6336

Історія України та її місце в системі вузівського навчання

Реферат

История и СИД

Місце вітчизняної історії у системі вузівського навчання. 2 Предмет, завдання, методологічні принципи вивчення історії України. 3 Основні джерела вивчення історії України. 4 Наукова періодизація історії України. 1 Місце вітчизняної історії у...

Украинкский

2013-01-03

22.77 KB

37 чел.

Вступ

1 Місце вітчизняної історії у системі вузівського навчання.

2 Предмет, завдання, методологічні принципи вивчення історії України.

3 Основні джерела вивчення історії України.

4 Наукова періодизація історії України.

1 Місце вітчизняної історії у системі вузівського навчання.  Вивчення історії України розпочалося зі здобуттям нашою  державою незалежності. У вищих навчальних закладах вивчення  вітчизняної історії відповідає потребам сьогодення. На основі фактичного матеріалу, засвоєного головним чином у загальноосвітній школі, майбутні спеціалісти опановують у вузівському курсі  новітні історичні концепції, оволодівають елементами наукового  підходу до історії України, набувають навичок критичного переосмислення документів і роботи з першоджерелами.   Історія як наука служить справі людського самопізнання.   Відомо, що народ, який зневажає свою історію, ставить під загрозу своє майбутнє існування. Водночас не слід забувати, що успіх  державної розбудови сучасної України залежить від активної  громадянської позиції. Саме український народ згідно з Конституцією є основним носієм влади у незалежній Україні.  Тобто в  його руках зосереджено вирішення найважливіших політичних,   соціально-економічних питань розбудови держави.  Тому актуальною проблемою сьогодення є глибоке знання минулого задля  недопущення помилок у майбутньому. І головною проблемою є  з’ясування причин, чому всі попередні спроби відновлення української державності закінчилися невдачею. Ми повинні осмислити6  уроки нашого державотворення і не повторювати помилок у майбутньому.   Неупереджене вивчення історії України спростовує міфи  про українців як неісторичну націю. Український народ пережив  усі стадії європейської еволюції,  тому можна стверджувати,  що  його історія повністю вписується в загальносвітову.   Однак зараз, коли у світі відбуваються інтеграційні процеси,   ми не можемо стояти осторонь. Водночас слід дбати про збереження своїх національних цінностей і самобутності. На наш погляд, у цих умовах саме історія стане їхньою берегинею.   

2 Предмет,  завдання, методологічні принципи вивчення  історії України. Починаючи  вивчення курсу доцільно зосередитися на таких основних питаннях, як: що вивчає історія України?   Які її завдання, методологічні принципи, наукова періодизація та  джерельна база?   Під історією України ми розуміємо історію українського народу на основних землях його поселення,  а також  історію його  предків, від найдавніших часів до сьогодення. Це історія українських земель,  історія території,  на якій перебував чи перебуває  український народ, інколи разом з іншими племенами чи народами, історія державної влади та її інституцій, що правили визначною територією.     Таким чином, предметом вивчення курсу є генезис, закономірності становлення та розвитку процесу державотворення на  території України від найдавніших часів до сьогодення  Щодо завдань курсу,  то він призначений формувати національну самосвідомість, а у молоді виховувати патріотичні почуття та політичну культуру. Не слід також забувати про те, що глибоке вивчення минулого дає можливість краще пізнавати сучасне  і визначати правильні шляхи руху вперед.  Оволодіння курсом “Історія України” допомагає сформувати новий тип громадянина, професіонала. Це, насамперед, гармонійна розвинена людина, наділена правом та здібністю вирішувати свою долю самостійно, однак спираючись на систему соціальних цінностей і не порушуючи права інших громадян.   Великою проблемою у викладанні історії України є те, що  протягом віків змінювалися етнографічні кордони розселення  українців, на її території у той самий час існували різні політично-державні формації, часто співіснували різні державні структури.  Ці труднощі стосуються певною мірою західноукраїнських  земель, які тривалий час існували відокремлено від інших регіонів України.   Які ж методологічні принципи вивчення історії України?   1 Принцип історизму.  Він передбачає розгляд кожного  явища з точки зору того,  як явище виникло,  які етапи розвитку  пройшло, коли припинило своє існування або дало поштовх для  виникнення нового явища.     2 Принцип об’єктивності вимагає,  щоб людина вивчала  всю суму фактів,  давала правдиву неупереджену інформацію,  а  не підганяла й не перекручувала її під заздалегідь намічену схему.  3 Хронологічний принцип вимагає обов’язкового закріплення у пам’яті хронологічних дат. Дати – це вирішальна умова  вивчення історії. Європейські народи мають два календарі: юліанський та григоріанський.  Юліанський календар діє з 1  січня  45 р. до н.е. за наказом Юлія Цезаря. Григоріанський відповідно –   з 1582 р. за наказом папи Римського Григорія ХІІІ. Різниця між  ними на сьогодні дорівнюється 13 дням.   Водночас європейські народи розподіляють розвиток історичного процесу на дві епохи: до нашої ери та нашу еру. За відлік  часу беруть Різдво Христове.   Зазначені основні методологічні принципи реалізуються через сукупність наукових дослідницьких методів, зокрема, виділяється метод діалектичної логіки. Він вимагає вивчення соціально-політичних процесів від найпростіших до найскладніших,   простежуючи розвиток на усіх стадіях його розвитку і в усій специфічності його перебігу.   Історія України використовує також міждисциплінарні (міжнаукові) методи, зокрема, методи соціальних досліджень, математичні, математичної статистики. Вони відкривають можливості  виявлення історичних закономірностей.   Особливу групу становлять специфічні історичні методи:   1 Порівняльно-історичний. Зіставляються різні стадії розвитку явища, які допомагають виявити специфічні риси, характер  та напрям розвитку.   

2 Ретроспективний метод (метод ретросказання).   Цей метод дає змогу вивчати минуле за більш пізніми ступенями  його розвитку, тому що кожний наступний містить елементи попереднього. Водночас метод ретросказання реалізується тоді, коли про явища минулого судять за тими наслідками,  причиною  яких воно було.   Серед основоположних принципів історичного пізнання слід  виокремити найбільш пріоритетні:   

• неупереджене ставлення до історичного минулого.  

• неупереджене ставлення до історії забезпечує принцип  пріоритетності історичного факту над його оцінкою.

• науковий плюралізм як норма історичного пізнання.   

• уникнення подвійних підходів при розгляданні однопорядкових явищ історичного характеру.  

• історію не можна і не потрібно судити, її треба розуміти, тобто вдаватися до глибокого наукового аналізу як основи  для розуміння історичного процесу.   

3  Основні джерела вивчення історії України.  Вивчення  історії ґрунтується на історичних джерелах.  Джерело з історії  України –  це матеріальний носій інформації,  які безпосередньо  відображають усі сфери діяльності людей.  Вилучити із джерел  інформацію,  реконструювати з її допомогою історичний процес  допомагає розділ історичної науки – джерелознавство. Це наука  про історичні джерела, теорію і практику їх використання в історичних дослідженнях.   У науці зараз виділяються п’ять основних типів історичних  джерел:   

1) Речові джерела –  це пам’ятки матеріальної культури –   археологічні знахідки (знаряддя виробництва,  предмети побуту,   монети),  а також архітектурні пам’ятники.  

2)Етнографічні джерела – це пам’ятки,  в яких знаходимо  дані про характер і особливості побуту, культури, звичаїв народу

3)Лінгвістичні джерела, тобто дані з історії розвитку мови.

4)Усні джерела –  народні пісні,  історичні думи,  перекази,   легенди, прислів’я, приказки тощо.

5) Писемні джерела є основою історичних знань. Писемні  джерела в свою чергу умовно поділяються на дві основні групи:   

• актові матеріали,  які є результатом діяльності різних  установ, організацій та офіційних осіб: грамоти, договори, протоколи, циркуляри, накази, статистичні дані тощо;   

• оповідні пам’ятки – літописи, спогади, щоденники, листи,   публіцистична, економічна література та інші твори.   

4 Наукова періодизація історії України. Розглянемо наукову періодизацію історії України.  Схеми періодизації розроблялися упродовж ХІХ-ХХ ст.  При цьому початкову наукову періодизацію історії України здійснив ще М.  Максимович – перший ректор Київського університету, історик,   фольклорист,  мовознавець,  громадський діяч,  а успішно  продовжили розробку М.  Драгоманов,  М.  Грушевський,   С. Томашівський, В. Липинський. Їхні схеми були покликані  відділити історію України від історії домінуючих націй, однак водночас вони розглядали її в контексті всесвітньої історичного процесу.   На нашу думку,  враховуючи досвід попередників,  сучасні  історичні концепції та методологічні принципи, можна запропонувати наступну періодизацію історії України:   

• Праісторія або стародавня доба.  Цей період розпочинається з появи первісних людей на теренах України (орієнтовно 1,5  млн років)  і закінчується появою перших державних  об’єднань східнослов’янських племен у Середньому Подніпров’ї  (VІ-ІХ ст.).   

• Середньовічна Україна. У рамках цього періоду розглядається княжа доба або Київська Русь від початку заснування  до роздрібненості (ІХ –  перша половина ХІV  ст.),  литовсько-11  польська доба (друга половина ХІV – перша половина ХVІ ст.)   

• Україна на порозі нового часу. У цьому періоді виділяється доба Українсько-козацької держави,  підвалини якої заклав Б. Хмельницький (друга половина ХVІІ – ХVІІІ ст.).   

• Українські землі під владою Російської та Австрійської імперій (кінець ХVІІІ – початок ХХ ст.). На цьому етапі  розпочинається національне відродження,  українці активно беруть участь у революціях 1848-1849  рр., 1905-1907  рр. Відбувається політизація українського національного руху,  яка спричиняє появу перших українських політичних партій.  Закінчується  період участю українців у першій світовій війні, яка стала для багатьох братовбивчою.   

• Боротьба за відновлення української державності  (1917-1920 рр.). Це період Української революції,  громадянської  війни та іноземної інтервенції. Саме у цей час змінили одна одну  такі політичні інституції, як Українська Центральна рада, Українська держава П.Скоропадського і Директорія. Також була проголошена незалежна Українська Народна Республіка.   

• Україна між двома світовими війнами (1920-1930-ті  роки ХХ ст.). Більша частина українських земель була об’єднана  у складі УРСР – складової частини СРСР. Українці пережили добу національного відродження. Однак з оформленням тоталітарного ладу його активні діячі були репресовані. У цю добу Україна пережила два голодомори (1921-1922  рр., 1932-1933  рр.)  та  “розселянювання”.  Західноукраїнські землі розвивалися у складі  Польщі, Румунії та Чехословаччини, які здійснювали колоніальну  політику.   

• Україна в роки Другої світової та Великої Вітчизняної війни (1939-1945 рр.). Розпочався цей період включенням західноукраїнських земель до складу УРСР та проведенням “радянізації”,  яка супроводжувалася репресіями. Напад Німеччини на  СРСР мав катастрофічні наслідки для України.  На її території  встановився жорсткий окупаційний режим. У відповідь – розгортання радянського і націоналістичного партизанського руху.   Утворилася УПА, яка повела боротьбу за відродження Української держави. Задля визволення України були створені радянською  владою чотири Українські фронти. Упродовж 1942-1944 рр.  відбувалося звільнення України Червоною армією.   

• Україна у повоєнний період, на шляху до незалежності (1945-1991  рр.).  Основні ознаки цього періоду: завершення  збирання основних етнічних земель українського народу в межах  однієї держави,  нова смуга масових репресій,  третій голодомор  1946-1947 рр., хрущовська “відлига”, брежнєвський “застій”, розгортання правозахисного та дисидентського руху,  горбачовська  “перебудова”,  катастрофа на ЧАЕС,  перші вибори до Верховної  Ради УРСР на альтернативній основі,  створення парламентської  опозиції –  Народної ради,  перші паростки багатопартійності,   прийняття Декларації про державний суверенітет,  студентське  голодування та перші страйки шахтарів,  державний заколот у  Москві та створення ДКНС, прийняття Акту про державний су-  веренітет,  референдум про незалежність,  припинення існування  СРСР.   

• Розбудова незалежної держави Україна (1991  р. –   сьогодення).  На цьому етапі відбулося створення правової бази  розвитку України як демократичної держави, запровадження на-  ціональної грошової одиниці, формування Збройних Сил, Націнальної гвардії, СБУ, митної служби. Було здійснено перехід до  ринкових відносин, оформилася багатопартійна політична система, прийнята Конституція 1996 р., проведена політична реформа.  Україна бере активну участь у миротворчих процесах ООН,   у програмі “партнерство заради миру”, в діяльності Ради Європи,   перебуває у складі СНД і є членом ГУАМ.   На основі цієї періодизації курс історії України буде поділятися на ряд тем, у яких розглядатимуться окремі етапи історичного розвитку суспільства та процеси державотворення.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

34971. Теории стоимости 60.5 KB
  Многие западные экономисты отрицают трудовой характер стоимости. Они акцентируют внимание на полезности потребительной стоимости товара как на главном мотиве к обмену. Трудовая теория стоимости Согласно этой теории в основе стоимости лежит общественно необходимое рабочее время затраты труда на производство товара при этом труд подразумевается не конкретный а абстрактный упрощённый и усреднённый для текущих типичных условий производства Адам Смит сделал значительный шаг вперёд в объяснении природы стоимости.
34972. Требования к бюджету 39.5 KB
  часто возникает ситуация когда доходы бюджета налоговые и неналоговые не покрывают все необходимые для соответствующего уровня бюджетной системы расходы. В мировой практике существуют следующие виды дефицита госбюджета: циклический дефицит спад деловой активности и сокращение налоговых поступлений. структурный дефицит положительное либо отрицательное сальдо бюджета при наличии естественного уровня безработицы при наличии естественного уровня ВВП при ставках налога и трансфертных платежей определенных законодательством. Источники...
34973. Теория и практика налогообложения 27 KB
  Субъект налога физическое или юридическое лицо которое согласно действующему законодательству обязано уплачивать налог. Объект налога доход или имущество с которого начисляется налог. Ставка налога размер налоговых начислений на единицу объекта налога. Пропорциональные ставки предполагают равное в процентном отношении обложение различных по своему денежному выражению объектов налога.
34974. Фискальная политика, ее цели и инструменты 24.5 KB
  Фискальная политика это политика регулирования правительством прежде всего совокупного спроса. Стимулирующая фискальная политика применяется при спаде имеет целью сокращение рецессионного разрыва выпуска и снижение уровня безработицы и направлена на увеличение совокупного спроса совокупных расходов. Сдерживающая фискальная политика используется при буме имеет целью сокращение инфляционного разрыва выпуска и снижение инфляции и направлена на сокращение совокупного спроса совокупных расходов.
34975. Факторы, обеспечивающие экономический рост 38 KB
  Краткосрочные колебания выпуска в научной литературе обычно относятся к теории деловых циклов и не являются предметом изучения для теории экономического роста. В отличие от экономического развития экономический рост количественный показатель. Экономический рост тесно связан с ростом общего благосостояния: ростом продолжительности жизни качества медицинского обслуживания уровня образования сокращением продолжительности рабочего дня и т.
34976. Теория сравнительных преимуществ 14.31 KB
  Внешнеторговый баланс страны соотношение стоимости товаров экспортированных и импортированных за один и тот же период времени. Внешнеторговый баланс включает фактически оплаченные и осуществленные в кредит товарные сделки. Внешнеторговый баланс составляется по отдельным странам и по группам государств. Торговый баланс имеет сальдо.
34977. НЕСТАБИЛЬНОСТЬ ГЛОБАЛЬНОЙ ЭКОНОМИКИ 25.5 KB
  Демографическая проблема порождена тем что во второй половине XX столетия начался демографический взрыв стремительный рост населения Земли. При этом возникла необычайная асимметрия в его динамике: 80 прироста мирового населения приходится на Азию Африку и Латинскую Америку. Быстрый рост населения в развивающихся странах вызывает ряд серьезных социальноэкономических осложнений. Здесь в национальных границах некоторых государств так быстро увеличивается численность населения что обнаруживаются признаки абсолютного перенаселения...
34978. Основные экономические проблемы общества 38 KB
  Что производить проблема выбора это принятие решений о том какие именно блага какого качества в каком количестве должны быть произведены. Как производить проблема эффективности это принятие решений о том с помощью каких ограниченных ресурсов и их комбинаций с помощью каких технологий будут произведены блага. Для кого производить проблема распределения это проблема связанная с распределением благ: кому достанутся произведенные блага и в каком количестве будет располагать ими экономический субъект. Количество созданных товаров...
34979. Экономика – особая сфера общественной жизни 28.5 KB
  Нормативная экономика это направление в экономической науке основанное на оценочных суждениях относительно того какой должна быть экономика цели экономического развития и экономическая политика. Позитивная экономика означает анализ фактов на основе которых формулируются принципы экономического поведения. Теоретическая экономика учит понимать сложный экономический мир вырабатывает экономический тип мышления.