64916

Становлення та розвиток сільськогосподарської дослідної справи на Поділлі (кінець ХІХ – початок ХХ ст.)

Автореферат

История и СИД

Бурхливий розвиток українських територій поступова трансформація економіки до утвердження капіталістичних відносин в усіх її сферах зміни у внутрішній політиці науці й освіті зокрема аграрній усе це сприяло становленню вітчизняної сільськогосподарської дослідної справи.

Украинкский

2014-07-22

197.5 KB

0 чел.

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІя АГРАРНИХ НАУК УКРАЇНИ

державна НАУКОВА СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКА БІБЛІОТЕКА

Корзун Олена Вікторівна

УДК 63.001.5 (477.43/.44) “18/19” (043.3)

СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК

СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОЇ ДОСЛІДНОЇ СПРАВИ

НА ПОДІЛЛІ (кінець ХІХ – початок ХХ ст.)

07.00.07 – історія науки і техніки

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата  історичних наук

Київ – 2010


Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Центрі історії аграрної науки Державної наукової сільськогосподарської  бібліотеки Національної академії аграрних наук України

Науковий керівник: доктор сільськогосподарських наук, професор,

                                     член-кореспондент НААН,

                                     ВЕРГУНОВ ВІКТОР АНАТОЛІЙОВИЧ,

                                      Державна наукова сільськогосподарська бібліотека

                                      Національної академії  аграрних наук України,

                                      директор

Офіційні опоненти: доктор сільськогосподарських наук, професор

                                   ТАРАБРІН ОЛЕКСІЙ ЄВГЕНОВИЧ,

                                   Державна наукова сільськогосподарська бібліотека

                                   Національної академії  аграрних наук України,

                                   заступник директора з наукового менеджменту та

                                   маркетингу

                                   кандидат історичних наук, доцент

                                   ГЛОБА ОЛЬГА ФЕДОРІВНА,

                                   ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний

                                   педагогічний університет імені Григорія Сковороди» 

                                   Міністерства освіти і науки України,

                                   доцент кафедри біології та методики навчання

Захист відбудеться 30 грудня 2010 р. о 10 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.373.01 у Державній науковій сільськогосподарській бібліотеці Національної академії аграрних наук України (03680, м. Київ вул. Героїв Оборони, 10, читальний зал).

З дисертацією можна ознайомитися у Державній науковій сільськогосподарській бібліотеці Національної академії аграрних наук України (03680, м. Київ вул. Героїв Оборони, 10)

Автореферат розісланий “ ___ ”  листопада 2010 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради,

кандидат  історичних наук,

старший науковий співробітник                                                                       Коваленко С. Д.


1

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Сьогодення України потребує реформування сільського господарства, однієї з провідних галузей економіки, спонукаючи до вивчення історії вітчизняної аграрної науки, особливо її організаційного та теоретичного наповнення. Вирішення нагальних проблем, які постають перед державою при запровадженні приватної власності на землі сільськогосподарського призначення, переході до системи замовлень у науковій сфері, потребує не тільки аналізу та запозичення досвіду зарубіжних країн, ефективного залучення інновацій у виробничий процес, використання приватних капіталів, а й уважного розгляду здобутків наших попередників, які працювали в умовах ринкової економіки.

Особливу зацікавленість викликають зміни у соціально-економічному та культурному житті Російської імперії, що відбувалися внаслідок масштабних реформувань 60–80-х років ХІХ століття.

Бурхливий розвиток українських територій, поступова трансформація економіки до утвердження капіталістичних відносин в усіх її сферах, зміни у внутрішній політиці, науці й освіті, зокрема аграрній, – усе це сприяло становленню вітчизняної сільськогосподарської дослідної справи.

У досліджуваний період українською аграрною наукою накопичено не лише цінний практичний досвід, а й досягнуто значних теоретичних успіхів світового рівня. Гідне місце серед здобутків науковців сільськогосподарського профілю та установ, які вони репрезентували, належить напрацюванням вчених подільського регіону, традиційно аграрного центру України. Однак належної оцінки їхні досягнення досі не здобули.

Тривалий час результати сільськогосподарської дослідної роботи спеціалістів імперської доби або зовсім не згадувалися, або зараховувалися до перемог радянської науки. Поза увагою перебував накопичений регіональний досвід співпраці приватного, громадського та державного секторів суспільства у модернізації сільського господарства, що здійснювалася шляхом розбудови галузевого дослідництва.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження є складовою частиною науково-дослідної роботи Центру історії аграрної науки Державної наукової сільськогосподарської бібліотеки Національної академії аграрних наук у межах теми «Історія становлення й діяльності науково-дослідних і освітніх закладів аграрного профілю в Україні» (№ державної реєстрації 0107U003107).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є здійснення комплексного аналізу організації та функціонування сільськогосподарських дослідних установ, внеску

2

окремих особистостей у становлення наукових засад в сільському господарстві Поділля кінця ХІХ – початку ХХ ст.

Для досягнення поставленої мети передбачається вирішення таких основних завдань:

  •  проаналізувати стан наукової розробки та джерельну базу проблеми, сформулювати методологічні засади дисертаційного дослідження;
  •  з'ясувати передумови та соціально-економічні фактори, які вплинули на особливості розвитку галузевої дослідної справи на Поділлі;
  •  охарактеризувати діяльність сільськогосподарських дослідних установ Подільської губернії;
  •  окреслити етапи розвитку організаційної складової сільськогосподарської дослідної справи на Поділлі кінця ХІХ – початку ХХ ст.;
  •  відстежити шляхи консолідації вітчизняного агрономічного співтовариства на прикладі подільського регіону;
  •  окреслити внесок органів місцевого самоврядування та громадських об'єднань у розбудову галузевого дослідництва регіону;
  •  визначити внесок сільськогосподарських дослідних установ та окремих особистостей Поділля у розвиток вітчизняної аграрної науки.

Об'єкт дослідження – розвиток сільськогосподарської науки в Україні.

Предмет дослідження – становлення та розвиток сільськогосподарської дослідної справи на Поділлі кінця ХІХ – початку ХХ ст.

Методи дослідження ґрунтуються на пріоритеті принципів історизму та об'єктивності. Методологічний інструментарій охоплював як загальнонаукові методи − логічний аналіз і синтез, класифікація та систематизація, узагальнення, так і спеціальні − проблемно-хронологічний, порівняльно-історичний, евристичний, бібліографічний, просопографічний та соціокультурний. Вирішального значення набув міждисциплінарний підхід, який дав змогу поєднати базові історичні методи з класичними когнітивними дослідженнями окремих дисциплін агрономічної науки.

Хронологічні межі дослідження – кінець ХІХ – початок XX ст. Нижня межа пов'язана з періодом економічного піднесення підросійських українських територій кінця ХІХ ст., що сприяло появі перших дослідних інституцій на території Подільської губернії. Верхня межа визначається добою Української революції, коли практична дослідна діяльність в регіоні фактично припинилася. Хоча під час висвітлення еволюції галузевої наукової думки неминучим було звернення до попередніх та наступних років.

3

Територіальними межами дослідження є Подільська губернія Російської імперії в адміністративних кордонах ХІХ – початку ХХ ст. з відповідним поділом на 12 повітів. Назви,

використані у дослідженні на означення цієї території, – «Поділля», «подільський край», «подільський регіон» – стосуються лише цієї губернії.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що:

  •  уперше в українській історіографії за результатами дослідження відтворено історію виникнення та організаційні особливості галузевого дослідництва регіону, здійснено системний аналіз відносин соціального патронажу, динаміки кадрової, фінансової та матеріальної забезпеченості, основних напрямів, результатів діяльності сільськогосподарських дослідних установ та вчених-аграріїв Подільської губернії кінця ХІХ – початку ХХ ст. У цих хронологічних межах простежено еволюцію організаційної складової сільськогосподарської дослідної справи Поділля від приватно-насіннєвих фірм, що займались селекційною роботою,  помологічних розсадників та земської агрономії до мережі постійно діючих дослідних установ;
  •  запропоновано періодизацію становлення та розвитку сільськогосподарської дослідної справи як організації на Поділлі у зазначених хронологічних межах, охарактеризовано комплекс чинників, які зумовили розвиток галузевих дослідних установ у регіоні; наведено оригінальну авторську класифікацію, складено схематичну карту та повний реєстр мережі дослідних установ Подільської губернії;
  •  простежено регіональну специфіку шляхів консолідації вітчизняного агрономічного співтовариства; вивчено досвід роботи громадських об'єднань сільськогосподарського спрямування та подільського земства для потреб галузевого дослідництва;
  •  поглиблений аналіз репрезентативного фактичного матеріалу дозволив доповнити існуючі відомості стосовно відтворення теоретичної та практичної складової розвитку сільськогосподарської науки України на регіональному рівні;
  •  запроваджено до наукового обігу значний фактографічний матеріал із фондів архівних установ і бібліотек України та Польщі стосовно історії галузевого дослідництва та актуалізовано маловідомі опубліковані джерела; через призму функціонування мережі сільськогосподарських дослідних установ розкрито історію формування та застосування наукових досягнень в агрономії та тваринництві на вітчизняних землях.
  •  набув подальшого розвитку напрям наукової роботи з відтворення історії розвитку сільськогосподарської дослідної справи України як складової вітчизняної культури.

Практичне значення полягає в тому, що матеріали дисертації можуть бути корисними в підготовці узагальнюючих історії вітчизняної науки і техніки, аграрної тематики та історико-

4

краєзнавчого змісту, спеціальних курсів в освітніх закладах, навчально-методичних праць з історії України; вони сприятимуть подальшим науковим пошукам у дослідженні життєвого та творчого шляху вітчизняних вчених-аграріїв, стануть у нагоді під час вирішення сучасних складних питань ринкової економіки щодо аграрного сектору держави, створенні прогнозних проектів подальшого розвитку сільськогосподарської науки та практики, особливо на регіональному рівні.

Апробація результатів дисертації. Основні наукові положення та висновки дисертації викладені в доповідях на секції Четвертої міжвузівських наукових конференцій з актуальних питань вітчизняної, всесвітньої та історії освіти, науки і техніки (28 жовтня 2006 р. та 3 грудня 2007 р., м. Луганськ, Східноукраїнський національний університет ім. В. Даля); П'ятої конференції молодих учених та спеціалістів «Історія освіти, науки і техніки в Україні» (з нагоди 125-річчя створення Полтавського інституту агропромислового виробництва ім. М. І. Вавилова УААН) (28 травня 2009 р., м. Київ); ХХХ Міжнародної щорічної конференції Санкт-Петербурзького відділення національного комітету з історії та філософії науки і техніки РАН «Наука и техника: вопросы истории и теории» (23–27 ноября 2009 г., г. Санкт-Петербург); Всеукраїнської науково-практичної конференції «Національна сільськогосподарська бібліографія як складова програми інформатизації аграрної галузі України» (7 грудня 2009 р., м. Київ); Міжнародної науково-практичної конференції, присвяченої 90-річчю заснування та 55-річчю відродження біотехнологічного факультету Подільського державного аграрно-технічного університету «Зоотехнічна наука Поділля: історія, проблеми, перспективи» (16–18 березня 2010 р., м. Кам'янець-Подільський); Міжнародної конференції «Дні науки», присвяченої 10-річчю Європейського колегіуму польських та українських університетів (11–12 червня 2010 р., м. Люблін (Республіка Польща); на червневій сесії Лабораторії наукових досліджень Міжнародної школи гуманітарних наук Східної Європи «Нові методології досліджень і навчання» (24–25 червня 2010 р., м. Варшава (Республіка Польща).

Публікації. За матеріалами досліджень, представлених у дисертації, опубліковано 14 наукових праць, серед яких 9 статей у фахових наукових збірниках, 5 – у збірниках матеріалів наукових конференцій. Усі наукові публікації підготовлені без співавторства.

Структура дисертації обумовлена метою та завданням дисертаційного дослідження. Її обсяг становить 212 сторінок основного тексту. Робота складається зі вступу, 4 розділів, висновків, списку використаних джерел (58 сторінок, 495 назв), 2 додатків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

5

У вступі обґрунтовано вибір теми дисертації, її актуальність, об'єкт, предмет, мету і завдання дослідження, хронологічні та територіальні межі, сформульовано наукову новизну його результатів, розкрито теоретичне і практичне значення дисертації. Наведено дані про форми апробації результатів наукового дослідження.

У першому розділі «Сучасний стан вивчення проблеми», який складається із трьох підрозділів, проаналізовано стан наукової розробки теми, джерельну базу, використану для написання дисертації, обґрунтовано методологічні засади дослідження.

У підрозділі 1.1. «Історіографія проблеми» узагальнено результати аналізу науково-пізнавального доробку вітчизняних та зарубіжних вчених за темою дослідження, що надало змогу простежити основні етапи нагромадження знань та визначитися із сучасним станом наукової розробки проблеми становлення та розвитку вітчизняної сільськогосподарської науки в регіональному аспекті досліджуваного періоду. Порівняльний аналіз відповідної літератури дає підстави стверджувати, що хоча названа проблематика не залишилася поза увагою вчених, проте вона не відповідає парадигмі сучасної науки як за підходами, так і за повнотою залучення фактографічного матеріалу. У підрозділі показано цінність праць тих постатей вітчизняної сільськогосподарської думки, які безпосередньо генерували ідею науково-організаційного формування сільськогосподарської дослідної справи. Загальний аналіз становлення та розвитку дослідної справи в Російській імперії, її місця в системі всього сільськогосподарського комплексу було підготовлено за редакцією В. В. Морачевського1, де вперше підводились підсумки спільних зусиль земських та урядових заходів щодо поширення наукових засад в агрономії як у загальноімперському огляді, так і по губерніях. Перші спроби підсумувати розвиток організаційної структури селекційно-насіннєвої справи на Поділлі належать О. П. Запороженку, К. Ф. Мурашку, С. П. Рителю та В. М. Сведерському2, найбільших сільськогосподарських дослідних установ – С. І. Городецькому3. Окремі праці присвячено розвитку дослідної справи з певних напрямів сільського господарства Поділля: садівництва (О. О. Шміт)4, тваринництва (Б. О. Крижанівський, А. Волконський)5. Значний інтерес

6

становлять праці, присвячені науковій діяльності сільськогосподарських товариств, які ініціювали розгортання дослідної роботи в регіоні6. Але недоліком цих доробків є заангажованість змісту, адже авторами були, як правило, члени цих об'єднань, керівники дослідницького напряму в їх межах.

Напрацювання радянських дослідників 20-х років минулого століття, на наш погляд, ще не занадто обтяжені офіційними ідеологічними нашаруваннями пізніших часів, тому в них вільно відображаються здобутки попередньої доби, властиве активне ситуаційне запозичення досвіду минулого7.

Друга хвиля зацікавленості радянської історіографії у вивченні галузевої дослідної справи Поділля сягає 60-х років ХХ ст. і пов'язана з працями М. І. Орловського, М. І. Пшеничного та В. П. Пономарьова8 – важливими, але певною мірою заідеологізованими спробами простежити історію сільськогосподарського дослідництва.

Сучасні вітчизняні вчені прагнуть виокремити із загальноімперського контексту українську складову. Новий концептуальний підхід щодо вивчення історії вітчизняної галузевої дослідної справи започатковано та системно здійснюється на базі створеного у 2000 р. Центру історії аграрної науки при Державній науковій сільськогосподарській бібліотеці НААН, очолюваного член-кореспондентом НААН В. А. Вергуновим, який розробив загальну концепцію розвитку вітчизняної галузевої науки та освіти9. Скласти оцінку внеску деяких постатей та галузевих громадських об'єднань у становлення галузевого дослідництва в регіоні

7

намагаються у своїх роботах подільські краєзнавці: В. І. Бурковська, В. Колесник та В. М. Яропуд10.

Уваги заслуговують також праці іноземних дослідників, які розглядають соціально-економічні та культурні особливості регіону, що впливали на становлення галузевого дослідництва на Поділлі, через призму національної політики царату11, детально простежують організаційні форми сільськогосподарської науки в Російській імперії, але лише на загальноімперському рівні12.

У підрозділі 1.2. – «Огляд джерельної бази» – наголошується, що дослідження ґрунтується на широкому комплексі архівних матеріалів, опублікованих документів та періодичних видань. Автором опрацьовано близько 40 фондів вітчизняних та закордонних архівів: Центрального державного історичного архіву України у м. Києві, Державних архів Хмельницької та Вінницької областей, Національного архіву Республіки Польщі (Archiwum Akt Nowych w Warszawie). У них висвітлюється зміст суспільно-політичних та економічних процесів, які впливали на становлення та розвиток сільськогосподарської дослідної справи Подільської губернії у досліджуваний період.

Значний інтерес становлять фонди громадських галузевих об'єднань, губернського та повітових земств, міських дум, де вміщено інформацію, яка розкриває різні аспекти взаємовідносин сільськогосподарських товариств та органів місцевого самоврядування щодо фінансування природознавчих досліджень регіону, координації діяльності з питань надання агрономічної допомоги населенню та організації дослідних установ для потреб аграріїв. Матеріали, представлені у фондах цукрових заводів, свідчать про їх активну співпрацю з громадськими та приватними сільськогосподарськими дослідними інституціями Поділля, зокрема щодо виділення ділянок під дослідні поля, експериментальної годівлі тварин відходами цукрової промисловості тощо. Робота з документами галузевих громадських об'єднань Царства Польського дала змогу відстежити наукові та економічні взаємозв'язки на ниві сільськогосподарського дослідництва між товариствами подільських та польських земель.

8

До опублікованих джерел, використаних під час наукового дослідження, відносимо видання Департаменту землеробства, присвячені щорічним оглядам діяльності міністерства, дослідних установ Російської імперії, сільськогосподарських товариств та освітніх закладів, галузевій діяльності земств та агрономічному персоналу на місцях, де наводились основні кількісні та якісні показники дослідної роботи. Журнали засідань губернської сільськогосподарської ради та доповіді повітових земських зборів Подільської губернії дають змогу відтворити послідовну діяльність земських органів на шляху до поліпшення агрономічної допомоги населенню. Загалом було опрацьовано понад 150 загальних та галузевих земських друкованих матеріалів. За даними Першого загального перепису населення 1897 р. та Всеросійського сільськогосподарського перепису 1916 р. і статистично-економічних довідників проаналізовано кількісні характеристики сільського господарства губернії та результати впровадження у практичне життя наукових підходів, розроблених на дослідних установах губернії.

Складовою джерельної бази є значний масив опублікованої наукової спадщини подільських вчених-аграріїв, який нараховує, за нашими підрахунками, 625 найменувань, що надруковані у вигляді звітів дослідних установ (140), монографій (88) та наукових статей (397) у фахових російсько- та польськомовних часописах. Особливу цінність становлять звіти приватних сільськогосподарських дослідних інституцій Поділля, які слугують іноді єдиною можливістю відтворити історію тієї чи іншої установи, адже архіви більшості з них через низку причин не збереглися.

Враховуючи динаміку економічного розвитку Російської імперії досліджуваного періоду, найбільш оперативною формою реагування на зміни в аграрному секторі регіону була публіцистика. Опрацьовано понад 20 (за назвами) різних галузевих періодичних видань, що виходили російською та польською мовами в окреслений хронологічними рамками дослідження період.

Використання різноманітних джерел, їх порівняльний аналіз дав змогу виявити регіональну своєрідність становлення та розвитку сільськогосподарської дослідної справи Поділля кінця ХІХ – початку ХХ ст.

У підрозділі 1.3. – «Методологічні засади дослідження» зазначається, що вони ґрунтуються на пріоритеті документів, які дають змогу всебічно проаналізувати становлення та розвиток сільськогосподарської дослідної справи на Поділлі кінця ХІХ – початку ХХ ст. Методологічні підходи до розгляду теми визначилися специфікою об'єкта та предмета дослідження, його метою і завданнями.

9

У другому розділі дисертації «Соціально-економічні передумови зародження сільськогосподарської дослідної справи на Поділлі» визначено особливості соціально-економічного життя регіону, які вплинули на специфіку становлення галузевого дослідництва в краї.

Загальний розвиток ринкових відносин після реформ 60–80-х років ХІХ ст. у Російській імперії, аграрна спрямованість економіки регіону та її залежність від продуктивності землеробства, спеціалізація краю на вирощуванні пшениці та цукрового буряку потребували поліпшення загальної культури землеробства. Перенаселення регіону, що позначилось на розмірах надільного землеволодіння, та швидкі темпи й обсяги розорювання земель потребували переходу від екстенсивних форм господарювання до інтенсивних.

Тісний зв'язок аграрної сфери економіки з промисловою, де найбільш потужної галуззю була цукрова, що поставала не тільки активним споживачем результатів наукової роботи сільськогосподарських дослідних установ, а й центром поширення агрономічних знань серед населення, поліпшуючи сортовий фонд вирощуваних польових культур у селянських господарств, залучаючи їх до застосування мінеральних добрив тощо. Саме на базі цих підприємств, що підтверджується висновками дослідження, створюються перші метеорологічні, агрономічні станції, провадяться перші досліди із вигодовування худоби.

Інші висновки, сформульовані в розділі, показують, що розширення транспортної мережі, особливо залізничної, що пов'язане із розвитком цукрової промисловості, сприяло виходу регіону на світові ринки, пожвавлювало наукові та виробничі зв'язки. Концентрація значного приватного капіталу в руках великих землевласників сприяла фінансуванню сільськогосподарських дослідних установ.

Специфіка внутрішньої політики, яка здійснювалась на території Подільської губернії, проявлялась в упередженому ставленні до громадських ініціатив та призвела, по-перше, до затягування легалізації громадських об'єднань державною владою, що спричинило відсутність упродовж тривалого періоду так званого місцевого сільськогосподарського товариства, метою якого був розвиток та вдосконалення галузі для потреб регіону; по-друге, до затримки впровадження земських органів самоврядування в регіоні, сферою діяльності яких поряд з іншим було надання агрономічної допомоги населенню; по-третє, до відсутності в регіоні вищих і середніх сільськогосподарських навчальних закладів, які для більшості територій Російської імперії та західних країн ставали центрами консолідації наукових знань в агрономії й тваринництві.

Аналіз відповідних тенденцій, які були результатом такої політики, засвідчує, що, з одного боку, затримувався розвиток галузевого дослідництва, особливо щодо об'єднання

10

фінансових ресурсів з метою системного дослідження регіону, практичного запровадження наукових досягнень, а з іншого –активізувалась приватна ініціатива у становленні галузевого дослідництва Поділля.

Узагальнюючи основні тенденції соціально-економічного життя Подільської губернії кінця ХІХ – початку ХХ ст. крізь призму розвитку наукових засад у сільському господарстві, маємо підстави стверджувати, що у досліджуваний період регіон розвивався за специфічних умов, що, безперечно, позначилося на формуванні особливостей розвитку галузевого дослідництва.

Третій розділ дисертації «Становлення та особливості розвитку приватних сільськогосподарських дослідних установ Поділля» має два підрозділи, в яких простежено внесок приватних землевласників, які ініціювали галузеві дослідження та окремих науковців у становлення сільськогосподарської дослідної справи на Поділлі.

У підрозділі 3.1. – «Приватні сільськогосподарські дослідні установи – ініціатори зародження системного галузевого дослідництва на Поділлі» – відзначено, що спеціалізація регіону на виробництві цукрового буряку обумовила значну потребу в насінні цієї сільськогосподарської культури та сприяла появі інтересу до створення власного насіннєвого фонду, організації дослідних селекційних установ при насіннєвих господарствах, що стало початком розвитку селекційної науки регіону. У 70-х рр. ХІХ ст. на території Російської імперії одними з перших насіннєвих господарств, які займались селекцією цукрового буряку, були підприємства Б. С. Старорипинського у с. Мала Карабчіївка Кам'янецького повіту та графа Л. Ф. Валькова у м. Калинівці Вінницького повіту Подільської губернії. Провідні вітчизняні вчені того часу – С. М. Богданов, Ф. К. Куделька та Д. І. Кірсанов – на прикладі цих господарств доводили, що ґрунтово-кліматичні умови українських земель сприяють вирощуванню цукрового буряку та отриманню його насіння високої якості. Уперше подільський регіон заявив про себе як про виробника нових сортів та їхнього насіння не тільки на території Російської імперії, а й на аграрних ринках західних країн. За допомогою селекції були отримані місцеві урожайні сорти Калинівка біла 1, Калинівка рожева 2 та Калинівка 3.

У кінці ХІХ – на початку ХХ ст. на території Подільської губернії, крім згаданих вище , існувало 27 насіннєвих господарств, які провадили селекційну роботу. Найвідомішим, масштабним за обсягом дослідних селекційних робіт були насіннєве господарство К. С. Бущинського та М. М. Лонжинського, що знаходилось у маєтку Немерче Могилівського повіту (1886 р.), та Уладівська селекційна станція Вінницького повіту графа П. Ф. Потоцького (1888 р.). Сортоводні досліди ставили при найбільших у губернії цукрових заводах (Чечельницькому, Ялтушківському, Степанівському, Товаристві цукрових заводів «Городок»).

11

Узагальнюючи основні тенденції в розвитку селекції того часу, маємо підстави стверджувати, що підприємства Правобережжя майже повністю відмовились від поставок сортового насіння цієї культури західноєвропейського виробництва, а за часи Першої світової війни було фактично монополізовано постачання сортового насіння цукрового буряку до Англії та Франції.

Зниження обсягів міжнародної торгівлі, спричинене воєнною кампанією, стимулювало також розширення асортименту досліджуваних культур подільськими селекційними установами. Значна увага приділялася селекційній роботі щодо злакових та коренеплодів, з яких найкращими сортами пшениці визнавались Немерчанська ярова та Немерчанська ярова чорна, Фортуна червоноколосна, Лігія білоколонна, Тріумф Подолії, Банатка Подільська, Донка Калинівська, Єловицька, серед сортів вівса – Немерчанський ранній, озимого жита – Ексельсіор, пивовареного ячменю Теодозія, проса – Палевий одногривий.

Дослідження винесених у підрозділ питань дає підстави стверджувати про значний внесок у розвиток організаційного та наукового наповнення галузевої дослідної справи Поділля подільських вчених-аграріїв, які ініціювали вивчення актуальних питань сільського господарства.

Вагомий внесок у розвиток вітчизняної сільськогосподарської науки зробив подільський агроном І. Є. Овсінський, який, працюючи у власному господарстві у с. Ласківці-Ісаївці Летичевського повіту, а також агрономом у низці маєтків краю, Гриноутській школі в Бессарабії, розробив унікальну авторську методику обробітку ґрунту, спрямовану на ефективне ведення землеробства в умовах посушливого клімату. Його фундаментальна праця під назвою «Нова система землеробства» (1898 р.) сприяла не тільки підвищенню показників урожайності, а й, сколихнувши наукову громадськість Російської імперії та західноєвропейських країн, спонукала до переосмислення традиційно усталеного погляду на глибокий обробіток ґрунту як єдиний засіб утримання ґрунтової вологи і боротьби із посухами. Вченим випробувана авторська методика обробітку ґрунту, зроблено значний внесок у вивчення культури сої, напрацьовано авторську методику ведення помологічної справи в умовах подільського регіону.

Приватна ініціатива поставала й біля витоків метеорологічної справи для потреб сільського господарства в Подільській губернії. Адже майже всі великі насіннєво-селекційні господарства губернії мали метеорологічні станції, що давало змогу на професійному рівні забезпечити проведення науково-дослідної роботи.

У галузі тваринництва на зразковому рівні дослідна робота здійснювалась на близько 60 подільських господарствах, найвідомішим з яких було Тележинецьке племінне господарство Літинського повіту, що належало К. К. Дорожинському.

12

Значного розвитку сільськогосподарська дослідна справа набула у приватних подільських спеціалізованих помологічних установах, з яких найбільш відомими стали помологічні станції в маєтках «Окна» Балтського повіту князя А. Є. Гагаріна (1875 р.), «Осламове» Новоушицького повіту графа О. О. Шміта (1881 р.), помологічний сад у м. Вінниця Я. Й. Немєца (1889 р.). Дослідники прагнули розширити сортимент вирощуваних плодових культур регіону, адаптувати закордонні сорти та збільшити їх урожайність в умовах місцевого клімату. Лише такої культури, як яблуня, було виведено більше 10 нових сортів, серед яких найкращим було визнано сорт Джонатан. Напрацювання подільських помологів заклали основу розвитку промислового садівництва в регіоні.

У підрозділі 3.2. – «Плотянська сільськогосподарська дослідна станція князя П. П. Трубецького» – досліджено історію створення та функціонування, результати дослідної роботи однієї з найбільших дослідних установ Російської імперії, що, проіснувавши впродовж 20 років (1894–1914 рр.), була однією з перших на всій території півдня українських земель, яка розпочала систематичні комплексні випробування, спрямовані на подолання залежності урожаю від посушливого клімату степової смуги.

Багаторічні польові досліди супроводжувались експериментальною перевіркою вегетаційним методом, за допомогою лізиметрів, а також з урахуванням метеорологічних та лабораторних даних. Було доведено значення багаторічних трав для степового клімату, їх місце у сівозміні, визначено найоптимальнішу схему 9-типільної сівозміни. Значних успіхів фахівці станції (П. О. Бичихін, Ф. Б. Яновчик, О. Г. Карабєтов, С. Г. Моргенштерн, П. Ф. Бараков, С. В. Щус'єв) досягли під час сортовипробування (більше 80 сортів) для визначення найбільш ефективних для місцевих умов.

У висновках до розділу зазначається, що досліджений матеріал дає змогу розглядати приватні експериментування в сільському господарстві подільських землевласників та аристократії як складову вітчизняної агрономії кінця ХІХ – початку ХХ ст. У цей період набув сили рух раціонального господарювання, що був тісно пов'язаний з усвідомленням важливості науки для прогресу сільського господарства. Когнітивна складова агрономії й тваринництва теж відчули вплив «моди» на зразкові господарства, пройшовши шлях від репродукції насіння до селекційних розробок, закладання основ помології та зоотехнії, розвитку агрохімії. У всі перелічені процеси було залучено велике коло подільських поміщиків – від збіднілої польської шляхти до російської аристократії.

Четвертий розділ дисертації «Громадська ініціатива у становленні та функціонуванні мережі дослідних установ Подільської губернії» має два підрозділи, в яких висвітлено процес

13

консолідації вітчизняного агрономічного співтовариства щодо впровадження наукових засад у сільське господарство.

У підрозділі 4.1. – «Діяльність галузевих товариств у становленні та розвитку сільськогосподарської дослідної справи в Подільській губернії» – наголошується, що передові подільські господарі, прагнучи до згуртування громадських зусиль на ниві агрономії та позбавлені змоги створити місцеве галузеве громадське об'єднання, ініціювали активне співробітництво з сільськогосподарськими товариствами загальноімперської дії, об'єднаннями природознавців та технічними товариствами. До їх числа належать Вільне економічне товариство, Імператорське Московське товариство сільського господарства, Імператорське товариство сільського господарства південної Росії та Київське й Подільське товариства природознавців, Імператорське Російське технічне товариство (Київське та Одеське відділення). Ці об'єднання стали ініціаторами видання перших часописів у країні, ініціювали спеціальні природознавчі дослідження різних регіонів країни, в тому числі і Поділля, організовували з'їзди та виставки, де активними учасниками були подільські аграрії.

Результати досліджень переконують, що напрацювання цих об'єднань, контакти з їхніми членами дали змогу нагромадити певний досвід щодо згуртування передової громадськості як організації місцевих галузевих товариств. До їх числа відносимо Київське (1876 р.), Подільське (1896 р.), Умансько-Липовецьке (1901 р.) товариства сільського господарства та сільськогосподарської промисловості, Київське агрономічне товариство (1909 р.), які ставали активними організаторами галузевих дослідних установ. Успішним проектом Київського товариства сільського господарства була організація Деребчинського дослідного поля в Ямпільському повіті (власник – барон Аріст Маас), що діяло впродовж 1888–1898 рр. Головним напрямом дослідних робіт установи було вивчення питання ефективності використання добрив – уперше на українських землях застосовувався метод сидерації. Наукова робота провадилась у різні роки В. Г. Ротмістровим, Ф. Л. Любанським та іншими вченими під загальним керівництвом професора С. М. Богданова.

Одним з результатів аналізу відповідних джерел став висновок що якісно новим етапом розвитку громадської ініціативи в організації сільськогосподарської дослідної справи Поділля визначається період функціонування Подільського товариства сільського господарства з його Подільською дослідною станцією, з мережею постійних та тимчасових дослідних полів (1901 р.), контрольною станцією (1904 р.), хімічною лабораторією (1908 р.), мікоентомологічним бюро (1914 р.), Гуменською практичною нижчою школою садівництва і сільського господарства (1902 р.). Головним завданням дослідної роботи було сортовипробування (більше ніж 200 сортів сільськогосподарських культур) та вивчення впливу

14

різноманітних добрив, поставлених у рамки різних сівозмін та ґрунтово-кліматичних умов. На сторінках власного друкованого періодичного органу (з 1898 р. – «Справочный листок Подольского общества сельского хозяйства и сельскохозяйственной промышленности», з 1914 р. – «Подольский хозяин») й інших галузевих часописів виходили у світ наукові праці І. А. Лец-Запартовича, Ф. Л. Любанського, В. М. Сведерського та інших вчених, які очолювали різні напрями дослідної роботи товариства.

Значний розвиток певних галузей аграрного сектору економіки подільського регіону сприяв активізації діяльності центральних об'єднань, які спеціалізувались на дослідженнях вузьких напрямів сільського господарства. Імператорське Російське   товариство   плодівництва   (1892 р.),  Південноросійське  товариство заохочення землеробства і сільськогосподарської промисловості (1892 р.), Всеросійське товариство цукрозаводчиків (1897 р.) зробили помітний внесок у становлення наукових засад у різних галузях сільського господарства, залучивши до кола своїх фахівців подільських науковців, провадили дослідні роботи на території Подільської губернії.

У підрозділі 4.2. – «Діяльність земських установ у розбудові сільськогосподарської дослідної справи Поділля» – здійснено аналіз науково-дослідної, організаційної роботи подільського губернського та повітових земств для потреб сільського господарства. На його основі зроблені висновки, що лише упродовж лише шести років (1911–1917 рр.) повноцінного функціонування на території регіону подільські земські діячі спромоглися, ефективно співпрацюючи та використовуючи досвід місцевих галузевих громадських об'єднань, налагодити системну роботу щодо організації агрономічної допомоги населенню, ефективної діяльності сільськогосподарських дослідних установ, організувати системні результативні польові досліди, тим самим зробити значний внесок у розбудову сільського господарства краю. Результати дослідів, проведених за кошти земства, стали вагомим внеском у подальший розвиток тогочасної агрономічної наукової думки, першою чергою щодо практичного запровадження новітніх досягнень. Було організовано мережу дослідних полів – постійного (Гунчанське, 1911 р.) та тимчасових, районну сільськогосподарську дослідну станцію (Мальчевецька, 1914 р.), агрономічні та ґрунтові лабораторії, контрольно-насіннєві станції (2), тимчасові показові сади, плодовий розсадник, пасіки (15), виноградники (3), парувальні пункти, метеостанції (2), інститут земських дільничих агрономів, налагоджено співпрацю з усіма галузевими громадськими об'єднаннями як Подільської губернії, так і всього Правобережжя, організовано низку фундаментальних досліджень губернії для потреб сільського господарства (дослідження ґрунтів під керівництвом О. Г. Набоких, 1909–1916 рр., стану тваринництва під керівництвом В. І. Устьянцева, 1913–1914 рр.). Подільське губернське земство брало активну

15

участь в організації Київської обласної сільськогосподарської дослідної станції, до зони діяльності якої входила Подільська губернія, та взяло на себе зобов'язання щодо влаштування на підконтрольній території відділу садівництва та городництва.

Таким чином, кінець ХІХ – початок ХХ ст. позначився активною громадською ініціативою у становленні наукових засад в агрономії Поділля, що ознаменувався появою в регіоні губернських та повітових сільськогосподарських товариств, які ми умовно назвали місцевими. Ці об'єднання стали головним рушієм агрономічного прогресу в Подільській губернії, де не існувало жодного державного сільськогосподарського науково-дослідного закладу. Завдяки власним фінансовим та земельним ресурсам, а також залучаючи різні субсидії, вони ставали засновниками та патронами дослідних установ, організаторами дослідної роботи в регіоні. Діяльність місцевих «громадських» дослідних установ тісно перепліталася з роботою земських структур, які відігравали, з одного боку роль спонсорів «громадських» дослідних робіт, а з іншого – послуговувались апробованими в місцевих умовах методичними рекомендаціями з питань популяризації новітніх агрономічних знань серед населення.

Результати здійсненого дослідження дозволили дійти таких висновків:

  1.  Аналіз історіографічного доробку за темою дисертаційного дослідження засвідчив, що опубліковані праці вітчизняних та зарубіжних вчених лише фрагментарно розкривають питання становлення та розвитку сільськогосподарської дослідної справи Подільської губернії кінця ХІХ – початку ХХ ст. Брак узагальнюючого дослідження з названої проблеми ставить на перший план опрацювання історичних джерел як основи для вивчення історії вітчизняної сільськогосподарської дослідної справи.
  2.  Проаналізовано особливості соціально-економічного та історико-культурного розвитку Подільської губернії у другій половині ХІХ – початку ХХ ст., в контексті яких відбувалось зародження та становлення галузевого дослідництва краю. У дослідженні обґрунтовується висновок наскрізного характеру, суть якого полягає в тому, що протягом тривалого часу агрономічна наука на Поділлі, на відміну від інших галузей, розвивалась поза державними інститутами, завдячуючи приватній та громадській підтримці. Простежуються зміна обсягів активності в тріаді індивідуум – громадськість – держава: на початковому етапі провідну роль в організації дослідництва в регіоні відіграє приватна ініціатива, згодом її доповнюють громадські галузеві організації та земства, які мали часткову підтримку держави. Це порушує традиційне уявлення про модернізаторську складову центральної влади в розвитку науки у Російській імперії. Доведено, що зволікання царизму щодо запровадження земських органів місцевого самоврядування та негласна заборона тривалий час легальної діяльності

16

громадських об'єднань в Подільській губернії вплинули на початок становлення та темпи розвитку організаційної складової сільськогосподарської дослідної справи в краї.

  1.  Узагальнивши визначальні тенденції становлення та розвитку галузевого дослідництва в регіоні у зазначених хронологічних межах, доходимо висновку, що організаційна складова цього процесу виділяється у декілька етапів. І етап (70-ті рр. ХІХ ст. – 1888 р.) – зародження галузевого дослідництва на Поділлі, характеризується появою перших спеціалізованих приватних дослідних установ – помологічних дослідних садів та насіннєвих господарств, які почали проводити спеціальні селекційні досліди. ІІ етап (1888–1911 рр.) охарактеризований регіональною спрямованістю галузевих досліджень і ознаменувався появою перших постійно діючих сільськогосподарських дослідних установ для потреб всього Правобережжя, ініційованих місцевими сільськогосподарськими товариствами (Деребчинське дослідне поле, Подільська дослідна станція з мережею дослідних полів, Мережа дослідних полів Всеросійського товариства цукрозаводчиків) та степової України (Плотянська сільськогосподарська дослідна станція князя П. П. Трубецького). ІІІ етап (1911–1917 рр.) – інститутизація сільськогосподарської дослідної справи на Поділлі у вигляді організованої мережі галузевих дослідних установ за участю земських органів. У цей час закладаються організаційні підходи щодо створення Київської обласної сільськогосподарської дослідної станції, до зони діяльності якої входила Подільська губернія.
  2.  Доведено, що витоки сільськогосподарської дослідної справи в Подільській губернії пов'язані з діяльністю приватних сільськогосподарських закладів різного спрямування, першими з яких були селекційні відділи при насіннєвих господарствах та помологічні сади. Відзначено, що їх частка серед загального числа подільських дослідних установ досліджуваного періоду сягала майже половини. Подільські приватні галузеві дослідні установи, що з'явились наприкінці ХІХ ст., створили унікальні умови як для реалізації наукових та фінансових амбіцій їхніх патронів, так і для подальшої інститутизації вітчизняної сільськогосподарської науки як прототипи теперішніх дослідних підприємств, що входять до мережі НААН.
  3.  Приватну ініціативу у становленні та розвитку сільськогосподарської дослідної справи Поділля кінця ХІХ – початку ХХ ст. уособлювали заможні землевласники, які створювали дослідні установи, де працювали наймані фахівці зі спеціальною освітою; на невеликих власних або орендованих земельних ділянках в більшості провадили досліди аматори-дослідники, які не мали фахової освіти.

Визначено, що приватна ініціатива була тісно пов'язана з громадською. Усі постаті, що закладали організаційні основи сільськогосподарської дослідної справи на Поділлі, були

17

членами не лише центральних галузевих товариств, а й ставали ініціаторами створення місцевих. Накопичений досвід співпраці прогресивних землевласників регіону з центральними галузевими, технічними та природознавчими товариствами сприяв консолідації місцевого агрономічного співтовариства, пробуджуючи зацікавленість щодо вивчення місцевих ґрунтово-кліматичних умов, об'єднання зусиль в організації дослідної справи для потреб підвищення продуктивності ведення землеробства й тваринництва краю. Завдяки спроможності акумулювати значні фінансові та організаційні ресурси сільськогосподарські товариства почали виступати як самостійні патрони для заснування сільськогосподарських дослідних установ.

  1.  Місцеві сільськогосподарські товариства та земські установи охарактеризовані як головна рушійна сила в організації мережі галузевих дослідних установ Подільської губернії. Результатом їхніх спільних зусиль стала організація інституту дільничної земської агрономії на Поділлі, створеної для надання професійної допомоги населенню. До особливостей роботи дослідних установ місцевих сільськогосподарських товариств та земства належить активна участь у вирішенні низки найактуальніших регіональних проблем аграрної галузі шляхом проведення польових дослідів з метою відпрацювання оптимальної агротехніки вирощування основних сільськогосподарських культур, які б відповідали місцевим умовам. Основна увага спрямовувалась на розробку практичних рекомендацій та їх втілення у реальне життя.
  2.  Результати дослідження дають підстави стверджувати, що протягом періоду, який вивчається, невпинно зростала кількість сільськогосподарських дослідних установ на Поділлі, що пов'язано зі значними успіхами подільських приватних селекційних господарств, створенням місцевих сільськогосподарських товариств та органів місцевого самоврядування, які дали змогу акумулювати значні фінансові ресурси для розгортання галузевого дослідництва. Так, якщо у 70-х роках ХІХ століття їх в регіоні нараховувалось 5, то у 1917 рр. їх кількість сягала більше 200.
  3.  Як показують результати досліджень, основними організаційними типами сільськогосподарських дослідних установ Поділля окресленого періоду були: поля, розплідники та розсадники, дослідні сади, виноградники та пасіки; за формою організації дослідної роботи – агрономічні лабораторії, дослідні та ентомологічні станції, дослідні та показові поля. Дослідна робота, що провадилась на території Подільської губернії, з огляду на економічну специфіку регіону, мала більшою мірою рослинницьку спрямованість. Здійснюючи польові, вегетаційні, лабораторні досліди, хімічні аналізи ґрунтів, добрив та насіння, метеорологічні спостереження та випробовування сільськогосподарської техніки, галузеві дослідні установи порушували проблеми ефективності застосування мінеральних добрив, їх якісної оцінки, розробки

18

практичних рекомендацій з використання різних типів сівозмін та сортів сільськогосподарських культур, вивчення різноманітних агрокультурних прийомів.

Результатом наукових досліджень низки установ краю стало виведення нових сортів основних сільськогосподарських культур. Лише місцевих сортів цукрового буряку було створено близько 30, у більшості з них вміст цукру досягав 18% від загальної маси. Відпрацьовано дози внесення різних добрив під польові культури за різних ґрунтових умов. Уперше на українських землях застосовано середелу, люпин та червону конюшину як ефективне органічне добриво. Доведено, що багаторічні трави у сівозміні за ефектом післядії азоту рівнозначні органічному добриву. Розроблено єдині методики колективного сортовипробування, селекційної роботи, а також рекомендації щодо облаштування дослідних полів. Було закладено нові підходи сучасної ґрунтозахисної системи землеробства з контурно-меліоративною організацією території. Помологічні установи пристосували низку сортів плодових та ягідних культур до місцевих умов (16 сортів яблук, 7 – слив, 2 – персика). Напрацювання у тваринницькій сфері порушували питання розведення та годівлі основних сільськогосподарських тварин, розвитку кормової бази.

  1.  Аналіз джерел та літератури, що відтворюють комплексне бачення еволюції галузевої наукової думки Поділля в контексті світових тенденцій становить цінну фактологічну базу для аналізу наукового доробку та світогляду видатних вчених-аграріїв – Ф. Л. Любанського, В. М. Сведерського, Ю. А. Лец-Запартовича, Е. Ю. Заленського, Й. Й. Орловського, І. Є. Овсінського, Я. Й. Немєца, П О. Бичихіна, В. Г.Ротмістрова, Л. Л. Семполовського та багатьох інших, які зробили внесок у становлення та розвиток сільськогосподарської дослідної справи регіону кінця ХІХ – початку ХХ ст.

Публікації, які відображають основні положення дисертації:

  1.  Дослідна справа в межах діяльності Подільського товариства сільського господарства та сільськогосподарської промисловості (1896–1917 рр.) / О. В. Корзун // Історичні записки : зб. наук. пр. / Східноукр. нац. ун-т ім. В. Даля. – Луганськ, 2008. – Вип. 19. – Ч.1. – С. 108-117.
  2.  Сільськогосподарська дослідна справа у приватних насіннєвих господарствах Подільської губернії кінця ХІХ – початку ХХ ст. [Електронний ресурс] / О. В. Корзун // Історія науки і біографістика. – 2008. – Вип. 3. – Режим доступу: http:www.nbuv.gov.ua/E-journals/INB/2008-3/08. – Заголовок з екрана – 14 с.
  3.  Плотянська сільськогосподарська станція князя П.П. Трубецького : з історії створення та діяльності [Електронний ресурс] / О. В. Корзун // Історія науки і біографістика. – 2008. – Вип. 4. – Режим доступу: http:www.nbuv.gov.ua/E-journals/INB/2008-4/08. – Заголовок з екрана – 21 с.

19

  1.  Особливості формування мережі дослідних установ Подільської губернії кінця ХІХ – початку ХХ ст. для потреб сільського господарства : з історії становлення та діяльності / О. В. Корзун // Питання історії науки і техніки. – 2009. – № 3. – С. 23-29.
  2.  Внесок приватної ініціативи у розвиток сільськогосподарської дослідної справи на Поділлі кінця ХІХ – початку ХХ ст. (на прикладі Деребчинського поля барона Аріста Маса) / О. В. Корзун // Історія української науки на межі тисячоліть : зб. наук. пр. / відп. ред. О. Я. Пилипчук. – К., 2009. – Вип. 40. – С. 123-129.
  3.  Діяльність земств по становленню та розвитку сільськогосподарської дослідної справи у Подільській губернії у кінці ХІХ – початку ХХ ст. [Електронний ресурс] / О. В. Корзун // Історія науки і біографістика. – 2009. – Вип. 2. – Режим доступу: http:www.nbuv.gov.ua/E-journals/INB/2009-2/09. – Заголовок з екрана – 31 с.
  4.  Дослідні установи для потреб садівництва Подільської губернії кінця ХІХ – початку ХХ ст. : з історії створення та діяльності / О. В. Корзун // Історичні записки : зб. наук. пр. / Східноукр. нац. ун-т ім. В. Даля. – Луганськ, 2009. – Вип. 21. – Ч.1. – С. 99-106.
  5.  Дослідні установи для потреб тваринництва Подільської губернії кінця ХІХ – початку ХХ ст. / О. В. Корзун // Наукові записки Вінницького державного педагогічного ун-ту ім. М. Коцюбинського. – Вип. 16. – Серія : Історія : збірник наук. праць / заг. ред. Ю. А. Зінько. – Вінниця, 2009. – С. 145-156.
  6.  Соціально-економічні та політичні передумови становлення та розвитку сільськогосподарської дослідної справи на Поділлі в кінці ХІХ – початку ХХ ст. / О. В. Корзун // Історія української науки на межі тисячоліть: зб. наук. пр. / відп. редактор О. Я. Пилипчук. – К., 2009. – Вип. 42. – С. 157-162.
  7.  Мережа дослідних установ Подільської губернії кінця ХІХ – початку ХХ ст. для потреб сільського господарства: з історії створення та діяльності / О. В. Корзун // Матеріали четвертої міжвузівської наукової конференції з актуальних проблем вітчизняної, всесвітньої та історії освіти, науки і техніки, 3 грудня 2007 р. / М-во освіти і науки України; Східноукраїнський національний у-т ім. Володимира Даля. – Луганськ, 2007. – С. 10-11.
  8.  Дослідна справа з виноградарства в Подільській губернії кінця ХІХ – початку ХХ ст. / О. В. Корзун // Історія освіти, науки і техніки в Україні : матеріали п'ятої конференції молодих учених та спеціалістів, 28 травня 2009 р. (з нагоди 125-річчя створення Полтавського ін-ту агропромислового виробництва ім. М.І. Вавилова УААН) / УААН; ДНСГБ. – К., 2009. – С. 102-104.
  9.  Вклад князя А.Е. Гагарина в развитие опытничества в садоводстве Подолии конца ХІХ – начала ХХ в. / Е. В. Корзун // Наука и техника : вопросы истории и теории : тез. ХХХ

20

Международной годичной конференции Санкт-Петербургского отделения национального комитета по истории и философии науки и техники РАН (23–27 ноября 2009 г.). Вып. ХХV / Научно-техн. совет при правительстве Санкт-Петербурга; РАН. – СПб., 2009. – С.145-146.

  1.  Помологія як хобі : (Я. Й. Немєц – видатний освітянин та помолог Поділля) / О. В. Корзун // Національна сільськогосподарська бібліографія як складова програми інформатизації аграрної галузі України : матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції / УААН; ДНСГБ. – К., 2009. – С. 157-166.
  2.  Роль приватної ініціативи у становленні дослідної справи для потреб тваринництва в Подільській губернії кінця ХІХ – початку ХХ ст. / О. В. Корзун // Зоотехнічна наука Поділля: історія, проблеми, перспективи : матеріали міжнародної науково-практичної конференції (16–18 березня 2010 р.) / за ред. М. Г. Повознікова; Подільський державний аграрно-технічний ун-т. – Кам'янець-Подільський, 2010. – С. 116-118.

АНОТАЦІЯ

Корзун О. В. «Становлення та розвиток сільськогосподарської дослідної справи на Поділлі (кінець ХІХ – початок ХХ ст.)». – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.07. – історія науки і техніки. – Державна наукова сільськогосподарська бібліотека НААН, Київ, 2010.

Дисертаційна робота є системним науковим дослідженням, в якому на основі аналізу комплексу репрезентативних джерел узагальнено регіональну специфіку, етапи становлення та розвитку сільськогосподарської дослідної справи Поділля в кінці ХІХ – на початку ХХ ст.

У дослідницьке поле включено з'ясування соціально-економічних передумов виникнення галузевого дослідництва в регіоні. Визначено динаміку розвитку, види та форми організаційної роботи подільських дослідних установ. Проаналізовано види, напрямки та результати науково-дослідної роботи подільських вчених-аграріїв, їх видавничу діяльність, яка сприяла поширенню наукових засад в агрономії. З'ясовано соціальну та культурну складові в розвитку агрономії Подільської губернії – починаючи від приватних насіннєво-селекційних фірм, помологічних розсадників та інституту земської агрономії до мережі постійно діючих дослідних установ. Проаналізовано тематику та результати досліджень установ для подальшого розвитку вітчизняної аграрної науки. Простежено процес консолідації громадської думки на ниві агрономії в Подільській губернії – від участі у загальноімперських галузевих об'єднаннях до створення місцевого сільськогосподарського товариства та організації системи агрономічної допомоги населенню.

21

Ключові слова: сільське господарство, сільськогосподарська дослідна справа, сільськогосподарські дослідні установи, агрономія, тваринництво, селекція, помологія.

АННОТАЦИЯ

Корзун Е. В. «Становление и особенности развития сельскохозяйственного опытного дела на Подолии (конец ХІХ – начало ХХ в.)» – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.07 − история науки и техники − Государственная научная сельскохозяйственная библиотека НААН, Киев, 2010.

Диссертационная работа является системным научным исследованием, в котором на основе анализа комплекса репрезентативных источников обобщена региональная специфика, этапы становления и развития сельскохозяйственного опытного дела в Подольской губернии конца ХІХ – начала ХХ в. В исследовательское поле включено выяснение социально-экономических предпосылок возникновения отраслевого опытничества в регионе. Установлено, что на протяжении длительного времени агрономическая наука, в отличие от других дисциплин, развивалась вне государственных институтов, благодаря частной и общественной поддержке. Это нарушает традиционные представления о том, что модернизаторская активность центральной власти являлась ключевым фактором для развития науки в Российской империи. Промедление относительно введения земских органов местного самоуправления и негласный запрет легальной деятельности общественных организаций на территории Подольской губернии повлияли на этапы становления и темпы развития организационной составляющей сельскохозяйственной науки в губернии.

Выделены социальная и культурная составляющие в развитии агрономии Подольской губернии – от частных селекционных хозяйств и помологических садов земской агрономии до создания сети постоянно действующих сельскохозяйственных опытных учреждений.

Истоки отраслевого опытного дела на территории края связаны с деятельностью частных сельскохозяйственных учреждений, первыми из которых были селекционные отделы при семенных предприятиях и помологические сады. Подольские частные отраслевые опытные учреждения конца ХIX века сделали возможным реализацию экономических и научных амбиций их патронов, а также будущую институционализацию отечественной сельскохозяйственной науки, став прообразом сегодняшних опытных предприятий и учреждений, которые входят в сеть НААН.

Частную инициативу в становлении и развитии сельскохозяйственного опытного дела Подолии конца ХІХ – начала ХХ в. олицетворяли зажиточные

22

землевладельцы, которые создавали отраслевые опытные учреждения, где работали наемные специалисты; на небольших собственных или арендованных земельных участках проводили опыты аматоры-исследователи, не имевшие специального образования.

Исследователем установлено, что индивидуальные начинания в этой сфере тесно переплетались с общественной деятельностью. Все специалисты, которые способствовали зарождению сельскохозяйственного опытничества в регионе, были членами не только центральных отраслевых объединений, но и организовывали местные.

Накопленный опыт участия подольских прогрессивных помещиков в работе центральных отраслевых, технических и природоведческих организаций способствовал консолидации местного агрономического сообщества в виде организации сельскохозяйственных объединений локального характера. Имея возможность аккумулировать значительные финансовые и организационные ресурсы, они стали выступать в качестве самостоятельных патронов в деле организации сельскохозяйственного опытного дела в регионе.

Местные сельскохозяйственные общества и земства охарактеризованы как главная сила в организации сети отраслевых опытных учреждений Подольской губернии. Результатом их общих усилий стала организация института участковой агрономической помощи населению.

Определены основные периоды и динамика развития отраслевого опытничества, типы сельскохозяйственных опытных учреждений, среди которых выделены поля, рассадники, питомники, опытные сады и виноградники, пасеки; формы организации науки – опытные и показательные поля, агрономические лаборатории, опытные и энтомологические станции. Проведен анализ патронажных отношений, который демонстрирует значительное участие частных лиц в организации и финансировании отраслевого опытничества региона.

Выявлена проблематика опытной работы на территории губернии,  представленная разработками по эффективности применения искусственных удобрений, их качественной оценке, практическим рекомендациям по использованию различных севооборотов и сортов сельскохозяйственных культур, изучению различных агрокультурных приемов. Доказано, что опытная работа имела в основном растениеводческую направленность.

Проанализированы результаты исследований отраслевых опытных учреждений Подольской губернии для дальнейшего развития отечественной науки. Их достижениями стали выведение ряда новых сортов сельскохозяйственных культур.

Впервые на украинских землях на базе Деребчинского опытного поля изучено использование многолетних трав в качестве органического удобрения. Основными направлениями научной работы в подольских опытных садах была акклиматизация плодовых и ягодных культур к местным условиям, а также изучение и улучшение местных сортов.

23

Исследования для нужд животноводства касались проблем разведения, кормления сельскохозяйственных животных, развития кормовой базы в губернии.

Проанализировано научное наследие подольских ученых-аграриев, среди которых почетное место занимают И. Е. Овсинский, Ф. Л. Любанский, В. М. Сведерский, И. А. Лец-Запартович, Э. Ю. Заленский, И. И.  Орловский, Я. О. Немец, А. А. Бычихин, В. Г.  Ротмистров, Л.Л. Семполовский и другие. Исследована их популяризаторская деятельность, способствовавшая распространению научных основ в агрономии.

Ключевые слова: сельское хозяйство, сельскохозяйственное опытное дело, сельскохозяйственные опытные учреждения, агрономия, животноводство, селекция, помология.

ANNOTATION

Korzun O. V. Formation and Peculiarities of Agricultural Research Business Development in Podillya (the end XIX – early XX century). – Manuscript. 

Dissertation for the degree of Candidate of Historical Sciences in specialty 07.00.07 – History of Science and Technique. – State Scientific Agricultural Library of the National Academy of Agrarian Sciences of Ukraine, Kyiv, 2010.

The process of formation and functioning of agricultural research institutions in Podillya in the late XIX – early XX century is investigated in the thesis. Social and economic life of Podillya province of the studied period that arranged conditions for the formation of research business of the region is analyzed.

Basic periods and peculiarities of the branch research development in Podillya, dynamics of development, features and types of research institutions are defined. Types, approaches and results of the scientific and research work of the agrarian scientists of Podillya, their publishing activity that facilitated spreading of scientific foundations in agronomy are analyzed. Social and cultural components of the agronomy development in Podillya province – from private seed-breeding companies and pomological nurseries to the problems of functioning of Zemstvo's agronomists are determined. Thematics and results of researches for the institutions for further development of the domestic agrarian science are analyzed. The process of public opinion consolidation in agronomy in Podillya province – from the membership in common imperial branch unions to starting local agricultural company and organization of the system of agronomy assistance for people is studied.   

Key words: agricultural, agricultural research business, agricultural research institutions, agronomy, animal husbandry, selection, pomology.

Підписано до друку 25.11.2010.

Формат 60х84/16. Папір офсетний.

Гарнітура «Таймс». Друк ризографічний.

Ум. друк. арк. 0,9. Замовлення № 3789

Наклад 100 прим.

Віддруковано ТОВ «Нілан-ЛТД».

1 Сельскохозяйственный промысел в России / Департамент Земледелия – Петроград : изд. Деп. Земл., 1914. – 136 с., илл., карт.; Агрономическая помощь в России / Под ред. В.В. Морачевского ; Департамент Земледелия. – Петроград : Тип. В.Ф. Киршбаума, 1914. – 607, 35 с.

2 Сведерский В. Положение селекционно-семенного дела в Подольской губернии / В.С. // Экономическая жизнь Подолии. – 1915. – № 14. – С. 17-22; Запороженко А. П. Некоторые семенные хозяйства Юго-Западного края / А. П. Запороженко // Хозяйство. – 1916. – № 23-26. – С. 415-424; Мурашко К. Ф. Некоторые семенные хозяйства Юго-Западного края / К. Ф. Мурашко, С. П. Рытель // Хозяйство. – 1917. – № 9-10. – С. 114-122.

3 Городецкий Сергей  Исторический очерк развития опытных учреждений Подольской губернии / Сергей Городецкий // Справочный листок Подольского общества сельского хозяйства и сельскохозяйственной промышленности. – 1914. – № 2. – С. 54-60.

4 Шмит А. О. Что кому из нас сажать в своих садах? Физиология русской плодопромышленности и действительное положение нашей плодоторговли : в 2 ч. / А. О. Шмит. – СПб. : Тип. СПб. акц. общ. печат. дела «Издатель», 1894-1899. – Ч.1. – Гл. 1-3. – 61 с.; Ч.2. – Гл. 4-8. – 119 с.

5 Крижановський Б. Скотарство на Поділлі / В. Крижанівський // Економічне життя Поділля. – 1918. – №1. – С.29-45; Wilkonski A. Hodowla koni na kresach / A. Wilkoński // Rolnik i Hodowca. – 1910-1911.

6 Осадчий Т. Киевское общество сельского хозяйства и сельскохозяйственной промышленности за двадцатилетие с 1876 по 1901 год. (Краткий очерк) / сост. Секр. об-ва Т. Осадчий. –  К. : тип. Петра Барского, 1901. – 63 с.; Любанский Ф. Краткий обзор 12-летней деятельности Подольского общества сельского хазяйства и сельскохозяйственной промышленности (1898-1911) / Подол. об-во сел. хоз-ва и с.-х. пром-сти. Винница: тип. В. Непокойчицкой, 1911. – 24 с.; Франкфурт Ш. Л. Сеть опытных полей Всероссийского об-ва сахарозаводчиков. Важнейшие результаты по культуре сахарной свеклы (1901 – 1910 гг.) / Ш. М.Франкфуртом // Ежегодник Главного Управления Землеустройства и Земледелия по Департаменту земледелия и Лесному департаменту. 1910. / Г.У.З. и З., Департамент Земледелия. – СПб. : Тип. В. Киршбаума (отделение), 1911. – С. 109-165; Лец-Запартович И. Сеть коллективных опытов ПОСХ и главнейшие результаты ее деятельности 1900-1914 / И. Лец-Запартович // Справочный листок Подольского общества сельского хозяйства и сельскохозяйственной промышленности. – 1914. – №10-11. – С. 3-5.

7 Винер В. В. Сельскохозяйственное опытное дело : (Краткий исторический очерк и обзор программы русских сельскохозяйственных опытных учреждений, 1840-1910 гг.) : Лекции, читанные на курсах по с.-х. опытному делу при Петровской с.-х. Академии. / В. В. Винер  – М. : Изд-во Наркомзема “Новая деревня”, 1922. – 112 с.; Недокучаев Н. К. История сельскохозяйственного опытного дела // Опытное дело в полеводстве. Теория и практика. / Недокучаев Н. К. – М. : Гос. изд-во., 1929. – С. 3-41.

8 Пшеничный Н. И. Сельскохозяйственное опытное дело в России и на Украине от его зарождения до Великой Октябрьской социалистической революции : автореф. дис. ... д-ра с.-х. наук / Пшеничный Н. И. – К., 1964. – 59 с.; Орловский Н. И. Этапы развития отечественной селекции сахарной свеклы / Н. И. Орловский; Мин-во сельск. хоз-ва СССР, Всесоюзн. Ордена Ленина научно-исслед. Ин-т сахарной свеклы. – К., 1973. – 156 с. ; Пономарев В. П. Агрономическая наука Бессарабии в 1812-1917 гг. / В. П. Пономарев, отв. ред. д-р с.-х. наук М. А. Пелях; Мин-во высшего и среднего специального образования Молдавской ССР; Тираспольский ордена «Знак Почета» государственный педагогический ин-т им. Т. Г. Шевченко. – Кишинев : «Штиинца», 1981. – 95 с.

9 Вергунов В. А. Нариси історії аграрної науки, освіти та техніки: в 3-х ч. / Вергунов В. А.; УААН, ДНСГБ. – К.: Аграр. наука, 2006-2010; Вергунов В. А. Сельскохозяйственное опытное дело в Украине : историко-научный аналіз организационных основ / В. А. Вергунов; УААН, ДНСГБ. – К., 2009. – 96 с. – (Історико-бібліографічна серія «Аграрна наука України в особах, документах, бібліографії»; кн. 34.

10 Яропуд В. В. Розкажу про сади на одній паралелі з Парижем. Історія подільського садівництва / Василь Яропуд. – Серія «Наука – Україні». – Вінниця : Книга-Вега, 2002. – 124 с., ілл.; Колесник В. Подільське товариство сільського господарства і сільськогосподарської промисловості (1896–1918) : історичний нарис / В. Колесник. – Вінниця : «Розвиток», 2007. – 160 с., іл.; Бучковська В. І. Розвиток зоотехнічної науки Центрального Поділля України у ХХ столітті : автореф. дис. … канд.. с.-г. наук. 06.04.01 ./ Бурковська В. І. – Полтава, 2009. – 22 с.

11 Бовуа Д. Битва за землю в Україні 1863–1914. Поляки в соціо-етнічних конфліктах. / Даніель Бовуа; НАН України; Ін-т східноєвропейських досліджень; перекл. – К.: Критика, 1998. – 334 с.; Epsztein Tadeusz Edukacja dzieci i mlodzieży w polskich rodynach ziemiaństwa na Wołyniu, Podolu i Ukrainie w II polowie XIX w. / Tadeusz Epsztein; In-t Historii Polskiej Akademii Nauk – Warszawa : Wyd. «DiG», 1998 – 233 s.

12 Елина О. Ю. От царских садов до советских полей: история сельскохозяйственных опытных учреждений ХVIII – 20-е годы ХХ в.: в 2 т. / О. Ю. Елина; Рос. Акад. Наук; Ин-т истории естествознания и техники им. С. И. Вавилова – М., 2008. – Т. І. – 480 с., Т. ІІ. – 488 с.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

1780. Совершенствование экспрессных методов индикации микобактерий туберкулеза 1.36 MB
  Анализ эпидемиологической обстановки по туберкулёзу и современного состояния экспресс-диагностики его возбудителя. Носители иммобилизованных систем твёрдофазного иммуноанализа. Питательные среды, условия культивирования микроорганизмов. Получение и контроль иммунофлуоресцирующих конъюгатов. Характеристика реагентов, используемых для получения магноиммуносорбентов. Биотехнология изготовления латексного диагностикума.
1781. ПРОБЛЕМЫ ИНТЕЛЛИГЕНЦИИ В РУССКОЙ ПУБЛИЦИСТИКЕ 1909 - 1912 ГГ. (ПОЛЕМИКА ВОКРУГ СБОРНИКА 1.36 MB
  ПОЛЕМИКА ОБ ИНТЕЛЛИГЕНЦИИ КАК ЯВЛЕНИЕ ОБЩЕСТВЕННОЙ ЖИЗНИ 1909-1912 ГГ. ПОДХОД УЧАСТНИКОВ ПОЛЕМИКИ К ПРОБЛЕМАМ РУССКОЙ ИНТЕЛЛИГЕНЦИИ (СОДЕРЖАТЕЛЬНАЯ СТОРОНА ПОЛЕМИКИ). ПРАВЫЕ КОНСТИТУЦИОНАЛИСТЫ И СОЦИАЛЬНЫЕ ХРИСТИАНЕ (ВЕХОВЦЫ).
1782. ФУНДАМЕНТАЛЬНЫЙ АНАЛИЗ МИРОВЫХ ВАЛЮТНЫХ РЫНКОВ 1.36 MB
  Для чего необходимо изучать фундаментальный анализ. Индексные методы измерения экономических процессов. Основные положения количественной теории денег. Показатели роста экономики, валовой внутренний продукт. Фундаментальные данные, психология рынка и принятие решений. Продажи грузовых и легковых автомобилей. Заказы на товары длительного пользования.
1783. ОСОБЕННОСТИ ОРГАНИЗАЦИИ ВОСПИТАТЕЛЬНОЙ РАБОТЫ ШКОЛЫ С ДЕТЬМИ ИЗ СЕМЕЙ ВОЕННОСЛУЖАЩИХ, ПРОЖИВАЮЩИХ В УСЛОВИЯХ ВОЕННОГО ГАРНИЗОНА 1.35 MB
  Теоретические основы воспитания детей военнослужащих в условиях военного гарнизона. Содержание и структура системы взаимодействия семьи и школы в воспитании детей военнослужащих. Организация и методика эксперимента по воспитательной работе школы с детьми из семей военнослужащих. Сравнительный анализ эффективности результатов внедрения экспериментальной программы воспитательной работы школы.
1784. ПОЛИТИКО-ИДЕОЛОГИЧЕСКИЕ ФАКТОРЫ ЭВОЛЮЦИИ ГРУЗИНО-ОСЕТИНСКОГО КОНФЛИКТА 1.35 MB
  Теоретические и идеологические аспекты изучения грузино-осетинского конфликта. Объективные противоречия в грузино-осетинских отношениях как предпосылка развертывания конфликта. Политико-идеологические противоречия в контексте эволюции грузино-осетинского конфликта. Внутриполитическая борьба и её роль в эволюции конфликтных отношений.
1785. Основы биржевой торговли 1.35 MB
  Миф об интеллекте. Метод сближения или расхождения показателя среднего движения курса (MACD) и MACD-гистограмма. Индекс нового максимума и нового минимума. Индикатор игрока и другие индикаторы рынка ценных бумаг. Игра в диапазоне цен.
1786. Двухфазные ветры в двойных системах 1.35 MB
  Общая картина взаимодействия двухкомпонентных ветров, формирование спектра излучения за фронтом ударной волны, модель излучения WR 140 в рентгеновском диапазоне, кривая блеска в рентгеновском диапазоне, данные наблюдений и основные представления.
1787. ВЛИЯНИЕ ОБРАЗОВАНИЯ В СФЕРЕ ФИЗИЧЕСКОЙ КУЛЬТУРЫ НА ФОРМИРОВАНИЕ ПРОФЕССИОНАЛЬНО ВАЖНЫХ КАЧЕСТВ КУРСАНТОВ ВОЕННОГО ВУЗА 1.34 MB
  Целью исследования явилась разработка образовательной программы и соответствующей педагогической технологии, обеспечивающих физкультурное образование курсантов.
1788. УГОЛОВНАЯ ОТВЕТСТВЕННОСТЬ ЗА УБИЙСТВО ПРИ ПРЕВЫШЕНИИ ПРЕДЕЛОВ НЕОБХОДИМОЙ ОБОРОНЫ 1.34 MB
  Социально-правовая природа института необходимой обороны по законодательству Российской Федерации. Состав убийства при превышении пределов необходимой обороны в системе преступлений против жизни. Актуальные вопросы уголовной ответственности за убийство при превышении пределов необходимой обороны.