63481

Сутнісна характеристика потенціалу підприємства

Лекция

Экономическая теория и математическое моделирование

У вітчизняній економічній літературі цей термін трактують як можливості, наявні сили, запаси, засоби, які можуть бути використані, або як рівень потужності у будь-якому відношенні, сукупність засобів, необхідних для чого-небудь.

Украинкский

2014-06-20

52 KB

2 чел.

Лекція 1.

Сутнісна характеристика потенціалу підприємства

Лекційні питання

1. Понятійний апарат потенціалу як економічного явища.

2. Структура потенціалу  

3. Загальні підходи до формування потенціалу

Питання самостійного опрацювання

1. Класифікація видових проявів потенціалу підприємства [2, стр. 9 – 11, 3, стор. ]

2. Графоаналітична модель потенціалу підприємства. [3, стор. Р1]

3. Основні фактори та передумови розвитку потенціалу підприємства [2, стор. 32-35]

4. Потенціалі підприємства як економічна система

1. Понятійний апарат потенціалу як економічного явища.

Термін «потенціал» у своєму етимологічному значенні походить від латинського слова «potentia» й означає «приховані можливості», які в господарській практиці завдяки праці можуть стати реальністю.

У вітчизняній економічній літературі цей термін трактують як можливості, наявні сили, запаси, засоби, які можуть бути використані, або як рівень потужності у будь-якому відношенні, сукупність засобів, необхідних для чого-небудь.

Л. І. Абалкін вважає, що поняття «потенціал» і «ресурси» не слід протиставляти. Потенціал (економічний, підприємницький, виробничий) це «узагальнена, збірна характеристика ресурсів», прив'язана до місця та часу.

У вітчизняній практці 42 % випадків змістове значення терміна «потенціал» асоціюється із сукупністю природних умов і ресурсів, можливостей, запасів, засобів, цінностей: у 18% — з потужністю виробництв (галузей народного господарства), фондів, ресурсів країни, perk ну; у 16 %— з ресурсною, економічною, природною, регіональною характеристикою: у 8 % — з можливістю виробничих сил досягти певного ефекту.

Можна запропонувати загальну класифікацію видів потенціалів за різними ознаками (самостійно).

За рівнем абстрагованості:

Залежно від рівня агрегованості оцінки:

За елементним складом:

За спектром урахованих можливостей:

За функціональною сферою виникнення:

З огляду на спрямованість діяльності підприємства:

За мірою реалізації потенціалу

2. Структура потенціалу  

З урахуванням викладеного можна чіткіше уявити не тільки сутність потенціалу підприємства, а і його структурну пот будову.

Під структурою системи, якою є потенціал підприємства, розуміють мережу найсуттєвіших, стійких (інваріантних) зв'язків між елементами.

В економічній літературі наявні різні підходи до визначення структури потенціалу підприємства. Більшість дослідників розглядає ресурсну структуру потенціалу, однак з урахуванням у ньому різної кількості складових.

Структуру потенціалу підприємства розмежовують за його об'єктними та суб'єктними складовими.

Об'єктні складові пов'язані з матеріально-речовинною та особовою формою потенціалу підприємства. Вони споживаються і відтворюються в тій чи іншій формі в процесі функціонування.

До них належить:

Інноваційний потенціал — сукупні можливості підприємства щодо генерації, сприйняття та впровадження нових (радикальних і модифікованих) ідей для його системного технічного, організаційного та управлінського оновлення.

Виробничий потенціал наявні та приховані можливості підприємства щодо залучення та використання факторів виробництва для випуску максимально можливого обсягу продукції (послуг). Його треба також сприймати як сукупність ресурсів, що функціонують і здатні виробляти певний обсяг продукції. Тому виробничий потенціал є пол і структурною системою. До його складу входять:

•  потенціал землі та природнокліматичні умови;

•  потенціал основних фондів;

•  потенціал оборотних фондів;

•  потенціал нематеріальних активів;

•  потенціал технологічного персоналу.

Потенціал землі та природнокліматичні умови можливості підприємства використовувати сукупні природні багатства у господарській діяльності.

Фондовий потенціал наявні та скриті можливості основних фондів, які формують техніко-технологічний базис виробничої потужності підприємства.

Потенціал оборотних фондів це частина виробничою капіталу підприємства у вигляді певної сукупності предметів праці (сировини, конструкційних матеріалів, палива, енергії та різних допоміжних матеріалів), які перебувають у виробничих запасах, незавершеному виробництві, напівфабрикатах власного виготовлення і витратах майбутніх періодів.

Потенціал нематеріальних активів сукупність можливостей підприємства використовувати права на нові чи наявні продукти інтелектуальної праці в господарському процесі з метою реалізації корпоративних інтересів на засаді задоволення суспільних потреб.

Потенціал технологічного персоналу здатність робітників виробляти різні продукти, надавати послуги чи виконувати роботи.

Фінансовий потенціал обсяг власних, позичених та залучених фінансових ресурсів підприємства, що ними воно може розпоряджатися для здійснення поточних і перспективних витрат.

Головною складовою фінансового потенціалу є інвестиційний, тобто наявні та приховані можливості підприємства для здійснення простого і розширеного відтворення.

Відтворення потенціалу підприємства це процес безперервного відновлення всіх його складових.

Просте відтворення потенціалу підприємства здійснюється в незмінних обсягах для відновлення спожитих факторів виробництва і забезпечення безперервності його функціонування.

Розширене відтворення потенціалу підприємства передбачає кількісний та якісний розвиток виробничих факторів та інших складових потенціалу, котрі забезпечують вищу результативність його діяльності.

Суб'єктні складові пов'язані із суспільною формою їх виявлення. Вони не споживаються, а становлять передумову, загальноекономічний, загальногосподарський соціальний чинник раціонального споживання об'єктних складових.

До суб'єктних складових відносяться:

Науково-технічний потенціал — узагальнююча характеристика рівня наукового забезпечення виробництва (науки, техніки, технології, інженерної справи, виробничого досвіду, можливостей та ресурсів, у тому числі науково-технічних кадрів, які є в розпорядженні підприємства для розв'язання науково-технічних проблем).

Управлінський потенціал — це навички та здібності керівників усіх рівнів управління з формування, організації, створення належних умов для функціонування та розвитку соціально-економічної системи підприємства.

Потенціал організаційної структури управління — це загальнокорпоративний управлінський (формальний та неформальний) механізм функціонування підприємства, який втілює в собі рівень організації функціональних елементів системи та характер взаємозв'язків між ними.

Маркетинговий потенціал це здатність підприємства систематизовано й планомірно спрямувати всі свої функції (визначення потреб і попиту, організація виробництва, продаж і післяпродажне обслуговування) на задоволення потреб споживачів і використання потенційних ринків збуту. У структурі маркетингового потенціалу окремо виділяють логістичний потенціал.

Трудовий потенціал це персоніфікована робоча сила, яка розглядається в сукупності своїх якісних характеристик. Це поняття дає змогу, по-перше, оцінити рівень використання потенційних можливостей як окремо взятого працівника, так і сукупності працівників у цілому, що є необхідним для активізації людського фактора, та, по-друге, забезпечити якісну (структурну) збалансованість у розвитку особистого й уречевленого факторів виробництва.

Інфраструктурний потенціал — збалансовані з вимогами виробництва можливості цехів, господарств і служб забезпечити необхідні умови для діяльності основних підрозділів підприємства та задоволення соціальних потреб його персоналу.

Інформаційний потенціал є найважливішою складовою техніко-технологічної та управлінської бази сучасних підприємств. Розвинуті країни вже перейшли на новий постіндустріальний (інформаційний) рівень суспільного прогресу.

3. Загальні підходи до формування потенціалу

В основі управління потенціалом лежить декілька підходів, зокрема:

1) системний підхід – тобто методологія дослідження об’єктів (потенціалу) як систем. Система складається з двох складових 1) зовнішнє оточення, включаючи вхід та вихід системи, зв'язок з зовнішнім середовищем та зворотній зв'язок; 2) внутрішня структура – сукупність елементів, що забезпечують вплив суб’єкту управління на об’єкт.

2) логічний підхід буває діалектичним (заснованим на загальних законах природи та розвитку), який ґрунтується на таких методологічних принципах:

- принцип об’єктивності розгляді потенціалу;

- принцип всебічності розгляду потенціалу;

- принцип історизму.

та формальним, до методологічних принципів якого відносять наступні:

- принцип тотожності (один і той самий термін у ході розгляду необхідно вживати у одному значенні);

- принцип непротирічності – (розвиток одного напрямку діяльності не повинен погіршувати інший);

- принцип виключеного третього (потребує одночасно не відвергати висловлювання та його заперечення);

- принцип достатності обґрунтування.

3) відновлювально-еволюційний підхід стверджує, що розвиток потенціалу виробничої системи необхідно спрямовувати на виробництво об’єкта що задовольняє вимогам певного ринку тим, що сукупними витратами на одиницю корисного ефекту переважає продукт конкурентів.

Планування нововведень базується на порівнянні відносно певної бази:

або найпотужнішого потенціалу конкурентів на даному ринку;  

або найкращого показника конкурентів на початку освоєння нового товару.

4) Інноваційний підхід – пріоритет розвитку науково орієнтованих напрямків діяльності;

5) Комплексний підхід має враховувати технічні, екологічні, економічні, організаційні, соціальні психологічні та інші (політичні демографічні) аспекти потенціалу.

6) глобальний підхід при розвитку потенціалу системи точка огляду знаходиться над системою, а не на її рівні;

7) інтеграційний підхід – розвиток потенціалу може бути досягнутий поглибленням співробітництва та взаємозв’язків між окремими складовими потенціалу, між фазами життєвого циклу системи, між рівнями управління чи суб’єктами управління виробничою системою.

8) Процес ний підхід який розглядає функції управління розвитком потенціалу як взаємопов’язані;

9) Структурний підхід - визначення приоритетних напрямків, принципів, інструментів розвитку потенціалу, а також ранжування цих факторів по значущості в сукупності;

10) Ситуаційний підхід – придатність окремих напрямків та методів управління визначається в окремий час в окремому місці. В основі цього підходу лежить принцип альтернативності досягнення однієї й тієї самої цілі.

Існують також значна кількість інших підходів до управління системами, однак вони не повною мірою враховують особливості потенціалу як системи.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

68642. Знакомство с графической средой 20.5 KB
  Порядок выполнения работы: Создание полуотчета (образец в файле Образец полуотчета.doc) Пошаговое выполнение заданий к лабораторной работе и заполнение полуотчета (краткая справочная информация в файлах Справка по GNOME.doc, Справка по файловой системе.doc) Сдача лабораторной работы преподавателю.
68643. Оптический и тепловой неразрушающий контроль: Лабораторно-практические занятия 3.08 MB
  По полученным изображениям измерить высоту объекта в пикселях предложив функцию связи между углами расположения камеры лазерного осветителя и измеренной по изображению величиной. Для хорошо отражающих поверхностей профиль формируется в результате отражения промежуточного изображения линии...
68646. Численное интегрирование 135 KB
  Кратко изложите сущность метода Симпсона. Выпишите составные формулы прямоугольников трапеций Симпсона. Выпишите погрешности и их оценки составных формул прямоугольников трапеций Симпсона. Вычислить интеграл по формуле Симпсона при и оценить остаточный член.
68647. Введение в элементарную теорию погрешностей 294.5 KB
  Контрольные вопросы и задачи: Дать определение абсолютной погрешности приближенного числа. Дать определение относительной погрешности приближенного числа. Укажите связь абсолютной и относительной погрешностей. Что означает запись: а=2.52(±0.01)? Верна ли запись: а= 3.47((±0.033)?