65346

КОНСТИТУЦІЙНЕ ПРАВО ГРОМАДЯН БРАТИ УЧАСТЬ У ВСЕУКРАЇНСЬКИХ ТА МІСЦЕВИХ РЕФЕРЕНДУМАХ І ЙОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ В УКРАЇНІ

Автореферат

Государство и право, юриспруденция и процессуальное право

Процес становлення громадянського суспільства в Україні та розбудова української демократичної правової держави передбачає перетворення українського народу з об’єкта державного управління в пріоритетний суб’єкт влади.

Украинкский

2014-07-28

157.5 KB

0 чел.

PAGE   \* MERGEFORMAT 1

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

ПЛАХОТНІК Олег Віталійович

УДК 342.70+351.74

КОНСТИТУЦІЙНЕ ПРАВО ГРОМАДЯН БРАТИ УЧАСТЬ У ВСЕУКРАЇНСЬКИХ ТА МІСЦЕВИХ РЕФЕРЕНДУМАХ І ЙОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ В УКРАЇНІ

12.00.02 – конституційне право; муніципальне право

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Київ – 2010

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Національній академії внутрішніх справ, Міністерство внутрішніх справ України

Науковий керівник

кандидат юридичних наук, професор

Олійник Анатолій Юхимович,

Національна академія внутрішніх справ,

Навчально-науковий інститут права і психології,

професор кафедри загальноправових дисциплін

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, професор, Заслужений юрист України

Баймуратов Михайло Олександрович,

Маріупольський державний гуманітарний університет,

завідувач кафедри правознавства

кандидат юридичних наук, доцент

Горова Оксана Борисівна,

Національна академія внутрішніх справ,

доцент кафедри теорії та історії держави і права

Захист відбудеться «27» січня 2011 року о 16-00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.007.04 у Національній академії внутрішніх справ за адресою: ДП-680, м. Київ, пл. Солом'янська,1

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Національної академії внутрішніх справ, ДП-680, м. Київ, пл. Солом'янська, 1

Автореферат розісланий  «25» грудня 2010 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

доктор історичних наук, професор                                                Н.О.Щербак


ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Процес становлення громадянського суспільства в Україні та розбудова української демократичної правової держави передбачає перетворення українського народу з об’єкта державного управління в пріоритетний суб’єкт влади. Перед українським суспільством та державою постало завдання всебічного розвитку і вдосконалення всіх форм народовладдя, передбачених Конституцією. У зв’язку з цим особлива увага має приділятися тим формам демократії, які дають можливість українському народові самостійно вирішувати найважливіші проблеми суспільного і державного життя. З огляду на те, що в жовтні 1995 р. Україна приєдналася до Статуту Ради Європи, підтвердивши тим самим свій Європейський вибір, вона визнала на своїй території дію Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950 року та відповідних протоколів до "Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод". Першим протоколом названого документа передбачається, серед інших прав людини і громадянина, право громадян України на участь у вільних виборах. Взявши на себе зобов’язання забезпечити назване право, наша держава постійно рухається вперед з метою адаптації своїх законодавчих актів до законодавства Європейського Союзу. На цьому шляху напрацьовано вже чималий позитивний досвід. Водночас, ще існують прогалини у законодавстві України та в практиці його реалізації щодо права на участь громадян у референдумах. Зокрема, Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях стосовно статті 3, першого протоколу до "Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод" зазначає, що право на вільні вибори, є дуже важливим, але не є абсолютним. Такий підхід залишає місце деяким обмеженням з боку держав, проте ці обмеження мають встановлюватися задля досягнення законної мети з використанням пропорційних засобів і не повинні зашкоджувати суті права на вільні вибори та робити його неефективним, отже держави, користуючись наданим їм правом встановлення обмежень, не повинні створювати їх такими, щоб вони порушували саму сутність цього права.

Важливе місце в системі конституційних політичних прав людини і громадянина належить праву громадян України на участь в управлінні державними і суспільними справами. Статтею 38 Конституції України це право передбачає різні види його реалізації, громадяни України мають право: вільно обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування; брати участь у всеукраїнських та місцевих референдумах; користуватися рівним правом доступу до державної служби,  а також до служби в органах місцевого самоврядування. Кожен такий вид можливостей слід досліджувати як самостійне конституційне право. Однією з таких можливостей є і право громадян України брати участь у всеукраїнських і місцевих референдумах. Участь громадян України у вирішенні питань загальнодержавного і місцевого значення може досліджуватися як: а) участь громадян України у всеукраїнських референдумах; б) вільне вирішення громадянами України питань щодо участі у місцевих референдумах, включаючи і республіканські; в) забезпечення можливості на участь громадян органами держави і органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами, іншими суб’єктами громадянського суспільства. Конституція України закріпила невідчужуваність і непорушність прав і свобод людини та громадянина, їх недоторканність, невичерпність та забезпеченість з боку держави і громадянського суспільства.

Отже, актуальність дослідження теоретичних і практичних проблем всеукраїнських та місцевих референдумів пов’язана, по-перше, з дослідженням нормативного регулювання конституційного права громадян України на участь у референдумах; по-друге, зі змістом, видами та роллю державних органів і суб’єктів громадянського суспільства в його забезпеченні; по-третє, з важливістю узагальнення досвіду проведення всеукраїнських і місцевих референдумів з тим, щоб виявляти як позитивні, так і негативні тенденції розвитку цих інститутів в Україні і відповідно реагувати на них.

Дослідження проблем народовладдя і референдумів здійснювалися багатьма вітчизняними та зарубіжними вченими. Так, проблеми народовладдя в Україні досліджували В. Грабар, М. Грушевський, С. Дністрянський, Б. Кістяківський, В. Корецький, М. Палієнко та ін. Відомі роботи з зазначеної проблеми російських вчених О. Алексєєва, М. Арсеньєва, М. Ковалевського, Г. Шершеневича та інших.

Вивченням схожих проблем у різні періоди займалися швейцарські вчені (А. Дюнан, Т. Курті), французькі (Л. Дюгі, А. Ефмена), англійські (А. Дайсі, С. Лоу), американські (Д. Батлер, І. Бейгбедер, А. Раннейом, Д. Енілов), німецькі (Г. Еллінек, К. Каутський), польські (Є. Зелінські, О. Патшалек) та інші зарубіжні вчені.

У ході дослідження особлива увага зверталась на праці українських вчених В. Авер’янова, С. Алексєєва, М. Баймуратова, О. Бандури, В. Борденюка, А. Георгіци, О. Горової, С. Гусарєва, М. Гуренко, А. Колодія, В. Копєйчикова, В. Кравченка, С. Лисенкова, Н. Мяловицької, О. Марцеляка, О. Мурашина, А. Олійника, В. Погорілко, Ж. Пустовіт, П. Рабінович, В. Селіванова, В. Тація, Ю. Тодики, М. Цвіка, В. Федоренка, О. Фрицького, В. Шаповалова, Ю. Шемшученка, котрі свій науковий пошук також спрямували на вивчення ряду проблем всеукраїнських референдумів. Особлива увага була приділена аналізу праць вчених, котрі досліджували проблему конституційного права щодо участі в управлінні державними та громадськими справами передусім, А. Грабильникова, О. Марцеляка, М. Орзіха, В. Сіренка, О.Чуба та інших.

Не применшуючи цінності наявних досліджень, слід констатувати, що поза увагою дослідників залишилася проблема розробки конкретних механізмів реалізації права громадянина брати участь у всеукраїнських і місцевих референдумах, а також питання забезпечення реалізації конституційного права на таку участь. Актуальність проблеми та її недостатня теоретична і практична розробленість і зумовили вибір теми даного дисертаційного дослідження.


Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дисертаційне дослідження базується на вимогах Концепції Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу, затвердженої Законом України від 21 листопада 2002 р. № 228-ІV. Дисертаційне дослідження виконано у відповідності з програмою Міністерства освіти і науки України "Актуальні проблеми будівництва демократичної соціальної правової держави відповідно до положень Конституції України", та загальної теми "Традиції і новації в сучасній Українській державності і правовому житті" (державний реєстраційний номер 0110U001195) на 2006-2010 рр., згідно з Планом науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт Київського національного університету внутрішніх справ на 2006-2010 рр., (п. 3). Тема дисертації включена до Переліку тем дисертаційних досліджень кафедри загальноправових дисциплін з проблем конституційного права, муніципального права (Навчально-науковий інститут права та психології Київського національного університету внутрішніх справ, 2008 р.). Тему дисертаційного дослідження затверджено на засіданні вченої ради Київського національного університету внутрішніх справ (протокол № 4 від 25 березня 2008 р.) та узгоджено в Раді з наукових досліджень Національної академії правових наук України (протокол №137, 2008 р.).

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у здійсненні комплексного монографічного аналізу конституційного права громадян України брати участь у всеукраїнському та місцевих референдумах і його забезпечення в Україні.  Визначена мета зумовила постановку і розв’язання таких завдань:

– проаналізувати доктринальні джерела дослідження конституційного права брати участь у референдумах, виявити проблемні питання та запропонувати пов’язані з цим системи аргументів;

– вивчити наявний нормативний матеріал за основним напрямком дослідження в філософсько-правовій традиції розуміння категорії конституційного права брати участь у референдумах;

–  сформулювати поняття та зміст конституційного права громадян брати участь у референдумах та розкрити його ознаки;

–  охарактеризувати  види конституційного права громадян брати участь у референдумах та виявити їх структурні елементи;

– з’ясувати поняття і зміст забезпечення в Україні конституційного права громадян брати участь у референдумах та сформулювати визначення;

–  запропонувати процес забезпечення в Україні конституційного права брати участь у всеукраїнських і місцевих референдумах;

– на основі чинного законодавства розглянути процес забезпечення в Україні конституційного права брати участь у місцевих референдумах.

Об’єкт дослідження: конституційні політичні права людини і громадянина і процес їх забезпечення.

Предмет дослідження: конституційне право громадян брати участь у всеукраїнських і місцевих референдумах і його забезпечення в Україні.

Методи дослідження. При написанні дисертації використано методи дослідження відповідно до поставленої мети та в межах визначених завдань з урахуванням специфіки об’єкта і предмета дослідження. У роботі використано філософські, загальнонаукові та спеціальні методи дослідження. Філософський закон накопичення певної кількості та формулювання нової якості використано при дослідженні ряду проектів законів щодо регулювання всеукраїнських, республіканських і місцевих референдумів. Серед загальнонаукових методів використано історичний, формально-логічний, системний, статистичний та інші методи. Історичний метод використано при дослідженні доктринальних і нормативних джерел права на участь у референдумах. Формально-логічний метод використовувався при формулюванні таких загальних понять як референдне право, демократія, права людини тощо. Системний метод використовувався при розгляді критеріїв класифікації конституційного права громадян України на участь у референдумах. Статистичний метод застосовувався при здійсненні аналізу участі громадян України у всеукраїнському референдумі 16 квітня 2000 р. Серед спеціальних методів використовувалися: порівняльно-правовий, метод юридичної логіки, метод герменевтики тощо. Порівняльно-правовий метод використовувався при аналізі конституційного закріплення права громадян брати участь у референдумах у країнах близького зарубіжжя. Методи юридичної логіки вживалися при аналізі ознак і формулюванні визначень права громадян України брати участь у всеукраїнських і місцевих референдумах, його забезпеченні органами держави і суб’єктами громадянського суспільства. Метод герменевтики використовувався при тлумаченні окремих юридичних категорій, таких як "охорона", "захист", "відновлення порушеного права".

Емпіричну базу дослідження становлять результати анкетування 675 респондентів (427 – працівники державних органів, підприємств, установ і організацій та 248 – співробітники наукових і навчальних установ).

Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є однією з перших вітчизняних монографічних робіт, присвячених комплексному дослідженню конституційного права громадян брати участь у всеукраїнських і місцевих референдумах та його забезпеченню в Україні. Новизна роботи обумовлена постановкою проблеми, необхідністю удосконалення Закону України "Про всеукраїнський і місцеві референдуми", врахування нових ідей та тенденцій у розвитку референдної демократії в Україні. У роботі сформульовано положення, висновки та даються рекомендації, які мають наукову новизну або містять її елементи:

вперше:

– сформульовано визначення референдної демократії як сукупності принципів організації і проведення референдумів, що передбачає волевиявлення громадян конкретної країни щодо прийняття чи затвердження нормативно-правових актів або вирішення важливих питань суспільного і державного життя на загальнодержавному чи місцевому рівні;

– запропоновано визначення конституційного права громадян України на участь у референдумах: це – закріплена Конституцією України та деталізована у законах України можливість громадянина України здійснювати активну чи пасивну, публічну, добровільну, цілеспрямовану, законну діяльність щодо власного волевиявлення при прийнятті законів і підзаконних нормативно-правових актів та вирішенні питань загальнодержавного і місцевого значення шляхом таємного голосування;

– сформульовано ознаки названого права: а) конституційна можливість громадянина України; б) закріплення Конституцією України та деталізація законами України; в) волевиявлення громадянина України; г) активна чи пасивна, публічна, добровільна, цілеспрямована, законна діяльність громадян України; д) прийняття законів та нормативних актів місцевого значення і безпосередній вплив на їх прийняття, введення в дію чи припинення дії;               е) вирішення питань загальнодержавного і місцевого значення; є) здійснення волевиявлення шляхом таємного голосування;

– сформульовано і пропонується визначення змісту конституційного права громадян України брати участь у референдумах: це – закріплена конституційними нормами та деталізована у законах України система можливих і необхідних моделей поведінки уповноваженого та зобов’язаного суб’єктів, компетентних органів, посадових і службових осіб щодо здійснення носієм права свого волевиявлення стосовно важливих питань загальнодержавного і місцевого значення та прийняття (чи підтвердження) нормативних та індивідуально-правових актів;

– обґрунтовано окремі елементи змісту конституційного права брати участь у всеукраїнських і місцевих референдумах: а) брати участь у референдумах при умові, якщо особа досягла 18-річного віку, проживає на певній території, є дієздатною та не утримується  на момент проведення референдуму у місцях позбавлення волі; б) вимагати від державних органів та органів місцевого самоврядування, комісій з питань проведення референдумів забезпечити можливість ефективно та з дотриманням законності здійснювати свої права та зобов’язання; в) користуватися соціальними благами при проведенні референдуму не лише щодо волевиявлення з певних питань загальнодержавного і місцевого життя, а й з питань ініціювання і прийняття законів та інших нормативно-правових актів; г) звертатися до комісій з питань проведення референдумів, судів та інших державних і самоврядних органів та інститутів громадянського суспільства при необхідності поновлення конституційного права брати участь у всеукраїнських та місцевих референдумах і відшкодування завданих збитків;

– запропоновано класифікацію конституційного права на участь у референдумах за: 1) суб’єктом (право громадянина України); 2) часом виникнення чи черговістю включення до конституції (право першого покоління); 3) за розмежуванням між правом і свободою (право брати участь і свобода від примусу до участі чи не участі); 4) ґенезою (дане право похідне від природного); 5) видом суб’єкта (право індивіда); 6) ступенем його абсолютизації (право може бути обмежене у відповідності із законом);  7) характером утворення (основне право громадянина); 8) змістом (воно належить до політичних прав); 9) територією дії (може бути як всеукраїнським, так і місцевим); 10) формами участі у референдумах (індивідуальна і колективна); 11) видом референдуму (всеукраїнський, республіканський, місцевий);

– сформульовано визначення забезпечення конституційного права громадян України на участь у референдумах: – це закріплена нормами міжнародного і внутрішнього національного права діяльність міжнародних і внутрішніх українських структур держави і громадянського суспільства, спрямована на створення сприятливих умов, охорону, захист і поновлення конституційного права громадян України на участь у референдумах з метою гарантування його здійснення;

– запропоновано перелік ознак забезпечення конституційного права громадян України на участь у референдумах: а) діяльність міжнародних і внутрішніх українських структур держави і громадянського суспільства;  б) закріпленість міжнародними нормами і внутрішнім національним правом; в) спрямованість на створення сприятливих умов, охорону та захист і поновлення конституційного права громадян України на участь у референдумах; г) гарантування здійснення конституційного права громадян України на участь у референдумах;

удосконалено:

– положення про те, що право громадян брати участь у референдумах історично виникло у Швейцарії і було закріплене у конституційних актах і конституціях Англії, Франції, Німеччини, США. Очевидно, доцільно прийняти додатковий протокол щодо закріплення права брати участь у референдумах в "Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини" від 4 листопада 1950 р.;

– положення про те, що конституції зарубіжних країн закріплюють право громадян брати участь у референдумах;

– доцільність внесення змін щодо відповідності норм законів чинному Основному Закону України і потреби пункт 2, статті 85 Конституції України доповнити словами "та в інших випадках, передбачених законом". Визначити в розділі ІІІ Конституції України види референдумів та суб’єктів їх забезпечення;

– пропозицію щодо назви закону, визначивши його як Закон України "Про всеукраїнський, республіканський і місцеві референдуми" та те, що нині діючий Закон України "Про всеукраїнський і місцеві референдуми" потребує нової редакції;

– коло питань, з яких референдум є обов’язковим, та встановлено положення про те, що рішення з цього кола питань не потребує нічийого затвердження і набуває чинності після його опублікування;

дістали подальшого розвитку:

– положення про те, що за існуючою системою адміністративно-територіального устрою місцеві референдуми можна поділити на: республіканські, обласні, районні, міські, районні у місті, селищні, сільські;

– обґрунтування положення, що конституційне право громадян України на участь у референдумах забезпечують: Парламент України, Глава Української держави, Кабінет Міністрів України, центральні і місцеві державні органи виконавчої влади, Конституційний Суд України і суди загальної юрисдикції, прокуратура, Центральна виборча комісія та інші державні структури шляхом здійснення закріплених в Конституції і законах України повноважень, функцій, форм і методів їх діяльності;

– пропозиції про те, що до системи суб’єктів громадянського суспільства, які забезпечують конституційне право громадян України на участь у референдумах відносяться: а) територіальні громади та органи місцевого самоврядування; б) політичні партії; в) громадські організації; г) масові рухи; д) трудові колективи; е) засоби масової інформації, як суб’єкти загальної компетенції, та територіальні і дільничні комісії по проведенню референдумів, як інституції спеціальної компетенції.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані у дисертації положення, висновки, пропозиції і рекомендації знайшли своє відображення у законодавчій діяльності Верховної Ради України (Довідка про впровадження № 04-15/17-858 від 09 березня 2010 р.),                        у навчальному процесі Київського національного університету імені Тараса Шевченка (Довідка про впровадження № 056/70 від 01 березня 2010 р.),               та Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка (Довідка про впровадження № 039/77 від 01 лютого 2010 р.).

Апробація результатів дисертації. Про результати дослідження, викладені у дисертації, доповідалося на: 1) Міжнародній конференції "Актуальні проблеми формування громадянського суспільства та становлення правової держави" 5 і 6 червня  2008 р., Черкаський національний університет ім. Б. Хмельницького, юридичний факультет (м. Черкаси, 2008 р., тези опубліковано); 2) Міжвузівській конференції "Актуальні проблеми правової реформи в сучасній Україні" 27 листопада 2008 р., Київський національний університет внутрішніх справ (м. Київ, 2008 р.); 3) Всеукраїнській науково-практичній конференції молодих вчених "Актуальні задачі фінансового, психологічного, правового, топогеодезичного, радіотехнічного та лінгвістичного забезпечення підрозділів та частин Збройних Сил України" 2009 р., Військовий інститут Київського  національного університету імені Тараса Шевченка (м. Київ, 24 квітня 2009 р., тези опубліковано); 4) ІІ Міжнародній науково-практичній конференції "Інновації у вищій освіті: проблеми та перспективи", (20-21 травня 2010р., м. Кременець Тернопільської області, КОГПІ, опубліковано статтю); 5) VІ Міжнародній науково-практичній конференції "Військова освіта: сьогодення та майбутнє", Військовий інститут Київського  національного університету імені Тараса Шевченка (м. Київ, 25-26 лист. 2010 р., тези опубліковано).

Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження викладено у  11 наукових публікаціях, із них 5 статей – у виданнях, що входять до переліку ВАК України як фахові, 4 – у матеріалах наукових та науково-практичних конференцій.


Структура дисертації
. Структура дисертації обумовлена метою та завданнями дослідження і складається зі вступу, трьох розділів, в яких містяться сім підрозділів, висновків та додатків. Загальний обсяг дисертації становить 223 сторінки, з них основного тексту – 178 сторінок. Список використаних джерел    (192 найменування) займає 19 сторінок та 22 сторінки додатків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовано актуальність дослідження, висвітлюється стан наукової розробки проблеми, визначається зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами, розкривається мета і завдання, об’єкт і предмет дослідження, його методологічна основа, наукова новизна одержаних в дисертації результатів, їх практичне значення, подаються відомості про апробацію та опублікування результатів дослідження, його структуру та обсяг.

Розділ перший "Доктринальні та нормативні джерела дослідження конституційного права громадян України брати участь у референдумах" включає в себе два підрозділи, які присвячені аналізу доктринальних та нормативних джерел.

У підрозділі 1.1. "Доктринальні джерела дослідження конституційного права брати участь у референдумах" проаналізовано наукові, навчальні і методичні праці, в яких досліджувалися питання забезпечення прав людини і громадянина, референдної демократії і конституційного права на участь у референдумах. Визначено поняття "референдна демократія", під яким розуміється сукупність принципів організації і проведення референдумів та передбачається право громадян конкретної країни на волевиявлення: щодо прийняття чи відхилення нормативно-правових актів або вирішення важливого питання суспільного і державного життя на загальнодержавному чи місцевому рівні. Зроблено висновки, що референдна демократія виникла в першій половині ХV століття в умовах феодальної державності і має історію свого подальшого розвитку в Україні. Аналіз праць вчених юристів-конституціоналістів дозволив сформулювати положення про те, що проблеми референдумів і референдної демократії досліджувалися і досліджуються в Україні, в першу чергу, як інститут референдного права. Окремо на монографічному рівні право громадян України брати участь у референдумах ще не досліджувалося.

У підрозділі 1.2. "Нормативні джерела конституційного права брати участь у референдумах" здійснено аналіз нормативних актів у процесі їх виникнення, розвитку і сучасного стану регулювання питань права громадянина брати участь у референдумах. Дослідження нормативних джерел названого конституційного права виходить за межі його правового регулювання, оскільки правове регулювання здійснюється лише чинними нормативними актами.

Проаналізовано нормативні джерела, починаючи від античного періоду розвитку суспільства до сучасного стану регулювання суспільних відносин у процесі участі громадян України у референдумах. Особлива увага приділена таким нормативним джерелам як міжнародні договори та конституції держав близького і далекого зарубіжжя. Міжнародні документи як на загальному, так і на регіональному рівнях закріплюють право громадян конкретної держави на участь у референдумах відповідно до внутрішнього національного законодавства. Конституції зарубіжних країн Європи і Азії закріплюють об’єктивне і суб’єктивне референдне право. Проте, у Конституції Естонської Республіки від 28 червня 1992 р., суб’єктивне право громадян брати участь у референдумі не закріплене. У статті 56 Конституції Естонської Республіки записано, що верховну державну владу народ здійснює через громадян, які мають право голосу: а) шляхом виборів у Державні Збори; б) шляхом референдуму (всенародного голосування). Обсяг конституційного закріплення названого права у різних конституціях різний. В окремих конституціях зарубіжних країн конституційне право брати участь у референдумах безпосередньо не закріплено, а закріплюється опосередковано через право брати участь в управлінні державними і суспільними справами Нормами Конституції України закріплено поняття, зміст та види конституційного політичного права брати участь у всеукраїнському та місцевих референдумах. Принципи і норми Конституції України деталізуються у законах України: а) "Про всеукраїнський та місцеві референдуми"; б) "Про центральну виборчу комісію"; в) "Про місцеве самоврядування"; г) "Про місцеві державні адміністрації"; д) "Про столицю України – місто-герой Київ" та ін.

Розділ другий "Поняття, зміст та види конституційного права громадян України брати участь у референдумах" включає два підрозділи, в яких досліджуються ознаки, визначення, зміст і види права брати участь у референдумах.

У підрозділі 2.1. "Поняття та зміст конституційного права брати участь у референдумах" розглянуто, аргументовано і сформульовано поняття, ознаки та зміст конституційного права громадян України брати участь у референдумах. Термін "референдум" (від латинського "referendum" – те, що має бути повідомлено), виник як результат нерегулярної роботи парламенту у Швейцарії. Пропонується визначення конституційного права на участь у всеукраїнському і місцевих референдумах як закріплене Конституцією України та деталізоване у законах України право громадянина України здійснювати активну чи пасивну, публічну, добровільну, цілеспрямовану, законну діяльність щодо власного волевиявлення стосовно прийняття законів і підзаконних нормативно-правових актів та вирішення питань загальнодержавного і місцевого значення шляхом таємного голосування. До ознак названого конституційного права відносяться: а) конституційна можливість громадянина України; б) її закріплення Конституцією України та деталізація законами України; в) вияв волі громадянина України; г) активна чи пасивна, публічна, добровільна, цілеспрямована, законна діяльність громадян України; д) діяльність з приводу прийняття законів та нормативних актів місцевого значення і безпосередній вплив на їх прийняття, введення в дію чи припинення дії; е) вирішення питань загальнодержавного і місцевого значення; є) здійснення діяльності шляхом таємного голосування.

Висвітлено поняття змісту конституційного права, що включає такі ознаки: а) закріплення елементів змісту нормами конституційного права та деталізація їх законами; б) можливі і необхідні моделі поведінки щодо здійснення права; в) втілення соціального блага, що закріплюється, у реальних правовідносинах. Під змістом конституційного права громадян України брати участь у референдумах слід розуміти закріплену конституційними нормами та деталізовану у законах України систему можливих і необхідних моделей поведінки уповноваженого та зобов’язаного суб’єктів, компетентних органів, посадових і службових осіб щодо здійснення носієм права свого волевиявлення стосовно важливих питань загальнодержавного і місцевого значення та прийняття (чи підтвердження) нормативних та індивідуально-правових актів.

У підрозділі 2.2. "Види конституційного права брати участь у референдумах" розглянуті їх класифікації за різними критеріями. Аналіз доктринальних і нормативних джерел щодо критеріїв класифікації конституційних прав і свобод свідчить про критерії класифікації прав і свобод взагалі та про виділення окремих критеріїв для класифікації конституційного права громадян України брати участь у референдумах, зокрема. Конституційне право громадян України брати участь у референдумах може групуватися за такими критеріями: за суб’єктом – це право громадянина України; за часом виникнення чи черговістю включення до конституцій – право першого покоління; за ґенезою – похідне право; за видом суб’єкта – індивідуальне конституційне право; за ступенем його абсолютизації може бути обмежене лише у випадках, чітко закріплених у Конституції та законах України; за характером утворення – одне з основних прав і свобод; за змістом відноситься до конституційних політичних прав; за територією дії може бути всеукраїнським та місцевим.

Розділ третій "Забезпечення в Україні конституційного права громадян України брати участь у референдумах" включає три підрозділи в яких досліджено забезпечення конституційного права брати участь у референдумах.

У підрозділі 3.1. "Поняття і зміст забезпечення в Україні конституційного права брати участь у референдумах" досліджено ознаки забезпечення конституційного права брати участь у референдумах, дається визначення і елементи змісту забезпечення. Існують різні підходи до розуміння терміну "забезпечення". Дисертантом визначено забезпечення конституційного права на участь у референдумах як закріплену нормами міжнародного і внутрішнього національного права діяльність міжнародних і внутрішніх українських структур держави і громадянського суспільства, що спрямована на створення сприятливих умов, охорону, захист і поновлення конституційного права громадян України на участь у всеукраїнському, республіканському і місцевих референдумах з метою гарантування їх здійснення.

До змісту забезпечення конституційного права, що досліджується, доречно включити: а) створення сприятливих умов для здійснення конституційного права громадян України брати участь у референдумах; б) охорону названого конституційного права від можливих правопорушень; в) його захист у випадку, коли є факт правопорушення; г) відновлення порушеного конституційного права громадян України брати участь у референдумах; д) відшкодування спричинених збитків.

До системи державних органів, які відповідно до своїх повноважень здійснюють діяльність по забезпеченню конституційного права громадян України на участь у референдумах, слід відносити конституційні органи загальної компетенції (Парламент України, Президент України, Кабінет Міністрів України, центральні і місцеві органи виконавчої влади, судові органи) та органи спеціальної компетенції (Центральна виборча комісія України, яка здійснює функції Центральної комісії з проведення референдумів).

До системи суб’єктів громадянського суспільства, які забезпечують конституційне право громадян України на участь у референдумах, відносяться:  а) органи місцевого самоврядування; б) політичні партії; в) громадські організації; г) масові рухи; д) трудові колективи; е) засоби масової інформації, як суб’єкти загальної компетенції та територіальні і дільничні комісії по проведенню референдумів, як інституції спеціальної компетенції.

У підрозділі 3.2. "Забезпечення в Україні конституційного права брати участь у всеукраїнському референдумі" розглянуто повноваження, функції, форми і методи діяльності державних органів та суб’єктів громадянського суспільства щодо забезпечення конституційного права громадян України на участь у всеукраїнському референдумі. Забезпечують конституційне право громадян України брати участь у всеукраїнському референдумі конституційні органи загальної компетенції.

Верховна Рада України, забезпечуючи конституційне право громадян України брати участь у всеукраїнському референдумі, здійснює законодавчу, установчу, контрольну і правореалізаційну функції. Реалізуючи законодавчу функцію Парламент України має діяти таким чином, щоб максимально уніфікувати законодавство про проведення виборів і референдумів. З цією метою потрібно прискорити прийняття проекту Виборчого кодексу України зареєстрованого за № 4234-1 від 23.03.2010.

Важлива роль у забезпеченні конституційного права громадян України на участь у всеукраїнському референдумі належить Президенту України. Він є гарантом дотримання Конституції України, прав і свобод людини та громадянина. Відповідно до пунктів 29, 30 статті 106 Конституції України Президент України підписує і оприлюднює закони, прийняті Верховною Радою України, та має право вето щодо прийнятих Верховною Радою України законів (крім законів про внесення змін до Конституції України) з наступним поверненням їх на повторний розгляд Верховної Ради України.  Це стосується і законів, що регулюють питання всеукраїнського референдуму. Він також призначає всеукраїнський референдум щодо затвердження внесених Верховною Радою України змін до розділів І, ІІІ, ХІІІ Конституції України та проголошує всеукраїнський референдум за народною ініціативою на вимогу не менше як трьох мільйонів громадян України, які мають право голосу, за умови, що підписи щодо призначення референдуму зібрано не менше як у двох третинах областей і не менше як по сто тисяч підписів у кожній області (ст. ст. 72, 106 Конституції України).

Пунктом 2, статтею 116 Конституції України на Кабінет Міністрів України покладено повноваження вжиття заходів щодо забезпечення прав і свобод людини та громадянина. Пунктом 3, статтею 20 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" передбачено, що Кабінет Міністрів України "здійснює контроль за додержанням законодавства органами виконавчої влади, їх посадовими особами, а також органами місцевого самоврядування з питань виконання ними делегованих повноважень органів виконавчої влади".       Пунктом 9, статті 116 Конституції Україні, Кабінет Міністрів України спрямовує і координує роботу міністерств, інших органів виконавчої влади. Це передбачає забезпечення конституційного права громадян України брати участь у всеукраїнському референдумі. Конституційне право громадян України брати участь у всеукраїнському референдумі забезпечують центральні і місцеві органи виконавчої та судової влади, контрольно-наглядові органи, Центральна виборча комісія та ін.

Забезпечують назване конституційне право суб’єкти місцевого самоврядування: а) територіальна громада; б) сільську, селищну, міську раду,       в) сільського, селищного, міського голову; г) виконавчі органи сільської, селищної, міської ради; д) районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст; е) органи самоорганізації населення.

Зі складу територіальної громади формується ініціативна група. Виключно на пленарних засіданнях сільська, селищна, міська рада приймають відповідно до законодавства рішення щодо організації і проведення всеукраїнського референдуму. На голову ради і виконавчі органи покладається обов’язок щодо забезпечення виконання таких рішень.

У підрозділі 3.3. "Забезпечення конституційного права громадян України на участь у місцевих референдумах" досліджено повноваження, функції, форми і методи діяльності державних органів і суб’єктів громадянського суспільства щодо забезпечення громадянам України конституційного права на участь у місцевих референдумах. Конституційне право громадян України на участь у місцевих референдумах забезпечують: Парламент України, Глава Української держави, Кабінет Міністрів України, центральні і місцеві державні органи виконавчої влади, Конституційний Суд України і суди загальної юрисдикції, прокуратура, Центральна виборча комісія та інші державні структури шляхом здійснення закріплених в Конституції і законах України повноважень, функцій, форм і методів їх діяльності. До суб’єктів громадянського суспільства, які забезпечують конституційне право громадян України на участь у місцевих референдумах належать: а) територіальні громади та органи місцевого самоврядування;     б) політичні партії; в) громадські організації; г) масові рухи; д) трудові колективи; е) засоби масової інформації, як суб’єкти загальної компетенції, та територіальні і дільничні комісії по проведенню референдумів, як інституції спеціальної компетенції.

Сформульовано пропозиції щодо визначення та ознак забезпечення конституційного права громадян України на участь у референдумах, систем, повноваження, функції, форми і методи діяльності державних органів і суб’єктів громадянського суспільства, що беруть участь у створенні умов для реалізації названого конституційного права, його охорони і захисту та відновлення і відшкодування спричинених збитків громадянам України.

ВИСНОВКИ

Здійснене дисертаційне дослідження дозволяє сформулювати такі узагальнюючі положення, висновки, пропозиції та рекомендації.

1. Референдна демократія визначається як сукупність принципів організації і проведення референдумів і передбачає волевиявлення громадян конкретної країни щодо прийняття чи затвердження нормативно-правових актів або вирішення важливих питань суспільного і державного життя на загальнодержавному чи місцевому рівнях.

Міжнародні документи як на загальному, так і на регіональному рівнях закріплюють право громадян конкретної держави на участь у референдумах відповідно до внутрішнього національного законодавства. Оскільки у "Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини" від 4 листопада 1950 р., це право не закріплене, доцільно прийняти додатковий протокол щодо його закріплення.

2. Доведено, що проблеми референдумів і референдної демократії досліджувались і досліджуються в Україні, в першу чергу, як інститут референдного права. Праці сучасних вітчизняних і зарубіжних вчених є значним вкладом у скарбницю наукових знань щодо правового статусу людини і громадянина в українській державі та суспільстві. У той же час недостатньо досліджено на видовому рівні окремі права і свободи. Це торкається і конституційних політичних прав. Найменш дослідженим в Україні є конституційне право громадян України брати участь у референдумах та роль референдної демократії у цьому процесі. Об’єктивному розумінню референдної демократії присвячено праці на рівні монографій, навчальних посібників і наукових статей. Водночас суб’єктивне право громадян України на участь у референдумах, як самостійна можливість, досліджується вперше. Тому у процесі  дослідження обґрунтовано пропозицію, що статтю 38 Конституції України, слід доповнити таким чином: "громадяни мають право брати участь в управлінні державними і суспільними справами".

Конституція України закріплює і регулює порядок призначення та проведення всеукраїнських і місцевих референдумів та реалізацію їх результатів, як систему норм, що об’єднуються в головний інститут конституційного права. Проте нормами Конституції України не закріплюються поняття, зміст та види конституційного політичного права брати участь у всеукраїнському та місцевих референдумах. Деталізуються дані  положення Конституції у законах та підзаконних нормативно-правових актах.

Визначено, що конституційне право на участь у всеукраїнських і місцевих референдумах – це закріплена Конституцією України та деталізована у законах України можливість громадян України здійснювати активну чи пасивну, публічну, добровільну, цілеспрямовану, законну діяльність щодо власного волевиявлення стосовно прийняття законів і підзаконних нормативно-правових актів та вирішення питань загальнодержавного і місцевого значення шляхом таємного голосування.

3. Під змістом конституційного права громадян України брати участь у референдумах слід розуміти закріплену конституційними нормами та деталізовану у законах України систему можливих і необхідних моделей поведінки уповноваженого та зобов’язаного суб’єктів, компетентних органів, посадових і службових осіб щодо здійснення носієм права свого волевиявлення стосовно важливих питань загальнодержавного і місцевого значення, а також прийняття (чи підтвердження) нормативних та індивідуально-правових актів.

Зміст конституційного права брати участь у всеукраїнському і місцевих референдумах включає в себе можливість громадянина України: а) брати участь у референдумах при умові, якщо він досяг 18-річного віку, проживає на певній території, є дієздатним та не утримується на момент проведення референдуму у місцях позбавлення волі; б) вимагати від державних органів та органів місцевого самоврядування, комісій з питань проведення референдумів забезпечити можливість ефективно та з дотриманням законності здійснювати свої права та зобов’язання; в) користуватися соціальними благами при проведенні референдуму не лише щодо волевиявлення з певних питань загальнодержавного і місцевого життя, а й з питань ініціювання і прийняття законів та інших нормативно-правових актів; г) звертатися до комісій з питань проведення референдумів, судів та інших державних і самоврядних органів при необхідності поновлення конституційного права брати участь у всеукраїнському та місцевих референдумах та відшкодування завданих збитків.

З огляду на те, що багато громадян України проживають більше шести місяців за межами України, через необхідність пошуку роботи в інших країнах, обмежувати їх право брати учать у всеукраїнських та місцевих референдумах, на нашу думку, не справедливо. У зв’язку з цим пропонується внести зміни до Закону України "Про всеукраїнський і місцеві референдуми", вказавши, що постійним місцем проживання громадянина України є місце його постійної реєстрації; виключити обмеження брати участь у всеукраїнських референдумах осіб, які відбувають покарання у місцях позбавлення волі та затриманих чи заарештованих. Названі пропозиції та рекомендації, на нашу думку, будуть сприяти удосконаленню змісту конституційного права на участь у референдумах. З огляду на вищезазначене, вважаємо за доцільне прийняття Закону України "Про всеукраїнський, республіканський і місцеві референдуми".

4. Встановлено, що у сучасній науці є різні критерії для класифікації конституційних прав і свобод людини та громадянина. Конституційне право громадянина України брати участь у референдумах (стаття 38 Конституції України) може бути згруповане за: 1) суб’єктом (право громадянина України); 2) часом виникнення чи черговістю включення до конституцій (право першого покоління); 3) за розмежуванням між правом і свободою (право брати участь і свобода від примусу до участі чи не участі); 4) ґенезою (право похідне від природного); 5) видом суб’єкта (право індивіда); 6) ступенем його абсолютизації (право може бути обмежене відповідно до закону); 7) характером утворення (основне право громадянина); 8) змістом (воно відноситься до політичних прав); 9) територією дії (може бути всеукраїнським і місцевим); 10) формами участі у референдумах; 11) видом референдуму.

5. Конституційно закріплені правові норми утвердження і забезпечення прав людини як головний обов’язок української держави є категоріями не тотожними і мають розглядатися самостійно.

Забезпечення конституційного права громадян України на участь у референдумах – це закріплена нормами міжнародного і внутрішнього національного права діяльність міжнародних і загальнонаціональних структур держави і громадянського суспільства, що спрямована на створення сприятливих умов, охорону, захист і поновлення конституційного права громадян України на участь у референдумах з метою гарантування його здійснення.

Дослідженням встановлено, що ознаками забезпечення конституційного права громадян України на участь у референдумах є: а) діяльність міжнародних і загальнонаціональних структур держави і громадянського суспільства; б) закріплюється міжнародними нормами і загальнонаціональним правом; в) спрямована на створення сприятливих умов, охорону та захист і поновлення конституційного права громадян України на участь у референдумах; г) метою такої діяльності є гарантування здійснення конституційного права громадян України на участь у референдумах.

До змісту забезпечення конституційного права, що досліджується, включається: а) створення сприятливих умов для здійснення конституційного права громадян України брати участь у референдумах; б) охорону названого конституційного права від можливих правопорушень; в) його захист у випадку, коли є факт правопорушення; г) відновлення порушеного конституційного права громадян України брати участь у референдумах та відшкодування спричинених збитків.

До системи державних органів, які відповідно до своїх повноважень здійснюють діяльність щодо забезпечення конституційного права громадян України на участь у референдумах, слід відносити конституційні органи загальної компетенції (Парламент України, Президент України, Кабінет Міністрів України, центральні і місцеві органи виконавчої влади, судові органи) та органи спеціальної компетенції (Центральна виборча комісія України, що здійснює функції Центральної комісії з проведення референдумів).

До системи суб’єктів громадянського суспільства, які забезпечують конституційне право громадян України на участь у референдумах, відносяться: а) органи місцевого самоврядування; б) політичні партії; в) громадські організації; г) масові рухи; д) трудові колективи; е) засоби масової інформації, як суб’єкти загальної компетенції, та територіальні і дільничні комісії по проведенню референдумів, як інституції спеціальної компетенції.

Центральна виборча комісія є державним органом спеціальної компетенції і до утворення Центральної комісії з всеукраїнського референдуму здійснює її повноваження з питань підготовки, проведення та підведення підсумків всеукраїнського референдуму, а також забезпечує конституційне право громадян України на участь у всеукраїнському референдумі.

6. Суб’єкти громадянського суспільства (органи місцевого самоврядування, політичні партії, громадські організації, масові рухи, трудові колективи, засоби масової інформації, як суб’єкти загальної компетенції та територіальні і дільничні комісії з проведення референдумів, як інституції спеціальної компетенції) мають свої повноваження, функції, форми і методи діяльності з забезпечення конституційного права громадян України на участь у всеукраїнському референдумі. З метою покращення законодавчого регулювання порядку проведення всеукраїнського референдуму пропонується конституційно закріпити види референдумів та предмет всеукраїнського, республіканського і місцевих референдумів.

Для вирішення питання щодо відповідності норм закону діючому Основному Закону України пропонується пункт 2, статті 85 Конституції України доповнити словами "та в інших випадках, передбачених законом". Потребують визначення в розділі ІІІ Конституції України види референдумів та суб’єкти їх забезпечення. Слід також уточнити коло питань, з яких референдум є обов’язковим, та встановити положення про те, що рішення з цього кола питань не потребує додаткового затвердження і набуває чинності після його опублікування. Пропонується уточнити назву закону, визначивши його як Закон України "Про всеукраїнський, республіканський і місцеві референдуми". Нині діючий Закон України "Про всеукраїнський і місцеві референдуми" потребує прийняття  його у новій редакції. За існуючою системою адміністративно-територіального устрою місцеві референдуми можна поділити на: республіканські, обласні, районні, міські, районні у місті, селищні, сільські. Система місцевих референдумів після реформування територіального устрою України буде включати в себе місцеві референдуми: села, містечка, міста, міста-району, району в місті, району, міста-регіону, області, Автономної Республіки Крим.

7. Конституційне право громадян України на участь у місцевих референдумах забезпечують: Парламент України, Глава Української держави, Кабінет Міністрів України, центральні і місцеві державні органи виконавчої влади, Конституційний Суд України і суди загальної юрисдикції, прокуратура, Центральна виборча комісія та інші державні структури шляхом здійснення закріплених в Конституції і законах України повноважень, функцій, форм і методів їх діяльності.


СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ

ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Плахотнік О. В. Нормативно-правове регулювання конституційного права громадян України брати участь у референдумах в умовах формування правової держави / О. В. Плахотнік // "Актуальні проблеми формування громадянського суспільства та становлення правової держави" : Зб. наук. пр. – Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції. – Черкаський національний університет  ім. Б. Хмельницького. – 2008. – С. 192 –196.

2. Плахотнік О. В. Про зміст понять "джерело" й "форми" права. / О. В. Плахотнік // "Актуальні проблеми вдосконалення чинного законодавства України" : Зб. наук. ст. – Випуск XІX. – Івано–Франківськ : Видав.-диз. відділ ЦІТ Прикарпатського національного університету. – 2008. – С. 20–28.

3. Плахотнік О. В. Зміст конституційного права громадян України брати участь у референдумах / О. В. Плахотнік // Науковий вісник ДДУВС. – 2008. –  № 4. – С. 61–69.

4. Плахотнік О. В. Поняття конституційного права громадян України брати участь у референдумах / О. В. Плахотнік // Науковий вісник КНУВС. – 2009. – № 1 (62). – С. 89–98.

5. Плахотнік О.В. Забезпечення в Україні конституційного права громадян брати участь у всеукраїнському референдумі / О.В. Плахотнік // Право і суспільство. – 2009. – № 2. – С. 33–39.

6. Плахотнік О. В. Види конституційного права громадян України брати участь у референдумах/ О. В. Плахотнік // Науковий вісник ДДУВС. – 2009. –  № 6. – С. 37–41.

7. Плахотнік О. В. Забезпечення в Україні конституційного права громадян брати участь у місцевих референдумах / О. В. Плахотнік // Держава і право. – 2009. – № 46. – С. 200–206.

8. Плахотнік О. В. До питання конституційного права громадян брати участь у всеукраїнському і місцевому референдумах / О. В. Плахотнік // Зб. наук. пр. ВІКНУ.– Вип. № 21.– К.: ВІКНУ, 2009. – С. 188–192.

9. Плахотнік О. В. До питання конституційного права громадян брати участь у всеукраїнському і місцевому референдумах / О. В. Плахотнік // "Актуальні задачі фінансового, психологічного, правового, топогеодезичного, радіотехнічного та лінгвістичного забезпечення підрозділів та частин Збройних Сил України" : тези до Всеукр. наук.-практ. конф. молодих вчених (Київ, 24 квіт. 2009 р,). – ВІКНУ імені Тараса Шевченка. – К. : 2009. – С. 153–154.

10. Плахотнік О. В. Теоретичні засади дослідження конституційного права брати участь у референдумах/ О. В. Плахотнік // Зб. наук. пр. КОГПІ імені Тараса Шевченка (Кременець, 20-21 трав. 2010 р.). – Кременець, 2010. – С. 352-358.

11. Плахотник О. В. Соотношение и взаимодействие понятий культуры, права и правовой культуры/ О. В. Плахотник // Військова освіта: сьогодення та майбутнє : тези доповідей VІ Міжнародної наук.-практ. конф., (Київ, 25-26 лист. 2010 р.). – К., 2010. – С.232–233.

АНОТАЦІЇ

Плахотнік О.В. Конституційне право громадян брати участь у всеукраїнських та місцевих референдумах і його забезпечення в Україні. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.02 – конституційне право; муніципальне право. – Національна академія внутрішніх справ. – Київ, 2010.

Дисертація присвячена комплексному дослідженню конституційного права громадян брати участь у всеукраїнських і місцевих референдумах та його забезпечення в Україні. Розглянуто наукові і нормативні джерела щодо виникнення та розвитку названого права та його забезпечення. Здійснено порівняльний аналіз закріплення названого права в міжнародних документах, конституціях зарубіжних країн та в Україні. Запропоновано визначення, ознаки, зміст і види конституційного права громадян України брати участь у всеукраїнських і місцевих референдумах. Визначено поняття забезпечення названого конституційного права, його ознаки і елементи змісту. У дисертації розглянуто забезпечення конституційного права громадян України на участь у всеукраїнських та місцевих референдумах державними органами та суб’єктами громадянського суспільства. Розроблено практичні рекомендації щодо вдосконалення чинного законодавства.

Ключові слова: конституційні права, свободи і обов’язки; конституційне право брати участь у референдумах; зміст конституційного права брати участь у референдумах; види конституційного права брати участь у референдумах; забезпечення конституційного права брати участь у референдумах.

Плахотник О.В. Конституционное право граждан участвовать во всеукраинских и местных референдумах и его обеспечение в Украине. – Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.02 – конституционное право; муниципальное право. – Национальная академия внутренних дел. – Киев, 2010.

Диссертация посвящена комплексному исследованию конституционного права граждан на участие во всеукраинских и местных референдумах и его обеспечению в Украине.

Структура диссертации включает в себя вступление, три раздела, семь подразделов, заключение, приложение и список использованных источников.

Во вступлении рассматривается актуальность темы исследования, её связь с программами, планами, темами, цель и задачи исследования, объект, предмет и методика исследования, полученные в процессе исследования новые результаты, практическая значимость полученных результатов, их апробация и публикации. В соответствии с целью исследования определены научные и нормативные источники исследования в их историческом развитии. Анализ научных источников свидетельствует о том, что вопросы конституционного права на участие в референдумах исследуются в монографиях, учебниках, учебных пособиях, научных статьях и т.д. Нормативными источниками, в которых содержатся нормы относительно участия граждан во всеукраинских и местных референдумах, являются международные акты, Конституция Украины, законы Украины, подзаконные нормативно-правовые акты. На основе изучения имеющихся источников определено понятие референдной демократии. Проведено анализ объективного и субъективного понимания референдумов. Проанализированы нормативные источники на уровне международных договоров, конституций зарубежных стран, в которых закреплено конституционное право на участие в управлении государственными и общественными делами и на участие во всеукраинских и местных референдумах.

На основании проведенного анализа научных источников выяснено понятие и признаки конституционного права на участие во всеукраинских и местных референдумах, сформулировано определение названного права, проведен анализ признаков конституционного права на участие в референдумах. В диссертации проанализированы различные точки зрения относительно понятия и содержания конституционного права, что исследуется. Проанализированы такие элементы содержания названного конституционного права как возможность: а) участвовать в референдумах граждан Украины, которые достигли восемнадцатилетнего возраста, живут на определенной территории и не содержатся на момент проведения референдума в местах лишения свободы; б) требовать от органов государства и гражданского общества эффективно и с соблюдением законности осуществлять свои обязанности; в) пользоваться социальным благом относительно участия в референдумах; г) обращаться к органам и должностным лицам государства и гражданского общества относительно восстановления нарушенного права.  Анализ научных источников дал возможность рассмотреть различные точки зрения относительно классификации конституционного права на участие во всеукраинских и местных референдумах.

В диссертации на основании анализа научных работ сформулированы признаки обеспечения конституционного права гражданина Украины на участие в референдумах. К таким признакам относятся: а) деятельность международных национальных структур государства и гражданского общества; б) закрепление международными стандартами и нормами национального права; в) создание условий, охрана и защита от правонарушений конституционного права на участие в референдумах; г) гарантирование реализации данного права. Названные признаки раскрыты и на их основе сформулировано определение обеспечения конституционного права на участие в референдумах, даётся характеристика системы государственных органов и субъектов гражданского общества, которые осуществляют обеспечение названного права.

В работе проведено исследование полномочий, функций, форм и методов деятельности системы названных государственных органов и субъектов гражданского общества при обеспечении ими конституционного права граждан Украины при их участии во всеукраинских и местных референдумах. Рассмотрены полномочия, формы и методы работы Парламента Украины, Президента Украины, правительства, органов центральной и местной исполнительной власти, судебных и правоохранительных органов в Украине. Среди структур гражданского общества, которые принимают участие в обеспечении конституционного права граждан Украины участвовать во всеукраинских и местных референдумах, исследовались полномочия, формы и методы деятельности политических партий, общественных организаций, органов и должностных лиц местного самоуправления и т.д.

Ключевые слова: конституционные права, свободы и обязанности; конституционное право участвовать в референдумах; содержание конституционного права участвовать в референдумах; виды конституционного права участвовать в референдумах; обеспечение конституционного права принимать участие в референдумах.

Plakhotniк О. V. The Constitutional right for citizens to participate and his providing in allukrainian and local referendums in Ukraine. Manuscript.

Dissertation on the receipt of scientific degree of candidate of legal sciences after speciality 12.00.02 is a constitutional right; municipal right. it is the Kyiv national university of internal affairs. it is Kyiv, 2010.

Dissertation is sacred to complex research of constitutional right for citizens to participate in allukrainian and local referendums and to his providing in Ukraine.

Scientific and normative sources are considered in relation to an origin and development of the adopted right and his providing. The comparative analysis of fixing of the adopted right is carried out in international documents and constitutions of foreign countries and in Ukraine. Determination, signs, maintenance and types of constitutional right for the citizens of Ukraine to participate in allukrainian and local referendums, is offered. In dissertation, providing of constitutional right for the citizens of Ukraine is considered on participating in allukrainian and local referendums by public organs, subjects of civil society. Practical recommendations are worked out in relation to the improvement of legislation. 

Key words: constitutional rights, freedoms and duties, constitutional right to participate in referendums the table of contents of constitutional right to take participating in referendums, the types of constitutional right to take participating in referendums, providing of constitutional right to take participating in referendums.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

45705. Функционирование СМИ в глоб.инф.пространстве 60.5 KB
  Происходящая в настоящее время инф. революция означает переход от индустриального и даже постиндустриального общества к инфму. экономики и внедрения новейших достижений инф. Интерактивные медиа предоставляют все больше каналов распространения инфии.
45706. Природа и коммуникативные особенности телерадиожурналистики 34.5 KB
  Природа и коммуникативные особенности телерадиожурналистики. По учебнику Васильева Петрова Курс радиотелевезионной журналистики Радиожурналистика чрезвычайное эффективное средство организации и восприятия аудитории формирования общественного мнения. Радио и телевиденью в сегодняшних СМИ принадлежат бесспорные приоритеты. И объясняется это отнюдь не высоким качеством вещания не выдающимися радиотелевизионными персонажами не глубинной публицистических обобщений не точностью оценок аналитиков.
45707. Современные тенденции развития телерадиожурналистики 40.5 KB
  Радио будильник спутник в автомашине пробки Непосредственность ТВ как и радиовещания определяет принципиальную возможность предельно оперативного получения и распространения информации. Новые технические средства дают возможность более широкого и быстрого доступа к значительному колву информации. Глобализация привела к ряду социальноправовых последствий: фактический отказ мирового сообщества от признания нового международного информационного порядка и поддержка концепции “свободного потока информации†игнорирование...
45708. Типология и классификация современных СМИ 30.5 KB
  Типология и классификация современных СМИ. От того каким аудиторным признакам будет уделяться данным СМИ наибольшее внимание зависит: 1 проблемнотематическая направленность обращение к определенным пластам информации; при этом СМИ может быть по этому признаку универсальным политематическим и монотематическим. А от того в каком свете будут освещаться проблемы и темы зависит 2 социальная позиция СМИ его политическая экономическая и др. 3 линия поведения относительно других СМИ представляющих другие социальные позиции отстаивающие...
45709. Основные тенденции развития СМИ на Западе после Второй мировой войны (Англия) 50.5 KB
  1870 -– соглашение Вольф Гавас и Рейтер о разделе мирового инф пространства 6080 – новые типы период изданий много вечерн г “Pll Mll Gzette†“London Dily Mercury†“evening Mercury†“Evening news†“Strâ€. Особенно преуспели в этом идеологи английской желтой прессы братья Хармсворты начавшие свою деятельность в 1888 году с издания желтых журналов а затем газет Evening News 1894 Dily Mil 1896 для молодых клерков снизили цену увеличил тираж. Газетн кампании рубрики для женщин и Dily Mirror1903 –...
45710. Международная информация 36.5 KB
  Тема раскрывается в трех измерениях: во-первых освещение в России любыми СМИ любым информационным источником и в любом жанре происходящих за рубежом текущих событий и процессов; внешнеполитических и внешнеэкономических акций России; российского присутствия за рубежом – политического экономического культурного гуманитарного информационного спортивного военного. во-вторых отражение зарубежными СМИ образа России ее внутренней и внешней политики; в-третьих целенаправленные действия российской стороны в зарубежных странах для...
45711. Зарубежная журналистика и экономика: новость как товар, аудитория как капитал 28 KB
  Поскольку СМИ включены в действующую финансовоэкономическую систему той или иной страны они заинтересованы в стабильности и развитии этой системы что часто проявляется в содержании публикуемых или транслируемых материалов. В ряде случаев СМИ выступают как группы экономических интересов а во взаимодействии с властными структурами – как группы влияния лобби. В последние годы заметно меняется экономическая структура СМИ. Во многих странах государство субсидирует СМИ как прямо так и косвенно – предоставлением различных льгот грантов...
45712. Зарубежные теории и концепции журналистики 37.5 KB
  Известные американские теоретики и историки печати профессоры Иллинойского университета Фред Сиберт Теодор Петерсон и руководитель проекта профессор Стэнфордского университета Уилбур Шрамм подготовили и издали книгу Четыре теории прессы которая долгое время рассматривалась за рубежом как классическая работа. В каждой из четырех анализируемых авторами теорий проблема ответственности прессы находила свое решение в соответствии с теми социальными и политическими структурами в рамках которых функционировали СМИ. Теория свободы печати...
45713. Методика социологических исследований журналистики 29 KB
  Методика социологических исследований журналистики. Социология журналистики – это дисциплина изучающая 1 журналистику как социнститут ее место и значение в системе общ отношений и в соц структуре; 2 журку как средство общения и взаимодействия м у людьми изучение личности журналиста приемов и механизмов манипуляций пропаганды воздействия СМИ на личность. Подходы к изучению журки: 1журка как объект изучения изучают не журты а со стороны и 2Журка как субъект исследования журты являются исследователями Методы сбора информации.