63979

ДОСЛІДЖЕННЯ МЕХАНІЗМУ УПРАВЛІННЯ ПОТОЧНИМИ ВИТРАТАМИ ТА РОЗРОБЛЕННЯ НАПЯМКІВ ЇХ ЗНИЖЕННЯ НА ПІДПРИЄМСТВІ

Дипломная

Менеджмент, консалтинг и предпринимательство

Об’єкт дослідження поточні витрати та процес управління витратами на ВАТ Шосткінській хлібокомбінат. Сутність і результати роботи в розділі Теоретико-методичні основи визначення поточних витрат та обґрунтування механізму управління ними подано основні теоретичні положення щодо формування поточних витрат...

Украинкский

2014-06-28

1.2 MB

5 чел.

PAGE  4

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ХАРЧОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ

Кафедра менеджменту

ДОСЛІДЖЕННЯ МЕХАНІЗМУ УПРАВЛІННЯ ПОТОЧНИМИ ВИТРАТАМИ ТА РОЗРОБЛЕННЯ НАПЯМКІВ ЇХ ЗНИЖЕННЯ НА ПІДПРИЄМСТВІ

Магістерська кваліфікаційна робота

на здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня магістр

за професійним спрямуванням

8.050201 «Менеджмент організацій»

Магістрант                ________________________     (Якубенко К.В.)

Науковий керівник   ________________________     (доц. Губенко Н.Ю.)

Завідувач кафедри   

менеджменту            ________________________     (проф. Мостенська Т.Л.)

Київ НУХТ 2010

АНОТАЦІЯ

Якубенко Ксенія Володимирівна. Дослідження механізму управління поточними витратами та розроблення напрямків їх зниження на підприємстві.

Кваліфікаційна робота на здобуття освітньо – кваліфікаційного рівня магістр за спеціальністю 8.050201 «Менеджмент організацій». – К.: Національний університет харчових технологій, 2010.   

Об’єкт дослідження – поточні витрати та процес управління витратами на «ВАТ Шосткінській хлібокомбінат».

Мета роботи полягає в обґрунтуванні методичних і практичних рекомендацій з удосконалення механізму управління поточними витратами, аналізі даного питання на ВАТ «Шосткінський хлібокомбінат».

Методи дослідження  – аналіз статистичних показників, розрахунок показників фінансово – господарського стану ВАТ «Шосткінський хлібокомбінат», розрахунок ефективності запропонованих заходів щодо зниження поточних витрат.

Сутність і результати роботи – в розділі 1 «Теоретико – методичні основи визначення поточних витрат та обґрунтування механізму управління ними» подано основні теоретичні положення щодо формування поточних витрат на підприємстві та визначення механізму управління ними; в розділі 2 «Техніко – економічний аналіз діяльності ВАТ «Шосткінський хлібокомбінат»» розглянуто аналіз хлібопекарської галузі України, а також аналіз фінансово – господарського стану ВАТ «Шосткінський хлібокомбінат»; в  розділі 3 «Напрямки зниження поточних витрат на ВАТ «Шосткінський хлібокомбінат»» подано розрахунок трьох заходів: встановлення нової ротаційної печі, зміна структури кондитерського асортименту продукції, оптимізація виробничої програми кондитерського асортименту, які знижують поточні витрати підприємства, підвищують показники прибутковості.

Ключові слова: поточні витрати, механізм управління поточними витратами, хлібопекарська промисловість, собівартість, калькуляція, інвестиції, оптимізація, оцінка ефективності.

 АННОТАЦИЯ

Якубенко Ксения Владимировна. Исследование механизма управления текущими расходами и разработка решений их снижения на предприятии.

Квалификационная работа на получение образовательно – квалификационного уровня магистр по специальности 8.050201 «Менеджмент организаций». – К.: Национальный университет пищевых технологий, 2010.

Объект исследования – текущие расходы и процесс управления расходами на ОАО «Шосткинский хлебокомбинат».

Цель работы состоит в обосновании методических и практических рекомендаций с усовершенствования управления текущими расходами, анализе данного вопроса на ОАО «Шосткинский хлебокомбинат».

Методы исследования – анализ статистических показателей, расчет показателей финансово – хозяйственного состояния предприятий, расчет эффективности предложенных мероприятий по снижению текущих расходов.

Сущность и результаты работы – в разделе 1 «Теоретико – методические основы определения текущих расходов и обоснование механизма управления ими» представлено основные теоретические положения по формированию текущих расходов на предприятии и определения механизма управления ими; в разделе 2 – «Технико – экономический анализ деятельности ОАО «Шосткинский хлебокомбинат»» рассмотрено анализ хлебопекарской отрасли Украины, а также анализ финансового – хозяйственного состояния ОАО «Шосткинский хлебокомбинат»; в разделе 3 «Направления снижения текущих затрат на ОАО «Шосткинский хлебокомбинат»» представлено расчет трех мероприятий: установление новой ротационной печи, изменение структуры кондитерского ассортимента продукции, оптимизация производственной программы, которые снижают текущие затраты предприятия и повышают показатели прибыльности.

Ключевые слова: текущие затраты, механизм управления текущими затратами, хлебопекарская промышленность, себестоимость, калькуляция, инвестиции, оптимизация, оценка эффективности.

 

ANNOTATION

Iakubenko Kseniia Volodymyrivna. Research of the mechanism of current expenditures operation and development decisions of their reducing on the enterprise.

Qualification work for obtaining of educational qualification level Master for specialty 8.050201 «Management of organizations». – К.: National university of food technologies, 2010.

Object of research – the current expenditure and process of expenditure operation on the public corporation «Shostka bread – baking plant».

Purpose of this work consists of a substantiation methodical and practical recommendations for improving current expenditure operation, analysis this question on the public corporation «Shostka bread – baking plant».

Methods of research are the analysis of statistics, the calculation of indicators of the financial and economic situation of the enterprises, the calculation of efficiency of proposed activities for reducing expenditure.

The essence and the results of the work – the main theoretical positions of forming current expenditure on the enterprise and definition of the mechanism of their  operation have presented in the first part Theoretical and methodical basis of determining the current expenditure and substantiation of mechanism of their operation; the analysis of bread – baking branch of Ukraine and also the financial and economics situation of the public corporation «Shostka bread – baking plant» have considered in the second part «Techno – economic analysis of the public corporation «Shostka bread-baking plant»»; the calculation of three activities such as an establishment of a new rotary kiln, a restructuring of confectionary product range, an optimization of the product program that reduce current expenditure of the enterprise and increase the indicators of profitability.

Key words: current expenditure, the mechanism of current expenditure  of operation, bread – baking production, cost, accounting cost, investment expenditure, optimization, calculation of efficiency.

ЗМІСТ

Зміст……………………………………………………………………………….6

Вступ………………………………………………………………………………7

Розділ 1 Теоретико – методичні основи визначення поточних витрат та обгрунтування механізму управління ними…..……………………………….10

  1.  Загальна характеристика витрат та їх класифікація………. .…..10
    1.  Формування поточних витрат на підприємстві………... ……....15
    2.   Механізм управління поточними витратами підприємства в сучасних умовах………………………………………....... ..…….27

Висновок до першого розділу………………………………………...34

Розділ 2 Техніко – економічний аналіз діяльності ВАТ «Шосткінський хлібокомбінат»…………...……………………………………………………....36

              2.1 Аналіз  хлібопекарської галузі та тенденції її розвитку .……….36

              2.2 Характеристика підприємства та аналіз його діяльності……….42

              2.3 Аналіз фінансового стану хлібокомбінату ..…………………….84

     2.4 Стратегічний аналіз діяльності підприємства……………….......93

              Висновок до другого розділу…………………………………………97

Розділ 3 Напрямки зниження поточних витрат на ВАТ «Шосткінський хлібокомбінат»………...…………………….….……………..............................98

               3.1 Пропозиції щодо вдосконалення діяльності ВАТ «Шосткінський     хлібокомбінат»……………………………………………...……..…..98

              3.2 Обгрунтування доцільності запропонованих пропозицій...…...104

              3.3 Оцінка економічної ефективності заходів……………………...109

              3.4 Вплив запропонованих заходів на основні показники діяльності ВАТ «Шосткінський хлібокомбінат».…..……………….……...…..121

              Висновок до третього розділу……………………………………….126

Висновки………………………………………………………………………..127

Список використаної літератури………………………………………..…….129

Додатки …………………………………………………………………….......135

ВСТУП

У сучасних економічних умовах практично немає іншого джерела нагромадження, крім економії поточних витрат, тому що більшість підприємств харчової промисловості працюють не на повну потужність. Виробничі потужності підприємств завантажені лише наполовину. Звідси виникає необхідність оцінки ефективності поточної виробничої діяльності підприємств із метою визначення основних джерел економії поточних витрат. Накопичені на базі економії витрат кошти можуть стати основним джерелом поповнення новітніх технологій і як наслідок, зростання якості кінцевої продукції, підвищення її конкурентоздатності.

Діючі системи управління витратами на підприємствах харчової промисловості не змогли поставити надійний бар'єр росту витрат, знизити непродуктивні витрати матеріальних, трудових і енергетичних ресурсів. В даний час близько 70 % підприємств харчової промисловості не одержують прибутку. З них приблизно половина може перейти в розряд рентабельних виробництв. Поряд з дією дійсно об'єктивних причин неухильний ріст витрат на підприємствах харчової промисловості багато в чому порозумівається відсутністю активних спроб розробки і впровадження ефективного організаційно-економічного механізму управління витратами.

Актуальність теми. Вагоме місце серед показників діяльності підприємства займають витрати, величина яких суттєво впливає на формування фінансових результатів. З цього приводу виникає необхідність удосконалення механізму управління витратами, обґрунтування підходів до прийняття ефективних управлінських рішень, визначення нових інструментів управління.

Дослідження теоретичних основ та практичного застосування різних систем управління витратами знайшли своє відображення в працях вітчизняних і закордонних учених: О. Байдика, К. Вілсона,
Дж. Горрігана, К. Ларіонової, С. Ніколаєвої, Л. Нападовської, О. Орлова,
Є. Рясних, С. Сінка, С. Стукова, В. Суржика, Р. Хілтона, Л. Хлапенова,
М. Чумаченка та ін.

Об’єкт дослідження – поточні витрати та процес управління витратами на ВАТ «Шосткінський хлібокомбінат».

Предмет дослідження – системний механізм як ефективна складова управління витратами на ВАТ «Шосткінський хлібокомбінат» та підвищення результативності його діяльності.

Метою магістерської роботи є розробка науково – обґрунтованих методичних і практичних рекомендацій з удосконалення механізму управління поточними витратами та їх зниження на даному підприємстві.

Для досягнення цієї мети в роботі були поставлені і вирішені наступні завдання:

  •  встановлення теоретичних аспектів управління поточними витратами на підприємствах у ринкових умовах;
  •  визначення механізму управління поточними витратами;
  •  аналіз виробничих витрат на підприємстві ВАТ «Шосткінський хлібокомбінат»
  •  розроблення пропозицій щодо зниження поточних витрат на ВАТ «Шосткінський хлібокомбінат»

При вивченні даного питання використано такі методи дослідження: абстрактно – логічний метод для узагальнення та формування висновків та статистико – економічні методи для аналізу стану підприємства.

Наукова новизна. Основними результатами дослідження, що характеризують його новизну, є:

  •  на основі дослідження поняття механізм управління поточними витратами було запропоноване авторське його визначення;
  •  сформовано схему механізму управління поточними витратами з урахуванням зовнішнього фактору;
  •  в третьому розділі запропоновано шляхи зниження поточних витрат на ВАТ «Шосткінський хлібокомбінат».

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що розроблені і обґрунтовані методичні підходи та практичні рекомендації щодо удосконалення механізму управління поточними витратами можуть бути використані суб’єктами господарювання в Україні і сприятимуть їх розвитку, підвищенню конкурентоспроможності. Результати дослідження мають прикладний характер, вони є доцільними для практичного використання на ВАТ «Шосткінський хлібокомбінат».

Апробація результатів магістерської роботи. Основні наукові положення і висновки магістерської роботи слугували основою доповіді на науково-практичних та наукових конференціях: міжвузівська науково – практична конференція молодих вчених, аспірантів і студентів «Участь молоді у розвитку економіки та суспільства України».


РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИКО – МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ ВИЗНАЧЕННЯ

ПОТОЧНИХ ВИТРАТ ТА ОБГРУНТУВАННЯ МЕХАНІЗМУ

УПРАВЛІННЯ НИМИ.

  1.  Загальна характеристика витрат та їх класифікація

Глобалізація економіки, стрімкий розвиток технологій, зростання торговельних відносин з розвинутими країнами поставило вітчизняні підприємства в умови жорсткої конкуренції. Для ефективного функціонування у ринкових умовах підприємствам необхідно аналізувати та контролювати власні витрати.

Управління витратами спрямовано на підвищення ступеня обґрунтованості витрат та забезпечення якісного контролю за їх формуванням з метою пошуку резервів підвищення ефективності виробничо– господарської діяльності підприємств.

Під впливом законів ринкового ціноутворення в умовах конкурентного середовища ціна продукції може змінюватись, у відповідності до становища на ринку продукції. Інша річ, витрати, що формують собівартість продукції, можуть підвищуватись або знижуватись в залежності від обсягів спожитих матеріальних і трудових ресурсів, рівня техніки і організації виробництва та інших факторів

Таким чином, саме витрати є одним із головних об’єктів управління. Ефективне управління витратами приводить до збільшення прибутків та зростання показників рентабельності [55, c.55-56].

Будь-яка діяльність, передусім виробнича, потребує певних ресурсів. Обсяг використаних ресурсів підприємства у грошовому вимірі для досягнення певної мети — це витрати підприємства. Як відомо, витрати бувають капітальні (інвестиційні, разові) та поточні.

Капітальні витрати – це одноразові витрати підприємства на придбання основних засобів, нематеріальних активів, які використовуються тривалий період, а їх вартість відшкодовується шляхом амортизації. Капітальні витрати спрямовуються на створення чи купівлю дохідних активів або соціальних благ. Ці особливі витрати розглядаються окремо зі специфічною методикою їх обґрунтування.

Поточні витрати – це регулярні витрати підприємства на виробництво та реалізацію продукції, які будуть відшкодовані з виручки від реалізації продукції. Поточні виробничі та пов’язані з виробництвом витрати — циклічні або безперервні. Вони повторюються з кожним циклом виготовлення продукту, або потрібні постійно для управління і підтримування виробничої системи в стані готовності.

Поточні  витрати майже завжди здійснюються в  натуральній  та грошовій формах. Планування й облік витрат в натуральній  формі  мають важливе  значення  для організації діяльності підприємства.  Проте для  оцінювання результатів цієї діяльності вирішальною є  грошова оцінка  витрат,  оскільки  лише вона  виражає  вартість  продукції (послуг). Розрізняють   витрати  загальні  (сукупні)   та  витрати  на   одиницю продукції.

Загальні (сукупні) витрати – це витрати на весь обсяг продукції за  певний  період. Величина таких витрат залежить від  тривалості періоду та кількості виготовленої продукції.

Витрати на одиницю продукції розраховуються як середні величини за  певний  період,  якщо  продукція виготовляється  постійно  або серійно.  

Поточні витрати формують собівартість продукції і, таким чином, безпосередньо впливають на величину прибутку — головний показник діяльності підприємства [16, c.167].  

         Ресурси, що використовуються підприємством, є різноманітними за характером та строком оновлення. Поточні витрати підприємства мають неоднорідний характер, а тому вимагають класифікації,  яка представлена в таблиці 1.1.

Таблиця 1.1

Класифікація витрат підприємства

Ознаки

Характеристика витрат

За єдністю складу (однорідністю) витрат

Одноелементні

Комплексні

За центрами відповідальності (місцем виникнення витрат)

По  підприємству

По цехам

По дільницям

По службам

За видами і обсягом продукції

На вироблену або реалізовану

продукцію

На групу виробів

На одиницю продукції

На одноразове замовлення

За способом перенесення суми витрат на вартість продукції

Прямі

Непрямі

За видами витрат

За економічними елементами

За калькуляційними статтями

За ступенем впливу обсягу виробництва на рівень витрат

Змінні

Постійні

За доцільністю витрачання

Продуктивні

Непродуктивні

За календарними періодами

Звичайні

Довгострокові

Одноразові

За поведінкою при прийнятті рішення

Релевантні

Нерелевантні

За роллю в системі управління

Регульовані

Нерегульовані

[10, c.20].  

Розглянемо більш детально кожну характеристику поточних витрат:

  1.  за центрами відповідальності (місцем виникнення витрат):
  •  витрати по підприємству;
  •  витрати по цехам;
  •  витрати по дільницям;
  •  витрати по службам.
  1.  за видами і обсягом продукції:
  •  витрати на вироблену або реалізовану продукцію;
  •  витрати на групу виробів;
  •  витрати на одиницю продукції;
  •  витрати на одноразове замовлення.
  1.  за єдністю складу (однорідністю) витрат:
  •  одноелементні – витрати, які складаються з одного елементу;
  •  комплексні – витрати, що складаються з кількох економічних елементів.
  1.  за способом перенесення суми витрат на вартість продукції:
  •  прямі – це витрати, які пов’язані з виробництвом конкретної продукції і можуть бути включені до складу собівартості цієї продукції (матеріальні витрати, витрати на оплату праці);
  •  непрямі – витрати, які пов’язані з виробництвом декількох видів продукції і включаються до собівартості за допомогою спеціальних методів (загально виробничі витрати).

         5) за видами витрат:

  •  витрати згруповані за економічними елементами – це відображення складу витрат у відповідності до їхньої економічної сутності, що передбачає облік всіх поточних витрат, пов’язаних з операційною діяльністю, незалежно від місця виникнення та економічного призначення;
  •  витрати згруповані за статтями калькуляції – це відображення складу поточних витрат в залежності від місця їх виникнення та економічного призначення.
  1.  за ступенем впливу обсягу виробництва на рівень витрат:
    •  змінні – витрати, абсолютна величина яких зростає із збільшенням обсягу випуску продукції і зменшується із його зниженням (витрати на сировину та матеріали, купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби, технологічне паливо і енергію, на оплату праці працівникам, зайнятим у виробництві продукції та інші витрати);
    •  постійні – витрати, абсолютна величина яких із збільшенням (зменшенням) обсягу випуску продукції істотно не змінюється (витрати, пов’язані з обслуговуванням і управлінням виробничою діяльністю цехів, а також витрати на забезпечення  господарських потреб виробництва).
  2.  за доцільністю витрачання:
  •  продуктивні – витрати, які передбачені технологією та організацією виробництва;
  •  непродуктивні – необов’язкові витрати, що виникають у результаті певних недоліків організації виробництва.

8)  за календарними періодами:

  •  звичайні (постійні, поточні) – витрати, у яких періодичність менша, ніж місяць;
  •  довгострокові – витрати, пов’язані з виконанням довгострокового договору (контракту), тобто контракту, який не планується завершити раніше, ніж через 9 місяців з моменту здійснення перших витрат або отримання авансу;
  •  одноразові – витрати, які здійснюються один раз (з періодичністю більш ніж місяць) і спрямовується на забезпечення процесу виробництва протягом тривалого часу.

        9)  за поведінкою при прийнятті рішення:

  •  релевантні – це майбутні витрати, які змінюються в залежності від прийняття рішення (витрати на сировину і   матеріали, на оплату праці);
  •  нерелевантні – витрати, на які рішення не спричиняє впливу (амортизація обладнання).

        10) за роллю в системі управління:

  •  регульовані – витрати, величина яких встановлюється керівником підрозділу і підлягає впливу;
  •  нерегульовані – витрати, на які не можливо здійснити вплив [10, c.18-22].

1.2 Формування поточних витрат на підприємстві

                  За напрямком діяльності підприємства розрізняють витрати від звичайної діяльності та витрати від надзвичайних подій. Витрати від звичайної діяльності, в свою чергу, поділяються на витрати від операційної діяльності, витрати від фінансової діяльності, витрати від участі в капіталі та витрати від іншої звичайної діяльності (див. рис 1.1).

          Витрати від операційної діяльності – це витрати, пов’язані з виробництвом та реалізацією продукції.  Включають витрати, пов’язані з виробничою діяльністю, витрати на збут, адміністративні витрати та інші операційні витрати.

Рис. 1.1. Процес формування витрат підприємства [17, c.132]

Витрати від фінансової діяльності складаються з витрат, пов’язаних з використанням кредиту, фінансовою орендою та залученням позичкового капіталу. До витрат від участі в капіталі включають збитки від інвестицій в асоційовані дочірні або спільні підприємства. Інші витрати від звичайної діяльності включають витрати, які виникають від звичайної діяльності, але не пов’язані з виробництвом та реалізацією продукції.

        До складу витрат від надзвичайних подій відносять витрати, пов’язані з ліквідації наслідків стихійних лих, аварій, відшкодування збитків [17, c.133].

         Існує 5 економічних елементів поточних витрат, які відносяться до операційної діяльності:

1) матеріальні витрати – це вартість, витрачених у виробництві, сировини і матеріалів, покупних напівфабрикатів, палива та електроенергії, тари і тарних матеріалів, запасних частин, допоміжних та інших матеріалів. Витрати на матеріали обчислюються на підставі норм їхнього витрачання та цін з урахуванням транспортно-заготівельних витрат.

2) витрати на оплату праці – це витрати на виплати основної та додаткової заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат. Обчислюється згідно з нормами витрат часу на виконання технологічних операцій і тарифними ставками або відрядними розцінками на операції, деталі, вузли.

3) відрахування на соціальні заходи – це витрати, які включають відрахування на обов’язкове державне пенсійне страхування, відрахування на обов’язкове державне соціальне страхування з тимчасової втрати працездатності, відрахування на обов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, відрахування на обов’язкове державне страхування від нещасних випадків, відрахування на індивідуальне страхування персоналу підприємства та відрахування на інші соціальні заходи. Величина відрахування обчислюється в установлених нормах від витрат на оплату праці незалежно від джерел її фінансування.

4) амортизаційні відрахування – це сума нарахованої амортизації основних засобів, малоцінних необоротних матеріальних активів та нематеріальних активів. Обчислюється за встановленими нормами від балансової вартості. Амортизація нематеріальних активів здійснюється за рівномірно-лінійним методом, виходячи з терміну функціонування цих активів у межах до 10 років.

5) інші операційні витрати – включають всі витрати операційної діяльності, які не ввійшли до складу попередніх елементів (пов’язані з управлінням виробництва, оплата робіт та послуг консультаційного та інформаційного характеру, оплата робіт із сертифікації продукції, витрати на сплату відсотків за користування кредитами, витрати на гарантійний ремонт та гарантійне обслуговування) [59, c.80-81].

Під час групування витрат за економічними елементами до кожного елементу включають витрати на конкретний вид ресурсів. При цьому не має значення, на які цілі витрачені ресурси, закінчено виробництво продукції, чи ні. Важливо, що за звітній період взагалі була витрачена певна кількість ресурсів. Класифікація за економічними елементами є єдиною для всіх галузей промисловості. Таке групування дозволяє визначити та аналізувати структуру витрат підприємства, аналізувати їх динаміку. За економічними елементами складають кошторис виробництва [58, c.54].

Кошторис виробництва — це витрати підприємства, зв'язані з його основною діяльністю за певний період, незалежно від того, відносять їх на собівартість продукції в цьому періоді чи ні. Він складається з метою одержання сумарних витрат в цілому на виробництво і реалізацію продукції по підприємству, для аналізу структури собівартості, для порівняння матеріалоємності та трудоємності різних підприємств. Отже, кошторис виробництва і собівартість загального обсягу продукції, як правило, не збігаються. Кошторис виробництва, узагальнюючи поелементні витрати підприємства, показує їхню ресурсну структуру (витрати на матеріали, персонал, основні фонди), що надзвичайно важливо для аналізу факторів формування та зниження собівартості продукції.

Порядок розробки кошторису виробництва може бути різним залежно від стадії планування, стану інформаційної бази та розміру підприємства. На стадії прогнозних оцінок величини витрат кошторис виробництва можна складати коригуванням фактичних витрат за минулий період [58,  c.54-55].

Елементи фактичних витрат коригуються на прогнозні коефіцієнти зміни обсягу виробництва, кількості персоналу та вартості основних фондів з урахуванням закономірності динаміки витрат, імовірної зміни норм і цін (тарифів). Більш обґрунтовано кошторис виробництва обчислюється за кожним елементом на підставі планових обсягів продукції (послуг), норм і цін (тарифів). Причому на малих підприємствах таке обчислення є відразу узагальнюючим. На середніх і великих підприємствах кошторис виробництва складають, підсумовуючи кошториси місць витрат (цехів, служб, підрозділів) [58, c.55].

Якщо розподіл витрат за економічними елементами показує, що витрачено в процесі діяльності, то їх класифікація за калькуляційними статтями дозволяє визначити призначення витрат, місце їх виникнення, встановити роль витрат ї організувати контроль за процесом їх формування, виявити якісні показники господарської діяльності підприємства в цілому та його структурних підрозділів, встановити напрямки дії щодо зниження витрат.

Калькуляція (від лат. сalculatio – рахунок, підрахунок) – це поданий у табличній формі розрахунок витрат на виробництво і збут одиниці продукції (виробів, робіт, послуг) або групи однорідних видів продукції. Як і кошторис витрат, калькуляція складається в грошовій формі. На відміну від кошторису витрат калькуляційні статті групуються не за економічно однорідними елементами, а за місцем їх виникнення та економічного призначення. Тому до калькуляційної статті можуть належати кілька економічно однорідних видів витрат (наприклад, матеріальні витрати, заробітна плата, амортизація).

Калькуляція є основою для визначення  витрат виробництва і реалізації одиниці продукції. На основі цієї величини формується на кожний вид продукції базова ціна підприємства [60, c.86].

Калькулювання – це процес розрахунку собівартості окремих видів продукції.

Об’єкт калькулювання — це та продукція чи роботи (послуги), собівартість яких обчислюється. До об’єктів калькулювання на підприємстві належать: основна, допоміжна продукція (інструмент, енергія, запчастини та ін.); послуги та роботи (ремонт, транспортування і т. п.). Головний об’єкт калькулювання — готові вироби, які поставляються за межі підприємства (на ринок). Калькулювання іншої продукції має допоміжне значення.

Для кожного об’єкта калькулювання вибирається калькуляційна одиниця, тобто одиниця його кількісного виміру (кількість у штуках, маса, площа, об’єм). Наприклад, об’єкт калькулювання — трактори, калькуляційна одиниця — один трактор, відповідно вугілля — одна тонна, електроенергії — одна кіловат-година тощо [40, c.25].

У світовій практиці господарювання застосовуються різні методи калькулювання, що зумовлено різним призначенням калькуляцій, типом виробництва та традиціями внутрішньофірмового управління. Найчастіше використовується калькулювання за повними й неповними витратами.

За використання методу калькулювання за повними витратами всі види витрат, що стосуються виробництва й продажу продукції, включають у калькуляцію. Такий метод є традиційним для вітчизняних виробничих підприємств.

В інших країнах порівняно широко застосовується метод калькулювання за неповними витратами, тобто в калькуляції включають не всі витрати на виробництво і збут продукції. Частину непрямих витрат не відносять на собівартість окремих виробів, а безпосередньо віднімають від виручки за певний період під час визначення прибутку. Класичним методом калькулювання за неповними витратами є так званий метод «direct-cost», коли на собівартість окремих виробів відносять лише прямі витрати, а непрямі — на певний період.

Істотно впливають на методи калькулювання широта номенклатури продукції підприємства та специфіка виробництва. Найбільш точним і методично простим є калькулювання в однопродуктному   виробництві. Собівартість одиниці продукції тут обчислюється діленням сукупних витрат за певний період на кількість виготовленої продукції. Проте у вітчизняних виробничих галузях економіки переважає багатопродуктне виробництво. За цих умов калькулювання помітно ускладнюється і є менш точним, оскільки виникає проблема правильного розподілу непрямих витрат [56, c.161-162].

Розрізняють такі види калькуляції:

1) планову, яка визначає середню собівартість на черговий плановий період (рік, квартал) і використовується для встановлення оптових цін, що базуються на прогресивних нормах витрат робочого часу, матеріалів, електроенергії й інших витрат;

2) нормативну, яка є різновидом планової і розраховується на усі види виробів виробничої програми, виходячи з реально досяжних в умовах діяльності підприємства найбільш прогресивних норм і нормативів, можливостей використання найбільш сучасних технологічних процесів, прогресивних видів сировини, матеріалів тощо. Нормативна калькуляція використовується в практиці управління виробництвом як своєрідний еталон, порівняння з яким дає можливість виявити наявні розбіжності між нормативною та плановою калькуляцією і намітити шляхи наближення останньої до цього еталона;

3) звітну, яка складається за фактичними даними бухгалтерського обліку виробничих витрат;

4) кошторисну калькуляцію, що розробляється на заново освоювані види продукції або на продукцію, не передбачену планом [21, c.374].

Калькуляція дозволяє: розраховувати та моделювати ціни на продукцію; здійснювати управління витратами; визначати фінансові результати та рентабельність господарської діяльності підприємства [25, c.226].

Виробнича калькуляція містить у собі такі статті витрат:

1) сировину і матеріали;

2) допоміжні матеріали;

3) зворотні відходи;  

4) паливо й енергію на технологічні цілі;

5) основну заробітну плату основних виробничих робітників;

6) додаткову заробітну плату основних виробничих робітників;

7) відрахування на соціальні заходи;

8) витрати на утримання та експлуатацію устаткування;

9) загальновиробничі витрати;

Підсумок цих статей калькуляції складає виробничу собівартість. Виробнича собівартість – це виражені у грошовій формі поточні витрати підприємства на виробництво продукції, виконані роботи та надані послуги. Але для встановлення ціни реалізації продукції необхідна повна собівартість виробу, яка доповнює виробничу собівартість ще трьома статтями:

10) адміністративні витрати;

11) витрати на збут;

12) інші операційні витрати.

У наведену вище типову номенклатуру статей калькуляції можуть вноситися зміни з урахуванням особливостей техніки, технології й організації виробництва відповідної галузі, питомої ваги окремих видів витрат у собівартості продукції, а також поєднуватися кілька типових статей калькуляції в одну або виділятися з однієї типової статті кілька статей калькуляції [61, c.427].

Стаття «сировина та матеріали» включає вартість сировини та основних матеріалів, які входять до складу продукції, що виготовляється, утворюючи її основу, або є необхідними компонентами при виготовленні продукції (робіт, послуг).

Стаття «допоміжні матеріали» – це пряма стаття, яка включає витрати, що використовуються при виготовленні продукції (робіт, послуг) та для сприяння виробничому процесу, для пакування продукції (якщо пакування відповідно до встановленого технологічного процесу проводиться у процесі виробництва продукції до здавання її на склад готової продукції).

Стаття «зворотні відходи» відбивають вартість зворотних відходів, що відраховується із загальної суми матеріальних витрат, віднесених на собівартість продукції. Зворотні відходи – це залишки сировини, матеріалів, напівфабрикатів, теплоносіїв та інших видів матеріальних цінностей, що утворилася в процесі виробництва продукції (робіт, послуг), втратили повністю або частково споживчі властивості початкового матеріалу і через це використовується з підвищеними (зниженням виходу продукції) або зовсім не використовуються за прямим призначенням. До зворотніх відходів не належать: залишки матеріальних цінностей, які відповідно до встановленої технології передаються до інших цехів, підрозділів як повноцінний матеріал для виробництва інших видів продукції; попутна продукція, що одержується одночасно з цільовим продуктом в єдиному технологічному процесі [57, c.68].

Стаття «паливо й енергія на технологічні цілі» включає витрати на всі види палива й енергії (як отримані від сторонніх підприємств і організацій, так і виготовлені самим підприємством), безпосередньо використані в технологічному процесі виробництва продукції. 
Обчислюється за нормами витрат і тарифами на енергію.

Стаття «основна заробітна плата» включає витрати на виплату основної заробітної плати, обчисленої згідно з прийнятими підприємством системами оплати праці у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників, безпосередньо зайнятих виробництвом продукції.

Стаття «додаткова заробітна плата» включає витрати на виплату основним робітникам підприємства додаткової заробітної плати, нарахованої за роботу понад установлених норм, за трудові досягнення і успіхи, за особливі умови праці. Враховуються доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені законодавством, премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Обчислюється у відсотках від основної заробітної плати [57, c.68-69].

Стаття «відрахування на соціальні заходи» вміщує відрахування від суми основної і додаткової зарплати, зокрема:

  •  відрахування на обов’язкове державне пенсійне страхування (33,2%);
  •  відрахування на обов’язкове державне соціальне страхування з тимчасової втрати працездатності (1,5%);
  •  відрахування на обов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття (1,3% від фонду оплати праці);
  •  відрахування на обов’язкове державне страхування від нещасних випадків (0,84% – 13,8%);
  •  відрахування на індивідуальне страхування персоналу підприємства;
  •  відрахування на інші соціальні заходи.

Відрахування на соціальні потреби розраховуються у відсотках від суми основної та додаткової зарплати [57, c.69].

Стаття «витрати на утримання і експлуатацію устаткування» вміщують:

  •  витрати на повне відновлення основних виробничих фондів і капітальний ремонт у вигляді амортизаційних відрахувань;
  •  суму сплачених орендарем відсотків (винагороди) за використання наданих в оперативну і фінансову оренду основних фондів технологічного призначення;
  •   витрати на проведення поточного ремонту, технічного огляду і технічне обслуговування устаткування, у тому числі, взятого в тимчасове користування за угодами оперативної оренди (лізингу), за винятком його реконструкції і модернізації;
  •  витрати на утримання цехових транспортних засобів;
  •  знос малоцінних необоротних матеріальних активів;
  •  інші витрати, пов'язані з утриманням і експлуатацією устаткування [57, c.69-70].

На ці витрати складається кошторис для кожного цеху (виробництва) на рік (квартал). На одиницю кожного різновиду продукції витрати на утримання та експлуатацію машин і устаткування обчислюються методом розподілу. Найбільш поширеним на наших підприємствах є розподіл цих витрат пропорційно основній зарплаті виробничих робітників, тобто

                     ,                                         (1.1)

де См — витрати на утримання та експлуатацію машин і устаткування на одиницю продукції, грн.;

Сз.о — основна заробітна плата виробників на одиницю продукції, грн.;

Рм — відношення витрат на утримання та експлуатацію машин і устаткування до основної зарплати виробників (по цеху, виробництву), %.

Перевага цього методу полягає в його простоті, але недоліки його надто великі. По-перше, за такого розподілу витрати на кожний виріб обчислюються як середні по цеху, незалежно від того, на якому устаткуванні його обробляють; по-друге, зарплата не може бути точною базою розподілу витрат на утримання та експлуатацію устаткування, бо за умов різного рівня механізації праці не відображає адекватно витрат машинного часу; по-третє, за комплексної механізації та автоматизації виробництва функції робітників змінюються у напрямі зростання значення функцій контролю й регулювання роботи виробничих систем [19, c.492].

Найобґрунтованішим є обчислення витрат на утримання та експлуатацію машин і устаткування на один виріб залежно від часу його обробки і нормативних витрат на одиницю часу за формулою:

             ,                                     (1.2)

де m — кількість машин (технологічних груп машин), на яких обробляється виріб;

— витрати на утримання та експлуатацію і-ї машини за одну годину, грн.;

— тривалість обробки на і-й машині, годин [19, c.492-493].

Стаття «Загальновиробничі витрати» вміщують:

  •  витрати, пов'язані з управлінням цеху;
  •  витрати на службові відрядження в межах норм, передбачених законодавством;
  •  амортизаційні відрахування від вартості основних виробничих фондів загальноцехового призначення;
  •  суму сплачених орендарем відсотків (винагороди) за використання наданих в оперативну і фінансову оренду основних фондів загальновиробничого призначення;
  •  витрати некапітального характеру, пов'язані з удосконаленням технологій і організацією виробництва, поліпшенням якості продукції й ін.;
  •  витрати допоміжного характеру на обслуговування виробничого процесу;
  •  податки, збори, пов'язані з виробничим процесом;
  •  комунальні витрати цеху;
  •  витрати на підготовку і перепідготовку працівників [28, c.345].

Стаття «адміністративні витрати» вміщують:

  •  витрати, пов'язані з управлінням підприємства;
  •  витрати на службові відрядження в межах, передбачених законодавством;
  •  витрати на пожежну і сторожову охорону;
  •  поточні витрати, пов'язані з утриманням і експлуатацією фондів природоохоронного призначення, платежі за викиди і скиди забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище, розміщення відходів і інших небезпечних речовин у межах лімітів;
  •   витрати, пов'язані з підготовкою (навчанням) і перепідготовкою кадрів;
  •  витрати на перевезення працівників до місця роботи і назад;
  •  витрати на сплату відсотків за фінансові кредити, а також відсотків за товарні і комерційні кредити; витрати, пов'язані зі сплатою відсотків за користування матеріальними цінностями, взятими в оренду (лізинг);
  •  витрати, пов'язані з оплатою послуг комерційних банків і інших кредитно-фінансових установ;
  •  податки, відрахування [28, c.345].

Стаття «витрати на збут» вміщують витрати на реалізацію продукції, зокрема:

  •  на компенсацію складських, вантажно-розвантажувальних, перевалочних, пакувальних, транспортних і страхових витрат постачальника, що включаються в ціну продукції відповідно до базису постачання, передбачених угодою сторін;
  •  на оплату послуг транспортно-експедиційних, страхових і посередницьких організацій (включаючи комісійну винагороду), вартість яких включається в ціну продукції відповідно до базису постачання, передбачених угодою сторін;
  •  на сплату експортного (вивізного) мита і митних зборів;
  •  на рекламу і передпродажну підготовку товарів [28, c.346].

Стаття «інші витрати операційної діяльності» вміщують:

  •  витрати на наукові дослідження;
  •  суму безнадійної дебіторської заборгованості;
  •  собівартість реалізованих виробничих запасів;
  •  штрафи, пені тощо [28, c.346].

1.3 Механізм управління поточними витратами підприємства в сучасних умовах

Взагалі, «механізм» у перекладі з грецької означає знаряддя, машина. В даний час це поняття є багатозмістовним. Під механізмом розуміють також і внутрішній устрій (будову), систему чого-небудь. Механізм – це також і сукупність станів і процесів, з яких складається яке-небудь фізичне, хімічне, фізіологічне, психічне чи будь-яке інше явище [34, c.630].

Зазвичай будь-яке підприємство орієнтовано на вирішення проблем довгострокового розвитку та сталого росту, що досягається, насамперед, науково-обґрунтованим механізмом управління, в тому числі і управління витратами виробництва. Тому інформація про витрати займає центральне місце в системі управління як підприємством в цілому, так і кожним його структурним підрозділом. Необхідність визначення механізму витрат обумовлена також тим, що вони є базою для формування цінової політики підприємства, характеризують рівень технології та організації виробництва, а також ефективність господарювання, яка оцінюється через порівняння витрат та результатів діяльності.

Визначення механізму управління витратами базується на ряді принципів, дотримання яких забезпечує економічну конкурентоспроможність підприємства. Серед них виділяють наступні:

  •  системний підхід до управління витратами;
  •  управління витратами на всіх стадіях життєвого циклу товару – від створення до утилізації;
  •  органічне поєднання зниження витрат з високою якістю продукції (робіт, послуг);
  •  недопущення надлишкових витрат;
  •  удосконалення інформаційного забезпечення про рівень витрат;
  •  підвищення зацікавленості виробничих підрозділів в зниженні витрат [31, c.157].

Управління витратами на підприємстві можна визначити як взаємопов’язаний комплекс робіт, які формують корегуючі впливи на процес здійснення витрат під час господарської діяльності підприємства, спрямовані на досягнення оптимального рівня (в межах допустимих відхилень) витрат. Зрозуміло, що критерієм оптимізації у такому разі є мінімальні витрати. На цій підставі менеджмент підприємств повинен бути спрямованим на раціональне зниження використання наявних ресурсів. Отже, фактично мова йде про формування так званого системного витратно-економічного механізму, який буде відображати зниження витрат на одиницю продукції, зростання прибутку від реалізації продукції.

Механізм управління витратами на підприємстві має сприяти комплексному вирішенню наступних основних задач: виявлення ролі управління витратами як фактора підвищення економічних результатів діяльності; визначення витрат по основних функціях управління; розрахунок витрат по виробничих підрозділах підприємства; розрахунок необхідних витрат на одиницю продукції; підготовка інформаційної бази, яка дозволила б оцінювати при виборі і прийнятті господарських рішень; виявлення технічних способів і засобів виміру і контролю витрат; пошук резервів зниження витрат на всіх етапах виробничого процесу і у всіх виробничих підрозділах підприємства; вибір способів нормування витрат; вибір системи управління витратами, яка відповідала умовам роботи підприємства; постійний аналіз взаємозв’язку «обсяг виробництва – витрати – прибуток» з метою уникнення негативного ефекту масштабу виробництва [49, c.106].

Система управління витратами, як і будь-яка система управління, складається з двох підсистем: тієї, яка управляє, і тієї, якою управляють (об’єкта управління).

Управління витратами на підприємстві здійснюється свідомо суб’єктами управління, якими є керівники, фахівці підприємства та його структурних підрозділів (цехів, відділів, дільниць тощо). Об’єктом управління в є процеси, операції, явища, які виникають на підприємстві під час його господарської діяльності, що розглядаються з точки зору здійснення витрат, тобто витрачання ресурсів [7, c.64].

Отже, механізм управління поточними витратами – це спосіб управління витратами, який реалізується менеджерами та складається з певних кроків та дій, а також обов’язково спрямований на оптимізацію співвідношення витрати – прибуток.

 Очевидно, що загальний механізм управління витратами передбачає виконання всіх дій, які реалізуються під час управління будь-яким об’єктом, тобто розроблення і реалізацію рішень, а також контроль за їх виконанням. Такі дії реалізуються через елементи управлінського циклу: прогнозування, планування, організацію, мотивацію, облік та аналіз. Загальну схему управління витратами наведено на рис. 1.2.

Рис. 1.2. Загальна схема управління витратами [36, c.187]

Прогнозування і планування витрат здійснюється з метою економічного обґрунтування запропонованих господарських рішень. Розрізняють перспективне (довгострокове) та поточне (короткострокове) планування, яке конкретизує шляхи реалізації довгострокових цілей підприємства. Точність перспективного планування витрат невелика, оскільки на неї впливають інвестиційні процеси, поведінка конкурентів, політика держави, форс-мажорні обставини тощо. Короткострокове планування витрат є більш точним, оскільки відображає потреби найближчого майбутнього і визначається річними, квартальними, а вразі потреби – і щомісячними розрахунками. Особливої актуальності набуває оперативне планування в умовах антикризового управління витратами підприємства. Отже розроблення будь-якого рішення щодо витрат обов’язково передбачає їх прогнозування та планування [62, c.283].

Реалізація рішення щодо витрат відбувається через регулювання, організацію та мотивацію. Регулювання витрат забезпечує порівняння фактичних витрат із запланованими, виявлення небажаних відхилень та здійснення заходів по їх усуненню. При зміні умов виконання плану заплановані витрати підлягають корегуванню. Організація як одна з функцій управління витратами встановлює, хто управляє витратами, в які терміни, якими способами. Тобто йдеться про формування на підприємстві внутрішніх структурних підрозділів, які здійснюють розробку і реалізацію управлінських рішень. Мотивація полягає у виявленні таких спонукальних мотивів, які б сприяли дотриманню працівниками запланованих витрат і пошуку можливостей їх зниження.

При управлінні витратами значну увагу приділяють контролю витрат підприємства, що включає їх облік та аналіз. Облік витрат необхідний для вимірювання, реєстрації фактів споживання ресурсів в процесі діяльності підприємства. Аналіз витрат, що здійснюється за даними обліку, дозволяє оцінити ефективність використання спожитих ресурсів, виявити резерви зниження витрат та прийняти раціональне управлінське рішення стосовно витрат. Аналіз необхідно будувати так, щоб можливо було визначити та виміряти всі чинники виробництва, що впливають на рівень собівартості та прибутку: матеріальні ресурси, які використовують на технологічні потреби, становлять основу готового продукту, їх обсяг та зміну структури витрат; основні засоби, що застосовують у виробництві, трудові ресурси, їх рівень і динаміка; витрати пов’язані з обслуговуванням виробництва та витрати на управління виробництвом. Контроль витрат формує механізм оберненого зв’язку: якщо ідентифіковані відхилення, визначено нераціональність реалізованого рішення щодо витрат, то відбувається повторне регулювання та корегування, або вносяться зміни до початкового планування [68, c.93].

В даній роботі пропонується також розглянути й інший підхід до визначення механізму управління витратами, більш детальний.

Рис. 1.3. Блок – схема механізму управління поточними витратами на підприємстві [розроблено автором]

Згідно схеми на механізм управління поточними витратами впливають:

1) правове забезпечення, яке є організаційно – правовою основою формування витрат підприємства та визначення собівартості продукції. Воно включає нормативні документи законодавчої та виконавчої влади держави, а саме закони України «Про підприємництво», «Про оплату праці», «Про оподаткування прибутку підприємств», Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»; Положення (стандарти) бухгалтерського обліку, різноманітні Методичні рекомендації з планування та формування собівартості продукції; а також систему власних внутрішніх документів підприємства.

2) фінансове забезпечення, яке передбачає покращення операційної діяльності підприємства, підвищення показаників прибутку та рентабельності внаслідок зниження поточних витрат.

3) соціальні потреби, виступають базою для зниження поточних витрат на підприємстві, оскільки подальше зниженя ціни на продукцію збільшить попит на неї і купівельну спроможність населення.

     4) мотивація, яка передбачає створення відповідного мислення у робітників щодо раціонального та економного використання ресурсів на підприємстві.  Формування потрібної поведінки працівників досягається за допомогою обґрунтованого механізму стимулювання. В його структурі розрізняють моральні (соціально-психологічні) і матеріальні засоби стимулювання у вигляді винагород та заохочувальних виплат. При цьому останнім, як більш універсальним, приділяється основна увага.

5) організаційне забезпечення є адміністративною базою для управління витратами на підприємстві, оскільки через вище керівництво здійснюється контроль за нормуванням, плануванням та використанням витрат.

З розвитком виробничих відносин, теорії управління виробництвом і управління витратами з’явилось поняття центр відповідальності. В сучасному трактуванні центр відповідальності – це підрозділ підприємства, який очолює керуючий (менеджер), що володіє делегованими повноваженнями і відповідає за результати роботи цього підрозділу, тобто це місце, де виникають правові відносини між учасниками господарських процесів. Керівники таких центрів повинні нести відповідальність за раціональне використання ресурсів, передбачених кошторисом [44, c.201].

Надзвичайно важливого значення в сьогоднішніх умовах господарювання набуває інформація про витрати не тільки в цілому по підприємству, а в розрізі більш деталізованих об’єктів формування витрат. Діяльність, що спрямована на регулювання та контроль витрат, вимагає встановлення зв’язку між витратами, доходами та ефективністю управлінських впливів на витрати конкретних відповідальних осіб. У зв’язку з цим з’явились такі об’єкти управління витрат як місця виникнення витрат і центри витрат.

6) до місць виникнення витрат відносять структурні підрозділи (цехи, бригади, відділи, дільниці), які являють собою об’єкти нормування, планування і обліку витрат виробництва з метою контролю і управління витратами виробничих ресурсів. Групування витрат за місцями виникнення необхідно здійснювати у відповідності з організаційною структурою підприємства, яка відображає його рівень управління і структурні особливості на кожному рівні.

7) під центром витрат розуміють первинні виробничі та обслуговуючі одиниці, які характеризуються одноманітними функціями і виробничими операціями, подібним рівнем технічної оснащеності, організацією праці тощо.

Від місць виникнення витрат центри витрат відрізняються тим, що в них групуються витрати по окремих роботах, операціях, функціях всередині виробничих підрозділів. Така відмінність пояснюється можливістю забезпечити точніший розподіл непрямих витрат між об’єктами калькулювання. Особливої актуальності необхідність виділення центрів витрат набуває в умовах зростання автоматизації виробництва, коли при калькулюванні собівартості необхідно якомога точніше розподілити витрати на утримання та експлуатацію обладнання на об’єкти калькуляції. Центри витрат, як і місця виникнення витрат, поділяються на виробничі (цех, дільниця, бригада), обслуговуючі (відділи чи служби управління і обслуговування виробництва) та умовні (стаття витрат, елемент витрат). Створення центрів витрат допомагає деталізувати виробничі витрати, забезпечити поточний контроль та точніше калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) [14, c.35-36].

Отже, механізм управління поточними витратами ефективно здійснюється, з одного боку, завдяки  об’єктам управління, а з іншого він не можливий без правової основи, фінансового, соціального та мотиваційного елементів, а також досить жорсткого контролю з боку вищого керівництва.

Висновки до 1 розділу

В процесі господарювання на підприємстві виникають витрати щодо вартості використання виробничих запасів (сировини, матеріалів), оплати праці працівників, здійснених соціальних заходів, зносу необоротних матеріальних і нематеріальних активів. Ці витрати здійснюються постійно та безперервно, а тому потребують системного управління. 

Управління витратами підприємства має визначальну роль у ефективній організації діяльності підприємства та підвищенні його прибутковості.

При визначенні собівартості продукції всі витрати підприємства класифікуються та аналізуються для пошуку резервів зниження собівартості продукції. Для цього на підприємстві повинен існувати ефективний механізм управління витратами, завдяки якому керівник підприємства отримає можливість виділяти «вузькі місця» в плануванні, формуванні витрат та приймати відповідні управлінські рішення.

Механізм управління поточними витратами – це спосіб управління витратами, який реалізується менеджерами та складається з певних кроків та дій, а також обов’язково спрямований на оптимізацію співвідношення витрати – прибуток. Він передбачає виконання всіх дій, які реалізуються під час управління будь-яким об’єктом, тобто розроблення і реалізацію рішень, а також контроль за їх виконанням.

Ефективність функціонування механізму управління поточними витратами , з одного боку, залежить від  об’єктів управління, а з іншого –  він не можливий без правової основи, фінансового, соціального та мотиваційного елементів, а також досить жорсткого контролю з боку вищого керівництва.

 Особливо актуальна проблема управління витратами для вітчизняних підприємств, які нині перебувають на складному етапі адаптації до кризових умов.

РОЗДІЛ 2. ТЕХНІКО – ЕКОНОМІЧНИЙ АНАЛІЗ ДІЯЛЬНОСТІ ВАТ «ШОСТКІНСЬКИЙ ХЛІБОКОМБІНАТ»

2.1 Аналіз хлібопекарської галузі та тенденції її розвитку

Хлібопекарська галузь – одна з провідних галузей харчової промисловості України, призначення якої – безперебійне забезпечення виробництва хліба, хлібобулочних та інших борошняних виробів в обсягах, які відповідають нормам державної продовольчої безпеки.

Щорічно в Україні виробляється близько 2,5 млн. тонн хліба та хлібобулочних виробів, понад 70 відсотків від загального обсягу випікають великі промислові підприємства, решту – приватні пекарні, мережа торгівлі, великі супермаркети та інші виробники.

Здійснення зовнішньоекономічної діяльності підприємствами галузі – досить рідкісне явище, що пояснюється, передусім, специфічністю продукту. Суб'єкти бізнесу, які все ж таки намагаються виходити на зовнішні ринки, зустрічаються із ще суттєвішими труднощами, пов'язаними з невизначеністю, мінливістю зовнішнього середовища, національними відмінностями, відсутністю чіткої законодавчо правової опори тощо [38, c.22].

Хлібопекарська галузь в Україні працює досить стабільно, проте в ній існують проблеми розвитку та модернізації виробництва, підвищення заробітної плати тощо. Тому, цей сектор промисловості потребує фінансової підтримки з боку держави. Без державної допомоги буде неможливо забезпечити країну доступними хлібними виробами [51, c.36].

Проаналізуємо стан сировинної бази в 2009 році.

Розглянемо кількість виробництва борошна в 2009 році в розрізі всіх областей України в таблиці 2.1.

З даної таблиці видно, що найбільшу  питому вагу по виробництву борошна мають такі області України: Донецька, Харківська, Дніпропетровська, Вінницька, Луганська та АР Крим. В цих областях вироблялось у 2009 році майже 50% всієї кількості борошна.

Таблиця 2.1

Україна: виробництво борошна в 2009 році

Область

Всього за 2009 рік, тонн

Питома вага, %

АР Крим

145232

6,37

Вінницька

162942

7,15

Волинська

35629

1,56

Дніпропетровська

154661

6,78

Донецька

237596

10,42

Житомирська

13049

0,57

Закарпатська

23327

1,02

Запорізька

63258

2,78

Івано – Франківська

40003

1,76

Київська

94294

4,17

Кіровоградська

29224

1,28

Луганська

151219

6,63

Львівська

64173

2,82

Миколаївська

68258

2,99

Одеська

110893

4,86

Полтавська

72562

3,18

Рівненська

53558

2,35

Сумська

94610

4,15

Тернопільська

67616

2,97

Харківська

212286

9,31

Херсонська

114754

5,03

Хмельницька

96462

2,24

Черкаська

108572

4,76

Чернігівська

29112

1,28

Чернівецька

36192

1,59

Всього

2279482

100

                     [47,c.28]

Графічне зображення структури виробництва борошна в розрізі областей представлено на рисунку 2.1.

Рис. 2.1. Виробництво борошна в розрізі областей України в 2009 році

Розглянемо виробництво хлібобулочних виробів за 2009 рік в таблиці 2.2.

Таблиця 2.2

Динаміка виробництва хлібобулочної продукції в 2009 році

Місяць

Значення, тис. тонн

Січень

142,6

Лютий

133,4

Березень

145,5

Квітень

140,5

Травень

150,6

Червень

146,3

Липень

153,5

Серпень

155,0

Вересень

148,1

Жовтень

150,1

Листопад

140,2

Грудень

148,7

Всього

1754,5

                            [73]

З таблиці 2.2 видно, що найбільшу кількість хлібобулочних виробів у 2009 році було вироблено у серпні та липні, а найменше – у лютому місяці.

За статистичними даними, в структурі виробництва хліба «масові сорти» зараз займають близько 80%, все інше – це елітні сорти (5%), хліб групи «здоров’я» (3%), інші види хліба та хлібобулочних виробів (12%).

Розглянемо виробництво солодкого печива та вафель у 2009 році в таблиці 2.3.

Таблиця 2.3

Динаміка виробництва солодкого печива та вафель у 2009 році

Місяць

Значення, тис. тонн

Січень

22,6

Лютий

25,4

Березень

28,5

Квітень

27,5

Травень

26,5

Червень

27

Липень

24,4

Серпень

29,4

Вересень

30,5

Жовтень

30,9

Листопад

31,2

Грудень

28,7

Всього

278,6

                            [73]

Загальна кількість виробництва печива та вафель у 2009 році склала 278,6 тисяч тонн. Динаміка виготовлення цих видів хлібобулочної продукції на протязі всього року була досить стабільною. Найбільша кількість цієї продукції була виготовлена у листопаді, а найменша – у січні місяці.

Перші позиції серед виробників хлібобулочної продукції займають великі регіональні об’єднання. Також, значна частина продукції на ринку представлена приватними компаніями. В таблиці 2.4 представлено рейтинг підприємств за обсягами виробництва продукції в рік:

I – більше 52000 тонн;

II 40000 – 52000 тонн;

III32000 – 40000 тонн;

IV – менше 32000 тонн.

Таблиця 2.4

Рейтинг виробників хлібобулочної продукції

по підприємствам у 2009 році

Підприємство

Рейтинг

ВАТ «Одеський коровай»

I

ВАТ «Київхліб» Хлібокомбінат № 10

II

ВАТ «Київхліб» Хлібокомбінат № 11

II

ЗАТ «Хлібозавод «Салтівський» (м. Харків)

II

ВАТ «Черкасихліб»

II

ВАТ «Хліб» ( м. Дніпропетровськ)

III

«Вінницяхліб» ВАТ «Концерн хлібпром»

III

ВАТ «Київхліб» Хлібокомбінат № 2

IV

ТОВ «Хлібокомбінат Львів»

IV

          [47, c.29]

З таблиці 2.4 видно, що лідируючу позицію провідних виробників хлібобулочних виробів займає ВАТ «Одеський коровай».  Хлібокомбінати   № 10 та № 11 ВАТ «Київхліб та ЗАТ «Хлібозавод «Салтівський» мають другу позицію в рейтингу і це говорить про те, що дані підприємства виготовляють не менше 40000 тонн продукції за рік.

Третю позицію в рейтингу займають Дніпропетровський ВАТ «Хліб» та «Вінницяхліб».

 Обсяги виробництва продукції  хлібоккомбінату №2 ВАТ «Київхліб» та ТОВ «Хлібокомбінат Львів» не перевищують 32000 тонн за рік.

Слід відмітити, що цінова політика в даній галузі регулюється владою. Необхідність державного регулювання вартості хліба обумовлено дисбалансом між попитом та купівельною спроможністю населення. Державне регулювання вартості хліба, як соціально значимого продукту, залежить від динаміки цін на борошно та обумовлює рентабельність, фінансову стабільність, ліквідність підприємств хлібопекарської промисловості. За умов жорсткого фіксування цін, гострого дефіциту інвестиційних коштів для поповнення основних і оборотних активів підприємств, від’ємної рентабельності «соціальних» сортів хліба, розробка і реалізація ефективної фінансової політики відіграє важливу роль у підвищенні економічної та ефективності в хлібопекарській промисловості [30, c.33].

В 2009 році досить швидкими темпами підвищувалась ціна на хлібобулочну продукцію, в тому числі на хліб масового споживання. Згідно даних Держцінінспекції хліб у роздріб дорожчав на протязі всього 2009 року, оптово – відпускні ціни зростали меншими темпами. На всі сорти хліба оптові ціни зросли на 9,9 – 10,9% [33, c.64].

Причин для цього декілька. Не останню роль у ціноутворенні грає розмір торгової націнки в роздріб, яку регулює влада. Не менш важливим є рівень технічного оснащення підприємств, адже на модернізованому виробництві собівартість хліба нижча.

Також, на рівень ціни впливають регіональні особливості. Наприклад, на півдні країни майже не вирощують жита, тому доставка цієї сировини з інших регіонів підвищує собівартість продукції. Крім того, вартість борошна в різних регіонах може бути відмінною.

Треба відмітити, що основними причинами підвищення цін на хліб у минулому році  були подорожчання енергоресурсів, допоміжної сировини, валютних кредитів, транспортних витрат. Разом з тим, у 2009 році ціни на хліб  менше залежали від коливання цін на зерно та борошно, ніж 5 – 7 років назад [50, c.42].

2.2 Характеристика підприємства та аналіз його діяльності

Коротка історична довідка підприємства та його загальна характеристика

Шосткінський хлібокомбінат розпочав свою діяльність у 1978 році – саме в той час в м. Шостка швидкими темпами розвивалась промисловість, збільшувалось населення та його потреби, виникла необхідність в збільшенні потужностей підприємств харчової промисловості. З того часу Шосткінський хлібокомбінат – основний постачальник хлібобулочних виробів в м. Шостка, Шосткінського та прилеглих районів.

Відкрите акціонерне товариство «Шосткінський  хлібокомбінат», яке розташоване по вул. Шевченка, 53 зареєстровано виконкомом Шосткінської міської ради у серпні 1998 року. Підприємство є юридичною особою від дня його державної реєстрації та приватним правонаступником державного підприємства Шосткінського хлібокомбінату. Його майно складається з основних засобів та оборотних коштів, а також цінностей, вартість яких відображена в балансі підприємства.

На сьогодні це не тільки виробничий комплекс, а й власна мережа магазинів. В роки нестабільної економічної ситуації підприємство не тільки утримало лідируючу позицію в сфері діяльності, але й розширило свої територіальні межі ринку – за останні чотири роки власністю ВАТ «Шосткінський  хлібокомбінат» стали майнові комплекси хлібокомбінату в м. Середина-Буда Сумської області, а також завод продовольчих товарів в м. Новгород-Сіверський Чернігівської області.

Підприємство працює в умовах повного господарського розрахунку в сфері ринкової економіки. Самостійно визначає напрямок своєї діяльності, її планування, ринок збуту. Метою діяльності підприємства є задоволення потреб споживачів, одержання прибутку  та вирішення соціальних та економічних інтересів акціонерів.

Джерелом водопостачання є місцева водопровідна мережа. Джерело газо забезпечення – обласна мережа “Сумигаз”, завод живиться через газорозподільний пункт. Постачає електроенергію обласна мережа «Сумобленерго». 

Підприємство працює безперервно. Планові виробничі потужності підприємства складають 50 тонн продукції на добу. Широкий асортимент виробів постійно оновлюється розробками власних технологів і на сьогодні складає понад 30 найменувань.

Підприємство повністю забезпечено власними основними засобами, оренда не застосовується. За останні роки здійснено реконструкцію виробничих корпусів, поступово проводиться ремонт приміщень торгівельної мережі, модернізується виробництво.

Основними споживачами продукції є населення м. Шостка, Шосткінського та сусідніх районів Сумської та Чернігівської області. Щоденні постачання здійснюються в магазини власної торгівельної мережі (51% від загальних обсягів виробництва), у продовольчі магазини різних форм власності, здійснюється виїзна торгівля власним автотранспортом. Обсяг виробництва та поставок формується згідно налагодженої системи щоденних заявок торгівельних установ безпосередньо у відділ збуту.

Продукція хлібокомбінату користується щоденним попитом, грошові кошти надходять щодня. Підвищення обсягів виручки співпадає з літнім періодом та місяцями, насиченими святковими днями. 

Інфраструктура підприємства

Інфраструктура підприємства – це комплекс цехів, господарств та служб, головне завдання яких зводиться до забезпечення нормального функціонування (без перерв і зупинень) основного виробництва і всіх сфер діяльності.

ВАТ «Шосткінський хлібокомбінат» має безцехову структуру виробництва, а саме:

  •  дільницю з виробництва хліба подового;
  •  дільницю з виробництва батонів;
  •  дільницю з виробництва дрібно штучних виробів.

Основне виробництво на підприємстві підпорядковане завідуючому з виробництва. Виробничі дільниці працюють згідно  технологічних планів, розроблених технологічною лабораторією та затверджених головним  інженером підприємства.

Підприємство також має допоміжні та обслуговуючі ділянки. Допоміжні ділянки включають в себе:

  •  ремонтно – механічну службу, до складу якої входять 16 чоловік слюсарів – ремонтників, 1 столяр та 1 муляр;
  •  службу КВПіА (контрольно-вимірювальних приладів і автоматики), яка включає в себе 7 електрослюсарів;
  •  енергетичне господарство (котельну) по забезпеченню підприємства теплоенергією з кількістю працюючих 6 чоловік;
  •  столярну майстерню.

До складу обслуговуючих ділянок входять:

  •  склад тари;
  •  служба матеріально-технічного забезпечення, від якої залежить забезпечення підприємства сировиною та матеріалами;
  •  експедиція, що забезпечує реалізацію готової продукції.
  •  транспорт.

Раціональна організація системи технічного обслуговування є важливою умовою стабілізації і гнучкості основного виробництва, забезпечення обсягів, якості та оновлення продукції, що випускається, підвищення ефективності роботи підприємства в цілому.

Виробничий процес  та структура основного виробництва

Первісним ланцюгом в організації виробничого процесу та базовим осередком виробничого процесу є робочі місця, на яких виконуються робітниками певні операції з виготовлення продукції чи обслуговування виробничого процесу за допомогою необхідного устаткування, інструментів, пристроїв, розташованих на відведеній частині площі. Виробничою структурою називається група робочих місць, підрозділів, господарств виробничого призначення, яка має технологічні або коопераційні взаємозв’язки і розташована на певній площі. Розподіляють різні структурні побудови підприємств: цехову, без цехову, корпусну та комбінатську.

Виробничий процес хлібопекарства включає в себе такі стадії :

  1.  Замішування. Триває з метою отримання із сировини тіста з певними структурними властивостями.
  2.  Бродіння. Охоплює час від замішування до поділу на шматки, при цьому тісто розпушується і проходить його дозрівання (накопичуються речовини, які зумовлюють смак, аромат, колір майбутнього хліба).
  3.  Поділ тіста. Проводиться з метою забезпечення певної маси хліба.
  4.  Округлення. Проводиться для надання заготовкам округлої форми, а також залагоджування тріщин і нерівностей на поверхнях.
  5.  Попереднє вистоювання. Це процес витримування шматків тіста 5-8 хвилин з метою зниження напруги у тіста перед формуванням.
  6.  Формування. Процес надання шматкам тіста форми майбутніх виробів.
  7.  Кінцеве виготовлення – проводиться 25-120 хвилин у спеціальних шафах, де підтримується температура 35-40 градусів і відносна вологість повітря 75-85 відсотків.
  8.  Випікання. Включає ряд процесів, що проходять при нагріванні заготовок і перетворенні їх у хліб. Для більшості хліба випікання проходить у 3 стадії. Перша стадія – при відносній вологості повітря 80 відсотків, при температурі 110-120 градусів, тривалість 1-2 хвилини. Друга стадія випікання проходить при температурі 210-220 градусів. Третя стадія при температурі 180 градусів.
  9.  Остигання хліба.

Аналіз організації менеджменту на підприємстві

Управління підприємством здійснюється відповідно до статуту на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна й участі в управлінні трудового колективу. Підприємство самостійно визначає структуру управління, встановлює штати.

Призначення керівника підприємства є правом власників майна підприємства і реалізується через уповноважений ним орган – Спостережну Раду. Під час призначення керівника підприємства на посаду з ним укладається контракт, в якому визначаються права, терміни найму, обов’язки та відповідальність, умови його матеріального забезпечення і звільнення з посади з урахуванням гарантій, передбачених контрактом та законодавством України. Заступники керівника, керівники та спеціалісти підрозділів апарату управління та структурних підрозділів, а також майстри призначаються на посаду і звільняються з посади керівником підприємства.

На підприємстві між власником і трудовим колективом укладений колективний договір, умови якого не суперечать чинному законодавству України. В колективному договорі врегульовані виробничі, трудові та соціальні відносини трудового колективу з адміністрацією підприємства, питання охорони праці, соціального розвитку.

Основним органом управління підприємства є Загальні Збори акціонерів, яким безпосередньо підпорядкована Спостережна Рада, Голова Правління і Ревізійна Комісія. Голові Правління підзвітні директор і Правління. Директору підзвітні всі начальники підрозділів: головний бухгалтер, начальник відділу кадрів, заступники директора по режиму і торгівлі, майстер транспортної дільниці, головний інженер, референт, юрисконсульт, інженер з охорони праці, відділ постачання і збуту, експедиція. В свою чергу, головному бухгалтеру підпорядковуються бухгалтерія і ведучий економіст; головному інженеру – лабораторія, котельна, служба КВПіА (контрольно-вимірювальних приладів і автоматики), головний механік, завідуючий виробництвом; головному механіку звітує ремонтно-будівельна група; завідуючому виробництвом – дільниці по виробництву і МОП (молодший обслуговуючий персонал); майстру транспортної дільниці підпорядковуються водії; заступнику директора по режиму – контрольно-пропускний пункт; заступнику директора по торгівлі – торгівельна мережа. Підлеглими керівника відділу матеріальнотехнічного постачання є працівники матеріальнотехнічного та сировинного складів, а також двірники.

Схема дає можливість визначити, що взаємодія між структурними підрозділами здійснюється через лінійно – функціональну  організаційну структуру управління. Тобто, головному керівнику (директору) підлягають як лінійні керівники (начальник відділу кадрів, головний бухгалтер), так і функціональні керівники (головний інженер, завідувач виробництвом). Від них директор отримує інформацію про стан об’єкта управління, затверджує управлінські рішення для подальшого їх виконання ними. В свою чергу лінійні та функціональні керівники структурних підрозділів отримують, по можливості, повну достовірну інформацію від своїх підлеглих, аналізують її. Далі, на підставі аналізу, виробляють управлінські рішення, які потім представляють їх на розгляд вищому керівництву.

Розглянемо функціональні обов’язки менеджерів різних рівнів  хлібокомбінату.

Директор є однією з вищих посадових осіб підприємства. Умови праці визначаються контрактом. У своїй діяльності він підпорядковується безпосередньо Голові Правління товариства.

Директор підприємства:

  •  організовує оперативне управління та керівництво економічною, господарською та соціальною діяльністю підприємства і несе персональну відповідальність за виконання покладених завдань на підприємство;
  •  втілює в життя рішення керівних органів підприємства;
  •  без довіреності представляє інтереси підприємства і здійснює дії від імені підприємства;
  •  розпоряджається господарськими засобами і майном підприємства в межах, визначених статутом підприємства, та відповідає за ефективне використання основних засобів і обігових коштів;
  •  видає довіреності;
  •  укладає колективний договір з трудовим колективом, від імені якого виступа організація та відповідає за створення і підтримання відповідного морального психолочного клімату серед працюючих;
  •  приймає на роботу і звільняє працівників підприємства у відповідності з чинним законодавством та штатним розкладом, за винятком осіб, що входять у сферу управління товариства.

Головний інженер – організовує проведення наукових досліджень й експериментів над новою технікою та технологіями. Керує розробкою планів розвитку підприємства, модернізації та реконструкції, заходів стосовно запобіганню шкідливого впливу виробництва на навколишнє середовище. Слідкує за раціональним використанням ресурсів. Піклується про працівників, створюючи сприятливі та безпечні умови праці.

 Головний механік – встановлює черговість проведення ремонтних робіт над застарілим обладнанням, яке потребує ремонтних робіт, інвентаризації основних виробничих фондів.

Головний бухгалтер забезпечує раціональну організацію обліку звітності на підприємстві на основі форм та методів бухгалтерського обліку та контролю. Організовує правильне нарахування і перерахування платежів у державний бюджет. Відповідає за своєчасне складання бухгалтерської звітності на основі даних первинних документів. Також організовує розрахунки по заробітній платі з працівниками підприємства. І керує працівниками бухгалтерії хлібокомбінату.


            Рис. 2.2. Організаційна структура управління підприємства ВАТ «Шосткінський хлібокомбінат


Інженер по охороні праці здійснює контроль за додержанням у підрозділах підприємства законодавчих та інших нормативних актів з охорони праці, за наданням робітникам встановлених пільг і компенсацій за умови праці. Вивчає умови праці на робочих місцях, готує і вносить пропозиції щодо розроблення і упровадження більш досконалих конструкцій огороджувальної техніки, запобіжних і блокувальних пристроїв, інших засобів захисту від впливу небезпечних і шкідливих виробничих факторів. Бере участь у проведенні перевірок, обстежень технічного стану будівель, споруд, устаткування, машин і механізмів, ефективності роботи вентиляційних систем, стану санітарно-технічних пристроїв. Бере участь у розробці питання про відшкодування роботодавцем шкоди заподіяної працівникам каліцтвом, професійним захворюванням або іншим пошкодженням здоров’я. Проводить вступні інструктажі з охорони праці за встановленими формами і у відповідні терміни.

Юрист розробляє або бере участь у розробленні документів правового характеру. Здійснює методичне керівництво правовою роботою на підприємстві, надає правову допомогу структурним підрозділам і громадським організаціям, бере участь у підготовці обґрунтованих відповідей у разі відхилення претензій. Готує за участю інших підрозділів підприємства матеріали про розкрадання, розтрати, нестачі, випуск недоброякісної, нестандартної і не комплексної продукції, порушенні екологічного законодавства та про інші правопорушення для подання їх до арбітражних, слідчих і судових органів, здійснює облік і зберігання судових і арбітражних прав, які перебувають у виконанні або закінчені судочинством. Бере участь у роботі з укладанням господарських договорів, підготовки висновків про їх юридичну обґрунтованість, розробленні умов колективних договорів, а також розгляді питань про дебіторську і кредиторську заборгованість. Контролює своєчасність подання довідок, розрахунків, пояснень та інших матеріалів для підготовки відповідей на претензії. Веде довідково-інформаційну роботу з питань законодавства і нормативних актів, застосовуючи технічні засоби, а також облік чинного законодавства та інших нормативних актів, які надходять на відгук, а також розробленні пропозицій для удосконалення діяльності підприємства. Дає довідки і консультації працівникам підприємства про сучасне чинне законодавство, а також висновки з організаційно-правових та інших юридичних питань, надає допомогу з оформлення документів і актів майново-правового характеру.

Начальник виробництва керує роботою оперативного регулювання з використанням засобів обчислювальної техніки, комунікацій і зв’язку ходу виробництва, забезпечення ритмічного випуску продукції згідно з планом виробництва та договорами постачання. Займається розробленням виробничих планів і календарних графіків випуску продукції на підприємстві і в його підрозділах, їх коригуванням протягом планового періоду. Організовує оперативний контроль за забезпеченням виробництва технічною документацією, устаткуванням, інструментом, матеріалами, комплектуючими виробами, транспортом, вантажно-розвантажувальними засобами тощо, а також за здійсненням підготовки виробництва нових видів виробів. Забезпечує щоденний оперативний облік процесу виробництва, виконання добових завдань випуску продукції за кількістю та номенклатурою виробів, контроль за станом і комплектністю незавершеного виробництва, додержанням  установчих норм заділів на складах та робочих місцях, за раціональністю використання транспортних засобів і своєчасним виконанням  вантажнорозвантажувальних робіт. Керує робітниками цехів.

Начальник відділу кадрів очолює роботу із забезпечення підприємства працівниками потрібних професій, спеціальностей і кваліфікації згідно з рівнем та профілем отриманої ними підготовки та ділових якостей. Бере участь у роботі з прогнозування і визначення потреби в кадрах на основі планів економічного і соціального розвитку підприємства. Вирішує питання найму, звільнення, переведення працівників, контролює їх розстановку і правильність використання у підрозділах підприємства. Систематично вивчає ділові якості та інші індивідуальні особливості працівників підприємства з метою добору кадрів на заміщення посад. Бере участь в атестації, розробленні заходів щодо реалізації рекомендацій атестаційних комісій, визначає коло працівників, які підлягають черговій та повторній атестації, забезпечує підготовку необхідних документів. Організує своєчасне оформлення приймання, переведення і звільнення працівників згідно з трудовим законодавством, положеннями, інструкціями і наказами керівника. Вживає заходів щодо удосконалення форм і методів роботи з кадрами. Забезпечує складання встановленої звітності з обліку особового складу та роботи з кадрами, керує працівниками відділу.

Начальник відділу матеріальнотехнічного постачання організовує забезпечення підприємства всіма необхідними для його виробничої діяльності матеріальними ресурсами необхідної якості і їх раціональне використання з метою скорочення витрат виробництва й одержання максимального прибутку. Керує розробкою проектів перспективних і поточних планів і балансів матеріально-технічного забезпечення виробничої програми, ремонтно-експлуатаційних потреб підприємства і його підрозділів, а також створення необхідних виробничих запасів на основі визначення потреб у матеріальних ресурсах (сировині, матеріалах, напівфабрикатах, устаткуванні, комплектуючих виробах, паливі, енергії й ін.) з використанням прогресивних норм витрати. Забезпечує контроль за станом запасів матеріалів і комплектуючих виробів, оперативним регулюванням виробничих запасів на підприємстві. Організовує роботу складського господарства, вживає заходи по дотриманню необхідних умов збереження. Здійснює складання встановленої звітності про виконання плану матеріально-технічного забезпечення підприємства.

Директор хлібокомбінату застосовує демократичний стиль керівництва, тобто надає підлеглим самостійності, відповідно до їх кваліфікацій і функцій. Особисто займається лише найбільш складними питаннями, надаючи право підлеглим вирішувати всі інші. Намагається радитись з колегами і прислухатись до думки підлеглих, не уникає відповідальності ні за власні помилки, ні за помилки виконавця.

 Як вже зазначалося вище, лінійні та функціональні керівники приймають управлінські рішення, які потім затверджує директор. Без певного механізму раціональне прийняття рішення неможливе. Процес вироблення раціональних рішень на ВАТ «Шосткінський хлібокомбінат» складається з етапів:

  •  визначаються цілі підприємства;
  •  виявляються проблеми в процесі досягнення цих цілей;
  •  досліджуються проблеми і ставляться діагнози;
  •  пошук розв’язання проблем;
  •  оцінюються всі альтернативи та вибирається найліпша з них;
  •  узгоджується рішення в організації;
  •  затверджується це рішення;
  •  виконується підготовка до реалізації прийнятого рішення;
  •  здійснюється управління реалізації рішення;
  •  перевіряється ефективність прийнятого рішення.

На ВАТ «Шосткінський хлібокомбінат» використовують змішану форму діловодства: частину операцій роботи з документами (приймання, відправлення, реєстрація) покладено на секретаря референта, а решту операцій (складання документів, їх поточне зберігання, формування справ) виконують структурні підрозділи.

Характеристика сировинної бази ВАТ «Шосткінський хлібокомбінат»

Хлібокомбінат є основним виробником хлібобулочної продукції в регіоні. Маркетингові дослідження дозволяють зробити певні висновки щодо позиції підприємства на ринку.

ВАТ «Шосткінський хлібокомбінат» охоплює 88,8% частки ринку, ВАТ «Ніжинський хлібокомбінат» 6%, ВАТ «Глухівський хлібокомбінат» займає 3,2% частки ринку, а ВАТ «Кролевецький хлібокомбінат»2%. Отже, ВАТ «Шосткінський хлібокомбінат» займає лідируючі позиції на ринку.

В останні роки напрацьована стала система постачання сировини. З таблиці 2.5 видно, що постачання здійснюється з двох джерел, але основним виступає ТОВ «Контакт плюс».

ТОВ «Контакт Плюс» найбільше сільгосппідприємство – виробник продукції рослинництва (основний напрямок – зернові культури) Шосткінського району Сумської області. Крім того, це підприємство має виробничі потужності для переробки зерна – млинний комплекс, тому проводить закупівлю зерна жита та пшениці у інших виробників Шосткінського та прилеглих районів з метою переробки та подальшої реалізації борошна Шосткінському хлібокомбінату.

У травні 2006 року товариство з обмеженою відповідальністю «Контакт плюс» придбало 58,4% акцій ВАТ «Шосткінське хлібоприймальне підприємство», таким чином отримало можливість для збільшення обсягів закупівлі зерна і його належного зберігання і якісної переробки.

Таблиця 2.5

Основні постачальники сировини на ВАТ «Шосткінський хлібокомбінат» 2005-2008 років

Найменування постачальника

Умови розрахунків

Обсяги поставок та їх періодичність

Частка в загальному обсязі

ТОВ

«Контакт плюс»       

По факту поставки / передплата

З750т/рік

щоденно

64,1%

ПП Рябик М.В.

По факту поставки

2100т/рік

щоденно

35,9%

Аналіз виробництва та реалізації продукції хлібокомбінату

Розглянемо склад, структуру, асортимент і якість продукції підприємства в таблицях 2.6, 2.7, 2.8.

Таблиця 2.6

Виробництво видів промислової продукції за 2006 – 2008 роки

Види продукції

Одиниця виміру

За 2006 рік (баз.)

За 2007 рік

За 2008 рік

значення

значення

Абсолютне відхилення

значення

Абсолютне відхилення

Абсолютне відхилення від баз. року

Вироби хлібобулочні:

тонн

7019

7404

385

7528

124

509

хліб житній

тонн

2

2

0

2

0

0

хліб пшеничний

тонн

524

433

- 91

397

- 36

- 127

хліб житньо - пшеничний і пшенично - житній

тонн

4458

4980

522

5047

67

589

вироби булочні

тонн

2035

1989

- 46

2082

93

47

Вироби кондитерські та хлібобулочні інші з доданням підсолоджуючих

речовин

тонн

386

581

195

244

- 337

- 142

Вироби сухарні, печиво та здобні хлібобулочні вироби довготривалого зберігання:

тонн

166,2

135,5

- 30,7

118,5

-17

- 47,7

Хлібці хрусткі, сухарі, хліб для тостів і вироби хрусткі аналогічного типу

тонн

134

74

- 60

83

9

- 51

Пряники і вироби аналогічні, печиво солодке, вафлі

тонн

32,2

61,5

29,3

35,5

- 26

3,3

З таблиці 2.6 видно, що в 2008 році зменшилось виробництво хліба пшеничного на 36 тонн, в порівнянні з 2007 роком, а також на 127 тонн, порівняно з 2006 роком.

Підприємство знизило виробництво хлібобулочних виробів з доданням підсолоджуючих речовин у 2008 році більше, ніж в 2 рази, порівняно з 2007 роком та більше, ніж в 1,5 рази, порівняно з 2006 роком. Загальне виробництво виробів сухарних, печива та здобних хлібобулочних теж скоротилось у 2008 році за рахунок: зниження пряників, печива та вафель на 26 тонн, в порівнянні з 2006 роком та за рахунок зниження хлібців хрустких, сухарів, хлібу для тостів на 51 тонну, в порівнянні з 2007 роком. По всім іншим видам продукції відбулось збільшення виробництва.

Спеціалісти хлібокомбінату постійно працюють над розширенням та оновленням асортименту продукції.

Таблиця 2.7

Асортимент хлібних виробів ВАТ «Шосткінський хлібокомбінат»

у 2007 – 2008 роках

Хліб

Найменування продукції

Вага, кг

Хліб «Придеснянський» подовий

0,750

Хліб «Самарський» формовий

0,640

Хліб «Монастирський» формовий

0,600

Хліб «Зерновий» формовий

0,500

Хліб «Любительський» формовий

0,900

Хліб ржаний діабетичний

0,300

Хліб «Білий формовий»

0,68

Хліб гірчичний формовий

0,450

Хліб 1-й сорт подовий

0,600

Хліб «Красносільський» подовий

0,750

Хліб з висівками подовий 1 сорт

0,600

Хліб «Селянський» з висівками

0,400

Хліб «Княжий» ваговий

1

Продукція масового споживанняхліб "Придеснянський», житнього і пшеничного борошна ,  хліб «Білий формовий», батон "Селянський" з борошна вищого ґатунку, батон пшеничний пропонується покупцеві   нарізаний скибками. Для людей, якi потребують спеціального харчування, виготовляються дiєтичнi та дiабетичнi вироби. Це хлiб з еламiном (для виведення з органiзму токсичних елементiв та радiонуклiдiв), вироби з харчовими волокнами для хворих на цукровий діабет, ожиріння.

Таблиця 2.8

Асортимент булочних виробів ВАТ «Шосткінський хлібокомбінат»

у 2007 – 2008 роках

Булочні вироби

Найменування продукції

Вага, кг

Батон пшеничний

0,465

Батон пшеничний нарізний

0,465

Батон «Селянський» довгий

0,400

Плетінка з маком

0,400

Плетінка з присипкою

0,350

Калач «Ювілейний» здобний

0,500

Рулет «Святковий» з маком

0,500

Рулет «Святковий» з маком

0,250

Завиток з крихтою

0,400

Завиток з повидлом

0,400

Ріжок звичайний

0,300

Каравай «Сувенірний»

1,500

Технологічною лабораторією розроблені нові види хліба: хліб «Княжий» ваговий, хліб «Селянський» з висівками, а також батон «Селянський» довгий і калач «Ювілейний» здобний.

По замовленню випікається каравай «Сувенірний». У 2005 році вперше підприємство розпочало виробництво принципово нового виду хліба – не з борошна, а безпосередньо з зерна, доведеного до стану пророщення. Хліб "Зерновий" створений з метою максимального використання усіх корисних речовин пшениці.

У 2006 році налагоджено виробництво дрібно штучних виробів в асортименті: сайки з родзинками, пиріжки з маком та повидлом, пампушки з часником. 

В сучасних умовах проблема якості виробництва є важливим фактором підвищення рівня конкурентоспроможності підприємства на ринку. Якість визначає престиж і імідж організації.

Система управління якості на підприємстві відповідає міжнародним вимогам ІSO 9001 – 2000. Керівництво підприємства більш за все зосереджує свої зусилля на виробничому факторі, який значною мірою впливає на якість продукції. Тобто, намагається виробляти продукцію з високоякісної сировини та матеріалів, всі операції по можливості виконуються без дефекту.

Аналіз основних засобів та оборотних коштів

Прослідкуємо склад та структуру основних засобів в динаміці за останні роки на підприємстві ВАТ «Шосткінський хлібокомбінат» в таблиці 2.9.

1. Коефіцієнт зносу основних засобів розраховується як відношення суми зносу основних засобів до їх первісної вартості.

На кінець 2006 року цей коефіцієнт = 3010,5 / 7953,9 = 0,38; на кінець 2007 року = 3691,2 / 9762,5 = 0,38; на кінець 2008 року = 4581 / 14183 = 0,32.

У 2008 році відбулось зменшення зносу основних засобів, в порівнянні з двома попередніми роками, що говорить про позитивні зміни.

2. Коефіцієнт придатності основних засобів показує питому вагу основних засобів, які придатні для подальшого використання у процесі виробництва продукції.

На кінець 2006 року коефіцієнт придатності = 1 – 0,38 = 0,62; на кінець 2007 року = 1 – 0,38 = 0,62; на кінець 2008 року = 1 – 0,32 = 0,68.

З розрахунків видно, що технічний стан основних засобів у 2008 році кращий, ніж у 2006 та 2007 роках.

Таблиця 2.9

Склад та структура основних засобів за 20062008 роки

Показник

На кінець 2006 року (база)

На кінець 2007 року

На кінець 2008 року

Абсо-лютна вели-чина,

тис. грн

у % до

підсумку

балансу

Абсо-лютна

вели-чина, тис. грн

у % до підсумку

балансу

Відносне

відхилення, %

Абсо-лютна

вели-чина,

тис.

грн

у % до підсумку

балансу

Відносне

відхилення, %

Відносне відхилення до баз. року, %

Земельні ділянки

Капітальні витрати на поліпшення земель

Будинки, споруди та передавальні пристрої

4344,9

54,63

5212,6

53,39

19,97

7199

50,75

38,11

65,69

Машини та обладнання

2282,7

28,70

2896,7

29,67

26,9

3252

22,93

12,27

42,46

Транспортні засоби

498,9

6,27

701,3

7,18

40,57

2296

16,19

227,4

360,2

Інструментиприлади, інвентар

326,2

4,1

382,4

3,93

17,23

486

3,43

27,09

48.99

Робоча і продуктивна худоба

Багаторічні насадження

Інші основні засоби

501,2

6,3

569,5

5,83

13,63

950

6,7

66,81

89,55

Разом

7953,9

100.0

9762,5

100.0

22,74

14183

100.0

45,28

78,32

3. Коефіцієнт оновлення основних засобів розраховується як відношення вартості основних засобів, які надійшли за звітній період, до їх вартості на кінець цього ж періоду.

На 2006 рік цей коефіцієнт = 853,3 / 7953,9 = 0,11; на 2007 рік = 1808,6 / 9762,5 = 0,19; на 2008 рік = 4546 / 14183 = 0,32.

Значення даного коефіцієнта з кожним роком зростає і говорить про те, що з кожним роком зростає інтенсивність оновлення основних засобів.


4. Коефіцієнт вибуття основних засобів розраховується як відношення вартості основних засобів, які вибули за звітній період, до їх вартості на початок цього періоду. На 2006 та 2007 роки коефіцієнт вибуття = 0; у 2008 році = 125 / 9762 = 0,01.

З розрахунків видно, інтенсивність вибуття основних засобів у 2006 та 2007 роках дорівнює 0, а в 2008 році це значення знаходиться в межах норми, тобто не перевищує значення коефіцієнта оновлення основних засобів.

5. Фондовіддача основних засобів показує, скільки продукції виробляється на 1 грн основних виробничих засобів. В 2006 році показник = 14539,7 / 4790,85 = 3,03 грн/грн і це означає, що 3,03 грн виробленої продукції припадає на 1 грн основних засобів; у 2007 році = 16327,5 / 5507,35 = 2,96 грн/грн, тобто 2,96 грн виробленої продукції припадає на 1 грн основних засобів; у 2008 році = 20846 / 7836,5 = 2,66 грн/грн, отже 2,66 грн виробленої продукції припадає на 1 грн основних засобів.

6. Фондомісткість є оберненим показником до фондовіддачі. В 2006 році фондомісткість = 4790,85 / 14539,7 = 0,33 грн/грн і означає, що 33 копійки основних засобів припадає на 1 грн виробленої продукції; у 2007 році =  5507,35 / 16327,5 = 0,34 грн/грн, тобто 34 копійки основних засобів припадає на 1 грн виробленої продукції; у 2008 році = 7836,5 / 20846 = 0,38 грн/грн, отже 38 копійок основних засобів припадає на 1 грн виробленої продукції.

7. Фондоозброєність основних засобів визначається відношенням середньорічної вартості основних засобів до чисельності промислово-виробничого персоналу. Фондоозброєність у 2006 році = 4790,85 / 257 = 18,64 тис.грн/чол., тобто 18, 64 тисяч гривень припадає на 1 працюючого; у 2007 році = 5507,35 / 272 = 20,25 тис.грн/чол. і це значить, що 20,25 тисяч гривень основних засобів припадає на 1 чоловіка; у 2008 році = 7836,5 / 256 = 30,61 тис.грн/чол., отже 30,61 тисяч гривень припадає на 1 чоловіка.

8. Чиста рентабельність визначається відношенням чистого прибутку до середньорічної вартості основних фондів. У 2006 році чиста рентабельність = 69,9 / 4790,85 *100 = 1,46%; у 2007 році = 724,7 / 5507,35 = 13,16%; у 2008 році підприємство не мало рентабельності, оскільки їх діяльність була збитковою

Розглянемо склад і структуру оборотних засобів підприємства в таблиці 2.10.

З розрахунків видно, що у 2007 році, в порівнянні з 2006 роком скоротилась величина готової продукції, одержаних векселів, дебіторської заборгованості, грошових коштів. У 2008 році, порівняно з 2007 роком, матеріальні запаси скоротились на 1868,9 тис.грн, а в порівнянні з 2006 роком – зросли на 471,4 тисяч грн.

Також у 2008 році відбулось скорочення готової продукції, дебіторської заборгованості зі значеннями аналогічних оборотних засобів в двох попередніх роках. У цьому році скоротилась величина одержаних векселів на 195 тис.грн, порівняно з 2006 роком. Відбулось зниження товарів на 28,5 тис.грн, але в порівнянні з 2007 роком. Загалом, у 2008 році, оборотні засоби підприємства скоротились відносно двох попередніх років.

Таблиця 2.10

Склад і структура оборотних засобів підприємства

ис. грн.)

Показник

На кінець 2006 року

На кінець 2007 року

На кінець 2008 року

Абсолютна величина

Абсолютна величина

Абсолютне

відхилення

Абсолютна величина

Абсолютне

відхилення

Абсолютне

відхилення до баз. року

Матеріальні запаси

586,6

2926,9

2340,3

1058

- 1868,9

471,4

Готова продукція

12,9

11,4

- 1,5

8

- 3,4

- 4,9

Товари

1432,6

1874,5

441,9

1846

- 28,5

413,4

Векселі одержані

765

570

- 195

570

0

- 195

Дебіторська заборгованість загальна

7809,8

7695

- 114,8

4697

- 2998

- 3112,8

Поточні фінансові інвестиції

15,8

15,8

0

16

0,2

0,2

Грошові кошти

130,1

45,2

- 84,9

143

97,8

12,9

Всього

10752,8

13138,8

2386

8338

- 4800,8

- 2414,8

Аналіз трудових ресурсів

За допомогою аналізу чисельності та руху працівників підприємства визначимо забезпеченість підприємства трудовими ресурсами. Розглянемо рух трудових ресурсів підприємства ВАТ «Шосткінський хлібокомбінат» в таблиці 2.11.

З даної таблиці видно, що середньоспискова чисельність працівників на підприємстві в 2007 році зросла на 15 чоловік, порівняно з 2006 роком. В 2008 році показник зменшився, в порівнянні з двома попередніми. В цьому ж році було прийнято працівників на 26 чоловік менше, ніж у 2007 році, але, в порівнянні з 2006 роком, на 6 чоловік більше. У 2007 та 2008 роках не вибуло працівників з причин скорочення штатів, а в 2006 році це значення склало 2 чоловіки. Взагалі, вибуття працівників збільшилось у 2008 році, в порівнянні з минулими роками, на 32 та 43 людини відповідно.

Таблиця 2.11

 Рух працівників на ВАТ «Шосткінський хлібокомбінат»

ол.)

Показник

За 2006

рік (базовий)

За 2007 рік

Абсолютне

відхилення

За 2008 рік

Абсолютне

Відхилення

Абсолютне відхилення від баз. року

Середньоспискова чисельність працівників

257

272

15

256

-16

- 1

Прийнято працівників

43

75

32

49

- 26

6

Вибуло працівників всього, в тому числі:

45

56

11

88

32

43

З причин скорочення штатів

2

-

-2

-

0

- 2

За власним бажанням, звільнено за прогул та інші порушення трудової дисципліни, невідповідність займаній посаді

25

37

12

30

- 7

5

Розрахуємо показники руху трудової сили.

1. Коефіцієнт обороту по прийому розраховується відношенням кількості прийнятого персоналу на роботу до середньоспискової чисельності персоналу. У 2006 році цей коефіцієнт = 43 / 257 = 0,17; у 2007 році = 75 / 272 = 0,28; у 2008 році = 49 / 256 = 0,19.

З розрахунків видно, що найбільше значення цього показника досягнуто в 2007 році.

2. Коефіцієнт обороту по вибуттю розраховується відношенням кількості працівників, які вибули з підприємства на протязі року до середньоспискової чисельності персоналу. В 2006 році показник = 45 / 257 = 0,18; у 2007 році = 56 / 272 = 0,21; у 2008 році = 88 / 256 = 0,34.

Найбільше значення коефіцієнта обороту по вибуттю у 2008 році. Також, з розрахунків видно, що з кожним роком відбувається тенденція до збільшення цього показника.

3. Коефіцієнт плинності кадрів розраховується діленням кількості звільнених працівників за власним бажанням і за порушення трудової дисципліни на середньоспискову чисельність персоналу. В 2006 році коефіцієнт = 25 / 257 = 0,09; у 2007 році = 37 / 272 = 0,14; у 2008 році = 30 / 256 = 0,12.

У 2008 році плинність кадрів зменшилась в порівнянні з 2007 роком, але все одно залишалась більшою, ніж у 2006 році.

4. Коефіцієнт постійності складу персоналу розраховується відношенням кількості працівників, які проробили весь рік до середньоспискової чисельності персоналу. У 2006 році даний показник = (257 – 45) / 257 = 0,82; у 2007 році = (272 – 56) / 272 = 0,79; у 2008 році = (256 – 88) = 0,66.

З розрахунків видно, що цей коефіцієнт має тенденцію до зменшення з кожним наступним роком, що є негативним явищем.

Важливо також проаналізувати ефективність використання трудових ресурсів, що залежить безпосередньо від використання робочого часу. Розглянемо використання робочого часу працівників підприємства в таблиці 2.12.

Таблиця 2.12

Баланс робочого часу  на ВАТ «Шосткінський хлібокомбінат»

-год)

Показник

За 2006 рік

За 2007 рік

За 2008 рік

Абсолютне значення

У % до номінального фонду

Абсолютне значення

У % до номінального фонду

Абсолютне значення

У % до номінального фонду

Максимально можливий фонд робочого часу

512715

100

544544

100

514816

100

Основна і додаткова відпустки

38246

7,46

38864

7,14

39131

7,6

Тимчасова непраце-здатність

22456

4,38

24928

4,58

20488

3,98

Навчальні відпустки та інші неявки

2787

0,54

3176

0,58

3335

0,65

Невиходи з дозволу адміністрації

-

-

-

-

-

-

Неявки у зв’язку з переведенням на скорочений робочий тиждень

2610

0,51

13291

2,44

14686

2,85

Простої, прогули та масові невиходи

-

-

-

-

-

-

Корисний фонд робочого часу

446616

87,11

464285

85,26

437176

84,92

 

З даної таблиці видно, що корисний фонд робочого часу в 2006 році становить 87,11%, у 2007 році – 85,26%, а в 2008 році – 84,92%. Можемо прослідкувати незначне зменшення цього показника з кожним роком. Тимчасова непрацездатність знизилась у 2008 році, в порівнянні з двома попередніми роками. Також на підприємстві не існує прогулів та простоїв і невиходів з дозволу адміністрації. З кожним роком збільшуються неявки у зв’язку з переведенням на скорочений робочий тиждень. У 2007 та 2008 роках вони збільшились на 1,93 та 2,34 п.п. відповідно, порівняно з 2006 роком.

Одними із головних узагальнюючих показників діяльності будь-якого підприємства є показники продуктивності праці, які характеризують якісний бік використання робочої сили. Розглянемо рівень та динаміку продуктивності праці в таблиці 2.13.

Таблиця 2.13

Рівень  та динаміка продуктивності праці на

ВАТ «Шосткінський хлібокомбінат»

Показник

Одиниця виміру

За 2006 рік (база)

За 2007 рік

Абс.

Відхи-лення

За 2008 рік

Абс.

Відхи-лення

Абс.

Відхилення від бази

Обсяг продукції в порівняльних цінах

тис. грн

14539,7

16327,5

1787,8

18451,6

2124,1

3911,9

Середньооблікова

чисельність ПВП

чол

257

272

15

256

- 16

- 1

Середньорічний виробіток

тис.грн / чол

56,57

60,03

3,46

72,08

12,05

15,51

Загальна кількість людино-годин за звітний період

л-год

487649

506325

18676

479642

-26683

- 8007

Середньо-годинний виробіток 1 працівника

тис.грн. / л-год

0,029

0,032

0,003

0,038

0,006

0,009

З даної таблиці  видно, що виробіток на 1 працівника в 2006 році склав 56,57 тис.грн, у 2007 році – 60,03 тис.грн, а в 2008 році – 72,08 тис.грн.

Це говорить про підвищення ефективності діяльності працівників та підприємства в цілому.

Розглянемо динаміку середньої заробітної плати на підприємстві в таблиці 2.14.

З наведеної нижче таблиці видно, що фонд заробітної плати з кожним роком зростав. Середньомісячна заробітна плата 1 працівника збільшилась на 529 грн, порівняно з 2006 роком, а в порівнянні з 2007 роком, збільшилась на 360,4 грн. Це є позитивною тенденцією до підвищення соціальних стандартів працівників підприємства і постійного зростання їх заробітної плати.

Таблиця 2.14

Динаміка середньої заробітної плати

на ВАТ «Шосткінський хлібокомбінат»

Показник

Одиниця виміру

За 2006 рік (база)

За 2007 рік

Абс.

Відхи-лення

За 2008 рік

Абс.

Відхи-лення

Абс.

Відхилення від бази

Обсяг продукції в порівняльних цінах

тис. грн

14539,7

16327,5

1787,8

18451,6

2124,1

3911,9

Середньооблікова

чисельність ПВП

чол

257

272

15

256

- 16

- 1

Фонд заробітної плати

тис. грн

2408,5

3099,4

690,9

4026,2

926,8

1617,7

Середньорічна заробітна плата 1 працівника

тис. грн

9,372

11,395

2,023

15,727

4,332

6,355

Середньомісячна заробітна плата 1 працівника

грн

781

949,6

168,6

1310

360,4

529

Аналіз витрат та собівартості продукції на підприємстві

Розглянемо витрати на виробництво продукції за економічними елементами в таблиці 2.15.

Таблиця 2.15

Витрати на виробництво за економічними елементами за 2006 – 2008 роки

ис. грн.)

Елемент витрат

За 2006 рік (база)

За

2007 рік

Абсолютне

Відхилення

За

2008 рік

Абсолютне

Відхилення

Відхилення від бази

Матеріальні затрати

8954

10485,6

1531,6

14077

3591,4

5123

Витрати на оплату праці

2441,2

3138,5

697,3

4146

1007,5

1704,8

Відрахування

на соціальні заходи

902,5

1159,1

256,6

1538

378,9

635,5

Амортизація

548,2

684,4

136,2

921

236,6

372,8

Інші операційні витрати

1360,1

1313,5

- 46,6

1261

- 52,5

- 99,1

Разом

14206

16781,1

2575,1

21943

5161,9

7737

З таблиці 2.15 видно, що з кожним роком загальна сума операційних витрат з кожним роком зростає.

В структурі витрат з кожним наступним роком зменшувались інші операційні витрати: у 2007 році вони зменшились на 46,6 тисяч гривень, в порівнянні з попереднім, в 2008 році – на 52,5 тисяч гривень, порівняно з 2007 роком.

Матеріальні витрати збільшились у 2008 році, в порівнянні з 2007 та 2006 роком, відповідно на 3591,4 та 5123 тисяч гривень, витрати на оплату праці збільшились на 1007,5 та 1704,8 тисяч гривень, порівняно з двома минулими роками. Різниця відрахувань на соціальні заходи між 2008 роком та 2007 роком склала 378,9 тисяч гривень. Різниця цього ж елемента витрат між 2008 та 2006 роками склала 635,5 тисяч гривень.

Економічний аналіз витрат на виробництво і собівартості продукції є важливим інструментом управління витратами, що дозволяє надати узагальнюючу оцінку ефективності використання ресурсів і визначити резерви збільшення прибутку та зниження ціни одиниці продукції.

Розглянемо калькуляцію планової собівартості деяких хлібобулочних виробів в таблицях 2.16, 2.17, та 2.18.

Таблиця 2.16

Калькуляція виробництва хліба Придеснянського

на початок 2009 року

Найменування статей

Станом на 03.02.2009 року

Ціна борошна за тонну без ПДВ

хліб Придеснянський подовий, 0,75

суміш борошна 40% 1г або 2 г та 60% житнього

Кількість в кг

сума

Борошно 1 ґатунку

борошно 2 ґатунку

Житнє борошно

1375

1233,3

1225

145,77

145,77

437,32

200,43

179,78

535,72

Разом борошна

915,93

Інша сировина:

Ціна 1 кг

На 100 кг борошна

На 1 тонну

Сума

Вода

2,93

87%

0,634

1,86

Сіль

0,21579

1,6

11,66

2,52

Дріжджі пресовані

4,65

0,5

3,64

16,93

Поліпшувач фунгаміл

«Супер АХ»

131,55

0,008

0,0583

7,67

Олія

6,667

На змащування

0,8

5,33

Разом інша сировина

34.31

Транспортні витрати на доставку борошна

17,19

Сировина та матеріали

967,43

Паливо

346,04

Заробітна плата

97,08

Відрахування на соцстрах

36,00

Загально виробничі витрати

465,02

Виробнича собівартість

1911,57

Адміністративні витрати

147,22

Фінансові витрати

106,79

Витрати на збут

217,63

Повна собівартість

2383,21

Таблиця 2.17

Калькуляція виробництва хліба Придеснянського

на початок 2010 року

Найменування статей

Станом на 19.02.2010 року

Ціна борошна за тонну без ПДВ

хліб Придеснянський подовий, 0,75

суміш борошна 40% 1г або 2 г та 60% житнього

Кількість в кг

сума

Борошно 1 ґатунку

борошно 2 ґатунку

Житнє борошно

1666,67

1500

1250

145,77

145,77

437,32

242,95

218,66

546,65

Разом борошна

1008,26

Інша сировина:

Ціна 1 кг

На 100 кг борошна

На 1 тонну

Сума

Вода

2,93

87%

0,634

1,86

Сіль

0,21579

1,6

11,66

2,52

Дріжджі пресовані

4,95

0,5

3,64

16,93

Поліпшувач фунгаміл

«Супер АХ»

131,05

0,008

0,0583

7,67

Олія

8,10

На змащування

0,8

5,33

Разом інша сировина

36,54

Транспортні витрати на доставку борошна

17,19

Сировина та матеріали

1061,99

Паливо

346,04

Заробітна плата

97,08

Відрахування на соцстрах

36,00

Загально виробничі витрати

499,50

Виробнича собівартість

2040,61

Адміністративні витрати

158,13

Фінансові витрати

114,71

Витрати на збут

233,77

Повна собівартість

2547,22

З таблиць 2.16 та 2.17 видно, що повна собівартість хліба Придеснянського на початок 2009 року на 1 тонну склала 2383,21 грн, а на початок 2010 року – 2547,22 грн. Отже, виробництво цього виду хліба на 1 тонну за рік подорожчало на 164,01 грн.

Це відбулось за рахунок подорожчання ціни всіх видів борошна, майже на 2 гривні подорожчала олія, відбулось незначне збільшення ціни пресованих дріжджів.

Загальновиробничі витрати зросли на 34,48 гривень. Відбулось збільшення адміністративних витрат на 10,91 гривень, фінансових витрат – 7,92 гривні. Витрати на збут збільшились на 16,14 гривень.

Проаналізуємо структуру витрат на виробництво хліба Придеснянського за даними таблиць 2.18 та 2.19.

Таблиця 2.18

Структура витрат на виробництво хліба Придеснянського

станом на початок 2009 року

Найменування статей

Значення, тис.грн

Питома вага, %

Сировина та матеріали

967,43

40,59

Паливо

346,04

14,52

Заробітна плата

97,08

4,07

Відрахування на соціальне страхування

36,00

1,51

Загально виробничі витрати

465,02

19,51

Адміністративні витрати

147,22

6,18

Фінансові витрати

106,79

4,49

Витрати на збут

217,63

9,13

Всього

2383,21

100%

Графічне зображення структури витрат хліба Придеснянського станом на початок 2009 року представлено на рисунку 2.3.

Рис. 2.3. Структура витрат на виробництво хліба Придеснянського

станом на початок 2009 року

За даними таблиці 2.18 можна зробити висновок, що найбільшу питому вагу у структурі витрат на виробництво хліба Придеснянського станом на 2009 рік займають витрати на сировину та матеріали (40,59%), а найменшу питому вагу мають відрахування на соціальне страхування (1,51%). Досить велику частку мають витрати на паливо (14,5%) та загально виробничі витрати (19,5%).

Таблиця 2.19

Структура витрат на виробництво хліба Придеснянського

станом на початок 2010 року

Найменування статей

Значення, тис.грн

Питома вага, %

Сировина та матеріали

1061,99

41,69

Паливо

346,04

13,59

Заробітна плата

97,08

3,81

Відрахування на соціальне страхування

36,00

1,41

Загально виробничі витрати

499,50

19,6

Адміністративні витрати

158,13

6,21

Фінансові витрати

114,71

4,5

Витрати на збут

233,77

9,18

Всього

2547,22

100%

Графічне зображення структури витрат на виробництво хліба Придеснянського станом на початок 2010 року представлено на рисунку 2.4.

Рис 2.4. Структура витрат на виробництво хліба Придеснянського

станом на початок 2010 року

З розрахунків можна зробити висновок, що структура витрат на виробництво хліба Придеснянського станом на початок 2010 року залишається аналогічною. Зменшення питомої ваги відбулось по таким статтям: паливо (майже на 1 п.п.), заробітна плата (на 0,26 п.п.).

З таблиці 2.20 видно, що собівартість пшеничних батонів на початок 2010 року становила 3715,78 грн, а на початку 2009 року вона була 3380,28. Отже, за рік виробництво батонів подорожчало на 335,5 грн.

На це вплинуло подорожчання основної та допоміжної сировини в загальній сумі на 436,8 гривень. Відбулось незначне збільшення вартості олії (на 1,62 гривні), маргарину (на 25 копійок), борошна (майже на 30 копійок). Також, за рік дуже сильно подорожчав цукор – на 5,33 гривні.

При цьому знизились адміністративні витрати (на 18,75 гривень), витрати на збут (на 26,32 гривень) та загально виробничі витрати (на 56, 24 гривень).

Незмінними залишились витрати підприємства на заробітну плату працівникам, а також транспортні витрати на доставку борошна.

Таблиця 2.20

Калькуляція виробництва батонів Пшеничних на початок 2009–2010 рр.

Найменування

Вартість

Батони Пшеничні 0,455 станом на 03.02.2010 року

Вартість

Батони Пшеничні 0,455 станом на 19.02.2009 року

Норма

Кількість

Сума

Норма

Кількість

Сума

Борошно пшеничне вищого  гатунку

1,83333

100%

750,75

1376,37

1,54

100%

750,75

1156,91

Допоміжна сировина:

Вода

2,93

60%

0,450

1,32

2,93

60%

0,450

1,32

Сіль

0,2158

1,5

11,261

2,43

0,21579

1,5

11,261

2,43

Дріжджі пресовані

4,95

1,5

11,261

55,74

4,65

1,5

11,261

52,36

Олія

8,1

0,8

6,48

6,67

0,8

5,34

Олія в тісто

8,1

1

7,508

60,81

6,670

1

7,508

50,08

Цукор

7,75

5

37,54

290,92

2,4167

5

37,54

90,72

Маргарин

7,17

1

7,51

53,83

6,92

1

7,51

51,95

Ацетат кальцію

17,55

0,125

0,938

16,47

17,55

0,125

0,938

16,47

Аскорбінова кислота

166,67

0,005

0,038

6,26

166,67

0,005

0,038

6,26

Разом допоміжної сировини

494,26

276,92

Транспортні витрати на борошно

17,7

17,7

Всього сировина та матеріали

1888,33

1451,53

Паливо

346,04

346,04

Заробітна плата

229,92

229,92

Відрахування на соц.страх

85,25

85,25

Загально виробничі витрати

499,5

555,74

Виробнича собівартість

3049,05

2668,48

Адміністративні

витрати

432,96

451,71

Витрати на збут

233,77

260, 09

Повна собівартість

3715,78

3380,28

Проаналізуємо структуру витрат на виробництво Пшеничних батонів за даними таблиць 2.21 та 2.22.

З таблиці 2.21 видно, що найменшу питому вагу в структурі витрат мають відрахування на соціальне страхування (2,5%).

Таблиця 2.21

Структура витрат на виробництво батону Пшеничного

на початок 2009 року

Найменування статей

Значення, тис.грн

Питома вага, %

Сировина та матеріали

1451,53

42,94

Паливо

346,04

10,24

Заробітна плата

229,92

6,9

Відрахування на соціальне страхування

85,25

2,52

Загально виробничі витрати

555,74

16,44

Адміністративні витрати

451,71

13,36

Витрати на збут

260, 09

7,69

Всього

3380,28

100%

Найбільшу питому вагу в структурі витрат на виробництво батону Пшеничного станом на початок 2009 року займають: сировина та матеріали (майже 43%), адміністративні витрати (13%), загально виробничі витрати (майже 16,5%). Порівняно з виробництвом хліба Придеснянського в структурі витрат на виробництво батону Пшеничного більшу частку займають адміністративні витрати.

Графічне зображення структури витрат на виробництво батону Пшеничного станом на початок 2009 року представлено на рисунку 2.5.

Рис 2.5. Структура витрат на виробництво батону Пшеничного

станом на початок 2009 року

Таблиця 2.22

Структура витрат на виробництво батону Пшеничного

на початок 2010 року

Найменування статей

Значення, тис.грн

Питома вага, %

Сировина та матеріали

1888,33

50,82

Паливо

346,04

9,32

Заробітна плата

229,92

6,19

Відрахування на соціальне страхування

85,25

2,29

Загально виробничі витрати

499,5

13,44

Адміністративні витрати

432,96

11,65

Витрати на збут

233,77

6,29

Всього

3715,78

100%

Графічне зображення структури витрат на виробництво батону Пшеничного станом на початок 2010 року представлено на рисунку 2.6.

Рис 2.6.Структура витрат на виробництво батону Пшеничного  

станом на початок 2010 року

На початок 2010 року в структурі витрат на виробництво батону Пшеничного також переважають витрати на сировину і матеріали, загально виробничі та адміністративні витрати. Але, питома вага останніх двох статей зменшилась відповідно на 2 та 3 п.п. Відбулось незначне зменшення питомої ваги палива, заробітної плати, витрат на збут.

Отже, з розрахунків видно, що найбільшу питому вагу в структурі витрат на виробництво продукції займають витрати на сировину та матеріали, а також енерговитрати. Тому, в третьому розділі будуть запропоновані заходи для зниження цих статей витрат.

Кінцевим фінансовим результатом діяльності підприємства є величина прибутку (збитку), яка обчислюється на основі суми доходу і поточних витрат, пов’язаних з його отриманням. Рівень показників фінансових результатів діяльності підприємства наведений в таблиці 2.23.

З даної таблиці видно, що за 2007 рік всі показники прибутку підвищились, в порівнянні з 2006 роком. Чистий прибуток склав 724,7 тисяч гривень, він збільшився майже в 10,5 разів. Це стало можливим за рахунок змншення адміністративних та інших витрат, збільшення фінансових доходів.

Діяльність підприємства у 2008 році була збитковою. Чистий збиток в цьому році склав 345 тисяч гривень. На це негативно вплинуло те, що в 2008 році підприємство не отримало фінансових доходів, а при цьому зросли його фінансові втрати. Отже, діяльність підприємства у 2008 році не є рентабельною.

Собівартість реалізованої продукції знизилась у 2008 році на 2367,1 тисячу гривень, порівняно з 2007 роком та підвищилась на 4879 тисяч гривень, в порівнянні з 2006 роком.

Проаналізуємо показники рентабельності підприємства.

Рентабельність – це відносний показник прибутку, який відображає відношення отриманого ефекту (доходу, прибутку) з наявними або використаними ресурсами. Рентабельним є такий стан діяльності, коли протягом певного періоду грошові надходження компенсують понесені витрати, створюється  і накопичується прибуток. Протилежним станом є збитковість, коли грошові надходження не компенсують понесені витрати.

Таблиця 2.23

 Показники фінансових результатів діяльності підприємства  

ВАТ «Шосткінський хлібокомбінат»

ис.грн.)

Показник

За 2006

рік (базовий)

За

2007

рік

Абс.

Відхи-лення

За 2008 рік

Абс.

Відхи-лення

Абс.

Відхилення від баз. року

Дохід від реалізації продукції

25477,9

35837,9

10360

34918

919,9

9440,1

ПДВ

3585,4

5292,8

1707.4

5819

526,2

2233,6

Собівартість реалізованої продукції

17717

24963,1

7246,1

22596

- 2367,1

4879

Чистий дохід від реалізації продукції

21892,5

30545,1

8652,6

29099

- 1446,1

7206,5

Валовий прибуток

4175,5

5582

1406,5

6503

921

2327,5

Адміністративні витрати

1443

1092,2

- 350,8

1309

216,8

- 134

Витрати на збут

2300,7

2723,3

422,6

3908

1184,7

1607,3

Інші операційні витрати

-

221,5

221.5

82

- 139,5

82

Операційний прибуток (збиток)

431,8

1545

1113,2

1204

- 341

772,2

Фінансові доходи

-

654,9

654,9

-

- 654,9

-

Фінансові витрати

-

1095,9

1095,9

1245

149,1

1245

Інші витрати

180,9

151,5

- 29,4

138

- 13,5

- 42,9

Прибуток (збиток) до оподаткування

250,9

952,7

701,8

- 179

- 1131,7

- 429

Податок на прибуток

181

228

47

166

- 62

- 15

Прибуток від звичайної діяльності

69,9

724,7

4,8

- 345

- 1069,7

- 414,9

Надзвичайні доходи

-

-

-

-

-

-

Надзвичайні витрати

-

-

-

-

-

-

Податок з надзвичайного прибутку

-

-

-

-

-

-

Чистий прибуток (збиток)

69,9

724,7

654,8

-345

- 1069,7

- 414,9

Показники рентабельності хлібокомбінату представлені в таблиці 2.24

Таблиця 2.24

Відносні показники ефективності діяльності за 2006 – 2008 роки

Показники

Одиниця виміру

За 2006 рік

(база)

За 2007 рік

Абсолютне

відхилення

 

За 2008 рік

Абсолютне

Відхилення

Абс.

Відхилення від бази

1

Re продукції

%

23,57

22,36

-1,21

28,78

6,42

5,21

2

Re операційної діяльності

%

2,01

5,33

3,32

4,32

- 1,01

2,31

3

Re звичайної діяльності

%

1,16

3,15

1,99

-

- 3,15

- 1,16

4

Re господарської  діяльності

%

1,16

3,15

1,99

-

- 3,15

- 1,16

5

К пориття виробничих витрат

-

1,23

1,22

- 0,01

1,28

0,06

0,05

6

К окупності виробничих витрат

-

0,81

0,82

0,01

0,78

- 0,04

- 0,03

7

Re підприємства

%

5,18

4,05

- 1,13

-

- 4,05

- 5,18

8

Re власного капіталу

%

4,03

14,4

10,37

-

- 14,4

- 4,03

9

Re залученого капіталу

%

3,45

8,43

4,98

-

- 8,43

- 3,45

10

Re перманентного капіталу

%

4,03

14,4

10,37

-

- 4,03

6,34

11

Re необоротних активів

%

4,92

15,96

11,04

-

- 15,96

- 4,92

12

Re оборотних активів

%

2,98

7,98

5

-

- 2,98

2,02

13

К покриття активів

-

1,62

1,7

0,08

1,51

- 0,19

- 0,11

14

К окупності активів

-

0,62

0,59

- 0,03

0,66

0,07

0,04

15

К покриття власного капіталу

-

3,51

4,62

1,11

6,79

2,17

3,28

16

К окупності власного капіталу

-

0,28

0,22

- 0,06

0,15

- 0,07

- 0,13

17

Валова Re продажу

%

19,07

18,27

- 0,8

22,35

4,08

3,28

18

Чиста Re продажу

%

0,32

2,37

2,05

-

- 2,37

- 0,32

19

Reдоходу від операційної діяльності

%

1,97

5,06

3,09

4,14

- 0,92

2,17

1. Рентабельність продукції розраховується як співвідношення валового прибутку від продажу до собівартості реалізованої продукції.

Рентабельність продукції у 2006 році = 4175,5 / 17717 * 100% = 23,57%;

в 2007 році  = 5582 / 24963 * 100% = 22,36%; в 2008 році = 6503 / 22596 * 100% = 28,78%.                     

Отже, підприємство отримало в 2006 році 0,23 гривні валового прибутку з 1 гривні понесених витрат, в 2007 році – 0,22 гривні валового прибутку з 1 грн понесених витрат, в 2008 році – 0,28 гривень валового прибутку з 1 грн понесених витрат.

2. Рентабельність операційної діяльності підприємства розраховується як співвідношення фінансового результату від операційної діяльності до операційних витрат.

Рентабельність операційної діяльності у 2006 році = 431,8 / (17717 + 1443 + 2300,7) * 100% = 2,01%; в 2007 році = 1545 / (24963,1 + 1092,2 + 2723,3 + 221,5) * 100% = 5,33%; в 2008 році = 1204 / (22596 + 1309 + 3908 + 82) * 100% = 4,32%.

В 2007 році рентабельність операційної діяльності збільшилась на 3,32 п.п., порівняно з 2006 роком, і зменшилась на 1,01 п.п. у 2008 році. Показник показує, що у 2006 році отримано 0,02 гривні прибутку від операційної діяльності з 1 грн операційних витрат, у 2007 – 0,053 гривні, у 2008 – 0,043 гривні.

3. Рентабельність звичайної діяльності показує скільки прибутку отримано від звичайної діяльності з 1 грн звичайних витрат і розраховується як співвідношення фінансового результату від звичайної діяльності до витрат від звичайної діяльності.

Рентабельність від звичайної діяльності у 2006 році = 250,9 / (17717 + 1443 + 2300,7 + 180,9) * 100% = 1,16%; в 2007 році  = 952,7 / (24963,1 + 1092,2  + 2723,3 +221,5 + 1095,7 + 151,5) * 100% =  3,15%; в 2008 році підприємство не мало рентабельності від звичайної діяльності, оскільки кінцевий результат цієї діяльності був збитковим.

В 2007 році рентабельність від звичайної діяльності збільшилась майже на 2 п.п., порівняно з 2006 роком. З розрахунків видно, що в 2006 році отримано 0,01 грн прибутку від операційної діяльності з 1 гривні звичайних витрат, а в 2007 році – 0,03 гривні.

4. Рентабельність господарської діяльності підприємства розраховується як відношення загального фінансового результату від звичайної діяльності до витрат підприємства.

Рентабельність господарської діяльності у 2006 році = 250,9 / (17717 + 1443 + 2300,7 + 180,9) * 100% = 1,16%; в 2007 році = 952,7 / (24963,1 + 1092,2  + 2723,3 +221,5 + 1095,7 + 151,5) * 100% =  3,15%; в 2008 році підприємство працювало зі збитком.

Показник показує, що у 2006 році отримано 0,01 грн прибутку від господарської діяльності з 1 гривні загальних витрат, а в 2007 році – 0,03 гривні.

5. Коефіцієнт покриття виробничих витрат розраховується як відношення  чистого доходу до собівартості реалізованої продукції.

Коефіцієнт покриття виробничих витрат у 2006 році = 21892,5 / 17717 = 1,23; в 2007 році = 30545,1 / 24963,1 = 1,22; в 2008 році = 29099 / 22596 = 1,28.

З розрахунків видно, що в 2007 році, порівняно з попереднім, показник зменшився на 0,01, але в 2008 році збільшив своє значення на 0,06.

6. Коефіцієнт окупності виробничих витрат, показує величину витрат, яка здійснюється для того, щоб отримати 1 грн чистого доходу і є оберненим до коефіцієнта покриття виробничих витрат.

Коефіцієнт окупності виробничих витрат у 2006 році = 17717 / 21892,5 = 0,81; в 2007 році = 24963,1 / 30545,1 = 0,82; в 2008 році = 22596 / 29099 = 0,78.

Цей показник зменшився у 2008 році, в порівнянні з 2007 роком, що є позитивною тенденцією.

7. Рентабельність підприємства – це відношення чистого прибутку підприємства до середньорічної вартості активів підприємства. Цей показник показує величину чистого прибутку, яка припадає на 1 грн. активів.

У 2006 році рентабельність підприємства = 69,9 / ((10866,4 + 16149) / 2) * 100% = 5,18%; в 2007 році = 724,7 / ((16149 + 19682,7) / 2) * 100% = 4,05%;

в 2008 році підприємство працювало зі збитком.

В 2007 році рентабельність підприємства знизилась на 1,13 п.п., в порівнянні з 2006 роком.

8. Рентабельність власного капіталу показує, який прибуток приносить кожна інвестована власниками капіталу грошова одиниця. Розраховується як відношення прибутку до оподаткування до середньорічної вартості власного капіталу.

Цей показник у 2006 році = 250,9 / ((6199,4 +6260) / 2) * 100% = 4,03%; в 2007 році = 952,7 / ((6260 + 6974,1) / 2) * 100% = 14,4%; в 2008 році підприємство працювало зі збитком.

З розрахунків видно, що в 2007 році цей показник значно збільшився, в порівнянні з попереднім.

9. Рентабельність залученого капіталу розраховується відношенням прибутку до оподаткування до середньорічної вартості залученого капіталу.

Рентабельність залученого капіталу у 2006 році = 250,9 / ((4667 + 9889) / 2) * 100% = 3,45% і показує, що на 1 грн залученого капіталу припадає 0,03 грн прибутку. У 2007 році = 952,7 / ((9889 + 12708,6) / 2) * 100% = 8,43%, показує, що на 1 грн залученого капіталу припадає 0,08 грн прибутку. У 2008 році підприємство працювало зі збитком.

10. Рентабельність перманентного капіталу розраховується як відношення прибутку до оподаткування до середньорічної вартості власного капіталу і показує величину прибутку, яка припадає на 1 грн власного капіталу та довгострокових зобов’язань.

Розрахунки цього показника аналогічні розрахункам показника рентабельність власного капіталу і дорівнюють у 2006 році – 4,03%, в 2007 – 14,4%, в 2008 підприємство працювало зі збитком.

11. Рентабельність необоротних активів, показує величину прибутку, яка припадає на 1 грн необоротних активів. Цей показник у 2006 році = 250,9 / (( 4800,1 + 5396,2) / 2) * 100% = 4,92%; в 2007 році = 952,7 / ((5396,2 / 6543,9) / 2) * 100% = 15,96%.

Спостерігаємо значне збільшення показника в 2007 році, порівняно з попереднім роком, завдяки значному збільшенню як прибутку, так і необоротних активів. В 2008 році підприємство працювало зі збитком.

12. Рентабельність оборотних активів розраховується як відношення прибутку до оподаткування до середньорічної вартості оборотних активів.

У 2006 році рентабельність оборотних активів = 250,9 / ((6066,3 + 10752,8) / 2) * 100% = 2,98%, показує що на 1 грн оборотних активів припадає майже 0,03 грн прибутку. У 2007 році = 952,7 / ((10752,8 + 13138,8) / 2) * 100% = 7,98% і показує, що майже 0,08 грн прибутку припадає на 1 грн оборотних активів. У 2008 році підприємство працювало зі збитком.

13. Коефіцієнт покриття активів розраховується як відношення чистого доходу до середньорічної вартості активів підприємства.

У 2006 році цей показник = 21892,5 / ((10866,4 + 16149) / 2) = 1,62; в 2007 році = 30545,1 / ((16149 + 19682,7) / 2) = 1,7; в 2008 році = 29099 / ((19682 + 18913) / 2) = 1,51.

В 2007 році відбулось збільшення показника, в порівнянні з попереднім, а вже в 2008 році показник зменшився на 0,19, що негативно позначається на діяльності підприємства.

14. Коефіцієнт окупності активів обернений до коефіцієнта покриття активів, тобто розраховується відношенням середньорічної вартості активів до чистого доходу.

Коефіцієнт окупності активів у 2006 році = ((10866,4 + 16149) / 2) / 21892,5 = 0,62; в 2007 році = ((16149 + 19682) / 2) / 30545,1 = 0,59; в 2008 році = ((19682 + 18913) / 2) / 29099 = 0,66.

Незначне зменшення цього показника спостерігається в 2007 році, в порівнянні з 2006 роком, але в 2008 він зріс, що є негативним явищем.

15. Коефіцієнт покриття власного капіталу розраховується як відношення чистого доходу до середньорічної вартості власного капіталу підприємства. В 2006 році цей показник = 21892,5 / ((6199,4 + 6260) / 2) = 3,51; в 2007 році = 30545,1 / ((6260 + 6974) / 2) = 4,62; в 2008 році = 29099 / ((6974 + 1596) / 2) = 6,79.

З розрахунків видно, що відбувається тенденція до збільшення цього показника.

16. Коефіцієнт окупності власного капіталу обернений до коефіцієнта покриття власного капіталу, показує величину власного капіталу, яка припадає на 1 грн чистого доходу. В 2006 році коефіцієнт окупності власного капіталу = ((6199,4 + 6260) / 2) / 21892,5 = 0,28; в 2007 році = ((6260 + 6974) / 2) / 30545,1 = 0,22; в 2008 році = ((6974 + 1596) / 2) / 29099 = 0,15.

Показник з кожним роком зменшується, що є позитивним для підприємства.

17. Валова рентабельність продажу показує розмір валового прибутку, що отримується з 1 грн чистого доходу і розраховується як відношення валового прибутку до чистого доходу. Валова рентабельність у 2006 році = 4175,5 / 21892,5 * 100% = 19,07%; в 2007 році = 5582 / 30545,1 *100% = 18,27%; в 2008 році = 6503 / 29099 * 100% = 22,35%.

Валова рентабельність в 2008 році більша, ніж в двох попередніх роках, незважаючи на те, що в 2007 році відбулось незначне зменшення цього показника.

18. Чиста рентабельність продажу розраховується як відношення чистого прибутку до чистого доходу. У 2006 році цей показник = 69,9 / 21892,5 * 100% = 0,32%, означає що з 1 грн чистого доходу від реалізації продукції отримали 0,003 грн чистого прибутку; в 2007 році = 724,7 / 30545,1 * 100% = 2,37%, означає що з 1 грн чистого доходу від реалізації продукції отримали 0,02 грн чистого прибутку; в 2008 році підприємство працювало зі збитком.

19. Рентабельність доходу від операційної діяльності розраховується відношенням фінансового результату від операційної діяльності до доходів від операційної діяльності. У 2006 році цей показник = 431,8 / 21892,5 * 100%  = 1,97%; в 2007 році = 1545 / 30545,1 * 100% = 5,06%; в 2008 році = 1204 / 29099 * 100% = 4,14%

За 2008 рік відбулось зменшення показника на 0,92 п.п. порівняно з 2007 роком.    

2.3 Аналіз фінансового стану хлібокомбінату

Оцінка ліквідності підприємства

Ліквідність – це здатність підприємства перетворити свої активи в грошові кошти для покриття боргових зобов’язань.

Значення показників ліквідності представлені в таблиці 2.25.

1. Коефіцієнт поточної ліквідності дає загальну оцінку ліквідності активів, показуючи скільки гривень поточних активів підприємства доводиться на 1 гривню поточних зобов’язань.

Якщо поточні активи перевищують по величині поточні зобов’язання, підприємство може розглядатися як успішно функціонуюче. Для цього коефіцієнта рекомендоване значення більше 2.

Коефіцієнт поточної ліквідності на кінець 2006 року = 10752,8 / 9889 = 1,08; на кінець 2007 року = 13138,8 / 12708,6 = 1,03; на кінець 2008 року = 13139 / 12708 = 1,03.

З розрахунків видно, що підприємство ледве покриває поточні зобов’язання і в змозі своєчасно погашати борги, а в 2007 та в 2008 роках показник зменшився незначно, але тенденція до зменшення є негативною. Також коефіцієнт ще не досягає 2.

Таблиця 2.25

Показники ліквідності підприємства за 2006 – 2008 роки

Показник

На кінець 2006 року

На кінець 2007 року

На кінець 2008 року

значення

значення

Абсолютне відхилення

значення

Абсолютне відхилення

Абсолютне відхилення від баз. року

Коефіцієнт поточної ліквідності

1,08

1,03

- 0,05

1,03

0

- 0,05

Коефіцієнт швидкої ліквідності

0,77

0,52

- 0,25

1,42

0,9

0,65

Коефіцієнт абсолютної ліквідності

0,01

0,005

- 0,005

0,06

0,055

0,05

Робочий капітал

863,8

430,2

- 433,6

5577

5146,8

4713,2

2. Коефіцієнт швидкої ліквідності показує, яка частина поточних зобов’язань може бути погашена не тільки за рахунок грошових коштів, але й за рахунок очікуваних фінансових надходжень. Значення цього коефіцієнта повинно бути більше за 1.

Коефіцієнт швидкої ліквідності на кінець 2006 року = (7491,9 + 130,1) / 9889 = 0,77, тобто 0,77 грн швидко ліквідних активів припадає на 1 грн поточних зобов’язань; на кінець 2007 року = (6549,6 + 45,2) / 12708,6 = 0,52 грн швидко ліквідних активів припадає на 1 грн поточних зобов’язань; на кінець 2008 = (3781 + 143) / 2761 = 1,42. Показник збільшився в 2008 році в порівнянні з двома попередніми і говорить про те, що 1,42 грн швидко ліквідних активів припадає на 1 грн поточних зобов’язань.

3. Коефіцієнт абсолютної ліквідності показує, яка частина поточних зобов’язань може бути погашена негайно. Показник на кінець 2006 року = (15,8 + 130,1) / 9889 = 0,01; на кінець 2007 року = (15,8 + 45,2) / 12708,6 = 0,005; на кінець 2008 року = (16 + 143) / 2761 = 0,06.

Значення даного показника по всіх роках є досить низьким, адже рекомендують показник на рівні 0,2-0,5. Це, тим самим, характеризує підприємство як не володіюче абсолютною ліквідністю.

4. Величина робочого капіталу є показником безпечності, тобто це можливість підприємства платити за поточними зобов’язаннями та продовжувати працювати.

Робочий капітал на кінець 2006 року = 10752,8 – 9889 = 863,8; на кінець 2007 року = 13138,8 – 12708,6 = 430,2; на кінець 2008 року = 8338 – 2761 = 5577.

В 2007 році показник зменшився вдвічі, порівняно з 2006 роком, але в 2008 році відбулось значне зростання робочого капіталу.

Оцінка фінансової стійкості та стабільності підприємства

Під фінансовою стійкістю підприємства розуміють його платоспроможність з дотриманням умови фінансової рівноваги між власними та залученими засобами. Фінансова стійкість передбачає, що ресурси, вкладені в підприємницьку діяльність, повинні окупитися за рахунок грошових надходжень, а отриманий прибуток забезпечувати самофінансування та незалежність підприємства від зовнішніх джерел формування активів.

Значення показників фінансової стійкості наведені в таблиці 2.26.

1. Значення коефіцієнта автономії розраховується відношенням загальної суми власних коштів до підсумку балансу. На кінець 2006 року цей коефіцієнт = 6260 / 16149 = 0,39; на кінець 2007 року = 6974,1 / 19682,7 = 0,35; на кінець 2008 року = 1596 / 18913 = 0,08.

Ці числа вказують на те, що в 2006 та 2007 роках 39% та 35% відповідно активів підприємства сформовані за рахунок власних коштів. В 2008 році показник значно зменшився, що свідчить про низьку стійкість фінансового стану підприємства і про залежність від кредиторів.

Таблиця 2.26

Показники оцінки фінансової стійкості підприємства

за 2006 – 2008 роки

Найменування показника

Значення показника

На кінець 2006 року

На кінець 2007 року

На кінець 2008 року

Коефіцієнт автономії

0,39

0,35

0,08

Коефіцієнт фінансової залежності

2,58

2,82

11,85

Коефіцієнт фінансової стійкості

0,63

0,55

0,09

Коефіцієнт фінансування

1,58

1,82

10,85

Коефіцієнт поточних зобов’язань

1

1

0,15

Коефіцієнт довгострокових зобов’язань

0

0

0,85

Коефіцієнт концентрації залученого капіталу

0,61

0,65

0,92

Коефіцієнт структури фінансування необоротних активів

0

0

1,38

Коефіцієнт забезпечення власними оборотними засобами

0,08

0,03

– 1,08

Маневреність робочого капіталу

– 0,98

2,45

– 0,15

Коефіцієнт маневреності робочого капіталу

0,14

0,06

3,49

2. Коефіцієнт фінансової залежності обернено пропорційний коефіцієнту автономії та показує, яка сума вартості майна припадає на 1 грн власних коштів. На кінець 2006 року = 16149 / 6260 = 2,58; на кінець 2007 року = 19682,7 / 6974,1 = 2,82; на кінець 2008 року = 18913 / 1596 = 11,85.

В 2008 році показник значно зріс, в порівнянні з двома попередніми роками, що негативним для підприємства, адже норматив не повинен перевищувати 2.

3. Коефіцієнт фінансової стійкості, визначається як відношення власного та залученого капіталу. На кінець 2006 року цей показник = 6260 / 9889 = 0,63; на кінець 2007 року = 6974,1 / 12708,6 = 0,55; на кінець 2008 року = 1596 / (14556 + 2761) = 0,09.

        Бажано, щоб цей показник був більший за 1. Нажаль на підприємстві в 2008 році його значення дуже зменшилось за рахунок довгострокових зобов’язань, які взяло на себе підприємство.

4. Коефіцієнт фінансування обернений показник до коефіцієнта фінансової стійкості. Розраховується як відношення всієї суми залучених засобів   та суми власних коштів. На кінець 2006 року коефіцієнт фінансування = 9889 / 6260 = 1,58; на кінець 2007 року = 12708,6 / 6974,1 = 1,82; на кінець 2008 року = (14556 + 2761) / 1596 = 10,85.

          З розрахунків видно, що в 2008 році відбулось зростання цього показника, в порівнянні з двома попередніми роками, за рахунок довгострокового кредиту.

5. Коефіцієнт поточних зобов’язань визначає частку поточних зобов’язань в загальній сумі джерел формування. На кінець 2006 року коефіцієнт = 9889 / 9889 = 1; на кінець 2007 року = 12708,6 / 12708,6 = 1; кінець 2008 року = 2761 / (14556 + 2761) = 0,15.

          З розрахунків видно, що в 2006 та 2007 роках у підприємства були тільки поточні зобов’язання, а в 2008 році вони склали тільки близько 15%, хоча їх нормативне значення більше 50%.

6. Коефіцієнт довгострокових зобов’язань визначає частину довгострокових зобов’язань в загальній сумі джерел формування. В 2006 та 2007 роках показник дорівнює 0, завдяки відсутності довгострокових зобов’язань. На кінець 2008 року даний коефіцієнт = 14556 / (14556 + 2761) = 0,85 і говорить про те, що 85% довгострокових зобов’язань знаходиться загальній сумі джерел формування.

7. Коефіцієнт концентрації залученого капіталу, характеризує частку залученого капіталу в загальній сумі капіталу підприємства. На кінець 2006 року = 9889 / 16149 = 0,61; на кінець 2007 року = 12708,6 / 19682,7 = 0,65; на кінець 2008 року = (14556 + 2761) / 18913 = 0,92.

Бажано, щоб цей показник був меншим за 0,5. Нажаль у жодному році він не відповідав нормі і мав тенденцію до збільшення.

8. Коефіцієнт структури фінансування необоротних активів показує частину активів, яка фінансується за рахунок довгострокових залучених коштів. В 2006 та в 2007 роках цей коефіцієнт дорівнює 0, тому що підприємство не мало довгострокових зобов’язань. На кінець 2008 року показник = 14556 / 10575 = 1,38. Значення показника перевищує норму, адже воно не повинно бути більшим за 1.               

9. Коефіцієнт забезпечення власними оборотними засобами відображає, яка частина оборотних активів фінансується за рахунок власних оборотних засобів. На кінець 2006 року =  (6260 – 5396,2) / 10752,8 = 0,08; на кінець 2007 року = (6974,1 – 6543,9) / 13138,8 = 0,03; на кінець 2008 року = (1596 – 10575) / 8338 = – 1,08  Ці значення дуже низькі для цього показника, тому що рекомендоване – більше 0,1.

10. Маневреність робочого капіталу характеризує частку запасів у загальній сумі робочого капіталу. На кінець 2006 року показник = (586,6 – 1432,6) / (10752,8 – 9889) = – 0,98; на кінець 2007 року = (2926,9 – 1874,5) / (13138,8 – 12708,6) = 2,45; на кінець 2008 року = (1058 – 1846) / (8338 – 2761) = – 0,15.

11. Коефіцієнт маневреності робочого капіталу розраховується як відношення вартості робочого капіталу до суми джерел власних засобів. На кінець 2006 року коефіцієнт = (10752,8 – 9889) / 6260 = 0,14; на кінець 2007 року = (13138,8 – 12708,6) / 6974,1 = 0,06; на кінець 2008 року = (8338 – 2761) / 1596 = 3,49.

         В 2006 та 2007 роках ступінь мобільності використання власних коштів був дуже малий, але в 2008 році значно зріс.

Оцінка ділової активності підприємства

Ділова активність проявляється в динамічності розвитку підприємства, швидкості обороту засобів підприємства. Критеріями ділової активності  є рівень ефективності використання ресурсів підприємства, стійкійкість економічного зростання.

1. Коефіцієнт оборотності активів розраховується відношенням чистого доходу від реалізації продукції  до середньорічної суми активів за період.

За 2006 рік цей показник = 21892,5 / ((10866,4 + 16149) / 2) = 1,62; за 2007 рік = 30545,1 / ((16149 + 19682,7) / 2) = 1,71; за 2008 рік = 29099 / ((19682 + 18913) / 2) = 1,51.

Значення коефіцієнта показує, що в 2006 році капітал підприємства, вкладений в активи обертався 1,62 рази, в 2007 році – 1,71 раз, а в 2008 році – 1,51 раз.

2. Тривалість 1 обороту активів розраховується як відношення 360 днів до коефіцієнта оборотності активів.

У 2006 році тривалість 1 обороту активів = 360 / 1,62 = 222 дня; у 2007 році = 360 / 1,71 = 211 день; у 2008 році = 360 / 1,51 = 328 днів. З розрахунків видно, що активи обертається дуже довго, а в 2008 році кількість днів обертання найбільша.

3. Коефіцієнт оборотності запасів розраховується відношенням чистого доходу від реалізації продукції  до середньорічної суми матеріальних запасів.

У 2006 році даний коефіцієнт = 21892,5 / ((684,9 + 4,3 + 594,7 + 586,6 + 12,9 + 1432,6) / 2) = 13,2 обороти; у 2007 році = 30545,1 / (586,6 + 12,9 + 1432,6 + 2926,9 + 11,4 + 1874,5) / 2) = 8,93 обороти; у 2008 році = 29099 / (2927 + 11 + 1875 + 1058 + 8 +1846) / 2) = 7,53 обороти.

З розрахунків видно, що з кожним роком відбувається тенденція до зменшення кількості обертів оборотних запасів.

4. Тривалість 1 обороту запасів розраховується як відношення 360 днів до коефіцієнта оборотності запасів.

У 2006 році цей показник = 360 / 13,2 = 27 днів та означає, що тривалість 1 оберту запасів становила 27 днів; у 2007 році = 360 / 8,93 = 40 днів; у 2008 році = 360 / 7,93 = 45 днів. З кожним роком тривалість одного обороту запасів збільшується.

5. Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості визначається відношенням чистого доходу від реалізації продукції  до середньої вартості дебіторської заборгованості.

Цей показник у 2006 році = 21892 / ((4682,2 + 8574,8)/2) = 3,3 обороти; в 2007 році = 30545,1 / ((8574,8 + 8265) / 2) = 4,12 оборотів; у 2008 році = 29099 / ((8265 + 5267) / 2) = 4,3 обороти.

Значення коефіцієнта оборотності дебіторської заборгованості з кожним роком зростає: в 2008 році на 0,18 та 1 обороти відповідно до 2007 та 2006 років.

6. Тривалість 1 оберту дебіторської заборгованості розраховується відношенням 360 до коефіцієнта оборотності дебіторської заборгованості.

У 2006 році коефіцієнт = 360 / 3,3 = 109 днів; у 2007 році = 360 / 4,12 = 87 днів; у 2008 році = 360 / 4,3 = 84 дні.

7. Тривалість виробничого циклу розраховується як сума тривалості 1 оберту дебіторської заборгованості та тривалості 1 обороту запасів.

У 2006 році тривалість виробничого циклу = 109 + 27 =136 днів; у 2007 році = 87 + 40 = 127 днів; у 2008 році = 45 + 84 = 129 днів.

З розрахунків видно, що найменша тривалість виробничого циклу на підприємстві була у 2007 році, а найбільша – у 2006 році.

8. Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості розраховується відношенням чистого доходу від реалізації продукції  до середньої вартості кредиторської заборгованості.

У 2006 році цей показник = 21892,5 / ((4667 + 9889) / 2) = 3,01обороти; в 2007 році = 30545,1 / ((9889 + 12708,6) / 2) = 2,7 оборотів; в 2008 році = 29099 / ((12708,6 + 2761) / 2) = 3,76 обороти.

Значення цього коефіцієнта у 2008 році є найбільшим.

9. Тривалість 1 оберту кредиторської заборгованості розраховується відношенням 360 до коефіцієнта кредиторської заборгованості.

 У 2006 році = 360 / 3,01 = 120 днів; у 2007 році = 360 / 2,7 = 133 дні; у 2008 році = 360 / 3,76 = 96 днів.

Найбільша тривалість 1 оберту кредиторської заборгованості спостерігається у 2007 році. У 2008 році цей показник зменшився на 37 днів, в порівнянні із попереднім.

10. Тривалість фінансового циклу розраховується як різниця між тривалістю виробничого циклу та тривалістю 1 оберту кредиторської заборгованості.

В 2006 році тривалість фінансового циклу = 136 – 120 = 16 днів; у 2007 році = 127 – 133 = – 6 днів; у 2008 році = 129 – 96 = 33 дні.

11. Коефіцієнт оборотності оборотних активів розраховується як відношення обсягу чистого доходу від реалізації до середньої вартості оборотних активів.

У 2006 році даний коефіцієнт = 21892,5 /  ((6066,3 + 10752,8) / 2) = 2,6 обороти; у 2007 році = 30545,1 / ((10752,8 + 13138,8) / 2) = 2,56 обороти; у 2008 році = 29099 / ((13138,8 + 8338) / 2) = 2,71 обороти.

12. Тривалість 1 обороту оборотних активів розраховується як відношення 360 до коефіцієнта оборотності оборотних активів.

У 2006 році цей показник = 360 / 2,6 = 138 днів; у 2007 році = 360 / 2,56 = 141 день; у 2008 році = 360 / 2,71 = 133 дні.

Отже, у 2006 році оборотні активи обертались зі швидкістю 2,6 оборотів, а тривалість 1 обороту склала 138 днів, у 2007 році швидкість обертання склала 2,56 оборотів з тривалістю 1 обороту 141 день. В 2008 році швидкість обертання оборотних активів зросла до 2,71 оборотів, з тривалістю одного – 133 дні.

13. Коефіцієнт оборотності власного капіталу розраховується як відношення

обсягу чистого доходу від реалізації до середнього обсягу власного капіталу.

У 2006 році коефіцієнт = 21892,5 / ((6199,4 + 6260) / 2) = 3,51 обороти; у 2007 році = 30545,1 / ((6260 + 6974,1) / 2) = 4,62 обороти; у 2008 році = 29099 / ((6974 + 1596) / 2) = 6,79 оборотів.

Найбільша швидкість обороту власного капіталу була у 2008 році.

14. Тривалість 1 обороту власного капіталу розраховується діленням 360 днів до коефіцієнта оборотності власного капіталу.

У 2006 році тривалість 1 обороту власного капіталу = 360 / 3,51 = 103 дні; у 2007 році = 360 / 4,62 = 78 днів; у 2008 році = 360 / 6,79 = 53 дні.

15. Коефіцієнт завантаженості власного капіталу є оберненим до коефіцієнта оборотності власного капіталу.

У 2006 році даний коефіцієнт = ((6199,4 + 6260) / 2) / 21892,5 = 0,28, тобто підприємство має 28 копійок власних джерел фінансування на 1 гривню продажу; у 2007 році = ((6260 + 6974,1) / 2) / 30545,1 = 0,22, отже в 2007 році підприємство має 22 копійки власних джерел фінансування на 1 гривню продажу; в 2008 році = ((6974 + 1596) / 2) / 29099 = 0,15, тобто 15 копійок власних джерел припадає на 1 гривню продажу.

16. Коефіцієнт завантаженості активів є оберненим показником до коефіцієнта оборотності активів.

Цей коефіцієнт у 2006 році = ((10866,4 + 16149) / 2) / 21892,5 = 0,62, тобто 62 копійки власних активів підприємства припадає на 1 гривню продажу; в 2007 році = ((16149 + 19682,7) / 2) / 30545,1 = 0,59 і значить, що 59 копійок власних активів підприємства припадає на 1 гривню продажу; в 2008 році = ((19682 + 18913) / 2) / 29099 = 0,66 або 66 копійок.

17. Коефіцієнт завантаженості активів в обороті є оберненим до коефіцієнта оборотності оборотних активів.

В 2006 році показник = ((6066,3 + 10752,8) / 2) / 21892,5 = 0,38; в 2007 році = ((10752,8 + 13138,8) / 2) / 30545,1 = 0,39; в 2008 році = ((13138,8 + 8338) / 2) / 29099 = 0,37.

Найменше значення цього показника прослідковується у 2008 році.

2.4 Стратегічний аналіз діяльності підприємства

Стратегічний аналіз підприємства є дуже важливим для визначення позиції підприємства на ринку та його подальшого розвитку на ньому. Стратегічний дає можливість визначити найголовніші проблеми підприємства та напрямки їх подолання.

Обов’язковим  є визначення сильних та слабких сторін підприємства, його можливостей та загроз. Проаналізувавши ці дані, можна створити розширену матрицю SWOT – аналізу.

Сильними сторонами підприємства є те, що на ньому працює досвідчене керівництво середньої ланки. Також ВАТ «Шосткінський хлібокомбінат» має гарну репутацію серед споживачів та клієнтів та високий рівень дистрибуції.

Проте, слабкими сторонами підприємства є відносно висока собівартість виробів, старе обладнання, на якому виготовляється продукція та низька прибутковість.

Так як діяльність хлібокомбінату у 2008 році була збитковою, підприємство має можливість отримати інвестиції, за рахунок чого підвищити свій виробничий потенціал та прибутковість.

Підприємство має загрозу втратити існуючу позицію на ринку, також існує зростаючий ціновий тиск  з боку постачальників.

Розширена матриця SWOT – аналізу дає можливість за вище згаданими даними визначити: як за рахунок сильних сторін використати можливості зовнішнього середовища; як за рахунок можливостей посилити слабкі сторони; як за рахунок сильних сторін уникнути загроз та визначити ключові проблеми підприємства.

Ключовою проблемою підприємства є старе обладнання.

На рисунку 2.7 показано, що за рахунок досвідченого керівництва та гарної репутації підприємство може залучити інвестора або за рахунок кредиту оновити обладнання, що підвищить прибутковість.

А за рахунок коштів на оновлення старого обладнання з’явиться  можливість знизити собівартість виробів.

Підприємство повинно спрямувати свої зусилля на утримання існуючої позиції на ринку та зростання прибутковості, тобто використовувати стратегію стабілізації, для якої характерним є модифікація продукції, підтримка виробничого потенціалу, захист частки ринку.


Можливості

  •  стабілізація положення на ринку, зростання прибутковості;
  •  отримання кредиту або залучення інвестора;
  •  підвищення виробничого потенціалу.

Загрози

  •  зростаючий ціновий тиск з боку постачальників;
  •  втрата існуючої позиції на ринку.

Сильні сторони

  •  гарна репутація у покупців;
  •  досвідчене керівництво середньої ланки;
  •  високий рівень дистрибуції.

За рахунок досвідченого керівництва та гарної репутації підприємство може отримати кредит чи залучити інвестора для оновлення обладнання, що підвищить прибутковість.

За рахунок керівництва, репутації підприємства та високого рівня дистрибуції знизити можливість втрати власної позиції на ринку.

Слабкі сторони

  •  відносно висока собівартість виробів;
  •  старе обладнання;
  •  низька прибутковість.

За рахунок коштів на оновлення старого обладнання з’явиться  можливість знизити собівартість виробів, підвищити прибутковість і рентабельність.

Ключовою проблемою  підприємства є старе обладнання, що не дає можливості знизити собівартість виробів та підвищити прибутковість.

Рис. 2.7. Розширена матриця SWOT – аналізу підприємства


Визначимо позицію підприємства на ринку за допомогою стратегічних матриць БКГ та «Мак-Кінсі» відповідно на рисунках 2.8 та 2.9.

Матриця ВКГ дає можливість визначити за допомогою рівня конкурентоспроможності підприємства та темпів росту продукції, яку він виготовляє, до якої з зон можна віднести той, чи інший вид продукції.

За допомогою матриці «Мак – Кінсі» визначається позиція підприємства щодо рівня привабливості галузі, в якій він знаходиться та рівня конкурентомпроможності підприєиства.

                          

                            ЗІРКА

           

                  ВАЖКА ДИТИНА

                   ДІЙНА КОРОВА

                Хлібобулочні вироби

                 Кондитерські вироби

                          

                           СОБАКА

Рис. 2.8. Матриця БКГ підприємства

Отже, хлібобулочні та кондитерські вироби підприємства знаходяться в зоні «дійних корів». Для цієї зони характерний низький обсяг попиту та висока частка ринку. Підприємство повинно підтримувати позиції своєї продукції, щоб вона не опинилася в зоні «собаки».

Портфель підприємства не є збалансованим, бо не має в своєму складі «зірки» та «важкої дитини», що є негативною стороною підприємства.

                                       ПЕРЕМОЖЕЦЬ 2

      ПЕРЕМОЖЕЦЬ 1            Кондитерські вироби            ПРОМІЖНИЙ 1

                                                Хлібобулочні вироби;

      ПЕРЕМОЖЕЦЬ 3             ПРОМІЖНИЙ 2       ТОЙ, ЩО ПРОГРАВ 1

        ПРОМІЖНИЙ 2       ТОЙ, ЩО ПРОГРАВ 2   ТОЙ, ЩО ПРОГРАВ 3

 Рис. 2.9. Матриця «Мак – Кінсі» підприємства

З рисунку 2.9 можна зробити висновок, що продукція підприємства потрапила до переможця 2. Це значить, що необхідне вибіркове зростання, визначення слабкостей та запобігання їм, підтримка сильних сторін через контрольоване інвестування. Отже, необхідно здійснювати цільове інвестування для одержання максимального прибутку за рахунок сильних сторін, а також для посилення сильних сторін бізнесу.

Висновки до 2 розділу

ВАТ «Шосткінський хлібокомбінат» – це приклад налагодженої та відповідальної роботи персоналу. Він забезпечує споживачів смачними, корисними, безпечними хлібобулочними виробами.  

На території комбінату функціонує повний комплекс по забезпеченню безперебійної діяльності підприємства, що створює для підприємства хороший імідж.

За роки співпраці підприємства з партнерами, воно зуміло не лише налагодити тісну співпрацю, створити коло постійних замовників, але і бути лише одним підприємством в Шосткінському районі, що веде таку активну виробничу  діяльність.

За час існування заводу в нестабільному економічному середовищі він втратив ті позиції, які мав у 2006 та 2007 роках. Нажаль, діяльність 2008 року виявилась збитковою. Прибуток від операційної діяльності в цьому році склав 1204 тися гривень, але підприємство мало фінансові втрати у розмірі 1245 тисч гривень.

Зараз всі зусилля спрямовані на зниження поточних витрат шляхом модернізації виробництва, підняття прибутковості; завоювання довіри та авторитету у споживачів; залучення до співпраці відповідальних постачальників сировини та допоміжних матеріалів; розвинення зовнішньоекономічної діяльності.

РОЗДІЛ 3. НАПРЯМКИ ЗНИЖЕННЯ ПОТОЧНИХ ВИТРАТ НА ВАТ «ШОСТКІНСЬКИЙ ХЛІБОКОМБІНАТ»

3.1 Пропозиції щодо вдосконалення діяльності ВАТ «Шосткінський хлібокомбінат»

Хлібопекарська промисловість України є однією з основних галузей харчової промисловості, яка за виробничими потужностями, механізацією технологічних процесів, асортиментом спроможна забезпечити населення різними видами хлібних виробів.

Хлібопекарські підприємства мають важливе значення для підтримки соціальної стабільності в суспільстві. Своєю продукцією, яка була, є і залишиться продуктом номер один, вони забезпечують всі верстви населення та бюджетні організації.

Протягом останніх років підприємства хлібопекарської промисловості опинились в достатньо скрутному становищі. В умовах різкої інфляції та відсутності державної підтримки хлібокомбінати не мають можливості оновлювати, переоснащувати фізично і морально застаріле обладнання для більшої продуктивності своєї діяльності.

Як відомо, існує декілька різновидів техніко – економічних чинників, які впливають на рівень собівартості продукції:

1) матеріально – технічні (механізація й автоматизація виробництва, заміна діючих технічних засобів на прогресивніші, модернізація устаткування, впровадження прогресивних технологічних процесів);

 2) організаційні (удосконалення управління, організації виробництва та праці, створення раціональних структур управління);

 3)структурні зрушення у виробництві (зміна структури асортименту продукції);

 4) зміна обсягів виробництва (відносне зменшення поточних витрат) [29, c.425].

ВАТ «Шосткінський хлібокомбінат» – єдине хлібопекарське підприємство у місті Шостка, що займається виготовленням різних видів хлібобулочної продукції і займає високу частку ринку.  Підприємство планує збільшити обсяги виробництва хлібних виробів за рахунок збільшення попиту в результаті закриття конкурентної хлібопекарні в прилеглому районі.

Проаналізувавши господарську діяльність підприємства ВАТ «Шосткінський хлібокомбінат» стало зрозуміло, що найбільшу питому вагу в структурі витрат на виробництво продукції мають витрати на сировину та матеріали, а також енерговитрати. Тому, дії підприємства щодо зниження собівартості продукції повинні спрямовуватись на скорочення цих витрат.

Одним із заходів щодо зниження поточних витрат є модернізація устаткування на хлібокомбінаті коштами власника, а саме встановлення нової ротаційної печі РТ-500 російського виробництва на лінію з виробництва хліба вартістю 1450 тисяч гривень. За рахунок технічних характеристик цієї печі буде витрачатись менша кількість електроенергії на виготовлення продукції, а більша потужність (26,8 тонн за добу) дасть можливість збільшити обсяги виробництва.

Виробнича програма виготовлення хлібної продукції на ВАТ «Шосткінський хлібокомбінат» представлена в таблиці 3.1.

Таблиця 3.1

Виробнича програма виготовлення хлібної продукції на підприємстві

Показник

Одиниця виміру

До заміни печі

Після заміни печі

Обсяг виробництва

т

4026,71

5316,05

Обсяг виробництва

тис. грн

6636,02

8760,85

 Вихідні дані для розрахунку доцільності цього проекту представлені в таблиці 3.2.

Таблиця 3.2

Вихідні дані до розрахунку проекту

Показники

Одиниця виміру

Піч

база

Піч нова

проект

1

2

3

4

Первісна вартість печі

тис. грн

120

-

Залишкова вартість печі

тис. грн

5

-

Витрати на демонтаж обладнання

%

5

-

Ціна 1 кг металобрухту

грн