63624

УПРАВЛİННЯ АКТИВАМИ

Лекция

Менеджмент, консалтинг и предпринимательство

Розглядаючи наведену формулу необхідно визначити період який потрібен для перетворення виробничих запасів дебіторської і кредиторської заборгованості в готівку –середній період обороту дебіторської заборгованості...

Украинкский

2014-06-22

174.33 KB

0 чел.

18

ТЕМА 6. УПРАВЛİННЯ АКТИВАМИ

6.1. Активи як об’єкт фінансового менеджменту  

Активи являють собою ресурси, які перебувають у розпорядженні підприємства і використання яких веде до збільшення економічних вигод у майбутньому. До них відносять усі існуючі матеріальні цінності, нематеріальні активи та кошти, що належать підприємству на певну дату.   

Згідно з П(С)БО 2Балансактиви підприємства поділяються на оборотні та необоротні активи. Оборотні активи являють собою частину майна підприємства, яка втілена в матеріально-виробничих запасах, не закінчених розрахунках, залишках грошових коштів і фінансових вкладеннях.

У балансі активи підприємства розміщені у трьох розділах:

I розділнеоборотні активи;

II розділоборотні активи;

III розділвитрати майбутніх періодів.

Отже, відповідно до основних ознак активів вони розподіляються так: 

. Залежно від об’єкта управління:

а) необоротні активи: основні засоби, незавершене будівництво, устаткування, призначене до монтажу; довгострокові фінансові інвестиції;

б) оборотні активи: виробничі запаси; готова продукція; незавершене виробництво; дебіторська заборгованість; грошові кошти; поточні фінансові інвестиції.

. Залежно від характеру володіння активами:

а) власні активи: до них належать активи підприємства, які постійно перебувають у його володінні і відображаються в балансі;

б) орендовані активи: активи, які тимчасово перебувають у володінні підприємства відповідно до укладених угод оренди (лізингу).

. Залежно від характеру обслуговування:

а) операційні активи: активи, які безпосередньо використовуються в комерційно-виробничій діяльності підприємства з метою отримання операційного прибутку;

б) інвестиційні активи: сукупність майнових цінностей підприємства, пов’язаних із здійсненням його інвестиційної діяльності. До складу інвестиційних активів включають: незавершене будівництво; устаткування, призначене до монтажу; довгострокові фінансові інвестиції, короткострокові фінансові вкладення.

. Залежно від характеру фінансових джерел формування активів:

а) валові активи: сукупність майнових цінностей підприємства, сформованих за рахунок власних і залучених коштів;

б) чисті активи: сукупність майнових цінностей підприємства, сформованих виключно за рахунок власних коштів. Вартість чистих активів визначається за формулою:

ЧА = АЗК,

де: ЧА –вартість чистих активів;

Азагальна сума активів підприємства;

ЗКзагальна сума запозичених коштів.

Характеризуючи активи як об’єкт управління, необхідно відзначити особливості їх окремих складових. Зокрема, необоротні активи є найменш мобільною частиною майна підприємства, основна відмінність якої полягає в багаторазовому використанні в процесі господарської діяльності і частковій амортизації протягом кожного операційного циклу. У процесі формування й управління необоротними активами необхідно враховувати їх переваги і недоліки порівняно з оборотними активами. Основними перевагами необоротних активів порівняно з оборотними є: менший ризик впливу інфляційного процесу та можливе збільшення ринкових цін на нерухомість вищими темпами, ніж темпи інфляції; тривалий період використання у виробничому процесі, здатність приносити стабільний прибуток у разі несприятливої господарської діяльності.

До їх недоліків слід віднести низький рівень маневреності, неможливість швидко змінити структуру вкладних коштів, низький рівень ліквідності і неспроможність забезпечити потік платежів за погіршення платоспроможності підприємства.

Водночас у процесі управління оборотними активами слід враховувати переваги і недоліки їх порівняно з необоротними активами. До основних переваг можна віднести таке: можливість швидкого перетворення оборотних активів у грошові кошти, вища ліквідність, перебування частини оборотних активів у вигляді готових засобів платежу, можливість підвищити швидкість обігу раціональним управлінням.

Недоліками можна вважати: можливе інфляційне знецінення грошових коштів, додаткові витрати на утримання зайвих оборотних активів, вищий рівень фінансових ризиків.

Загальною інформаційною базою в управлінні активами є баланс підприємства і передусім його актив. Ця інформація може задовольнити широке коло користувачівяк зовнішніх, так і внутрішніх.

Активи визначаються і відображаються в балансі у грошовому виразі з використанням певної бази оцінки. Такою базою, яка найчастіше береться підприємствами за основу під час складання балансу, є попередня їх собівартість, тобто активи відображаються за сумою грошових коштів, яка була сплачена підприємством за відповідний актив у момент їх придбання.

Водночас зазначена оцінка може комбінуватися з іншими оцінками залежно від призначення даного активу.

Зокрема, нематеріальні активи відображаються в балансі за собівартістю їх придбання чи створення. Якщо нематеріальні активи надійшли у результаті обміну на інші активи, то їх собівартість визначається за отриманою вартістю активу. Отримана вартість нематеріального активуце сума, за якою актив може бути обміняний чи отриманий в операції між зацікавленими сторонами.

До основних засобів належать матеріальні активи підприємства, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року або операційний цикл більший за рік.

Основні засоби оцінюються з первісною вартістю у сумі фактичних витрат на їх придбання, будівництво, монтаж, налагодження, доставку, сплату митних зборів і передбачених податків (якщо податки не відшкодовуються підприємству).

Незавершене будівництво являє собою суму інвестицій, вкладених у будівництво, що здійснюється для власних потреб підприємства, а також авансові платежі для фінансування такого будівництва.

Довгострокові фінансові інвестиціїце фінансові інвестиції на період більше одного року, а також усі інвестиції, які не можуть бути вільно реалізованими в будь-який момент.

Фінансові інвестиціїактиви, які вкладаються підприємством з метою збільшення прибутку за рахунок процентів, дивідендів, зростання вартості капіталу або отримання інших вигод для інвестора. Фінансові інвестиціїце вкладення в придбані цінні папери, внески до статутних фондів інших підприємств.

Довгострокова дебіторська заборгованість являє собою заборгованість фізичних та юридичних осіб, яка буде погашена у термін понад один рік з дати відображення в балансі. Наприклад, заборгованість орендаря за фінансовою орендою.

За статтею ”Відстрочені податкові активи відображається сума податку на прибуток, що підлягає відшкодуванню в наступних періодах унаслідок виникнення тимчасової різниці між обліковою та податковою базами оцінки. 

За статтею ”İнші необоротні актививідображаються всі інші необоротні активи, які не є нематеріальними активами, основними засобами, довгостроковими фінансовими інвестиціями, довгостроковою дебіторською заборгованістю та відстроченими податковими активами.

Управління активами становить значну частину операцій фінансового менеджменту. Це пов’язано з великою кількістю елементів матеріально-речового складу, які потребують індивідуалізації управління, важливою роллю в забезпечені платоспроможності підприємства, рентабельності продукції та результатів фінансової діяльності підприємства.     

6.2. Управління оборотними активами

6.2.1. Управління виробничими запасами та запасами готової продукції  

Метою управління виробничими запасами є забезпечення безперебійного процесу виробництва та реалізації продукції за дотримання оптимального запасу матеріальних цінностей.

Управління виробничими запасами являє собою частину загальної політики управління оборотними активами підприємства, яка полягає в оптимізації розміру і структури запасів товарно-матеріальних цінностей, мінімізації витрат щодо їх обслуговування та забезпечення ефективного контролю за їх рухом.

Виходячи з мети управління виробничими запасами перед фінансовим менеджером ставляться такі завдання:

. Провести аналіз запасів товарно-матеріальних цінностей у минулому періоді. Зокрема, слід розглянути показники загальної суми запасів матеріальних цінностей, їх динаміки, питому вагу в обсязі оборотних активів, вивчити структуру запасів у розрізі основних груп, виявити сезонні коливання їх, визначити ефективність використання різних груп виробничих запасів, розрахувати показники їх оборотності.

. Обчислити оптимальні розміри основних груп поточних запасів. Для цього запас матеріальних цінностей необхідно поділити на дві основні групи: виробничі запаси (запаси сировини, матеріалів, напівфабрикатів) та запаси готової продукції. У розрізі кожного із зазначених видів виділяються запаси поточного зберігання, тобто постійно оновлена частина запасів, які формуються на регулярній основі і рівномірно витрачаються в процесі виробництва продукції або її реалізації покупцям.

. Оптимізувати загальну суму запасів товарно-матеріальних цінностей, які включаються в оборотні активи.

. Побудувати ефективну систему контролю за рухом запасів на підприємстві. Серед систем контролю за рухом запасів набула поширення ”Система АВС”. Сутність цієї системи полягає в поділі сукупності запасів матеріальних цінностей на три категорії.

У категорію ”А” включаються матеріальні цінності з високою ціною, з тривалим циклом замовлення, які потребують постійного контролю, оскільки їх нестача пов’язана і значними фінансовими труднощами.

У категорію ”В” включаються матеріальні цінності, які мають меншу значимість порівняно з категорією ”А” в забезпечені безперебійного операційного процесу і формуванні кінцевих результатів фінансової діяльності.

У категорію ”С” включають всі інші матеріальні цінності, які не відіграють значної ролі у формуванні кінцевих фінансових результатів.

. Відображати у фінансовому обліку вартість запасів матеріальних цінностей в умовах інфляції.

Для цього необхідно сформувати окремі види матеріальних цінностей відповідно до обсягів господарської діяльності підприємства і тривалості його операційного циклу.

Операційний цикл суттєво впливає на обсяг, структуру й ефективність використання матеріальних цінностей. Він включає час від моменту закупівлі матеріальних цінностей до надходження грошових коштів від покупців за реалізовану продукцію.

У процесі управління виробничими запасами в межах операційного циклу необхідно особливо виділити виробничий цикл. Тривалість виробничого циклу включає: період обороту середнього запасу сировини, матеріалів, напівфабрикатів; період оборотності середнього обсягу незавершеного виробництва; період оборотності середнього запасу готової продукції.

На тривалість виробничого циклу насамперед впливає прискорення оборотності матеріальних цінностей у процесі виробництва продукції.

Прискорення оборотності матеріальних цінностей досягається збільшенням частки оборотних активів з високою оборотністю і зниженням частки активів, що обертаються повільно.  

Слід зазначити, що в сучасних умовах господарювання підприємствам не встановлюються нормативи формування оборотних активів і вони можуть утримувати на своєму балансі запаси на таку суму, на яку у підприємства є тимчасово вільні грошові кошти. У критичних ситуаціях підприємство може продати частину своїх запасів або, навпаки, терміново їх закупити, щоб не зупинився виробничий процес.

Оптимальний розмір замовлень матеріальних цінностей можна визначити за допомогою такої формули:

 2 × 3 × Р 

ОРЗ = √ ----------- ,

 В

де: ОРЗоптимальний розмір замовлень матеріальних цінностей у натуральному виразі;

З –затрати на підготовку замовлень (розміщення, доставка, приймання) у розрахунку на одне замовлення, грн.;

Р –річна потреба в одиницях матеріальних цінностей (у натуральному виразі);

Ввитрати на зберігання запасів та складування в розрахунку на одиницю запасів, грн.

ОРЗ змінюється  прямо пропорційно витратам на підготовку замовлень, річної потреби в матеріальних цінностях та обернено пропорційно витратам у розрахунку на одиницю запасу. 

Для малих і середніх підприємств витрати на підготовку матеріалів незначні. Що стосується витрат на зберігання матеріалів, то на таких підприємствах частіше за все матеріали відразу надходять на виробництво. Тому витратами на зберігання матеріалів тут можна знехтувати, тобто прийняти їх рівними за одиницю, тоді формула оптимального розміру замовлення матиме такий вигляд:   

ОРЗ = √ 2 . Р.

Відповідно оптимальний середній розмір виробничого запасу товарно-матеріальних цінностей визначається за формулою:

         ОРЗ 

СЗ =  ------ ,

 

 

де: СЗсередній розмір виробничого запасу (сировини, матеріалів).

          89,4 

СЗ =  ------- = 44,7 од. 

             2

За таких показників середнього розміру партії поставок та середнього розміру запасу сировини і матеріалів операційні витрати підприємства на обслуговування запасу є мінімальними.

Аналогічно визначаються мінімальні операційні витрати на обслуговування запасів готової продукції. У наведені вище формулі необхідно замість кількості виробничої потреби сировини і матеріалів використати показник планового обсягу виробництва продукції.

У зв’язку зі зміною номінального рівня цін на матеріальні цінності в умовах інфляційної економіки сформовані їх запаси потребують відповідного коригування до моменту використання матеріальних цінностей у виробництві або в процесі їх реалізації. Якщо коригування не буде проведено, реальна вартість запасів таких активів буде занижена і відповідно буде занижений реальний розмір інвестованого в них капіталу. Це порушить об’єктивність оцінки стану руху матеріальних цінностей.

У практиці фінансового менеджменту для відображення реальної вартості виробничих запасів можна застосувати метод LIFO, який полягає у використанні в обліку ціни за принципомостання партія матеріальних цінностей до
прибуткуперша партія до витрат. Другий метод (FIFO) передбачає оцінку виробничих запасів за принципомперша партія матеріальних цінностей до прибуткуперша партія до витрат.

За умови нестабільності цін відмінність зазначених принципів істотно впливатиме на ціновий рівень витрат і балансову оцінку виробничих запасів. Принцип FIFO веде до непорівнянності тенденцій купівельної ціни і динаміки цінового рівня витрат, а принцип LIFO містить можливість їх збігу. Використання середньозважених цін веде до повного збігу купівельних цін і цінових аспектів витрат, але протидіє відмінностям обох тенденцій.

Доцільним може бути оцінювання матеріальних витрат за поточними цінами, оскільки саме вони враховуватимуть зміни, що відбуваються в часі за рахунок зростання продуктивності праці та інфляційних процесів.

Для визначення оптимальної потреби в оборотних активах використовуються два методи: прямий і аналітичний.

Прямий метод визначення оптимального розміру оборотних активів застосовується під час створення нового підприємства або для уточнення потреби в оборотних активах підприємства, якщо значно змінюється асортимент виробництва продукції в плановому періоді.

Аналітичний метод застосовують за умови функціонування підприємства більше року, коли в основному сформовані виробничі запаси і не змінюється асортимент продукції в плановому періоді.

Аналітичний метод передбачає визначення потреби у виробничих запасах шляхом коригування оптимального розміру виробничих запасів, який розрахований методом прямого розрахунку з урахуванням зміни обсягу виробництва та прискорення оборотності виробничих запасів.

У процесі господарської діяльності підприємству необхідно визначити короткострокові потреби в грошових коштах для забезпечення поточної діяльності підприємства з урахуванням відстрочення платежу покупцям.

Короткострокові потреби в грошових коштах являють собою поточні фінансові потреби і визначаються за формулою:

ПФП = Зо + ДзКз,

де: ПФПпоточні фінансові потреби;

Зооптимальний запас матеріальних цінностей;

Дздебіторська заборгованість;

Кзкредиторська заборгованість.

Розглядаючи наведену формулу, необхідно визначити період, який потрібен для перетворення виробничих запасів, дебіторської і кредиторської заборгованості в готівку. Для цього використовують таку формулу:

Оо.а = Ов.а + Од.з –Ок.з ,

де: Оо.а –середній період обороту оборотних активів;

Ов.а –середній період обороту виробничих активів;

Од.з –середній період обороту дебіторської заборгованості;

Ок.з –середній строк сплати кредиторської заборгованості.

Середній період обороту виробничих запасів визначається за формулою:

     Зв

Оз = ----- ,

Вд

де: Озсередній період обороту виробничих запасів;

Зв –обсяг виробничих запасів;

Вд –середньоденна виручка від реалізації продукції.

Аналогічно визначається середній період обороту дебіторської заборгованості:

      Дз

Од.з = ----- ,

Вд

де: Од.зсередній період обороту дебіторської заборгованості;

Дз –дебіторська заборгованість.

Середній строк слати кредиторської заборгованості визначається за формулою:

       Кз

Тк.з = ----- ,

Вд

де: Тк.з –середній термін слати кредиторської заборгованості;

Кз  –кредиторська заборгованість.

На розмір поточних фінансових потреб впливають такі фактори:

. Тривалість операційного та збутового циклів. Це означає, що чим швидше сировина і матеріали перетворюються в готову продукцію, а готова продукціяв гроші, тим менший треба мати запас сировини і матеріалів.

. Темпи зростання виробництва. Це означає, що більший обсяг виробництва потребує більше матеріальних цінностей. 

. Сезонність виробництва та реалізації продукції, а також нестабільність поставок товарно-матеріальних цінностей. 

. Стан кон’юнктури ринку. Це означає, що нарощування вироблюваної підприємством продукції призводить до збільшення дебіторської заборгованості.

6.2.2. Управління дебіторською заборгованістю 

 Метою управління дебіторською заборгованістю є визначення оптимального її розміру і забезпечення своєчасної інкасації боргу.

 Виходячи з цієї мети основними завданнями управління дебіторською заборгованістю є:

) аналіз дебіторської заборгованості підприємства за минулий період. Зокрема, оцінювання рівня і складу дебіторської заборгованості підприємства. Оцінювання цього рівня здійснюється на основі визначення коефіцієнтів відволікання оборотних активів у дебіторську заборгованість, середнього періоду її інкасації, коефіцієнта простроченості дебіторської заборгованості. Розглядається склад дебіторської заборгованості залежно від терміну заборгованості, тобто за строками її інкасації. На основі проведеного аналізу дебіторської заборгованості минулого періоду визначається сума ефекту, яка може бути отримана від інвестування коштів у дебіторську заборгованість;

) визначення форм реалізації готової продукції покупцям;

) визначення суми грошових коштів, яка буде відволікатись в дебіторську заборгованість у наступному періоді;

) формування умов відвантаження готової продукції покупцям відповідно до укладених угод;

) оцінювання кредитоспроможності покупців на підставі відомостей, які надаються покупцями;

) розроблення порядку проведення інкасації дебіторської заборгованості в наступному періоді;

7) використання на підприємстві сучасних форм рефінансування дебіторської заборгованості;

8) здійснення ефективного контролю за рухом і своєчасною інкасацією дебіторської заборгованості.

Дебіторська заборгованість поділяється на такі види: дебіторська заборгованість за товари, строк яких не настав; дебіторська заборгованість за товари, строк сплати яких минув; дебіторська заборгованість за векселями отриманими; дебіторська заборгованість за рахунками та інша поточна дебіторська заборгованість.

Найбільшу частку становить дебіторська заборгованість за відвантажену продукцію (понад 80% загального обсягу дебіторської заборгованості підприємства).Тому управління дебіторською заборгованістю на підприємстві пов’язано з оптимізацією дебіторської заборгованості за розрахунками за реалізовану продукцію.

Управління дебіторською заборгованістю включає кілька етапів. На першому етапі здійснюється аналіз дебіторської заборгованості в минулому періоді. З цієї метою розраховуються показники, які характеризують стан дебіторської заборгованості за минулий рік. Такими показниками є: коефіцієнт відволікання оборотних активів, який розраховується за формулою:

         Дз

Кв.о.а. = ----- ,

За

де: Кв.о.а. –коефіцієнт відволікання оборотних активів;

Дз –дебіторська заборгованість за товарними операціями за минулий період;

За –загальна сума оборотних активів підприємства.

Другий показник цесередній період інкасації дебіторської заборгованості, який визначається за формулою:

         Дз.с

Пі.д.з. = ----- ,

Вд

де: Пі.д.з. –середній період інкасації дебіторської заборгованості;

Дз.с –середній залишок дебіторської заборгованості у звітному періоді;

Вдодноденна виручка від реалізації продукції у звітному періоді.

Третій показниккількість оборотів дебіторської заборгованості за відповідний періодвизначається за формулою:

         ВР

Ко.д.з = ----- .

Дз

ВРвиручка від реалізації продукції за звітний період. 

Зазначений показник також розраховується за кілька періодів і порівнюється між собою. Збільшення кількості оборотів дебіторської заборгованості є позитивним, а зменшеннянегативним чинником у роботі підприємства.

Результати проведеного аналізу використовуються з метою визначення оптимальної дебіторської заборгованості в плановому періоді.

На практиці використовуються такі методи визначення оптимальної дебіторської заборгованості в плановому періоді: нормативний, розрахунково-аналітичний.

В основу нормативного методу покладено систему фінансових форм та техніко-економічних нормативів, що характеризують абсолютну величину дебіторської заборгованості, а також джерела їх фінансового забезпечення. Слід зазначити, що норми та нормативи можуть бути класифіковані за категоріями покупців, видів грошових розрахунків, строків погашення.

Сутність розрахунково-аналітичного методу полягає в тому, що на основі фінансово-економічних показників заборгованості за попередні періоди, які беруться за базові, та індексів їх зміни у плановому періоді відповідно до зміни моделі грошових розрахунків визначається планова величина дебіторської заборгованості підприємства. Розрахунково-аналітичний метод застосовується як доповнення до нормативного і дає змогу формувати плановий показник та орієнтири під час формування стратегії управління дебіторською заборгованістю. Слід зазначити, що використання розрахунково-аналітичного методу супроводжується певним суб’єктивізмом.

Сутність методу оптимізації фінансових рішень щодо управління дебіторською заборгованістю полягає у розробленні кількох сценаріїв з метою вибору найбільш оптимального варіанта (рис. 6.3).

İнформаційна база управління 

дебіторсько-кредиторською заборгованістю  

Розроблення альтернативних варіантів розрахункових операцій 

Визначення критеріїв оптимізації 

Процес оптимізації

Кредиторська заборгованість 

Розрахункові операції 

Дебіторська заборгованість

Рис. 6.3. Етапи планування заборгованості за методом оптимізації    фінансових рішень щодо управління дебіторсько-кредиторською заборгованістю  

З огляду на специфіку фінансово-господарської діяльності підприємства у процесі управління дебіторською заборгованістю і визначення та обґрунтування розрахункових операцій на основі використання методу оптимізації фінансових рішень доцільно використовувати такі критерії оптимізації фінансових рішень та реалізації моделі грошових розрахунків:

  •  максималізація вартості капіталу підприємства;
  •  мінімізація накладних витрат;
  •  скорочення строку іммобілізації фінансових ресурсів у сферу обігу;
  •  максимізація використання ефекту фінансового лівериджу;
  •  максималізація абсолютної суми прибутку підприємства та максимізація прибутку на одиницю вкладеного капіталу;
  •  максимізація рентабельності власного капіталу;
  •  мініміазція тривалості обороту капіталу, тобто прискорення оборотності капіталу;
  •  мінімізація податкових зобов’язань та ін.

До основних методів проведення кількісного аналізу у процесі моделювання дебіторської заборгованості підприємства можна віднести такі:

  •  теорія процента та часова вартість грошей: це дає змогу порівнювати вартості відділених у часі грошових потоків на підприємстві, використовуючи значення теперішньої чи майбутньої вартості грошей, визначеної на основі дисконтування чи компаундування ;
  •  диференційне та інтегральне числення: дає можливість, з одного боку, визначати швидкість зміни одного фактора моделі відповідно до зміни другого фактора, а з іншогопровести оптимізацію цільової функції через пошук її максимуму-мінімуму;
  •  теорія ймовірності та статистичні висновки: дає змогу оцінити величину ймовірності настання певної події на основі оцінювання чи перевірки гіпотези визначити достовірність побудованого на основі минулих періодів тренду зміни величини параметра.

Розвиток ринкових відносин та інфраструктури фінансового ринку уможливлює використання в практиці фінансового менеджменту ряду нових форм управління дебіторською заборгованістю, тобто її рефінансування, або прискореного методу переведення дебіторської заборгованості в більш ліквідні оборотні активи, грошові кошти, короткострокові цінні папери.

Основними формами рефінансування дебіторської заборгованості є: факторинг, облік векселів, які видані покупцям продукції, або їх продаж на фінансовому ринку, форфейтинг, спонтанне рефінансування.

Факторинг являє собою фінансову операцію, за якої підприємство-продавець передає право отримання грошей за платіжними документами за відвантажену продукцію комерційному банку. За здійснення такої операції банк стягує з підприємства-продавця певну комісійну плату, яка встановлюється у відсотках до суми платежу. Ставки комісійної плати диференціюються з урахуванням рівня платоспроможності покупця і передбачених строків сплати платіжних документів.

Факторингова операція дає змогу підприємству-продавцю рефінансувати переважну частину дебіторської заборгованості, щодо наданого покупцеві кредиту в короткі строки, скоротивши тим самим період фінансового й операційного циклів. 

Форфетинг являє собою фінансову операцію щодо рефінансування дебіторської заборгованості з експортного товарного кредиту шляхом передання (індосаменту) переказного векселя на користь банку зі сплатою йому комісійної винагороди. Комерційний банк бере на себе зобов’язання щодо фінансування експортної операції шляхом сплати за обліковим векселем, який гарантується наданням авалю банку держави імпортера. Для того щоб зменшити ризик можливих втрат у разі неповернення частини боргу, банк вимагає значну знижку з ціни (дисконт).

Продавець може дати знижку в межах банківського процента, який може отримати в разі негайного вкладання вивільненої суми на депозитний рахунок.
З іншого боку, покупець також мусить визначитися, що вигідніше: чекати договірного строку сплати дебіторської заборгованості і втратити знижку, чи скористатися знижкою і достроково оплатити товар. Для цього покупцем розраховується ціна утраченої вигоди і порівнюється із середньою процентною ставкою банківського кредиту. Упущена вигода покупця у разі відмови від наданої подавцем знижки визначається за формулою:

            З                  360

Ц = -------- . 100 ----------,

- З           Д  - Пз

де: Цціна відмови від наданої продавцем знижки, %;

Ддоговірний термін сплати покупцем отриманої продукції, днів;

Пз –період, протягом якого надається знижка, днів;

Ззнижка, яка надається продавцем, %.

Для цього розраховується річна норма процентної ставки за комерційний кредит і порівнюється з процентною ставкою за користування банківським кредитом. Річна норма процентної ставки за комерційний кредит розраховується за формулою:    

            З . 360

ПСк = ---------- ,

СПо 

де: ПСкрічна норма процентної ставки за комерційний кредит, %;

Ззнижка, що надається покупцям за дострокову сплату продукції, %.

СПо –середній період обороту дебіторської заборгованості за результатами аналізу минулого періоду, днів.

19


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

42914. Сестринский процесс при заболеваниях кишечника 614.7 KB
  Этиология и эпидемиология 5 Патогенез 6 Классификация 7 Клиническая картина 8 Осложнения 10 Неотложная помощь 11 Диагностика 11 Лечение 13 Профилактика прогноз 17 Сестринский процесс при заболеваниях кишечника 18 2. Выводы 26 Заключение 27 Литература 28 Приложения 29 ВВЕДЕНИЕ Актуальность темы: Актуальность темы определяется тем что лечение заболеваний кишечника и функциональных нарушений является нелегкой задачей. На первое место 70 идут функциональные нарушения кишечника.
42915. Авторское право и смежные права 206.5 KB
  В последние годы пиратство приобретает все больший размах в связи с тем, что продукты интеллектуальной деятельности стали одним из основных товаров как традиционной торговли, так и электронной коммерции. Причем идеальным товаром оказались именно объекты авторского права, поскольку все они могут быть размещены в Интернете, а следовательно, доступны многим пользователям на тех или иных условиях, а иногда и без всяких условий.
42916. Запис чистового звуку під час зйомок телесеріалів 193.17 KB
  Майже ніхто не чує що за сигнали записуються з мікрофонів. Від того де знаходяться актори і де розташована камера залежить яким інструментарієм можна користуватися де і як слід розташувати мікрофон чи достатньо дротяних мікрофонів або необхідні радіомоделі. Тому він повинен мати гарну слухову пам'ять і добре знати властивості мікрофонів повинен вміти ефективно користуватися елементами управління і контролю запису а також добре розбиратися у властивостях акустичного середовища в якому проводиться запис. Можливо на актора при цьому...
42917. Обнаружение многопозиционного сигнала Баркера на фоне гауссовского шума 917.98 KB
  Королева Кафедра Радиотехники и МДС Курсовая работа по ОКП на тему: Обнаружение многопозиционного сигнала Баркера на фоне гауссовского шума Выполнил: Анашкин С. Цель проектирования – приобретение студентами первого опыта самостоятельной разработки радиотехнической системы с помощью пакета программ OrCD на примере системы обнаружения многопозиционного сигнала на фоне...
42921. Выбор трансформатора блока. Блок генератор-трансформатор 548.76 KB
  Поэтому условия работы блочного трансформатора полностью определяются номинальной мощностью генератора. Однако установка трех и более трансформаторов требует серьезного экономического обоснования поэтому установку двух трансформаторов связи в учебном проекте следует считать наиболее целесообразной. Графики перетока мощности в нормальном и ремонтном режимах приведены на рисунках и их сравнение показывает что по максимуму мощности наиболее тяжелым является график нормального режима работы станции. Согласно ГОСТ 1420985 для трансформаторов...
42922. Синтез схемы генератора чисел со структурой автомата Мили и Мура 5.78 MB
  Синтезировать схему генератора чисел со структурой автомата Мура на JK и T триггерах в базисе И-НЕ, определить схему с минимальным количеством входов, проверить правильность синтеза в MicroCap.