64576

Правоотношения. Понятия, структура и виды

Доклад

Государство и право, юриспруденция и процессуальное право

Одна из ближайших целей органа издающего правовые нормы состоит в наделении участников общественных отношений правами и обязанностями установлении между ними определенных связей. Правовые отношения это особая юридическая связь между участниками социального общения...

Русский

2014-07-08

28.5 KB

0 чел.

4 - Правоотношения. Понятия, структура и виды.

Одна из ближайших целей органа, издающего правовые нормы, состоит в наделении участников общественных отношений правами и обязанностями, установлении между ними определенных связей. В результате издания нормативных актов часто возникают новые общественные отношения, но даже те, что существовали до принятия каких-то норм, поскольку стали предметом правового регулирования, приобретают новое качество. Именно в этой плоскости ставится вопрос о правовых отношениях.

Правовые отношения — это особая юридическая связь между участниками социального общения, наделенными взаимно корреспондирующими (связанными) правами и юридическими обязанностями.

Правовые отношения — это своеобразная форма или даже модель фактических общественных отношений. Отождествлять те и другие не следует. Например, супруги, состоящие в зарегистрированном браке, могут не поддерживать между собой никаких фактических отношений и жить в разных городах и странах, но правовые отношения от этого не рвутся. В юридической связи они продолжают пребывать, что влечет за собой определенные последствия.

Правовые отношения призваны определять поведение определенных сторон и тем самым конкретизировать государственную волю, выраженную в правовых нормах. На основе норм права и в полном соответствии с ними посредством правоотношений вносится элемент упорядоченности в реальные общественные отношения.

Правовые отношения в своей совокупности и в реальном воплощении составляют правовой порядок общества. Поэтому для надлежащей правовой ориентации гражданину полезно иметь представление не только о действующих в обществе правовых нормах, но и о тех отношениях, которые складываются на основе нормативных предписаний.

Каждое правоотношение может быть охарактеризовано по его составу:

субъекты правоотношений — граждане (физические лица), должностные лица, органы, учреждения, организации;

содержание правоотношений, которое составляют субъективные права и юридические обязанности сторон (субъектов) правоотношений;

объекты правоотношений, т.е. фактические действия (поступки) сторон, на которые направлено содержание правоотношений и с проведением которых правоотношение прекращается.

Так же как и нормы права, правоотношения подразделяются по отраслевому признаку: конституционно-правовые, административно-правовые, гражданско-правовые, уголовно-правовые и т.д. Принадлежность правоотношения к тому или другому виду обусловливает специфику его состава. В последующих главах учебника будут охарактеризованы основания возникновения, содержание, объекты правоотношений и их участники в той или другой отрасли права. Здесь же обратим внимание на три понятия, относящиеся к любым правоотношениям: правосубъектность, правоспособность и дееспособность.

Правосубъектность означает признаваемую государством чью-либо способность выступать в качестве носителя субъективных прав и юридических обязанностей и, следовательно, в качестве стороны правового отношения. Правосубъектность включает в себя правовой статус субъекта права, его правоспособность и дееспособность.

Правовой статус — это вся совокупность прав и обязанностей, принадлежащих субъекту права.

Правоспособность — способность субъекта быть носителем прав и обязанностей в конкретных правоотношениях.

Дееспособность — способность физического лица своими действиями приобретать и осуществлять принадлежащие ему права и обязанности.

Применительно к организациям, а иногда и по отношению к гражданам (вступить в брак, избирать и быть избранными и т.п.) правоспособность и дееспособность неразделимы.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

23164. ІМПРЕСІОНІЗМ ТА ЕКСПРЕСІОНІЗМ 31.55 KB
  Щобільше деякі критики переконані що Мунк який жив не тільки ь Німеччині але й у Франції репрезентує своєю творчістю щасливу синтезу французьких і німецьких тенденцій експресіонізму. З тих причин 1910 рік часто вважають роком початку експресіонізму. Проте назва експресіонізм та Й сама ця творча манера існувала серед французьких мистців вже майже десять років перед її популяризацією в Европі; започатковано її у мистецькому колі Анрі Матісса.
23165. Історія любові та історія України у романі Л. Костенко «Маруся Чурай» 29 KB
  Костенко Маруся Чурай Я вибрала долю собі сама.віршах Маруся Чурай який справедливо назвала критика енциклопедією духовного життя українського народу в XVII столітті. Та чи не найповніше змальовано головну героїню Марусю Чурай. Про Марусю Чурай написано повісті п'єси поеми.
23166. Краса і щирість почуттів в інтимній ліриці Василя Симоненк 28.5 KB
  Симоненка переважно тісно поєднані з пейзажними соціальними громадянськими все ж вірші про кохання у його поетичній спадщині займають чільне місце. Самовіддане глибоке кохання сповнює ліричного героя у вірші €œОбражайся на менеяк хочеш€. Несподівано прийшла любов до ліричного героя у вірші €œВона прийшла€. Такими є вірші €œРозвели нас дороги похмурі.
23168. Літературний гурт Молода муза 89 KB
  То й не дивно гурток становила молодь вихідці із сіл та провінційних містечок Галичини вчорашні випусники університету або ті що його не закінчили канцеляристи вчителі гімназій чи €вільні художники€. І все ж таки його положення було краще ніж інших скажімо Яцківа чи Карманського. Нам зашивалися роти в його товаристві бо ми добре знали гостроту його язика та великі відомості з якими не один із нас не міг суперечити Говоріть що врешті відзивався Франко якому хотілося поговорити і забути...
23169. Місце і значення творчості В. Симоненка в українській літературі 24.5 KB
  Симоненка в українській літературі Поезія Василя Симоненка вийшла з глибин народного життя з мужності народу з його горя і героїчної боротьби. Симоненка. Симоненка досить широкий про що свідчить і поезія і художня проза. Симоненка в літературі про значення його поезії Олесь Гончар: Серед літераторів трапляються й такі без яких їхня доба могла б спокійно обійтись нічого істотного не втративши.
23170. Мотиви лiрики Василя Симоненка 30 KB
  Центральною в його творчостi слушно вважається патрiотична тема любовi до України її безталанного народу висловленої з недвозначною вiдвертiстю i в цьому пряме продовження шевченкiвських традицiй поєднана з iдеєю неповторностi людського я . Мiж цими датами напiвголодне довоєнне дитинство лихолiття й злиднi студентське братерство але й нашпигована пильними шукачами ворогiв народу атмосфера лiтературна студiя iменi Василя Чумака скорочено СIЧ творчi суперечки в гуртожитку далi активна участь у роботi Черкаського обласного...
23171. Нацiональний пафос поезiї Олега Ольжича 28 KB
  Звичка оцiнювати творчiсть поетiв за вiдповiднiстю тiй або iншiй iдеологiї зазвичай виправдана. До того ж подiбний пiдхiд нерiдко породжував флюгерiв вiд поезiї що завжди намагаються дотримуватись офiцiйного найзручнiшого курсу. Та все ж таки часом треба переступати через iдеологiчнi забобони й вiдокремлювати подумки поета вiд полiтика в однiй особi талант вiд переконань.
23172. Неокла́сики 34 KB
  На відміну від інших груп Неокласики не дбали про своє організаційне оформлення і не виступали з ідейноестетичними маніфестами. Те що неокласики прагнули впроваджувати в своїй творчості форми та методи грецького й римського мистецтва представникам влади здалось невизнанням радянської дійсності. Неокласики позиціонували себе як естетів і жорстко протиставляли себе народництву і романтизму. Неокласики належать до так званих письменників доби розстріляного відродження.