6332

Соціологія як наука. Класифікація соціальних законів. Основні групи категорій соціології

Реферат

Социология, социальная работа и статистика

Соціологія як наука Виникнення соціології як окремої науки. Етапи формування соціологічного знання. Предмет і об'єкт соціології. Класифікація соціальних законів. Основні групи категорій соціології. Місце соціології...

Украинкский

2013-01-03

94 KB

36 чел.

Соціологія як наука

  1.  Виникнення соціології як окремої науки.
  2.  Етапи формування соціологічного знання.
  3.  Предмет і об’єкт соціології.
  4.  Класифікація соціальних законів. Основні групи категорій соціології.
  5.  Місце соціології в системі суспільствознавства, її зв’язок з іншими науками.
  6.  Основні завдання сучасної вітчизняної соціології

  1.  Виникнення соціології як науки

На протязі всієї історії свого існування людина намагалась зрозуміти світ, який її оточує. Зрозуміти не тільки суть того чи іншого явища, але й з’ясувати причини його виникнення, а також можливі варіанти його подальшого розвитку. Саме цей потяг людей до пізнання світу і став причиною виникнення та становлення соціології як науки про суспільство.

В першу чергу слід сказати, що соціологія – досить молода наука, оформлення якої як самостійної науки приписується на середину 19-го століття.

Вперше термін «соціологія» впровадив до наукового вжитку у 30-х роках XIX ст. французький філософ, соціолог Огюст Конт (1798-1857 рр.). Термін «соціологія» походить від латинського слова «societas» (суспільство) та грецького «logos» (слово, вчення). Огюст Конт являвся представником нового філософського напряму – позитивізму. Він вважав, що людське мислення пройшло три етапи:

Перший – релігійний етап (теологічний), коли всі явища пояснювались діями богів;

Потім мислення людей (за Контом) стало філософським (метафізичним), і виводило все із умодосяжних ідей та сутностей. Після епохи Відродження в так званий Новий час мислення людини стало науковим, коли воно робить висновки про те чи інше явища на основі обґрунтованих, емпірично перевірених доказів, відкриваючи закони природи. Таке мислення людей затверджувалось спочатку в вивченні природи, а потім в вивченні суспільства. Спочатку виникли такі суспільні науки як астрономія, фізика, хімія, біологія і т.д. Тому повинна з'явитись наука, вивчаюча суспільство загалом. Для такої науки Огюст Конт запропонував назву «соціологія», яка в буквальному перекладі означає «наука про суспільство».

Філософія О. Конта, будучи одним із провідних напрямів тогочасного суспільствознавства, отримала назву «позитивізм». Позитивізмфілософська течія, представники якої єдиним джерелом знання вважали емпіричні (засновані на чуттєвому досвіді) дані, заперечували пізнавальну цінність теоретичного мислення, філософських знань.

Сформувався він на противагу абстрактному соціально-філософському теоретизуванню. Головне для позитивізмувідмова від абстрактних тлумачень суспільства, створення позитивної (ґрунтованої на досвіді людини) соціальної теорії, такої ж доказової та загальнозначущої, як і природничі теорії.

Першим застосував «вузьке» трактування соціології як науки Еміль Дюркгейм (1858-1917 рр.) – французький соціолог і філософ, який створив так звану французьку соціологічну школу. Завдяки йому соціологія зосередилася на вивченні соціальних процесів і соціальних явищ суспільного життя, тобто оформилася як галузь знань, що межує з іншими суспільними науками – історією, філософією, політекономією тощо.

Підходячи до визначення поняття «соціологія» слід сказати, що дискусії по цьому питанню продовжуються до сьогоднішнього дня. Свідченням чого є майже 100 її визначень. Використаємо визначення, запропоноване відомим російським соціологом Генадієм Васильовичем Осиповим в «Енциклопедичному соціологічному словнику»: «соціологія – наука про загальні та специфічні закони та закономірності розвитку та функціонування історично визначених соцієнтальних систем, про механізми дії і форми прояву цих законів в діяльності особистостей, соціальних груп, класів, народів» (с.698).

  1.  Етапи формування соціологічного знання

Як ми і говорили, людина на протязі тисячоліть свого існування випрацьовувати знання про світ, який її оточує. Ці знання формувались в донаукові форми, і передавались людьми в вигляді епосів, міфів, вірувань з покоління в покоління, поступово збагачуючись новими даними. Цей донауковий етап накопичення знань про суспільство називається протосоціологією. Цей етап являється найпершим етапом формування соціологічного знання. Дамо визначення цьому етапу донаукового соціологічного знання. Протосоціологія – це система теоретичних уявлень про суспільство, які передували виникненню соціології як науки.

Якщо взяти історію соціології як науки загалом, то ми можемо виокремити слідуючі етапи її формування:

I етап протосоціології, що охоплює виникнення і становлення соціальних знань про суспільство в Стародавньому світі, Середньовіччі, в епоху Відродження (до поч. XIX ст.);

II етап поява соціології як науки і програм перебудови наук про суспільство на емпірично обґрунтованих засадах (тобто на основі конкретних соціологічних досліджень, це етап умовно триває до кінця XIX ст.);

III етап етап – «класичний» (гостра критика натуралістичної соціології і переломний інтерес до соціальної дії, взаємодії, соціології особи; формування проблематики емпіричної соціології);

IV етап – 20-70-тіроки. XX ст. – час формування основних сучасних теоретичних напрямів, інтенсивна галузева диференціація соціології, попредметне її розгалуження, удосконалення методів дослідження;

V етап – з 70-х років і донині – новітній сучасний етап розвитку соціології.

Звичайно, це не єдиний і остаточний поділ на етапи, але більшість учених (як свідчить аналіз літератури) дотримується саме такої структури.

  1.  Предмет та об’єкт соціології

Дуже важливо провести строгий розподіл між об’єктом і предметом соціології. Об’єктом тієї чи іншої науки завжди виступає певна сфера суспільного життя. Прийнято вважати, що об’єктом соціологічного пізнання виступає вся сукупність властивостей, зв’язків і відносин, котрі носять назву соціальних. Соціальні зв’язки, соціальна взаємодія, соціальні відносини і спосіб їх організації є об’єктами соціологічного дослідження. Тобто, можна сказати, що об’єктом соціології являється суспільство, як єдиний організм.

Предмет соціології – це зв´язки і відносини між людьми. Предмет вивчення соціології, як і будь-якої науки, – це не просто якесь явище чи процес об´єктивного світу, а результат теоретичного обґрунтування, це відтворення емпіричної реальності на абстрактному рівні, шляхом виявлення суттєвих закономірних зв´язків і відносин цієї реальності.

Об´єктом є все, на що спрямоване дослідження. Один і той самий об´єкт можуть вивчати різні науки. Предмет завжди чітко окреслює сферу й мету дослідження. Тому предметом соціології є окремі аспекти, особливості, відносини об´єкта дослідження. Сучасне тлумачення предмета соціології має враховувати насамперед те, що вона є специфічним науковим знанням про суспільство, яке відрізняється від інших суспільних наук і має свій самостійний предмет.

Щоб бути більш конкретними, можемо взяти конкретний приклад. Наприклад, назва соціологічного дослідження «Якість життя населення в умовах ринкових реформ». Тут об’єктом дослідження виступає якість життя населення. А предметом соціологічного дослідження – вплив ринкових реформ на якість життя населення.

4.Класифікація соціальних законів. Основні групи категорій соціології

На протязі життя людини, життєдіяльності соціальної групи чи суспільства загалом створюється та встановлюється безліч соціальних зв'язків.

Соціальна діяльність, в процесі якої людина змінює навколишній світ і саму себе, здійснюється по визначеним, незалежним від волі та свідомості людей об’єктивним законам. Нерідко вони сприймаються як щось тимчасове, випадкове. Та насправді всі вони зумовлені суспільними зв´язками, відносинами, що характеризуються загальністю, необхідністю та повторюваністю. Ці зв´язки називають законами.

Соціальний закон – об´єктивний і повторюваний причинний зв´язок між соціальними явищами та процесами, які виникають внаслідок масової діяльності людей або їх дій.

Соціальні закони визначають відносини між різними індивідами та спільнотами, виявляючись в їх діяльності. Це – відносини між народами, націями, класами, соціально-демографічними і соціально-професійними групами, містом і селом, суспільством і соціальною організацією, суспільством і трудовим колективом, суспільством і родиною, суспільством та особистістю.

Специфіка соціальних законів полягає в тому, що вони проявляються як дії великої кількості людей. До соціальних законів не можна застосувати жорстку дихотомію динамічних та статичних законів, вони не завжди є чисто статичними або чисто динамічними. Крім того, незалежно від свого характеру вони можуть виступати в формі законів-тенденцій.

Виробляючи в процесі соціальної діяльності суспільство, людина визначає напрям, сутність та характер його функціонування та розвитку. Саме тому соціальні закони – це закони соціальної діяльності людей, тобто їх власних суспільних дій.

Дія об’єктивних соціальних законів знаходиться в прямій залежності від індивідуальних особливостей, життєвих обставин і конкретних умов життєдіяльності індивідів.

Соціальні дії, специфіка яких обумовлена індивідуальними особливостями і життєвими обставинами людей, які їх чинять, характеризуються випадковою величиною. Ці випадкові величини в своїй сукупності утворюють деяку середню рівнодіючу величину. Ця величина виступає як форма прояву соціального закону.

В сфері соціальної діяльності той чи інший індивід відрізняється своїми соціальними якостями від «середньої людини». Такі індивідуальні відхилення погашаються, якщо ми розглядаємо групу людей, наділених цікавлячи ми нас соціальними якостями.

Ці індивідуальні відхилення мають відносно вузькі межі і, більше того, регулярно проходить їх зрівнювання. Соціальний закон, який прокладає собі дорогу через різні випадковості та регулюючий їх, стає видимим лише тоді, коли вони беруться в великих масах.

Як і закони природи, соціальні закони перебувають у природному плині подій, є результатом цілеспрямованих послідовних дій більшості індивідів у соціальних ситуаціях та об´єктивних зв´язках (причинних, функціональних та ін.). Об´єктивність соціального закону полягає в тому, що нові покоління успадковують готові відносини, зв´язки, тенденції, сформовані без їх участі.

Якщо соціальні закони спробувати згрупувати, то ми отримаємо таку картину:

За масштабом реалізації соціальні закони поділяються на загальні й специфічні. Загальні закони діють в усіх суспільних системах (наприклад, закон товарно-грошових відносин). Дія специфічних законів обмежена однією чи кількома суспільними системами (наприклад, закони, пов´язані з переходом від одного типу суспільства до іншого; закон первинного нагромадження капіталу).

За ступенем спільності соціальні закони або характеризують розвиток соціальної сфери в цілому, або визначають розвиток окремих її елементів – класів, груп, націй тощо.

За способом вияву соціальні закони поділяють на динамічні й статичні (стохастичні). Динамічні визначають напрям, чинники і форми соціальних змін, фіксують жорсткий, однозначний зв´язок між послідовністю подій у конкретних умовах. Статичні закони не детермінують соціальні явища, а відображають головні напрями змін, їх тенденцію до збереження стабільності соціального цілого. Вони зумовлюють зв´язок явищ і процесів соціальної дійсності не жорстко, а з певним ступенем вірогідності.

Динамічні закони поділяють на причинні та функціональні. Причинні динамічні закони фіксують суворо детерміновані (причинно-наслідкові) зв´язки розвитку соціальних явищ (наприклад, роль способу виробництва при переході від однієї суспільно-економічної формації до іншої). Функціональні динамічні закони відображають емпірично спостережувані й суворо повторювані взаємні залежності між соціальними явищами.

Різновидами статичних законів можуть бути як закони соціального розвитку (наприклад, задоволення зростаючих матеріальних і культурних потреб населення, розвиток самоврядування), так і закони функціонування (єдність формальної і неформальної структур трудового колективу, розподіл рольових функцій у сім´ї).

Взявши за основу форми зв´язку, можна виокремити такі

типи соціальних законів:

1. Закони, які відображають незмінне співіснування соціальних явищ. Наприклад, якщо існує явище «А», обов´язково повинно існувати і явище «Б».

2. Закони, які відображають тенденції розвитку. Такими тенденціями можуть бути зміна структури соціального об´єкта, перехід від одного порядку взаємовідносин до іншого.

3. Закони, які встановлюють функціональну залежність між соціальними явищами. За такої залежності зміни елементів системи не зумовлюють суттєвих змін її структури.

4. Закони, які фіксують причинний зв´язок між соціальними явищами, лише з функціональної (необов´язкової) точки зору.

5. Закони, які встановлюють імовірність зв´язку між соціальними явищами.

Закони соціального розвитку виявляються як умови, що спричинюють зміни процесів, ситуацій, а закони функціонування – як наслідок явищ, що сприяють збереженню соціальної системи, в якій ці явища відбуваються. Наприклад, підготовка кадрів вищої кваліфікації є наслідком функціонування системи освіти.

Соціологічні дослідження відносин між класами, соціальними верствами, групами, особами дають змогу не тільки з´ясувати форми вияву соціальних законів у різних сферах, а й суттєво впливати на життєдіяльність суспільства.

Поняття «категорія» виражає універсальні особливості дійсності, загальні закономірності розвитку матеріальних, природних і духовних явищ.

Категорії та поняття в соціології відображають передусім особливості об´єктивної реальності, виокремленої практикою людей, яка стала об´єктом даної науки. У категоріях соціології втілюються якісна конкретність і цілісність, суттєві риси і характеристики, вузлові моменти, стан зрілості, а також можливості розвитку та вдосконалення досліджуваного об´єкта.

Розрізняють дві основні групи категорій соціології:

1. Категорії, що пояснюють статику суспільства, його структуру з виокремленням її основних підсистем та елементів. Серед них такі категорії, як «соціальна група», «соціальна верства», «соціальна спільність», «соціалізація», «особистість», «соціальна стратифікація», «соціальний контроль», «соціальна поведінка» та ін.

2. Категорії, що характеризують динаміку суспільства, його основні змінипричини, характер, етапи тощо. Ці категорії вказують, як змінюється соціальний об´єкт, якими є особливості його розвитку. Серед них такі категорії, як «соціальний розвиток», «соціальний протест», «соціальна трансформація», «соціальний рух», «соціальна мобільність» та ін.

Більш поширеним є підхід, за яким виділяють три групи категорій:

1. Загальнонаукові категорії у соціологічному баченні («суспільство», «соціальна система», «соціальний розвиток» тощо).

2. Безпосередні соціологічні категорії («соціальний статус», «стратифікація», «соціальний інститут», «соціальна мобільність» тощо).

3. Категорії дисциплін, суміжних із соціологією («особистість», «сім´я», «соціологія політики», «економічна соціологія» тощо).

Однією з ключових категорій у соціології є категорія «соціальне».

Соціальне (лат. socialis – товариський, громадський) – сукупність певних рис та особливостей суспільних відносин, інтегрована індивідами чи спільнотами у процесі спільної діяльності в конкретних умовах, яка виявляється в їх стосунках, ставленні до свого місця в суспільстві, явищ і процесів суспільного життя.

Будь-яка система суспільних відносин (економічна, політична тощо) характеризується стосунками між людьми, а також відносинами особи та суспільства. Тому кожна з цих систем завжди має свій чітко визначений аспект.

Специфіку соціального характеризують такі основні риси:

– загальна якість, притаманна різним групам індивідів, яка є результатом інтеграції груп індивідів, соціальних верств, спільнот із суспільними відносинами;

– вираження спричиненого суспільними відносинами (економічними, політичними та ін.) певного стану індивідів;

– з´ясування стосунків різних індивідів і груп між собою, ставлення до свого становища в суспільстві, до явищ і процесів суспільного життя;

– соціальне є наслідком спільної діяльності різних індивідів, який виявляється в їх спілкуванні та взаємодії.

Соціальне явище чи процес виникають тоді, коли поведінка індивіда зумовлюється поведінкою іншого індивіда або групи (спільноти), незалежно від їх фізичної присутності. Саме в процесі взаємодії індивіди, спільноти впливають один на одного, сприяють інтегруванню певних рис суспільних відносин.

Категорія «соціальне» тісно взаємодіє з категорією «соціальні відносини».

Взаємодія різних сфер суспільного життя та різних соціальних груп всередині цих сфер здійснюється через соціальну діяльність людей. В соціальній діяльності не тільки проявляються (реалізуються) вже усталені соціальні відносини, але й складаються нові, відповідні новим економічним (виробничим) відносинам. Як суспільство створює людину, так і людина творить суспільство. Особистість являється не тільки результатом, але й чинником соціально значимих дій, здійснюваних в даній економічній, політичній або соціальній сфері.

Соціальні відносинице відносини між індивідами та соціальними групами як носіями різних видів діяльності, що відрізняються соціальними позиціями й ролями в життя суспільства.

Багатоманітність соціальних відносин є своєрідним відображенням суспільного життя, наслідком впливу на них конкретної суспільної діяльності, що надає їм специфічних відтінків. Розвиток соціальних відносин у кожній конкретній сфері породжує відповідні суперечності, вирішення яких і становить сутність процесу соціального розвитку.

Вивчення соціальних відносин повинно здійснюватись у контексті всього способу життя. Це дає змогу побачити, з одного боку, взаємозв´язок суспільних змін, породжених змінами змісту, форм і умов життєдіяльності соціальних спільнот, а з іншоговизначити, як вони впливають на спільноти, соціальний склад людей, їх поведінку та діяльність.

  1.  Місце соціології в системі суспільствознавства, її зв’язок з іншими науками

Місце соціології у системі соціальних, гуманітарних наук зумовлене тим, що вона є наукою про суспільство, його процеси та явища; охоплює загальну соціологічну теорію (теорію суспільства), яка виступає як теорія та методологія всіх інших суспільних і гуманітарних наук. Усі науки, які вивчають різноманітні аспекти життєдіяльності суспільства і людини, завжди передбачають і соціальний аспект, тобто закони та закономірності, які виявляються в певній сфері суспільного життя, реалізуються через діяльність людей.

На перетині соціології з іншими науками склалася ціла система досліджень: соціальні, соціально-економічні, соціально-політичні, соціально-демографічні та ін. Соціологія як система знань не може розвиватися і реалізовувати свої функції, не взаємодіючи з іншими науками. Те, що соціологія посідає загальне місце серед суспільних і гуманітарних наук, не означає, що вона є філософською наукою. Її значення для інших наук полягає в тому, що вона продукує науково обґрунтовану теорію про суспільство та його структури, озброює розумінням законів і закономірностей взаємодії його різноманітних структур.

У системі суспільних наук соціологія найтісніше взаємодіє з історією. Об´єктом і предметом досліджень історії і соціології є суспільство, закономірності його розвитку та функціонування у конкретних часових вимірах. Обидві науки відтворюють соціальну дійсність в єдності необхідного й випадкового. Але історія вивчає минуле суспільства, його розвиток у хронологічній послідовності, причому часто іншими засобами, ніж соціологія. Соціологія більше переймається актуальними сучасними проблемами. Джерела, використовувані історією та соціологією, збігаються лише частково.

Багато спільного між соціологією та філософією. Але соціологія має справу не лише з абстрактними законами та категоріями, а й з конкретними фактами дійсності: її висновки та узагальнення здебільшого мають частковий, а не універсальний характер.

Соціологія працює і на межі з економічною наукою, предметом якої є вивчення закономірностей і форм функціонування й розвитку відносин, що складаються в процесі виробництва, обміну й розподілу матеріальних благ. Оскільки спосіб виробництва є основою всіх соціальних відносин і процесів, умовою життєдіяльності людини, багато економічних досліджень безпосередньо змикаються з соціологічними студіями. І навпаки, соціологічні дослідження (соціологія праці, міста і села, економічна соціологія тощо) значною мірою ґрунтуються на результатах пошуку економічної науки.

Соціологія тісно пов´язана з політологією. Їх взаємозв´язок виявляється в тому, що з´ясування закономірностей політичного життя є ефективним за умови розгляду суспільства як соціальної системи. Крім того, суспільство не можна пізнати і змінити без впливу на політичні структури. Взаємодія соціології та політології покликала до життя нову галузь науки — політичну соціологію.

Вивчаючи особливості держави, її інститутів у регулюванні соціальної діяльності мас та особистостей, соціологія спирається на дані правових наук, в полі зору яких — юридичні норми, що законодавчо закріплюють певні відносини у державі, регулюють соціальну поведінку людей.

Із психології як науки соціологія запозичує теорію мотивів поведінки, особистих та масових реакцій, методи дослідження соціальних орієнтацій особистості, які є необхідними компонентами при дослідженні поведінки особистості в колективі та суспільстві.

Різноманітні галузі педагогіки, як і соціальної психології, мають велике значення при вивченні соціологічних проблем освіти.

Вивчаючи взаємини людей у колективі, сім´ї, їх ставлення до праці, власності тощо, соціологія використовує понятійний апарат, основні ідеї етики.

У процесі дослідження системи «людинатехніка» соціологія вступає у певні взаємовідносини і з технічними науками. Це стосується як окремих виробничих процесів, так і виробництва взагалі.

Широко застосовує соціологія математичні методи, вироблені кібернетикою, теорією інформації, теорією ділових ігор тощо. Створюються і спеціальні математичні методи й теорії (шкальний, факторний, причинний і латентний аналізи), пристосовані до специфіки соціологічного дослідження.

Отже, соціологія функціонує у тісній взаємодії з комплексом соціально-гуманітарних наук, генеруючи ідеї, теорії про людину, її місце і роль у системі соціальних зв´язків тощо.

ВИСНОВОК: Досить часто про соціологію формується невірне тлумачення як про науку, яка займається виключно підрахуванням рейтингів тих чи інших кандидатів на виборах, проведенням екзит-полів, фокус-груп і т.д. Це досить вузька і неправильна точка зору. Проведення емпіричних досліджень – це один із елементів, один із рівнів соціологічного знання. Задачею справжнього соціолога є просто збір цієї інформації, навіть не тільки тлумачення їх результатів, а інтерпретація та генерація наукових висновків, пояснюючих природу тих чи інших явищ, які були зафіксовані під час опитування. На основі цих тлумачень та висновків науковці випрацьовують прогнози та перспективні рекомендації щодо подальшого майбутнього особистості, соціальної групи, навіть всієї країни.

Підсумовуючи все вище сказане, можна констатувати, що соціологія як наука являється безумовно важливою для подальшого функціонування людського суспільства. Саме завдяки соціології, при поєднанні її емпіричної та теоретичної складових, ми зможемо не тільки зрозуміти причини виникнення соціальних явищ, але й спрогнозувати подальший розвиток нашого суспільства.

  1.  Основні завдання сучасної вітчизняної соціології

У соціальній діяльності функції соціології взаємодіють, пронизуючи всі її сфери. Беручи до уваги їх розмаїття при вивченні й прогнозуванні суспільних процесів, можна окреслити найважливіші напрями досліджень сучасної вітчизняної соціології:

– вироблення спільно з іншими суспільствознавчими науками сучасної концепції побудови суспільства;

– цілісний соціологічний аналіз процесів перетворення суспільства у найширшому контексті (історичне минуле, сучасність, найближчі й віддалені перспективи);

– вивчення соціальної структури українського суспільства у її різноманітних вимірах (йдеться про реальну соціальну структуру, процеси стратифікації, формування за умов ринкових відносин нових соціальних груп і верств суспільства);

– вивчення національних проблем, процесів формування національної свідомості, відносин між різними націями і народностями;

– оптимізація соціальної політики в умовах переходу до ринкової економіки;

– вивчення мотивації трудової діяльності людей, її ціннісних орієнтацій та інтересів як важливих чинників політичних і економічних перетворень;

– аналіз проблем, пов´язаних з розвитком демократії, свободи слова, політичного плюралізму, зародження масових громадянських рухів;

– вивчення проблем формування громадської думки різних верств населення.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

67583. Расширения полей. Присоединение элементов большего поля 212 KB
  Присоединение элементов большего поля. Если k подполе поля K то говорят также что K расширение поля k. Отметим что при расширении сохраняется характеристика поля. По определению расширения большее поле K содержит те же подполя и следовательно имеет ту же характеристику.
67584. Расширения полей. Формальное присоединение элементов 288 KB
  На прошлой лекции было показано что исходное поле k можно расширить добавляя элементы из некоторого большего поля. Оказывается что конструкцию присоединения можно провести изнутри не выходя в большее поле K. Пусть pk(x)неприводимый многочлен над k U его корень в некотором большем поле...
67587. Логическая организация систем ввода-вывода 819 KB
  Типы логической структуры систем вводавывода. Логическая организация систем вводавывода в мини и микроЭВМ. При построении ЭВМ с переменным составом оборудования существуют требования единства логической структуры систем вводавывода в пределах одного или нескольких семейств ЭВМ.
67588. Классификация и параметры сетей. Основные определения 89 KB
  Компьютерные сети относятся к распределенным системам и удовлетворяют таким характеристикам распределенных систем как а наличие обмена информацией между узлами сети; б распределение ресурсов; в большая надежность; г большая производительность благодаря распараллеливанию вычислений.
67589. Архитектура протоколов информационно-вычислительных сетей 103 KB
  Протокол это набор семантических и синтаксических правил определяющий поведение функциональных блоков сети или передачи данных. Другими словами протокол это совокупность соглашений относительно способа представления данных обеспечивающего их передачу в нужных направлениях и правильную интерпретацию данных всеми участками...
67590. Устройства печати текстовой и графической информации 103 KB
  Обобщенная структура печатающего устройства Независимо от способа печати всем типам печатающих устройств присущи общие структурные и конструктивные особенности рис. Ударные печатающие устройства Среди ударных печатающих устройств различают матричные последовательного типа рис.
67591. Системний підхід при аналізі ТК. Ознаки технологічних комплексів як складних систем 68 KB
  В системних дослідженнях широко використовуються процедури декомпозиції та агрегування, які є різними аспектами аналітичного та синтетичного методів дослідження систем. Складна система розчленовується на менш складні частини, які потім можуть об’єднуватись в одне ціле...