64879

Планування – основна функція управління

Лекция

Менеджмент, консалтинг и предпринимательство

Найважливішою функцією управління підприємством є планування його діяльності. Планування - процес визначення цілей, що їх підприємство передбачає досягти за певний період, а також способів досягнення таких цілей.

Украинкский

2014-07-15

42.54 KB

3 чел.

Тема 1. Економічна робота

Лекція 1. Планування – основна функція управління

1.   Суть планування, його необхідність, завдання та принципи.

2.   Види планування.

3.   Основні методи планування, їх суть.

4.   Види планів торговельного підприємства, їх взаємозв'язок.

1.   Суть планування, його необхідність та завдання.

    Найважливішою функцією управління підприємством є планування його діяльності. Планування - процес визначення цілей, що їх підприємство передбачає досягти за певний період, а також способів досягнення таких цілей.

    Планування об'єднує структурні підрозділи підприємства спільною метою, надає всім процесам однонапрямленості і скоординованості, що дає змогу найбільш повно й ефективно використовувати наявні ресурси, комплексно, якісно та своєчасно вирішувати різноманітні завдання управління.

Процес планування включає наступні етапи:

  1.  Аналіз умов функціонування організації, що склалися.
  2.  Складання прогнозу їх розвитку на планований період.
  3.  Визначення цільового стану бізнесу (положення, яке слід зайняти організації в планованому майбутньому).
  4.  Планування шляхів його досягнення.

Найважливішими цілями, які переслідуються в плануванні на підприємстві, як правило, являються: об'єм продажів товарної маси, прибуток і доля на ринку. На нинішньому етапі розвитку для більшості російських підприємств головною метою планування є отримання максимального прибутку. За допомогою планування керівники підприємств забезпечують напрям зусиль усіх працівників, що беруть участь в процесі виробничо-господарської діяльності, на досягнення поставлених цілей.

До завдань планування як до процесу практичної діяльності відносяться:- формулювання складу майбутніх планових проблем, визначення системи очікуваних небезпек або передбачуваних можливостей розвитку підприємства;- обгрунтування висунених стратегій, цілей і завдань, які планує здійснити підприємство в майбутній період, проектування бажаного майбутнього організації;- планування основних засобів досягнення поставлених цілей і завдань, вибір або створення необхідних засобів для наближення до бажаного майбутнього;- визначення потреби ресурсів, планування об'ємів і структури необхідних ресурсів і термінів їх вступу;- проектування впровадження розроблених планів і контроль за їх виконанням.

Поряд із загальними принципами управління та планування (оскільки останнє є функцією першого) існують і специфічні принципи планування, а саме: цільова напрямленість (цілепокладання), системність, безперервність, збалансованість, оптимальність використання ресурсів, адекватність об'єкта та предмета планування.

     Найважливішим принципом планування є вибір та обґрунтування цілей (цілепокладання), кінцевої мети, результатів діяльності підприємства. Чітко визначені кінцеві цілі є вихідним пунктом планування.

     Ефективність і реальність планів значною мірою залежить від ступеня реалізації принципу системності. Цей принцип передбачає, щоб планування охоплювало всі сфери діяльності підприємства, усі тенденції, зміни та зворотні зв'язки в його системі. Системний підхід треба використовувати для обґрунтування й розв'язування планових завдань на будь-якому рівні управління. За допомогою системного аналізу можна відповісти на такі важливі питання, як: визначення цілей та їхньої субординації, можливість знайдення альтернативних шляхів та способів досягнення цілей, що різняться за складністю, термінами реалізації, соціальними наслідками тощо.

    Важливою проблемою та вагомою передумовою реалістичності планування е забезпечення його безперервності. Принцип безперервності означає:

  1.  підтримування безперервної планової перспективи, формування й періодичну зміну горизонту планування, що залежить від загальних соціально-політичних та економічних передумов, темпів науково-технічного прогресу в галузі, тривалості впливу управлінських рішень, вірогідності передбачення майбутнього;
  2.  взаємопогодження довго-, середньо- та короткострокових планів;
  3.  своєчасне коригування перспективних і поточних планів, виходячи із одержаних сигналів щодо зовнішніх (регіон, економіка в цілому) та внутрішніх (усередині самого підприємства) змій умов господарювання.

    Однією із найважливіших вимог до планових рішень є забезпечення оптимальності використання застосовуваних ресурсів. Використання ресурсів підприємства має орієнтуватись на потреби, умови та кон'юнктуру ринку, інтенсифікацію виробництва, запровадження досягнень науково-технічного прогресу, максимально повну реалізацію наявних резервів як суто виробничих, так і організаційних тощо.

    Важливою якісною характеристикою плану є його збалансованість, тобто необхідна та достатня кількісна відповідність між взаємозв'язаними розділами й показниками плану. Збалансованість - це визначальна умова обґрунтованості планів, реальності їхнього виконання. Головним її проявом є. відповідність між потребами в ресурсах та наявністю таких.

    За ринкових умов, коли постійно змінюється зовнішнє й внутрішнє середовище діяльності підприємства, украй важливо створити передумови для адекватної динамічної збалансованості, та мобільності виробництва. Навіть ідеально збалансований за його складання план не гарантує, що в процесі виконання не виникне диспропорцій під впливом різноманітних чинників. Принцип збалансованості потребує також планування ресурсного забезпечення можливості швидкої та адекватної реакції на зміни в умовах господарювання.

    Принцип адекватності системи планування щодо об'єкта та умов його діяльності виходить із того, що, оскільки ринкове середовище зумовлює постійну зміну номенклатури продукції підприємства, його виробничої та організаційної структури, технологію факторів виробництва, остільки методи планування, показники та розділи планів, організація самого процесу їхньої розробки підлягають постійному перегляду, а за необхідності -- застосуванню поліпшених або принципово нових методів та процедур планування.

2. Види планування

    Залежно від тривалості планового періоду планування поділяється на перспективне й поточне.

    Перспективне планування на підприємстві охоплює довгострокове (стратегічне) і середньострокове. Залежно від горизонту планування перспективний план розробляється із різним ступенем деталізації.

 Довгостроковий план виражає переважно стратегію розвитку підприємства, у ньому використано рішення, що стосуються сфер діяльності та вибору її напрямків. Він має більш концептуальний характер, а необхідний цифровий матеріал використовується лише для обґрунтування названих рішень. Найважливішими складовими середньострокового плану є детальна хронологізація проектів, повна номенклатура продукції, що виготовляється, конкретніші інвестиційні та фінансові показники.

    Середньостроковий план – це, власне, деталізований стратегічний план на перші роки діяльності підприємства. Межа між довгостроковим і середньостроковим планами є дуже умовною і неоднозначною. Тривалість планового періоду залежить від ступеня визначеності умов діяльності підприємства, його галузевої належності, загальної економічної ситуації в країні,                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                            

вірогідності первинної інформації, якості її аналітичної обробки тощо.

     Поточне планування полягає в розробці планів на всіх рівнях управління підприємством та за всіма напрямками його діяльності на більш короткі періоди (квартал, місяць). Різновидом поточного планування є оперативно-календарне планування, тобто календарне погодження виробничого процесу між структурними підрозділами з урахуванням послідовності та параметрів технологічного процесу. Групування планів на довго-, серєдньо- та короткотермінові певною мірою умовне. Вони різняться лише терміном одержання кінцевого результату. Поряд з цим кожний вид планування мас характерні відмінності. Розглядувані плани різняться за такими позиціями:

 - точністю встановлення інтервалу планування;

 - ступенем інтеграції і диференціації, а також кількістю показників планування;

 - ступенем точності розрахунків витрат і результатів виробництва;

 - порядком розподілу обов’язків між виконавцями плану.

    Процес планування безперервний. Цілі та завдання встановлюють до початку реалізації плану, а потім лише коригують їх, уточнюють і розроблюють оперативні плани.

    Приклади трансформування показників планування в різнотермінових планах наведені в таблиці 1.   

                                                                                                                   Таблиця 1

Основні показники системи планів підприємства

Основні показники за видами планування

Стратегічне

Тактичне середньострокове

Тактичне короткострокове

Оперативно

календарне

Назва продукції (послуг)

Перелік найважливішої номенклатури продукції

Перелік і кількість позицій номенклатури продукції

Детальний перелік

і кількість позицій

номенклатури продукції

Орієнтовні витрати, що підлягають уточненню

Витрати ресурсів, деталізовані за видами продукції

Витрат ресурсів, деталізовані за видами та номенклатурою продукції

Детальні норми використання ресурсів за видами продукції

Орієнтовні терміни виконання

Календарні терміни виконання

Точно встановлені терміни виконання

Добові та погодинні графіки виконання

Відповідальні виконанні без зазначення

співвиконавців

Відповідальні виконавці та співвиконавці за етапами і видами

робіт

Детальний перелік виконавців за етапами, видами робіт і номенклатурою

продукції

Детальний розподіл робіт серед безпосередніх виконавців

Ефективність (досягнення мети, окупність витрат)

Перевищення доходу над витратами (прибуток)

Чистий дохід

Своєчасність і повнота виконання плану за номенклатурою продукції

    

3.   Основні методи планування, їх суть.

    Планування діяльності підприємства здійснюється за допомогою різних методів. Вибираючи ці методи, необхідно виходити з певних вимог до них. Методи планування мають: по-перше, бути адекватними зовнішнім умовам господарювання, особливостям різних етапів процесу становлення та розвитку ринкових відносин; по-друге, якнайповніше враховувати профіль діяльності об'єкта планування та різноманітні засоби досягнення основної підприємницької мети - збільшення прибутку; по-третє, відповідати видовим ознакам плану, що розробляється.

    Залежно від вихідної позиції для розробки плану розрізняють ресурсний та цільовий методи.

     Ресурсний метод планування, виділений за ознакою «Вихідна позиція для розробки плану», із урахуванням ринкових умов господарювання та наявних ресурсів може застосовуватись за монопольного становища підприємства або за слабкої конкуренції. З посиленням конкурентної боротьби вихідною позицією, початковим моментом планування стають потреби ринку, попит на продукцію (послуги). Підприємство самостійно виконує цілепокладання, визначає мету (цілі) діяльності і для її (їх) досягнення формує відповідні плани.

   Залежно від позиції підприємства на ринку застосовуються й різні принципи визначення кінцевого та проміжних значень планових показників. За монопольного становища, браку загрози з боку конкурентів підприємство може сподіватися, що розвиток у майбутньому відбуватиметься зі збереженням тих самих тенденцій. Відтак проміжні та кінцеві (на кінець планового періоду) значення планових показників визначають методом екстраполяції - на підставі динаміки цих показників у минулому, припускаючи, що темпи і пропорції, досягнуті на момент розробки плану, буде збережено в майбутньому.                                                                                                            

    Принципово протилежним є інтерполятивний метод, за яким підприємство встановлює ціль для досягнення її в майбутньому і на цій підставі визначає тривалість планового періоду та проміжні планові показники. Тобто на протилежність поступальному рухові за екстраполяції інтерполятивний метод передбачає зворотний рух - від встановленої мети та відповідного кінцевого значення планових показників до обчислення проміжних їхніх величин.

    Для визначення ступеня обґрунтованості показників важливим е виокремлення методів планування за способом розрахунку планових завдань.

    Дослідно-статистичний (середніх показників) метод передбачає для встановлення планових показників використання фактичних статистичних даних за попередні роки, середніх величин. Більш обґрунтованим є факторний метод планування, згідно з яким планові значення показників визначають на підставі розрахунків впливу найважливіших чинників, що обумовлюють зміни цих показників. Факторні розрахунки (за окремими факторами) застосовуються передовсім за планування ефективності виробництва (визначення можливих темпів зростання продуктивності праці, зниження собівартості продукції тощо).

      Найбільш точним є нормативний метод планування, суть якого полягає в тім, що планові показники розраховуються на підставі прогресивних норм використання ресурсів із врахуванням їхніх змін в результаті впровадження організаційно-технічних заходів у плановому періоді. Зрозуміло, що застосування цього методу на підприємстві потребує створення відповідної нормативної бази.

    Ув'язування потреб із необхідними ресурсами для їхнього задоволення найліпше забезпечується за допомогою балансового методу. Його суть полягає в розробці спеціальних таблиць-балансів, в одній частині яких із різним ступенем деталізації показують всі напрямки витрачання ресурсів згідно з потребами, а в другій - джерела надходження цих ресурсів. Під час опрацювання балансу треба домогтися рівності між цими двома його частинами. Баланси на підприємстві розробляються для різних видів ресурсів (матеріальні, трудові, фінансові). Матричний метод планування є дальшим розвитком балансового методу і полягає в побудові моделей взаємозв'язків між виробничими підрозділами та показниками.

    За сучасних умов господарювання на підприємствах треба розробляти не один, а кілька варіантів плану. Показники окремих розділів (найбільш важливих) мають бути оптимізовані за допомогою економіко-математичного моделювання. На зміну традиційному ручному методу планування із застосуванням найпростіших обчислювальних засобів прийшли сучасніші - механізовані й автоматизовані з використанням настільних електронних обчислювачів, персональних комп'ютерів та складних електронно-обчислювальних машин (комплексів).

  1.  Види планів торговельного підприємства, їх взаємозв'язок.

    Стратегічне планування – процес здійснення сукупності систематизованих та взаємоузгоджених робіт із визначення довгострокових (на певний період) цілей та напрямків діяльності підприємства.

    Стратегія – це генеральна комплексна програма дій, яка визначає пріоритетні для підприємства проблеми, його місію, головні цілі та розподіл ресурсів для їхнього досягнення. Вона формулює цілі та способи їхнього досягнення так, щоб указати підприємству певний (такий, що об'єднує всі його підрозділи) напрямок розвитку. За своїм змістом стратегія є довгостроковим плановим документом, результатом стратегічного планування.

Стратегічне планування припускає розробку довгострокових, середньострокових, короткострокових і оперативних планів розвитку.

Таблиця 2

Стратегічні альтернативи діяльності підприємства

Різновид базової стратегії

Критерії визначення характеру стратегії

Стратегічні альтернативи

1. Стратегія зростання (наступальна)

1. Обсяг продажу

2. Дохід

3. Частка ринку

4. Швидкість зростання

1. Інтенсифікація ринку: проникнення на нові ринки. розширення присутності, географічна експансія

2. Диверсифікація; вертикальна, горизонтальна, побіжна

3. Міжфірмове співробітництво та кооперація

4. Зовнішньоекономічна діяльність

2. Стратегія стабілізації (наступально-оборонна)

1. Дохід на обсяг продажу

2. Дохід на активи

3. Дохід на акції

4. Швидкість пожвавлення

1. Економія: ревізія витрат, консолідація, пожвавлення

2. Зрушення: зменшення втрат, поновлення доходу, активізація фінансової діяльності

3. Забезпечення сталості: селективність, балансування на ринках, фінансова економія

3. Стратегія виживання (оборонна)

Критичний аналіз:

- продуктів та ринків

- фінансового стану

- управління

1 Перебудова маркетингової діяльності: вилучення товару, експансій на основному ринку тощо

2. Перебудова системи управління

3. Фінансова перебудова

Тактичне планування

    Складання середньо- та короткострокових планів належить до тактичного планування діяльності будь-якого підприємства. Тактичне планування за певними ознаками істотно відрізняється від розробки й практичного здійснення стратегії. Існують три аспекти цієї різниці.

    Перший — часовий: що віддаленіші наслідки має план, що важче від нього відмовитись, то більш стратегічним він є. Це означає, що стратегічне планування зв'язане з рішеннями, наслідки яких даватимуться взнаки протягом тривалого періоду і які буде складно виправити. Тактичні плани лише конкретизують та доповнюють стратегічні.

Другий — за охопленням сфер впливу, стратегічне планування справляє ширший і глибший вплив на діяльність підприємства, а тактичне має вузьке спрямування.

    Третій — сутнісно-змістовий: якщо стратегічні плани окреслюють місію та підпорядковані цій місії цілі діяльності підприємства, а також принципово важливі загальні засоби досягнення таких, то тактичні мають чітко визначити всю сукупність конкретних практичних засобів, необхідних для здійснення намічених цілей.

    Отже, завжди існує певна відносність, умовність у розподілі часових горизонтів планування (і відповідно планових документів стратегічного значення й тактичного забезпечення) на довго-, середньо- та короткострокові плани. Але тривала практика планової роботи визначила період в один рік як найбільш прийнятний для розробки тактичних короткострокових планів. Середньострокові плани розробляються на період у кілька років для конкретизації, деталізації завдань довгострокового стратегічного плану. Можна стверджувати, що середньостроковий план -- це кількісно визначена на певний період стратегія підприємства за всіма або за найважливішими субстратегіями.

    Середньо- і короткострокові плани взаємопов’язані: вони складаються за єдиною методологією та мають однакову структуру. Основними розділами цих планів є:

  1.  Маркетингова діяльність.
  2.  Виробнича діяльність.
  3.  Науково-дослідні, конструкторсько-технологічні та експериментальні роботи.
  4.  Праця, кадри, соціальний розвиток колективу.
  5.  Капітальні вкладення та капітальне будівництво.
  6.  Матеріально-технічне забезпечення.
  7.  Організація виробництва, праці та управління.
  8.  Природоохранна діяльність.
  9.  Зовнішньоекономічна діяльність.
  10.  Витрати, прибуток і рентабельність.
  11.  Фінансова діяльність.

    Оперативне планування є, з одного боку, завершальною ланкою в системі планування діяльності підприємства, а з іншого - засобом виконання довго-, середньо- та короткострокових планів, основним важелем поточного управління виробництвом.

    У процесі оперативного планування здійснюється детальна розробка планів підприємства та його підрозділів - окремих виробництв, цехів, виробничих дільниць, бригад, навіть робочих місць - на короткі проміжки часу (місяць, декаду, робочий тиждень, добу, зміну). При цьому розробка планів органічно поєднується з вирішенням питань організації їхнього виконання та поточного регулювання виробництва.

    Оперативне планування поєднує два напрямки роботи. Перший напрямок, у рамках якого розробляються оперативні плани та графіки виготовлення й випуску продукції, називається календарним плануванням. Другий напрямок включає роботи, що необхідні для безперервного оперативного обліку, контролю та регулювання виконання оперативних планів і ходу виробництва. Цей напрямок дістав назву диспетчеризації.

    Бізнес-план підприємства — це письмовий документ, де викладено суть, напрями і способи реалізації підприємницької ідеї, охарактеризовано ринкові, виробничі, організаційні та фінансові аспекти майбутнього бізнесу, а також особливості управління ним. Цей план є підставою для подальшої підприємницької діяльності, необхідною передумовою залучення інвестицій, інноваційно-інвестиційних проектів тощо.

    Бізнес-план розробляється з метою:

    1.техніко-економічного обґрунтування доцільності створення і функціонування підприємства;

    2.  залучення зовнішніх інвесторів;

    3. для обґрунтування пропозицій щодо доцільності приватизації підприємства.

    Бізнес-план розробляється на тривалий період, найчастіше на 3-5 років, хоча часові рамки бізнес-планування можуть бути значно ширшими.

    Структура бізнес-плану, кількість форм та їх зміст не регламентуються.

    До типових розділів бізнес-плану належать такі:

  1.  резюме — короткий огляд бізнес-плану, його ключових аспектів, повідомлення про наміри;
  2.  галузь, підприємство та його продукція — поточна ситуація і тенденції розвитку галузі;
  3.  опис продукції;
  4.  стратегія підприємства;
  5.  права власності;
  6.  дослідження ринку — характеристика ринку продукту; цільовий ринок бізнесу;
  7.  місцезнаходження підприємства;
  8.  оцінка впливу зовнішніх чинників;
  9.  маркетинг-план – стратегія маркетингу;
  10.  очікувані обсяги продажу продукції;
  11.  виробничий план — основні виробничі операції;
  12.  машини і устаткування;
  13.  приміщення;
  14.  сировина, матеріали та комплектуючі;
  15.  організаційний план — форма організації бізнесу;
  16.  потреба в персоналі;
  17.  власники і менеджери бізнесу;
  18.  організація управління;
  19.  кадрова політика;
  20.  оцінка ризиків — типи можливих ризиків ; способи реагування на загрози для бізнесу;
  21.  фінансовий план — прибуток і збитки;
  22.  план руху готівки;
  23.  плановий фінансовий баланс, фінансові коефіцієнти.

 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

28359. Формы завещания, порядок их совершения 15.06 KB
  Завещание должно быть составлено в письменной форме и удостоверено нотариусом. В случае когда в соответствии с правилами ГК при составлении подписании удостоверении завещания или при передаче завещания нотариусу присутствуют свидетели не могут быть такими свидетелями и не могут подписывать завещание вместо завещателя: нотариус или другое удостоверяющее завещание лицо; лицо в пользу которого составлено завещание или сделан завещательный отказ супруг такого лица его дети и родители; граждане не обладающие дееспособностью в полном объеме;...
28360. Недействительность завещания. Изменение, отмена и исполнение завещания 14.57 KB
  В зависимости от основания недействительности завещание является недействительным в силу признания его таковым судом оспоримое завещаниеили не зависимо от такого признания ничтожное. По иску лица права или законные интересы которого нарушены этим завещанием оспаривание недействительности З. а также применение последствий недействительности З. отменено завещателем полностью или в соответствующей части в случае недействительности последующего З.
28361. Наследование по закону: понятие и общие положения 14.01 KB
  Дети супруг и родители наследодателя.Внуки наследодателя и их потомки наследуют по праву представления. Полнородные и неполнородные братья и сестры наследодателя его дудушка и бабушка как со стороны отца так и со стороны матери.и сестры родителей наследодателя.
28362. Обязательные наследники: понятие, категории обязательных наследников, размер доли 14.52 KB
  1149 ГК РФ определяет понятие права на обязательную долю в наследственном имуществе т. Право на обязательную долю вопервых не допускает исключения управомоченного лица из числа наследников на основании завещания вовторых не допускает снижения размера доли данного наследника ниже установленного минимума. Право на обязательную долю в наследстве удовлетворяется из оставшейся незавещанной части наследственного имущества даже если это приведет к уменьшению прав других наследников по закону на эту часть имущества а при недостаточности...
28363. Понятие, способы и сроки принятия наследства. Наследственная трансмиссия 14.62 KB
  Понятие способы и сроки принятия наследства. Со дня открытия наследства у наследников появляется право наследования. По своей правовой природе принятие наследства является односторонней сделкой в которой выражается воля наследника по поводу приобретения наследства. Принятие наследником части наследства означает принятие всего причитающегося ему наследства.
28364. Отказ от наследства: понятие, способы и срок отказа. Приращение наследственных долей 14.82 KB
  Отказ от наследства: понятие способы и срок отказа. После открытия наследства у наследника возникает право на принятие наследства. Наследник на свое усмотрение может им воспользоваться а может и совершить отказ от принятия наследства. Если наследник не желает принять наследство или желает от него отказаться то возможен вариант отказа от наследства который влечет за собой так называемое отречение от наследства.
28365. Раздел наследства. Преимущественное право, его реализация 14.85 KB
  Для этого в наследственном праве предусмотрен раздел имущества оставленного наследодателем после его смерти. Раздел имущества может быть осуществлен по письменному соглашению наследников или если между наследниками не достигнуто соглашение и имеются различные споры по данному правоотношению в судебном порядке. С иском в суд может обратиться наследник имеющий право на выделение его наследственной доли из общей массы наследуемого имущества с правом требования выдела в натуре его доли или выплаты другими наследниками денежной суммы...
28366. Охрана наследства и управление им 14.24 KB
  В отношении наследственного имущества может быть осуществлена охрана от возможного посягательства иных лиц не имеющих право на получение данного имущества от возможного расхищения имущества и прочее в интересах наследников отказополучателей кредиторов а также и государства. Охрана наследственного имущества осуществляется посредством применения мер по охране имущества указанных в законе опись сдача имущества на хранение доверительное управление имуществом и др. Охрана наследственного имущества осуществляется нотариусом по месту...
28367. Ответственность наследника по долгам наследодателя 14.42 KB
  эПри принятии наследства наследники могут быть уведомлены о том что наследуемое имущество обременено долгами т. Таким образом после получения наследуемого имущества наследники должны рассчитаться с возможными кредиторами. Наследники вместе несут солидарную ответственность по долгам наследодателя т. Оставшиеся наследники отвечают перед наследником рассчитавшимся с кредиторами как долевые должники.