65216

Місцеве самоврядування як чинник розвитку сільських територій

Автореферат

Политология и государственное регулирование

Закріплене в Конституції України положення про визнання та підтримку державою місцевого самоврядування як права територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення створює сприятливі умови для активізації діяльності його органів щодо забезпечення розвитку сільських територій.

Украинкский

2014-07-27

173 KB

2 чел.

PAGE  1

1

2

3

4

5

6

8

9

Особи, що мають вільний час або ведуть активний спосіб життя

Представники місцевого бізнесу

Захисники навколишнього середовища

Об’єднання громадян за інтересами, аматорські клуби тощо

Активна частина громади

Районний дорадчий комітет розвитку територій

Використан 

ня наявних ресурсів, їх збереження й управління

Консультування

Планування, стимулювання, організація

Збір інформації

Прогнозування

Управління інфраструктурою

Статут,

регламент роботи

Принципи роботи: законність, територіальність, інформатизація, стратегічність планування розвитку, довіра

Сільська, селищна рада

Районна державна адміністрація

Районна рада

Органи самоорганізації населення

Функції

Соціально-економічний розвиток сільських територій

10

Узгодження і затвердження документів

Програмні документи

уб’єкти територіального і господарського самоврядування

Обласні програми, умови надання бюджетних коштів

Прийняття програм обласною радою

Районні органи місцевого самоврядування

План розвитку району

Прийняття програм районною радою

Плани розвитку сільських поселень

Прийняття програм сільською радою

Обласна рада

Органи місцевого самоврядування сільської території

Місцевий бізнес

Програми розвитку підприємництва

Прийняття програми створення, функціонування і розвитку місцевого бізнесу

11

14

12

13

14

16

14

20

17

19

18

7

15

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ

ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ РЕГІОНАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ

ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ

ЛИСЕНКО Лілія Володимирівна

УДК 352.07:711.522(1-22)

Місцеве самоврядування як чинник розвитку

сільських територій

Спеціальність 25.00.04 – місцеве самоврядування

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата наук з державного управління

Харків – 2010


Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківському регіональному інституті державного управління Національної академії державного управління при Президентові України.

Науковий керівник –

кандидат юридичних наук, доцент

ГЛУХАЧОВ Євген Федорович,

Харківський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України, завідувач кафедри права та законотворчого процесу

Офіційні опоненти:

доктор наук з державного управління, професор

МАМОНОВА Валентина Василівна, 

Харківський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України, професор кафедри регіонального управління та місцевого самоврядування;

доктор економічних наук, професор

БЕЛЕБЕХА Іван Олексійович,

Харківський національний технічний університет сільського господарства ім. П. Василенка, професор кафедри економіки і маркетингу

Захист відбудеться “21” січня 2011 р. о 16 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.858.01 Харківського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України за адресою: 61050, м. Харків, просп. Московський, 75, зал засідань (1-й поверх).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України за адресою: 61050, м. Харків, просп. Московський, 75.

Автореферат розісланий “18” грудня 2010 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради                                                                                                      В.С. Лебець


ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Закріплене в Конституції України положення про визнання та підтримку державою місцевого самоврядування як права територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення створює сприятливі умови для активізації діяльності його органів щодо забезпечення розвитку сільських територій. Прийняття Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” стимулювало розвиток самоврядної влади в сільській місцевості, запровадження новітніх моделей залучення громадян до розв’язання проблем територій. Разом із цим відсутність у депутатів і посадових осіб місцевого самоврядування професійних навичок управлінської діяльності суттєво обмежує вплив самоврядування на ці процеси.

Актуальність дослідження діяльності органів місцевого самоврядування в сільській місцевості та їх впливу на розвиток територій зумовлена зміною ставлення державної влади до місцевого самоврядування, що полягає у справжньому визнанні місцевого самоврядування (через теоретико-методичне забезпечення функціонування його системи) як інституту публічної влади в сільській місцевості. Умовами сталого розвитку будь-якої з територій є низка чинників, до яких можна віднести економічні, правові, соціально-психологічні, природні, культурні, управлінські, політичні та ін. Але малодослідженою сферою залишається вплив місцевого самоврядування на розвиток сільських територій.

Таким чином, обґрунтування заходів, спрямованих на активізацію діяльності органів місцевого самоврядування та інших самоврядних організацій у сільській місцевості є актуальним завданням науки державного управління, вирішення якого надасть позитивних зрушень у розвитку сільських територій.

Теоретичним підґрунтям вирішення поставленої мети стали праці Є. Глухачова, В. Григор’єва, В. Корженка, Ю. Куца, О. Лазор, М. Латиніна, В. Мамонової, В. Савицького, В. Ткачука, а також учених, які досліджували особливості становлення самоврядування на селі: В. Бакума, І. Белебехи, Ю. Губені , М. Кропивка, А. Лісового, М. Маліка, О. Павлова, В. Юрчишина. Вагомим внеском у розвиток теорії самоврядування є дослідження проблем самоорганізації населення такими дослідниками, як: Л. Беззубко, Д. Кольцова та ін. Проблематика розвитку місцевого самоврядування сільських територій розглянута у працях багатьох зарубіжних учених – Т. Алтера, Дж. Бриджера, Р. Макарвея, В. Хичинса, Л. Чешира та ін.

Визначаючи беззаперечні здобутки вчених, які розробляли засади теорії місцевого самоврядування, з огляду на процес демократизації суспільства, варто зауважити, що окремі аспекти самоврядування залишаються нез’ясованими, зокрема, малоопрацьованою є модель залучення сільського населення до розв’язання проблем розвитку сільських територій, потребують обґрунтування форми самоорганізації населення, шляхи поліпшення інформаційного забезпечення діяльності органів місцевого самоврядування тощо. Такий стан розробки проблеми зумовлює вибір теми дисертаційного дослідження та визначає його актуальність.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана в межах науково-дослідної роботи кафедри права та законотворчого процесу Харківського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України “Розвиток місцевого самоврядування в умовах другого етапу конституційної реформи” (державний реєстраційний номер 0106U012332). Дисертанткою запропоновані нові підходи до визначення поняття “сільська територія” та особливостей здійснення місцевого самоврядування в умовах демографічних змін на селі.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є обґрунтування та розробка заходів, спрямованих на забезпечення зростання ролі місцевого самоврядування у розвитку сільських територій.

Досягнення зазначеної мети зумовило необхідність вирішення таких завдань:

- уточнити зміст поняття “сільська територія”, виходячи з положень теорії місцевого самоврядування;

- визначити вплив самоврядних організацій на розвиток сільських територій на прикладі Харківської області і залежність розвитку місцевого самоврядування від демографічної ситуації; 

- систематизувати особливості процесу реалізації місцевих ініціатив, враховуючи розширення прав органів місцевого самоврядування щодо забезпечення життєдіяльності територій;

- розробити пропозиції стосовно підвищення ролі органів самоорганізації сільського населення у прийнятті та реалізації рішень щодо забезпечення розвитку сільських територій;

- обґрунтувати підходи до побудови партнерської моделі управління соціально-економічним розвитком сільських територій;

- визначити напрями вдосконалення інформаційно-консультативного обслуговування населення з боку органів місцевого самоврядування.

Об’єктом дослідження є процеси реалізації місцевого самоврядування на селі.

Предмет дослідження – теоретичні засади та особливості діяльності органів місцевого самоврядування щодо розвитку сільських територій.

Методи дослідження. У процесі дослідження використовувалися методи: абстрактно-логічний (теоретичні обґрунтування загальних положень місцевого самоврядування як чинника розвитку сільських територій та формулювання висновків стосовно підвищення ролі органів місцевого самоврядування); монографічний і системного аналізу (вивчення і аналіз соціально-економічного розвитку сільських територій, узагальнення основних напрямів сучасних досліджень з обраної проблематики); соціологічний (вивчення думки представників місцевих органів влади, бізнесу, лідерів сільських громад); порівняльний і графічний (порівняння соціально-економічних показників розвитку сільських територій в динаміці за роками).

Теоретичною основою дослідження стали наукові праці вітчизняних і зарубіжних учених з проблем теорії та історії державного управління. Нормативно-правову основу дослідження склали Конституція України, закони України, укази Президента України, а джерелами інформації – дані Держкомстату України, Управління статистики Харківської області, матеріали Міністерства аграрної політики України і Міністерства регіонального розвитку та будівництва України, аналітичного обліку та періодичної звітності місцевих органів публічної влади, результати власних наукових пошуків здобувача.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в обґрунтуванні теоретичних засад і розробці практичних рекомендацій щодо підвищення ролі органів місцевого самоврядування у забезпеченні розвитку сільських територій. Основні положення наукової новизни конкретизуються у такому:

уперше: 

- обґрунтовано партнерську модель забезпечення соціально-економічного розвитку територій та визначено основні її елементи: суб’єкти (органи місцевого самоврядування, органи самоорганізації населення, представники місцевого бізнесу); мета (добробут територіальної громади); вибір змінних (форми взаємовідносин) – формування партнерських відносин через взаємодію органів місцевого самоврядування та різних суб’єктів сільських територій; обмеження (пріоритетна проблема) – погіршення соціально-економічного стану на селі; параметри відносин (фактори впливу) – підвищення цін на соціальні послуги, низькі доходи, кризовий стан економіки, демографічний стан, руйнування виробничої структури та інфраструктури; наслідки прояву дії факторів (зниження рівня життя та споживання соціальних послуг, втрата кваліфікованих кадрів на селі, скорочення фінансування місцевих бюджетів, занепад економічної активності); критерії оцінки (результат) – сталий розвиток території;

удосконалено: 

- підхід до формування діяльності консультативно-дорадчої служби з питань місцевого самоврядування при голові обласної ради як координаційного центру для забезпечення взаємодії суб’єктів управління розвитком сільських територій, що полягає у визначенні її функцій та уточненні завдань, а саме: консультування населення з правових та економічних питань, допомога в реалізації соціальних програм і мікропроектів, допомога в об’єднанні громади для вирішення спільних проектів, поширення передового досвіду та ін.;

- напрями регулювання інформаційних потоків між суб’єктами управління сільськими територіями шляхом застосування системного підходу, через визначення мети і завдань розвитку сільської території на запланований період та розробку нормативних значень соціально-економічних індикаторів для конкретної території, що дозволяє врахувати інтереси усіх суб’єктів діяльності на селі, послабити адміністративний тиск на них;

дістали подальший розвиток:

- уточнення змісту категорії “сільська територія”, сутнісною ознакою якої є визнання її не лише частиною природного, соціально-економічного і культурно-історичного середовища держави, яка перебуває в юрисдикції органів місцевого самоврядування в сільській місцевості, а й такою, що відрізняється від інших територій укладом життя, специфікою виробничої діяльності, ступенем зв’язку населення з природою тощо;

- обґрунтування взаємозалежності між демографічними чинниками на селі (народжуваність, смертність, вікова структура, міграція тощо) і станом місцевого самоврядування та виявлення закономірності – наявність мультиплікаційного ефекту (покращання чи погіршення демографічної ситуації внаслідок підвищення чи зниження результативності управлінської діяльності);

- визначення особливостей сільської громади (наявні природні ресурси, географічне розташування села, виробничі традиції, менталітет мешканців та ін.), які необхідно враховувати у процесі формування органів самоорганізації населення на селі задля забезпечення результативності їх функціонування.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані в процесі дослідження теоретичні положення та практичні рекомендації можуть бути використані для посилення впливу органів місцевого самоврядування на розвиток сільських територій, підвищення якості надання послуг населенню і прийняття управлінських рішень для забезпечення розвитку сільських територій.

Одержані наукові результати використані територіальною громадою с. Хрестище Красноградського району Харківської області: реалізація експериментальної частини дослідження щодо впровадження механізму самоорганізації населення сприяла формуванню мережі органів самоорганізації населення, організації навчання активних членів громади щодо виконання управлінських функцій, активізації мешканців у процесах вирішення питань місцевого значення, налагодженню дієвої співпраці між населенням і місцевою владою (довідка про впровадження № 214 від 15.04.2010 р.). Рекомендації щодо формування партнерської моделі управління розвитком сільських територій впроваджені в практичну діяльність органів місцевого самоврядування Красноградського району Харківської області (довідка про впровадження № 06-04/280 від 02.07.2010 р.), а також використані при розробці програми розвитку місцевих територіальних громад Полтавської області (довідка про впровадження № 01-29/471 від 21.08.2010 р.). Пропозиції щодо обґрунтування функцій консультативно-дорадчої ради з питань місцевого самоврядування при голові обласної ради використано у діяльності Харківської обласної ради (довідка про впровадження № 04-30/14 від 29.06.10 р.). Теоретичні положення та висновки дисертації використовуються при викладанні навчальної дисципліни “Державне регулювання економіки” в Харківському національному аграрному університеті ім. В.В. Докучаєва (акт про впровадження від 19.04.2010 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійною науковою працею, що містить авторський підхід до вдосконалення теоретико-прикладних рекомендацій щодо підвищення ролі органів місцевого самоврядування у напрямі інтенсифікації розвитку сільських територій. В роботі не використовувалися ідеї та розробки Є. Глухачова, у співавторстві з яким опубліковано наукову працю, в якій авторові належать визначення недоліків інституційних та економічних характеристик системи місцевого самоврядування на селі.

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення та практичні результати дисертаційного дослідження оприлюднені на VIII і IX міжнародних наукових конгресах “Державне управління та місцеве самоврядування” (м. Харків, 2008 р., 2009 р.); на науково-практичній конференції за міжнародною участю “Демократичні стандарти врядування й публічного адміністрування” (м. Львів, 2008 р.); на міжнародних науково-виробничих конференціях “Проблеми сільськогосподарського виробництва на сучасному етапі та шляхи їх рішення ” (м. Бєлгород, Російська Федерація, 2008 р., 2009 р., 2010 р.); на науково-практичній конференції за міжнародною участю “Демократичне врядування: наука, освіта, практика” (м. Київ, 2009 р.); на підсумковій науково-практичній конференції за міжнародною участю “Сучасна регіональна політика: формування, реалізація та розвиток публічної служби” (м. Одеса, 2010 р. ).

Публікації. Результати виконаного дисертаційного дослідження викладено в 13 наукових працях, 6 з яких опубліковано у наукових виданнях, включених ВАК України до переліку фахових у галузі науки “Державне управління”. Загальний обсяг публікацій становить 3,6 авт. арк.

Структура і обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатків і списку використаної літератури. Повний обсяг дисертації становить 208 сторінок, у тому числі 4 таблиці (на 4 сторінках), 9 рисунків (на 6 сторінках), 11 додатків (на 24 сторінках). Список використаних джерел налічує 183 позицій (на 21 сторінці), з них 9 – іноземними мовами.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі визначено актуальність теми, мету, завдання, предмет і об’єкт дослідження, сформульовано наукову новизну і практичне значення одержаних результатів, наведено дані про їх публікацію.

У першому розділі“Теоретичні основи становлення місцевого самоврядування як чинника розвитку сільських територій” – з’ясовано історико-правові аспекти і сучасні погляди на роль і функціонування системи місцевого самоврядування на селі, чинники розвитку сільських територій, а також узагальнено зарубіжний досвід побудови системи місцевого самоврядування в контексті розвитку сільських територій.

Оскільки роль місцевого самоврядування у забезпеченні розвитку сільських територій детермінується багатьма чинниками, зокрема, якістю правового і методичного супроводу, доцільним є періодизація становлення самоврядування у сільській місцевості протягом 1990–2010 рр. залежно від напрацювання нормативно-правової та теоретико-методичної бази: 1990–1995 рр. – розроблення правових засад місцевого самоврядування та організаційно-інституційне забезпечення його становлення; 1996–1999 рр. – конституційне закріплення правових основ самоврядування, яке отримало розвиток у законі України “Про місцеве самоврядування в Україні”; практичне розмежування повноважень між органами місцевого самоврядування та місцевими органами державної влади; визначення функцій органів місцевого самоврядування; 2000–2005 рр. – розроблення концепції адміністративно-територіальної реформи, в основу якої покладено принцип децентралізації влади і надання більших повноважень органам місцевого самоврядування та самоорганізації населення; 2006–2009 рр. – розроблення комплексного підходу до побудови інституту місцевого самоврядування з обґрунтуванням доцільності одночасного проведення бюджетної, податкової, адміністративної і територіальної реформ; з 2010 р – зміна виборчого законодавства і прийняття нового бюджетного кодексу, покликаних поліпшити фінансово-організаційну базу місцевого самоврядування.

Проведене дослідження дало підстави для висновку про існування певних розбіжностей між правовими передумовами і фактичними можливостями використання потенціалу місцевого самоврядування. Нераціональний розподіл повноважень між органами місцевого самоврядування і місцевими органами виконавчої влади, відсутність реальних можливостей для самостійної реалізації громадянами політики розвитку сільських територій, зокрема стимулів для залучення громадян до самоврядування, недостатня підзвітність органів місцевого самоврядування громадянам знецінює роль інституту місцевого самоврядування, що актуалізує пошук моделей самоврядування, адекватних об’єктивним умовам сучасності. Незважаючи на наявність значної кількості законодавчих, нормативно-правових актів, спрямованих на врегулювання самоврядної діяльності в Україні, відчувається потреба у подальшому розвитку правового забезпечення місцевого самоврядування, перш за все, у напрямку зміцнення фінансово-економічної самостійності територіальних громад і проведення адміністративно-територіальної реформи, окремо – ухвалення Закону України “Про адміністративно-територіальний устрій”, та чіткого законодавчого розподілу повноважень між місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

Узагальнення європейського досвіду здійснення муніципалітетами політики розвитку сільських територій дало змогу зробити висновок, що їх розвиток забезпечується шляхом реалізації спеціальних програм, що потребує координації дій усіх суб’єктів управління територіями. Органи місцевого самоврядування мають широкі повноваження щодо управління місцевими справами. З цих позицій найбільш прийнятними для України (з певною адаптацією) є уроки реформування адміністративно-територіального управління в Польщі, яка має схожі проблеми розвитку сільських територій. Після вступу Польщі до ЄС основою стабільного розвитку сільських територій став інтегрований підхід, а саме – максимальне наближення місцевої влади до сільської спільноти, підвищення якості управлінських послуг і залучення місцевих жителів до процесу прийняття рішень щодо розвитку кожної окремої території. В країні відбулася суттєва децентралізація влади. Оскільки центральний уряд представлений і функціонує лише на рівні області, будь-яка територія є самоврядною у своїх діях, її права захищаються в судовому порядку і дія законів про місцеве самоуправління є однаковою для усіх типів місцевого рівня. Головною метою адміністративного реформування в Польщі є формування громадянського суспільства, коли кожен громадянин має змогу самостійно, в міру можливостей, організовувати своє життя.

У другому розділі – “Вплив органів місцевого самоврядування на розвиток сільських територій в Україні” – проаналізовано вплив органів місцевого самоврядування на розвиток сільських територій в умовах соціально-економічних трансформацій, а також процеси деформації і депопуляції під впливом урбанізації, визначено загальну демографічну ситуацію на селі та її соціальні наслідки, проблеми створення і діяльності територіальних громад, виявлено проблеми, що мають місце у діяльності органів місцевого самоврядування щодо розвитку сільських територій.

Результати монографічних досліджень дозволяють зробити висновок, що під впливом урбанізації в сільській місцевості порушуються сталі зв’язки між людьми, а також між міськими і сільськими мешканцями, взаємодія у межах сільської системи розселення стає менш інтенсивною, ніж у межах міста. Зростання маятникової та постійної міграції обумовлює збільшення частки суспільних послуг, які селяни отримують у містах, що викликає низку таких проблем, як зростання навантаження на міські об’єкти інфраструктури і погіршення їх стану в селах; зниження зацікавленості селян у вирішенні місцевих справ, оскільки значна їх частина ідентифікує себе як міських жителів; знелюднення сільських територій, що негативно впливає на формування органів місцевого самоврядування, призводить до браку висококваліфікованих кадрів.

Дослідження підтвердило існуючі українські реалії щодо різної здатності громад до самоврядування, низької здатності саме сільських громад до самоврядування, відсутності лідерів та команд професіоналів, спроможних організувати селян на місцях; психологічної неналаштованості громадян на об’єднання для управління спільними справами, недостатньої соціальної активності сільського населення. У зв’язку з цим виникає необхідність в активній просвітницькій роботі як серед представників місцевих державних адміністрацій, так і серед сільського населення з метою посилення процесів розвитку, що може бути покладено на інформаційні центри, до роботи в яких доцільно залучати науковців, спеціалістів-практиків та державних службовців.

Систематизація результатів дослідження дала змогу виокремити соціально-психологічні чинники, що перешкоджають розвитку місцевого самоврядування: а) консервативність населення та опір нововведенням, що є наслідком формування демографічної структури громади, у якій переважає частка людей похилого віку; б) низька мотивація місцевих лідерів (сільських (селищних) голів) у поліпшенні результативності управлінської діяльності; в) превалювання в межах громади стосунків, характерною рисою яких є слабка активність та інертність населення, високий ступінь індивідуалізму, що проявляється у небажанні витрачати власні сили на облаштування життєвого простору; г) відсутність довіри до сусідів, громади, влади.

Помітна децентралізація управління соціальними процесами і розвиток демократичних тенденцій сприяють тому, що соціальний захист сільського населення і управління соціально-економічним розвитком сільських територій поступово стають прерогативою органів місцевого самоврядування. Зважаючи на те, що основою сучасної парадигми самоуправління є людиноцентризм, виникає потреба у чіткішій формалізації послуг, що надаються громадянам, якість виконання яких є показником діяльності органів місцевого самоврядування.

Емпіричні і теоретичні дослідження свідчать, що всі зовнішні зусилля, які не підкріплені систематичною співпрацею з місцевою громадою, ведуть до нераціонального витрачання ресурсів, що в умовах їх обмеженості складає одну з головних проблем управління. Суттєва залежність громади від зовнішніх ресурсів формує патерналістські настрої і призводить до занепаду місцевих ініціатив. Більш дієздатними є територіальні громади, які функціонують на засадах самоуправління і забезпеченні відповідною матеріальною базою. За цієї умови місцеві громади поступово набуватимуть здатності до пошуку нових ідей, спрямованих на власний саморозвиток.

У третьому розділі“Заходи щодо забезпечення зростання ролі місцевого самоврядування у розвитку сільських територій” – обґрунтовано заходи, спрямовані на зростання ролі місцевого самоврядування, реалізацію принципу партнерства у забезпеченні соціально-економічного розвитку сільських територій, а також напрямки інформатизації діяльності органів місцевого самоврядування.

Враховуючи доцільність залучення громади до розроблення та реалізації стратегічного плану розвитку конкретної сільської території, розроблено проект активізації населення щодо участі в управлінні місцевими справами шляхом створення інституту самоорганізації, що дозволило об’єднати місцевих жителів навколо розв’язання територіальних проблем (освітлення вулиць, ремонт доріг, вивезення сміття), залучити їх до процесу самоуправління, забезпечити притік інвестицій (крім бюджетних коштів) на благоустрій сільської території.

Важливим заходом у контексті налагодження партнерських взаємин між органами місцевого управління, громадою і суб’єктами господарювання є створення районного дорадчого комітету розвитку територій, відмінністю якого є не лише його структура, а й відносини, які повинні складатися між суб’єктами надання управлінських послуг та їх користувачами. Робота цього інституту на рівні району може бути започаткована у тісній співпраці з управлінням агропромислового розвитку і управлінням земельних ресурсів районної державної адміністрації, а також іншими територіальними підрозділами центральних органів виконавчої влади (рис.1).

Проведене дослідження дало можливість обґрунтувати загальнотеоретичні основи формування партнерської моделі управління соціально-економічним розвитком сільських територій, яка ґрунтується на знаходженні спільних цінностей консолідації суспільства на засадах партнерства, забезпечення сталого результату у вигляді сталого розвитку будь-якої територіальної одиниці.

Метою запровадження запропонованої моделі є сприяння людському розвитку через підвищення ступеня участі громадян в управлінні, нарощування місцевого потенціалу і встановлення партнерських взаємовідносин. Реалізацію цієї мети можна спостерігати через різні види взаємодії суб’єктів цього процесу на місцевому рівні, а саме: партнерство між людьми та інститутами, владою і приватним сектором, міжнародними організаціями і місцевими діячами, дослідженнями і практикою, гуманітарною допомогою і тривалою підтримкою в напрямку розвитку.

З метою запобігання погіршенню соціально-економічного стану на селі пропонується запровадження досконалих виробничих відносин, заснованих на партнерстві, адміністративному реформуванні і стратегічному плануванні відновлення стану сільських територій.

В умовах високої концентрації влади на місцях фінансові, законодавчі та адміністративні перешкоди на шляху зміцнення самодостатності місцевого самоврядування можна подолати за рахунок чіткого законодавчого розподілу повноважень органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Рис. 1. Взаємодія суб’єктів управління соціально-економічним розвитком сільських територій

Впровадження партнерської моделі управління соціально-економічним розвитком сільських територій може сприяти об’єднанню інтересів суб’єктів управління різних рівнів, формуванню громадянського суспільства, подоланню суперечностей між органами місцевого самоврядування і районними державними адміністраціями, зниження соціальної напруженості і відтоку кадрів до міст, підвищенню ефективності державних програм розвитку економіки.

Аналіз ситуації щодо інформаційно-консультаційного обслуговування органів місцевого самоврядування свідчить, що внаслідок недостатнього фінансування низка державних установ і науково-дослідних організацій припиняють надання консультацій з причин браку висококваліфікованих спеціалістів, у зв’язку з чим запропоновано інформаційне забезпечення суб’єктів управління сільським розвитком здійснювати на основі індикативного планування, показники якого не мають для окремих господарських суб'єктів статусу обов'язкових завдань, а мають рекомендаційно-орієнтуючий характер (рис. 2).

Рис. 2. Інформаційні потоки між суб’єктами управління сільськими територіями:

  доведення індикаторів та іншої інформації;    здійснення послідовних дій на відповідному рівні управління;     узгодження інтересів;     надання інформацій про розвиток сільських територій, взаємний контроль виконання зобов’язань

Інформація включає: індикатори соціально-економічного розвитку країни, області, району; умови надання коштів з обласного бюджету бюджетам нижчого рівня й участі в реалізації регіональних і загальнодержавних програм; нормативи субсидування окремих напрямків розвитку; можливості й умови участі в конкурсах на отримання грантів; особливості пільгового надання ресурсів і оподаткування; обсяги закупівлі продукції до державних фондів та ін. Отримуючи таку інформацію, органи місцевого самоврядування, представники бізнесу, зацікавлені громадяни використовують її під час розробки проектів планів своєї діяльності і їх узгодження з планами розвитку країни, регіону, району, сільської території.

Висновки

Результати дисертаційного дослідження дозволили вирішити конкретне наукове завдання щодо теоретичного обґрунтування заходів, спрямованих на підвищення ролі органів місцевого самоврядування у забезпеченні розвитку сільських територій задля підвищення добробуту громади, сутність яких конкретизується у таких положеннях, висновках і рекомендаціях:

1. Проблема залучення сільських громад до управління розвитком територій, незважаючи на її актуальність, залишається не до кінця вирішеною, тому є об’єктом уваги науковців. З’ясовано, що термін “сільська територія” в контексті місцевого самоврядування не має однозначного визначення, а тому потребує додаткових монографічних розвідок щодо з’ясування його сутності. В роботі запропоновано визначити сільську територію як частину природного, соціально-економічного, культурно-історичного середовища, що перебуває під юрисдикцією органів місцевого самоврядування в сільській місцевості, відрізняється від інших територій укладом життя, специфікою виробничої діяльності, ступенем зв’язку населення з природою тощо.

2. Встановлено, що за умови дієвого місцевого самоврядування демографічний стан на селі, з одного боку, у контексті міграційних процесів, загального зниження рівня народжуваності і підвищення рівня смертності, є позитивним, а з іншого - погіршується швидкими темпами через загальний спад економічної активності в країні, занепад суспільного життя громади, неефективне самоуправління. Тобто, простежується зв’язок у вигляді ефекту мультиплікатора (проявляється через зростання активності місцевих жителів, що у свою чергу призводить до зміцнення громади, покращання економічного, соціально-психологічного клімату в ній, демографічної ситуації), причому, він є більшим, ніж первісні витрати на управління розвитком сільських територій.

3. Визначено важливість удосконалення форм партнерства між органами місцевого самоврядування і місцевими та центральними органами виконавчої влади, що забезпечує оперативний обмін досвідом та інформацією, формування спільних програм соціально-економічного розвитку сільських територій. Доведено необхідність постійного інформування громадян про стан справ на селі, зміни в оподаткуванні, землеустрої тощо. Важливим механізмом прискорення розбудови сільських територій і відповідної системи місцевого самоврядування є формування інформаційної мережі для сільських органів місцевого самоврядування, підготовка і перепідготовка муніципальних консультантів (через дорадчі служби), залучення місцевого населення і представників бізнесу до процесів прийняття рішень і налагодження партнерських відносин між місцевою владою, суб’єктами господарювання і громадою з метою досягнення спільної мети.

4. З’ясовано потребу релевантного інформаційного забезпечення діяльності органів місцевого самоврядування в Україні через уточнення сукупності функцій консультативно-дорадчої служби при голові обласної ради – консультування з правових і економічних питань; поширення управлінського досвіду; допомога в реалізації соціальних програм; моніторинг кадрового потенціалу; організація комунікативних заходів серед різних прошарків населення тощо. Запропоновані в дисертації заходи передбачають усунення недоліків в сучасній системі ресурсного забезпечення органів місцевого самоврядування, у тому числі недостатнього фінансування, недосконалості механізму розповсюдження інформації, браку висококваліфікованих спеціалістів, недостатньо розвинутої телекомунікаційної мережі в ланцюзі “область – район – локальна територія”.

5. Опрацьовано результати експерименту щодо введення до структури органів місцевого самоврядування на селі такої самоврядної одиниці, як вуличний комітет та визначено його завдання щодо побутового облаштування території, надання мешканцям соціальної допомоги тощо, без чого складно реалізовувати конкретні програми. Інформаційний супровід зазначеного експерименту здійснювався шляхом особистих зустрічей керівників з мешканцями, розповсюдження листівок, брошур щодо переваг такої форми роботи. Відкрите обговорення проблем і демонстрація реальних здобутків окремих сіл, які скористалися цим досвідом, стало важливим чинником переконання мешканців щодо їх участі в управлінні місцевими справами. Перспектива участі у всеукраїнському конкурсі на кращі проекти з розвитку сільських територій, які можуть становити інтерес для міжнародних фондів і програм щодо співпраці з жителями конкретного села (селища) і сприяти залученню інвестицій для розвитку сільської території викликала зацікавленість у громади.

6. Розроблена в дисертації партнерська модель управління, сутність якої полягає у визначенні мети, факторів, параметрів, обмежень і результатів соціально-економічного розвитку сільських територій, передбачає реалізацію місцевих ініціатив, виявлення спільних інтересів громади села, суб’єктів господарської діяльності і органів державного управління щодо досягнення намічених цілей.

7. Об’єктивні процеси ускладнення соціально-економічного життя, прискорення соціальних змін вимагають адекватного інформаційного забезпечення, налагодження якого в сільській місцевості ще є недосконалим. Тому в дисертації уточнено інституційні засади інформаційного забезпечення управління розвитком сільських територій, які ґрунтуються на використанні методу індикативного планування, що дозволяє взаємоузгодити інтереси всіх суб’єктів місцевого управління та громади і сприяють раціональному використанню ресурсів. Рішення як інструмент процесу управління, що базуються на таких засадах, мають рекомендаційно-орієнтовний характер і запобігають надмірному адміністративному тиску на місцеві громади і суб’єкти господарської діяльності.

8. Основні результати дисертації дають підстави запропонувати органам місцевого самоврядування рекомендації щодо:

- впровадження партнерської моделі забезпечення соціально-економічного розвитку сільських територій;

- створення районного дорадчого комітету розвитку і удосконалення підходів до налагодження діяльності консультативно-дорадчої служби з питань місцевого самоврядування при голові обласної ради;

- формалізації схеми інформаційних потоків між суб’єктами управління сільським розвитком на основі індикативного планування.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Лисенко Л. В. Розвиток сільського господарства і сільських територій в Польщі – досвід для України [Електронний ресурс] / Л. В. Лисенко // Державне будівництво. – 2008. – № 2. – Режим доступу до журн.: http://www.kbuapa.kharkov.ua.

2. Лисенко Л. В. До визначення поняття “сільська територія” / Л. В. Лисенко // Актуальні проблеми державного управління: зб. наук. праць Одес. регіон. ін-ту держ. упр. – Одеса: ОРІДУ НАДУ, 2009. – Вип. 2(38). – С.12–15.

3. Лисенко Л. В. Особливості становлення самоуправління на сільських територіях / Л. В. Лисенко // Держава та регіони: наук.-вироб. журн. – Сер. “Державне управління”, Гуманіт. ун-т ЗІДМУ. – 2009.– № 3. – С.115–119.

4. Лисенко Л. В. Місцеве самоуправління в контексті демографічної ситуації в селах Харківської області / Л. В. Лисенко // Теорія та практика державного управління: зб. наук. праць. – Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ “Магістр”, 2010. – Вип.1 (28). – С. 173-179.

5. Лисенко Л. В. Ефективність місцевого самоврядування як чинник сталого розвитку сільських територій / Л. В. Лисенко // Державне управління та місцеве самоврядування: зб. наук. праць. – Дніпропетровськ: ДРІДУ НАДУ, 2010. – Вип. 1(4). – С. 304–311.

6. Лисенко Л. В. Партнерська модель управління соціально-економічним розвитком сільських територій: сутність і умови формування [Електронний ресурс] / Л. В. Лисенко // Державне управління: удосконалення та розвиток. – 2010. – № 8. – Режим доступу до журн.: http:// www.dy.nayka.com.ua.

7. Лисенко Л. В. Особливості державної підтримки сільського господарства України / Л. В. Лисенко // Демократичні стандарти врядування й публічного адміністрування: матеріали наук.-практ. конф. за міжнар. участю. – Львів: ЛРІДУ НАДУ, 2008. – Ч. 1. – С. 99-102.

8. Лысенко Л. В. Развитие сельских территорий / Л. В. Лысенко // Проблемы сельскохозяйственного производства на современном этапе и пути их решения: материалы конф. – Белгород: ГСХА, 2008. – С. 384.

9. Лисенко Л. В. Проблеми функціонування соціальної сфери сільських територій / Л. В. Лисенко // Державне управління та місцеве самоврядування: тези IX міжнар. наук. конгресу, 26 – 27 березня 2009 р. – Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ “Магістр”, 2009. – С. 98-99.

10. Лысенко Л. В. Планирование развития сельских территорий / Л. В. Лысенко // Проблемы сельскохозяйственного производства на современном этапе и пути их решения: материалы конф. – Белгород: ГСХА, 2009. – С. 276.

11. Лисенко Л. В. Роль органів самоорганізації населення на селі в системі місцевого самоврядування / Є. Ф. Глухачов, Л. В. Лисенко // Демократичне врядування: наука, освіта, практика: матеріали наук.-практ. конф. за міжнар. участю. – К.: НАДУ, 2009. – Т.1. – С. 228-230.

12. Лысенко Л. В. Реализация принципа партнерства в модели социально-экономического развития сельских территорий / Л. В. Лысенко // Проблемы сельскохозяйственного производства на современном этапе и пути их решения: материалы конф. – Белгород: ГСХА, 2010. – С. 32.

13. Лисенко Л.В. Налагодження державної інформаційно-консультативної системи в контексті місцевого самоврядування / Л. В. Лисенко // Сучасна регіональна політика: формування, реалізація та розвиток публічної служби: матеріали підсумк. наук.-практ. конф. за міжнар. участю. 23 верес. 2010р. – Одеса: ОРІДУ НАДУ, 2010. – С.433-434.

АНОТАЦІЯ

Лисенко Л.В. Місцеве самоврядування як чинник розвитку сільських територій. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління за спеціальністю 25.00.04 – місцеве самоврядування. – Харківський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України. – Харків, 2010.

У дисертації розглядаються актуальні питання удосконалення системи місцевого самоврядування як чинника розвитку сільських територій в умовах соціально-економічних трансформацій на селі.

Уточнено зміст поняття “сільська територія”, яке ідентифікується як територіальна одиниця місцевого рівня самоврядування, досліджено етапи історико-правового розвитку та узагальнено вітчизняний і зарубіжний досвід побудови системи місцевого самоврядування у контексті розвитку сільських територій. В роботі аналізуються причини деформації сільських процесів, демографічна ситуація на селі та її соціальні наслідки. Визначено безпосередньо залежність демографічних процесів на селі від стану місцевого самоврядування, а також напрями підвищення ролі органів самоорганізації населення на селі.

Обґрунтовано партнерську модель забезпечення соціально-економічного розвитку територій та визначено основні її елементи. Доведено необхідність проведення масштабної інформатизації місцевого самоврядування через напрями регулювання інформаційних потоків між суб’єктами управління сільськими територіями шляхом застосування системного підходу, а також удосконалено умови формування діяльності консультативно-дорадчої служби з питань місцевого самоврядування при голові обласної ради як координаційного центру для забезпечення взаємодії суб’єктів управління розвитком сільських територій.

Ключові слова: місцеве самоврядування, сільська територія, демографічна ситуація, територіальна громада, самоорганізація населення, місцеві ініціативи, принцип партнерства, інформатизація, державне управління.

АННОТАЦИЯ

Лысенко Л.В. Местное самоуправление как фактор развития сельских территорий. – Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата наук по государственному управлению по специальности 25.00.04 – местное самоуправление. – Харьковский региональный институт государственного управления Национальной академии государственного управления при Президенте Украины. – Харьков, 2010.

Со времени провозглашения независимости Украины действующая система местного самоуправления остается несовершенной. Все острее ощущается потребность о внедрении в практику её новых моделей, которые бы предусматривали рациональное перераспределение полномочий между органами исполнительной власти разных уровней и органами местного самоуправления, использование опыта развитых стран мира в отношении организации территориальной власти.

В диссертации уточняется определение понятия “сельская территория” как части природного, социально-экономического, культурно-исторического и пространственного потенциала государства, которая находится под юрисдикцией сельских органов местного самоуправления.

Анализ структуры сельского населения и сельских населенных пунктов в Украине и ее регионах в 1990 ­ 2008 гг. позволяет определить похожие тенденции как на уровне регионов, так и в пределах страны, проследить тенденцию сокращения численности сельского населения и соответственно количества сельских населенных пунктов.

На развитие местного самоуправления сельских территорий влияет ряд факторов: административный статус и адекватная законодательная база; комплексность развития сельских территориальных громад; государственная информационная поддержка; природно-климатические условия и производственная специфика; удаленность от крупных городов; наличие обслуживающей и социальной инфраструктуры; влияние урбанизации, что должно учитываться при осуществлении административно-территориальной реформы.

Сформулированные рекомендации относительно организационного обеспечения развития самоорганизации сельского населения использованы при внедрении механизма самоорганизации населения в Красноградском районе Харьковской области. Они предусматривают повышение уровня информированности населения, обобщение и распространение опыта тех сельских громад, которые достигли положительных сдвигов в развитии территорий путем консолидации усилий всех субъектов управления, четкого определения заданий и их сроков, исполнителей, ресурсного обеспечения, контроля и ответственности, стимулирования участия населения в решении совместных дел с использованием правительственных и неправительственных грантов.

Предложено принципиально новую партнерскую модель обеспечения развития социально-экономической сферы сельской территории с определением функций сторон-партнеров, реализация которой возможна только в условиях внедрения административно-территориальной реформы, формирования стратегии возрождения села.

Административно-территориальная реформа в Украине требует формирования институциональных механизмов управления, определения приоритетов политики сельского развития. Разработка таких механизмов предусматривает создание соответствующих структур на национальном, региональном и местном уровнях. Реализация любых нововведений должна быть основана на принципе партнерства всех местных субъектов действий как внутренней, так и внешней стратегий развития.

Выяснение общих интересов субъектов управления, налаживание их партнерского сотрудничества – это главная идея утверждения сильной территориальной громады, способной обеспечить высокое качество преобразований на селе.

Ключевые слова: местное самоуправление, сельская территория, демографическая ситуация, территориальная громада, самоорганизация населения, местные инициативы, принцип партнерства, информатизация, государственное управление.

ANNOTATION

Lysenko L.V. Local government as a factor of rural areas development. - Manuscript.

A dissertation for getting a scientific degree of Candidate of Sciences in Public Administration following the speciality 25.00.04 – local self-government – Kharkiv Regional Institute of Public Administration of National Academy of Public Administration attached to the Office of the President of Ukraine. − Kharkiv, 2010.

The thesis deals with topical questions of improvement of local government as a factor of rural development in socio-economic transformations in the countryside.

The notion of “rural area”, which is identified as a territorial unit of local government, is defined more precisely, the historical and legal stages of development are researched, domestic and foreign experience in the construction of local government in the context of rural development is generalized. The paper analyzes the causes of rural deformation processes, the demographic situation in the countryside and its social consequences. Dependence of demographic processes in rural areas on the state of local government, as well as directions for increasing the role of community organizations in rural areas are directly determined.

Partnership model of social and economic development of areas is grounded and its main elements are identified. The necessity of large-scale informatization of local government through the regulation of information flows between entities of rural areas government by using systematic approach is grounded, as well as conditions for the formation of advisory services on issues of local governments at the head of the Regional Council as the focal point for interaction between administrative subjects of rural areas development are improved.

Key words: local government, rural area, demographic situation, local community, self-organization of population, local initiatives, the principle of partnership, informatization, public administration.


ДЛЯ НОТАТОК

ДЛЯ НОТАТОК

Відповідальний за випуск Глухачов Євген Федорович

Підписано до друку 03.11.2010. Формат 60х84/16. Гарнітура Таймс.

Друк офсетний. Обсяг 0,9 обл.-вид.арк. Тираж 100 прим.

Зам. № 279

Дільниця оперативного друку ХНАУ. 62483, Харківська обл., п/в “Комуніст-1”, навч. містечко ХНАУ, тел. 99-77-80, E-mail: admin@agrouniver.kharkov.com.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

35953. Стратегии и методы исследования психического развития ребенка 41.5 KB
  Стратегия формирования психических процессов активного вмешательства построения процесса с заданными свойствами экспериментально-генетический метод метод экспериментально вызванного генеза Выготский метод поэтапно=планомерного формирования умственных понятий и образов. Благодаря стратегии формирования психических функций удается проникнуть в суть развития психики. Леонтьева: всякая деятельность выступает как сознательное действие затем как операция и по мере формирования становится функцией. Теория формирования умственных...
35955. Понятие, признаки и цели предприятия 99.5 KB
  Понятие признаки и цели предприятия Предприятие – это самостоятельный хозяйствующий субъект созданный предпринимателем или группой предпринимателей для производства продукции выполнения работ и оказании услуг с целью удовлетворения потребностей членов общества и получения прибыли. Принято выделять следующие признаки предприятия: 1. Для функционирования предприятия необходим обособленный комплекс орудий и других средств производства – земельные участки машины оборудование сырье материалы. Продукция предприятия может использоваться в...
35956. Обратимые и необратимые реакции 99.5 KB
  Химическое равновесие Некоторые химические реакции могут протекать в двух взаимно противоположных направлениях. Такие реакции называются обратимыми. Обратимость химических реакций записывается следующим образом: А В  В При протекании химической реакции концентрации исходных веществ уменьшаются в соответствии с законом действия масс.
35959. Химический состав винограда. Свойства и влияние отдельных групп соединений, а также продуктов их превращений на качество вина 93.94 KB
  Свойства и влияние отдельных групп соединений а также продуктов их превращений на качество вина. Эти соединения придают красным виноградным винам лечебные свойства. В белых виноградных винах содержатся только нефланоидные полифенолы. Поэтому содержание полезных для здоровья веществ в белых винах намного ниже чем в красных.
35961. Подходы к принятию инвестиционных решений на фондовом рынке: фундаментальный и технический анализ 94.14 KB
  Управление проектами – это методология планирования организации и координации трудовых финансовых и материальнотехнических ресурсов на протяжении проектного цикла направленные на эффективное достижение целей проекта путем применение современных методов техники и технологий управления для достижения определенных в проекте результатов по составу и объему работ стоимости времени качеству и удовлетворению участников проекта. Точечные факторы – факторы связанные с реализацией инвестиционного проекта и состоянием реципиента инвестиции....