65230

Польські біженці в Росії (серпень 1914 р. – листопад 1917 р.)

Автореферат

История и СИД

Вивчення становища польських біженців у внутрішніх губерніях Росії пов’язано з їх важливим місцем у соціальній історії країни в роки Першої світової війни. Лише після розпаду СРСР на теренах колишніх союзних республік внаслідок цілої низки...

Украинкский

2014-07-27

238.5 KB

6 чел.

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені В. Н. КАРАЗІНА

ЛИХАЧОВА ТЕТЯНА МИКОЛАЇВНА

УДК 94:314.151.3–054.73(=162.1)(470+571)„1914/1917”

ПОЛЬСЬКІ БІЖЕНЦІ В РОСІЇ (серпень 1914 р. – листопад 1917 р.)

Спеціальність 07.00.02 – всесвітня історія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

Харків – 2010


Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Харківському національному університеті імені В. Н. Каразіна Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник:

кандидат історичних наук, доцент

Йолкін Анатолій Іванович,

Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна,

доцент кафедри нової та новітньої історії

Офіційні опоненти:

доктор історичних наук, доцент

Потрашков Сергій Васильович,

Харківська державна академія культури,

завідувач кафедри історії України та всесвітньої історії

кандидат історичних наук, доцент

Гоков Олег Олександрович,

Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди,

доцент кафедри історії

Захист відбудеться «14» січня 2011 року о 16-30 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.051.10 Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна за адресою: 61 077, м. Харків, пл. Свободи, 4, ауд. 5-58.

З дисертацією можна ознайомитись у Центральній науковій бібліотеці Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна (61 077, м. Харків, пл. Свободи, 4).

Автореферат розісланий «13» грудня 2010 року.

 

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

Д.В. Журавльов


ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Вивчення становища польських біженців у внутрішніх губерніях Росії пов’язано з їх важливим місцем у соціальній історії країни в роки Першої світової війни. Світова війна 1914–1918 рр., в якій взяло участь 38 країн та загинуло 10 млн осіб, стала першим тотальним конфліктом у всесвітній історії. Вона знищила світ, що був відомий у ХІХ – на початку ХХ ст., а разом із ним традиційне сприйняття філософії розвитку людства, його моральних засад. З точки зору останнього привертають увагу долі “маленьких людей”, які ставали мимовільними учасниками і жертвами війни.

Біженство, через яке пройшли поляки, що проживали під владою Російської імперії, не обмежується поодинокими випадками залишення рідних земель і переміщення углиб країни. Біженці стали невід’ємною частиною повсякденного життя Росії. Водночас для держави та суспільства проблему становила не тільки їх величезна кількість та важке матеріальне становище. Російська імперія в 1914–1917 рр. уперше в юридичній практиці зіткнулася з проблемою біженства. Сама новизна статусу “біженець” часто заводила у глухий кут і політиків, і фахівців, і пересічних громадян – всіх тих, хто намагався визначити їхнє місце в традиційній соціальній структурі країни.

Практична актуальність дослідження зумовлена тим, що біженство залишається однією з найбільш складних проблем сучасності, що вимагає звернення до історичного досвіду минулих поколінь. Біженці, які є жертвами збройних конфліктів, соціально-економічних потрясінь, багато в чому стикаються з тими ж проблемами. Лише після розпаду СРСР на теренах колишніх союзних республік внаслідок цілої низки причин у пошуках притулку перебувало кілька мільйонів біженців. Саме тому, звертаючись до історії польських біженців у роки Першої світової війни, важливого значення набуває осмислення досвіду Росії в справі розробки законодавчої бази, організації соціальної, економічної, психологічної допомоги, створення умов для співіснування та взаємодії державних, громадських і національних інституцій. За таких обставин необхідною є достовірна наукова реконструкція становища польських біженців у внутрішніх губерніях Росії.

Зв’язок із науковими програмами, планами, темами. Дисертація написана в межах теми “Актуальні питання історії зарубіжних країн в новий та новітній час”, що розробляється на кафедрі нової та новітньої історії Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна.

Об’єктом дослідження є польські біженці на території внутрішніх губерній Російської імперії у роки Першої світової війни.

Предметом дослідження є правові умови організації допомоги польському населенню, його кількісна, вікова, статева і соціальна характеристики; становлення та еволюція системи державної опіки, організаційні засади та практична діяльність громадських і національних організацій, їх відносини між собою та урядовими структурами; господарчі, культурно-освітні та духовні аспекти життя біженців-поляків.

Хронологічні межі роботи охоплюють період від серпня 1914 р. по листопад 1917 р. Нижньою межею дослідження став вступ Російської імперії у Першу світову війну, що спричинило виникнення нового для держави явища – біженства. Верхня межа – Жовтнева революція 1917 р., події, які призвели до кардинальних змін політичного і соціально-економічного життя країни, відкривши в її історії нову сторінку, а у житті польських біженців – новий етап тривалої та важкої реевакуації додому. В окремих випадках авторка для забезпечення більш цілісного розуміння соціальних, національно-культурних, внутрішніх та зовнішньополітичних процесів, які розглядаються у роботі, виходила за ці межі, роблячи екскурси у більш віддалені періоди історії та, навпаки, наближаючись до сучасності.

Територіальні межі дослідження охоплюють землі Російської імперії в її адміністративних кордонах 1914–1917 рр.

Мета дослідження – дати комплексну та неупереджену характеристику становища польських біженців у Росії протягом 1914–1917 рр.

У відповідності до поставленої мети сформульовано такі завдання:

  •  проаналізувати історіографічні здобутки дослідників з обраної проблематики та джерельну базу роботи;
  •  опрацювати методологічні засади дослідження і методи історичного пізнання проблеми;
  •  з’ясувати причини виникнення феномену біженства за часів Першої світової війни;
  •  охарактеризувати умови евакуації поляків углиб країни;
  •  визначити кількісний, статевий, віковий та соціальний склад польських біженців;
  •  провести аналіз законодавчих основ організації допомоги;
  •  проаналізувати державну політику в галузі опіки над біженцями та її ефективність;
  •  визначити місце в ній громадських та національних організацій допомоги;
  •  розкрити провідні тенденції самозбереження національної ідентичності польських біженців, особливості господарського, культурно-освітнього та духовного життя в евакуації.

Розглядаючи проблему, авторка не обмежувалася розв’язанням питань, пов’язаних з причинами її виникнення, масштабами або вирішенням побутових справ. У дисертації робиться спроба розглянути роль громадських структур у самоорганізації суспільства в екстремальних умовах та особливості функціонування державних органів Росії в часи Першої світової війни.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що в дисертації вперше у вітчизняній історіографії на основі широкого кола виявлених джерел та з урахуванням історіографічних надбань здійснено комплексне дослідження історії польських біженців у Росії протягом 1914–1917 рр. Зокрема, проаналізовано причини виникнення феномену біженства; охарактеризовано нормативно-правові акти; визначено функції державних органів влади, громадських та національних організацій у справі допомоги польським біженцям, проблеми їхньої співпраці та досягнення; показано прагнення біженців зберегти свою національну самобутність; розглянуто шляхи та ефективність вирішення побутових питань, форми надання трудової, культурно-освітньої та релігійної допомоги польським біженцям.

Практичне значення дисертації полягає в тому, що матеріали дослідження можуть бути використані при розробці навчальних курсів з історії Першої світової війни, Польщі, Росії, України та Білорусі; при підготовці спецкурсів і спецсемінарів із соціальної історії; при написанні дослідницьких та науково-популярних робіт із зазначеної проблематики. Досвід організації допомоги біженцям у 1914–1917 рр. може бути корисним для сучасників при вирішенні аналогічних проблем.

Апробація результатів роботи. Основні положення та висновки дисертації обговорювалися на кафедрі нової та новітньої історії історичного факультету Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Результати дослідження доповідались авторкою на засіданні Харківського історико-філологічного товариства (Харків, 26 січня 2010 р.) та на 16 міжнародних наукових конференціях: Міжнародній науковій конференції “Польща та Україна на шляху демократичних перетворень: історія, сучасність, майбутнє” та “Шляхи становлення незалежності Польщі і України: минуле, сучасне, майбутнє” (Житомир, 9–10 листопада 2007 р. та 15–16 листопада 2008 р.); XXV Міжнародній краєзнавчій конференції молодих вчених (до 150-річчя від дня народження академіка Д. І. Багалія) (Харків, 23 листопада 2007 р.); Міжнародній науковій конференції “Дванадцяті слобожанські читання” та “Тринадцяті Слобожанські читання” (Харків, 14–18 квітня 2008 р. та 22–24 квітня 2009 р.); Міжнародній науковій конференції “Сучасна україністика: наукові парадигми мови, історії, філософії” (Харків, 16–18 квітня 2008 р.); Міжнародній науковій конференції молодих вчених “Каразінські читання (історичні науки)” (Харків, 25 квітня 2008 р., 24 квітня 2009 р. та 23 квітня 2010 р.); Міжнародному славістичному колоквіумі (Львів, 15–17 травня 2008 р. та 14–16 травня 2009 р.); Міжнародній науково-теоретичній конференції студентів і аспірантів “Україна і світ: гуманітарно-технічна еліта та соціальний прогрес” (Харків, 21–22 квітня 2009 р.); Міжнародній науковій конференції “Россия и Польша: долг памяти и право забвения” (Російська Федерація, Москва, 22–24 жовтня 2009 р.); Міжнародній науковій конференції студентів, аспірантів та молодих вчених “Ломоносов–2010” (Севастополь, 22–23 квітня 2010 р.); Міжнародній конференції молодих вчених Х Кирило-Мефодіївські читання (Харків, 21 травня 2010 р.); Міжнародній науковій конференції “Польська дипломатія на Сході” (Харків, 4–5 червня 2010 р.).

Основні положення дисертації викладено у 4 наукових статтях, розміщених у вітчизняних фахових виданнях за спеціальністю “історичні науки”, у 6 зарубіжних виданнях та у 7 публікаціях тез і матеріалів конференцій.

Структура роботи зумовлена метою та завданнями дослідження. Матеріал викладається за проблемно-хронологічним принципом і складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків і списку використаних джерел та літератури. Загальний обсяг роботи становить 220 сторінок, з них 182 сторінки основного тексту. Список джерел і літератури нараховує 486 бібліографічних позицій.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено мету і завдання, об’єкт і предмет дослідження, окреслено хронологічні та територіальні межі, розкрито наукову новизну і практичне значення одержаних результатів, показано зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами, відображено рівень апробації та структуру дисертації.

Перший розділ “Стан наукової розробки теми, джерельна база, методологія і методи дослідження” складається з трьох підрозділів.

У першому підрозділі “Історіографія проблеми” розглядається історія вивчення польського біженства в Росії (серпень 1914 р. – листопад 1917 р.). В історіографії проблеми доцільно виділити три етапи: дореволюційний, радянський і сучасний. Початок вивчення питання відноситься до часів Першої світової війни. Частина статей – це спроби підбиття перших підсумків у справі організації допомоги біженцям1. Деякі з авторів зосереджувалися не тільки на аналізі результатів проведеної роботи, розкриваючи досягнення та недоліки, але й на критиці існуючої системи державної допомоги2. При цьому дослідники мали на меті привернути увагу сучасників до проблеми з метою активізації громадян у наданні біженцям підтримки3. Роботи, які з’явились під час війни, практично не містили аналізу фактів та мали описовий характер. Однак написані очевидцями подій вони становлять цінність для сучасних дослідників.

Згадки про біженців знаходимо у роботах 1920–1930-х рр. Проблематика знайшла віддзеркалення у демографічних працях, але лише під кутом зміни демографічної ситуації в Росії4. Заслуговує уваги монографія В. Тенгоборського5. Здебільше, в радянські часи науковці концентрували увагу на питаннях, повязаних з участю польських біженців у революційному русі. Феномен біженства розглядався епізодично6.

Дослідження громадської ініціативи у справі допомоги полякам, які постраждали від Першої світової війни, було написано у міжвоєнній Польщі В. Грабським та А. Жабко-Потоповичем7. Робота не втрачає актуальності й сьогодні. Увагу іншого дослідника Я. Корнецького привернув розвиток польської освіти в Росії, зокрема, умови і практична діяльність навчальних закладів, які відкривали для дітей біженців8. Історики Польської Народної Республіки, як і радянські, висвітлювали революційно-класові позиції польських біженців. Однак виділялися кілька монографій та статей, у яких зроблена спроба різнобічного й більш глибокого дослідження питання біженців9.

Якісно новий етап у вивченні проблеми розпочався з 1990-х рр. Збагачення історичної науки новими методологічними підходами надало можливість історикам більш неупереджено висвітлювати минуле, розширити коло наукових досліджень, звернутися до соціальної історії. Проблема біженців почала обговорюватися  на  міжнародних  конференціях10. Вона  стала  окремим        об’єктом              історичних         досліджень       у      російській11,            вітчизняній12,                                     

білоруській13, польській14 та англійській15 історіографії. Роботи відзначаються ґрунтовним науковим аналізом та залученням до наукового обігу різних груп джерел. Реконструюючи наратив “біженства”, дослідники приділили увагу розвитку законодавства, становленню системи допомоги біженцям, діяльності організацій опіки (державних, громадських, національних), побутовим, культурно-освітнім проблемам. Останнім часом спостерігається тенденція до регіоналізації питання. Проте, незважаючи на очевидні здобутки історіографії, чимало аспектів перебування біженців-поляків у внутрішніх губерніях Російської імперії досі не було предметом спеціального розгляду. Поза увагою залишається комплексний аналіз причин виникнення біженства, співвідношення між різними організаціями допомоги, повсякденність біженців. Спроба комплексного вивчення причин, умов та наслідків перебування польських біженців у внутрішніх губерніях Росії здійснюється у вітчизняній історіографії вперше.

У другому підрозділі “Джерела” аналізуються історичні джерела, що склали основу дисертаційної роботи. Джерельна база дисертації є широкою і представлена опублікованими документами, архівними фондами, періодичними виданнями, мемуарною літературою, а також матеріалами, викладеними в мережі Інтернет на сторінках офіційних сайтів.

Аналізуючи першу групу, до якої відносяться опубліковані документи, в першу чергу потрібно вказати на підгрупу нормативно-правових актів. У зв’язку з тим, що державна влада взяла на себе турботу про польських біженців та фінансування допомоги, інтерес для дослідження становили її законодавчі ініціативи16, стенограми засідань Державної думи17, а також записи А. Яхонтова (помічника керівника справами Ради міністрів), що він робив під час другої (так званої таємної) частини засідань18. Більшість законів та розпоряджень про біженців, що набули чинності в роки Першої світової війни, була зібрана у двох окремих збірках19. Документи дозволили простежити еволюцію державної політики у біженському питанні, ставлення до нього поляків, які були представлені у гілках влади, та самого російського суспільства. До іншої підгрупи входять звіти про діяльність організацій, що брали участь у наданні допомоги польським біженцям20. Натомість звіти про роботу Катеринославського та Харківського земств (обидві губернії у відсотковому відношенні до місцевого населення прийняли велику кількість біженців) допомогли глибше проаналізувати діяльність органів місцевої влади щодо біженців21. Останню підгрупу складають статистичні видання22.

Одними з найбільш інформативних, а часто основних джерел є архівні матеріали. Авторка дослідила фонди двох російських (Державний архів Російської Федерації (Ф. Р-3333, Ф. 651, Ф. 1198, Ф. 1769, Ф. 1779), Російський державний військово-історичний архів (Ф. 2005, Ф. 13273, Ф. 15713, Ф. 16115)) та чотирьох українських архівів (Центральний державний історичний архів України, м. Київ (Ф. 707, Ф. 715, Ф. 719, Ф. 721, Ф. 917, Ф. 930, Ф. 1069, Ф. 1439), Центральний державний історичний архів України, м. Львів (Ф. 397, Ф. 694), Державний архів Житомирської області (Ф. 107, Ф. 283), Державний архів Харківської області (Ф. 3, Ф. 4, Ф. 18, Ф. 29, Ф. 45, Ф. 52, Ф. 312, Ф. 317)).

До третьої групи джерел відносимо матеріали преси. Біженська тематика одержала широкий резонанс у тогочасному суспільстві, тому вона активно обговорювалася на шпальтах періодичних видань. Найбільш інформативними центральними газетами були петербурзькі “Биржевые ведомости”, “Правительственный вестник”, московські  “Беженец”, “Русское слово”, “Утро России”, суспільно-політичне та літературне видання “Dziennik Kijowski”, що виходило у Києві (окремі статті передруковані з “Утра России”), а також харківські газети “Харьковские губернские ведомости” та “Южный край”. Окрема увага приділялася журналам, що були друкованими органами організацій допомоги біженцям. Публікації надали можливість визначити роль і місце комітетів у системі їхньої опіки23. Інформація, яку містять статті журналів “Известия Московской городской думы” (1915), “Известия Харьковской городской думы” (1914–1917) та “Известия Херсонского уездного земства” (1915–1916), здебільше мають характер звітів про роботу з надання допомоги польським біженцям, виконану на регіональному рівні. За часів Першої світової війни у Російській імперії спостерігався сплеск благодійності. Організації, працюючи в цьому напрямі, не оминули своєю увагою польських біженців. Тому для створення комплексного уявлення про становище цієї категорії жертв війни були досліджені матеріали спеціалізованих журналів: “Трудовая помощь”24, “Призрение и благотворительность в России”25.

До четвертої групи джерел увійшла мемуарна література. Вона представлена спогадами поляків, які на собі відчули труднощі біженської долі26, спогадами тих, хто брав участь у наданні допомоги біженцям27, та мешканців імперії, які жили поряд із ними28. Також до цієї групи відносимо мемуари видатних політичних діячів Російської імперії. Роботи передають дух часу і не в останню чергу сприяли вписуванню біженської проблеми та шляхів її розв’язання до системи державного організму Росії29.

В окрему групу виділяємо невелику кількість джерел, представлених на офіційних сайтах мережі Інтернет. Вони знаходяться на сайті  “Законодавство України”, який використовується згідно з Положенням про веб-сайт Верховної Ради України, та на сайті Міжнародного громадського об’єднання з науково-дослідницьких та інформаційно-освітніх програм “Розвиток”, який є спільним проектом Програми розвитку ООН, Управління Верховного комісара ООН у справах біженців і Білоруського державного університету30.

Значна частина джерел залучається до наукового обігу вперше. Вони дозволяють дослідити різні аспекти життя польських біженців у внутрішніх губерніях Росії та вирішити завдання, поставлені в дисертації.

У третьому підрозділі “Методологія і методи дослідження” обґрунтовуються теоретико-методичні основи дисертаційної роботи. При розгляді проблеми враховувалися методологічні підходи, запропоновані французькою школою “Анналів”. У процесі роботи над дисертацією засадничими стали принципи історизму, об’єктивності та системності. Виходячи з цього, становище польських біженців розглядалось у тісному зв’язку з процесами, які відбувалися в соціально-економічному, політичному та духовному житті Росії. Авторкою використовувались загальнонаукові методи (аналіз та синтез, ретроспектива та перспектива, історичний та логічний) та спеціальні історичні (історико-генетичний, історико-порівняльний, історико-типологічний та історико-системний). Був застосований міждисциплінарний підхід.

Другий розділ “Перша світова війна і виникнення біженського руху” складається з трьох підрозділів.

У першому підрозділі “Причини появи масового біженства” аналізуються причини виникнення біженства в роки Першої світової війни та виділяються його етапи. З самого початку війни страх перед бойовими діями змушував мешканців прифронтових губерній залишати рідні домівки та втікати подалі від лінії фронту. Явище отримало назву біженства. До літа 1915 р. переміщення відбувалося за ініціативи самих поляків, було нечисленним і стихійним. Вони намагалися знайти притулок ближче до рідних осель на терені Царства Польського.

Але з літа 1915 р., у зв’язку з відступом російських військ, під керівництвом Верховного командування розпочався процес виселення населення з територій, яким загрожувала німецько-австрійська окупація. Надзвичайні повноваження, отримані військовими на театрі військових дій, зробили можливим масову та примусову евакуацію мешканців західних губерній Російської імперії після поразок російської армії в 1915 р. Верховне командування таким чином прагнуло позбавити Центральні держави будь-яких ресурсів. Акцент робився на евакуації чоловічого населення призовного віку через побоювання поповнення за його рахунок ворожих армій. Та на практиці домівки залишали цілі родини. Атмосфера паніки та чутки про жорстокість австро-німецьких військ, які розповсюджувала офіційна пропаганда, сприяли евакуації. Частина поляків залишила рідні домівки за власним бажанням. Проте біженство в жодному разі не було викликано одним лише страхом населення перед каральними діями противника. Тактика військової влади не викликала схвалення Ради міністрів. Не підтримували евакуацію і представники польських громадсько-політичних сил. Але попри все вона набула масового характеру.

У другому підрозділі “Евакуація і розміщення поляків у внутрішніх губерніях Російської імперії” розглядається хід та умови евакуації польських біженців, визначається їхня кількість та особливості розміщення.

Евакуація поляків проходила у важких умовах. Її проведення розпочали військові. Майже одразу на допомогу біженцям прийшли Комітет Її Імператорської Високості Великої Княжни Тетяни Миколаївни для надання тимчасової допомоги постраждалим від військових дій (далі – КТМ), Російське товариство Червоного Хреста (далі – РТЧХ), Всеросійська земська спілка допомоги хворим та пораненим воїнам (далі – ВЗС), Всеросійська спілка міст (далі – ВСМ), польські організації допомоги жертвам війни. За допомогою державних органів влади вони організували гужові й залізничні перевезення польського населення. Вздовж шляхів просування працювали безкоштовні лікарські пункти та пункти харчування. Але велике скупчення людей, слабкий розвиток транспортної системи країни, брак фінансування перешкоджали організації належного рівня допомоги.

Досить важко визначити достеменну кількість польських біженців. Реєстрація охоплювала лише тих, хто, потребуючи допомоги, звертався до відповідних організацій. За нашими підрахунками в тилових губерніях Російської імперії з понад трьохмільйонної армії біженців більше 700 тис. становили поляки. Польські біженці, розраховуючи на швидке повернення додому, прагнули залишатись ближче до рідних земель, а також населених пунктів із чисельною польською національною меншиною. Завдяки зусиллям польської громадськості та депутатам Державної думи (полякам) вдалося запобігти масового переміщення до сибірських губерній. Найбільшою концентрація польських біженців була на землях сучасних України та Білорусі.

У третьому підрозділі “Правове становище біженців та створення державної системи опіки” характеризуються законодавчі ініціативи російської влади та правове поле організації допомоги польським біженцям.

До літа 1915 р. для підтримки поляків вистачало зусиль КТМ та благодійних установ. Однак масовість біженства вимагала вирішення питання на державному рівні. 30 серпня 1915 р. набув чинності “Закон про забезпечення потреб біженців”. Ними визнавались особи, котрі залишили місцевості, яким загрожує ворог, ним вже окуповані, виселені за розпорядженням військової чи цивільної влади з району військових дій. Була створена Особлива нарада з улаштування біженців (далі – ОН) – вища державна установа під керівництвом МВС, яка зосередила всі важелі керування опікою біженців у Росії. Фінансував заходи з опіки уряд.

Оскільки ухвалення закону від 30 серпня 1915 р. проходило в ситуації, коли розміщення поляків у тилових губерніях країни вже відбувалося де-факто, документ містив недоліки, які заважали ефективній організації допомоги. З метою їх виправлення 2 березня 1916 р. були прийняті “Керівні положення з улаштування біженців”. До правової бази регулювання біженської проблеми в Російській імперії також увійшли “Положення про КТМ” та накази про діяльність фронтових головноуповноважених і головноуповноважених з улаштування біженців усередині імперії. Впорядковуючи організацію допомоги, визначаючи права та обов’язки біженців, документи мали безумовно важливе значення. Проте аналіз законодавства дозволив визначити, що залишались питання, які вони не врегульовували. Співпраця між ланками влади, благодійними, громадськими та національними організаціями ускладнювалася відсутністю чіткого розмежування повноважень між ними, залишаючи місце для непорозумінь і конфліктів.

Третій розділ “Допомога польським біженцям з боку державних, громадських та національних організацій” складається з трьох підрозділів.

У першому підрозділі “Російські державні та громадські організації” розглядається участь у допомозі полякам ВЗС, ВСМ, РТЧХ та виділяються етапи державної політики у ставленні до біженської проблеми.

Для допомоги біженцям на місцях була задіяна регіональна влада. Під особистим керівництвом губернаторів працювали “Губернські наради з улаштування біженців”. Однак самотужки їм було важко впоратися з обсягом завдань, викликаним появою біженців. Закон про забезпечення потреб біженців залучив до активної роботи сили громадськості (ВЗС та ВСМ). За перший рік війни вони здобули досвід роботи, надаючи допомогу пораненим солдатам. Водночас зазначимо постійну підозру уряду до розширення сфери діяльності спілок, до складу яких входили представники ліберальних партій. Взаємні претензії заважали ефективній роботі. Але попри все, їм вдалося покращити становище поляків шляхом відкриття медичних пунктів та пунктів харчування, облаштування притулків, майстерень. РТЧХ скеровувало зусилля туди, де спеціальні комітети не могли впоратися власними силами, надаючи біженцям лікувальну та харчувальну допомогу.

Виокремлюємо два етапи в державній політиці у біженському питанні. Перший характеризується асигнуванням заходів із задоволення нагальних потреб біженців, співчутливим ставленням до поляків, активною участю широких верств населення та розгортанням мережі місцевих представництв. З другої половини 1916 р. у державній політиці спостерігається тенденція до якнайбільшого скорочення витрат на утримання біженців. На то були об’єктивні причини: відсутність політичної стабільності, фінансово-економічна, продовольча криза, виснаженість затяжною війною. Ставлення місцевого населення до біженців з другої половини 1916 р. стає прохолодним і негативним, їх починають вважати тягарем.

У другому підрозділі “Комітет Її Імператорської Високості Великої Княжни Тетяни Миколаївни для надання тимчасової допомоги постраждалим від військових дій” характеризується діяльність КТМ.

КТМ був напівдержавною організацією, яка діяла під патронатом великої княжни Тетяни Миколаївни Романової. До літа 1915 р. (виникнення хвилі масового біженства) КТМ на фінансування своєї діяльності вистачало надходжень від всеросійських та регіональних акцій зі збору пожертвувань. Надалі вони становили лише частину його коштів, більшість з яких виділялася з державної скарбниці. КТМ з благодійної організації, що виникла на початку війни, восени 1915 р. перетворився у велику установу, відкривши широку мережу відділів у губерніях та підвідділів у внутрішніх повітах країни. Вони займалися реєстрацією, продовольчою, медичною, грошовою допомогою, забезпеченням одягом, взуттям, заробітком, вирішенням житлового питання. З осені – зими 1915 р., коли потік переселенців із західних губерній зменшився, місцеві відділення КТМ переорієнтувались на піклування про дітей і непрацездатних біженців. Окрема увага приділялась дитячій освіті – зусиллями комітету або на його кошти відкривалися школи та класи. Одним із напрямів роботи було фінансування діяльності інших організацій, наприклад, допомога дітям у притулках національних товариств, культурно-освітні заходи польських комітетів допомоги жертвам війни. Можливість отримання державних субсидій дозволило розгорнути активну роботу, яка спонукала місцеву громадськість до співпраці. Можна дійти висновку про співробітництво КТМ та національних організацій, а також його близькість до ОН у зв’язку з протекцією Тетяни Романової. Та водночас констатуємо певну напруженість у відносинах з ВЗС та ВСМ. Фінансова підтримка КТМ та власна практична діяльність сприяли підвищенню ефективності допомоги польським біженцям.

У третьому підрозділі “Польські організації допомоги жертвам війни” аналізується внесок польських товариств у надання допомоги співвітчизникам.

У більшості випадків поляки перебували під опікою національних товариств – польських організацій допомоги жертвам війни. Найбільшими з них були Центральний цивільний комітет губерній Царства Польського (далі – ЦЦК) та Товариство допомоги нужденним родинам поляків, які беруть участь у війні, та бідному польському населенню, що постраждало від військових дій (далі – ПТДЖВ). Кілька організацій працювало на місцевому рівні. Наприклад, у Москві широку діяльність розгорнув Московський польський комітет допомоги жертвам війни (далі – МПКДЖВ). З метою координації зусиль у листопаді 1915 р. виникла Рада з’їздів польських організацій допомоги жертвам війни. Держава сприяла роботі національних комітетів. Основне джерело фінансування їхньої діяльності становили бюджетні кошти.

Польські товариства задовольняли не тільки матеріальні, але й духовні потреби біженців. Вони піклувалися про збереження національних традицій, мови, культури. В їхній діяльності чітко простежується етнічна та конфесійна солідарність по відношенню до співвітчизників. Відшукуючи поляків поміж біженців інших національностей та переводячи їх у власні заклади, польські організації допомоги жертвам війни мали на меті збереження їхньої самобутності. Завдяки активній діяльності цих комітетів біженці-поляки перебували у кращому становищі, ніж представники інших національностей. Адже польські товариства, що виникли на початку війни, відразу долучилися до допомоги співвітчизникам разом із російськими державними та громадськими структурами.

Четвертий розділ “Працевлаштування, релігійне та культурно-освітнє життя в евакуації” складається з чотирьох підрозділів.

У першому підрозділі “Використання біженської праці в економіці Російської імперії” вивчаються напрями працевлаштування польських біженців.

Сподівання на швидке повернення додому виявилося хибним, отже, на порядку денному стояв пошук заробітку. Основну масу переміщених поляків складали жінки, діти та люди похилого віку. В таких умовах частина чоловічих обов’язків переходила до жінок. Виник новий баланс соціальних ролей. Працездатних чоловіків було лише 25 %. З них переважна більшість – селяни. Для держави в умовах мобілізації мешканців тилових губерній сільська праця становила велику цінність. Спеціальна стаття “Керівних положень з улаштування біженців” визначала, що відмова біженців без об’єктивних причин від роботи в сільському господарстві означає втрату державної допомоги. Праця біженців-селян широко використовувалась в аграрному секторі економіки.

Серед польських біженців були і кваліфіковані працівники. Їх евакуювали разом із підприємствами, школами, гімназіями, вищими навчальними закладами, що в тилу відновлювали свою роботу. Робітники влаштовувались і на місцеві підприємства, поповнюючи лави пролетаріату внутрішніх губерній. Освітяни працювали у відкритих для дітей біженців класах, школах, притулках. При національних комітетах, ВЗС, ВСМ, інших організаціях допомоги відкрили бюро праці, які підтримували прагнення поляків повернутися до трудової діяльності та виступали в ролі посередників між працедавцями та тими, хто шукав роботу. Це сприяло зменшенню безробіття і, головне, скороченню державних витрат на фінансування постраждалих від війни. Відмінність культурних і господарських традицій, неналагоджений побут, незнання російської мови ускладнювали працевлаштування польського населення.

У другому підрозділі “Культурно-просвітницька діяльність поляків” реконструюється культурно-просвітницька складова життя польських біженців в евакуації.

Відновлення звичного укладу життя та звернення до національних традицій мали велике значення для польських біженців. Польські організації допомоги жертвам війни розуміли це і приділяли чималу увагу задоволенню їхніх культурно-просвітницьких потреб. Особливого значення надавали дитячій освіті. Адже для підростаючого покоління, яке опинилось далеко від батьківщини і знаходилось в умовах чужого мовного, культурно-релігійного середовища, існувала небезпека втрати своєї національної ідентичності. Комітети допомоги відкривали початкові школи і гімназії, дитячі ясла, притулки, майстерні та інші установи. Виховання дітей проводили відповідно до етнічних та релігійних традицій: предмети викладали польською мовою, відзначали національні свята, шанували пам’ятні для поляків історичні події, важливе місце відводили релігійній освіті. Бібліотеки при них отримували художню, історичну літературу, релігійні книжки. ЦЦК та ПТДЖВ започаткували друк підручників, відкрили курси для вчителів та вихователів. Існували курси для дорослих, де їх навчали грамоті, були відкриті читальні, пересувні бібліотеки. Евакуація акторів, літераторів, які продовжили свою діяльність у тилу, сприяла зростанню польської видавничої діяльності, пожвавила культурне життя російської Полонії.

У третьому підрозділі “Релігійне та духовне життя польських біженців” розглядаються шляхи задоволення їхніх духовно-релігійних потреб. Релігія, яка завжди посідала особливе місце у житті поляків, становила опору і для сотень тисяч біженців. За розпорядженням ОН у місця їхнього розселення відряджались ксьондзи. До виконання своїх обов’язків долучилось евакуйоване духівництво. Допомагав місцевий клір, адже римо-католицька церква на Правобережній Україні та в Білорусі, що перебували у складі Російської імперії, мала багатовікову історію. Костьол визнавався однією з організацій допомоги біженцям. Окрім пасторської роботи ксьондзи займалися збором пожертв на потреби польських біженців.

У четвертому підрозділі “Вплив Лютневої революції 1917 р. на біженське питання” характеризуються зміни, які внесла революція у справу допомоги біженцям. Створені царським урядом установи (ОН, КТМ) відходили на другий план. ВЗС та ВСМ, навпаки, отримали визнання. Однак спроби залучити самих біженців до організації допомоги залишились нереалізованими. Надалі продовжувало скорочуватись урядове фінансування, що ускладнювало становище поляків. Лютнева революція подарувала їм надію на створення власної незалежної держави.

У висновках дисертаційної роботи узагальнено результати дослідження становища польських біженців у Росії в серпні 1914 р. – листопаді 1917 р. Феномен біженства не можна розглядати, відірвавши його від загального контексту змін і новацій, спричинених Першою світовою війною. Вона поставила перед Російською імперією низку нових складних завдань. Серед них проблема біженства посідає одне з важливих місць. Біженство сколихнуло країну, а сама проблема одержала широкий резонанс у суспільстві.

Слід відрізняти два етапи переселення поляків до внутрішніх губерній Російської імперії. Перший (початок війни – літо 1915 р.) був стихійним, нечисельним і проходив без активного втручання влади. Явище отримало назву біженства. Другий етап переселення розпочався влітку 1915 р. і тривав до кінця осені того року, коли більшість біженців була розселена в тилових губерніях. Евакуація цивільного населення углиб країни розпочалась за наказом військових, які в часи війни отримали надзвичайні повноваження у прифронтових районах. У такий спосіб вони намагалися послабити противника і прискорити перемогу. Цей захід планувався як тимчасовий. Проте реальність виявилась іншою: понад 700 тис. поляків були на довгі роки відірвані від рідних домівок та розкидані по чужих краях, потребуючи всебічної допомоги.

На першому етапі, зважаючи на локальний масштаб явища, участь держави у наданні допомоги полякам зводилась до мінімуму. Державно-громадська система опіки почала формуватися з літа 1915 р. у звязку з появою великої кількості біженців. 30 серпня 1915 р. Микола ІІ затвердив “Закон про забезпечення потреб біженців”, згідно з яким держава брала на себе зобов’язання забезпечити їх усім необхідним. З метою вдосконалення законодавства про біженців 2 березня 1916 р. набрали чинності “Керівні положення з улаштування біженців”. Прийняті документи мали важливе значення, але їх недоліки породжували відсутність планомірності (законодавство чітко не визначало розподіл обов’язків між усіма учасниками процесу надання допомоги).

Відповідно до визначеного державою правового поля, розпочалося надання допомоги полякам у місцях розселення. В цьому процесі були задіяні регіональні органи влади. Під загальним керівництвом Особливої наради з улаштування біженців працювали російські громадські організації (ВЗС та ВСМ), КТМ (перебував під патронатом Тетяни Романової), а також польські товариства допомоги жертвам війни. Водночас до допомоги біженцям долучалися й інші організації, які діяли на землях Російської імперії. Проте їхня підтримка носила локальний характер. Комітети допомоги виконували схожий спектр завдань. Вони відкривали їдальні, лікарні, притулки, гуртожитки, навчальні заклади для біженців, збирали пожертви. Дослідив рівні взаємодії названих товариств, зазначимо, що між ними існували суперечності. З одного боку, вони виникали між ВЗС і ВСМ та, з іншого боку, ОН, КТМ і польськими товариствами допомоги жертвам війни. Спілки претендували на керівну роль у біженському питанні, яке для них набуло політичного характеру і вважалось інструментом впливу на внутрішньополітичну ситуацію в країні. Їх керівництво критично ставилось до діяльності провладних ОН та КТМ. Водночас польські комітети прагнули зосередити надання допомоги співвітчизникам у своїх руках з метою власного впливу на біженців. Головним джерелом фінансування допомоги були державні надходження. З літа 1915 р. по весну 1917 р. ОН виділила на потреби біженців близько 492 млн крб, з яких 53 млн крб отримали польські організації. З початку війни до літа 1917 р. держава витратила 600 млн крб. З другої половини 1916 р. обсяги державного фінансування зменшилися, гостинність і симпатія до біженців, які відчувалися на початку, поступово зникли.

Розглянувши повсякденне життя польських біженців, виділимо кілька його найважливіших складових: працевлаштування, культурно-просвітницька та релігійна діяльність. Російським урядом та організаціями, які опікувалися біженцями, активно підтримувались їхні прагнення повернутися до роботи. Здебільше поляки працювали у сільському господарстві, адже більшість біженців була селянами. Вони прагнули до збереження національного коріння. У цьому їм допомагали національні організації. Далеко від батьківщини співробітники польських комітетів допомоги жертвам війни прагнули влаштувати побут, створити умови для виховання дітей відповідно до національних традицій. Вони відкривали навчальні заклади, притулки, майстерні, започаткували друк підручників та літератури. Важливою моральною підтримкою слугувала католицька релігія. Життя в евакуації змусило гостріше відчувати своє національне коріння.

Ефективній реалізації соціальної політики по відношенню до біженців часто перешкоджали відсутність узгодженості дій (створення ОН не зарадило цьому), конкуренція відомств, громіздкість бюрократичного апарату, недостатнє фінансування. Слід враховувати і важку внутрішньополітичну ситуацію в країні. Та, незважаючи на чисельні вади в біженській справі, Російській державі вдалося провести колосальну роботу за допомогою громадських і національних організацій. Лише після закінчення Першої світової війни розпочалося повномасштабне повернення цих людей додому.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

  1.  Лихачева Т. Н. Материалы по изучению истории польских беженцев на территории Российской империи в годы Первой мировой войны в собрании документов ЦГИА в г. Киеве и ГАХО / Т. Н. Лихачева // Південний архів. Історичні науки / Херсонський державний університет. – 2007. – Вип. 26. – С. 17–20.
  2.  Лихачова Т. Біженці із західних губерній Російської імперії крізь призму харківської преси (1915–1917 рр.) / Т. Лихачова // Актуальні проблеми вітчизняної та всесвітньої історії / Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна. – 2008. – Вип. 11. – С. 277–286.
  3.  Лихачова Т. Культурно-просвітницька робота серед біженців-поляків з Царства Польського в роки Першої світової війни / Т. Лихачова // Актуальні проблеми вітчизняної та всесвітньої історії / Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна. – 2007. – Вип. 10. – С. 86–94.
  4.  Лихачова Т. Становище біженців з Царства Польського та Східної Галичини у Російській імперії в роки Першої світової війни / Т. Лихачова // Проблеми слов’янознавства / Львівський національний університет імені І. Франка. – 2009. – Вип. 58. – С. 79–89.
  5.  Лихачева Т. Социокультурный и национальный аспекты оказания помощи польским беженцам в Российской империи во время Первой мировой войны / Т. Лихачева // Studenckie Zeszyty Rosjoznawstwa. – Nr. 4 (10). – Kraków, 2008. – S. 65–68.
  6.  Лихачева Т. Н. Беженцы-поляки в годы Первой мировой войны во внутренних губерниях Российской империи / Т. Н. Лихачева // Российско-польский исторический альманах. – Вып. IV. – Ставрополь–Волгоград–Москва, 2009. – С. 196–205.
  7.  Лихачева Т. Н. Беженцы-поляки из Царства Польского на территории Российской империи в годы Первой мировой войны: причины появления / Т. Н. Лихачева // Юг России в прошлом и настоящем: история, экономика, культура : в 2 т. : Сборник научных трудов IV Международной научной конференции. – Т. 2. – Белгород, 2007. – С. 119–127.
  8.  Лихачева Т. Н. Польские организации помощи жертвам войны как хранители национального облика беженцев-поляков в годы Первой мировой войны [Електронний ресурс] / Т. Н. Лихачева // Россия и Польша: долг памяти и право забвения : Тезисы Международной научной конференции (Москва, 22–24 октября 2009 г.). – М., 2009. – С. 41–43. – Режим доступу :

http://www.ricur.ru/userfiles/file/Rus-Pol-09-tez.pdf.

  1.  Лихачева Т. Н. Участие российских общественных организаций в оказании помощи польским беженцам в России (август 1914 г. – октябрь 1917 г.) / Т. Н. Лихачева // Российско-польский исторический альманах. – Вып. 3. – Ставрополь–Волгоград–Москва, 2008. – С. 174–185.
  2.   Лихачова Т. Польські організації допомоги жертвам війни в системі державної та суспільної опіки над біженцями на Сході (1914–1921 рр.) / Т. Лихачова // Polska dyplomacja na Wschodzie w XX – początkach XXI wieku. – Olszyn–Charków, 2010. – С. 33–50.
  3.   Лихачева Т. Н. Эволюция политики российского государства в беженском вопросе во время Первой мировой войны / Т. Н. Лихачева // Материалы Научной конференции «Ломоносовские чтения» 2010 года и Международной научной конференции студентов, аспирантов и молодых ученых «Ломоносов–2010». – Севастополь, 2010. – C. 364–366.
  4.   Лихачова Т. Застосування праці польських біженців в економіці Російської імперії за часів Першої світової війни / Т. Лихачова // Шляхи становлення незалежності Польщі і України: минуле, сучасне, майбутнє : Матеріали V Міжнародної наукової конференції 15–16 листопада 2008 р. – Житомир, 2009. – С. 194–205.
  5.   Лихачова Т. Особливості розміщення польських біженців у внутрішніх губерніях Російської імперії в роки Першої світової війни / Т. Лихачова // Каразінські читання (історичні науки) : Тези доповідей 63-ї міжнародної наукової конференції (м. Харків, 23 квітня 2010 р.). – Х., 2010. – С. 208–209.
  6.   Лихачова Т. Поляки на Харківщині: до питання про становище польських біженців за часів Першої світової війни / Т. Лихачова // Вісник Харківської державної академії дизайну і мистецтв. Спецвипуск : Творча постать Г. Семирадського у контексті вітчизняної та світової культури : Збірник наукових праць Другої Міжнародної науково-практичної конференції (Харків, 21–22 листопада 2008 року). – Х., 2009. – С. 46–53.
  7.   Лихачова Т. Польські біженці в м. Харкові в роки Першої світової війни: діяльність громадських організацій / Т. Лихачова // Харків-багатонаціональний. – Х., 2007. – С. 81–93.
  8.   Лихачова Т. Соціальна політика Російської імперії по відношенню до польських біженців в роки Першої світової війни / Т. Лихачова // Каразінські читання (історичні науки) : Тези 62-ї Міжнародної наукової конференції молодих вчених (ХНУ імені В. Н. Каразіна, 24 квітня 2009 р.). – Х., 2009. – С. 204–205.
  9.   Лихачова Т. М. Проблеми біженців із західних губерній Російської імперії на сторінках газети «Харьковские губернские ведомости» в 1915 р. / Т. М. Лихачова // Збірник наукових робіт Міжнародної наукової конференції «Сучасна україністика: наукові парадигми мови, історії, філософії». – Ч. IV. – Х., 2008. – С. 90–96.

АНОТАЦІЯ

Лихачова Тетяна Миколаївна. Польські біженці в Росії (серпень 1914 р. – листопад 1917 р.). – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.02 – всесвітня історія. – Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна. – Харків, 2010.

Дисертація присвячена комплексному дослідженню становища польських біженців у Росії в період із серпня 1914 р. по листопад 1917 р. Зокрема, було висвітлено такі питання: причини виникнення біженства, правова регламентація організації допомоги полякам, умови та ефективність роботи державних, громадських та національних комітетів у сфері опіки біженців, статевий, віковий та соціальний склад польських біженців, складові їх повсякденного життя.

Феномен біженства у прифронтових губерніях Російської імперії виник на початку Першої світової війни. Масового характеру він набув у результаті дій військових після відступу російської армії навесні – влітку 1915 р. У внутрішніх губерніях країни опинилося понад 700 тис. польських біженців. Держава, залучивши громадські й національні комітети, взяла на себе організацію та фінансування їм допомоги. Життя польських біженців далеко від дому було нелегким, але підтримка, яку вони отримували, відігравала значну роль. Польські біженці прагнули до збереження національної самобутності. У цьому їм допомагали національні товариства, влаштовуючи побут та створюючи умови для виховання дітей відповідно до польських традицій.

Ключові слова: польські біженці, організація допомоги, держава, громадські та національні комітети, національна самобутність, традиції.

АННОТАЦИЯ

Лихачева Татьяна Николаевна. Польские беженцы в России (август 1914 г. – ноябрь 1917 г.). – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.02 – всемирная история. – Харьковский национальный университет имени В. Н. Каразина. – Харьков, 2010.

Диссертация посвящена комплексному исследованию положения польских беженцев в России в период с августа 1914 г. по ноябрь 1917 г., в частности, таким вопросам: причины возникновения беженства, правовая регламентация помощи полякам, условия и эффективность работы государственных, общественных организаций и национальных комитетов в сфере их опеки. Определен половозрастной и социальный состав польских беженцев, основные аспекты их повседневной жизни.

Беженство в прифронтовых губерниях Российской империи возникло в начале Первой мировой войны. Массовый характер оно приобрело в результате действий Верховного командования после поражения российских войск весной – летом 1915 г. Эвакуация поляков из прифронтовых районов страны планировалась как временное краткосрочное мероприятие, вызванное отступлением. Однако реальность оказалась иной: свыше 700 тыс. человек были на долгие годы оторваны от родных домов и разбросаны по внутренним губерниям, нуждаясь во всесторонней помощи. Государство, заручившись поддержкой общественных организаций и национальных комитетов, взяло на себя оказание и финансирование помощи польским беженцам. Но централизованная система опеки начала формироваться лишь с лета 1915 г. в связи с появлением большого количества беженцев. До этого времени вполне хватало усилий благотворительных организаций.

В законодательном порядке их положение регулировали “Закон об обеспечении нужд беженцев” от 30 августа 1915 г. и “Руководящие положения по устройству беженцев” от 2 марта 1916 г. Законодательство четко не фиксировало распределение обязанностей между государственными и общественными организациями, а также национальными комитетами, что вызывало осложнения в их практической деятельности. С одной стороны, противоречия возникали между Всероссийским земским союзом помощи больным и раненым воинам (ВЗС), Всероссийским союзом городов (ВСГ) и, с другой стороны, Особым совещанием по оказанию помощи беженцам (ОС), Комитетом Ее Императорского Высочества Великой Княжны Татьяны Николаевны для оказания временной помощи пострадавшим от военных действий (КТН), польскими организациями помощи жертвам войны. Союзы претендовали на руководящую роль в беженском вопросе, который для них приобрел политический характер и считался инструментом влияния на внутриполитическую ситуацию в стране. Их руководство критически относилось к деятельности проправительственных ОС и КТН. В свою очередь польские комитеты (прежде всего Центральный гражданский комитет губерний Царства Польского (ЦГК) и Общество помощи бедным семействам поляков, участвующих в войне, и бедствующему польскому населению, пострадавшему от военных действий (ПОПЖВ)) стремились сосредоточить оказание помощи соотечественникам в собственных руках с целью сохранения своего влияния среди беженцев.

Главным источником финансирования помощи были государственные ассигнования. С лета 1915 г. по весну 1917 г. ОС выделило на потребности беженцев около 492 млн. руб., из которых 53 млн. руб. получили польские организации. С начала войны до лета 1917 г. было потрачено 600 млн. руб. Со второй половины 1916 г. объемы государственного финансирования сокращаются, гостеприимство и симпатия, которые чувствовались в начале пребывания беженцев на чужбине, постепенно исчезают.

Основную массу польских беженцев составляли женщины, дети и пожилые люди. Работоспособных мужчин, главным образом крестьян, было лишь 25 %. В соответствии с правительственной программой они активно привлекались к сельскохозяйственным работам. При ЦГК, ПОПЖВ, ВЗС, ВСГ, других организациях помощи открывались бюро труда, которые поддерживали стремление беженцев вернуться к трудовой деятельности и выступали в роли посредников между работодателями и теми, кто искал работу.

Польские беженцы стремились к сохранению своей национальной самобытности. В этом им помогали польские комитеты, устраивая быт и создавая условия для воспитания детей в соответствии с национальными традициями. ЦГК и ПОПЖВ открывали классы, начальные школы и гимназии, детские ясли, приюты. Обучение и воспитание здесь проводилось в соответствии с этническими и религиозными традициями. Существовали курсы для взрослых, где их обучали грамоте, открывались читальни, передвижные библиотеки. Важной моральной поддержкой служила католическая религия. В целом, жизнь в эвакуации заставила польских беженцев острее чувствовать свои национальные корни.

Февральская революция 1917 г. привнесла ряд изменений в беженский вопрос. Прежде всего они касались перегруппировки различных организаций, принимавших участие в оказании опеки, а также попыток привлечь самих беженцев к организации помощи. Жизнь польских беженцев вдалеке от родины была нелегкой. Поддержка, которую они получали от государства, общественных, национальных организаций играла значительную роль. Однако бюрократизм, недостаток средств, отсутствие четкой организации в работе часто препятствовали улучшению условий их жизни.

Ключевые слова: польские беженцы, организация помощи, государство, общественные и национальные комитеты, национальная самобытность, традиции.

ANNOTATION

Tetyana Lykhachova. Polish refugees in Russia (August 1914 – November 1917). – Manuscript.

The thesis to obtain a scientific degree of the candidate of historical science in specialty 07.00.02 – World History. – V. N. Karazin Kharkiv National University. – Kharkiv, 2010.

The thesis is devoted to the complex state of Polish refugees in Russia from August 1914 till November 1917. Such issues as the reasons for the appearance of the refugees’ migration, judicial regulation of the organization of help to Polish people, the conditions and effectiveness of work of state, social and national committees in the sphere of refugees’ care, the sex, age and social analyses, the everyday life of Polish refugees was highlighted.

The phenomenon of the refugees’ migration appeared in the frontline Russian provinces in the beginning of the First World War. It became a widespread phenomenon due to the actions of the military men after the retreat of the Russian army in spring – summer 1915. Over 700 thousands of Polish refugees appeared in the internal provinces of the country. The state encouraged social and national committees to organize financial support to them. Polish refugees’ everyday lives far from home were not at all easy, however the support that they received was considerable and helpful. Polish refugees were looking for preserving their national identity. They found help from the national committees, shaping their everyday life and creating conditions for their children’s upbringing in accordance with Polish traditions.

Key words: Polish refugees, organize support, state, social and national committees, national identity, traditions.


Відповідальний за випуск доц. Йолкін А.І.

______________________________________________________________________

Підписано до друку 06.12. 2010 р. Формат 60х90/16.

Обсяг 0,9 ум.-друк. арк. Папір офсетний. Друк різограф.

Наклад 100 прим. Зам. № 929

______________________________________________________________________

Надруковано у типографії СПД ФО Тарасенко В.П.

Свідоцтво №24800170000043751 від 21.01.2002 р.

61124, м. Харків, вул. Зернова, 6/267.

Тел./факс: (0572) 52-82-11

1 Джонс В. Деятельность питательных пунктов Союза городов по питанию беженцев / В. Джонс // Известия Всероссийского союза городов. – 1916. – № 24. – С. 89–93; Загряцков М. Д. Всероссийский земский союз. Общие принципы организации и юридическая природа / М. Д. Загряцков. – Пг., 1915. – 30 с.; Кустов Н. И. Краткие очерки о деятельности национальных и благотворительных организаций, оказывающих помощь беженцам в Москве / Н. И. Кустов. – М., 1917. – 118 с.

2 Шаховская Н. Некоторые итоги организации помощи беженцам / Н. Шаховская // Известия Всероссийского союза городов. – 1916. – № 29–30. – С. 315–326; Щепкин М. М. Беженцы и организация помощи им в связи с работами Особого совещания / М. М. Щепкин. – М., 1916. – 100 с.

3 Левицкий В. Город Киев и беженцы / В. Левицкий // Известия Киевской городской думы. – 1915. – № 12. – С. 3–34; Покровский В. В. Агенты-проводники беженцев при Комитете Юго-Западного фронта Всероссийского земского союза (из отчетов проводников) / В. В. Покровский // Известия Главного комитета Всероссийского земского союза помощи больным и раненым воинам. – 1915. – № 26. – С. 96–122; Славенсон В. Беженское (по поводу писем беженцев) / В. Славенсон // Вестник Европы. – 1916. – № 7. – С. 292–301; Уланов В. Причины отказа от работы трудоспособных беженцев / В. Уланов // Известия Всероссийского союза городов. – 1916. – № 27–28. – С. 250–268.

4 Лубны-Герцык Л. И. Движение населения на территории СССР за время мировой войны и революции / Л. И. Лубны-Герцык. – М., 1926. – 124 с.; Волков Е. З. Динамика народонаселения за 80 лет / Е. З. Волков. – М.–Л., 1930. – 272 с.

5 Tęgoborski W. Polacy Związku Radzieckiego. Ich pochodzenie, udział w Rewolucji Październikowej i w budownictwie socjalistycznym. Szkic historyczno-opisowy / W. Tęgoborski. – M., 1929. – 224 s.

6 Голуб П. А. Польские революционные войска в России в 1917–1920 гг. / П. А. Голуб // Вопросы истории. – 1958. – № 3. – С. 44–64; Манусевич А. Я. Польские интернационалисты в борьбе за победу Советской власти в России / А. Я. Манусевич. – М., 1965. – 412 с.; Белякевич И. И. Польские трудящиеся в российском революционном движении накануне Февральской революции / И. И. Белякевич // Связи революционеров России и Польши в конце XIX – начале XX в. – М., 1968. – С. 379–406.

7 Grabski W. Ratownictwo społeczne w czasie wielkiej wojny / W. Grabski, A. Żabko-Potopowicz // Polska w czasie wielkiej wojny (1914–1918). – T. 2. – Warszawa, 1932. – 230 s.

8 Kornecki J. Oświata polska na Rusi w czasie Wielkiej Wojny / J. Kornecki. – Warszawa, 1937. – 134 s.

9 Spustek I. Polacy w Piotrogrodzie 1914–1917 / I. Spustek. – Warszawa, 1966. – 465 s.; Najdus W. Polacy w rewolucji 1917 roku / W. Najdus. – Warszawa, 1967. – 404 s.; Ślisz A. Prasa polska w Rosji w dobie wojny i rewolucji (1915–1919) / A. Ślisz. – Warzsawa, 1968. – 567 s.; Pawelczyk W. Polskie placówki opiekuńczo-wychowancze i szkoły jednoklasowe zorganizowane przez Centralny Komitet Obywatelski w Rosji w latach 1915–1917 / W. Pawelczyk // Sprawozdania. Opolskie Towarzystwo Przyjaciół Nauk. – Wydział I. Nauk Historyczno-Społecznych. – Seria A. – 1977/1978. – № 15. – S. 9–14; Emigracja z ziem polskich w czasach nowożytnych i najnowszych / pod red. A. Pilcha. – Warszawa, 1984. – 537 s.

10 Россия и Первая мировая война (материалы междунар. коллоквиума). – СПб., 1999. – 563 с.; Юг России в прошлом и настоящем: история, экономика, культура : в 2 т. : сб. науч. тр. IV Междунар. науч. конф., 8 дек. 2006 г. – Т. 2. – Белгород, 2007. – 315 с. та інші.

11 Курцев А. Н. Беженцы Первой мировой войны в России (1914–1917) / А. Н. Курцев // Вопросы истории. – 1999. – № 8. – С. 98–114; Щеров И. П. Миграционная политика в России. 1914–1922 гг. / И. П. Щеров – Смоленск, 2000. – 314 с.; Матвеева Н. Л. Благотворительность и императорская семья в годы Первой мировой войны / Н. Л. Матвеева. – М., 2004. – 189 с.; Цовян Д. Г. Деятельность государственных органов и общественных организаций по оказанию помощи беженцам в годы первой мировой войны. 1914–1917 гг.: дис. ... канд. ист. наук : 07.00.02 / Цовян Давид Грантович. – М., 2005. – 216 с.

12 Сердюк О. В. Біженство в Україні під час Першої світової війни / О. В. Сердюк // Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст. – 2002. – Вип. IV. – С. 111–132; Жванко Л. Іноземні біженці Першої світової війни / Л. Жванко // Київська старовина. – 2005. – № 3. – С. 77–93; Жванко Л. Біженство Першої світової війни в Україні. Документи і матеріали (1914–1918 рр.) / Л. Жванко. – Х., 2009. – 360 с. та інші роботи; Сегеда Г. В. Огляд джерел та літератури з проблеми біженців в Україні у період Першої світової війни / Г. В. Сегеда // Проблеми історії України XIX – початку XX ст. – 2005. – Вип. IХ. – С. 136–146; Лазанська Т. І. Становище біженців України в роки Першої світової війни / Т. І. Лазанська // Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст. – 2009. – Вип. ХVІ. – С. 196–240.

13 Саматыя В. Проблема беженцев в Беларуси в годы Первой мировой войны [Електронний ресурс] / В. Саматыя // Белорусский журнал международного права и международных отношений. – 2003. – № 2. – Режим доступу до журн.: http://evolutio.info/index.php?option= com_content&task=view&id=631& Itemid=54.

14 Patek A. Polacy w Rosji i ZSRR / A. Patek // Polonia w Europie. – Poznań, 1992. – S. 303–313; Korzeniowski M. Na wygnańczym szlaky / M. Korzeniowski. – Lublin, 2001. – 390 s.; Korzeniowski M. Tułaczy los. Uchodźcy polscy w imperium rosyjskim w latach pierwszej wojny światowej / M. Korzeniowski, M. Mądzik, D. Tarasiuk. – Lublin, 2007. – 238 s.; Mądzik M. Z działalności Polskiego Towarzystwa Pomocy Ofiarom Wojny na Białorusi w latach I wojny światowej / M. Mądzik // Zapiski Historyczne. – T. LXI. – 1996. – Z. 1. – S. 61–77; Mądzik M. Polskie organizacje niesienia  pomocy ofiarom wojny na Wołyniu w latach I wojny światowej / M. Mądzik // Ucrainica Polonica. – 2004. – № 1. – S. 112–121.

15 Gatrell P. A Whole Empire Walking: Refugees in Russia During World War I / P. Gatrell. – Bloomington, 1999. – 318 p.; Гатрелл П. Беженцы в России в годы Первой мировой войны / П. Гатрелл // Исторические записки. – Т. 4 (122). – М., 2004. – С. 46–72 та інші роботи.

16 Собрание узаконений и распоряжений правительства, издаваемое при правительствующем сенате. Отдел первый. – Пг., 1914–1916; Особые журналы Совета Министров Российской империи. 1915 г. – М., 2008. – 715 с.

17 Государственная дума. Четвертый созыв. Сессии 3–4. Стенографические отчеты. – Пг., 1916. – 1200 с.

18 Тяжелые дни (секретные заседания Совета министров 16 июля – 2 сентября 1915 г.) : составлено А. Н. Яхонтовым // Архив русской революции. – Т. 18. – Берлин, 1926. – С. 5–137; Совет министров Российской империи в годы Первой мировой войны. Бумаги А. Н. Яхонтова (записки заседаний и переписка). – СПб., 1999. – 560 с.

19 Законы и распоряжения о беженцах. – Вып. 1. – М., 1916. – 63 с.; Законы и распоряжения о беженцах. – Вып. 2. – М., 1916. – 147 с.

20 Ежемесячник Харьковского губернского отделения Комитета Ее Императорского Высочества Великой Княжны Татьяны Николаевны. – Х., 1916. – 44 с.; Комитет Ее Императорского Высочества Великой Княжны Татьяны Николаевны по оказанию временной помощи пострадавшим от военных бедствий (14 сентября 1914 г. – январь 1916 г.). – Т. 1. – Пг., 1916. – 509 с.; Очерк деятельности Комитета Ее Императорского Высочества Великой Княжны Татьяны Николаевны по оказанию временной помощи пострадавшим от военных бедствий со дня основания по 1-е января 1916 г. – Пг., 1915. – 28 с.; Краткий очерк деятельности Всероссийского земского союза. – М., 1916. – 52 с.; Очерк деятельности Всероссийского союза городов. 1914–1915. – М., 1916. – 239 с.; Всероссийский земский и городской союзы. Отдел по устройству беженцев. Отчеты и материалы. – Т. 1 : Трудовое посредничество. – Ч. 2. – М., 1917. – 442 с.

21 Журнал Чрезвычайного Екатеринославского губернского земского собрания 27 июля 1916 г. – Екатеринослав, 1916. – 149 с.; Краткий очерк деятельности Харьковского земства и Земского союза по оказанию помощи беженцам (1915–1917 гг.). – Х., 1918. – 40 с.

22 Статистический ежегодник. 1915 г. Издание Харьковской губернской земской управы. – Х., 1916. – 73 с.; Статистический ежегодник России (1916 г.). – М., 1918. – 121 с.; Россия в мировой войне 1914–1918 года (в цифрах). – М., 1925. – 103 с.

23 Вестник Красного Креста. – 1915–1916; Известия Всероссийского союза городов. – 1916; Известия Главного комитета Всероссийского земского союза помощи больным и раненым воинам. – 1915–1917; Известия Комитета Ее Императорского Высочества Великой Княжны Татьяны Николаевны по оказанию временной помощи пострадавшим от военных действий. – 1916.

24 М-ов Е. Помощь населению, пострадавшему от военных действий / Е. М-ов // Трудовая помощь. – 1915. – № 6. – С. 54–62; Помощь беженцам // Трудовая помощь. – 1915. – № 8. – C. 230–247; Помощь беженцам // Трудовая помощь. – 1916. – № 4. – С. 352–358; Помощь беженцам // Трудовая помощь. – 1916. – № 8. – С. 265–273; Помощь беженцам // Трудовая помощь. – 1916. – № 9. – С. 391–397; Помощь беженцам // Трудовая помощь. – 1916. – № 10. – С. 506–513.

25 Деятельность отделений Комитета Ее Императорского Высочества Великой Княжны Татьяны Николаевны по оказанию помощи пострадавшим от военных действий // Призрение и благотворительность в России. – 1916. – № 6. – С. 543–584; Деятельность отделений Комитета Ее Императорского Высочества Великой Княжны Татьяны Николаевны по оказанию помощи пострадавшим от военных действий // Призрение и благотворительность в России. – 1916. – № 7. – С. 695–714; Падучев В. П. Помощь жертвам войны со стороны Татьянинского комитета / В. П. Падучев // Призрение и благотворительность в России. – 1916. – № 1–2. – С. 83–99.

26 Форнальская М. Воспоминания матери / М. Форнальская. – М., 1961. – 672 с.; Ochal A. Moje wojny i rewolucje / A. Ochal . – Warszawa, 1982. – 296 s.

27 Семенов-Тян-Шанский В. П. Татьянинский комитет. Великая княжна Татьяна и ее помощь беженцам / В. П. Семенов-Тян-Шанский // Возрождение. – 1956. – № 55. – С. 7–25; Glinka W. Pamiętnik z wielkiej wojny / W. Glinka : w 4 t. – T. 1 : Narew – Berezyna. – Warszawa, 1927. – 159 s.; Glinka W. Pamiętnik z wielkiej wojny / W. Glinka : w 4 t. – T. 2 : na wygnaniu (20 września 1915 – 26 czerwza 1917). – Warszawa, 1927. – 248 s.

28 Улашчык М. Бежанства / М. Улашчык // Спадчына. – 2001. – № 3. – С. 211–218; Улащик Н. Н. Деревня Вицковщина 1880–1917 гг. : историко-этнографический очерк / Н. Н. Улащик. – М., 2003. – 192 с.

29 Глинка Я. В. Одиннадцать лет в Государственной Думе. 1906–1917. Дневник и воспоминания / Я. В. Глинка. – М., 2001. – 394 с.; Мосолов А. А. При дворе последнего российского императора. Записки начальника канцелярии Министерства императорского двора / А. А. Мосолов. – М., 1993. – 288 с.; Наумов А. Н. Из уцелевших воспоминаний 1868–1917 / А. Н. Наумов : в 2 т. – Т. 2. – Нью-Йорк, 1955. – 584 с.

30 Закон України Про біженців. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/ main.cgi; Закон України Про приєднання України до Конвенції про статус біженців та Протоколу щодо статусу біженців. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi; Конвенция о статусе беженцев. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://evolutio.info/index.php?option= com_content&task=view&id=128&Itemid=38; Протокол, касающийся статуса беженцев. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://evolutio.info/index.php?option=com_content&task=view&id=129&Itemid=38.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

9261. Приказное производство 47 KB
  Тема № 15: Приказное производство. понятие и сущность приказного производства требования, по которому выдается судебный приказ порядок подачи заявления о вынесении приказа порядок вынесения и выдачи судебного приказа...
9262. Возбуждение гражданского судопроизводства. Подготовка ГД к судебному разбирательству 46.5 KB
  Возбуждение гражданского судопроизводства. Подготовка ГД к судебному разбирательству. Литература: ПП ВС РФ от 24.06.2008 г. О подготовке ГД к судебному разбирательству. ГПП РФ: учебник. Викут порядок предъявления иска. Последстви...
9263. Судебное разбирательство 86.5 KB
  Тема №17:Судебное разбирательство - Постановление от 26.06.2008 г. О применении норм ГПК при рассмотрении и разрешении дел в суде первой инстанции Сущность и значение судебного разбирательства. В соответствии с действующим законодательст...
9264. Постановление суда 1 инстанции 73 KB
  Постановление суда 1 инстанции понятие и виды сущность и значение судебного решения содержание СР требования, предъявляемые к СР законная сила СР устранение недостатков решения вынесшим его судом определение...
9265. Постановление суда первой инстанции 71.5 KB
  Постановление суда первой инстанции. Обязательная литература: Постановление пленума ВС О судебном решении от 19.12.2003 г. Постановление пленума ВС от 20.06.2008 г. О применении норм ГПК при рассмотрении и разрешении дел в суде...
9266. Заочное производство 57 KB
  Тема: заочное производство. понятие заочного производства условия и порядок постановления заочного решения особенности содержания и обжалования заочного решения =1= Возможность вынесения заочного решения появилась у судей в 19?году...
9267. Производство по делам, вытекающим из публичных правоотношений 83.5 KB
  Тема: производство по делам, вытекающим из публичных правоотношений. ПП ВС от 29.11.2007г. №48 О практике рассмотрения судами дел об оспаривании НПА полностью или в части ПП ВС РФ от 10.02.2009г. №2 О практике рассмотрения судами дел о...
9268. Особое производство 98.5 KB
  Тема № 21. Особое производство. понятие и сущность ОП установление фактов, имеющих юридическое значение в ОП признание гражданина безвестно отсутствующим и объявление гражданина умершим признание гражданина ограниченно деесп...
9269. Апелляционное производство 67.5 KB
  Тема №22. апелляционное производство. понятие и сущность апелляционной формы обжалования (АФО) право апелляционного обжалования и порядок его осуществления - в.102 порядок рассмотрения дел в суде апелляционной инстанции в.103...