63649
УПРАВЛİННЯ ФİНАНСОВИМИ РИЗИКАМИ
Лекция
Финансы и кредитные отношения
Ризики у фінансово-господарській діяльності субєктів господарювання Ефективне забезпечення моделі управління фінансовими ризиками передбачає зокрема вирішення таких проблемних питань: аналіз умов виникнення і формування комерційних ризиків...
Украинкский
2014-06-22
420.02 KB
1 чел.
32
ТЕМА 9. УПРАВЛİННЯ ФİНАНСОВИМИ РИЗИКАМИ
9.1. Ризики у фінансово-господарській діяльності субєктів господарювання
Ефективне забезпечення моделі управління фінансовими ризиками передбачає, зокрема, вирішення таких проблемних питань:
Зупинимося на визначених проблемах детальніше.
9.1.1. Умови виникнення ризиків
Здійснення підприємницької діяльності (причому не залежно від того, чи це господарські операції в рамках операційної, інвестиційної чи фінансової діяльності) нерозривно повязано з таким явищем, як невизначеність, тобто обєктивною неспроможністю спрогнозувати майбутні наслідки здійснення підприємством тієї чи іншої господарської операції із 100-відсотковою достовірністю. Однак це не є підставою для відмови від зорієнтованих на перспективу напрямів управління фінансами субєктів господарювання.
Невизначеність, притаманна реалізації тих чи інших господарських операцій підприємства, формує його сукупний ризик. Сукупний ризик підприємства складається із системи окремих видів ризиків, що дає змогу сформулювати основні напрями моніторингу моделлю управління ризиками фінансово-господарської діяльності підприємства з метою мінімізації негативного впливу комерційних ризиків відстежування ризиків:
Водночас ефективність моделі управління ризиками передбачає чітке усвідомлення основних функціонально-організаційних питань, повязаних із практичним використанням такої моделі. Її впровадження потребує:
.1.2. Види ризиків та їх характеристика
Обєктивна необхідність дослідження та вивчення сукупного ризику підприємства пояснюється тим фактом, що будь-яка його операційна, інвестиційна та фінансова діяльність у ринковому середовищі здійснюється виключно в умовах загрози формування негативних (або ж неочікуваних позитивних) фінансово-економічних результатів скорочення прибутків (формування збитків), падіння ринкової вартості підприємства або, у найгіршому випадку, оголошення неплатоспроможності підприємства із наступною його ліквідацією за процедурою банкрутства.
Це, у свою чергу, дає змогу говорити про існування своєрідних центрів формування ризиків (аналогічно до центрів затрат або центрів доходів підприємства), на основі яких можна структурувати три узагальнюючі рівні (напрями) центрів формування ризику.
Формування класифікаційних ознак на основі наведеного вище структурування ризиків підприємства дає змогу виділити такі основні види (групи) ризиків:
Класифікація ризиків субєкта господарювання на основі інших критеріїв визначення центрів формування ризиків наведена в табл.
Таблиця
Класифікаційна сукупність ризиків підприємства
Критерій |
Види ризиків |
Фактори формування |
Підконтрольність підприємству (за Г. Марковіцем) |
Системний ризик |
Ризик, що визначається зовнішніми, неза-лежними від підприємства факторами |
Несистемний ризик |
Ризик, величина якого визначається факто-рами, що є специфічними для даного під-приємства |
|
Позиціонування |
Операційний ризик |
Розміщення активів підприємства та їх структура |
у ринковому се- редовищі (де- |
Кредитний (процентний) ризик |
Структура формування пасивів підпри-ємства |
ція ризиків) |
Ринковий ризик |
Зміна ринкової позиції підприємства |
Діловий ризик |
Організація виробничого процесу (зміна обсягів виробництва або операційної маржі) |
|
Діловий (опера-ційний) ризик |
Коливання абсолютної величини чистого доходу та руху грошових коштів |
|
|
Фінансовий ризик |
Неспроможність підприємства обслугову-вати власні зобовязання перед третіми особами та ймовірність оголошення під-приємства банкрутом |
Форма ведення підприємством фінансово-госпо-дарської діяль- |
Валютний ризик |
Притаманний підприємствам, що ведуть фінансово-господарську діяльність у кіль-кох країнах та у своїх розрахунках викори-стовують принаймні дві валюти |
ності |
Політичний ризик |
Притаманний підприємствам, що ведуть фінансово-господарську діяльність у кіль-кох країнах, і формується внаслідок наяв-ності відмінностей та зміни політичного клімату ведення підприємницької діяль-ності |
Джерело форму-вання портфель-ного ризику |
Систематичний ризик |
Частина ризику, що формується під дією виключно загальноринкових факорів |
Активний ризик |
Частина ризику, що не може бути поясне-на за рахунок загальноринкових факторів |
.1.3. Критерії прийняття управлінських фінансових рішень
в умовах невизначеності
Перш, ніж структурувати критерії прийняття управлінських фінансових рішень в умовах невизначеності, доцільно нагадати основні цілі підприємницької діяльності, яким має бути підпорядкована операційна, інвестиційна та фінансова діяльність субєкта господарювання. До таких критеріїв заведено відносити такі:
9.1.4. Сучасні концепції організації управління ризиками
До таких концепцій належать:
Зауважимо, що ефективність будь-якої із трьох концепцій оцінки ризиків та обґрунтування управлінських фінансових рішень залежить від інформаційного забезпечення та обізнаності фінансових менеджерів, що здійснюють управління сукупністю ризиків субєкта господарювання. При цьому необхідно відзначити певну сукупність проблем, з якими стикається (або може зіткнутися) фінансовий менеджер. До таких проблем необхідно віднести:
9.2. Модель управління фінансовими ризиками
Модель управління фінансовими ризиками це специфічний функціонально-організаційний блок у структурі моделі фінансового менеджменту, що відповідає за виявлення, ідентифікацію, оцінку та нейтралізацію фінансових ризиків у процесі здійснення операційної, інвестиційної та фінансової діяльності, а також сукупного ризику фінансово-господарської діяльності субєкта господарювання в ринковому середовищі.
На основі новітніх теорій корпоративних фінансів та сучасної практики управління фінансами субєктів господарювання виділяють такі фактори формування моделі управління фінансовими ризиками:
Отже, формування адекватної та ефективної моделі управління ризиками передбачає вирішення сукупності питань, які можна розподілити за такими напрямами:
Визначимо кожен із зазначених напрямів детальніше.
9.2.1. Структура моделі управління ризиками
Структурування моделі управління фінансовими ризиками субєкта господарювання здійснюється, як правило, відповідно до основних функціонально-організаційних завдань, що ставляться перед такою моделлю. Так, модель управління фінансовими ризиками спрямована на реалізацію зазначених нижче завдань, які, у свою чергу, є взаємоузгодженими послідовними ітераціями в системі управління фінансовими ризиками.
9.2.2. Характеристика основних факторів, що визначають параметри моделі управління ризиками
Сукупний ризик субєкта господарювання включає сукупність різних ризиків, які можна обєднати у такі групи операційні, інвестиційні та фінансові ризики. Фактори, що визначають базові характеристики ризиків, будуть різнитися в рамках окремих напрямів (центрів) ризиків.
Так, операційні ризики субєкта господарювання формуються під впливом таких факторів:
Зазначені фактори негативно впливають на формування сукупності операційних ризиків, насамперед на формування грошових потоків підприємства від основної діяльності. Зауважимо, що ні у вітчизняній, ні в зарубіжній літературі немає однозначності щодо визначення поняття операційних ризиків, оскільки різні автори, класифікуючи ризики, посилаються на операційний ризик як результат дії різних факторів. Розглянута вище локалізація операційних ризиків узгоджена із класифікацією видів діяльності підприємства. Наприклад, операційний ризик ідентифікується як сукупність ділового ризику (business risk зміни обсягів реалізації чи операційної маржі) та випадкового ризику (event risk шахрайство, помилки, вихід із ладу систем).
У свою чергу, інвестиційні ризики субєкта господарювання визначаються рівнем та особливостями впливу таких факторів:
Урахування інвестиційних ризиків передбачає аналіз впливу на фінансовий стан субєкта господарювання та його фінансові результати (прибуток) особливостей фінансування основних фондів, здійснення портфельного та прямого фінансового інвестування, а також формування нематеріальних активів (фінансування розроблення новітніх технологій, їх упровадження та ін.).
Фінансові ризики підприємства включають вплив сукупності фінансових показників, що визначають особливості здійснення фінансової діяльності, а також забезпечення фінансової спроможності підприємства. До таких факторів можна віднести:
Слід зазначити, що певна сукупність факторів формування невизначеності фінансово-господарської діяльності обєктивно перебуває поза контролем підприємства. На основі цього припущення Г. Марковіц1 виділив для інвестиційного портфеля системний ризик, який є спільним для всіх активів, що можуть бути включені до такого портфеля. Відповідно, інвестиційний керуючий неспроможний ні повністю, ні частково уникнути цього ризику. За аналогією можна стверджувати, що функціонування будь-якого підприємства (здійснення будь-якої господарської операції, реалізації інвестиційного портфеля) повязане із системним ризиком, який формується внаслідок сукупності обєктивних факторів. До них можна віднести, наприклад, природні ризики (стихійні лиха, зміна погоди,
1Markowitz H. Portfolio Selection // Journal of Finance, Vol. 7(1), 1952 рр. 77-91.
неврожаї та інші); політичний ризик, ризик зміни державою ”правил гри” та ін. Водночас Марковіц визначав належність до окремих видів активу специфічного ризику, який відрізняється від активу до активу, - несистемного ризику. Відповідно, інвестиційний керуючий через підбір та включення до портфеля різних активів досягає зменшення сукупного ризику такого портфеля. Аналогічно для фінансово-господарської діяльності підприємства можна стверджувати, що з будь-яким носієм ризику асоціюється також несистемний ризик як вираження унікальності такого носія. Це твердження дає змогу визначити можливі напрями впливу підприємства на формування його сукупного ризику як обєктивної взаємодії системного та несистемного ризиків у розрізі сукупності їх носіїв.
Деяку модифікацію системи ризиків Г. Марковіца запропонували спеціалісти американської компанії Analytic Investors, Inc. (Clarke et.al.). Розподіл сукупного ризику активу (портфеля активів як форми їх алокації) здійснюється у системі системний ризик активний ризик. При цьому системний ризик є результатом впливу таких факторів1:
У свою чергу, активний ризик є результатом поточних управлінських фінансових рішень щодо формування та перегляду інвестиційним керуючим портфеля активів із плином часу.
Альтернативним підходом до розглянутих вище класифікацій сукупного ризику є деталізований підхід до визначення центрів локалізації ризиків, що
1 Подається за: Roger G. Clarke, Harindra de Silva, and Brett Wander. Risk allocation versus Asset Allocation: Improving the optimal allocation between risk and return // The Journal of Portfolio Management, Fall 2002, р.10.
забезпечує певний рівень свободи для фінансового менеджменту в обґрунтуванні центрів формування ризиків і, відповідно, видів ризиків, які розглядаються як обєкт управління в рамках моделі управління ризиками підприємства. При цьому такий перелік видів ризиків є відкритим, що дає змогу його модифікувати до потреб конкретного підприємства. Отже, перевага даного підходу до трактування структури сукупного ризику та визначення центрів локалізації таких ризиків полягає у можливостях використання досвіду фінансових менеджерів підприємства, їх кваліфікації для адаптації системи локалізації ризиків до потреб підприємства.
Сукупний ризик субєкта господарювання, за Черг Лі, формується як проста арифметична сума ділового (операційного) та фінансового ризиків.
Основним фактором формування сукупного ризику підприємства є фінансова його складова, яка, у свою чергу, залежить від рівня фінансового лівериджу співвідношення між позиковим та власним капіталом.
Незважаючи на велику кількість варіантів структурування сукупного ризику субєкта господарювання, для потреб його кількісної оцінки використовуються спільні показники та математичні змінні, які розглядаються далі.
9.2.3. Основні кількісні показники, що використовуються в моделі управління ризиками
У сучасній практиці корпоративних фінансів для кількісної оцінки сукупного ризику та окремих його складових може використовуватися сукупність різноманітних фінансово-математичних моделей.
Водночас такі розрахунки можуть бути спрощені шляхом використання персональних компютерів та прикладного забезпечення. Серед програмних продуктів, що застосовуються для потреб оцінки ризиків, можуть бути як прості табличні процесори (наприклад, Statistica, SPPS, S+, MathLab):
n
∑ (Xi - X)2
і =1
σ = 2√σ2 = 2√ , (9.1)
n - 1
де: σ середнє квадратичне відхилення цільового показника Х;
σ2 дисперсія цільового показника Х;
Xi і-те спостереження цільового показника;
Х очікувана величина цільового показника Х (розраховується як математичне очікування абсолютних значень цільових показників за n попередніх періодів);
n кількість спостережень цільового показника;
cov (Rj , Rm)
β = , (9.2)
σ2m
де: Rj очікуване значення дохідності j-го активу;
Rm очікуване значення дохідності ринку;
σ2m дисперсія ринкової дохідності.
Як уже зазначалося, ідентифікація та оцінка фінансових ризиків у структурі моделі управління ризиками потребує формування відповідної системи показників, що уможливлювала б як дослідження якісних характеристик фінансових ризиків, так і їх кількісну оцінку. Відтак для розрахунку параметрів сукупного ризику та його складових, у тому числі згаданих показників рівня ризику, а також дослідження та оцінки інших характеристик фінансових ризиків можуть використовуватися такі показники та коефіцієнти:
n
∑ (Xi - А)k
і =1
М = , (9.3)
n
де: М момент k-го порядку відносно А;
Xi і-те спостереження цільового показника;
n кількість спостережень цільового показника;
n
∑ Xi
і =1
Х = , (9.4)
n
де: Xi і-те спостереження цільового показника;
n кількість спостережень цільового показника;
n + 1
F
2
Медіана = Min + i × ( ), (9.5)
f
де: Min мінімальне значення цільового показника в інтервалі, до якого належить медіана;
і величина інтервалу, до якого належить медіана;
n кількість спостережень цільового показника;
F кумулятивна частота інтервалу, що передує інтервалу, до якого належить медіана цільового показника;
f частота інтервалу, до якого належить медіана цільового показника;
n
∑ (Xi - X) . (Yi - Y)
і =1
covx,y = , (9.6)
n
де: covx,y коваріація між цільовими показниками X та Y;
Х очікувана величина цільового показника Х (розраховується як математичне очікування абсолютних значень цільових показників за n попередніх періодів);
Xi абсолютне значення цільового показника Х в і-му періоді;
Y очікувана величина цільового показника Y (розраховується як математичне очікування абсолютних значень цільових показників за n попередніх періодів);
Yi абсолютне значення цільового показника Y в і-му періоді;
n кількість періодів, що аналізуються і передують плановому;
covх,у
ρх,у = , (9.7)
σх × σу
де: ρх,у коефіцієнт кореляції між цільовими показниками Х та Y;
covх,у коваріація між цільовими показниками Х та Y;
σх середнє квадратичне відхилення для цільового показника Х;
σу середнє квадратичне відхилення для цільового показника Y;
(Xі - X)
Z = , (9.8)
σ
де: Xі і-те спостереження цільового показника;
Х очікувана величина цільового показника Х (розраховується як математичне очікування абсолютних значень цільових показників за n попередніх періодів);
σ середнє квадратичне відхилення цільового показника;
+∞
F(X) = ∫ƒ(Х)dx (9.9)
-∞
Найтиповішим застосуванням кількісних показників оцінки фінансових ризиків є портфельне інвестування, зокрема, в цінні папери.
Важливе місце в інструментарії управління фінансовими ризиками субєкта господарювання посідає портфельний аналіз (portfolio analysis), що має ряд функціонально-організаційних модифікацій і може використовуватися як для виявлення, ідентифікації, оцінки, так для вибору та обґрунтування методів нейтралізації конкретного ризику. Серед найбільш поширених у сучасні фінансово-економічній літературі є такі модифікації портфельного аналізу:
Портфельний аналіз використовується для ідентифікації та оцінки як якісних характеристик ризику в рамках операційної, інвестиційної та фінансової діяльності субєкта господарювання (аналіз портфельних матриць), так і кількісних параметрів відповідних груп ризиків (аналіз цільового портфеля).Крім того, функціонально-організаційні особливості портфельного аналізу дають змогу використовувати його для взаємоузгодженого одночасного аналізу різних видів фінансових ризиків, у тому числі у разі необхідності поєднання тих ризиків, що піддаються кількісній оцінці, та ризиків, що не можуть бути оцінені кількісно.
9.3. Нейтралізація фінансових ризиків
Нейтралізація ризиків як результуючий етап реалізації моделі управління сукупним та частковими ризиками субєкта господарювання передбачає визначення теоретико-методологічних та практичних основ управління ризиками субєкта господарювання. Загалом, вивчення теоретико-методологічних та практичних основ управління фінансовими ризиками субєкта господарювання на стадії їх нейтралізації передбачає опрацювання сукупності питань, які можна обєднати в такі узагальнюючі групи:
Розглянемо кожне із зазначених питань детальніше.
9.3.1. Поняття нейтралізації та толерантності ризику
Нейтралізація фінансових ризиків як функціонально-організаційний елемент моделі управління фінансовими ризиками субєкта господарювання являє собою фінансово-математичну технологію обґрунтування, прийняття, виконання та контролю виконання управлінських фінансових рішень щодо реалізації превентивних заходів фінансового, організаційного або правового характеру з метою забезпечення зі ставності результативності господарської операції та рівня операційного, інвестиційного та фінансового ризиків як складових сукупного ризику підприємства.
Будь-яка стратегія нейтралізації фінансових ризиків субєкта господарювання включає принаймні один (або кілька) методів нейтралізації ризиків, що засновані на фінансових, математичних та статистичних технологіях. Загалом, у сукупності таких методів нейтралізації фінансових ризиків можна виділити кілька основних методів:
Для кількісної оцінки толерантності ризику субєкт а господарювання може використовуватися така модель:
. (Xm - Xrƒ) . σх2
τ = --------------------- , (9.10)
(Xi - Xrƒ)2
де: τ кількісна оцінка толерантності ризику субєкта господарювання;
Xm середня дохідність діяльності (ринку і т.п.);
Xi очікувана величина цільового показника Xi (розраховується як математичне очікування абсолютних значень цільових показників за n попередніх періодів) ;
Xrƒ абсолютне значення цільового показника Х, що характеризується відсутністю ризику;
σ2 дисперсія цільового показника Х.
Управління фінансовими ризиками на етапі їх нейтралізації передбачає, як уже зазначалося, реалізацію сукупності управлінських фінансових рішень превентивного характеру для зменшення або нівелювання потенційних негативних наслідків, імовірність настання яких визначається ризиком. Відтак можна стверджувати, що централізація ризиків має здійснюватися із дотриманням сукупності певних критеріїв та принципі, серед яких необхідно виділити такі:
Отже, на основі визначених вище принципів та критеріїв нейтралізації фінансових ризиків можна обґрунтувати головні цілі та завдання такої нейтралізації, що є типовими для моделей управління фінансовими ризиками субєктів господарювання в умовах невизначеності і ринкового середовища. Такі цілі і завдання передбачають досягнення певних результатів, а саме:
Методологічним забезпеченням виконання зазначених вище завдань нейтралізації фінансових ризиків на основі використання фінансово-математичних моделей є сукупність специфічних методів та систем. Найважливіші розглянемо нижче.
9.3.2. Стратегія уникнення ризику
Забезпечення нейтралізації фінансових ризиків підприємства на основі стратегії уникнення ризику передбачає прийняття управлінських фінансових рішень на основі порівняльного аналізу фінансово-математичних моделей альтернативних сценаріїв (наприклад, різних варіантів здійснення окремої господарської операції покриття потреби у капіталі на основі обліку векселя, факторингу, банківського кредит у чи комерційного кредиту) з метою визначення без ризикового сценарію із наступним прийняттям його як основного.
З огляду на викладене вище для субєктів господарювання управління фінансовими ризиками на основі стратегії уникнення ризику пропонуємо здійснювати за такою схемою, що являє собою сукупність послідовно здійснюваних ітерацій:
Загалом для оцінювання інвестиційної привабливості окремої господарської операції з позицій її ризиковості на основі стратегії уникнення ризиків можна використати таку фінансово-математичну модель:
Оцінений ризик > Rm |
господарська операція є непривабливою, оскільки ри-зик, який вона генерує, перевищує максимально прий-нятний рівень ризику для субєкта господарювання Rm |
Оцінений ризик = Rm |
з позицій ризиковості господарська операція є нейтраль-ною, оскільки фінансовий ризик, який вона генерує, ідентичний максимально прийнятному рівню ризику для субєкта господарювання Rm і, відповідно, остаток-не затвердження управлінського фінансового рішення залежить від інших факторів |
Оцінений ризик < Rm |
господарська операція є привабливою, оскільки ризик, який вона генерує, мерший за максимально прийнят-ний рівень ризику для субєкта господарювання Rm |
Стратегію уникнення ризиків можна ідентифікувати також як пасивну стратегію управління ризиком, адже субєкт господарювання абстрагується від здійснення будь-яких заходів, спрямованих на попередження негативних наслідків для його фінансово-господарської діяльності, джерелом яких є сукупність ризиків.
9.3.3. Страхування як форма нейтралізації фінансових ризиків
Прийняття субєктом господарювання певної величини фінансового ризику на утримання як форми нейтралізації таких ризиків ставить проблему попередження настання ймовірних негативних наслідків для операційної, інвестиційної та фінансової діяльності такого субєкта господарювання. Це попередження передбачає реалізацію активної стратегії нейтралізації фінансових ризиків на противагу пасивній стратегії (стратегії уникнення ризиків) реалізується на основі сукупності спеціальних методів, зокрема:
У свою чергу, у рамках страхування ризиків як форми їх нейтралізації можна виділити самострахування та комерційне страхування (страхування фінансових ризиків із залученням страхових компаній);
Під самострахуванням слід розуміти створення певних резервних фондів коштів з метою фінансового покриття потенційних збитків (а також негативних фінансових результатів, додаткових витрат фінансових, матеріальних та інших ресурсів) субєкта господарювання децентралізованих фондів страхового відшкодування. Для цього абсолютна величина фінансових ресурсів для покриття фінансових ризиків, прийнятих на утримання безпосередньо субєктом господарювання, розподіляється у просторі та часі і за рахунок певних відрахувань створюється спеціалізований фонд (або кілька фондів) коштів.
Резервний капітал підприємства являє собою одну із форм створення фонду, цільовим призначенням якого є покриття можливих у майбутньому збитків від операційної, інвестиційної та фінансової діяльності підприємства, викликаних дією сукупності обєктивних та субєктивних факторів. Загалом, як уже зазначалося вище, резервний капітал має виключно цільовий характер і може використовуватися для таких цілей:
Аналогічно за функціонально-організаційним навантаженням до резервного капіталу субєкт господарювання може створювати резервні фонди спеціального призначення у грошовій та матеріальній формі. Підприємство може створювати, зокрема, такі спеціалізовані резервні фонди:
На відміну від самострахування, коли джерелом формування фінансових ресурсів для покриття потенційних збитків є виключно внутрішні ресурси субєкта господарювання, страхування фінансових ризиків із залученням страхової компанії передбачає передання всього фінансового ризику субєкта господарювання або його частини за певну плату (страхову премію) на утримання спеціалізованій фінансовій установі страховій компанії. За такого варіанта джерелом покриття збитків субєкта господарювання в результаті настання несприятливих умов (страхового випадку) є фінансові страхові компанії. Загалом на ринку страхових послуг України страхові компанії пропонують різноманітні послуги, спрямовані на страхований захист субєктів господарювання, серед яких можна виділити такі:
Застосування в управлінні ризиками принципів нейтралізації через їх страхування з метою обґрунтування емісійної стратегії на ринку корпоративних облігацій може стати основою обґрунтування таких управлінських фінансових рішень, зокрема:
Отже, підприємство досягає диверсифікації ризику оголошення дефолту, що позитивно сприймається на ринку капіталу ін., відповідно, мінімізує граничну вартість капіталу.
9.3.4. Диверсифікація як засіб зменшення величини фінансового ризику
Особливим напрямом управління фінансовими ризиками (у частині їх нейтралізації), прийнятих субєктом господарювання на утримання, є диверсифікація ризиків фінансово-математична модель оптимізації прийняття управлінських фінансових рішень з метою зменшення сукупного фінансового ризику за рахунок його усереднення між складовими, що характеризуються різним рівнем специфічного ризику. Загалом під диверсифікацією необхідно розуміти специфічну фінансово-математичну технологію обґрунтування управлінських фінансових рішень щодо розподілу сукупного ризику субєкта господарювання шляхом розширення сукупності носіїв такого ризику.
Нейтралізація фінансових ризиків на основі диверсифікації тісно повязана із портфельним аналізом, при цьому вона може використовуватися як для диверсифікації фінансових ризиків, що повязані з конкретними активами (наприклад, джерела позикового фінансування). Отже, можна говорити про такі форми диверсифікації:
У сучасній практиці корпоративних фінансів використовуються два основні критерії диверсифікації фінансово-математична форма узгодження рівня фінансового ризику субєкта господарювання та абсолютної величини цільового показника. У випадку використання в процесі диверсифікації фінансових ризиків прибутковості (рентабельності) як цільового показника можна обґрунтувати такі критерії (обмеження оптимізації):
ƒ(R) → max
σ ≤ σt, (9.11)
де: ƒ(R) функція цільового показника;
σ усереднене значення фінансового ризику, отримане в результаті диверсифікації;
σt - максимальний рівень фінансового ризику, рівень якого прийнятний для субєкта господарювання в даних конкретних умовах;
σ → max
ƒ(R) ≥ Rt, (9.12)
де: ƒ(R) функція цільового показника;
σ усереднене значення фінансового ризику, отримане в результаті диверсифікації;
Rt мінімально прийнятний рівень рентабельності (цільового показника), що прийнятний для субєкта господарювання в даних конкретних умовах.
.3.5. Стратегія хеджування ризиків
Одним із напрямів нейтралізації фінансових ризиків є активна стратегія нейтралізації із використанням похідних цінних паперів або введенням певних застережних умов до господарських договорів, що забезпечують привязку зміни результуючого показника до певного індикатора хеджування ризиків.
У сучасній практиці корпоративних фінансів похідні фінансові інструменти використовуються для страхування ризиків, що повязані із потенційною зміною цін на певні активи, зокрема зміною валютних курсів, вартості сировини та матеріалів.
Механізм хеджування фінансових ризиків зміни цін на базові активи полягає в обґрунтуванні управлінських фінансових рішень щодо стратегії здійснення зустрічних торговельних операцій з купівлі-продажу базових активів на основі сукупності похідних фінансових інструментів. До таких інструментів відносять:
Аналізуючи особливості формування стратегій хеджування фінансових ризиків на основі зазначених вище похідних цінних паперів, необхідно наголосити на наявності функціонально-організаційних відмінностей у порядку використання похідних інструментів для цілей нейтралізації ризиків зміни цін на базові активи та отримання спекулятивного прибутку. Ідентифікація та структурування господарських операцій субєкта господарювання із похідними цінними паперами як складових елементів стратегії хеджування передбачає дотримання певних критеріїв, у тому числі:
Невідповідність особливостей використання похідного фінансового інструменту визначеним критеріям дає змогу ідентифікувати його як спекулятивний.
Варіантом хеджування ризиків при обґрунтуванні емісійної стратегії субєкта господарювання на ринку корпоративних облігацій може вважатися введення застережень щодо визначення відносної величини регулярного купону, що виплачується підприємством власнику такої облігації. Отже, підприємство може випустити та розмістити такі види корпоративних облігацій:
Використання різних методів визначення величини купона дає змогу підприємству (як емітенту, так і інвестору) управляти ризиком зміни процентних ставок на ринку капіталу, оскільки плаваючий купон привязується до певного індикатора (на західних ринках капіталу найчастіше використовується ставка LIBOR).
31
А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать | |||
41876. | Исследования трения в резьбовых соединениях | 64.49 KB | |
Экспериментально определить значения коэффициентов трения в резьбе и на торце гайки; проверить теоретическую зависимость между осевым усилием на болте Fα и моментом завинчивания Тзав. № показаний К2 ед Fα по 17 Н K2ед Тзав по 18 Нмм 1 2 3 4 5 График зависимости Тзав= f Fα Определение коэффициентов трения. Сила затяжки FаН Тзав Нмм f1 по 8 f по 4 025... | |||
41877. | ТОТАЛИТАРИЗМ КАК ПОЛИТОЛОГИЧЕСКИЙ КОНЦЕПТ: ТРАНСФОРМАЦИЯ ПОНЯТИЯ | 346 KB | |
В результате своеобразной дефрагментации понятия тоталитаризм в последние десятилетия научное познание этого явления оказалось в серой зоне неопределенности: старые теории объективно отмирают но новые концепции не успевают их замещать | |||
41878. | Создание сложных комплексных объектов в 3D MAX | 1.88 MB | |
Выберите в Меню создание формы линии на панели инструментов Object Type сплайны. Для этого задайтесь замкнутыми сплайнлиниями выберите Strt New Shpes сплайны и Линия Нарисуйте несколько замкнутых линий. Вернитесь в раздел геометрия выберите раздел Compound Objects на закладку ландшафт Terrin В пункте Pick Opernd выберите Pick Opernd и Reference. Выберите 2 объемные фигуры сферу и цилиндр или другие. | |||
41879. | Сброс и подбор пароля Windows7 | 1.49 MB | |
Сброс пароля Windows7 На многих компьютерах ноутбуках и других устройствах под управлением Windows 7 пользователи устанавливают пароли на вход.Сброс пароля Windows 7 при помощи командной строки Для реализации этого способа необходим доступ к командной строке с правами Администратора.Сначала нам необходимо создать установочный диск или флешку с Windows 7.Загружаемся с диска и запускаем установку:Нажимаем Далее:Щелкаем по ссылке Восстановление системы:Немного ждем пока происходит поиск установленных Windows выбираете вашу Windows 7 и... | |||
41880. | Создание документов с помощью функции слияния | 202.6 KB | |
Принцип слияния: при подготовке серийного документа используются файл с основным документом и файл источника данных. В основной документ вставляются поля подстановки или поля слияния в которые затем и помещаются переменные данные в результате чего образуется готовый документ. Во время слияния MS Word строит на основе этих файлов множество необходимых документов. | |||
41882. | Элементный анализ органических веществ | 84.34 KB | |
В сухую пробирку насыпают черный порошок оксида меди. Добавляют половину микролопатки глюкозы и тщательно перемешивают встряхивая пробирку. Пробирку закрывают пробкой с газоотводной трубкой при этом конец трубки должен упираться в вату. Нижний конец трубки опускают в пробирку с 56 каплями баритовой воды. | |||
41883. | СТАТИЧЕСКАЯ И ДИНАМИЧЕСКАЯ НАСТРОЙКА СТАНКА | 3.23 MB | |
Для выполнения любой операции механической обработки заготовок необходимо произвести настройку станка. Под настройкой понимают процесс установки и закрепления режущего инструмента, приспособлений и других устройств (упоров, кулачков и т.д.) для обеспечения необходимого взаимного положения обрабатываемой заготовки и инструмента, при котором выдерживается заданная точность обработки | |||
41884. | Исследование метеорологических условий (микроклимата) в производственном помещении | 187.53 KB | |
Измерить температуру влажность скорость движения воздуха создаваемую вентилятором и атмосферное давление воздуха в помещении лаборатории результаты измерений занести в таблицу 1. Определить расчетным путем относительную влажность воздуха по результатам измерений параметров микроклимата для аспирационного психрометра используя формулы 2 и 3 методических указаний. Для измерения температуры воздуха в помещении наиболее целесообразно использовать сухой термометр аспирационного психрометра. Относительная влажность воздуха Аспирационный... | |||