64801

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ СТРАТЕГІЇ РЕСУРСОЗБЕРЕЖЕННЯ У РЕГІОНАЛЬНИХ ЕКОНОМІЧНИХ СИСТЕМАХ

Автореферат

Экономическая теория и математическое моделирование

Актуальність визначення напрямів ефективного ресурсозбереження для України обумовлена об’єктивними причинами що пов’язані із вирішенням загальної проблеми забезпечення сталого економічного розвитку держави.

Украинкский

2014-07-11

364 KB

3 чел.

41

PAGE  2

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

РАДА ПО ВИВЧЕННЮ ПРОДУКТИВНИХ СИЛ УКРАЇНИ

КОНДРАТЕНКО НАТАЛІЯ ОЛЕГІВНА

УДК 332.142.4:005

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ

СТРАТЕГІЇ РЕСУРСОЗБЕРЕЖЕННЯ У РЕГІОНАЛЬНИХ ЕКОНОМІЧНИХ СИСТЕМАХ

Спеціальність 08.00.05 – розвиток продуктивних сил і

регіональна економіка

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора економічних наук

Київ – 2010


Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Раді по вивченню продуктивних сил України Національної академії наук України.

Науковий консультант доктор економічних наук, професор Онищук Георгій Ілліч, Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут «НДІпроектреконструкція» Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, директор.

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор Бистряков Ігор Костянтинович, Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України, завідувач відділу просторового розвитку та земельних відносин;

доктор економічних наук Ніколаєв Всеволод Петрович, Науково-дослідний економічний інститут Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, головний науковий співробітник відділу стратегічного планування, прогнозування, регулювання економіки та державних цільових програм;

доктор економічних наук, старший науковий співробітник Кабанов Анатолій Іванович, Інститут економіки промисловості НАН України, завідувач відділу проблем перспективного розвитку паливно-енергетичного комплексу.

Захист відбудеться «21» січня 2011 р. об 1100 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.160.01 Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України за адресою: 01032, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 60.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України за адресою: 01032, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 60.

Автореферат розісланий «20» грудня 2010 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради     Л.В. Левковська  


ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Актуальність визначення напрямів ефективного ресурсозбереження для України обумовлена об’єктивними причинами, що пов’язані із вирішенням загальної проблеми забезпечення сталого економічного розвитку держави. В рамках становлення сучасного ринкового господарства це вимагає пошуку нових шляхів формування національної стратегії ресурсозбереження. Світовий досвід показує, що в цьому напрямі необхідно в першу чергу зробити комплекс системних теоретичних та методологічних кроків. Загальною тенденцією світового і, що найбільш важливо, європейського соціально-економічного розвитку, є формування конкурентоспроможних, ефективних та ощадливих форм господарювання саме в рамках регіональних економічних систем. Тобто спостерігається тенденція формування концептуальних підходів до сталого розвитку, які базуються на основних положеннях європейської хартії регіонального розвитку.

Розглядаючи проблеми ресурсозбереження в Україні саме у такій площині, регіональний рівень пов’язується з вирішенням низки питань щодо створення необхідних умов забезпечення зниження не тільки показників матеріало- та енергоємності виробництва, але й підвищення ефективності використання наявних регіональних ресурсів, використання сучасних систем управління регіональною економікою, а також формування відповідного інституціонального середовища. Зараз стає зрозумілим, що вихід на якісно новий рівень ефективного використання комплексного регіонального ресурсу можливий лише за умов комбінування ринкових важелів з механізмами державного управління.

У напрямі розкриття сутнісних ознак сучасного регіонального ресурсозбереження в Україні накопичено певний досвід, що відображений у наукових працях відомих вітчизняних учених, таких як Батура О. В., Бистряков І. К., Геєць В. М., Денисюк С. Л., Дорогунцов С. І., Долішній М. І., Жовтянський В. А., Кабанов А. І., Ковалко М. Л., Конищева Н. Й., Лукінов І. І., Ніколаєв В. П., Ніколенко Ю. В., Онищук Г. І., Паламарчук М. М., Степаненко А. В., Хвесик М. А., Хлобистов Є. В., Фащевський М. І., Чернюк Л. Г. та інших.

Серед зарубіжних дослідників, у роботах яких проблема ресурсозбереження розглядалася з позицій дисертаційних досліджень, слід виділити Боулдінга К., Гранберга О. Г., Канторовича Л. В., Колосовського М. М., Кліманова В. В., Рубінштейна Т. Б., Макінтоша Д., Медоуза Д., Одума Г., Одума Е., Ростоу У., Солоу Р., Тітенберга Т., Тейлора Г., Форрестера Дж. та інших. Важливо, що відомими вченими окреслено три основні теоретичні підходи до розв’язання проблеми ресурсозбереження, а саме: соціально-економічного зростання, негативного ставлення до соціально-економічного зростання та альтернативної моделі розвитку і способу життя.

Для української економіки наразі найбільш прийнятним є підхід, пов’язаний із забезпеченням  соціально-економічного зростання з елементами альтернативної моделі розвитку. Відповідно об’єктивно пріоритетними у вирішенні проблеми посилення ресурсозбереження стають саме ті види виробництв, що характеризується особливо високими показниками ресурсоємності. Ця проблема дуже складна, оскільки має вирішуватися комплексно на всіх рівнях господарювання. Проте сьогодні недостатньо вивченим залишається питання формування стратегії ресурсозбереження в регіональних економічних системах. Зокрема, потребують наукового обґрунтування питання оптимізації режиму комплексного використання ресурсів регіону, включаючи визначення напрямів інституціонального забезпечення ресурсозбереження, розробку заходів щодо регулювання й стимулювання ресурсоефективного виробництва та вдосконалення методології формування регіональної політики ресурсозбереження.

Отже, саме важливість та значущість ресурсозбереження для економічного розвитку регіонів України і держави в цілому обумовлюють актуальність теми дисертації.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота пов’язана з тематикою науково-дослідних робіт Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України, зокрема науково-дослідною темою ІІІ-13-09(98) «Інституціональне забезпечення національного природокористування в Україні» (номер державної реєстрації 0108U009954) та ІІІ-12-09(97) «Просторовий розвиток продуктивних сил України та удосконалення їх системної організації (номер державної реєстрації 0108U009959), у рамках яких автором сформовано напрями інституціоналізації політики ресурсозбереження в регіональних економічних системах, що базуються на комбінуванні державних механізмів регулювання та ринкових механізмів інвестиційного забезпечення.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розробка та обґрунтування теоретико-методологічних засад формування стратегії ресурсозбереження в регіональних економічних системах.

Для досягнення цієї мети в дисертації були поставлені та вирішені такі завдання:

  •  визначити сучасну парадигму регіональної економічної системи;
  •  дослідити теоретичні засади формування та визначити сучасні напрями ресурсозбереження в регіональних економічних системах;
  •  розробити методологічні засади системного забезпечення розвитку ресурсозбереження на регіональному рівні;
  •  визначити систему критеріїв та складові комплексної оцінки ефективності ресурсозбереження в контексті соціально-економічного розвитку регіонів;
  •  визначити світові тенденції формування політики ресурсозбереження в рамках  забезпечення збалансованого регіонального розвитку;
  •  здійснити критичний аналіз політики ресурсозбереження та відповідно оцінку економічної діяльності в Україні;
  •  обґрунтувати напрями та виявити фактори ресурсозбереження в рамках кластерізації економічної діяльності;
  •  проаналізувати динаміку споживання ресурсів і ресурсозбереження на машинобудівних підприємствах регіону;
  •  розробити математичну модель багатофакторного статистичного аналізу виникнення недопостачання ресурсів у машинобудівному виробництві;
  •  визначити напрями інституціонального забезпечення політики ресурсозбереження в регіональних економічних системах;
  •  побудувати модель руху матеріальних ресурсів на підприємствах машинобудівної галузі, а також руху основних і похідних ресурсів в умовах нелінійності та багатостадійності процесів виробництва;
  •  розробити механізми формування стратегії ресурсозбереження в регіональних економічних системах;
  •  запропонувати інструменти інвестиційного забезпечення ресурсозбереження на регіональному рівні.

Об'єктом дослідження є процес ресурсозбереження в регіональних економічних системах у сучасних умовах удосконалення економічних відносин щодо раціонального використання ресурсів.

Предметом дослідження є теоретико-методологічні основи формування стратегії ресурсозбереження в регіональних економічних системах, які функціонують на засадах забезпечення балансу інтересів суспільства, бізнесу та влади з позицій сталого розвитку регіонів.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційної роботи є синтез результатів фундаментальних і прикладних досліджень вітчизняних та зарубіжних учених щодо проблем формування стратегії ресурсозбереження в регіональних економічних системах. Зокрема, застосовано наступну сукупність методів: монографічний – при вивченні природи походження та виникнення ресурсозбереження як структурного елементу соціально-екологічних ознак регіональних економічних систем; системного аналізу – при вивченні основних складових ресурсозбереження, що впливають на формування регіональної стратегії ресурсозбереження; економічного аналізу – у процесі оцінки ефективності ресурсозбереження і соціально-економічного розвитку регіону; кластерного аналізу – при оптимізації режиму використання ресурсів машинобудівного комплексу регіону; кореляційно-регресійного аналізу – при визначенні залежності зміни складових ресурсобалансу та руху матеріальних ресурсів територіальних промислових комплексів; статистичні методи щодо вивчення динаміки споживання ресурсів на машинобудівних підприємствах м. Харкова і структурних характеристик формування ресурсобалансу.

Інформаційною базою дослідження є законодавчі акти Верховної Ради України, укази Президента України, монографічні праці вітчизняних і зарубіжних учених та фахові періодичні видання. У дослідженні використовувались дані офіційної статистичної звітності, інформація Державного комітету статистики України, Міністерства промислової політики України, Міністерства економіки України.

Наукова новизна одержаних результатів. Дисертаційна робота містить сукупність наукових результатів, висновків і пропозицій, які характеризуються новизною та розв’язують важливу наукову проблему формування стратегії ресурсозбереження в регіональних економічних системах.

До найважливіших наукових положень, що запропоновано в дисертаційній роботі, відноситься наступне:

вперше:

  •  розроблено теоретико-методологічні основи та концептуальні підходи до формування стратегії ресурсозбереження в новому визначенні парадигми регіональної економічної системи, що розглядається як квазікорпорація сукупності регіональних суб’єктів економічної діяльності, які функціонують на засадах балансу інтересів суспільства, бізнесу та влади щодо забезпечення сталого розвитку регіонів;
  •  розроблено концептуальну модель формування регіональної стратегії ресурсозбереження, що базується на оптимізації режиму використання ресурсів у рамках регіонально-виробничої холдингової компанії змішаного типу;
  •  сформовано напрями інституціоналізації політики ресурсозбереження в регіональних економічних системах, які базуються на комбінуванні державних механізмів регулювання та ринкових механізмів інвестиційного забезпечення ресурсозбереження в регіональних економічних системах;
  •  розроблено комплекс математичних моделей забезпечення ефективного ресурсозбереження в регіональному машинобудівному кластері-корпорації;

удосконалено:

  •  багатостадійну динамічну модель раціонального використання ресурсів у машинобудівному виробництві, в якій додатково розкрито  аспект застосування похідних ресурсів;
  •  методи прогнозування витрат ресурсів промисловими підприємствами, які, на відміну від існуючих, ураховують вплив руху ресурсів на динамічні процеси ресурсозбереження;
  •  нелінійну нестаціонарну модель ресурсозбереження, що, на відміну від існуючих, орієнтована на використання параметрів руху матеріальних ресурсів на підприємстві;
  •  систему методів багатофакторного статистичного аналізу виникнення недопостачань ресурсів у виробництві в площині їх комплексного використання;

набули подальшого розвитку:

  •  методи оцінки ресурсоспоживання великими машинобудівними підприємствами в частині  вдосконалення системи  розподілу витрат ресурсів;
  •  система показників статистичного розподілу ресурсів, які розкривають функціональні відмінності виробництв, що виникають при різних способах руху ресурсів;
  •  методи пошуку оптимальних форм використання ресурсів у площині поєднання витрат ресурсів і ризиків щодо прогнозування та визначення можливостей розвитку виробництва;
  •   нелінійну модель визначення динаміки витрат матеріальних ресурсів на машинобудівному підприємстві, яка, на відміну від існуючих, орієнтована на мінімізацію витрат при певному співвідношенні основних і похідних ресурсів.

Практичне значення одержаних результатів. Сформульовані в дисертаційній роботі наукові положення та результати підпорядковані подальшому розвитку теорії і практики розвитку продуктивних сил та регіональної економіки, формуванню стратегії ресурсозбереження в новому визначенні парадигми регіонально-економічної системи.

Наукові результати дисертаційного дослідження використані Радою по вивченню продуктивних сил України НАН України при виконанні фундаментальних науково-дослідних робіт (довідка № 01-11/574 від 09.10.2010 р.). Пропозиції щодо методологічних підходів до оцінки ресурсоспоживання великими машинобудівними підприємствами в напрямі вдосконалення системи розподілу витрат ресурсів ураховані Відкритим акціонерним товариством «Турбоатом» (довідка № 1-40/15-975 від 21.10.2010 р.). Окремі висновки дисертаційної роботи використані Державним підприємством «Науково-дослідний та конструкторсько-технологічний інститут міського господарства» Мінжитлокомунгоспу України (довідка № 40-01-420 від 08.09.2010 р.). Деякі положення дисертаційної роботи застосовані при виконанні заходів Міністерства з питань житлово-комунального господарства України, спрямованих на реалізацію пріоритетів соціально-економічного розвитку регіонів, а також на виконання положень Закону України «Про загальнодержавну програму реформування і розвитку житлово-комунального господарства на 2004–2010 роки» (довідка № 7/17-13952 від 25.11.2010 р.).

Апробація результатів дисертації. Основні результати дисертаційного дослідження доповідались і обговорювалися на десяти науково-практичних конференціях міжнародного рівня, а саме: І Міжнародній науково-практичній конференції «Якість економічного розвитку: глобальні та локальні аспекти» (Дніпропетровськ, 2007 р.), VІ Міжнародній науково-практичній конференції «Наука в інформаційному просторі» (Дніпропетровськ, 2008 р.), VІ Міжнародній науково-практичній Інтернет-конференції «Стійкий розвиток міст. Управління проектами і програмами міського і регіонального розвитку» (Харків, 2008 р.), ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Управлінські аспекти підвищення національної конкурентоспроможності» (Сімферополь–Ялта, 2009 р.), V Міжнародній науково-практичній конференції «Освіта і наука без кордонів» (Варшава, 2009 р.), ІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Стратегії інноваційного розвитку економіки: бізнес, наука, освіта» (Харків, 2010 р.), ІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Економічні проблеми та перспективи розвитку житлово-комунального господарства на сучасному етапі» (Харків, 2010 р.), Міжнародній науково-практичній Інтернет-конференції «Економіка і управління в умовах глобалізації» (Донецьк, 2010 р.), ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Сучасні національні економічні моделі: проблеми та перспективи розвитку» (Сімферополь – Ялта, 2010 р.), Міжнародній науково-практичній Інтернет-конференції «Важелі і механізми формування сталого розвитку економіки в умовах світової глобалізації (Тернопіль, 2010 р.).

Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження опубліковано у 32 наукових працях загальним обсягом 42,1 друк. арк., з яких особисто автору належить 24,4 друк. арк., з них 1 одноосібна монографія, 21 стаття у наукових фахових виданнях, 10 – у матеріалах наукових конференцій.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, п’яти розділів, висновків і списку використаних джерел, додатків. Повний обсяг дисертації становить 469 стор. комп’ютерного тексту. Список використаних джерел із 273 найменувань викладено на 28 сторінках, 4 додатки – 21 сторінці.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У Вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційного дослідження, розкрито зв'язок роботи із науковими програмами, планами, темами, визначено об'єкт, предмет і методи дослідження, наукову новизну і практичне значення отриманих результатів.

У першому розділі «Теоретичні засади ресурсозбереження в регіональних економічних системах» розкрито соціально-економічні ознаки парадигми ресурсозбереження, визначено складові ресурсозбереження регіональних економічних систем та проаналізовано світовий досвід управління процесом ресурсозбереження.

Світовий досвід управління процесом ресурсозбереження на сучасному етапі розвитку економіки вказує на необхідність пошуку нового ресурсозберігаючого комплексного соціально та економічно обґрунтованого підходу до стратегії ресурсозбереження. Так, обсяг матеріальних витрат економічної діяльності кожні 15 років зростає у 2–2,5 раза. За експертними оцінками, до 2015 року споживання сировини і матеріалів у 3–4 рази перевищить усю попередню історію індустріального розвитку. Втім, загальні оцінки свідчать про те, що зниження сировинних витрат на одиницю продукції у 2–3, а по окремих видах ресурсів – у 6 разів дешевше, ніж збільшення видобутку ресурсів. В Україні ресурсозбереження як основний напрям підвищення національного господарства поступово займає ключове місце. Проте для впевненого сприйняття цього концептуального підходу  у вигляді домінуючого фактору необхідно суттєво покращити саме теоретико-методологічні засади впровадження прогресивних ідей та концепцій у практичну площину економічної діяльності.

Проведене в дисертаційній роботі вивчення проблеми показує, що сьогодні склалося кілька методичних підходів до ресурсозбереження. Перший заснований на розумінні ресурсозбереження як тенденції дбайливого ставлення до природних ресурсів, тобто передбачає діяльність із збереження природних ресурсів. Другий пов'язаний з економією будь-яких видів ресурсів, що забезпечують життєдіяльність людини, тобто передбачається трактування поняття заощадження не від категорії збереження, а від категорії економія. Третій підхід полягає в тому, що ресурсозбереження концентрує увагу на енерговитратах. Наведені вище визначення поняття ресурсозбереження віддають перевагу тому чи іншому аспекту, не розглядаючи ресурсозбереження як складну, комплексну економічну категорію.

Крім того, оцінюючи масштаби і технологічні особливості використання сировинних ресурсів, динаміку утворення й накопичення відходів та їхнього впливу на навколишнє середовище, доведено що проблема повинна вирішуватися комплексно, у прив’язці до простору, в якому ведеться господарська діяльність. При цьому найбільш гострим методологічним питанням стає визначення шляхів поєднання економічних пріоритетів виробництва із екологічними та соціальними орієнтаціями розвитку.  В даному випадку в дисертації запропоновано ресурсозбереження розглядати в контексті визначення нової парадигми регіональних економічних систем. Авторське тлумачення регіональної економічної системи сформовано на базі сучасних уявлень про регіон, наданих, зокрема, академіком Гранбергом О. Г., і визначає цю категорію як квазікорпорацію у вигляді сукупності регіональних суб’єктів економічної діяльності, що функціонують на засадах забезпечення балансу інтересів суспільства, бізнесу та влади щодо ефективної організації регіонального простору. Відповідно до загальної схеми організації ресурсозбереження в регіональній  економічній системі (рис. 1) визначальним фактором ресурсозбереження стають соціально-економічні відносини, що складаються в рамках регіональних економічних систем, які задають режим функціонування економічної діяльності регіону та визначають засоби досягнення гармонії у відносинах людини і природи певного територіального простору.

Соціально-економічні ознаки ресурсозбереження визначаються в даному разі як сукупність науково обґрунтованих і сформульованих принципів, завдань і цілеспрямованих дій регіональних суб’єктів господарювання, включаючи не тільки владні та громадські організації, а й окремих громадян. Запропонований  у дисертації напрям досліджень показує, що ресурсозбереження повинно формуватися на стратегії визначення потоків ресурсозбереження, яка відображає множину та особливості їх формування в регіонах. Визначено три основних типи ресурсозбереження.

Перший тип ресурсозбереження має факторну природу і формується (див. рис. 1) у ресурсному та виробничому блоках. У ресурсному блоці воно проходить на внутрішніх потоках, що пов’язується з відтворенням регіональних технічних, матеріальних і трудових ресурсів. У виробничому блоці ресурсозбереження, крім суто техніко-технологічних аспектів, значна увага приділяється організаційно-економічним питанням, пов’язаним із переходом від  принципу організації виробничих комплексів до принципу формування виробничих кластерів. Показано, що кластерний підхід значною мірою активізує ресурсозберігаючу діяльність. Це обумовлено тим, що така нова організаційна форма дає змогу концентрувати інтелектуальні, фінансові та інші засоби на досягненні цільових установок. Другий тип ресурсозбереження орієнтовано на раціональне використання регіональних ресурсів у співвідношенні з процесами їх застосування у виробничих кластерах. На схемі (див. рис. 1) це показано у вигляді зв’язків між ресурсним та виробничим блоками. Особливість цього типу ресурсозбереження полягає у тому, що відтворення регіональних ресурсів повинно бути гармонізовано із потребами відповідної комбінації регіональних виробничих кластерів.

Рис. 1. Загальна схема організації ресурсозбереження у регіональній економічній системі

Показано що в регіоні таких кластерів може бути декілька. Наприклад, машинобудівний, транспортний, сільськогосподарський, житлово-господарський та інші. Втім, у дисертаційному дослідженні увагу сконцентровано на проблемах, пов’язаних із машинобудівним кластером, який є домінуючим для харківської регіональної економічної системи. Третій тип ресурсозбереження пов’язаний у роботі з проблемами визначення й забезпечення балансу інтересів суб’єктів економічної діяльності у використанні та збереженні регіональних  ресурсів. Тобто тільки в разі досягнення динамічної рівноваги в цьому напряму можливо створити умови для перерозподілу власних повноважень щодо використання ресурсів у регіоні, а відтак і подальшого їх раціонального використання.

У роботі показано, що новий погляд на ресурсозбереження в регіональній економічній системі потребує оновлення відповідного інституціонального середовища як запоруки проведення раціональної регіональної економічної політики.

У другому розділі «Методологічні засади формування стратегії ресурсозбереження в регіональних економічних системах» послідовно визначено сутнісні ознаки та особливості ресурсозбереження в сучасній економічній діяльності, методи формування сучасної політики ресурсозбереження, а також принципи та критерії оцінки ефективності ресурсозбереження в соціально-економічному розвитку регіонів.

У дисертації методологічні засади забезпечення ресурсозбереження сформовані на визначенні змісту категорії стратегія, концептуальна ідея якої полягає в обґрунтуванні збалансованого розвитку динамічної соціально орієнтованої регіональної економічної системи. Базуючись на системному підході, показано, що ресурсозбереження, яке охоплює природні, технічні, технологічні, кадрові, просторові, часові, структурно-організаційні, інформаційні, фінансові та інші ресурси, стає невід’ємною складовою розвитку регіональних економічних систем. У процесі аналізу еволюційного розвитку суспільства, яке орієнтовано на збільшення обсягів використовуваних ресурсів, при наявній їх обмеженості, показано, що ресурсозбереження починає відігравати роль основного чинника розвитку виробництва продукції. Отже, раціональне використання ресурсів та управління цим процесом повинно розглядатися не як окрема діяльність, а як вагома економічна складова сталого розвитку, що суттєво впливає на формування конкурентоспроможності продукції, виробленої на даному регіональному економічному просторі.

У методологічному аспекті запропонована концептуальна схема формування регіональної стратегії ресурсозбереження (рис. 2).

Відповідно до цієї схеми методологічні засади формування стратегії охоплюють чотири блоки завдань формування комплексу техніко-технологічних ресурсозберігаючих заходів, формування корпоративних систем виробництва, у рамках яких реалізуються засади щодо впровадження сучасних методів управління виробництвом, інституціонального забезпечення політики ресурсозбереження та формування моделі регіональної стратегії ресурсозбереження. На основі виявлення факторів забезпечення ресурсозбереження, їх узагальнення та систематизації сформовано напрями сучасної політики ресурсозбереження. Доведено, що у формуванні сучасної політики ресурсозбереження, у рамках регіональних економічних систем провідну роль відіграють фактори внутрішнього середовища. До них віднесено: повноту влади над виробничими процесами всередині підприємства; концентрацію важелів управління всіма видами ресурсів, наявними в розпорядженні підприємства; проведення моніторингу динаміки процесів та змін при реалізації програм ресурсозбереження та формування системи їх кадрового й фінансового забезпечення.

Рис. 2. Схема методологічного забезпечення формування

регіональної стратегії ресурсозбереження

Визначено методи забезпечення реалізації політики ресурсозбереження, які класифіковано по трьох основних групах: економічні, адміністративні, соціальні (рис. 3). На цій основі розкрито напрями інтенсифікації процесу ресурсозбереження в регіональних економічних системах. Зокрема, зазначається, що зміни векторів і пріоритетів політики регіонального розвитку пов’язані з відмовою від ресурсоємних і витратних технологій, а також трансформацією суспільно-економічних відносин у напрямі підтримки маловідходних і ресурсозберігаючих моделей виробництва. Оскільки найбільша питома вага споживання ресурсів припадає на процеси створення продукції промисловості, то з огляду на проблему вичерпності та обмеженості більшості видів ресурсів, саме ця галузь стає пріоритетною у вирішенні проблеми раціонального й ефективного використання ресурсів.

Рис. 3. Схема методів формування сучасної політики ресурсозбереження

На основі проведених досліджень визначено головні принципи формування й оцінки ефективності ресурсозбереження, а саме: плюралізм джерел і форм матеріально-технічного забезпечення; самостійність підприємств-постачальників і підприємств-споживачів у використанні на свій розсуд матеріальних і фінансових ресурсів, що перебувають у рамках їхніх прав власності; ресурсозбереження; інтенсифікація використання матеріальних ресурсів у результаті досягнення максимально можливої глибини їх залучення у виробничий обіг, тобто повторного й багатоцільового використання головним чином відходів споживання як вторинних матеріальних ресурсів; комплексність, що передбачає систему циркуляції всіх необхідних для діяльності підприємства видів ресурсів, у тому числі призначених для надання інформаційних, виробничих і комерційних послуг; оперативність, яка визначає здатність системи швидко реагувати на вимоги ринку в цілому й індивідуальні потреби окремих підприємств-партнерів; оборотність – можливість вільного переходу продукції як товару з натурально-речовинної форми у вартісну й навпаки; сприйнятливість до науково-технічного прогресу, за якої система повинна вишукувати, освоювати й рекламувати новітні види товарів і послуг, а також насичувати ними ринок; реалізація пріоритету споживача як задоволення індивідуальних і суспільних потреб ринків у матеріальних ресурсах і послугах на суспільно необхідному рівні при найменших витратах.

Підкреслено, що ці принципи визначають умови рівноважного стану й ефективного функціонування регіональних економічних систем. Вони забезпечують стабільність процесу матеріально-технічного забезпечення та запобігання виникнення дефіцитних ситуацій при одночасному утворенні надлишку запасів товарно-матеріальних цінностей.

Показано, що основні стратегічні напрями ресурсозбереження орієнтовано на комплексне використання мінерально-сировинних і паливних ресурсів; упровадження ресурсозберігаючої техніки і технології; широке використання в галузях переробної промисловості вторинної сировини; ефективне регулювання ресурсозбереження та підтримку продуктивності економічної діяльності.

Для підвищення ефективності функціонування регіональних економічних систем запропоновано загальну схему реалізації стратегії ресурсозбереження, яку побудовано на основі вивчення досвіду прискореного впровадження досягнень науково-технічного прогресу та вдосконалення територіальних і галузевих пропорцій (рис. 4).

Таким чином, відповідно до розробленої в дисертації методології, основою формування стратегії ресурсозбереження на регіональному рівні визначено нову ідеологію господарювання, що базується на раціональному використанні наявної ресурсної бази, оптимальному співвідношенні первинних і вторинних ресурсів та маловідходних виробничих циклів.

На основі аналізу підходів до оцінки ефективності ресурсозбереження і соціально-економічного розвитку регіонів розроблено комплекс критеріїв оцінки ефективності ресурсозбереження. До них віднесено: удосконалення методології розрахунку норм видатку матеріальних ресурсів, поліпшення організації процесу ресурсозбереження, покращення оціночних показників використання ресурсів. Застосування цих критеріїв забезпечує планомірність у зниженні матеріалоємності продукції та ефективне використання сировини, матеріалів, палива, енергії, трудових ресурсів тощо.

Рис. 4. Схема реалізації стратегії ресурсозбереження

в регіональних економічних системах

З авторських методологічних позицій визначено пріоритет у виборі підприємств промисловості як бази для проведення дисертаційних досліджень, оскільки вони є основними  системоутворюючими елементами багатьох інших життєво важливих сфер діяльності у промислових регіональних економічних системах. Так, зокрема, в економічній сфері вони є базисом утворення вартості, бюджетній – джерелами наповнення, науковій та освітній – рушіями розвитку, споживачами та джерелами знань, соціальній – місцем реалізації людських можливостей та забезпечення засобами існування, у податковій – джерелами надходжень.

Відповідно до такого підходу, у роботі  розроблено сукупність методів визначення норм витрат технічних, матеріальних і трудових ресурсів, які розглянуто у вигляді їх гранично допустимих витрат на випуск одиниці продукції (або для виконання певної роботи) визначеної якості за певних організаційно-технічних умов. Акцент зроблено на нормуванні основних та частково допоміжних матеріалів, що використовуються на одиницю продукції й деякі допоміжні матеріали, що забезпечують ритмічну роботу устаткування на одиницю часу його роботи. Для практичного користування запропоновані норми, класифіковані за певними ознаками: періодом дії, масштабами застосування, ступенем деталізації об’єкта нормування, номенклатури матеріалів та призначенням.

За періодом дії визначено: перспективні норми, що враховують прогресивні напрями використання сировини, матеріалів протягом кількох років; річні, які визначають середньорічні витрати матеріальних ресурсів; поточні, пов’язані з конкретним технологічним процесом в обмеженому календарному періоді. За масштабом застосування виділено норми індивідуальні, що застосовуються для виготовлення окремого виду продукції, і групові – для окремих видів продукції. За ступенем деталізації об’єкта нормування розрізнено норми витрат матеріальних ресурсів на одиницю готової продукції, вузол, деталь. За ступенем деталізації номенклатури матеріалів визначено специфіковані норми (на вид ресурсів за конкретними їх параметрами) і зведені (на вид ресурсів зі звуженою номенклатурою). За призначенням застосовано норми витрат окремих видів матеріальних ресурсів – сировини, основних матеріалів, палива, енергії тощо.

Оскільки техніко-економічне обґрунтування норм витрат матеріальних ресурсів пов’язане з аналізом їх структури, то в роботі запропонована загальна формула визначення норми витрат ресурсів:

Н в = R ч + Q + q ,

де Н в – норма витрат ресурсу;

R ч – чисті витрати ресурсу на одиницю продукції або виробничої роботи;

Q – неминучі технологічні відходи і втрати;

q – інші організаційно-технологічні втрати, що виникають у процесі транспортування, зберігання тощо.

Чим менші складові норми Q і q, тим вища якість норми витрат. Норми витрат матеріалів на виготовлення одиниці продукції обчислюють з урахуванням її матеріаломісткості.

Для комплексної оцінки виробничо-господарської діяльності запропоновано використовувати три основні методи нормування витрат матеріальних ресурсів: аналітично-розрахунковий, дослідно-виробничий, звітно-статистичний. Як пріоритетний визначено аналітично-розрахунковий метод, що ґрунтується на детальному аналізі первісної конструкторської і технологічної документації, результатів науково-дослідних робіт, експериментів, конкретних виробничих умов, а також урахуванні можливостей упровадження у плановому періоді нової техніки, технології та прогресивних методів організації виробництва. З використанням цього методу в дисертаційній роботі здійснено техніко-економічне обґрунтування складових елементів норм, виявлено масштаби втрат й резервів, а також розроблено відповідні організаційно-технічні заходи щодо забезпечення економії сировини, матеріалів і трудових ресурсів у машинобудівному виробництві.

У третьому розділі «Аналіз системи управління процесом ресурсозбереження в Україні» розкрито ознаки процесу ресурсозбереження як пріоритетного напряму економічної політики України, визначено фактори впливу на формування регіонального ресурсобалансу на прикладі Харківського регіону та проведено аналіз тенденцій ресурсозбереження на галузевому рівні.

Обґрунтовано, що для ефективного вирішення проблеми ресурсозбереження в Україні необхідно спиратися на загальні концептуальні засади організації економічної діяльності регіонів. Причому вихідною позицією щодо розвитку системи управління процесом ресурсозбереження визначено системну гармонізацію взаємодії суб’єктів господарювання через їх раціональне комбінування в регіональному просторі. Аналіз цього питання здійснено на основі поглядів вітчизняних учених.

Показано, що сучасний процес системної організації регіонів України необхідно досліджувати як з погляду загальних принципів формування регіональної політики, так і методів її реалізації.

Доведено, що рівновага в державі, її цілісність забезпечується за умов підвищення ролі та розширення прав і обов’язків регіонів у розвитку продуктивних сил. При такому підході використання сучасних технологій ресурсозбереження передбачає створення відповідних умов для регламентації нормативно-правової бази поєднання в рамках стратегічної регіональної політики державних, регіональних та місцевих інтересів із наданням переваги соціальним й економічним чинникам. Пріоритет інноваційного, ресурсозберігаючого підходу потребує структурних трансформацій господарських комплексів регіонів на користь новітніх організаційних технологій.

Тенденції розвитку регіональної політики сьогодні вимагають трансформації принципів розподілу регіональних ресурсів. Пріоритетними чинниками розвитку визначено фактори, які зумовлюють активізацію економічної та соціальної взаємодії між суб’єктами господарювання. Оскільки важливим системоформуючим чинником сучасної парадигми ресурсозбереження є інноваційні процеси, то для цього визначено відповідні напрями діяльності, за рахунок яких створюється необхідне інноваційне середовище. До них віднесено: розвиток пріоритетних базових технологій; освоєння нових видів продукції; розвиток інноваційної інфраструктури, здатної підвищити інвестиційну привабливість території; створення умов для інтеграції інноваційної та науково-технічної діяльності; оптимізація використання наявних інтелектуальних та інформаційних ресурсів; розвиток регіонального фондового ринку; розвиток інноваційного підприємництва; створення регіональних фондів інноваційного розвитку, що сприятиме залученню недержавних коштів для фінансування наукових та інноваційних проектів.

У дисертації зроблено акцент на тому, що визначальною передумовою покращення системи управління ресурсозбереженням є забезпечення концентрації капіталу на регіональному економічному просторі. Утім, цей процес відбувається там, де вартість активів є максимальною. Виходячи з цього, регіональна політика повинна спрямовуватися на формування такої просторової організації економіки, яка б збільшувала вартість регіональних активів, що перебувають у розпорядженні територіальних громад. Для підвищення рівня капіталізації регіонів в Україні рекомендовано формувати міцні комунікаційні вузли у вигляді корпоративних об’єднань. Але це ставить перед державою низку проблем. Зростання капіталізації регіонів має відбуватися за умов налагодження партнерства між владою та бізнесом.

Таким чином, розвиток системи управління ресурсозбереженням потребує посилення впливу й одночасно відповідальності регіональної влади, що повинна сприяти зосередженню зусиль на найбільш перспективних для регіону напрямах розвитку, які б забезпечували вирішення проблем підвищення ефективності використання ресурсної бази територій, поглиблення спеціалізації, розширення взаємодії суб’єктів економічної діяльності та формування регіональних ринків.

В Україні загалом пануючою повинна стати економічна система, яка базується на схемі ефективного симбіозу вільного підприємництва, дерегуляції економічної діяльності директивними методами, відновлення регуляторних функцій держави в нових формах, а також використання системи індикативного планування як інструменту узгодження в ринковому середовищі інтересів бізнесу, держави та регіонів в особі територіальних громад.

На основі вивчення головних характеристик регіонального ресурсозбереження, що анонсуються в Україні, у дисертації здійснено критичний аналіз існуючого стану організації цього виду діяльності на прикладі машинобудівного комплексу Харківської області як типовому зразку. В рамках досліджень процесу ресурсозбереження на трьох основних машинобудівних підприємствах, включаючи  ВАТ «Турбоатом», ДП «Електроважмаш» та «ФЕД», розкрито позитивні досягнення в ресурсозбереженні стосовно раціонального використання технічних, матеріальних та енергетичних ресурсів. Зокрема, установлено, що головною проблемою в діяльності підприємств є зниження матеріалоємності продукції. Для визначення загальних системних тенденцій ресурсозбереження в машинобудівному комплексі виконано оцінку економії матеріально-технічних ресурсів на вказаних підприємствах, які представляють найважливішу частину виробничих ресурсів, призначених для використання у процесі створення суспільного продукту і які постійно перебувають у вигляді матеріальних запасів, незавершеного виробництва. На основі проведених оцінок створено відповідну класифікацію матеріально-технічних ресурсів, виявлено закономірності, обґрунтовано напрями їх раціонального використання, а також резерви економії.

Використовуючи економічні підходи до ресурсозбереження, вдалося частково подолати негативну тенденцію безперервного зростання ресурсів на визначених підприємствах. Скорочення витрат сировини і матеріалів досягається як технологічними, так і організаційними засобами, зокрема звітністю за витрачені ресурси на кожній виробничій ділянці. Серед основних причин, що змушують керівництво промислових підприємств займатися вивченням ресурсів, є намагання поліпшити фінансові показники діяльності підприємства, а також підвищити рівень якісних показників виробництва промислової продукції та забезпечити нарощування обсягів виробничої діяльності промислового підприємства. Втім, незадовільні темпи підвищення ресурсоефективності виробництва обумовлено переважно використанням застарілих технологій і устаткування, що використовуються, а також нестачею фінансових коштів на переоснащення.

На основі проведеного аналізу ресурсозбереження в рамках машинобудівного комплексу Харківської області сформульовано загальні пропозиції щодо активізації ресурсозбереження на промислових підприємствах України в традиційній парадигмі. Зокрема, рекомендовано: розширити законодавчу базу забезпечення процесів ресурсозбереження; удосконалити систему контролю й обліку за раціональним використанням усіх видів ресурсів; посилити орієнтацію на використання технологічного обладнання, що відповідає вимогам політики ресурсозбереження підприємства; формувати системи теплоенергопостачання промислових підприємств шляхом використання в технологічному процесі вторинних і похідних енергоресурсів; здійснити комплексну та всебічну оптимізацію технологічних процесів; проводити енергетичні й технологічні обстеження з метою виявлення втрат і нераціональних видатків енергоресурсів; складати енергетичні баланси і розробляти енергетичні паспорти підприємств; визначати динаміку і тенденції зміни енергоємності виробництв; виконувати оцінку ступеня впливу виявлених факторів ресурсозбереження на перспективу розвитку виробництва; здійснювати технічне переоснащення виробництва, що забезпечує орієнтацію на зниження собівартості промислової продукції; застосовувати на практиці планування науково обґрунтованої нормативної бази витрат усіх видів ресурсів; формувати систему ресурсоаудиту, до якої входив би весь комплекс робіт з ефективного використання ресурсів; забезпечувати максимальне застосування вторинних ресурсів, попутних і похідних продуктів виробництва; упроваджувати безвідхідні і маловідходні технології; підвищувати ефективність використання виробничих площ і потужностей; здійснювати диспетчеризацію і комп’ютеризацію промислових підприємств; створювати умови для взаємної кооперації та інтеграції промислових об’єктів.

На основі аналізу тенденцій та визначення найбільш загальних ознак організації ресурсозбереження у машинобудівному комплексі як системоформуючого елементу регіональної економіки установлено наступне. По-перше, ресурсозбереження носить дискретний характер і розосереджено по окремих підприємствах. По-друге, основна увага в ресурсозбереженні приділяється матеріально-технічним ресурсам і поза увагою залишаються питання раціонального використання трудового ресурсу, зокрема, інтелектуального капіталу. По-третє, ресурсозбереження не пов’язано із проблемами відтворення регіональних ресурсів як основи розвитку машинобудівного комплексу. Таким чином, визначення проблемних питань приводить до узагальнюючого висновку про необхідність посилення в ресурсозбереженні організаційного фактору, який стає домінуючим на шляху виходу не тільки машинобудівної галузі, але й усієї промисловості на рівень сучасних інноваційних технологій ресурсозбереження.

У четвертому розділі «Концептуальна модель формування регіональної стратегії ресурсозбереження» розкрито сутнісні ознаки кластерного підходу до оптимізації режиму використання ресурсів регіонів, визначено особливості руху матеріальних ресурсів у регіональному кластері-корпорації, а також розроблено математичну модель багатофакторного статистичного аналізу виникнення недопоставок ресурсів та проведено прогнозування динаміки зміни складових ресурсобалансу в рамках формування регіональної стратегії економії ресурсів.

Кластерний підхід визначено як засіб підвищення конкурентоспроможності та ефективності економіки регіонів. Виходячи з цієї позиції, наведено шляхи застосування нових стратегічних організаційних форм, що передбачають комплексне використання соціально-економічного й науково-технічного потенціалу регіону в умовах сформованої виробничої структури. Основою цих підходів є принцип-модель упорядкування відносин між суб’єктами господарювання в рамках регіонального квазікорпоративного утворення. Інноваційним аспектом у даному випадку є те, що регіональну економічну систему пропонується формувати у вигляді сукупності регіональних елементів – кластерів-корпорацій. У такій організаційній комбінації використовуються переваги поєднання, з одного боку, кластерної, а з іншого – корпоративної схеми побудови відносин між суб’єктами господарювання. Якщо кластер – це мережа постачальників, виробників, споживачів, елементів промислової інфраструктури, дослідницьких інститутів, взаємозалежних у процесі створення додаткової вартості, то корпорація – це організаційна схема управління, що орієнтує на досягнення цілей найбільш ефективним способом. Такий підхід дає можливість отримати позитивний синергетичний ефект від використання просторових переваг регіональної агломерації, тобто близькості споживача й виробника, мережевих ефектах і дифузії знань та вмінь за рахунок міграції персоналу й виділення бізнесу. Важливою підставою для отримання бажаного ефекту є зняття меж між різними видами економічної діяльності із забезпеченням функціональних  взаємозв’язків.

Для бізнесу кластер – це реальна можливість забезпечити собі конкурентоспроможність у майбутньому, тобто створювати довгострокову стратегію розвитку підприємств. У дисертації підкреслено, що в регіональній економічній системі завданням кластерного об’єднання є підтягування в ресурсозбереженні сильними підприємствами за собою менш потужних. Як складові ефективного функціонування кластера визначено такі елементи: цивілізована конкуренція, рівняння на лідерів, одержання підтримки від лідерів та адміністративного ресурсу регіону. Для регіональної економічної системи кластери являють собою групи підприємств, включаючи середні й малі, що перебувають на одній території і створюють основу ефективного економічного розвитку регіонів і держави в цілому. Корпорація, на думку дисертанта, це спільність, що розглядається як юридична особа, сформована шляхом об’єднання капіталів, та виконує відповідну територіальну соціальну функцію. Запропоновано авторське бачення забезпечення ресурсозбереження в рамках формування регіональної кластер-корпорації (рис. 5) як змішаної регіональної холдингової компанії. Вибір такого типу корпоративної організації обрано з урахуванням низки переваг, які насамперед дають змогу концентрувати необхідні капітали для інвестування розробок та впровадження інноваційних ресурсозберігаючих технологій. По-друге, за рахунок холдингових організаційних можливостей створюються умови адекватного розподілу фінансів між учасниками щодо відтворення ресурсів та їх ефективного використання. Головним, однак, є те що, в наведеній схемі відбувається матеріалізація інтересів усіх учасників регіонального виробничого холдингу.

Згідно із запропонованою концепцією зроблено акцент на напрямах трансформації відповідної регіональної кластерної політики. Наведено сукупність управлінських дій, що пов’язані з ліквідацію бар’єрів для інноваційної діяльності, активізацією руху інвестицій у розвиток необхідної інфраструктури та людського капіталу тощо.

У моделі формування регіональної стратегії ресурсозбереження в рамках визначених концептуальних положень запропоновано ключові напрями загальної активізації економічної діяльності, включаючи: стимулювання притоку в регіон іноземних інвестицій; розвиток середнього та малого бізнесу; активізацію процесу розширення зовнішньоекономічної діяльності холдингу; посилення конкурентоспроможних переваг регіональної економіки за рахунок координації в межах регіонально-виробничих холдингових компаній, зусиль зацікавлених сторін; зниження бар’єрів виходу на ринки збуту продукції, поставок сировини й матеріалів, робочої сили; скорочення витрат учасників корпорацій за рахунок ефекту масштабу, що проявляється при кооперації виробників і споживачів; створення стійкої системи поширення нових технологій, знань, продукції, яка спирається на спільну наукову базу, тощо.

На прикладі визначення переваг формування харківського машинобудівного кластера-корпорації до основних завдань стратегії ресурсозбереження незалежно від форм власності господарюючих суб’єктів віднесено заходи щодо економічного обґрунтування організації застосування матеріальних ресурсів. Розкрито значущість розширення сфери використання похідних ресурсів.

Рис. 5. Принципова схема забезпечення ресурсозбереження в рамках змішаної регіонально-виробничої холдингової компанії

Для здійснення оцінок ефективності ресурсозбереження в цій площині розроблено авторську формулу визначення загальної вартості ресурсів:

,

де   – вартість і-го енергоносія;

– кількість енергоносія, виходячи з вимог виробництва;

N1 – загальна кількість енергоносіїв;

– вартість j-го матеріалу;

– кількість матеріалів, виходячи з вимог виробництва;

N2 – загальна кількість матеріалів;

– вартість k-го комплектуючого;

– кількість комплектуючих, виходячи з вимог виробництва;

N3 – загальна кількість комплектуючих.

Визначено, що у програмах ресурсозбереження слід ураховувати ефект зменшення загальних ресурсів у процесі виробництва похідних ресурсів. Цей крок дає змогу досягнути оптимального співвідношення основних і похідних ресурсів на виробництві в рамках машинобудівного холдингу (рис. 6). На основі розроблених у дисертації методів прогнозування руху основних і похідних ресурсів на підприємствах установлено динаміку витрат матеріальних ресурсів у машинобудівному холдингу. Виявлено нові функціональні відмінності виробництв, що виникають при різних способах руху ресурсів.

Рис. 6. Питомі ваги витрат різних видів ресурсів: С – вартість витрат на придбання або виготовлення; р – питома вага похідного виробництва ресурсів; 1 – основні енергоресурси; 2 – похідні енергоресурси; 3 – основні матеріали;
4 – похідні матеріали; 5 – комплектуючі, що постачаються за кооперацією;
6 – комплектуючі, що виробляються власними силами

З урахуванням принципів прогнозування витрат і економії ресурсів розроблено ієрархічну систему методів ресурсозбереження. Здійснено формальну постановку завдання ресурсозбереження в системах промислового виробництва, пов’язану з пошуком спільної ймовірності прогнозування продукції та необхідних при цьому витрат ресурсів. Методом експертних оцінок здійснено дослідження прогнозування динаміки зміни складових ресурсобалансу й оброблено результати за даними ВАТ «Турбоатом», ДП «Електроважмаш» та «ФЄД». Визначено позитивні тенденції збільшення частки від’ємного прогнозування. Розкрито напрями оптимального поєднання витрат ресурсів і ризиків при прогнозуванні. Обґрунтовано й визначено закономірності статистичного розподілу витрат ресурсів, а також статистичного розподілу при прогнозуванні необхідних витрат і реальних можливостей постачальників ресурсів.

Загалом дослідження показали, що залежно від організації процесу виробництва похідних ресурсів сумарні витрати виробництва суттєво зменшуються. Виявлено також значний вплив засобу руху ресурсів на основі побудови нестаціонарної моделі руху матеріальних ресурсів на підприємстві. Доведена можливість створення процесу збереження ресурсів у ході їх нелінійного руху. Розраховано параметри руху ресурсів для найкращої реалізації цієї можливості. На базі комбінації основних і похідних ресурсів виробництва отримано невідомий раніше результат, що реалізується у багатостадійній динамічній моделі вироблення і використання похідних ресурсів.

Вирішено завдання пошуку нових методів енергозбереження на основі динамічних нелінійних моделей витрат і руху ресурсів із розробкою пропозицій щодо їх раціонального використання. Виявлено й обґрунтовано основні способи і засоби економії ресурсів на стадії планування і прогнозування витрат ресурсів на машинобудівному підприємстві шляхом розробки та апробації моделі ризиків похибок у прогнозуванні витрат ресурсів.

У п’ятому розділі «Напрями інституціонального забезпечення ресурсозберігаючої політики в регіональних економічних системах» розроблено концептуальні засади державного управління, визначено механізми підвищення ефективності ресурсозбереження в регіональній економічній системі, а також запропоновано комплекс інструментів інвестиційного забезпечення ресурсозбереження на регіональному рівні.

Економіко-інституціональне обґрунтування політики ресурсозбереження обумовлено об'єктивними процесами ускладнення систем управління сучасними господарськими утвореннями в регіональних економічних системах. Для формування нового інституціонального простору в роботі розглянуто два трактування категорії інститути. У першому воно є системою певних зв’язків між членами суспільства, що формують каркас відносин, який забезпечує цілісність регіональної спільноти. Друге трактування розглядає інститути як систему організацій, що забезпечують управління розвитком регіонів, у тому числі у сфері ресурсозбереження. Розкрито напрями поєднання цих двох трактувань категорії інститути для досягнення цілей та вирішення завдань, поставлених у дисертаційному дослідженні.

У зв'язку з цим висунуто та обґрунтовано два основних питання: перше пов’язано із визначенням напрямів інституціонального впливу на впорядкування системи ресурсозбереження на регіональному рівні, друге – це обґрунтування рекомендацій щодо державних механізмів впливу на процес ресурсозбереження.

Стосовно першого питання показано, що інституціоналізація ресурсозбереження повинна здійснюватися, виходячи з критерію достатніх підстав. У такому ракурсі інститути визначаються як особливий економічний ресурс кластер-корпорації. У зв'язку з цим акценти у процесі ресурсозбереження зроблено на ресурсно-технологічний аспект проблеми, який забезпечує реалізацію системи заходів поєднання ресурсів для виробництва продукції та послуг.

Щодо другого питання, то інститути орієнтуються на шляхи побудови угод між суб’єктами ресурсозберігаючої діяльності в рамках регіональних економічних систем, з урахуванням особливостей регіональних відносин, що склалися, тобто акцент робиться на забезпеченні управлінської складової соціального й екологічного впорядкування ресурсозберігаючих дій. Головною функціональною особливістю стає здатність до розподілу владних і господарських функцій у даному напрямі.

У дисертації зазначено, що і в першому, і в другому напрямах забезпечення рівноваги між інтересами суб'єктів ресурсозбереження, які функціонують у рамках регіонального простору, вимагається ефективний розподіл прав власності на природні ресурси як базис досягнення консенсусу в перерозподілі дивідендів з їх використання. Наведено напрями формування комбінацій з права власності на регіональні ресурси в рамках формування відповідних кластерів-корпорацій. Для встановлення рівноважних відносин власності між суб’єктами господарювання внесено пропозиції щодо відповідних управлінських дій, пов’язаних із формуванням інституціональної матриці, в якій ринок розглядається як інститут, що включає комплекс норм організації економічних взаємовідносин. При цьому для досягнення самоорганізації ресурсозбереження на регіональному рівні визначено необхідні кроки інституціоналізації партнерських відносин між суб’єктами господарювання, зокрема: чітке визначення для сторін партнерства спільних цілей, виходячи з регіонального інтересу; забезпечення рівноправних взаємовідносин між сторонами партнерства; об’єднання внесків для досягнення спільних цілей партнерів суб’єктів господарювання; чітка фіксація в офіційних документах (угодах, контрактах та ін.) взаємовідносин сторін; визначення умов розподілу видатків та ризиків, а також використання отриманих результатів сторонами партнерства; забезпечення умов вільного представлення у партнерських утвореннях як регіональних владних структур, так і корпоративних та приватних суб’єктів економічної діяльності.

Запропоновано комплекс стимулів і механізмів розвитку ресурсозберігаючої діяльності. З метою забезпечення рівня їх цілеспрямованості в дисертації наведено ієрархічну схему управління інноваційною політикою ресурсозбереження, в якій виділено рівень координації відповідних програм у мережі регіональних центрів ресурсозбереження (рис. 7).

Рис. 7. Схема координації управління процесом ресурсозбереження в Україні

Для формування концептуальних засад трансформації державної політики ресурсозбереження розроблено пропозиції зі створення регіональних науково-інженерних центрів з проблем енерго- та ресурсозбереження, визначено відповідні ланки реалізації установлених та погоджених у рамках партнерських відносин пропозицій. Особливу увагу приділено питанням інституціоналізації процесу зниження матеріалоємності продукції та ефективності використання сировинних ресурсів. Запропоновано декілька напрямів, зокрема економічний, соціальний, організаційний, технологічний та екологічний, на основі яких показано етапи забезпечення безперервного процесу виробництва продукції, прогнозування динаміки зміни складових ресурсобалансу, формалізації завдання оптимального керування витрат ресурсів, планування матеріально-технічного забезпечення, а також запропоновано схему процесу прийняття рішень щодо ресурсозбереження.

Окремим пунктом запропоновано створення служби ресурсоменджменту, яка повинна виконувати відповідні функції, зокрема обліку, у межах якого виконуються завдання сприяння організації та впровадженню поопераційного обліку фактичних витрат усіх видів ресурсів; інформаційно-аналітичне забезпечення оперативної оцінки ефективності використання ресурсів і прогнозування витрат; освоєння підприємствами програмного розрахунку норм витрат і сервісних програм.

Крім того, на основі сформованого комплексу державних заходів щодо ресурсозбереження запропоновано загальну різнорівневу систему ресурсозбереження в рамках машинобудівного кластеру-корпорації. Визначено модель підтримки зворотних зв’язків при контролі виконання програм ресурсозбереження у змішаній регіонально-виробничій холдинговій компанії.

Розроблено напрями формування інвестиційного забезпечення регіональної політики ресурсозбереження. Зокрема, розкрито принципи розробки інвестиційної стратегії ресурсозбереження в рамках змішаної регіонально-виробничої холдингової компанії, до яких відносяться: принцип гармонізації із загальної регіональної економічної політикою; принцип результативності інвестиційної ресурсозберігаючої стратегії; принцип внутрішньої збалансованості та пропорційності ресурсозберігаючих дій; принцип оптимізації рівня ризиків інвестиційної стратегії; принцип забезпечення ефективності реалізації інвестиційної стратегії. Запропоновано алгоритм цілеспрямованого підбору об’єктів інвестування та формування інвестиційного портфелю, що включає етапи: визначення періоду розробки інвестиційної стратегії; формування стратегічних цілей кластерної ресурсозберігаючої інвестиційної діяльності; визначення ефективних шляхів реалізації інвестиційної стратегії; формування інвестиційних ресурсів; проведення комплексної регіональної та виробничої оцінки інвестиційної ресурсозберігаючої стратегії.

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі розв’язано важливу наукову проблему – розроблено теоретико-методологічні засади стратегії ресурсозбереження в регіональних економічних системах на основі використання сучасних підходів до організації промислового виробництва.

У теоретичному аспекті розкрито концептуальні наукові засади вирішення проблеми організації ресурсозбереження в рамках регіональної економічної системи, яка розглядається у вигляді квазікорпорації, що орієнтована на досягнення балансу інтересів суб’єктів економічної діяльності в раціональному використанні та збереженні комплексного регіонального  ресурсу.

У методологічному аспекті запропоновано принципи, положення та методи формування регіональної ресурсозберігаючої стратегії як системи завдань щодо функціонування суб’єктів економічної діяльності у вигляді регіональних кластерів-корпорацій.

У прикладному аспекті розроблено напрями, пропозиції, механізми та інструменти інноваційних форм ресурсозбереження в рамках формування регіонально-виробничої холдингової компанії змішаного типу на базі існуючих машинобудівних підприємств Харківської області.

Зокрема, у дисертаційному дослідженні отримано наступні результати:

  1.  Розроблено теоретичні засади та концептуальні підходи до формування стратегії ресурсозбереження в новому визначенні парадигми регіональної економічної системи, що розглядається як квазікорпорація сукупності регіональних суб’єктів економічної діяльності, що функціонують на засадах балансу інтересів суспільства, бізнесу та влади щодо забезпечення сталого розвитку регіонів. Запропоновано загальну схему організації ресурсозбереження в регіональній економічній системі.
  2.  Визначено напрями розвитку національної політики ресурсозбереження, що базуються на регіональному підході до впровадження прогресивних ідей та концепцій у практичну площину економічної діяльності, на основі розвитку соціальних та економічних відносин та передбачають пріоритет інтересів регіонів у ресурсозбереженні; орієнтацію на підтримку відтворювальних процесів регіональної економічної діяльності; досягнення високого рівня економічної безпеки регіону; розвиток методів управління регіональними економічними системами з оптимізацією прийняття управлінських рішень. Розроблено схему принципів функціонування сучасної політики ресурсозбереження.
  3.  Розкрито методологічні засади формування структури та організаційно-управлінської складової забезпечення ресурсозбереження, що базується на визначенні категорії стратегія, концептуальна ідея якої полягає в обґрунтуванні збалансованого розвитку динамічної соціально орієнтованої регіональної економічної системи. Розроблено узагальнюючу модель формування регіональної стратегії ресурсозбереження на основі кластерного підходу до оптимізації режиму використання ресурсів регіону.
  4.  Розроблено методологічні засади забезпечення ефективного ресурсозбереження на основі визначення трьох основних типів ресурсозбереження і пов’язані з відтворенням регіональних технічних, матеріальних трудових ресурсів та розвитком організаційно-економічних форм виробництва, які формуються відповідно до принципу кластерізації економічної діяльності; забезпеченням балансу інтересів суб’єктів економічної діяльності у використанні та збереженні регіональних  ресурсів за рахунок раціонального перерозподілу власних повноважень щодо використання об’ємів ресурсів у регіоні. Розроблено схему методологічного забезпечення розробки регіональної стратегії ресурсозбереження як системи завдань щодо формування комплексу техніко-технологічних ресурсозберігаючих заходів, корпоративних систем виробництва, у рамках яких реалізуються засади впровадження сучасних методів управління виробництвом, інституціонального забезпечення політики ресурсозбереження та формування моделі регіональної стратегії ресурсозбереження.
  5.  Розроблено комплекс критеріїв оцінки ефективності ресурсозбереження, до яких віднесено: удосконалення методології розрахунку норм витрат матеріальних ресурсів; поліпшення організації процесу ресурсозбереження; покращення оціночних показників використання ресурсів, що забезпечує планомірність у зниженні матеріалоємності продукції та ефективне використання сировини, матеріалів, палива, енергії, трудових ресурсів тощо.
  6.  Критично проаналізовано сучасний стан ресурсозбереження в Україні. Показано пріоритет інноваційного ресурсозберігаючого підходу, який вимагає структурних трансформацій господарських комплексів регіонів на користь новітніх організаційних технологій. Пріоритетними чинниками розвитку визначено наступні фактори: розвиток інноваційних базових технологій; освоєння нових видів продукції; розвиток інноваційної інфраструктури, здатної підвищити інвестиційну привабливість території; створення умов для інтеграції інноваційної та науково-технічної діяльності; оптимізація використання наявних інтелектуальних та інформаційних ресурсів; розвиток регіонального фондового ринку; розвиток інноваційного підприємництва; створення регіональних фондів інноваційного розвитку, що сприятиме залученню недержавних коштів для фінансування наукових та інноваційних проектів.
  7.  Розроблено сукупність методів визначення норм витрат технічних, матеріальних і трудових ресурсів, що розглядаються як гранично допустимі величини ресурсів, необхідних для випуску одиниці продукції визначеної якості за певних організаційно-технічних умов. Для практичного використання запропоновано загальну формулу визначення норм витрат ресурсів.
  8.  Визначено передумови покращення системи управління ресурсозбереженням за рахунок концентрації капіталу на регіональному економічному просторі. Запропоновано спрямовувати зусилля на збільшення вартості регіональних активів, що перебувають у розпорядженні територіальних громад. Для підвищення рівня капіталізації регіонів в Україні рекомендовано формувати міцні комунікаційні вузли у вигляді корпоративних об’єднань. Зростання капіталізації регіонів передбачено за умов налагодження партнерства між владою та бізнесом.
  9.  Доведено, що для максимізації ефекту ресурсозбереження в Україні необхідно формувати регіональну економічну систему, яка базується на схемі ефективного симбіозу вільного підприємництва, дерегуляції економічної діяльності директивними методами, відновлення регуляторних функцій держави в нових формах, а також використання системи індикативного планування як інструменту узгодження в ринковому середовищі інтересів бізнесу, держави та регіонів в особі територіальних громад.
  10.  Здійснено критичний аналіз існуючого стану організації ресурсозбереження в Україні на прикладі машинобудівного комплексу Харківської області як типового зразка. Виконано оцінку економії комплексу матеріально-технічних ресурсів, які представляють найважливішу частину виробничих ресурсів. На основі проведених оцінок здійснено відповідну класифікацію матеріально-технічних ресурсів, виявлено закономірності, обґрунтовано напрями їх раціонального використання, а також резерви економії.
  11.  Запропоновано шляхи застосування нових стратегічних організаційних форм, що передбачають комплексне використання соціально-економічного й науково-технічного потенціалу регіону в умовах сформованої виробничої структури. Основою цих підходів є принцип-модель упорядкування відносин між суб’єктами господарювання в рамках регіонального квазікорпоративного утворення. Інноваційним елементом є пропозиція щодо формування регіональних кластерів-корпорацій.
  12.  Розкрито сутнісні ознаки кластера-корпорації. Зосереджено увагу на визначенні категорій кластер та корпорація. Кластер являє собою групу підприємств, у тому числі середніх і малих, що перебувають на одній території, і створюють основу для ефективного економічного розвитку території регіонів і держави в цілому. Корпорацію визначено як спільність із правами юридичної особи, що формується на об’єднанні капіталів та виконує відповідну територіальну соціальну функцію. Запропоновано схему формування регіональної кластер-корпорації як змішаної регіональної холдингової компанії.
  13.  Розроблено схему забезпечення ресурсозбереження в рамках формування кластер-корпорації у вигляді регіонально-виробничої холдингової компанії змішаного типу. Такий тип корпоративної організації обрано з урахуванням переваг, які дають змогу, по-перше, концентрувати необхідні капітали на інвестування розробок та впровадження інноваційних ресурсозберігаючих технологій і, по-друге, адекватно розподіляти фінанси між учасниками щодо відтворення ресурсів та їх ефективного використання, а також створення умов матеріалізації інтересів усіх учасників холдингу на регіональному просторі.
  14.  Запропоновано ключові напрями загальної активізації економічної діяльності, включаючи: стимулювання надходження в регіон іноземних інвестицій; розвиток середнього та малого бізнесу; стимулювання процесу розширення зовнішньоекономічної діяльності холдингів; посилення конкурентоспроможних переваг регіональної економіки за рахунок координації в рамках регіонально-виробничих холдингових компаній, зусиль зацікавлених сторін; зниження бар’єрів виходу на ринки збуту продукції, поставок сировини й матеріалів, робочої сили; скорочення витрат учасників корпорацій за рахунок ефекту масштабу, що проявляється при кооперації виробників і споживачів; створення стійкої системи поширення нових технологій, знань, продукції, що спирається на спільну наукову базу,  тощо.
  15.  До основних завдань стратегії ресурсозбереження незалежно від форм власності суб’єктів господарювання відносяться заходи економічного обґрунтування організації застосування матеріальних ресурсів. Розкрито значущість розширення сфери використання похідних ресурсів. Для оцінки ефективності ресурсозбереження у цій площині розроблено авторську формулу визначення загальної вартості ресурсів. Визначено необхідність вираховування у програмах ресурсозбереження ефекту зменшення загальних ресурсів у процесі виробництва похідних ресурсів, що дає змогу в рамках регіонального машинобудівного холдингу досягнути оптимального співвідношення основних і похідних ресурсів на виробництві.  Виявлено й обґрунтовано основні способи і засоби економії ресурсів на стадії планування і прогнозування витрат ресурсів на машинобудівному регіонально-виробничому холдингу змішаного типу шляхом розробки та апробації моделі ризиків похибок у прогнозуванні витрат ресурсів.
  16.  Розроблено ієрархічну систему методів ресурсозбереження на базі формалізованої постановки завдання ресурсозбереження в системах промислового виробництва та визначення ймовірності прогнозування продукції та необхідних при цьому витрат ресурсів. Методом експертних оцінок здійснено дослідження прогнозування динаміки зміни складових ресурсобалансу й оброблено результати за даними ВАТ «Турбоатом», ДП «Електроважмаш» та «ФЄД». Розкрито напрями оптимального поєднання витрат ресурсів і ризиків при прогнозуванні. Обґрунтовано й визначено закономірності статистичного розподілу витрат ресурсів, а також статистичного розподілу при прогнозуванні необхідних витрат і реальних можливостей постачальників ресурсів.
  17.  Запропоновано шляхи формування інституціонального простору у вигляді каркасу відносин, що забезпечують цілісність регіональної економічної системи та системи організацій, які сприяють покращенню регіонального управління розвитком у сфері ресурсозбереження. Обґрунтовано, що інституціоналізація ресурсозбереження повинна здійснюватися, виходячи з критерію достатніх підстав. У такому ракурсі інститути визначаються як особливий економічний ресурс кластерів-корпорацій. У зв'язку з цим акценти у процесі ресурсозбереження зроблено на ресурсно-технологічний аспект проблеми, який забезпечує реалізацію системи заходів поєднання ресурсів для виробництва продукції та послуг. Крім того, розкрито шляхи укладання угод між суб’єктами ресурсозберігаючої діяльності в рамках регіональних економічних систем, що потребує ефективного поділу прав власності господарюючих суб’єктів на ресурси як базису досягнення консенсусу в перерозподілі дивідендів з їх використання.
  18.  Наведено напрями формування комбінацій з прав власності господарюючих суб’єктів на регіональні ресурси в рамках формування відповідних кластер-корпорацій. Розроблено пропозиції щодо відповідних управлінських дій, пов’язаних із формуванням інституціональної матриці Визначено необхідні кроки інституціоналізації партнерських відносин між суб’єктами господарювання, зокрема: чіткого визначення для сторін партнерства спільних цілей, виходячи з регіонального інтересу; забезпечення рівноправних взаємовідносин між сторонами партнерства; об’єднання внесків для досягнення спільних цілей партнерів-суб’єктів господарювання; чіткої фіксації в офіційних документах (угодах, контрактах та ін.) взаємовідносин сторін; визначення умов розподілу видатків та ризиків, а також використання отриманих результатів сторонами партнерства; забезпечення умов вільного представлення в партнерських утвореннях як регіональних владних структур, так і корпоративних та приватних суб’єктів економічної діяльності.
  19.  Запропоновано комплекс стимулів і механізмів розвитку ресурсозберігаючої діяльності. Розроблено ієрархічну схему управління інноваційною політикою ресурсозбереження, в якій виділено рівень координації відповідних програм у мережі регіонального агентства ресурсозбереження. Рекомендовано створювати регіональні науково-інженерні центри з проблем енерго- та ресурсозбереження з визначенням відповідних ланок реалізації погоджених пропозицій у рамках партнерських відносин.
  20.  На основі сформованого комплексу державних заходів щодо ресурсозбереження розроблено загальну різнорівневу систему ресурсозбереження в рамках регіонального машинобудівного кластера-корпорації. Визначено модель підтримки зворотних зв’язків при контролі виконання програм ресурсозбереження у змішаній регіонально-виробничій холдинговій компанії.
  21.  Розкрито принципи розробки інвестиційної стратегії ресурсозбереження в рамках змішаної регіонально-виробничої холдингової компанії, до яких відносяться: принцип гармонізації із загальною регіональною економічною політикою; принцип результативності інвестиційної ресурсозберігаючої стратегії; принцип внутрішньої збалансованості та пропорційності ресурсозберігаючих дій; принцип оптимізації рівня ризиків інвестиційної стратегії; принцип забезпечення ефективності реалізації інвестиційної стратегії.
  22.  Запропоновано алгоритм цілеспрямованого підбору об’єктів інвестування та формування інвестиційного портфелю, що включає етапи: визначення періоду розробки інвестиційної стратегії; формування стратегічних цілей кластерної ресурсозберігаючої інвестиційної діяльності; визначення ефективних шляхів реалізації інвестиційної стратегії; формування інвестиційних ресурсів; проведення комплексної регіональної та виробничої оцінки інвестиційної ресурсозберігаючої стратегії.
  23.  Розроблено комплекс методів і математичних моделей забезпечення ефективного ресурсозбереження в машинобудівній кластер-корпорації, до яких віднесено: методи прогнозування витрат ресурсів на комплексі промислових підприємств та визначення впливу умов руху ресурсів на динамічні процеси, що підвищує ефективність програм ресурсозбереження; методи багатофакторного статистичного аналізу виникнення недопостачань ресурсів у виробництві; методи оцінки ресурсоспоживання великими машинобудівними підприємствами в напрямі вдосконалення системи  розподілу витрат ресурсів; методи пошуку оптимальних форм поєднання витрат ресурсів і ризиків щодо прогнозування та визначення можливостей розвитку виробництва, а також систему показників статистичного розподілу ресурсів з метою врахування функціональних відмінностей виробництв, що виникають при різних засобах руху ресурсів. До комплексу моделей відносяться: багатостадійна динамічна модель вироблення і використання похідних ресурсів у машинобудівному виробництві, що дає змогу визначити параметри їх виготовлення; нелінійна нестаціонарна модель руху матеріальних ресурсів на підприємстві; нелінійна модель визначення динаміки витрат матеріальних ресурсів на машинобудівному підприємстві щодо мінімізації витрат при певному співвідношенні основних і похідних ресурсів.
  24.   На основі використання означених методів і моделей виявлено закономірності витрат ресурсів, вирішено завдання визначення раціонального співвідношення ресурсів у виробництві, визначено раціональні параметри економії ресурсів із дотриманням доцільних ризиків, отримано ефект зменшення загальних ресурсів у процесі виробництва похідних ресурсів, забезпечено високий рівень прогнозування динаміки зміни складових ресурсобалансу та необхідних при цьому витрат ресурсів, а також сформульовано пропозиції з підвищення результативності заходів щодо ресурсозбереження за рахунок введення системи зворотних зв’язків та алгоритмітризації процесу розробки ресурсозберігаючої політики конкретного виробництва.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Монографії:

  1.  Кондратенко Н.О. Стратегія ресурсозбереження регіональних економічних систем: [монографія] / Н.О. Кондратенко. – Харків: НТМТ, 2010. – 362 с.

Статті в наукових фахових виданнях:

  1.  Кондратенко Н.О. Статистичні методи оптимізації ризиків за умови забезпечення енергозбереження / Н.О. Кондратенко // Коммунальное хозяйство городов: [науч.-техн. сб.]. Вып. 80. – К.: Техника, 2008. – C. 78–84. – (Серия «Экономические науки»).
  2.  Кондратенко Н.О. Визначення ризиків неточного прогнозування витрат енергії на підприємстві / Н.О. Кондратенко, І.С. Баландіна // Коммунальное хозяйство городов: [науч.-техн. сб.]. Вып. 82. – К.: Техника, 2008. – C. 306–312. – (Серия «Экономические науки»). Особистий внесок: побудована статистична модель енерговитрат та похибок у її прогнозуванні та визначені ризики прогнозування енерговитрат.
  3.  Кондратенко Н.О. Некоторые аспекты прогнозирования рационального энергопотребления / Н.О. Кондратенко // Економіка: проблеми теорії та практики: [зб. наук. пр.]. – Вип. 238: у 5 т. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2008.

Т. ІІ. – 2008. – 257 с.

  1.  Кондратенко Н.О. Динамічна модель руху матеріальних ресурсів з урахуванням нелінійних процесів у виробництві / Н.О. Кондратенко // Продуктивні сили України. – 2009. – №2 (006). – С. 88–96.
  2.  Кондратенко Н.О. Побудова нестаціонарної моделі руху матеріальних ресурсів на підприємствах машинобудівної галузі / Н.О. Кондратенко // Продуктивні сили України і регіональна економіка: [зб. наук. пр.]: у 2 ч. / РВПС України НАН України. – К.: РПВС України НАН України, 2009.

Ч. 2. – 2009. – С. 112–118.

  1.  Кондратенко Н.О. Нестаціонарний рух основних і похідних ресурсів в умовах багатостадійного виробництва / Н.О. Кондратенко // Вісник Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут»: [зб. наук. пр.]. – Харків: НТУ «ХПІ», 2010. – № 6. – С. 90–96.
  2.  Кондратенко Н.О. Визначення основних напрямів проведення активної ресурсозберігаючої політики на промислових підприємствах / Н.О. Кондратенко // Економіка та держава. – 2010. – № 7. – С. 28–30.
  3.  Кондратенко Н.О. Розробка багатостадійної динамічної моделі вироблення і використання похідних ресурсів / Н.О. Кондратенко // Агросвіт. – 2010. – № 14. – С. 46–50.
  4.  Кондратенко Н.О. Основні напрями ресурсозбереження на машинобудівних підприємствах Харківської області / Н.О. Кондратенко // Інвестиції: практика та досвід. – 2010. – № 14. – С. 38–40.
  5.  Кондратенко Н.О.  Аналіз програм енергозбереження і виробництво похідних ресурсів на промислових підприємствах / Н.О. Кондратенко //  Ефективна економіка. – 2010. – № 7 [Електронний ресурс]. – Режим доступу до журналу: http://www.economy.nauka.com.ua.
  6.  Кондратенко Н.О. Прогнозування витрат ресурсів на підприємствах машинобудівної галузі на основі розробки та апробації моделі ризиків похибок / Н.О. Кондратенко // Коммунальное хозяйство городов: [науч.-техн. сб.]. – К.: Техника, 2010. – С. 505–510. – (Серия «Экономические науки»).
  7.  Кондратенко Н.О. Методи прогнозування руху основних і похідних ресурсів на підприємстві / Н.О. Кондратенко // Продуктивні сили України і регіональна економіка: [зб. наук. пр.]: у 2 ч. / РВПС України НАН України. – К.: РПВС України НАН України, 2010.

Ч. 1. – 2010. – С. 258–265.

  1.  Кондратенко Н.О. Моделювання державного регулювання ресурсозберігаючої політики / Н.О. Кондратенко // Продуктивні сили України. – К.: РПВС України НАН України. – 2010. – № 2–4(008-010). – С. 15–26.
  2.  Кондратенко Н.О. Соціально-екологічні ознаки ресурсозбереження регіональних економічних систем / Н.О. Кондратенко // Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. – Харків, 2010. – С. 86–91. – (Економічна серія).
  3.  Кондратенко Н.О. Методи формування сучасної ресурсозберігаючої політики регіональних економічних систем / Н.О. Кондратенко // Экономика Крыма. – 2010. – № 4(33). – С. 56–62.
  4.  Кондратенко Н.О. Економічна складова ресурсозбереження регіональних економічних систем / Н.О. Кондратенко // Вісник Донецького національного університету економіки і торгівлі ім. Михайла Туган-Барановського. – 2010. – № 2. – С. 71–83. – (Серія «Економічні науки»).
  5.  Кондратенко Н.О. Особливості ресурсозбереження в регіональних економічних системах / Н.О. Кондратенко // Інноваційна економіка: Всеукр. наук.-вироб. жур. / Тернопільський інститут агропромислового виробництва. – 2010. – № 5(19). – С. 247–251.
  6.  Кондратенко Н.О. Критерії оцінки ефективності ресурсозбереження / Н.О. Кондратенко // Наука і економіка: наук.-теорет. жур. / Хмельницький економічний університет. – 2010. – № 3. – С. 45–57.
  7.  Кондратенко Н.О. Тенденції в ресурсозбереженні в галузях народного господарства України / Н.О. Кондратенко // Вісник Донецького національного університету. – 2010 – № 2. – С. 220–226. – (Серія В. «Економіка і право»).
  8.  Кондратенко Н.О. Вплив похибок у прогнозуванні ресурсоспоживання та ресурсопостачання / Н.О. Кондратенко // Вісник Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут»: [зб. наук. пр.]. – Харків: НТУ «ХПІ», 2010. – С. 101–111.
  9.  Кондратенко Н.О. Визначення реальної динаміки витрат матеріальних ресурсів на машинобудівному підприємстві / Н.О. Кондратенко // Національне господарство України: теорія та практика управління: [зб. наук. пр.]. – 2010. – С. 124–131.

Матеріали наукових конференцій:

  1.  Кондратенко Н.О. Енергозберігаючі технології в паливно-енергетичному комплексі України / Н.О. Кондратенко // Якість економічного розвитку: глобальні та локальні аспекти: матеріали І Міжнар. наук.-практ. конф.: зб. наук. праць. Т. 1. – Дніпропетровськ: ПДАБА, 2007. – С. 47–49.
  2.  Кондратенко Н.О. Обеспечение ресурсосбережения методами статистического моделирования / Н.О. Кондратенко // Наука в інформаційному просторі: матеріали IV Міжнар. наук.-практ. конф.: зб. наук. праць. – Дніпропетровськ: ПДАБА, 2008. – С. 48–50.
  3.  Кондратенко Н.О. Визначення ризиков неточного прогнозування витрат енергії на підприємстві / Н.О. Кондратенко // Устойчивое развитие городов. Управление проектами и программами городского и регіонального развития: материалы VІ Междунар. науч.-практ. Интернет-конф. – Харьков, 2008. – С. 78–79.
  4.  Кондратенко Н.О. Динаміка обігу матеріальних ресурсів на машинобудівному підприємстві / Н.О. Кондратенко // Управлінські аспекти підвищення національної конкурентоспроможності: матеріали ІІІ Міжнар. наук.-практ. конф. / Кримський інститут бізнесу. – Симферополь–Ялта, 2009. – С. 95–96.
  5.  Кондратенко Н.О. Аналіз динаміки руху матеріальних ресурсів на підприємстві / Н.О. Кондратенко // Образование и наука без границ: материалы V междунар. науч.-практ. конф. – Варшава, 2009. – С. 73–76. – (Вып. 6: Экономические науки).
  6.  Кондратенко Н.О. Практичні рішення для розвитку руху та економії ресурсів на виробництві / Н.О. Кондратенко // Стратегії інноваційного розвитку економіки: бізнес, наука, освіта: матеріали ІІ Міжнар. наук.-практ. конф. – Харків: НТУ «ХПІ», 2010. – С. 369–371.
  7.  Кондратенко Н.О. Розробка моделі державного регулювання ресурсозберігаючої політики / Н.О. Кондратенко // Економічні проблеми та перспективи розвитку житлово-комунального господарства на сучасному етапі: матеріали ІІ Міжнар. наук.-практ. конф. – Харків: ХНАМГ, 2010. – С. 179–181.
  8.  Кондратенко Н.О. Механізм регулювання ресурсозберігаючої політики / Н.О. Кондратенко // Економіка і управління в умовах глобалізації: матеріали Міжнар. наук.-практ. Internet-конф. – Донецьк, 2010. – С. 138–141.
  9.  Кондратенко Н.О.  Розробка динамічної моделі руху матеріальних ресурсів / Н.О. Кондратенко // Сучасні національні економічні моделі: проблеми та перспективи розвитку: матеріали ІІІ Міжнар. наук.-практ. конф. / Кримський інститут бізнесу. – Сімферополь–Ялта, 2010. – С. 20–21.
  10.  Кондратенко Н.О. Динаміка витрат матеріальних ресурсів на машинобудівному підприємстві / Н.О. Кондратенко // Важелі і механізми формування сталого розвитку економіки в умовах світової глобалізації: матеріали Міжнар. наук.-практ. Internet-конф. – Тернопіль, 2010. – С. 306–307.

АНОТАЦІЯ

 Кондратенко Н.О. Теоретико-методологічні засади стратегії ресурсозбереження у регіональних економічних системах. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.00.05 – розвиток продуктивних сил і регіональна економіка. – Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України, Київ, 2010.

У дисертаційній роботі отримані результати вирішення важливої наукової проблеми щодо розробки теоретико-методологічних засад стратегії  ресурсозбереження в регіональних економічних системах на основі використання сучасних підходів до організації промислового виробництва.

Визначено, що передумовою покращення системи управління ресурсозбереженням є забезпечення концентрації капіталу на регіональному економічному просторі. Виходячи з цього, запропоновано спрямовувати зусилля на збільшення вартості регіональних активів, що перебувають у розпорядженні територіальних громад. Для підвищення рівня капіталізації регіонів в Україні рекомендовано формувати комунікаційні вузли у вигляді корпоративних об’єднань. Зростання капіталізації регіонів передбачено за умов налагодження партнерства між владою та бізнесом.

У дослідженнях зосереджено увагу на шляхи раціонального використання ресурсів та сучасних методів ресурсозбереження на прикладі харківського машинобудівного комплексу як базисної основи забезпечення відтворювальних процесів регіональної економічної системи.

У теоретичному аспекті, в дисертаційній роботі розкрито концептуальні наукові засади вирішення проблеми організації ресурсозбереження в рамках регіональної економічної системи, яка розглядається у вигляді квазікорпорації що орієнтована на досягнення балансу інтересів суб’єктів економічної діяльності в раціональному використанні та збереженні комплексного регіонального  ресурсу.

У методологічному аспекті запропоновано принципи, положення та методи забезпечення формування регіональної ресурсозберігаючої стратегії як системи завдань щодо функціонування  економічної діяльності у вигляді регіональних кластерів-корпорацій.

У прикладному аспекті розроблено напрями, пропозиції, механізми та інструменти інноваційних форм ресурсозбереження в рамках формування регіонально-виробничої холдингової компанії змішаного типу на базі існуючих машинобудівних підприємств Харківської області.

Визначено шляхи  інституціоналізації ресурсозбереження в регіональній економічної системі та розкрито принципи розробки інвестиційної стратегії ресурсозбереження. Розроблено ієрархічну схему управління інноваційною ресурсозберігаючої політикою з координацією відповідних програм у мережі регіонального агентства ресурсозбереження. 

На основі використання означених підходів розроблено комплекс методів і математичних моделей забезпечення ефективного ресурсозбереження в машинобудівному кластері-корпорації.

Ключові слова: ресурсозбереження, регіон кластер, корпорація, холдинг, партнерство, інститути,  управління, моделювання.

АННОТАЦИЯ

Кондратенко Н.О. Теоретико-методологические основы стратегии ресурсосбережения в региональных экономических системах. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора экономических наук по специальности 08.00.05 – развитие производительных сил и региональная экономика. – Совет по изучению производительных сил Украины НАН Украины, Киев, 2010.

В диссертационной работе получены результаты решения важной научной проблемы по разработке теоретико-методологических основ стратегии ресурсосбережения в региональных экономических системах на основе использования современных подходов к организации промышленного производства.

Определено, что предпосылкой улучшения системы управления ресурсосбережением является обеспечение концентрации капитала в региональном экономическом пространстве. Исходя из этого, предложено направить усилия на увеличение стоимости региональных активов, находящихся в распоряжении территориальных сообществ. Для повышения уровня капитализации регионов в Украине рекомендовано формировать прочные коммуникационные узлы в виде корпоративных объединений. Рост капитализации регионов предусмотрен в условиях налаживания партнерства между властью и бизнесом.

В исследовании внимание сосредоточено на путях рационального использования ресурсов и современных методах ресурсосбережения на примере харьковского машиностроительного комплекса как базисной основы обеспечения воспроизводственных процессов региональной экономической системы.

В теоретическом аспекте в диссертационной работе раскрыты концептуальные научные основы решения проблемы организации ресурсосбережения в рамках региональной экономической системы, которая рассматривается в виде квазикорпорации, ориентированной на достижение баланса интересов субъектов экономической деятельности в рациональном использовании и сохранении комплексного регионального ресурса.

В методологическом аспекте предложены принципы, положения и методы обеспечения формирования региональной ресурсосберегающей стратегии как системы заданий относительно функционирования экономической деятельности в виде региональных кластеров-корпораций.

В прикладном аспекте разработаны направления, предложения, механизмы и инструменты инновационных форм ресурсосбережения в рамках формирования регионально-производственной холдинговой компании смешанного типа на базе существующих машиностроительных предприятий Харьковской области.

Определено, что для максимизации эффекта ресурсосбережения в Украине необходимо формировать региональную экономическую систему, базирующуюся на схеме эффективного симбиоза свободного предпринимательства, дерегуляции экономической деятельности директивными методами, восстановлении регуляторных функций государства в новых формах. Рекомендовано использовать системы индикативного планирования как инструмента согласования в рыночной среде интересов бизнеса, государства и регионов в лице территориальных сообществ.

Определены пути институционализации ресурсосбережения в региональной экономической системе и раскрыты принципы разработки инвестиционной стратегии ресурсосбережения. С целью обеспечения уровней их направленности в работе разработана иерархическая схема управления инновационной ресурсосберегающей политикой, в которой выделен уровень координации соответствующих программ в сети регионального агентства ресурсосбережения.

Показаны направления формирования комбинаций прав собственности на региональные ресурсы в рамках создания соответствующих кластеров-корпораций. Для установления равновесных отношений собственности между субъектами хозяйствования разработаны предложения относительно соответствующих управленческих действий, связанных с формированием институциональной матрицы, в которой рынок рассматривается как институт, включающий комплекс норм организации экономических взаимоотношений. В частности, предложен комплекс стимулов и механизмов развития ресурсосберегающей деятельности.

На основе использования указанных подходов в диссертации разработан комплекс методов и математических моделей обеспечения эффективного ресурсосбережения в машиностроительном кластере-корпорации.

Ключевые слова: ресурсосбережение, регион, кластер, корпорация, холдинг, партнерство, институты, управление, моделирование.

ANNOTATION

Kondratenko N. O. Theoretical and methodological foundations of strategies of cost-effective use of resources in regional economic systems. – Manuscript.

Thesis for the degree of doctor of economic sciences, specialty 08.00.05 – development of productive forces and regional economics. – The Council for the Study of Productive Forces of Ukraine, National Academy of Sciences of Ukraine, Kiev, 2010.

In the thesis the results of solving of important scientific problems of theoretical and methodological foundations of the strategy of efficient use of resources in the regional economic systems by using of modern approaches of organization of industrial engineering are received.

In the thesis is determined that a prerequisite for improving the management of efficient use of resources is to ensure the concentration of capital in regional economic space. On this basis, it is proposed to focus efforts on increasing the value of regional assets, which are in the possession of local communities. To increase the level of capitalization of the regions of Ukraine the building of strong communication nodes in the form of corporate associations is recommended. Growth of capitalization of regions is provided by partnership between government and business.

The study focuses on the ways of rational resource management and modern methods of efficient use of resources by the example of the Kharkov machine-building industry as a basic framework for reproductive processes of providing of regional economic system.

In the theoretical aspect, in the thesis conceptual and scientific approaches to the problem of organization of resources’ efficient use within the regional economic system, which is regarded as a quasi-corporation and is oriented on achieving of a balance of economic actors’ interests in the rational use and conservation of a comprehensive regional resource, are revealed.

From the methodological perspective, guidelines, regulations and methods of forming of regional resource-saving strategy, as a system of tasks for the functioning of economic activities in the form of regional clusters of corporations are proposed.

In the applied aspect, directions, suggestions, tools, instruments and innovative forms of cost-effective use of resource in the formation of regional and industrial holding company of a mixed type based on the existing machine-building enterprises of Kharkov region are offered.

The ways of the institutionalization of cost-effective use of resources in the regional economic system are shown and the working-out principles of investment strategy of cost-effective use of resources are disclosed. In order to ensure their levels of focusing, the hierarchical scheme of innovative resource-saving politics management is worked out in the thesis.  In this scheme the level of coordination of relevant programs in a network of Regional Resource-saving Agency is pointed out.

On the basis of these approaches, in the thesis a set of methods and mathematical models of providing of effective use of resources in the engineering cluster-corporation is developed.

Key words: cost-effective use of resources, region, cluster, corporation, holding company, partnership, institutions, management, modeling.


Підписано до друку 17.12.2010 р.

Формат 6084/16. Ум.друк.арк. 1,16. Обл.-вид.арк. 0,9.

Наклад 100 прим. Зам. № 344

«Атопол» ТОВ Типографія

Бульв. І. Лепсе, 3, м. Київ

Житлово-комунальний кластер

Сільсько-господарський кластер

Транспортний кластер

Машинобудівний кластер

Трудові ресурси

Матеріальні ресурси

Технічніресурси

Виробничий блок

Ресурсний блок

РЕГІОНАЛЬНА ЕКОНОМІЧНА СИСТЕМА

(баланс інтересів суб’єктів економічної діяльності у використанні та збереженні регіональних  ресурсів)

Інституціональне середовище

ЗАВДАННЯ 4

Формування

моделі регіональної стратегії ресурсозбереження

ЗАВДАННЯ 2
Формування корпоративних систем виробництва

ЗАВДАННЯ 3

Інституціональне забезпечення

ресурсозберігаючої політики

ЗАВДАННЯ 1
Формування комплексу техніко-технологічних ресурсозберігаючих заходів

РЕГІОНАЛЬНА СТРАТЕГІЯ РЕСУРСОЗБЕРЕЖЕННЯ

Інформаційне забезпечення ресурсозбереження

Упровадження системи менеджменту якості продукції

Підготовка
професійних кадрів

Упровадження системи менеджменту

Розвиток

свідомості у сфері ресурсоспоживання

Програми охорони

навколишнього середовища

Штрафи та санкції за нераціональне використання ресурсів

Стандарти якості енергоресурсів

Забезпечення аудиту

ресурсозбереження

Інвестиційна складова в тарифах

Платежі за забруднення

навколишнього

середовища

Методи тарифної політики

Субсидіювання частини відсотків по кредитах

Пряме бюджетне фінансування

Податкові пільги

Прискорена амортизація

Соціальні

Адміністративні

Економічні

Методи формування сучасної політики ресурсозбереження

Економічні відносини

Соціальні відносини

Ресурсозбереження: праця, матеріали, капітал, інвестиції, інновації та ін.

Ринки ресурсів і послуг

Ціни

Кількість

Попит і пропозиція

Рівень доходу на вико рис-тання ресурсів

Маркетингові канали придбання та реалізації продукції

Пріоритет інтересів регіонів у ресурсозбереженні

Урахування економічних, технологічних, соціально-демографічних умов

Створення активного підприємницького середовища

Стратегія стійкого розвитку регіональних економічних систем

Відтворення регіональної економічної діяльності

Ціни

Споживачі

Кон’юнктура ринку

Вартість підприєм-ницького кошика

Рівень прожиткового мінімуму

Рівень доходу на душу населення

Оптимізація взаємодії ринків

Зовнішнє середовище

Імпорт 

Формування доходу

Формування регіональної економічної системи

Оплата праці

Якість життя

Баланс інтересів суб’єктів господарювання

Гарантування економічної безпеки регіону

Вирівнювання соціальних умов

Забезпечення прожиткового мінімуму

Інвестиційна політика

Економічна поведінка населення

Методи управління регіональними економічними системами

Оптимізація управлінських рішень

Відтворення та розподіл регіональних технічних, матеріальних і трудових ресурсів

Інвестиції в інноваційні ресурсозберігаючі технології

Регіонально-виробнича холдингова компанія змішаного типу

Уставний фонд

Окремі приватні особи

Регіональні та муніципальні владні структури

Приватні підприємства та приватні банки

Державні підприємства та державні банки

Департамент економічного забезпечення   ресурсозбере-ження  

Департамент технічного забезпечення  ресурсозбере-ження (вакантний)

Департамент нормативного забезпечення ресурсозбере-ження

Інспекція з ресурсозбере-ження

Регіонально-виробнича холдингова компанія змішаного типу

Органи регіонального управління ресурсозбереженням

Агентство з ресурсозбереження

Держкомстат

Міністерство промислової політики

Держстандарт

Міністерство

освіти і науки

Міністерство економіки

Кабінет Міністрів України

Президент

України

Верховна

Рада України


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

83593. Система і право Світової організації торгівлі. Угода про заснування СОТ. Функції, компетенція, структура СОТ. Багатосторонні угоди системи СОТ 42.96 KB
  Угода про заснування СОТ. Функції компетенція структура СОТ. Багатосторонні угоди системи СОТ. Світова організація торгівлі СОТ єдина міжнародна організація що опікується глобальними правилами торгівлі між країнами.
83594. Міжнародний валютний фонд 43.71 KB
  Міжнаро́дний валю́тний фонд МВФ англійською IMF спеціальне агентство Організації Об\'єднаних Націй ООН засноване 29ма державами[1][2] з метою регулювання валютнокредитних відносин країнчленів і надання їм допомоги при дефіциті платіжного балансу шляхом надання коротко і середньострокових кредитів в іноземній валюті. Штабквартира МВФ знаходиться в м. МВФ було створено 27 грудня 1945 року після підписання 29ма державами угоди розробленої на Конференції ООН з валютнофінансових питань 22 липня 1944 року. МВФ є інституційною основою...
83595. Поняття та джерела міжнародного екологічного права 37.32 KB
  Міжнародне екологічне право - галузь міжнародного права, принципи і норми якої регулюють відносини між його суб\'єктами в сфері охорони навколишнього середовища та раціонального використання природних ресурсів. Правове регулювання міжнародного екологічного права спрямоване на обмеження шкідливого антропогенного впливу на навколишнє середовище
83596. Принципи міжнародного екологічного права 37.97 KB
  Спеціальні (галузеві) принципи міжнародного права навколишнього середовища найбільш повно зафіксовані у Стокгольмській декларації з навколишнього середовища (26 принципів) і Декларації Ріо-де-Жанейро з навколишнього середовища і розвитку
83597. Міжнародна співпраця у області охорони навколишнього середовища 42.91 KB
  Тому проблема гармонізації відносин суспільства і природи охорони навколишнього середовища набула глобального значення. У межах міжнародного співробітництва в галузі охорони навколишнього природного середовища вирішуються найбільш складні проблеми і конкретні проекти. Особливу групу проектів складають наукові дослідження впливу діяльності людини на клімат передбачення землетрусів і цунамі роботи в галузі біологічних та генетичних наслідків забруднення оточуючого середовища.
83598. Охорона певних видів навколишнього середовища. Міжнародно-правова охорона атмосфери і озонового шару. Міжнародно-правова охорона флори і фауни 40.67 KB
  Особлива увага надається боротьбі з забрудненням нафтою Лондонська конвенція про запобігання забрудненню моря нафтою 1954 р. Конвенцією про запобігання забруднення моря викидами відходів ї інших матеріалів 1972 р. У Конвенції про запобігання забруднення моря з суден 1973 р. Охороні морських просторів присвячено і угодиукладені на регіональному рівні напри клад Гельсінська конвенція про захист морського середовища району Балтійського моря 1974 р.
83599. Поняття міжнародного права. Особливості міжнародного права 36.67 KB
  Міжнародне право - це самостійна система права, що складається з юридично обов\'язкових принципів і норм, які регулюють відносини між державами та іншими суб\'єктами міжнародного права з метою забезпечення мирного співіснування та міжнародної співпраці.
83600. Юридично сила норм міжнародного права 33.76 KB
  Питання юридичної сили міжнародного права виникає через відсутність примусу до виконання норм міжнародного права. З\'являються навіть точки зору щодо виключно моральної сили цієї системи права
83601. Сфера дії міжнародного права. Субєктна і об\'єктна сфери дії міжнародного права. Просторова сфера дії міжнародного права 35.87 KB
  Суб\'єктна і об\'єктна сфери дії міжнародного права. Просторова сфера дії міжнародного права Сфера дії міжнародного права це межі застосування міжнародноправових норм. Відповідно можна виділити суб\'єктну об\'єктну і просторову сфери дії міжнародного права.