63334

Бюджетний розпис, порядок його складання та затвердження

Лекция

Макроэкономика

Відповідно до Бюджетного кодексу розпис бюджету документ в якому встановлюється розподіл доходів фінансування бюджету повернення кредитів до бюджету бюджетних асигнувань головним розпорядникам бюджетних коштів за певними періодами року відповідно до бюджетної класифікації.

Украинкский

2014-06-19

174 KB

0 чел.

§ 5.7. Бюджетний розпис, порядок його складання та затвердження

Зафіксовані у Законі про Державний бюджет України та рішеннях про місцеві бюджети показники для їх подальшої практичної реалізації потребують конкретизації у часовому вимірі. З цією метою використовується більш деталізований документ, що здійснює розмежування фінансових ресурсів за термінами їх поступлення та фінансування – бюджетний розпис.

Відповідно до Бюджетного кодексу, розпис бюджету – документ, в якому встановлюється розподіл доходів, фінансування бюджету, повернення кредитів до бюджету, бюджетних асигнувань головним розпорядникам бюджетних коштів за певними періодами року відповідно до бюджетної класифікації. Розпис Державного бюджету України на відповідний рік має бути збалансованим. Він включає:

— розпис доходів державного бюджету – річний розпис доходів загального і спеціального фондів державного бюджету та помісячний розпис доходів загального фонду державного бюджету;

— розпис фінансування державного бюджету – річний розпис фінансування загального і спеціального фондів державного бюджету за типом боргового зобов’язання та помісячний розпис фінансування загального фонду державного бюджету за типом боргового зобов’язання;

— розпис асигнувань державного бюджету (за винятком надання кредитів з державного бюджету) – річний розпис асигнувань державного бюджету загального і спеціального фондів державного бюджету та помісячний розпис асигнувань загального фонду державного бюджету;

— розпис повернення кредитів до державного бюджету та надання кредитів з державного бюджету, що поділяється на річний розпис повернення кредитів до державного бюджету та надання кредитів з державного бюджету, помісячний розпис повернення кредитів до загального фонду державного бюджету та надання кредитів із загального фонду державного бюджету;

— річний розпис витрат спеціального фонду державного бюджету з розподілом за видами надходжень; помісячний розпис спеціального фонду державного бюджету (за винятком власних надходжень бюджетних установ та відповідних видатків).

Розпис складається відповідно до бюджетних призначень, установлених у законі про Державний бюджет України, та затверджується Міністром фінансів України в місячний термін з дня прийняття цього закону. До затвердження розпису затверджується тимчасовий розпис на відповідний період. 

Складання розпису починається зі складання розпису доходів, розпису фінансування та розпису повернення кредитів до державного бюджету.

Розпис доходів складається Департаментом доходів Мінфіну за участю інших структурних підрозділів Мінфіну та головних розпорядників. Розпис фінансування складається Департаментом державного боргу за участю Департаменту фінансів підприємств державного сектору економіки, майнових відносин та підприємництва Мінфіну та за погодженням з Департаментом державного бюджету Мінфіну з урахуванням необхідності забезпечення своєчасності і повноти платежів з погашення основної суми державного боргу, можливостей щодо обсягів і термінів залучення державних запозичень, графіків проведення приватизації державного майна, а також потреб покриття помісячних касових розривів загального фонду державного бюджету.

Розпис повернення кредитів до державного бюджету складається відповідними структурними підрозділами Мінфіну.

На основі складених розписів доходів, фінансування та повернення кредитів до державного бюджету розраховуються граничні помісячні обсяги асигнувань та надання кредитів із загального фонду державного бюджету.

Після цього головним розпорядникам визначаються помісячні обсяги асигнувань загального фонду в розрізі бюджетних програм або в цілому головному розпоряднику за тими бюджетними програмами, які належать до компетенції відповідного структурного підрозділу, та разом із лімітними довідками надають їх Департаменту державного бюджету Мінфіну, який зводить отримані помісячні обсяги асигнувань загального фонду, складає узагальнену лімітну довідку за кожним головним розпорядником з визначенням помісячних обсягів асигнувань головному розпоряднику в цілому та доводить усі лімітні довідки до кожного головного розпорядника.

Головні розпорядники за участю розпорядників нижчого рівня згідно з отриманими лімітними довідками уточнюють проекти кошторисів, складають проекти планів асигнувань (за винятком надання кредитів з бюджету) загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету, планів спеціального фонду бюджету (за винятком власних надходжень бюджетних установ та відповідних видатків), а для вищих навчальних закладів та наукових установ – планів використання бюджетних коштів та помісячних планів використання бюджетних коштів, та подають відповідним структурним підрозділам Мінфіну зведені проекти цих документів для перевірки їх відповідності показникам лімітних довідок.

Затверджений розпис передається Державній казначейській службі України, до Рахункової палати та Комітету Верховної Ради України з питань бюджету з подальшим інформуванням про внесені до нього зміни, зумовлені внесенням змін до закону про Державний бюджет України.

Міністерство фінансів України надає Державній казначейській службі України також помісячний розподіл міжбюджетних трансфертів, які надаються з Державного бюджету України місцевим бюджетам, за кодами бюджетів за відповідними місцевими бюджетами згідно із затвердженим розписом державного бюджету, крім міжбюджетних трансфертів, розподіл яких здійснюється відповідно до окремого рішення відповідного органу. Державна казначейська служба України доводить його до територіальних органів Державної казначейської служби України, які в свою чергу доводять до Міністерства фінансів Автономної Республіки Крим, головних фінансових управлінь обласних державних адміністрацій, головного фінансового управління виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та фінансового управління Севастопольської міської державної адміністрації.

Державна казначейська служба України протягом трьох робочих днів після затвердження розпису доводить головним розпорядникам витяг із розпису, що є підставою для затвердження в установленому порядку кошторисів, планів асигнувань (за винятком надання кредитів з бюджету) загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету, планів спеціального фонду бюджету (за винятком власних надходжень бюджетних установ та відповідних видатків), планів використання бюджетних коштів та помісячних планів використання бюджетних коштів для вищих навчальних закладів та наукових установ.

Внесення змін до розпису здійснюється у разі:

— необхідності перерозподілу бюджетних асигнувань в розрізі економічної класифікації видатків бюджету у межах загального обсягу бюджетних призначень за бюджетною програмою окремо за загальним та спеціальним фондами бюджету;

— прийняття нормативного акта про передачу бюджетних призначень від одного головного розпорядника до іншого головного розпорядника;

— прийняття рішення щодо передачі нерозподілених бюджетних призначень на визначену в законі про Державний бюджет України мету між головними розпорядниками;

— прийняття рішення про зменшення бюджетних призначень головним розпорядникам на суму коштів, витрачених не за цільовим призначенням;

— прийняття рішення щодо перерозподілу видатків державного бюджету на централізовані заходи між адміністративно-територіальними одиницями;

— необхідності збільшення бюджетних асигнувань спеціального фонду державного бюджету

— необхідності внесення змін до розпису доходів, до розпису фінансування або до розпису кредитування;

— внесення змін до закону про Державний бюджет України.

У разі виникнення такої необхідності головний розпорядник подає до відповідного структурного підрозділу Мінфіну лист з обґрунтованими пропозиціями щодо внесення змін до розпису.

Зміни до помісячного розпису мають відповідати таким вимогам:

— бути збалансованими за місяцями, тобто не порушувати загального обсягу показників загального або спеціального фонду державного бюджету на місяць, якого стосуються такі зміни;

— не змінювати загального обсягу показників загального або спеціального фонду державного бюджету на рік, за винятком внесення змін до закону про Державний бюджет України;

— враховувати фактично виділені асигнування за попередній період (при внесенні змін до розпису асигнувань та розпису кредитування), фактичні надходження коштів за період з початку року;

— проводитися переважно за відсутності зареєстрованої в органах Держказначейства, на момент внесення змін до розпису асигнувань, кредиторської заборгованості за тим кодом економічної класифікації видатків, бюджету та класифікації кредитування бюджету, за яким передбачається зменшення асигнувань;

— відповідати вимогам закону про Державний бюджет України та інших нормативно-правових актів;

— вноситися на поточний та наступні періоди.

Унесення змін до розпису за спеціальним фондом за іншими надходженнями здійснюється у порядку, встановленому для внесення змін до розпису за загальним фондом, за яким після внесення відповідних змін до розпису складаються довідки про внесення змін до кошторису. У разі коли загальна сума інших надходжень спеціального фонду, які надійшли на відповідну мету, з урахуванням залишку коштів на початок року перевищує передбачену розписом на відповідний період, Мінфін за поданням головних розпорядників збільшує планові показники за спеціальним фондом шляхом внесення змін до розпису. Для цього головний розпорядник повинен надати Мінфіну детальні обґрунтовані розрахунки розпорядників на підставі довідки про підтвердження надходжень (крім коштів, отриманих за вчинення консульських дій за межами України) на спеціальні реєстраційні рахунки, що відкриті в органах Державної казначейської служби, та належні пояснення щодо необхідності внесення змін до розпису.

У разі перевищення показників розпису спеціального фонду за окремим видом надходжень в межах загального обсягу надходжень, які надійшли на відповідну мету, зміни до розпису не вносяться.

Якщо за результатами місячного звіту про виконання загального фонду державного бюджету виявиться, що отриманих надходжень недостатньо для здійснення бюджетних асигнувань відповідно до бюджетних призначень з урахуванням граничного обсягу дефіциту (профіциту), затвердженого законом про Державний бюджет України, Міністр фінансів України може вносити зміни до розпису Державного бюджету України за загальним фондом з метою забезпечення збалансованості надходжень та витрат державного бюджету з дотриманням граничного обсягу річного дефіциту (профіциту) державного бюджету.

Департамент доходів Мінфіну, Департамент державного боргу разом із Департаментом фінансів підприємств державного сектору економіки, майнових відносин та підприємництва Мінфіну розраховують уточнений помісячний прогноз надходжень доходів загального фонду, державних запозичень, надходжень від приватизації державного майна, повернення кредитів на фінансування загального фонду державного бюджету і подають Департаменту державного бюджету Мінфіну не пізніше 15 числа місяця, що настає за місяцем, в якому відбулося недоотримання доходів, державних запозичень або надходжень від приватизації державного майна на фінансування державного бюджету.

Департамент державного бюджету Мінфіну за участю відповідних структурних підрозділів Мінфіну на підставі уточненого помісячного прогнозу надходжень доходів та повернення кредитів до загального фонду, державних запозичень та надходжень від приватизації державного майна на фінансування загального фонду державного бюджету розробляє пропозиції щодо внесення відповідних змін до помісячного розпису асигнувань загального фонду державного бюджету з урахуванням інформації Державної казначейської служби України про виділені асигнування та подає на розгляд Міністру фінансів України.

На підставі наданої інформації Міністр фінансів України приймає рішення про внесення змін до помісячного розпису асигнувань загального фонду державного бюджету. Розпорядники бюджетних коштів приводять бюджетні зобов’язання у відповідність із бюджетними асигнуваннями з урахуванням змін до помісячного розпису асигнувань загального фонду державного бюджету.

Виконання розпису здійснюється наростаючим підсумком з початку року. Зведення, складання та надання звітності про виконання державного бюджету здійснюються Державною казначейською службою України:

— щодо доходів – ураховуючи розпис доходів наростаючим підсумком з початку року;

— щодо фінансування – враховуючи розпис фінансування наростаючим підсумком з початку року;

— щодо видатків – ураховуючи розпис асигнувань наростаючим підсумком з початку року;

— щодо розпису повернення кредитів та надання кредитів – ураховуючи розпис повернення кредитів до державного бюджету та надання кредитів із державного бюджету наростаючим підсумком з початку року.

У звіті про виконання державного бюджету за спеціальним фондом відображаються планові показники, враховані при затвердженні закону про Державний бюджет України, та уточнені планові показники з урахуванням змін, внесених до кошторисів.

Звіт про виконання розпису за спеціальним фондом державного бюджету складається за бюджетними програмами головних розпорядників у розрізі джерел надходжень, ураховуючи розпис витрат спеціального фонду державного бюджету з розподілом за видами надходжень (підгрупами власних надходжень бюджетних установ та надходжень спеціального фонду).

§ 5.8. Виконання дохідної частини бюджетів

Виконати бюджет за доходами означає мобілізувати надходження податків, зборів (обов’язкових платежів) і розподілити їх за рівнями бюджетної системи відповідно до чинного законодавства. Система виконання бюджетів за доходами в Україні ґрунтується на комплексі послідовних та взаємоузгоджених операцій, що проводяться органами державної влади та місцевого самоврядування.

Прогнозування та аналіз доходів державного та місцевих бюджетів здійснюють відповідно Міністерство фінансів України та місцеві фінансові органи. Бухгалтерський облік усіх надходжень в розрізі видів доходів ведуть органи Державної казначейської служби України. Наявність інформації про обсяг ресурсної бази відповідних бюджетів, рух бюджетних коштів та деталізація їх обліку надає органам державної виконавчої влади та місцевого самоврядування великі можливості для маневрування ресурсами та оперативного контролю за ними.

Органи, що контролюють справляння надходжень бюджету, забезпечують своєчасне та в повному обсязі надходження до державного бюджету податків, зборів (обов’язкових платежів) та інших доходів відповідно до законодавства.

Залежно від послідовності здійснення операцій з бюджетними надходженнями діяльність учасників бюджетного процесу щодо виконання бюджетів за доходами охоплює такі основні напрямки роботи:

Розпочинається процес виконання бюджетів з відкриття та забезпечення належного функціонування бюджетних рахунків для зарахування надходжень до бюджетів усіх рівнів. Від якості проведеної роботи з відкриття рахунків значною мірою залежить рівень організації всіх інших напрямків діяльності щодо виконання бюджетів за доходами.

Державна казначейська служба України щорічно на початок нового бюджетного періоду відповідно до закону про Державний бюджет України та рішень про місцеві бюджети на відповідний рік централізовано відкриває бюджетні рахунки для зарахування надходжень до державного та місцевих бюджетів. Інформація про відкриті рахунки доводиться до територіальних органів казначейства для подальшого інформування податкових, митних і фінансових органів.

На підставі інформації про відкриті рахунки та даних, отриманих від податкових, митних і фінансових органів, управління державної казначейської служби складають переліки видів надходжень державного та місцевих бюджетів, що не мобілізуються на відповідній території, та службові записки щодо відкриття бюджетних рахунків за надходженнями. Зазначені документи подаються Головним управлінням Державної казначейської служби України, на балансі яких відкриваються бюджетні рахунки для зарахування надходжень та проводиться блокування рахунків за тими видами надходжень, за якими не передбачено мобілізації коштів на відповідній території. Застосування такого режиму відкриття рахунків дозволяє органам казначейства своєчасно реагувати на появу нового платежу на певній території та відповідно зменшити кількість помилково зарахованих до бюджетів платежів.

Про відкриття та закриття рахунків для зарахування доходів до бюджетів органи казначейства повідомляють відповідні органи місцевого самоврядування, фінансові органи та органи державної податкової і митної служби і доводять до них реквізити відкритих рахунків. Інформація про відкриті рахунки надається також іншим учасникам бюджетного процесу, які здійснюють контроль за справлянням окремих видів платежів. Наприклад, управлінню екології та природних ресурсів, яке забезпечує надходження на рахунки місцевих бюджетів сум штрафних санкцій за порушення у сфері охорони навколишнього природного середовища, управління земельних ресурсів тощо.

Податкові органи повідомляють реквізити відкритих у головних управліннях державної казначейської служби рахунків для зарахування надходжень до державного та місцевих бюджетів платникам податків, зборів та інших обов’язкових платежів.

Всі рахунки для зарахування надходжень до державного та місцевих бюджетів відкриваються в головних управліннях Державної казначейської служби України у розрізі видів бюджетів та кодів класифікації доходів бюджету на ім’я районних (міських) управлінь казначейства. У зв’язку з цим у кожному з головних управлінь Державної казначейської служби України на відповідне управління формуються особові справи, які містять картку зі взірцями підписів та відбитком печатки і заяви про відкриття рахунків у розрізі бюджетів відповідного адміністративно-територіального утворення.

На відкриті рахунки зараховуються податки, збори, інші обов’язкові платежі до державного та місцевих бюджетів, що сплачуються юридичними та фізичними особами у безготівковій або готівковій формах. Платежі здійснюються платниками через установи банків, у яких вони обслуговуються, підприємства поштового зв’язку та установи Ощадного банку за місцезнаходженням платників.

При безготівковій формі оплати розрахункові документи на перерахування платежів до бюджетів подаються платниками податків до установ банків, де їм відкриті поточні рахунки. Подані платниками податків платіжні документи на перерахування податків та інших платежів приймаються установами банків до виконання. Через систему електронних платежів Національного банку України банківські установи, що обслуговують платників податків, перераховують кошти на рахунки для зарахування надходжень до бюджетів.

Сплачені платниками до державного та місцевих бюджетів податки, збори, обов’язкові платежі та інші види доходів зараховуються на рахунки за надходженнями третього класу “Кошти бюджетів та розпорядників бюджетних коштів”, які відкриваються в головних управліннях державної казначейської служби відповідно до Плану рахунків бухгалтерського обліку виконання державного та місцевих бюджетів.

При цьому, деякі види доходів підлягають безпосередньому зарахуванню до бюджету, інші повинні бути розподілені згідно з затвердженими чинним законодавством нормативами між державним і місцевими бюджетами, загальним і спеціальним фондами. Тому окремо відкриваються рахунки:

— призначені для прямого зарахування платежів до бюджетів, що відкриваються за відповідними балансовими рахунками третього класу;

— для розмежування доходів між державним і місцевими бюджетами, між загальним і спеціальним фондами бюджетів, між рівнями місцевих бюджетів.

Зарахування сплачених платниками сум до державного та місцевих бюджетів відображається за кредитом цих рахунків. Крім цього, для відображення в обліку сум надходжень до бюджетів наростаючим підсумком з початку року у головних управліннях державної казначейської служби відкриваються рахунки за балансовими рахунками 6 класу – „Доходи бюджету”, для ведення управлінського обліку – рахунки 8 класу, а для ведення позабалансового обліку – 9 класу Плану рахунків.

Зарахування податків, зборів, інших обов’язкових платежів до бюджетів здійснюється щоденно і підтверджується випискою по кожному рахунку, яка формується у вигляді реєстру розрахункових документів. На кінець операційного дня залишки коштів, що склалися на відповідних дохідних рахунках, перераховуються на котлові рахунки (рахунки для акумуляції надходжень).

Закумульовані суми коштів, зараховані на котлові рахунки, розподіляються за встановленими нормативами. У цей самий день суми дотацій місцевим бюджетам перераховуються на рахунки місцевих бюджетів. Кошти, що підлягають перерахуванню до державного бюджету, зараховуються на відповідні рахунки, відкриті у казначействі (центральний рівень).

У бюджетній практиці бувають випадки помилкового або надмірного зарахування коштів до бюджету. Операції щодо повернення платникам податків надмірно або помилково перерахованих сум здійснюються з відкритих у головних управліннях державної казначейської служби рахунків для зарахування надходжень бюджетів шляхом оформлення платіжних доручень. Підставою для повернення помилково та надміру сплачених до бюджету платежів є відповідні документи органів податкової служби (висновки), судових органів (рішення), інших органів, яким відповідно до чинного законодавства надано право стягнення до бюджету податків і обов’язкових платежів, інших видів доходів.

На підставі зазначених документів органи казначейства здійснюють повернення помилково або надмірно зарахованих до бюджетів платежів, які можуть перераховуватися за такими напрямками:

— на погашення податкового зобов’язання або податкового боргу за іншими податками і обов’язковими платежами, що підлягають зарахуванню до бюджетів (за винятком податку на додану вартість);

— на поточний або вкладний рахунок платника податків в установі банку;

— на рахунки підприємств поштового зв’язку. В такому випадку оформляються поштові перекази на ім’я відповідних громадян – одержувачів коштів;

— шляхом повернення готівковими коштами за чеком з рахунку, відкритого в установі банку за балансовим рахунком 2571 Плану рахунків бухгалтерського обліку установ банків України на ім’я відповідного територіального органу казначейства.

Повернення платникам податків помилково або надміру сплачених податків, зборів (обов’язкових платежів) здійснюється з того бюджету, до якого зараховується платіж.

Усі податки та інші платежі, які поступили на бюджетні рахунки за надходженнями, повинні бути розподілені відповідно до затверджених нормативів. Перелік податків, що підлягають розподілу, визначається Бюджетним кодексом, законом про Державний бюджет України на поточний рік і податковим законодавством.

За встановленими нормативами за допомогою програмного забезпечення головними управліннями державної казначейської служби щоденно проводиться розмежування надходжень, які підлягають розподілу між державним і місцевими бюджетами, між загальним і спеціальним фондами державного та місцевих бюджетів, між рівнями бюджетів.

Для обліку доходів, які підлягають розподілу, в органах казначейства відкриваються аналітичні рахунки за балансовими рахунками третього класу. За результатами проведеного розподілу доходів органами казначейства щоденно формуються платіжні доручення на перерахування коштів із зазначених рахунків.

Результати розподілу податків, зборів (обов’язкових платежів) знаходять відображення у відповідних відомостях розподілу платежів, які надійшли на розподільчі рахунки з обліку доходів, записи в яких проводяться щоденно згідно з надходженнями. Відомості містять інформацію про суми платежів, що поступили, і підлягають перерахуванню до бюджетів різних рівнів за поточний день і наростаючим підсумком з початку року.

Податки, збори (обов’язкові платежі) та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок і не можуть акумулюватися на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету. Ці надходження визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок (стаття 45 Бюджетного кодексу).

Після одержання та відображення в обліку доходів від головних управлінь державної казначейської служби на центральному рівні здійснюється розподіл асигнувань між головними розпорядниками на здійснення видатків розпорядників коштів державного бюджету. Згідно з розподілами головні розпорядники розподіляють кошти між установами й організаціями, які отримують кошти з бюджету.

Заключним етапом процесу виконання бюджетів є ведення обліку доходів бюджетів та складання звітності про надходження коштів до бюджетів. У процесі формування інформації про виконання бюджетів за доходами використовуються дані про рух коштів на рахунках, на підставі яких у головних управліннях державної казначейської служби щоденно формуються виписки з рахунків по кожному виду платежу. Засобами електронного зв’язку виписки у вигляді електронного реєстру розрахункових документів надсилаються до органів казначейства, головного фінансового управління та обласної державної податкової адміністрації. Вони служать підтвердженням про зарахування або списання коштів по відповідних дохідних рахунках бюджетів.

Щомісячно органами казначейства проводиться звірка даних щодо надходження податків, зборів, інших платежів до бюджетів з відповідними даними фінансових органів та органів податкової служби. Результати взаємозвірки оформляються актом.

На підставі даних про рух коштів на аналітичних рахунках з обліку доходів бюджету щоденно в кінці операційного дня територіальними управліннями державної казначейської служби формуються звіти про виконання державного та місцевих бюджетів за доходами у розрізі кожного з місцевих бюджетів відповідного регіону, а також зведених бюджетів районів та областей. Дані звітів за останній робочий день місяця є підставою для складання місячної звітності про виконання дохідної частини бюджетів.

Інформація про виконання державного та місцевих бюджетів за доходами кожного робочого дня, наступного за звітним, передається органами казначейства відповідним органам місцевого самоврядування, фінансовим та податковим органам.

Основним принципом складання форм фінансової звітності є використання економічних показників безпосередньо із баз даних казначейства. Згідно з цим принципом державна казначейська служба встановлює конкретні форми звітності на підставі значень економічних показників, які містяться у базах даних.

Процес виконання бюджетів за доходами буде не завершеним, якщо не розглянути питань, що стосуються аналізу виконання бюджетів за доходами та мобілізації додаткових надходжень до бюджетів. Аналіз проводиться в основному місцевими органами влади, фінансовими органами та органами податкової служби. Певною мірою у проведенні аналізу беруть участь органи казначейства.

Для ефективного управління доходами фінансовими органами, органами податкової служби та казначейства як на регіональному, так і на центральному рівнях здійснюється аналіз виконання прогнозних показників надходжень доходів до бюджетів. Аналіз дає змогу своєчасно відкоригувати допущені при плануванні бюджету похибки поточного бюджету та закласти реальну базу для бюджету наступного періоду.

Аналіз стану виконання бюджету за доходами здійснюється на основі даних оперативної, місячної, квартальної, річної звітності, та передбачає складання відповідних аналітичних таблиць. Для аналізу надходження доходів доцільно мати дані щодо обсягу платежів за кожним дохідним джерелом у динаміці як за попередні бюджетні періоди, так і помісячно в поточному році. При цьому необхідно враховувати вплив змін в оподаткуванні та адмініструванні податків.

Аналіз проводиться за кожним джерелом доходів (окремо за обсягом доходів, що враховуються та не враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів) загального та спеціального фондів у співставленні з затвердженими показниками за попередній рік та за відповідний звітний період.

Аналізується відповідність обсягу фактичних надходжень, затверджених як в абсолютній сумі, так і у відсотковому вираженні. При цьому обсяг фактичних надходжень за кожним дохідним джерелом співставляється з відповідними надходженнями попередніх бюджетних періодів і обов’язково у порівняльних умовах.

Для виявлення резервів додаткових надходжень доходів використовується детальна інформація про фінансовий стан платників податків (у розрізі підприємств, установ тощо), яку формують органи податкової служби. Для кожного дохідного джерела потрібно з’ясувати динаміку показників за поточний та попередні бюджетні періоди та мати детальну інформацію про базу оподаткування, що є визначальним при розрахунку платежів до бюджету. Наприклад, податок на доходи фізичних осіб – фонд заробітної плати, плата за землю – площа та категорія земельних угідь тощо.

На основі показників виконання бюджетів за доходами фінансовими органами та органами податкової служби складається прогноз надходжень на наступний місяць, квартал, до кінця року. Наявність інформації про очікувані надходження доходів до бюджетів дозволяє прогнозувати обсяг фінансових ресурсів для виконання бюджетних зобов’язань поточного періоду та проводити ефективну податкову політику у наступні періоди.

Такий порядок зарахування, повернення, розмежування, обліку та аналізу надходжень до державного та місцевих бюджетів забезпечує своєчасне та в повному обсязі зарахування доходів до державної скарбниці та відповідно ефективного фінансування затверджених законом про державний бюджет та рішеннями про відповідні місцеві бюджети статей видатків.

§ 5.9. Виконання видаткової частини бюджетів

Виконати бюджет за видатками означає профінансувати видатки, передбачені в бюджеті, відповідно до бюджетного розпису. Відповідно до положень Бюджетного кодексу повноваження органів державної та місцевої влади у частині виконання бюджетів за видатками зосереджується на посиленні контролю за рухом бюджетних коштів, своєчасному попередженні їх нецільового використання та впровадженні нових засад управління бюджетними зобов’язаннями.

Стадіями виконання бюджету за видатками та кредитуванням відповідно до статті 46 Бюджетного кодексу є:

— встановлення бюджетних асигнувань розпорядникам бюджетних коштів на основі та в межах затвердженого розпису бюджету;

— затвердження кошторисів, паспортів бюджетних програм, а також порядків використання бюджетних коштів;

— взяття бюджетних зобов’язань;

— отримання товарів, робіт і послуг;

— здійснення платежів відповідно до взятих бюджетних зобов’язань;

— використання товарів, робіт і послуг для виконання заходів бюджетних програм;

— повернення кредитів до бюджету (щодо кредитування бюджету).

При здійсненні видатків для забезпечення цільового спрямування та раціонального витрачання бюджетних коштів необхідно дотримуватись таких основних принципів:

— цільового спрямування бюджетних коштів, що передбачає виділення коштів їх розпорядникам та використання на визначені цілі та заходи. Реалізація цього принципу забезпечується органами державної казначейської служби відповідно до передбачених у кошторисі бюджетної установи кодів економічної класифікації видатків;

— контролю за цільовим призначенням та використанням наданих коштів, що реалізується шляхом перевірки їх відповідності прийнятим зобов’язанням. Це дає змогу виявити недоліки й помилки та своєчасно їх усунути, а також оцінити правильність визначення їх обсягів. Здійснюють контроль органи казначейства, місцеві фінансові органи, контролюючі органи, розпорядники бюджетних коштів;

— безповоротності надання коштів, оскільки бюджетною установою кошти не повертаються до джерела їхнього фінансування. Разом з тим, не використані впродовж бюджетного року кошти повертаються до бюджетів, з яких вони виділялися (крім власних надходжень бюджетних установ);

— ефективності управління коштами, що передбачає досягнення соціальної та економічної результативності від діяльності. Тобто бюджетні кошти надаються на умовах забезпечення найбільшої результативності їх використання.

Дотримання в процесі виконання державного та місцевих бюджетів за видатками зазначених принципів дозволить раціонально та ефективно використовувати бюджетні кошти, спрямовувати їх на виконання найважливіших програмних завдань держави та місцевого самоврядування..

Джерелом для здійснення видатків є кошти державного та місцевих бюджетів, які закумульовані на єдиному казначейському рахунку та виділяються розпорядникам коштів під певні програми та функції. Важливим джерелом фінансування є власні надходження бюджетних установ, тобто грошові кошти, отримані ними як плата за послуги, а також перераховані їм для виконання окремих доручень, благодійні внески, гранти, дарунки.

Організація роботи органів державної та місцевої влади й управління у процесі виконання видаткової частини бюджетів здійснюється у такій послідовності.

Формування бази даних мережі розпорядників бюджетних коштів.

Перерахування коштів на здійснення видатків та оплата витрат розпорядників та одержувачів бюджетних коштів здійснюється за наявності даних про територіальне розташування мережі установ, підприємств, організацій та на підставі розпису державного бюджету та розпису асигнувань місцевих бюджетів.

Головні розпорядники та розпорядники коштів другого ступеня для забезпечення правильного та своєчасного розподілу асигнувань в розрізі територій та розпорядників нижчого рівня й одержувачів бюджетних коштів визначають мережу установ та організацій на бюджетний рік з використанням кодів з Єдиного реєстру розпорядників та одержувачів бюджетних коштів.

Не пізніше ніж за 15 днів до початку бюджетного року головні розпорядники коштів державного бюджету визначають і подають Державній казначейській службі України мережу установ і організацій, які отримують кошти з державного бюджету. Розпорядники коштів нижчого рівня (обласний рівень) подають дані про мережу розпорядників у територіальному розрізі (місто, район) не пізніше ніж за 10 днів до початку бюджетного року. Отриману інформацію органи казначейства вносять до єдиної бази даних мережі розпорядників та одержувачів коштів державного бюджету.

При формуванні бази даних про мережу розпорядників коштів місцевого бюджету головні розпорядники та розпорядники коштів нижчого рівня подають до органу казначейства за місцезнаходженням дані щодо мережі установ та організацій, погоджені з відповідним фінансовим органом.

У процесі виконання державного бюджету можуть виникати зміни у мережі розпорядників бюджетних коштів. Зміни мережі можуть виникати в разі внесення до мережі нової установи, вилучення установи з мережі, при уточненні або зміні реквізитів (назви чи місця обслуговування) тощо.

Про зміни у мережі підвідомчих установ головні розпорядники коштів повідомляють відповідні органи державної казначейської служби. На підставі поданих головними розпорядниками та розпорядниками коштів нижчого рівня реєстрів змін до мережі органи казначейства вносять зміни до єдиної бази даних мережі розпорядників та одержувачів бюджетних коштів.

Складання, затвердження та виконання паспортів бюджетних програм.

Для здійснення моніторингу, оцінки реалізації і контролю ефективності виконання бюджетної програми та цільового використання бюджетних коштів головні розпорядники складають паспорти бюджетних програм, які містять повну інформацію про бюджетну програму (мету, завдання, напрями використання бюджетних коштів, відповідальних виконавців, результативні показники та інші характеристики).

Паспорт бюджетної програми формується на стадії підготовки та подання бюджетних запитів з використанням наведеної у них інформації, а після затвердження державного бюджету уточнюються відповідно до бюджетних призначень.

Паспорти бюджетних програм затверджуються спільним наказом головного розпорядника та Міністерства фінансів в трьох примірниках у місячний термін від дня набрання чинності законом про Державний бюджет України на відповідний бюджетний період. Один примірник наказу про затвердження паспортів бюджетних програм залишається у Мінфіні, другий – передається відповідному головному розпоряднику коштів, третій – Державній казначейській службі України.

Головний розпорядник у триденний термін від дня затвердження наказу подає паспорт бюджетної програми в електронному вигляді до Мінфіну. На підставі визначених у паспорті мети, завдань та напрямів використання коштів головний розпорядник у місячний термін від дня прийняття наказу про паспорти бюджетних програм складає систематизований план заходів щодо виконання бюджетної програми. Він включає комплекс конкретних організаційних, економічних, технічних та інших дій (зокрема здійснення закупівель товарів, робіт, послуг, підготовка спеціалістів тощо) з реалізації бюджетної програми.

Головний розпорядник у тижневий строк від дня затвердження наказу про паспорти бюджетних програм забезпечує доведення до розпорядників нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів копії затверджених наказів і паспортів відповідних бюджетних програм. Розпорядники інформують відповідні територіальні органи казначейства шляхом надання їм копій зазначених документів.

Протягом бюджетного року головні розпорядники та контролюючі органи в межах своїх повноважень здійснюють моніторинг та аналіз виконання бюджетних програм. Моніторинг передбачає систематичний і періодичний аналізи і контроль за реалізацією бюджетних програм, здійснення оцінки економічного ефекту від використання бюджетних коштів на реалізацію бюджетної програми та досягнення запланованої мети, виявлення проблем у ході виконання бюджетної програми та розробку пропозицій щодо підвищення ефективності розподілу бюджетних коштів. На основі моніторингу та аналізу виконання бюджетної програми визначаються причини неефективного чи недостатньо ефективного її виконання та пропонуються заходи для підвищення ефективності бюджетних витрат і якості управління бюджетною програмою, а також оцінюється доцільність її реалізації в наступних бюджетних періодах, у тому числі із залученням оптимального обсягу бюджетних ресурсів, або її припинення.

Головні розпорядники коштів складають річний і квартальний звіт про виконання паспортів бюджетних програм, що є підставою для визначення фактичних результативних показників та аналізу ефективності виконання кожної бюджетної програми і підлягають урахуванню при прийнятті рішень про внесення змін до паспортів бюджетних програм, включення бюджетного запиту до проекту державного бюджету на наступні бюджетні періоди.

Організація роботи щодо доведення обсягів бюджетних асигнувань.

Однією із стадій виконання бюджетів за видатками є доведення бюджетних асигнувань розпорядникам коштів на основі затвердженого розпису. Після прийняття державного бюджету та затвердження місцевих бюджетів на відповідний бюджетний рік Міністерство фінансів України і місцеві фінансові органи складають розписи бюджетів. Бюджетні розписи доводяться до органів казначейства для здійснення контролю за процесом розподілу бюджетних асигнувань головними розпорядниками коштів, доведення до розпорядників коштів нижчого рівня бюджетних асигнувань та змін до них.

Відомості про граничні обсяги видатків і надання кредитів з бюджету (у формі витягів з бюджетних розписів) доводяться органами казначейства до розпорядників коштів державного і місцевих бюджетів та є підставою для затвердження в установленому порядку кошторисів та планів асигнувань. Розпорядники та одержувачі бюджетних коштів незалежно від того, ведуть вони облік самостійно, чи обслуговуються централізованою бухгалтерією, для забезпечення своєї діяльності складають зазначені форми документів в розрізі кодів програмної класифікації видатків. Відповідно до бюджетного асигнування установи мають право брати зобов’язання та витрачати бюджетні кошти на цілі та в межах, установлених цими документами.

Органи казначейства здійснюють контроль за відповідністю асигнувань, визначених у кошторисах і планах асигнувань, сумам, зазначеним у розписах відповідних бюджетів. Для забезпечення можливості проведення контролю органи казначейства проводять реєстрацію та ведуть облік зазначених документів і їх зведених показників.

Доведені обсяги бюджетних асигнувань, передбачені в кошторисах, планах асигнувань загального фонду бюджету, планах надання кредитів із загального фонду бюджету, планах спеціального фонду бюджету, а також планах використання бюджетних коштів є підставою для взяття розпорядниками та одержувачами коштів бюджетних зобов’язань.

Облік та консолідація інформації за зобов’язаннями розпорядників та одержувачів бюджетних коштів.

Для забезпечення здійснення контролю при прийнятті зобов’язань розпорядниками і одержувачами бюджетних коштів, удосконалення механізмів використання та управління бюджетними коштами органи казначейства ведуть облік зобов’язань розпорядників коштів бюджетів.

Згідно зі статтею 2 Бюджетного кодексу бюджетне зобов’язання – це будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому.

Бюджетні зобов’язання поділяються на:

— зобов’язання, тобто договори, угоди, контракти тощо, прийняті розпорядниками в межах бюджетних асигнувань, передбачених їм у відповідному бюджеті на поточний бюджетний рік;

— фінансові зобов’язання, а саме: рахунки-фактури, платіжні вимоги, акти виконаних робіт тощо, тобто документи, які отримує розпорядник на виконання зареєстрованих зобов’язань (договорів, угод, контрактів тощо).

Будь-які зобов’язання за коштами державного та місцевих бюджетів, узяті розпорядниками або одержувачами бюджетних коштів без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених Бюджетним кодексом та законом про Державний бюджет України та рішенням про місцевий бюджет на відповідний рік, вважаються небюджетними зобов’язаннями.

Взяття зобов’язання передбачає відповідальність розпорядника коштів бюджету як споживача товарів (робіт, послуг), що виникає з договорів (угод, контрактів, замовлень), згідно з якими він повинен сплатити належну суму виконавцю за умови реалізації цих договорів.

Після поставки товарів, здійснення робіт та послуг на підставі товарно-транспортних накладних, рахунків-фактур, актів виконаних робіт й інших підтверджуючих документів виникає фінансове зобов’язання, яке є підставою для проведення видатків. Тобто, згода (готовність) розпорядника коштів бюджету сплатити кошти за отримані товари чи виконані послуги, що виникає внаслідок виконання договорів (угод, замовлень) на підставі підтверджуючих документів, які отримує розпорядник на виконання взятих зобов’язань, слід розуміти як фінансове зобов’язання.

Фінансові зобов’язання, що виникають унаслідок виконання договорів, обліковуються розпорядниками коштів як кредиторська заборгованість та реєструються у відповідних регістрах бухгалтерського обліку. Крім того розпорядники коштів можуть проводити авансування та попередню оплату за товари (послуги, роботи), які також обліковуються як взяті на облік фінансові зобов’язання.

Розпорядники бюджетних коштів повинні брати зобов’язання, виходячи з потреби у забезпеченні виконання пріоритетних заходів поточного бюджетного року та з урахуванням необхідності здійснення платежів для погашення бюджетних зобов’язань минулих періодів. Обсяг бюджетних зобов’язань, узятих установою протягом року, повинен забезпечити зменшення рівня заборгованості за зобов’язаннями минулих періодів та недопущення виникнення заборгованості за зобов’язаннями у поточному році.

З метою вдосконалення механізму використання бюджетних коштів розпорядники коштів бюджету повинні зареєструвати в органах казначейства свої зобов’язання та фінансові зобов’язання – протягом 7-ми днів з моменту їх виникнення, але не пізніше останнього робочого дня місяця.

За умови взяття зобов’язання і настання фінансового зобов’язання, які виникають у процесі виконання кошторису, розпорядники бюджетних коштів подають до відповідного органу казначейства Реєстри зобов’язань і Реєстри фінансових зобов’язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів. До реєстрів в обов’язковому порядку додаються оригінали документів або їх копії (засвідчені в установленому порядку), що підтверджують факт узяття зобов’язання та фінансового зобов’язання (угоди, накладні, акти виконаних робіт тощо).

Подані розпорядником реєстри зобов’язань та підтверджуючі документи перевіряються органом казначейства на предмет відповідності даних, включених до реєстрів, та наявності залишків невикористаних бюджетних асигнувань за відповідними кодами бюджетної класифікації видатків. У разі відповідності даних зобов’язання засобами програмного забезпечення реєструються у Книзі реєстрації бюджетних зобов’язань розпорядників коштів.

Аналогічно проводиться реєстрація небюджетних зобов’язань, яке не повинно виникати взагалі, оскільки бюджетним законодавством передбачено, що розпорядники мають право брати лише бюджетні зобов’язання. Погашення небюджетних фінансових зобов’язань, узятих понад затверджені кошториси, не повинно проводитись за рахунок поточних бюджетних асигнувань, за винятком випадків, передбачених чинним законодавством. Однак з метою забезпечення можливостей здійснення контролю за дійсним станом бухгалтерського обліку виконання кошторисів органи казначейства проводять реєстрацію небюджетних зобов’язань.

Органи державної казначейської служби мають право відмовити в реєстрації:

1) зобов’язання за:

— відсутності документів, які підтверджують факт узяття зобов’язання;

— невідповідності напрямів витрачання бюджетних коштів зобов’язанню;

— неподанні або поданні неповного пакету підтвердних документів щодо проведення процедур закупівлі товарів, робіт, послуг за державні кошти;

— недотриманні розпорядниками коштів бюджетних повноважень та обмежень, які вводяться законодавчими та іншими нормативно-правовими актами;

— недотриманні вимог щодо оформлення поданих документів;

2) фінансові зобов’язання за:

— відсутності відповідного бюджетного зобов’язання у бухгалтерському обліку виконання державного та місцевих бюджетів;

— відсутності документів, які підтверджують факт узяття фінансового зобов’язання;

— недотриманні вимог щодо оформлення поданих документів.

У таких випадках органи казначейства не реєструють зобов’язання та фінансові зобов’язання, а повідомляють відповідних розпорядників про відмову в їх реєстрації у письмовій формі. Відмови в реєстрації бюджетних зобов’язань реєструються органами казначейства у журналі реєстрації відмов у взятті зобов’язань та фінансових зобов’язань. Розпорядник бюджетних коштів у разі усунення недоліків подає виправлені документи до відповідного органу казначейства.

Органи казначейства реєструють зобов’язання та фінансові зобов’язання розпорядників коштів державного бюджету та ведуть їх облік на рахунках позабалансового обліку Плану рахунків виконання державного та місцевих бюджетів. Облік зобов’язань як за загальним, так і спеціальним фондами повинен відображати стан заборгованості бюджетних установ, надавати необхідну інформацію для аналізу та прийняття управлінських рішень, ефективного розподілу бюджетних коштів між розпорядниками.

Для відображення даних про зобов’язання та фінансові зобов’язання розпорядників коштів, які виникають у процесі виконання загального та спеціального фондів кошторису бюджетної установи, органи державної казначейської служби в автоматизованому режимі заносять дані з реєстрів у картки обліку зобов’язань за відповідними кодами бюджетної класифікації видатків.

Наявність узятих на облік реєстрів зобов’язань і фінансових зобов’язань, копій підтвердних документів, а також залишків коштів на рахунках розпорядників коштів є обов’язковою умовою для проведення видатків. При цьому бюджетні установи самостійно визначають черговість оплати рахунків враховуючи пріоритетність завдань.

Такий порядок обліку зобов’язань дозволяє попередити можливість нецільового витрачання бюджетних коштів. Вимога реєструвати всі зобов’язання протягом семи днів з моменту їх виникнення дає змогу привести у відповідність дані про кредиторську заборгованість та зареєстровані фінансові зобов’язання розпорядників коштів бюджету. Це у свою чергу дозволяє отримувати оперативну та достовірну інформацію про реальну потребу розпорядників коштів у відкритті асигнувань. Відкриття асигнувань на погашення зареєстрованих зобов’язань усуває проблему наявності залишків коштів на рахунках, які не використовуються протягом тривалих проміжків часу, підвищує ефективність використання бюджетних коштів.

Проведення операцій щодо відкриття (виділення) бюджетних асигнувань.

Як показує практика, на даний час виділення асигнувань із державного та місцевих бюджетів має певні відмінності. Що стосується державного бюджету, то кошти розподіляються під реальні зобов’язання для погашення нагальної кредиторської заборгованості. Виділення асигнувань з місцевих бюджетів здійснюється в межах планових показників без урахування взятих розпорядниками коштів та зареєстрованих в органах казначейства зобов’язань. Тому доцільно окремо розглянути порядок відкриття асигнувань з державного бюджету та виділення коштів з місцевих бюджетів.

6. Проведення операцій з відкриття асигнувань із державного бюджету за видатками, не віднесеними до захищених статей і наданням кредитів, здійснюється на підставі пропозицій Державної казначейської служби України, затверджених Міністерством фінансів України. Пропозиції складаються в розрізі головних розпорядників коштів з урахуванням ресурсної забезпеченості загального фонду бюджету, тобто очікуваних надходжень до бюджету та обсягів відкритих невикористаних асигнувань, а також наявних та прогнозних залишків коштів на рахунках державного бюджету єдиного казначейського рахунку. Асигнування за захищеними статтями видатків відкриваються на основі помісячного розпису асигнувань загального фонду державного бюджету.

На підставі затверджених пропозицій казначейство готує розпорядження щодо зарахування асигнувань на узагальнені рахунки відкритих асигнувань у розрізі головних розпорядників. На підставі розпорядження суми відкритих асигнувань зараховуються на рахунки, передбачені для обліку відкритих асигнувань головним розпорядникам. Наступного робочого дня після зарахування асигнувань або за вимогою головного розпорядника в інший робочий день після проведення операцій на рахунку головному розпоряднику (крім державних адміністрацій) подається виписка з рахунку відкритих асигнувань за узагальненими показниками.

Головні розпорядники коштів упродовж наступного робочого дня після отримання виписки про відкриття асигнувань подають відповідному структурному підрозділу Державної казначейської служби України розподіли відкритих асигнувань за кодами програмної й економічної класифікації видатків. Розподіли формуються за територіями у розрізі розпорядників нижчого рівня й одержувачів бюджетних коштів та з урахуванням наявних зобов’язань.

Отримані розподіли перевіряються державною казначейською службою щодо відповідності вказаних у них сум залишкам на відповідних рахунках, залишкам невикористаних асигнувань розпорядників нижчого рівня та одержувачів, невиконаним зареєстрованим фінансовим зобов’язанням та наданій мережі.

Перевірені розподіли групуються казначейством за територіями і на їх основі складаються реєстри на відкриття асигнувань, які засобами електронного зв’язку передаються Головним управлінням Державної казначейської служби України. На підставі реєстрів складається зведення реєстрів відкритих асигнувань, а суми переданих асигнувань відображаються на відповідних рахунках позабалансового та управлінського обліку та формується аналітична база даних казначейства.

Органи казначейства надають розпорядникам та одержувачам бюджетних коштів виписки про відкриті асигнування за результатами попереднього операційного дня. Розпорядники коштів (обласний рівень) на підставі виписки про відкриті асигнування, отриманої від органів казначейства, складають та подають до Головного управління Державної казначейської служби України розподіли відкритих асигнувань у розрізі розпорядників нижчого рівня та з урахуванням наявних зобов’язань.

На підставі розподілів асигнувань Головне управління Державної казначейської служби України формує реєстри в розрізі територій та підпорядкованих установ і направляє їх відповідним управлінням казначейства за місцезнаходженням розпорядників коштів нижчого рівня. Отримані реєстри є підставою для відображення в автоматизованому режимі операцій на відповідних рахунках управлінського та позабалансового обліку. За підсумками проведених операцій органи казначейства формують виписки з рахунків позабалансового обліку та подають їх розпорядникам коштів.

При поданні розпорядниками коштів платіжних документів на оплату рахунків проводиться зарахування асигнувань на реєстраційні рахунки, здійснюється оплата витрат з одночасним погашенням зобов’язань розпорядників бюджетних коштів, під які відкривалися асигнування.

За власними надходженнями розпорядників бюджетних коштів операції здійснюються відповідно до кошторисів, без відкриття асигнувань, в межах залишків коштів на спеціальних реєстраційних рахунках.

Виділення коштів з місцевих бюджетів здійснюється на підставі розпоряджень відповідних органів місцевого самоврядування та відповідних рад або їх виконавчих органів, які вони подають органам казначейства у розрізі головних розпорядників.

Органи казначейства реєструють розпорядження у журналі реєстрації розпоряджень про виділення коштів загального (спеціального) фонду місцевих бюджетів і відповідно до розпорядження зараховують кошти на особові рахунки головних розпорядників коштів. Якщо головні розпорядники коштів відповідного бюджету не мають мережі підвідомчих установ, кошти зараховуються на реєстраційні рахунки.

Головному розпоряднику коштів надається виписка з особового рахунку, на підставі якої він готує та подає органу казначейства розподіл виділених бюджетних асигнувань на перерахування коштів підвідомчим установам, які будуть здійснювати видатки зі своїх реєстраційних рахунків.

Отриманий розподіл перевіряється органом казначейства щодо відповідності вказаних у ньому сум залишкам на рахунках, залишкам невикористаних бюджетних асигнувань за загальним та спеціальним фондами підвідомчих установ у розрізі кодів бюджетної класифікації, після чого реєструється у журналі реєстрації розподілу виділених коштів і відображається на рахунках.

Якщо перерахування коштів проводиться за цільовим направленням, то поданий розподіл в обов’язковому порядку повинен містити примітку щодо призначення коштів. За наявності всіх необхідних показників кошти зараховуються на рахунки підвідомчих установ.

По всіх операціях щодо перерахування та зарахування асигнувань на відповідні бюджетні рахунки органи казначейства на наступний операційний день подають учасникам розрахунків виписки з рахунків. Оплата видатків органами казначейства здійснюється після одержання від розпорядників коштів розрахункових документів відповідно до взятих зобов’язань.

Чинна практика виділення асигнувань із загального та спеціального фондів місцевих бюджетів в межах планових показників без урахування взятих розпорядниками коштів та зареєстрованих в органах казначейства зобов’язань не відповідає вимогам ефективного використання бюджетних коштів. Тому необхідно забезпечити перехід від виділення асигнувань з місцевих бюджетів згідно з плановими показниками до їх виділення під фактично взяті розпорядниками зобов’язання, як це проводиться з коштами державного бюджету.

За такого підходу значно зменшаться залишки коштів на рахунках розпорядників, оскільки на відповідні реєстраційні чи спеціальні реєстраційні рахунки кошти на здійснення видатків будуть зараховуватись в сумі непогашених зобов’язань, а не по мірі виділення асигнувань в межах помісячних розписів без врахування прийнятих зобов’язань розпорядниками коштів. Це дозволить посилити контроль за використанням коштів місцевого самоврядування та ефективно їх розподіляти між розпорядниками, що сприятиме ефективності та оперативному управлінню процесом виконання бюджету.

Здійснення видатків розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів та Оплата рахунків суб’єктів діяльності, які виконали роботи, поставили товари чи надали послуги розпорядникам бюджетних коштів, здійснюється у такій послідовності.

На підставі тендерної угоди (договору, контракту) постачальник відвантажує продукцію, виконує роботи чи надає послуги бюджетній установі. При цьому він направляє бюджетній установі підтверджуючий документ, що засвідчує факт виконання певних робіт (послуг).

Після отримання товарів, робіт та послуг відповідно до умов взятого бюджетного зобов’язання розпорядник бюджетних коштів приймає рішення про їх оплату, реєструє фінансове зобов’язання та подає платіжне доручення на здійснення платежу до відповідного органу казначейства.

Оплата рахунків розпорядників і одержувачів бюджетних коштів може здійснюватися шляхом безготівкових розрахунків або готівковими платежами.

При проведенні безготівкових розрахунків підставою для здійснення видатків розпорядниками і одержувачами коштів є платіжні доручення, підготовлені власниками рахунків. Вони приймаються до виконання при наявності затверджених кошторисних призначень загального і спеціального фондів, помісячних планів асигнувань загального фонду, зареєстрованих боргових та фінансових зобов’язань та у межах наявності коштів за певним кодом економічної класифікації видатків відповідного реєстраційного рахунку.

До поданих розпорядниками та одержувачами коштів платіжних доручень додаються документи, які підтверджують цільове спрямування коштів (рахунки, накладні, трудові угоди, договори на виконання робіт, акти виконаних робіт, звіти про результати здійснення процедур закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти тощо).

Документи на оплату витрат приймаються органами казначейства від розпорядників та одержувачів бюджетних коштів у межах залишків коштів на реєстраційних та спеціальних реєстраційних рахунках загального та спеціального фондів (крім власних надходжень) у розрізі кодів економічної класифікації видатків. У частині власних надходжень відповідного розпорядника документи приймаються в межах загального залишку коштів на спеціальних реєстраційних рахунках відповідно до кошторисних призначень.

Подані розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів платіжні доручення перевіряються органом казначейства щодо правильності заповнення реквізитів та відповідності підписів і відбитка печатки зразкам. Відповідальний працівник оформляє в програмному комплексі АС “Казна-Видатки” платіжні доручення на перерахування коштів. Після цього формує реєстр платіжних доручень у програмному комплексі “Клієнт-Банк” на перерахування коштів із реєстраційних або спеціальних реєстраційних рахунків розпорядників і одержувачів бюджетних коштів на рахунки постачальників.

За результатами попереднього операційного дня орган казначейства надає розпорядникам та одержувачам бюджетних коштів виписки з рахунків про здійснені операції за видатками. До виписок додаються другі екземпляри платіжних доручень для здійснення розпорядниками коштів аналітичного обліку проведених витрат.

Перераховані кошти зараховуються на рахунки постачальників, відкриті в установах банків. Банк, у якому обслуговується постачальник, наступного операційного дня надає йому інформацію про зараховані кошти у вигляді виписки з рахунку та реєстр платіжних документів.

Завершальним етапом обслуговування бюджетів за видатками є облік та складання звітності про виконання бюджетів.

Для ведення аналітичного обліку операцій з виконання бюджетів відкриваються особові картки для кожного рахунку. Відображені в особових картках облікові дані повинні відповідати аналогічним даним оборотно-сальдової і сальдової відомості. Дані зазначених відомостей повинні бути тотожними даним щоденного оборотно-сальдового балансу. Така відповідність даних у зазначених документах є необхідною умовою для складання щоденних форм звітів про виконання державного бюджету та місцевих бюджетів за видатками, які формуються органами казначейства в розрізі бюджетів окремо за загальним та спеціальним фондами.

Зазначені звіти звіряються зі звітністю розпорядників коштів. Звітність передається вищестоящим органам казначейства (головним управлінням). Крім того, звітність про виконання місцевих бюджетів передається:

— районному фінансовому управлінню – зведена звітність по району та окремо звітність про виконання районного бюджету;

— органам місцевого самоврядування – звіт про виконання їхніх бюджетів.

Терміни подачі органами казначейства звітів фінансовим органам встановлюються інструкціями про складання місячних, квартальних та річних звітів про виконання державного та місцевих бюджетів, які затверджуються наказами Державної казначейської служби України.

Показники звітів про виконання місцевих бюджетів на відповідну звітну дату фінансові органи звіряють з даними бухгалтерського обліку органів казначейства. За результатами звірки фінансові органи готують пояснювальну записку, звіт про виконання плану по штатах та контингентах і разом із звітністю, отриманою від органів казначейства, подають їх до вищого фінансового органу.

Звіти про виконання державного та місцевих бюджетів складаються органами казначейства за формами та в порядку, встановленими Державною казначейською службою України за погодженням з Міністерством фінансів і Рахунковою палатою.

§ 5.10. Складання, розгляд та затвердження бюджетної звітності

Складання і затвердження звітності про виконання бюджетів є завершальним етапом бюджетного процесу. Тому бюджетну звітність відносять до вищого етапу узагальнення інформації про виконання бюджетів. За характером показників бюджетна звітність представляє собою сукупність упорядкованих взаємозв’язаних даних, що характеризують умови, кількісні та якісні результати виконання бюджетів.

Показники звітності базуються на інформації поточного бухгалтерського обліку, тобто на таких даних, які зумовлюють їхню реальність та достовірність. З одного боку, за допомогою показників бюджетної звітності можна дати оцінку стану виконання бюджетів з кількісної та якісної сторони, визначити тенденції та закономірності, що мають місце у суспільстві. З іншого – у процесі аналізу показників виконання бюджету можна розрахувати рівень позитивного та негативного впливу окремих чинників на відхилення окремих показників по доходах і видатках, на підставі чого визначити шляхи збільшення дохідної частини та економії видаткової частини бюджетів.

Результати такого аналізу використовуються при складанні проектів бюджетів на наступний рік. Таким чином, будучи завершальною стадією бюджетного процесу, складання, затвердження та аналіз звітності про виконання бюджетів є невід’ємною і важливою частиною робіт, пов’язаних із початковою, першою стадією бюджетного процесу, що впливає у послідуючому на якість наступних його етапів.

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та звітності про виконання бюджетів знаходиться у віданні та здійснюється Міністерством фінансів України. Бухгалтерський облік усіх операцій щодо виконання Державного бюджету України забезпечують органи Державної казначейської служби України. У бюджетних установах бухгалтерський облік ведеться відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку та інших нормативно-правових актів щодо ведення бухгалтерського обліку.

Усі надходження бюджету та витрати бюджету обліковуються у валових показниках незалежно від того, передбачається чи не передбачається у бюджетних призначеннях взаємозарахування цих показників.

Усі надходження бюджету та витрати відображаються на рахунках у хронологічному порядку, а усі бухгалтерські записи мають підтверджуватися документально.

Не пізніше 31 грудня поточного бюджетного періоду або останнього дня іншого бюджетного періоду Державна казначейська служба України закриває всі рахунки, відкриті у поточному бюджетному періоді для виконання бюджету. За виняткових обставин Міністр фінансів України може визначити інший термін закриття рахунків, який має настати не пізніш як через п’ять робочих днів після закінчення бюджетного періоду. Залишки коштів державного бюджету на кінець бюджетного періоду установ України, які функціонують за кордоном, на рахунках, відкритих у банківських установах країн їх місцезнаходження, зберігаються на таких рахунках для здійснення видатків у наступному бюджетному періоді відповідно до кошторисів.

На кінець бюджетного періоду Державна казначейська служба України зберігає залишки коштів на рахунках спеціального фонду державного бюджету та щодо субвенцій із спеціального фонду державного бюджету на рахунках спеціального фонду місцевих бюджетів для покриття відповідних витрат у наступному бюджетному періоді з урахуванням їх цільового призначення. У разі відсутності відповідних бюджетних призначень на наступний бюджетний період залишки коштів спеціального фонду перераховуються до загального фонду державного бюджету.

Бюджетні зобов’язання за бюджетними програмами спеціального фонду державного бюджету, не передбаченими проектом закону про Державний бюджет України на наступний бюджетний період, поданим на розгляд до Верховної Ради України, головні розпорядники бюджетних коштів зобов’язані виконати до кінця поточного бюджетного періоду в межах і за рахунок відповідних фактичних надходжень до спеціального фонду бюджету, не допускаючи наявності за такими зобов’язаннями кредиторської заборгованості на початок наступного бюджетного періоду.

Звітність про виконання Державного бюджету України та кошторисів бюджетних установ включає фінансову та бюджетну звітність.
Фінансова звітність складається згідно з національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку. Бюджетна звітність відображає стан виконання бюджету, містить інформацію в розрізі бюджетної класифікації. Форми фінансової і бюджетної звітності та порядок їх заповнення встановлюються Міністерством фінансів України.

Зведення, складання та подання звітності про виконання Державного бюджету України здійснюються Державною казначейською службою України.
Державна казначейська служба України забезпечує також достовірність інформації про виконання Державного бюджету України.

На рівні бюджетної установи складання та подання фінансової і бюджетної звітності забезпечує головний бухгалтер.

Звітність про виконання Державного бюджету України є:

— оперативною,

— місячною,

— квартальною

— річною.

Місячний звіт про виконання Державного бюджету України подається Державною казначейською службою України Верховній Раді України, Президенту України, Кабінету Міністрів України, Рахунковій палаті та Міністерству фінансів України не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним.

Зведені показники звітів про виконання бюджетів, інформація про виконання захищених видатків Державного бюджету України, інформація про використання коштів з резервного фонду державного бюджету, інформація про здійснені операції з управління державним боргом, інформація про надані державні гарантії подаються Державною казначейською службою України Верховній Раді України, Президенту України, Кабінету Міністрів України, Рахунковій палаті та Міністерству фінансів України не пізніше 25 числа місяця, наступного за звітним. Звіт про бюджетну заборгованість подається не пізніше 1 числа другого місяця, що настає за звітним.

Місячний звіт про фактичні надходження податків і зборів (обов’язкових платежів) та інших доходів бюджету, місячний звіт про податковий борг та про суми надміру сплачених грошових зобов’язань платників податків (у галузевому і територіальному розрізі та у розрізі джерел доходів і форм власності), подаються органами, що контролюють справляння надходжень бюджету, Верховній Раді України, Президенту України, Кабінету Міністрів України та Міністерству фінансів України не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним.

Квартальний звіт про виконання Державного бюджету України подається Державною казначейською службою України Верховній Раді України, Президенту України, Кабінету Міністрів України, Рахунковій палаті та Міністерству фінансів України не пізніше 35 днів після закінчення звітного кварталу.

Квартальний звіт про виконання Державного бюджету України включає:

— звіт про фінансовий стан (баланс) Державного бюджету України;

— звіт про фінансові результати виконання Державного бюджету України;

— звіт про рух грошових коштів;

— звіт про виконання Державного бюджету України (включаючи звіти про виконання показників за формою додатків до закону про Державний бюджет України);

— звіт про стан державного боргу і гарантованого державою боргу;

— зведені показники звітів про виконання бюджетів;

— звіт про прострочену заборгованість суб’єктів господарювання перед державою за кредитами (позиками), залученими під державні гарантії;

— звіт про платежі з виконання державою гарантійних зобов’язань;

— інформацію про здійснені операції з управління державним боргом;

— ) інформацію про надані державні гарантії;

— інформацію про стан місцевих боргів та гарантованих відповідно Автономною Республікою Крим, територіальними громадами боргів і про надані місцеві гарантії;

— пояснення щодо стану виконання показників Державного бюджету України та місцевих бюджетів за звітний період.

Органи, що контролюють справляння надходжень бюджету, подають Верховній Раді України, Президенту України, Кабінету Міністрів України та Міністерству фінансів України інформацію про втрати доходів бюджету внаслідок податкових пільг не пізніше 50 днів після закінчення кварталу (не пізніше 70 днів після закінчення року), а також про суми списаного податкового боргу (у галузевому і територіальному розрізі та у розрізі джерел доходів і форм власності) і про розстрочені та відстрочені суми податкового боргу і грошових зобов’язань платників податків не пізніше 35 днів після закінчення кварталу.

Міністерство фінансів України у двотижневий строк після отримання квартального звіту про виконання Державного бюджету України у поточному бюджетному періоді подає Комітету Верховної Ради України з питань бюджету інформацію про виконання текстових статей закону про Державний бюджет України.

Річний звіт про виконання закону про Державний бюджет України подається Кабінетом Міністрів України Верховній Раді України, Президенту України та Рахунковій палаті не пізніше 1 квітня року, наступного за звітним.

Річний звіт про виконання закону про Державний бюджет України включає:

— звіт про фінансовий стан (баланс) Державного бюджету України;

— звіт про виконання Державного бюджету України (включаючи звіти про виконання показників за формою додатків до закону про Державний бюджет України);

— звіт про фінансові результати виконання Державного бюджету України;

— звіт про рух грошових коштів;

— звіт про власний капітал;

— інформацію про виконання захищених видатків Державного бюджету України;

— звіт про бюджетну заборгованість;

— звіт про використання коштів з резервного фонду державного бюджету, а також звіт про використання коштів державного фонду регіонального розвитку;

— звіт про стан державного боргу і гарантованого державою боргу;

— звіт про прострочену заборгованість суб’єктів господарювання перед державою за кредитами (позиками), залученими під державні гарантії;

— звіт про платежі з виконання державою гарантійних зобов’язань;

— зведені показники звітів про виконання бюджетів;

— інформацію про виконання місцевих бюджетів, включаючи інформацію про стан місцевих боргів та гарантованих відповідно Автономною Республікою Крим, територіальними громадами боргів і про надані місцеві гарантії;

— інформацію про здійснені операції з управління державним боргом;

— інформацію про надані державні гарантії;

— інформацію про досягнення запланованої мети, завдань та результативних показників головними розпорядниками коштів державного бюджету в межах бюджетних програм;

— інформацію про виконання текстових статей закону про Державний бюджет України;

— іншу інформацію, визнану Кабінетом Міністрів України необхідною для пояснення звіту.

Рахункова палата протягом двох тижнів з дня офіційного подання Кабінетом Міністрів України річного звіту про виконання закону про Державний бюджет України готує та подає Верховній Раді України висновки про використання коштів Державного бюджету України з оцінкою ефективності такого використання, а також пропозиції щодо усунення порушень, виявлених у звітному бюджетному періоді, та вдосконалення бюджетного процесу загалом.

Розгляд у Верховній Раді України річного звіту про виконання закону про Державний бюджет України здійснюється за спеціальною процедурою, визначеною Регламентом Верховної Ради України.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

83305. Организация работы структурного подразделения молодежного кафе 65.2 KB
  В рыночной российской экономике повысились требования к производственному и обслуживающему персоналу предприятий общественного питания, усилился контроль со стороны государственных органов, назрела необходимость рациональной организации и управления деятельностью предприятий общественного питания.
83306. Федеральное собрание Российской Федерации как представительный и законодательный орган России, его состав и полномочия 74.69 KB
  В соответствии с Конституцией РФ, принятой 12 декабря 1993 года, Федеральное Собрание является парламентом РФ. Согласно Советскому энциклопедическому словарю за 1985 год понятие «парламент» происходит от французского слова parler – «говорить».
83307. Оценка принципов разработки ПО 265 KB
  Известно, что основной задачей первых трех десятилетий компьютерной эры являлось развитие аппаратных компьютерных средств. Это было обусловлено высокой стоимостью обработки и хранения данных. В 80-е годы успехи микроэлектроники привели к резкому увеличению производительности компьютера...
83308. Кредит и кредитная система 241.5 KB
  Теоретические основы функционирования кредита и кредитной системы РФ. Сущность понятие функции и виды кредита. Анализ развития кредита в современной России. На нижнем уровне действуют коммерческие банки подразделяющиеся на универсальные и специализированные банки инвестиционные банки...
83309. Экономическое обоснование затрат предприятия 258 KB
  Экономику понимают, во-первых, как совокупность производственных отношений общества, его экономический базис; во-вторых, как народное хозяйство страны; в-третьих, как научную дисциплину, экономическую теорию.
83310. Технико-экономические расчеты при проектировании участка механической обработки детали типа крышка в условиях серийного типа производства. Режим работы двусменный 226.57 KB
  Для предприятий серийного производства характерны значительно меньшие, чем в единичном, трудоемкость и себестоимость изготовления изделий. В серийном производстве, по сравнению с единичным, изделия обрабатываются с меньшими перерывами, что снижает объемы незавершенного производства.
83311. УЧЕТ, ОЦЕНКА И ПЕРЕОЦЕНКА ОСНОВНЫХ ФОНДОВ 773.5 KB
  Это вызвано тем что доля основных фондов в общем объеме средств находящихся в распоряжении предприятия достигает 70 и более. Для более полной характеристики состояния средств труда следует проводить аттестацию каждого рабочего места которая представляет собой комплексную....
83313. Журналистское мастерство Василия Пескова 154 KB
  Каждый из нас имеет свою судьбу. Все события в нашей жизни складываются не просто так, а в связи с какими-либо обстоятельствами; при которых мы ведем себя по-разному. В нашей жизни столько всего случается: хорошего и не очень, но за всё, что бы, ни произошло, мы должны благодарить судьбу...