6365

Організація індивідуально-виховної роботи в підрозділі

Реферат

Военное дело, НВП и гражданская оборона

Загальне керівництво виховною роботою здійснює командир підрозділу. У підрозділах виховну роботу організують та проводять заступники командирів з виховної роботи. При плануванні, організації та проведенні виховної роботи враховуються типові за...

Украинкский

2013-01-03

142.5 KB

80 чел.

Вступ

Загальне керівництво виховною роботою здійснює командир підрозділу. У підрозділах виховну роботу організують та проводять заступники командирів з виховної роботи. При плануванні, організації та проведенні виховної роботи враховуються типові заходи, рекомендовані Департаментом  Міністерства Оборони України та Управлінням по роботі з особовим складом Генерального штабу Збройних Сил України. Заходи виховної роботи проводяться в ході повсякденної діяльності підрозділів, виконанні завдань бойової підготовки та у часи культурно-освітньої роботи згідно розпорядку дня, затвердженому командиром військової частини, а також у вихідні та святкові дні.

В даної лекції будуть розглянуті основні положення індивідуально-виховної роботи, завдання, принципи та методи її проведення.

    

    1 .    Типові заходи виховної роботи в підрозділі

До основних типових заходів виховної роботи у підрозділі відносяться:

  •  гуманітарна підготовка з офіцерами, прапорщиками, сержантами та солдатами;
  •  методична допомога офіцерам у підготовці до занять з гуманітарної підготовки;
  •  самостійна підготовка керівників груп гуманітарної підготовки;
  •  суспільно-політичне інформування особового складу про події у світі, державі, Збройних Силах України та регіоні;
  •  перегляд, прослуховування вечірніх випусків “Українських теленовин ”, інформаційних програм “Українського радіо ”;
  •  навчання та обмін досвідом роботи щодо зміцнення військової дисципліни;
  •  надання правових та психологічних консультацій особовому складу підрозділу;
  •  огляд і конкурси на краще виконання стройової пісні;
  •  підведення підсумків навчально-виховного процесу, стану військової дисципліни, організації служби військ;
  •  вечори запитань і відповідей з військовослужбовцями;
  •  вивчення молодого поповнення, аналіз процесу адаптації молодих воїнів до умов військової служби;
  •  проведення урочистих заходів у зв'язку з державними святами та ювілеями військової частини;
  •  організація участі особового складу у художній самодіяльності;
  •  підбір, інструктаж особового складу та підведення підсумків несення вартової та внутрішньої служби;
  •  індивідуальна виховна робота з військовослужбовцями;
  •  аналіз заяв, пропозицій та скарг особового складу;
  •  зустрічі з батьками та родичами військовослужбовців;
  •  аналіз стану профілактики травматизму серед особового складу;
  •  загальне соціально-психологічне вивчення індивідуальних якостей та психологічних особливостей військовослужбовців, які залучаються до несення вартової служби, водіїв автотранспорту;
  •  аналіз стану дисциплінарної практики;
  •  огляди-конкурси на краще утримання казармових приміщень;
  •  контроль підготовки та інструктування військовослужбовців щодо дотримання військової ввічливості і поведінки під час знаходження у звільненні, перебуванні у відпустках, при спорядженні команд для виконання завдань у відриві від підрозділу;
  •  співбесіди з офіцерами, прапорщиками та сержантами підрозділу щодо знання ними індивідуальних якостей та психологічних особливостей підлеглих;
  •  забезпечення права військовослужбовців відправляти релігійні потреби в дні релігійних свят;
  •  творчі зустрічі з письменниками, художниками, діячами науки та культури;
  •  тематичні вечори;
  •  бесіди;
  •  зустрічі особового складу з представниками військової прокуратури та суду гарнізону;
  •  загальні збори особового складу підрозділу;
  •  методична допомога підлеглим офіцерам щодо організації змагань по виконанню нормативів під час проведення занять з особовим складом;
  •  культпоходи та екскурсії особового складу;
  •  вікторини;
  •  диспути;
  •  вечори відпочинку;
  •  зустрічі особового складу з учасниками Великої Вітчизняної Війни, ветеранами військової частини;
  •  проведення читацьких конференцій;
  •  проведення спортивних змагань;
  •  перегляд та обговорення з особовим складом кіно та відеофільмів;
  •  організація діяльності редколегій стінного друку та редакторів бойових аркушів.

 Зміст деяких основних заходів виховної роботи полягає у наступному:

Суспільно-політичне інформування особового складу про події у світі,  державі, Збройних Силах України та регіонів. Це одна із обов’язкових і найбільш оперативних форм інформаційно-пропагандистської роботи. Інформування є випробуваним засобом виховання, надійним каналом зв’язку офіцера з підлеглими, дієвим інструментом формування громадської думки у підрозділі. Воно дозволяє оперативно роз’яснювати політику держави, найважливіші рішення її керівництва, воєнно-політичну обстановку і задачі, які стоять перед особовим складом підрозділу.

Проведення інформації, як правило, здійснюються методом розповіді, коли висвітлюється зміст теми, а потім даються відповіді на запитання. Але бувають випадки (особливо, якщо інформація торкається питань життєдіяльності підрозділу), коли вона може проводитись у формі бесіди. Тоді не тільки висвітлюється матеріал, але й застосовується звернення до присутніх із запитаннями, вислуховується їх думка.

Під час інформації потрібно намагатися, щоб думки були послідовними, логічно пов’язаними одна з одною. Матеріал слід висвітлювати у легкодоступній для розуміння формі, простою розмовною мовою з використанням яскравих прикладів, цікавих фактів і цифр, прислів’їв та приказок.

Прослуховування (перегляд) радіо - (теле-) передач. Для ефективного проведення цього заходу необхідно:

  •  проаналізувати програми телерадіопередач, вибрати те, що найбільш відповідає за своїм змістом задачам підрозділу і виховання особового складу;
  •  довести до відповідних командирів та особового складу час, місце і порядок його проведення;
  •  продумати, що можна використати із передачі та як прокоментувати, пов’язати з життям підрозділу, підготуватися до відповідей на можливі запитання;
  •  завчасно переконатись у справності радіоприймача (телевізора);
  •  у призначений час провести шикування та перевірку особового складу, оголосити про мету і значення заходу, який планується, розмістити у певному приміщенні та організувати прослуховування (перегляд) відповідно з розробленим планом;
  •  після завершення прослуховування (перегляду) обов’язково підвести підсумки.

Вечори запитань і відповідей. За своїм змістом вечори запитань і відповідей бувають загальні і тематичні. На них, виходячи з запитів особового складу, роз’яснюються питання будівництва Збройних Сил України, права та обов’язки військовослужбовців, норми постачання військовослужбовців та інше. Вони проводяться, як правило, щоквартально.

Слід створити умови, щоб військовослужбовці мали змогу завчасно сформулювати запитання, які в них є. Для цього доцільно виготовити та вивісити в доступному місці спеціальний ящик для запитань, куди військовослужбовці могли б у письмовій формі подати свої запитання.

Ефективність цього заходу буде значно вище, якщо для участі в його проведенні будуть запрошені представники командування військової частини, офіцери тилових служб, інші посадови особи. При проведенні вечорів запитань та відповідей важливо створити обстановку довіри, доброзичливості, зацікавленості учасників у повному виясненні всіх питань і проблем. Якщо на які-небудь запитання відповіді безпосередньо в ході вечора не будуть дані, слід в обов’язковому порядку їх записати і повідомити, коли, де, і в кого можна буде отримати відповіді на них.

Організація участі особового складу у художній самодіяльності. Цю роботу слід розпочинати з підбору учасників. З цією метою в ході індивідуальних бесід виявляються військовослужбовці, які мають здібності й навички співу, гри на музичних інструментах, декламації і хореографії, пародії та інших видів і жанрів мистецтва. Після цього доцільно провести прослуховування, перегляд виступів бажаючих приймати участь у художній самодіяльності. Бажано проводити ці заходи з залученням начальника клубу, військового диригенту та інших фахівців.

Потім потрібно розробити графік та визначити місце проведення репетицій. Краще за все репетиції проводити в окремому приміщенні, клубі частини, щоб виключити присутність сторонніх осіб. Після того, як програма художньої самодіяльності буде відповідним чином підготовлена, її необхідно використовувати з метою забезпечення відпочинку особового складу, зняття психофізичного навантаження і виховання військовослужбовців. Концертні номери і програми можуть стати важливим чинником організації вихідних і святкових днів, вечорів відпочинку та зустрічей з цікавими людьми, тематичних вечорів тощо.

Тематичні вечори. Вони присвячуються окремим темам, що відображають найбільш важливі сторони життя, котрі цікавлять військовослужбовців. Для проведення тематичного вечора потрібно підібрати і підготувати виступаючих по конкретним питанням, оформити відповідно теми приміщення, організувати виставки, продумати методику використання технічних засобів пропаганди. Доцільно залучати до участі у тематичних вечорах учасників бойових дій, ветеранів Збройних Сил України, військової частини, інших гостей.

Бесіди. Це найбільш розповсюджена форма усної агітації та пропаганди. Бесіда – це така форма усного виступу, в якій поряд із керівником активну участь приймають слухачі. Під час бесіди ведеться двостороння розмова, в ході якої слухачі відповідають на запитання керівника, задають йому запитання, висловлюють свої думки. Ведуча роль в бесіді належить офіцеру, який розпочинає її і спрямовує в потрібне русло.

Готуючись до проведення бесіди, необхідно вивчити літературу з даної теми, зробити відповідні нотатки основних думок, цифр, фактів тощо. Потім ретельно обміркувати план, зміст майбутньої бесіди та способи її проведення.

Проведення бесіди – творчий процес. Тому ніколи не потрібно читати з написаного тексту. Це відриває офіцера від слухачів, сковує його думку, призводить до монотонності голосу, знижує переконливість і дієвість бесіди. Дохідливість і дієвість бесіди багато в чому залежить від того, наскільки вміло і переконливо офіцер пояснює та доказує основні положення. В системі доказів важливу роль відіграють факти, приклади, цифри, порівняння, посилки на висловлення великих людей. В ході бесіди слухачі можуть поставити низку запитань, на які офіцер відповідає відразу або в кінці бесіди. На деякі запитання він може запропонувати їм відповісти самим. Якщо відповісти відразу неможливо, то потрібно сказати, коли вони отримають відповідь.

Загальні збори особового складу підрозділу. Це один із способів формування, згуртування і керівництва військовим колективом підрозділу. Загальні збори особового складу підрозділу проводяться з метою:

  •  відпрацювання керованої колективної думки, суджень, корегування колективного настрою, створення системи колективних цінностей і традицій, демонстрації підтримки позитивних лідерів підрозділу;
  •  мобілізації військовослужбовців на виконання завдань, які стоять перед підрозділом;
  •  зняття гострих питань, які хвилюють людей, покращення взаємовідносин між командуванням і підлеглими;
  •  оперативного отримання відомостей щодо реальних настроїв підлеглих та інформування військовослужбовців, доведення до них завдань, перспектив подальшої служби.

Загальні збори доцільно присвячувати:

  •  подіям в житті країни, військової частини, підрозділу;
  •  певному етапу життя військового колективу;
  •  вирішенню якоїсь нагальної проблеми.

Не рекомендується виносити на обговорення питання глобального масштабу, які не пов’язані з життєдіяльністю військового колективу. Періодичність проведення загальних зборів у підрозділах по мірі потреби, але не рідше одного разу на місяць.

При проведенні загальних зборів необхідно враховувати наступні особливості та правила :

  1.  Командир зобов’язаний поважати думку колективу, але всі рішення загальних зборів затверджуються (або не затверджуються) ним одноособово.
  2.  Не допускаються:
  •  колективні прохання та клопотання до вищого командування, звернення особового складу до будь-яких державних органів, громадських об’єднань;
  •  критика наказів, обговорення дій командирів і начальників;
  •  звіти посадових осіб щодо питань виконання своїх функціональних обов’язків, а також винесення їм (або їх підрозділам) громадської оцінки.
  1.  Критика, зауваження та пропозиції, як і інші оціночні вислови, виступи на адресу військовослужбовців або військових колективів допускається тільки щодо відношення їх особистих якостей (чесність, працелюбство, сміливість і т.п.), або якостей, які свідчать про моральний клімат в колективі (ступінь згуртованості, товариство і т.п.). Не слід зводити проведення зборів тільки до розбору  недобросовісних і недисциплінованих військовослужбовців.

Результати загальних зборів протоколюються. Нотатки протоколів ведуться коротко. Заносяться порядок денний, тема доповіді (повідомлення), списки виступаючих, рішення. Протокол підписується головою зборів та затверджується командиром підрозділу. Він же організовує контроль за виконанням прийнятого рішення.

Культпоходи з особовим складом. Серед різноманітних форм виховної роботи важливе місце належить культпоходам. Вони збагачують воїнів знаннями щодо різноманітних питань політики, науки, літератури та мистецтва, прилучають їх до скарбниць культури.

Культпоходи – це колективні відвідування театрів, концертних залів, кінотеатрів, стадіонів, виставок тощо. Проводяться вони, як правило, у передвихідні, вихідні та святкові дні. Методика проведення культпоходів може бути найрізноманітнішою. В одному випадку перед культпоходом робиться невелика доповідь, наприклад, про життя і творчість письменника, драматурга, який написав ту чи іншу п’єсу, книгу або сценарій кінофільму, а потім організується перегляд цього фільму чи спектаклю. В другому випадку організується зустріч з артистами, письменниками, поетами. У третьому – читаються уривки із художніх творів, даються довідки про час їх створення, події, яким вони присвячуються.

Добре підготовлені культпоходи відіграють важливу роль у вихованні військовослужбовців, зміцненні дисципліни, покращенні культурного відпочинку особового складу.

Вікторини. Це одна із цікавих форм роботи з особовим складом підрозділу. Це своєрідне змагання військовослужбовців у правильності відповідей на ті чи інші запитання. Вікторина в підрозділах проводиться за різноманітною тематикою, і, як правило, в усній формі. Темами для вікторин можуть бути запитання, пов’язані із закріпленням знань з історії держави, Збройних Сил України, з поглибленим вивченням статутів, бойової техніки, зброї та інше. Мета вікторини – в живій, цікавій формі нести в маси воїнів пізнавальну інформацію, корисні знання, особливо у галузі військової справи. Найбільш широке розповсюдження у підрозділах отримали вікторини з військової та військово-технічної тематики. Запитання і відповіді повинні бути короткими, зрозумілими, науково-обґрунтованими.

Назначене журі визначає, за якою системою належить оцінювати відповіді вікторини, порядок постановки командам або учасникам запитань, час на їх осмислення. Частіше за все відповіді оцінюються з п’яти або десятибальною системою. Переможець визначається за найбільшим числом отриманих балів або правильних відповідей. Після закінчення вікторини журі підбиває її підсумки, проголошує переможців, а командир підрозділу заохочує їх.

Диспути. Це масовий захід, що проводиться у формі прилюдного спору з актуальних суспільно-політичних, моральних, естетичних, культурних, наукових, спортивних, технічних та інших проблем. Також можуть розглядатися проблеми, які пов’язані з службовими справами. Але найбільш часто використовується моральна проблематика диспутів. Диспут проводиться, як ґрунтовна наукова розмова, складний процес пошуку істини з метою формування у військовослужбовців переконаності, виробки норм моралі, високого художнього стану.

Тема диспуту повинна відповідати таким умовам:

  •  бути злободенною та суспільно-значущою;
  •  мати дискусійний характер (наявність різних точок зору на дану проблему);
  •  бути досить відомою учасникам;
  •  чітко, ясно і конкретно висловлювати сутність проблеми.

Для того, щоб диспут пройшов активно та цікаво, він повинен зарання готуватися. За 2-3 тижні складається план проведення диспуту і підбираються керівники. Особовий склад оповіщається про тему, місце і час проведення диспуту, питання, які на ньому будуть обговорюватись.

Диспут повинен проводитись в невимушених умовах. Відкривається він вступним словом керівника, який називає тему, мету диспуту, питання і порядок їх обговорення. Потім починаються виступи. Кожен учасник диспуту має право відкрито викласти свої думки, відстоювати свою точку зору, задавати питання та інше. Важливо, щоб в ході обговорення, спору самі учасники диспуту приходили до правильного розуміння питання. Закінчується диспут виступом керівника, який підводить підсумки обговорення запитань, при необхідності аргументовано доказує помилковість окремих виступів і викладає правильне розуміння питань, що обговорювались.

 Вечори відпочинку. Вечори відпочинку можуть проводитись в різноманітних формах: вечори пісні, музики і танців, ігор і розваг, гумору і сатири, дискотеки тощо. Вони проводяться за певною програмою, яка може включати в себе:

  •  видовищні та концертні номери розважального спрямування (жартівливі і ліричні пісні, музичні ексцентрики, мультфільми, фрагменти комедійних фільмів, витівки і пародії тощо);
  •  танцювальні відділення;
  •  ігри та танцювально-ігрові номери, сюжетно пов’язані із загальною темою вечора;
  •  атракціони;
  •  конкурси.

Вечори відпочинку повинні бути тематично спрямовані, тобто віддзеркалювати які-небудь значні події із життя країни, збройних сил, підрозділу. Кожному вечору необхідно придавати чітку логічну структуру, а в його змісті передбачити оригінальні ігрові епізоди.

До початку вечора необхідно провести інструктаж особового складу щодо питань культури поведінки та спілкуванні на вечорі. Після закінчення вечору особливу увагу слід приділити організації проводів тих, кого запрошували, наведенню порядку в приміщеннях, збереженню апаратури, забезпечення протипожежної безпеки.

Організація діяльності редколегії стінного друку та редакторів бойових аркушів. Редколегія здійснює випуск стінних (сатиричних) газет. Вона обирається на зборах особового складу підрозділу в кількості 5-7 осіб. Члени редколегії обирають редактора та його заступника, а також розподіляють обов’язки між собою. Редактори бойових аркушів (листівок-блискавок) призначаються, як правило, у навчальних групах (взводах). Вони можуть призначатися також при виконанні завдань несення вартової служби, на польових заняттях, навчаннях тощо.

Командир підрозділу та його заступник з виховної роботи керують діяльністю редколегії та редакторів бойових аркушів, ставлять їм конкретні завдання, підбирають теми чергового номеру, рекомендують окремим військовослужбовцям поділитися своїм досвідом навчання та служби, допомагають робити газету цікавою і змістовою.

Стінні газети випускаються в підрозділах, як правило, не рідше одного разу в місяць. Кожен номер стінної газети повинен присвячуватись одній конкретній темі (найбільш важливому питанню в житті підрозділу, найважливішим датам Збройних Сил України, держави). В правому верхньому куточку робиться напис: «Збройні Сили України». Нижче – назва газети, далі вказується назва підрозділу, в якому вона була розроблена. Зліва і справа від назви газети пишеться номер і дата випуску, потім великими літерами - головна тема. Далі йдуть замітки з заголовком. Важливо, щоб замітки висвітлювали життя підрозділу, повчально розкривали досвід відмінників навчання, кращих військовослужбовців. Замітки повинні бути коротенькими, добре відредаговані, а факти в них – точними та достовірними. В газеті необхідно давати не тільки позитивні приклади, але й критикувати недоліки. Але критика повинна бути спокійною, діловою, без приниження гідності людини. В кінці газети вказується склад редколегії, а також звання і прізвища кожного.

Перед демонстрацією підготовленого номеру газети командир підрозділу або його заступник з гуманітарних питань визначають якість номера і дають дозвіл на її вивішування в установленому місці.

Бойові листки випускаються у взводах, а при необхідності у відділеннях, на стрільбах, польових заняттях, під час тактичних навчань, вартової служби і т.д. У бойових аркушах, як правило, поміщають по 2-3 замітки для оперативного інформування особового складу про позитивні моменти або недоліки у підрозділі, поведінку окремих військовослужбовців. Бойові листки оформлюються кольоровими олівцями.

Листівки-блискавки випускаються зазвичай на стрільбах, навчаннях, під час спортивних змагань і присвячуються пропаганді і популяризації кращих військовослужбовців з призовом рівнятись на передових.

Сатиричні газети видаються у підрозділах по мірі необхідності. Їх завдання полягає в тому, щоб влучним словом, товариською карикатурою критикувати безпечність, грубість та інші недоліки у поведінці окремих військовослужбовців. Не можна критикувати командирів, виродливо показувати зовнішній вигляд людини, порівнювати її з тваринами, висміювати фізичні недоліки, національні особливості військовослужбовців.

Такий зміст та основні принципи виховної роботи, методика планування виховної роботи у підрозділі та характеристика деяких основних її заходів. Використання даних рекомендацій у практичній діяльності дозволить командиру курсантського підрозділу, підрозділу забезпечення навчального процесу та їх заступникам з виховної роботи більш цілеспрямовано планувати, організовувати та проводити виховні заходи, підвищити їх ефективність.

2.    Основні завдання, принципи та методи індивідуально-виховної роботи

Індивідуально-виховна роботаце систематичний цілеспрямований, узгоджений по напрямках педагогічний вплив командирів, офіцерів органів з гуманітарних питань на свідомість, почуття і поведінку конкретної особи з урахуванням психологічних, соціальних та інших особливостей, умов служби, побуту і відпочинку в інтересах її всебічного розвитку і підготовки до виконання завдань військової служби.

Основна мета індивідуально-виховної  роботиглибоке та всебічне знання особистості воїна, його здібностей, особливостей протікання нервово-психічних процесів, психічних утворень, рис темпераменту, характеру, рівня розвитку емоційно-вольових характеристик протягом всієї служби. Формування у воїнів усвідомленого ставлення до військової служби, спрямування зусиль кожного військовослужбовця на підтримання високої бойової і мобілізаційної готовності, розвиток якостей особистості, необхідних для сумлінного виконання службового обов'язку.

В процесі організації та проведення  індивідуальної виховної роботи вирішуються наступні завдання:

1. Глибоке і всебічне вивчення життєвого досвіду, індивідуальних і психофізіологічних особливостей особистості військовослужбовця, оцінка ступеня їх розвитку.

2. Визначення і оцінка результатів службової діяльності воїна.

3. Підняття рівня професійних навичок командного складу, озброєння його сучасними методами управління підлеглими.

4. Визначення форм і способів індивідуально-виховного впливу на військовослужбовців, охоплення повсякденним систематичним і цілеспрямованим виховним впливом всіх офіцерів, прапорщиків, сержантів та солдатів.

5. Формування необхідних для службової діяльності соціально-психологічних характеристик воїнів, ціннісно-мотиваційних основ їх діяльності, установок на досягнення конкретних її результатів, попередження на основі знання індивідуальних особливостей військовослужбовців негативних вчинків, порушень військової дисципліни.

6. Найбільш доцільне використання військовослужбовців за фахом, який відповідає їх можливостям та здібностям, надання допомоги при адаптації воїнів до різноманітних видів бойової діяльності, умов військової служби, для зняття стресових станів, психологічного розвантаження після виконання навчально-бойових завдань.

7. Правильна організація виховного впливу військового колективу на особистість кожного воїна.

Не підміняючи, а доповнюючи колективні форми і методи виховання, індивідуально-виховна робота дає такі можливості:

1. Охоплювати повсякденною увагою усіх без винятку військовослужбовців підрозділу.

2. Вивчити та знати характер, звички, настрій, потреби та запити кожної людини, без урахування яких неможливий ефективний вплив на процес формування її ідейних переконань та моральних цінностей.

3. Правильно визначати форми, методи та прийоми впливу на кожну людину, попереджати, а не фіксувати помилки та зрив у її поведінці, порушення військової дисципліни.

Для успішного проведення індивідуально-виховної роботи з підлеглими кожний командир, офіцер з виховної роботи повинен добре оволодіти методикою цієї роботи.

Практика переконливо доводить, що там, де командири і керівники усіх рівнів володіють методикою індивідуально-виховної роботи, виявляють турботу щодо її вдосконалення, більш успішно вирішуються завдання бойової готовності, забезпечення повсякденної життєдіяльності військових підрозділів. Що ж розуміють під цим поняттям?

Методика індивідуально-виховної роботи – це сукупність форм, методів і засобів, за допомогою яких реалізуються її основні функції – вивчення військовослужбовця з метою визначення найбільш ефективного виливу на нього, планування, організація, проведення, контроль і оцінка досягнутого.

Досвід свідчить, що робота з вивчення особистих властивостей військовослужбовців дає позитивні результати тоді, коли дотримуються принципів індивідуально-виховної роботи.

Основні принципи індивідуально-виховної роботи:

  •  повсякденна увага до кожного військовослужбовця, яка поєднується з високою вимогливістю і турботою про його життя, побут, відпочинок;
  •  зв'язок виховання підлеглого з життям держави, завданнями бойової і гуманітарної підготовки, з колективом;
  •  поєднання індивідуального і колективного впливу на особистість воїна;
  •  дотримання почуття міри у критиці недоліків військовослужбовця та опора на його позитивні якості;
  •  конкретність, спрямованість на певного воїна;
  •  цілеспрямованість у досягненні визначених завдань виховання;
  •  оперативність, можливість проведення виховної роботи в будь-яких умовах,
  •  швидке реагування на поведінку воїна у різноманітних ситуаціях;
  •  заздалегідь продумана система індивідуального впливу на кожного  військовослужбовця.

Результативність індивідуально-виховної роботи багато у чому залежить від правильно побудованої системи індивідуального виховання.

Система індивідуально-виховної роботи включає в себе:

  •  визначення мети і завдань;
  •  планування;
  •  визначення того, хто з ким індивідуально працює;
  •  навчання практиці індивідуально-виховної роботи;
  •  вивчення і врахування індивідуальних особливостей військовослужбовців, застосування найбільш ефективних форм, методів, засобів впливу;
  •  організація оперативного інформування про настрій, зацікавленість, запити
  •  особового складу;
  •  аналіз, узагальнення передового досвіду, контроль та корекція плану.

II. Основні методи індивідуально-виховної роботи.

До головних форм проведення індивідуально-виховної роботи можна віднести:

1. Метод вивчення документів.

Робота з документами – процес, який дозволяє напрацювати попереднє уявлення про військовослужбовця.

Аналізуються документи особистої справи (автобіографії, заяви, анкети, характеристики, карти професійного психологічного відбору), різні довідки, щоденники, листи, фотокартки, обліково-послужні та службові картки, аркуші індивідуальних співбесід, медичні книжки тощо. Їх вивчення дозволяє:

По-перше, виявити соціальні передумови, які сприяли формуванню і закріпленню у військовослужбовця тих та інших індивідуально-психологічних якостей, що прискорюють або гальмують нормальну адаптацію до військової служби, наступне професійне становлення.

По-друге, виділити в учбовій і виробничій діяльності юнака до призову в армію конкретні прояви (факти), які свідчать про стійкість певних інтересів, ціннісних орієнтацій, рис характеру, спрямованості.

По-третє, визначити загальний напрямок і склад методичних прийомів для подальшого дослідження особистісних особливостей військовослужбовця.

Важливі дані щодо пізнавальних здібностей, рівня нервово-психічної стійкості, військово-професійної спрямованості та окремих професіонально важливих якостях можна отримати з карти професійного психологічного відбору призовника, в котру заносяться результати соціально-психологічного та психофізичного обстеження в період приписки і призову.

2. Метод спостереження.

Командир вивчає воїнів шляхом спостереження за їх практичними діями на заняттях, під час несення служби на бойовому чергуванні, на варті та в добовому наряді, за їхньою поведінкою у вільний час, тобто вивчає воїнів в різноманітних обставинах повсякденної діяльності.

Метод спостереження це цілеспрямоване і систематичне вивчення дій, вчинків, поведінки в цілому, відношення до служби та різноманітним явищам оточуючої дійсності з метою виявлення, реєстрації та аналізу тих фактів, котрі можуть характеризувати спрямованість, характер, здібності й інші особистісні якості військовослужбовців.

При спостереженні предметом вивчення є практичні дії (вчинки) окремої людини. При цьому виявляються відношення до військової служби, спрямованість моральних, психологічних та інших якостей військовослужбовця, які мають важливе значення для успішного проходження військової служби.

Предметом спостереження можуть виступати міжособистісні стосунки членів колективу, підрозділу, бойової обслуги, екіпажу, відділення: їх кількість, тривалість, характер, активність, пристосування, ініціатива, домінування й інші показники внутрішньо-групової взаємодії. Крім цього спостереження допомагає вивчити індивідуальні особливості військовослужбовців; спрямованість особистості, організаторські, педагогічні, комунікативні, лідерські, емоційні, вольові й інші якості.

При визначенні відношення до військової служби слід звертати увагу на дотримання норм і правил поведінки, які регламентовані Військовими статутами Збройних Сил України, на виконання розпорядку дня, функціональних обов'язків, на дисциплінованість, ретельність, взаємовідносини з командирами. Інформацію щодо якостей характеру, здібностей військовослужбовця та ступені його нервово-психологічної стійкості дають дії у складних і небезпечних ситуаціях, які вимагають витримки, самовладання та психологічного гарту. Швидкість, точність і якість виконання різного роду нормативів і завдань по бойовій та спеціальній підготовці дають можливість оцінити рівень спрямованості індивідуально-психологічних якостей.

Особливу увагу слід звернути на розв'язку, поведінку, легку дратівливість, гарячкуватість, нетерплячість і метушливість, театральність, демонстративність, незручність, відлюдькуватість, плаксивість, кутастість і різкість рухів, скутість пози, незручну посадку, немотивовані рухи руками й ногами, часте моргання, посмикування повік і писків, закушування губ, почервоніння шкіри лиця та шиї, підвищену пітливість. Ці прикмети свідчать про ту чи іншу ступінь вираженості нервово-психологічної нестійкості військовослужбовця, яка суттєво перешкоджає нормальному проходженню військової служби. При виявленні їх у військовослужбовця його слід проконсультувати у психолога частини.

Недостатню кмітливість і зрозумілість характеризують запитання не по суті, прояв розгубленості та переляку, часте звертання до товаришів за роз'ясненнями, запізнення на шикування, затримка з початком роботи, примітивність висловлювань.

Описані прийоми вивчення особистості військовослужбовця дають достатньо повне уявлення про його особливості, котрі дозволяють індивідуалізувати виховну роботу, забезпечити раціональний розподіл поповнення по підрозділам і посадам. При необхідності поглибленого вивчення військовослужбовців слід звертатися до психолога частини.

3. Метод діагностичної бесіди.

Індивідуальна бесіда є одним з найважливіших і найбільш дієвих методів вивчення особистісних особливостей військовослужбовців. Слід пам'ятати, що бесіда не повинна зводитися до безпредметної розмови. Вона є цілеспрямованою формою вивчення військовослужбовців і вимагає дотримання певних умов проведення.

По-перше, до початку бесіди слід чітко визначити основну мету, продумати послідовність постановки запитань співбесіднику, вивчити всю наявну інформацію, у тому числі результати вивчення документів.

По-друге, необхідно потурбуватися, щоб співбесіда проходила у спокійній і довірливій обстановці, при відсутності сторонніх осіб та не переривалась. Всі запитання повинні бути простими і зрозумілими, задавати їх потрібно так, щоб вони сприяли розгортанню єдиної розповіді військовослужбовця про себе, свою життєдіяльність, труднощі проходження військової служби.

Бесіда не повинна бути простим спілкуванням. Наперед намічені питання не можуть обмежити зміст розмови    вони лише основні орієнтири її загальної спрямованості. Разом з тим доцільно дотримуватися визначеного плану.

При вмілому проведенні бесіди командир (начальник) може оцінити не тільки потреби, мотиви, нахили, інтереси, риси характеру, пізнавальні процеси, але і виявити глибокі особисті переживання воїна, які в тій чи іншій мірі заважають проходженню військової служби, його думку про стан справ у військовому колективі, про товаришів по службі, командирів тощо.

Всю отриману інформацію про особливості особистості, яку вивчають, свої висновки слід застосовувати тільки після проведення бесіди. Слід пам'ятати, що в результаті бесіди важливо не тільки почерпнути потрібну інформацію про військовослужбовця, але і позитивно психологічно вплинути на нього. Під кінець бесіди доцільно висловити побажання, дати корисні поради, які сприяють адаптації до умов військової служби.

Діагностична індивідуальна бесіда надає можливість командирам вивчати особливості характеру, переконання, настрій та нахили підлеглих, уточнити дані біографії і з відповідною спрямованістю впливати на особовий склад.

4. Метод експерименту.

Командир використовує цей метод, створюючи для військовослужбовця ту ситуацію, де в його діях можуть виявитись риси характеру, темперамент, знання, навички, вміння, морально-бойові якості тощо.

5. Метод опитування.

Варто використовувати результати соціологічних досліджень, які проводять відповідні фахівці. Дають користь соціометричні опитування. Професійне тестування, при якому визначається рівень професійної орієнтації, інтелекту, нервово-психічної стійкості (при профвідборі) проводиться спеціалістами відповідних відділів (відділень) з гуманітарних питань частин (з'єднань) за участю медичних працівників.

6. Метод узагальнення незалежних характеристик.

Даний метод передбачає узагальнення, даних про того чи іншого військовослужбовця, які поступили з різних джерел або конкретних посадових осіб підрозділу, частини.

7. Метод аналізу результатів діяльності.

Всі вищезгадані методи вивчення індивідуальних якостей особистості воїна використовуються, як правило, комплексно, протягом всієї служби, що надає можливість командирові постійно впливати на кожного підлеглого, на весь особовий склад підрозділу.

Значне місце в організації індивідуально-виховної роботи має проведення індивідуальних бесід (співбесід). Вони можуть бути як планові, так і позапланові.

До планових бесід можна віднести ті, що: пов'язані з першим заступанням на бойове чергування, на варту, у внутрішній наряд, із завершенням певних етапів бойового навчання, з питаннями саморозвитку, підтримання зв'язків з батьками та рідними, з духовним станом воїна, його ставленням до служби, з взаємовідносинами у колективі, участі у суспільному житті, майбутнього звільнення в запас і багато іншого, що має відношення до повсякденної діяльності військовослужбовця у військовому колективі. Роз'яснення законів, статутів, відповідних положень з окремих службових та правових питань.

Позапланова бесіда може проводитися за зверненням воїна з питань, пов'язаних з подіями в його особистому житті, станом здоров'я чи настрою і таке інше.

Зі співбесідою мають сполучатися інші форми індивідуальної виховної роботи а саме:

  •  індивідуальні завдання, пов'язані з розвитком пізнавальних процесів, формуванням необхідних професійних якостей;
  •  індивідуальні вимоги; індивідуальна допомога у вигляді поради, пояснення, переконання з окремих службових або особистих питань; моральна підтримка в період будь-яких гострих переживань, при розв'язанні конфліктних ситуацій, психологічних труднощів спілкування в колективі.

Для забезпечення високої дієвості індивідуально-виховної роботи необхідно керуватися наступними правилами, які слід розглядати як принципи організації індивідуальної виховної роботи:

1. Охоплення індивідуальним виховним впливом всіх без винятку військовослужбовців незалежно від посади, поведінки, досягнень та відношення до службових обов'язків. При цьому особливу увагу необхідно звертати на військовослужбовців “групи ризику ”. Узагальнюючи існуючі в практиці переліки осіб, яких відносять до групи ризику, визначимо, що це особи:

а) з виявленою нервово-психічною нестійкістю (НПН);

б) з астенічним розвитком;

в) які перебували до призову на обліку у нервово-психічних диспансерах:

- перенесли тяжкі травми головного мозку, інфекційні і інтоксикаційні захворювання нервової системи, мають дефекти мови, компенсовані наслідки травматичних запалень нервової системи;

г) які виховувались у неповних або неблагополучних сім'ях;

д) які до призову притягались до карної відповідальності або мали приводи в міліцію;

е) з адаптаційно-астенічними розладами;

ж) схильних до вживання алкоголю та наркотичних речовин;

з) з відхиленнями у поведінці (емоційно-збудливі, часто скоюють проступки, конфліктні, замкнуті у собі, мали суїцидні спроби).

2. Організація індивідуально-виховної роботи згідно з вимогами статутів - начальник вчить та виховує своїх підлеглих.

3. В організації індивідуальної виховної роботи слід враховувати:

а) стан справ у частині, підрозділі, рівень його згуртованості, наявність, склад і направленість мікрогруп;

б) умови розташування частини, специфіку населених пунктів, склад і особливості місцевого населення, насамперед молоді;

в) особливості військовослужбовців різних періодів служби;

г) стан військової дисципліни і внутрішнього порядку, специфіку та частоту порушень.

4. Вміння бачити в діяльності людини, у виконанні нею свого військового обов'язку основний засіб формування особистості. Розвиток, виховання та перевиховання здійснюється шляхом організації відповідної діяльності воїна. Ратна праця, якщо вона добре організована, поєднується з активною виховною роботою, розумним дозвіллям, має велику виховну силу.

5. Систематичність, цілеспрямованість та неперервність індивідуально-виховної роботи.

Заключення

     Виховна робота в підрозділах Збройних Сил України є важливою складовою частиною повсякденної діяльності, вона повинна проводитись як у мирний так і воєнний час, безперервно, наполегливо та дуже грамотно. Від неї в значній мірі залежить виконання бойових та інших завдань.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

72084. Администрирование локальной сети офиса 1.03 MB
  Анализ виртуальных локальных сетей VLN Всем коммутируемым сетям присуще одно ограничение. Для того чтобы этого не происходило важно ограничить область распространения широковещательного трафика эта область называется широковещательным доменом организовать небольшие широковещательные домены...
72086. Поняття «художній активізм», як особливий тип межових художніх практик ХХ-ХХІ сторіччя 113.36 KB
  Одними з таких змін стає ціла низка нових мистецьких жанрів у разі якщо ми апелюємо до мистецтва як до практики або ж нова домінуюча цивілізаційнокультурна парадигма сучасності якщо будемо розглядати мистецтво в широкому розумінні.
72088. Кадровое планирование на предприятии 527 KB
  Целью данной работы является исследование процесса кадрового планирования предприятия как основы эффективного функционирования в рыночной среде. Конкретизируя цель, следует отметить, что в ходе написания работы следует решить следующие задачи: ознакомление с экономико-организационной...