63259

Пізня Римська імперія IV—V ст. нашої ери

Конспект урока

Педагогика и дидактика

Мета: розглянути основні положення реформ Діоклетіана і Константина простежити процес поділу Римської імперії на Західну і Східну; удосконалити навички встановлення причиннонаслідкових звязків порівняння однотипних історичних явищ.

Украинкский

2014-06-18

26.17 KB

10 чел.

Урок 60                                                                                      

Всесвітня історія                                                                     6 клас

Тема. Пізня Римська імперія IVV ст. н. е.

Мета:  

  1.  розглянути основні положення реформ Діоклетіана і Константина, простежити процес поділу Римської імперії на Західну і Східну;
  2.  удосконалити навички встановлення причинно-наслідкових зв'язків, порівняння однотипних історичних явищ.

Очікувані результати.      

Після цього уроку учні зможуть:

називати час реформ Діоклетіана і Константина, дату поділу Римської імперії на Західну і Східну; основні реформи Діоклетіана та Константина;

показувати на карті місто Константинополь, територію розселення «варварських» племен, напрями вторгнення гунів і вандалів;

пояснювати причини кризи Римської імперії, її поділу на Західну і Східну, падіння Західної Римської імперії.

Тип уроку: комбінований.

ХІД УРОКУ

I,   ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ 

Фронтальне опитування.

1)   Чому відбувався занепад у господарстві Римської імперії в IIIII ст. н. е.?

2)   Що свідчило про кризу влади в імперії?

3)   Що змінилося в боротьбі Риму проти варварів?

Підбиваючи підсумки опитування, учитель зазначає, що ціною величезних зусиль імператорам ІІІ ст. врешті вдалося відновити Римську державу. Із кінця III ст. починається останній період римської історії — Пізня імперія, що називається домінатом.  

Запитання на повторення.

1)   Яка система управління римською державою називалася принципатом?

2)   Коли і ким був установлений принципат у Римі?

Вислухавши відповіді учнів, учитель відзначає, що засновником домінату був Діоклетіан. Характерною рисою домінату була необмежена влада імператора. Він уважався володарем, який панує над своїми підданими.

Домінат (від лат. «домінус» - пан, господар, володар) – форма державного управління на основі безмежної влади (імператора) правителя.

ІІІ. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

План

  1.  Реформи Діоклетіана.
  2.  Реформи Константина. Римська імперія в IV ст. н. е.

1. Реформи Діоклетіана.

Метод «Навчаючи вчуся».

Учні одержують картки, на яких коротко викладено суть реформ, проведених Діоклетіаном.

Картка 1. Монетна реформа 286 р. н. е: уводилися золота і срібла монети поряд із мідною.

Картка 2. Військова реформа: армія була розділена на дві частини — регулярні мобільні війська і прикордонні берегові війська.

Картка 3. Збільшено кількість провінцій від 50 до 100, щоб намісники цих провінцій не мали достатніх сил для організації заколоту.

Картка 4. Збільшення податків, що сплачувалися не тільки грошима, але й натуральними продуктами.

Картка 5. Установлено максимальні ціни на всі товари і транспортні перевезення, єдину заробітну плату для всіх найманих робітників.

Картка 6. У 286 р. н. е. імперія була розділена на дві частини: Західну і Східну.

Картка 7. Запроваджено тетрархію — правління чотирьох імператорів.

Картка 8. Прагнув відродити давні культи, переслідував християнство.

Додаткова інформація

Діоклетіан був сином вільновідпущеника з Далмації. Він розпочав свою службу рядовим солдатом, потім став намісником Мезії, за імператора Кара служив в особистій кавалерії імператора. Після смерті Кара в 284 р. н. е. солдати проголосили Діоклетіана імператором.

Із 286 р. н. е. співправителем Діоклетіана обрали Максиміана. До 293 р. н. е. стало очевидним, що й двом імператорам важко впоратися із зовнішніми та внутрішніми проблемами. Тому було вирішено, що кожний із них призначить собі помічника — цезаря. У результаті держава фактично була розділена на чотири частини. Діоклетіан правив Фракією, Азією, Сирією та Єгиптом; Галерій — Балканським півостровом (крім Фракії), Максиміан — Італією, Іспанією й Африкою; Констанцій І Хлор — Тріром. Така система називалася «тетрархією», тобто владою чотирьох.

2.   Реформи Константина. Римська імперія в IV ст. н. е.

Робота з підручником.

Прочитати текст параграфа і скласти завдання на картках для проведення уроку методом «Навчаючи — вчуся» під час розгляду реформ Константина.

Учитель допомагає учням, доповнює матеріал підручника інформацієюмацією про Константина.

Додаткова інформація

Спадкоємцем і продовжувачем Діоклетіана був Константин син співправителя Діоклетіана Констанція І Хлора. Близько двадцяти років йому довелося воювати проти своїх суперників претендентів на імператорський трон. Ця обставина не завадила йому розгорнути широку законодавчу діяльність, зміцнити армію та здобути кілька значних перемог над готами і скіфами.

Історичне значення діяльності Константина полягає в тому, що він зумів об'єднати імперію, яка розвалювалася, реорганізував державний апарат, заклав основу для остаточної перемоги християнства наприкінці IV ст. н. е.

ІV. УЗАГАЛЬНЕННЯ І СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ЗНАНЬ 

Графічний диктант.

Серед пропонованих тверджень є правильні й помилкові. Правильні твердження учні позначають знаком +, а помилкові — знаком -.

  1.  Період домінату почався в історії Римської імперії з правління Константина.
  2.  Тетрархію в Римській імперії запровадив Діоклетіан.
  3.  Діоклетіан провів грошову реформу.                                           
  4.  Константин узявся за возз'єднання імперії.
  5.  Константин активно переслідував християнство.
  6.  Константин був змушений брати на службу в римську армію все більше варварів.
  7.  Після поділу Римської імперії розрив між двома її частинами постійно збільшувався: Західна Римська імперія біднішала, а Східна багатіла.

Учитель вибірково перевіряє диктант, визначає типові помилки.

V. ПІДСУМКИ УРОКУ

Заключне слово вчителя.

Із правлінням Діоклетіана остаточно оформилася система управління державою, яке повністю перебуває в руках імператора; на зміну принципату, де імператор був «першим», прийшов домінат — імператор став єдиним володарем.

Реформи Діоклетіана, як і його продовжувача Константина, не були результатом якогось визначеного, теоретично обміркованого плану, а викликалися потребами моменту, були квапливими та суперечливими.

VІ. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

  1.  Опрацювати текст параграфа.
  2.  Заповнити порівняльну таблицю «Правління імператорів Діоклетіана і Константина».

Запитання для порівняння

Діоклетіан

Константин

Роки правління

284—305 рр.

306—337 рр.                

Організація управління імперією

Принцип, де імператор був «першим», змінився на домінат — імператор став володарем, паном; запровадження тетрархії

Зміцнення домінанту як форми державної влади заснування нової столиці Римської імперії — Константинополя

Податкова політика

Запровадив високі податки, настільки важкі, що багато хліборобів кидали землю й тікали за кордон

Установив твердий податок для сенаторів; податки були такими великими, що багато римлян зубожіли й не могли платити ніяких податків

Зміни в армії

Розділив армію на дві частини: регулярні мобільні війська і прикордонні війська; у Римській імперії з'являються варвари

Брав на службу в римську армію дедалі більше варварів. Призначав варварів консулами

Релігійна політика

Відновив переслідування християн

У 313 р. н. е. узаконив християнство

Грошова реформа

Уводилися золоті і срібні поряд з мідними монетами

Введено нову золоту монету «солід»

3


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

45135. Geography and Economy of Great Britain 16.75 KB
  They lie to the west of the continent of Europe. The lrger of the two big islnds is known s Gret Britin. The smller Islnd is Irelnd with Northern Irelnd nd Irish Republic.
45136. Просвещенный абсолютизм Екатерины II 20.12 KB
  Время царствования Екатерины II называют эпохой просвещенного абсолютизма. Основы просвещённого абсолютизма: человек есть самое ценное на земле и его свобода важнее интересов государства; все люди равны в своих человеческих правах невзирая на сословные различия; общество нуждается в совершенствовании и важнейшую роль должны сыграть в этом наука просвещение законотворчество. Время царствования Екатерины II называют эпохой просвещенного абсолютизма . Смысл просвещенного абсолютизма состоит в политике следования идеям Просвещения...
45137. Государственное правление при Павле I 37 KB
  Екатерина придя к власти не приблизила Павла к себе поскольку не испытывала к сыну особой любви и видела в нем претендента на власть. Недоброжелательное отношение со стороны матери и ее приближенных повлияло на характер Павла. Вспыльчивость часто приводили Павла к непредсказуемым поступкам жестокость и деспотизм сочетались в нем с обостренным чувством справедливости. Очень важным для него было понятие чести в духе средневекового рыцарства во многом именно с этим в годы правления Павла были связаны курьезные указы касающиеся этикета.
45138. Александр I 116.5 KB
  В целом деятельность Комитета разделялась на три направления: важные межведомственные вопросы государственного управления; одиозные вопросы которые формально находились в пределах ведения одного министерства но за которых министры не хотели брать на себя персональную ответственность и стремились переложить её на коллегию; мелочные вопросы список которых сформировался достаточно случайным образом прежде всего в результате уклонения отдельных министерств от принятия на себя решения данных задач; данная группа вопросов всегда была...
45139. Институты и механизмы власти в период правления Николая первого 20.51 KB
  Второе отделение было образовано с целью приведения в порядок российского законодательства систематизации законов Российской империи. со времени Уложения а затем из этого огромного собрания законодательного материала составил систематический свод действующих в стране законов. Такой способ работы был указан самим императором не желавшим сочинения новых законов. Отпечатали два издания: Полное Собрание Законов Российской Империи и Свод Законов Российской Империи.
45140. Реформы государственного управления при Александре II 6.43 KB
  Реформа муниципального управления при Александре II Земская реформа После крестьянского Положения в ряду административных реформ одно из важнейших мест занимает без всякого сомнения Положение о губернских и уездных земских учреждениях которое было издано 1 января 1864 года. Городская реформа 16 июня 1870 года было издано Городовое положение по которому в 509 из 1130 городах вводилось выборное самоуправление городские думы избираемые на четыре года. Военная и судебная реформы при Александре II Судебная реформа В числе реформ одно из...
45141. Политическая модель Александра 3. Внутренняя и внешняя политика Александра III Миротворца. Период лавирования 14.18 KB
  Политическая модель Александра 3 Внутренняя и внешняя политика Александра III Миротворца Период лавирования Есть мнение что в 18791881 годах в России сложилась революционная ситуация. народовольцами Александра II коренным образом повлияло на дальнейшую внутреннюю политику самодержавия. Приход к власти Александра обозначил новый поворот от либерального реформизма к реакции. Александр III считавший реформы Александра II слишком либеральными начал эпоху контрреформ.
45142. Политическая модель Александра III 13.58 KB
  Политическая модель Александра III. Период лавирования:Приход к власти Александра обозначил новый поворот от либерального реформизма к реакции.Александр III считавший реформы Александра II слишком либеральными начал эпоху контрреформ. Внешняя политика Александра III Миротворца В области внешней политики период царствования Александра III характеризуется почти полным отсутствием войн: только небольшие боевые действия в Туркмении на этом завершилось присоединение Средней Азии к России.
45143. Национальный вопрос в государственном управлении России 19- начале 20 вв 13.87 KB
  Национальный вопрос в государственном управлении России 19 начале 20 вв. На окраинах России под влиянием развития капитализма формировались национальная буржуазия и интеллигенция происходил рост национального самосознания. Хищническая эксплуатация окраин бедность и бесправие живущих там народов вызывали массовую эмиграцию из России и развитие национального движения. В целом для внутриполитической системы России в начале XX в.