64388

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАВ ЮРИДИЧНОЇ ОСОБИ В АДМІНІСТРАТИВНИХ ПРОВАДЖЕННЯХ

Автореферат

Государство и право, юриспруденция и процессуальное право

Забезпечення прав юридичної особи в адміністративних провадженнях є однією з найгостріших проблем сучасної української правової науки та практики. Саме права і свободи особи та їхні гарантії визначають зміст і спрямованість державної діяльності...

Украинкский

2014-07-05

142.5 KB

0 чел.

КЛАСИЧНИЙ ПРИВАТНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ДОРОХІНА Юлія Анатоліївна

УДК 342.922

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАВ ЮРИДИЧНОЇ ОСОБИ
В АДМІНІСТРАТИВНИХ ПРОВАДЖЕННЯХ

12.00.07 – адміністративне право і процес;
фінансове право; інформаційне право

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Запоріжжя – 2010


Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Класичному приватному університеті, (м. Запоріжжя).

Науковий керівник –

доктор юридичних наук, професор

Лукашевич Віталій Григорович,

Класичний приватний університет,

перший проректор,

Заслужений юрист України.

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, професор

Коломоєць Тетяна Олександрівна,

Запорізький національний університет,

декан юридичного факультету,

Заслужений юрист України;

кандидат юридичних наук, доцент

Кувакін Сергій В’ячеславович,

Академія митної служби,

доцент кафедри адміністративного

та митного права.

Захист відбудеться “18” січня 2011 р. о 1000 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 17.127.07 у Класичному приватному університеті за адресою: 69002, м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 70-б, ауд. 124.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Класичного приватного університету за адресою: 69002, м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 70-б, ауд. 114.

Автореферат розіслано “ 17 ” грудня 2010 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради      Н.О. Армаш


ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Забезпечення прав юридичної особи в адміністративних провадженнях є однією з найгостріших проблем сучасної української правової науки та практики. До найважливіших функцій держави Конституцією України (статті 55, 56, 59) віднесено забезпечення прав і свобод, правовий та економічний захист юридичних осіб. Саме права і свободи особи та їхні гарантії визначають зміст і спрямованість державної діяльності, а їхнє закріплення та забезпечення є головним обов’язком держави.

Сучасні умови й принципи адміністративної діяльності та її правового регулювання потребують наукового переосмислення. Особливо це стосується забезпечення прав юридичної особи в адміністративних провадженнях.

Зокрема, результати узагальнення судової практики Вищим адміністративним судом України вказує, що надходження позовних заяв, апеляційних і касаційних скарг, заяв про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами від фізичних і юридичних осіб збільшилося в 2009 р. майже у два з половиною рази порівняно з 2008 р., а кількість касаційних скарг, що знаходилися у ВАСУ впродовж 2009 р., порівняно з 2008 р. зросла на 75%. Середньомісячне навантаження постановлених судових рішень на одного суддю ВАСУ збільшилось майже вдвічі – з 37 до 63 судових рішень щомісячно. У такій ситуації необхідно вжити нормативних, організаційних і методичних заходів щодо поліпшення якості здійснення адміністративного судочинства на всіх рівнях.

Ця проблематика загострюється підготовкою проектів Кодексу України про адміністративні проступки, Адміністративно-процедурного кодексу, а спеціальні комплексні монографічні дослідження, присвячені проблематиці юридичної особи, відсутні.

Значну увагу теорії юридичної особи як суб’єкта господарювання приділяли науковці-цивілісти та представники науки господарського права. Цивілістичний зміст ознак юридичної особи досліджували С. Асканазій, В. Бородін, С. Братусь, О. Венедиктов, В. Вітрянський, Д. Генкін, В. Грібанов, О. Іоффе, І. Єлісєєв, О. Красавчиков, М. Кулагін, М. Масленикова, В. Мусін, Є. Суханов, Ю. Толстой, Є. Хохлов, В. Цирульников, Б. Черепахін, Г. Шершеневич, В. Юсупов та ін.

Натомість учені-адміністративісти лише останнім часом почали висвітлювати окремі аспекти участі юридичної особи в адміністративно-правових, у тому числі адміністративно-процесуальних, відносинах та адміністративних провадженнях.

Підґрунтям для дослідження стали наукові праці В. Авер’янова, С. Алексєєва, О. Андрійка, В. Андрейцева, Н. Армаш, Д. Бахраха, В. Бевзенка, К. Бєльського, Ю. Битяка, Б. Габрічидзе, І. Галагана, І. Голосніченка, С. Гончарука, В. Горшеньова, Є. Додіна, О. Зими, Р. Калюжного, Д. Керімова, С. Кивалова, Ю. Козлова, А. Колодія, Т. Коломоєць, В. Колпакова, А. Комзюка, В. Копейчикова, А. Коренєва, Б. Кормича, М. Костіва, О. Кузьменко, С. Кувакіна, Є. Курінного, В. Курила, Д. Лук’янця, О. Луньова, А. Монаєнка, В. Навроцького, Н. Онищенко, В. Опришка, О. Остапенка, С. Пєткова, А. Пухтецької, П. Рабіновича, Б. Россинського, Л. Савченко, Н. Саліщевої, М. Синявської, Ю. Старілова, С. Студенікіна, Ю. Тихомирова, М. Тищенка, Ю. Хаманевої, В. Шамрая, В. Шкарупи, А. Школика та ін.

Однак комплексного дослідження особливостей забезпечення прав юридичної особи в адміністративних провадженнях, за умов перебудови адміністративного законодавства України, не проводилося. Аналіз літературних джерел переконує, що теоретичне й прикладне вирішення сучасних проблем захисту прав юридичних осіб в адміністративних провадженнях залежить від переосмислення висновків науки минулого. Ідея спадковості визначила логіку дослідження: від минулого – до сьогодення.

Сьогодні законодавча регламентація забезпечення прав юридичної особи під час адміністративного провадження значно відстає від сучасних потреб практики та розвитку правової теорії. Тому ціла низка питань потребує подальшого теоретичного переосмислення й уточнення. До центральних проблем інституту юридичної особи можна віднести поглиблене дослідження його теорії на нових методологічних засадах, перегляд призначення адміністративного процесу, відхід від традиційних доктринальних радянських положень, зміну структури адміністративного процесу, активним учасником якого є юридична особа, а відтак, удосконалення практики застосування шляхом розроблення дієвих механізмів забезпечення прав юридичної особи в адміністративних провадженнях.

Усе зазначене зумовлює актуальність проведеного дослідження, присвяченого забезпеченню прав юридичних осіб в адміністративних провадженнях як складових адміністративного процесу.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до п. 2 розд. 2 Концепції адміністративної реформи в Україні, затвердженої Указом Президента України “Про заходи щодо впровадження Концепції адміністративної реформи в Україні” від 22 липня 1998 р. № 810/98; п. 5 розд. 2 та п. 10 розд. 3 Концепції реформи адміністративного права України, складеної робочою групою Кабінету Міністрів України з підготовки Концепції реформи адміністративного права; в рамках науково-дослідної роботі кафедри конституційного та адміністративного права Інституту права імені Володимира Сташиса Класичного приватного університету “Актуальні проблеми адміністративно-правового регулювання діяльності публічної влади” (державний реєстраційний номер 0108U008955). Тема дисертації затверджена вченою радою Класичного приватного університету (протокол № 1 від 28 вересня 2005 р.).

Мета й завдання дослідження. Мета дослідження – на підставі чинного адміністративного законодавства, аналізу перспективного законодавства, вивчення теорії адміністративного процесу та сучасних наукових досліджень визначити правовий механізм забезпечення прав юридичної особи в адміністративних провадженнях, виявити проблеми останніх і запропонувати шляхи їх вирішення.

Відповідно до зазначеної мети поставлено такі завдання:

– проаналізувати існуючі доктринальні погляди на юридичну особу як суб’єкта права, її ознаки, класифікацію й визначити основні тенденції дослідження її в публічно-правовому блоці правових наук;

– дослідити ґенезу поняття юридичної особи в адміністративно-правовій науці;

– визначити основні напрями подальшого формування та особливості розвитку адміністративно-правового інституту юридичної особи в України в умовах євроінтеграції;

– проаналізувати основні види проваджень за участю юридичної особи й запропонувати їхнє авторське визначення;

– окреслити підстави участі юридичної особи в адміністративних провадженнях;

– розкрити принципи адміністративних проваджень за участю юридичних осіб;

– з’ясувати процесуальний механізм забезпечення прав юридичної особи в адміністративних провадженнях;

– окреслити основні напрями вдосконалення вітчизняного законодавства щодо забезпечення прав юридичної особи в адміністративних провадженнях.

Об’єкт дослідження – суспільні відносини, які формуються між суб’єктами адміністративного процесу з питань забезпечення їх прав та інтересів в адміністративних провадженнях.

Предмет дослідження – забезпечення прав юридичної особи в адміністративних провадженнях.

Методи дослідження. З урахуванням вітчизняної теоретико-методологічної спадщини методологічну основу дослідження становлять діалектико-матеріалістичний підхід та сучасні теорії наукового пізнання соціальних і правових явищ, передусім принципи: об’єктивності та всебічного розгляду, суперечності, сходження від абстрактного до конкретного, єдності логічного й історичного; діалектичні закони: взаємопереходу кількісних і якісних змін, єдності й боротьби протилежностей, що охоплюють комплекс загальнонаукових і спеціальних методів. Так, історико-правовий метод застосовано під час розгляду проблеми становлення та розвитку прав і обов’язків юридичної особи в адміністративних провадженнях в Україні (підрозділи 1.1, 1.2); логіко-семантичний метод та метод сходження від абстрактного до конкретного – під час аналізу понятійного апарату, його поглиблення, визначення сутності й особливостей розвитку адміністративно-правового інституту юридичної особи (підрозділ 1.3); структурно-функціональний метод аналізу організаційно-правових засад забезпечення участі юридичної особи в адміністративних провадженнях – з метою виявлення основних підстав участі юридичної особи в адміністративних провадженнях, визначення основних видів проваджень за участю юридичної особи (підрозділи 2.1, 2.2); системно-структурний та формально-логічний методи – для дослідження та визначення основних сучасних проблем забезпечення прав юридичної особи в адміністративному провадженні (підрозділи 3.1, 3.2); компаративно-правовий метод – для визначення особливостей правового механізму діяльності та захисту юридичної особи в адміністративних провадженнях, ступеня впровадження міжнародних (європейських) стандартів у її діяльність (підрозділ 3.3); метод правового аналізу (догматичний) – під час аналізу змісту правових норм, які регламентують підстави участі юридичної особи в адміністративних провадженнях, опрацювання пропозиції щодо внесення змін і доповнень до КУпАП.

Нормативною основою дослідження є Конституція України, закони України, нормативні акти Президента України та Кабінету Міністрів України тощо.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є одним із перших у вітчизняній адміністративно-правовій науці комплексних досліджень, присвячених проблемам забезпечення прав юридичної особи в адміністративних провадженнях.

У результаті проведеного дослідження сформульовано ряд нових наукових положень та висновків, зокрема:

уперше:

– проаналізовано дослідження феномену юридичної особи у вітчизняній адміністративно-правовій науці за періодами: 1) радянський (до кінця 90-х рр. ХХ ст.) із відсутністю легального використання терміна та визначення “юридична особа”, зосередженням уваги лише на можливих різновидах колективних суб’єктів – державних органів і недержавних суб’єктів; 2) новітній (з початку ХХІ ст. і до цього часу) – з активним запровадженням визнання юридичної особи як самостійного суб’єкта адміністративного права, використанням терміна “юридична особа” в наукових і нормативних джерелах, оновленим поглядом на різновиди юридичної особи в адміністративно-правових відносинах. Проведений аналіз дав змогу спрогнозувати розвиток інституту юридичної особи в умовах проведення адміністративної реформи;

– обґрунтовано пропозиції щодо основних напрямів удосконалення механізму забезпечення прав юридичної особи в окремих адміністративних провадженнях на основі запропонованої класифікації принципів адміністративного судочинства за участю юридичних осіб з використанням таких критеріїв: 1) за сферою поширення: загальноправові, галузеві, міжгалузеві; 2) за способом нормативного закріплення: у Конституції України або в законодавчих актах і ті, що реалізуються в судовій практиці та виводяться з положень законодавства про адміністративне судочинство; 3) за об’єктом впливу: ті, що визначають процесуально-правову діяльність адміністративного суду, та ті, що визначають процесуальну діяльність осіб, які беруть участь у справі (сторін, третіх осіб, представників сторін і третіх осіб); 4) за предметом правового регулювання: організації правосуддя (судоустрою й судочинства), а також функціональні (принципи процесуальної діяльності судочинства); які визначають зміст процесуальної діяльності (офіційне з’ясування всіх обставин справи, диспозитивність, змагальність тощо); які визначають процесуальну форму виконання процесуальних дій (гласність, відкритість);

удосконалено:

– доктринальні положення стосовно підстав виникнення адміністративних проваджень за участю юридичних осіб та сформульовано висновок, що підставою для виникнення адміністративних проваджень за участю юридичних осіб є не лише протиправні діяння, а й позитивні юридичні факти. При цьому в більшості своїй неправомірні дії юридичних осіб – підстави для виникнення адміністративних юрисдикційних правопорушень, правомірні дії юридичних осіб є підставою для виникнення неюрисдикційних адміністративних проваджень;

– шляхи впровадження системи принципів європейського адміністративного простору та європейських принципів діяльності публічної адміністрації у практику діяльності органів державної влади з метою захисту прав юридичних осіб в адміністративних провадженнях, серед яких: зв’язаність адміністрації законом, пропорційність, захист законних очікувань, недискримінації, бути вислуханим у процесі прийняття рішення в адміністративній справі, відшкодування заподіяної шкоди, рівного доступу до адміністративних судів, відповідальності публічної адміністрації, а також стандарти, що застосовуються до участі юридичних осіб, стандарти щодо виконання рішень, стандарти, щодо забезпечення прозорості та контролю;

дістало подальшого розвитку:

– доктринальне визначення поняття “юридична особа” як суб’єкта права, а саме: юридична особа є самостійним суб’єктом права з притаманними загальними (істотними й індивідуалізуючими) ознаками та специфічними, зумовленими сферою їхньої участі, якою може бути і сфера адміністративно-правового регулювання;

– пропозиції остаточного закріплення на нормативному рівні адміністративної деліктоздатності юридичної особи, адміністративної процедурної та процесуальної правосуб’єктності юридичної особи в нових кодифікованих актах (Адміністративно-процедурному кодексі України та Кодексі України про адміністративні проступки);

– доктринальні положення щодо визнання юридичних осіб учасниками юрисдикційних (насамперед, провадження у справах про адміністративні правопорушення, виконавче провадження), неюрисдикційних (контрольне, наглядове, реєстраційне, дозвільне, атестаційне, нормотворче та ін.) проваджень, внутрішньоадміністративних та зовнішніх (за учасниками та спрямованого змісту), втручальних та заявних адміністративних проваджень.

Практичне значення одержаних результатів:

– у науково-дослідній сфері –для подальшого опрацювання проблеми забезпечення прав юридичної особи в адміністративних провадженнях;

– у правотворчій діяльності – для розробки та вдосконалення Кодексу про адміністративні правопорушення України й відомчих нормативних актів;

– у правовиховній діяльності – для підвищення рівня правової культури населення та професійного рівня захисників;

– у правозастосовній діяльності – для вдосконалення судової практики та поліпшення ефективності забезпечення прав юридичної особи в адміністративних провадженнях;

– у навчальному процесі – під час проведення занять з дисциплін “Адміністративне право”, “Адміністративний процес” (акт впровадження від 10.03.2010 р., акт впровадження від 15.03.2010 р.).

Особистий внесок здобувача. Усі наукові результати, що представлені в науковій роботі, отримано автором самостійно. З публікації, підготовленої у співавторстві, використано лише результати, отримані автором особисто.

Апробація результатів дослідження. Результати дисертаційного дослідження доповідалися на міжнародних і всеукраїнських науково-практичних конференціях: “Свобода особистості: філософсько-правове розуміння та механізм забезпечення” (м. Запоріжжя, 2008 р.); “Актуальні проблеми розкриття та розслідування злочинів у сучасних умовах” (м. Запоріжжя, 2008 р.); “Дні науки – 2008” (м. Запоріжжя, 2008 р.); “Сучасні проблеми адміністративної реформи в Україні” (м. Запоріжжя, 2009 р.); “Сучасні тенденції розвитку економічної науки та бізнесу в умовах глобалізації” (м. Херсон, 2009 р.).

Публікації. Основні положення, висновки та пропозиції дисертаційного дослідження викладено в дев’яти публікаціях, з яких п’ять – статті у фахових виданнях, чотири – тези доповідей на конференціях.

Структура й обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, які поділяються на дев’ять підрозділів, висновків, додатків, списку використаних джерел. Загальний обсяг дослідження – 231 сторінка, з яких основний текст – 202, список використаних джерел (246 найменувань), додатки – 6 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації; визначено об’єкт, предмет, мету, завдання й методи дослідження; розкрито наукову новизну, практичне значення отриманих результатів; подано дані щодо їхньої апробації; вказано дані про публікації, структуру та обсяг дисертації.

Розділ перший“Загальнотеоретичні та історико-правові положення про юридичну особу як суб’єкта адміністративного права” – складається з трьох підрозділів, у яких розглянуто витоки формування вихідних понять і положень, на підставі яких визначено зміст правової природи юридичної особи, її статусу; генезу дослідження феномену юридичної особи в адміністративно-правовій науці та особливості її розвитку в умовах євроінтеграції.

У підрозділі 1.1. “Юридична особа як суб’єкт права: доктринальний аспект” розкрито зміст поняття юридичної особи, особливості історичного розвитку цього інституту та його закріплення в чинному законодавстві України. Наголошено на тому, що поява інституту юридичної особи в загальному вигляді зумовлена тими самими причинами, що й виникнення та еволюція права, тобто ускладненням соціальної організації суспільства, розвитком виробничих відносин і, як наслідок, суспільної свідомості. На певному етапі суспільного розвитку правове регулювання відносин за участю лише фізичних осіб як єдиних суб’єктів права виявилося недостатнім для його економічного зростання. Проаналізовано існуючі теорії, що пояснюють сутність юридичної особи, серед яких теорії: фікції, персоніфікованої мети, органічна теорія (або теорія соціальних організмів), що набула продовження в реалістичній теорії, теорія інтересу тощо. У роботі розглянуто різні визначення, а також семантичні та змістовні особливості терміна “юридична особа”, що використовується в сучасному зарубіжному законодавстві. Досліджено теоретичні здобутки вітчизняних учених щодо сутності юридичної особи, її відмінних ознак тощо. Розкрито поняття й ознаки юридичної особи. Зокрема, зміст поняття юридичної особи становить сукупність ознак умов діяльності колективного утворення, за наявності яких воно стає самостійним носієм прав і обов’язків – суб’єктом правовідносин. Усі ознаки юридичної особи поділено на дві великі групи.

Підрозділ 1.2. “Генеза дослідження феномену юридичної особи в адміністративно-правовій науці” присвячено аналізу особливостей формування адміністративно-правового інституту юридичної особи, визнанню юридичної особи суб’єктом адміністративного права, що є необхідною передумовою участі її в адміністративних правовідносинах. Обґрунтовано необхідність розмежування понять “суб’єкт адміністративного права” і “суб’єкт адміністративних правовідносин”, оскільки суб’єкт адміністративного права має потенційну здатність вступати в адміністративні правовідносини, а суб’єкт адміністративних правовідносин – це фактичний учасник правової діяльності у сфері адміністрування. Відтак, поняття “суб’єкт права” характеризує статику реалізації права, а поняття “суб’єкт правовідносин” – його динаміку.

Останнім часом в адміністративно-правовій науковій літературі зосереджується увага на юридичних особах переважно як суб’єктах адміністративно-деліктних відносин, відносин адміністративного судочинства, адміністративно-процедурних відносин. Усе частіше в наукових працях подається не просто перелік суб’єктів адміністративного права, а і їх розподіл на індивідуальні та колективні, до числа останніх і відносять юридичних осіб. Запропоновано певну періодизацію генези дослідження феномену юридичної особи у вітчизняній адміністративно-правовій науці, що складається з двох етапів: 1) радянського (до кінця 90-х рр. ХХ ст.) з відсутністю легального використання терміна та визначення “юридична особа”, зосередженням уваги лише на можливих різновидах суб’єктів – державних органів і недержавних суб’єктів; 2) новітнього (з початку ХХІ ст. і до цього часу) – з активним запровадженням визнання юридичної особи як самостійного суб’єкта адміністративного права, використанням терміна “юридична особа” в наукових і нормативних джерелах, оновленим поглядом на різновиди юридичної особи в адміністративно-правових відносинах, окремих різновидах останніх. Виявлено тенденції поділу наукових і нормотворчих питань, пов’язаних із проблемою юридичної особи.

У підрозділі 1.3. “Особливості формування адміністративно-правового інституту юридичної особи в Україні в умовах євроінтеграції” детально досліджено сучасні проблеми формування цього інституту, що пов’язані із загальною тенденцією інтегрувати вітчизняне законодавство відповідно до вимог світових (європейських) стандартів і цінностей. Перспективи розвитку адміністративно-правової реформи й формування адміністративно-правового інституту юридичної особи безпосередньо пов’язані з виконанням Україною відповідних європейських правових норм, принципів і критеріїв для входження в європейський адміністративний простір. Тому в роботі проаналізовано “копенгагенські критерії” та їхні найістотніші складові, а також існуючі проекти нормативно-правових актів, які у своїй сукупності мають складати систему заходів, процедур і механізмів реформування та здійснення публічного адміністрування, що повинні відповідати спільним стандартам європейського адміністративного простору.

Окремо досліджено основні принципи європейського адміністративного права, на основі яких формувався європейський адміністративний простір. Стратегічним напрямом реформування адміністративно-правової системи України початку третього тисячоліття є її входження до європейського правового простору в межах Ради Європи та Європейського Союзу. Адаптація законодавства України до законодавства ЄС – це поетапне прийняття та впровадження нормативно-правових актів України, розроблених з урахуванням законодавства ЄС. Подальше наукове дослідження феномену юридичної особи як суб’єкта адміністративного права та нормативне визначення засад їх участі, у тому числі у відносинах процесуального, процедурного змісту, повинні здійснюватися з урахуванням принципів європейського адміністративного простору, принципів європейського адміністративного права з метою забезпечення уніфікації нормативних засад участі юридичної особи як суб’єкта адміністративного права в Україні і європейських країнах, максимальної реалізації останніми своєї правосуб’єктності та захисту прав, свобод, законних інтересів.

Другий розділ“Організаційно-правові засади забезпечення участі юридичної особи в адміністративних провадженнях” – складається з двох підрозділів.

Підрозділ 2.1. “Поняття та види адміністративних проваджень за участю юридичної особи” присвячено аналізу видів проваджень за участю юридичних осіб, на підставі якого вносяться пропозиції щодо вдосконалення цього інституту в сучасній теорії адміністративного права. У роботі зазначено, що адміністративний процес – це правовідносини, що складаються під час реалізації норм матеріального адміністративного права, врегульована адміністративно-процесуальними нормами діяльність органів виконавчої влади, їх посадових осіб, інших уповноважених суб’єктів, спрямована на реалізацію матеріальних норм адміністративного, а також інших галузей права в ході здійснення проваджень щодо розгляду й вирішення індивідуально-конкретних справ. Адміністративний процес складається з адміністративних проваджень. Виокремлення проваджень у межах адміністративного процесу зумовлено рядом факторів, які були проаналізовані в роботі. У вітчизняній правовій науці відсутня єдність думок щодо видового розмаїття адміністративних проваджень. Використовуючи існуючі критерії для розподілу адміністративних проваджень та враховуючи специфіку адміністративно-процесуальної правосуб’єктності юридичної особи, доведено, що юридична особа є активним учасником адміністративних проваджень. Виявлено, що досить поширеними є адміністративні провадження за участю юридичних осіб. Відзначено певну спорідненість адміністративних проваджень за участю юридичних осіб з адміністративними процедурами (співвідношення динаміки та статики, процесу і його моделі); активну участь юридичних осіб в адміністративних процедурах, різновидах останніх. Дискусії щодо переліку проваджень в адміністративному процесі, принципів їхнього виділення, групування та об’єднання в кодифікованих актах тривають досі. Сформульовано висновок щодо можливої участі юридичної особи в різних видах адміністративних проваджень, зокрема: установчому, судовому, наглядовому, контрольному, дозвільному, реєстраційному, нормотворчому тощо. Запропоновано визначення адміністративних проваджень за участю юридичних осіб.

У підрозділі 2.2. “Підстави участі юридичної особи в адміністративних провадженнях” досліджено на існуючі колізії, коли одне й те саме правопорушення посягає відносини, захист яких здійснюється кількома галузями права, що ускладнює можливість правоохоронних органів кваліфікувати їх належним чином. Підставою виникнення, зміни або припинення адміністративних проваджень за участю юридичної особи є юридичний факт. Основною рисою юридичних фактів є їхня здатність викликати правові наслідки. Ці факти кваліфікують як юридичні, оскільки вони передбачені в адміністративно-правових нормах (прямо – у гіпотезі, опосередковано – в диспозиції). Підкреслено, що досі частиною чинного адміністративного законодавства є застарілі джерела (рудименти), які не здатні регулювати нові види суспільних відносин. Порівняно з іншими видами юридичної відповідальності нормативній моделі адміністративної відповідальності властива багатосуб’єктність, що має бути враховано під час її вдосконалення. Визначено, що адміністративні провадження за участю юридичних осіб можуть виникати на підставі позитивних юридичних фактів, а не лише протиправних діянь. При цьому в більшості своїй неправомірні дії юридичних осіб – підстави для виникнення адміністративних юрисдикційних правовідносин і відкриття, відповідно, юрисдикційних проваджень. Правомірні дії юридичних осіб є підставою для виникнення неюрисдикційних адміністративних проваджень, а саме: реєстраційного (подання документів для реєстрації), дозвільного (подання документів для отримання ліцензії), атестаційного (при проходженні атестації), контрольного, наглядового (у разі проведення різнорідних заходів від імені юридичної особи – державного органу, у випадку проведення відповідних дій щодо юридичних осіб), нормотворчого провадження (розробки та прийняття нормативного акта й у переважній більшості адміністративного (індивідуального) акта) тощо.

Обґрунтовано, що проблема адміністративної відповідальності юридичних осіб на сьогодні стала надзвичайно актуальною й потребує окремого дослідження.

Розділ третій“Процесуальний механізм забезпечення прав юридичної особи в адміністративних провадженнях” – складається із чотирьох підрозділів.

У підрозділі 3.1. “Принципи адміністративних проваджень за участю юридичних осіб” зазначено, що в адміністративному законодавстві діє система рівнозначних принципів, які перебувають у певних зв’язках. Досліджено принципи права за різноманітними критеріями; констатовано, що досить часто в науковій літературі зустрічається недотримання науковцями чітких критеріїв класифікації. Це виявляється, насамперед, у проведенні розподілу на підставі кількох критеріїв, або ж у спробі поєднати в одній класифікаційній системі принципи, виділені за різними критеріями. Проаналізовано принципи різних видів адміністративних проваджень за участю юридичних осіб. Дано схвальну оцінку запропонованим В.П. Тимощуком принципам адміністративного провадження з прийняттям адміністративних актів (провадження може бути за участю юридичної особи, щодо неї може прийматися адміністративний акт). Однак у проекті Адміністративно-процедурного кодексу України повний перелік цих принципів не знайшов свого закріплення. Недостатньо виваженою виглядає позиція законодавця щодо фіксації принципів адміністративно-деліктного провадження, які б забезпечували реалізацію та захист прав, свобод юридичних осіб, у проекті Кодексу України про адміністративні проступки. Аналіз положень останнього дає змогу зробити висновок, що вони зорієнтовані, перш за все, на фізичних осіб. Цю прогалину запропоновано усунути й зосередити увагу на юридичних особах як можливих суб’єктах адміністративних проступків. Зроблено висновок про необхідність їхнього нормативного закріплення й зосередження уваги на принципах європейського адміністративного простору та європейських принципах діяльності публічної адміністрації й урахуванні їх з акцентом на реалізацію та захист прав юридичних осіб.

У підрозділі 3.2. “Права юридичної особи в адміністративних провадженнях” зазначено, що змістом права на захист юридичної особи є конкретна матеріально-правова вимога. Така вимога передбачає встановлення матеріального права, порушення якого стало початковою або матеріально-правовою підставою порушення, а потім розгляду справи щодо захисту права юридичної особи. Вона може міститись у зверненнях (у позовній чи іншій формі) юридичної особи до відповідних державних органів (посадових осіб) про відновлення або підтвердження порушеного права. Правозастосовна діяльність органів держави щодо захисту суб’єктивних прав юридичної особи завжди та в усіх випадках пов’язана зі встановленням фактичних обставин, які зумовлюють необхідність цього захисту. Останнім часом спостерігається зростання уваги до такої категорії, як “суб’єктивне публічне право”. Інтерес до цього поняття викликаний тим, що суб’єктивне публічне право (певна можливість особи в публічно-правовій сфері, якій кореспондує обов’язок суб’єкта владних повноважень забезпечити цю можливість) є об’єктом захисту в адміністративному судочинстві. До суб’єктивних публічних прав можна віднести такі права, як право брати участь в управлінні державними справами, право на соціальний захист, право на мирні зібрання тощо.

Відзначено, що адміністративні суди повинні надавати захист не лише суб’єктивним публічним правам. Об’єкт захисту в порядку адміністративного судочинства не можна зводити до суб’єктивних публічних прав – такий підхід необґрунтовано звужує предмет адміністративної юрисдикції. Права, свободи та інтереси, які захищають адміністративні суди, можуть бути різноманітними. Характер суб’єктивного права, яке порушене, для адміністративної юрисдикції не має жодного значення – у Кодексі адміністративного судочинства не зазначено, що адміністративні суди захищають лише публічні права особи. Для адміністративного суду важливо, що права (незалежно від того, публічні вони чи цивільні) порушено суб’єктом владних повноважень у публічно-правових відносинах, тобто при здійсненні ним своїх повноважень.

У підрозділі 3.3. “Особливості забезпечення прав юридичної особи в адміністративному судочинстві” зазначено, що захист прав, свобод та інтересів юридичних осіб, які були порушені під час адміністративних проваджень засобами адміністративного судочинства, є багатоплановою (комплексною) проблемою, яку можна розробляти за різними напрямами: загальна характеристика прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин, які підлягають захисту; форми реалізації; способи захисту; процесуальні форми захисту; роль і місце в механізмі правового регулювання. Виокремлюється поняття “суб’єкт адміністративного судочинства”, аналізуються наукові погляди вчених-адміністративістів, зокрема, зазначається, що в монографічній роботі О. Бачуна суб’єктом адміністративного судочинства постає особа, яка породжує адміністративні процесуальні правовідносини з приводу відправлення правосуддя адміністративними судами й у межах яких вона виступає як потенційний чи реальний їх учасник. Відповідно до п. 6 ст. 3 КАС України, адміністративний позов – це звернення до адміністративного суду про захист прав, свобод та інтересів юридичних осіб у публічно-правових відносинах. Отже, адміністративним процесуальним засобом, яким забезпечується реалізація права на звернення до суду, з метою здійснення правосуддя у справах, що виникають у спорах з публічно-правових відносин, є адміністративний позов. Визнання адміністративного позову як засобу звернення до суду з вимогою про захист порушеного публічного права призводить до посилення змагальних начал в адміністративному судочинстві та підвищення правових гарантій для учасників адміністративного процесу. Воно передбачає можливість надання сторонам багатоманітних позовних засобів захисту права в межах чинного законодавства. Адміністративний позов у сучасному адміністративному судочинстві треба розглядати як матеріально-правову вимогу позивача до відповідача, звернену через суд стосовно захисту порушених прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин у визначеній законом процесуальній формі. Проаналізовано особливості захисту прав юридичних осіб у порядку адміністративного судочинства, виділено проблемні питання, у тому числі на підставі узагальнень судової практики; конкретизовано пропозиції щодо їх вирішення для максимального захисту прав юридичних осіб у судовому адміністративному провадженні.

Зроблено висновок щодо необхідності окремого дослідження теоретичних і практичних проблем процесуальної регламентації порядку звернення до адміністративного суду, відкриття справи та захисту прав юридичних осіб в адміністративних провадженнях.

У підрозділі 3.4. “Основні напрями вдосконалення законодавства щодо забезпечення прав юридичної особи в адміністративних провадженнях” на підставі аналізу проектів Кодексу про адміністративні проступки, Адміністративно-процедурного кодексу України, а також проектів інших нормативних актів виділено основні напрями вдосконалення законодавства щодо забезпечення прав юридичної особи в адміністративних провадженнях. При цьому розмежовано пропозиції щодо вдосконалення законодавства із забезпечення прав юридичної особи в адміністративно-юрисдикційних та адміністративно-неюрисдикційних провадженнях. Сформульовано пропозиції щодо вдосконалення доктринальних положень з відповідних питань, які б могли слугувати теоретичною базою для нормотворчого процесу у відповідній сфері, зокрема: нормативно визначити використання терміна “юридична особа” в законодавстві, адміністративних провадженнях за участю юридичних осіб, юрисдикційних та неюрисдикційних адміністративних провадженнях за участю юридичних осіб; нормативно закріпити перелік прав юридичних осіб в адміністративному процесі та різновидах адміністративних проваджень; у проекті Кодексу про адміністративні проступки в окремій главі надати перелік підстав адміністративної відповідальності юридичних осіб, механізм реалізації та захисту прав юридичних осіб в адміністративно-деліктних провадженнях; внести зміни до КАС України в частині визначення юридичної особи, розширення її прав на захист; у проекті Адміністративно-процедурного кодексу України законодавчо визнати юридичну особу як суб’єкта відповідних правовідносин, забезпечивши їй рівний обсяг прав з фізичними особами.


ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення й нове вирішення наукового завдання щодо розробки наукової концепції забезпечення прав юридичної особи в адміністративних провадженнях. Головними теоретичними та прикладними результатами проведеного дослідження є такі висновки.

1. Обґрунтовано, враховуючи певну тенденційність наукових досліджень феномену юридичної особи як суб’єкта адміністративного права, необхідність поглибленого наукового пошуку, відходу від традиційних “радянських” постулатів адміністративно-правової доктрини щодо розуміння колективних суб’єктів, з урахуванням сучасних досягнень теорії права, приватноправових галузевих наук щодо загальних ознак юридичної особи й поєднання їх з оновленим доктринальним поглядом на суб’єктів адміністративного права в контексті перегляду змісту та предмета самого адміністративного права, всіх його складових, у тому числі процедурних процесуальних відносин. Запропоновано зміст поняття юридичної особи розглядати як сукупність ознак, які становлять умови діяльності колективного утворення, за наявності яких воно стає самостійним носієм прав і обов’язків, тобто юридичною особою. Виокремлено дві групи таких ознак: до першої належать істотні ознаки, які мають характер вихідних засад; до другої – індивідуалізуючі ознаки, за допомогою яких ідентифікується організація.

2. Запропоновано виділяти два основних етапи розвитку інституту юридичної особи в адміністративно-правовій науці: 1) радянський (до кінця
90-х рр. ХХ ст.) – відмінною рисою якого була відсутність легального використання терміна й визначення юридичної особи, зосередження уваги лише на можливих різновидах суб’єктів – державних органів і недержавних суб’єктів; 2) новітній (з початку ХХІ ст. і до цього часу) – з активним запровадженням визнання юридичної особи як самостійного суб’єкта адміністративного права, використанням терміна “юридична особа” в наукових і нормативних джерелах, оновленим поглядом на різновиди юридичної особи в адміністративно-правових відносинах, окремих різновидах останніх.

3. Обґрунтовано, що процеси інтеграції адміністративно-правової системи України до європейського адміністративного простору мають охоплювати: систематизацію правових матеріалів європейської системи і європейського адміністративного права; порівняльно-правове дослідження європейського адміністративного права та вітчизняного адміністративного права; визначення видів уніфікації й гармонізації в трансформаційних процесах; визначення раціональних та оптимальних форм здійснення уніфікації та гармонізації найефективніших засобів їх реалізації; інтегральної єдності процесу адаптації адміністративно-правової системи України до європейського адміністративного простору із загальним нормотворчим процесом в Україні; створення відповідної системи термінів і понять; вивчення цих проблем у юридичних навчальних закладах. Одним з основних завдань адміністративної реформи в Україні має бути децентралізація публічного адміністрування, запровадження ефективної, відповідальної, прозорої, чесної, некорумпованої виконавчої влади з переорієнтацією її державного механізму з панування над суспільством до служби суспільству й громадянинові.

4. Здійснено розгорнутий аналіз юридичної особи як активного учасника адміністративних проваджень: юрисдикційних (насамперед, провадження у справах про адміністративні правопорушення, виконавче провадження), неюрисдикційних (контрольне, наглядове, реєстраційне, дозвільне, атестаційне, нормотворче та ін.) проваджень, внутрішньо адміністративних та зовнішніх (за учасниками та спрямованого змісту), втручальних і заявних адміністративних проваджень. Акцентовано увагу на певній спорідненості адміністративних проваджень за участю юридичних осіб з адміністративними процедурами (співвідношення як динаміки і статики, процесу і його моделі), встановлено активну участь юридичних осіб у різних адміністративних процедурах.

5. Визначено, що підставами для участі юридичних осіб в адміністративних провадженнях можуть бути як правомірні (позитивні), так і неправомірні (негативні) дії самих юридичних (приватних) осіб. У будь-якому разі від імені держави в адміністративних провадженнях буде брати участь юридична особа – суб’єкт публічної адміністрації або від її імені посадова особа. Юридичний факт зумовлює певний різновид адміністративного провадження за участю юридичної особи. У переважній більшості протиправні дії – підстава для адміністративних юрисдикційних (спірних, конфліктних) адміністративних проваджень, хоча можливі й винятки. Правомірні дії виступають юридичним фактом для більшості адміністративних неюрисдикційних проваджень. Цей розподіл юридичних фактів цілком прийнятний і для внутрішньоадміністративних та зовнішніх проваджень за участю юридичних осіб, і для заявних і втручальних адміністративних проваджень – може бути як судовий, так і адміністративний спосіб.

6. Проаналізовано різні підходи до виділення тих чи інших критеріїв класифікації принципів адміністративного судочинства. Запропоновано їх поділ за загальними і функціональними ознаками з урахуванням принципів європейського адміністративного простору та європейських принципів діяльності публічної адміністрації. Розроблено узагальнену модель адміністративних і функціональних принципів адміністративних проваджень за участю юридичних осіб, які доцільно закріпити в проекті КпАП України щодо провадження у справах про адміністративні правопорушення, у проекті Адміністративно-процедурного кодексу України щодо процедурних (неюрисдикційних) адміністративних проваджень за участю юридичних осіб та в окремих нормативно-правових актах.

7. Обґрунтовано, що об’єкт захисту в порядку адміністративного судочинства не можна зводити лише до суб’єктивних публічних прав – такий підхід необґрунтовано звужує предмет адміністративної юрисдикції. Права, свободи та інтереси, які захищають адміністративні суди, можуть бути різноманітними. Характер суб’єктивного права, яке порушене, для адміністративної юрисдикції не має жодного значення – у Кодексі адміністративного судочинства не зазначено, що адміністративні суди захищають лише публічні права особи. Для адміністративного суду важливо, що права (незалежно від того, публічні вони чи цивільні) порушено суб’єктом владних повноважень у публічно-правових відносинах, тобто при здійсненні ним своїх повноважень.

8. Зроблено висновок, що адміністративним процесуальним засобом, який забезпечує реалізацію права на звернення до суду, з метою здійснення правосуддя у справах, що виникають у спорах з публічно-правових відносин, є адміністративний позов. Визнання адміністративного позову як засобу звернення до суду з вимогою про захист порушеного публічного права призводить до посилення змагальних начал в адміністративному судочинстві та підвищення правових гарантій для учасників адміністративного процесу. Воно передбачає можливість надання сторонам різноманітних позовних засобів захисту права в межах чинного законодавства.

9. На підставі аналізу Кодексу про адміністративні проступки, Адміністративно-процедурного кодексу України, а також проектів інших нормативних актів виділено основні напрями вдосконалення законодавства щодо забезпечення прав юридичної особи в адміністративних провадженнях. Розмежовано пропозиції щодо вдосконалення законодавства із забезпечення прав юридичної особи в адміністративно-юрисдикційних та адміністративно-неюрисдикційних провадженнях. Сформульовано пропозиції щодо: вдосконалити доктринальні положення з відповідних питань, які б могли слугувати науковою базою для нормотворчого процесу у відповідній сфері; нормативно визначити використання терміна “юридична особа” в законодавстві, адміністративних провадженнях за участю юридичних осіб, юрисдикційних та неюрисдикційних адміністративних провадженнях за участю юридичних осіб; нормативно закріпити перелік прав юридичних осіб в адміністративному процесі та різновидах адміністративних проваджень; у проекті Кодексу про адміністративні проступки в окремій главі надати перелік підстав адміністративної відповідальності юридичних осіб, механізм реалізації та захисту прав юридичних осіб в адміністративно-деліктних провадженнях; внести зміни до КАС України у частині визначення юридичної особи, розширення її прав на захист; у проекті Адміністративно-процедурного кодексу України законодавчо визнати юридичну особу як суб’єкта відносин, забезпечивши їй рівний обсяг прав з фізичними особами.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Дорохіна Ю.А. Організаційно-правовий механізм забезпечення прав юридичної особи в адміністративному провадженні: до обґрунтування теми дослідження / Ю.А. Дорохіна // Держава та регіони. Серія: Право. – 2007. – № 3. – С. 147–150.

2. Дорохіна Ю.А. Проблеми реформування інституту адміністративної відповідальності у світлі вимог європейських стандартів / Ю.А. Дорохіна, В.Г. Лукашевич // Держава та регіони. Серія: Право. – 2008. – № 3. – С. 78–82. (Особистий внесок автора: здійснено критичний аналіз чинного законодавства щодо адміністративної відповідальності та запропоновано відповідні зміни до нього).

3. Дорохіна Ю.А. Способи захисту прав юридичної особи в адміністративному провадженні / Ю.А. Дорохіна // Держава та регіони. Серія: Право. – 2009. – № 1. – С. 141–145.

4. Дорохіна Ю.А. Сучасний погляд на інститут адміністративної відповідальності юридичних осіб / Ю.А. Дорохіна // Вісник Запорізького юридичного інституту Дніпропетровського державного університету МВС України. – 2009. – № 4. – С. 107–115.

5. Дорохіна Ю.А. Теоретичні засади адміністративного провадження / Ю.А. Дорохіна // Митна справа. – 2009. – № 6 (66). – Ч. 2. – С. 28–34.

6. Дорохіна Ю.А. Визначення юридичної особи в сучасній правовій теорії / Ю.А. Дорохіна // Дні науки – 2008 : збірник тез доповідей науково практичних конференцій (м. Запоріжжя, 23–24 жовтня 2008 р.). – Запоріжжя : КПУ, 2008. – С. 90–91.

7. Дорохіна Ю.А. До становлення інституту адміністративної відповідальності юридичних осіб / Ю.А. Дорохіна // Сучасні проблеми адміністративної реформи в Україні : матеріали всеукраїнської конференції з адміністративного права (м. Запоріжжя, 05–06 березня 2009 р.). – Запоріжжя : ЗНУ, 2009. – С. 31–34.

8. Дорохіна Ю.А. Особливості забезпечення прав юридичної особи в судовому адміністративному провадженні / Ю.А. Дорохіна // Сучасні тенденції розвитку економічної науки та бізнесу в умовах глобалізації : матеріали студентської науково-практичної конференції (м. Херсон, 19–20 травня 2009 р.). – Х. : Вид-во ХДУ, 2009. – С. 23–26.

9. Дорохіна Ю.А. Представництво інтересів юридичної особи в адміністративному провадженні / Ю.А. Дорохіна // Правова освіта та правова наука в Україні в умовах сучасних трансформаційних процесів : тези доповідей Міжнародної науково-практичної конференції (м. Запоріжжя, 24–25 грудня 2009 р.) : у 2 т. / [за заг. ред. С.М. Тимченка і Т.О. Коломоєць]. – Запоріжжя : ЗНУ, 2009. – Т. 1. – С. 109–112.

АНОТАЦІЯ

Дорохіна Ю.А. Забезпечення прав юридичної особи в адміністративних провадження. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 – адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. – Класичний приватний університет. – Запоріжжя, 2010.

Дисертацію присвячено комплексному дослідженню теоретичних та практичних питань забезпечення прав юридичної особи в адміністративних провадженнях. Розкрито поняття юридичної особи, її статус та види. Проаналізовано сукупність принципів адміністративного провадження з погляду їхньої системності, а також виявлено відповідні зв’язки між ними. Звернуто увагу на проблеми їхньої реалізації.

Сформульовано ряд пропозицій щодо вдосконалення чинного адміністративного законодавства. Зокрема, обґрунтовано ряд пропозицій щодо змін і доповнень Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме відведено принципам окремий підрозділ, де розкрито та подано їх перелік, показано системні зв’язки і в подальшому приведено у відповідність з ними зміст решти загальних та спеціальних адміністративно-правових норм.

Ключові слова: юридична особа, провадження у справах про адміністративні порушення, адміністративний процес, адміністративні провадження, права юридичної особи, захист прав у судовому адміністративному провадженні.

АННОТАЦИЯ

Дорохина Ю.А. Обеспечение прав юридического лица в административных производствах. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.07 – административное право и процесс; финансовое право; информационное право. – Классический приватный университет.– Запорожье, 2010.

Диссертация посвящена комплексному исследованию теоретических и практических вопросов обеспечения прав юридического лица в административном производстве. Проблематику исследовано путем уточнения и определения понятия “юридическое лицо”, анализа видов производства при участии юридического лица, раскрыта проблема обеспечения прав юридического лица в административном производстве.

В работе рассматриваются понятие юридического лица, его статус, совокупность принципов административного осуществления с точки зрения их системности, а также определяется соответствующая связь между ними.

Акцентируется внимание на освещении системности принципов административного производства, философской трактовке категории “система”, которая выступает основой исследования любого правового явления. Сформулирован ряд предложений по совершенствованию действующего административного законодательства. В частности, обосновано ряд предложений относительно изменений и дополнений Кодекса Украины об административных правонарушениях, а именно отведен принципам отдельный подраздел, где раскрыт и представлен их перечень, показана системная связь и в дальнейшем приведено в соответствие с этим содержание остальных норм.

Сделан вывод, что судебная защита юридических лиц – это не только один из важных способов обеспечения законности в сфере государственного управления и местного самоуправления, но и судебный контроль над исполнительной властью, самой администрацией. Собственно судебный контроль является более действенным способом возобновления нарушенных прав юридических лиц.

Административное судопроизводство должно способствовать укреплению законности и правопорядка, предотвращению и устранению правонарушений защиты законных прав юридических лиц. Судебная система Украины должна отвечать международно-правовым стандартам. Национальная судебная система должна обеспечить доступность правосудия для юридического лица, чьи права нарушены.

Ключевые слова: юридическое лицо, производство по делам об административных нарушениях, административный процесс, административное производство, права юридического лица, защита прав в судебном административном производстве.

SUMMАRY

Dorokhina Y.A. Providing of rights for legal personality during realization in matters about administrative violations. – Manuscript.

Dissertation on the receipt of scientific degree of candidate of law sciences after speciality 12.00.07 – Administrative and Process; Financial Law; Information Law. – Classic Private University. – Zaporizhzhya, 2010.

Dissertation is devoted complex research of theoretical and practical questions of providing of rights for legal personality in administrative realizations. The concept of legal entity, his status and kinds is exposed. The aggregate of principles of administrative realization is analyzed from point of their system, and also found out the proper copulas between them. Paid regard to problems of their realization.

The row of suggestions is formulated in relation to perfection of current administrative legislation. In particular, grounded row of suggestions in relation to changes and additions of Code of Ukraine about administrative offences, separate subsection is namely taken principles, where their list is exposed and given, system copulas are rotined and it is in future resulted in accordance with them maintenance of other general and special administrative law norms.

Keywords: legal entity, realization in matters about administrative violations, administrative process, administrative realizations, rights for legal personality, defenses of rights, in judicial administrative realization.


ДОРОХІНА Юлія Анатоліївна

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАВ ЮРИДИЧНОЇ ОСОБИ
В АДМІНІСТРАТИВНИХ ПРОВАДЖЕННЯХ

12.00.07 – адміністративне право і процес;
фінансове право; інформаційне право

А в т о р е ф е р а т

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Підписано до друку 10.12.2010. Формат 6084/16. Папір друкарський.

Ум. друк. арк. 0,9. Обл.-вид. арк. 0,9.

Зам. № 31-10АБ. Тираж 100 прим.

Виготовлено на поліграфічній базі Класичного приватного університету

69002, м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 70-б


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

58088. Вироби з прісно-здобного тіста. Вареники 207.5 KB
  Приготувати страви: вареники по – селянському; вареники з м’ясом; вареники з картоплею та шкварками; вареники з сиром; вареники з капустою. Провести дослідницьку роботу: вареники при защипуванні розкриваються чому Що потрібно зробити...
58089. Зимовий вернісаж 50.5 KB
  Ми згадаємо минуле, поговоримо про сучасне, будемо сперечатися, переконувати один одного, розважатися, взнаєте багато нового. Мова піде про пори року. Які ви знаєте пори року? Скільки їх?
58090. Расчет макроэкономических показателей системы национальных счетов (СНС) 95.68 KB
  Бюджетная политика на очередной финансовый год определяется Бюджетным посланием Президента РФ, направляемом Федеральному Собранию в начале (не позднее марта) предшествующего года.
58091. Плавание тел. Условия плавания тел 7.44 MB
  Цели урока: Обучающая: закрепление у учащихся знаний, навыков и проведение опытов, умение вести исследование - «плавание тел». Развивающая: научить учащихся применять знания в новой ситуации, развить умения объяснить окружающие явления.
58092. МНОГОЧЛЕНИ 1.89 MB
  МЕТА: узагальнити і систематизувати знання учнів з теми; формувати вміння узагальнювати; виховувати культуру математичних записів; математичної мови; розвивати вміння самостійності у здобутті знань; працювати з додатковою літературою.
58093. Зимние забавы с элементами фольклора 44 KB
  Цель урока: формирование представлений о многообразии фольклорных жанров. Задачи урока: систематизировать и обобщить знания полученные на уроках по теме Фольклор; формировать умение учащихся работать...
58094. Заболевания и повреждения позвоночника и таза 78 KB
  Исследование позвоночного столба включает осмотр больного, определение отклонений от нормальной формы и объема движений. Больного раздевают, в горизонтальном положении изучают форму позвоночного столба, фиксируют наличие деформаций и искривлений.
58095. Эконометрика. Шпора 485.8 KB
  Алгоритм теста Голдфелда-Квандта на наличие (отсутствие) гетероскедастичности случайных возмущений. Алгоритм теста Дарбина-Уотсона на наличие (отсутствие) автокорреляции случайных возмущений. Гетероскедастичность случайного возмущения. Причины. Динамическая модель из одновременных линейных уравнений (привести пример).
58096. Организация кафе быстрого обслуживания 512 KB
  В рыночной экономике бизнес-план является рабочим инструментом, используемым во всех сферах предпринимательства. Бизнес-план описывает процесс функционирования фирмы, показывает, каким образом ее руководители собираются достичь свои цели и задачи, в первую очередь повышения прибыльности работы.