63495

Нематеріальні активи та методи їх оцінювання

Лекция

Экономическая теория и математическое моделирование

Теоретичні аспекти аналізу нематеріальних ресурсів підприємства Методологія оцінки вартості нематеріальних активів Оцінка ринкової вартості нематеріальних активів Класифікація нематеріальних активів підприємства...

Украинкский

2014-06-20

52.5 KB

4 чел.

Лекція 8. Нематеріальні активи та методи їх оцінювання (2 год)

  1.  Теоретичні аспекти аналізу нематеріальних ресурсів підприємства Ф8
  2.  Методологія оцінки вартості нематеріальних активів Ф8, Кр 214
  3.  Оцінка ринкової вартості нематеріальних активів Кр 217

Самостійно

1. Класифікація нематеріальних активів підприємства [3, P8]

2. Роль, значення та характер участі нематеріальних активів у господарській діяльності підприємства [3, P8]

3. Особливості оцінки окремих видів нематеріальних активів підприємства [3, P8]

Під нематеріальним активом підприємства розуміють як умовну вартість об'єктів інтелектуальної власності, так і витрати на нематеріальні об'єкти.

Класифікація нематеріальних активів підприємства:

1. Класифікація нематеріальних активів за правовою ознакою:

1.1. Об'єкти авторського права:

1.2. Об'єкти суміжних прав:

1.3. Об'єкти науково-технічної інформації:

1.4. Об'єкти промислової власності (винаходи; корисні моделі; промислові зразки; знаки для то варів та послуг; сорт рослин; топології інтегральних мікросхем;
раціоналізаторські пропозиції, фірмові найменування; ноу-хау;
 порода тварин; способи захисту від недобросовісної конкуренції; найменування місця походження товарів; секретні об'єкти промислової власності).

1.5. Об'єкти природного середовища:

1.6. Об'єкти права користування (монопольне положення на ринку; економічні та інші привілеї).

2. Класифікація нематеріальних активів за ознакою цілісності:

  1.   Нематеріальні активи невіддільні від підприємства: системи та методи функціонування; сукупність постійних клієнтів; репутація підприємства; переваги територіального розміщення тощо.
  2.   Нематеріальні активи невіддільні від індивіда: особиста репутація; особисті професійні якості, комерційні здібності; талант, ерудиція, інтелект, комунікаційні якості тощо.
  3.   Нематеріальні активи невіддільні ні від підприємства, ні від індивіда: фірмові найменування; фабричні марки та клейма; товарні знаки;  секретні  рецепти  та технології;  технологічно-технічні бібліотеки; авторські права; креслення та шаблони тощо.

Проблема комерційного використання об'єктів нематеріальних активів прямо пов'язана з необхідністю їх вартісної оцінки, що може проводитися з метою:

•   купівлі-продажу прав на об'єкти інтелектуальної власності або ліцензій на їх використання;

•   надання франшизи новим компаньйонам при розширенні ринків збуту;

•   формування статутного капіталу;

•   визначення збитку, нанесеного діловій репутації підприємства незаконними діями з боку інших підприємств;

•   акціонування, приватизації, злиттів і поглинань;

•   внесення змін у фінансову звітність;

•   страхування майна, здійснення операцій застави, чарування, спадкування або безоплатного передавання майна підприємства й ін.

  1.  Методологія оцінки вартості нематеріальних активів Ф8, Кр 214

За методологічну підставу оцінки нематеріальних активів доцільно брати базові принципи ціноутворення:

принцип комплексного обліку трьох груп факторів: витрат, корисності для споживача, впливу конкуренції;

принцип обліку тільки релевантних витрат;

принцип обліку факторів, що визначають сприйнятливість покупця до ціни інтелектуальної власності;

принцип використання адекватних методів виділення частки інтелектуальної власності в загальній вартості чи прибутку від використання майнового комплексу підприємства.

Основна методологічні відмінність оцінки вартості нематеріальних активів полягає у необхідності максимально повного урахування їх особливостей.

Особливостями вартісної оцінки нематеріальних активів є:

1)   залежність величини вартості від обсягу переданих прав (повний обсяг прав, що належать правовласнику об'єктів інтелектуальної власності; виключні права, передані ліцензіатові без збереження за ліцензіаром права на використання та права видачі ліцензій іншим особам за способами, строками та територіями використання; невиняткові права, передані ліцензіатові зі збереженням за ліцензіаром права на використання та права видачі ліцензій іншим особам за способами, строками та територіями використання);

2) можливість несанкціонованого використання для об'єктів, що не мають правового захисту (клієнтські відносини, виробничий досвід, навички менеджменту та маркетингу і т. ін.);

3)  необхідність урахування можливості відчуження нематеріального активу;

4) обов'язкове проведення підготовчої роботи з організації оцінки нематеріальних активів, що складається з:

• обстеження об'єкта на предмет факту наявності матеріальних  носіїв,   що  є  об'єктами  оцінки   (письмові  й образотворчі описи, креслення, схеми, зразки продукції, дискети, вінчестери ЕОМ, аудіо та відеокасети й інші носії);

• здійснення правової експертизи прав на інтелектуальну власність з метою ідентифікації наявності та дійсності охоронних документів.

•   обґрунтування типу вартості, що визначається: вартість активу в складі майнового комплексу діючого підприємства;

•   збір необхідної інформації, технічні (споживчі), експлуатаційні, екологічні й економічні характеристики об'єкта;

При оцінці необхідно враховувати, що час дії прав на використання нематеріальних активів обмежений, зокрема:

Патент України на винахід діє 20 років з дати надходження заявки в Укрпатент Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти та науки

Патент на промисловий зразок діє протягом 10 років від дати подання заявки з можливістю продовження ще на 5

Строк дії патенту на корисну модель складає 10 років від дати подання заявки

Свідоцтва на товарний знак, знак обслуговування і найменування місць походження товару діють 10 років, з можливістю продовження строку на 10 років.

Авторське право діє протягом усього життя автора і 70 років після його смерті.

Строк дії суміжних прав - протягом 50 років від дати першого запису виконання, першого опублікування фонограми (і ідеограми), першого публічного віщання передачі;

  1.  Оцінка ринкової вартості нематеріальних активів Кр 217

У процесі оцінки нематеріальних активів використовують загальноприйняті підходи: доходиий, витратний і порівняльний.

В оцінці нематеріальних активів доходному підходу належить особливе місце як такому, що найбільше вірогідно відбиває дійсну цінність нематеріальних активів і ті майбутні вигоди, що одержить власник від володіння ними.

Для оцінки використовуються наступні різновиди названих підходів:

Доходний підхід найбільш поширено використовується для оцінки патентів та технології, товарних знаків, об’єктів авторського права, програмних продуктів, базових депозитів, прав за франчайзінгом

Метод надлишкового прибутку застосовується для оцінки гудвілу підприємства, який пропонується визначати за формулою:

де Г- вартість гудволу; П - скоректований фактичний чистий прибуток підприємства;

Р - середньоринкова доходність на активи або власний капітал; А - ринкова вартість активів (власного капіталу), k – ставка капіталізації.

Метод «звільнення від роялті» передбачає розрахунок ліцензійних платежів на основі річних обсягів продажів. Розмір цих платежів (роялті) розраховується у відповідності зі сформованою практикою ліцензійних угод і являє собою процент винагороди за надання права використання об'єкта інтелектуальної власності. Сума періодичного платежу у вигляді роялті визначається шляхом множення річної виручки від реалізації продукції, що випускається з застосуванням нематеріального активу (за винятком ПДВ і акцизів), на середньостатистичну ставку роялті. Основна маса відомих роялті знаходиться и діапазоні від 0,01 до 0,15.

У методі виділення частки ліцензіара в прибутку ліцензіата розмір ліцензійного платежу визначається шляхом множення річної величини прибутку, який отримується від реалізації продукції, випущеної з застосуванням нематеріального активу, на середньостатистичну частку ліцензіара, що знаходиться її діапазоні від 0,1 до 0,5. Розмір частки визначається обсягом переданих прав, наявністю та дійсністю її патентної охорони та розміром прибутку. Особливим випадком методу вважається «правило двадцяти п'яти процентів», коли ця частка дорівнює 0,25.

Витратний підхід застосовується для оцінки таких нематеріальних активів, які створюються самими правовласниками та для яких не існує ефективного ринку продажів (науково-дослідних та дослідно-конструкторських розробок, інформаційного програмного забезпечення, кваліфікованої робочої сили, дистриб’юторських мереж, корпоративної практики та процедур).

Метод вихідних витрат (історичної вартості) будується на використанні реальних ретроспективних даних про витрати, які здійснено з метою створення оцінюваних результатів. Його особливістю є обов'язковість індексації виявлених витрат з метою їхнього приведення до рівня цін на товари та послуги, що відповідає даті оцінки.

Метод відновлювальної вартості передбачає визначення суми витрат, необхідних для створення нової точної копії оцінюваного нематеріального активу. Ці витрати повинні бути розраховані па основі діючих на дату оцінки цін на товари, послуги та вартість робочої сили у відповідному регіоні й у відповідній галузі економіки. Метод вартості відновлення найчастіше застосовується під час оцінки технологій і пов'язаних з ними об'єктів інтелектуальної власності, що не створюють прямого економічного ефекту або визначення такого ефекту неможливе.

Метод вартості заміщення пов'язаний із визначенням вартості створення нового активу, еквівалентного об'єкту оцінки за функціональними можливостями та варіантами його використання. При цьому не обов'язкова повна ідентичність структури об'єкта та природи утворюючих його частин, а процедура оцінки ідентична визначенню відновлювальної вартості об'єкта. Метод вартості заміщення застосовується під час оцінки вартості конструкторської та технічної документації.

При використанні порівняльного (ринкового) підходу оцінюваний нематеріальний актив порівнюється з аналогічними об'єктами або інтересами в цих об'єктах, що були продані на інтелектуальному або товарному ринках. Елементами порівняння, вважають:

•   обсяг прав, переданих в аналогічній угоді;

•   існування будь-яких спеціальних умов фінансування;

•   економічні умови, що існували на відповідному вторинному ринку під час угоди;

•   галузь або бізнес, де використовувався (буде використовуватися) нематеріальний актив;

•   фізичні, функціональні та технологічні характеристики об'єктів;

•   включення інших (нематеріальних) активів в угоду.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

81498. Метилирование ДНК. Представление о метилировании чужеродных и лекарственных соединений 108.02 KB
  Метилирование ДНК это модификация молекулы ДНК без изменения самой нуклеотидной последовательности ДНК что можно рассматривать как часть эпигенетическойсоставляющей генома. Метилирование ДНК заключается в присоединении метильной группы к цитозину в позиции С5 цитозинового кольца. У человека за процесс метилирования ДНК отвечают три фермента называемые ДНКметилтрансферазами 1 3 и 3b DNMT1 DNMT3 DNMT3b соответственно.
81499. Источники и образование одноуглеродных групп. Тетрагидрофолиевая кислота и цианкобаламин и их роль в процессах трансметилирования 168.87 KB
  Образование и использование одноуглеродных фрагментов. Ещё один источник формального и формиминофрагментов гистидин. Все образующиеся производные Н4фолата играют роль промежуточных переносчиков и служат донорами одноуглеродных фрагментов при синтезе некоторых соединений: пуриновых оснований и тимидиловой кислоты необходимых для синтеза ДНК и РНК регенерации метионина синтезе различных формиминопроизводных формиминоглицина и т. Перенос одноуглеродных фрагментов к акцептору необходим не только для синтеза ряда соединений но и для...
81500. Антивитамины фолиевой кислоты. Механизм действия сульфаниламидных препаратов 104.02 KB
  В медицинской практике в частности в онкологии нашли применение некоторые синтетические аналоги антагонисты фолиевой кислоты. Аминоптерин является наиболее активным цитостатикомантагонистом фолиевой кислоты; отличается высокой токсичностью вследствие чего показан лишь при тяжёлых формах псориаза. ПАБК необходима микроорганизмам для синтеза фолиевой кислоты которая превращается в фолиниевую кислоту участвующую в синтезе нуклеиновых кислот.
81501. Обмен фенилаланина и тирозина. Фенилкетонурия; биохимический дефект, проявление болезни, методы предупреждения, диагностика и лечение 261.77 KB
  Тирозин условно заменимая аминокислота поскольку образуется из фенилаланина. Метаболизм феиилаланина Основное количество фенилаланина расходуется по 2 путям: включается в белки; превращается в тирозин. Превращение фенилаланина в тирозин прежде всего необходимо для удаления избытка фенилаланина так как высокие концентрации его токсичны для клеток.
81502. Алкаптонурия и альбинизм: биохимические дефекты, при которых они развиваются. Нарушение синтеза дофамина, паркинсонизм 403.53 KB
  Нарушение синтеза дофамина паркинсонизм. Заболевание развивается при недостаточности дофамина в чёрной субстанции мозга. Для лечения паркинсонизма предлагаются следующие принципы: заместительная терапия препаратамипредшественниками дофамина производными ДОФА леводопа мадопар наком и др. подавление инактивации дофамина ингибиторами МАО депренил ниаламид пиразидол и др.
81503. Декарбоксилирование аминокислот. Структура биогенных аминов (гистамин, серотонин, γ-аминомасляная кислота, катехоламины). Функции биогенных аминов 239.46 KB
  Процесс отщепления карбоксильной группы аминокислот в виде СО2 получил название декарбоксилирования. В живых организмах открыты 4 типа декарбоксилирования аминокислот. αДекарбоксилирование характерное для тканей животных при котором от аминокислот отщепляется карбоксильная группа стоящая по соседству с αуглеродным атомом.
81504. Дезаминирование и гидроксилирование биогеных аминов (как реакции обезвреживания этих соединений) 168.64 KB
  Инактивация биогенных аминов происходит двумя путями: 1 метилированием с участием SM под действием метилтрансфераз. Таким образом могут инактивироваться различные биогенные амины но чаще всего происходит инактивация гастамина и адреналина. Так инактивация адреналина происходит путём метилирования гидроксильной группы в ортоположении . Реакция инактивации гистамина также преимущественно происходит путём метилирования 2 окислением ферментами моноаминооксидазами МАО с коферментом FD таким путем.
81505. Нуклеиновые кислоты, химический состав, строение. Первичная структура ДНК и РНК, связи, формирующие первичную структуру 107.11 KB
  Первичная структура ДНК и РНК связи формирующие первичную структуру Нуклеи́новые кисло́ты высокомолекулярные органические соединения биополимеры полинуклеотиды образованные остатками нуклеотидов. Нуклеиновые кислоты ДНК и РНК присутствуют в клетках всех живых организмов и выполняют важнейшие функции по хранению передаче и реализации наследственной информации. Поскольку в нуклеотидах существует только два типа гетероциклических молекул рибоза и дезоксирибоза то и имеется лишь два вида нуклеиновых кислот дезоксирибонуклеиновая ДНК...
81506. Вторичная и третичная структура ДНК. Денатурация, ренативация ДНК. Гибридизация, видовые различия первичной структуры ДНК 108.02 KB
  Вторичная структура ДНК. В 1953 г. Дж. Уотсоном и Ф. Криком была предложена модель пространственной структуры ДНК. Согласно этой модели, молекула ДНК имеет форму спирали, образованную двумя полинуклеотидными цепями, закрученными относительно друг друга и вокруг общей оси. Двойная спираль правозакрученная, полинуклеотидньхе цепи в ней антипараллельны