65014

Когда монголы жили по-монгольски

Научная статья

История и СИД

Они оказались рукописными копиями монгольских законов составленных на съездах князей Халки Северной Монголии в период с 1603 по 1639 годы. Так стал известен юридический документ получивший в науке название Восемнадцать степных законов...

Русский

2014-07-23

34 KB

0 чел.

Вадим Чурбанов
Главный редактор газеты «Татарский
мир», доктор философских наук,
профессор

Когда монголы жили по-монгольски

В 1970 году археолог Э.В.Шавкунов и его коллеги из советско-монгольской историко-культурной экспедиции в ходе разведочной поездки по Монголии остановились у городища XVI-XVII веков близ селения Харбух Булганского аймака. Никаких серьёзных целей этот привал не имел. Шевкунов отправился побродить по валам городища. В одной из башен он обратил внимание на выброс земли у норы какого-то животного. Стал разгребать эту землю — можно сказать, механически, бесцельно. И вдруг… В его руках оказались несколько берестяных листов с надписями на старомонгольском языке! Подошедшие монгольские коллеги тоже кинулись копать землю…
Так были найдены более 10 видов книг: буддийские сутры (своды высказываний), описания различных шаманских и буддийских обрядов и гаданий, монгольский алфавит, записанный уйгурским шрифтом. А ещё — тексты монгольских законодательств.
Наибольший интерес у авторов находки сразу же вызвали записанные на берестяных листах юридические тексты. Они оказались рукописными копиями монгольских законов, составленных на съездах князей Халки — Северной Монголии в период с 1603 по 1639 годы. Так стал известен юридический документ, получивший в науке название "Восемнадцать степных законов".
Несколько месяцев назад в издательстве "Петербургское Востоковедение" впервые издан перевод "Восемнадцати степных законов" на русский язык (перевод, комментарии и исследование А.Д.Насилова).

Право как совокупность общеобязательных правил поведения возникло в форме неписаных норм — обычаев (потому оно называется обычным правом). Когда, где и как это произошло, учёным по силам установить лишь весьма и весьма приблизительно. Писаное же право родилось на Востоке: Судебник Ур-Намму в Двуречье — XXI век до нашей эры, Законы Хаммурапи в Вавилонии в XVIII веке до нашей эры, Хеттские законы в XIV веке до нашей эры. На Европейском континенте писаные законы появляются почти на полтора тысячелетия позже, чем в Двуречье (Законы Драконта в Афинах в VII веке до нашей эры, Законы двенадцати таблиц в Древнем Риме в V веке до нашей эры).
Так из какой части мира излился на человечество первоначальный свет права? А мы всё "римское право, римское право"…
Авторство древнейшего монгольского писаного законодательства "Ясы Чингисхана" (Яса — тюркская форма монгольского слова джасак — буквально "закон") приписывается самому создателю великой империи: этот свод предписаний был якобы обнародован Чингисханом на курултае в 1206 году при избрании его великим ханом. Текст Ясы Чингисхана не сохранился, но известны фрагменты её в передаче персидских, арабских и армянских авторов XIII-XV веков.
В 1640 году родились монголо-ойратские законы "Великое уложение". "Уааджин бичиг" — так назывался кодекс маньчжурских законов для покорённых монголов, действовавший в 1627-1694 годах. Известен сборник монгольских законов "Халха Джирим", крупнейший из которых был составлен в 1709 году. В 1789 году были изданы "Уложения Китайской палаты внешних сношений", которыми устанавливались новые государственные правила поведения монголов.
Все эти памятники истории монголов опубликованы, досконально изучены и потому их житьё-бытьё известно до мелочей. На этом фоне монгольские правовые уложения конца XVI века — первой трети XVII века зияли "белым пятном"…
Территориальная близость и длительные российско-монгольские отношения привели к тому, что в XIX веке общепризнанным центром мирового монголоведения стала Россия. Трудами лингвистов, филологов, историков, археологов, этнографов бурята Доржи Банзарова, русских А.М.Позднеева, Н.Я.Бичурина. В.Л.Котвича, О.М.Ковалевского, К.Ф.Голтунского, В.В.Бартольда, И.М.Майского, Б.Я.Владимирцова и сотен, сотен других, как великих, так и безвестных, но бесценных тружеников науки XIX-XX столетий именно российское монголоведение стало одной из наиболее развитых комплексных научных дисциплин в гигантской системе знаний о Восточном мире.
Однако выдающийся советский монголовед, академик АН СССР Борис Яковлевич Владимирцов (1884—1931) настоятельно подчёркивал исключительное значение для углубления познания эволюции монгольской нации законодательных памятников. Почему? Потому, считал Б.Я.Владимирцов, что именно они дают наиболее достоверные сведения о государственном устройстве и бытовании народа — в отличие от летописных материалов, описаний путешественников и т.п., посвящённых главным образом внешним событиям. В связи с этим "Восемнадцать степных законов" имеют огромную познавательную ценность: они хронологически заполняют большой промежуток времени между Ясой Чингисхана 1206 года и "Великим уложением" 1640 года. Эта ценность тем более несомненна, что история Монголии XVI—XVII веков, интереснейшего периода, оказавшего огромное влияние на последующую эволюцию монгольского общества, до сих пор является "одной из самых малоизученных в современном востоковедении" (А.Д.Насилов. Восемнадцать степных законов. — СПб, 2002, стр. 6).
"Татарский мир" публикует несколько фрагментов из "Восемнадцати степных законов", которые дают читателю некоторое представление о ценностях, нравах, порядках и обычаях монголов 400-летней давности.
Подчеркну: многие из них представляются сегодняшнему россиянину странными, некоторые — нелепыми и даже... смешными. Но это увлекательное чтение. И при этом весьма полезное.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

80954. План вивчення теми: «Українські землі наприкінці ХУІІ— у першій половині ХУІІІ ст.» (8 клас) 36.43 KB
  Першою темою Гетьманщина наприкінці XVII на початку XVIII ст. Метою цього уроку характеризувати політичне становище Гетьманщини наприкінці XVII на початку XVIIІ ст.№2 Правобережна Україна наприкінці XVII на початку XVIII ст.
80956. Теоретичний матеріал в історичних курсах 34.9 KB
  Пояснюючий виклад історичних даних теоретичного характеру орієнтує учнів на репродуктивний спосіб роботи на просте відтворення їх з допомогою прийомів якими при викладенні користувався вчитель. Перші навчають учнів засвоювати і відтворювати в образній формі зовнішні ознаки історичних подій. Другі сприяють формуванню уміння осмислювати сутність фактичного матеріалу засвоювати теоретичні дані у вигляді історичних понять різної складності.
80957. Проведення тематичного оцінювання знань учнів з історії України 35.46 KB
  Тема на вибір студента Основною навчальною метою уроку є проведення тематичного оцінювання рівня знаньумінь і навичок. При цьому оцінювані доцільно використовувати такі форми оцінюванняякі не вимагають від пятикласників довгих розгорнутих відповідей. Тематичне оцінювання розглядають як підсумкову роботу кожного учня.
80958. Емпіричний і теоретичний рівні засвоєння учнями навчального історичного матеріалу 35.82 KB
  Емпіричний (від гр. еmреіrіа – досвід) рівень знання – це знання, отримане безпосередньо з досвіду з деякою раціональною обробкою властивостей і відношень обєкта, що пізнається. На емпіричному рівні школярі працюють з фактами, представленими в підручниках
80959. Методика написання плану-конспекту з історії 36.2 KB
  Молоді вчителі у конспекті зазначають: способи прийоми актуалізації опорних знаньосновних понять визначень висновків формул які учні засвоїли раніше і застосовують у практичній діяльності необхідних для сприймання учнями нового змісту; Після підготовчого етапу в конспекті описують зміст активного навчання шляхом взаємодії вчителя та учнів: виділяють логічно повязані етапи організації спільної навчально пізнавальної діяльності вчителя та учнів; зазначають нові факти положення уміння та навички якими повинні оволодіти школярі;...
80960. Поняття про вміння в методиці навчання історії 36.44 KB
  Пізнавальні вміння в методиці навчання історії визначають як підготовленість до свідомих і точних дій розумових і практичних і здатність учня послідовно застосовувати всю сукупність навчальних і розумових дій. Ознакою сформованого вміння є здатність учнів переносити відомі їм навчальні або розумові дії прийом в нову ситуацію вибирати і використовувати адекватні прийоми для розвязання оригінальних задач. У будьякому випадку вміння завжди буде свідомою дією адекватною цілям її застосування і змісту навчального історичного матеріалу.
80961. Складіть календарний план з історії України (Вступ до історії України, 5 клас) 36.37 KB
  Вступ до історії у 5 класі Головною метою курсу є підготовка учнів до успішного опанування систематичних курсів історії України та всесвітньої історії прищеплення інтересу до історії отримання знань у наступних класах через формування в них початкових уявлень про історію як науку та про історію України як складову світової історії елементарних вмінь з історії; поглиблення загальних дидактичних вмінь необхідних для успішного засвоєння історичної інформації в подальшому; прагнення викликати захоплення минулим України. Зміст курсу...
80962. Види пізнавальних умінь, що формуються у шкільних курсах історії 37.59 KB
  Більш складною є класифікація пізнавальних умінь за змістом. До спеціальних умінь належать ті що потрібні у навчанні конкретного предмета споріднених навчальних дисциплін. Загальновизнаною і стабільною групою спеціальних пізнавальних умінь у навчанні історії є хронологічні і картографічні вміння.