ID: 6343

Название работы: Екологічні фактори

Категория: Реферат

Предметная область: Экология и защита окружающей среды

Описание: Екологічні фактори Поняття про екологічні фактори, їх види Абіотичні фактори. Біотичні фактори. Антропогенні фактори. Дія екологічних факторів. I. ПОНЯТТЯ ПРО ЕКОЛОГІЧНІ ФАКТОРИ, ЇХ ВИДИ. В процесі еволюційного ро...

Язык: Украинкский

Дата добавления: 2013-01-03

Размер файла: 132.5 KB

Работу скачали: 24 чел.

Екологічні фактори

1.  Поняття про екологічні фактори, їх види
2.  Абіотичні фактори.
3.  Біотичні фактори.
4.  Антропогенні фактори.
5.  Дія екологічних факторів.

I. ПОНЯТТЯ ПРО ЕКОЛОГІЧНІ ФАКТОРИ,  ЇХ ВИДИ.

В процесі еволюційного розвитку кожний вид організмів пристосовується до певних умов, поза якими існувати не може.

Екологічні фактори – всі складові (елементи) природного середовища, які впливають на існування й розвиток організмів і на які живі істоти реагують реакціями пристосування (за межами здатності пристосування настає смерть). 

Виділяють три основних групи факторів за характером походження:

1. абіотичні фактори - зумовлюються дією неживої природи і поділяються на:

-     кліматичні (температура, світло, сонячна радіація, опади, вітер);

едафічні (механічний склад грунту, гумус. водні й теплові властивості грунту,

кислотність, солоність грунту тощо);

•  - засолені грунти – солонець, очиток їдкий,

- кислі грунти – сфагнуми, плавун булавоподібний,

- з високим вмістом калію – білотка альпійська, біла акація, материнка.

орографічні (рельєф, нахил схилу, експозиція):

•  північні схили Гімалаїв – пустельні, південні вкриті тропічними лісами.

геологічні (гірські породи, ерозія схилів, паводки. землетруси, морські припливи і

відпливи, вулканічна діяльність тощо).

•  в зонах дії припливів та відпливів утворилися специфічні мангрові ліси з унікальним видовим складом рослин та тварин.

2. біотичні фактори - дія одних організмів на інші, включаючи всі взаємовідносини між

ними;

3. антропогенні фактори – вплив на живу природу життєдіяльності людини

(лісокористування, риболовля, мисливство, туризм, меліорація, забруднення атмосфери, водних об’єктів, грунтів тощо).

•  За результатом вплив людини умовно поділяють на позитивний та негативний. Людина може навіть істотно змінювати ландшафт. Так, у країнах Середземномор’я, особливо в Греції, свійські тварини (вівці, кози) ще за античних часів винищували багату та різноманітну рослинність. Великих втрат зазнали ліси нашої планети, особливо Європи, Малої Азії, Північної Африки, Куби. Тепер загроза нависла над сельвою Південної Америки.

За характером дії розрізняють:

1. Стабільні чинники - ті, що не змінюються протягом тривалого часу (земне тяжіння,

сонячна стала, склад атмосфери та інші). Вони зумовлюють загальні пристосування організмів, визначають належність їх до мешканців певного середовища планети Земля.

2. Змінні чинники -  в свою чергу, поділяються на:

закономірно змінні - періодичність добових і сезонних змін. Ці фактори зумовлюють певну циклічність у житті організмів (міграції. сплячку, добову активність та інші періодичні явища і життєві ритми).

випадково змінні - об'єднують біотичні, абіотичні і антропогенні фактори, дія яких повторюється без певної періодичності (коливання температури, дощ, вітер, град, епідемії, вплив хижаків та інші).

Вважають, що загальна кількість екологічних факторів становить близько 60-ти; існує і спеціальна класифікація: 

1) фактори часу (еволюційні, історичні, діючі);

2) фактори періодичності (періодичні і неперіодичні);

3) фактори первинні і вторинні;

4) фактори за походженням (космічні, абіотичні, біотичні, природно-антропогенні,

техногенні, антропогенні);

5) фактори за середовищем виникнення (атмосферні, водні, геоморфологічні, фізіологічні, генетичні, екосистемні);

6) фактори за характером (інформаційні, фізичні, хімічні, енергетичні, біогенні, комплексні, кліматичні);

7) фактори за об’єктом впливу (індивідуальні, групові, видові, соціальні);

8) фактори за ступенем впливу (летальні, екстремальні, обмежуючі, турбуючі, мутагенні);

9) фактори за умовами дії (залежні чи незалежні від щільності організмів);

10)фактори за спектром впливу (вибіркової чи загальної дії).

Екологічні дослідження, пов’язані з вивченням впливу екологічних факторів на існування й розвиток окремих видів організмів. взаємозв’язків з довкіллям, е предметом науки аутекології.

II.  АБІОТИЧНІ ФАКТОРИ.

Абіотичні фактори — це елементи неживої природи з їхніми фізичними і хімічними властивостями.

•  основні кліматичні фактори :
  •  температура:

Температура на земній поверхні залежить від географічної широти місцевості та її висоти над рівнем моря. Крім того, вона змінюється з порами року. В зв'язку з цим у тварин і рослин виробились різні пристосування до температурних умов. У більшості організмів процеси життєдіяльності відбуваються в інтервалі температур від 4 °С до +40—45 °С. Цим пояснюють бідність форм життя в арктичних районах і тундрі.

Для кожного виду характерна оптимальна температура і крайні межі виживання, за яких ще відбуваються процеси життєдіяльності. Виробилися вони в процесі добору і пристосування до умов існування.

Пойкілотермні організми – температура тіла залежить від температури зовнішнього середовища (рослини і всі тварини за винятком птахів і ссавців).

Інтенсивність життєдіяльності і темпи розвитку цих організмів залежать від зовнішньої температури.

Хоча температура тіла пойкілотермних організмів визначається температурою зовнішнього середовища, однак і вони здатні частково її змінювати. Рослини уникають перегрівання регулюванням випаровування шляхом автоматичного відкривання і закривання продихів. Тваринні організми регулюють випаровування через шкірні пори і дихальні шляхи.

•  У деяких гуртових комах (наприклад, бджіл) температура тіла підтримується способом колективної терморегуляції. Тіло окремої бджоли має температуру навколишнього середовища, а бджолина сім'я, в якій налічується кілька тисяч особин, виділяє стільки теплоти, що у вулику встановлюється стала температура 34—350 С, що необхідно для розвитку личинок.
•  Сон-трава, яка розквітає ще в холодні весняні дні, завдяки форми квітки фокусує сонячні промені в центрі чашечки, де відбувається запліднення; навіть за температурою 00С в квітці вона становить +80С; синьо-фіолетове забарвлення пелюсток дає змогу повніше поглинати сонячну енергію, зокрема інфрачервоне (теплове) випромінювання.

Гомойотермні органіми – температура тіла в значній мірі регулюються автономно (птахи й ссавці). Це забезпечило їм розселення в усіх кліматичних зонах.

У гомойотермних тварин стала температура тіла забезпечується зміною окисновідновних процесів, які продукують теплоту, а також пристосуваннями для охолодження. У більшості ссавців охолодження досягається внаслідок випаровування поту з поверхні шкіри і вологи зі слизових оболонок. Волосяний покрив ссавців і пір'я птахів також забезпечують терморегуляцію. В гніздах тварин (норах, лігві) створюється своєрідний, найсприятливіший для них мікроклімат.

У більшості птахів температура зазвичай становить близько 40 °С, а у ссавців — близько 37 °С, ця ж температура підтримується як в умовах високої зовнішньої температури, так і на морозі. Однак у молодих тварин іноді механізми терморегуляції ще не досконалі, і вони на перших порах потребують материнського тепла.

•  вологість:

водний дефіцит - рослини:

•  ксерофіти – можуть мати видозмінені листки (колючки у кактусів), або бути безлистими;
•  деякі мають глибокі корені (верблюжа колючка – до 16 м);
•  у ковили листки складаються в трубочки, продихами в середину, що сприяє зменшенню випаровування.
•  сукуленти – запасають воду в дощову погоду і потім повільно її витрачають під час посухи (очиток, кактуси, агави, молодило).
•  рослини-ефемери мають короткий вегетаційний період (зірочки маленькі, тюльпан, мак, шафран) і навесні до настання посушливого періоду встигають відквітувати, утворити насіння, запасти поживні речовини в цибулинах, кореневищах, бульбах.

водний дефіцит – тварини:

•  отримують воду з їжею (гобійський тушканчик);
•  на безводневий період відкладають багато жиру, під час окислення якого і організмі утворюються молекули води
•  впадають в літню сплячку (гризуни, черепахи)
•  рятуються від спеки і втрати вологи, ховаючись в день в нори
•  великі ссавці пустель (сайгак, кулан) можуть здійснювати міграції на далекі відстані в пошуках води.

•  світло:

В спектрі сонячного світла виділяють три біологічно нерівнозначні зони: ультрафіолетову, видиму та інфрачервону.

•  Під дією ультрафіолетового випромінювання в клітинах ссавців виробляється дуже важливий вітамін D3. Тому такі тварини, як лисиці, борсуки, вовки виносять своїх малеч з лігв на відкриті площадки, щоб на них падали сонячні промені.
•  Видиме випромінювання особливо необхідне для життя. Воно використовується зеленими рослинами для фотосинтезу. Більшість тварин добре розрізняють це випромінювання, без нього неможливе орієнтування в просторі за допомогою зору. Розвиток кольорового зору спричинив у процесі природного добору формування тварин різного забарвлення, що часто має захисне значення, і забарвлення квіток, які приваблюють до себе комах - запилювачів.
•  Інфрачервоне випромінювання найбагатше на теплову енергію. Поглинаючись тканинами тварин і рослин, воно спричинює їх нагрівання. З ним пов'язана інтенсивність фізіологічних процесів у рослинах і організмах пойкілотермних тварин.

інтенсивність освітлення впливає на активність тварин, що ведуть:

•  денний спосіб життя (метелики, ящірки)
•  присмерковий (комарі, хрущі)
•  нічний спосіб життя (сова, гримуча змія)

рослини:

•  можуть повертати до Сонця стебло чи листя (соняшник, філодендрон)
•  квітнуть увечері і вночі (матіола), оскільки їхніми запилювачами є нічні комахи
•  при проходженні сонячних променів крізь товщу води хвилі з різною довжиною по-різному поглинаються, тому вище розміщуються зелені, нижче – бурі, а за ними – червоні водорості.

світлолюбні рослини (геліофіти) – лучні трави (тимофіївка лучна), степові (ковила, перекотиполе), пустельні (верблюжа колючка, саксаул, кактуси), лісові дерева першого ярусу та трави-ефемери (анемона, ряст).

тіньовитривалі рослини (сціофіти) – рослини нижчих ярусів фітоценозів (кислиця, копитняк, вороняче око)

•  вітер:

Вплив вітру може бути прямим і непрямим. Прямий вплив багатогранний, це перш за все механічна дія: вітролом, пошкодження дерев і кущів. Формотворча роль вітру помітна на багатьох рослинах відкритих місць – тундр, степів, напівпустель, пустель (прапороподібні, сланкі і карликові форми тощо). При побічному впливі змінюється обстановка для зростання рослин: видування грунту, оголення коренів, засипання рослин піском, снігові заноси, температурні перепади.

 Позитивний вплив вітру в житті рослин виявляється в перехресному запиленні. Насамперед це дерева (сосна, дуб, ялина, ліщина, тис), майже всі злакові, осоки, хміль, коноплі, рослини тундри та високогірних поясів, де немає комах. Насіння та плоди рослин також переносяться на великі відстані (до 40 км) за допомогою вітру.

•  сніговий покрив:
•  чорниця, брусниця, буяхи (голубика)

•  кількість опадів:
•  листя тропічних рослин
•  напрямок волосся хутра ленінців.

III.  БІОТИЧНІ ФАКТОРИ.

Біотичні фактори – це різні форми взаємодій між особинами в популяціях і між популяціями в угрупованнях. Біотичні фактори створюються сукупністю живих організмів.

Типи біотичних факторів:

1.  Внутрішньовидові взаємовідносини:

•  Поодинокий спосіб життя (особини живуть окремо, утворюючи пари тільки на репродуктивний період - тетеруки).
•  Сімейний спосіб життя (особини утворюють пари на тривалий період - лебеді) - полегшує вигодовування пташенят.
•  Зграйний спосіб життя (об’єднання тварин в угруповання - птахи) - переваги при небезпеці нападу хижака, при міграції.
•  Стадо (найбільш стійка форма угруповання організмів - копитні) - „дзеркальце” при втечи від хижака.
•  Колонії (бджоли, терміти) - терморегуляція та інше.
•  Прайди (окремий прайд включає одного самця, 2-3 самок та декілька особин молодняку - леви).
•  Міські синиці, щоб їх краще було чути, вимушені співати на більш високих нотах. Але внаслідок цього сільські синиці перестають розуміти своїх родичів.

1.  Міжвидові взаємовідносини:

•  cимбіоз – форма тривалого співжиття організмів різних видів, при якому обидва організми (симбіонти) мають від цього певну користь, або ж не отримують шкоди. Проявами симбіозу є мутуалізм і коменсалізм.
•  мутуалізм – представники двох видів організмів своєю життєдіяльністю сприяють один одному;
  •  Комахи, збираючи нектар, запилюють квіти; мурашки, опікаючи попелиць, живляться їхніми солодкими виділеннями.
  •  лишайники – особливі організми, утворені в результаті симбіозу водорості і гриба, з новими морфологічними, фізіологічними та екологічними властивостями. Гриб дає притулок, постачає воду і мінеральну речовину водорості. а водорість синтезує органічну речовину.
•  коменсалізм – коли від співжиття представників двох видів виграє один вид, не завдаючи шкоди іншому;
•  Коменсальні зв’язки дуже поширені в природі. Вони пов’язані з розміщенням, добуванням та розподілом їжі. Наприклад, великі ссавці (олені, лосі, вовки та ін.), які розповсюджувачами плодів насіння, безпосередньої вигоди або шкоди від цього не дістають, але цими плодами і насінням живляться інші тварини.
•  Рибка–прилипайко знаходить захист і живиться біля акул.

•  конкуренція – боротьба між представниками різних видів за їжу, повітря, воду, життєвий простір; боротьба тим жорстокіша, чим більш споріднені й близькі за вимогами до умов середовища види, що конкурують;
•  пряма конкуренція (або інтерференція) – здійснюється шляхом прямого впливу однієї

особини на іншу, наприклад, шляхом агресивних зіткнень між тваринами

•  конкуренція за їжу між хижими кішками Африки;
•  біля узбережжя Каліфорнії виникла загроза для безпеки людини віді двохметрових кальмарів-дозидикусів, які з’явилися в цих водах у великій кількості. Зазвичай кальмарів можна зустріти на глибинах у східній частині Тихого океану. В останні роки їх можна зустріти біля всього тихоокеанського узбережжя Північної Америки. Переслідуючи косяки риб, гігантські кальмари виходять на мілководдя, де відбувається зустріч з людьми і вже відомі випадки нападу хижаків на людину. Причинами появи кальмарів вчені називають загальне потепління і зменшення конкуренції з боку акул, чисельність яких дуже знизилась.
•  алелопатія – одні організми виділяють речовини, шкідливі для інших;
•  Ріст винограду пригнічує сусідство капусти, редьки, лавру; а жовті глечики      запобігають розвитку синьо-зелених водоростей („цвітінню” води).
  •  побічна конкуренція – не передбачає безпосередньої взаємодії між особинами. Вона відбувається опосередковано – шляхом споживання різними тваринами одного й того самого ресурсу, який обов’язково має бути обмеженим.
  •  Хохуля та ондатра; чорна щур та пацюк, чорний тарган та прусак.
•  аменсалізм – для одного з двох взаємодіючих видів наслідки спільного життя негативні, тоді як другий немає від них ні шкоди, ні користі. Найчастіше зустрічається у рослин.
•  Наприклад, світлолюбні трав’янисті види, які ростуть під ялиною, відчувають пригнічення внаслідок сильного затінення її кроною, тоді як для самого дерева сусідство може бути байдужим.

•  паразитизм – одні істоти живляться за рахунок споживання живої тканини господарів, наприклад, кліщі, блощиці, воші, глисти, омела, деякі гриби;

- ендопаразити – живуть всередині тіла хазяїна (аскариди в кишечнику коня або людини). Зазвичай, ендопаразити в пошуках хазяїна покладаються на пасивні механізми (розповсюдження яєць або личинок для випадкового поїдання твариною-хазяїном, і т. ін.).

- ектопаразити – живуть на зовнішніх покривах хазяїна (блохи, кліщі; повилика, омела). Ектопаразити розповсюджуються активно: так, наприклад, у вагітних самок кролів перед пологами помітно збільшується кількість бліх, котрі потім переходять на потомство.

- надпаразити (епіпаразити) – паразити, що паразитують на інших паразитах.

- соціальні паразити – отримують вигоди від взаємодії із співтовариством соціальних тварин (наприклад мурах або термітів) використовуючи особливості їхньої суспільної організації (такими є, наприклад, кілька видів жуків, що живуть в мурашниках, харчуючись на „складах” продуктів всередині них, та отримуючи від мурах захист від ворогів).

- клептопаразити – крадуть їжу, матеріали для гнізд, і т. ін. у других видів. Наприклад, тропічні фрегати, котрі самі не можуть добувати рибу, але відбирають її в інших птахів.

- гніздовий паразтизм – зозуля.

паразити можуть бути:

- тимчасовими – комарі, кажани-вампіри;

  - постійними – гельмінти.

 

•  хижацтво – одні організми вбивають інших і живляться ними;
•  У 30-ті роки в Норвегії було вирішено відстріляти хижих птахів (полярних сов та яструбів), які, як вважалося, винищували багато цінних промислових птахів — полярних куріпок. Оголошені пільги та премії сприяли повсюдному відстрілу мисливцями хижих птахів. Одразу ж після цієї акції серед куріпок спалахнула епідемія, що майже повністю знищила їх популяцію. Як з'ясувалося, сови та яструби в природі виконували роль санітарів, що поїдали в першу чергу хворих, ослаблених куріпок (їх легше ловити) і таким чином запобігали поширенню епідемії.
•  Хижацтво існує не тільки між тваринами, а й між тваринами та рослинами. Так, травоїдність – це приклад хижацтва тварин відносно рослин. Водночас комахоїдні рослини (росичка, непентес, альдрованда та ін.) є хижаками відносно комах.

IV.  АНТРОПОГЕННІ ФАКТОРИ.

Антропогенні фактори – різні форми людської діяльності, які змінюють стан середовища існування різних видів живих істот.

Впливи людини на екосистему можуть бути фізичними, хімічними, кліматичними, біотичними, а за характером зв'язків — вітальними і сигнальними, за часом дії — постійними і періодичними, ледве помітними і катастрофічними.

Тільки за один рік людина:

•  при оранці полів, будівельних і гірничих роботах переміщує понад 4 тис. км3 грунту,
•  видобуває з надр Землі близько 100 млрд. т руди,
•  забирає на господарсько-побутові потреби 13% річного стоку,
•  виробляє близько 60 млн. т невідомих  у природі синтетичних матеріалів,
•   розкидає на полях понад 500 млн. т добрив і 3 млн. т різних пестицидів, з яких 1/3 змивається дощами в водойми і затримується в атмосфері.
•  фактори прямого впливу на організми (наприклад, промисел)
•  опосередкований вплив – вплив на місця проживання (забруднення середовища, знищення рослинного покриву, будівництво гребель на ріках тощо).
  •  В Москві чисельність таких птахів, як граки, сороки, шпаки, горобці за остане різко зменшилась і виникла загроза їхнього зникнення. Причина – зменшення кормової бази внаслідок чистоти вулиць і прибирання  опалого листя на газонах і в парках. Ця ж проблема існує в багатьох європейських містах . В Києві, навпаки, чисельність цих птахів зросла.
  •  Туркменія. З 2000 р здійснюється проект по створенню штучного озера в пустелі Каракуми. В озеро будуть скидатися дренажні води зі всіх регіонів Туркменістану. Ці води, що утворилися після використання при зрошування сільськогосподарських угідь, стали отруйні, оскільки перенасичені пестицидами та іншими хімікатами. Штучне озеро „Алтин асир” (Золотий вік) матиме довжину понад 100 км, ширину біля 20 км і міститиме 132 млрд. м3 води. Вчені вважають , що ризики негативного впливу на навколишнє середовище цієї нової штучної екосистеми можуть бути надто великі.

V.  ДІЯ ЕКОЛОГІЧНИХ ФАКТОРІВ.

Одні і ті ж фактори неоднаково впливають на організми різних видів, які живуть разом і навіть для сукупності організмів одного і того ж виду.

Важливою характеристикою виду організмів є його витривалість до того чи іншого фактору. На життєдіяльності організму негативно позначається як недостатня так і надмірна дія будь-якого фактору.

Схема дії екологічного фактора:

зона оптимуму - сила фактору, яка сприяє життєдіяльності організму;

зони песимум - зони пригніченого стану;

летальні зони – зони загибелі організмів.

Екологічна валентність виду - величина діапазону зон оптимуму й песимуму яка є критерієм для визначення витривалості й пластичності організму щодо даного екологічного фактора. Екологічна валентність - це ступінь пристосовуваності живого організму до змін умов середовища.

•  Оптимальна температура для розвитку личинок кімнатної мухи становить 360С - нижче 160С розвиток припиняється - вище 430с личинки і лялечки мухи гинуть.
•  Північні олені витримують температуру коливання температури повітря від -550С до +300С
•  Тропічні корали гинуть вже в разі зміни температури на 5-60С

Еврибіонти - види, які характеризуються широкою екологічною валентністю щодо комплексу факторів(бурий ведмідь, вовк, очерет). Види, які вільно витримують великі зміни температури, називаються евритермними (африканські страуси), зміни солоності - евригалінними (риба-голка).

Стенобіонти - види, яким властива мала пристосовуваність(орхідея, форель, глибоководні риби). Відповідно розрізняють стенотермні, стеногалінні та ін.

Екологічний оптимум може змінюватися залежно від віку, статі, сезону та інших обставин. Для багатьох рослин необхідна зміна температурних умов і освітленості в різні періоди розвитку.

Типи взаємодії екофакторів:

адитивність - кожний фактор діє незалежно від інших, тому загальний вплив їх дорівнює сумі впливів кожного (атмосферний тиск і наявність хижаків);

синергізм - дія одного фактора підсилюється дією іншого;

•  хрестоматійний приклад пташини базари. Велика чисельність птахів – у воду потрапляє велика кількість пташиного посліду – переробка його бактеріями підвищує концентрацію мінеральних речовин – йде підвищення чисельності водоростей і далі зоопланктону – зростає кормова база риб – зростає чисельність птахів. Коло замкнулося.

антагонізм - дія одного фактора послаблює дію іншого.

•  температура по різному впливає на організм при високій або низькій вологості повітря.

Можна зробити невтішний висновок, що так звані нормативи ГДК (гранично допустимі концентрації), наприклад хімічних забруднювачів, досить умовні, так як ці речовини по різному діють в сполучені з різними факторами середовища.

Вплив екологічних факторів на рівні:

•  особини – (на поведінку окремих організмі) на поведінку тварин, змінюють трофічні відносини з середовищем і характер метаболізму, діють на здатність розмножуватися і плодючість, значною мірою визначають розвиток, швидкість росту і тривалість життя тварин і рослин (температура визначає сезонні явища в житті рослин і тварин);
•  популяції – ( на чисельність популяції) діють на такі параметри, як народжуваність, смертність, середня тривалість життя особини, швидкість зростання популяції та її розміри. Останні визначають характер динаміки чисельності популяції і просторовий розподіл особин у ній ( у суворі зими гине значно більше синиць, ніж у м’які зими; кількість старих дерев у лісі визначає кількість дупел, необхідних для утворення кубел білок);
•  виду –  (на розмір і форму ареалу) нерідко виступають як фактори, що визначають і обмежують географічне поширення (острівні ареали дуже маленькі);
•  екосистеми –  (на тип екосистеми) в кінцевому підсумку позначається на видовому різноманітті, просторовому розподілі видів в екосистемі, на характері їх взаємодії один з одним.
•  кількість опадів
•  при опадах < 250 мм за рік розвиваються пустельні екосистеми
•  при опадах 250-750 мм – степи, лісостеп, савани
•  при 750-1250 мм – сухі субтропічні ліси
•  при >1250 мм – вологі тропічні ліси

Закони аутекології:

закон мінімуму (закон Лібіха) – нормальний розвиток організму лімітується не тими факторами, які мають широку валентність, а факторами з вузькою валентністю.

особливо важливо враховувати в сільському господарстві – важливість мікроелементів.

закон толерантності (закон Шелфорда) – існування виду залежить як від недостачі, так і від надлишку будь-якого з ряду факторів, що мають рівень, близький до межі витривалості даного організму. 

організми характеризуються екологічним мінімумом і екологічним максимумом, реагуючи аналогічно на обидва песимальних значення фактора. Їхню витривалість проти впливів у діапазоні між цими двома факторами названо межею толерантності;

найвища толерантність характерна для бактерій і синьо-зелених водоростей, які виживають у широкому діапазоні температур, радіації, солоності, рН.

закон сукупної природних факторів (закон Мітчерліха – Тінемана – Баулє) - екологічні фактори діють не поодинці, комплексно і оптимальна зона одного фактора може змінюватися залежно від того, з якими факторами він поєднується.

добре відомо, що спека легше переноситься в сухому повітрі, а мороз - коли немає вітру;

особливо важливо пам’ятати це, оцінюючи вплив хімічних забруднювачів, коли “сумаційний” ефект (на негативну дію однієї речовини накладається негативна дія інших, до чого додається вплив стресової ситуації, шумів, різних фізичних полів – радіаційного, теплового, гравітаційного чи електромагнітного) дуже змінює умовні значення ГДК, наведені в довідниках;

правило Бергмана -  у межах виду, поширеного від тропіків до Полярного кола, маса і розміри особин збільшуються при переході від дуже теплих зон життя до дуже холодних.

•  наочними прикладами є пінгвіни, крачки та інші птахи, ведмеді, дельфіни тощо.

правило Аллена - придатки до тіла тварини (вуха, хвости, лапи) порівняно тим менші, чим нижча навколишня температура. 

•  вуха у фенека (лисичка пустель) набагато більші, ніж у звичайної лисиці. Зовсім короткі вуха і хвіст мають песці, які змушені переносити заметілі і страшенні морози сибірської і канадської тундри.

=============================================================================

Словник нових термінів:

•  Абіотичні фактори — це елементи неживої природи з їхніми фізичними і хімічними властивостями.
•  Антропогенні фактори – різні форми людської діяльності, які змінюють стан середовища існування різних видів живих істот.
•  Біотичні фактори – це різні форми взаємодій між особинами в популяціях і між популяціями в угрупованнях:
•  конкуренція – боротьба між представниками різних видів за їжу, повітря, воду, життєвий простір;
•  мутуалізм – представники двох видів організмів своєю життєдіяльністю сприяють один одному;
•  коменсалізм – коли від співжиття представників двох видів виграє один вид, не завдаючи шкоди іншому;
•  паразитизм – одні істоти живляться за рахунок споживання живої тканини господарів;
•  хижацтво – одні організми вбивають інших і живляться ними;
•  аменсалізм – для одного з двох взаємодіючих видів наслідки спільного життя негативні, тоді як другий немає від них ні шкоди, ні користі.
•  алелопатія – одні організми виділяють речовини, шкідливі для інших.
•  Еврибіонти - види, які характеризуються широкою екологічною валентністю щодо комплексу факторів.
•  Екологічна валентність виду - величина діапазону зон оптимуму й песимуму яка є критерієм для визначення витривалості й пластичності організму щодо даного екологічного фактора.
•  Екологічні фактори – всі складові (елементи) природного середовища, які впливають на існування й розвиток організмів і на які живі істоти реагують реакціями пристосування (за межами здатності пристосування настає смерть).
  •  адитивність - кожний фактор діє незалежно від інших, тому загальний вплив їх дорівнює сумі впливів кожного;
  •  синергізм - дія одного фактора підсилюється дією іншого;
  •  антагонізм - дія одного фактора послаблює дію іншого.
•  Стенобіонти - види, яким властива мала пристосовуваність.