6350

Аналіз майна підприємства

Реферат

Экономическая теория и математическое моделирование

Аналіз майна підприємства 1. Завдання, основні напрямки та інформаційне забезпечення аналізу майна підприємства 2. Аналіз структури, стану майна та динаміки джерел його формування 3. Основні етапи управління операційними необоротними активами...

Украинкский

2013-01-03

180.5 KB

125 чел.

Аналіз майна підприємства

1. Завдання, основні напрямки та інформаційне забезпечення аналізу майна підприємства  

2. Аналіз структури, стану майна та динаміки джерел його формування

3. Основні етапи управління операційними необоротними активами підприємства як переважної складової майна підприємства

Питання для самостійної роботи:

  1.  Оцінка впливу ефективності використання необоротних активів на фінансові результати діяльності підприємства
  2.  Факторний аналіз фондовіддачі
  3.  Аналіз резервів збільшення випуску продукції та фондовіддачі

1. Завдання, основні напрямки та інформаційне забезпечення аналізу майна підприємства  

Для здійснення господарської діяльності кожне підприємство повинно мати певне майно, яке належить йому на правах власності чи володіння. Усе майно, яке належить підприємству і яке відображено в його балансі, називають активами.

Активи – це економічні ресурси підприємства у формі сукупних майнових цінностей, які використовуються в господарській діяльності з метою отримання прибутку;

це ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до збільшення економічних вигід у майбутньому.

Згідно з національною обліковою теорією головним критерієм відображення певних цінностей в активі балансу є право власності на них без будь-якого посилання на можливість одержувати економічні вигоди від використання активу в майбутньому. Право власності має три форми свого прояву – право володіння, право користування і право розпорядження. Визначальним є право розпорядження.

Комітет з Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку зазначає, що право власності не є суттєвим при визнанні активу в балансі. Головним є те, що підприємство контролює вигоди, отримані від використання цього майна, та переймає ризики, пов'язані з активом.

Безумовно, щоб підприємство нормально функціонувало, необхідна наявність певних засобів і джерел. Основні виробничі засоби, що складаються з будівель, споруд, машин, обладнання та інших засобів праці, які беруть участь у процесі виробництва, є найголовнішою основою діяльності підприємства. Без їх наявності навряд чи могло б що-небудь здійснитися. Природно, що для нормального функціонування кожного підприємства необхідні не тільки основні засоби, а й оборотні засоби, які являють собою передусім грошові кошти, які використовуються підприємством для придбання оборотних засобів і засобів обігу.

Тому маючи чітке уявлення про кожний елемент основних засобів у виробничому процесі, про їх фізичний та моральний знос, про чинники, які впливають на використання основних засобів, можна знайти методи, за допомогою яких підвищується ефективність використання основних засобів і виробничих потужностей підприємства, які забезпечують зниження витрат виробництва і, звичайно, зростання продуктивності праці.

Основною метою аналізу активів підприємства є виявлення та задоволення потреби в окремих їх видах для забезпечення операційного процесу, а також оптимізація їх складу для забезпечення умов ефективної господарської діяльності.

З урахуванням цієї мети, процес формування та налізу активів підприємства будується на основі таких принципів:

1. Врахування перспектив розвитку операційної діяльності та форм її диверсифікації. Формування активів підприємства при його створенні підпорядковано насамперед задачам розвитку його операційної діяльності. При цьому слід мати на увазі, що на первинних стадіях життєвого циклу підприємства обсяги операційної діяльності зростають доволі високими темпами (за умови правильного вибору підприємством своєї ринкової позиції). Тому сформовані на первинній стадії активи підприємства повинні мати певний резервний потенціал, який би забезпечував можливості приросту продукції та диверсифікації операційної діяльності в майбутньому періоді.

2.  Забезпечення співвідношення обсягу та структури сформованих активів, обсягу та структурі виробництва і збуту продукції. Таке співвідношення повинно забезпечуватись у процесі розробки бізнес-плану створення нового підприємства через визначення потреби в окремих видах активів.

3.  Забезпечення оптимального складу активів з позицій ефективності господарської діяльності. Така оптимізація складу активів підприємства направлена, з одного боку, на забезпечення наступного повного корисного використання окремих їх видів, а з іншого – на підвищення сукупної потенційної їх здатності генерувати операційний прибуток.

В свою чергу процес цієї оптимізації здійснюється за трьома наступними етапами:

На першому етапі оптимізується співвідношення сукупних розмірів необоротних та оборотних активів підприємства, які використовуються в процесі його операційної діяльності.

На другому етапі оптимізується співвідношення активної та пасивної частини необоротних активів. До активної частини необоротних активів відносять машини, механізми та устаткування, які безпосередньо задіяні у виробничому технологічному процесі. До пасивної частини необоротних операційних активів відносять будівлі та приміщення; машини та устаткування, які використовуються в процесі управління операційною діяльністю; нематеріальні активи, які обслуговують операційний процес.

На третьому етапі оптимізується співвідношення трьох основних видів оборотних активів:

  •  суми запасів товарно-матеріальних цінностей;
  •  суми дебіторської заборгованості;
  •  суми грошових активів.

Оптимізація складу необоротних та оборотних активів потребує врахування галузевих особливостей операційної діяльності, середньої тривалості операційного циклу на підприємстві, а також оцінки позитивних та негативних особливостей функціонування цих видів активів.

Отже, з урахуванням усіх розглянутих вище особливостей формування активів можна виділити основні завдання, які ставить перед собою підприємство в процесі управління активами:

– як отримати найбільший прибуток при найменшому ризику;

  •  як забезпечити правильну структуру активів;
  •  як своєчасно отримати кошти;

– як збільшити продаж;

–як вести правильну інвестиційну стратегію;

–як розробити методику оптимального залучення фінансових ресурсів.

Активи підприємства розподіляються за різними класифікаційними ознаками (рис. 3.2).

Рис. 3.2. Класифікація активів підприємства за основними ознаками

За формою функціонування виділяють:

матеріальні активи, які характеризують активи підприємства, що мають матеріальну форму. Це основні засоби, незавершені капітальні вкладення, устаткування, виробничі запаси сировини та матеріалів, запаси швидкозношуваних предметів (МШП), обсяг незавершеного виробництва, інші види матеріальних активів;

нематеріальні активи, що характеризують активи підприємства, які не мають матеріальної форми, але беруть участь у господарській діяльності та приносять прибуток. До них належать придбання підприємством прав користування окремими природними ресурсами, патентні   права  на  використання   винаходів,   «ноу-хау», товарний знак – емблема, рисунок чи символ, торгова марка – право на виняткове використання фірмового найменування юридичної особи, права на використання комп'ютерних програм, «гудвіл» – різниця між ринковою вартістю підприємства як майнового комплексу і його балансовою вартістю, інші аналогічні види майнових цінностей підприємства;

фінансові активи, що характеризують різні фінансові інструменти, які належать підприємству або перебувають у його володінні. Це грошові активи в національній та іноземній валюті, дебіторська заборгованість у всіх її формах, коротко- та довгострокові фінансові вкладення.

За характером участі в господарському процесі та швидкістю обороту активів виділяють:

оборотні (поточні) активи, що характеризують сукупність майнових цінностей підприємства, які обслуговують поточну виробничо-комерційну операційну діяльність і повністю використовуються впродовж одного виробничо-комерційного циклу. До них відносять такі елементи: виробничі запаси сировини та напівфабрикатів, запаси МШП, обсяг незавершеного виробництва, запаси готової продукції, дебіторську заборгованість, грошові активи в національній та іноземній валюті, короткострокові фінансові вкладення, витрати майбутніх періодів;

необоротні активи, що характеризують сукупність майнових цінностей підприємства, які багаторазово використовуються в процесі господарської діяльності та переносять на продукцію свою вартість поступово. Це основні засоби, нематеріальні активи, незавершені капітальні вкладення, устаткування, довгострокові фінансові вкладення, інші види необоротних активів.

За характером обслуговування окремих видів діяльності розрізняють:

операційні активи – сукупність майнових цінностей, які використовують у виробничо-комерційній (операційній) діяльності підприємства з метою отримання операційного прибутку. До них належать: виробничі основні засоби, нематеріальні активи, що обслуговують операційний процес, оборотні операційні активи за винятком короткострокових фінансових вкладень;

•  інвестиційні – активи, які характеризують сукупність майнових цінностей підприємства, пов'язаних зі здійсненням його інвестиційної діяльності. Це незавершені капітальні вкладення, устаткування, довго- та короткострокові фінансові вкладення.

За характером фінансових джерел формування виділяють:

валові активи – сукупність майнових цінностей (активів) підприємства, які сформовані за рахунок як власного, так і позикового капіталу;

•  чисті активи, які характеризують вартісну сукупність майнових цінностей підприємства, сформованих винятково за рахунок його власного капіталу.

За характером володіння активи поділяють на:

• власні,

• орендовані.

За ступенем ліквідності розрізняють:

•  активи в абсолютно ліквідній формі, які не потребують реалізації, тобто грошові активи в національній та іноземній валюті;

•  високоліквідні активи – активи, які можуть бути швидко конвертовані в грошову форму (як правило, на строк до одного місяця) без втрат своєї поточної ринкової вартості з метою своєчасного забезпечення платежів за поточними фінансовими зобов'язаннями. До них відносять короткострокові фінансові вкладення та короткострокову дебіторську заборгованість;

середньоліквідні активи – це всі форми дебіторської заборгованості, крім короткострокової та безнадійної, запаси готової продукції для реалізації;

•  низьколіквідні – активи, які можуть бути конвертовані в грошову форму без втрат своєї поточної ринкової вартості лише впродовж значного періоду часу (від півроку і більше). Це запаси сировини, напівфабрикатів, запаси МШП, основні засоби, незавершені капітальні вкладення, устаткування, довгострокові фінансові вкладення;

•  неліквідні активи – такі види активів, які самостійно не можуть бути реалізовані. До них належать безнадійна дебіторська заборгованість, витрати майбутніх періодів, збитки поточних та минулих років.

Інформаційними джерелами для аналізу майна підприємства є баланс підприємства, ф.1, примітки до фінансової звітності, ф.5, а також звіт про наявність та рух основних фондів, амортизацію (знос), ф.11-ОФ. При аналізі діяльності підприємства до 1999 р. можна використовувати також Звіт про фінансово-майновий стан, ф.3 (згідно з НСБУ такий звіт не складається). При аналізі відкритих акціонерних товариств можна також використовувати примітки до фінансової звітності, яка подається до Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку згідно з Положенням про надання регулярної інформації відкритими акціонерними товариствами та підприємствами-емітентами облігацій.

Аналіз майна підприємства здійснюється на основі агрегованого балансу підприємства та Структури і динаміки оборотних активів.


2. Аналіз структури майна та динаміки джерел його формування

Аналіз майна підприємства передбачає проведення аналізу складу майна та його структури, вивчення джерел формування майна, зміни складових майна і джерел його формування.

Так аналіз структури та динаміки джерел формування та напрямів використання фінансових ресурсів, які направляються на придбанням суб’єктом господарювання різного роду майна, виконується за даними балансу підприємства з використанням прийомів вертикального та горизонтального аналізу.

Згідно П(С)БО № 1, джерела формування фінансових ресурсів відображені в пасиві балансу, а напрями їхнього використання, тобто майнові цінності – в активі.

Вертикальний аналіз дозволяє визначити питому вагу кожної статті пасиву та активу в підсумку балансу на певний момент часу, тобто дослідити структуру джерел формування фінансових ресурсів та майна підприємства в статиці.

Горизонтальний аналіз уможливлює вивчення динаміки джерел формування та напрямів використання фінансових ресурсів підприємства шляхом встановлення абсолютних та відносних відхилень за статтями пасиву та активу балансу.

Виконання аналізу структури та динаміки джерел формування та напрямів використання фінансових ресурсів підприємства передбачає заповнення табл. 1 – 2 для кожного звітного періоду окремо.

За результатами аналізу пасиву та активу балансу надаються висновки про структуру та динаміку джерел формування та напрямів використання фінансових ресурсів підприємства: як по кожному звітному періоду, так і за досліджуваний період взагалі.


Таблиця 1

Структура та динаміка зміни майна підприємства у 200_ році

Стаття активу

Джерело інформації, форма № 1

Абсолютна величина, тис. грн.

Питома вага, %

Зміни за період

на початок періоду

на кінець періоду

на початок періоду

на кінець періоду

в абсолютних величинах, тис. грн.

у питомій вазі, %

темп приросту, %

у % до зміни підсумку балансу

1. Необоротні активи

р. 080

1.1. Нематеріальні активи

р. 010

1.2. Основні засоби

р. (020+030+070)

1.3. Довгострокові фінансові інвестиції

р. (040+045)

1.4. Довгострокова дебіторська заборгованість

р. 050+060

2. Оборотні активи

р. 260

2.1.Запаси

р. (100 + ... + 140)

2.2.Дебіторська заборгованість

р. (150 +... + 210)**

2.3.Поточні фінансові інвестиції

р. 220

2.4.Грошові кошти

р. (230 + 240)

2.5. Інші оборотні активи

р. 250

3. Витрати майбутніх періодів

р. 270

БАЛАНС

р. 280


Таблиця 2

Структура та динаміка джерел формування майна підприємства у 200_ році

Стаття пасиву

Джерело інформації, форма №1

Абсолютна величина, тис. грн.

Питома вага, %

Зміни за період

на початок періоду

на кінець періоду

на початок періоду

на кінець періоду

в абсолютних величинах, тис. грн.

у питомій вазі, %

темп приросту, %

у % до зміни підсумку балансу

1

2

3

4

5

6

7 = 4 - 3

8 = 6 - 5

10*

1. Власний капітал

р. 380

1.1. Статутний капітал (пайовий капітал)

р. (300 +310 + 360 +370)

1.2. Додатковий капітал

р. (320+330)

1.3. Резервний капітал

р. 340

1.4. Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)

р. 350

2. Забезпечення  майбутніх витрат і платежів

р. 430

3. Довгострокові зобов'язання

р. 480

4. Поточні зобов'язання

р. 620

4.1. Короткострокові кредити

р. (500 + 510)

4.2. Кредиторська заборгованість

р. (520 + ... + 610)

5. Доходи майбутніх          періодів

р. 630

БАЛАНС

р. 640

Примітка: * - ; ** - крім рядків, які не входять до підсумку балансу.


При проведенні аналізу складу та структури майна потрібно визначити зміни в майні підприємства, зробити висновки про покращення або погіршення структури активів. При цьому потрібно звернути увагу на наступні моменти:

1) на які складові припадала найбільша питома вага в структурі сукупних активів?

  •  якщо на оборотні активи, то це свідчить про формування достатньо мобільної структури активів, що сприяє прискоренню оборотності  активів підприємства;

2) як в цілому змінилась величина майна (сума оборотних та необоротних активів підприємства):

  •  зменшення майна підприємства свідчить про скорочення підприємством господарського обігу, що може потягти за собою його неплатоспроможність та навпаки;
  •  зростання майна підприємства може свідчити про розширення його виробничо-господарської діяльності, тобто про позитивні зміни балансу;

3) якою є частка необоротних активів в сукупних активах підприємства (відповідь на це питання характеризує “важку” або “легку” структуру активів підприємства):

  •  якщо вона склала менше 40%, то підприємство має “легку” структуру активів, що свідчить про мобільність майна підприємства;
  •  якщо вона складає більше за 40%, то підприємство має “важку” структуру активів, що свідчить про значні накладні втирати та підвищену чутливість до зміни доходу (виручки).

4)  які зміни відбулися зі складовими необоротних активів:

  •  зростання незавершеного будівництва  може негативно вплинути на результати фінансово-господарської діяльності підприємства (у такому випадку слід додатково аналізувати доцільність і ефективність вкладень);
  •  зростання довгострокових фінансових вкладень вказує на відволікання коштів з основної виробничої діяльності, а зменшення сприяє втягненню фінансових коштів в основну діяльність підприємства і покращенню його фінансового стану.

5) яких змін зазнала структура необоротних активів?

6) як змінилась величина оборотних активів підприємства за досліджуваний період?

7) які статті внесли найбільший внесок у формування оборотних активів: запаси, дебіторська заборгованість, короткострокові фінансові вкладення, грошові кошти? Про які проблеми може свідчити така структура оборотних активів?

  •  структура з високою часткою заборгованості і низьким рівнем грошових коштів може свідчити про проблеми, пов’язані з оплатою послуг та продукції підприємства, а також про переважно негрошовий  характер розрахунків, і навпаки, структура з низькою часткою заборгованості та високим рівнем грошових коштів може свідчити про позитивний стан розрахунків підприємства зі споживачами.

8) як змінилась вартість запасів за аналізований період, чи є ця зміна позитивною і про що свідчить:

  •  якщо вартість запасів збільшилась, а оборотність запасів зменшилась, це є негативним фактором.

9)  яких змін за досліджуваний період зазнали обсяги дебіторської заборгованості:

  •  зросли, що є негативною зміною і може бути викликано проблемами, пов’язаними з оплатою продукції (робіт, послуг) підприємства або активним наданням комерційного кредиту покупцям, тобто відволіканням частини поточних активів  і іммобілізацією частини оборотних коштів з виробничого процесу;
  •  знизились, що є позитивною зміною і може свідчити про покращення ситуації з оплатою продукції підприємства і про вибір оптимальної політики продаж.

10) підприємство протягом досліджуваного періоду мало активне чи пасивне сальдо заборгованості.  Співставлення сум дебіторської і кредиторської комерційної заборгованості може показувати, що підприємство мало:

  •  активне сальдо (дебіторська заборгованість перевищує кредиторську). Якщо підприємство має активне сальдо, то воно надавало своїм покупцям безкоштовний комерційний кредит в розмірі, що перевищує кошти, отримані у вигляді відстрочок платежів комерційним кредиторам;
  •  пасивне сальдо (кредиторська заборгованість перевищує дебіторську). В цьому випадку підприємство фінансувало свої запаси і відстрочки платежів своїх боржників за рахунок невиконання платежів своїм комерційним кредиторам.

11) як змінилась  частка грошових коштів в структурі оборотних активів підприємства за аналізований період?

Аналіз джерел формування фінансових ресурсів передбачає розгляд абсолютних та відносних змін власних та позикових засобів підприємства.

При виконанні даного аналізу потрібно визначити:

1) які кошти (власні чи позикові) є основним джерелом формування фінансових ресурсів підприємства? Як змінюється частка власного капіталу в балансі за звітний період?

  •  збільшення сприяє зростанню фінансової стійкості підприємства;
  •  зменшення сприяє зниженню фінансової стійкості підприємства;

2)  як змінилась частка позикових коштів в сукупних джерелах формування фінансових ресурсів, про що це свідчить:

  •  збільшилась, що може свідчити про підсилення фінансової нестійкості підприємства та підвищення ступеню його фінансового ризику;
  •  зменшилась, що може свідчити про підвищення фінансової незалежності підприємства ;
  •  не змінилась;

3) про що може свідчити скорочення (зростання) величини резервів, фондів та нерозподіленого прибутку підприємства:

  •  в цілому зростання резервів, фондів та нерозподіленого прибутку може свідчити про ефективну діяльність підприємства , і навпаки;

4) як за аналізований період змінилась структура власного капіталу підприємства, на які складові припадає найбільша питома вага;

5) які зобов’язання переважають у структурі позикового капіталу? Як змінились довгострокові зобов’язання за досліджуваний період?

6) підвищився чи знизився ризик втрати фінансової стійкості підприємства – для цього проводиться аналіз структури фінансових зобов’язань підприємства:

  •  переважання короткострокових джерел у структурі позикових коштів є негативним фактом, який характеризує погіршення структури балансу і підвищення ризику втрати фінансової стійкості;
  •  переважання довгострокових джерел у структурі позикових коштів є позитивним фактом, який характеризує покращення структури балансу і зменшення ризику втрати фінансової стійкості;

7) які зобов’язання переважають в структурі кредиторської заборгованості на звітну дату балансу;

8) яких змін зазнали за аналізований період короткострокові зобов’язання  перед бюджетом, перед постачальниками, по авансам?

9) які види короткострокової заборгованості в досліджуваному періоді характеризуються найбільшими темпами зростання:

  •  негативним моментом є висока частка заборгованості перед бюджетом, оскільки затримка відповідних платежів викликає нарахування пені;
  •  негативним моментом є висока частка (більш 60%) заборгованості перед позабюджетним фондами.

3. Основні етапи управління операційними необоротними активами підприємства як переважної складової майна підприємства

Зважаючи на традиційне переважання в структурі майна необоротних активів необхідно більше уваги приділити саме цьому виду активів підприємства.

Так політика управління операційними необоротними активами підприємства формується за такими етапами:

1. Аналіз операційних необоротних активів підприємства в майбутньому періоді. Такий аналіз проводиться з метою вивчення динаміки загального їх обсягу та складу, ступеня їх використання, інтенсивності оновлення та ефективності їх використання.

На першій стадії аналізу розглядається динаміка загального обсягу операційних необоротних активів підприємства – темпи їх росту у співвідношенні з темпами росту обсягу виробництва та реалізації продукції, обсягу операційних оборотних активів, загальної суми необоротних активів.

На другій стадії аналізу вивчається склад операційних необоротних активів підприємства та динаміка їх структури.

У процесі цього вивчення розглядається співвідношення основних засобів та нематеріальних активів, які використовуються в операційному процесі підприємства; у складі основних засобів аналізується питома вага рухомих та нерухомих їх видів (які у виробничій діяльності характеризують відповідно активну та пасивну їх частини); у складі нематеріальних активів розглядаються окремі їх види.

На третій стадії аналізу оцінюється стан необоротних активів, які використовує підприємство за ступенем їх зношення (амортизації). У процесі оцінки використовують такі основні показники:

– Коефіцієнт зносу основних засобів. Він розраховується за формулою:

КЗоз = Зоз / ПВоз =

де КЗоз – коефіцієнт зносу основних засобів;

3оз – сума зносу основних засобів підприємства на певну дату;

ПВоз – первісна вартість основних засобів підприємства на певну дату.

– Коефіцієнт строку використання основних засобів. Для його розрахунку використовується формула:

Коз = ЗВоз / ПВоз = ,

де ЗВоз – залишкова вартість основних засобів підприємства на певну дату.

– Коефіцієнт амортизації нематеріальних активів. Його розрахунок проводиться за формулою:

КАна = Ана / ПВна =

де КАна – коефіцієнт амортизації нематеріальних активів;

Ана – сума амортизації нематеріальних активів підприємства на певну дату;

ПВна – первісна вартість нематеріальних активів підприємства на певну дату.

Важливим показником характеристики майнового стану підприємства є коефіцієнт реальної вартості майна, який показує, яку частку у вартості майна становлять засоби виробництва:

КВМ = (Озз+Вз+Нв+Мшп) / А

де Озз – основні засоби за залишковою вартістю;

Вз – виробничі запаси;

Нв – незавершене виробництво;

Мшп – малоцінні та швидкозношувані предмети;

А – вартість активів підприємства.

Цей коефіцієнт визначає рівень виробничого потенціалу підприємства, забезпеченість виробничого процесу засобами виробництва. Загальноприйнято, що якщо значення цього показника нижче за 0,5, це негативна ознака як для підприємства, так і для його партнерів. Однак на сьогодні вартість частини основних засобів занижено, тому в деяких випадках значення цього коефіцієнта, нижче за 0,5, вважають нормальним. Іншими причинами низького рівня коефіцієнта можуть бути занадто великі довгострокові фінансові або капітальні вкладення, великі залишки готової продукції, велика дебіторська заборгованість. Усі ці причини негативно характеризують майновий та фінансовий стан підприємств, хоча такі з них, як велика дебіторська заборгованість та складські залишки готової продукції, в умовах сьогодення легко пояснити.

На четвертому етапі аналізу визначається період обороту операційних необоротних активів, які використовує підприємство. Він розраховується за формулою:

ПОона = ОНА / З,

де ПОона – період обороту операційних необоротних активів, які використовує підприємство;

ОНА – середньорічна сума всіх операційних необоротних активів підприємства за первісною вартістю;

3 – середньорічна сума зносу всіх операційних необоротних активів, які використовує підприємство.

На п'ятому етапі аналізу вивчається інтенсивність оновлення необоротних активів у майбутньому періоді. У процесі аналізу використовують такі основні показники:

– Коефіцієнт вибуття операційних необоротних активів. Він характеризує частку вибулих операційних необоротних активів у загальній їх сумі та розраховується за формулою:

КВона = ОНАв / ОНАпоч,

де КВона – коефіцієнт вибуття операційних необоротних активів;

ОНАв – вартість вибулих операційних необоротних активів у звітному періоді;

ОНАпоч – вартість операційних необоротних активів на початок звітного періоду.

– Коефіцієнт оновлення операційних необоротних активів. Він характеризує приріст нових операційних необоротних активів у загальній їх сумі та розраховується за формулою:

КОона = (ОНАвв - ОНАв) / ОНАк

де КОона – коефіцієнт оновлення операційних необоротних активів;

ОНАвв – вартість знову зведених операційних необоротних активів у звітному періоді;

ОНАв – вартість вибулих операційних необоротних активів у звітному періоді;

ОНАк – вартість операційних необоротних активів на кінець звітного періоду.

Вказані показники розраховуються в процесі аналізу не тільки по операційних необоротних активах у цілому, а й у розрізі їх видів – основних засобів та нематеріальних активів.

На шостому етапі аналізу оцінюється рівень ефективності використання операційних необоротних активів у звітному періоді. У процесі оцінки використовують такі основні показники:

– Коефіцієнт рентабельності операційних необоротних активів. Його розрахунок відбувається за формулою:

КРона = ЧПод / ОНАсер,

де КРона – коефіцієнт рентабельності операційних необоротних активів;

ЧПод – сума чистого прибутку, отримана підприємством від його операційної діяльності у звітному періоді;

ОНАсер – середня вартість операційних необоротних активів підприємства у звітному періоді.

– Коефіцієнт виробничої віддачі операційних необоротних активів. Він характеризує обсяг реалізації продукції в розрахунку на одиницю операційних необоротних активів, які використовує підприємство. Розрахунок цього показника відбувається за формулою:

КВВона = ОР / ОНАсер,

де КВВона – коефіцієнт виробничої віддачі операційних необоротних активів;

ОР – обсяг реалізації продукції у звітному періоді;

ОНАсер – середня вартість операційних необоротних активів у звітному періоді.

2.  Оптимізація загального обсягу та складу операційних необоротних активів підприємства. Така оптимізація здійснюється з урахуванням виявлених у процесі аналізу резервів підвищення виробничого використання операційних необоротних активів у майбутньому періоді. До числа основних з таких резервів відносять: підвищення продуктивного використання операційних необоротних активів у часі (за рахунок приросту коефіцієнтів змінності та безперервності їх роботи) та підвищення продуктивного використання операційних необоротних активів за потужністю (за рахунок росту продуктивності окремих їх видів у межах передбаченої технічної потужності). У процесі оптимізації загального обсягу операційних необоротних активів з їх складу вилучають ті їх види, які не беруть участі у виробничому процесі з різних причин.

3.  Забезпечення своєчасного оновлення операційних необоротних активів підприємства. З цією метою на підприємстві визначається необхідний рівень інтенсивності оновлення окремих груп операційних активів; розраховується загальний обсяг активів, що підлягають оновленню в майбутньому періоді; встановлюються основні форми та вартість оновлення різних груп активів.

4.  Забезпечення ефективного використання операційних необоротних активів підприємства. Таке забезпечення полягає в розробці системи заходів, спрямованих на підвищення коефіцієнтів рентабельності та виробничої віддачі операційних необоротних активів.

Використовуючи в процесі управління ефективністю операційних необоротних активів ці показники, слід ураховувати два важливих моменти, які забезпечують об'єктивність оцінки розроблених заходів. Перший з них полягає в тому, що при оцінці завжди потрібно використовувати відновлювану вартість операційних необоротних активів на момент проведення оцінки. Другий момент полягає в тому, що при оцінці слід використовувати залишкову вартість операційних необоротних активів, тому що більша їх частина в процесі зносу втрачає частину своєї продуктивності.

Зростання ефективності використання операційних необоротних активів дає змогу скоротити потребу в них. Тому, заходи щодо забезпечення підвищення ефективності використання операційних необоротних активів можна розглядати як заходи зі скорочення потреби в обсягу їх фінансування та підвищення темпів економічного розвитку підприємства за рахунок більш раціонального використання власних фінансових ресурсів.

5. Формування принципів та оптимізація структури джерел фінансування необоротних активів. Принципово оновлення та приріст операційних необоротних активів можуть фінансуватися за рахунок власного капіталу, довгострокового залученого капіталу (фінансового кредиту, фінансового лізингу та ін.) та за рахунок змішаного їх фінансування.

Узагалі на основі розглянутих принципів, які визначають політику управління необоротними активами, можна виділити такі позитивні особливості:

а)  вони практично не піддаються дії інфляції, тобто краще захищені від неї;

б)  необоротним активам менш притаманний фінансовий ризик втрат у процесі господарської діяльності підприємства;

в)  ці активи спроможні генерувати стабільний прибуток при несприятливій ринковій кон'юнктурі – при нецільовому їх використанні вони можуть бути передані в оренду іншим господарюючим суб'єктам;

г)  вони сприяють зниженню втрат товарів та інших матеріальних оборотних активів у процесі їх зберігання.

Разом з тим необоротні активи в процесі їх господарського використання мають і деякі недоліки:

а)  вони піддаються моральному зносу (особливо активна частина основних засобів), у зв'язку з чим, навіть якщо вони виведені з експлуатації тимчасово, вони втрачають свою вартість;

б)  ці активи важко піддаються фінансовому управлінню через те, що вони слабко змінювані в структурі в короткому періоді часу;

в) у більшості випадків необоротні активи відносять до групи неліквідних активів (у короткому періоді часу) і тому вони не можуть слугувати засобом забезпечення потоку платежів при зниженні рівня платоспроможності підприємства та загрозі його банкрутства.

PAGE  4


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

14194. Управление банковскими рисками в АКБ ОАО «Банк Москвы» 302 KB
  Оглавление [1] Список используемых источников Введение Актуальность темы настоящего исследования определяется следующими теоретическими положениями. Концепция риска как его сосуществование стара как мир. Риск всепроникаю
14195. Управление конфликтами в трудовом коллективе (на примере частного охранного предприятия «Полад») 896 KB
  Цель данной выпускной квалификационной работы – изучить природу возникновения и разработать пути разрешения конфликтной ситуации в трудовом коллективе
14196. Управление конфликтами и стрессами на предприятии 437.5 KB
  Дипломный проект На тему Управление конфликтами и стрессами на предприятии Содержание: Введение. Глава 1. Теоретические подходы к исследованию конфликтов и стрессов на предприятии. Сущность и содержание конфликтов и стрессов на предприятии. Причины их возни
14197. Управление конфликтами на предприятии 401 KB
  Каждому из нас приходилось сталкиваться с конфликтными ситуациями. Конфликты проявляются в деятельности всех социальных институтов социальных групп во взаимоотношениях между людьми и играют ключевую роль в жизни отдельного человека семьи...
14198. УПРАВЛЕНИЕ БАНКОВСКИМИ РИСКАМИ на ЗАО «Ростовская валютно-фондовая биржа» 173.66 KB
  Содержание Введение Глава 1. Классификация банковских рисков методы их оценки и управления 1.1.Классификация рисков возникающих при проведении операций на биржевом рынке 1.2.Банковские риски при проведении операций с иностранной валютой 1.3.Банковск
14199. Использование подходов веб-аналитики для построения модели пользователя 304.5 KB
  Рассматриваются системы электронной отчетности как специфический вид веб-ресурса. Ставится цель повышения эффективности ресурса. Разрабатывается методика построения модели веб-пользователя с применением подходов веб-аналитики. Строится модель и её графическое представление.
14200. Характеристика получения взятки и взяточничества в целом 342 KB
  ВВЕДЕНИЕ В настоящее время в России в период построения цивилизованной экономики и становления демократического правового государства важная роль принадлежит органам государственной власти и исполнения а также органам местного самоупр
14201. Эмиссионные операции ОАО КБ «Сбербанка России» 212 KB
  Эмиссия краткосрочных долговых инструментов — депозитных и сберегательных сертификатов, векселей, инвестиционные свойства которых позволяют совместить высокую ликвидность, невысокий риск и...