64154

ОРГАНІЗАЦІЯ ОБЛІКУ НА ДЕРЖАВНОМУ ПІДПРИЄМСТВІ «ПОЛТАВСЬКЕ ЛІСОВЕ ГОСПОДАРСТВО»

Дипломная

Бухгалтерский учет и финансовый аудит

З його допомогою виробляються стратегія і тактика розвитку підприємства плани й управлінські рішення здійснюється контроль за їх виконанням виявляються резерви підвищення ефективності виробництва оцінюються результати діяльності підприємства його підрозділів і працівників.

Украинкский

2014-07-02

7.29 MB

29 чел.

red0;;ВСТУП

На сьогоднішній день розвиток економіки України потребує від  підприємства підвищення ефективності  виробництва, конкурентоздатності продукції і послуг на основі впровадження досягнень науково-технічного прогресу, ефективних форм господарювання і управління виробництвом, активізації підприємництва і мобілізації невикористаних резервів. Важлива роль у реалізації цієї задачі приділяється аналізу господарської діяльності підприємств. З його допомогою виробляються стратегія і тактика розвитку підприємства, плани й управлінські рішення, здійснюється контроль за їх виконанням, виявляються резерви підвищення ефективності виробництва, оцінюються результати діяльності підприємства, його підрозділів і працівників. 

Неодмінною умовою повного та якісного аналізу фінансово-господарської діяльності підприємства є уміння складати та читати фінансову звітність, і, зокрема, основну її формубухгалтерський баланс. Балансце не тільки один з елементів методу бухгалтерського обліку та документ бухгалтерської звітності, а й суттєве джерело інформації для управління, планування, організації виробництва, аналізу та контролю як для внутрішніх, так і для зовнішніх користувачів. 

Актуальність обраної теми  дипломної роботи полягає у тому, що бухгалтерський баланс є основним джерелом інформації про фінансово-господарську діяльність будь-якого економічного суб’єкта, тому постійно виникає  необхідність удосконалення змісту балансу та методики його складання.

Метою дипломної роботи є розгляд теоретичних і практичних аспектів організації  методики та техніки складання бухгалтерського балансу на підприємстві та розробка пропозицій щодо їх удосконалення. 

Виходячи із поставленої мети необхідно вирішити наступні завдання: 

  •  розкрити економічну характеристику підприємства, види та мету його діяльності, організаційну структуру управління;
  •  з’ясувати особливості організації бухгалтерського обліку на підприємстві;
  •  провести  аналіз  основних  показників господарської діяльності підприємства за 2012роки;
  •  проаналізувати законодавчо-нормативні акти щодо складання балансу на підприємстві;
  •  дослідити організацію підготовки, зміст та методику складання балансу підприємства;
  •  розробити шляхи удосконалення методики складання балансу підприємства. 

Предметом дослідження є теоретичні та практичні аспекти складання балансу суб’єктами господарювання України. 

Об’єктом дослідження виступає організація та методика складання балансу підприємства. 

Інформаційною базою для написання роботи стали теоретичні розробки вчених, законодавчо-нормативна база, матеріали періодичних та спеціалізованих видань, а також фактичні матеріали діяльності Державного підприємства « Полтавське лісове господарство».

Для розкриття сутності теми дослідження широко використовувались загальнонаукові та специфічні методи: інформаційного моделювання, порівняння, групувань, розрахунково-аналітичний, графічний, вимірювання господарських засобів і процесів; реєстрації та класифікації даних з метою їх систематизації.

Дипломна робота включає в себе вступ, два розділи, висновки і пропозиції, список використаних літературних джерел та додатки.

У вступі розкрито актуальність досліджуваної теми, визначено мету та сформульовано завдання дослідження, охарактеризовано об’єкт, предмет та методи дослідження, а також подано структуру роботи.

У першому розділі викладено загальну характеристику підприємства, організаційно-управлінська структура, організація бухгалтерського обліку, здійснено аналіз основних показників фінансово-господарської діяльності підприємства за останні роки та загальна характеристика стану охорони праці на підприємстві.

У другому розділі наведена  сутність та  характеристика бухгалтерського балансу,  структура та методика його складання, оцінка балансових статей.

У висновках та пропозиціях подано результати роботи, що відображають підсумки теоретичного і практичного матеріалу, наведеного в роботі. 

РОЗДІЛ 1 ЕКОНОМІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТА ОРГАНІЗАЦІЯ ОБЛІКУ НА ДЕРЖАВНОМУ ПІДПРИЄМСТВІ «ПОЛТАВСЬКЕ ЛІСОВЕ ГОСПОДАРСТВО»

1.1 Загальна характеристика підприємства: організаційно-управлінська структура та види діяльності

Полтавське лісове господарство створене у другій половині 1929 року. Лісове господарство нині налічує 7 лісництв загальною площею 29,2 тис. гектарів. Тут лише за 2012 рік посадили 200 гектарів нових лісових культур на новоприйнятих землях від сільських рад та 150 гектарів лісових культур у держлісфонді. Є в лісгоспі 3 постійних лісорозсадники. Збудовано 3 теплиці площею 1080 м2. На лісорозсаднику використовується дрібнокрапельна система зрошування, що допомагає зручно й ефективно зволожувати лісові культури, особливо в засушливий період року, а також підживлювати рослини добривами. Щороку в Полтавському лісгоспі вирощується близько 1,5 млн. стандартних сіянців сосни звичайної. Найпопулярнішими породами у цьому лісовому господарстві є сосна, дуб, ясен, клен, береза, осика, липа, тополя, верба тощо. Ліси поділяються на експлуатаційні, захисні і паркові. 

Державне   підприємство  «Полтавське  лісове  господарство»  (скорочено  – ДП Полтавський лісгосп) створене на підставі наказу Державного комітету лісового господарства України від 08.11.2002р.148  «Про реорганізацію структури управління лісовим господарством Полтавської області» [2]. Воно засноване на державній власності, належить до сфери управління Державного комітету лісового господарства України та входить до сфери управління Полтавського обласного управління лісового та мисливського господарства, діяльність здійснює на підставі статуту. Підприємство веде самостійний баланс, має розрахунковий, валютний та інші рахунки в установах банків, печатку зі своїм найменуванням та може мати товарний знак, який реєструється згідно чинного законодавства (Додаток А). 

Місцем знаходження Підприємства є: Україна, 38761 Полтавська область, Полтавський район, с. Копили, вул. Лісова, 1а.

Створено підприємство з метою ведення лісового господарства, охорони, захисту,  раціонального використання та відтворення лісів та мисливського фонду на території мисливських угідь, наданих у користування Підприємству. Основним узагальнюючим показником фінансових результатів господарської діяльності Підприємства є прибуток (дохід). Чистий прибуток після покриття всіх витрат залишається у розпорядженні Підприємства.

ДП «Полтавське лісове господарство» несе відповідальність за своїми зобов’язаннями усім належним його майном. Майно, яке знаходиться у користуванні та розпорядженні підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві віддання.

Основним видом економічної діяльності згідно установчих документів є надання допоміжних послуг у лісовому господарстві. Діяльність підприємства поділяться на сім видів, їх перелік наведено на рисунку 1.1.

Рисунок 1.1Види діяльності ДП «Полтавське лісове господарство»

У складі ДП «Полтавське лісове господарство» знаходиться 7 лісництв загальною площею більше, ніж 31 тис. гектарів. Серед них такі: Котелевське, Рублівське, Борівське, Іскрівське, Руднянське, Розсошенське, Чалівське лісництва, а також Минівський розсадник, що знаходиться в Полтавському районі.

Адміністративно-організаційна структура лісового господарства та загальна  площа земель, які належать підприємству наведено в таблиці 1.1.

Таблиця 1.1 Адміністративно-організаційна структура та площа

Найменування лісництв

Місцезнаходження контор

Адміністративний район

Загальна

площа,га

Котелевське

смт. Котельва,       Вул. Жовтнева.92

Котелевський

3747

Рублівське

с. Велика Рублівка

Котелевський

3002

Борівське

с. Милорадове

Котелевський, Диканський

4403

Іскрівське

смт. Чутове

Чутівський

5550

Руднянське

ур. Свинківка, кв93

Полтавський, Котелевський,

Диканський

4622

Розсошинське

ур.Розсошинське, кв.7.

Полтавський

3130

Чалівське

ур.Триби, кв.41

Полтавський, м. Полтава

4590

Всього по лісгоспу

29044

Лісгосп налічує 19 об'єктів природно–заповідного фонду площею 3919, 84 га. Полтавський,04 га; Котелевський, 7; Чутівський,1.

Зокрема, у Борівському лісництві нараховується 4 природо–заповідні фонди. У ботанічному заказнику «Борівський» основу складають штучно створені дубово–соснові насадження віком 70 років, у ландшафтному заказнику «Великий і малий лиман» та ботанічному заказнику «Привосклянський» переважають соснові насадження штучного походження віком 60років. 

Іскрівське лісництво налічує 3 заповідники: гідрологічний заказник «Сторожовий» та лісовий заказник «Іскрівський», де переважають дубові насадження поросльового походження віком 90 років. У ландшафтному заканику «Лизняна балка» знаходяться м’яколистяні насадження з переважанням осики віком 55 років.

Котелевське лісництво об’єднує 4 заповідники, основними насадженнями в яких є дубово–соснові насадження віком від 70 до 100 років. Це такі заповідники, як: парк–пам’ятка садово–паркового мистецтва «Ковпаківський лісопарк», ботанічна пам’ятка природи «Барвінкова гора», заповідні урочища «Колода» та «Зіньківщина».

У Розсошенському лісництві, зокрема в ботанічному заказнику «Козацькі дуби» росте два дуба віком 300 років, висотою 25 м, діметром 1 м. Горіх ведмежий, тополево–листяні та дубові насадження переважають у ботанічних заказниках «Розсошинський», «Козацькі дуби» та в заповідному урочищі «Вільшане» відповідно.

Дубові насадження поросльового походження віком 80 років поширені в ботанічних заказниках «Руднянський», «Підварівський», «Воронянський» Руднянського лісництва.

У ботанічній пам’ятці природи «Урочище Триби» Чалівського лісництва переважають лісові культури сосни віком 65 років.

Лісове господарство в економіці району має важливе місце. Основні напрямки його розвиткуце  комплексне виконання лісогосподарських, лісовідновних, рекреаційних та інших заходів, спрямованих на раціональне використання лісових ресурсів. Загальна потреба району в деревині з місцевих лісів задовольняється майже на 100%.

Наявні в лісовому фонді сільськогосподарські угіддя використовуються для потреб працівників лісгоспу і лісової охорони.

Підприємство має цех по переробці деревини та виготовленню товарів народного споживання і виробничого значення.

З побічних лісових користувань мають місце сінокосіння, збір грибів, ягід і лікарської сировини місцевим населенням. Випас худоби в лісовому фонді не проводиться.

Мисливська фауна в лісах представлена дикими кабанами, лосями, козулями, лисицями, зайцями. Полювання носить як любительський так і промисловий характер.

Головою управління підприємства, згідно затвердженого статуту є його директор. Контролюють діяльність лісгоспу директор Олександр Холодний та головний лісничий Олександр Глушко, який є першим заступником керівника. 

Формування структури управління та штатів здійснюється підприємством самостійно за погодженням  Полтавського обласного управління лісового та мисливського господарства. Схематично   структура  управління  ДП   «Полтавський лісгосп» наведено на рисунку .2.

9

Рисунок 1.2Структура управління ДП «Полтавський лісгосп»

Директор самостійно вирішує всі питання діяльності підприємства, за винятком тих, що віднесено до компетенції вищестоящих органів.

Повноваження трудового колективу реалізуються загальними зборами. Для представництва інтересів трудового колективу на загальних зборах трудовий колектив обирає профспілковий комітет, до складу якого не може входити керівник підприємства.

Працівники  господарства виконують роботи неймовірних обсягів та користі, тому воно по праву вважається одним із зразкових в області. Апарат   управління ДП «Полтавський лісгосп» за структурними підрозділах наведено у таблиці 1.2.

 Таблиця 1.2Апарат управління ДП «Полтавське лісове господарство»

№п\п

Назва структурного

підрозділу

Посада

Прізвище, ім’я,

по-батькові

1

2

3

4

1.

Заступник директора

Головний лісничий

Глушко Олександр Григорович

2.

Відділ лісового господарства

начальник відділу

Тринько Руслан

Олексійович

інженер лісового господарства

Іванов В'ячеслав Іванович

провідний мисливствознавець

Тумко АнатолійІванович

інженер ОЗЛ

Бут Василь Михайлович

інженер лісових культур

Бондаренко Олексій Іванович

начальник штабу ЦО

Кислий Олександр Михайлович

3.

Плановий відділ

головний економіст

економіст І категорії

Павлова Ольга Анатоліївна

Бондар Марина Миколаївна

4.

Бухгалтерія

головний бухгалтер

Десятниченко Алла Олександрівна

бухгалтер І категорії

Богдан Валентина Миколаївна

Мелешко Алла Іванівна

Піскун Ольга Григорівна

Грабко Олена Юріївна

бухгалтер ІІ категорії

Грушицька Надія Володимирівна

Гудзенко Тамара Олександрівна

5.

Відділ реалізації

головний інженер

Кравченко Микола Миколайович

інженер з лісокористування

Кочергін Микола Васильович

Продовження таблиці 1.2

1

2

3

4

6.

Відділ механізації

головний механік 

 

Яремчук Михайло Тимофійович

начальник авто гаража

 Закора Павло Павлович

7.

Охорона праці та техніки безпеки 

інженер з охорони праці

Романенко Олександр Сергійович 

8.

Відділ кадрів 

інспектор з кадрів 

Отечко Тетяна Авксентіївна

провідний юрисконсульт

Ширай Тетяна Леонідівна

9.

 Відділ комп’ютеризації 

провідний інженер (системний адміністратор)

Лошак Віталій Миколайович

10.

Приймальня

секретар

Майоренко Надія Іванівна 

Таким чином на ДП «Полтавське лісове господарство» функціонують десять структурних підрозділів, які тісно взаємодіють між собою та  на належному рівні виконують свої функціональні обов’язки.

Отже, основними видами діяльності підприємства є: ведення лісового господарства, охорона, захист, раціональне використання та відтворення лісів, а також мисливського фонду на території мисливських угідь. Загальна потреба району в деревині з місцевих лісів задовольняється .

1.2 Організація бухгалтерського обліку на Державному підприємстві «Полтавське лісове господарство»

Ведення бухгалтерського обліку є невід’ємною та обов’язковою діяльністю будь-якого підприємства. На ДП «Полтавське лісове господарство» бухгалтерський облік ведеться безперервно з дати його реєстрації, керуючись Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» [1], вимогами П(с)БО, іншими нормативними документами та затвердженим на підприємстві наказом про облікову політику (Додаток Б). 

Основною метою організації бухгалтерського обліку в Полтавському лісгоспі  є забезпечення отримання достовірної інформації про майновий і фінансовий стан підприємства, результати його діяльності, яка необхідна всім користувачам фінансової звітності для прийняття відповідних рішень.

Бухгалтерія повинна забезпечити відображення господарських операцій  у відповідності з робочим планом рахунків,  та організувати ведення аналітичного обліку за аналітичними рахунками з використанням системи регістрів аналітичного обліку.  Права й обов’язки головного бухгалтера та всіх посадових осіб бухгалтерії визначаються  Законом України  «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», наказом про облікову політику та затвердженими посадовими інструкціями.

В Полтавському лісгоспі розроблені посадові інструкції для бухгалтерів, в яких визначені вимоги до освіти, кваліфікації, стажу роботи, визначені права та обов’язки осіб, що займають посаду бухгалтера на підприємстві (Додаток В).

Організація та ведення бухгалтерського обліку на підприємстві згідно наказу здійснюється централізованою бухгалтерію, яка складається із семи висококваліфікованих  бухгалтерів,   на  чолі з  головним бухгалтером  Десятниченко А.Ю.  Схематично структуру централізованої бухгалтерії господарства відображено на рисунку 1.3.

Рисунок 1.3Структура бухгалтерії ДП «Полтавське лісове господарство»

До обов’язків головного бухгалтера Державного підприємства «Полтавське лісове господарство», відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», входить:

  •  забезпечення дотримання на підприємстві встановлених єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку, складання і подання у встановлені строки фінансової звітності;
  •  контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій;участь в оформленні матеріалів, пов’язаних з нестачею та відшкодуванням втрат від нестачі, крадіжки і псування активів підприємства;
  •  забезпечення перевірки стану бухгалтерського обліку у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах підприємства.

Заступник головного бухгалтера виконує часткову роботу головного бухгалтера за його відсутності, складає статистичну звітність.

Групою обліку основних засобів ведеться облік основних засобів та нематеріальних активів підприємства. До обов’язків обліковців цієї групи входить: синтетичний та аналітичний облік власних та отриманих на умовах фінансового лізингу об’єктів основних засобів і орендованих цілісних майнових комплексів, які віднесені до складу основних засобів; облік нематеріальних активів; нарахування та облік зносу (амортизації) основних засобів та нематеріальних активів; контроль за станом незавершеного будівництва; аналіз ефективності використання основних фондів підприємства.

Групою обліку виробничих запасів ведеться синтетичний та аналітичний облік запасів сировини, основних і допоміжних матеріалів, палива, покупних напівфабрикатів і комплектуючих виробів, запасних частин, тари, будівельних матеріалів, інших матеріалів, призначених для споживання в ході нормального операційного циклу. Крім того, до обов’язків цієї облікової групи входить синтетичний та аналітичний облік готової запасів готової продукції на складі та контроль за витрачанням матеріалів.

Група з обліку заробітної плати здійснює прийом, аналіз і контроль табелів обліку робочого часу і готує їх до лічильної обробки; приймає і контролює правильність оформлення листків про тимчасову непрацездатність, довідок з догляду за хворими та інших документів, що підтверджують право на відсутність працівника на роботі, готує їх до лічильної обробки, а також для складання встановленої бухгалтерської звітності; здійснює нарахування заробітних плат працівникам підприємства, здійснює контроль за витрачанням фонду оплати праці; проводить реєстрацію бухгалтерських проводок та їх рознесення; здійснює нарахування та перерахування страхових внесків у державні позабюджетні соціальні фонди; виконує інші доручення головного бухгалтера (його заступника).

Група обліку матеріальних витрат і калькуляції собівартості здійснює обробку та групування інформації щодо витрат підприємства відповідно до економічних елементів та калькуляційних статей та здійснює калькуляцію собівартості продукції. Цим обліковим підрозділом також здійснюється структурний аналіз собівартості продукції та контролюються відхилення від запланованих нормативів.

Група розрахунків з дебіторами і кредиторами здійснює забезпечення збереження грошових коштів і контроль за використанням їх за цільовим призначенням відповідно до лімітів, кошторисами;  повне і своєчасне документування всіх операцій по руху дебіторської заборгованості;  дотримання розрахункової і фінансової дисципліни учасників розрахункових відносин, порівняння їх доходів і витрат; документальне оформлення та облік кредиторської заборгованості на підприємстві.

У наказі про облікову політику детально описується: операційний цикл тих чи інших матеріалів чи засобів, амортизація основних засобів та нематеріальних активів, методи списання матеріальних цінностей. Даний наказ є наказом1 на підприємстві. Він приймається кожен рік.   Якщо   наказ про облікову політику   задовольняє   всі   вимоги   і   потреби   керівництва підприємства і сприяє розвитку виробництва то його не змінюють, а якщо    вносяться   зміни   до    облікової   політики    вони    повинні   бути обґрунтованими (Додаток Б).

Облікова політика розглядається, з одного боку, як сукупність прийомів і методів, за допомогою яких здійснюється керівництво бухгалтерським обліком в Україні в особі уповноважених на те законодавчих та виконавчих органів влади, з іншогояк сукупність конкретних методів і способів організації та форм бухгалтерського обліку, прийнятих підприємством на підставі загальних правил і особливостей господарської діяльності

Для ведення бухгалтерського  обліку  та  складання  звітності  бухгалтерією  ДП « Полтавське лісове господарство» була обрана автоматизована форма обліку.

Застосування автоматизованої форми бухгалтерського обліку дозволяє прискорити обробку облікової інформації та передачу її за всіма напрямками.

Бухгалтерський облік на підприємстві здійснюється із застосуванням комп’ютерної бухгалтерської програми «1С: Бухгалтерія, 7.7».

Відповідальність за відповідність реєстрів обліку, порядку й способу реєстрації та узагальнення інформації, передбачених цією комп’ютерною програмою, вимогам законодавства, покладається на головного бухгалтера підприємства.

Автоматизована форма ведення обліку передбачає три етапи обробки даних:

  1.  Збір, реєстрація і обробка первинних облікових даних.
  2.  Формування даних бухгалтерського обліку на електронних носіях.
  3.  Виведення результату за певний період даних на запит користувача.

Перевагами даної форми ведення бухгалтерського обліку є:

  •  скорочення часу на обробку даних, формування регістрів, складання звітності;
  •  у програму закладено правила формування бухгалтерських проводок за господарськими операціями;
  •  можливість отримання необхідної інформації із бажаним ступенем деталізації в будь-який момент часу.

За допомогою бухгалтерської програми «Бухгалтерія» бухгалтери підприємства мають змогу створювати прибуткові та видаткові документи, якими оформляються операції з оприбуткування та з збуту активів підприємства (прибуткові і видаткові накладні, рахунки-фактури, платіжні доручення, виписки банку), складати журнали-ордери,   оборотно-сальдову відомість, вести головну книгу, касову книгу, книги придбання та продажу, реєстр податкових накладних, а також програма дає змогу у будь-який час за будь-якої кількості даних складати фінансову, статистичну та податкову звітність. Крім того, на ДП «Полтавський лісгосп» автоматизовано такі ділянки обліку як: виробництво, облік заробітної плати та ведення складського обліку на підприємстві.

Основними реєстрами для ведення бухгалтерського обліку на підприємстві є журнали-ордери.

В журналах-ордерах записи проводяться на основі даних первинних документів перелік та форма, яких затверджено наказом про облікову політику.

Журнали-ордери  це багатографні реєстри, призначені для відображення кредитових оборотів головного рахунка, для якого відкрито журнал-ордер.

При автоматизованій формі  організації облікового процесу побудова журналів-ордерів ґрунтується на тих самих принципах, що і ручного. Всі журнали-ордери формуються за кредитовим принципом і по кожному синтетичному рахунку в розрізі кореспондуючих рахунків. Дебетові обороти по синтетичному рахунку враховують у кількох журналах-ордерах. Об’єднання їх відбувається в Головній книзі при формуванні інформації, відбитої в різних журналах-ордерах.

На основі складених за звітний період облікових регістрів, головним бухгалтером формується оборотний баланс, квартальна річна та бухгалтерська  звітність, згідно НП(С)БО 1 до неї входять наступні звіти:

  1.  Баланс (Додатоки Д1, Е1);
  2.  Звіт про фінансові результати (Додаток Д2, Е2);
  3.  Звіт про рух грошових коштів (Додаток Д3, Е3);
  4.  Звіт про власний капітал (Додаток Д4, Е4);
  5.  Примітки до річної фінансової звітності (Додаток Д5, Е5);
  6.  ЛГ Звіт про виконання виробничого плану по лісовому господарству (К).

Періодом складання фінансової звітності, являється календарний рік (річної, і квартальної проміжної звітності з наростаючим результатом з початку року).

Перед подаванням річної звітності на звітах необхідно проставити підписи відповідальних осіб на підприємстві. Згідно наказу право підпису  звітності мають: директор Підприємства Холодний О.А., головний лісничий Тинянко О.Г., головний бухгалтер Десятниченко А.О. та його замісник Богдан В.М.

1.3 Аналіз основних показників господарської діяльності підприємства

Аналіз господарської діяльності  комплексне вивчення результатів практичної роботи підприємств (фірм) за певний період, оцінка ефективності діяльності з метою виявлення резервів та визначення шляхів діяльності й надання необхідної інформації для оперативного керівництва різними ланками діяльності, одержання передбачених планом показників

Мета аналізу сприяння виконанню планів підприємств і їх підрозділів, а також інших господарських формувань, сприяння дальшому розвитку і поліпшенню економічної роботи завдяки підготовці проектів оптимальних управлінських рішень.

Основними завданнями аналізу є:

  1.  об’єктивна оцінка роботи підприємства і його підрозділів через порівняння результатів з витратами;
  2.  виявлення впливу відповідних факторів на показники, які аналізуються, і вивчення причинних зв’язків;
  3.  пошук наявних резервів підвищення ефективності виробництва;
  4.  опрацювання конкретних заходів щодо використання виявлених резервів та здійснення контролю за їх виконанням;
  5.  узагальнення результатів аналізу для прийняття раціональних управлінських рішень.

Ці основні завдання економічного аналізу забезпечують за їх комплексного вирішення досягнення кінцевих результатіввиконання планів, поліпшення й удосконалення економічної роботи і відповідно дальшого розвитку підприємств. Економічний аналіз спрямований на вирішення основних проблем, що стоять перед підприємством у конкретний період його розвитку. Він охоплює різні питання, серед яких: аналіз виконання виробничої програми, використання ресурсів (трудових, матеріальних, фінансових), виконання плану за узагальненими фінансовими показниками (доход, собівартість, прибуток, рентабельність) тощо.

Фінансовий стан підприємстваце показник його фінансової конкурентоспроможності, тобто кредитоспроможності, платоспроможності, виконання зобов’язань перед державою та іншими підприємствами. 

Фінансовий стан підприємства залежить від результатів його виробничої, комерційної та фінансово-господарської діяльності. Тому на нього впливають усі види діяльності підприємства. Передусім на фінансовий стан підприємства позитивно позначається безперебійний випуск і реалізація високоякісної продукції.

Аналіз фінансового стану підприємства є необхідним етапом для  розробки планів і прогнозів фінансового оздоровлення підприємства.

Інформаційною базою аналізу фінансового стану є бухгалтерська фінансова звітність, тобто система показників, які відображають майновий і фінансовий стан підприємства на конкретну дату. Аналіз основних економічних показників ДП «Полтавське лісове господарство» проводиться на основі даних фінансової  звітності   за період з 2012 по 2013 рік, розрахунок  проведено у таблиці 1.5.

Таблиця 1.3Основні показники господарської діяльності ДП «Полтавське лісове господарство»    за  2012  2013 роки

№п/п

Показники

Одиниці виміру

Роки

Відхилення

Базовий

Звітний

Абсолютне

Відносне, %

1

1.

АКТИВИ

1.1

Активи - всього

тис.грн

+1122

+13,74

1.2

Необоротні активи

тис.грн

+919

+15,75

1.2.2

Незавершене будівництво

тис.грн

-

+603

+100,00

1.2.3

Основні засоби

тис.грн

+316

+5,42

1.3

Оборотні активи

тис.грн

+203

+8,70

1.3.1

Запаси

тис.грн

+70

+3,76

1.3.2

Дебіторська заборгованість

тис.грн

+115

+24,95

1.3.3

Грошові кошти та їх еквіваленти

тис.грн

+18

+225,00

2.

ЗОБОВ’ЯЗАННЯ

2.1

Зобов’язання - усього

тис.грн

-113

-4,78

2.3

Поточні зобов’язання

тис.грн

+3

+0,13

2.3.1

Короткострокові кредити

тис.грн

-6

-3,09

2.3.2

Кредиторська заборгованість за товари

тис.грн

+55

+16,77

2.3.3

Кредиторська заборгованість за розрахунками

тис.грн

-46

-2,69

2.3.5

Забезпечення витрат і платежів

тис.грн

-116

-90,625

Продовження таблиці 1.3

1

3.

ВЛАСНИЙ КАПІТАЛ

3.1

Власний капіталусього

тис.грн

+1235

+21,28

3.2

Статутний капітал

тис.грн

-

-

3.3

Додатковий капітал

тис.грн

+1235

+25,28

4.

ДОХОДИ І ВИТРАТИ

4.1

Чистий доход (виручка) від реалізації продукції

тис.грн

+3150

+11,02

4.2

Собівартість реалізованої продукції

тис.грн

+2881

+13,52

4.3

Валовий прибуток (збиток)

тис.грн

+269

+3,70

4.4

Прибуток (збиток) від операційної діяльності

тис.грн

+15

+0,99

4.5

Прибуток (збиток) від звичайної діяльності до оподаткування

тис.грн

+15

+0,99

4.6

Чистий прибуток (збиток)

тис.грн

-275

-18,21

5.

ПОКАЗНИКИ РЕНТАБЕЛЬНОСТІ

5.1

Рентабельність продажу

%

,46

,78

-1,68               

х

5.2

Середня вартість активів

тис.грн

,5

+1318,50

+17,80

5.3

Рентабельність активів

%

,38

,15

-6,23

х

5.4

Середній розмір власного капіталу

тис.грн

,5

,5

+1214,00

+23,32

5.5

Рентабельність власного капіталу

%

,00

,24

-9,77

х

5.6

Середній розмір власного оборотного капіталу

тис.грн

-63,5

+190,50

-300,00

5.7

Рентабельність власного оборотного капіталу

%

-2377,95

,44

+3350,39

х

Продовження таблиці 1.3

1

6.

ТРУДОВІ  ПОКАЗНИКИ

6.1

Обсяг реалізованої продукції (робіт, послуг)

тис.грн

+3150

+11,02

6.2

Середньооблікова кількість працівників

осіб

-

-

6.3

Продуктивність праці одного працівника

тис.грн / особа

,68

118,43

+11,75

+11,02

6.4

Фонд оплати праці усіх працівників

тис.грн

,10

,80

+455,70

+4,89

6.5

Фонд робочого часу

люд-години

+268,00

+0,05

6.6

Рівень оплати праці за 1людино-годину

грн / люд-год

17,39

18,23

+0,84

+4,83

6.7

Середня заробітна плата одного працівника

тис.грн

,79

,49

+1,70

+4,89

7.

ПОКАЗНИКИ МАЙНОВОГО СТАНУ

7.1

Первісна вартість основних засобів на кінець року

тис.грн

+1390

+10,94

7.2

Коефіцієнт придатності основних засобів на кінець року

-

,46

,44

-0,2

х

7.3

Вартість введених у дію основних засобів

тис.грн

-739

-34,71

7.4

Коефіцієнт оновлення основних засобів

-

,17

,10

-0,07

х

8.

ПОКАЗНИКИ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

8.1

Капітальні інвестиції за рік

тис.грн

-1046,00

-42,94

Продовження таблиці 1.3

1

9.

ПОКАЗНИКИ ДІЛОВОЇ АКТИВНОСТІ

9.1

Середній розмір дебіторської заборгованості

тис.грн

,00

,50

+34,50

+7,40

9.2

Оборотність дебіторської заборгованості

оборот

,35

,42

+2,06

х

9.3

Середній розмір кредиторської заборгованості

тис.грн

,50

,00

+7,50

+0,38

9.4

Оборотність кредиторської заборгованості

оборот

,74

,15

+1,41

х

9.5

Середній розмір запасів

тис.грн

,00

,00

+236,00

+14,20

9.6

Оборотність запасів

оборот

,82

,75

-0,08

х

9.7

Середній період інкасації

дні

,95

,76

-0,19

-3,26

9,8

Середній період розрахунків з кредиторами

дні

,97

,04

-3,93

-11,58

9.9

Середній строк зберігання запасів

дні

,46

,64

+0,17

+0,60

9.10

Період обороту грошових коштів

дні

,44

,35

+3,91

+888,64

10.

ПОКАЗНИКИ ЛІКВІДНОСТІ

10.1

Коефіцієнт абсолютної ліквідності

0,2-0,3

,0036

,0116

,0080

х

10.2

Коефіцієнт термінової ліквідності

0,7-0,8

,21

,27

,06

х

10.3

Коефіцієнт загальної ліквідності

2,0-2,5

,04

,13

0,09

х

10.4

Коефіцієнт мобільності активів

0,5

,29

,27

-0,02

х

10.5

Коефіцієнт співвідношення активів

> 1

0,40

,38

-0,02

х

На основі проведених розрахунків показників діяльності підприємства можна зробити ряд висновків щодо фінансово економічного становища на підприємстві. 

Вартість активів підприємства в 2013 році порівняно з 2012 роком збільшилась на 1122 тисяч гривень, що в відсотковому співвідношенні становить 13,74%. Дана зміна відбулась  за рахунок того, що на підприємстві були введені в експлуатацію основні засоби на суму 316 тисяч гривень, а також значною мірою на динаміку даного показника вплинула поява незавершеного будівництва на суму 603 тисячі гривень. На  25% на підприємстві зросла сума дебіторської заборгованості. Зміни у складі активів підприємства наведено на рисунку 1.4.

Рисунок 1.4 – Динаміка   активів  ДП   «Полтавське    лісове    господарство»   за 2012 -2013 роки

Загалом на 2013 рік зобов’язання підприємства зменшились на 113 тисяч гривень (4,79 %). Порівняно з 2012 роком сума поточних зобов’язань підприємства зросла на 3 тисячі гривень.

Відбулися зміни в структурі позикових коштів та заборгованості за розрахунками.  Підприємство  частково  розрахувалось  за  своїми   кредитами  та  на 46 тисяч гривень зменшило заборгованість за розрахунками. Але  водночас у 2013 році зросла заборгованість за товари в сумі 55 тисяч гривень. Динаміку зобов’язань  ДП «Полтавське лісове господарство» за 2012 -2013 роки наведено на рисунку 1.5.

            Рисунок 1.5  Динаміка зобов’язань  ДП «Полтавське лісове господарство» за 2012 -2013 роки

Динаміка власного капіталуодин із найістотніших і найважливіших показників, оскільки відображує здатність підприємства підтримувати ефективність свого господарювання.

Власний капітал підприємства зріс у 2013 році на 1235 тисячі гривень в порівнянні з минулим роком, дана зміна відбулась за рахунок того, що сума додаткового капіталу збільшилась на 25,28 %.

Зростання власного капіталу свідчать про здатність підприємства формувати і ефективно розподіляти прибуток, уміння підтримувати фінансову рівновагу за рахунок внутрішніх джерел.

Виручка   від   реалізації   у   2013  році  становить 31740  тисяч гривень,  що   на  3150 тисячі гривень (11,02 %) більше за попередній період. Але і собівартість реалізованої продукції зросла на 2881 тисяч гривень, і становить у  2013  році   24193 тисяч гривень. Збільшення суми собівартості реалізованої продукції пов’язано з тим, що на підприємстві в 2013 році значно збільшилися об’єми  виробництва, а як наслідок зросли і матеріальні витрати. Чистий прибуток, який підприємство одержало в 2013 році становить  1193 тисячі гривень, що менше, за попередній  рік на 18,2 відсотка. 

Основною причиною зменшення розміру чистого прибутку підприємства за 2013 рік є зростання собівартості промислової продукції.

Динаміку змін у складі витрат та доходів підприємства за 2012роки наведено на рисунку 1.6.

Рисунок 1.6  Динаміка доходів та витрат  ДП «Полтавське лісове господарство» за 2012 -2013 роки

Коефіцієнт рентабельності продукції визначається результативністю роботи звітного періоду; вірогідний і плановий ефект довгострокових інвестицій він не відображає.

Коефіцієнти рентабельності віддзеркалюють наскільки прибуткова діяльність компанії. Ці коефіцієнти розглядаються, як відношення одержаного прибутку до об’єму реалізованої продукції.

Щодо показників рентабельності підприємства, то рентабельність активів у 2013 році порівняно з 2012 роком знизилась  на 6,23 %, рентабельність реалізації також знизилась на 4,5 %. Дані показники свідчать про те, що  дане підприємство стало значно менше отримувати прибутку на 1 гривню доходу. 

Зазначимо, що суб’єкт дослідження у 2012 році мав дефіцит власного оборотного капіталу, зокрема, станом на кінець 2012 року його величина склала  - 63,5 тис. грн. Розмір нестачі власного оборотного капіталу для фінансування поточних активів порівняно з 2012 роком зріс на 190,5 тис. грн. Така ситуація на підприємстві,  пояснюється наявністю занадто дорогої вартості необоротних активів (основних засобів), та не ефективним використанням  власного капіталу. Зниження показників рентабельності в 2013 році суттєво вплинуло на прибуток підприємства.

Зміни показників рентабельності у господарстві за 2012роки наведено на рисунку 1.7.

Рисунок 1.7  Динаміка показників рентабельності  ДП «Полтавське лісове господарство» за 2012 -2013 роки

Проаналізувавши трудові показники видно, що підприємство значною мірою збільшило  обсяги реалізації на 11,2 %, середньооблікова чисельність працюючих змінилася,  але  продуктивність  праці  одного  працівника  вдалось  збільшити  на 11,02 %.  Середня заробітна плата одного працівника в 2013 році зросла порівняно з минулим на 4,89 %.

Щодо майнового стану підприємства, то вартість основних засобів на кінець 2013 року збільшилась на 1390 тисяч гривень і становить 14098 тисяч гривень. Введених в дію основних засобів за 2012 рік виявилось на 34,71 % менше порівняно з попереднім періодом, про що свідчить коефіцієнт оновлення основних засобів, його значення зменшилось на 41,2 %. Коефіцієнт придатності основних засобів на кінець року у 2012 році становив  0,46, а у 2013 році знизився до 0,44.

Ділова активність проявляється в динамічності розвитку підприємства, досягненні ним поставленої мети, що відображають вартісні і натуральні показники, ефективному використанні економічного потенціалу, розширенні ринків збуту своєї продукції. Показники цієї групи характеризують результати та ефективність поточної основної виробничої діяльності.

Аналіз стану дебіторської та кредиторської заборгованості має велике значення, їх розмір має значний вплив на фінансовий стан підприємств. Небезпечним є стрімке накопичення взаємних валових боргів між підприємствами, які призводять до необґрунтованого банкрутства багатьох підприємств. 

Середній розмір дебіторської заборгованості підприємства на 2013 рік становить 500,50 тисяч гривень, що на 34,50 тисяч гривень більше за попередній рік. Оборотність дебіторської заборгованості зросла на 2 обороти у 2013 році і становить 63 обороти. Збільшення дебіторської заборгованості в оборотних активах може свідчити про необачну кредитну політику підприємства стосовно покупців, про збільшення обсягу продажів, або про неплатоспроможність і банкрутство частини покупців.

 Середній розмір кредиторської заборгованості зріс на 7,5 % порівняно з минулим періодом і становить 1991 тисяч гривень. Оборотність кредиторської на 2013 рік  становить 12 оборотів, що на  півтора обороти менше порівняно з попереднім. Період  обороту грошових коштів збільшився на майже 4 дні. Загальне зростання поточної кредиторської заборгованості господарства було зумовлене як збільшенням обсягів його діяльності, так і допущеним у звітному році сповільненням оборотності оборотних активів, що вимагало додаткового залучення капіталу в оборот підприємства.

Щодо запасів підприємства то їх розмір у 2013 році збільшився на 14,2 % і становить  1898  тисяч  гривень.  Оборотність   запасів  зменшилась   порівняно  з 2012 роком і становить 12,75 оборотів. 

Ліквідність характеризує здатність підприємства швидко перетворити активи на гроші. Оцінюючи ліквідність підприємства, аналізують достатність поточних (оборотних) активів для погашення поточних зобов’язанькороткострокової кредиторської заборгованості.

Ліквідність підприємства в короткостроковому періоді визначається його можливостями покрити свої короткострокові зобов’язання. Під короткостроковим періодом умовно розуміють строк до одного року, хоча іноді він також ототожнюється з операційним циклом.

Провівши розрахунки видно, що показники ліквідності підприємства не відповідають нормі і є низькими, це означає те, що підприємство не зможе у короткий термін перетворити свої активи у грошові кошти. Дане значення показників пов’язане з особливістю даної галузі народного господарства.

Провівши аналіз показників господарської діяльності на ДП «Полтавське лісове господарство», можна зробити загальний висновок, що дане господарство має хороші економічні показники для подальшого ефективного свого розвитку, так як воно є прибутковим і здатне вести господарську діяльність на високому рівні.

Провівши аналіз фінансового стану підприємства можна запропонувати ряд пропозицій, які дозволять покращити стан фінансово-господарської діяльності. 

Для покращення фінансового стану підприємства необхідно раціональніше використовувати активи,  власний та залучений капітал. Також дуже важливим є зниження собівартості продукції за рахунок впровадження нової техніки, технологій, більш раціонального використання як матеріальних так і трудових ресурсів, зменшення питомої ваги постійних затрат в собівартості продукції, адже зниження собівартості продукції прямо пропорційно впливає на збільшення прибутку підприємства. 

За досліджуваний період  на підприємстві досить низькі показники рентабельності та фінансової стійкості, тому дані показники потрібно підвищувати.

Підприємству потрібно збільшити суму грошових коштів на розрахунковому рахунку підприємства, що збільшить коефіцієнт абсолютної ліквідності і дозволить підприємству брати довго і короткострокові позики в банку для фінансування поточної діяльності, які видаються лише платоспроможним підприємствам, в яких коефіцієнт абсолютної ліквідності відповідає нормі. Збільшення грошових коштів можна забезпечити за рахунок реалізації зайвих виробничих і невиробничих фондів, здачі їх в оренду.

1.4 Охорона праці на підприємстві

Система управління охороною праці  –це сукупність взаємозв’язаних правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та управлінських рішень, спрямованих на запобігання аваріям, нещасним випадкам, професійним захворюванням та створення безпечних умов праці на виробництві.

В сучасних умовах існує три центри управління охороною праці: державне управління (не адміністративне); управління з боку роботодавця (власника підприємства); управління з боку працівників підприємства.  

Держава створює законодавчу базу з питань охорони праці; комплекс інспекцій, що здійснюють нагляд за виконанням ухвалених нормативно-правових актів з охорони праці; інфраструктуру виробничо-технічного, інформаційного, наукового та фінансового забезпечення діяльності в галузі охорони праці.  

Працівники повинні відповідально ставитись до охорони праці, знати та виконувати вимоги, визначені нормативною документацією. У сучасних умовах кожен працівник повинен постійно підтримувати високий фізичний, психологічний та фаховий рівень, програмувати шляхи здорового довголіття, запобігати виникненню випадків травматизму та профзахворювань.

Роботодавець зобов’язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Із цією метою роботодавець забезпечує функціонування системи управління охороною праці, а саме:

  •  створює відповідні служби і призначає посадових осіб, які забезпечують вирішення конкретних питань охорони праці, затверджує інструкції про їхні обов'язки, права та відповідальність за виконання покладених на них функцій, а також контролює їх додержання;
  •  розробляє за участю сторін колективного договору і реалізує комплексні заходи для досягнення встановлених нормативів та підвищення існуючого рівня охорони праці;
  •  забезпечує виконання необхідних профілактичних заходів відповідно до обставин, що змінюються;
  •  впроваджує прогресивні технології, досягнення науки і техніки, засоби механізації та автоматизації виробництва, вимоги ергономіки, позитивний досвід з охорони праці тощо;
  •  забезпечує належне утримання будівель та споруд, виробничого обладнання та устаткування, моніторинг за їх технічним станом;
  •  забезпечує усунення причин, що призводять до нещасних випадків, професійних захворювань, та здійснення профілактичних заходів, визначених комісіями за підсумками розслідування цих причин;
  •  організовує проведення аудиту охорони праці;
  •  здійснює контроль за додержанням працівником технологічних процесів, правил поведінки з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва;

Роботодавець організовує всі заходи з охорони праці та несе безпосередню відповідальність за порушення нормативно-правових актів. 

Планування організаційно-технічних заходів з охорони праціодна  з провідних функцій управління охорони праці. Перед плануванням обов’язково визначається фактичний стан охорони праці і його прогнозування на майбутнє.

Планування робіт по охороні праці буває перспективним (на тривалий відрізок часу), поточним (на рік) і оперативним (квартал, місяць, декаду).

До перспективних планів належить комплексний план покращення умов праці і санітарно-оздоровчих заходів, що передбачає створення, відповідно до нормативних актів з охорони праці, умов праці, пов'язаних з перспективними змінами підприємства. Таке планування, як правило, розраховане на термін від 2 до 5 років. Реалізація цих планів забезпечується через річні плани номенклатурних заходів з охорони праці, які вносяться до угоди, що є невід'ємною частиною колективного договору.

Поточні плани передбачають реалізацію заходів із покращення умов праці, створення кращих побутових і соціальних умов на виробництві. Ці плани обов’язково забезпечуються фінансуванням згідно з розробленими кошторисами.

Питання охорони праці можуть віддзеркалюватися в інших поточних планах, які підприємства та організації можуть складати на вимогу трудових колективів: план соціального розвитку колективу; наукової організації праці; механізації важких і ручних робіт; охорони праці жінок; підготовки підприємства до робіт в осінньо-зимовий період; підвищення культури виробництва та ін.

Оперативні плани складаються для швидкого виправлення виявлених в процесі державного, відомчого і громадського контролю недоліків в стані охорони праці, а також для ліквідації наслідків аварій або стихійного лиха.

Фінансування робіт з охорони праці в лісгоспі здійснюється за рахунок коштів підприємства. Фінансування профілактичних заходів з охорони праці, виконання загальнодержавних, галузевих та регіональних програм поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, інших державних програм, спрямованих на запобігання нещасним випадкам та професійним захворюванням, передбачається здійснювати за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів, що виділяються окремим рядком, та за рахунок інших джерел фінансування, визначених законодавством.

Згідно 19 статті Закону України «Про охорону праці»: фінансування охорони праці здійснюється власником. Працівник не несе ніяких витрат на заходи щодо охорони праці.

На підприємствах, в галузях і на державному рівні у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку створюються фонди охорони праці.

Такі ж фонди можуть створюватись органами місцевого і регіонального самоврядування для потреб регіону.

На підприємстві кошти вказаного фонду використовуються тільки на виконання заходів, що забезпечують доведення умов і безпеки праці до нормативних вимог або підвищення існуючого рівня охорони праці на виробництві.

Фінансування охорони праці в ДП «Полтавське лісове господарство» здійснюється в розмірах , передбачених законодавством тобто не менше 0,2 % від фонду оплати праці штатних працівників. Зміни затрат на охорону праці за 2011роки подано в таблиці 1.4.

Таблиця 1.4Затрати  на  охорону праці в ДП « Полтавське лісове господарство » за 2011рр.

Види затрат

Роки

р.

р.

р.

Фонд оплати праці штатних працівників, грн.

7667200

Всього затрат, грн. (2% від фонду оплати праці)

153344

В т.ч :

номенклатурні затрати,

передбачені колективним договором (Знв)

95073,28

,44

,12

на засоби індивідуального захисту (Зіз)

58270,72

,12

,67

на лікувально-профілактичні заходи (Злп)

-

14486,44

,21

Показники розподілу матеріальних затрат

(Крв = Знв : Зоп)

0,620

,625

,641

 

З таблиці 1.4 видно, що в ДП «Полтавське лісове господарство» затрати на охорону праці дорівнювали 2% від фонду оплати праці працівників, а отже вимога законодавства була виконана. У 2013 році порівняно з 2011 загальна сума витрат на охорону праці зросла на 42232 грн., номенклатурні затрати зросли на 30183,84 грн., витрати на засоби індивідуального захисту складають на 2013 рік 55560,67 грн.,  затрати на лікувально-профілактичні заходи 14758,21 грн. В період напружених  робіт із заготівлі деревини  у 2012 та 2013 роках працівники лісу забезпечувались обідом, чим і пояснюється поява в ці роки затрат на лікувально-профілактичні заходи. Водночас за 2011роки частка номенклатурних затрат охорони праці в загальній їх кількості зросла з 62% до 64,4 %, на що вказує показник розподілу матеріальних затрат. Загалом можна сказати, що прослідковується позитивна динаміка зростання затрат на заходи пов’язані з охороною праці. Отже підприємство виконує умови законодавства, і створює максимально безпечні умови праці та проводить лікувально-профілактичні заходи  для своїх працівників. 

Згідно з Законом України «Про охорону праці» служба охорони праці створюється власником або уповноваженим ним органом на підприємствах, в установках, організаціях незалежно від форм власності та видів їх діяльності для організації виконання правових, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних, соціально-економічних і лікувально-профілактичних заходів спрямованих на запобігання нещасним випадкам, професійним захворюванням і аваріям в процесі праці.

В ДП «Полтавське лісове господарство» служба охорони праці діє, як одна з основних виробничо-технічних служб. Оскільки на підприємстві чисельність працюючих    268 чоловік, то  службу охорони праці  представляє один спеціаліст з охорони праці, Романенко Олександр Сергійович. Він має  інженерно-технічну освіту та очолює  службу  охорони праці та техніки безпеки,  самостійний структурний підрозділ підприємства. 

Служба охорони праці комплектуються спеціалістами, які мають вищу освіту та стаж роботи за профілем виробництва не менше 3 років. Спеціалісти з середньою спеціальною освітою приймаються в службу охорони праці у виняткових випадках. 

Для працівників служби охорони праці проводяться інструктажі та перевірки в установленому порядку, до початку виконання ними своїх функціональних обов’язків та періодично, один раз на три роки.

Служба охорони праці на підприємстві призначена для  організації виконання правових, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних, соціально-економічних і лікувально-профілактичних заходів, спрямованих на запобігання нещасним випадкам, професійним захворюванням та аваріям у процесі праці.

ДП «Полтавське лісове господарство» звітує про стан і умови праці за минулий календарний рік (на 31 січня наступного року) за двома формами звітності:

) форма1-ПВ «Звіт про стан умов праці, пільги та компенсації за роботу в шкідливих умовах за 20__рік». Ця форма містить тільки два розділи: «Стан умов праці» та «Пільги та компенсації за роботу в шкідливих умовах». Форма заповнюється один раз на два роки. 

) форма7-ТНВ «Звіт про травматизм на виробництві у 20_році». Форма містить п’ять розділів: «Чисельність працюючих», «Потерпілі та нещасні випадки на виробництві», «Окремі матеріальні наслідки нещасних випадків на виробництві», «Розподіл кількості потерпілих від нещасних випадків, пов’язаних з виробництвом, за основними видами подій, що призвели до нещасних випадків», «Розподіл кількості потерпілих від нещасних випадків, пов’язаних з виробництвом, за основними причинами нещасних випадків». Форма заповнюється один раз на рік.

Проведений аналіз доповнюється показниками стану виробничого травматизму та захворюваності в ДП «Полтавське лісове господарство». Розглянемо показники стану виробничого травматизму та професійних захворювань по підприємству за три роки в таблиці 1.5.

Таблиця 1.5 – Показники стану виробничого травматизму та захворюваності в ДП «Полтавське лісове господарство» за 2011 – 2013 рр.

Показники

Роки

1

Середньооблікова чисельність працюючих, (Р)  чол..

266

К-ть днів непрацездатності від захворюваності днів (Дз).

2308

К-ть днів непрацездатності від травматизму, днів (Дт).

612

К-ть потерпілих, чол..

всього, чол. (Т).

67

в т. ч. загинуло, чол. (Т,)

Розрахункові показники

коефіцієнт тяжкості травматизму, (Кт=ДТ/Т)

9,13

,96

,89

коефіцієнт частоти травматизму, (Кч=Дт*100/Р)

230

коефіцієнт частоти захворюваності, (Kз=ДЗ*100/Р)

868

513

За даними таблиці 1.4 можна зробити висновок про існуючий стан охорони праці на підприємстві. На підприємстві в 2013 році  порівняно з 2011 роком коефіцієнт тяжкості травматизму знизився на 24,5%, коефіцієнт частоти травматизму знизився на 47,4%, коефіцієнт частоти захворюваності теж знизився на 40,7%. Динаміка наведених показників говорить про те, що  на підприємстві за останні три роки відбулось поліпшення умов праці. Це відбулось за рахунок збільшення фінансування заходів з охорони праці та реорганізації служби охорони праці на підприємстві. 

Також, надзвичайно важливим заходом у покращенні охорони праці в господарстві є впровадження в умовах діючого виробництва автоматизованих інформаційних систем з охорони праці, систем аналізу та прогнозування аварійних ситуацій, систем автоматизованого контролю і сигналізації про наявність (виникнення) небезпечних або шкідливих виробничих факторів та пристроїв аварійного вимкнення обладнання чи комунікацій у разі виникнення небезпеки для працівників, а також відповідного програмного забезпечення та електронних баз з охорони праці у порядку та обсягах, погоджених з територіальними органами державного нагляду за охороною праці.

Дотримання вимог нормативно – правових актів про охорону праці здійснюється шляхом забезпечення функціонування СУОП, тобто шляхом планомірного виконання спеціальних і загальних функцій управління охороною праці.

Досвід сучасних підприємств показує, що підвищення ефективності охорони праці досягається шляхом забезпечення функціонування системи управління охороною праці, щорічної паспортизації цехів з охорони праці, атестації робочих місць за умовами праці, застосування морального і матеріального стимулювання керівників підрозділів і працівників, проведення щомісячно «Днів охорони праці» і оцінки профілактичної роботи керівників всіх рівнів управління, модернізації виробництва, уважного, сумлінного ставлення роботодавця до питань охорони праці, з якого беруть приклад керівники структурних підрозділів і працівники

Згідно Закону України «Про охорону праці» держава політика передбачає встановлення єдиних вимог з охорони праці для всіх підприємств та суб`єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності та видів діяльності. 

Тому розробка методики прогнозування та визначення мінімуму травматизму, навчання з охорони праці, підвищення стимулювання посадових осіб, стратегічного планування охорони праці мають цінний практичний характер, оскільки сприяють поступовому перетворенню системи охорони праці з фактору проблемного в один із головних факторів соціальної стабільності та економічного розвитку.

На прикладі типової задачі з охорони праці розглядається, як на здоров’я, безпеку та продуктивність праці робітників впливають шкідливі умови праці.

На робітника впродовж зміни діють п’ять  біологічно небезпечних фактори:

  1.  Ефективно-еквівалентна температура повітря на робочому місці в теплий період року t  26C (час дії фактора 480 хв);
  2.  Промисловий пил (наявність i кратність перевищення ГДК) – ГДК ( час дії фактора 360 хв );
  3.  Вібрація   (наявність   плюс   кількість   децибел,   що   перевищують  ГДР, дБ) – ГДР + 9 (час дії фактора 300 хв);
  4.  Хімічні   речовини (наявність i кратність перевищення ГДК)  3 ( час дії фактора 480 хв );
  5.  Теплове випромінюванняВт/м2 (час дії фактора 260 хв ).

 У результаті проведення профілактичних заходів оцінка умов праці поліпшилася на один бал. Визначити можливе зростання продуктивності праці робітника та  категорію важкості праці до i після вжитих заходів.

  1.  Для початку визначаються бали  небезпечних факторів до проведення профілактичних заходів:

Перший фактор –;

Другий фактор –;

Третій фактор –;

Четвертий фактор –;

П’ятий фактор.

Оскільки на підприємстві є елементи, які отримали оцінки 3, 4 і 5 бали, то для визначення інтегральної оцінки будемо враховувати тільки дані елементи. Елемент, який отримав оцінку 1 бал  розглядати непотрібно, оскільки він суттєво не впливає на формування умов праці.

  1.  Наступним етапом розраховується величина балів розрахункових факторів входячи із їх фактичної тривалості. Результати розрахунків занесені у таблицю 1.6.

Таблиця 1.6Характеристика факторів умов праці

Фактор

Максимальна оцінка фактора, бал

Оцінка тривалості дії фактора, хв.

Фактична оцінка важкості, бал

1.

3.

,1

4.

5.

,2

  1.  На основі проведених розрахунків визначається важкість праці за інтегральним показником до проведення профілактичних заходів:

Загальне інтегральне оцінювання важкості праці визначається за формулою:

                                   ,                                 (1.1)

де  величина рівня елемента, який одержав найвищу оцінку, найбільше балів;

– арифметична сума величини рівнів усіх елементів за винятком ;

n – загальна кількість факторів.

.

Даний показник свідчить про те, що умови праці на підприємстві відповідають четвертій групі тяжкості праці.

  1.  Після проведення профілактичних заходів оцінка умов праці поліпшилася на один бал. Отже, далі визначаються  бали небезпечних факторів після проведення профілактичних заходів:
  •  Перший фактор –;
  •  Третій фактор –;
  •  Четвертий фактор –;
  •  П’ятий фактор.

Оскільки на підприємстві є елементи, які отримали оцінки 3 і 4  бали, то для визначення інтегральної оцінки будемо враховувати тільки дані елементи. Елемент, який отримав оцінку 0 та 2 бали  розглядати непотрібно, оскільки вони суттєво не впливають на формування умов праці.

  1.  Після проведення профілактичних заходів уточняється величина балів розрахункових факторів входячи із їх фактичної тривалості. Результати розрахунків занесені у таблицю 1.7.

Таблиця 1.7 – Характеристика факторів умов праці

Фактор

Максимальна оцінка фактора, бал

Оцінка тривалості дії фактора, хв.

Фактична оцінка важкості, бал

3.

,5

4.

5.

,6

  1.  Виходячи з уточнених даних розраховується важкість праці за інтегральним показником після проведення профілактичних заходів:

.

Даний показник свідчить про те, що умови праці на підприємстві відповідають третій категорії тяжкості праці.

  1.  За інтегральним показником важкості праці  (U),  рівень працездатності людини до проведення профілактичних заходів (В) визначимо у відносних одиницях за формулою: 
  2.  Визначмо інтегральний показник працездатності до та після проведення профілактичних заходів з поліпшення умов праці. Даний показник розраховується за наступною формулою:

                                                                       (1.2)

  1.  До поліпшення умов праці:

  1.  Після поліпшення умов праці:

  1.  Після визначення показників працездатності визначають приріст продуктивності праці за формулою:

       (1.3)

де k = 0,2 – коефіцієнт, який враховує вплив зростання працездатності на продуктивність праці.

  1.  На основі інтегрального показника важкості праці можна зпрогнозувати рівень виробничого травматизму на підприємстві, за формулою: 

                                    (1.4)

 

Отже, по розраховані задачі можна зробити висновок, що за даними щодо проведення профілактичних заходів на підприємстві була четверта група тяжкості праці, після проведення заходів умови праці стали відповідати третій категорії тяжкості праці. За рахунок поліпшення умов праці продуктивність праці зросла на 6,17%. Оскільки на підприємстві третя група тяжкості праці, далека від оптимальних умов, то можливе зростання виробничого травматизму у 1,6 рази в порівнянні із першою категорією тяжкості праці.

Проаналізувавши діяльність ДП «Полтавське лісове господарство можна зробити висновок, що на підприємстві ефективно функціонує система управління охороною праці, що представлена самостійним підрозділом охорони праці та техніки безпеки,  яку очолює один кваліфікований інженер з охорон праці. 

За період з 2011 по 2013 роки затрати на заходи з охорони праці збільшилися на 21,5%. Рівень виробничого травматизму на підприємстві за три останні роки знизився майже в половину, що свідчить про ефективне функціонування системи управління охороною праці на підприємстві. 

Необхідно відзначити, що у структурі планово-економічних відділів підприємства , облаштування робочих місць і умов праці відповідає вимогам норм і виду виконуваної роботи.

РОЗДІЛ 2 БУХГАЛТЕРСЬКИЙ БАЛАНС ПІДПРИЄМСТВА, МЕТОДИКА І ТЕХНІКА ЙОГО СКЛАДАННЯ

2.1 Сутність та характеристика бухгалтерського балансу як основної форми фінансової звітності

У середовищі сучасних економічних умов істотно зростає значення фінансової інформації, достовірність, оперативність і об’єктивність якої дозволяють всім учасників господарського обороту уявити й зрозуміти фінансової стан і фінансові результати діяльності конкретного підприємства.

Основним джерелом інформації про економічну і фінансову діяльність підприємства є  бухгалтерська звітність. Звітність підприємства в ринковій економіці базується на узагальненні даних фінансового  обліку і є інформаційною ланкою, що  зв’язує  підприємство  із суспільством і діловими партнерами   користувачами  інформації  про діяльність підприємства.

Залежно від джерел інформації і показників, які містяться у звітності, розрізняють фінансову (бухгалтерську), статистичну та оперативно-технічну звітність.

Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» усі підприємства та організації повинні на основі даних бухгалтерського обліку складати і подавати фінансову (бухгалтерську) звітність.

Бухгалтерська (фінансова) звітність містить показники (переважно у вартісних вимірниках) виробничої і фінансово-господарської діяльності, а також фінансового стану підприємства за певний звітний період. Вона складається на підставі належно оформлених документів і відображає системно всю діяльність підприємства. Фінансова звітність складається, як правило, на підставі даних бухгалтерського обліку.

Фінансова звітність  впорядкована система взаємопов’язаних показників, що відображають умови і результати виробничої і фінансово-господарської діяльності підприємства, його фінансовий стан за звітний період та сукупність способів та прийомів узагальнення даних поточного обліку.

Фінансова звітність є важливим інструментом управління. Базуючись на даних бухгалтерського обліку, як системи суцільного, безперервного і суворо документального оформлення господарських процесів, вона дозволяє оцінити результати діяльності, прогнозувати напрямки підвищення ефективності господарювання.

Для керівництва підприємства необхідна достовірна інформація про наявні у господарстві ресурси, їхній склад і розміщення, а також про джерела їх формування і цільове призначення. Таку інформацію, узагальнену і згруповану у відповідному порядку, одержують за допомогою бухгалтерського балансу.

 Сутність бухгалтерського балансу виявляється в його призначенні, оскільки даний фінансовий звіт є способом економічного групування і узагальненого відображення у грошовій оцінці стану господарських засобів за складом і розміщенням та за джерелами їх утворення і цільовим призначенням на певну дату.

Мета складання Балансунадання користувачам повної, правдивої, неупередженої інформації про фінансовий стан підприємства на звітну дату. Баланс дає можливість визначити склад та структуру майна підприємства, ліквідність та оборотність засобів, наявність власного та запозиченого капіталу, зміну дебіторської та кредиторської заборгованості та інші показники. Отримання такої інформаціїнеобхідна умова для прийняття обґрунтованих управлінських рішень, а також для оцінки ефективності майбутніх вкладень капіталу та ступеня фінансових ризиків.

У бухгалтерському обліку слово «баланс» має двояке значення:

  •  рівність підсумків, коли рівні підсумки записів по дебету і кредиті рахунків, підсумки записів по аналітичних рахунках і відповідному синтетичному рахунку, підсумки активу і пасиву бухгалтерського балансу і так далі;
  •  бухгалтерський баланс підприємства як найбільш важлива форма бухгалтерської звітності, що узагальнено показує стан засобів організації в грошовій оцінці на визначену дату. За своєю формою він являє собою таблицю, розділену на дві частини, у якій, з однієї сторони (в активі), відбиваються засоби підприємства, а з іншої (у пасиві)  джерела їхнього утворення (горизонтальний баланс).

Для бухгалтерського балансу є обов’язковою рівність активу та пасиву, з якої випливає основне балансове рівняння:

Активи = Капітал + Зобов’язання                                          (2.1)

За основним балансовим рівнянням активи (майно) дорівнюють джерелам, за рахунок яких вони створені: власному капіталу та зобов’язанням. Активи i зобов’язання відображені в балансі за ознаками зростання ліквідності: спершумалоліквідні (необоротні активи), далібільш ліквідні (запаси, грошові кошти). Ліквідність розглядається як здатність швидко i без втрат конвертувати активи у найдорожчі з нихгрошові кошти.

Активи i пасиви групуються в балансі за економічно однорідними ознаками. Групи однорідних активів, зобов’язань чи видів капіталу, відображені за одним рядком балансу i визначені однією сумою, називаються статтями балансу. Статті активів та зобов’язань відображаються в балансі окремо. Не допускається їх взаємне згортання, за винятком випадків, передбачених окремими П(С)БО. Однорідні групи активів i пасивів об’єднуються в розділи балансу.

Форма сучасного балансу побудована за принципом балансу нетто, в якому основні засоби і нематеріальні активи відображаються за залишковою вартістю.

Підсумки за балансовими статтями активу або пасиву називаються валютою балансу. Рівність підсумків активу і пасиву обумовлена принципом подвійності господарських операцій. У результаті активів не може бути більше, ніж джерел, за рахунок яких вони утворені.

Бухгалтерський баланс є реальним джерелом фінансової інформації і завдяки цьому: 

) керівники отримують уявлення про місце свого підприємства в системі аналогічних підприємств, правильності обраного стратегічного курсу, порівняльних характеристик ефективності використання ресурсів і прийнятті рішень найрізноманітніших питань по управлінню підприємством;

) аудитори отримують підказку для вибору правильного рішення в процесі аудіювання, планування своєї перевірки, виявлення слабких місць у системі обліку і зон можливих навмисних і ненавмисних помилок у зовнішній звітності клієнта;

) аналітики визначають напрямки фінансового аналізу.

Бухгалтерський баланс як один з основних елементів методу бухгалтерського обліку і найважливішої форми фінансової звітності, відображає вартість майна підприємства в цілому за активами і обсяги вкладеного в це майно власного та залученого капіталу за пасивами. Адресна частина балансу містить як мінімум назву компанії, її юридичний статус і дату складання звіту. 

На сьогодні, згідно  Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підприємства зобов’язані подавати баланс разом з квартальною та річною фінансовою звітністю органам, до сфери управління яких вони відносяться, трудовим колективам на їх вимогу, власникам (засновникам) відповідно до установчих документів, якщо інше не передбачено цим Законом, органам виконавчої влади та іншим користувачам. Термін подання фінансової звітності встановлює Кабінет Міністрів України. Баланс підприємств не є комерційною таємницею, крім випадків, передбачених законодавством. 

Відповідно до НП(С)БО1 у  балансі (Звіті про фінансовий стан) відображаються на певну дату активи, зобов’язання та власний капітал підприємства. 

Активи  це ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, призведе до отримання економічних вигод у майбутньому.

Зобов’язання заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди.

Власний капітал частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов’язань.

Усі показники балансу підприємства моментні і характеризують його фінансовий стан за активами і зобов’язаннями на певний момент часу, як правило, на кінець останнього дня звітного періоду (місяця, кварталу, року).

Формування бухгалтерського обліку пройшло тривалий еволюційний шлях. Його зміст і будова змінювались залежно від форм власності, рівня продуктивних сил та розвитку виробничих відносин суспільства. Кожному етапу розвитку суспільства властива своя побудова балансу, який поділявся за відповідними ознаками. До найтиповіших ознак (починаючи з 1925 року) в Україні відносили: джерела складання; строки складання; обсяг даних; зміст; форму.

У бухгалтерському обліку є безліч видів бухгалтерських балансів, які відрізняються залежно від цілі їх створення та особливості діяльності підприємства. На сьогодні пропонується класифікувати бухгалтерські баланси за певними ознаками. Класифікація бухгалтерських балансів наведена в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1Класифікація бухгалтерських балансів

п/п

Класифікаційна ознака

Назва балансу

Характеристика

1

2

3

4

1.

За термінами складання

Вступний

Відображає  початок  господарської діяльності підприємства на момент його державної реєстрації.

Поточний

Формується протягом усього часу існування господарюючого суб’єкту. Початковий (початку періоду), проміжний (вводиться до складу проміжної звітності), кінцевий (наприкінці фінансового року, входить  до складу річної  звітності і являється генеральним).

Заключний

Складається на дату закінчення функціонування організації, при реорганізації.

Санаційний

Складаються з виявлення реального фінансового стану, коли підприємством перебуває у стані банкрутства.

Ліквідаційний

Складається при ліквідації організації з формування інформацію про майні, що буде розподілятися між кредиторами.

Розподільчий

Формується при реорганізації у вигляді поділу з урахуванням заключних балансів.

Об’єднуючий

Формується при реорганізації у вигляді приєднання, злиття з урахуванням заключних балансів.

2.

За  джерелами складання

Інвентарний

Складається виходячи з інвентаризації майна, і зобов’язань організації.

Книжковий

Складається з  урахуванням  даних  бухгалтерського обліку, основа  Головна книга.

Генеральний

Складається з урахуванням даних Головної книги, які підлягають обов’язкової інвентаризації.

3.

За обсягом інформації

Індивідуальний

Баланс однієї юридичної особи.

Зведений

Баланс однієї організації з різними філіями.

Консолідований

Складається на підставі Балансів підприємств, юридично самостійних, та дочірніх підприємств як єдиної економічної одиниці.

4.

За характером діяльності

Основної діяльності

Баланси юридичних осіб в межах статутної діяльності.

Спільної діяльності

Окремий Баланс, який складається тим учасником, якому за угодою доручено ведення спільних справ учасників договору про спільну діяльність.

5.

За формами власності

Державні, муніципальні, кооперативні, ко-лективні, приватні, змішані, спільних, організацій, грома-дських організації.

Вони різняться, переважно, за найважливішими джерелами залучення власних коштів.

Продовження таблиці 2.1

1

2

3

4

6.

За об’єктом відображення

Самостійний

Баланс, який мають лише організації, які є юридичними особами.

Окремий

Складається структурними одиницями організацій.

7.

За формою

Сальдовий

Бухгалтерський Баланс, в якому відображені тільки залишки за бухгалтерськими балансовими рахунками.

Оборотний

Оборотна відомість за синтетичними рахунками, де містяться як дані сальдо на початок і кінець звітного періоду, так і обороти за звітний період.

Шаховий

Баланс, в якому обороти по кожному рахунку наводяться не загальними підсумками, а з зазначенням кореспондуючих рахунків.

8.

За способом анулювання

Баланс-брутто

Баланс, в валюту якого включено сальдо як основних, так і регулюючих рахунків.

Баланс-нетто

Баланс, в валюту якого не включено сальдо регулюючих рахунків.

Ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності у більшості країн світу здійснюється на основі міжнародних стандартів бухгалтерського обліку, проте у кожної країни є свої вимоги та особливості облікового процесу. 

В Україні вимоги до складання фінансових звітів регламентуються державними органами та визначені положеннями стандартами бухгалтерського обліку й іншими нормативними документами.  Виходячи з цього можна виділити певні особливості, щодо бухгалтерського балансу, що складається підприємствами України:

. Бухгалтерський баланс складається за формою, встановленою Міністерством фінансів України. 

. У балансі порівнюються дані на початок і кінець звітного періоду. 

. Статті балансу групуються за певною ознакою. 

. Не допускається взаємне погашення активів і пасивів балансу. 

. Статті балансу відображають дані бухгалтерського обліку, відповідно до фактичної наявності за результатами інвентаризації. 

. Оцінка статей здійснюється відповідно до П(с)БО.

Отже, бухгалтерський баланс дає змогу оцінити фінансово-майновий стан підприємства, дати характеристику стану господарських засобів і джерел їх формування на звітну дату в грошовому вимірнику. Регламентовану структуру балансу можна розглядати як порівняльну, оскільки всі показники наводяться в абсолютних величинах на початок і кінець звітного періоду. Це дає змогу оцінити показники в динаміці, аналізувати зміни в балансових статтях.

  1.   Структура бухгалтерського балансу

Методологічні засади побудови бухгалтерського балансу та його форма визначені НП(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності». 

Згідно НП(С)БО 1 бухгалтерський баланс (форма 1) складається з адресної частини та безпосередньо табличної частини звіту.

У адресній частині балансу передбачається наявність таких обов’язкових   реквізитів, як: назва підприємства, територія, на якій зареєстровано підприємство, форма власності, орган державного управління, галузь діяльності, вид економічної діяльності, одиниця виміру: тис. грн., та адреса підприємства, а також контрольна сума та дата, на яку складена звітність. 

За формою баланстаблиця, на лівій частині якої відображають склад і розміщення господарських засобів і яка називається активом, а на правій частині, що називається пасивом, відображають джерела формування господарських засобів (у перекладі з лат. слово «актив» означає дійовий, діяти, діяльний; слово «пасив» –утримуваний, бездіяльний). Слова «актив» і «пасив» означають відповідні сторони бухгалтерського балансу. Це так звана горизонтальна форма побудови бухгалтерського балансу, як правило, характерна для Німеччини, Італії, Росії. Для України така побудова практична і традиційна. Скажімо, в Англії, США використовують вертикальну форму побудови бухгалтерського балансу: спочатку показують склад активу, а потімпасиву.

Узагальнена модель бухгалтерського балансу (для вcіx підприємств, за винятком суб’єктів малого підприємництва) наведена у таблиці 2.2.

Таблиця 2.2  Узагальнена модель бухгалтерського балансу

Баланс

Актив

Пасив

Розділи активу

Розділи пасиву

І. Необоротні активи

І. Власний капітал

ІІ. Оборотні активи

ІІ. Довгострокові зобов’язання і забезпечення

ІІІ. Необоротні активи, утримувані для продажу, та групи вибуття

ІІІ. Поточні зобов’язання і забезпечення

ІV. Зобов’язання, пов’язані з необоротними активами, утримуваними для продажу, та групи вибуття

Баланс

Баланс

Беручи загалом, можна сказати, що активце система показників, які відображують склад і розміщення засобів господарства, згрупованих у якісно однорідні групи; пасив балансуце система показників, які відображають джерела утворення й цільове призначення засобів господарства, також згрупованих в якісно однорідні групи. З погляду політичної економії пасив є сумою вартостей, отриманих із різних джерел, а активце конкретні форми існування цих вартостей.

У порівнянні зі звітними формами баланс містить найбільшу кількість показників. Господарські засоби та джерела їх утворення групуються в балансі за економічно однорідними групамистаттями балансу. До кожної статті балансу включаються однакові за економічним змістом засоби господарства чи джерела їх утворення. Статті балансу мають загальну назву, окремий код, їх записують окремими сумами. Статті бухгалтерського балансу поділяють на активні (ті, що розміщені в активі балансу) і пасивні (ті, що розміщені у пасиві балансу). Статті активу завжди характеризують господарські засоби: основні засоби, запаси, кошти, дебітори та ін. Статті пасиву завжди характеризують джерела власних і залучених коштів: зареєстрований капітал, прибуток, кредити банку, розрахунки з постачальниками тощо.

Статті балансу розподіляються на однойменні та комплексні. Однойменні статті відображають стан якогось одного виду господарських засобів чи джерел їх утворення. Наприклад, основні засоби, нематеріальні активи, готова продукція, зареєстрований капітал. Комплексні статті відображають стан кількох видів господарських засобів чи джерел їх утворення. Наприклад, стаття «Виробничі запаси» об’єднує матеріали, паливо, запасні частини, напівфабрикати, комплектуючі вироби тощо.

Кількість статей балансу не регламентується нормативними актами, але їх має бути стільки, щоб відобразити стан майна не тільки в цілому, а й згідно з його галузевими особливостями, щоб створити передумови для забезпечення контролю за збереженням майна, раціональним та ефективним використанням матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, бути важливим джерелом інформації для аналізу та управління діяльністю підприємства. У зв'язку з цим Міністерство фінансів України розробляє та затверджує номенклатуру статей балансу, погоджуючи її з Держкомстатом України.

Для одержання узагальнених даних про стан та використання господарських засобів статті об’єднують в групи та розділи. При цьому назва і кількість статей балансу тісно пов’язані з класифікацією майна та джерел його утворення. А тому слід відрізняти три способи групування господарських засобів та джерел їх утворення, які відображаються на різних статтях балансу:

  •  першийза функціональною роллю господарських засобів (актив) та порядком утворення й цільовим призначенням (пасив);
  •  другийза способом перенесення вартості засобів виробництва на продукт, у створенні якого вони брали участь, а джерелза формами утворення та цільовим призначенням;
  •  третійза цільовим призначенням засобів господарства і джерел їх утворення.

Групування статей балансу за першим способом відбувається для отримання даних про обсяг ресурсів підприємства в цілому з відокремлюванням закріплених за сферою виробництва засобів праці, предметів праці; сферою обігупредметів обігу, коштів, коштів у розрахунках; невиробничою сфероюзасобів довгострокового споживання, засобів короткострокового споживання. Відтак, для визначення обсягу матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, закріплених за сферами виробництва, обігу і невиробничою сферою, за першою ознакою групують статті: основні засоби; виробничі запаси (матеріали, паливо, устаткування, запасні частини); незавершене виробництво; готова продукція; товари; кошти, цінні папери; дебіторська заборгованість покупців за відвантажену продукцію, векселі отримані, заборгованість підзвітних осіб та інших дебіторів; матеріальні цінності невиробничої сфериактив балансу.

За порядком утворення й цільовим призначенням джерел утворення господарських засобів за першим способом групування об'єднують статті: джерела власних коштів (основної діяльності та цільового призначення) –статутний капітал, пайовий капітал, додатково вкладений капітал, інший додатковий капітал, резервний капітал, нерозподілений прибуток (непокритий збиток), неоплачений капітал, забезпечення наступних витрат і платежів; джерела позичених коштівдовгострокові кредити банків, довгострокові позикові кошти, короткострокові кредити банків, короткострокові позикові кошти, розрахунки з постачальниками, векселі видані, розрахунки з оплати праці, розрахунки з бюджетом, розрахунки зі страхування, розрахунки з іншими кредиторами, інші короткострокові пасиви.

З метою поліпшення використання даних балансу в управлінні, посилення аналітичної роботи на підприємстві групування статей балансу за другим способом здійснюється так, щоб отримати відомості про склад і обсяг основних і оборотних засобів. При цьому основні й оборотні засоби беруться з кожної сфери діяльності підприємствавиробництва, обігу, невиробничої сфери. Це дає змогу на підставі показників складу й обсягу основних засобів уявити загальний стан матеріально-технічної бази господарства. Нормальні показники оборотних засобівце необхідна передумова нормального фінансового стану підприємства, який безпосередньо залежить від структури, обсягу й стану виробничих запасів, незавершеного виробництва, коштів, розрахунків та інших активів.

Кінцеві результати виробничої та фінансово-господарської діяльності підприємства значною мірою залежать від того, наскільки господарські засоби та джерела їх утворення використовуються за цільовим призначенням. А тому на кожному підприємстві має бути створено дійовий контроль, чітко визначено об'єкти й суб'єкти контролю за цільовим використанням господарських засобів та їх джерел. У цих випадках об'єкти контролю здебільшого збігаються з назвами статей балансу, за винятком комплексних статей, які розподіляються на складові частини. Наприклад, організувати ефективний контроль за використанням оборотних засобів, що їх згруповано в статті балансу «Виробничі запаси»,неможливо. Тоді цю статтю розподіляють на такі підстатті (елементи): матеріалисировина та інші матеріали, покупні напівфабрикати й комплектуючі вироби, конструкції та деталі, тара й тарні матеріали, мінеральні добрива та отрутохімікати, біопрепарати й медикаменти, матеріали, передані в переробку на сторону, інші матеріали; паливонафтопродукти, тверде паливо, інші види палива; будівельні матеріали й обладнання до встановленняматеріали, конструкції та деталі, обладнання до встановлення вітчизняне, імпортне; запасні частинизапасні частини, обмінний фонд; насіння та корминасіння, садивний матеріал, корми.

Статті дають можливість усебічно оцінити діяльність підприємства. А щоб ця оцінка була об'єктивною, треба дотримуватись єдності в оцінці самих статей балансу. Оцінку статей балансу регламентовано Законом «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» [1], а також відповідними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку [П(С)БО], затвердженими Міністерством фінансів України.

Об'єднання статей балансу в економічно однорідні групи не є завершальним процесом їх групування. Усі статті балансу ще згруповують у розділи, яких в активі є три, а в пасивіп'ять.

Отже, статті балансу згруповано так, щоб порівнюючи підсумки розділів активу і пасиву та окремих їх показників, можна було робити загальні висновки про фінансово-господарську діяльність підприємства.

Природа балансу потребує рівності його активу й пасиву. Це зумовлено тим, що і в активі, і в пасиві відображаються ті самі засоби. Звідси випливають такі правила:

  •  актив дорівнює пасиву балансу, тобто підсумки активу і пасиву мають бути однаковими;
  •  загальний підсумок активу дорівнює сумі показників всіх його статей;
  •  сума показників усіх статей активу дорівнює сумі показників усіх статей пасиву балансу.

Загальні підсумки активу і пасиву балансу рівні між собою. Це обов’язкова умова правильності його складання. У цьому виявляється балансове рівняння. Рівність підсумків активу і пасиву балансу зумовлена тим, що в обох його частинах відображено у вартісній оцінці одні й ті ж господарські засоби, тільки згруповані за різними ознаками: в активіза складом і розміщенням, у пасивіза джерелами їх формування. Кожна група господарських засобів, розміщених в активі, має відповідне джерело їх формування, відображене в пасиві балансу. Відсутність рівності підсумків активу і пасиву балансу свідчить про наявність помилок, допущених при його складанні. Отже, бухгалтерський балансце фіксування на певну дату (як правило, 1-ше число місяця) активів і пасивів, які складаються з окремих статей, рівність активів і пасивів у грошовій оцінці.

Бухгалтерський балансце не тільки метод узагальнення інформації про стан та склад господарських засобів підприємства і джерел їх формування, а й форма фінансової звітності, яка містить важливу інформацію про фінансовий стан підприємства. Тому необхідно вміти не тільки складати баланс, а й розуміти його, вміти його читати з метою економічного аналізу.

Читати балансце вміти всебічно розуміти й аналізувати його статті, в яких на певну дату відображаються майновий стан підприємства, розміщення засобів і джерел, розмір власних коштів, стан розрахунків та платоспроможність. Вміння читати балансце економічне і правове розуміння змісту кожної його статті, способу її оцінки та взаємозв’язку з іншими статтями.

Читати баланс повинні вміти керівники, власники, працівники економічних, фінансових і бухгалтерських служб підприємства, менеджери, акціонери, кредитори з метою прийняття управлінських рішень.

Балансове рівняння Активи = Пасивам є необхідною умовою розгляду балансу як за формою, так і за змістом. Власне з цього розпочинається ознайомлення з бухгалтерським балансом.

Співвідношення Активи = Капітал + Зобов’язання умовно можна назвати структурним, оскільки засвідчує, з одного боку, склад майнаосновні, оборотні засоби, тобто величину засобів вкладених у господарську діяльність, а з іншогохто і в якій формі брав участь у створенні (формуванні) майна підприємства (власний капітал, кредити банків, кредиторська заборгованість постачальникам тощо). Зміна частки власних і залучених засобів буде свідчити про ступінь фінансової залежності підприємства від власників, акціонерів та кредиторів. За структурою бухгалтерського балансу можна визначити належність підприємства до певної галузі (виду) економічної діяльності (промисловості, сільського господарства, торгівлі, банківської, бюджетної діяльності тощо); організаційно-правових форм господарювання (приватне, колективне, комунальне, державне підприємство, господарське товариство тощо), за економічним призначенням продукту (продукція, виконані роботи, надані послуги).

Ще одне співвідношення Капітал = АктивиЗобов’язання завжди характеризує вартість чистих активів, тобто майна, яке остаточно, після вирахування зобов’язань, є власністю підприємства і може бути об’єктом розподілу між засновниками чи акціонерами при ліквідації підприємства чи його закритті.

Як відомо з попереднього, балансце моментний показник зафіксованих на певну дату активів і пасивів підприємства. Причому у звітній формі балансу є дві дати: на початок звітного періоду і на кінець звітного періоду. Ця обставина дає можливість зіставляти показники балансу як у цілому, так і складові активу і пасиву в часі, визначати динаміку активів, зміни частки окремих статей чи розділів балансу, тобто структурні зрушення.

Проте, в процесі господарської діяльності відбувається безперервний рух засобів, зміна їх складу, розміщення та зміни у джерелах їх формування. Засоби та їх джерела під впливом господарських операцій збільшуються або зменшуються. Внаслідок чого змінюються і окремі статті балансу. В окремих випадках ці зміни зумовлюють появу нових статей балансу або зникнення інших.

Отже, структура бухгалтерського балансу дає змогу пізнати підприємство, тому не випадково баланс є першою формою звіту про фінансовий стан підприємства. 

Господарські засоби та їх джерела під впливом господарських операцій збільшуються або зменшуються, що приводить і до зміни окремих статей балансу в активі й пасиві. У деяких випадках ці зміни зумовлюють появу нових статей балансу або зникнення інших.

  1.   Оцінка та характеристика статей активу бухгалтерського балансу

До прийняття національних стандартів бухгалтерського обліку у нормативних актах не було визначення поняття «активи».

Активами називали господарські засоби, наявні на підприємстві. Прийняті положення (стандарти) містять нові підходи до визначення і визнання активів.

Активице ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до одержання економічних вигод у майбутньому.

Звідси, для того щоб визначити, чи буде той чи інший об'єкт обліковуватися в складі активів, потрібно, щоб цей об'єкт відповідав трьом критеріям:

) цей об'єкт отриманий у результаті минулих операцій або подій;

) він контролюється підприємством;

) використання його в майбутньому приведе до одержання економічних вигод.

Основна відмінність від підходу до визначення активів полягає в тому, що активи  це те, що принесе в майбутньому економічні вигоди.

Економічна вигода  потенційна можливість одержання підприємством грошових коштів від використання активів.

Підприємство оцінює ймовірність одержання майбутніх економічних вигод на підставі інформації, що йому відома на момент складання звітності.

Отже, активи  це не всі ресурси, що є на підприємстві, а тільки ті з них, які принесуть у майбутньому економічну вигоду. Якщо на дату складання Балансу підприємство знає, що актив не є джерелом вигоди (він не може бути ні використаний, ні проданий), такий актив не може бути відображений у Балансі, а має бути списаним на витрати, що будуть відображені в Звіті про фінансові результати.

У зв’язку з цим основні засоби, нематеріальні активи, запаси (матеріали, запасні частини, МШП), а також всі інші активи, не придатні до використання, що втратили свою корисність для підприємства, не можуть бути визнані активами, а отже, підлягають списанню.

Витрати на придбання і створення активів, які не можуть бути відображені в Балансі, підлягають списанню на витрати звітного періоду.

Активи і зобов’язання нової форми Балансу розподілені на оборотні і необоротні (довгострокові і поточні) відповідно до періоду, протягом якого активи будуть реалізовані або використані, а зобов’язання - погашені.

Актив класифікується як оборотний, якщо:

  •  передбачається, що він буде реалізований або буде утримуватися для продажу або використання протягом операційного циклу підприємства;
  •  він утримується в комерційних цілях або буде використаний (реалізований) протягом 12 місяців із дати Балансу.

Операційний цикл  це проміжок часу між придбанням запасів для здійснення діяльності й одержанням грошей від реалізації виробленої з них продукції або товарів і послуг, у Полтавському лісгоспі операційний цикл триває один календарний рік. 

У ринковій економіці під активами балансу розуміється майнова маса, що повинна активно працювати і приносити прибуток. Статті активу розташовуються по визначеній системі. В Україні актив балансу будується в порядку зростаючої ліквідності і поділяється на три розділи: необоротні активи,  оборотні активи й необоротні активи, утримувані для продажу, та групи вибуття.

У статті «Нематеріальні активи» відображається вартість об’єктів, які віднесені до складу нематеріальних активів згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 8 «Нематеріальні активи» [8]. У цій статті наводяться окремо первісна та залишкова вартість нематеріальних активів, а також нарахована у встановленому порядку сума накопиченої амортизації. До підсумку балансу включається залишкова вартість, яка визначається як різниця між первісною вартістю і сумою накопиченої амортизації, яка наводиться у дужках.

У статті «Незавершені капітальні інвестиції» відображається вартість незавершених на дату балансу капітальних інвестицій в необоротні активи на будівництво, реконструкцію, модернізацію (інші поліпшення, що збільшують первісну (переоцінену) вартість необоротних активів), виготовлення, створення, вирощування, придбання об’єктів основних засобів, нематеріальних активів, довгострокових біологічних активів (у тому числі необоротних матеріальних активів, призначених для заміни діючих, і устаткування для монтажу).

У статті «Основні засоби» наводиться вартість власних та отриманих на умовах фінансового лізингу об’єктів і орендованих цілісних майнових комплексів, які віднесені до складу основних засобів, а також вартість основних засобів, отриманих у довірче управління або на праві господарського відання чи праві оперативного управління. У цій статті також наводиться вартість інших необоротних матеріальних активів.

У цій статті наводяться окремо первісна (переоцінена) вартість, сума зносу основних засобів (у дужках) та їх залишкова вартість. До підсумку балансу включається залишкова вартість, яка визначається як різниця між первісною (переоціненою) вартістю основних засобів і сумою їх зносу на дату балансу [7].

У статті «Інвестиційна нерухомість» відображається вартість об’єктів, що віднесені до інвестиційної нерухомості згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 32 «Інвестиційна нерухомість» [15], У цій статті наводиться справедлива вартість інвестиційної нерухомості, визначена на дату балансу. У разі якщо відповідно до зазначеного положення (стандарту) бухгалтерського обліку інвестиційна нерухомість обліковується за первісною вартістю, у цій статті наводиться її залишкова вартість, яка включається до підсумку балансу, при цьому у додаткових статтях окремо наводяться первісна вартість інвестиційної нерухомості та сума зносу (у дужках).

У статті «Довгострокові біологічні активи» відображається вартість довгострокових біологічних активів, облік яких ведеться за Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 30 «Біологічні активи» [14]. У цій статті наводиться справедлива вартість довгострокових біологічних активів. У разі якщо відповідно до Положення (стандарту) 30 довгострокові біологічні активи обліковуються за первісною вартістю, у цій статті наводиться їх залишкова вартість, яка включається до підсумку балансу, при цьому у додаткових статтях окремо наводяться їх первісна вартість та сума накопиченої амортизації (у дужках).

У статті «Довгострокові фінансові інвестиції» відображаються фінансові інвестиції на період більше одного року, а також усі інвестиції, які не можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент. У цій статті виділяються фінансові інвестиції, які згідно з відповідними національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку обліковуються методом участі в капіталі.

У статті «Довгострокова дебіторська заборгованість» відображається заборгованість фізичних та юридичних осіб, яка не виникає в ході нормального операційного циклу та буде погашена після дванадцяти місяців з дати балансу.

У статті «Відстрочені податкові активи» відображається сума податку на прибуток, що підлягає відшкодуванню в наступних періодах, що визначається відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 17 «Податок на прибуток» [12].

У статті «Інші необоротні активи» наводиться вартість необоротних активів, для відображення яких за ознаками суттєвості неможна було виділити окрему статтю, або які не можуть бути включені до наведених вище статей розділу «Необоротні активи».

У статті «Запаси» відображається загальна вартість активів, які визнаються запасами згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 «Запаси» [9], зокрема, які утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності; перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва; утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством.

У разі відповідності ознакам суттєвості може бути окремо наведена у додаткових статтях інформація про вартість виробничих запасів, незавершеного виробництва, готової продукції та товарів. До підсумку балансу включається загальна вартість запасів, інформація про вартість окремих складових запасів наводиться у додаткових статтях в межах загальної суми.

У статті «Поточні біологічні активи» відображається вартість поточних біологічних активів тваринництва (дорослі тварини на відгодівлі і в нагулі, птиця, звірі, кролики, дорослі тварини, вибракувані з основного стада для реалізації, молодняк тварин на вирощуванні і відгодівлі) в оцінці за справедливою або первісною вартістю, а також рослинництва (зернові, технічні, овочеві та інші культури) в оцінці за справедливою вартістю, облік яких ведеться згідно з Положенням (стандартом) 30 [14].

У статті «Дебіторська заборгованість за продукцію товари, роботи, послуги» відображається заборгованість покупців або замовників за надані їм продукцію, товари, роботи або послуги (крім заборгованості, яка забезпечена векселем, якщо така інформація наводиться в окремій статті), скоригована на резерв сумнівних боргів (нетто).

У статті «Дебіторська заборгованість за розрахунками за виданими авансами» відображається сума авансів, наданих іншим підприємствам, а також сума авансового внеску з податку на прибуток у випадках передбачених законодавством.

У статті «Дебіторська заборгованість за розрахунками з бюджетом» відображається дебіторська заборгованість фінансових і податкових органів, а також переплата за податками, зборами та іншими платежами до бюджету. Окремо наводиться дебіторська заборгованість з податку на прибуток.

У статті «Інша поточна дебіторська заборгованість» відображається заборгованість дебіторів, яка не відображена в окремих статтях щодо розкриття інформації про дебіторську заборгованість або яка не може бути включена до інших статей дебіторської заборгованості та яка відображається у складі оборотних активів.

Показники дебіторської заборгованості наводяться у балансі за вартістю, яка визначається згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість» [10].

У статті «Поточні фінансові інвестиції» відображають фінансові інвестиції на строк, що не перевищує один рік, які можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент (крім інвестицій, які є еквівалентами грошових коштів), а також сума довгострокових фінансових інвестицій, які підлягають погашенню протягом дванадцяти місяців з дати балансу.

У статті «Гроші та їх еквіваленти» відображаються готівка в касі підприємства, гроші на поточних та інших рахунках у банках, які можуть бути вільно використані для поточних операцій, а також грошові кошти в дорозі, електронні гроші, еквіваленти грошей. У цій статті наводяться кошти в національній або іноземній валютах. Кошти, які не можна використати для операцій протягом одного року, починаючи з дати балансу або протягом операційного циклу внаслідок обмежень, виключаються зі складу оборотних активів та відображаються як необоротні активи.

У статті «Витрати майбутніх періодів» відображаються витрати, що мали місце протягом поточного або попередніх звітних періодів, але належать до наступних звітних періодів.

У статті «Інші оборотні активи» відображаються суми оборотних активів, для відображення яких за ознаками суттєвості неможна було виділити окрему статтю або які не можуть бути включені до наведених вище статей розділу «Оборотні активи».

У третьому розділі активу балансу «Необоротні активи, утримувані для продажу, та групи вибуття» відображається вартість необоротних активів та груп вибуття, утримуваних для продажу, що визначається відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 27 «Необоротні активи, утримувані для продажу, та припинена діяльність» [13].

Отже, актив балансу  система показників, яка надає інформацію про господарські засоби за їх складом і функціональним призначенням у процесі діяльності підприємства. 

  1.  Оцінка та характеристика статей пасиву  бухгалтерського балансу

У ринковій економіці пасив балансу показує, яка величина засобів (капіталу) вкладена в господарську діяльність підприємства, хто і якою мірою  брав участь у створенні майнової маси підприємства. Він визначається як зобов’язання за отримані  цінності чи як вимоги на отримані підприємством ресурсів. Зобов'язання розрізняються по суб’єктах: одні з них є зобов'язаннями перед власниками підприємства, інші  перед кредиторами, банками. Такий розподіл зобов'язань у балансі має важливе значення при визначенні терміновості їхнього погашення. 

Статті пасиву балансу групуються за ступенем терміновості повернення зобов’язань. Пасив балансу складається із власного капіталу та зобов’язань.

Власний капітал показує частку майна підприємства, яка фінансується за рахунок коштів власників і власних засобів підприємства.

У бухгалтерському балансі власний капітал підприємства відбивається в першому розділі пасиву «Власний капітал». Основна стаття цього розділу «Зареєстрований капітал», що показує суму засобів, інвестовану власниками для забезпечення статутної діяльності підприємства. Власний капітал відображається в балансі одночасно з відображенням активів та зобов’язань, що приводять до його зміни.

У статті «Зареєстрований капітал» наводиться зафіксована в установчих документах сума статутного капіталу, іншого зареєстрованого капіталу, а також пайовий капітал у сумі, яка формується відповідно до законодавства.

У статті «Капітал у дооцінках» наводиться сума дооцінки необоротних активів і фінансових інструментів.

У статті «Додатковий капітал» відображається емісійний дохід (сума, на яку вартість продажу акцій власної емісії перевищує їхню номінальну вартість), вартість безкоштовно отриманих необоротних активів, сума капіталу, який вкладено засновниками понад статутний капітал, накопичені курсові різниці, які відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку відображаються у складі власного капіталу та інші складові додаткового капіталу.

У разі якщо інформація про розмір емісійного доходу та накопичених курсових різниць відповідає ознакам суттєвості, вона розкривається у додаткових статтях «Емісійний дохід» та «Накопичені курсові різниці». До підсумку балансу включається загальна сума додаткового капіталу.

У статті «Резервний капітал» наводиться сума резервів, створених відповідно до чинного законодавства або установчих документів за рахунок нерозподіленого прибутку підприємства.

У статті «Нерозподілений прибуток (непокритий збитоквідображається або сума нерозподіленого прибутку, або сума непокритого збитку. Сума непокритого збитку наводиться в дужках та вираховується при визначенні підсумку власного капіталу.

У статті «Неоплачений капітал» відображається сума заборгованості власників (учасників) за внесками до статутного капіталу. Ця сума наводиться в дужках і вираховується при визначенні підсумку власного капіталу.

У статті «Вилучений капітал» господарські товариства відображають фактичну собівартість акцій власної емісії або часток, викуплених товариством у його учасників. Сума вилученого капіталу наводиться в дужках і підлягає вирахуванню при визначенні підсумку власного капіталу.

У другому розділі пасиву балансу  «Довгострокові  зобов’язання»  відображається   вартість довгострокових зобов’язань підприємства, тобто таких, які неможливо класифікувати як поточні: довгострокові кредити банків, довгострокові фінансові зобов’язання, відстрочені податкові зобов’язання, інші довгострокові зобов’язання та вартість  визначених шляхом  аналітичних  розрахунків  забезпечень:  виплат персоналу,  інших забезпечень та цільового фінансування.

Зобов’язання  це заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди [11].

Зобов’язання відображається у балансі, якщо:

  •  його оцінка може бути достовірно визначена;
  •  існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення.

Довгострокові зобов’язання зобов’язання, які повинні бути погашені протягом більше як 12 місяців, або протягом періоду більшого, ніж один операційний цикл підприємства з дати балансу, якщо такий цикл становить більш як 12 місяців. 

Усі довгострокові зобов’язання відображаються у балансі підприємства за теперішньою вартістю.

У статті «Відстрочені податкові зобов’язання» наводиться сума податків на прибуток, що підлягають сплаті в майбутніх періодах, яка визначається відповідно до Положення (стандарту) 17 [12].

У статті «Довгострокові кредити банків» наводиться сума заборгованості підприємства банкам за отриманими від них позиками, яка не є поточним зобов’язанням.

У статті «Інші довгострокові зобов’язання» наводиться сума довгострокової заборгованості підприємства, не включена в інші статті, в яких розкривається інформація про довгострокові зобов’язання, зокрема зобов’язання із залучення позикових коштів (крім кредитів банків), на які нараховуються відсотки.

У статті «Довгострокові забезпечення» відображаються нараховані у звітному періоді майбутні витрати та платежі (витрати на оплату майбутніх відпусток, гарантійні зобов’язання тощо), розмір яких на дату складання балансу може бути визначений тільки шляхом попередніх (прогнозних) оцінок. У разі якщо сума довгострокових виплат персоналу може бути визнана суттєвою, така інформація наводиться у додатковій статті «Довгострокові забезпечення витрат персоналу». До підсумку балансу включається загальна сума довгострокових забезпечень.

У статті «Цільове фінансування» наводиться сума залишку коштів цільового фінансування і цільових надходжень, які отримані з бюджету та з інших джерел, у тому числі коштів, вивільнених від оподаткування у зв’язку з наданням пільг з податку на прибуток підприємств.

У третьому розділі пасиву балансу «Поточні зобов’язання і забезпечення»  відображаються поточні зобов’язання підприємства, тобто такі, які будуть погашені в ході звичайного операційного циклу діяльності підприємства або протягом 12 місяців з дати балансу та поточні забезпечення. Якщо окремі зобов’язання не будуть погашені у визначені терміни з різних причин, не обумовлених угодами, вони все ж будуть класифікуват