64172

Моделі показників фінансових потоків ПАТ «Приватбанк»

Дипломная

Финансы и кредитные отношения

Згідно з офіційної статистики Національного Банку України з початку року обсяг депозитів у національній валюті скоротився на 103. Вирішення даної проблеми в більшій мірі залежить від можливості прогнозування та управління майбутньої поведінки фінансових потоків банку.

Украинкский

2014-07-02

607.41 KB

45 чел.

53

ВСТУП

У 2014 році основними загрозами банківської системи України стали політична та економічна криза, загроза зовнішньої інтервенції, події в регіонах. Саме це викликало паніку серед населення, що призвело до різкого вилученню депозитів з банківської системи в першу чергу фізичними особами. Згідно з офіційної статистики Національного Банку України з початку року обсяг депозитів у національній валюті скоротився на 10,3%. Обсяг депозитів в іноземній валюті скоротився на 17 %. Вирішення даної проблеми в більшій мірі залежить від можливості прогнозування та управління майбутньої поведінки фінансових потоків банку. Це стає неможливим без залучення економіко-математичних методів та моделей, адже комерційних банк демонструє поведінку, що притаманна складним системам.

Сьогодні увагу вчених та практиків прикуто до методів моделювання діяльності комерційного банку, що дозволяють прогнозувати його розвиток. Серед таких моделей розрізняють випадкові, імовірнісні та детерміновані. Всім їм притаманні деякі недоліки, серед яких:

  1. алгоритми прості і не надають можливість простежити динаміку деяких важливих показників;
  2. вони не дозволяють моделювати банківську діяльність саме українських банків;
  3. вони не використовують всі фактори, що важливі для моделювання;
  4. вони вирішують окремі завдання, але не дозволяють вирішити завдання повністю для банка як складної системи.

Це обумовило актуальність роботи, її мету, предмет та метод.

Предметом даного дослідження є динаміка фінансових потоків комерційного банку.

Об’єкт – моделі динаміки фінансових потоків комерційного банку.

Мета дипломної роботи – розробка економіко-математичних моделей, що дозволяють наочно продемонструвати динаміку фінансових потоків та ліквідність комерційного банку.

Завданнями роботи є:

  1. аналіз динаміки фінансових потоків комерційних банків в Україні;
  2.  аналіз поняття фінансових потоків та їх класифікації;
  3. дослідження основних підходів до аналізу та оптимізації фінансових потоків комерційних банків в Україні; 
  4. вивчення існуючих моделей та методів, що використовуються для управління фінансовими потоками комерційних банків в Україні;
  5. розробка схеми моделей фінансових потоків комерційних банків;
  6. аналіз особливостей застосування методу імітаційного моделювання та статистичних методів до управління фінансовими потоками комерційних банків;
  7. розробка імітаційної моделі динаміки фінансових потоків та ліквідності на основі моделі балансу комерційного банку;
  8. розробка моделі прогнозування та моделей регресії показників фінансових потоків комерційного банку на основі метода характеристик;
  9. проведення експериментів задля оптимізації фінансових потоків комерційного банку.

У роботі використано такі математичні методи: метод аналізу та синтезу, трендові моделі на основі методу характеристику, економетричні моделі на базі регресійного аналізу, імітаційне моделювання. 


РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ ФІНАНСОВИМИ ПОТОКАМИ КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ

1.1. Поняття, класифікація фінансових потоків комерційних банків та їх динаміка в Україні

На економічну ситуацію в Україні продовжує впливати соціально-політичне напруження в країні та несприятлива зовнішньоекономічна кон’юнктура для основних товарів українського експорту. Посилення невизначеностей та негативних очікувань серед економічних агентів за таких макроекономічних умов призвели до зниження депозитної бази банків, збільшення попиту на ресурси та уповільнення кредитування.

Протягом І кварталу 2014 року динаміка депозитів резидентів формувалася під впливом соціально-політичного напруження та зміни курсу гривні до основних іноземних валют. Посилення невизначеностей та негативних очікувань в економічних агентів призвели до зменшення залишків депозитів як у національній, так і в іноземній валюті. Водночас у гривневому еквіваленті депозити резидентів зросли за рахунок курсових різниць. Насамперед зниження спостерігалося на рахунках домашніх господарств. Серед депозитів не фінансових корпорацій переважно скоротилися короткострокові депозити в національній валюті. Нові депозитні договори протягом кварталу укладалися переважно з не фінансовими корпораціями. Станом на 01.04.2014 залишки депозитів, залучених від резидентів, становили 673,2 млрд. грн. За квартал вони збільшилися на 3,2 млрд. грн., або на 0,5%, унаслідок курсової переоцінки зобов’язань через зниження курсу гривні до основних іноземних валют. Водночас у валютах номінації залишки депозитів скоротилися, що пов’язано зі зростанням невизначеностей та негативних очікувань економічних агентів на фоні посилення соціально-політичної напруги та подіями в АР Крим. У березні порівняно з попереднім місяцем депозити резидентів скоротилися на 5,9 млрд. грн., або на 0,9%.

Приріст депозитів резидентів у річному обчисленні на кінець кварталу становив 12,7%. Скорочення залишків спостерігалось як на депозитних рахунках у національній валюті на 42,2 млрд. грн., або на 10,0% з початку року, так і на рахунках в іноземній валюті. Водночас у гривневому еквіваленті депозити в іноземній валюті зросли на 21,7 млрд. грн., або на 18,3%. Протягом кварталу переважно зменшувалися короткострокові депозити в національній валюті – на 18,5 млрд. грн., або на 13,6%, а також депозити строком від 1 року до 2 років в іноземній валюті. В річному обчисленні були найвищими темпи приросту депозитів строком більше 2 років – 52,6%. Приріст депозитів на вимогу в березні в річному обчисленні становив 9.8%, короткострокових депозитів – “мінус” 4,9% відповідно. Статистику депозитів за лютий та березень 2014 року показано у табл. 1.1.

Таблиця 1.1.

Статистика по депозитам за лютий та березень 2014 року

Показники

Лютий

Березень

залишки на кінець періоду, млрд. грн.

зміна в річному обчисленні, %

залишки на кінець періоду, млрд. грн.

зміна в річному обчисленні, %

зміна до попереднього місяця, %

частка в загальному обсязі депозитів, %

1

2

3

4

5

6

7

Нефінансові корпорації

197,1

14

194,1

12

-1,6

28,8

на вимогу

116

13,6

114,6

15,6

-1,2

17

до 1 року

48,6

13,9

48,9

9,4

0,5

7,2

від 1 до 2 років

21,4

6,6

18,7

-11,4

-12,9

2,8

більше 2 років

11,1

37,6

11,9

41,9

8,1

1,8

Домашні господарства

449

16,7

442,7

13,5

-1,4

65,8

на вимогу

80,3

1,9

84,9

4,6

5,8

12,6

до 1 року

118,1

-10,1

116,2

-11,1

-1,6

17,3

від 1 року до 2 років

232,7

41,9

224,3

34,1

-3,6

33,3

Закінчення табл. 1.1

1

2

3

4

5

6

7

більше 2 років

18

67

17,2

56,4

-4,3

2,6

Ішні фінансові

25,2

16,5

28,5

18,2

13,3

4,2

Сектор загального державного управління

3,7

-38,9

3,7

-39,1

1,8

0,6

Некомерційні організації, що обслуговують домашні господарства

4,1

17,3

4,1

21,6

1,8

0,6

Усього

679

15,3

673,2

12,7

-0,9

100

Динаміка кредитів, наданих резидентам, протягом І кварталу 2014 року формувалася під впливом зменшення ресурсної бази банків та зміни курсу гривні до основних іноземних валют. Кредитна підтримка банками економіки уповільнилася. Насамперед зменшилася кредитна заборгованість позичальників у національній валюті. На зростання залишків кредитів в іноземній валюті дуже вплинула курсова переоцінка. Основним позичальником, що визначив динаміку кредитів упродовж кварталу, залишався сектор не фінансових корпорацій. Серед кредитів, наданих домашнім господарствам, зросли залишки кредитів у національній валюті строком до 5 років. Обсяги нових кредитів протягом кварталу мали низхідний тренд.

Нові кредитні угоди укладалися переважно з не фінансовими корпораціями. Протягом І кварталу 2014 року внаслідок скорочення ресурсної бази банків за одночасного зниження попиту на кредити з боку позичальників в умовах загальної суспільно-політичної невизначеності кредитна підтримка банками реального сектору економіки знизилася. Водночас за рахунок курсової переоцінки кредити, надані резидентам, у гривневому еквіваленті з початку року зросли на 90,8 млрд. грн., або на 10,0%, і на 01.04.2014 становили 1001,5 млрд. грн. У березні порівняно з попереднім місяцем залишки за кредитами збільшилися на 2,6%. Річні темпи приросту кредитів прискорилися до 21,2%.

Заборгованість резидентів за кредитами в національній валюті упродовж кварталу поступово знизили на 17,8 млрд. грн., або на 3,0% в цілому з початку року.

Залишки кредитної заборгованості в іноземній валюті коливалися: після сезонного уповільнення ринку в січні відбулося їхнє зростання в лютому, а в березні – знову скорочення. У гривневому еквіваленті кредити в іноземній валюті збільшилися за квартал на 108,6 млрд. грн., або на 35,2%. Серед кредитів у національній валюті переважно зменшилися залишки на рахунках до 1 року – на 43,3 млрд. грн., або на 13,3%. Річна зміна кредитів, наданих резидентам, у національній валюті уповільнилася до 12,3%, а в іноземній – становила 36,4%. Найбільший приріст спостерігався за кредитами строком від одного року до 5 років – на 21,7% з початку року, в річному обчисленні – на 31,0% [1-2]. Статистику кредитів за лютий та березень 2014 року показано у табл. 1.2.

Таблиця 1.2.

Статистика по кредитам за лютий та березень 2014 року

Показники

Лютий

Березень

залишки на кінець періоду, млрд. грн.

зміна в річному обчисленні, %

залишки на кінець періоду, млрд. грн.

зміна в річному обчисленні, %

зміна до попереднього місяця, %

частка в загальному обсязі кредитів, %

1

2

3

4

5

6

7

Нефінансові корпорації

740,1

20,8

761,5

24,2

2,9

76

до 1 року

361,1

18,2

345,4

12,4

-4,3

34,5

від 1 до 5 років

280,2

21,3

311,8

35,9

11,3

31,1

більше 5 років

98,8

29,6

104,3

36,3

5,5

10,4

Домашні господарства

208,6

10,8

213

13

2,1

21,3

до 1 року

57,1

34,1

57,6

32,2

0,9

5,8

Закінчення табл. 1.2

1

2

3

4

5

6

7

від 1 до 5 років

58,8

27

55,4

17,8

-5,8

5,5

більше 5 років

92,7

-6,7

100

2,2

7,8

10

Інші фінансові

21,5

23,7

21,4

10,2

-0,8

2,1

Сектор загального державного управління

5,7

2,7

5,6

0

-2,4

0,6

Некомерційні організації, що обслуговують домашні господарства

0,1

197,3

0,1

216

2,5

0

Усього

976,1

18,5

1001,5

21,2

2,6

100

Фінансовий потік – це фінансові кошти, під якими розуміються депозитні (або поточні) рахунки та готівкові гроші, одержувані банком від усіх видів діяльності і витрачаються на забезпечення подальшої діяльності. Крім того, в розрахунок грошових коштів можуть прийматися короткострокові високоліквідні цінні папери, такі як державні казначейські векселі, банківські депозитні сертифікати, вклади в інвестиційні фонди відкритого типу і привілейовані акції з плаваючою процентною ставкою. При цьому запаси грошових коштів і ліквідних цінних паперів можуть значно варіювати як по галузях, так і по компанії однієї галузі [3].

Головним чинником формування фінансового потоку є оплата клієнтами вартості отриманої послуги. Вихідні показники для розрахунку фінансових надходжень – це виручка і прибуток від продажів. Виручка і прибуток від продажу мають велике значення для оцінки фінансового стану банку. Однак вона була б неповною, якби була відсутня інформація про потік грошових коштів, що виникає в результаті продажів.

У кінцевому рахунку, саме наявність або відсутність грошей визначає можливості та напрямки розвитку банку; перевищення фінансових надходжень над платежами забезпечує можливість вкладення грошей з метою отримання додаткового прибутку. Однак при цьому треба мати на увазі, що банку необхідно постійна наявність певної суми грошових коштів як найбільш ліквідних активів, що підтримують його платоспроможність. Виручка від продажів – це обліковий дохід даного періоду, у складі якого є фінансові і не фінансові форми доходу.

Прибуток від продажів – різниця між обліковими доходом і нарахованими витратами на продану продукцію.

Потік грошових коштів залежить від цих показників, але не рівнозначний їм. Він являє собою різницю між отриманими і виплаченими банком фінансовими коштами за певний період часу. Отримання і виплата коштів пов'язані не тільки з виручкою від продажу і витратами на продану продукцію.

Поняття «фінансовий потік банку» є агрегованим, що включає до свого складу численні види цих потоків, що обслуговують господарську діяльність. З метою забезпечення ефективного цілеспрямованого управління фінансовими потоками вони потребують певної класифікації. Таку класифікацію фінансових потоків пропонується здійснювати за такими основними ознаками:

  1. за масштабами обслуговування господарського процесу;
  2. за видами господарської діяльності;
  3. по спрямованості руху грошових коштів;
  4. за методом обчислення обсягу;
  5. за рівнем достатності;
  6. за методом оцінки в часі;
  7. за безперервності формування в аналізованому періоді;
  8. за стабільністю тимчасових інтервалів формування [4].

Розглянута класифікація дозволяє більш цілеспрямовано здійснювати облік, аналіз і планування фінансових потоків різних видів в банку.

Сучасна економіка будь-якої держави являє собою широко розгалужену мережу складних взаємин мільйонів входять до неї господарюючих суб'єктів. Основою цих взаємозв'язків є розрахунки і платежі, в процесі яких відбувається задоволення взаємних вимог і зобов'язань. Платіжна система країни – невід'ємний елемент ринкової економіки, через яку реалізуються різні економічні можливості.

Реалізація валового продукту, використання національного доходу і всі наступні перерозподільні процеси в економіці забезпечуються на основі потоку грошей в готівковій та безготівковій формах – фінансового обороту як сукупності за певний період всіх платежів, опосередковуючи рух вартості в фінансовій формі між фінансовими і не фінансовими агентами у внутрішньому і зовнішньому економічних оборотах країни.

Головні складові фінансового обороту: готівково-фінансовий і безготівковий обертів. Основну частину його – платіжний оборот, в якому гроші функціонують як засіб платежу, використовують для погашення боргових зобов'язань. Він здійснюється як у готівковій, так і в безготівковій формі. Весь безготівковий оборот є платіжним, бо передбачає розрив у часі руху товару і грошових коштів, тобто функціонування грошей як засобу платежу. Безготівковий платіжний оборот відбувається переважно через банки. Частина його обслуговується платіжними інструментами, минаючи банк. Будучи переважаючим (до 90 % всього фінансового обороту), він здійснюється у вигляді записів за рахунками платників і одержувачів грошових коштів у кредитних установах, а також шляхом заліків взаємних вимог і передачі оборотних документів (векселів, варіантів тощо). Відповідно економічні процеси в народному господарстві опосередковуються переважно безготівковим платіжним оборотом.

Рахунок у банку – серцевина його взаємин з клієнтом. Для розрахункових операцій використовуються різноманітні типи рахунків. Серед них для обслуговування поточної (основної) діяльності виділяються рахунки до запитання, іменовані в силу особливостей кожної країни по-різному, наприклад, у Франції – поточні, в США – чекові, у Німеччині – жирорахунків, в Україні – розрахункові [5-7].

В цілому ж банківська система виступає вихідним пунктом кругообігу готівки й безготівкових платежів, а створення платіжних засобів, що є її найважливішою функцією, тісно пов'язане з проведеними цією системою кредитними операціями. Фінансові кошти на розрахункових та інших аналогічних рахунках в банках відображаються за допомогою записів залишків, оборотів по особових рахунках внаслідок безготівкових розрахунків. Головним джерелом цих коштів є позики банків за відомою формулою loansmakedeposits – позики створюють вклади [8]. Коли банк надає кредит клієнту, він відкриває йому рахунок до запитання в пасиві свого, балансу на суму виданої позики. При цьому активи банку збільшуються на дану суму боргового вимоги до клієнта і одночасно збільшуються пасиви, куди надходить позика. Оскільки підприємства, приватні особи в процесі розрахунково-касового обслуговування безпосередньо пов'язані з банками, прерогативою саме останніх є перетворення боргових вимог до своїх клієнтів у платіжні засоби. Відкриваючи їм рахунки до запитання, банки тим самим збільшують грошову масу. Потім вклади мобілізуються клієнтами за допомогою чеків або доручень з перерахувань в процесі безготівкових розрахунків. Зв'язок останніх з кредитними відносинами очевидна, по-перше, в силу того, що при їх проведенні гроші виконують функцію засобу платежу (погашення боргів). По-друге, розрив у часі між початком і закінченням платежу надає останньому кредитний характер, а проведена при цьому платіжна операція є, по суті, і кредитної, опосередковуючих кредитні відносини з організаціями, що надають платіжні послуги, як правило, банками. Наприклад, перерахування коштів з рахунку згідно з дорученням платника означає зменшення йому боргу з боку банківської системи і збільшення – одержувачу коштів.

Таким чином, грошова маса являє результат взаємодії двох потоків. Один потік – випуск грошей, що означає розподіл платіжних засобів через банки серед економічних агентів, які відчувають потребу в грошах; другий – повернення грошей боржниками, що має місце при зменшенні боргових вимог в активах банків через сплати боргів. З огляду на те, що випуск платіжних коштів відбувається активніше, ніж повернення, грошова маса має тенденцію до збільшення [9-12].

Слід відзначити, що похідні фінансового обороту – грошова маса і обсяг кредитів – поряд з валютним курсом є головними об'єктами грошово-кредитної політики. Ясно, що в справі управління цими об'єктами неоціненну роль відіграє дослідження їх вихідних начал – фінансових і кредитних потоків (оборотів) шляхом обліку та аналізу всіх операцій (угод), здійснюваних за допомогою грошей і кредиту. Такі потоки можуть підрозділятися за основними видами угод, підрозділам і секторам економіки, регіонам, аж до потоків у кожній первинній ланці суспільного виробництва – підприємстві. Великий досвід розробки обліку зазначених потоків накопичений в США, де відповідна звітність за ініціативою Ради керуючих ФРС є регулярною.

Операції комерційних банків з розрахунково-касового обслуговування клієнтів, що виконуються щодня, а по суті, щогодини, займають центральне місце в їх діяльності. У своїй сукупності ці операції формують стійкі потоки безготівкових платежів від покупців до постачальників, від платників податків – до бюджету і в позабюджетні фонди тощо Переважна частина платежів йде від кожного банку до інших банків, і лише менша частка належить до операцій всередині самого банку. Певний обсяг розрахунків проводиться без участі кредитних організацій і схильний найменшому регулюванню з боку центрального банку. Організація платежів здійснюється за допомогою вироблених наукою і практикою різноманітних форм і способів розрахунків, платіжних інструментів, комунікаційних систем переказу грошей. З одного боку, вони використовуються при обслуговуванні розрахункових взаємовідносин в реальному секторі економіки, утворюючи міжгосподарські розрахунки, а з іншого – органічно переплітаються з названими елементами безготівкових розрахунків тільки вже у фінансовому секторі – в міжбанківських кореспондентських відносинах. Отже, фахівці банку повинні мати чіткі і глибокі знання в області розрахунків того й іншого секторів, а також в організації платіжного обороту в цілому [9-12].

Все це підтверджує той факт, що слід привернути особливу увагу до управління фінансовими потоками комерційного банку в Україні для того, щоб забезпечити стабільність банківської системи та її безпеку.

1.2. Аналіз руху фінансових потоків

Аналіз руху фінансових потоків – це по суті визначення моментів і величин припливів і відтоків готівки. Основною метою аналізу фінансових потоків – є перш за все, аналіз фінансової стійкості та прибутковості банку. Його вихідним моментом є розрахунок фінансових потоків у бізнес плані, насамперед, від операційної(поточної) діяльності.

Фінансовий потік характеризує ступінь самофінансування банку, його фінансову силу, фінансовий потенціал, прибутковість. Фінансове благополуччя банку багато в чому залежить від припливу грошових коштів, що забезпечують покриття його зобов'язань. Відсутність мінімально – необхідного запасу грошових коштів може вказувати на фінансові труднощі. Надлишок грошових коштів може бути знаком того, що банк зазнає збитків.

Причому причина цих збитків може бути пов'язана як з інфляцією і знеціненням грошей, так і з упущеною можливістю їх вигідного розміщення й одержання додаткового доходу. У будь-якому випадку саме аналіз фінансових потоків дозволить встановити реальний фінансовий стан в банку.

Аналіз фінансових потоків у бізнес плані є одним з ключових моментів в аналізі фінансового стану банку, оскільки при цьому вдається з'ясувати, чи зміг банк організувати управління фінансовими потоками так, щоб в будь-який момент у розпорядженні фірми була достатня кількість готівкових коштів.

Аналіз фінансових потоків зручно проводити за допомогою звіту про рух грошових коштів. Цей звіт формується не за джерелами та напрямками використання коштів, а за сферами діяльності банку – операційної (поточної), інвестиційної та фінансової. Він є основним джерелом інформації для аналізу фінансових потоків.

Звіт про рух грошових коштів складається для того, щоб наочно побачити вплив поточної, інвестиційної та фінансової діяльності банку на стан її грошових коштів за певний період і дозволяє пояснити зміни коштів за цей період [13].

Однією з узагальнюючих якісних характеристик діяльності банку є ліквідність. Правильна оцінка ліквідності та ефективне управління нею є однією з найважливіших передумов успішної діяльності банку.

Згідно з сайту національного банку України, ліквідність банку – це його спроможність забезпечувати своєчасне виконання своїх грошових зобов’язань, завдяки збалансованості між строками та сумами погашення розміщених активів і строками та сумами виконання зобов’язань, а також строками та сумами інших джерел і напрямів використання коштів. [14]

Ліквідними активами є кошти в касі та на коррахунках, які відкриті в Національному банку України та інших банках, а також активи, що можуть бути швидко проконвертовані в готівкові чи безготівкові кошти.

Банки повинні постійно управляти ліквідністю, підтримуючи її на достатньому рівні для своєчасного виконання всіх прийнятих на себе зобов'язань з урахуванням:

  1. їх обсягів;
  2. строковості;
  3. валюти платежів;
  4. забезпечення потрібного співвідношення між власними та залученими коштами;
  5. необхідності формування оптимальної структури активів.

З метою контролю за станом ліквідності банків НБУ установлює такі нормативи ліквідності: миттєвої ліквідності (Н4), поточної ліквідності (Н5) та короткострокової ліквідності (Н6).

Усі активи банку за ступенем ліквідності поділяють на шість груп:

  1. високо ліквідні активи (кошти в касі, в НБУ та інших банках, банківські метали, кошти на вимогу в НБУ, інших банках, строкові депозити в НБУ);
  2. ліквідні активи (всі активи, які приносять банкам доходи, всі надані кредити, депозити в інших банках, цінні папери, вкладені в асоційовані та дочірні компанії);
  3. низько ліквідні активи — пролонгована дебіторська заборгованість;
  4. неліквідні активи (прострочена і сумнівна заборгованість за кредитами);
  5. не дохідні активи (основні засоби та нематеріальні активи, товарно-матеріальні цінності, капітальні вкладення);
  6. квазіактиви — нараховані доходи.

Норматив миттєвої ліквідності (Н4) встановлюється для контролю за здатністю банку забезпечити своєчасне виконання своїх грошових зобов'язань за рахунок високоліквідних активів (коштів у касі та на кореспондентських рахунках). Він визначається як співвідношення суми коштів у касі та на кореспондентських рахунках до зобов'язань банку, що обліковуються за поточними рахунками (ЗБп.р.):

                                  Н4 = (Каса + Коррах)/ЗБп.р. · 100.                                  (1.1)   

Оптимальне значення нормативу Н4 має бути не менше ніж 20 %.

Норматив поточної ліквідності (Н5) встановлюється для визначення збалансованості строків і сум ліквідних активів та зобов'язань банку.

Для розрахунку нормативу поточної ліквідності враховують вимоги і зобов'язання банку з кінцевим строком погашення до 31 дня (включно).

Норматив поточної ліквідності визначається як співвідношення активів первинної (Ап.л.) та вторинної (Авт.л.) ліквідності до зобов'язань банку з відповідними строками виконання (ЗБстр.вик.):

                                 Н5=( Ап.л. + Авт.л.)/ ЗБстр.вик.·100.                               (1.1)

До активів первинної та вторинної ліквідності при розрахунку нормативу поточної ліквідності належать:

  1. готівкові кошти;
  2. банківські метали;
  3. кошти на кореспондентських рахунках, які відкриті в Національному банку України та інших банках;
  4. строкові депозити, які розміщені в Національному банку України та інших банках;
  5. боргові цінні папери, що рефінансуються Національним банком України, у торговому портфелі банку, у портфелі банку на продаж та у портфелі банку на погашення;
  6. боргові цінні папери, емітовані Національним банком України в портфелі банку на продаж та у портфелі банку на погашення;
  7. надані кредити.

До зобов'язань з відповідними строками виконання належать:

  1. кошти на вимогу;
  2. короткострокові та довгострокові кредити, одержані під Національного банку України та інших банків;
  3. кошти бюджету України;
  4. строкові депозити інших банків та клієнтів;
  5. цінні папери власного боргу, емітовані банком;
  6. субординований борг банку;
  7. зобов'язання і вимоги за всіма видами гарантій, пору к, авалів;
  8. зобов'язання з кредитування, що надані клієнтам і банкам.

В подальшій роботі використано саме цей тип ліквідності. Оптимальне значення нормативу Н5 мас бути не менше ніж 40 %.

Норматив короткострокової ліквідності (Н6) встановлюється для контролю за здатністю банку виковувати прийняті ним короткострокові зобов'язання за рахунок ліквідних активів.

Норматив короткострокової ліквідності визначається як співвідношенні ліквідних активів (Ал) до короткострокових зобов'язань (КЗ):

                                               Н6= Ал/ КЗ·100.                                                   (1.3)

До розрахунку нормативу короткострокової ліквідності включаються ліквідні активи та короткострокові зобов'язання з початковим строком погашення до одного року.

До ліквідних активів при розрахунку нормативу короткострокової ліквідності включають:

  1. готівкові кошти;
  2. банківські мотали;
  3. кошти на кореспондентських рахунках то відкриті в Національному банку України та інших банках;
  4. короткострокові депозити, що розміщені а Національному банку України та інших банках;
  5. короткострокові кредити, що надані іншим байкам;
  6. боргові цінні папери органів державної влади в торговому портфелі банку, у портфелі банку на продаж та о портфелі банку до погашення.

До короткострокових зобов'язань включаються:

  1. кошти на вимогу;
  2. кошти бюджету України;
  3. короткострокові кредити, які одержані від Національного банку України та інших банків;
  4. короткострокові депозити інших банків і клієнтів:
  5. короткострокові цінні папери власного боргу, емітовані банком;
  6. зобов'язання за всіма видами гарантій, порук, авалів;
  7. зобов'язання з кредитування, які надані банкам і клієнтам.

Оптимальне значення нормативу Н6 має бути не менше ніж 20 % [15].

Керівництво банку може використовувати відомості звіту при розрахунку ліквідності, при визначенні дивідендів, для оцінки впливів на загальний стан організації рішень про фінансування будь-яких програм. Іншими словами, звіт про рух грошових коштів необхідний для того, щоб визначити чи буде у неї достатньо коштів для погашення короткострокової кредиторської заборгованості, для вирішення питання про збільшення заохочень працівникам. Крім того, звіт допоможе керівництву планувати інвестиційну та фінансову політику банку.

Складовими частинами звіту про рух грошових коштів є надходження і вибуття грошових коштів в розрізі поточної, інвестиційної та фінансової діяльності банку.

Поточна діяльність включає вплив на фінансові кошти господарських операцій, що впливають на розмір прибутку. До цієї категорії належать такі операції як реалізація товарів (робіт, послуг), придбання товарів (робіт, послуг), необхідних у виробничій діяльності, виплата відсотків за кредит, виплати по заробітній платі, перерахування податків.

Під інвестиційною діяльністю розуміють придбання і реалізацію основних засобів, цінних паперів, видачу кредитів і т.д.

Фінансова діяльність включає отримання від власників і повернення власникам засобів для діяльності банку, операції з викупленими акціями та інші.

Складання звіту про рух грошових коштів передбачає:

  1. визначення грошових коштів у результаті поточної діяльності;
  2. визначення грошових коштів у результаті інвестиційної діяльності;
  3. визначення грошових коштів у результаті фінансової діяльності.

Звіт про прибутки та збитки показує наскільки прибутковою була банківська діяльність в аналізованому періоді, але він не може показати надходження і вибуття грошових коштів в поточної, інвестиційної та фінансової діяльності банку.

Звіт про прибутки та збитки в бізнес плані складається за методом нарахування, коли доходи / витрати визнаються у періоді їх виникнення, а не в періоді надходження / вибуття грошових коштів.

Для того, щоб виявити рух грошових коштів необхідно трансформувати звіт про прибутки і збитки. При цьому використовуються коригування, відповідно до яких доходи визнаються тільки в розмірі фактично отриманих грошових коштів, а витрати в обсязі фактичних виплат.

Існують два методи трансформації звіту про прибутки та збитки: прямий і непрямий.

При прямому методі в фінансовому потоці, розрахованому в бізнес плані трансформується кожна стаття звіту про прибутки і збитки. У процесі визначається фактичне надходження грошових коштів та фактичні витрати. При непрямому методі не передбачається трансформація кожної статті звіту про прибутки і збитки. Відповідно до цього методу відправною точкою розрахунку є величина річного прибутку (збитку) за аналізований звітний період, яку коригують, додаючи всі витрати, не пов'язані з рухом грошових коштів (наприклад, амортизаційні відрахування), і віднімаючи всі доходи, не пов'язані з фінансовими потоками.

Перед складанням звіту про рух грошових коштів у бізнес плані, насамперед, необхідно з'ясувати, яка стаття балансу протягом, принаймні, двох періодів була джерелом освіти фінансового потоку і яка викликала його витрату. Це робиться за допомогою таблиці, що показує джерела утворення та споживання фондів банку. Спочатку розраховується зміна кожної балансової статті після чого дана зміна стосується в джерела або споживання фінансових фондів відповідно до наступних правил:

Джерелом наявних грошей є будь-яке збільшення статті, віднесеної до «Зобов’язань» або до «Власного капіталу». Як приклад можна привести банківський кредит. Будь-яке зменшення активних рахунків також є джерелом утворення фінансового потоку. Приклади: продаж необоротних активів або зменшення запасів [16-19].

Розглянемо система управління фінансовими потоками.

Якщо об'єктом управління в даній системі виступають фінансові потоки банку, пов'язані із здійсненням різних господарських і фінансових операцій, то суб'єктом управління є фінансова служба, склад і чисельність якої залежить від розміру, структури банку, кількості операцій, напрямків діяльності та інших факторів:

  1. у малих банках головний бухгалтер часто суміщає функції начальника фінансового та планового відділів;
  2. у середніх – виділяються бухгалтерія, відділ фінансового планування та оперативного управління;
  3. у великих компаніях структура фінансової служби суттєво розширюється – під загальним керівництвом фінансового директора знаходяться бухгалтерія, відділи фінансового планування та оперативного управління, а також аналітичний відділ, відділ цінних паперів і валют.

Що ж до елементів системи управління фінансовими потоками, то до них слід віднести фінансові методи та інструменти, нормативно – правове, інформаційне та програмне забезпечення:

  1. серед фінансових методів, що роблять безпосередній вплив на організацію, динаміку і структуру фінансових потоків банку, можна виділити систему розрахунків з дебіторами і кредиторами; взаємини з засновниками (акціонерами), контрагентами, державними органами; кредитування; фінансування;фондоутворення; інвестування; страхування; оподаткування; факторинг та інші;
  2. фінансові інструменти об'єднують гроші, кредити, податки, форми розрахунків, інвестиції, ціни, векселі та інші інструменти фондового ринку, норми амортизації, дивіденди, депозити та інші інструменти, склад яких визначається особливостями організації фінансів в банку;
  3. нормативно – правове забезпечення банку складається з системи державних законодавчо-нормативних актів, встановлених норм і нормативів, статуту господарюючого суб'єкта, внутрішніх наказів та розпоряджень, договірної бази.
  4. в сучасних умовах необхідною умовою успіху бізнесу є своєчасне отримання інформації та оперативне реагування на неї, тому важливим елементом управління фінансовими потоками банку є внутріфірмова інформація;
  5. використання прикладних бухгалтерських програм забезпечує фінансового менеджера облікової та часто аналітичною інформацією, тому до вибору таких програм потрібно підходити обережно, вибираючи такий програмний продукт, який найбільш повно задовольняв би вимогам надійності, достовірності та прозорості інформації, гнучкості в настройках під особливості бізнесу банку, а також відповідав би чинному законодавству.

Таким чином, система управління фінансовими потоками в банку – це сукупність методів, інструментів і специфічних прийомів цілеспрямованого, безперервного впливу з боку фінансової служби банку на рух грошових коштів для досягнення поставленої мети.

Ефективне управління фінансовими потоками підвищує ступінь фінансової і виробничої гнучкості банку, оскільки призводить до:

  1. поліпшенню оперативного управління, особливо з точки зору збалансованості надходжень і витрачання грошових коштів;
  2. збільшенню обсягів продажів та оптимізації витрат за рахунок великих можливостей маневрування ресурсами банку;
  3. підвищення ефективності управління борговими зобов'язаннями і вартістю їх обслуговування, поліпшення умов переговорів з кредиторами та постачальниками;
  4. створенню надійної бази для оцінки ефективності роботи кожного з підрозділів банку,його фінансового стану в цілому;
  5. підвищенню ліквідності [20].

У результаті високий рівень синхронізації надходжень і витрати коштів за обсягом і в часі дозволяє знизити реальну потребу банку в поточному та страховому залишках фінансових активів, які обслуговують основну діяльність, а також резерв інвестиційних ресурсів для здійснення реального інвестування.

Таке балансування припливів і відтоків грошових коштів на стадії планування здійснюється шляхом розробки бюджету руху грошових коштів (БРГК), формат якого залежить від особливостей бізнесу конкретного банку. Результатом розрахунків є визначення чистого фінансового потоку за бюджетний період, відбиваного окремим рядком як «касовий зростання або зменшення» залежно від свого значення(позитивного або негативного) і сальдо грошових коштів на кінець планового періоду. Якщо останнє негативно або менше мінімально встановленого нормативу, то, по-перше, проводиться аналіз припливів і відтоків грошових коштів з метою виявлення додаткових резервів, а по-друге, складається кредитний план із залучення зовнішніх джерел фінансування.

Рішення про залучення кредиту приймається за умови більшої економічної доцільності даного способу зовнішнього фінансування в порівнянні з іншими наявними в наявності способами покриття касового розриву (збільшення авансування від покупців, зміна умов комерційного кредиту, приріст стійких пасивів). В даний час банки пропонують різні кредитні продукти: овердрафт, термінові кредити, кредитні лінії, банківські гарантії, акредитиви та інші. Для усунення короткострокових касових розривів кращим вважається використання овердрафту, але при постійному використанні позикового капіталу вибір видів кредитних продуктів повинен ґрунтуватися на обліку дії фінансового та операційного важелів.

На стадії оперативного управління синхронізація фінансових потоків здійснюється за допомогою складання і виконання платіжного календаря, що відображає конкретні терміни, обсяги, джерела надходжень і напрями витрачання грошових коштів.

Далі розглянемо основні фактори, які впливають на фінансовий потік.

Всі фактори, що впливають на формування фінансових потоків, можна розділити на зовнішні і внутрішні. До зовнішніх факторів належать: кон'юнктура товарного і фінансового ринків, система оподаткування банків, система здійснення розрахункових операцій господарюючих суб'єктів, доступність зовнішніх джерел фінансування (кредитів, позик, цільового фінансування).

Серед внутрішніх чинників слід виділити стадію життєвого циклу, на якій знаходиться банк, тривалість операційного та виробничого циклів, сезонність виробництва і реалізації продукції, амортизаційну політику банку, невідкладність інвестиційних програм, особисті якості та професіоналізм керівної ланки банку [21-22].

Побудова системи управління фінансовими потоками банку базується на наступних принципах:

  1. інформативною достовірності та прозорості;
  2. плановості та контролю;
  3. платоспроможності і ліквідності;
  4. раціональності та ефективності.

Основою управління є наявність оперативної і достовірної облікової інформації, що формується на базі бухгалтерського та управлінського обліку. Склад такої інформації дуже різноманітний: рух коштів на рахунках і в касі банку, дебіторська та кредиторська заборгованість банку, бюджети податкових платежів, графіки видачі та погашення кредитів, сплати відсотків, бюджети майбутніх закупівель, що вимагають попередньої оплати, і багато іншого. Сама ж інформація надходить з різних джерел, її збір і систематизація повинні бути налагоджені з особливою ретельністю, оскільки запізнювання і помилки при наданні інформації можуть привести до серйозних наслідків для всієї банку в цілому. При цьому кожне банк самостійно визначає формат надання, періодичність збору інформації, схему документообігу.

Але головна роль в управлінні фінансовими потоками відводиться забезпечення їх збалансованості за видами, обсягами, тимчасових інтервалах і іншим істотним характеристикам. Щоб успішно вирішити цю задачу, потрібно впровадити в банку системи планування, обліку, аналізу та контролю. Адже планування господарської діяльності банку в цілому і руху фінансових потоків зокрема істотно підвищує ефективність управління фінансовими потоками, що призводить до:

  1. скорочення поточних потреб банку в них на основі збільшення оборотності фінансових активів та дебіторської заборгованості, а також вибору раціональної структури фінансових потоків;
  2. ефективному використанню тимчасово вільних грошових коштів (у тому числі страхових залишків) шляхом здійснення фінансових інвестицій банку;
  3. забезпеченню профіциту грошових коштів і необхідної платоспроможності банку в поточному періоді шляхом синхронізації позитивного і негативного фінансового потоку в розрізі кожного тимчасового інтервалу.

Таким чином, управління фінансовими потоками – найважливіший елемент фінансової політики банку, воно пронизує всю систему управління банку. Важливість і значення управління фінансовими потоками в банку важко переоцінити, оскільки від його якості та ефективності залежить не тільки стійкість банку в конкретний період часу, а й здатність до подальшого розвитку, досягнення фінансового успіху на довгу перспективу [21-22].

1.3. Оптимізація фінансових потоків

Перед вітчизняною фінансовою системою стоїть ряд схожих проблем: загальна недокапіталізація банків; нерозвинутість інфраструктури кредитування; слабкість клієнтської бази і недостатність фінансових інструментів.

Якщо екстраполювати на розвиток вітчизняної фінансової системи шлях, пройдений на Заході, то можна зробити висновок про те, що в недалекому майбутньому посилюватимуться найбільші банки.

Ці фінансові системи завдяки ефекту масштабу та сильної взаємодії  ефекту, зможуть істотно потіснити з ринку середні банки. Поточне положення комерційного банку, що представляє середній рівень вітчизняної фінансової системи і не має ексклюзивних джерел доходів, які отримуються за рахунок особливого положення або великої клієнтської бази, характеризується різким загостренням конкуренції.

Середній український банк почав менше ризикувати, і, отже, поліпшилась його готовність до можливих ринкових зіткнень. Проте чим ліквідніший і надійніший фінансовий інститут, тим менш прибуткова його діяльність.

Комерційні банки середнього розміру в цій ситуації зможуть продовжувати свою діяльність за рахунок посилення вузької спеціалізації, пошуку ніші, індивідуального підходу до обслуговування клієнтів, різноманітності джерел отримання доходу, зниження витрат і підвищення ефективності своєї діяльності.

Виживаність комерційного банку безпосередньо пов'язана з наявністю в нього конкурентних переваг. Для підвищення ефективності діяльності банку необхідно удосконалювати управління активами і пасивами, розвивати внутрішню організаційну структуру і систему клієнтського обслуговування, поліпшувати та оптимізовувати роботу фінансово-аналітичної служби.

Економічна ефективність діяльності комерційного банку в сучасних умовах ґрунтується на наявності вдалої ринкової стратегії, максимально повного і ефективного використання фінансових ресурсів, мінімізації комплексу ризиків. Усі ці завдання і покликана вирішити система фінансового менеджменту, що ґрунтується на своєчасному отриманні і аналізі аналітичної інформації та ухваленні адекватних управлінських рішень [23-30].

Одним з основних інструментів, що дозволяє оптимізувати управління ресурсами, є методика імітаційного моделювання та оптимізації балансу. Ця методика складається з таких структурних елементів:

  1. постановки і вирішення завдань оптимального планування, розроблення програм залучення і розміщення ресурсів на плановий період, обґрунтування цінової політики банку, формування фінансових планів;
  2. формування платіжного календаря за видами термінових залучених і розміщених ресурсів (кредити, термінові внески фізичних осіб, векселі і т.д.);
  3. проведення аналізу впливу варіантів розподілу вільних коштів на рівень прибутковості банку;
  4. необхідно, крім офіційної системи нормативів мати і регулярно переглядати систему лімітів, створену з урахуванням індивідуальних особливостей діяльності конкретного банку і змінного зовнішнього середовища;
  5. комерційний банк повинен мати в своєму розпорядженні адекватну інформаційну систему для вимірювання, моніторингу і контролю ризиків ліквідності, а також для підготовки необхідних регулярних звітів;
  6. слід мати плани дій на випадок виникнення непередбачених криз ліквідності;
  7. для здійснення контролю в комерційному банку повинен бути налагоджений внутрішній аудит за процесом ухвалення рішень щодо управління розривами, облік документообігу, що включає також і регулярну незалежну експертизу ефективності вироблених планів;
  8. дослідження ліквідності балансу в найближчій і віддаленій перспективі, прогноз об'єму ліквідного портфеля.

Політика залучення термінових пасивів повинна безпосередньо поєднуватися з можливостями комерційного банку адекватно і ефективно використовувати ресурси, що залучаються.

Цінова політика на ринку залучення ресурсів визначається обраним комерційним банком варіантом стратегії і залежить від таких параметрів:

  1. собівартості операції (трансакційних і накладних витрат, відрахування ресурсів до фонду обов'язкового резервування);
  2. обраного варіанту стратегії: стратегія проникнення на ринок (високі ставки і мінімальна рентабельність), стратегія диверсифікації діяльності і підтримки присутності на певному сегменті ринку (середні ринкові ставки), стратегія розвитку існуючої ринкової ніші — широкий асортиментний ряд, індивідуальний підхід до крупних клієнтів (середні і низькі ставки);
  3. рівня рентабельності проведення операції на заданих сегментах ринку.

Мінімальний рівень ставок задається межею собівартості і тісно корелюється з внутрішньою трансфертною ціною, рівнем заданої прибутковості за фінансовими ресурсами з різними термінами використання, на доступних банку секторах фінансового ринку [23-30].

Таким чином, при формуванні пасиву необхідно враховувати взаємозв'язок залучених і вже наявних ресурсів на різних сегментах ринку за такими параметрами:

  1. поєднання термінів залучення і розміщення коштів;
  2. кореляція рівнів ризику при розміщенні ресурсів і ймовірності відкликання ресурсів, як при спокійному стані ринку, так і при несподіваних системних явищах;
  3. можливість прибуткового управління залученими ресурсами.

Управління активами, що мають за основу термінові пасиви, допускає формування диверсифікованого портфеля фінансових інструментів. При формуванні позикових платних і термінових пасивів необхідно враховувати окупність залучених ресурсів.

Пропорції розподілу коштів між секторами ринку визначаються виходячи з таких параметрів:

  1. поєднання ризику і стійкої прибутковості на кожному із сегментів;
  2. диверсифікація банківського портфеля;
  3. відповідність варіантів розподілу принципам банківської стратегії;
  4. підвищення ефективності використання власних і позикових ресурсів;
  5. збільшення стійкості і ліквідності;
  6. Оперативні завдання по управлінню власними валютними активами:
  7. максимізація прибутковості;
  8. отримання додаткових переваг від розміщення коштів на депозитні рахунки в кредитних організаціях (лінія на операції форекс, отримання можливості короткострокового кредитування);
  9. диверсифікація активів (фінансовий ринок, ринок форекс, ринок операцій з готівковою валютою).

Для розвитку існуючого бізнесу комерційного банку і збільшення об'ємів коштів, що обертаються через банк, необхідне створення системи контролю і оперативної оцінки рентабельності операцій, гнучкої і ефективної інфраструктури, що включає наявність працюючого рахунку самого банку, пакету документів і процедури обслуговування клієнтів банку по кожному фінансовому інструменту.

Для оптимізації процесу управління фінансовими ресурсами, доцільна і необхідна побудова багатофакторної моделі управління фінансовими потоками, що дозволяє здійснювати управління короткостроковою і довгостроковою ліквідністю банку, з урахуванням пропорцій розподілу коштів, термінів, рентабельності і собівартості активів і пасивів банку, системи заданих ризиків.

Тільки залучення складних кількісних методів дозволить застосувати системний підхід до моделювання грошових коштів комерційного банку.

Для побудови моделі управління фінансовими потоками передбачається використання інструментарію, що дозволяє здійснити реалізацію комплексного системного підходу, який поєднує в собі автоматичні процедури, що перешкоджають виникненню або збільшенню ризику і порушенню заданих нормативів, а також процедури і ресурси, що дозволяють побудувати систему з добре функціонуючим зворотним зв'язком, що замикається на комітет з управління активами і пасивами.

Вдосконалення діяльності комерційного банку щодо оптимізації роботи з управління ресурсами лежить на шляхах як стратегічного і середньострокового планування, так і оперативного управління активами і пасивами [23-30].

Модель управління фінансовими потоками повинна враховувати задані специфікою діяльності комерційного банку внутрішні чинники і визначені ринковою кон'юнктурою зовнішні умови та виробити прогноз руху фінансових ресурсів.

Модель повинна ґрунтуватися на регулярно обновлюваній базі даних, яка ведеться за сукупністю заданих внутрішніх показників діяльності комерційного банку і ряду економічних показників, що характеризують зміни зовнішнього середовища. Одержані рекомендації і прогнози руху фінансових ресурсів повинні проходити процедуру ув'язування із загально банківським бюджетом і бюджетами напрямів.

Під час побудови моделі доцільно використовувати методи статистичного, логічного, економічного та математичного аналізу.

Аналіз проводиться на підставі постійного аналізу даних, використовуваних для розрахунку коефіцієнтів, уживаних у моделі регресійного аналізу.

Рекомендації і контрольні цифри, одержані під час побудови моделі на звітну дату, прямують для аналізу і затвердження Комітетом з управління активами і пасивами. Прийняті комітетом контрольні цифри і затверджена стратегія й тактика управління ресурсами доводяться у формі планових завдань до функціональних підрозділів банку. Казначейство банку на щоденній / щотижневій основі проводить наскрізний аналіз виконання нормативів, що містяться в планових завданнях, а також, за необхідності, переоцінює і виносить нові варіанти контрольних цифр і нормативів на розгляд Комітету з управління активами і пасивами.

При аналізі повинні використовуватися показники бухгалтерського балансу комерційного банку, аналітичного обліку його діяльності, економічні коефіцієнти і нормативи, що характеризують стан кон'юнктури вітчизняної економіки і фінансового ринку, імовірнісні прогнозні величини, одержані на основі ситуаційного, регресійного, кореляційного аналізу і дослідження попередніх змін зовнішнього і внутрішнього середовищ.

Результатом, що отримується після розрахунку базових коефіцієнтів, використовуваних у моделі, аналізом їхньої кореляції і динаміки, дослідженням руху фінансових потоків усередині банку стає набір пропозицій щодо змін пропорцій розподілу ресурсів між фінансовими ринками, змін структури активів і пасивів, прогнозу кон'юнктури ринку і передбачуваної реакції банку на можливі зміни.

Система комплексного управління фінансами кредитної організації є багатогранним, гнучким механізмом і від її ефективної роботи безпосередньо залежить загальний результат діяльності комерційного банку [23-30].

Основна тенденція за умов зовнішніх обставин це зменшення залишків депозитів як у національній, так і в іноземній валюті, будь-які підвищення темпів приростів показників зв’язані зі зниженням курсу гривні до основних іноземних валют, це ж стосується і динаміки кредитів, які не повинні вводити в оману. Обсяги нових кредитів протягом кварталу мають низхідний тренд, та в більшості своїй беруться в іноземній валюті, що не сприяє поліпшенню курсу гривні та економічної ситуації в країні в цілому.

Наведений аналіз підтверджує необхідність побудови схеми моделювання руху грошових коштів комерційного банку.

РОЗДІЛ 2. МЕТОДИ І МОДЕЛІ УПРАВЛІННЯ ФІНАНСОВИМИ ПОТОКАМИ КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ

2.1. Аналіз основних методів та схема моделей фінансових потоків комерційного банку

Банк має ознаки дуже складної системи, при вивченні яких в кібернетиці, крім звичайного розбиття системи на елементи, використовується метод укрупненого представлення систем у вигляді сукупності окремих блоків, кожен з яких є окремою системою. Крім того, вище нами доведено необхідність використовувати економіко-математичні методи та моделі для аналізу та оптимізації руху фінансових потоків банку. Проаналізуємо, які методи та моделі використовують вчені для моделювання руху грошових коштів.

По-перше розглянемо – імітаційне моделювання фінансових потоків в системі – ергономіко-евристичний підхід Вожжова А.П., Жежель Ю.В.

Запропонована модель показана на рис. 2.1, вона передбачає поєднання підготовки спеціалістів по декількох напрямках одночасно: банківські операції, бухгалтерського обліку в банках, комп'ютерні системи та мережі, валютний менеджмент, фінансовий аналіз, фінансовий менеджмент і розробку відповідного програмного та методичного забезпечення.

На рис. 2.1. введено такі позначення:

стрілки групи 1 представляють рух потоку по активним операція комерційного банку і демонструють трансформацію ресурсів банку в фінансове активи,приносять дохід на вкладені інвестиції;

стрілки групи 2 представляють зворотний рух вже більше многокомпонентного фінансового потоку, представленого поруч елементів, серед яких: поворотний потік вкладеного капіталу і нарощена сума доходу по вкладеннях;

стрілки групи 3 демонструють трансформацію потоків збереження клієнтів банку фізичних осіб в інвестиції на банківські депозитів, а потоків коштів клієнтів банку – юридичних осіб, що описують операційну, інвестиційну та фінансову діяльність клієнта в банківські ресурси. Дана група характеризує операції 1.1-1.3, 2.1 – 2, 4.1-4.3 запропонованої моделі;

стрілки групи 4 характеризують поворотні потоки вкладених клієнтами в банк інвестицій і додаткові до них нарощені відсотки,сплачуються банком за використання ресурсів, крім того тут є потоки вхідних потоків від здійснюваних розрахункових операцій,потоки трансформованих через банк, але направляються на користь клієнтів потоків;

стрілки групи 5 представляють блок операцій 5 в представлений моделі і описують рух фінансових ресурсів у готівковій та безготівковій формах при купівлі іноземної валюти в ПОВ, здійснення зовнішньоекономічних розрахунків, цикли операцій 5.1-5.2;

стрілки групи 6 не мають прямого відображення в запропонованій моделі, однак, необхідні, тому що відображають рух фінансових потоків при проведенні зовнішньоекономічних розрахунків та зовнішніх інвестицій.

Рис. 2.1. Імітаційна модель фінансових потоків в системі – ергономіко-евристичний підхід Вожжова А.П., Жежель Ю.В.

Отже ця модель призначена для широкого вивчення фінансових потоків у банку, але не підходить коли необхідно проаналізувати певний показник в динаміки.

Вона більше підходить для навчання ніж для створення реальних управлінських рішень

Наступна модель  – А.Р. Горбунова [31-39]. Ілюстративна схема основних фінансових потоків банку, побудована на базі його структурної моделі. Потік залучення капіталів на вході центрального «вузла» моделі «трансформується» в потік фінансових вкладень в активні операції на його «​​виході». До потоку основних операційних капіталів «підлаштовується» потік доходів, з яких формується прибуток банку. (Для наочності ця схема включає тільки рух операційних капіталів. При включенні в розгляд доходів від них буде потрібно кілька складніша модель). У центральному вузлі даної моделі здійснюється «сальдування» фінансових потоків банку, модель показана на рис.2.2.

Рис. 2.2. Ілюстративна схема основних фінансових потоків банку

На рис.2.2 прийнято наступні позначення:

Deposits – депозити;

interbank – міжнародний банк;

treasury – казначейство;

credits – кредити;

investment – інвестиції;

 other – інші ресурси;

 othr – інші вкладення.

Модель Горбунова підходить для тих хто тільки почав працювати з моделюванням фінансових потоків, алгоритми прості і не надають можливість простежити динаміку деяких важливих показників як наприклад ліквідність.

Наступна модель що розглядається – модель Бемоля [31-39].

У ній передбачається, що банк починає працювати, маючи максимальний і доцільний для нього рівень грошових коштів, а потім поступово витрачає їх протягом деякого періоду.

Як тільки запас грошових коштів виснажується, тобто стає рівним нулю або досягає рівня безпеки, то банк продає свої короткострокові цінні папери і поповнює запас грошових коштів до початкової суми.

Сума поповнення Q обчислюється за формулою:

                                          Q = ( 2 * V * C) / r ( 11 ),                                          (2.1)

де  Q – сума поповнення;

r– прогнозована потреба коштів у періоді (місяць, квартал, рік);

V – витрати на трансформацію грошових коштів у цінні папери;

C – прийнятний дохід по короткострокових фінансових вкладень.

Середній запас грошових коштів обчислюється наступним способом:

                                                  ЗГКср. = Q/2,                                                    (2.2)

де  ЗГКср. – Середній запас грошових коштів;

Q – сума поповнення.

Кількість необхідних угод з конвертації обчислюється за формулою:

                                                     k = V/Q,                                                          (2.3)

де  k – кількість угод з конвертації.

V – витрати на трансформацію грошових коштів у цінні папери;

C – прийнятний дохід по короткострокових фінансових вкладень.

Загальні витрати по реалізації даної моделі управління фінансовими коштами становлять величину:

                                               OP = ck + r*(Q/2),                                                (2.4)

де  ck – прямі витрати;

r * (Q/2) – впущена вигода від зберігання середнього запасу на розрахунковому рахунку.

Ця модель прийнятна тільки для банків, фінансові доходи яких стабільні і прогнозовані.

Означені моделі мають певні недоліки:

  1. вони не дозволяють моделювати банківську діяльність саме українських банків;
  2. вони не використовують всі фактори, що важливі для моделювання;
  3. вони вирішують окремі завдання, але не дозволяють вирішити завдання повністю для банка як складної системи;
  4. вони підходять для тільки починаючих вивчати імітаційне моделювання.

Тому, використовуючи аналіз методів та моделей, що був проведений,  запропоновано свою схему моделювання фінансових потоків банку яка покликана виключити вище наведені недоліки, що дасть нам можливість використовувати її в сучасних реаліях України.

Згідно зі схеми на рис. 2.3, дослідження, спрямоване на моделювання руху фінансових потоків складається із трьох етапів:

Етап 1 – моделювання руху, що дозволяє встановити причинно-наслідкові взаємозв’язки між змінними та представити баланс підприємства у вигляді імітаційної моделі для цього.

Етап 2 – аналіз та оцінка, упродовж якої проаналізовано статті балансу та зроблено висновки щодо їхнього взаємозв’язку, була спроба побудувати динаміку показників, дослідити зв’язки між ними.

Етап 3Проводжу серії експериментів для того, щоб: спрогнозувати показники та потім їх оптимізувати.

Рис. 2.3. Схема моделювання фінансових потоків банку

Опишемо моделі, що підтримують ті чи інші етапи:

1) імітаційна системно-динамічна моделі потоків комерційного банку, що дозволяє реалізувати етап 1.

Для моделювання руху грошових коштів цій метод особливо актуальний, тому що саме він дозволяє наглядно продемонструвати динаміку зміни показників та їх вплив на зміну балансу, завдяки імітаційній моделі можна прослідкувати за прогнозними значеннями деяких показників. Для цього необхідно задати функцію для змінної що описує її поведінку.

Цей метод розділяє показники на рівні, темпи та додаткові змінні що досить зручно при моделюванні балансу комерційного банку, так як баланс і є по суті своїй рівень, в який входить темп актив і виходить темп пасив.

В основі нашої ідеї лежить баланс комерційного банку. Він показаний у додатку А;

2) трендові моделі, що на базі методу характеристик дозволяють виділити якісні трендові моделі, щоб передбачити тенденцію ендогенних показників.

Після розрахунку всіх характеристик, оцінюємо за допомогою коефіцієнтів варіації однорідність кожного ряду характеристик. Найменші значення коефіцієнту варіації відповідають тим нелінійним функціям, які є найбільш імовірними для опису нелінійного тренду;

3). Економетричні моделі, що на базі регресійного аналізу який оцінює вплив факторів на залежну змінну. Після аналізу регресії між показниками у програмі STATISTICA можна побудувати рівняння зв'язку між змінними моделі, яке вставлено в імітаційну модель балансу [31-39].

2.2. Імітаційне моделювання фінансових потоків комерційного банку

Метод імітаційного моделювання пов'язаний з алгоритмом опису об'єктів і процесів і дозволяє відтворювати особливості їх функціонування із збереженням логічної структури без її перетворення, характерного для аналітичних та чисельних методів.

Імітаційна модель являє собою сукупність програмних елементів. Замість жорсткої схеми формалізації використовується певна концепція розгляду, що задає спосіб декомпозиції системи та виявлення найбільш суттєвих властивостей, які характеризують її поведінкові особливості.

При побудові будь-якої імітаційної моделі можна виходити з різних концепцій формалізованого опису модельованих процесів залежно від ступеня деталізації їх відображення. Серед основних необхідно назвати: концепція елементів функціонування, концепція кусочно-лінійних агрегатів, концепція мереж масового обслуговування, концепція потоків.

Якщо динаміка об'єкта моделювання описується у вигляді еволюційних змін, без відтворення окремих елементарних подій, то маємо справу з методами імітації потокового типу, коли моделі відображають реальні об'єкти у вигляді взаємодій потоків різної природи (інформаційних, матеріальних, фінансових, людських ресурсів). До зазначених підходів відноситься метод системної динаміки, запропонований Дж. Форрестером ще на початку 60-х рр.

Потокова  концепція дозволяє досить добре описувати економічні об'єкти з високим ступенем агрегування процесів, які протікають у них.

При використанні методу системної динаміки модельований об'єкт відображається у вигляді динамічної системи, що складається з резервуарів (накопичувачів), пов'язаних між собою керованими потоками. Кількісно кожен резервуар описується рівнем його вмісту, а кожен потік – темпом (швидкістю) переміщення. Темпи переміщення обчислюються на основі інформації про рівні вмісту резервуарів. Таким чином, модельований об'єкт представляється у вигляді інформаційної системи зі зворотним зв'язком (в методі системної динаміки постулюється, що причиною змін є сам об'єкт і спосіб його функціонування, а не зовнішні впливи).

В економічних системах резервуари (рівні) є аналогами різного роду матеріальних накопичувачів (запаси сировини, обсяги виробленої продукції, розміри фондів, отриманий прибуток, число працюючих, кількість обладнання тощо). Рівні, як правило, описують величини, безперервні за діапазоном своїх значень і дискретні в часі, – їх можна визначити як змінні стану системи, значення яких формуються за рахунок накопичення різниць між вхідними та вихідними потоками. Потоки – аналоги процесів перетворення накопичень в системі, вони переміщують вміст рівнів і відображають або матеріальні, або інформаційні процеси. Їх інтенсивність (темп) визначається управлінськими рішеннями, які формуються на підставі інформації про стан рівнів. Функції рішень (або рівняння темпів) представляють собою формалізацію правил, що визначають, яким чином інформація про рівні призводить до вибору поточних значень темпів потоків. У зв'язку з цим моделі потокового типу відносять до динамічних моделей із зворотними зв'язками. Оскільки реальні системи мають інерційність, у їх структурі є елементи, що визначають запізнювання передачі зміни по контурові зворотного зв'язку. У кожній моделі системної динаміки присутня особлива дискретна змінна – час, вибір одиниці виміру якої (тимчасового кроку моделювання), як і інтервалу моделювання, здійснюється розробником моделі [40-46].

Модель системної динаміки в математичному сенсі являє собою систему кінцево-різницевих рівнянь, вирішувану на основі чисельного алгоритму інтегрування (як правило, за схемою Ейлера) з постійним кроком і заданими початковими значеннями.

Побудові моделі у вигляді машинної програми вхідною мовою виконуючої системи передує реалізація початкових етапів імітаційного дослідження, які спрощено можуть бути конкретизовані у вигляді наступних кроків:

  1. визначення мети дослідження і постановка задачі;
  2. словесний опис об'єкта моделювання;
  3. визначення меж системи;
  4. визначення архітектури моделі;
  5. визначення складу змінних;
  6. відображення взаємодії змінних у вигляді діаграми причинно-наслідкових зв'язків;
  7. класифікація змінних за типами;
  8. побудова діаграми потоків.

Метою дослідження, як правило, є вивчення динамічних властивостей системи, тобто її поведінки в часі при заданому початковому стані і значеннях керованих параметрів, як основи формування альтернатив управлінських рішень та оцінки наслідків їх реалізації.

Словесний опис має відбивати суттєві з точки зору функціонування особливості об'єкта і необхідний для визначення переліку змінних (функцій часу), що використовуються при подальшій формалізації опису.

Визначення меж системи здійснюється звичайно за допомогою побудови таблиці меж системи і включає перелік ключових змінних – ендогенних, екзогенних та тих, що виключаються з моделі.

Діаграми підсистем відображають загальну архітектуру моделі. Кожна з основних підсистем зображується разом з потоками матеріалу, грошів, товарів, інформації що зв’язують її з іншими  підсистемами. Підсистемами можуть бути організації або підрозділи організацій – відділи маркетингу, розвитку виробництва [40-46].

Діаграма причинно-наслідкових зв'язків (ДПНЗ) показує, в яких стосунках перебувають між собою змінні, і являє собою розмічений граф, елементами якого є змінні, представлені своїми ідентифікаторами або повними іменами. При розмітці графа біля стрілок, які відображають зв'язки, ставиться знак «+», якщо із збільшенням змінної-причини відбувається збільшення змінної-наслідку, і «-» – у протилежному випадку. Характер зв'язку встановлюється попарно при фіксованих значеннях інших змінних. Аналіз діаграми причинно-наслідкових зв'язків дозволяє встановити наявність у системі контурів позитивного і негативного зворотного зв'язку, що зумовлює характер (стійкий або нестійкий) поведінки системи. Контур позитивного зворотного зв'язку утворюється, якщо в нього входить парне число негативних причинно-наслідкових зв'язків або їх взагалі немає; контур негативного зворотного зв'язку – в разі непарного числа негативних причинно-наслідкових зв'язків.

Класифікація змінних моделі проводиться для їх розподілу на три групи: рівні, темпи і додаткові змінні. При цьому враховується:

  1. наявність між змінними відносин типу «рівень-темп»;
  2. необхідність задавання початкових значень (можливо тільки для рівнів);
  3. необхідність врахування запізнювань;
  4. обмеження вхідної мови щодо використання змінних одного типу при обчисленні змінних іншого типу.

Відповідно до класифікації змінних і діаграми причинно-наслідкових зв'язків будується діаграма потоків (ДП), в якій, на відміну від ДПНЗ, відображаються константи і порядок обчислення незалежних змінних. При побудові діаграми потоків прийняті стандартні графічні позначення для всіх типів змінних. Рівні зазвичай поміщаються в прямокутну рамку, темп зображується у вигляді стрілки з регулятором, додаткові змінні можуть міститися в колі чи просто відображатися своїми ідентифікаторами (повними іменами), «хмарки» позначають невизначене джерело (стік) керованих потоків який показаний на рис. 2.4.

Рис. 2.4. Приклад діаграми причинно-наслідкових зв’язків

Перехід від діаграми потоків до машинної програми на вхідній мові виконуючої системи реалізується з урахуванням правил запису операторів цієї мови [40-46].

2.3. Економетричні моделі на базі регресійного аналізу та аналізу часових рядів

Прогнозування на основі часового ряду економічних показників відноситься до одновимірним методам прогнозування, що базуються на екстраполяції, тобто на продовження на майбутнє тенденції, що спостерігалася в минулому. При такому підході передбачається, що прогнозований показник формується під впливом великої кількості факторів, виділити які або неможливо, або щодо яких відсутня інформація. У цьому випадку хід зміни даного показника пов'язують не з чинниками, а з плином часу, що проявляється в утворенні одновимірних часових рядів.

Використання методу екстраполяції на основі кривих росту для прогнозування базується на двох припущеннях:

  1. часовий ряд економічного показника дійсно має тренд, тобто переважну тенденцію;
  2. загальні умови, що визначали розвиток показника минулого, залишаться без істотних змін протягом періоду попередження.

Розглянемо типи функцій, які найбільш часто використовуються для моделювання економічних процесів:

  1.  лінійна функція: ;
  2.  поліном m-го ступеня: ;
  3.  показникова функція: ;
  4.  степенева (мультиплікативна) функція:  ;
  5.  модифікована експонента:   ;
  6.  зворотня залежність:  ;
  7.  логістична крива:  ;
  8.  крива Гомперця  .

Для підбору виду функції, яка може розглядатися в якості моделі тренда часового ряду слід використовувати метод характеристик. Цей метод ґрунтується на тому, що найбільш типові нелінійні функції можна розпізнати за окремими розрахунковими характеристиками ряду вихідних даних. Якщо деяка характеристика для ряду вихідних даних постійна (наприклад, постійні прирости, або темпи зростання), то найбільш прийнятною для моделювання цього рядка буде відповідна їй функція. Лінійна функція, наприклад має постійні перші прирости (), експоненті відповідають постійні темпи зростання () та т. ін. [47-52]. Алгоритм методу характеристик включає наступні кроки:

  1. вихідний ряд рiвнiв згладжується за дoпoмoгoю кoвзнoї середньої  ;  
  2. для зглaдженoгo ряду рoзрaхoвуються нaступнi хaрaктеристики:
  3. перша прирости:

                             ;                                          (2.5)

  1. друга прирости (прирости прирoстiв)

                           ;                                         (2.6)

  1. треті прирости

         ;                                         (2.7)

Якщо будь-які з цих прирoстiв пoстiйнi, тo тренд мoжнa oписaти зa дoпoмoгoю пoлiнoмa вiдпoвiднoгo ступеня;

  1. темпи зрoстaння:

                                         ;                                                    (2.8)

Якщo =const, тo тренд ряду oписується пoкaзникoвoю функцiєю.

  1. темпи зрoстaння прирoстiв:

                                     ;                                                  (2.9)

Якщo =const, тo зa криву зрoстaння в мoделi мoжнa взяти мoдифiкoвaну експoненту.

  1.  звoрoтнi знaчення рiвнiв

                                        ;                                                        (2.10)

 

де  першi рiзницi для них:

                                   wt(1)=zt+1-zt ;                                                     (2.11)

Якщo wi(1)=const, тo тренд мoжнa предстaвити звoрoтньoю функцiєю:

                                  ;                                                       (2.12)

  1. лoгaрифми рiвнiв   й першi рiзницi для них .

Якщo буде нaближaтися дo нуля при зрoстaннi t, мoжнa рoзглянути у якoстi кривoї степеневу (мультиплiкaтивну) функцiю.

  1.  темпи зрoстaння прирoстiв лoгaрифмiв рiвнiв:

                                   ;                                                  (2.13)

Якщo величини =const, тo зa криву зрoстaння мoжнa взяти функцiю Гoмперцa;

  1. темпи зрoстaння перших прирoстiв звoрoтних величин

                                    ;                                                    (2.14)

Якщо величини =const, то за криву зростання можна взяти логістичну криву.

Після розрахунку всіх характеристик, оцінюємо за допомогою коефіцієнтів варіації однорідність кожного ряду характеристик. Найменші значення коефіцієнту варіації відповідають тим нелінійним функціям, які є найбільш імовірними для опису нелінійного тренду.

Для оцінки адекватності моделі використовується критерій середньої абсолютної процентної помилки (mean absolute percentage error, m.a.p.e):

                                 (2.15)

де  n – кількість вибірки;

– вихідні данні;

– прогнозоване значення.

Регресійний аналіз – це метод визначення відокремленого і спільного впливу факторів на результативну ознаку та кількісної оцінки цього впливу шляхом використання відповідних критеріїв.

Регресійний аналіз проводиться на основі побудованого рівняння регресії і визначає внесок кожної незалежної змінної у варіацію досліджуваної (прогнозованої) залежної змінної величини [47-52].

Основним завданням регресійного аналізу є визначення впливу факторів на результативний показник (в абсолютних показниках). Передусім для цього необхідно підібрати та обґрунтувати рівняння зв'язку, що відповідає характеру аналітичної стохастичної залежності між досліджуваними ознаками. Рівняння регресії показує як в середньому змінюється результативна ознака Yx, під впливом зміни факторних ознак (хі).

У загальному вигляді рівняння регресії можна представити так:

                                                                                                    (2.16)

де  Yxзалежна змінна величина;

х – незалежні змінні величини (фактори).

Залежно від кількості змінних величин виділяють різні види регресійного аналізу. Якщо змінна величина завжди одна, то факторів може бути як одна, так і декілька. Виходячи з цього, виділяють два види регресійного аналізу: парний (простий) регресійний аналіз і регресійний аналіз на основі множинної регресії, або багатофакторний.

Парний регресійний аналіз – вид регресійного аналізу, що включає у себе розгляд однієї незалежної змінної величини, а багатофакторний – відповідно дві величини і більше.

Найпростішим рівнянням парної регресії, що описує лінійну залежність між факторною і результативною ознаками, є рівняння прямої, яке має такий вигляд:

                                                                                                    (2.17)

де  Yx – залежна змінна, яка оцінюється або прогнозується (результативна ознака);

a0 – вільний член рівняння;

a1 – коефіцієнт регресії;

х – незалежна змінна (факторна ознака), яка використовується для визначення залежної змінної.

Найчастіше застосовуються лінійні рівняння або приведені до лінійного вигляду.

Основне змістовне навантаження в рівнянні регресії несе коефіцієнт регресії. Коефіцієнт регресії – це кутовий коефіцієнт у прямолінійному рівнянні кореляційного зв'язку. У лінійній функції рівняння регресії він показує на скільки одиниць в середньому зміниться результативна ознака (у) при зміні факторної ознаки (х) на одиницю свого натурального виміру. Тобто, коефіцієнт регресії – це варіація у, яка припадає на одиницю варіації х. Коефіцієнт регресії має одиницю виміру результативної ознаки. За наявності прямого зв'язку коефіцієнт регресії є додатною величиною, а за зворотного зв'язку – від'ємною.

Параметр а0 – вільний член рівняння регресії, тобто це значення у при х=0. Цей показник має тільки розрахункове значення у випадках, коли х не має нульових значень [47-52].


РОЗДІЛ 3. МОДЕЛЮВАННЯ ФІНАНСОВИХ ПОТОКІВ КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ НА ПРИКЛАДІ ПАТ «ПРИВАТБАНК»

3.1 Аналіз банків України та імітаційна модель фінансових потоків ПАТ «ПРИВАТБАНК»

Концептуальну схему моделювання фінансових потоків реалізуємо на прикладі ПАТ «ПРИВАТБАНК». ПАТ «ПРИВАТБАНК» – це банк, що знаходиться на першій строчці в багатьох рейтингах на першому місці серед усіх банків України за більшою кількістю показників банківської діяльності зокрема це банк з найбільшим доходом та обсягом депозитів, залучених від населення на 01.01.2014 дивитись табл. 3.1 [53-54]. Це означає що Приватбанк є неформальним індикатором банківської діяльності в Україні і на його плечі лягає велика відповідальність за добробут національної економіки.

ТОП-10: Рейтинг найнадійніших банків України в 2014 році:

  1. Укрексімбанк *
  2. Ощадбанк *
  3. Райффайзен банк Аваль
  4. Укрсоцбанк (UniCredit Bank)
  5. Приватбанк
  6. Креді Агріколь Банк (Credit Agricole)
  7. Укргазбанк *
  8. Дельта Банк
  9. Укрсиббанк
  10. ОТП Банк

Під надійністю банку слід розуміти здатність фінансового інституту чинити опір несприятливим факторам, проте надійність і вірогідність дефолту - поняття різні. Банк, що має високий рівень надійності, може зіткнутися з найсильнішим впливом негативних і малопередбачуваних факторів, які здатні привести до його банкрутства, в той час як банк із задовільним рейтингом продовжить працювати, оскільки в результаті збігу обставин уникне негативного впливу таких чинників.

Як видно з рейтингу – «Приватбанк» поступається по надійності лише таким державним банкам як «Укрексімбанк» і «Ощадбанк» та філіалам іноземних банків – «Райффайзен банк Аваль», «Укрсоцбанк (UniCredit Bank).

Таблиця 3.1.

ТОП-10 найбільших банків за обсягом депозитів, залучених від населення на 01.01.2014

Банки

Депозити фіз. осіб всього, тис. грн.

в т.ч. у валюті

депозити фіз. осіб до запитання

в т.ч. у валюті

1

Приватбанк

106 711 629

45 913 335

18 308 804

2 884 400

2

Ощадбанк

35 927 188

7 190 207

10 653 521

183 774

3

Дельта Банк

26 135 361

10 938 213

3 358 604

1 271 858

4

Укрексімбанк

17 266 241

9 414 086

1 784 889

709 261

5

Райффайзен банк Аваль

14 632 611

4 504 453

6 387 777

1 242 351

6

Сбербанк Россії

13 957 528

10 376 385

2 118 772

972 878

7

Укрсоцбанк

11 949 986

5 243 360

2 932 282

1 009 031

8

Банк Фінанси і Кредит

11 931 826

5 141 426

934 634

234 929

9

ПУМБ

11 164 482

5 910 766

3 550 673

1 268 712

10

VAB Банк

10 443 470

3 376 426

1 048 248

316 908

Нарівні з Ощадбанком має найбільший власний капітал і нерозподілений прибуток дивитись табл.3.2.

Таблиця 3.2.

Власний капітал банків України на 01.01.2014 року, тис. грн.

Банк

Всього власний капітал, тис. грн.

Всього зобов'язань та капіталу

Уставний капітал

Нерозподілений прибуток

1

2

3

4

5

1

Ощадбанк

20 455 511

103 568 090

15 829 632

1 400 743

2

Приватбанк

20 311 621

214 490 857

16 352 079

1 926 082

3

Укрексімбанк

18 083 276

94 349 057

16 514 051

401 901

Закінчення табл. 3.2.

1

2

3

4

5

4

Брокбізнесбанк

14 477 755

28 914 109

2 524 140

-40 501

5

Укрсоцбанк

8 667 738

43 056 668

1 813 727

125 957

6

Райффайзен банк Аваль

7 236 738

43 460 101

3 002 775

-88 032

7

Промінвест

5 384 190

39 737 492

8 199 297

-4 918 305

8

Перший український. Міжнародний Банк

4 652 300

33 207 416

3 294 492

-93 018

9

Укргазбанк

4 522 482

23 793 944

9 662 758

-5 610 175

10

Альфа-банк

4 198 756

29 293 387

4 639 121

-903 631

На базі моделі балансу комерційного банку та аналізу балансів ПАТ «ПРИВАТБАНК» за 12 кварталів побудовано складну діаграму причинно-наслідкових зв’язків майбутньої моделі (див. рис. 3.1.)

Рис. 3.1. Діаграма причинно-наслідкових зв'язків моделі

Вона виконана у вигляді балансу, який складається з активу і пасиву. У свою чергу з активу було виділено готівку і кредити які потрібні для підрахунку ліквідності банку. Пасив складається з капіталу і зобов'язань, також депозит впливає на створення кредиту.

Нижче наведена табл. 3.3 границь системи комерційного банку, побудованої на базі моделі його балансу.

Таблиця 3.3.

Види змінних

Назва

Тип

Вигляд

Ендогенні

Кредит

Додаткова змінна

Баланс

Рівень

Актив

Рівень

Ліквідність

Додаткова змінна

Пасив

Темп

Депозит

Рівень

Зобов’язання

Додаткова змінна

Власний капітал

Додаткова змінна

Вкладання на депозит

Темп

Зняття з депозиту

Темп

Закінчення табл. 3.3

Екзогенні

Готівка

Додаткова змінна

Інші фін. активи

Додаткова змінна

Інші зобов’язання

Додаткова змінна

З цього складається концептуальна схема імітаційного моделювання. Далі побудуємо модель у Vensim. Обрано саме цей пакет тому, що він є безкоштовним для академічних цілей.

Таким чином, побудовано діаграму підсистем, яка показана на рис. 3.2.

Рис. 3.2. Діаграма потоків системно-динамічної імітаційної моделі руху грошових коштів комерційного баку

Опишемо рівняння та логіку системно-динамічної імітаційної моделі руху грошових коштів комерційного банку.

Баланс має вигляд рівня з вхідним темпом актив и вихідним пасив. Актив отримано як суму кредита, інших фінансових активів та готівки. Кредит задається лінійною функцією до якої входить змінна часу та депозит. Пасив складається  з власного капіталу та зобов’язань. В свою чергу зобов’язання отримуються шляхом складання депозиту та інших зобов’язань. Депозит є рівнем с темпами що задаються за допомогою функції RANDOM UNIFORM(m,x) – рівномірний розподіл на інтервалі від m до x, де х це поточна сума депозитів у банку. Власний капітал задається степеневою функцією тренду зі змінною часу. Time – змінюється з 1 до 12. Інші фінансові активи та зобов’язання апроксимуються.

Ліквідність задаємо формулою: (Кредит+Готівка)/Зобов’язання

Всі змінні вимірюються у  мільйонах гривень. Більш детально про кожну можна дивитись у додатку Б.

3.2. Економетричне моделювання фінансових потоків  ПАТ «ПРИВАТБАНК»

Щоб докладніше дослідити динаміку фінансових потоків нами було проаналізовано показники на присутність регресії, за допомогою програмного продукту Statistica. Було взято основні показники за 2011-2013 роки поквартально та прослідкував їх регресію між собою.

Вихідні данні(млн. грн.) на рис. 3.3.

Рис. 3.3. Вихідні данні по балансу ПАТ «Приватбанк»

Та знайшов регресію між кредитом та депозитом с урахуванням змінної t. Це пояснюється тим, що депозити це єдине джерело видачі кредитів. І кількість депозитів безпосередньо впливає на обмеження по кредитах. Основні параметри що необхідні при аналізу моделей регресії показані на рис. 3.4.

Рис. 3.4. Параметри моделі регресії

Як видно з моделі R – коефіцієнт кореляції рівний 0,8394 що говорить про досить високий лінійний зв'язок між залежною змінною – кредитом та незалежними – депозит та t. Коефіцієнт детермінації також досить великий та говорить про те що на 70,473% варіація кредиту пояснюється депозитом та часом. Критерій Фішера показує, що модель адекватна і може використовуватись у прогнозі.

Отримана модель з похибками на рис. 3.5.

Рис. 3.5. Модель з прогнозними значеннями кредиту та похибками

На рис. 3.6. видно, що змінні t та депозит статистично значимі, та за критерієм Стьюдента видно що гіпотезу можна підтвердити

Рис. 3.6. Статистичні параметри моделі регресії

Рівняння матиме вигляд лінійного поліному 2-ї ступені:

                                       Y=-24595,1-5,6473*х1+1,7*х2,                                   (3.1)

Саме це рівняння будемо використовувати в Vensim для підрахунку кредита.

Перевіримо помилки на закон нормального розподілу на графіку на рис. 3.7.

Рис. 3.7. Графік розподілу помилок

Перевіримо помилки на закон нормального розподілу на гістограмі на рис. 3.8.

Рис. 3.8. Гістограма розподілу помилок

Помилки розподілені за нормальним законом розподілу.

Знайдемо середню абсолютну процентну похибку на рис. 3.9.

Рис. 3.9. Підрахунок m.a.p.e. в екселі

На рис. 3.9 прийнято наступні позначення: APE (абсолютна процентна похибка) – рахується як (Кредит-Прогноз)/Кредит; MAPE – середнє з APE, вона дорівнює 4% що говорить про дуже якісний прогноз та модель.

Кінцева модель для кредиту має вигляд:

                            Y=-24595.1-5647.3*(Time+12)+1.7*Deposit,                         (3.2)

Time – рахується з 1 по 4, тому додаючи 12 отримано прогнозні значення кредиту. Побудуємо модель тренду для власного капіталу, та для знаходження найкращої функції використаємо метод характеристик(повний варіант у додатку В) що показаний у скороченому варіанті на рис. 3.10.

Рис. 3.10. Метод характеристик

Видно з розрахунків що приблизно постійними є показники Tt – 2% та St – 1% варіації, отже  тренд цього процесу можна описати такими нелінійними функціями як:

  1. показникова функція;
  2.  степенева функція.

Для вибору остаточного варіанту кривої зростання необхідно зробити розрахунки по обраних кривих і вибрати ту, яка приводить до мінімальних похибок.

Для оцінки параметрів нелінійних моделей використовується процедура лінеаризації, тобто нелінійні моделі приводять шляхом деяких перетворень до лінійного виду, та вже для модифікованих моделей використовується МНК.

В табл. 3.4 наведені процедури лінеаризації для найбільш типових нелінійних моделей.

Таблиця 3.4.

Характеристики, види залежності та  процедури лінеаризації

Характеристика

Вид залежності

Процедура лінеаризації

1

2

3

перші, другі, …, m-ті різниці:

;

; …

.

полиноми відповідно першого, другого, …, m-ого ступеня:

заміна , , … , дозволить представити модель у виді:

темпи росту:

показникові функція:

логарифмування обох частин рівняння і заміна , ,

дозволить представити модель у виді:

перші різниці зворотних значень рівнів

wt(1)=zt+1-zt

зворотна функція:

заміна дозволить представити модель у виді:

перші прирости логарифмів рівнів

степенева (мультиплікативна) функція:

логарифмування обох частин рівняння та заміна, , дозволить представити модель у виді:

Розглянемо процедуру лінеаризації для показникової функції.

Для лінеаризації застосовуємо процедуру логарифмування:. Робимо заміни: , , . Отримаємо лінійну форму моделі: . За допомогою аналізу даних зокрема регресії на рис. 3.11. отримуємо а0=9,47 та а1=0,042, по критерію Стьюдента – параметри статистично значимі, тому що t-статистика більше  табличного значення, вірогідність помилки статистичної теорії менше ніж 0,05, лінійна форма моделі матиме вигляд:

                                                  y*=9,47+0,042*t,                                                (3.3)

Рис. 3.11. Результати аналізу регресії

Розрахунки показникової моделі показані на рис. 3.12.

Рис. 3.12. Модель тренду показникової функції

Будуємо прогнозну модель використовуючи знайдені параметри а0 і а1 для тренда і отримуємо середню абсолютну процентну помилку – 5%.

Для того, щоб візуально порівняти вихідні дані та збудований тренд побудований графік на рис. 3.13. з вихідними даними і трендом.

Рис. 3.13. Графік тренду та вихідних даних

Наступним кроком необхідно лінеаризувати степеневу функцію використовуючи таблицю 3.4.

,

, , .

За допомогою вбудованої функції в екселі – аналізу даних регресії , результат можна бачити на рис. 3.14. отримуємо параметри  а0=9,39 та а1=0,21, параметри статистично значимі.

Рис. 3.14. Результати аналізу регресії

Розрахунки степеневої моделі показані на рис. 3.15.

Рис. 3.15. Модель тренду степеневої функції

MAPE – усього 3%, різницю між степеневою та показниковою можна побачити на рис. 3.16.

Рис. 3.16. Графік за вихідними даними та моделями тренду степеневої і показникової функцій

Кінцева функція завдання власного капіталу виглядає:

                                         Y=11993.5*(Time+12)^0.21,                                     (3.4)

де Time – время.

Вона використовується для завдання власного капіталу як додаткову змінну для прогнозування на наступний рік, тому що дотримані два припущення які дозволяють нам використовувати метод екстраполяції:

  1. часовий ряд економічного показника дійсно має тренд, тобто переважну тенденцію;
  2. загальні умови, що визначали розвиток показника минулого, залишаться без істотних змін протягом періоду попередження.

Ці рівняння є частиною складної імітаційної моделі. Аналіз регресії показав, що є зв'язок між кредитом та депозитом, тому завдаючи прогноз кредиту на основі депозиту можливо управляти динамікою кредитів через депозити. Для цього необхідно змінювати параметри зняття і поповнення депозитів, і проаналізувавши експерименти прийняти управлінські рішення.

3.3. Аналіз та оптимізація фінансових потоків комерційного банку на базі економіко-математичних моделей

Для того, що спрогнозувати динаміку фінансових потоків комерційного банку, проведемо імітаційний експеримент з моделлю. Для цього в Vensim запустимо модель при початкових даних таких:

Початковий час дорівнює – 1, кінцевий – 4, крок це квартал, що дозволяє прослідкувати динаміку за наступний рік.

Запустимо нашу імітаційну модель, вона показана на рис. 3.17.

Рис. 3.17. Імітаційна модель балансу у Vensim

Власний капітал зростає згідно свого тренду на рис. 3.18.

Рис. 3.18. Графік динаміки власного капіталу

На рис. 3.19. можна побачити залежність кредиту від депозиту:

Рис. 3.19. Графіки залежності кредиту від депозиту

Як видно кредит дуже різко реагує на будь які зміну в депозитах, це означає щоб вплинути на тенденцію кредиту достатньо трохи змінити динаміку депозитів та вже можна побачити істотні зміни.

Подивимось на динаміку поточної ліквідності на рис. 3.20.

Рис. 3.20. Динаміка поточної ліквідності

Рекомендований коефіцієнт повинен коливатись у межах від 0,4 до 1. Тому досліджуваний банк має дуже високу платоспроможність.

Наступним кроком прослідкуємо динаміку ліквідності в залежності від вхідних у неї змінних на рис. 3.21.

Рис. 3.21. Графіки кредиту, зобов’язань та залежної від них ліквідності

На графіках видно, що ліквідність у рівній мірі залежить як від зобов'язань, так і від здатності їх погасити.

Отже, для оптимізації руху грошових коштів, проведемо декілька прогонів моделі, використовуючи модель планування імітаційного експерименту зі зміною факторів по одному.

Характер експериментів:

  1.  Base – зняття та поповнення депозиту відбувається за допомоги функції RANDOM UNIFORM (m, x) – рівномірний розподіл на інтервалі від m до x, змінні вкладення та зняття рахуються як RANDOM UNIFORM (1, 133551) де 133551 – данні по депозиту за останній квартал та початкове значення для змінної рівня – Deposit.
  2.  Current – змінна вкладення депозиту рахується як RANDOM UNIFORM (1, 66776), де 66776 – половина від вихідних даних, що дозволяє подивитися на динаміку депозиту при рівні вкладень зниженому у 2 рази, змінна зняття незмінна.
  3.  Current1 – змінна зняття депозиту рахується як RANDOM UNIFORM (1, 66776), що дозволяє подивитися на динаміку депозиту при рівні зняття зниженому у 2 рази, змінна вкладення – RANDOM UNIFORM (1, 133551).

Нижче наведемо результати прогонів моделі, зокрема по депозиту на рис. 3.22.

Рис. 3.22. Динаміка депозиту протягом експериментів

Як видно зменшення зняття депозитів з рахунків набагато покращує динаміку рівня депозиту в цілому, у той час як збільшення вкладень впливає незначною мірою. Тобто, управління «Приватбанк» повинно приділяти більш уваги до збереженню довіри до банку та існуючих клієнтів, ніж проведенню реклами та розробки маркетингових стратегій задля залучення нових резидентів.

Динаміка  ліквідності протягом експериментів показана на рис. 3.23.

Цю ж думку підтверджує рис. 3.24 та рис. 3.25 з графіками динаміки ліквідності та її залежності від змінних кредиту та зобов’язань, на якому ліквідність.

Рис. 3.23. Динаміка ліквідності

зазнає серйозне падіння у другому експерименті, а в третьому навпаки. Тобто, зниження рівню вкладення депозитів серйозно зменшує платоспроможність банку до критичного рівня ліквідності менше 0,4.

Рис. 3.24. Графік динаміки ліквідності

З цього можна зробити висновок, що взявши за критерій по оптимізації коефіцієнт поточної ліквідності необхідно зменшувати кількість зняття з депозиту.

Рис. 3.25. Графіки кредиту, зобов’язань та залежної від них ліквідності протягом експериментів

Динаміка кредиту істотно варіюється залежно від кількості депозитів на рахунках на рис. 3.26.

Рис. 3.26. Динаміка кредиту протягом експериментів

Графік динаміки балансу можна подивитись на рис. 3.27.

Рис. 3.27. Динаміка балансу протягом експериментів

Можна зробити висновок, що оптимізуючи фінансові потоки ПАТ «ПРИВАТБАНК» за всіма основними критеріями такі як: кількість депозитних вкладень, взятих кредитів, рівень поточної ліквідності, отримано певні управлінські рішення. Управління «Приватбанк» повинно приділяти більш уваги до збереженню довіри до банку та існуючих клієнтів вводячи всілякі акції та систему заохочення постійних клієнтів, ніж проведенню реклами та розробки маркетингових стратегій задля залучення нових резидентів. Це призведе до збереження більшої частини поточних резидентів, з невеликими втратами у вигляді  зменшення відсотка появи нових клієнтів.


РОЗДІЛ 4. ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОХОРОНИ ПРАЦІ ТА ТЕХНІКИ БЕЗПЕКИ НА ОБЄКТІ ФІНАНСОВОГО ВІДДІЛУ ПАТ «ПРИВАТБАНК»

4.1. Аналіз санітарно-гігієнічних умов праці в приміщенні фінансового відділу ПАТ «ПРИВАТБАНК»

Кімната фінансового відділу підприємства знаходиться на третьому поверсі залізобетонної п’яти похповерхової будівлі. Загальна площа приміщення складає 12 м2 (довжина приміщення дорівнює 4 м, а ширина – 3 м), висота приміщення 3 м. Оскільки кількість працюючих у відділі дорівнює 4 особам, таким чином на кожного працівника припадає 3 м2 площі приміщення і відповідно 9 м3 об’єму, що не відповідає встановленим нормам і стандартам.

Згідно з СНиП 2.09.04-87 та ДсанПіН 3.3.2.007-98 найменше допустиме значення площі і об'єму виробничих приміщень на одного працюючого має бути відповідно 6 м2 і 20 м3. Таким чином, можна зробити висновок, що приміщення відділу замале та не відповідає стандарту.

Якщо говорити про естетику, треба зазначити, що стіни приміщення фінансового відділу пофарбовані світлою фарбою жовтого кольору, стеля біла (натяжна стеля), на підлозі покриття із світло-коричневого лінолеуму. На вікнах вертикальні жалюзі. Все це створює для працівників відділу більш менш спокійну обстановку і сприяє нормальним умовам праці.

Для підтримування допустимих параметрів мікроклімату використовується вентиляція і кондиціонери (встановлено 1 кондиціонер потужністю 5 кВт) [54].

Опалювання будівлі централізоване, водяне. В офісі встановлено 1 батарея з 8 радіаторів.

Аналізуючи мікроклімат приміщення, слід зазначити наступне: в холодний період відносна вологість повітря – 5060 %, температура повітря складає 2224С.

Варто відмітити, що санітарно-побутові приміщення в будівлі розташовані відповідно до нормативних вимог. Туалетні кімнати (жіночі та чоловічі) суміщені з умивальниками, забезпеченими системою подачі гарячої та холодної води. У приміщеннях раз на день проводиться вологе прибирання.

Основним джерелом шуму у відділі є робота 4-х комп’ютерів і принтера Epson Perfection V500 Photo, який використовується для виготовлення  оригінал-макетів.

Рівень шуму у відділі не перевищує 55 дБА.

Аналіз параметрів, які характеризують санітарно-гігієнічні умови праці в приміщенні фінансового відділу зокрема, наведені в табл. 4.1.

Таблиця 4.1

Параметри санітарно-гігієнічних умов праці в приміщенні
фінансового відділу ПАТ «ПРИВАТБАНК»

з/п

Параметри

Фактичне значення

Нормативне значення СНиП

Відповідність ДСТу або СНиПу

1

Шум, дБА

50—55

50—65

відповідає

2

Освітленість, лк

300

300—400

відповідає

3

Температура повітря, С у холодний період

22—24

22—24

відповідає нормам, не перевищує допустиме значення

4

Відносна вологість, %

50—60

40…60

відповідає нормам, не перевищує допустиме значення

5

Швидкість руху повітря, м/с

0,15

0,1—0,2

відповідає

Слід зазначити, що приміщення з КТ повинні мати природне та штучне освітлення [55]. При незадовільному освітленні знижується продуктивність праці користувачів КТ, можлива поява короткозорості, швидка стомлюваність.

Система освітлення повинна відповідати таким вимогам:

  1.  освітленість на робочому місці повинна відповідати характеру зорової роботи, який визначається трьома параметрами: об'єктом  розрізнення найменшим розміром об'єкта, що розглядається на моніторі ПК та робочої станції (РС);
  2.  фоном, який характеризується коефіцієнтом відбиття;
  3.  контрастом об'єкта і фону;
  4.  необхідно забезпечити достатньо рівномірний розподіл яскравості на робочій поверхні монітора, а також в межах навколишнього простору;
  5.  на робочій поверхні повинні бути відсутні різкі тіні;
  6.  у полі зору не повинно бути відблисків (підвищеної яскравості поверхонь, які світяться та викликають осліплення);
  7.  величина освітленості повинна бути постійною під час роботи;
  8.  слід обирати оптимальну спрямованість світлового потоку і необхідний склад світла.

Природне освітлення в приміщеннях з КТ повинно відповідати вимогам СНиП II-4-79. Природне освітлення має здійснюватись через світлові прорізи, орієнтовані переважно на північ або північний схід і забезпечувати коефіцієнт природної освітленості (КПО) не нижче 1,5%. Задовільне природне освітлення легше створити в невеликих приміщеннях на 5-8 робочих місць.

Природне освітлення в приміщенні фінансового відділу ПАТ «ПРИВАТБАНК» здійснюється падінням прямих променів сонця через 2 вікна, площа одного становить 3 м2 (ширина вікна дорівнює 2 м,      висота – 1,5 м).

Розрахуємо природне освітлення в приміщенні даного підприємства.

Достатність природного освітлення визначається за формулою:

  (4.1)

де Sвікон (площа вікон, м2), Sвікон = 2×1,5 = 3 м2;

Sпідлоги (площа підлоги приміщення, м2), Sпідлоги = 3×4 = 12 м2.

Таким чином, коефіцієнт природного освітлення даного приміщення становить:

  

Коефіцієнт природного освітлення даного приміщення (К=0,5) відповідає нормативному значенню [56].

Штучне освітлення здійснюється за допомогою люмінесцентних ламп типу ЛД потужністю 20 Вт, 4 світильника по 2 лампи.

Для приміщення фінансового відділу ПАТ «ПРИВАТБАНК» характерне використання суміщеного освітлення, бо протягом усього робочого дня використовуються обидва джерела світла одночасно (природне та штучне).

Розрахуємо штучне освітлення методом коефіцієнта використання світлового потоку в приміщенні фінансового відділу ПАТ «ПРИВАТБАНК».

Розрахункова формула методу коефіцієнта використання світлового потоку має вигляд:

   (4.2)

де Ф – світовий потік лампи, лм;

N = 4 шт. – число світильників;

Е = 300 лк – мінімальна освітленість робочого місця згідно з нормативними вимогами;

n = 2 шт. число ламп у світильнику;

S = 12 м2 – площа освітлюваного приміщення;

z = 1,15 – коефіцієнт нерівномірності освітлення для ламп;

К3 = 1,3 – коефіцієнт запасу, що враховує зниження освітленості через забруднення й старіння лампи;

– коефіцієнт використання світлового потоку.

Розраховуємо штучне освітлення у приміщенні за формулою, виведеною з 4.2:

  (4.3)

Для визначення необхідно знати тип світильника, індекс приміщення та коефіцієнт відбиття світлового потоку від стелі стін і підлоги
(СНиП II-4-79). Індекс приміщення i визначають за формулою:

 , (4.4)

де L = 4 м – довжина приміщення;

B = 3 м – глибина приміщення;

hп – висота підвісу світильника, яку можна визначити за формулою:

hп = H – hс – hр, (4.5)

де Н – висота приміщення, м;

hс – відстань від стелі до нижньої частини світильника, м;

hр – висота робочої поверхні, м.

Розрахуємо висоту підвісу світильника:

висота приміщення Н=3 м;

відстань від стелі до нижньої частини світильника hс=0,1 м;

висота робочої поверхні hр=0,9 м.

hп = H – hс – hр = 3 – 0,1 – 0,9=2 (м).

Тепер розрахуємо Індекс приміщення i визначають за формулою:

На підставі одержаних даних та за табл. 4.2 можна визначити коефіцієнт використання світлового потоку :

=0,42.

Таблиця 4.2

Значення коефіцієнтів використання світлового потоку

Тип світильника

Коефіцієнт відбиття, %

Коефіцієнти використання світового потоку при даному індексі приміщення

п

с

підл

0,7

Світильник з люмінесцентними лампами

ЛБ,ЛД, ЛДЦ

70

50

10

0,36

Підставляємо всі знайдені величини у формулу (4.3) і отримуємо:

(лк).

Виходячи з того, що отримана величина , робимо висновок: штучного освітлення в приміщенні достатньо, що відповідає санітарним нормам.

При нормативному освітленні світовий потік дорівнює 1601,8 лм, що відповідає номінальному значенню лампи приблизно ЛД з Р=30 Вт згідно табл. 4.3.

Таблиця 4.3

Номінальний світловий потік люмінесцентних ламп

Номінальна

потужність, Вт

ЛДЦ

ЛД

ЛХБ

ЛТБ

ЛБ

15

500

590

675

700

760

20

820

920

935

975

1060

30

1450

1640

1720

1720

2100

40

2100

2340

3000

3000

3120

60

3050

3570

3820

3980

4650

80

3740

4070

4440

4440

5220

З цього випливає те, що на підприємстві встановлені  лампи, а точніше ЛД з Р=30 Вт і вище, що відповідає санітарним нормам.

4.2. Техніка безпеки в приміщенні фінансового відділу ПАТ «ПРИВАТБАНК»

Приміщення установи по електробезпеці відноситься до приміщень без підвищеної небезпеки поразки струмом, оскільки в ньому відсутня висока вологість і висока температура, а також немає струмопровідної підлоги та хімічно активного середовища [57].

У відділі проведена внутрішня електропроводка, обладнана розетками. У відділі є 4 комп'ютери з процесорами Intel Cor 2 Duo.

Монітори стоять на робочих столах на відстані 50 см від сидячого місця працівника, системні блоки сховані у столи, сканер стоїть на столі. Ширина проходу між робочими місцями складає приблизно 1м, що відповідає санітарним нормам.

Слід зазначити, що забезпечення електробезпеки залежить від конструкції електрообладнання, використання технічних засобів захисту [58]. Для того, щоб захистити людину від ураження електричним струмом при пошкодженні ізоляції, у приміщенні підприємства передбачене захисне заземлення. Крім захисного заземлення в даному приміщенні застосовують захисне відключення.

Для захисту працівників від електроструму в приміщенні зроблене заземлення окремим контуром, і 2 типи електропроводки заземлені. Відстань розеток від підлоги – 0,5 м.

Відповідно до Положення «Про порядок проведення навчання, інструктажу і перевірки знань працівників з питань охорони праці», розробленого на основі типового положення, затвердженого наказом голови Держкомітету України по нагляду за охороною праці №30 від 04.04.1994 р. [59], посадові особи відповідно до наказу керівника підприємства проходять навчання і перевірку знань з питань охорони праці.

На підприємстві діє «Положення про управління охороною праці», затверджене головою правління. Контроль за охороною праці покладений на відділ з охорони праці, техніки безпеки і протипожежної безпеки.

На підприємстві з охорони праці, техніки безпеки організоване навчання і інструктаж всіх працівників. Для новоприбулих працівників проводиться вступний інструктаж, а також первинний інструктаж вже на робочому місці.

На підприємстві проводяться також такі види інструктажів:

  1.  повторний інструктаж для всіх працівників (1 раз в квартал);
  2.  позаплановий інструктаж (при впровадженні нового обладнання або технології, травмах).

Одним з основних показників, що характеризують стан охорони праці і дотримання правил техніки безпеки, є рівень травматизму. Так, у ПАТ «ПРИВАТБАНК» за 2013 рік випадків травматизму з тимчасовою втратою працездатності зареєстровано не було.

Один раз в квартал проводиться нарада по організації охорони праці, за результатами якої складається протокол і видаються необхідні накази.

4.3. Пожежна безпека в приміщенні фінансового відділу ПАТ «ПРИВАТБАНК»

У процесі аналізу протипожежних заходів у приміщенні було встановлено:

1) категорія приміщення по пожарній безпеці – В (пожежно-небезпечні), до яких відносяться офісні приміщення;

2) ступінь вогнестійкості будівлі – II.

Пожежна профілактика передбачає наявність ефективних заходів, які попереджують загорання, або, у разі пожежі, забезпечення швидкого його гасіння.

Для успішного проведення протипожежної профілактики на підприємстві необхідно встановити основні чинники пожеж. Основними чинниками пожеж можуть бути:

1) порушення правил експлуатації обчислювальної та іншої оргтехніки, електротехнічних приладів;

2) несправність електропроводки та опалювальних приладів та порушення правил їхньої експлуатації;

3) невиконання вимог нормативних документів по питаннях пожежної безпеки.

Для локалізації пожеж, які можуть виникати, і зменшення можливих збитків від них важливе значення мають правильні планувальні і конструктивні рішення при розміщенні офісів, оснащення їх системами пожежної сигналізації, необхідними засобами пожежогасіння і організацією пожежної охорони.

Основні необхідні засоби пожежогасіння – це вогнегасники, пожежний щит, пожежний кран.

У приміщенні фінансового відділу є один вуглекислотний вогнегасник ВВ-3.

Для гасіння пожеж у середині будівлі встановлений внутрішній пожежний кран з приєднаним до нього рукавом, який знаходиться у спеціальній ніші з надписом “ПК”. Кран знаходиться у тільки у приймальні та розташований на висоті 1,35 м від підлоги.

Приміщення ПАТ «ПРИВАТБАНК» обладнано такими засобом пожежної сигналізації та зв’язку, як пожежний оповісник ручної дії, який вмикається натиском кнопки у разі виникнення пожежі. Загальне приміщення підприємства також обладнане такими засобами пожежної сигналізації та зв’язку, як телефон загального призначення та пожежний оповісник ручної дії.

Для інформування людей про місця установки вогнегасників вивішуються спеціальні вказівні знаки. На кожному поверсі приміщення є план евакуації у разі виникнення пожежі [60].

Засоби, які застосовуються для попередження і ліквідації пожеж, відповідають правилам протипожежної безпеки, схвалені і дозволені службою пожежної охорони.

Висновки до четвертого розділу

За результатами аналізу можна зробити висновки:

  1.  стан гігієни праці в відділенні задовільний;
  2.  техніка безпеки і пожежна профілактика в приміщенні задовольняє необхідним вимогам.

До недоліків слід віднести організаційні питання, порушення трудової і виробничої дисципліни. Для вдосконалення охорони праці необхідно:

  1.  збільшити площу приміщення фінансового відділу ПАТ «ПРИВАТБАНК»;
  2.  замінити лампи у світильниках приміщення на біль потужні (ЛД з Р=30Вт і вище);
  3.  встановити в усіх приміщеннях засоби пожежогасіння (вуглекислотні вогнегасники);
  4.  поліпшити якість інструктажів, що проводяться з працівниками підприємства;
  5.  обладнати все підприємство сучасною системою пожежогасіння;
  6.  активізувати контроль за охороною праці;
  7.  обладнати приміщення пожежним щитком;
  8.  забезпечити достатнє фінансування витрат з охорони праці в підприємства.

ВИСНОВКИ

Управління фінансовими потоками – найважливіший елемент фінансової політики банку, воно пронизує всю систему управління банку. Важливість і значення управління фінансовими потоками в банку важко переоцінити, оскільки від його якості та ефективності залежить не тільки стійкість банку в конкретний період часу, а й здатність до подальшого розвитку, досягнення фінансового успіху на довгу перспективу

Основна тенденція за умов зовнішніх обставин це зменшення залишків депозитів як у національній, так і в іноземній валюті, будь-які підвищення темпів приростів показників зв’язані зі зниженням курсу гривні до основних іноземних валют, це ж стосується і динаміки кредитів, які не повинні вводити в оману. Обсяги нових кредитів протягом кварталу мають низхідний тренд, та в більшості своїй беруться в іноземній валюті, що не сприяє поліпшенню курсу гривні та економічної ситуації в країні в цілому.

Проведено дослідження існуючих моделей методів та основних підходів до аналізу та оптимізації фінансових потоків комерційних банків в Україні. Проаналізовано застосування імітаційного моделювання та статистичних методів до управління фінансовими потоками.

На основі аналізу було побудовано моделі регресії показників фінансових потоків ПАТ «Приватбанк» та моделі тренду за допомоги методу характеристик. Створені моделі були вбудовані у імітаційну модель у середовищі Vensim, що дало змогу прослідкувати динаміку фінансових потоків та ліквідності. Також, було проведено декілька експериментів задля оптимізації фінансових потоків комерційного банку.

Розроблена імітаційна модель фінансових потоків та поточної ліквідності на основі моделі балансу комерційного банку у середовищі Vensim є адекватною для реальних даних, що дала змогу сформулювати декілька управлінських рішень які можуть бути використані у майбутньому на практиці в ПАТ «Приватбанк».

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

  1. Офіційний сайт Національного банку України. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: //bank.gov.ua
  2. “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність” Закон України від 16.07 1999 р. №996-XIV // Галицькі контракти. – 1999. – № 6
  3. Грязнова А.Г. Финансово-кредитный энциклопедический словарь – М.: Финансы и статистика, 2002 г. – 631 с.
  4.  Брігхем Є. Основи фінансового менеджменту / Пер. з англ. – К.: Молодь, 1997. – 398 с.
  5. Долан Эдвин Дж. Макроэкономика. Санкт-Петербург. 1994, стр.27-51.
  6. Закон України «Про банки і банківську діяльність» від 7 грудня 2000 р.
  7. Бланк И.А. Управление денежными потоками / И.А. Бланк. – К.: Ника-Центр, Эльга, 2002 – 736 с.
  8. Баканов М.И. Теория экономического анализа / Баканов М.И., Шеремет А.Д. – М.: Финансы и статистика, 2007. – 552 с.
  9.  Банковское дело: Учебник/Под ред. В.И. Колесникова. – М.: Финансы и статистика, 1997 – 431 с.
  10. Бертонеш М., Haum P. Управление денежными потоками. – СПб.: Питер, 2004. – 386 с.
  11.  Ізмайлова К.В. Фінансовий аналіз: Навч. Посібник. – К.: МАУП, 2000. – 152 с.
  12. Загородній А.Г. Фінансовий словник / А.Г. Загородній, Г.Л. Вознюк, Т.С. Смовженко. – 3-тє вид., випр. та доп. – К.: Т-во “Знання”, КОО, 2000. – 587 с.
  13.  Економічний аналіз: Навч. посібник / М.Я.Болюх; За ред. акад. НАНУ проф. М.Г.Чумаченка. – К.: КНЕУ, 2007 – 540 с.
  14. Батракова Л.Г. Экономический анализ деятельности коммерческого банка / Батракова Л.Г. – М.: Прогресс, 2005. – 419 с.
  15. Кредит і банківська справа – Вовчак О.Д. – 576 с.
  16.  Курс економічного аналізу: Навч. Посібник. – К.: Знання-Прес, 2000. – 207с.
  17. Шеремет, А. Д. Методика финансового анализа деятельности коммерческих организаций / Шеремет, А. Д. – М.: Инфра–М, 2006.–237с.
  18. Ван Хорн Д.К. Основы управления финансами / Д.К. Ван Хорн; пер. с англ. – М.: Финансы и статистика, 1996. – 800 с.
  19. Гаєць В.М. Моделі і методи соціально–економічного прогнозування / Гаєць В.М., Клебанова Т.С., Черняк О.І. – Х:ВД «ІНЖЕК», 2005. – 396с.
  20. Поддєрьогін А.М., Невмержицький Я.І. Ефективність управління грошовими потоками підприємства // Фінанси України. – 2007. – №11. – С.119-127.
  21. Ковалев В.В. Введение в финансовый менеджмент / В.В. Ковалев. – М.: Финансы и статистика, 2001. – 768 с
  22. Нікбахт Е., Гроппеллі А. Фінанси / Пер. З англ.. В.Ф. Овсієнка та В.Я. Мусієнка. – К.: Основи, 1993. – 383 с.
  23. Фінанси в трансформаційній економіці України / навч. посібник / за ред. М. І. Крупки. – Львів: Видав. центр ЛНУ ім. І. Франка, 2007. – 614 с.
  24. Закон України «Про Національний банк України» від 27.02. 2004.
  25. Лаврушин О.И. Деньги, кредит, банки. — 4-е изд., стер. — М.: КНОРУС, 2010. – 320 с.
  26. Пілявський А., Вовчак О., Маців Ю. Ефективність витрат українських банків у 2008 році: аналіз стохастичних фронтів // Вісник Національного банку України. – 2012. – № 5. – С. 30–34.
  27. Пілявський А., Вовчак О., Маців Ю., Хома Т. Ефективність діяльності української банківської системи (2005–2009 рр.). – 622 с.
  28. Про охорону праці. Закон України. – К.: Знання, 1992. – 129 с. // Законодавчі і нормативні акти з банківської діяльності. – 2001.
  29. О.А. Кириченка – Казначейство банку – 287 с.
  30. Голуб Л.А. Социально-экономическая статистика: Учебное пособие для вузов. — М.: Владос, 2008. – 388 с.
  31. Курс социально-экономической статистики: Учебник для вузов / Под ред. проф. М.Г. Назарова. — М.: Финстатинформ, 2009. – 450 с.
  32. Общая теория статистики. Статистическая методология в изучении коммерческой деятельности / Под ред. О.Э. Башимой, А.А. Спирина. — 5-е изд. — М.: Финансы и статистика, 2008. – 360 с.
  33. Общая теория статистики: Учебник / Авт. колл.: М.Р. Ефимова, Е.В. Петрова, В.Н. Румянцева. — 2-е изд. — М.: Инфра-М, 2009. – 355 с.
  34. Национальное общество имитационного моделирования [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://simulation.su/uploads/files/default/2001-vogkov-gegel-1.pdf
  35. Аналитические программы, решения и технологии [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.tora-centre.ru/library/reing/imbkart.htm
  36.  Официальный сайт «Приватбанк» [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://privatbank.ua/ua/about/finansovaja-otchetnost/
  37. Экономико-математические методы и прикладные модели – Федосеев В.В. – глава 5
  38. Теорія економічного аналізу – Купалова Г.І. – 405 с.
  39. Алексеев Я.Н. Имитационное моделирование социально-экономических систем. Учеб. пособие. / Я.Н. Алексеев, Т.В.Биткова, В.В.  Годин. – М.: МИУ, 1986. – 180с.
  40. Багриновский А.А. Имитационные системы в планировании экономических объектов / А.А. Багриновский, Н.Е. Егорова. – М.: Наука, 1980. – 124с.
  41. Багриновский А.А. Имитационные системы принятия экономических решений / А.А. Багриновский, Т.И. Конник, М.Р. Левинсон. – М.: Наука, 1989. – 168с.
  42. Милов А.В. Задания и методические указания к лабораторным работам по курсу «Имитационное моделирование» / Сост. А.В. Милов, О.Ю. Полякова, Т.В. Биткова.  – Харьков: ХГЭУ, 2000. – 48 с.
  43. Полякова О.Ю. Построение и эксплуатация имитационных моделей. Текст лекции. – Харьков: ХГЭУ, 1999. – 28 с.
  44. Урезченко В.М. Построение имитационных моделей с использованием принципов системной динамики. – М.: МИФИ, 1989. – 88с.
  45. Форрестер Дж. Основы кибернетики предприятия (индустриальная динамика). – М.: Прогресс, 1971. – 278с.
  46. Иванов В. В. Анализ временных рядов и прогнозирование эко-номических показателей. – Х.: ХНУ, 1999. – 230 с.
  47. Клебанова Т. С. / Методы прогнозирования. Учебное пособие / Клебанова Т. С., Иванов В. В., Дубровина Н. А. – Х.: Изд. ХГЭУ, 2002. – 372 с.
  48. Бокс Дж., Дженкинс Г. Анализ временных рядов. Прогноз и управление. – Вып.1. –  М: Мир,1974.
  49. Дуброва Т. А. Статистические методы прогнозирования: Учеб. пособие для вузов. – М.: ЮНИТИ – ДАНА, 2003. – 206 с.
  50. Кэнделл М. Временные ряды. – М.: Финансы и статис-тика, 1981. – 580 с.
  51. Магнус Я. Р. / Эконометрика. Начальный курс: учеб. – 5-е изд. / Магнус Я. Р., Катышев П. К., Пересецкий А. А. – М.: Дело, 2001. –400с.
  52. Аналіз банків України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://bankografo.com/analiz-bankiv/bankivska-statystyka
  53. Аналіз банків України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://bankografo.com/analiz-bankiv/bankivska-statystyka/pokazniki-diyalnosti-banku-absolyutni
  54. Контроль качества [Электронный ресурс] / Консультационно-информационный ресурс Точность-качество. – Электрон. дан. – Режим доступа: http://micromake.ru/old/msisbook/mscontrol8.htm. – Загл. с экрана.
  55. Естественное и искусственное освещение (СНиП ІІ–4–79) [Электронный ресурс]. – Электрон. дан. – Режим доступа: http://www.proxima.com.ua/dbn/articles.php?clause=280. – Загл. с экрана.
  56. Вымятин В. М. Информационно-технологическое обеспечение ДО / В. М. Вымятин // Открытое и дистанционное образование. – 2000. – № 1. –     С. 18—28.
  57. Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны (ГОСТ 12.І.005—83) [Электронный ресурс]. – Электрон. дан. – Режим доступа: http://window.edu.ru/window_catalog/files/717/Mtukztvt18.pdf. – Загл. с экрана.
  58. Кобевник В. Ф. Охрана труда / В.Ф. Кобевник..— К. : Высш. шк.,    1990. – 286 с.
  59. Закон України «Про охорону праці». Бібліографічний опис [Електронний ресурс] / Верховна Рада України. – Електрон. дані. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2694-12 (17.03.10). – Назва з екрану.
  60. Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны (ГОСТ 12.І.005—83) [Электронный ресурс]. – Электрон. дан. – Режим доступа: http://window.edu.ru/window_catalog//77/Mtukztvt18.pdf. – Загл. с экрана.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

902. Теория эволюции 464.5 KB
  Представления о живой природе в древнем мире и средние века. Трансформизм как этап в истории биологии. Дарвин о формах, закономерностях и причинах изменчивости. Мутации как основной материал для эволюционного процесса. Внутривидовые отношения как форма борьбы за существование и как фактор естественного отбора.
903. Производственная логистика 78 KB
  Сущность и задачи производственной логистики. Типы организации производства. Система планирования в потребности в материалах. Система точно в срок и микро логистическая система капвап. Методы выравнивания производства
904. Утворення Української козацької держави та її зовнішньо-політичні відносини 170 KB
  Концепція полівасалітетної підлеглості Б. Хмельницького та українсько російські відносини середини XVII століття. Розбудова Української державності в середині XVII століття.
905. Методы и методические приемы производственного обучения 163.5 KB
  Обобщение теоретических сведений и методические особенности планирования по его задачи методические приемы производственного обучения. Анализ передового педагогического опыта. Методические особенности планирования производственного обучения в ПТУЗ.
906. Стресс в жизни 132.5 KB
  Перегрузка или слишком малая рабочая нагрузка. Личностные факторы развития стрессовых ситуаций. Причины стрессового напряжения. Как человеческий организм реагирует на стресс. Методы профилактики стресса. Релаксационные упражнения.
907. Расчет потребности и оценка уровня использования оборотных средств 495.5 KB
  Теоретические основы планирования оборотных средств предприятия. Обзор современных методов планирования оборотных средств. Расчет потребности в основных средствах и сумм амортизационных отчислений. Пути повышения эффективности использования оборотных средств и оценка основных технико-экономических показателей работы предприятия.
908. Воронежская дистанция электроснабжения (ЭЧ-4) 159.5 KB
  Воронежская дистанция электроснабжения. Ремонтно-ревизионный участок. Структура дистанции электроснабжения юго-восточной железной дороги. Основные экономические показатели работы дистанции электроснабжения. Должностная инструкция начальника района контактной сети.
909. Триггеры и простые цифровые устройства с ячейками памяти 198.5 KB
  Знание отличительных особенностей различных по функциональному назначению триггеров, навыки применения их для построения простых цифровых устройств, владение временными диаграммами для представления принципа действия и изменения состояния устройств во времени.
910. Особенности психолого-педагогического обследования детей с нарушением ОДА 102 KB
  Особенности психологического обследования ребёнка с ДЦП. Кондуктивный метод лечения ДЦП. Особенности организации обследования: учет характера двигательного нарушения и возможности его влияния на активность ребенка, подбор рефлексозапрещающей позиции и наиболее удобного положения головы и туловища.