64357

ПОРУШЕННЯ СИСТЕМ ГОМЕОСТАЗУ ТА ШЛЯХИ ЙОГО КОРЕКЦІЇ НА ЕТАПАХ КОМПЛЕКСНОГО ЛІКУВАННЯ ХВОРИХ НА ГЕНЕРАЛІЗОВАНИЙ ПАРОДОНТИТ

Автореферат

Медицина и ветеринария

Мета дослідження обгрунтування концепції комплексного індивідуального лікування хворих на генералізований пародонтит на підставі визначення ролі систем гомеостазу в патогенезі пародонтиту вивчення дизбіотичних...

Украинкский

2014-07-05

344.5 KB

1 чел.

ДЕРЖАВНА УСТАНОВА

«ІНСТИТУТ СТОМАТОЛОГІЇ АКАДЕМІЇ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ»

ЧАЙКОВСЬКА Ілона Владиславівна

УДК  616.314.18-002.4-031.81-036.12-008.87-092-085

ПОРУШЕННЯ СИСТЕМ ГОМЕОСТАЗУ ТА ШЛЯХИ

ЙОГО КОРЕКЦІЇ НА ЕТАПАХ КОМПЛЕКСНОГО ЛІКУВАННЯ ХВОРИХ НА ГЕНЕРАЛІЗОВАНИЙ ПАРОДОНТИТ

 

14.01.22 – стоматологія

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора медичних наук

Одеса – 2010


Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Донецькому національному медичному університеті           ім. М. Горького.

Науковий консультант:

           доктор медичних наук, професор Павленко Олексій Володимирович,  

           Національна медична академія післядипломної освіти імені

           П.Л. Шупика, м. Київ, директор Інституту стоматології

Офіційні опоненти:

- доктор медичних наук, професор Борисенко Анатолій Васильович, Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця МОЗ України, м. Київ, завідувач кафедри терапевтичної стоматології

- доктор медичних наук, старший науковий співробітник Чумакова Юлія Геннадіївна, Державна установа «Інститут стоматології АМН України», м. Одеса, завідувач відділу захворювань пародонту

- доктор медичних наук, професор Герелюк Віталій Іванович, Державний вищий навчальний заклад «Івано-Франківський національний медичний університет» МОЗ України, завідувач кафедри терапевтичної стоматології

Захист відбудеться «23» грудня 2010 р. о 11.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 41.563.01 в Державній установі «Інститут стоматології АМН України» за адресою: 65026, м. Одеса, вул. Рішельєвська,11.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Державної установи «Інститут стоматології АМН України» (65026, м. Одеса, вул. Рішельєвська,11).

Автореферат розісланий  «22»  листопада 2010 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради                                                       Г.О. Бабеня   


ЗАГАЛЬНА  ХАРАКТЕРИСТИКА  РОБОТИ

Актуальність теми. Захворювання пародонта є однією з головних проблем стоматології, які характеризуються змінами, що відображають стан не тільки зубо-щелепної системи, але й організму в цілому. До того ж відзначається стійка тенденція до їх зростання. Тяжкість перебігу, схильність до прогресування, значний відсоток рецидивів: все це дозволяє віднести їх до ведучих проблем сучасної стоматології (Білоклицька Г.Ф., 1996; Борисова Е.Н., 1999; Алимский А.В., 2000; Герелюк В.И., 2001; Hacker B.M., 2005).

Генералізований пародонтит (ГП) – це дистрофічно-запальний процес, що супроводжується втратою зубів через значну атрофію кісткової тканини, є причиною або наслідком як мікробіологічних (розвиток дисбактеріозу), так і імунологічних, патофізіологічних, біохімічних порушень (зниження резистентності організму, системи імунітету й мінерального обміну). Між тим, бракує чітких методів діагностики та належної ефективності його лікування. Все це в сукупності надає даній проблемі актуальності (Белоклицкая Г.Ф., 2000; Ланкин В.З. и др., 2000; Назарян Р.С., 2006; Тивоненко Л.И., 2007; Чумакова Ю.Г., 2008; Шинкевич В.І., 2008; Stathopoulo P.G., 2006).

Встановлено, що пусковим механізмом запального процесу в пародонті є мікробний фактор, який бере участь в ініціюванні й подальшому прогресуванні генералізованого пародонтиту. Визначено взаємовідношення мікроекологічної системи ротової порожнини із загальними показниками антимікробного захисту організму (Мащенко И.С., 2000; Самойленко А.В., 2000; Широбоков В.П., Борисенко А.В., Ахрамеева Н.В., 2005; Сивовол С.И., 2006). Показано значну роль анаеробних бактерій у цьому процесі, але питання про те, які саме види мікроорганізмів даної групи сприяють розвитку й загостренню пародонтиту, залишаються остаточно невирішеними й досить спірними.

Останнім часом представлена значна кількість вітчизняних і закордонних публікацій, присвячених питанням етіології і патогенезу генералізованого пародонтиту, в яких основна роль багатьма авторами відводиться продуктам каскаду арахідонової кислоти, системі метаболітів оксиду азоту, відповідним цитокінам, процесу перекисного окислення ліпідів (Борисенко А.В., Герелюк В.І., 2000; Шимановский Н.Л., 2000; Ванин А.Ф., 2000; Ковальчук Л.В. та ін., 2001; Синяченко О.В., 2001; Макаревич А.Ю., 2004; Назарян Р.С., 2006; Lee E. et al., 2003; Yamaguchi M., Kasai K., 2005). Але незважаючи на певні успіхи, чітких взаємозв'язків між вивченими показниками не встановлено, чим зумовлені труднощі диференціації методів патогенетичної терапії.

При патологічному процесі в пародонті зазнає порушень метаболізм кісткової тканини альвеолярних відростків щелеп, а також активізуються процеси резорбції в них, що, як правило, носять необоротний характер (Куцевляк В.Ф., Варакута В.В., 1999; Мазур И.П., 2002, 2007; Button B.J., 2004). Одним з основних напрямів у лікуванні генералізованого пародонтиту є реконструктивно-пластичні оперативні втручання й усунення патологічного осередку. З цією метою використовується відносно нова біотехнологія для оптимізації процесів репаративної регенерації різними остеопластичними матеріалами (Павленко О.В., Мазур И.П., Кабанчук С.В., 2003; Павленко О.В., Бугоркова И.А., 2006). Однак, що стосується цієї технології, то також бракує відомостей про вплив різних остеопластичних матеріалів на процеси репаративної регенерації альвеолярної кістки у хворих на ГП.

Тож, на сьогодні остаточно невивченими залишаються питання етіології, прогнозування й вибір методів раціональної та індивідуальної терапії ГП. А вивчення цих питань на клітинно-молекулярному рівні, проведення етіопатогенетичних зіставлень, безумовно, доповнить сучасне уявлення про розвиток дистрофічно-запального процесу в тканинах пародонта, прогнозування його перебігу і слугуватиме подальшому створенню схем спрямованої терапії на основні патогенетичні ланки захворювання.

Звязок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до планів НДР Донецького національного медичного університету ім. М. Горького МОЗ України: «Диференціальна корекція судинних порушень у комплексному лікуванні генералізованого пародонтиту» (№ ДР 0105U008733), «Етіологія, патогенез, прогнозування перебігу, обгрунтування та ефективність індивідуального лікування генералізованого пародонтиту» (№ ДР 0107U010173). Здобувач була виконавцем першої теми і відповідальним виконавцем другої теми.

Мета і завдання дослідження. Мета дослідження обгрунтування концепції комплексного індивідуального лікування хворих на генералізований пародонтит на підставі визначення ролі систем гомеостазу в патогенезі пародонтиту, вивчення дизбіотичних і дизрегуляторних порушень в тканинах пародонта і розробки методів їх диференційованої корекції.

Для досягнення поставленої мети окреслено наступні завдання: 

1. Вивчити видовий склад мікрофлори пародонтальних кишень у хворих на ГП, встановити його взаємозв'язок з факторами місцевого імунітету ротової порожнини (sIgA, лізоцим) та виділити мікроорганізми, контамінація якими дозволяє прогнозувати перебіг ГП.

2. Визначити вміст у ротовій рідині практично здорових людей і хворих на ГП прозапальних (IL1ß, IL2, IL6, IL8, IL13, TNFа) та імунорегуляторних цитокінів (IL4, IL10), установити взаємозв'язок їх синтезу зі складом мікрофлори і довести їх роль у патогенезі генералізованого пародонтиту.

3. Вивчити рівень продуктів арахідонової кислоти (PgE2, PgF) у ротовій рідині практично здорових людей і хворих на ГП, провести зіставлення з  видовим складом мікрофлори, вегетуючої в пародонтальних кишенях (ПК), виділити прогностичні критерії перебігу патологічного процесу, довести роль ейкозаноїдів у патогенезі захворювання.

4. Дослідити стан метаболізму оксида азоту (NO) у здорових людей, ступінь взаємовпливу вмісту нітритів (NO2), циклічного гуанозінмонофосфату (сGMP) і сечовини з окремими мікроорганізмами, вегетуючими у ПК.

5. Установити значущість метаболізму NO у патогенетичних побудовах при ГП і взаємозв'язок окремих параметрів системи NO з особливостями мікробного пейзажу в ротовій порожнині.

6. Проаналізувати при ГП взаємозв'язок порушень цитокінової мережі,  синтезу ейкозаноїдів, стану метаболізму NO у ротовій порожнині з вегетуванням мікроорганізмів і їх асоціацій у ясеневому нальоті і в ПК.  

7. Визначити етіологічні фактори, що впливають на рівень протимікробного захисту ротової порожини (за вмістом sIgA і лізоциму в ротовій рідини), та встановити взаємозв'язок його зі станом цитокінової мережі, метаболізмом арахідонової кислоти та NO.

8. Вивчити взаємозв'язок дизбіотичних і дизрегуляторних порушень в тканинах пародонта у патогенезі ГП та розробити медичну технологію комплексного лікування хворих з використанням цитокінкоригуючих препаратів, інгібіторів синтезу продуктів метаболізму арахідонової кислоти і коригуючих NO-медикаментозних засобів.

9. Вивчити в експерименті на щурах вплив різних остеопластичних матеріалів на процеси репаративної регенерації альвеолярного відростка щелеп.

10. Дати порівняльну оцінку остеотропних матеріалів, що використовуються в комплексному лікуванні хворих на ГП.

11. Визначити ефективність запропонованого індивідуального комплексного лікування хворих на ГП у найближчі і віддалені терміни.

Об’єкт дослідженнядизбіотичні та дизрегуляторні порушення у хворих на генералізований пародонтит.  

Предмет дослідженняобґрунтування схеми комплексного індивідуального лікування хворих на ГП на підставі вивчення мікрофлори, факторів місцевого імунітету, цитокінової мережі, продуктів метаболізму арахідонової кислоти, метаболітів системи оксида азоту та визначення їх ролі в патогенезі захворювання.

Методи дослідження: клінічні – обстеження хворих з використанням індексної оцінки стану тканин пародонта; рентгенологічні; лабораторні: мікробіологічні – для вивчення мікрофлори ясеневого нальоту та мікробних асоціацій ПК, визначення чутливості виділених мікроорганізмів до антибактеріальних препаратів; біохімічні – для вивчення  рівня сечовини та нітритів у ротовій рідині; імунологічні – вивчення вмісту у ротовій рідині sIgA, лізоциму, цитокінів; радіоімунні – визначення вмісту cGMP, ейкозаноїдів; експериментальні на тваринах (моделювання остеопорозу, гістоморфометричні, мікроморфометричні) – для порівняльної оцінки кістково-пластичних матеріалів; статистичні.

Наукова новизна отриманих результатів. Уперше на основі проведеного багатопланового комплексного дослідження сформульована концепція ролі систем гомеостазу в патогенезі генералізованого пародонтиту з визначенням дизбіотичних і дизрегуляторних порушень в тканинах пародонта та розробкою методів корегуючого лікування.

Визначено видовий склад мікробних асоціацій пародонтальних кишень та встановлено його вплив на клінічний перебіг генералізованого пародонтиту.

Уперше виявлено взаємозв`язок змін видового складу мікрофлори  пародонтальних кишень із системою цитокинів, що в цілому визначає інтенсивність дистрофічно-запального процесу в тканинах пародонта.

За результатами комплексної оцінки мікробних факторів і систем регуляції імунної системи (цитокінів, простагландинів і системи NO) визначено наявність дизбіотичних явищ, порушення метаболізму та регуляції специфічної та неспецифічної імунної відповіді у порожнині рота, що вказує на їх роль в патогенезі генералізованого пародонтиту.

Уперше в експерименті, на преднізолоновій моделі остеопорозу в щурів, визначена дінаміка перебудови кісткового дефекту щелепи під впливом різних остеопластичних матеріалів. Встановлено, що матеріал Easy-Graft сприяє більш швидкому утворенню нової кісткової тканини, ніж матеріал Bio-Oss з біорезорбуємою мембраною Bio-Gide.

Патогенетично обґрунтована схема комплексного лікування хворих на генералізований пародонтит з індивідуальним застосуванням цитокінкоригуючих препаратів, інгібіторів продуктів метаболізму арахідонової кислоти і коригуючих NO-медикаментозних засобів.

Доведена висока терапевтична ефективність розробленої схеми комплексного індивідуального лікування хворих, що підтверджено тривалою стабілізацією патологічного процесу в тканинах пародонта.  

Практичне значення отриманих результатів. Сформульовано основні принципи вдосконаленого лікування хворих на генералізований пародонтит з урахуванням складу мікрофлори ПК, цитокінової регуляції, вмісту ейкозаноїдів і метаболітів NO в ротовій рідині, факторів місцевого імунітету порожнини рота. Розроблено медичну технологію індивідуальної патогенетичної терапії, завдяки якій вдалося досягти підвищення ефективності лікування хворих. Зазначені заходи забезпечують тривалу клініко-рентгенологічну стабілізацію дистрофічно-запального процесу в тканинах пародонта.

У результаті вивчення мікрофлори ротової порожнини виділено основні  види мікроорганізмів в ПК, та на підставі визначення чутливості їх до антибактеріальних препаратів розроблено методи раціональної антимікробної терапії ГП, що полягає у місцевому застосуванні хлоргексидину біглюконату й системному призначенні антибіотиків 4-х груп – цефалоспоринів, карбопенемів, фторхінолонів та макролідів.

Розроблено, апробовано в клініці і запропоновано для впровадження у клінічну практику новий засіб для лікування пародонтальних кишень в хворих на ГП (Патент на корисну модель № 10103 від 15.11.2005 р.).

Для визначення інтенсивності запального процесу запропоновано «Спосіб діагностики запальних процесів у порожнині рота» (Патент на корисну модель № 12777 від 15.02.2006 р.).

За результатами порівняльної оцінки остеотропних матеріалів, що використовуються при проведенні клаптевих операцій, показана найбільша ефективність матеріалу Easy-Graft (Швейцарія).

Запропоновані схеми комплексного лікування хворих на ГП впроваджені у клінічну практику кафедри загальної стоматології ФІПО ДонНМУ ім. М. Горького, МСП № 7 м. Донецька, МСП № 4 м. Донецька, МСП № 3 м. Макіївка, ННКЛ м. Донецька, ОСП м. Донецька, МСП № 1 м. Донецька, ЦМКЛ № 1 м. Донецька. Основні положення дисертації використовуються при вивченні розділу «Захворювання пародонта» і «Сучасні методи лікування захворювань пародонта» на профільних кафедрах стоматологічного факультету ДонНМУ ім. М. Горького.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійним науковим дослідженням. Автором особисто виконано інформаційний пошук і аналіз наукової літератури з досліджуваної проблеми, сформульовано мету й завдання роботи, написано огляд літератури, розділи власних досліджень, сформульовано висновки і практичні рекомендації. Всі результати й викладені положення, що становлять основний зміст дисертаційної роботи, отримані здобувачем самостійно. Автором власноруч проведено клінічні дослідження, обстеження й лікування пацієнтів, забір клінічного матеріалу (ротова рідина, мікрофлора ПК), аналіз отриманих результатів, їх статистичну обробку, підготовлено публікації до друку, сформульовано висновки роботи, практичні рекомендації і весь матеріал оформлено у вигляді дисертації.

Експериментальні дослідження на тваринах виконані на базі кафедри нормальної анатомії людини і Центральної науково-дослідної лабораторії Луганського державного медичного університету (д.мед.н., проф. Лузін В.І.). Клінічні спостереження проведені в стоматологічній поліклініці №1 м. Донецька та в Університетській клініці м. Донецька. Мікробіологічні дослідження виконані на кафедрі мікробіології, вірусології та епідеміології Донецького національного медичного університету ім. М. Горького (зав. каф. – к.мед.н., доцент Жадинський М.В.; к.мед.н., доц. Мішин В.В.; к.мед.н., доц. Гриценко Л.З.). Імунологічні, радіоімунні й біохімічні дослідження ротової рідини здійснені у відділі молекулярно-генетичних досліджень (зав. відділу – д.мед.н., проф. Зябліцев С. В.), ЦНДЛ ДонНМУ (зав. лаб. – д.мед.н., проф. Зінкович І. І.) та у лабораторії імунології та алергології ДонНМУ (зав. лаб. – д.мед.н., проф. Прилуцький О.С.; к.мед.н., доц. Майлян Е.А.).

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи оприлюднено у вигляді лекцій і доповідей на: V обласній науково-практичній конференції по проблемам стоматології «Питання реконструктивної стоматології» (Донецьк, 2003); VI Українській науково-практичній конференції «Остеопороз: епідеміологія, клініка, діагностика, профілактика та лікування» (Луганськ, 2005); II та III Українській науково-практичній конференції молодих учених, фахівців і студентів «Актуальні проблеми біомінералогії» (Луганськ, 2006, 2008); Міжнародній науково-практичній конференції (Донецьк, 2008); Міжнародній науково-практичній конференції (Донецьк, 2009); VII Міжнародному стоматологічному форумі (Туреччина, Кемер, 2009); науково-практичній конференції молодих учених «Інноваційні технології в стоматології та щелепно-лицьовій хірургії» (Харків, 2009); 72-ій Міжнародній науково-практичній конференції (Донецьк, 2010).  

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 46 наукових праць (24 – самостійних), з них 25 статей у наукових фахових виданнях, рекомендованих ВАК України, 3 деклараційних патенти України, 2 статті в журналах, 17 тез у збірках матеріалів науково-практичних конференцій, конгресів, з'їздів.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація викладена на 360 сторінках принтерного тексту (з них 308 сторінок основного тексту) і складається зі вступу, аналітичного огляду літератури, опису об'єктів і методів досліджень, 8 розділів власних досліджень, аналізу й узагальнення отриманих результатів, висновків, практичних рекомендацій, списку використаної літератури, що містить 502 джерела, з них 156 – іноземних авторів, 346 – вітчизняних авторів. Робота ілюстрована 94 таблицями, 36 малюнками, 95 фотографіями, 3 схемами.

ОСНОВНИЙ  ЗМІСТ

Матеріали і методи досліджень. Для досягнення поставленої мети й завдань роботи проведено клінічні, лабораторні й експериментальні дослідження.

Діагностику захворювань пародонта проводили за даними клінічного огляду, рентгенологічних методів дослідження, визначення пародонтальних індексів і проб відповідно до систематики хвороб пародонта М.Ф. Данилевського (1994).

В процесі виконання роботи було обстежено 224 особи віком від 24 до 78 років (107 чоловіків і 117 жінок), з яких 30 осіб практично здорових у віці від 18 до 55 років (18 чоловіків та 12 жінок) і 194 пацієнта з ГП: I ступінь діагностовано у 61 пацієнта, II ступінь – у 92 пацієнтів, III – у 41 пацієнта. 

Клініко-рентгенологічні дослідження. У пацієнтів проводили ретельний огляд ротової порожнини з визначенням анатомо-топографічних особливостей (глибина присінок ротової порожнини, місця прикріплення вуздечок губ, язика, а також наявності тяжів слизової оболонки та ін.), стану прикусу, зубів, наявності дефектів зубних рядів. Особливу увагу приділяли огляду тканин пародонту (колір, щільність прилягання, рельєф маргінального краю ясен, наявність набряку, вираженої гіперемії, рецесій та ін.). Всі пацієнти були обстежені терапевтом, а при необхідності, й іншими фахівцями (кардіологом, гастроентерологом, нефрологом, гінекологом). За показниками проводили електрокардіографію (апарат «Fukuda Denshi Cardimax-FX326», Японія) та ехокардіографію (апарат «Hewlett Packard», США).

З метою об'єктивної оцінки стану пародонта визначали: сумарний гігієнічний індекс Гріна-Вермільона (OHI-S0 (Green, Vermillion, 1960), індекс  Parma (Parma C., 1960), ступінь кровоточивості ясен за Мюллеманом–Коуеллом (Muhlemann J., 1971), глибину пародонтальних кишень (ПК) градуйованим зондом, пародонтальний індекс Рассела (Russel A., 1956), пробу Шиллєра-Писарєва, індекс ВООЗ – CPITN –(Community Periodontal Index of Treatment Needs), наявність та інтенсивність гноєтечі із ПК, пробу Кулаженка. У кожного пацієнта визначали вузли травматичної оклюзії, зубо-щелепні аномалії, дефекти зубних рядів за класифікацією Кеннеді (включені й кінцеві дефекти). Всі отримані результати вносили в карту стоматологічного хворого.

При оцінці ступеня розвитку й характеру деструкції кісткової тканини альвеолярного відростка й уточнення діагнозу проводили рентгенологічні дослідження: рентгенографію окремих зубів внутрішньоротовим контактним методом проводили на апараті 5D2  (характеристика рентгенівської трубки 50 kV, експозиція 10 сек на різці, на молярі – від 15 до 25 секунд; панорамну рентгенографію щелеп (Odontorama PC (характеристика рентгенівської трубки 75-80 kV).

Лабораторні методи. У пацієнтів виконували забір ротової рідини (РР) для імунологічних і біохімічних досліджень.

Імулогічні методи. Імуноферментним методом у РР визначали вміст прозапальних та імунорегуляторних цитокінів (IL1ß, IL2, IL 4, IL6, IL8, IL 10, IL13, TNFa) за допомогою набора реактивів ЗАТ “ВЕКТОР-БЕСТ” (Росія), рівень sIgA визначали набором ФОО “Хема-Медика” (Росія). Вміст лізоциму визначали фотоколориметричним методом при довжині хвилі 540 нм із застосуванням індикаторного мікроорганізму Micrococcus lysodeticus (НПО «Біохімреактив», м. Санкт-Петербург). Радіоімунним методом визначали вміст простагландинів (PgE2, PgF2a) і циклінічного гуанозинмонофосфату (cGMP) за допомогою стандартних комерційних наборів реактивів фірми «Amersham Biosciences» (Великобританія). Реєстрацію результатів здійснювали на спектрофотометрі PR 2100 SANOFI DIEGNOSTIC PASTEUR (Франція) при довжині хвилі 405 нм.

Біохімічні методи. Рівень NO у РР оцінювали за кінцевими продуктами його метаболізму – нітритами (NO2) із застосуванням реактиву Гриса (Голиков П.П. та ін., 2000). Рівень сечовини – продукту розщеплення аргініну, що є попередником NO – у РР визначали за допомогою комерційного набору Біо-Ла-Тест (Брно, Чехія) за допомогою спектрофотометра «Specord 200 PC» при довжині хвилі 540 нм.

Мікробіологічні методи включали визначення видового складу мікрофлори пародонтальних кишень (ПК). Для вивчення аеробної, факультативно-анаеробної і анаеробної мікрофлори в ПК виконували забір матеріалу за допомогою оригінальних стерильних квачів, розроблених автором, а далі культивували з подальшою ідентифікацією.

Одночасно з посівом на транспортне середовище для виділення анаеробів, іншим квачем здійснювали посів досліджуваного матеріалу на чашки зі збагаченим кров'яним агаром. Найбільш оптимальним вважали тіогліколеве живильне середовище виробництва Інституту вакцин і сироваток ім. І.І.Мечникова, до якого додавали 1,5% агару «Дифко», 5% крові й 0,5-1% дріжджового гідролізату, як стимулятора росту мікроорганізмів, з подальшою ідентифікацією й виділенням  чистих культур аеробних і факультативно-анаеробних бактерій. Використовували набори «Мікро-Ла-Тест» (Чехія «Лахема»). Для ідентифікації стрептококів застосовували «Стрептотест-16», для анаеробних бактерій – «Анаэро-тест-23», для грамнегативних неферганських бактерій – «Неферм-тест-24».

Для оцінки кількості загального мікробного обсімініння у ясеневому нальоті з вестибулярної поверхні прікріпленої частині ясен визначали склад аеробних і факультативно-анаеробних мікроорганізмів, за допомогою методики стерильних паперових дисків Н.Ф.Клемпарської і Г.А.Шальнової. Кількість вирослих колоній з урахуванням розведення обчислювали на 1 мм2 слизової оболонки.

Для визначення чутливості виділених культур мікроорганізмів до антимікробних препаратів застосовували метод стандартних дифузійних дистів з використанням середовища (або бульйону) Мюллера-Хінтона.

Експериментальні дослідження проводили на 126 білих щурах вихідною масою 140-150 г, розподілених на 6 груп. Першу групу склали інтактні тварини (віварний контроль). Тварини другої групи одержували в терапевтичному дозуванні  преднізолон  внутрішньошлуночково через зонд з метою моделювання остеопорозу (10 мг/добу для людини). Щурам 3-4-ої груп через 30 днів  від початку застосування преднізолону резеціювали ділянку альвеолярного гребеня другого великого кутнього зуба й проміжок між ушкодженим гребенем і яснами заповнювали: у 3-й групі – остеотропним матеріалом Dio-Oss з колагеновою мембраною Dio-Gide, а в 4-й – остеотропним матеріалом EASY GRAFT. У 5-й і 6-й групах тваринам, що приймали преднізолон, виконували аналогічні оперативні втручання. Показники гістоморфометрії нижньої щелепи оцінювали на 10, 30 і 90 дні. Всі маніпуляції на тваринах здійснювали відповідно до правил Європейської конвенції захисту хребетних тварин, що використовуються в експериментальних та інших наукових цілях (European convention (1986).

Для гістологічного дослідження брали ділянки нижньої щелепи, що відповідають зоні регенерату, фіксували в 10% розчині нейтрального формаліну, декальцинували 5% розчином мурашиної кислоти, зневоднювали в спиртах зростаючої міцності й заливали в целоїдин. Готували гістологічні зрізи завширшки 10-12 мкм, які зафарбовували гематоксилін-еозином.

Мікроморфометричне дослідження проводили за допомогою окулярного гвинтового мікрометра MOB-1-15× ДЕРЖСТАНДАРТ 7865-56 і окулярної вимірювальної сітки мікроскопа МБІ-3. Калібрування вимірювальних приладів здійснювали  за  допомогою міліметрового відрізка ДЕРЖСТАНДАРТ 2 07513-55 2. За допомогою 100-крапкової вимірювальної сітки визначали об'ємне співвідношення тканинних компонентів у регенераті (Автанділов Г.Г. 1990). Всі  використані виміри й параметри наведені у відповідності з Міжнародною системою одиниць (Степин Б.Д., 1990).

Схеми комплексного лікування хворих. Комплексне пародонтологічне лікування містило базову терапію (професійну гігієну ротової порожнини, ультразвуковий скейлінг, місцеву антимікробну й протизапальну терапію, кюретаж ПК), а далі, за показаннями, строго індивідуальне використання різних методів іммобілізації зубів (шинування, раціональне протезування шинуючими ортопедичними конструкціями з відновленням дефектів і розподілу жувального тиску на весь зубний ряд), вибіркове пришліфування зубів, хірургічні втручання з використанням остеопластичних матеріалів.

Для місцевої антимікробної терапії ГП використовували: 0,05% розчин хлоргексидину біглюконату або розчин октенисепту, після чого проводили аплікаційну сорбентотерапію 20% гідрогелевим розчином «Аеросил» з подальшою інстиляцією в пародонтальні кишені лікарської композиції на основі спиртово-ефірного розчину прополісу, аеколу, хіноксину, ефірної олії Фенхеля й соснової олії (Патент на корисну модель № 10103 від 15.11.2005 р.). 

Системну антибіотикотерапію проводили після ідентифікації мікрофлори ПК і визначення чутливості її до антибіотиків. Було використано 4 групи антибіотиків: макроліди, карбопенеми, цефалоспорини й фторхінолони, які призначалися в сполученні з антипротозойною групою (метронідазол протягом 7 днів за схемою) та додатковим призначенням пробіотиків (від 10 до 14 днів), таких як: лактоферин, ацилакт, хілак – по 20-30 капель тричі на день, лінекс – по 2 капс. тричі на день, біфіформ – по 1 капс. двічі на день, біфіформ-комплекс – по 1 пігулці 1 раз на день. В разі вираженої запальної реакції призначали  антибіотикотерапію в сполученні із системною ензимотерапією (флогензим – по 6 ін./добу або вобензим – по 12 ін./добу), нестероїдні протизапальні препарати – селективні інгібітори ЦОГ-2 (моваліс – по 15 мг/добу, тричі на день, упродовж 10 днів, целебрекс – по 200 мг/добу, тричі на день, упродовж 10 днів, німесил – по 100-200 мг/добу, двічі на день, 10 днів). Залежно від показань призначали інгібітори оксида азоту – саліцилати (ацетилсаліцилова кислота – по 325 мг/добу на день, упродовж 10 днів), імунокоригуючі препарати протягом 2-3 місяців: трентал – по 600 мг/добу, курантил – по 150-325 мг/добу. За показаннями призначали імуномодулюючий препарат амізон у початковій дозі 750 мг/добу, знижуючи на 5-й день до 250 мг/добу. Залежно від артеріального тиску призначали інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту: престаріум – по 4-8 мг/добу, диротон по 5-10 мг/добу, а також циклоферонотерапію – циклоферон в/м, по 2 мл 12,5% розчину, через день упродовж 10 днів.

Хірургічне й ортопедичне лікування проводили відповідно до плану основного лікування, поетапно й протягом усього курсу лікувальних заходів контролювали стан не лише тканин пародонта, але й стан мікробіоценозу та біорегуляторних систем.

Статистичні методи. Обробку отриманих даних проводили відповідно до мети й завдань кожного розділу на комп'ютері за допомогою варіаційного, кореляційного, регресійного, одно- і багатофакторного дисперсійного аналізу (ліцензійні програми “Microsoft Excel” і “Statistica” 5.5А) на кафедрі біофізики, медичної апаратури й клінічної інформатики (зав. каф. – д.б.н., проф. Лях Ю.Є.).

Для кожної вибіркової сукупності спостережень (n) оцінювали середнє арифметичне значення (M), середню квадратичну похибку середнього значення (m). Оцінку лінійного зв'язку між двома змінними проводили за допомогою однофакторного кореляційного аналізу й робили розрахунок коефіцієнта парної кореляції Пірсона (r), а також критерії множинної регресії (R), дисперсії (D), t- критерій Стьюдента (S), Уілкоксона-Рао (WR), Хі-квадрат (χ2) і вірогідність статистичних показників (р) (Боровиков В.П., Боровиков И.П., 1998; Тюрин Ю.В., Макаров А.А., 1998).

Результати дослідження та їх обговорення. За отриманими даними мікробіологічних досліджень в усіх обстежених практично здорових людей у ясеневому нальоті (ЯН) та ясенній борозні (ЯБ) виявлено аероби та факультативні анаероби (надалі використовуватимемо об'єднаний термін «аероби»), які в 26,7±8,1% випадків виділені у ясеневому нальоті, і в 53,3±9,1% сполучалися з анаеробами. Частота виявлення бактерій у різних зразках клінічного матеріалу вірогідно відрізняється (р=0,035). Показники частоти виявлення асоціацій аеробів і асоціацій анаеробів у ясеневому нальоті склали 2,33±0,088 і 1,30±0,119, а в ясенній борозді вони виявилися вищими (відповідно p=0,032 і p=0,014).

Бактероїди і клостридії виявлено лише в ясенній борозні (відповідно в 16,7±6,8% і 10,0±5,5% спостережень), а сарцини – винятково з прікріплених ясен (13,3±6,2% випадків). Зауважимо, що відмінності у виділенні мікробної флори з прікріплених ясен та ясенній борозни стосуються лише бактероїдів (р=0,020) і сарцин (р=0,038). І це тому, що навколо сарцин організується мікробіоценоз резидентних штамів мікрофлори ясеневого нальоту прікріплених ясен, оскільки вони створюють сприятливі умови для персистенції інших мікроорганизмів. А в ясенній борозні доступ кисню знижений і це сприяє розмноженню, в першу чергу, анаеробів, к котрим і відносяться бактероїди. Мікрофлора порожнини рота практично здорових осіб різноманітна і представлена значною кількістю грампозитивних мікроорганізмів, а саме – коками, як аеробами, так і анаеробами.

Кількість мікроорганізмів в 1 мм2 ясеневого нальоту прікріплених ясен і кількість гемолітичних форм мікроорганізмів у ЯБ статистично значущо не відрізнялася (p>0,05) від аналогічних значень у ЯБ. Не помічено впливу статі й віку здорових людей на інтегральний показник якісного складу мікробного пейзажу ясеневого нальоту з прікріплених ясен й ЯБ, хоча стать впливає на вегетування біфідобактерій на прікріплених яснах (р=0,047) і в ЯБ (p=0,026), а вік впливає на наявність ентерококів у ЯБ (p=0,040). У жінок частіше на прікріплених яснах травлялися біфідобактерії, тому що в їх раціоні харчування переважали кисломолочні продукти, а збільшення кількості пацієнтів старшої вікової групи з виявленням ентерококів у ЯБ пояснюється тим, що після 40-45 років збільшується проникність кишечника, й ентерококи можуть легко мігрувати в інші біотопи.

Кількість мікроорганизмів в 1мм2 ясеневого нальоту залежить від персистенції аерококів (р=0,023), вейлонел (р0,01), кандид (р0,01), нейсерій (р=0,018), ентерококів (р=0,005), актиноміцетів (р=0,004) і біфідобактерій (р=0,018). Кількість гемолітичних форм мікрооганизмів в 1мм2 прікріплених ясен пов`язана з вегетацією вейлонел (p<0,001), стрептококів (р=0,05), ентерококів (р=0,001), актиноміцетів (р=0,014) і пептострептококків (р=0,026).

Кількість мікроорганізмів у ЯБ пов`язана з присутністю вейлонел (p=0,016), кандид (p<0,001), коринебактерій (p<0,001), стафілококів (p=0,003), актиноміцетів (p=0,030), бактероїдів (p<0,001) і пропіонібактерій (p=0,019). Кількість гемолітичних форм мікроорганізмів у ПК пов`язана з виділенням аерококів (p<0,001), кандид (p=0,013), бактероїдів (p=0,039) і еубактерій (p=0,012). Отже, у прікріплених яснах і ЯБ здебільшого вегетують представники грампозитивної флори й рідше – грамнегативні вейлонели і бактероїди.

З найбільш важливих неспецифічних факторів захисту ротової порожнини було обрано лізоцим і SIgA і встановлено, що вони лише регулюють кількість мікроорганізмів та їх видовий склад, дбаючи про збереження еубіозу, а не пригнічують процес росту і розмноження різних представників аутофлори прікріплених ясен і ЯБ.

У хворих на ГП і практично здорових людей присутність аеробних і анаеробних асоціацій у ПК практично не відрізняється між собою, тоді як пародонтальний запальний процес супроводжується зменшенням асоціацій аеробів (p=0,014). Тобто при запальному процесі створюються умови, які забеспечюють, в першу чергу, персистенцію й розмноження анаеробів, серед яких більше пародонтопатогенних представників. Асоціації зростають у ПК хворих, відповідно становлячи 2,57±0,092 і 3,24±0,088 (p=0,002). Перебіг ГП супроводжується появою на прікріплених яснах вегетацій кишкової палички – в 14,4±2,5% спостережень, мораксел – в 11,9±2,3%, протею – в 8,2±2,0%, псевдомонад – в 13,4±2,4%, фекального лугоутворювача – в 9,3±2,1%, бактероїдів – в 20,6±2,9%, клостридій – в 12,9±2,4%, мегасфер – в 3,1±1,2%, тобто грамнегативних мікроорганізмів. Результати вказують, що має місце збільшення грамнегативних мікроорганизмів у цьому біотопі, а також таких мікроорганизмів, як бактероїди, клостридії і мегасфери, що свідчать, у першу чергу, про порушення еубіоза в ділянці прікріплених ясен, а значить, створення умов для хронізації процесу.

Вегетування кандид й коринебактерій у ПК виявилося невластивим для хворих на ГП (відповідно, p=0,028 і p=0,038), тому що гриби Candida і коринебактерії у ротовій порожнині хворих на ГП не затримуються, оскільки зіштовхуються з антагоністичною дією інших резидентних представників, що частіше живуть у ПК.

Тим часом, захворювання характеризується появою або збільшенням вегетацій псевдомонад (p=0,014), стрептококів (p<0,001), сарцин (p=0,043) і еубактерій (p=0,008). У цілому, наявність у ПК кишкової палички, протея, псевдомонад, фекального лугоутворювача, мегасфер і сарцин виявилося типовим винятково для ГП. Слід підкреслити, що стрептококам відводиться «карієсогенна» роль, хоча це багато в чому залежить від умов їх місця перебування й наявності інших співчленів мікробіоценозу (наприклад, нейсерій і коринебактерій), здатних гальмувати процес утворення з вуглеводів молочної кислоти й інших кислих продуктів, які руйнують зубну емаль.

Крім того, особливості мікробної флори залежать від складу асоціацій аеробів і кількості асоціацій анаеробів у ПК ( p<0,001).

Стать, вік пацієнтів і тривалість патологічного процесу (p<0,001-0,040) також пов'язані із різноманітним складом мікроорганизмів у ПК (p<0,001), а також зі складом асоціацій аеробів і анаеробів у даному місці вегетування. Це свідчить про те, що в чоловіків частіше зустрічаються порушення еубіоза, що пов'язано з додатковими навантаженнями й шкідливими звичками. А порушення мікробіоценозу в старшій віковій групі пояснюється й наявністю супутніх захворювань, а також зниженням загального й місцевого імунітету.

Від хронічних захворювань внутрішніх органів (шлунково-кишкового тракту й серцево-судинної системи) залежать вегетації у ПК псевдомонад, стрептококів, сарцин й еубактерій, які можуть підтримувати запальний процес у пародонті, тобто відігравати етіологічну роль у розвитку ГП. Всі зазначені мікроорганізми мають фактори вірулентності, хоча всі вони є патогенними і умовно-патогенними й більшість з них не сприяють нормальній мікрофлорі ротової порожнини, тобто, заселяючи таку еконішу, як ПК, вони можуть проявляти свою патогенну дію, не наражаючись на перешкоди у цих біотопах, оскільки поява транзиторної флори і її персистенція є показником дизбіотичних порушень. Показники лізоциму і SIgA не можна розглядати окремо від мікрофлори, тому що вони разом становлять першу лінію оборони від чужорідних агентів, тобто становлять неспецифічну резистентність організму.

За даними однофакторного дисперсійного аналізу на ступінь розвитку ГП впливають вегетування в ПК мораксел (p<0,001), стрептококів (p<0,001) і мегасфер (p=0,013 і p<0,001), пропіонібактерій (p=0,035 і p<0,001) та еубактерій (p<0,001).

Тяжкість перебігу ГП пов'язана (p<0,001) з різноманітним видовим складом мікробного пейзажу в ПК. Регресійний аналіз показав, що виразність патологічного процесу залежить від обсіменіння ПК моракселами (p<0,001, p=0,006), стрептококами (p<0,001, p=0,003), актиноміцетами (p=0,007, p=0,002), мегасферами (p=0,001, p=0,045) і еубактеріями (p=0,033, p<0,001).

Цікаво, що в міру збільшення виразності захворювання, частота виявлення пропіонібактерій в ділянці прікріплених ясен і в ПК вірогідно знижується (p=0,021, p=0,005), і це можна розглядати теж як прогностичний критерій тяжкості перебігу ГП.

Щодо ротової рідини (РР) здорових людей, то тут стать і вік ніяк не впливають на інтегральний стан цитокінової мережі, хоча, за даними однофакторного дисперсійного аналізу, стать людей визначається секрецією IL1β (p=0,006), а вік – IL2 (p=0,043) і IL10 (p=0,021). Аналіз показує відсутність залежності між віком і вмістом у РР IL1β, IL2, IL4, IL6, IL8, IL10, IL13, TNFα. Середній рівень інтерлейкінів у РР чоловіків і жінок мало відрізняється між собою, тоді як вміст TNFα в чоловічій групі вище (p=0,009). Підвищення вмісту TNFα може викликати розвиток ендотоксин-індукованого запалення й підсилювати продукцію прозапальних інтерлейкінів.

На інтегральний стан цитокінової мережі чинять вплив наявні асоціації анаеробів у ПК (p=0,022), що відбивається тільки на концентрації в РР IL4 (p=0,039) і IL6 (p=0,020). Рівень окремих цитокінів мало залежить від загальної кількості мікроорганізмів в 1 мм2 слизової оболонки й кількості гемолітичних форм мікроорганізмів у прікріплених яснах і в ПК. Виняток становить лише IL8, показники якого зворотньо пропорційні кількості мікроорганізмів у ПК (p=0,025). Даний цитокін продукується переважно лімфоцитами й моноцитами, основною функцією якого є активація нейтрофілів (посилення хемотаксису, підвищення експресії рецепторів до комплементу й адгезивних молекул, а також прилипання до ендотеліоцитів, збільшення екзоцитозу лізосомальних ферментів ангіогенезу). Концентрації вивчених цитокінів здебільшого пов`язані з грампозитивними мікроорганізмами (коковими й паличкоподібними різновидами), які й становлять резидентну мікрофлору цих еконіш.

У цілому рівень окремих цитокінів не суттєво впливає на присутність різних мікроорганізмів у ПК. Інтегральний стан цитокінової мережі в РР практично здорових людей залежить від вегетування в ПК бактероїдів (p=0,032) і клостридій (p=0,010), тобто саме тих мікроорганізмів, які в нормі практично не зустрічаються.

Функціонування цитокінової мережі взаємозалежне з продукцією прозапальних ейкозаноїдів і з метаболізмом NO. За нашими даними, у РР. хворих на ГП, порівняно з практично здоровими людьми, виявилися вищими (p<0,001) рівні IL1β, IL6, IL8, IL10, IL13 і TNFα, а нижчими – IL2 і IL4, тобто встановлено системні порушення клітинної ланки імунітету.

Отримані результати підтверджують інтегральний вплив (p<0,001) на цитокінову мережу в РР віку хворих на ГП, тривалості захворювання й наявності хронічних захворювань внутрішніх органів, але не статі пацієнтів. Разом з тим, стать хворих чинить високодостовірний (p<0,001-0,015) вплив на синтез усіх окремо вивчених цитокінів, які є генетичними маркерами розвитку ГП. Вміст у РР IL6 прямо залежить від віку хворих (p=0,013) і тривалості хвороби (p=0,001), а концентрація IL2 зворотньо пов'язана з тривалістю ГП (p=0,011). Стан цитокінової мережі при ГП визначається (p<0,001) кількістю асоціацій аеробів і анаеробів у ПК. Однофакторний дисперсійний аналіз показує вплив цих факторів (p<0,001-0,022) на кожен з вивчених цитокінів. Не виявлено зв'язку вегетування анаеробів у ПК з продукцією IL4 (p>0,05). Це доводить факт  прямої участі мікроорганізмів у порушеннях імунної відповіді.

Має місце чіткий вплив (p<0,001) ступеня розвитку ГП на інтегральний стан цитокінової мережі, а також на окремі її параметри. Відповідно від виразності патологічного процесу високодостовірно прямо залежить синтез у ротовій порожнині окремих інтерлейкінів, але зв'язок носить різноспрямований характер, тобто відбувається активізація одних цитокінів і пригнічення іншіх. Уже в хворих на ГП I ступеня змінюються, в порівнянні зі значеннями у здорових людей, концентрації всіх цитокінів в РР (p<0,001). При ГП II ступеня у зіставленні з ГП I ступеня зростає вміст у РР IL1β (p<0,001), місцева стимуляція синтезу якого відбувається за рахунок ясневих фібробластів через активацію протеїнкінази-А, IL6, IL8 і TNFα. При цьому знижується концентрація IL2 і IL4, IL10 і IL13. ГП III ступеня супроводжується ще більшим пригніченням синтезу IL4 (p=0,020), що може бути певним прогностичним критерієм. На завершення необхідно зупинитися на імунорегуляторних цитокінах IL4 і IL10. Ми вважаємо, що середній показник у РР хворих на ГП IL4<3,4 пг/мл (<M-3m пацієнтів з ГП III ст.) вказує на тяжкий перебіг захворювання, а параметри >10,4 пг/мл (>M+3m хворих на ГП I ст.) є прогнозпозитивними. IL10 здатний пригнічувати викликану патогеном проліферацію Т-клітин за рахунок зменшення вмісту молекул на поверхні моноцитів. Гіперпродукцію IL10 при ГП можна пояснити спробою припинення неефективної імунної відповіді, оскільки в таких хворих мають місце тривалі зміни.

Як виявлено, у практично здорових людей на синтез у ротовій порожнині метаболітів арахідонової кислоти стать і вік не впливають. Не помічено впливу на продукцію ейкозаноїдів існуючих асоціацій аеробів і асоціацій анаеробів у ПК. Регресійний аналіз показав відсутність достовірної залежності між вмістом PgE2 і PgF і присутністю мікроорганізмів в 1 мм2 у різних біотопах.

Від метаболізму арахідонової кислоти залежить присутність у РР нейсерій (р=0,032) і сарцин (р=0,024). Слід зазначити, що обсіменіння нейсерій впливає на синтез PgE2 (р=0,027), а сарцин – PgF (р=0,038). Звертає на себе увагу вплив наявних у ПК бактероїдів на продукцію PgF (p=0,020). Обидва вивчені ейкозаноїди зворотньо пропорційно корелюють із концентрацією в РР прозапального TNFα (відповідно, r= –0,433, p=0,017 і r= –0,363, p=0,049), а рівень PgE2, крім того, прямо співвідноситься з вмістом IL4 (r= +0,371, p=0,044). Кореляційні зв'язки з параметрами інших цитокінів (IL1β, IL2, IL6, IL8, IL10, IL13), SIgA, NO2, cGMP і активністю в РР лізоциму (мурамідази) не значаться. Отже, у нормі не спостерігається чіткої взаємодії між синтезом ейкозаноїдів і секрецією протимікробних факторів у ротовій порожнині, а також з метаболізмом системи NO, про що свідчать недостовірні зв'язки зі стійкими його кінцевими продуктами (нітритами) і вторинним месенджером (cGMP).

У хворих на ГП рівень PgE2 і PgF вище (p<0,001), чим у практично здорових людей. Виявлено вплив віку хворих, тривалості захворювання й наявності хронічних захворювань внутрішніх органів на синтез ейкозаноїдів (відповідно, p<0,001, p<0,001, p=0,001), причому вік пацієнтів і тривалість ГП визначають як вміст PgE2 (p=0,001 і p<0,001), так і концентрацію PgF (p<0,001 і p=0,001), а захворювання внутрішніх органов – тільки PgF (p=0,017).

У хворих молодше 30 років параметри в РР PgE2 і PgF нижчі, ніж у пацієнтів старше 60 років (p=0,001). Аналогічна динаміка стосується й тривалості захворювання. Так, за тривалості ГП від 1 року до 5 років і більше 5 років рівні PgE2 і PgF зростають (при p<0,001). Регресійний аналіз підтвердив пряму залежність вмісту PgE2 від віку пацієнтів (p=0,031) і тривалості захворювання (p<0,001), а концентрації PgF – тільки від віку (p=0,015).

При ГП має місце істотний вплив (p<0,001) на синтез продуктів метаболізму арахідонової кислоти наявності аеробних, факультативно-анаеробних і анаеробних мікроорганізмів у ПК. Ці фактори відповідно визначають вміст у РР PgE2 (p=0,004, p<0,001, p<0,001) і PgF (p<0,001, p=0,018, p=0,046), тобто ще раз указують на активний запальний процес, у якому беруть участь зазначені ейкозаноїди.

Значний вплив має зв'язок локальної інтегральної продукції ейкозаноїдів у ротовій порожнині зі ступенем розвитку захворювання (p<0,001), що безпосередньо впливає на синтез PgE2 і PgF. Вміст ейкозаноїдів у РР збільшується з підвищенням ступеня виразності патологічного процесу. З наростанням тяжкості захворювання їх рівень вірогідно зростає (p<0,001). Отже, концентрації в РР ейкозаноїдів здатні відбивати ступінь розвитку ГП.

Концентрації в РР здорових людей нітритів, cGMP і сечовини відповідно становлять 4,7±0,11 мкмоль/л, 4,8±0,15 пмоль/мл і 49,8±1,07 мкмоль/л. Зміни даних показників спостерігаються відповідно в 62,2±3,8%, 36,0±3,8% і 45,1±3,9% від числа обстежених.

Інтегральний стан системи NO залежить від статі й віку обстежених осіб. Виконаний дисперсійний і регресійний аналіз підтвердив сказане стосовно окремих показників (NO2, сGMP, сечовини). Середні значення в РР здорових людей NO2, cGMP і сечовини практично між собою не відрізняються.

Інтегральний стан метаболізму NO не чинить впливу на вміст аеробних і анаеробних асоціацій мікроорганізмів у ПК. У свою чергу, наявність в РР сечовини впливає на обсіменіння мікроорганізмами ПК (p=0,006 та p=0,005).

Серед 17 виділених з ротової порожнини мікроорганізмів у практично здорових людей лише вегетування еубактерій у ротовій порожнині впливає на інтегральний стан метаболізму NO (p=0,045). Тим часом, на вміст у РР NO2 впливає вміст у ротовій порожнині актиноміцетів (р=0,038), а в ясеневій борозді – аєрококів (р=0,005), на cGMP у ясеневій борозді – фузобактерій (р=0,001), а рівень сечовини визначають вегетації у ясеневому нальоті в ділянці прікріплених ясен ентерококів (р=0,007). Тобто зазначені мікроорганизми за рахунок продуктів життєдіяльності балансують метаболізм NO, NO2 і cGMP.    

Концентрації NO2 і cGMP у РР різноспрямовано корелюють з параметрами TNFα (відповідно, r= +0,493, p=0,006 і r= –0,499, p=0,005) і SIgA (r= –0,482, p=0,008 і r= +0,436, p=0,016). Крім того, має місце зворотний взаємозв'язок між вмістом NO2 і IL8 (r= –0,471, p=0,009). Представлені дані вказують на існування взаємовпливу стану цитокінової мережі й метаболізму NO у ротовій порожнині здорових людей.

З огляду на це, можна зауважити, що така активна форма кисню, як NO, виконує роль біологічного медіатора в багатьох фізіологічних процесах. NO зазнає метаболізму одним із трьох основних способів. Саме під час посиленого вироблення супероксиданіона NO вступає в реакцію з останнім, після чого через синтез токсичного пероксинітриту значно інтенсифікується перекисне окислення ліпідів і оксидація сульфгідрильних груп.

У хворих на ГП середні показники в РР NO2, cGMP і сечовини підвищені в порівнянні з практично здоровими людьми: NO2 (p<0,001); сечовини (р=0,001). У цілому зміни перерахованих параметрів метаболізму NO констатуються в значної кількості пацієнтів. Таким чином, при ГП у РР залишаються незмінними тільки показники вторинного месенджера NO – cGMP. Як сильний окислювач, пероксинітрит має високий ступінь цитотоксичності, окислюючи сульфгідрильні групи цитоплазматичних білків, ліпопротеїди й дезоксирибонуклеїнову кислоту. Вільний радикал NO при ГП може утворюватися внаслідок відновлення іона нітриту. Радикали NO і NO2 утворюють метаболічний цикл, що включає проміжні азотовмісні речовини, здатні надалі вступати в окислювально-відновні процеси.

Спостерігається вплив на інтегральну систему обміну NO віку хворих (p<0,001), тривалості захворювання (p=0,003) і наявності хронічних захворювань внутрішніх органів (p=0,002). Необхідно зазначити, що тривалість захворювання визначає всі три вивчені показники (відповідно, p<0,001, p<0,001, p=0,020), тоді як вік пацієнтів і супутні захворювання – тільки вміст у РР NO2 (відповідно, p=0,004 і p<0,001). З віком хворих збільшується концентрація NO2 на фоні зменшення рівня cGMP.

Рівні NO2 і cGMP зростають з віком пацієнтів, стаючи найвищими у віці старше 60 років – NO2 (p<0,001) і cGMP (p=0,003). Подібна картина спостерігається й відносно тривалості хвороби й ступеня розвитку. Ступінь розвитку ГП також впливає на підвищення в РР вмісту сечовини (для NO2 – p=0,035, для cGMP – p=0,008, для сечовини – p=0,040). Пряма залежність NO2 від віку пацієнтів підтверджена проведеним регресійним аналізом (p<0,001).

На метаболізм системи NO при ГП впливає присутність аеробних та анаеробних асоціацій у ПК (p=0,005). При цьому аероби і анаероби в ПК визначають вміст у РР NO2 (p<0,001 і p=0,012) і cGMP (p=0,008 і p=0,024), і це віддзеркалює участь цих мікроорганізмів у загальному метаболізмі ротової порожнини.

Спостерігається вплив на метаболізм NO ступеня виразності ГП (p<0,001), дисперсійний і регресійний аналіз указує на прямий зв'язок (p<0,001) з тяжкістю захворювання тільки концентрації NO2. При збільшенні ступеня розвитку ГП у хворих концентрація стійких кінцевих метаболітів NO у РР зростає (p=0,007).  

Слід зазначити, що в хворих на ГП II ступеня спостерігається паралельне збільшення (p<0,001) вмісту в РР сечовини (кінцевого метаболіту аргініну – попередника NO) на фоні зменшення (p=0,015) параметрів вторинного месенджера NO – cGMP.

Вивчаючи взаємозв'язок мікробного пейзажу з локальною цитокіновою мережею, за даними регресійного аналізу встановлено, що показники IL1β, IL 2, IL8 більшою мірою достовірно (p<0,001) пов'язані з мікробним обсіменінням ротової порожнини. Схожа картина реєструється й у ПК, але з тією різницею, що збільшується ще й вплив на контамінацію і IL1, IL2, IL8 (р<0,001). Це свідчить про явне залучення імунної системи до патологічного процесу різними мікроорганізмами, тобто антигени цих мікроорганізмів запускають цитокінову мережу до участі в захисних запальних реакціях.

Багатофакторний дисперсійний аналіз показав залежність цитокінової мережі від вегетації  в ПК різних мікроорганізмів: кишкової палички (p=0,001 і p<0,001), коринебактерій (p=0,007 і p=0,031), мораксел (p=0,028 і p=0,005), протея (p=0,021 і p=0,003), стафілококів (p<0,001 і p=0,017), стрептококів (p<0,001), ентерококів (p=0,002 і p=0,010) і еубактерій (p=0,040 і p=0,043).

Крім того, серед мікробного пейзажу вміст цитокинів у РР визначається вегетуванням нейсерій (р=0,001), актиноміцетів (p=0,005), клостридій (p= 0,003), сарцин (p=0,004) і фузобактерій (p=0,001), а в ПК – вейлонел (p=0,041), кандид (p<0,001), фекального лугоутворювача (p=0,001), біфідобактерій (p=0,014), мегасфер (p=0,004) і пропіонибактерій (p=0,001).

Рівень секреції TNFα у хворих на ГП пов'язаний з усіма 23 видами мікроорганізмів, виділених з ротової порожнини. На синтез IL1β не впливають лише мегасфери, IL2 – протей, IL6 – вейлонели, IL8 – кандиди. Цілком байдужими у відношенні цитокінової мережі при ГП виявилися вегетації у ПК аерококів, псевдомонад, бактероїдів і пептострептококів.

Від наявності у ротовій порожнині аерококів і клостридій прямо залежить уміст у РР IL6 (відповідно, ß= +2,07, p=0,040 и ß= +3,86, p<0,001), від вейлонел і ентерококів – IL4 (ß= +2,04, p=0,043 и ß= +3,83, p<0,001), від кишкової палички та протею – IL10 (ß= +3,28, p=0,019 и ß= +2,27, p=0,024), від коринебактерій – IL13 (ß= 2,32, p=0,022), від коринебактерій, нейсерій, протею та фузобактерій – TNFα (ß= +3,49, p=0,001, ß= +2,88, p=0,005, ß= +2,97, p=0,004, ß= +2,41, p=0,017), від стрептококів, сарцин та еубактерій – IL8 (ß= +2,41, p=0,017, ß= +3,28, p=0,001, ß= +2,28, p=0,024), від стафілококів – IL2 (ß= +2,38, p=0,019). Становить певну цікавість той факт, що процес вегетування в ротовій порожнині нейсерій, фузобактерій та еубактерій не стимулює синтез прозапального IL1β у порожнині рота, а пригнічує його (відповідно, ß= -2,42, p=0,017, ß= -2,81, p=0,006, ß= -2,14, p=0,034).

Цілком мікробний пейзаж ПК визначає продукцію в ротовій порожнині IL1β, IL6, IL8 і TNFα. За винятком мораксел і фузобактерій, це стосується і IL2, IL4, IL10 і IL13. Концентрація IL1β прямо пов'язана з вегетуванням у ПК протея й мегасфер (відповідно, β= +2,04, p=0,013 і β= +2,43, p=0,016), IL2 – мораксел (β= +2,60, p=0,010) і біфідобактерій (β= +2,53, p=0,012), IL4 – ентерококів (β= +2,99, p=0,003), IL6 – вейлонел (β= +3,23, p=0,002), кишкової палички (p<0,001), стафілококів (β =+2,08, p=0,039), пропіонибактерій (β= -2,47, p=0,015) і еубактерій (β= +2,01, p=0,047), IL8 – аерококів (β= +2,40, p=0,018), кандид (β= +2,47, p=0,015), ентерококів (β= +2,95, p=0,004), актиноміцетів (β= +2,41, p=0,017) і мегасфер (β= +3,01, p=0,003), IL10 – коринебактерій (β= +2,31, p=0,022) і фекального лугоутворювача (β= +2,28, p=0,024), IL13 – мораксел (β= +2,12, p=0,036), протея (β= +2,04, p=0,043) і біфідобактерій (β= + 3,75, p<0,001), TNFα – кандид (β= +3,89, p<0,001) і стафілококів (β= +2,02,  p=0,045).

У цілому на цитокінову мережу значно впливає (p<0,001) наявність аеробних і анаеробних асоціацій, а від аеробів і факультативних анаеробів у ПК залежить концентрація IL6 (β= +2,64, p=0,009). Варто підкреслити, що зі змінами видового складу мікробного пейзажу зменшується рівень імунорегуляторного IL10 (β= -2,01, p=0,046), а прояви дизбіозу у ПК викликає пригнічення синтезу IL4 (β= -2,82, p=0,005). Цілком можливо, що саме зі слабкою імунорегуляторною здатністю IL4 і IL10 пов'язане збільшення спектра мікробного обсіменіння всієї ротової порожнини.

Додатково проведено аналіз негативного впливу окремих мікроорганізмів в ПК на вміст прозапальних цитокінів IL4 і IL10 (зворотний регресивний зв'язок). Виявлено залежність продукції IL4 від вегетування в ПК кишкової палички (β= +2,75, р=0,007),  IL10 – від вегетування стрептококів (β= -3,84, p<0,001). Ми вважаємо, що пацієнтам з таким мікробним пейзажем в ПК у комплексі лікувальних заходів показано додаткове використання НПЗП або імунокоригуючих препаратів, здатних стимулювати системний синтез IL4 і IL10 (наприклад, циклоферону).

Мікробне обсіменіння ПК неоднозначно впливає на вміст різних ейкозаноїдів, і в більшості випадків установлена залежність цих показників між собою, яка має різноспрямований характер.

На інтегральний синтез у ротовій порожнині продуктів метаболізму арахідонової кислоти впливає вегетування у ПК коринебактерій (відповідно, p=0,001 і p=0,021), мораксел (p=0,001 і p=0,026), фекального лугоутворювача (p=0,001 і p=0,001), сарцин (p=0,001 і p<0,001), пропіонибактерій (p=0,009 і p<0,001) і еубактерій (p=0,044 і p=0,001). Крім того, активність ейкозаноїдів у РР визначає наявність в ПК кишкової палички (p=0,023), протея (p=0,018), ентерококів (p=0,016), бактероїдів (p=0,043), мегасфер (p<0,001) і фузобактерій (p=0,030). Вейлонели, кандиди, псевдомонади, актиноміцети, біфідобактерії і пептострептококи виявилися байдужими в цьому процесі.

Аеробні і факультативно-анаеробні асоціації ПК впливають на секрецію в ротовій порожнині як PgE2 (p<0,001), так і PgF (p<0,001).

Якщо вегетування у ПК коринебактерій, бактероїдів, мегасфер і пропіонибактерій визначає вміст у РР як PgE2, так і PgF (відповідно, p=0,001 і p=0,008, p=0,040 і p<0,001, p=0,006 і p<0,001, p=0,002 і p=0,009), то вегетування кишкової палички (p=0,004), мораксел (p=0,022), протея (p<0,001), фекального лугоутворювача (p=0,021), клостридій (p=0,030), сарцин (p=0,002), фузобактерій (p=0,028) і еубактерій (p<0,001) – тільки PgE2, а кандид (p=0,047), нейсерій (p=0,039) і пептострептококів (p=0,029) – лише PgF. Ці мікроорганізми наділені властивістю розщеплювати вуглеводи арахідонової кислоти й, будучи пародонтопатогенами, здатні підтримувати запальний процес у глибоколежачих тканинах пародонта.

Концентрація PgE2 при ГП залежить від присутності в ПК протея (p=0,006), стрептококів (p=0,018), бактероїдів (p=0,013), клостридій (p=0,020), пропіонибактерій (p<0,001), фузобактерій (p=0,009) і еубактерій (p<0,001), а PgF - коринебактерій (p=0,035), ентерококів (p=0,004), мегасфер (p=0,001) і сарцин (p<0,001). Отже, коринебактерії, ентерококи, пропіонибактерії, сарцини, фузобактерії та еубактерії, незалежно від місця вегетування у хворих на ГП, визначають локальний синтез ейкозаноїдів. Додатковий аналіз свідчить про те, що тільки обсіменіння коринебактеріями ротової порожнини впливає на продукцію PgF, і лише пропіонибактерії – на PgE2. Ми вважаємо, що наявність цих двох мікроорганізмів у ротовій порожнині у хворих на ГП вимагає обов'язкового призначення НПЗП із групи селективних інгібіторів ЦОГ-2, здатних пригнічувати синтез продуктів метаболізму арахідонової кислоти.

У хворих на ГП тільки вегетування в ротовій порожнині клостридій і мегасфер визначає інтегральний стан метаболізму NO (відповідно, p=0,022 і p=0,033, p=0,006 і p=0,006). На показники обміну NO впливає також обсіменіння ротової порожнини коринебактеріями (p=0,009), моракселами (p=0,024), стафілококами (p<0,001), актиноміцетами (p=0,023), пропіонибактеріями (p=0,034), сарцинами (p=0,011) і фузобактеріями (p=0,008), в ПК – кандидами (p=0,025), протеєм (p=0,003), фекальним лугоутворювачем (p=0,002), бактероїдами (p=0,027), біфідобактеріями (p=0,002) і еубактеріями (p<0,001). Звертає на себе увагу вплив на систему NO вмісту як аеробних, так і факультативно-анаеробних асоціацій у яснах (p=0,016) і ПК (p=0,005), а також анаеробних, вегетуючих у ПК (p=0,001).

У хворих на ГП інтегральний метаболізм NO пов`язаний з особливостями вегетування у порожнині рота мікроорганізмів, найбільше значення серед яких відводиться клостридіям та мегасферам, а локальну гіперпродукцію NO2 визначають також корінебактерії і мораксели, виработку сечовини – пептострептококи, фузобактерії і протей, пригнічення синтезу cGMР – пропіонібактерії, фекальний лугоутворювач і еубактерії, що в залежністі від особливостей мікробного пейзажу обгрунтовує індивідуальне використання у лікуванні інгібіторів NO (саліцилатів) або його стимуляторів (ІАПФ, небівололу, статинів). Ці дані отримані за результатами дисперсійного і регресійного аналізу. Усі виявлені зміни пов`язані з метаболізмом великої кількості мікроорганізмів, що обсіменяють ці біотопи.

За даними дисперсійного аналізу, має вплив на синтез NO2 присутність у ротовій рідині коринебактерій (p=0,005), мораксел (p=0,011), стафілококів (p<0,001), актиноміцетів (p=0,049), клостридій (p=0,004), мегасфер (p=0,004) і фузобактерій (p=0,004), тобто, переважно грампозитивних мікроорганізмів, на продукцію cGMP впливають мораксели (p=0,047) і сарцини (p=0,035), на вироблення сечовини – мегасфери (p<0,001) і фузобактерії (p<0,001).

Спостерігається вплив на локальний синтез NO у ротовій порожнині вегетування в ПК протея (p=0,012), фекального лугоутворювача (p=0,002) і мегасфер (p=0,001); на вироблення cGMP – кандид (p<0,001), фекального лугоутворювача (p<0,001), біфідобактерій (p=0,007) і клостридій (p=0,010); на рівень сечовини в РР – протея (p<0,001) і еубактерій (p=0,018). Існує залежність між вмістом NO2 в ПК і мегасферами (ß= +3,21, p=0,002), cGMP – фекальним лугоутворювачем (ß= +3,21, 2,50,  p=0,013), бактероїдами (ß= -2,77, p=0,006) й еубактеріями (ß= -3,36, p=0,001). З урахуванням проведеного аналізу, можна рекомендувати хворим на ГП при обсіменінні ротової порожнини коринебактеріями, моракселами, стафілококами й мегасферами використання в комплексі лікувальних заходів інгібіторів синтезу NO, а при вегетуванні клостридій, пропіонибактерій, фекального лугоутворювача, бактероїдів і еубактерій – стимуляторів cGMP.

Синтез у ротовій порожнині IL1β, IL2, IL4, IL6, IL8, IL10, IL13, TNFα, PgE2, PgF, NO2, cGMP і сечовини визначається рівнем SIgA. Крім продукції сечовини, на всі інші показники (цитокіни, ейкозаноїди, метаболіти NO) впливає також активність у РР лізоциму. Дані дисперсійного аналізу багато в чому перегукуються з результатами регресійного аналізу, що свідчить про позитивну залежність (p<0,001) від вмісту SIgA і лізоциму продукції IL2 і IL10, а про негативний зв'язок – IL1β, TNFα, PgE2 і PgF. Крім того, з вмістом SIgA асоціюється вміст у РР IL4, IL6, IL8 і IL10, а з активністю лізоциму – NO2 і cGMP. Тож, у першу чергу, при активації основних факторів місцевого захисту запускаються як прозапальні, так і імунорегуляторні цитокіни. Пригнічення факторів місцевого захисту призводить, відповідно, до зниження процесу вироблення, в першу чергу, прозапальних факторів імунітету.

У хворих на ГП рівень у РР SIgA і лізоциму, в порівнянні з практично здоровими людьми, нижче (p<0,001). Як показав регресійний аналіз, ослаблені показники SIgA і лізоциму у хворих на ГП сприяють обсіменінню вейлонелами (відповідно, ß= -2,04, p=0,041 і ß= -5,61, p<0,001), коринебактеріями (ß= -2,05, p=0,042 і ß= -2,89, p=0,005), моракселами (ß= -2,42, p=0,017 і ß= -2,95, p=0,004), стрептококами (ß= -4,56, p<0,001 і ß= -3,81, p<0,001) і мегасферами (ß= -3,18, p= 0,002 і ß= -3,69, p<0,001). Тобто, зниження активності факторів неспецифічної резистентності призводить до порушення еубіоза й контамінації слизової оболонки мікроорганізмами, більшість з яких можна віднести до пародонтопатогенних, оскільки вони є нормальними мешканцями цього біотопу.

Слід зазначити, що мікробний пейзаж ротової порожнини визначається  вмістом SIgA, а активації лізоциму сприяють вейлонели (p=0,001), кандиди (p<0,001), мораксели (p=0,002), стафілококи (p<0,001), стрептококи (p<0,001), бактероїди (p=0,008) і біфідобактерії (p=0,014), тобто стимуляція синтезу лізоциму відбувається за рахунок як грам позитивних, так і грамнегативних бактерій, та вже ж таки більш грампозитивних.

Від ослаблення дії SIgA і лізоциму в ротовій порожнині залежить вегетування в ПК мораксел (відповідно, ß= -2,70, p=0,008 і ß= -3,76, p<0,001), ентерококів (ß= -2,03, p=0,045 і ß= -3,54, p=0,001) і еубактерій (ß= -2,94, p=0,004 і ß= -2,92, p=0,004). Тут ми наражаємося на фактор, коли при ослабленні факторів місцевого захисту добре приживаються мікроорганізми, що складають транзиторну мікрофлору, тобто порушують процес еубіозу. Крім того, концентрація SIgA у РР визначає наявність кандид (ß= -2,12, p=0,036), стрептококів (ß= -3,99, p<0,001) і пропіонибактерій (ß= 2,09, p=0,039), а активність лізоциму – клостридій (ß= -5,86, p<0,001) і сарцин (ß= -3,97, p<0,001).

Варіаційний, дисперсійний і регресійний аналізи стали обґрунтуванням для використання стимуляторів синтезу лізоциму (наприклад, амізона) у хворих на ГП.

Показники вмісту ейкозаноїдів в РР мають кореляційні зв'язки (p<0,001-0,015) з вмістом цитокінів. Так, рівень PgE2 і PgF прямо пропорційний концентрації прозапальних IL1ß, IL6, IL8 і TNFα, а зворотньо – вмісту IL10 і IL13, тобто є факт пролонгування запального процесу. Обидва продукти арахідонової кислоти високодостовірно (p<0,001) впливають на секрецію в ротовій порожнині цитокінів, у свою чергу, останні визначають синтез ейкозаноїдів (виключення становлять лише IL2 і IL6 по відношенню до PgF, а також PgE2 у контексті з IL4). Прозапальні цитокіни IL1ß, IL6 і TNFα прямо пропорційно корелюють з рівнем у РР метаболітів NO (відповідно r= +0,555, p<0,001, r= +0,215, p=0,006, r= +0,712, p<0,001), а імунорегуляторні IL4 і IL10 – зворотньо пропорційно (r= -0,205, p=0,008 і r= -0,514, p<0,001). При цьому показники вмісту cGMP з концентраціями IL1ß, IL6, IL10 і TNFα мають протилежні кореляційні співвідношення (відповідно r= -0,462 p<0,001, r= 0,242, p=0,002, r= +0,418, p<0,001, r= -0,566, p<0,001). Рівень сечовини позитивно співвідноситься з вмістом IL1ß (r= +0,197, p=0,011) і негативно з вмістом IL2 (r= -0,163, p=0,038). Це є доказом того, що при ГП прогресує системне запалення в тканинах пародонта й нагромадження продуктів розпаду власних тканин і продуктів життєдіяльності різних мікроорганізмів, наявних у слизовій оболонці, що призводить до приєднання септичного компонента запалення.

На синтез у ротовій порожнині NO2 і cGMP впливають активність IL1β (p<0,001), IL6 (відповідно, p=0,037 і p=0,008), IL10 (p<0,001), IL13 (p<0,001), TNFα (p<0,001). У свою чергу, метаболіти NO визначають (p<0,001) продукцію всіх вивчених цитокінів. Що стосується сечовини, то взаємодію її і цитокінів установлено відносно IL2 (p=0,016 і p<0,001) і IL6 (p<0,001). Міра участі сечовини в синтезі продуктів арахідонової кислоти (як і навпаки) незначна. Разом з тим, констатується значний вплив (p<0,001) на вироблення PgE2 і PgF NO2 і cGMP. Точно такий же вплив (p<0,001) стосується ейкозаноїдів відносно метаболітів NO. Більше того, існують тісні різноспрямовані кореляційні зв'язки (p<0,001) PgE2 і PgF з NO2 (відповідно, r= +0,511 і r= +0,560) і з cGMP (відповідно r= –0,632 і r= –0,352).

Оцінка кореляційних зв'язків вивчених показників з основними клінічними індексами показала, що значення проби Шиллера-Писарєва й індексу Федорова-Володкіної не мають достовірних кореляційних зв'язків тільки з рівнем у РР прозапального IL2 (відповідно, r= -0,149, p=0,057 і r= -0,150, p=0,055).

Значення проби Кулаженка не корелюють з вмістом IL4 і IL13, індексу Рамфьорда – тільки з IL13, індексу Гріна-Вермільона – з IL1β, IL2, IL10, IL13 і TNFα, індексу Рассела – з IL6, IL8, IL13 і TNFα, CPITN – з IL2, IL4, IL6, IL10, IL13 і TNFα. Звертають на себе увагу прямі кореляційні зв'язки всіх виконаних клінічних тестів із концентраціями в РР IL1β, IL6, IL8 і TNFα, а зворотні – з IL2, IL4, IL10 і IL13.

За даними додатково проведеного однофакторного дисперсійного аналізу встановлено, що на значення проби Шиллера-Писарєва й індексу Федорова-Володкіної впливає вміст у РР IL1β (відповідно, p=0,015 і p=0,016) і TNFα (p=0,014 і p=0,013)), на CPITN – вміст IL13 (p=0,017). З урахуванням даних кореляційного й дисперсійного аналізів найбільшою мірою на клінічні тести впливають концентрації в РР IL1β і TNFα. Ми вважаємо, що підвищення показників проби Шиллера-Писарєва та індексу Федорова-Володкіної прямо відбивають високі параметри в РР цих прозапальних цитокінів.

Хоча ідеологія всіх клінічних проб і індексів для оцінки ступеня тяжкості ГП приблизно однакова, проте зв'язок цих параметрів з рівнями ейкозаноїдів у РР відрізняється. Так, показники вмісту PgE2 і PgF мають пряму кореляцію зі значеннями проби Шиллера-Писарєва (відповідно, r= +0,233, p=0,003 і r= +0,253, p=0,001), індексу Рамфьорда (r= +0,166, p=0,034 і r= +0,159, p=0,042) і індексу Федорова-Володкіної (r= +0,216, p=0,005 і r= +0,232, p=0,003), тоді як проба Кулаженка, індекси Гріна-Вермільона й Расела, а також CPITN з вивченими простагландинами не пов'язані.

У процесі хірургічного лікування хворих на ГП встановлено розбіжність у результатах після введення у кісткові дефекти щелеп двох різних матеріалів. При клінічному дослідженні пацієнтів в оперованій ділянці з матеріалом Easy-Graft виявилася стійка стабілізація на термін 3 місяці, що зберігалася до одного року (максимальний строк спостереження 2 роки). Рентгенологічно виявлене формування нових кісткових структур, зникнення або різке зниження ділянок остеопорозу, збільшення чіткості контурів кістки. Застосування такого матеріалу сприяє посиленню остегенних репаративних процесів, формуванню кісткового регенерату, що проявляється оптимізацією тканинного складу регенерату й швидкості утворення кісткової тканини. Результати  використання матеріалу Easy-Graft у хворих на ГП обнадійливі і перспективні, оскільки повністю виключається ризик розвитку алергійних реакцій і побічних ефектів. Волокна колагену й кровоносні судини, проникаючи в мікропори гранул, у міжгрануляційні макропори (простор), служать напрямними рейками для капілярів у новій сформованій кістковій тканині і за рахунок 100 % синтетичної основи не вступають у конфлікт із власною імунною системою й, відповідно, не відбувається відторгнення їх організмом. І, що особливо цінно, матеріал здатний забезпечувати тривалий клінічний ефект.

Результати проведеного комплексного лікування хворих з хронічним перебігом ГП II ступеня показали, що незначне поліпшення відзначається в 13,0±3,5% спостережень, поліпшення – в 37,0±5,0 %, значне поліпшення – в 50,0±5,2%. На наслідки проведеного лікування впливають стать хворих (p=0,002), але не їх вік, тривалість захворювання й наявність супутньої соматичної патології. Значне поліпшення відзначається частіше у жінок (p<0,001). Однофакторний дисперсійний аналіз показав залежність ефективності лікувальних заходів у хворих на ГП II ступеня від вихідних значень асоціацій анаеробів у прикріплених яснах (p=0,010), причому такий негативний зв'язок підтверджується й даними регресійного аналізу (p=0,020).

Хворі основної і контрольної груп не відрізнялися між собою за статтю, віком, тривалістю захворювання й наявностю хронічних захворювань внутрішніх органів, а також за всіма іншими результатами обстежень. Середні показники наявності асоціацій аеробів і анаеробів в ПК у хворих основної і контрольної груп практично не відрізнялися, що дозволило провести порівняльну оцінку ефективності лікувальних заходів.

У ПК хворих основної групи частіше вегетували біфідобактерії (p=0,041), але рідше кандиди (p<0,001). В основній групі середні параметри в РР IL8 становили 134,8±3,29 пг/мл, тоді як у контрольній – більше (p=0,010), а концентрація IL13 відповідно 9,9±0,69 пг/мл і менше (p=0,037).

Аналіз результатів лікування показав, що у всіх випадках в основній групі вдалося досягти поліпшення або значного поліпшення, тоді як у контрольній групі незначне поліпшення констатовано в 26,7±8,1% спостережень, поліпшення – в 46,6±9,1%, а значне поліпшення – в 26,7±8,1% (p<0,001). Таким чином, ризик того, що проведене лікування забезпечить лише незначне поліпшення для хворих основної групи склав САР=26,7% (95% ДІ 12,9%-44,4%). У контрольній групі на результати терапії впливали стать хворих (p=0,028), їх вік (p=0,005), параметри в РР IL1β (p=0,030) і сечовини (p=0,044). В основній групі залежність ефективності лікування від віку пацієнтів, вмісту в РР даного прозапального цитокіну й метаболіту попередника NO аргініну нівелюється, що має важливе практичне значення.

Таким чином, у дисертації на підставі вивчення видового складу мікробних асоціацій ПК – вегетування 23 видів аеробів, факультативних аеробів і анаеробів – у взаємозв'язку з дослідженням вмісту секреторних білків в РР, аналізом локального синтезу прозапальних та імунорегуляторних цитокінів, ейкозаноїдів і метаболітів NO в ротовій порожнині хворих на ГП з'ясовано нові ланки етіології і патогенезу захворювання (рис. 1, 2) і на підставі узагальнення результатів клінічних, експериментальних і лабораторних досліджень розроблено нову медичну технологію індивідуальної патогенетичної терапії хворих, завдяки впровадженню якої вдалося досягти підвищення ефективності лікування хворих на генералізований пародонтит II ступеня, що підтверджено позитивною динамікою усіх вивчаємих клінічних показників у найближчі й віддалені терміни спостережень і тривалою стабілізацією дистрофічно-запального процесу в тканинах пародонта.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове рішення науково-медичної проблеми, що полягає у розробці й обґрунтуванні удосконаленої медичної технології індивідуальної патогенетичної терапії хворих на генералізований пародонтит на підставі вивчення мікробних асоціацій пародонтальних кишень у взаємозв'язку з вмістом секреторних білків, локальним синтезом прозапальних та імунорегуляторних цитокінів, ейкозаноїдів і метаболітів NO.

1. Мікробний пейзаж у ротовій порожнині практично здорових людей представлений вегетацією не менш як 17 різноманітних видів аеробів, факультативних і облігатних анаеробів, склад асоціацій яких залежить від об'єкта дослідження (ясеневий наліт з прикріпленої частини ясен або ясенева борозда), а кількість мікроорганізмів у мм2 слизової визначається станом біоценоза і частково секрецією в ротовій порожнині SIgA і лізоциму. Бактероїди вегетують винятково в ясеневій борозні. Загальна кількість мікроорганізмів у ротовій порожнині визначає видовий склад мікробного пейзажу, серед якого наявність аерококів і еубактерій в яснах залежить від секреції лізоциму, а грибів роду кандида й біфідобактерій в ясеневій борозні – від вмісту SIgA.

2. У хворих на ГП серед 23 виділених мікроорганізмів в ПК вегетують псевдомонади, стрептококи, сарцини і еубактерії (р<0,05), яким відводиться етіологічна роль при цьому захворюванні. Тяжкість перебігу ГП визначається складом асоціацій аеробів, факультативних і облігатних анаеробів в пародонтальних кишенях, а також персистенцією мораксел, стрептококів й мегасфер (р<0,05). Причому ці показники зростають у міру підвищення виразності запального процесу, і при цьому зменшується вегетування резидентних представників аутофлори – пропіонибактерій в ПК, що дозволяє в такої категорії хворих прогнозувати перебіг патологічного процесу.

3. Рівні IL1β і TNFα в ротовій рідині здорових людей визначаються їх статтю, IL2 і IL10 – віком, IL4 і IL6 – вмістом у пародонтальній кишені анаеробних асоціацій, причому окремі їх види впливають на вміст конкретних інтерлейкінів (крім IL2). Для ГП властиві зміни цитокінової мережі, які проявляються дизбалансом прозапальних та імунорегуляторних цитокінів у ротовій рідині, і це залежить від тривалості захворювання, вмісту аеробних і анаеробних асоціацій мікроорганізмів у ПК, а порушення збільшуються з наростанням ступеня розвитку хвороби, причому синтез IL4 є критерієм виразності патологічного процесу (р<0,001).

4. У практично здорових людей продукція ейкозаноїдів у ротовій порожнині пов'язана з вмістом нейсерій, сарцин і бактероїдів (р<0,05) і з локальним синтезом IL4 і TNFα. У хворих на ГП відповідно на 66% і 50% зростають у ротовій рідині концентрації PgE2 і PgF, які підвищуються з віком хворих і пов'язані з тривалістю захворювання, залежать від кількості вегетування в ПК аеробних, факультативно-анаеробних і анаеробних асоціацій, а також тяжкості патологічного процесу, що свідчить про участь системи ейкозаноїдів у патогенезі ГП, причому оцінка параметрів вмісту продуктів метаболізму арахідонової кислоти дозволяє прогнозувати його перебіг.  

5. На інтегральний стан метаболізму NO у ротовій порожнині здорових людей впливає вегетування еубактерій, на рівень у ротовій рідині NO2 – актиноміцетів і аерококів, на вміст cGMP – фузобактерій, на концентрацію сечовини – ентерококів, причому існують взаємозв'язки між обміном NO і цитокіновою мережею, про що свідчать відповідні кореляції з параметрами вмісту IL8 і TNFα (р<0,001; р=0,05). У патогенезі ГП має місце порушення дизметаболізму системи NO, які проявляються у 62% хворих підвищенням концентрації в ротовій рідині NO2 і в 45% – вмісту сечовини при малозмінних параметрах cGMP, і це пов'язано з віком хворих, тривалістю захворювання й ступенем тяжкості патологічного процесу (р<0,001) і залежить від наявності анаеробів у пародонтальній кишені (р<0,05), а показники NO2 у змивах з ротової порожнини дають змогу прогнозувати перебіг ГП.

6. Стан локальної цитокінової мережі у хворих на ГП пов'язаний із  розманітністю видового складу мікрофлори в пародонтальній кишені, від чого й залежить синтез IL2, IL6 і IL8, з яким пов'язане вегетування в ротовій порожнині коринебактерій, мораксел, протея, стафілококів, стрептококів, ентерококів і еубактерій, причому залежно від особливостей видового мікробного обсіменіння пародонтальної кишені обґрунтовується застосування в комплексі лікувальних заходів цитокіндепресивних та імунорегуляторних препаратів.

7. На синтез цитокінів, ейкозаноїдів і метаболітів NO у ротовій порожнині хворих на ГП впливає вміст SIgA і лізоциму, пов'язаний з мікробним обсіменінням пародонтальної кишені, вегетуванням вейлонел, коринебактерій, стрептококів, мегасфер і мораксел, причому при персистенції останніх двох мікроорганізмів показано застосування амізону або інших стимуляторів продукції SIgA і лізоциму.

8. Патогенез ГП обумовлений тісними взаємозв'язками змін цитокінової мережі, продукції метаболітів арахідонової кислоти й стану метаболізму NO, тому ізольоване цілеспрямоване індивідуалізоване використання в комплексі лікувальних заходів цитокіндепресивних препаратів, НПЗП із групи інгібіторів ЦОГ-2, NO-пригнічувальних і NO-стимулюючих засобів виправдане для коригуючого впливу на всі ланки патогенезу захворювання.

9. На експериментальній моделі остеопорозу в щурів показано неоднозначний вплив різних остеопластичних матеріалів на процеси репаративної регенерації, тобто матеріал Easy graft є більш прийнятним для формування кісткового регенерату, чим матеріал Вio-Oss з мембраною Вio-Gide (р<0,05).

10. При порівняльній оцінці застосування остеопластичних матеріалів у хворих на ГП показано, що при введенні матеріалу Easy graft в кісткові кармани формування нової кісткової тканини відбувається паралельно з процесом резорбції. При введенні матеріалу Вio-Oss з мембраною Вio-Gide остеогенні репаративні процеси значно знижені. Віддалені клініко-рентгенологічні результати остеопластики (1 і 2 роки) підтвердили більш позитивний ефект від використання Easy graft.

11. За результатами проведених клініко-лабораторних досліджень розроблена й обґрунтована схема патогенетичної терапії хворих на ГП, що включає індивідуальне спрямоване призначення відповідних антибіотиків, антицитокінових препаратів, поліферментних сумішей, імуномодуляторів, селективних інгібіторів ЦОГ-2, інгібіторів синтезу NO і стимуляторів продукції cGMP в залежності від вихідного складу мікробних асоціацій ПК, вмісту секреторних білків, прозапальних та імунорегуляторних цитокінів, ейкозаноїдів і метаболітів NO в ротовій рідині.

12. Доведено, що індивідуальна патогенетично обґрунтована терапія забезпечує підвищення ефективності лікування хворих на ГП II ступеня (САР= 26,7% (95% ДІ 12,9%-44,4%)). Запропонована терапія сприяє зменшенню вихідних підвищених концентрацій у ротовій рідині IL1β і сечовини, зменшенню контамінації слизової оболонки ротової порожнини транзиторними мікроорганізмами та наближенню мікробного пейзажу цього біотопу до стану еубіозу.

 

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. У хворих на ГП бажано вивчати мікрофлору ротової порожнини і оцінювати неспецифічні фактори місцевого імунітету за вмістом SIgA і лізоциму у ротовій рідині.

2. У хворих на ГП показники вмісту в ротовій рідині IL1β>21 пг/мл, TNFα >54 пг/мл і лізоциму <7 мг/мл є критеріями ранньої діагностики захворювання.

3. У хворих на ГП збільшення контамінацій ПК >52% свідчить про тяжкий перебіг захворювання, а прогностично несприятливим вважається його рівень >85%. До негативних ознак патологічного процесу в пародонті слід відносити виділення з ротової порожнини мораксел, стрептококів і мегасфер.

4. У хворих на ГП показники вмісту в ротовій рідині IL4<3 пг/мл, PgF>7 нг/мл і NO2>7 мкмоль/л указують на тяжкий перебіг захворювання, і відповідно параметри >10 пг/мл, <5 нг/мл і <5 мкмоль/л є прогностично позитивними.

5. У комплексному лікуванні всіх хворих на ГП показано застосування антицитокінових препаратів (пентоксифілін або трентал 600 мг/добу, дипіридамол або курантил 150-225 мг/добу), причому за тяжкого перебігу захворювання системна антибактеріальна терапія має поєднуватися з використанням поліферментних сумішей (флогензим 6 ін/добу, вобензим 12 ін/добу), що призначаються після консультації з лікарем-терапевтом.

6. У хворих на ГП при з`явленні у ротовій порожнині коринебактерій і пропіонибактерій, а також при показниках вмісту у ротовій рідині PgE2 >3 нг/мл і PgF>6 нг/мл необхідне призначення селективних інгібіторів ЦОГ-2 (мелоксикам або моваліс 15 мг/добу, целекоксиб або целебрекс 200 мг/добу, німесулід або німесіл 100-200 мг/добу), при NO2 >6 мкмоль/л – саліцилатів (ацетилсаліцилова кислота 325 мг/добу), при cGMP <4 пмоль/л – ІАПФ (периндоприл або престаріум 4-8 мг/добу, лізиноприл або диротон 5-10 мг/добу), при вмісті лізоциму в ротовій рідині <3 мг/мл і хворим з вегетуванням у ротовій порожнині мораксел – амізона (початкова доза 750 мг/добу), у випадках тяжкого перебігу захворювання з вегетуванням нейсерій, стрептококів і псевдомонад – циклоферону (20 внутрішньом'язових ін'єкцій по 2 мл 12,5% розчину через день), що призначаються після консультації з відповідними спеціалістами.

7. Наявність в асоціаціях анаеробів бактероїдів у ротовій порожнині слід відносити до прогнознегативних відносно подальшої ефективності лікування хворих на ГП. Прогностично сприятливі критерії для подальшого лікування наступні: рівні в РР IL1β<340 пг/мл, IL10>19 пг/мл, TNFα<299 пг/мл, PgE2<2,3 нг/мл, NO2<6 мкмоль/л, cGMP>6 пмоль/мл, сечовини <50 мкмоль/л.

8. Для досягнення оптимального лікувального ефекту й тривалої стабілізації необхідно при проведенні місцевого лікування пародонтиту використовувати гідрогелевий розчин кремнійорганічного сорбенту Аеросил з наступним нанесенням фітокомпозиції на ясна для посилення терапевтичного ефекту.

9. До складу комплексної терапії хворих на ГП II ступеня слід обов'язково включати корегуюче лікування – клаптеві операції з методом направленої тканинної регенерації. Післяопераційний рентгенологічний контроль стану альвеолярної кістки необхідно проводити кожні півроку.

10. Після проведення основного курсу лікування ГП пропонується проводити контрольні діагностичні огляди й професійну гігієну ротової порожнини в хворих не рідше, як двічі на рік.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ:

1. Чайковская И. В. Взаимодействие между бактериями и их значение в возникновении болезней пародонта / И. В. Чайковская // Архив клинической и экспериментальной медицины. – 2003. – Т. 12, № 2 – С. 239–242.

2. Чайковська І. В. Лікування хронічного генералізованого пародонтиту тяжкого ступеня, стійкого до традиційних методів лікування (Випадок із практики) / І. В. Чайковська // Питання експериментальної та клінічної медицини: зб. статей. – Донецьк, 2004. – Вип.8, Т. 1. – С. 207–211.

3. Чайковська І. В. Основні етапи комплексного лікування хронічного генералізованого пародонтиту / І. В. Чайковська, О.В. Комаревська // Архив клинической и экспериментальной медицины. – 2005. – Т. 14, № 2. – С. 237–240. Участь автора полягає у проведенні клінічних досліджень та лікуванні хворих.

4. Прилуцкий А. С. Методика підготовки проб слини для визначення фактора некроза пухлини-α та інтерлейкіну-8 / А. С. Прилуцкий, І. В. Чайковська, Е. А. Майлян // Імунологія та алергологія. – 2005. – № 3. – С. 48–51. Участь автора в розробці методики та правил забору і транспортування ротової рідини.

5. Чайковская И. В. Изменение уровня цитокинов при генерализованном

пародонтите / И. В. Чайковская // Український стоматологічний альманах. – 2005. – № 1. – С. 14–19.

6. Чайковська І. В. Роль мікроорганізмів у виникненні й розвитку хвороб пародонта / І. В. Чайковська // Український стоматологічний альманах – 2005. – № 5. – С. 14–17. 

7. Чайковская И. В. Характеристика микрофлоры различных биотопов полости рта у стоматологически здоровых пациентов / [И. В. Чайковская, Мишина Е.Ю., Гриценко Л.З., Мишин В.В.] // Питання експериментальної та клінічної медицини: зб.статей. – Донецьк, 2005. – Вип. 9, Т. 2. – С. 138–149.

8. Чайковская И. В. Оценка эффективности ципрофлоксацина (сифлокса) при лечении хронического генерализованного пародонтита в стадии обострения у пациентов, резистентных к пародонтологической терапии / И. В. Чайковская // Современная стоматология. – 2005. – № 1. – С. 72–74.

9. Прилуцкий А. С. Метод дослідження, вміст ФНП-α та IL-8 у слині пацієнтів, резистентних до пародонтальної патології / А. С. Прилуцкий, І. В. Чайковська, Е. А. Майлян // Лабораторна діагностика – 2006. – № 2 (36). – С. 37–40. Участь автора в розробці методики, проведенні лабораторних досліджень, аналізі результатів, написанні статті.

10. Чайковская И. В. Характер микробного пейзажа в полости рта здоровых людей / И. В. Чайковская // Питання експериментальної та клінічної медицини: зб. статей. – Донецьк, 2006. – Вип. 10, Т. 2. – С. 217–223.

11. Микрофлора человека, микрофлора полости рта / [Мишин В. В., Гриценко Л. З., Чайковская И. В., Пшеничная О. А., Баркалов А. П.] // Архив клинической и экспериментальной медицины. – 2006.  – Т. 15, № 1.– С. 115–118. Участь автора в проведенні мікробіологіних досліджень, аналізі результатів, написанні статті.

12. Чайковская И. В. Сравнительная оценка микробного пейзажа полости рта у пациентов с патологией тканей пародонта / И. В. Чайковская // Питання експериментальної та клінічної медицини: зб. статей. – Донецьк,  2007. – Вип. 11, т. 1. – С. 230–238.

13. Чайковська І. В. Зміни цитокінової сітки ротової рідини у пацієнтів із хронічним генералізованим пародонтитом / І. В. Чайковська // Університетська клініка. – 2007. – Т. 3, № 2. – С. 65–70.

14. Чайковська І. В. Стан цитокінової мережі в ротовій рідині здорових людей і її взаємодія з мікроорганізмами, вегетуючими в ротовій порожнині / І. В. Чайковська // Питання експериментальної та клінічної медицині: зб. статей. – Донецьк, 2007. – Вип. 11, Т. 2. – С. 208–212.

15. Чайковская И.В. Состояние метаболизма оксид азота в полости рта здоровых людей / И. В. Чайковская // Питання експериментальної та клінічної медицини: зб. статей. – Донецьк, 2008. – Вип. 12, Т. 2. – С. 296–302.

16. Чайковская И. В. Роль эйкозаноидов в патогенезе хронического генерализованного пародонтита / И. В. Чайковская // Архив клинической и экспериментальной медицины. – 2008. – Т. 17, № 1.– С. 106-109.

17. Чайковская И. В Состояние синтеза эйкозаноидов в полости рта здоровых людей / И. В. Чайковская // Питання експериментальної та клінічної медицини: зб. статей. – Донецьк, 2008. – Вип. 12, Т. 1. – С. 283– 289.

18. Чайковська І. В. Роль порушень метаболізму оксид азоту в патогенезі хронічного генералізованого пародонтиту // Архів клінічної та експериментальної медицини. – 2008. – Т. 17, № 2. – С. 226–228.

19. Використання остеокондуктивного матеріалу Easy-graft у комплексному лікуванні генералізованого пародонтиту / [Чайковська І. В., Павленко О. В., Лялька В. М. , Комаревська О. В.] // Університетська клініка. – 2008. – Т. 4, № 2. – С. 104–106. Участь автора в проведенні хірургічних втручань на етапі комплексного лікування, аналізі результатів, написанні статті.

20. Павленко А. В. Особенности процессов репаративной регенерации в альвеолярных отростках нижней челюсти при пластике дефектов различными материалами / А. В. Павленко, И. В. Чайковская, В. И. Лузин // Український морфологічний альманах. – 2009. – Т. 7, № 3. – С. 93–97. Участь автора в проведенні експериментальних досліджень, аналізі результатів, написанні статті.

21. Чайковская И. В. Применение цитокиндепрессивных препаратов в комплексном лечении хронического течения генерализованого пародонтита / И. В. Чайковская // Вісник стоматології. – 2009. – № 4. – С.65–68.

22. Чайковская И. В. Эффективность проведения этиопатогенетического лечения больных с хроническим течением генерализованного пародонтита III степени / И. В. Чайковская // Український стоматологічний альманах. – 2009. – № 6. – С. 31–37.

23. Чайковская И. В. Связь дизрегуляторных показателей с клиническими тестами, используемыми при диагностировании хронического генерализованного пародонтита / И. В. Чайковская // Архив клинической и экспериментальной медицины. – 2009. – Т. 18, № 1. – С.87–89.

24. Чайковская И. В. Эффективность использования азитромицина в комплексном лечении хронического генерализованного пародонтита / И. В. Чайковская, Е. В. Комаревская, О.А. Семёнова // Український медичний альманах. – 2010. – Т. 13, № 2. – С. 72–74. Участь автора в проведенні комплексного лікування, аналізі та узагальненні результатів, написанні статті.

25. Эффективность медикаментозной терапии у пациентов с осложнённым пародонтологическим статусом, нуждающихся в ортопедическом лечении / Е. В. Комаревская, Н. В. Мозговая, И. В. Чайковская, Т. И. Осокина // Український стоматологічний альманах. – 2010. – № 1. – С. 24–26. Участь автора в проведенні комплексного лікування, аналізі та узагальненні  результатів, написанні статті.

26. Патент № 12777, Україна, МПК(2006) В 22D7/10(2006/01). Спосіб діагностики запальних процесів у порожнині рота / Чайковська І.В., Прилуцкий А.С., Майлян Э.А.. – № 200511790; Заявл. 07.04.05; Опубл. 15.02. 06, Бюл. № 2. Участь автора в розробці методики, проведенні досліджень, оформленні документації на винахід.

27. Патент № 9409, Україна, МПК(2005) А 61В10/00. Пристрій для забору матеріалу на мікробіологічне дослідження з пародонтальних кишень / Чайковська І.В., Гриценко Л.З., Мішин В.В. –№ 200503228; Заявл. 07.04. 05; Опубл. 15.02.06. – Бюл. № 2. Участь автора в розробці методики, проведенні досліджень, оформленні документації на винахід.

28. Патент № 10103, Україна, МПК(2005) А 61К35/78. Засіб для лікування пародонтальних карманів / Чайковська І.В., Комаревська О.В. – № 20041210209; Заявл. 13.12.2004; Опубл. 15.11.2005, Бюл. № 11. Участь автора в розробці методики, проведенні досліджень, оформленні документації на винахід.

АНОТАЦІЯ

Чайковська І.В. Порушення систем гомеостазу та шляхи його корекції на етапах комплексного лікування хворих на генералізований пародонтит. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук за спеціальністю 14.01.22 – стоматологія. Державна установа «Інститут стоматології АМН України», Одеса, 2010.

Визначено видовий склад мікрофлори пародонтальних кишень у хворих на генералізований пародонтит. Показано, що виділені з ПК псевдомонади, стрептококи, сарцини та еубактерії беруть участь в підтриманні запального процесу у тканинах пародонта. З підвищенням ступеня розвитку ГП збільшується частота висівання асоціацій аеробів та анаеробів з ПК (р0,001).

Встановлено взаємозв`язок складу мікрофлори ротової порожнини з факторами неспецифічної резистентності організму (вміст SIgA та лізоциму).

Визначені рівні продуктів метаболізму арахідонової кислоти, системи NO в ротовій рідині в залежності від змін мікробного пейзажу ротової порожнини та показана їх роль у патогенезі захворювання. Доведено, що ступінь розвитку ГП визначається посиленою продукцією прозапальних ейкозаноїдів (PgE2 і PgF), цитокинів (IL1, IL2, IL6, IL18, IL13, TNFα), пригніченням синтезу імунорегуляторних цитокинів (IL4, IL10) та збільшенням однієї із фаз системи оксида азоту – iNOS0,001).

Вивчено в експеріменті та доведено у клініці вплив остеопластичних матеріалів Easy-Graft і Bio-Oss з біорезорбуючою мембраною Bio-Gide на процеси репаративної регенерації кісткових дефектів щелепи. Встановлено, що використання 100% синтетичного матеріалу Easy-Graft сприяє посиленню остеогенних репаративних процесів, формуванню тканинного регенерату та більш швидкому утворенню кісткової тканини.

Показана висока терапевтична ефективність запропонованого індивідуального комплексного лікування хворих на ГП за віддаленими результатами лікування. Виділені етіологічні та прогностичні фактори, що дозволяють прогнозувати хід подальших терапевтичних заходів.

Ключові слова: генералізований пародонтит, мікробні асоціації, цитокіни, ейкозаноїди, оксид азоту, лікування, остеопластичні матеріали.  

АННОТАЦИЯ

Чайковская И.В. Нарушение систем гомеостаза и пути его коррекции на этапах комплексного лечения больных генерализованным пародонтитом. – Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени доктора медицинских наук по специальности  14.01.22. – стоматология. Государственное учреждение «Институт стоматологии АМН Украины», Одесса, 2010.

В ходе выполнения работы всего обследовано 224 пациента, из них 30 практически здоровых лиц и 194 больных генерализованным пародонтитом (89 мужчин и 105 женщин), имеющих хронические заболевания внутренних органов. ГП I степени диагностирован у 61 пациента, ГП II степени – у 92 пациентов и ГП III степени – у 41 пациента. Использованы клинико-рентгенологические, микробиологические, радиоиммунные, иммунологические и биохимические методы исследования.

Определен видовой составы микрофлоры пародонтальных карманов у больных ГП. Установлено, что выделеные из ПК псевдомонады, стрептококки, сарцины и эубактерии участвуют в поддержании воспалительного процесса в тканях пародонта. С увеличением степени развития ГП возрастают показатели числа ассоциаций аэробов и анаэробов в ПК (р0,001).  

Установлена взаимосвязь микрофлоры полости рта с факторами неспецифической резистентности организма (по уровню SIgA и лизоцима в ротовой жидкости).

Определена концентрация в РЖ провоспалительных и иммунорегуляторных цитокинов. Установлена взаимосвязь их синтеза с составом микрофлоры и доказана их роль в патогенезе ГП.

Изучен уровень продуктов метаболизма арахидоновой кислоты, системы метаболизма NO и показана их роль в патогенезе заболевания с изменениями состава микробного пейзажа ротовой полости. Доказано, что степень развития ГП определяется усиленной продукцией провоспалительных эйкозаноидов (PgE2 и PgF) и цитокинов (IL1, IL2, IL6, IL18, IL13, TNFα), угнетением имуннорегуляторных цитокинов (IL4, IL10) и увеличением одной из фаз системы оксида азота – iNOS0,001).

Изучено в эксперименте и доказано в клинике влияние остеопластических материалов Easy-Graft и Bio-Oss с биорезорбируемой мембраной Bio-Gide на процессы репаративной регенерации костного дефекта челюсти. Установлено, что применение 100% синтетического материала Easy-Graft способствует усилению остеогенных репаративных процессов, формированию тканевого регенерата и большей скорости образования костной ткани (р0,001).

Разработана и обоснована концепция комплексного индивидуального патогенетического лечения генерализованного пародонтита, изучена эффективность предложенных методов терапии в ближайшие и отдаленные сроки наблюдения.

Выделены этиологические и прогностические факторы, позволяющие прогнозировать течение ГП и ход дальнейших терапевтических мероприятий.

Ключевые слова: генерализованный пародонтит, микробные ассоциации, цитокины, эйкозаноиды, оксид азота, лечение, остеопластические материалы.  

ANNOTATION

Chaikovskaya I.V. The disyrurbances of homeostasis system and the ways of its correction at the stages of the complex treatment of patients with generalized periodontitis. – A manuscript.

Dissertation for scientific degree of the Doctor of medicine by speciality 14.01.22 – dentistry. State Institution “Institute of Dentistry of the Academy of Medical Sciences of Ukraine”, Odessa, 2010.

Qualitative and specimen content of the mycroflora of the gum plague at the place of the attached part of the gym ahd saliva in patients with generalized periodontitis.

Pseudomonas, streptococci, sarcinae ahd eubacteria, issolated from periodontal pockets, paticipate in the support of the inflammatory process in the periodontal tissues. With the increase of the severity tegree the indexes of the amount of associabious of aerobions and anaerobians in saliva (р0,001) increases.

The  association of the microflora with the factors of unspecific body resistance was been established (SIgA and lisocim) the concentration of.

Proinflammatory and immunoregylated citokines in OFC was determined. The association of their synthesis with the content of the mycroflora has been estimated and theer role in the pathogenesis of generalized periodontitis.

The level of the products of arachidous acid and the systems of NO metabolism has been studied and their role has been showed in the pathogenesis of the disease with the changes of the contest of the microbial picture of the oral cavity.

It has been proved that the degree of generalized periodontitis severity is estimated by the increased production of proinflammatory eicosanoid (PgE2, PgF2a) and cytokines (IL1, IL2, IL6, IL18, IL13, TNFa) and inhibited immunoregulate cytokines (IL4, IL10) and increase of the of phases of iNOS (р0,001).

The influence of osteoplastic materials Easy-Graft and Bio-Oss with bioresoption membrane Bio-Gide on the processes of the reparative regeneration. Has been studied in the experiment and confirmed in the clinic. It was deen establisted that the usage of 100% synthetic material Easy-Graft contributes the improvement of the osteogenic reparative processes, the formation of the tissue regeneration and the rate of the bone tissue formation (р0,001).

The efficacy of individual etiopathogenetic treatment has been proved and individual results have been shoved.

The etiologic and prognostic factors vallovitng to prognose the cjurse of the follouing therapeutic measures have been detached.

Keywords: generalized periodontitis, microbe associations, cytokines, eicosanoids, nitrogen oxide, treatment, osteoplastic materials.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

63780. Здоровье 26 KB
  факторам относятся: условия труда жилищные условия условия питания культура образование состояние здоровья. Показатели определяющие здоровье населения: медико-демографические рождаемость смертность естественный прирост...
63781. Теоретические основы и организационные принципы здравоохранения 24 KB
  Система здравоохранения это совокупность взаимосвязанных мероприятий которые содействуют укреплению здоровья и проводятся на дому в учебных заведениях на рабочих местах в общинах в физическом...
63782. Три органа управления здравоохранением 26.5 KB
  Среди органов управления здравоохранением следует выделять центральные республиканские и местные краевые областные городские районные органы здравоохранения. К центральным органам относятся министерства здравоохранения которые несут ответственность за состояние и развитие медицинской помощи.
63783. Основы законодательства РФ по охране здоровья граждан 44.5 KB
  Основы законодательства РФ по охране здоровья граждан Охрана здоровья граждан это совокупность мер политического экономического правового социального культурного научного медицинского санитарно-гигиенического и противоэпидемического характера...
63784. Закон “О медицинском страховании граждан в Российской Федерации”. Добровольное медицинское страхование 40.5 KB
  Для реализации закона разработаны и утверждены положения о медицинских страховых организациях о порядке выдачи лицензий на право заниматься медицинским страхованием базовая программа обязательного медицинского страхования...
63785. Лицензирование и аккредитация медицинских учреждений 24.5 KB
  Учреждения ЛПУ У ЛПУ появились дополнительные источники финансирования: бюджетные средства средства органов управления здравоохранения если участвуют в целевых и комплексных программах; средства страховых компаний ОМС и ДМС...
63786. Статистический метод 22 KB
  Медицинская статистика подразделяется на два раздела: статистика здоровья населения и статистика здравоохранения. Медицинская статистика используя математические законы позволяет выявлять закономерности в изучаемых явлениях подтверждать...
63787. Статистическое исследование и его этапы 23.5 KB
  Составление плана и программы исследования: формулирование цели и задач исследования в соответствии с рабочей гипотезой; определение и подбор статистической совокупности; определение единицы наблюдения; выбор вида статистического исследования...
63788. Статистическая совокупность, ее свойства 21 KB
  Статистическая совокупность группа относительно однородных элементов единиц наблюдения в конкретных условиях времени и пространства. В зависимости от охвата единиц наблюдения в связи с целью исследования статистическая совокупность может быть генеральной и выборочной.