63610

ДОХОДИ, ПРИБУТОК, РЕНТАБЕЛЬНІСТЬ - ФІНАНСОВІ ПОКАЗНИКИ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА. ПОРЯДОК ТА МЕТОДИ ЇХ ОЦІНКИ І АНАЛІЗУ

Лекция

Экономическая теория и математическое моделирование

Валовий дохід підприємства є загальною сумою доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) за звітний період у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як в Україні так і за її межами.

Украинкский

2014-06-22

151 KB

3 чел.

Лекція  

ДОХОДИ, ПРИБУТОК,РЕНТАБЕЛЬНІСТЬ - ФІНАНСОВІ ПОКАЗНИКИ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА. ПОРЯДОК ТА МЕТОДИ ЇХ ОЦІНКИ І АНАЛІЗУ.

              Планування доходної частини.

             В основу планування доходів покладено ряд факторів, які впливають на їх розмір, а саме:

1.  Обсяг продукції в натуральному та грошовому вимірі, динаміка темпів його зростання;

2.  Формування та розмір тарифів на послуги зв”язку;

3.  Основні економічні та соціальні характеристики регіонів, чисельність та густота населення, платоспроможність населення;

4.  Рівень конкуренції в регіоні;

5.  Попит населення на види послуг, рівень споживання на душу населення, на сім”ю;

6.  Фактичний рівень споживання послуг за попередні періоди, темпи його зростання.

             
             
Загальний дохід підприємства - це сума доходу, отриманого підприємством від продажу певної кількості продукції. (Кількість проданого товару  або наданих послуг залежить від попиту на них). Таким чином, Дзаг=ЦxQ, де Дзаг - загальний дохід підприємства або виручка підприємства, Ц - ціна, Q  - кількість проданої продукції. Розрізняють такі види доходу: валовий і чистий.

            
Валовий дохід підприємства є загальною сумою доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) за звітний період у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як в Україні так і за її межами.

            Дохід валовий = Дод + Дін

    До складу валового доходу включаються такі доходи:

  1.  від продажу товарів (робіт, послуг);
  2.  від продажу цінних паперів, операцій з валютними цінностями і борговими зобов»язаннями;
  3.  від операцій з основними фондами, нематеріальними активами;
  4.  від спільної діяльності та у вигляді дивідендів, % від здійснення операцій лізингу (оренди);
  5.  у вигляді безповоротної фін.допомоги, отриманої у звітному періоді, а також у вигляді вартості безкоштовно наданих товарів;
  6.  від урегулювання сумнівної або безнадійної кредиторської заборгованості;
  7.  інші види ( суми отриманої пені, штрафу; доходи, не враховані в минулі роки, а виявлені в звітному році; проценти (комісійні), отримані від здійснення кредитно-депозитних операцій, та ін.)

Чистим доходом (виручкою) від реалізації вважається сума грошових коштів, які надійшли на підприємство від продажу  продукції (товарів, робіт, послуг) зацінами реалізації без ПДВ та акцизного збору .

Дчистий = Двал – ПДВ - акциз

                       

             Доходи,одержувані підприємствами зв»язку за весь обсяг реалізованих споживачам послуг за діючими тарифами, складають валову суму доходів від експлуатації засобів зв»язку, які наз.доходами від основної діяльності або тарифними доходами.

       Загальна сума доходів від основної діяльності по галузі зв»язку в цілому являє собою грошове вираження вартості всього обсягу реалізованих послуг зв»язку (продукції зв»язку):

Де     -    загальна сума доходів від осн.діяльності, тис.грн.;

Qі – обсяг і – го виду послуг у натуральному вираженні, шт.;

Ці – тариф і-го виду послуг, грн.;

n- номенклатура послуг.

       У практиці підприємств поштового зв”язку вихідний платний обмін (поштова кореспонденція, посилки, перекази, періодичні видання. планується за темпами зростання, що склалися за попередні роки:

                                                             _

                                        Qпл  =  Qоч х t ,

Де Qпл – вихідний платний обмін за кожним видом поштових відправлень на перспективний період;

     Qоч -  очікуване виконання плану обміну поточного року;

   __

    tсередньорічний темп зростання душового споживання за попередні роки.

      

   

Сутність, значення і порядок визначення прибутку та рентабельності підприємств зв»язку.

             Поняття "дохід" ширше поняття "прибуток". Прибуток підприємства є складовою частиною доходу підприємства.

            Прибуток є найважливішим показником, який узагальнено хар-зує виробничо-фінансову діяльність підприємства. В отриманому прибутку відображається виконання таких важливих якісних показників, як підвищення ПП, зниження собівартості і підвищення якості продукції, використання виробничих фондів. Прибуток є основним джерелом розширення основних і оборотних фондів, дієвим фактором, який стимулює ( шляхом створення та використання фондів економічного стимулювання) до досягнення якомога вищих показників виробництва.

         Загальний прибуток - це прибуток від продажу продукції та надання послуг, реалізації інших цінностей і нематеріальних активів, інвестиційної і фін.діяльності, скоригований на суму позареалізаційних (надзвичайних) доходів і витрат підприємства (перелік цих витрат міститься в Законі «Про оподаткування прибутку підприємств».)

       

             Щоб визначити загальний прибуток підприємства, потрібно від загального      доходу відняти загальні витрати підприємства, тобто: П заг = Дзаг (без ПДВ) – Езаг , де П заг - загальний прибуток , Дзаг  - загальний дохід, Езаг - загальні витрати.
   Такий прибуток називається
балансовим. Із балансового прибутку сплачується податок на прибуток. Величина, що залишилась, називається чистим прибутком.

       Под= Дод – Е

       Пч = Пбал – податок на прибуток (25 %),

Або Пч = Пб – Пб * СП,  

 Де Под – прибуток від основної діяльності,

       Пбал – прибуток балансовий,

       Пч – прибуток чистий.

       СП – ставка податку на прибуток.

Або

        Пб = ЦV – С + Дін  -  Він,

Або  Пб = Под + Пін,

де  Дін –  доходи від інших видів діяльності;

     Він  -  витрати, які пів”язані з іншими видами діяльності;

     Пін – прибуток від іншої діяльності

          Прибуток підприємства зв»язку виражає собою чистий доход, створюваний на даному підприємстві .Загальна сума прибутку, одержувана підприємством внаслідок його виробничо-господарської діяльності, включаючи прибуток від реалізації послуг, позареалізаційних доходів, підсобних господарств, що знаходяться на балансі підприємства, наз.балансовим прибутком Пб.

   

            Розглянемо фактори, які впливають на утворення, розподіл та використання прибутку. До факторів, які діють на утворення прибутку, належать:

- виручка від реалізації товарів, робіт та послуг;
- виручка від реалізації інших активів, враховуючи матеріальні запаси та

  нематеріальні активи;
- виручка від основних засобів;
- доходи від пайової участі в інших підприємствах;
- доходи за акціями, облігаціями та іншими цінними паперами;
- перевищення отриманих штрафів, пені над сплаченими

             Існування двох підходів до виміру витрат підприємства (бухгалтерського і економічного) зумовлює застосування двох підходів до аналізу прибутку.

   

            Бухгалтерський прибуток - це різниця між загальним доходом і бухгалтерськими (зовнішніми) витратами. У даному розрахунку ми оцінюємо лише поточні результати діяльності фірми. Але якщо необхідно проаналізувати стан фірми з огляду її перспективи, а, отже, найкращої з альтернатив використання її ресурсів, тоді слід обчислювати економічний прибуток підприємства.
             Нормальний прибуток сприймається підприємцем як обов»язкова сума, яка повинна покриватися ціною, т.т – як деякі неявні (внутрішні) витрати. Сума бухгалтерських  ( явних) і неявних (внутрішніх) витрат наз. економічними витратами бізнесу.

            За економічною природою  нормальний прибуток являє собою ціну вибору саме даного виду бізнесу. Він повинен бути не менше так званого упущеного прибутку , який підприємець міг би мати в іншій, найбіль вигідній для себе, сфері діяльності. Підприємець вважає справедливим, що за вкладений у справу капітал та зусилля щодо створення бізнесу він одержує, як мінімум, нормальний прибуток, який відшкодовує йому втрати від упущених можливостей  в інших сферах діяльності. Практично величина нормального прибутку визначається самим підприємцем як оцінка альтернативних можливостей прикладання свого капіталу та зусиль. Він може вкласти в цей прибуток % на капітал, ренту за землю, підприємницький ризик та ін.
            Економічний прибуток або економічна рента - це різниця між загальним доходом і економічними витратами, які містять бухгалтерські (зовнішні) та внутрішні витрати, зокрема, й нормальний прибуток. (Див. рис.) Наявність економічного прибутку є показником ступеня вигідності відлучення ресурсів від альтернативного використання їх в іншому виробництві.

Рис. Економічний і бухгалтерський прибуток

 

          Саме економічна рента – стимул для вступу нових конкурентів у даний бізнес, якщо вона позитивна, чи виходу з бізнесу, якщо вона негативна.

        Розрахунок прибутку:

  _Валовий дохід – ПДВ - акциз = Чистий дохід

                                

Чистий дохід – Валові витрати = Загальний (балансовий) прибуток

                                 

Загальний (балансовий прибуток) прибуток – Податок на прибуток = чистий прибуток

                                 

Чистий прибуток , розподіляється на:

-    розширене відтворення ОФ

–    основна сума боргу за кредит  

  •  виплата дивідендів
  •  соціальний розвиток
  •  матеріальне заохочення
  •   інвестиції в інші підприємства
  •  Резервний фонд
  •  інше

        Прибуток служить важливим джерелом  формування державного бюджету так як служить базою для нарахування податку на прибуток.  Сутність прибутку як будь якої економічної категорії, виявляється в його функціях , основними з яких є такі:

  •  основна ф-ція –прибуток як узагальнюючий показник роботи підприємства;
  •  розподільча ф- ція прибутку – використовується як диференціація рівня рентабельності за галузями виробництва і окремими видами продукції з урахуванням необхідності їхнього стимулювання чи обмеження;
  •  функція прибутку як знаряддя економічного стимулювання підприємства і його працівників – служить джерелом формування заохочувальних фондів.

          

        Загальна система оподаткування.

         

          Фінансові результати ( прибутки) від звичайної діяльності оподатковуються за єдиною для підприємств всіх видів і форм власності ставкою – 25% від суми прибутку до оподаткування (з 01.01.2004).

   У випадках отримання платником податку за попередні звітні періоди ( рік) від»ємного значення об»єкта оподаткування ( з урахуванням суми амортвідрахувань) сума такого від»ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат  1-го календарного кварталу наступного календарного року. Розрахунок об»єкта оподаткування за наслідками півріччя, 3-х кварталів та року здійснюється з урахуванням від»ємного значення об»єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення від»ємного значення.

      Якщо від»ємне значення об»єкта оподаткування декларується платником податку протягом 4-х послідовних податкових періодів, податковий орган має право здійснити позачергову податкову перевірку .

        Декларацію з податку на прибуток підприємства складають щоквартально і за рез.роботи за рік. «Декларація з податку на прибуток»

            ПДВ - податок на додану вартість – частина новоствореної вартості на кожному етапі виробництва товарів , виконання робіт, надання послуг, що надходять до бюджету після її реалізації. Податкова база -  вартість, добавлена на кожній стадії виробництва та реалізації продукції. В ціну входить загальна сума податку, а споживачі є єдиними і кінцевими платниками цього податку)

                       Спрощена система оподаткування.

            Відповідно до Наказу Президента України від 28 червня 1999р спрощену систему оподаткування та сплату єдиного податку можуть застосовувати юридичні особи – суб»єкти підприємницької діяльності будь- якої організаційно – правової форми та форми власності , у яких річна середньооблікова чисельність працюючих не перевищує 50 осіб і обсяг виручки яких від реалізації продукції ,товарів, робіт, послуг не перевищує 1 млн.грн.

          Спрощену систему оподаткування можуть застосовувати також фіз.особи, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридич.особи, і особи, які перебувають у трудових відносинах з такою особою, включаючи членів її сім»ї, кількість яких за рік не перевищує 10 осіб і обсяг виручки яких від реалізац.продукції, товарів, робіт, послуг не перевищує 500 тис.грн.

         При цьому виручкою від реалізації товарів, робіт, послуг вважається сума, фактично отримана суб»єктом підприємницької діяльності на поточний рахунок або ( та) внесена в касу за здійснення операцій з продажу продукції, товарів, робіт, послуг.

          Такому суб»єкту підпр.діяльності видається «Свідоцтво на право сплати єдиного податку» встановленої форми терміном на 1 рік.

             Розраховується єдиний податок за однією зі ставок, яку самостійно вибирає платник податку:

  •  6 % суми виторгу від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг без урахування акцизного збору в разі сплати ПДВ відповідно до чинного законодавства;
  •  10 % суми виторгу від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг без урахування акцизного збору в разі включення ПДВ до складу єдиного податку.

           Розрахунок, розподіл і використання загального та чистого прибутку.

       Головними напрямками використання прибутку є поділ його на 2 частини:

   1. Прибуток, що йде за межі підприємства  (сплата податків,виплати власникам корпоративних прав (дивіденди), персоналу підприємства за підсумками роботи, на соціальну підтримку)

   2. Нерозподілений прибуток , який залишається на підприємстві. Він залишається на рівні інвестиційного та резервного фондів. Резервний фонд використовується у разі недостатньої кількості оборотних засобів. Інвестиційний фонд акумулює кошти для розвитку виробництва, оновлення його виробничої бази. Проте такий розподіл прибутку умовний, оскільки на кожному підприємстві є своя специфіка розподілу коштів.

               Суб»єкт господарювання самостійно визначає напрямок використання частини прибутку, яка залишилась у його розпорядженні. Порядок розподілу прибутку на підприємстві фіксується в його статуті, визначається положенням, яке розробляють відповідні економічні служби підприємства і затверджує його керівництво.

               Згідно із статутом під-ва можуть використовувати прибуток, який залишився в їх розпорядженні ,на поповнення статутного капіталу, спрямовувати його на виплату дивідендів та інші цілі. Відрахування на формування фондів під-во здійснює лише тоді, коли їх створення передбачене установчими документами.

              Прибуток, спрямований на поповнення статутного капіталу, може використовуватися для збільшення майна під-ва за рахунок фінансування об»єктів виробничого та невиробничого призначення, що вводяться в експлуатацію, придбання техніки, обладнання та ін.основних засобів, фінансування приросту оборотних активів.

             За рахунок резервного капіталу покриваються невідшкодовані збитки від стихійного лиха, нестача власних оборотних активів, погашається безнадійна дебіторська заборгованість, виплачуються дивіденди за привілейованими акціями у разі відсутності прибутку т.щ.

             При спрямуванні прибутку на розвиток виробництва за його рахунок фінансуються витрати на технічне переозброєння виробництва, освоєння нових технологій, здійснення природоохоронних заходів, нове будівництво виробничих потужностей, поповнення власних оборотних активів, робляться внески на створення статутних капіталів інших підприємств, утримання союзів, концернів, до складу яких входить підприємство, погашаються довгострокові кредити, взяті на виробничий розвиток, % за ними т.щ.

             При спрямуванні прибутку на соціальний розвиток фінансуються витрати на будівництво житла і об»єктів культурно-побутового обслуговування, утримання будівель і споруд, призначених для культурно-освітньої та оздоровчої роботи серед працівників під-ва, утримання дитячих дошкільних установ, таборів відпочинку для дітей, які перебувають на балансі під-ва, надання допомоги іншим установам для дітей та інвалідів, відшкодування збитків житлово-комунального господарства, яке перебуває на балансі під-ва, придбання путівок до оздоровчих закладів для працівників під-ва т.щ.

      За рахунок коштів, відраховуваних від прибутку на матеріальне заохочення,

виплачується винагорода працівникам за підсумками роботи за рік, одноразове заохочення працівників за якісне і своєчасне виконання особливо важливих виробничих завдань, видається матеріальна допомога, оплачуються додаткові відпустки, мат.допомога по виході на пенсію, дивіденди за акціями і вкладами співробітникам труд.колективу .

             За рахунок прибутку, який спрямовується на інші цілі, покриваються суми штрафів і пені, які сплачуються під-вами за порушення нормативних актів про охорону праці, навколишнього середовища, податкового законодавства, за платежами до бюджету, % за прострочені кредити т.щ.

            Розподіл чистого прибутку в акціонерних товариствах може мати певні особливості. Зокрема, частина прибутку може спрямовуватись у фонд дивідендів для розподілу між засновниками, акціонерами.

                         Рентабельність.

        

             Як критерій економічної ефективності виробництва і характеристики міри його прибутковості використовується відносна величина прибутку, названа рівнем рентабельності. Перевага цього показника в тому, що він дозволяє порівнювати виробничо-фінансові результати (ефект) з експлуатаційними витратами або обсягом застосованих ресурсів (виробничих фондів), характеризуючи ефективність їхнього використання. В залежності від того, якими показниками представлені ефект і затрати або ресурси, обчислюються різні показники рентабельності.

             Рентабельність основної діяльності (Род) можна визначити як відношення прибутку (П) від реалізації собівартості послуг до експлуатаційних витрат (Е):

                  Род = (Пб / Е) * 100 %  або  Род = Пб / (УПВ + ЗВ) * 100 %.

             Цей показник дозволяє визначити, скільки грошових одиниць було витрачено для отримання однієї грошової одиниці прибутку.

            Чим вище прибуток, а витрати менше, тим вище рентабельність.

                

                  В умовах ринкової економіки важливого значення  набуває розрахунок рентабельності капіталу, який включає в себе такі показники як рентабельність активів, рентаб. основного капіталу, рентаб. власного та позикового капіталу. Всі ці показники розраховуються на основі даних бух.балансу.

        Рентаб.активів :

    Ракт =  ___Пб____      *  100 %,

                  

                                                                                   ____     ____

Де - сума основних і оборотн.засобів ( Фосн + Фоб) .

Пб – прибуток балансовий                       

      

             Рентабельність основного капіталу:

   Росн.   =  ____П_____ * 100 %,

                   Фосн – А

Де Ф осн  - вартість осн.фондів;

     А  - амортизаційні відрахування.

              Рентабельність власного капіталу  визначає ефективність використання капіталу, інвестованого за рахунок власних джерел фінансування. Зміна цього показника рентаб. впливає на рівень котирування акцій на фонд.біржі.

             Р вл. кап = ___П_____  * 100 %,

                                  ,

Де  - сума власного капіталу,  

П – чистий прибуток підприємства – оплата % за кредит

              Величина власного капіталу береться за даними балансу. Вона дорівнює сумі активів – (мінус) боргові зобов»язання.

             Рентабельність власного капіталу показує, скільки підприємство заробляє за рік на вкладену в його діяльність гривню.

          Крім цих показників розраховують ще показник рентабельності продажу як відношення прибутку до суми продажу.(виручки)

         Р = (Пб/ В) * 100 %

Де В – сума продажу ( виручки)

Або   Р = Пч / В * 100% = (Пб – Пб * СП) / В * 100 %

          

             Рівень рентабельності всіх організацій залежить від величини прибутку, товарної продукції, витрат виробництва, величини основних виробничих фондів і нормованих обігових засобів. Важливими факторами, які забезпечують зростання прибутку і рентабельності підприємства, слугують зростання продуктивності праці, економія мат. ресурсів , підвищення фондовіддачі та рівня тех.прогресу, а саме: механізації та автоматизації трудомістких технологіч.процесів, удосконалення організації виробництва та ін.Врахування підприємством цих факторів сприяє підвищенню ефективності його діяльності.

                                      ЛЕКЦІЯ

ВИТРАТИ –ОДИН ІЗ ОСНОВНИХ ФІНАНСОВИХ  ПОКАЗНИКІВ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА. ПОРЯДОК ТА МЕТОДИ ЇХ ОЦІНКИ І АНАЛІЗУ.

 

  

     Витрати – це використання підприємством всіх видів ресурсів: машин, обладнання та інших основних фондів, матеріальних, трудових,фінансових ресурсів, виражене в грошовій формі.

      При введенні у 1997 р.нині чинного Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» в господарській практиці України з»явилось нове поняття – валові витрати.

       Валові витрати – це сума будь-яких витрат у грошовій та нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаються під-вом для подальшого використання їх у своїй господарській діяльності.


Виробничі витрати - це фактичні витрати виробника (фірми) на придбання й використання всіх необхідних умов виробництва, які забезпечують досягнення кінцевого результату господарської діяльності.
Зовнішні витрати (їх ще називають явні, прямі, грошові) - це витрати підприємця на придбання ресурсів, які не належать даній фірмі. Наприклад, заробітна плата найманих працівників, витрати на придбання сировини, устаткування, сплата податків тощо.

Внутрішні витрати (або неявні, непрямі, неоплачувані) пов'язані з використанням факторів виробника, які перебувають у власності самої фірми (грошовий капітал, обладнання). Для розрахунку внутрішніх витрат підраховують ту вигоду, яку підприємство могло б мати, передавши власні ресурси на сторону.

Бухгалтерський підхід передбачає врахування зовнішніх (явних) витрат, які оплачуються безпосередньо після отримання рахунка чи накладної. Ці витрати відображаються у бухгалтерському балансі фірми і є бухгалтерськими витратами. Економічний підхід до витрат виробництва передбачає врахування не тільки зовнішніх, а й внутрішніх витрат, пов'язаних з можливістю альтернативного використання ресурсів. Економічні витрати відрізняються від бухгалтерських на величину альтернативної вартості власних ресурсів.

Таким чином,
економічні (вмінені) витрати - справжні витрати виробництва на даний товар, що визначаються як найвища корисність тих благ, які суспільство може отримати за оптимального використання ресурсів.

Для фірми (виробника) дуже важливо також аналізувати витрати виробництва з огляду на чинник часу. Для фірми існують два періоди функціонування:

1. Довгостроковий період функціонування фірми - це інтервал часу, впродовж якого фірма має можливість змінити всі зайняті ресурси, зокрема й виробничі потужності.
2.
Короткостроковий період - це період часу, впродовж якого фірма не може змінити обсяг (кількість) принаймні одного з наявних у неї видів виробничих ресурсів, скажімо, капітального

   Таким чином, у короткостроковому періоді одна частина ресурсів є перемінною (природні (електроенергія) й трудові ресурси), а друга частина - постійною. Тому короткостроковий період нерідко називають періодом фіксованих виробничих потужностей. Відповідно, одна частина витрат фірми становить постійні витрати, а друга - змінні.


Сума постійних і змінних витрат при кожному даному обсязі виробництва утворює
загальні (валові) витрати виробництва.

Суму постійних і змінних витрат виробництва називають загальними витратами фірми. Тому формулою загальних витрат є:

Взаг = ПВ + ЗВ

де ПВ - постійні витрати,

    ЗВ-змінні витрати

Витрати виробництва у грошовій формі на одиницю продукції становлять
собівартість продукції. Визначається вона, як сукупні витрати, поділені на кількість виробленої продукції, тобто як середні витрати:

Всеред= Взаг : Q,

де Всеред - середні витрати, Взаг - загальні витрати, Q - кількість виробленої продукції.

      Собівартість продукції – являє собою грошовий вираз витрат на виробництво та реалізацію продукції. Це комплексний економічний показник, який об»єднує в собі витрати уречевленої праці(обладнання), т.т.витрати на спожиті засоби виробництва, й витрати живої праці, т.т.витрати на заробітну плату працівників підприємства.  Собівартість продукції є важливим узагальнюючим показником, який х-зує ефективність роботи підприємства. Чим краще працює підприємство, чим економніше і раціональніше воно використовує власні ресурси, удосконалює свою техніку, тим нижчою буде собівартість виготовленої продукції чи наданих послуг.

         Собівартість послуг зв»язкуодин з основних узагальнюючих показників, хар-чих діяльність підприємств зв»язку, це виражена в грошовій формі частина вартості, яка включає витрати на споживання засобів виробництва й оплату праці.т.т: собівартість втілює минулу працю, включену у витрачених коштах, і ту частину знову затраченої праці, яка створює необхідний продукт. Собівартість показує, в яку суму коштів обходиться підприємству створення послуг; показує рівень технічної оснащеності підприємства, галузі, використання матеріал.ресурсів; досягнутий рівень продуктивності праці, т.т.показує, наскільки ефективно використов. засоби праці, предмети праці і сама праця при їх створенні.

              Для надання послуг зв»язку підприємства мають забезпечувати експлуатацію мереж зв`язку, здійснюючи при цьому ряд витрат. Ці витрати наз. поточними або експлуатаційними. 

             Розрізняють собівартість всього обсягу робіт підприємства та собівартість одиниці обсягу робіт Обсяг робіт визначається на основі доходів підприємства від реалізації послуг зв»язку з урахуванням взаєморозрахунків. У відповідності з цим собівартість всього обсягу робіт – це загальна сума поточних експлуатаційних витрат підприємства Е, а собівартість одиниці обсягу робіт С – це відношення експлуатаційних витрат підприємства до його доходів :

                __

                 С = Е / Дод

            Чим нижчий рівень собівартості при незмінних цінах, тим більше величина чистого доходу ( прибутку) підприємства і галузі зв»язку.

           

              Собівартість слугує базою для ціни товару і її нижньою межею для виробника, щоб забезпечити процес відтворення виробництва. Підприємство не може встановлювати ціну, нижчу за собівартість, бо в такому разі воно зазнає збитків.

             У загальному вигляді всі витрати поділяються на витрати живої й матеріалізованої праці. Ця класифікація означає об»єднання всіх витрат на виробництво в 2 групи – оплату праці та витрати на обслуговування засобів виробництва.

     

             Прості витрати однорідні за складом, мають єдиний економічний зміст і є первинними. До таких витрат можна віднести витрати на електроенергію для виробничих потреб або на заробітну плату виробничих працівників.

             Комплексні, які складаються з кількох економічно різнорідних, але таких що мають однакове виробниче призначення елементів. На підприємствах зв»язку до таких витрат відносяться інші витрати, а також загальногосподарські й адміністративно – управлінські витрати, також взаєморозрахунки з іншими операторамиза надання послуг зв»язку.

            Аналіз структури собівартості дозволяє установити роль і види витрат, які змінюються неоднаково в залежності від зміни ( зростання або зниження) обсягу робіт.До змінних відносяться  витрати,загальна сума яких за певний час залежить від обсягу виготовленої продукції.У свою чергу, їх можна поділити на пропорційні та непропорційні.

 Пропорційні це витрати, розмір яких перебуває у пропорційній залежності від обсягів виробництва ( кількості виготовленої продукції)

Непропорційні витрати поділяються на прогресуючі та дегресуючі.

Прогресуючі зростають більшою мірою, ніж обсяг виробництва. Вони виникають тоді, коли збільшення обсягу виробництва потребує більших витрат на одиницю продукції. Наприклад, витрати на відрядно – прогресивну оплату праці, додаткові рекламні та торговельні витрати.

Дегресуючі витрати зростають повільніше, ніж обсяг виробництва. До них належить широке коло витрат на експлуатацію машин та устаткування, його ремонт, придбання інструменту т.щ.

           До умовно – постійних відносяться такі витрати, абсолютна величина яких певною мірою не залежить від зміни обсягу робіт, якщо тип і виробнича потужність устаткування залишаються постійними. На підприємствах зв»язку це витрати на оплату праці виробничого персонала, амортизаційні відрахування, інші витрати, загальногосподарські й адміністративно – управлінські витрати, орендна плата за приміщення і обладнання, плата за комунальні послуги, послуги по охороні, величина яких майже не змінюється навіть при значних змінах обсягу робіт.

           До адміністративно – господарських витрат відносяться основна і додаткова з/плата  службовців апарату управління, витрати на службові командировки та переміщення адміністративно – господарського персоналу.

           До витрат по обслуговуванню працівників  можно віднести відрахування на соціальне страхування, охорону праці, техніку безпеки.

           Витрати по організації і виробництву продукції направляються на утримання пожежної та сторожевої охорони, утримання виробничого обладнання та інвентаря (амортизація, поточний ремонт), поповнення зносу малоцінного та швидко зношуємого інвентаря та інструментів, оплату комунальних послуг по утриманню приміщень і території.

         Розмір умовно – постійних витрат, що припадають на одиницю продукції, не може бути визначений прямим розрахунком аналогічно визначенню прямих витрат. Вони розраховуються в цілому по підприємству для заданого обсягу виробництва, їх розмір визначається на одиницю продукції в вигляді норми в % до змінних витрат.

         З суми змінних (прямих) і умовно – постійних витрат складається собівартість виробництва продукції. Співвідношення між витратами на виробництво продукції за статтями характеризує структуру собівартості. В кожній галузі вона має свої особливості.

Тому що значна частина експлуатаційних витрат підприємств зв»язку не змінюється (до певних меж) зі зміною обсягу робіт, збільшення обсягу робіт призводить до зниження собівартості одиниці обсягу робіт.

         

       Найбільш важливою характеристикою структури собівартості, одиниці обсягу робіт слугує співвідношення витрат живої та матеріалізованої праці. Це співвідношення визначає, чи є виробництво трудомістким, матеріаломістким чи фондомістким,відбиває особливості кожної галузі наргосподарства.

       До трудомістких належать галузі, в яких переважну частину собівартості на одиницю обсягу робіт складають витрати на оплату праці (зв»язок,вугільнодобувна промисловість), до матеріаломістких – ті, в яких у собівартості переважають витрати на сировину та матеріали

( легка промисловість, машинобудування, металообробка); до фондомістких – що мають порівняно високу частку амортизаційних відрахувань  ( вугільнодобувна пром., зв»язок, електроенергетика).

            Аналіз структури собівартості показує, що галузь зв»язку належить до трудомістких і фондомістких галузей нар.господарства. Внаслідок нематеріалізованого характеру продукції зв»язку у собівартості в основному відсутні витрати на сировину й основні матеріали та висока питома вага витрат на оплату праці.

           Структура собівартості в різних підгалузях зв»язку істотно відрізняється, є трудомісткі підгалузі з високою питомою вагою витрат живої праці (поштовий зв’язок) і підгалузі з високою питомою вагою матеріалізованої праці ( фондомісткі й енергоємні підгалузі), до останніх можна віднести в першу чергу стільниковий зв’язок а також  радіомовлення, телебачення.

             

 

            Зростання технічної оснащеності підприємств зв»язку, механізація трудомістких робіт і комплексна автоматизація виробництва призводять до підвищення питомої ваги матеріалізованої праці в собівартості на одиницю обсягу робіт зв»язку.

Для забезпечення однакового визначення складу експлуатаційних витрат, що включаються до собівартості послуг усіх підприємств зв»язку незалежно від їхнього типу, останнім часом групуються такі статті витрат:

1. Витрати на оплату праці виробничого персоналу – ФЗП;

2. Нарахування на заробітну плату – Нз;

3. Амортизаційні відрахування –А;

4. Витрати на взаєморозрахунки із технологічними партнерами - Вр;

5. Матеріальні витрати –всього, в тому числі: матеріали, паливо –М; запасні частини –        Зч;

6. Електроенергія для виробничих потреб – Ел;

7. Транспортні послуги сторонніх організацій по перевезенню пошти – Тпп, в тому числі: автотранспорт, авіатранспорт, залізничний транспорт, водний транспорт;

8. Оренда нежитлових приміщень;

9. Плата банкам за касове обслуговування;

10. Податки, збори та обов”язкові платежі;

11. Інші витрати – Він – всього, у тому числі: платежі по обов»язковому страхуванню майна; плата по відсотках за кредити банків;  витрати на капітальний і поточний ремонт.

12. Загальногосподарські й адміністративно-управлінські витрати:   включають оперативно господарські (поточний ремонт приміщень, водопостачання, каналізація), канцелярські, друкарські витрати, знос малоцінного господарського інвентарю, витрати на раціоналізацію і винахідництво, охорону праці, відрядження і переміщення адміністративно – управлінського персоналу, підготовку кадрів, охорону праці,техніку безпеки – Вау.

     Одні витрати можуть бути прямо віднесені на собівартість окремих видів робіт, інші можуть бути розподілені між окремими видами робіт розрахунковим шляхом.

Методи планування витрат і калькулювання собівартості.

Калькуляція собівартості.

Обчислення собівартості одиниці обсягу робіт за окремими елементами і статтями наз. калькуляцією. Калькуляція хар –є собівартість окремих видів робіт по підприємству в цілому, окремих цехах і дільницях виробництва та є важливим засобом для оцінки якості праці.

          Для однаковості і простоти розрахунків з урахуванням специфіки галузі зв»язку останнім часом на всіх підприємствах зв»язку прийнято 1 грн. доходів або збільшена одиниця калькуляції собівартості – 100 грн.доходів. собівартість одиниці доходів обчислюється діленням загальної суми витрат по кожній статті на доходи (Д од):

__

С= Е*100/ Дод = (ФЗП / Дод + Н3/ Дод + А /Дод+ Вр /Дод + М /Дод + Зч/Дод + Ел /дод + Він/ Дод + Тпп /Дод +.....  + Вау /Дод ) *100

 Собівартість одиниці доходів по кожній статті витрат визначається за формулою:

___

 Сі = Еі * 100/ Дод ,

Де Еі – експлуатаційні витрати по і-й статті.

          

                                            Планування собівартості.

           Одним з основних розділів бізнес-плану є прогноз витрат. Витрати планують по кожній статті пов»язуючи їх з іншими розділами плану, а також з урахуванням інфляції, потім розраховується загальна сума експлуатац. витрат на весь період, а також собівартість 100 од.доходів у плановому періоді. Планові розміри витрат за статтями визначаються прямими розрахунками.

           Планування окремих статей здійснюється з урахуванням наступного:

Загальний фонд оплати праці планується , виходячи із штатного розкладу в межах планованої чисельності штату з урахуванням доплат, надбавок, які передбачені чинним законодавством, планованого відсотка премій в цілому по підприємству.

            Нарахування на з/ плату плануються у відповідності з нормативами, передбаченими чинним законодавством.

           Амортизаційні відрахування  плануються на основі встановленого та запланованого введення потужностей, наявності основних фондів на останню дату, норми амортизації і можливих чинників їхніх змін.

            Матеріали,зап.частини, паливо плануються прямими розрахунками згідно з нормами витрати основних найбільш важливих видів і з урахуванням зміни їх вартості або множенням намічуваної величини витрат на одиницю збільшеного вимірника ( 100 грн обсягу продукції) на запланований обсяг продукції, а з господарських витрат – множенням розрахункової величини витрат на 1 м2 площі на заплановану підприємством площу виробничого приміщення. Витрати на одиницю збільшеного вимірника встановлюються виходячи з  очікуваних витрат у поточному році.  Це повна вартість матеріалів і з/частин використовуваних  для забезпечення операційної діяльності, профілактичного обслуговування і поточного ремонту устаткування, інших засобів механізації та транспорту, в тому числі витрати на паливно – мастильні матеріали.

           Витрати на ел.енергію плануються, виходячи зі споживної потужності і тарифів на ел.енергію прямим розрахунком.(кількість Кватт, які потребляє обладнання * тариф).

           Витрати на проведення взаєморозрахунків плануються виходячи із прогнозного обсягу надання послуг та порядку розподілу доходів між учасниками технологічного процесу надання послуг (цей порядок визначається НКРЗ (раніш Держкомзв’язку) та договорами між учасниками технологічного процесу.

           Витрати на продаж послуг та збір коштів за надані послуги визначаються виходячи із прогнозного обсягу надання послуг та договорів  із компаніями, що здійснюють функції  продажу послуг або функції збору коштів за надані послуги.

           Витрати на перевезення пошти складаються з витрат на оплату найманого і експлуатацію власного транспорту, використовуваного для перевезення пошти.    Витрати на перевезення пошти найманим транспортом визначаються множенням запланованого пробігу транспорта або маси перевезеної пошти повітряним транспортом на середню вартість 1 км пробігу за кожним видом транспорту або 1 т  перевезеної пошти.

          Середня вартість 1 км пробігу або 1т перевезеної пошти визначається за звітними даними попередніх років з урахуванням зміни рівня тарифів, зниження вартості поштових перевезень завдяки поліпшенню використання транспортних засобів.

             Витрати на перевезення пошти залізничним транспортом включають витрати за перевезення пошти в купе пасажирських вагонів і в багажних вагонах. Вони плануються відповідно до встановлених тарифів.

              Витрати на перевезення пошти власним транспортом включають витрати на його експлуатацію і заробітну плату обслуговуючих працівників.        

             Інші витрати , включаючи експлуатац-господарські й інші адміністративно-управлінські, можуть плануватися за окремими статтями прямим розрахунком, виходячи з договорів чи встановлених державою норм і нормативів, а також за збільшеним вимірювачем ( питома вага до доходів, або до фонду оплати праці; або до виробничої площі- за експлуатаційно-господарськими витратами) за сформованою динамікою за ряд років.

           Заходи , щодо зниження  собівартості

   На підставі цього можна виділити три основних шляхи  зниження собівартості послуг на підприємствах зв»язку є:

  •  Зміна порядку взаєморозрахунків за надані послуги. Оператори, що мають вплив на органи регулювання (зокрема оператори стільникового зв`язку, оператори міжнародного та міжміського зв`язку  намагаються  використовувати цей шлях зниження собівартості власних послуг. Однак необхідно розуміти що із зміною порядку взаєморозрахунків на користь одного з операторів, автоматично зростає собівартість послуг іншого (інших) операторів.
  •  підвищення продуктивності праці – цей шлях в першу чергу доцільно використовувати традиційним операторами (Укртелекому та Укрпошті, де існують значні резерви скорочення чисельності персоналу)
  •  підвищення ефективності використання основних фондів.

          Чинники, що впливають на зниження собівартості, поділяються на 3 групи:

1)Народногосподарські,що не залежать від даного підприємства. До них відноситься зміна оптових цін на матеріали й енергію, тарифних ставок, посадових окладів, норм відрахування на соцстрах, норм амортизації т.щ.;

2)Галузеві, які залежать від галузі зв»язку: вдосконалення системи взаєморозрахунків, допуск на вітчизняний ринок більш економічних стандартів та обладнання зв`язку (зокрема мобільний CDMA),  раціональне обмеження конкуренції в галузі.

3)внутрішньовиробничі, що безпосередньо залежать від роботи підприємства, такі як: запровадження нової техніки та технології, механізація й автоматизація виробничих процесів, економія виробнич.електроенергії, матеріалів та зап.частин, підвищення продуктивності праці(ПП), поліпшення використання виробничих фондів.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

12590. РЕВИЗИОНИЗМ ХОЛОКОСТА 260 KB
  Ревизионизм холокоста Юрген Граф Лекция в Институте мировых цивилизаций Москва 15 апреля 2009 г. Существует ли на Западе свобода исторического исследования Ответ: Да существует – если только историки занимаются тематикой которая не затрагивает интересы госпо...
12591. АНАЛИЗ ТОЧНОСТИ ОБРАБОТКИ ДЕТАЛЕЙ ПО КРИВЫМ РАСПРЕДЕЛЕНИЯ 293 KB
  АНАЛИЗ ТОЧНОСТИ ОБРАБОТКИ ДЕТАЛЕЙ ПО КРИВЫМ РАСПРЕДЕЛЕНИЯ Методические указания к выполнению лабораторной работы по дисциплине Основы технологии машиностроения для студентов обучающихся по направлению 552900 Технология оборудование и автоматизация машиностр
12592. ВЛИЯНИЕ РЕЖИМОВ ТОЧЕНИЯ И АЛМАЗНОГО ВЫГЛАЖИВАНИЯ НА ШЕРОХОВАТОСТЬ ПОВЕРХНОСТИ 191 KB
  ВЛИЯНИЕ РЕЖИМОВ ТОЧЕНИЯ И АЛМАЗНОГО ВЫГЛАЖИВАНИЯ НА ШЕРОХОВАТОСТЬ ПОВЕРХНОСТИ Методические указания к выполнению лабораторной работы по дисциплине Основы технологии машиностроения для студентов обучающихся по направлению 552900 Технология оборудование и автома...
12593. ОПРЕДЕЛЕНИЕ ТЕМПЕРАТУРНЫХ ДЕФОРМАЦИЙ РЕЗЦОВ ПРИ ЧИСТОВОМ ТОЧЕНИИ 29.35 KB
  ОПРЕДЕЛЕНИЕ ТЕМПЕРАТУРНЫХ ДЕФОРМАЦИЙ РЕЗЦОВПРИ ЧИСТОВОМ ТОЧЕНИИ Методические указания к выполнению лабораторной работы по дисциплине Основы технологии машиностроения для студентов обучающихся по направлению 150900 Технология оборудование и автоматизация машинос...
12594. Electronics Workbench (EWB) системи схемотехнычного моделювання 898.73 KB
  ПЕРЕДМОВА Комп’ютерні технології в навчанні розвиваються бурхливими темпами особливо в зв’язку зі збільшенням вимог до самостійної роботи студентів та широким упровадженням дистанційних форм здобуття знань. Для вивчення дисциплін Теоретичні основи електротехні
12595. Основи електротехніки та електроніки. Методичні вказівки до виконання лабораторних робіт 3.02 MB
  МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДО ВИКОНАННЯ КОНТРОЛЬНИХ РОБІТ З ДИСЦИПЛІНИ ОСНОВИ ЕЛЕКТРОТЕХНІКИ ТА ЕЛЕКТРОНІКИ Методичні вказівки до виконання лабораторних робіт з дисципліни Основи електротехніки та електроніки для студентів денної і заочної форми навчання. /Уклад.: Куч...
12596. Електротехніка і основи електроніки 7.06 MB
  Вступ до дисципліни Електротехніка і основи електроніки 1. До розділу електричні кола. Із курсу фізики відомо що електричні кола − це сукупність джерел і споживачів електричної енергії комутаційної апаратури вимірювальних приладів та з’єднувальних провідників. В...
12597. Електротехніка і основи електроніки. Методичні вказівки до виконання контрольних робіт 539.5 KB
  МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДО ВИКОНАННЯ КОНТРОЛЬНИХ РОБІТ З ДИСЦИПЛІНИ ЕЛЕКТРОТЕХНІКА І ОСНОВИ ЕЛЕКТРОНІКИ Для студентів неелектричних спеціальностей заочної форми навчання Методичні вказівки до виконання контрольних робіт з дисципліни Електротехніка і основи елек
12598. ИСПЫТАНИЕ МЕТАЛЛОВ НА РАСТЯЖЕНИЕ 567.5 KB
  ИСПЫТАНИЕ МЕТАЛЛОВ НА РАСТЯЖЕНИЕ Методические указания к лабораторной работе № 2 по курсу Сопротивление материалов для студентов технических специальностей Испытание металлов на растяжение. Методические указания к лабораторной работе № 2 по курсу Сопрот