63601

Економічна оцінка ресурсів, витрат і результатів виробничої діяльності

Лекция

Экономическая теория и математическое моделирование

Засоби виробництва дані природоюземлякорисні копалинилісвітервода тощодо виробничих фондів не належать Функціональне призначення: Основні фонди: Оборотні фонди: багаторазово беруть участь у повністю витрачаються у кожному процесі виробництва протягом...

Украинкский

2014-06-22

261.5 KB

0 чел.

Економічна оцінка ресурсів, витрат і результатів виробничої діяльності.

   В залежності від характеру та ступені участі у виробничому процесі  по передачі повідомлень , розподіляють фонди на:

Виробничі

Невиробничі

Обігові

   

                            Виробничі фонди ( відносяться до засобів виробництва)

Основні фонди (засоби праці)                                        оборотні фонди (предмети праці)

Будівлі,устаткування матеріали,запчастини,паливо

Машини,споруди

За їх допомогою людина                                                   На які спрямована праця людини

впливає на оброблювану

речовину

Основні й оборотні фонди охоплюють ті засоби виробництва, які мають вартість і переносять її на створюваний продукт.

Виробничі фонди це ті засоби виробництва, які є продуктами людської праці.Засоби виробництва, дані природою(земля,корисні копалини,ліс,вітер,вода тощо),до виробничих фондів не належать

                           Функціональне призначення:

Основні фонди:                                                                 Оборотні фонди:

  •  багаторазово беруть участь у                    - повністю витрачаються у кожному                         

процесі виробництва протягом                        виробничому циклі;   

тривалого часу;                                                 - втрачають або змінюють свою первісну

  •  зберігають свою натурально-                      форму;

матеріальну форму;                                         -  повністю включаються у продукт, в ство-

  •  переносять свою вартість на                      ренні якого вони брали участь.Одна

   продукт частинами, в міру зносу,                       частина входить в продукт матеріально і

 протягом всього періоду функціонування          по вартості( матеріали), інша частина-

                                                                                  лише по вартості ( енергія,паливо);

                                                                                  - переносять свою вартість на створювану                                                             

                                                                                  продукцію повністю протягом одного

                                                                                  виробничого циклу                            

                                         

                               Виробничі фонди підприємства

_________________________________________________________________

                                                                                                                             

Основні фонди                                                                                    оборотні фонди

           ___________________________________________

                                                                                                

Основні виробничі фонди                                             Основні фонди невиробничого                                       

                                                                                                    призначення

                                                                                                           

Активна частина                Пасивна частина                     - житлові будинки;

                                                                                       -  культурно-побутові об»єкти;

-робочі машини                 -  виробничі споруди,              -  комунальні споруди;

та механізми;                         будівлі                                    - будинки мед.призначення;

- транспортні засоби;          -  передавальні пристрої          - багаторічні насадження

- силові машини та            -  господарський інвентар

 устаткування;

-  виробничий інвентар

та інструмент ( напр., апарат для

зварювання волоконно-оптичної лінії)

                 

Виробничі фонди   - ті засоби праці, які безпосередньо беруть участь у процесі передавання інформації або забезпечують нормальні умови для здійснення виробничого процесу.                 

Невиробничі фонди – знаходяться у віданні підприємства, які не пов’язані з виробничим процесом ( житлові будинки, навчальні заклади, клуби,культурно-побутові об»єкти) Це близько 2% загальної вартості основних фондів зв»язку.

                                  Виробничі ОСНОВНІ   фонди:

Фонди основної діяльності – прямо або непрямо використовувані ВОФ  для передавання інформації ( понад 90%).

Фонди основної діяльності  поділяються на :

Активні, які беруть безпосередню (пряму) участь у процесі передавання інформації

Пасивні – які не беруть безпосередньої участі в передаванні інформації, але необхідні для виконання виробничого процесу. Вони забезпечують нормальне використання активної частини осн.виробн.фондів (будинки, споруди т.щ.)

Фонди неосновної діяльності – ВОФ промислових підприємств, буд.організацій,органів матер.-техніч. забезпечення, транспортних організацій системи зв»язку.

До основних фондів невиробничого призначення належать фонди , які не беруть участі в процесі виробництва, але забезпечують нормальні умови його здійснення, задовольняючи побутові та культурні потреби працівників(забезпечують соціальні умови):

  •  житлово-комунальні приміщення;
  •  побутові, спортивні приміщення;
  •  будинки та устаткування мед.закладів;
  •  дитячі дошкільні заклади;
  •  багаторічні насадження та ін.

Усі ці приміщення, будинки т.щ є осн.фондами невиробничого призначення лише тоді, коли вони перебувають на балансі підприємства і саме підприємство забезпечує їх утримання, експлуатацію та проведення ремонтів.

          Видова класифікація виробничих основних фондів підприємства:

     -    станції стільникового зв»язку

  •  будівлі для розміщення різних засобів зв»язку( виробничо-технічні будівлі, приміщення для розміщення комутаційного обладнання, серверів доступу до мережі інтернет, приміщення відділень поштового зв»язку )
  •  споруди,призначені для забезпечення безперебійного передавання інформації

( радіо-телевізійні башти, антенно-щоглові пристрої ( антенно-башенные,вышка),

Телефонна каналізація тощо)

  •  передавальні пристрої,за допомогою яких повідомлення передаються від одного

об»єкта до іншого ( підземні та повітряні лінії електрозв»язку, радіо-релейні лінії зв»язку,

устаткування,які беруть беспосередню участьу виробничому процесі по передаванню інформації( приймально-передавальні пристрої, комутаційні та каналоутворюючі пристрої, ЕОМ)

  •  силові машини й устаткування,що забезпечують технологічний процес    

електроенергією, а також виконуючі інші виробничі  функції( генератори,двигуни, трансформаційні підстанції,дизелі,акумуляторні батареї , перетворювачі, розподільні пристрої)

  •  вимірювальні і регулювальні прилади та пристрої, лабораторне устаткування,виконуючі вимірювальні,регулювальні ф-ції( електровимірювальні і випробні прилади)
  •  транспортні засоби
  •  інші осн.фонди : інструменти усіх видів, виробничій та господарський інвентар,  бібліотечний фонд тощо.

 

Чим вища частка машин, устаткування,передавальних пристроїв і транспортних засобів задіяна на підприємстві зв»язку(активна частина фондів),тим більше продукц. може бути одержано на кожну одиницю вартості основних фондів,тобто вище ефективність їх використання.

Підвищення продуктивності використання частки активн.фондів зв»язку залежить від таких найважливіших чинників:

  •  зниження питомої вартості будівництва лінійних споруд
  •  застосування комутаційних систем, що масштабуються
  •  запровадження потужних каналоутворюючих систем передавання найбільш економічних проектних рішень
  •  поліпшення використання виробничих площ .

Близько 70% загальної вартості осн.фондів зв»язку складають активні фонди,що й беруть беспосередню участь у процесі передавання інформації. Проте всередині галузі  в окремих підгалузях видова структура фондів дуже різна. Напр., в підгалузі стільникового зв»язку  найбільшу питому вагу мають приймально-передавальні пристрої та комутаційне обладнання (80-85%) а в поштовій галузі до 70% загальн. вартості осн.фондів склад. виробн.будівлі .

      У ММТЗ,СТЗ,МТЗ висока питома вага комутаційного обладнання та ліній зв»язку (70%).

      У підгалузевій структурі  ОВФ зв»язку найбільшу питому вагу (близько 40%)

складають фонди, фіксованого телефонного зв»язку(ММТЗ,МТЗ,СТЗ) , потім йде стільниковий зв»язок (30%), далі йде  радіомовлення і телебачення,  проводове мовлення. Основна тенденція  – швидке підвищення частки фондів підгалузі стільникового зв»язку (базові станції).

   Знос ОФ підприємства

  Економічна сутність зношуваності ОФ полягає в поступовій втраті ними своєї споживчої вартості і вартості в процесі функціонування з відповідним перенесенням її на знов створений продукт.

     Розрізняють фізичний(матеріальний) і моральний(економічний ) знос.

      Фізичний(матеріальний) знос ОФ являє собою зміну їхніх природних (фізичних, хімічних, механічних) властивостей під впливом процесів праці, безпосереднього використання або під впливом  атмосферно-кліматичних умов. Процес фізичн.зносу залежить від різних чинників: міцності матеріалів,умов використання знарядь праці , режиму праці, міри навантаження та інтенсивності використання їх у виробничому процесі, кваліфікації персоналу, умов і якості профілактики, міри захисту ОФ від впливу зовнішнього середовища .

Міру фізичн.зносу (Зф) визначаємо трьома розрахунковими методами:

  1.  за строком експлуатації обладнання (порівнянням фактичної і нормативної величин);
  2.  відношенням їх вартості, перенесеної на вартість готової продукції до первісної балансової вартості;
  3.  на основі відношення вартості чергового кап.ремонту (Вкр) до початкової вартості ОВФ(Ф) :             

                                 Зф = ( Вкр / Ф) * 100 

                                          

       Моральний знос (економічне знецінювання) є наслідком техн.прогресу.

Сутність морального зносу полягає в тому, що устаткування ще до повного свого фіз.зносу виявляється економічно неефективним і  технічно відсталим.

      Існує 2 форми морального зносу.

1-ша ф-ма  моральн.зносу ОФ пов»язана з їх знеціненням( втратою вартості) внаслідок скорочення суспільно необхідних затрат праці на їхнє відтворення . При цьому не змінюється їхня споживна вартість, і тому можна їх використовувати до повного фіз.зносу. (Треба мати на увазі, що ці фонди переносять на вартість продукції, виготовленої за їхньою допомогою, більше вартості, ніж це необхідно і можливо за сучасних умов виробництва.)

     2-га ф-ма моральн.зносу пов»язана з втратою ОВФ як вартості, через створення більш досконалих в техніч. та економічному відношенні фондів того самого типу і призначення.

Як наслідок, експлуатація діючих фондів виявляється економічно не вигідною та недоцільною , т.т. відбувається втрата їх споживчої вартості. Дострокова заміна таких фондів часто виявляється більш ефективною , ніж продовження їхньої експлуатації, незважаючи на фізичну придатність їх до подальшого використання.

       Моральний знос залежить від темпів  НТП. При заміні морально застарілого устаткування необхідно, щоб ефект перевищував втрати підприємства від вибування з експлуатації ще фізично придатних фондів.

                          Міра морального зносу визначається:

              Зм= ( Фп – Фв) / Фв * 100,

Де Фп – первісна вартість; Фв – відновна вартість.

Загальний знос (фізичний і моральний) розраховується таким чином:

              З= 1 – (1-Зм)- (1 – Зф)

Або за терміном служби:

             З = tф / tн.

         Зараз коефіцієнт зносу ОФ, який визначається відношенням  суми зносу до наявності фондів на кінець року у операторів стільникового зв»язку 10 -15 %, у «Укртелекому» більше 50 %.

         Вірний облік міри зносу ОФ має важливе значення для визначення їхньої відновної вартості і розміру аморт.відрахувань.

      Відшкодування фіз.зносу засобів праці здійснюється за допомогою поточного та кап.ремонтів, а попередження – шляхом своєчасного проведення тех.огляду і обслуговування.

         Призначення поточного ремонтузбереження засобів праці у придатному для продуктивного використання стані завдяки здійсненню регулярних ремонтно-профілактичних операцій з метою усунення дрібних несправностей і попередження прогресуючого фіз.зносу. Витрати на поточний ремонт є постійними порівняно рівномірними впродовж експлуатаційного періоду і тому відносяться на собівартість продукції.

        Призначення кап.ремонтів полягає у відшкодуванні нормального фіз.спрацювання конструктивних елементів ОФ та мах.можливому відновленні первісних техніко-експлуатаційних параметрів.Для економічної оцінки ефективності витрат на кап.ремонт порівнюють 2 альтернативні варіанти: здійснити кап.ремонт чи придбати новий ОФ. За  кожним із варіантів визначають загальну величину витрат і втрат.Для 1-го варіанта це будуть витрати на очікуваний кап.ремонт і різниця між залишковою вартістю капітально відремонтованого обладнання і вартістю нового, а для 2-го вартість придбання (ціна) і втрати від недоамортизації діючої машини.

Знизити втрати від морального зносу допомогає модернізація. Під модернізацією розуміють конструктивне удосконалення діючого обладнання , яке підвищує технічний рівень і поліпшує економічні показники.

Кап.ремонт може здійснюватись як підрядним так і господарським способом.

При підрядному способі виконання кап.ремонту машин, устаткування транспортних засобів на підставі договорів або нарядів – замовлень розрахунки з підрядником (виконавцем) здійснюються на підставі актів приймання цілком завершених ремонтом вузлів, агрегатів, машин т.щ.

        При господарському способі виконання кап.ремонту розрахунки здійснюються, як правило, за елементами витрат ( виплата з/плати ремонтникам, оплата матеріалів, деталей, зап.частин).

     Витрати на всі види ремонтів протягом звітного року підприємства можуть включати у валові витрати в розмірі до 5% сукупної балансової вартості груп ОФ на початок звітного року.У таких самих розмірах зазначені витрати відносять на собівартість виробленої продукції.

       Витрати на ремонти, що перевищують 5% балансової вартості ОФ, відносяться на збільшення балансової вартості фондів другої та третьої груп або балансової вартості окремих об»єктів ОФ першої групи з наступним нарахуванням на цю вартість амортизації за нормами, передбаченими для відповідних видів ОФ.

       Витрати ОВФ відносяться на собівартість прод-ції в обсязі вартості фактично виконаних ремонтів за відповідний звітний період.

       Витрати на ремонт основних невиробничих фондів покриваються за рахунок прибутку, що залишається у розпорядженні під-ва.

     Порядок оцінки зносу основних засобів .

Основні фонди обчислюються у відповідності з їхньою класифікацією (групуванням) і структурою в натуральному та вартісному вираженні.

Натуральні показники застосовуються для визначення технічного складу фондів,виробничої потужності підприємств і підгалузей, для встановлення завдань по введенню в дію фондів і шляхів підвищення використання та освоєння виробничих потужностей,складання балансу використання устаткування.Облік здійснюється за даними тех.паспортів, які ведуться стосовно кожної одиниці фондів.У паспортах дається розгорнута тех.х-ка кожного об»єкта:

  •  дата виготовлення;
  •  -кількість ремонтів і модернізацій;
  •   реконструкція;
  •  ступінь зносу;
  •   техніч.продуктивність
  •  Такий облік дає змогу визначити кількісний склад ОФ за їх марками та видами. Але з його допомогою неможливо дати загальну оцінку наявних на підприємстві фондів, особливо, коли їх велика кількість і значна видова різноманітність. Неможливо поєднувати у нат.виразі кількість будинків і ліній електропередач. Підрахувати можна лише кількість фондів одного виду або однієї марки.Тому застосовують оцінку основних ВФ.Оцінка – облік ОФ у вартісному виразі.Вона потрібна для того, щоб правильно визначити заг.обсяг ОФ, їх динаміку, структуру, розрахувати економічні показники господарської діяльності підприємства за певний проміжок часу.Таке оцінювання проводиться з метою встановлення ступеня зносу та планування витрат на оновлення, модернізацію та ремонт ОФ.

З огляду на тривале функціонування та поступове спрацювання засобів праці, постійну зміну умов їх відтворення існує кілька видів оцінювання ОФ:

1 Залежно від моменту проведення оцінювання засоби виробництва оцінюються за первісною та відновленою вартістю. ( В залежності від часу оцінки)

2. З урахуванням стану ОФ оцінювання їх проводиться за повною та залишковою вартістю. (В залежності від  спрацювання.)

       Повна первісна вартість ОФ( початкова вартість) являє собою суму фактичних витрат на їхню будову,споруду або придбання, включаючи витрати на транспортування до місця установки, установка та монтаж на місці експлуатації, налагодження і регулювання в цінах, діючих на момент введення їх в експлуатацію. Зважаючи на те,що ціни на устаткування і вартість будівництва змінюються,ОФ на підприємствах за цього методу оцінки виражаються в змішаних цінах, що не дозволяє мати точних і порівняних даних про їхню динаміку.  Фпоч = Цпридб + Е дост + Е монт +Еін

        Ф поч – початкова вартість осн.фондів;

         Цпридб – ціна придбання устаткування;

         Едост – транспортні витрати на доставку;

         Емонт – витрати, пов»язані з монтажем устаткування;

         Еін – інші витрати, пов»язані з уведенням ОФ у дію.

      Наприклад, нове виробниче приміщення зараховують на баланс підприємства за кошторисною вартістю його спорудження. У процесі експлуатації ціни на засоби праці можуть змінюватись, але початкова їх вартість завжди буде сталою.

     Цінові зміни та інфляційні процеси у вартості ОФ враховуються з допомогою відновленої вартості.

       Повна відновна вартість визначає вартість відтворення ОФ по витратах на такі ж засоби праці в сучасних умовах у цінах на момент переоцінки

      Чим значніша зміна цін у розглядуваний період на окремі елементи ОФ, тим більша розбіжність буде між їхньою відновною і первісною вартістю. ( Раніше ціни були у рублях, купоно-карбованцях потім у гривнях). Оцінка по відновній вартості усуває відсутність методу оцінки по первісній вартості в частині змішаних цін,тому що  вносить одноманітність в оцінку створених у різні роки одинакових елементів ОФ.Проте,вона вимагає проведення переоцінки всіх елементів ОФ, т.т

Величезних затрат праці, засобів і часу.

      За часів Рад.Союзу  переоцінка ОФ провадилася періодично  одночасно по всьому

Нар.господарству.В процесі такої переоцінки ОФ ставляться й виріш. такі завдання:

  •  перевірка й уточнення факт.наявності ОФ
  •  технічні х-ки ОФ
  •  виявл.фізичного та моральн.зносу,вартості зносу й одержання вихідних матеріалів для визн.норм амортизації.

      Така переоцінка провадилась через 10-15 р. Остання переоцінка така була проведена у 1972 р.

       У теперішній час переоцінка вартості ОФ провадиться частіше з метою упорядкування балансової вартості ОФ у відповідності з діючими цінами й умовами відтворення усіма підприємствами й організаціями незалежно від форм власності у формі індексації їхньої вартості. Переоцінці підлягають всі ОФ незалежно від їхнього технічного стану і місця знаходження.

        Фвідн = Фпоч* і,

Де і – індекс зростання (зменшення) ціни (показник індексації ОФ)

Цей показник розраховується на основі індексу інфляції року. В Україні індексація ОФ не проводиться, якщо індекс інфляції року менший за 10 %.

        Облік ОФ в цілому по підприємству у вартісній формі відбивається в бух.балансі на кінець відповідного періоду ( місяця,кварталу, півріччя, 9 міс,року). Ця вартість наз. Балансовою (повною вартістю). Вона складається з відновної вартості проіндексованих фондів і первісної варт. Фондів, введених після моменту переоцінки. Вона визначається таким чином:

                                  Фk t = Фnt +  -  ,

Де Фnt ,Фkt  – повна вартість ОФ за станом на початок і кінець періоду t ;

t – місяць , квартал ,..., рік;

Фввt, Фвибt- вартість ввідних і вибуваючих ОФ за аналіз.період.

      Крім балансової вартості враховується залишкова вартість – різниця між початковою або відновленою вартістю і вартістю зносу.:

                                    Фзал = Ф  –   На * tф * Ф 

                                                             100

Де Ф – первісна або відновна вартість основних фондів;

    На – норма амортизації на відновлення, %;

       tФ – фактичний термін служби фондів

Якщо початкова і відновна вартість відбивають кількісний бік використання ОФ, то залишкова –якісний.

Залишкова вартість дозволяє врахувати міру фізичного зносу ОФ і більш точно встановити їхню вартість, якщо необхідно їх реалізувати або замінити на більш технічно прогресивні засоби.

        Балансова залишкова вартість ОФ на кінець аналіз.періоду ( t ) визначається :

         Фкt (зал) = Фпt (зал) + - - At

Де Фnt(зал),Фkt(зал) – залишкова вартість ОФ на початок і кінець періоду,

     Фвибt(зал) – зал.вартість вибуваючих ОФ

      Аt – аморт.відрахування за аналіз період

Фввt – вартість ОФ ввідних в аналізов.періоді

 

Протягом  аналіз.періоду (напр,року) відбувається введення нових і вибування зношених засобів праці, в економічних розрахунках використовується середньорічна вартість ОФ, яка розрах.за формулами:

 __     

 Ф = ( Фпр+Фкр   +  Ф1,04 + Ф1,07 + Ф1,10)  /  4                           

                  2  

                        

Де Фпр, Фкр – вартість ОФ на початок і кінець року ;

     Ф1,04, Ф1,07 , Ф1,10 –вартість ОФ на початок другого, третього,четвертого кварталів року;

За перспективного планування введення і вибування ОФ по кварталах не передбачається, тому їх середньорічна вартість може визначатись :

___

 Ф  = Фп + кр ( - )

 Де кр – коефіц.рівномірності введення і вибування протягом року, який для галузі зв»язку може дорівнювати 0,5 .

Відтворення ОФ – це процес їх безперервного поновлення (відновлення).Відтворення буває просте і розширене.

Просте відтворення ОФ - це їх відновлення в тому самому обсязі, у якому вони були зношені та вибули. Воно здійснюється шляхом заміниокремих зношених частин основних засобів шляхом ремонтів або придбання нових фондів на заміну зношених. Головне джерело відтворення в цьому випадку – амортизація

Розширене відтворення – це таке відтворення, яке передбачає розширення діючих ОФ за рахунок збільшення їх кількості та поліпшення або придбання більш продуктивних та економічних основних засобів. Розширене відтворювання може здійснюватись у вигляді нового будівництва, тех.переозброєння, реконструкції або розширення діючих підприємств, модернізації обладнання або його придбання. Основним джерелом розширеного відтворення є прибуток підприємства.

                       Нематеріальні ресурси підприємства

     Крім матеріальних ресурсів підприємства, до яких належать основні виробничі фонди та оборотні засоби, на ефективність його діяльності впливають такі чинники, як наявність та ступінь використання нематеріальних ресурсів.

        До нематеріальних ресурсів належать ресурси, які не мають мат.основи, але здатні давати прибутки або користь підприємству впродовж досить тривалого часу.  Головною особливістю таких ресурсів є відсутність можливості визначення  загального конкретного розміру користі, вигоди, яку вони дають підприємству.

        За своєю природою немат.ресурси виникають як наслідок нових унікальних знань, досвіду рідкісного використання  певних видів ресурсів. Використання немат.ресурсів забезпечує їх власників недосяжними для конкурентів можливостями,т.т підвищує конкурентноспроможність підприємства на ринку. Наприклад, володіння ліцензією дає власникові право використовувати певне технічне досягнення. Зареєстрований товар.знак гарантує споживачеві унікальні властивості товару та його високу якість. Нематеріальні ресурси часто наз.інтелектуальною власністю підприємства. До неї належать об»єкти пром.власності, об»єкти, що охороняються авторським правом та інші об»єкти.

                                Нематеріальні ресурси

                  __________________________________________________________________

                                                                                                                     

Об»єкти промисл.                Об»єкти, що охороняються              Інші (нетрадиційні)

власності                               авторським правом  та                      об»єкти

_______________                суміжними правами_______              _____________________

                                                                                                                

  •  винаходи;                    - наукові, літератур., мистецькі         - раціоналізаторські       
  •  корисні моделі;             твори;                                                    пропозиції;

    -     промисл.зразки;           - комп»ютерні програми;                  -  ноу –хау;

     -    знаки для товарів         - бази даних;                                        - комерційна таємниця;

          та послуг;                                                                                   - гудвіл.

  •  позначки про               -  права виконавців, організацій

     походження  товару;      віщання;

  •  «фірмове ім»я»;
  •  Способи захисту від

нечесної конкуренції

  •  права на користування землею,

водою, інш.природн.ресурсами

До об»єктів промисл.власності відносять винаходи , прмисл.знаки, корисні моделі, знаки для товарів та послуг , позначки про походж.товару, «фірмове ім»я», способи захисту від нечесної конкуренції.

Винаходом наз.принципово нове техн.вирішення існуючої виробничої проблеми, що дає позитивний ефект для нар.господарства.

Промисловий зразок – це розроблена автором або авторським колективом модель виробу, який буде випускатись на даному підприємстві. (застосовується на демонстрації продукції на презентац.та виставках.

Корисна модель – рез.творчої діяльності людини, об»єктом якої може стати конструктивне рішення пристосування чи його частин.

«Фірмове ім»я»,позначки про походження товару, товарні знаки та товарні марки – це оригінальні символи, якими товар даної фірми відрізняється від товарів конкурентів.

Елементами знака для товарів та послуг, логотипа компанії можуть бути літери, слова, фігури будь-яких форм, поєднання кольорів т.і.

           До об»єктів, що охороняються авторським правом та іншими суміжними правами належать наукові, літературні твори, комп»ютерні програми, бази даних, права виконавців т.і.

          До нетрадиційних об»єктів відносять раціоналізаторські пропозиції, ноу-хау, гудвіл, комерційну таємницю.

          Раціоналізаторська пропозиція являє собою корисну рекомендацію, що стосується техніки та технології, які використовуються на даному підприємстві. На відміну від винаходів, вона може бути вже відомою на інших підприємствах або галузях, але на даному підприємстві застосовується вперше. Раціоналізат.пропозиц можуть виявлятись в удосконаленні техніки, поліпш.якості послуг, продукції, способів контролю, техніки безпеки, підвищ.ПП, ефективності використання матеріалів т.щ.

       Ноу –хау втілює певний досвід підприємства у якій –небудь сфері його діяльності: наук-технічн, виробничій,управлінський, комерційний, фінансовий, т.щ. Ноу-хау не захищається охоронними документами, але і не оприлюднюється. Вони мають конфіденційний х-тер тих знань та досвіду, на здобуття яких під-во витрачає значні кошти. «Знати, як зробити» - буквальний переклад.

       Гудвіл означає сформований імідж фірми, складовими якого є досвід, ділові зв»язкі, престиж товарних знаків, стала клієнтура, прихильність споживачів.

        Комерційна таємниця – сукупність виробничо-господарської, фінансово-економічної та науково-технічної інформації про діяльність підприємства, розголошення якої може завдати йому шкоду.

       Нематеріальні активи – це активи, що виникають в рез.володіння правами на об»єкти інтелектуальної власності чи на обмежені ресурси і їх використання у господ.діяльності для отримання доходу.

      Окремі елементи нематеріальних активів мають особливості правового захисту, до яких відносять патент та авторське право.

       Патентом наз.документ, яким держ.орган надає особі або підприємству виключне право використання зазначеного в патенті винаходу або раціоналізаторської пропозиції. Патентовласник володіє монопольним правом на промислове або інше комерційне використання нематеріальних ресурсів і за необхідності може заборонити будь-кому їх використовувати без певного дозволу.Строки дії патенту визначаються законодавством , в різних галузях строки дії патенту можуть бути різні.

        Авторське право являє собою систему правових норм, що визначають виключне право авторів наукових, літерат, худ.творів на використання плодів своєї праці.

       Реалізувати право власності на нематеріальні ресурси може або сам їх власник, або довірена особа чи підприємство.

      Всі нематеріальні активи підприємства підлягають оцінюванню вартості та амортизації, що регулюється чинним законодавством України та Міжнародними стандартами. Норми аморт.відрахувань на немат.активи підприємство визначає самостійно залежно від терміну використання. У разі неможливості встановлення періоду використання немат.активів норма амортизації визначається з розрахунку на 10 років, т.т. по 10% щорічно.

Вартість нематер.активів та нарахування на них зносу враховуються і відбиваються у звітності окремо.

         

                              АМОРТИЗАЦІЯ  ОФ.

 Під   терміном   "амортизація"   основних   фондів   і нематеріальних активів слід розуміти поступове  віднесення  витрат на  їх  придбання,  виготовлення  або  поліпшення,  на  зменшення прибутку платника податку  . ОФ не потребують відшкодування у натур.формі після кожного виробничого циклу, аморт.відрахування накопичуються і резервуються, утворюючи амортизаційний фонд.Він є цільовим і постійно знаходиться у русі.З одного боку, кошти поповнюють цей фонд у виді відповідних аморт.відрахувань;

З іншого – він зменшується через фінансування роботи з поновлення ОФ

        Амортизаційний період – це економічно доцільний термін служби устаткування, який на відміну від фактичного , характеризуючого реальну тривалість перебування в експлуатації засобів праці, являє собою нормативний період відшкодування вартості ОФ.

      Згідно існуючої нормативно – правової бази, необхідно виділити два принципово різних підходи до розрахунку амортизаційних відрахувань:

  •  амортизація, що розраховується згідно норм та правил бухгалтерського обліку
  •  амортизація, що розраховується згідно Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

  Згідно норм та правил бухгалтерського обліку підприємству  дозволяється досить вільно підходити до розрахунку амортизаційних відрахувань. Підприємство може саме встановлювати термін служби основних фондів що підлягають амортизації, та, відповідно норми амортизаційних відрахувань. Зокрема, згідно норм та правил бух обліку, можна застосовувати наступні методи нарахування амортизації:

  •  Прямолінійний метод
  •  Метод зменшення залишкової вартості
  •  Метод прискореного зменшення залишкової вартості.
  •  Кумулятивний метод
  •  Виробничий метод

  Однак, необхідно чітко розуміти, що нарахування амортизації в бухгалтерському обліку підприємства згідно всіх вищенаведених методів не призводить до віднесення  амортизаційних відрахувань на зменшення прибутку платника податку.  Тобто амортизаційні відрахування, визначені за допомогою норм та правил бух обліку, не можуть застосовуватися в економічних розрахунках, (зокрема для визначення таких ключових показників як показники ефективності інвестицій). Тому методи нарахування амортизації згідно норм та правил бух обліку ми розглядати не будемо, а детально розглянемо порядок нарахування амортизаційних відрахувань згідно Закону України “Про оподаткування прибутку  

Як вже було сказано, згідно Закону “Про оподаткування прибутку...”,  амортизація - це    поступове  віднесення  витрат на   придбання, виготовлення або  поліпшення основних   фондів   і нематеріальних активів,  на  зменшення прибутку платника податку . Тобто амортизація дозволяє підприємству економити кошти на сплаті податку на прибуток адже прибуток підприємства зменшується на суму нарахованої амортизації.

 

Амортизації підлягають витрати на:

  •  придбання основних  фондів  та  нематеріальних  активів   для власного  виробничого використання;
  •  самостійне виготовлення   основних   фондів  для    власних  виробничих  потреб, включаючи  витрати на виплату заробітної плати працівникам,  які були  зайняті  на  виготовленні  таких  основних фондів;
  •  проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів.

       Нарахування амортизації починається з кварталу, що йде за кварталом їхнього зачислення на баланс підприємства- платника податку.

Визначення основних фондів та їх груп:

Законодавством України встановлено різні норми амортизаційних відрахувань для різних груп основних фондів.  Основні фонди підлягають розподілу за такими групами:

    група 1 -  будівлі та споруди;

    група 2  - автомобільний транспорт та запасні частини до нього;  меблі;  прилади  та  інструменти,  устаткування, офісне  обладнання.

    група 3 – технологічне обладнання, в т.ч галузі зв»язку, а саме: АТС, каналоутворююче     обладнання, обладнання стільникових мереж (приймально – передавальні пристрої);  

    група  4  -  електронно-обчислювальні машини в т.ч.  засоби  зчитування  або  друку  інформації ,  їх програмне забезпечення, інформаційні   системи,   телефони  (у  тому  числі  стільникові), мікрофони і рації.

Порядок визначення  та  нарахування  сум  амортизаційних відрахувань:

    Сума  амортизаційних  відрахувань  для звітного року визначається як сума амортизаційних відрахувань,  нарахованих  для кожного  із  календарних кварталів,  що входять до такого звітного періоду (далі - розрахункові квартали).

    Сума амортизаційних    відрахувань   кварталу,   щодо   якого проводяться  розрахунки  (розрахунковий   квартал),   визначаються шляхом застосування  далі визначених норм амортизації,  до балансової вартості груп основних  фондів  на  початок такого розрахункового кварталу.

    Суми амортизаційних  відрахувань  вилученню  до  бюджету   не підлягають, а також не можуть бути базою для нарахування будь-яких податків, зборів (обов'язкових платежів).

Балансова  вартість  групи  основних фондів (окремого об'єкта   основних  фондів  групи  1)  на  початок  розрахункового кварталу визначається за формулою:

    Б(а) = Б(а-1) - А(а-1), де:

    Б(а) - балансова вартість групи  (окремого  об'єкта  основних  фондів групи 1) на початок розрахункового кварталу;

    Б(а-1) -  балансова вартість групи (окремого об'єкта основних фондів групи 1) на початок кварталу, що передував розрахунковому;

     А(а-1) -   сума  амортизаційних  відрахувань,  нарахованих  у кварталі, що передував розрахунковому.

 Амортизація окремого об'єкта основних фондів  групи  1 провадиться  до  досягнення балансовою вартістю такого об'єкта ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

( 17 грн)  Залишкова  вартість такого   об'єкта   відноситься   до   складу   валових  витрат  за  результатами відповідного податкового періоду,  а вартість  такого об'єкта прирівнюється до нуля.

Амортизація основних фондів груп 2, 3 і 4 провадиться до досягнення балансовою вартістю групи нульового значення.

Порядок збільшення та зменшення балансової вартості груп основних фондів

У  разі здійснення витрат на придбання основних фондів, балансова вартість відповідної групи збільшується на суму вартості їх придбання,  з урахуванням транспортних і страхових платежів,  а також інших витрат,  понесених у зв'язку з таким  придбанням,  без урахування  сплаченого  податку  на  додану вартість.

  У  разі  здійснення  витрат на самостійне виготовлення основних фондів підприємством для  власних  виробничих  потреб  балансова  вартість відповідної групи основних фондів збільшується на суму всіх виробничих витрат,  понесених підприємством,  що пов'язані з їх виготовленням та введенням в експлуатацію без урахування сплаченого податку на додану вартість.

У  разі виведення з експлуатації основних фондів груп 1,2,  3  і  4  у  зв'язку  з  їх  продажем  балансова вартість групи зменшується   на  суму  вартості  продажу  таких  основних  фондів .  Якщо сума вартості основних   фондів   дорівнює   або  перевищує  балансову  вартість відповідної  групи, її балансова вартість прирівнюється до нуля, а сума  перевищення  включається до валового доходу підприємства за відповідний період.

   У  разі  виведення  з  експлуатації  окремого об'єкта основних  фондів  групи 1 або передачі його до складу невиробничих фондів за рішенням  підприємства  балансова  вартість  такого об'єкта  для  цілей  амортизації прирівнюється до нуля.  При цьому амортизаційні відрахування не нараховуються.

   У разі виведення з експлуатації окремих фондів груп 2, 3  і  4  з  будь-яких  причин (крім їх продажу) балансова вартість таких груп не змінюється, амортизація нараховується.

. Норми амортизації

Норми  амортизації  встановлюються  у  відсотках  до балансової вартості кожної  з  груп  основних  фондів  на  початок звітного  (податкового)  періоду в такому розмірі (в розрахунку на податковий квартал):

    група 1 - 2 відсотки;

    група 2 - 10 відсотків;

    група 3 - 6 відсотків;

    група 4 - 15 відсотків.

           Амортизації не підлягають( повністю відносяться на витрати виробництва (обігу) в звітному періоді ) витрати на:

  •  придбання матеріальних цінностей з метою їхньої подальшої реалізації або використання у виробництві ( будівництві) інших ОФ, призначених для подальшого продажу;
  •  будівництво і утримання житлових будинків, споруд загального благоустрою та об»єктів благоустрою міст і селищ.
  •  Будівництво та утримання автошляхів загального користування
  •  Здобування і зберігання бібліот.і архів.фондів.

      Показники, які х-зують ефективність використання ОВФ

Основним вартісним показником є показник фондовіддачі (Фв), який характеризує загальний рівень використання ОФ  Він визначається по підприємству відношенням доходів від основної діяльності за рік (Д) до середньорічної вартості ОФ

__                                                       ___

(Ф), т.т.                        Фв = Досн /   Ф         

                                                                                                                 ____                                                                                                              

Цей показник можна визначити також за прибутком:     Фвп = П /    Ф, 

Де П – прибуток.   

Останнім часом має місце стійка тенденція зниження фондовіддачі як в цілому по галузі зв»язку, так і по окремих підгалузях. Таке положення пояснюється технічним переозброєнням поштової,телефонної та інших підгалузей зв»язку, які супроводжуються у багатьох випадках приростом фондів без відповідного збільшення доходів.З метою динамічної оцінки впливу на використання ОФ введення в експлуатацію нових виробничих потужностей розраховується показник приростної фондовіддачі:

                                                     ___

                   Фв=  Досн /   Ф,

               ___

Де  Д,Ф – відповідно, прирости доходу від основної діяльності до середньорічної вартості ОВФ, визначувані як різниця цих показників за аналізований і попередній роки.            Зіставлення фондовіддачі і приростної фондовіддачі дозволяє визначити міру впливу вводу і використання нових фондів на показник фондовіддачі підприємства в цілому.

       Основними шляхами підвищення фондовіддачі ОФ є збільшення обсягу валової (товарної продукції) продукції або надання послуг за рахунок більш інтенсивного їх використання  і зниження середньорічної вартості цих фондів за рахунок ліквідації зношених, малопродуктивних та невикористаних у виробництві ОФ.

          Показник, обернений фондовіддачі, наз фондомісткість

Він характеризує рівень середньорічної вартості ОФ на одиницю вартості виробленої валової продукції, або доходів від основної діяльності                        __

                                                                                           Фв =   Ф /  Досн.

                                                                                   

Рентабельність ОВФ визначається як відношення балансового прибутку (Пб) (прибыль до налогооблажения) до середньорічної вартості фондів                          __

                                                                                               Ро.в.ф. = (Пб / Ф) *100 %

  Показники, що х-зують тех.  оснащення під-ва

Фондоозброєність( Фозб ) визначається відношенням середньорічної вартості ОВФ

___                                                                                    __

Ф     до середньоспискової чисельності працівників (Ш):

                                          ____       ____

                            Фозб  =    Ф    /     Ш

  Фондоозброєність праці зростає переважно за рахунок зростання найбільш активної частини ОФ, від яких залежить зростання продуктивності праці. Фондоозброєність працівників зв»язку може мати стійку тенденцію зростання внаслідок автоматизації та механізації виробничих процесів, запровадження нової техніки, удосконалення технології оброблення і передавання інформації.Найменший рівень фондоозброєності має поштовий зв»язок, а найбільший – підгалузі стільникового зв»язку, телебачення міжміського та міжнародного зв»язку.

         Між показниками використання ОФ – фондовіддачею,фондоозброєністю і продуктивністю праці – існує взаємозв»язок і взаємозалежність. Зростання продуктивності праці значною мірою залежить від фондоозброєності,т.т.чим більше засобів праці, застосовується працівниками в процесі виробництва, тим з більшою ефективністю витрачається праця, вище її продуктивність. Зростання фондоозброєності праці веде до зміни співвідношення витрат живої і матеріалізованої праці : частка живої праці падає, а частка матеріалізованої праці зростає при загальному скороченні сумарної праці, потрібної для випуску продукції.

         Продуктивність праці може зростати за рахунок екстенсивних ( зростання фондоозброєності) і  інтенсивних (зростання фондовіддачі) чинників . Тому треба,щоб підвищення продуктивності праці було результатом випереджаючих темпів зростання фондовіддачі порівняно з темпами зростання фондоозброєності. Це забезпечує якість роботи та підвищення ефективності роботи підприємств зв»язку.

          Якщо обсяг ОФ зростає швидше, ніж обсяг доходів, тоді збільшується фондомісткість. Зростання фондомісткості зв»язку пов»язане з тим, що фондоозброєність праці збільшується швидше, ніж її продуктивність. Падіння фондомісткості виробництва, навпаки,означає більш швидке зростання продуктивності праці порівняно зі збільшенням його фондоозброєності.       

Показники, що х-зують тех.стан ОВФ                 

            На показники використання виробничих фондів істотний вплив має освоєння проектних потужностей устаткування і споруд зв»язку, які характеризуються показниками терміну та рівня освоєння.

            Особливість освоєння нових потужностей в галузі зв»язку полягає в тому, що введені в експлуатацію та прийняті на баланс підприємства виробничі потужності вимагають не тільки технологічного освоєння , але і мають резерви для перспективного розвитку засобів і споруд зв»язку з тривалими термінами освоєння.Термін освоєння проектної потужності (tосв) – це період з дня підписання акту приймання в експлуатацію до досягнення підприємством або спорудою показників потужності передбачених в проекті. При цьому проектна потужність визначається  для магістралей і міжміських телефонних станцій – числом каналів; місцевих телефонних і телеграфних станцій – кількістю номерів станцій; радіотрансляційних вузлів- кількістю радіоточок; підприємств поштового зв»язку- сумою доходів від осн.діяльності.

              Коефіцієнт оновлення ОВФ. Х-зує інтенсивність уведення в дію нових виробничих потужностей і визначається відношенням вартості введених ОФ (Фввед) до початкової вартості всіх ОФ на кінець року (Фпоч.к.р)

                            Конов = Фввед____ ,

                                             Фпоч.к.р або Фвідновна

           Коефіцієнт вибуття ОВФ відображає інтенсивність вибуття ОФ упродовж розрахункового періоду і визначається відношенням вартості ОФ (Фвиб) , що вибули, до первісної вартості фондів на початок року (Фпоч.п.р.)

                              Квиб = Фвиб__

                                            Фпоч.п.р

          Коефіцієнт зносу показує, яка частина вартості ОФ уже перенесена на вартість готової продукції. Він х-зує ступінь зносу ОФ і визначається відношенням величини зносу (Сзн) (т.т. вже нарахована амортизація) до початкової вартості ОФ на кінець року (Фпоч.к.р)

                                Кзн = Сзн_____

                                           Фпоч.к.р

              Ефективне освоєння передбачає досягнення в нормативні терміни не тільки проектної потужності за роками, але й основних проектних економічних показників: доходів від основної діяльності, продуктивності праці, собівартості одиниці продукції.

            

ЕКОНОМІЧНА СУТЬ, КЛАСИФІКАЦ. І ХАРАКТ-КА ОБОРОТНИХ ЗАСОБІВ.

                                   Оборотні засоби

Оборотні виробничі фонди                                                     Фонди обігу

   виробн . запаси допоміжних                  Готова продукція на складі (для промисл.підпр.),

   матеріалів, палива, зап.частин,                            Грошові кошти підприємства

   малоцінні та швидкозношувані предмети          Дебіторська заборгованість

   (термін служби менше 1 року)

 Для забезпечення виробничо-господарської діяльності підприємства повиння мати крім основних фондів і оборотні засоби. Оборотні засоби діляться на 2 частини. Одна з них включає в себе виробничі запаси допоміжних матеріалів,палива, запасних частин для поточного ремонту устаткування,малоцінні та швидкозношувані предмети (терміном служби менше одного року). Це – оборотні виробничі фонди зв»язку. Якщо оборотні виробничі фонди вже вступили у виробничий процес, то вони належать до категорії витрат.

          Друга частина  - це фонди обігу( готова продукція ( для промисловості), кошти, дебіторська заборгованість т.щ.) , що знаходяться у сфері обігу.У зв»язку з тим, що оборотні фонди і фонди обігу здійснюють кругообіг протягом одного циклу виробництва і обігу, послідовно набуваючи форми то оборотних виробничих фондів, то фондів обігу,їх об»єднують в одну економічну категорію – оборотні засоби. Оборотні засоби зв»язку суттєво відрізняються від оборотних засобів промисловості,що пояснюється нематеріальним характером пр-ції зв»язку.У складі фондів обігу підприємств зв»язку немає готової продукції, а в складі оборотних ВФ запасів сировини й основних матеріалів.

Специфіка умов виробництва у сфері послуг зв»язку:

  •  процес виробництва і процес споживання не відокремлені у просторі та часі;
  •  продукт зв»язку не матеріальний, тому його не можна накопичувати або зберігати.

           На підприємствах зв»язку кругообіг оборотних засобів починається з авансування грошей, за рахунок которих створюються виробничі запаси товарно – матеріальних цінностей І.На 1 стадії кругообігу кошти з грошової форми переходять в товарну (Г T)

На 2 стадії виробничі запаси вступають у виробництво Вр, із яким в галузі зв»язку збігається процес споживання продукції.Минаючи форму готових виробів Т``, кругообіг засобів завершується грошовою формою Г`.  При цьому чим швидше оборотні засоби переходять із однієї стадії в іншу, тим менша загальна сума потрібних підприємству обігових коштів.

   

Гроши  Виробництво (Споживання)  Нові гроші

Тоді як  ф-ла  х-на для виробництва мат.продукції виглядатиме так:

Гроші   Товар...Виробництво...Новий товар   Нові гроші  

        Функція оборотних засобів- здійснення платежів, розрахунків з технологічними партнерами за виконані роботи, послуги.Обігові кошти не «витрачаються», а лише  послідовно переходять від однієї стадії кругообігу до іншої, кожного разу повертаючись до своєї вихідної грошової форми.Виходячи з цього, можна сказати ,що обігові засоби являють собою грошове вираження авансованої вартості продукції, необхідної для здобування запасів товарно- матеріальних цінностей з метою обслуговування технічних засобів зв»язку й обробки обміну, а також для проведення відповідних грошових розрахунків

           __________________Оборотні засоби підприємства ________________                                  

                                                   Промислові підприємства                               

Оборотні засоби у сфері виробництва                                   Оборотні засоби у сфері обігу

(оборотні фонди) 28,4 %                                                             ( 71,6 %)_________________

                                                                                                              

У виробничих                      у виробництві                               кошти у розрахунках     

Запасах ( 28,4 %)                   (0,2 %)                                         

                                                                                                                                

сировина і матеріали            незавершене виробництво;        

(основні та допоміжні);        витрати майбутніх періодів;      

паливо , зап.частини;                                                                  дебіторська заборгованість;

агрегати;                                                                                       кошти у касі, на розрах

малоцінний та швидко-                                                               рахунках;

зношуваний інвентар;                                                                  кошти в товарах, спецодязі на              

                                                                                                      складах підприємства;

                                                                                                      товари на базах мат-

                                                                                                      техн.постачання

Незавершене виробництво – предмети праці, обробку (переробку) яких не завершено під-вом. Воно є лише на тих під-вах, де тривалість виробн.циклу більша за 1 день. У вартісному виразі незавершене виробництво охоплює витрати на придбання матеріалів, зап.частин, конструкцій, сировини, з/плату та інші грош.кошти, необхідні для завершення виробничого циклу, але на кінець звітного періоду (місяця, кв., року) такий цикл не встигає бути завершеним.

Витрати майбутніх періодів – до них належать витрати на виконання науково-дослідних та раціоналізаторських робіт, освоєння нової техніки, орендну плату та ін., які здійснюються в поточному році, але на собівартість продукції будуть віднесені в наступному періоді.

           

     Оборотні виробничі фонди в галузі зв»язку складають 28,4% ( в промисловості понад 65%) Майже 3/ 4 оборотних фондів припадає на фонди обігу(кошти в касах, на рахунках в банках) У той же час у промисловості фонд обігу складає близько 6-7%. Це пояснюється нематеріальним х –ром продукції зв»язку, відсутністю запасу сировини, незавершеного виробництва та готової продукції на експлуатаційних підприємствах зв»язку, форми розрахунків за послуги зв»язку, наявністю попереднього внесення авансів. Внаслідок цього на рахунках в банках зосереджуються значні суми коштів.

       Оборотні активи повинні будуватися на таких принципах:

  •  створенні мін.обсягу оборотних активів, що забезпечує неперервність процесу виробництва та обігу, а також їх ефективне використання;
  •  раціональному розміщенню наявних оборотних активів за сферами відтворювального процесу в межах підприємства;
  •  формуванні та поповненні оборотних активів за рахунок власних та позикових джерел залежно від обсягів виробництва;
  •  створенні фін.резервів;
  •  контроль за зберіганням та ефективним використанням оборотних активів.

      

      Джерелом формування оборотних засобів можуть бути як власні фін.ресурси підприємств,  позикові та залучені кошти, використовувані тимчасово.Власними є засоби, що були набуті під-вом при його створенні для забезпечення норм.функціонування. До них належать усі оборотні фонди під-ва, а також частина фондів обігу: статутний фонд , прибуток, амортизац.фонд т.щ., позиковими є кошти, які під-ва отримують у вигляді банківських кредитів з метою створення сезонних запасів матеріальних цінностей та покриття витрат виробництва. Ці кошти надаються під-вам на певний строк, після завершення якого вони мають бути повернені банку.

           Залученими (стійкі пасиви) наз.кошти , що не належать під-ву , проте внаслідок діючої системи розрахунків перебувають у його обігу.

         Збільшення частки власних активів та зменшення частки кредитів банку в джерелах формування оборотних активів підвищує ефективність їх використання та рівень рентабельності під-ва.

       Оборотні засоби підприємств зв»язку підрозділяються на нормовані,потреба в яких установлюється на основі норм і нормативів (виробничі запаси, готова продукція, незавершене виробництво, витрати майбутніх періодів), та ненормовані, до яких належать кошти підприємств, що знаходяться на розрахунковому рахунку в банку,дебіторська заборгованість клієнтів за послуги зв»язку.Нормуються тільки такі оборотні засоби, запаси яких мають постійно знаходитися в необхідній кількості в розпорядженні підприємств.

         Нормування – це процес обчислення частини оборотних активів ( запасів і витрат), потрібної під-ву для забезпечення нормального, неперервного процесу виробництва, реалізації продукції тарозрахунків.

       Нормування оборотних активів включає розробку та встановлення на підприємствах спец.норм за окремими видами мат.цінностей , витрат виробництва т.щ,  а також розрахунок нормативу власних оборотних активів у грошовому вираженні на кінець року, кварталу.

       Норма – це обчислювана у встановленому порядку за кожним видом оборотних активів відносна або мін.їх величина, необхідна для розрахунку нормативу.

       Норматив – це мін.розмір власних оборотних активів у грошовому вираженні , необхідний під-ву для забезпечення нормального безперервного процесу виробництва, реалізації продукції та розрахунків. Нормативи власних оборотних активів мають ураховувати потреби під-ва в активах не тільки для основної діяльності, а й для кап.ремонту будинків, споруд, що виконується господарським способом, для допоміжних служб під-ва, що не перебувають на самостійному балансі. Норми та нормативи обчислюються шляхом складання спец.розрахунків за кожним видом оборотних активів, що нормуються. Визначаються нормативи на кінець планового періоду (року) за окремими видами оборотних активів шляхом множення норми на обсяг (одноденну витрату) нормованих цінностей або витрат виробництва.

         Норми оборотних засобів відбивають потребу в таких відносних одиницях, як: у днях запасу( по матеріалах і паливу), у %-ках від вартості устаткування (за запасними частинами); у грошових одиницях на одного працівника, на одне поштове відділення зв»язку  ( за малоцінними і швидкозношуваними предметами, спецодягу) т.щ.

           Норми на окремі види оборот.засобів залежать від: періодичності залучення матеріальних цінностей у виробництво; віддаленості підприємств від постачальників ресурсів; частоти,рівномірності та комплексності поставок; систем і форм розрахунків; швидкості перевезень; тривалості документообороту.Норми розробляються по кожному підприємству самостійно, і використовуються вони протягом визначеного періоду.За установлення норм враховується потреба на безпосереднє їхнє використання у виробництві продукції (поточний запас ) протягом періоду, враховуючого резервний запас, час між двома поставками, на транспортування т.щ. Норматив установлюється щорічно. На основі окремих нормативів по кожному елементу оборотних засобів може бути встановлений норматив оборотних засобів в цілому по підприємству на визначений період.

           Наднормативні запаси викликають брак коштів, необхідних для розрахунку з постачальниками, банком. Нестача оборотних засобів негативно позначається на створенні продукції( послуги)

          Кругообіг оборотних засобів – це безперервний процес обігу коштів у процесі виробництва.

          Величина оборотних засобів підприємства залежить від обсягу виробництва та швидкості їхнього обігу.Чим швидше оборотні засоби переходять з однієї стадії кола обігу в іншу, тим менше час їхнього перебування в товарній і грошовій формах, тим менше вимагається оборотних засобів при одному й тому ж обсязі виробництва. Прискорення оборотності оборотних засобів – один з найбільш важливих джерел економії матеріальних і грошових ресурсів.Для оцінки ефективності використання оборотних засобів існує низка показників,основними з яких є такі:

1.Коефіцієнт оборотності Коб, що визначає число оборотів за рік як відношення доходів від осн.діяльності (Д) до середньорічної вартості оборотних засобів підприємства 

                                       ____

(Екфоб):       Коб = Д /   Фоб  ,(грн).

Він показує величину доходів, що приходяться на 1 грошову одиницю оборотних засобів (кількість оборотів за аналізований період);

 2 середня тривалість одного обороту в днях:

                                                  ____

                        Vоб = Т_ = Т*_Фоб   , (днів)            

                                  Коб         Д

    Де Т – число днів у періоді ( 360 – у році, 90 – у кварталі)

     Чим коротше тривалість кругообігу оборотних засобів або більше кругообігів, що здійсн юється ними при тому самому обсязі реалізованої продукції, тим менше вимагається оборотних засобів і навпаки.

      Важливе значення має також  коефіц.завантаження оборотних засобів:

                                ____

                       Кз = Фоб / Д

      Це величина обернена Коб і тому показує величину обігових коштів, використовуваних для одержання одиниці доходів.

       Рентабельність оборотних засобів характеризує також ефективність їх використання.   

                                                     ____                                       

                            Ро.з. =  ( Пб / Фоб  ) * 100 %

      Показники оборотності коштів залежать від їхніх середніх залишків і тривалості відповідного періоду.

       Прискорення оборотності оборотних активів має велике значення. При цьому із запасів під-в вивільняються кошти, які можна додатково спрямувати на фінансування і розширення виробництва ( скорочення циклу виробництва, рівномірне завезення товарно-матеріальних цінностей, недопущення купівлі непотрібних та надлишкових матеріалів, прискорення реалізації прод-ції, розрахунків за реалізовану продукцію та надані послуги, недопущення створення дебіторської заборгованості).

      Джерела утворення оборотних засобів під-ва – це фін.ресурси за рахунок яких вони формуються.

                          Джерела оборотних засобів підприємства

                                                                                         

 Власні кошти         кошти, прирівняні до власних         позичені кошти

                                                                                            

- прибуток                          -  стійкі пасиви                           - різнострокові кредити

- статутний капітал                                                                 

Оборотні засоби під-ва формуються з різних джерел, до яких належать власні та прирівняні до них кошти (їх питома вага в загал.сумі джерел 95 – 97 %) і позичені кошти 3-5 %.

          Власними наз.кошти підприємств, якими вони покривають мін.розміри оборотних активів (запасів і витрат), необхідні для забезпечення нормального, безперервного процесу виробництва та реалізації продукції. Вони постійно перебувають на підприємстві і строк користування ними не встановлюєтьсяКожне під-во , яке створюється, формує свої оборотні засоби за рахунок коштів засновників. У процесі виробн.діяльн.додаткова потреба в оборот.засобах покривається, як правило, за рахунок власних фін.ресурсів під-ва, основним з яких є прибуток.

        Статутний капітал – сума внесків власників або учасників у майно підприємства для забезпечення його діяльності.

      Стійкі пасиви – це оборотні засоби, які юридично не належать під-ву , але постійно використовуються ним у господарському обігу.До них входять:

  •  мін.заборгованість під-ва з резерву майбутніх платежів, що явл.собою витрати, які належать до витрат виробництва, але які не застосовуються для безпосереднього виготовлення продукції;
  •  стійка перехідна заборгованість постачальникам за акцептованими розрахунковими документами;
  •  мін.заборгованість із з/плати та відрахування на соц.страх.;
  •  залишки аморт.відрахувань;
  •  кошти під-ва, що формуються з кредитів банку та авансів замовників;
  •  тимчасово вільні кошти спец.фондів та ін.

          Покращення використання ОА сприяє підвищенню рентабельності підприємств і, навпаки, погіршення використання таких активів і відволікання на позапланові цілі

(капітальні вкладення, кап.ремонт, й інші витрати, що покриваються за рахунок спец.джерел), знижує їх ефективність, створює тяжкий фін.стан.

     Контроль за використанням оборотних активів на під-ві:

  •  зберігання наявних у під-ва власних оборотних активів;
  •  правильності витрачання власних та позикових коштів,  виявлення та ліквідацію надлишкових та непотрібних під-ву активів;
  •  ефективності здійснюваних на під-ві заходів з економного витрачання на виробництво мат.цінностей та коштів.

   Важливим етапом у контролі за використанням власних оборотних активів є систематичне порівняння фактичної їх наявності зі встановленою потребою (нормативом), оскільки як їх надлишок, так і нестача негативно позначаються на діяльності під-ва.

Надлишок власних оборотних активів – це різниця між фактичною їх наявністю та встановленим нормативом. Якщо ж норматив перевищує фактичну наявність оборотних активів, то у під-ва виникає їх нестача, яка є наслідком невиконання плану прибутку, використання оборотних активів не за призначенням.

 Нестача власних оборотних активів на під-вах покривається за рахунок прибутку, коштів резервного фонду.

    Ефективність використання оборотних активів можна встановити, аналізуючи їх оборотність. Порівняння оборотності оборотних активів за поточний звітний період з оборотністю базисного періоду дає змогу встановити уповільнення або прискорення оборотності активів, визначити, як це вплинуло на їх вивільнення або заморожування, знайти причини уповільнення їх оборотності та намітити шляхи прискорення.

        

     Шляхи поліпшення використання виробничих фондів.

Підвищення ефективності виробництва можна забезпечити за рахунок як створення і запровадження нових, більш досконалих і економічних засобів праці, так і більш повного використання діючих виробничих фондів.Міра використання діючих виробн.фондів, як вже було зазначено, в остаточному підсумку відбивається показником фондовіддачі. Тому основні матеріальні і фін.ресурси галузі будуть направлені передусім на технічне переозброєння і реконструкцію діючих підприємств, щоб отримати мах приріст доходів з вже створених потужностей.  Підвищення ефективності використання ВФ забезпечує не тільки економію мат.витрат, вивільнення обігових коштів з обігу, але й економію поточних експлуатац.витрат. Шляхи поліпшення використання ВФ:

  1.  Раціональна побудова і подальше удосконалення загальнодержавної мережі зв»язку, збільшення числа пунктів зв»язку і тривалість їхньої роботи, встановлення раціональн.схеми проходження інформації між різними пунктами за оптимальної організації прямих і транзитних зв»язків.
  2.   запровадження комплексної механізації і автоматизації виробн. Процесів, використання багатоканальних систем зв»язку, систем автомат. Керування каналами зв»язку ,модернізац існуючого устаткування .
  3.  Активізац.послуг зв»язку , що призводить до зростання доходів.
  4.   поліпшення використання діючих фондів шляхом збільшення частки діючого устаткування у складі наявного устаткування .
  5.  прискорення освоєння виробничих потужностей підприємств і споруд, що знову вводяться.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

19804. Структура та основні принципи роботи мережі Internet 15.57 KB
  Принципи побудови мережі Інтернет це безліч комп'ютерів хостів і різних мереж об'єднаних мережею на базі протоколів зв'язку TCP / IP. Комп'ютери підключені до мережі Інтернет можуть мати будьякі апаратні і програмні платформи але при цьому вони повинні підтримувати ст
19805. Поняття про математичне програмування 13.95 KB
  Математичне програмування – складова частина прикладної математичної дисципліни Дослідження операцій. До інших основних розділів цієї дисципліни відносяться теорія марковських випадкових процесів теорія масового обслуговування теорія ігор методи сітьового плану...
19806. Поняття цільової функції 13.43 KB
  Цільова функція z x1 x2 ... x n функція що виражає залежність прийнятого критерію оптимальності від керованих змінних. Критерій оптимальності є мірою наближення розв’язку до поставленої мети. В економічних задачах як правило таким критерієм виступає показник ефективн
19807. Поняття лінійного програмування 14.63 KB
  Лінíйне програмувáння LP англ. Linear Programming один з важливих розділів дослідження операцій що зводиться до оптимізації лінійної цільової функції на множині яка описується лінійними рівняннями і нерівностями. Лінійне програмування є окремими випадками математичного п
19808. Задача про оптимальне використання ресурсів 15.56 KB
  Задача лінійного програмування як задача розподілу обмежених ресурсів. Зауважимо що задача ЛП у багатьох випадках виявляється асоційованою із задачею розподільчого типу яка спрямована на пошук найбільш вигідного способу розподілу обмежених ресурсів за декількома в
19809. Геометричне розв’язання задачі лінійного програмування 16.74 KB
  Kак известно общая задача линейного программирования со стоит в поиске значений переменных удовлетворяющих некоторым линейным ограничениям и обеспечивающих наибольшее наимень шее значение заданной линейной функции. Например требование: максимизировать Lx1...
19810. Економіко-математична модель транспортної задачі 17.89 KB
  Транспортная задача ставится следующим образом: имеется m пунктов отправления А1 А2 ... Аm в которых сосредоточены запасы какихто однородных грузов в количестве соответственно а1 а2 ... аm единиц. Имеется n пунктов назначения В1 В2 ... Вn подавшие заявки соответственно на...
19811. Задача лінійного програмування 29 KB
  Задача лінійного програмування Зада́ча ліні́йного програмува́ння задача оптимізації з лінійною цільовою функцією та допустимою множиною обмеженою лінійними рівностями або нерівностями. Тобто необхідно мінімізувати 1 при обмеженнях 2 3 4 де cj ...
19812. Знаходження оптимального розподілу поставок методом оцінки клітин 28 KB
  2.Знаходження оптимального розподілу поставок методом оцінки клітин Один з найбільш простих методів вирішення транспортної задачі розподільний метод.Нехай для транспортної задачі знайдено початкове опорне рішення і обчислено значення цільової функції на цьому ріше