6339

Ситема вищої освіти України

Реферат

Педагогика и дидактика

Ситема вищої освіти України План Вища освіта України: сутність та мета. Система вищої освіти України: Сутність та основні принципи побудови. Структура вищої освіти (освітні та освітньо-кваліфікаційні рівні). Основні тип...

Украинкский

2013-01-03

131.5 KB

5 чел.

Ситема вищої освіти України

План

  1.  Вища освіта України: сутність та мета.
  2.  Система вищої освіти України:
    1.  Сутність та основні принципи побудови.
    2.  Структура вищої освіти (освітні та освітньо-кваліфікаційні рівні).
    3.  Основні типи ВНЗ.
    4.  Оновлення системи вищої освіти України на сучасному етапі.
  3.  Управління вищою освітою в Україні.

Основні поняття до теми:  вища освіта (ВО), освітні рівні (неповна ВО, базова ВО, повна ВО), освітньо-кваліфікаційні рівні (молодший спеціаліст, бакалавр, спеціаліст, магістр), університет, інститут, академія, коледж (технікум), управління ВО, ректор, декан, завідувач кафедрою, факультет, кафедра.

  1.  
    Вища освіта України: сутність та мета

За Законом України “Про освіту”, що є базовим в освітній галузі,

освіта  розглядається як основа інтелектуального, культурного, духовного, соціального, економічного розвитку суспільства і держави, вона є пріоритетною сферою соціально-економічного, духовного і культурного розвитку суспільства.

 

У Законі України “Про вищу освіту” визначено:

вища освітарівень освіти, який здобувається особою у вищому навчальному закладі в результаті послідовного, системного та цілеспрямованого процесу засвоєння змісту навчання, який ґрунтується на повній загальній середній освіті й завершується здобуттям певної кваліфікації за підсумками державної атестації.

Державна політика у сфері освіти в Україні регулюється багатьма документами:

  •  Конституцією України;
    •  Законами України;
    •  постановами Верховної Ради України;
    •  указами й розпорядженнями Президента України;
    •  декретами, постановами, розпорядженнями Кабінету Міністрів України;
    •  нормативними документами (актами) Міністерства освіти і науки України та інших органів центральної виконавчої влади держави.

Законодавчою базою вищої  освіти в Україні є:

- Конституція України (1996 р.);

- Закон України “Про освіту” (1996 р.);

- Закон «Про вищу освіту» (2002 р.)

Мета вищої освітизабезпечення фундаментальної наукової, загальнокультурної, практичної підготовки фахівців, які мають визначити теми і рівень науково-технічного прогресу, формування інтелектуального потенціалу нації та всебічний розвиток особистості як найвищої цінності у суспільстві.

  1.  
    Система вищої освіти України:

2.1.Сутність та основні принципи побудови

Система вищої освіти України відображає мету і завдання суспільства, зумовлена законами його розвитку і виражає політику держави, потреби суспільного розвитку в галузі освіти і виховання спеціалістів вищої кваліфікації.

У ній знаходять свій вияв державна політика, рівень економіки і культури, національні особливості української народу, його традиції тощо.

Система вищої освіти – сукупність вищих навчальних закладів, освіти, які забезпечують фундаментальну наукову, професійну і практичну підготовку фахівців, здобуття громадянами освітньо-кваліфікаційних рівнів відповідно до їх покликання, інтересів і здібностей, а також удосконалення наукової та професійної підготовки, перепідготовку та підвищення кваліфікації працівників різних галузей народного господарства, освіти, культури, соціальної сфери.

Державна політика у галузі вищої освіти ґрунтується на принципах:

  •  доступності та конкурсності здобуття вищої освіти кожним громадянином України;
  •  гуманізму, демократизму, пріоритетності загальнолюдських  духовних  цінностей;  
  •  незалежності здобуття вищої освіти від впливу політичних партій, громадських і релігійних організацій;
  •  інтеграції системи вищої освіти України у світову систему вищої освіти при збереженні і розвитку досягнень та традицій української вищої школи;
  •  наступності процесу здобуття вищої освіти;
  •  державної підтримки підготовки фахівців для пріоритетних напрямів фундаментальних і прикладних наукових досліджень;
  •  гласності при формуванні структури та обсягів освітньої та професійної підготовки фахівців.

  1.  
    Структура вищої освіти

(освітні та освітньо-кваліфікаційні рівні)

Закон України “Про вищу освіту ” чітко визначає структуру вищої освіти в Україні.

До структури вищої освіти входять освітні й освітньо-кваліфікаційні рівні:

освітні рівні:

  •  неповна вища освіта;
  •  базова вища освіта;
  •  повна вища освіта;

освітньо-кваліфікаційні рівні:

  •  молодший спеціаліст;
  •  бакалавр;
  •  спеціаліст,
  •  магістр.

У вищих навчальних закладах підготовка за напрямами і спеціальностями фахівців всіх освітніх та освітньо-кваліфікаційних рівнів здійснюється за відповідними освітньо-професійними програмами ступнево або неперервно залежно від вимог до рівня оволодіння певною сукупністю умінь та навичок, необхідних для майбутньої професійної діяльності.

Освітні рівні вищої освіти

Неповна вища освіта освітній рівень вищої освіти особи, який характеризує сформованість її інтелектуальних якостей, що визначають розвиток особи як особистості і є достатніми для здобуття нею кваліфікацій за освітньо-кваліфікаційним рівнем молодшого спеціаліста.

Базова вища освітаосвітній рівень вищої освіти особи, який характеризує сформованість її інтелектуальних якостей, що визначають розвиток особи як особистості і є достатніми для здобуття нею кваліфікацій за освітньо-кваліфікаційним рівнем бакалавра.

Повна вища освітаосвітній рівень вищої освіти особи, який характеризує сформованість її інтелектуальних якостей, що визначають розвиток особи як особистості і є достатніми для здобуття нею кваліфікацій за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста або магістра.

Вищу освіту мають особи, які завершили навчання у вищих навчальних закладах, успішно пройшли державну атестацію відповідно до стандартів вищої освіти і отримали відповідний документ про вищу освіту державного зразка.

Державна атестація осіб, які закінчують вищі навчальні заклади усіх форм власності, здійснюється державною екзаменаційною комісією. Положення про державну екзаменаційну комісію затверджується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі освіти і науки.

Освітньо-кваліфікаційні рівні вищої освіти

Молодший спеціалістосвітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти особи, яка на основі повної загальної середньої освіти здобула неповну вищу освіту, спеціальні уміння та знання, достатні для здійснення виробничих функцій певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посад у певному виді економічної діяльності.

Особам, які завершили навчання в акредитованому вищому професійному училищі, центрі професійно-технічної освіти, може присвоюватись освітньо-кваліфікаційний рівень молодшого спеціаліста за відповідним напрямом (спеціальністю), з якого також здійснюється підготовка робітників високого рівня кваліфікації.

Бакалавросвітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти особи, яка на основі повної загальної середньої освіти здобула базову вищу освіту, фундаментальні і спеціальні уміння та знання щодо узагальненого об’єкта праці (діяльності), достатні для виконання завдань та обов’язків (робіт) певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посад у певному виді економічної діяльності.

Підготовка фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра може здійснюватися на основі освітньо-кваліфікаційного рівня молодшого спеціаліста.

Спеціалістосвітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти особи, яка на основі освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра здобула повну вищу освіту, спеціальні уміння та знання, достатні для виконання завдань та обов’язків (робіт) певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посад у певному виді економічної діяльності.

Магістр – освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти особи, яка на основі освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра здобула повну вищу освіту, спеціальні уміння та знання, достатні для виконання професійних завдань та обов’язків (робіт) інноваційного характеру певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посад у певному виді економічної діяльності.

Підготовка фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня магістра може здійснюватися на основі освітньо-кваліфікаційного рівня спеціаліста.

2.3.Основні типи ВНЗ

Основним компонентом структури системи вищої освіти є вищий навчальний заклад.

Вищий навчальний заклад – освітній, освітньо-науковий заклад, який заснований і діє відповідно до законодавства про освіту, реалізує згідно з наданою ліцензією освітньо-професійні програми вищої освіти за певними освітніми та освітньо-кваліфікаційними рівнями, забезпечує навчання, виховання та професійну підготовку громадян відповідно до їх покликання, інтересів, здібностей та нормативних вимог у галузі вищої освіти, а також здійснює наукову і науково-технічну діяльність.

 

За формою власності ВНЗ поділяються на три типи:

вищий навчальний заклад державної форми власності – вищий навчальний заклад, заснований державою, що фінансується з державного бюджету і підпорядковується відповідному центральному органу виконавчої влади.

вищий навчальний заклад комунальної форми власності – вищий навчальний заклад, заснований місцевими органами влади, що фінансується з місцевого бюджету і підпорядкований місцевим органам влади.

вищий навчальний заклад приватної форми власності – вищий навчальний заклад, заснований на приватній власності і підпорядкований власнику (власникам).

Відповідно до Закону «Про вищу освіту» встановлюються такі рівні акредитації вищих навчальних закладів:

  •  вищий навчальний заклад першого рівня акредитації – вищий навчальний заклад, у якому здійснюється підготовка фахівців за спеціальностями освітньо-кваліфікаційного рівня молодшого спеціаліста;

  •  вищий навчальний заклад другого рівня акредитації – вищий навчальний заклад, у якому здійснюється підготовка фахівців за спеціальностями освітньо-кваліфікаційного рівня молодшого спеціаліста та за напрямами підготовки освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра;

  •  вищий навчальний заклад третього рівня акредитації – вищий навчальний заклад, у якому здійснюється підготовка фахівців за напрямами освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра, спеціальностями освітньо-кваліфікаційного рівня спеціаліста, а також за окремими спеціальностями освітньо-кваліфікаційного рівня магістра;

  •  вищий навчальний заклад четвертого рівня акредитації – вищий навчальний заклад, у якому здійснюється підготовка фахівців за напрямами освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра, спеціальностями освітньо-кваліфікаційних  рівнів спеціаліста, магістра.

Відповідно до існуючих напрямів освітньої діяльності в Україні діють вищі навчальні заклади таких типів:

університетбагатопрофільний вищий навчальний заклад четвертого рівня акредитації, який проводить освітню діяльність, пов’язану із здобуттям певної вищої освіти та кваліфікації широкого спектра природничих, гуманітарних, технічних, економічних та інших напрямів науки, техніки, культури і мистецтв, проводить фундаментальні та прикладні наукові дослідження, є провідним науково-методичним центром, має розвинуту інфраструктуру навчальних, наукових і науково-виробничих підрозділів, відповідний рівень кадрового і матеріально-технічного забезпечення, сприяє поширенню наукових знань та здійснює культурно-просвітницьку діяльність.

Можуть створюватися класичні та профільні (технічні, технологічні, економічні, педагогічні, медичні, аграрні, мистецькі, культурологічні тощо) університети;

академіявищий навчальний заклад четвертого рівня акредитації, який провадить освітню діяльність, пов’язану із здобуттям певної вищої освіти та кваліфікації у певній галузі науки, виробництва, освіти, культури і мистецтва, проводить фундаментальні та прикладні наукові дослідження, є провідним науково-методичним центром у сфері своєї діяльності і має відповідний рівень кадрового та матеріально-технічного забезпечення;

інститутвищий навчальний заклад третього або четвертого рівня акредитації або структурний підрозділ університету, академії, який провадить освітню діяльність, пов’язану із здобуттям певної вищої освіти та кваліфікації у певній галузі науки, виробництва, освіти, культури і мистецтва, проводить наукову, науково-методичну та науково-виробничу діяльність і має відповідний рівень кадрового та матеріально-технічного забезпечення;

консерваторія (музична академія)вищий навчальний заклад третього або четвертого рівня акредитації, який провадить освітню діяльність, пов’язану із здобуттям певної вищої освіти та кваліфікації у галузі культури і мистецтва – музичних виконавців, композиторів, музикознавців, викладачів музичних дисциплін, проводить наукові дослідження, є провідним центром у сфері своєї діяльності і має відповідний рівень кадрового та матеріально-технічного забезпечення;

коледжвищий навчальний заклад другого рівня акредитації або структурний підрозділ вищого навчального закладу третього або четвертого рівня акредитації, який провадить освітню діяльність, пов’язану із здобуттям певної вищої освіти та кваліфікації у споріднених напрямах підготовки (якщо є структурним підрозділом вищого навчального закладу третього або четвертого рівня акредитації або входить до навчального чи навчально-науково-виробничого комплексу) або за кількома спорідненими спеціальностями і має відповідний рівень кадрового та матеріально-технічного забезпечення;

технікум (училище) – вищий навчальний заклад першого рівня акредитації або структурний підрозділ вищого навчального закладу третього або четвертого рівня акредитації, який провадить освітню діяльність, пов’язану із здобуттям певної вищої освіти та кваліфікації за кількома спорідненими спеціальностями, і має відповідний рівень кадрового та матеріально-технічного забезпечення.

2.4.Оновлення системи вищої освіти України

на сучасному етапі

Державна політика у сфері освіти в Україні спрямована на реформування освітньої галузі на національних традиціях з урахуванням світових освітніх тенденцій та економічних можливостей держави з метою забезпечення всебічного розвитку людини як особистості та найвищої цінності суспільства, розвитку її таланту, розумових і фізичних здібностей, виховання високих моральних якостей, формування громадян, здатних до свідомого вибору, збагачення на цій основі інтелектуального, творчого, культурного потенціалу народу, підвищення його освітнього рівня, забезпечення народного господарства кваліфікованими фахівцями.

В Законі України “Про вищу освіту” передбачені стратегічні напрями розвитку освіти в Україні: 

  •  фундаменталізація освіти;
  •  модернізація освіти;
  •  національний характер вищої освіти, ідея народності освіти і пріоритету загальнолюдських цінностей;
  •  актуалізація гуманітарних пріоритетів, перш за все в ситуації сучасної глобалізації світу;
  •  гуманістичний підхід до освіти;
  •  неперервність вищої освіти;
  •  диверсифікація й гнучкість вищої освіти;
  •  впровадження інноваційних форм навчання в системі вищої освіти.

 

З метою входження в Болонський процес в Україні необхідно:

  •  здійснити ретельний аналіз вищої освітньої системи, що наявна сьогодні в Україні. Адже в нас дотепер немає повної ясності в співвідношенні різних освітніх циклів, ступенів та різних кваліфікацій. Норми закону і постанови уряду погано погоджені між собою;
  •  ввести ступеневу структуру вищої освіти;
  •  здійснити адаптацію до українських умов системи, побудованої на двох основних циклах навчання;
  •  сформувати систему стандартів вищої освіти із застосуванням прийнятих у Європі критеріїв, механізмів та методів оцінювання якості вищої освіти.


3.Управління вищою освітою України

 Вищі навчальні заклади III–IV рівнів акредитації мають традиційну структуру. Їхніми структурними підрозділами є:

  •  кафедри;
  •  факультети;
  •  відділення;
  •  інститути;
  •  філії;
  •  бібліотеки тощо.

Функціонування названих підрозділів здійснюється відповідно до вимог Закону України “Про вищу освіту”.

Структурними підрозділами вищого навчального закладу І та II рівнів акредитації є відділення і предметні (циклові) комісії.

Структурними підрозділами вищого навчального закладу IV рівня акредитації можуть бути наукові, навчально-наукові, науково-дослідні та науково-виробничі інститути.

 Вищий навчальний заклад може мати у своєму складі підготовчі відділення (підрозділи), підрозділи перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів, лабораторії, навчально-методичні кабінети, комп’ютерні та інформаційні центри, навчально-виробничі та творчі майстерні, навчально-дослідні господарства, виробничі структури, видавництва, спортивні комплекси, заклади культурно-побутового призначення та інші підрозділи, діяльність яких не заборонена законодавством.

Управління у ВНЗ здійснюється на трьох рівнях структурних підрозділів:

  •  ВНЗ
  •  факультет;
  •  кафедра

Безпосереднє управління діяльністю вищого навчального закладу здійснює його керівник – ректор (президент), начальник, директор.

Управління факультетом здійснює декан, а кафедрою – завідувач.

Відповідно до напрямів діяльності у ВНЗ ректор та декани формують свої управлінські команди:

  •  проректор (заступник декана) з навчально-методичної роботи;
  •  проректор (заступник декана) з виховної роботи;
  •  проректор (заступник декана) з наукової роботи;
  •  проректор міжнародних зв’язків;
  •  проректор (заступник декана) з організаційної роботи;

Колегіальними органами управління у ВНЗ є:

  •  Вчена рада ВНЗ;
  •  Вчена рада факультету;
  •  засідання кафедри.

Вчену раду вищого навчального закладу очолює її голова – керівник вищого навчального закладу (ректор).

 

До складу вченої ради вищого навчального закладу входять за посадами заступники керівника вищого навчального закладу, декани, головний бухгалтер, керівники органів самоврядування вищого навчального закладу, а також виборні представники, які представляють науково-педагогічних працівників і обираються з числа завідувачів кафедр, професорів, докторів наук; виборні представники, які представляють інших працівників вищого навчального закладу і які працюють у ньому на постійній основі, відповідно до квот, визначених у статуті вищого навчального закладу.

10% складу Вченої ради ВНЗ та факультетів складають студенти.

Рішення вченої ради вищого навчального закладу вводяться в дію рішеннями керівника вищого навчального закладу.

За аналогією працюють Вчені ради факультетів, які очолюють декани.

 У національному вищому навчальному закладі в обов’язковому порядку створюється наглядова рада.

Наглядова рада розглядає шляхи перспективного розвитку вищого навчального закладу, надає допомогу його керівництву в реалізації державної політики у галузі вищої освіти і науки, здійснює громадський контроль за діяльністю керівництва вищого навчального закладу, забезпечує ефективну взаємодію вищого навчального закладу з органами державного управління, науковою громадськістю, суспільно-політичними та комерційними організаціями в інтересах розвитку вищої освіти.

Склад наглядової ради національного вищого навчального закладу затверджується Кабінетом Міністрів України.

Положення про наглядову раду національного вищого навчального закладу затверджує голова наглядової ради за погодженням зі спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі освіти і науки.

Термін повноваження Наглядової ради становить не менше ніж три роки, але не більше ніж п’ять років.

Наглядова рада може бути створена також у вищому навчальному закладі третього або четвертого рівнів акредитації за погодженням зі спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі освіти і науки або іншим центральним органом виконавчої влади, у підпорядкуванні якого перебуває вищий навчальний заклад.

Для вирішення поточних питань діяльності вищого навчального закладу третього або четвертого рівнів акредитації створюються робочі органи:

ректорат;

деканати;

приймальна комісія.

Положення про робочі органи затверджуються наказом керівника вищого навчального закладу відповідно до статуту вищого навчального закладу.

Для вирішення поточних питань діяльності вищого навчального закладу першого або другого рівнів акредитації створюються робочі органи:

адміністративна рада;

приймальна комісія.

Дорадчим органом вищого навчального закладу першого або другого рівнів акредитації є педагогічна рада. Педагогічну раду очолює керівник вищого навчального закладу. До складу педагогічної ради входять заступники директора, завідувачі відділень, завідувачі бібліотеки, голови предметних (циклових) комісій, педагогічні працівники, головний бухгалтер.

Положення про робочі та дорадчі органи затверджуються наказом керівника вищого навчального закладу відповідно до статуту вищого навчального закладу.

Вищим колегіальним органом громадського самоврядування вищого навчального закладу третього або четвертого рівнів акредитації є загальні збори (конференція) трудового колективу.

Порядок скликання вищого колегіального органу громадського самоврядування та його роботи визначається статутом вищого навчального закладу.

У вищому колегіальному органі громадського самоврядування повинні бути представлені всі групи працівників вищого навчального закладу. Не менше ніж 75 відсотків загальної чисельності делегатів (членів) виборного органу повинні становити педагогічні або науково-педагогічні працівники вищого навчального закладу.

Вищий колегіальний орган громадського самоврядування скликається не рідше ніж один раз на рік.

Література

Основна:

  1.  Алексюк А.М.Педагогіка вищої освіти України. Історія. Теорія. – К.: Либідь, 1998. – 558 с.
  2.  Вітвицька С.С. Основи педагогіки вищої школи. - К.: Центр. Навчальної  літератури, 2003. – 316 с.
  3.  Гончаренко С.У. Педагогічні дослідження: Методологічні поради молодим науковцям. – Київ – Вінниця: ДОВ „Вінниця”, 2008. – 278 с.
  4.  Кузьмінський А.І. Педагогіка вищої школи: Навч. посіб. – К.: Знання, 2005. – 486 с.
  5.  Лекції з педагогіки вищої школи: Навч. посібник /За ред. В.І.Лозової. – Харків: „ОВС”, 2006. – 496 с.
  6.  Педагогіка вищої школи: Навч. посібник /За ред. З.Н.Курлянд. – К.: Знання, 2005. – 399 с.
  7.  Фіцула М.М. Педагогіка вищої школи: Навчальний посібник. – К.: „Академвидав”, 2006. – 352 с.

Додаткова:

  1.  Болонський процес: Нормативно-правові документи / Укл. З.І. Тимошенко, І.Г. Оніщенко, А.М. Греков. – К.: Вид-во Європ. Ун-ту, 2004. – 102 с.
  2.  Вища освіта в Україні: Навч. посібник /В.Г.Кремень, С.М.Ніколаєнко, М.Ф.Степко та ін.. – К., 2005. – 327 с.
  3.  Гура О.І. Педагогіка вищої школи: вступ до спеціальності: Навчальний посібник. – К., 2005. – 224 с.
  4.  Закон України «Про вищу освіту» //Освіта в Україні. Нормативна база (2-е вид.). – К., 2006. – С.40-92.


Данной работой Вы можете всегда поделиться с другими людьми, они вам буду только благодарны!!!
Кнопки "поделиться работой":

 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

37817. Ретуширование и восстановление 567.5 KB
  Использовать инструменты Heling Brush Лечащая кисть и Ptch Заплатка для смешивания исправлений. Использовать инструмент History Brush Историческая кисть для частичного восстановления изображения в предыдущее состояние. На панели параметров инструмента откройте всплывающую палитру Brush Кисть и выберите кисть среднего размера с мягкими краями например кисть Soft Round 21. На панели параметров инструмента в открывающемся списке Brush Кисть выберите кисть диаметром примерно 13 пикселов.
37818. Обработка контуров в растровом графическом редакторе Adobe Photoshop 1.04 MB
  Задачи: научиться выполнять корректировку контура посредством простого переноса фрагментов изображения; научиться применять средство Liquify для обработки контуров человека. Корректировка контура с помощью простого переноса фрагментов изображения Данная методика предназначена для корректировки контура посредством простого переноса фрагментов изображения. Выполняя данное упражнение вы уменьшите объем ягодиц и бедер посредством простого переноса фрагментов изображения: До обработки После обработки Рис. Сравнение изображения До...
37819. встановлення ОС Windows 98 33.5 KB
  Якщо з розділами все гаразд то починаємо встановлення ОС.exe Після запуску система автоматично почне встановлення. Вибираємо необхідну мову встановлення.
37820. Логические основы редактирования 39 KB
  Необычный фестиваль на Кубани Почти 300 участниц представляющих 29 регионов страны съехались в Краснодар на первый фестиваль женского спорта России. Прошли уже две спартакиады трудящихся в Самаре и Тамбове теперь вот женский фестиваль. Зато фестиваль удался на славу. Краснодарцы очень тепло встречали фестиваль.
37821. Вычислить количество букв d и c в потоке данных (поток данных ввести произвольно на клавиатуре) и вывести результат на экран 14.89 KB
  Вывод: выполняя лабораторную работу, я научилась работать с потоками данных.
37822. Робота із утилітою SiSoftware Sandra 26 KB
  SiSoftwre Sndr розроблена для роботи в ОС Windows 32. Запустити програму SiSoftwre Sndr Ознайомитись із меню програми. За допомогою SiSoftwre Sndr отримати інформацію про систему список підключених пристроїв.
37823. РЕКУРСИВНЫЕ ФИЛЬТРЫ 143.5 KB
  = Координаты нуля фильтрапробки на zплоскости. = Частота режекции в единицах главного диапазона Ширина фильтрапробки на уровне 0.9 полосы подавления должна быть равна Гц = Координаты нуля фильтрапробки на zплоскости.
37824. Діагностика комп’ютерних мереж 866.5 KB
  Головне вікно програми EtherSnoop Для роботи процесу перехоплення пакетів оберіть мережений інтерфейс вбудованої або зовнішньої мережевої карти що обирається за допомогою списку зображеного на рисунку 2. Рисунок 2 – Список для вибору мережевого інтерфейсу Для налагодження режиму перехоплення пакетів виконуються три етапи підготовки: Виділення буферу – розміру пам’яті для збереження інформації про перехоплені пакети рис. Рисунок 3 – Вікно налагодження розміру буфера Рисунок 4 – Вибір фільтру пакетів Рисунок 5 – Вибір...
37825. Безпека в мережі 226 KB
  Перераховані порушення роботи в мережі викликали необхідність створення різних видів захисту інформації. Умовно їх можна розділити на три класи: засоби фізичного захисту; програмні засоби антивірусні програми системи розмежування повноважень програмні засоби контролю доступу; адміністративні міри захисту доступ у приміщення розробка стратегій безпеки фірми і т. Одним із засобів фізичного захисту є системи архівації і дублювання інформації. Для боротьби з комп'ютерними вірусами найбільше часто застосовуються антивірусні...