  •  здійснюється підготовка органів управління ЦО та опрацювання відповідних планів;
  •  виготовляються необхідні технічні засоби;
  •  підтримується інженерне, хімічне, медичне, транспортне та матеріальне забезпечення дій сил, що беруть участь у проведенні робіт;
  •  забезпечується дотримання вимог з безпеки особовим складом сил ЦО, що бере участь в РіНР.

4. Організаційна структура Цивільної оборони підприємств.        Сили ЦО;

Організаційна структура ЦО країни планується по територіально-господарському принципу.

Підприємства незалежно від форм власності та господарювання:

  •  планують та здійснюють необхідні заходи щодо захисту працівників від наслідків НС;
  •  планують та проводять заходи щодо сталого функціонування об’єктів й забезпечення життєдіяльності працівників у НС;
  •  забезпечують створення сил і засобів щодо попередження та ліквідації наслідків НС, навчання працівників способам захисту і діям у Нс у складі формувань;
  •  створюють та підтримують у постійній готовності локальні системи оповіщення про НС;
  •  фінансують заходи щодо захисту працівників об’єктів, попередження та ліквідації НС. Створюють резерви фінансових і матеріально-технічних ресурсів для ліквідації НС;

Начальником ЦО будь-якого підприємства є керівник цього підприємства. Під керівництвом начальника ЦО створюється штаб ЦО – орган управління, який організує всю практичну діяльність на об’єкті з питань ЦО. Начальник штабу ЦО є замісником начальника ЦО, йому надано право від імені начальника ЦО віддавати накази та розпорядження з питань ЦО.

Сили ЦО. Силами ЦО є її війська, спеціалізовані та невоєнізовані формування.

Війська ЦО виконують завдання з захисту населення від наслідків НС, а також проводять рятувальні та інші невідкладні роботи. Комплектування військ ЦО здійснюється на підставі Закону України “Про загальний військовий обов’язок та військову службу”, а також за контрактом.

Спеціалізовані формування – це організаційно оформлені підрозділи, які створюються для виконання специфічних робіт: рятувальні, аварійні та евакуаційні роботи в осередку ураження та надання першої медичної допомоги потерпілим безпосередньо на робочому місці або під час евакуації, роботи щодо запобігання НС, виробництво, ремонт та технічне обслуговування засобів захисту, приладів та обладнання для боротьби з наслідками НС. Комплектування спеціалізованих формувань здійснюється за контрактом з числа фахівців, які мають досвід роботи з ліквідації наслідків НС.

Невоєнізовані формування ЦО – це групи людей, які об’єднані в команди, забезпечені спеціальною технікою та майном, призначені та підготовлені для виконання покладених на них завдань у НС.

  1.  Класифікація НС.

Надзвичайна ситуація — порушення нормальних умов життя і діяльності людей на об'єкті або території, спричинене аварією, катастрофою, стихійним лихом чи іншою небезпечною подією, яка призвела (може призвести) до загибелі людей або значних матеріальних втрат.

Стихійне лихо – явище природи, яке викликає катастрофічні обставини і характеризується раптовим порушенням нормального життя та діяльності населення, загибеллю людей, руйнуваннями або пошкодженнями будівель та споруд, знищенням матеріальних цінностей.

Небезпечне природне явище — подія природного походження або результат діяльності природних процесів, які за своєю інтенсивністю, масштабом поширення і тривалістю можуть вражати людей, об'єкти економіки та довкілля.

Аварія – небезпечна подія техногенного характеру, що створює на об'єкті, або території загрозу для життя і здоров'я людей і призводить до руйнування будівель, споруд, обладнання і транспортних засобів, порушення виробничого або транспортного процесу чи завдає шкоди довкіллю.

Катастрофа — велика за масштабами аварія чи інша подія, що призводить до тяжких, трагічних наслідків.

Відповідно до характеру подій бувають різні види надзвичайних ситуацій:

Надзвичайні ситуації техногенного характеру: транспортні аварії (катастрофи), пожежі, неспровоковані вибухи чи їх загроза, аварії з викидом (загрозою викиду) небезпечних хімічних, радіоактивних, біологічних речовин, раптове руйнування споруд та будівель, аварії на інженерних мережах і спорудах життєзабезпечення, гідродинамічні аварії на греблях, дамбах.

Надзвичайні ситуації природного характеру: небезпечні геологічні (землетруси, вулкани, лавини, провалювання земної поверхні, зсуви, обвали), метеорологічні (зливи, град, сильна спека, суховії, посуха, ураган, шквали, смерчі, пилові бурі, сильні снігопади і заметілі, сильні морози, ожеледь, тумани), гідрологічні явища (повінь, цунамі, сель, підвищення ґрунтових вод), деградація ґрунтів чи надр, природні пожежі, зміна стану повітряного басейну, інфекційна захворюваність людей, сільськогосподарських тварин, масове ураження сільськогосподарських рослин хворобами чи шкідниками, зміна стану водних ресурсів та біосфери.

Надзвичайні ситуації соціально-політичного характеру: пов'язані з протиправними діями терористичного і антиконституційного спрямування; здійснення або реальна загроза терористичного акту (збройний напад, захоплення і утримання важливих об'єктів, ядерних установок, і матеріалів, систем зв'язку та телекомунікацій, напад чи замах на екіпаж повітряного чи морського судна), викрадення (спроба викрадення) чи знищення суден, встановлення вибухових пристроїв у громадських місцях, зникнення (крадіжка) зброї, виявлення застарілих боєприпасів.

Надзвичайні ситуації воєнного характеру пов'язані з наслідками застосування зброї масового ураження або звичайних засобів ураження, під час яких виникають вторинні фактори ураження населення внаслідок зруйнування атомних і гідроелектричних станцій, складів і сховищ радіоактивних і токсичних речовин та відходів, нафтопродуктів, вибухівки, сильнодіючих отруйних речовин, токсичних відходів, транспортних та інженерних комунікацій.

Для узагальнення рівня НС за класифікаційними ознаками визначаються чотири рівні надзвичайних ситуацій.

Надзвичайна ситуація загальнодержавного рівня – це надзвичайна ситуація, яка виникає на території двох та більше областей (Автономної Республіки Крим, міст Києва та Севастополя) або загрожує транскордонним перенесенням, а також у разі, коли для її ліквідації необхідні матеріали і технічні ресурси в обсягах, що перевищують можливості окремої області (Автономної Республіки Крим, міст Києва та Севастополя), але не менше 1 % обсягу видатків відповідного бюджету.

Надзвичайна ситуація реґіонального рівня – це надзвичайна ситуація, яка виникає на території двох або більше адміністративних районів (міст обласного значення), Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя або загрожує перенесенням на територію суміжної області України, а також у разі, коли для її ліквідації необхідні матеріальні і технічні ресурси в обсягах, що перевищують можливості окремого району, але не менше одного відсотка обсягу видатків відповідного бюджету;

Надзвичайна ситуація місцевого рівня – це надзвичайна ситуація, яка виходить за межі потенційно-небезпечного об'єкта, загрожує поширенням самої ситуації або її вторинних наслідків на довкілля, сусідні населені пункти, інженерні споруди, а також у разі, коли для її ліквідації необхідні матеріальні і технічні ресурси у обсягах, що перевищують можливості потенційно-небезпечного об'єкта, але не менше одного відсотка обсягу видатків відповідного бюджету. До місцевого рівня також належать всі надзвичайні ситуації, які виникають на об'єктах житлово-комунальної сфери та інших, що не входять до затверджених переліків потенційно-небезпечних об'єктів;

Надзвичайна ситуація об'єктового рівня — це надзвичайна ситуація, яка розгортається на території об'єкта або на самому об'єкті і наслідки якої не виходять за межі об'єкта або його санітарно-захисної зони.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

81671. Понятие о литературной критике, ее происхождение. Значение термина «критика» 28.26 KB
  Значение термина критика. В широком общекультурном смысле литературная критика обозначение восходящей к глубокой древности филологической рефлексии по поводу любого словесно-организованного текста. В современной западной культуре понятия литературная наука и литературная критика часто совпадают и употребляются на правах синонимов. В специальном литературоведческом смысле закрепленном отечественной гуманитарной традицией литературная критика род литературно-творческой и литературно-коммуникативной деятельности направленной на...
81672. Природа и предмет литературной критики. Взаимодействие критики с различными отраслями искусства и науки. Соотношение критики и литературоведения. Основные функции критики 31.97 KB
  Литературная критика двойственна по своей природе. Литературная критика естественно соотносится со многими областями науки и культуры: с филологией философией историей эстетикой герменевтикой культурологией психологией социологией книговедением с публицистикой и журналистикой с критикой художественное музыкальной театральной с кинокритикой телевизионной критикой и др. Испытывая непосредственное влияние близких или смежных гуманитарных сфер литературная критика в слою очередь способствует их развитию. Литературная критика одна...
81673. Типология литературной критики с точки зрения субъекта критической деятельности 38.99 KB
  Для критики словесного искусства нужны люди которые бы показывали бессмыслицу отыскивания мыслей в художественном произволении м постоянно руководили бы читателем в том бесконечном лабиринте сцеплений в котором и состоит сущность искусства и к тем законам которые служат основанием этих сцеплений. Сопряжение собственного эстетического опыта и литературной неизведанности явленной в оцениваемых словеснохудожественных произведениях одна из постоянно одолеваемых сложностей профессиональной литературной критики. Лидеров профессиональной...
81674. Типология литературной критики с точки зрения ее соотношения с определенными литературными направлениями 33.54 KB
  эстетические взгляды критика; Его соц. Классицистическая критика. Ломоносов Тредиаковский Сумароков Державин Херасков Лукин Плавильщиков Сентименталистская критика.Реакционная критика лагеря официальной народности.
81675. Типология литературной критики с точки зрения метода литературно-критической деятельности 31.86 KB
  эстетические взгляды критика; Его соц. В качестве рабочих определений можно предложить следующие: публицистическая филологическая и философская критика. Публицистическая критика в оценке литературных явлений идет от жизни выясняя в первую очередь их общественное звучание. Такова декабристская критика критика Белинского 1840х годов революционнодемократическая критика шестидесятников народническая марксистская критика.
81676. Типология литературной критики с точки зрения идеологической основы, принципиальных позиций анализа и оценки литературного произведения 36.18 KB
  Достоевского с характерными для неё призывами вернуться к своей почве к народным национальным началам. Достоевского. пример: Статья Михайловскогомарксистская редактора Отечественных записок против Достоевского Жестокий талант 1882 выглядит ясной по мысли политической позиции хотя и односторонней по выводам. Он чутко уловил в 1902 году что звезда Достоевского повидимому вновь загорается.
81678. Особенности развития литературной критики в эпоху классицизма. Принципы критики, изложенные М.В. Ломоносовым в статье «Об обязанностях журналиста» 33.33 KB
  Для критика постыдны небрежность невежество поспешность стремление красть у коголибо из собратьев высказанные последним мысли и суждения и присваивать их себе. Обязанность журналов состоит в том чтобы давать ясные и верные краткие изложения содержания появляющихся сочинений иногда с добавлением справедливого суждения либо по существу дела либо о некоторых подробностях выполнения. Высказывать при этом неточные и безвкусные суждения значит сделать себя предметом презрения и насмешки; это значит уподобиться карлику который хотел бы...
81679. Критика просветительского реализма. Критическая деятельность А.Н.Радищева, Н.И.Новикова,И.А.Крылова,В.И.Лукина и др.Н.И.Новиков как создатель 1й рус.литерат.энциклопедии «Опыт исторического словаря о российских писателях» 34.82 KB
  Оживление журнальной и книгоиздательской деятельности во многом изменили характер и проблематику литературно-критических споров: от обсуждения вопросов версификации выдержанности жанрового канона стилевых и грамматических норм критики обращаются к постановке более широкого круга проблем: подражательности и самобытности литературы природы писательского таланта роли отдельных жанров в современном литературном процессе назначения сатиры исторического пути развития отечественной словесности и др. Развитию литературной критики способствовал...