65385

УПРАВЛІННЯ ПРОЦЕСОМ ФОРМУВАННЯ ВРОЖАЙНОСТІ ЗЕРНА ПРОСА ПОСІВНОГО

Автореферат

Лесное и сельское хозяйство

Важливим є глибоке вивчення управління сортовими особливостями асиміляційного апарату рослин проса шляхом поєднання абіотичних і біотичних факторів та елементів технології вирощування на продуктивність рослин...

Украинкский

2014-07-29

1.49 MB

2 чел.

PAGE  1

ІНСТИТУТУ БІОЕНЕРГЕТИЧНИХ КУЛЬТУР І ЦУКРОВИХ БУРЯКІВ

НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ АГРАРНИХ НАУК УКРАЇНИ

РУДНИК-ІВАЩЕНКО Ольга Іванівна

УДК: 633.171:631. 527.524.5:631.526. 521.32.001.4

УПРАВЛІННЯ ПРОЦЕСОМ ФОРМУВАННЯ

ВРОЖАЙНОСТІ ЗЕРНА ПРОСА ПОСІВНОГО

06.01.09 - рослинництво

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора сільськогосподарських наук

 

Київ - 2010

Дисертацією є рукопис

Роботу виконано в ННЦ “Інститут землеробства УААН” у відділі селекції круп’яних культур впродовж 2002-2005 рр.; впродовж 2006-2008 рр. - у експериментальному господарстві «Широкоступ», Кагарлицького району Київської області; впродовж 2008-2009 рр. на Веселоподільській дослідно-селекційній станції Інституту цукрових буряків УААН (Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків НААН).

Науковий консультант: доктор с.-г. наук, професор, академік НААН

РОЇК Микола Володимирович, Інститут біоенергетичних культур і цукрових буряків НААН, директор

Офіційні опоненти:       доктор сільськогосподарських наук, професор

ЕРМАНТРАУТ Едуард Рудольфович, головний науковий співробітник лабораторії математичного моделювання та інформаційних технологій Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків НААН

доктор сільськогосподарських наук, професор,

член-кореспондент НААН, КАЛЕНСЬКА Світлана Михайлівна, завідувач кафедри рослинництва Національного університету біоресурсів і природокористування

 

доктор сільськогосподарських наук, професор,

ГОПЦІЙ Тетяна Іванівна, професор кафедри селекції і насінництва Харківського національного аграрного університет ім. В.В.Докучаєва

Захист відбудеться “21” грудня 2010 року о “1000” на засіданні Спеціалізованої вченої ради Д 26.360.01 Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків НААН за адресою: 03110, м. Київ, вул. Клінічна, 25 (І корпус).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків НААН (ІІ корпус).

Автореферат розіслано “18” листопада 2010 року

         Вчений секретар

Спеціалізованої вченої ради,

кандидат сільськогосподарських наук           Л.І. Сторожик

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА

Сучасний стан проблеми. Сучасні знання про особливості процесу фотосинтезу дозволяють визначити напрямки його оптимізації з метою підвищення продуктивності культури. Актуальними є дослідження складових та умов фотосинтетичної діяльності рослин: величини площі листків, інтенсивності та тривалості їх роботи, відношення між процесами новоутворення та затратами органічних речовин та ін. Важливим є глибоке вивчення управління сортовими особливостями асиміляційного апарату рослин проса шляхом поєднання абіотичних і біотичних факторів та елементів технології вирощування на продуктивність рослин, а також уміння раціонального управління цими процесами. Фотосинтетична діяльність рослин проса посівного з фотосинтезом типу С4 залишається недостатньо вивченою, тому такі дослідження дозволять більш повно розкрити проблему управління формування його врожайності.

Актуальність досліджень. Просо посівне є культурою, яка в умовах посиленого потепління клімату, часто стає страховою для пересіву як озимих, так і ранніх зернових культур. Через тенденції планетарних змін клімату просо буде займати одне з провідних місць у вирішенні проблеми забезпечення харчовою та кормовою продукцією населення і тваринництва багатьох країн, оскільки воно здатне формувати врожай якісного зерна навіть за умов довготривалої засухи. Дослідження особливостей процесів фотосинтезу у рослин проса як головного фактору, що забезпечує формування врожайності посівів, сприятиме розширенню можливостей активно впливати на його фотосинтетичну діяльність.

Відсутність у спеціальній літературі добре узгоджених, аргументованих і достатньо глибоких наукових уявлень про особливості процесів фотосинтезу у рослин проса посівного, специфіки розвитку продукованого процесу, взаємозв’язку з умовами вирощування культури свідчить про недостатню вивченість порушених питань, що й визначає актуальність і важливість таких досліджень.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. За темою дисертаційної роботи виконували дослідження впродовж 2002-2005 років у
дослідному господарстві “Чабани” Інституту землеробства УААН (нині ННЦ «Інститут землеробства НААН), розташованому у Києво-Святошинському районі за 15 км південніше м. Києва (північний Лісостеп України) у
відділі селекції круп’яних культур; впродовж 2006-2008 рр. - у експериментальному господарстві «Широкоступ», яке знаходиться у Кагарлицькому районі Київської області; впродовж 2008-2009 рр. - на Веселоподільській дослідно-селекційній станції Інституту цукрових буряків УААН (Інститут біоенергетичних культур і цукрових буряків НААН), яка знаходиться у п/в Вереміївка, Семенівського р-ну, Полтавської області за тематичним планом у відповідності із завданнями державних науково-тематичних програм “Зернові і олійні культури” і “Теоретичні основи селекції сільськогосподарських культур” (позаштатно). Шифр 18; номер державної реєстрації 0101U003833 та 0105U007183.

Мета досліджень. Основною метою досліджень було дослідити вплив елементів технології вирощування сортів проса на процеси фотосинтетичної діяльності в онтогенезі рослин, формування певного рівня врожайності та якісних показників продукції.

Завдання досліджень:

  •  встановити особливості формування зелених пігментів (хлорофілів) за фазами росту й розвитку рослин;
  •  визначити динаміку формування асиміляційної поверхні рослин проса посівного залежно від тривалості вегетаційного періоду сортів, погодних умов і впливу елементів технології вирощування;
  •  встановити кореляційні залежності між розміром листкової поверхні, вмістом хлорофілу та ін. і чистою продуктивністю фотосинтезу проса посівного;
  •  вивчити вплив умов вирощування на якісні показники зернівок проса;
  •  через показники екологічної стабільності та пластичності встановити роль сорту в технології вирощування проса посівного; 
  •  розробити інтегровану систему захисту посівів проса посівного від шкідливих організмів;
  •  встановити вплив окремих елементів технології вирощування на урожайність, технологічні й посівні якості зерна проса посівного;
  •  проаналізувати елементи структури врожаю, коефіцієнти господарчої ефективності та їх взаємозв’язки з елементами технології вирощування;
  •  дати економічну й енергетичну оцінку технології вирощування проса посівного.

Об’єкт досліджень – особливості процесів фотосинтезу та реакція рослин сортів проса на елементи технології вирощування.

Предмет дослідження – сорти проса посівного, екологічні умови, елементи технології вирощування.

Методи досліджень. Лабораторний – для визначення вмісту хлорофілів у листках проса, вивчення якісних показників зернівок, накопичення сухої біологічної маси рослин та її частин; польовий – для визначення впливу умов вирощування, показників продуктивності проса; біометричні й візуальні – для вивчення особливостей мінливості ознак сортів у польових і лабораторних дослідженнях; статистичні – для оцінки результатів досліджень; економічні – для економічної та енергетичної оцінки результатів досліджень.

Наукова новизна одержаних результатів. В умовах Лісостепу України:

  •  встановлено вплив елементів технології вирощування на формування зелених пігментів (хлорофілів) в процесі органогенезу рослин проса посівного у листках;
  •  виявлені шляхи підвищення продуктивності фотосинтетичного апарату у рослин проса;
  •  на цій основі розроблена технологія вирощування проса посівного, яка полягає в уточненні строків сівби та зон вирощування, оптимізації умов мінерального живлення, розробки інтегрованої системи захисту рослин від бур’янів і хвороб, які забезпечують істотне підвищення врожайності та якості зерна;
  •  через визначення екологічної стабільності та пластичності сортів проса посівного встановлена роль сорту в технології вирощування цієї культури;
  •  встановлені особливості резистентності сортів проса посівного до
    певних рас сажки звичайної;
  •  за участю автора створено новий сорт проса посівного Омріяне, що переважає існуючі національні стандарти за рівнем врожайності на 0,45 т/га і виходом високоякісної крупи на 4,5-5,5%; вміст протеїну в зерні становить більше 16%; це перший зареєстрований в Україні сорт, який має імунітет одночасно до 11 з 12 відомих збудників сажки.

Практичне значення результатів досліджень полягає у науковому обґрунтуванні критеріїв вибору сортів проса посівного та технології вирощування в певній ґрунтово-кліматичній зоні України, яка забезпечує отримання високих і сталих урожаїв якісного зерна.

Особистий внесок здобувача. Здобувачем особисто здійснено аналіз літератури за темою дисертації, розроблено програму і методику досліджень, проведено польові й лабораторні дослідження, узагальнені результати експериментальних досліджень. Публікації виконано самостійно та у співавторстві. Внесок здобувача в опублікованих разом зі співавторами наукових працях полягає у закладенні дослідів та узагальненні результатів досліджень. Частка участі дисертанта в практичній селекційній роботі, що пов’язана зі створенням нового сорту проса Омріяне, становить 10%.

Апробація результатів досліджень. Результати проведених досліджень, основні положення та висновки дисертаційної роботи пройшли апробацію: на науково-практичній конференції молодих вчених «Стабілізація землекористування та сучасні агротехнології (Чабани, 2003 р.), на Всеукраїнській науково-практичній конференції “Сучасний стан та перспективи розвитку насінництва в Україні” (Харків, 2004 р.), на міжнародній науковій конференції “Biological control in Integrated Production” (Poznan, Poland, 2006), на Всеукраїнській науковій конференції «Методика, механізація, автоматизація та комп’ютеризація досліджень у землеробстві, рослинництві, садівництві та овочівництві (Київ, 2007 р.), на засіданні відділу фізіології живлення рослин Інституту фізіології рослин і генетики НАН України (Київ, 2009 р.), на 7-й науково-теоретичній конференції Українського наукового товариства гербологів «Рослини бур’яни: особливості біології та раціональні системи їх контролювання в посівах сільськогосподарських культур» (Київ, 2010 р.), на науково-практичній конференції «Інтенсивні технології вирощування зернових і технічних культур і їх впровадження в умовах Київської області» (Кагарлицький р-н, Київської обл., 2010 р.), на XIV міжнародній науково-виробничій конференції «Проблемы сельскохозяйственного производства на современном этапе и пути их решения» (Росія, м. Бєлгород, 2010р.), на Всеукраїнській науково-практичній конференції “Стан та перспективи розвитку селекції, насінництва та технологій вирощування круп’яних культур” (Суми, 2010 р.).

Публікації. За матеріалами дисертаційної роботи опубліковано дві монографії, одна з яких одноосібно, широкий уніфікований класифікатор проса (Panicum miliaceum L.), науково-виробничі рекомендації з технології вирощування проса посівного, 37 наукових праць, у т.ч. 21 стаття у фахових виданнях, 4 тези.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, 9 розділів, висновків, рекомендацій виробництву, 40 додатків. Роботу викладено на 271 сторінці комп’ютерного тексту, проілюстрованого 74 таблицями, 24 рисунками. Кількість використаних літературних джерел становить 418, з яких 90 латиницею.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

ШЛЯХИ УПРАВЛІННЯ ПРОЦЕСОМ ФОРМУВАННЯ ВРОЖАЙНОСТІ ЗЕРНА ПРОСА ПОСІВНОГО (огляд літератури)

На підставі аналізу наукових робіт вітчизняних і зарубіжних авторів щодо процесу фотосинтезу типу С4 та його практичного використання, фізіологічних і біологічних особливостей рослин, ролі сорту та елементів технології вирощування у формуванні продуктивного потенціалу проса посівного була висунута низка робочих гіпотез, які набули реалізації в певних розділах дисертації; розроблено програму і методику досліджень.

УМОВИ ТА МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕНЬ

Ґрунти дослідного господарства “Чабани” ННЦ «Інститут землеробства НААН», розташованому у Києво-Святошинському районі, Київської області, дерново-середньопідзолисті та сірі опідзолені глеєві, пилувато-супісчані. Вміст гумусу складає 0,70 – 1,24%, рН коливається в межах 5,3 – 6,1. У експериментальному господарстві «Широкоступ», яке знаходиться у Кагарлицькому районі Київської області, основні ґрунти є чорноземи опідзолені середньосуглинкові на лесі. Вміст гумусу в них становить 2,8-3,2%, рН сольової витяжки - 6,1- 6,3. Забезпеченість лужногідролізованим азотом низька – 100-120 мг/кг, рухомим фосфором і обмінним калієм – середня й підвищена, відповідно 90-120 і 70-100 мг/кг ґрунту. На Веселоподільській дослідно-селекційній станції Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків НААН, яка знаходиться у п/в Вереміївка, Семенівського р-ну, Полтавської області, ґрунти представлені чорноземом опідзоленим на карбонатному лесі. Верхній гумусоелювіальний горизонт (Нр 0…20) темно-сірого кольору, грудочко-пилововидної структури в орному шарі та зернистої в підорному, важкосуглинкового механічного складу. Материнська порода – лес, пилуватоважкосуглинкового механічного складу, палевого забарвлення. Орний шар має таку агрохімічну характеристику: рН – 5,7…6,8, гідролітична кислотність – 4,37…4,9 м/екв, сума поглинутих основ – 24,2…29,7 м/екв на 100 г ґрунту, ступінь насичення ґрунтів основами – 84…87%, вміст гумусу – 3,07…3,23%, вміст рухомого фосфору – 7…10 мг, рухомого калію – 12…16 мг на 100 г ґрунту. Глибина залягання ґрунтових вод – 20…22 м.

Погодні умови в роки досліджень істотно різнилися за температурним режимом, опадами та вологістю повітря, які в окремі роки мали значні відхилення від середньої багаторічної норми, що забезпечило можливість більш повно вивчити біологічні та фізіологічні особливості сортів, їх адаптивність до умов вирощування та здатність реалізовувати біологічний потенціал.

Методика досліджень. Для вивчення біологічних особливостей, фотосинтетичної діяльності, елементів технології вирощування проса посівного – сортів, строків сівби, норм мінеральних добрив і співвідношення в них елементів живлення, стійкості до сажки, негативної дії на посіви бур’янів та ін. – проводили лабораторні, модельні, польові й виробничі досліди.

1. Дослідження з вмісту хлорофілу а і b у листках проса посівного залежно від фази росту й розвитку рослин, а також впливу строків сівби на вміст сумарних хлорофілів у його листках проводили у три строки: ранній – в останню декаду квітня, оптимальний – у третю декаду травня і пізній – в кінці травня. Модельними сортами були Омріяне та Олітан. Площа посівної ділянки 5м2, облікової – 3м2, повторність варіантів семиразова, розміщення ділянок – послідовне в три яруси. Для обліків відбирали з кожного варіанту і повторення по 40 рослин.

2. Вплив мікроелементів на процеси формування хлорофілів у листках рослин проса посівного вивчали за схемою: 1. без кристалону; 2. Кристалон коричневий 0,5 кг/га; 3. Кристалон коричневий 1 кг/га; 4. Кристалон коричневий 1,5 кг/га; Кристалон коричневий 2 кг/га; Кристалон коричневий 2,5 кг/га.

3. Формування площі листкової поверхні, приріст біомаси посівів за добу, фотосинтетичний потенціал і чисту продуктивність фотосинтезу визначали за міжфазними періодами у сортів проса з різною тривалістю вегетаційного періоду: ранньостиглого Омське 9, середньостиглих Миронівське 51, Веселоподолянське 176, Веселоподільське 16, Омріяне, Київське 87 і пізньостиглого Ільїчовське. Такий набір сортів залучено з метою дослідження особливостей процесу фотосинтезу за однакових умов вирощування та генотипової особливості сортів.

4. Дослід з вивчення фотосинтетичного потенціалу, чистої продуктивності фотосинтезу і загальної продуктивності проса посівного залежно від фону живлення проводили за схемою: 1. Контроль (без добрив); 2. N60K90; 3. N60Р40; 4. Р40 K90; 5. N60Р40K90; 6. N90Р40K90; 7. N90+30Р40K90.

5. Дослідження з впливу строків сівби та зон вирощування на якість зернівок проса проводили в степовій та лісостеповій зонах.Объектом исследований были районированные в степном регионе сорта ярового ячменя Прерия, Донецкий 12, овса - Кубанский и Скакун. Об'єктом досліджень були сорти проса: Олітан, Ювілейне та Вітрило. Сівбу сортів проса посівного проводили суцільним рядковим способом сівалкою СПУ-4 нормою висіву 4 млн. схожих насінин / га. за схемою:

Зона

Строк сівби

ранній

оптимальний

пізній

Степ

ІІ декада квітня

ІІІ декада квітня

І декада травня

Лісостеп

І декада травня

ІІ декада травня

І декада червня

6. Досліди з вивчення впливу норм мінеральних добрив на якісні показники зерна проса проводили на двох сортах середньостиглого типу – Миронівське 51 та Омріяне. Схема досліду: 1. без добрив; 2. N60K90; 3. N60Р40; 4. Р40K90; 5. N60Р40K90; 6. N90Р40K90; 7. N90+30Р40K90. У досліді вивчали такі показники технологічної якості зернівок: натуру зерна, плівчастість, вихід крупи у вказаних сортів, залежність між плівчастістю зернівки і виходом крупи, вміст білку.

Площа посівної ділянки становила 39 м2, облікової – 22 м2. Повторність – чотириразова.

7. Дослідження зі встановлення впливу різних норм мінерального живлення на продуктивність проса посівного проводили за схемою: 1. без добрив; 2. N60К90 3. N60К9040; 4. N60К9060; 5. N60К9080; 6. N60Р40; 7. N60Р4060; 8. N60Р4090; 9. N60Р40120; 10. Р40К90; 11. Р40К90+N60; 12. Р40К90+N90; 13. Р40К90+N90+30; 14. N60Р40К90+Cu; 15. N60Р40К90+Mn; 16. N60Р40К90+Cu+Mn; 17. N90Р40К90+Cu; 18. N90Р40К90+Mn; 19. N90Р40К90+Cu+Mn.

Мінеральні добрива у формах карбаміду, амофосу і хлористого калію вносили під передпосівний обробіток ґрунту за схемою досліду. Мікроелементи (мідний купорос та сірчанокислий марганець) вносили у фазу кущіння в якості позакореневого підживлення дозою 25 г д. р. / га.

8. Екологічні досліди для оцінки продуктивності сортів проса посівного проводили за регіонами України. Площа посівної ділянки становила 25 м2, облікової – 20 м2, повторність – чотириразова. Передпопередником і попередником проса у роки досліджень були відповідно соя і пшениця озима. Площа посівної ділянки становила 39 м2, облікової – 22 м2. Повторність – чотириразова.

9. Особливості забур’янення посівів проса та захисну дію
гербіцидів досліджували шляхом моніторингу видового складу бур’янів. Схема досліду: 1. контроль – без застосування гербіцидів; 2. Агрітокс (МСРА) 500г/л. в.р. нормою внесення 1,2 л/га
; 3. Базагран, 48 в.р.(бентазон) нормою внесення 3,0 л/га; 4. 2,4Д, 50% в.р. (2,2дихлорфеноксиоцтова кислота у формі діметиламінової солі) нормою внесення 1,3 л/га; 5. Базагран, 48% в.р. + Агрітокс,50% в.р. нормою внесення відповідно 1,5 і 0,6 л/га; 6. Базагран, 48% в.р. + Агрітокс,50% в.р. + Лонтрел, 300 в.р. нормою внесення відповідно 1,5; 0,3 і 0,5 л/га; 7. Контроль – чотири послідовних ручних прополювань від бур’янів.

10. Дослід з вивчення поширення та шкідливості сажки в умовах Лісостепу України проводили з метою встановити генетичні фактори стійкості рослин проса посівного до хвороб і шкідників, а також вивчити генетику расово-специфічної стійкості проса до збудників сажки. Експериментальні дослідження проводили у дослідному господарстві “Чабани” Інституту землеробства УААН в полі №1 першої селекційної сівозміни та в полі №9 другої селекційної сівозміни. Оцінку ліній за РССПС здійснювали на фонах штучного зараження шляхом роздільної інокуляції насіння кожного з 6-ти основних (а в КСВ і всіх 12-ти відомих) патологічних типів сажки, зібраних в Україні та країнах СНД.

Штучну інокуляцію насіння проса посівного сортів, що підлягали оцінці, селекційних ліній і гібридів збудниками відповідних рас сажки, здійснювали за новою технологією із використанням спеціального набору пристроїв оригінальної власної конструкції професора І.В. Яшовського (1983).

Генетичну чистоту набору рас збудників сажки, які використовували в дослідах забезпечували за сорусною ідентифікацією їх расово-специфічної вірулентності за допомогою спеціально підібраних генотипів – диференціаторів рослин проса посівного.

Насіння інокулювали за три тижні до сівби звичайним способом (із розрахунку 2% теліоспор збудника сажки від маси насіння культури).

У селекційному та гібридних розсадниках різних поколінь оцінку ліній проса посівного, виділених у попередні роки, здійснювали на 2-х або однорядкових ділянках з обліковою площею 0,7–1,4 м2.

Вивчення проводили як на вертикальну, або расово-специфічну, так і горизонтальну (популяцію гриба) стійкість. Ступінь стійкості нащадків рослин проса посівного та популяцій гібридів визначали шляхом окомірного обліку частки уражених рослин у порівнянні з контрольними варіантами.

Облікові ділянки конкурсного сортовипробування за рядкового способу сівби становили 10 м2, повторність – п’ятиразова; розміщували ділянки за методом латинського прямокутника. Норма висіву насіння – 4,3 млн. насінин/га.

У насінницьких розсадниках здійснювали апробацію та контроль за рівнем сортової чистоти проса посівного.

За міжнародною шкалою оцінки ступеня враження рослин сажкою і сприйнятливості до неї, виділяли два типи реакції: стійкість (R) - ураженість не більше 10% та сприйнятливість (S) вище 10%.

У дослідах проводили наступні обліки, спостереження й аналізи.

  1.  Фенологічні спостереження за фазами росту й розвитку рослин, густоту рослин у посівах, динаміку накопичення маси й структуру репродуктивних органів проса посівного проводили за методикою Державного сортовипробування.
  2.  Агрохімічні аналізи ґрунту проводили за показниками: вміст гумусу; азот, що легко гідролізується; рухомий фосфор та обмінний калій; гідролітична кислотність і рН сольове, сума ввібраних основ.
  3.  Динаміку накопичення біомаси, площу листкової поверхні, фотосинтетичний потенціал, чистої продуктивності фотосинтезу проводили за методикою А.А. Ничипоровича (1963).
  4.  Забур’яненість посівів проса посівного визначали кількісним і кількісно-ваговим методом перед внесенням гербіцидів і через 10 днів після внесення.
  5.  Облік урожаю проса посівного проводили у фазі повної стиглості з кожної облікової ділянки окремо.
  6.  Статистичний аналіз результатів досліджень проводили за варіаційним, дисперсійним, кореляційним і регресійним методами; методикою генетико-імунологічного аналізу, використовували прикладну комп’ютерну програму Statistica-6.
  7.  Економічну оцінку досліджуваних факторів проводили за методикою: “Визначення економічної ефективності використання в сільському господарстві результатів науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт, нової техніки, винаходів і раціоналізаторських пропозицій”. Енергетичну оцінку здійснювали за методикою А.К.Медведовського і П.І.Іваненка (1988).

ФОРМУВАННЯ ХЛОРОПЛАСТІВ У ЛИСТКАХ ПРОСА ПОСІВНОГО

Нормальне протікання процесу фотосинтезу в рослинах забезпечують зелені пігменти, що містяться в листках рослин. Головним компонентом пігментів проса посівного є хлорофіл, який зосереджений в хлоропластах.

Вміст хлорофілів у листках проса посівного досліджували залежно від строків сівби, індексу площі листкової поверхні та впливу мікроелементів.

За строками сівби вміст сумарних хлорофілів у листках проса сорту Омріяне за фазами росту й розвитку поступово зростав, досягав максимуму у фазу викидання волоті, а в фазу воскової стиглості досить різко знижувався. Максимальний вміст хлорофілу в фазу викидання волоті був за сівби 16 травня 2008 року – 6,06 мг/дм2 сирих листків (під час виходу у трубку – 4,97 мг/дм2).

Характер структурних змін співвідношення між окремими
фракціями хлорофілів, що формують середній показник за певну фазу росту й розвитку, відображено на гістограмах (рис. 1). Так, у фазу виходу в трубку середній вміст суми хлорофілів у листках проса становив 5,15 мг/дм
2 сирих листків з довірчим інтервалом на 68%-вому рівні значущості в межах 5,15 ± 0,64 мг/дм2 (рис. 1, а). У фазу викидання волоті в структурі вмісту хлорофілу в листках проса відбуваються інші зміни. Порівняно з кривою нормального розподілення, вони характеризуються двома верхівками стовпців гістограми (рис. 1, б), що свідчить про те, що у виборці ліва група стовпців (66% вибірки) має вміст хлорофілу відповідно 5,26, 5,58 і 5,90 мг/дм2, тобто поступово зменшується, а з правого боку від верхівки кривої, навпаки, зростає – відповідно до 6,22; 6,54; 6,86 і 7,18 мг/дм2 – їх частка становить 34%. У центі кривої нормального розподілення – впадина (негативний ексцес -1,10).

Це свідчить про одночасне проходження в рослинах процесів перегрупування структури хлорофілу в листках – поступове зменшення вмісту хлорофілу в групі з меншим вмістом і збільшення вмісту в групі із вмістом, який зростає. У цей період кількість хлорофілу в листках проса коливається від 5,26 до 7,18 мг/дм2 сирих листків; розмах варіації становить 2,22 мг/дм2. Середній його вміст становить 6,02 мг/дм2 сирих листків з довірчим інтервалом на 68%-вому рівні значущості в межах 6,02 ± 0,63 мг/дм2.

У фазу воскової стиглості у структурі вмісту хлорофілу в листках проса відбуваються інші зміни (рис. 1, в). Кількість хлорофілу в листках коливається від 2,16 до 4,76 мг/дм2 сирих листків; розмах варіації становить 2,60 мг/дм2. Середній його вміст становить 3,53 мг/дм2 сирих листків з довірчим інтервалом на 68%-вому рівні значущості в межах 3,53 ± 0,66 мг/дм2.

За фазами росту й розвитку проса посівного відбуваються також кількісні зміни між хлорофілами а і b. Вони пов’язані з індексом листкової поверхні і біологічними особливостями сорту (табл. 1).

 


Таблиця 1

Індекс листкової поверхні посівів і вміст хлорофілів
а і b у листках сортів проса посівного, мг/дм2, середнє за 2005-2009 рр.

Сорт

Показник

Рік

Се-ред-
нє

Стан-
дартне
відхи-
лення

2005

2006

2007

2008

2009

Олітан

Індекс листкової поверхні

3,31

2,78

3,36

3,40

3,34

3,24

0,26

Хлорофіл а, мг /дм2

4,81

4,28

4,72

4,88

4,86

4,71

0,25

Хлорофіл b, мг /дм2

1,97

1,94

2,06

2,04

2,00

2,00

0,05

Хлорофіли а і b, мг /дм2

6,79

6,22

6,8

6,92

6,85

6,72

0,28

Омріяне

Індекс листкової поверхні

3,76

3,14

3,67

3,72

3,70

3,60

0,26

Хлорофіл а, мг /дм2

5,49

4,68

5,34

5,26

5,24

5,20

0,31

Хлорофіл b, мг /дм2

2,46

1,94

2,46

2,42

2,38

2,33

0,22

Хлорофіли а і b, мг /дм2

7,95

6,74

7,81

7,65

7,62

7,55

0,47

Порівняно із сортом Олітан, в усі роки досліджень індекс листкової
поверхні у сорту Омріяне був вищий у середньому на 0,36. За вмістом хлорофілів переваги теж були за сортом Омріяне. Так, вміст хлорофілу
а в листках рослин сорту Омріяне становив у середньому 5,20 мг /дм2, що на 0,49 мг /дм2 більше, ніж у сорту Олітан.

За звичай вміст хлорофілу b в листках сільськогосподарських культур з фотосинтезом типу С3 у три рази менший за хлорофіл а. У проса з типом фотосинтезу С4 вміст хлорофілу b у листках сортів Олітан і Омріяне коливався відповідно від 2,00 ± 0,05 до 2,33 ± 0,22 мг /дм2. Сумарна кількість хлорофілів а і b теж була на користь сорту Омріяне – різниця становила 0,73 мг /дм2. Рослини більш врожайного сорту Омріяне порівняно з сортом Олітан на одиницю поверхні листків містять більше як хлорофілу а, так і b.

Вміст хлорофілу у рослин проса досить істотно залежав від погодних умов року, проте ці різниці більше залежали від біології сорту. Якщо у сорту Олітан у сприятливіший 2008 рік з середнім за вегетаційний період індексом листкової поверхні 3,40 вміст хлорофілу а і b становив відповідно 4,88 і 2,04 мг/дм2, то у сорту Омріяне за індексу листкової поверхні 3,76 найвищий вміст хлорофілу а і b відповідно 5,49 і 2,46 мг/дм2 спостерігалися у 2005 році.

За несприятливих погодних умови для рослин проса посівного, сорт Омріяне порівняно з сортом Олітан виявився пластичнішим. Отже, сорти з різною потенційною продуктивністю не однаково реагують на погодні умови років вирощування, що пов’язано з температурою повітря і опадами.

Вміст хлорофілів а і b у листках рослин проса посівного та індекс листкової площі у період кущіння – дозрівання суттєво різнилися. Якщо у сорту Олітан у цей період вміст хлорофілу а різнився в межах від 2,03 до 2,08 мг/дм2, а хлорофілу b – від 0,99 до 1,79 мг/дм2, то у сорту Омріяне ці різниці становили відповідно у а – від 2,11 до 2,32 мг/дм2 і b – від 0,96 до 1,62 мг/дм2.

За фазами росту й розвитку вміст хлорофілу а поступово зростав і досягав максимуму в фазу викидання волоті, а у фазі
воскової стиглості – починав інтенсивно знижуватися. В фазу викидання волоті вміст хлорофілу
а за сортами Олітан та Омріяне становив відповідно 5,63 і 6,19 мг /дм2, хлорофілу b – 2,67 і 2,93; сума хлорофілів а і b – 8,30 і 9,12 мг /дм2 (рис. 2).

Співвідношення за вмістом хлорофілів а і b у листках рослин у сортів проса Олітан та Омріяне за роками досліджень було на користь сорту Омріяне відповідно у 1,2-1,6 і 0,9-1,2 рази.

Порівняно з сумарним вмістом хлорофілу а і b в листках рослин, площа асиміляційної поверхні посівів проса посівного за роки досліджень менш змінювалась, ніж у інших зернових культур з фотосинтезом типу С3. У 2006 і 2008 рр. індекс листкової поверхні проса посівного у сорту Олітан коливався відповідно від 2,78 до 3,40 з різницею 0,62; різниця між сумарним вмісту хлорофілів а і b в листках рослин становила 0,7 мг/дм2; у сорту Омріяне індекс листкової поверхні коливався від 3,14 до 3,76 (відповідно у 2006 і 2005 рр.), їх різниця теж становила 0,62. Різниця між сумарним вмісту хлорофілів а і b в листках рослин становила 1,21 мг/дм2.

Це свідчить про істотні різниці як в механізмах самих процесів фотосинтезу рослин проса посівного порівняно з іншими зерновими культурами, так і в системі перерозподілу та транслокації пластичних речовин у рослинах.

На процеси формування хлорофілів у листках рослин проса посівного суттєвий вплив мають мікроелементи. Кристалон коричневий, який у хімічному складі містить достатній набір хелатних форм мікроелементів (N – 3%, P – 11%, K – 38%, Mg – 4%, S – 11%, Fe – 0,07%, Mn – 0,04%, Zn – 0,025%, Cu – 0,01%, B - 0,025%, Mo – 0,004%), виявився досить цікавим об’єктом досліджень для підвищення фотосинтетичної активності рослин проса посівного.

Внесення Кристалону коричневого більше впливало на площу асиміляційної поверхні сортів проса Олітан і Омріяне, ніж на сумарний вміст хлорофілів а і b у листках їх рослин. Позитивний вплив мікроелементів на вміст хлорофілу та індекс листкової поверхні був у обох сортів, починаючи з найменшої дози Кристалону – 0,5 кг/га. Найбільший індекс листкової поверхні та вміст хлорофілів а і b у обох сортів проса посівного мала норма позакореневого підживлення Кристалоном коричневим 2,0 кг/га – відповідно 4,98 і 5,03 та 7,38 і 9,84 мг /дм2. Подальше збільшення норми мікродобрив до 2,5 кг/га позитивно не впливало ні на вміст пігментів, ні на індекс листкової поверхні.

У сорту Олітан індекс листкової поверхні має позитивний і тісний кореляційний зв’язок з вмістом у листках суми хлорофілів (r = 0,90). Ця залежність апроксимується рівнянням поліноміальної регресії y = 1,38 + 2,44х – 0,25х2, яке в межах досліджуваної вибірки діє у 81% випадків (R2 = 0,81). На 5%-вому рівні значущості індекс листкової поверхні в межах 3,3-4,3 відповідає концентрації суми хлорофілів а і b на рівні 6,8-7,3 мг /дм2 зелених листків.

Сорт Омріяне має дещо інші статистичні характеристики залежності між індексом листкової поверхні та вмістом суми хлорофілів у листках. Між цими елементами теж існує позитивна й тісна кореляційна залежність (r = 0,79). Апроксимується вона також рівнянням поліноміальної регресії y = -10,4 + 7,50х – 0,69х2, яке в межах досліджуваної вибірки діє у 62% випадків (R2 = 0,62). На 5%-вому рівні значущості індекс листкової поверхні вищий, ніж у сорту Олітан – 3,8-4,5; він відповідає аналогічній концентрації суми хлорофілів а і b – 6,8-7,3 мг /дм2 зелених листків.

Погодні умови у роки досліджень мали досить значний вплив як на вміст хлорофілів а і b у листках, так і на приріст листкової поверхні рослин проса. Найбільш сприятливим роком для формування площі листкової поверхні у сорту Олітан був 2008; у варіанті внесення Кристалону коричневого нормою 2,0 кг/га в цей рік був найвищий індекс листкової поверхні – 5,25 і найвищий вміст у листках суми хлорофілів а і b - 7,45 мг/дм2. Сорт Омріяне найвищі індекс листкової поверхні та вміст хлорофілів а і b мав у 2005 році у варіанті внесення мікродобрив нормою 2,5 кг/га – відповідно 5,89 і 11,20 мг/дм2.

Отже, вміст суми хлорофілів у листках і індекс листкової поверхні проса посівного визначають біологічні особливості сорту, доза мікродобрив і погодні умови року вирощування культури.

Порівняно з контролем без внесення Кристалону коричневого, суттєву прибавку врожайності зерна проса посівного забезпечили усі варіанти норм мікродобрив (табл. 2).

Оптимальною дозою Кристалону коричневого для позакореневого підживлення проса посівного виявилася 2,0 кг/га; порівняно до контролю прибавка врожайності за сортами становила відповідно 0,57 і 0,62 т/га або 22,8 і 23,0%. У варіанті дози Кристалону коричневого 2,5 кг/га спостерігалася лише тенденція до підвищення врожайності.

Таблиця 2.

Урожайність зерна сортів Олітан і Омріяне

залежно від дози Кристалону коричневого, т/га

(середнє за 2005-2009 рр.)

Сорт

Доза Кристалону коричневого, кг/га

Се-

ред-

нє

± до Олітан

конт-

роль

0,5

1,0

1,5

2,0

2,5

± т/га

± %

Олітан

2,49

2,62

2,71

2,87

3,06

3,01

2,79

Омріяне

2,71

2,90

3,01

3,14

3,33

3,28

3,06

0,27

9,6

Середнє

2,60

2,76

2,86

3,00

3,20

3,14

± т/га

0,16

0,26

0,40

0,60

0,54

± %

6,2

10,0

15,6

22,9

20,9

НІР05 = сорту 0,08; Кристалону коричневого 0,14

Порівняно до контролю без мікродобрив, істотну прибавку врожайності забезпечували усі варіанти доз Кристалону коричневого. Сорт Омріяне за врожайністю істотно переважав сорт Олітан. З досліджуваних чинників найбільший вплив на формування надвишку врожайності зерна проса посівного мало позакореневе підживлення Кристалоном коричневим – 79%; вплив сорту становив 4%, інших чинників 17%.

ОСОБЛИВОСТІ ПРОЦЕСУ ФОТОСИНТЕЗУ У ПРОСА ПОСІВНОГО

Процес фотосинтезу рослин проса тісно пов’язаний з сортовими особливостями, групою їх стиглості, фоном живлення, рівнем забезпечення вологою та елементами технології вирощування. Ці чинники безпосередньо впливають на формування площі листкової поверхні, динаміку накопичення сирої й сухої біомаси і загальну продуктивність культури.

Як пов’язані між собою окремі елементи морфологічної будови рослин досліджуваних сортів проса посівного з площею листкової поверхні і тривалість вегетаційного періоду можна спостерігати за даними табл. 3.

За даними кореляційної матриці, тривалість вегетаційного періоду тісно й позитивно пов’язана з висотою рослини, кількістю листків на головному стеблі, площею листків на рослині (коефіцієнти парних кореляцій між ними становлять відповідно r = 0,80; 0,86 і 0,89).

Висота рослини тісно й позитивно пов’язана з тривалістю вегетаційного періоду, шириною й довжиною листкової пластинки, площею листка та площею листків на рослині (коефіцієнти парних кореляцій між ними становлять відповідно r = 0,80; 0,87; 0,82; 0,91 і 0,89).

Площа листка на рослині тісно й позитивно пов’язана з висотою рослини, шириною й довжиною листкової пластинки та площею листків на рослині (коефіцієнти парних кореляцій між ними становлять відповідно r = 0,85; 0,96; 0,98 і 0,89).

Таблиця 3.

Тривалість вегетаційного періоду та морфологічні
особливості рослин проса посівного, середнє за 2006-2009 рр.

Сорт

Тривалість вегетаційного періоду, діб

Висота рослини, см

Кількість листків на головному стеблі, шт.

Ширина листкової пластинки, см

Довжина листкової пластинки, см

Площа листка, см2

Площа листкової поверхні рослини, см2/рослину

Омське 9

69

79

6

1,1

23

16,4

99

Миронівське 51

85

115

6

2,4

35

54,6

328

Веселоподільське 16

89

122

7

2,1

28

38,2

268

Веселоподолянське 176

84

127

7

2,4

35

54,6

382

Київське 87

85

123

6

2,5

37

60,1

361

Омріяне

92

126

8

2,2

31

44,3

355

Ільїчовське

134

146

9

2,4

39

60,8

548

НІР05 =

18

19

0,4

0,2

7

15

95

Площа поверхні листків на рослину тісно й позитивно пов’язана з тривалістю вегетаційного періоду, висотою рослини, шириною й довжиною
листкової пластинки, площею листка і площею листків на рослині (коефіцієнти парних кореляцій між ними становлять відповідно
r = 0,86; 0,95; 0,83; 0,91 і 0,89). Рівняння регресії та межі вірогідної дії найвпливовіших залежностей, за якими можна передбачити тривалість вегетаційного періоду сортів проса посівного, наведені на рис. 4 і 5.

Співвідношення довжини й ширини листкової пластинки рослини проса досягало найбільшої величини у фазу цвітіння, що свідчило про закінчення процесу формування рослини. Пік накопичення маси зелених листків у всіх
досліджуваних сортів пр
ипадав на фазу цвітіння (рис. 6).

Рис. 6. Динаміка накопичення маси зелених листків сортами проса
посівного за міжфазними періодами (середнє за 2006-2009 рр.).

Найбільша частка зелених листків в зеленій масі сортів проса за фазами росту й розвитку була у фазу виходу в трубку – в межах від 19,6% у сорту Миронівське 51 до 25,7% у сорту Веселоподолянське 176; у фазу цвітіння найбільша частка листків була у сортів Омріяне і Веселоподолянське 176 – відповідно 19,6 і 23,7.

На час дозрівання в зеленій масі рослин проса частка листків коливалася від 7% у сорту Веселоподільське 16 до 21,9% у сорту Веселоподолянське 176; частка стебел була в межах від 35,8% у сорту Веселоподолянське 176; до 45,3% у сорту Київське 87 і частка волоті коливалася від 35,8% у сорту Веселоподолянське 176 до 45,3% у сорту Київське 87; різниця між найменшою масою волоті у сорту Веселоподолянське 176 і найбільшою у сорту Київське 87 становила 13,76 г. Це свідчить про суттєві сортові відмітності за масою формування волоті порівняно з масою листків і стебел.

Маса волоті найбільше впливає на формування загальної біомаси рослин проса, про що свідчить коефіцієнт варіації в межах від 5,90 до 8,50% у сортів Веселоподолянське 176 і Київське 87.

У формуванні біологічного врожаю важливу роль відіграє фотосинтетичний потенціал сумарної листкової поверхні, який визначається швидкістю утворення та тривалістю її активної роботи. Якщо на початкових етапах росту й розвитку у міжфазний період кущіння – вихід у трубку загальна біомаса рослини цілком залежала від маси листків і стебел, то у фазу викидання волоті, і особливо у фазу дозрівання, вона найбільше залежала від накопичення маси волоті (рис. 7).

Рис. 7. Динаміка приросту біомаси сортів
проса посівного за міжфазними періодами (середнє за 2006-2009 рр.)

Сира маса рослин сортів проса посівного у міжфазні періоди змінювалася в межах від 3,53 г до 6,19 г. Оскільки найбільший приріст маси рослин припадав на період цвітіння-дозрівання, то в цей період накопичувалася найбільша їх біологічна маса. За вегетацію вона розподілялася в такій послідовності: Веселоподільське 16, Київське 87, Веселоподолянське 176, Миронівське 51 і Омріяне – відповідно 200, 199, 169, 157 і 151 г.

Ростові процеси, що відображають загальні функціональні та метаболічні зміни в рослинах, найбільш повно характеризуються накопиченням повітряно-сухої маси. Швидке наростання її відбувається від фази кущіння до виходу в трубку (рис. 8).

Рис. 8. Динаміка утворення повітряно-сухої маси рослин сортів проса посівного за міжфазними періодами (середнє за 2006-2009 рр.).


Приріст сухої біомаси зростає від фази виходу в трубку до викидання волоті значно в вищій пропорції, ніж в період від викидання волоті до воскової стиглості.

Зниження маси сухої речовини починається в фазу повного достигання рослини, що пов’язане з відмиранням листків нижніх і середніх ярусів і перерозподілом елементів живлення в органах рослини.

Площа листкової поверхні, фотосинтетичний потенціал і чиста продуктивність фотосинтезу напряму залежить від фази росту й розвитку рослини. Незалежно від групи стиглості сортів, вони наростають до кінця фази цвітіння, після чого накопичення продуктів фотосинтезу зменшується і різко знижується у фазу дозрівання (табл. 8).

Таблиця 8.

Динаміка площі листкової поверхні, фотосинтетичного
потенціалу і чистої продуктивності фотосинтезу сортів проса посівного
за фазами росту й розвитку рослин, 2006-2009 рр.

Сорт

Фаза росту

Середнє за вегетацію

вихід у трубку

викидан-ня волоті

цвітіння

дозрівання

Площа листкової поверхні, тис. м2 /га

Миронівське 51

45,4

53,4

58,8

32,0

47,4

Веселоподолянське 176

46,1

49,9

51,3

25,6

43,2

Омріяне

42,9

57,6

59,7

24,1

46,1

Київське 87

42,3

51,5

62,9

34,3

47,8

Веселоподільське 16

35,3

40,9

42,3

21,2

34,9

Фотосинтетичний потенціал, млн. м2 ∙ діб /га

Миронівське 51

1,80

2,10

2,30

1,20

1,85

Веселоподолянське 176

1,80

1,90

2,00

1,00

1,78

Омріяне

1,70

2,30

2,35

0,90

1,81

Київське 87

1,60

2,00

2,40

1,30

1,80

Веселоподільське 16

1,40

1,60

1,60

0,80

1,40

Чиста продуктивність фотосинтезу, г /м2 за добу

Миронівське 51

3,80

4,50

4,90

2,70

4,00

Веселоподолянське 176

3,50

3,80

3,90

2,00

3,30

Омріяне

3,40

4,60

4,70

1,90

3,70

Київське 87

3,50

4,30

5,20

2,90

4,00

Веселоподільське 16

2,60

3,10

3,20

1,60

2,60

Чиста продуктивність фотосинтезу у фазу цвітіння рослин у сортів проса посівного становила: Миронівське 51 - 4,9 г/м2 за добу; Веселоподолянське 176 – 3,92; Омріяне – 4,7; Київське 87 – 5,2; Веселоподільке 16 – 3,2 г/м2 за добу.

Одним із прийомів управління процесом фотосинтезу є регулювання площі листкової поверхні застосовуючи мінеральні добрива (табл. 9).

Таблиця 9

Динаміка індексу листкової поверхні сортів проса посівного залежно

від дози мінерального живлення, 2007-2009 рр.

Сорт

Норма добрив, кг/га д.р.

Середня

Різниця до контролю

Без добрив

N60К90

N60Р40

P40K90

N60P40K90

N90Р40K90

N90+30Р40K90

фаза кущіння

Омське 9

1,67

1,82

1,79

1,73

2,08

1,73

1,64

1,78

Омріяне

2,02

2,34

2,55

2,50

2,74

3,23

2,37

2,54

0,52

Ільїчовське

2,27

2,78

2,44

2,57

3,32

3,40

3,46

2,89

0,62

Середня

1,99

2,31

2,26

2,27

2,71

2,79

2,49

2,40

Різниця до контролю

0,32

0,27

0,28

0,72

0,80

0,50

НІР05 сортів 0,31; мінеральних добрив 0,48

фаза викидання волоті

Омське 9

3,09

4,18

3,37

3,63

4,67

3,69

3,38

3,72

-

Омріяне

3,85

4,11

4,04

4,30

4,43

5,78

4,38

4,41

0,56

Ільїчовське

4,21

4,94

5,12

5,38

5,69

5,77

6,23

5,33

1,12

Середня

3,72

4,41

4,18

4,44

4,93

5,08

4,66

4,49

Різниця до контролю

0,69

0,46

0,72

1,21

1,36

0,94

НІР05 сортів 0,21; мінеральних добрив 0,32

фаза дозрівання

Омське 9

2,10

2,84

2,51

2,55

3,68

2,54

3,07

2,76

Омріяне

3,54

3,51

3,75

3,78

4,32

4,64

3,87

3,92

0,38

Ільїчовське

3,97

4,40

4,55

4,58

4,97

5,08

5,68

4,75

0,78

Середня

3,20

3,58

3,60

3,64

4,32

4,09

4,21

3,81

Різниця до контролю

0,38

0,40

0,44

1,12

0,89

1,01

НІР05 сортів 0,24; мінеральних добрив 0,36

Найбільший приріст площі листкової поверхні рослин проса посівного був за оптимальних доз мінеральних добрив: для ранньостиглих сортів проса посівного – N60P40K90, середньостиглих – N90Р40K90 і для пізньостиглих –N90+30Р40K90.

У варіантах з добривами площа листкової поверхні рослин порівняно з контролем була більшою в середньому на 26%, проте рівень цього приросту дуже залежав як від умов року, так і від сорту.

З поліпшенням рівня мінерального живлення більшу площу листкової поверхні формували рослини пізньостиглого сорту Ільїчовське і середньостиглого – Омріяне.

Під дією мінеральних добрив і співвідношення в них елементів живлення подовжувалася загальна тривалість періоду вегетації і особливо міжфазний період викидання волоті – дозрівання, суттєво зростає за фазами росту й розвитку рослин фотосинтетичний потенціал рослин проса посівного (табл. 12).

Таблиця 12

Фотосинтетичний потенціал рослин проса посівного
за міжфазними періодами залежно від фону мінерального живлення,
 млн. м2 · діб /га (середнє за 2007-2009 рр.)

Сорт

Фон

живлення

Міжфазний період

кущіння–вихід у
трубку

вихід у трубку –викидання
волоті

викидання
волоті – дозрівання

Омське 9

Без добрив

1,83

1,89

2,33

N60K90

2,12

2,07

2,65

N60Р40

2,34

2,11

2,71

Р40K90

2,07

2,17

2,62

N60Р40K90

2,50

2,74

3,08

N90Р40K90

2,36

2,55

2,99

N90+30Р40K90

2,15

2,35

2,73

Омріяне

Без добрив

2,12

2,19

2,29

N60K90

2,28

2,54

2,55

N60Р40

2,19

2,60

2,62

Р40K90

2,44

2,41

2,39

N60Р40K90

2,46

2,61

2,67

N90Р40K90

2,43

2,72

2,75

N90+30Р40K90

2,55

2,71

2,77

Ільїчовське

Без добрив

1,92

2,89

2,89

N60K90

2,10

3,12

3,25

N60Р40

2,05

3,32

3,41

Р40K90

2,07

3,11

3,44

N60Р40K90

2,16

4,08

3,74

N90Р40K90

2,44

4,18

4,13

N90+30Р40K90

2,59

4,12

4,06

Найвищий фотосинтетичний потенціал у ранньостиглого сорту Омське 9 був у варіанті дози мінеральних добрив N60Р40K90 – 3,08 млн м2 · діб /га, у сорту Омріяне N90+30Р40K90 – 2,77 і у сорту Ільїчовське N90Р40K90 – 4,06 млн м2 · діб /га.

Сама висока чиста продуктивність фотосинтезу на варіантах доз мінеральних добрив у міжфазний період викидання волоті – дозрівання була: у сорту Омське 9 у варіанті N60K90 – 4,13, у сорту Омріяне N60Р40K90 – 4,55 і Ільїчовське N60Р40K90 – 3,55 г /м2 за добу листкової поверхні.

Інтегральним показником ефективності доз добрив і співвідношення в них елементів живлення є врожайність зерна проса посівного (табл. 13).

Таблиця 13

Вплив фону живлення на врожайність сортів проса посівного, т/га

(середнє за 2007-2009 рр.)

Сорт

Фон живлення

Середнє

± до Омрі- яного

Без добрив

N60K90

N60Р40

Р40K90

N60Р40K90

N90Р40K90

N90+30Р40K90

Омське 9

2,90

3,52

3,89

4,16

4,31

4,59

4,39

3,97

-0,08

Омріяне

2,67

3,86

4,07

3,96

4,6

4,71

4,44

4,04

Ільїчовське

2,17

2,55

2,63

2,49

2,92

2,85

2,71

2,62

-1,43

Середнє

2,58

3,31

3,53

3,54

3,94

4,05

3,85

± до

контролю

0,73

0,95

0,96

1,36

1,47

1,27

НІР05 = сорту 0,4, мінеральних добрив 0,6

Порівняно до контролю без добрив усі варіанти норм мінеральних добрив забезпечили істотну прибавку врожайності – від 0,73 до 1,47 т/га (НІР05 мінеральних добрив 0,6). Серед сортів кращими були Омріяне і Омське 9.

Частки впливу досліджуваних факторів на прибавку врожайності проса посівного становили: сорту 42%, добрив 21, погоди 8 і інших 29%.

Про рівень засвоєння добрив сортами проса залежно від норми їх внесення можна судити на підставі виробництва зерна на одиницю діючої речовини добрив (табл. 14).

Таблиця 14

Одержано врожаю зерна сортів проса посівного
на одиницю діючої речовини добрив, кг/кг (середнє за 2007-2009 рр.)

Сорт

Фон живлення

N60K90

N60Р40

Р40K90

N60Р40K90

N90Р40K90

N90+30Р40K90

Омське 9

4,13

9,90

9,69

7,42

7,68

5,96

Омріяне

7,93

14,0

9,92

10,2

9,27

7,08

Ільїчовське

2,53

4,60

2,46

3,95

3,09

2,16

Серед досліджуваних сортів найвища віддача одиниці діючої речовини мінеральних добрив була у сорту Омріяне; у варіанті N60Р40 на кг д.р. добрив отримано 14 кг зерна; у варіантах N60Р40K90, Р40K90 і N90Р40K90 оплата мінеральних добрив зерном проса посівного становила відповідно 10,2; 9,92 і 9,27 кг.

У геномі цього сорту вдалося найраціональніше поєднати здатність максимально повно використовувати доступну вологу з ґрунту і мати високі коефіцієнти засвоєння елементів мінерального живлення та енергії світла. Якщо засвоєння азоту рослинами до фази кущіння у варіанті без добрив не перевищувало 26,9 кг/га, фосфору – 9,1 і калію – 43,2 кг/га, то на фоні Р40K90 споживання азоту збільшувалося на 12,7 кг/га, фосфору на 7,1 і калію на 32,0 кг/га, а у варіанті N60Р40K90 – відповідно на 16,1, 6,9 та 31,5 кг/га.

Індивідуальна продуктивність рослин сортів проса за варіантами доз мінеральних добрив оцінювалася за кількістю зернівок у волоті, масою 1000 зерен, масою зернівок з однієї рослини та їхньою плівчастістю (табл. 15).

Таблиця 15

Структура продуктивності рослин сортів проса посівного

залежно від доз внесення мінеральних добрив, середнє за 2007-2009 рр.)

Сорт

Фон

живлення

Зернівок

з волоті рослини, шт.

Маса 1000 зерен, г

Плівчас-тість, %

Індивідуальна продуктивність рослин, г

Омське 9

Без добрив

961

6,05

17,3

5,91

N60K90

1063

6,92

15,4

7,76

N60Р40

1084

6,90

16,3

7,78

Р40K90

1067

6,26

17,1

7,16

N60Р40K90

1097

7,07

16,8

7,16

N90Р40K90

1056

7,07

15,9

7,98

N90+30Р40K90

1027

7,18

16,7

7,19

Омріяне

Без добрив

1048

6,13

15,6

6,47

N60K90

1184

6,85

14,0

7,32

N60Р40

1180

6,94

15,0

7,31

Р40K90

1149

6,54

16,0

8,55

N60Р40K90

1192

7,92

15,1

8,65

N90Р40K90

1227

8,21

15,0

8,91

N90+30Р40K90

1180

8,07

14,4

8,34

Ільїчовське

Без добрив

1027

5,91

18,9

6,01

N60K90

1107

6,36

18,3

6,53

N60Р40

1097

6,41

17,4

6,56

Р40K90

1063

7,00

18,1

7,18

N60Р40K90

1118

7,14

17,9

7,51

N90Р40K90

1136

7,50

17,3

8,45

N90+30Р40K90

1170

7,56

17,7

8,44

Сорт Омріяне, порівняно з ранньостиглим сортом Омське 9 і пізньостиглим Ільїчовське, мав вищі індивідуальну продуктивність рослини 7,94 г (відповідно на 0,64 і 0,70 г), кількість зернівок у волоті 1166 шт. (відповідно на 111 і 63 шт.), масу 1000 зерен – 7,66 г (на 15 і 47 г) і нижчу плівчастість зерен 15,0% (відповідно на 1,5 і 2,9%).

Індивідуальна продуктивність рослин позитивно і тісно зв’язана:

– у сорту Омське 9 – з масою 1000 зерен (r = 0,84),

– у сорту Омріяне – з кількістю зерен у волоті і масою 1000 зерен (r = 0,84 і 0,90),

– у сорту Ільїчовське – з кількістю зерен у волоті і масою 1000 зерен (r = 0,93 і 0,88).

За показниками індивідуальної продуктивності рослин проса
кращим варіантом внесення мінеральних добрив були для сортів Омське 9, Омріяне і Ільїчовське N
90Р40K90; з однієї рослини на цьому фоні одержано відповідно 7,98; 8,91 і 8,45 г зерна.

Зі збільшенням дози внесеного азоту від 60 до 90 кг/га приріст урожаю зерна з розрахунку на одиницю д.р. елементу збільшувався у сортів Омське 9 та Омріяне, а до N90+30 – зменшувався; у сорту Ільїчовське кращою дозою азоту була N90+30. Мінеральні добрива сприяли інтенсивнішому накопиченню сухої біомаси рослин проса посівного за всіма фазами росту й розвитку. Під впливом мінеральних добрив нормами N90Р40K90 та N90+30Р40K90 збільшується вміст білка в зернівках проса на 2,2-2,8%; за погодних умов з підвищеною температурою та пониженою вологістю повітря у період формування та наливу зерна добрива сприяють збільшенню вмісту білка.

СКЛАДОВА СОРТУ В ТЕХНОЛОГІЇ ВИРОЩУВАННЯ ПРОСА

В основу ресурсозберігаючої технології вирощування проса посівного покладені результати досліджень зі створення високопродуктивних сортів, що забезпечують зростання врожайності на 20-30%, отримання зерна, придатного для дитячого харчування, ощадне використання матеріальних і трудових ресурсів, найповнішу реалізацію біокліматичного потенціалу зони.

Порівняно з середньою врожайністю сортів проса за чотири роки досліджень – 3,21 т/га, істотно кращими були сорти Омріяне, Миронівське 51, Київське 87 і Веселоподільське 16; їх прибавки становили відповідно 1,35, 1,00, 0,81 і 0,66 т/га (НІР05 = 0,46). Відхилення в межах НІР05 були у сортів Харківське 57, Чарівне, Вітрило і Веселоподолянське 176. Інші сорти – Ювілейне, Олітан, Харківське кормове, Ільїчовське і Омське 9, які досить широко використовують у виробничих посівах, суттєво поступаються середній врожайності в досліді.

Здійснюючи сортозаміну сортів, що використовується у виробництві, новими, більш врожайнішими, можна підвищити врожайність культури від 0,86 до 1,35 т/га або на 20,6-41,9%.

Враховуючи те, що норма висіву проса є невеликою, то за аналогією з такими культурами як соняшник і ріпак, насіннєві ділянки щорічно треба засівати елітним насінням.

Екологічне сортовипробування проса посівного у регіонах України дозволили виявити дію абіотичних і біотичних факторів певного середовища на генотип і встановити ступінь їх впливу на ріст, розвиток і врожайність сортів.

Вплив погодних умов періоду вегетації сортів проса посівного на стабільність врожайності оцінювали шляхом аналізу врожайних даних за низкою років, середньої врожайності за ці роки, стандартного відхилення, мінімальної та максимальної врожайності та розмаху варіації (табл. 16).

Таблиця 16

Урожайність сортів проса посівного залежно
від впливу погодних умов регіону досліджень, т/га
 

Сорти

Роки

S

max

min

R = max - min

2005

2006

2007

2008

Миронівське 51

3,57

3,87

4,57

4,84

4,21

0,59

4,84

3,57

1,27

Київське 87

3,77

3,63

3,93

4,73

4,02

0,49

4,73

3,63

1,10

Чарівне

3,15

3,02

3,43

4,01

3,40

0,44

4,01

3,02

0,99

Харківське 57

3,24

3,29

3,55

3,78

3,47

0,25

3,78

3,24

0,54

Харківське кормове

2,12

2,37

2,21

2,59

2,32

0,21

2,59

2,12

0,47

Омське 9

2,00

1,58

2,17

2,22

1,99

0,29

2,22

1,58

0,64

Ільїчовське

2,19

2,28

2,14

2,45

2,27

0,14

2,45

2,14

0,31

Олітан

2,31

2,43

2,08

3,33

2,54

0,55

3,33

2,08

1,25

Веселоподо-лянське 176

3,01

2,96

3,16

3,48

3,15

0,23

3,48

2,96

0,52

Веселоподі-льське 16

3,54

3,81

4,02

4,12

3,87

0,26

4,12

3,54

0,58

Ювілейне

2,78

1,94

2,30

3,26

2,57

0,57

3,26

1,94

1,32

Омріяне

4,18

4,00

4,22

5,82

4,56

0,85

5,82

4,00

1,82

Вітрило

3,52

2,28

3,30

4,36

3,37

0,86

4,36

2,28

2,08

За результатами досліджень, інтенсивним сортом проса є Омріяне, який впродовж чотирирічних випробувань за врожайністю переважав інші. Цей же сорт був і найбільш пластичний, оскільки за середньою врожайністю у роки випробування був найкращим (середня врожайність становила 4,56 т/га). Високою врожайністю за ці ж роки характеризуються сорти Миронівське 51, який у 2007 році у випробувальній групі посів перше місце і мав другий загальний показник врожайності (4,21 т/га); Київське 87, Веселоподільське 16, Харківське 57, Чарівне і Вітрило (врожайність їх становила відповідно 4,21; 4,02; 3,47; 3,40 і 3,37 т/га).

Стабільними за врожайністю були сорти Ільїчовське, Харківське кормове, Веселоподолянське 176, Харківське 57, Веселоподільське 16 і Омське 9; за роки досліджень різниця між максимальною та мінімальною врожайністю у них була найменшою – відповідно 0,31; 0,47; 0,52; 0,54, 0,58 і 0,64 т /га. У цих же сортів було й найменшим стандартне відхилення від середньої врожайності.

Найвищою врожайністю за роки досліджень виділявся сорт проса Омріяне – 5,82 т/га і найнижчою – сорт Ювілейне – 1,94 т/га.

Загальну тенденцію адаптивності сорту до певного регіону вирощування визначали за коефіцієнтом регресії Еберхарта і Рассела (1966) (рис. 9). 

Рис. 11. Оцінка сортів проса посівного за коефіцієнтом Еберхарта і Рассела.

Серед досліджуваних сортів проса посівного пластичними є Харківське кормове, Харківське 57, Омське 9, Київське 87 і Ільїчовське; високою пластичністю виділялися сорти Омріяне і Миронівське 51.

Ступінь стабільності врожайності характеризується показником відхилення від загальної дисперсії: чим більший від’ємний показник відхилення від загальної дисперсії, тим сорт має вищу стабільність врожайності; сорти з відхиленнями від регресії, що наближені до нуля, є пластичними і ті, що суттєво віддалені від нуля з позитивним знаком, є дуже пластичними (рис. 12).

За результатами досліджень, високою стабільністю до змін екологічних умов характеризуються сорти проса: Омське 9, Ільїчовське, Харківське кормове та Ювілейне. Пластичними були сорти Веселоподолянське 176, Чарівне, Харківське 57 і Вітрило. Високою пластичністю виділялися сорти Веселоподільське 16, Київське 87, Миронівське 51 і Омріяне.

Незважаючи на різні методи оцінки, отримані висновки щодо стабільності й пластичності сортів, вирощених в певному регіоні, майже повністю співпадають.

Екологічну оцінку сортів проса, за сприятливістю певних екологічних ніш для їх вирощування, проводили на підставі екологічного сортовипробування – багатофакторного досліду, в якому вивчали взаємодію сорту і ґрунтово-кліматичних умов певних регіонів.

Дослід проводили за схемою змішування, за якою ефекти екологічних умов окремих пунктів (сортодільниць) змішуються з ефектами відмін родючості в межах повторювань дослідних дільниць.

Рис. 12. Залежність стабільності й пластичності сортів проса посівного
від екологічних умов регіону вирощування
за Еберхартом і Расселом.

Серед екологічних ніш найбільш сприятливими для вирощування нових сортів проса посівного були: Черкаська, Чернігівська та Івано-Франківська області; порівняно до середньої врожайності в досліді середні прибавки в них становили відповідно - 2,03 і по 0,37 т/га.

ШЛЯХИ ОПТИМІЗАЦІЇ ФОРМУВАННЯ
ВРОЖАЙНОСТІ ТА ЯКОСТІ ЗЕРНА ПРОСА ПОСІВНОГО

Биохимический состав зерна ячменя и овса формируется под влиянием комплекса факторов внешней среды обитания растений - уровня плодородия почвы, условий увлажнения, солнечной инсоляции и температурного режима. Досліди з вивчення впливу зони вирощування та строків сівби на якісні показники і продуктивність сортів проса проводили за схемою:

Зона

Строк сівби

ранній

оптимальний

пізній

Степ

ІІ декада квітня

ІІІ декада квітня

І декада травня

Лісостеп

І декада травня

ІІ декада травня

І декада червня

Тривалість вегетаційного періоду досліджуваних сортів коливалася
залежно від біологічних особливостей сорту, погодних умов року та особливо від зони вирощування (табл. 17).

Тривалість міжфазних періодів сильно варіювала не тільки за роками досліджень і в межах сорту, а й за однакових умов вирощування досліджуваних сортів, хоча всі вони відносяться до однієї групи стиглості. Це свідчить про слабку пластичність сортів, які досліджували, і значну їх залежність від кліматичних умов.

Таблиця 17

Тривалість міжфазних періодів і вегетаційного періоду сортів
проса посівного залежно від зони вирощування та строку сівби,

  діб (2006-2008 рр.)

Сорт

Степ

Лісостеп

сходи -
викидання волоті

викидання волоті - достигання

веге-таційний період

сходи - викидання волоті

викидання волоті - достигання

вегетацій- ний період

Ранній строк сівби

Ювілейне

42±2,1

39±3,1

81±2,7

54±3,1

55±3,6

109±3,1

Вітрило

38±1,5

37±1,0

75±1,2

52±4,9

44±2,3

96±5,3

Олітан

38±4,6

36±2,1

74±3,3

52±3,8

49±2,5

100±3,3

Оптимальний строк сівби

Ювілейне

36±8.0

41±1,2

77±6,0

39±6,5

41±2,3

80±4,6

Вітрило

37±6,5

38±2,5

74±4,4

38±8,0

43±0,6

82±5,8

Олітан

35±7,4

39±0,6

74±5,3

36±7,0

39±2,1

75±5,0

Пізній строк сівби

Ювілейне

33±3,1

36±4,0

69±3,7

37±6,5

38±2,5

74±4,4

Вітрило

32±2,1

35±4,0

67±3,1

36±8,0

41±1,2

77±6,0

Олітан

36±2,1

34±3,1

70±2,4

35±7,4

39±0,6

74±5,3

За пізніх строків сівби значно скорочується тривалість вегетаційного періоду проса. Так, в Степовій зоні різниця тривалості вегетаційного періоду рослин проса між раннім і пізнім строками сівби за роками досліджень становила: у сорту Ювілейне від 37 до 49 днів, у сорту Вітрило – 16-23 дні і в сорту Олітан – 23-30 днів. У Лісостеповій зоні різниця цих сортів між крайніми строками сівби становила у відповідності до описуваних сортів: 29-37 днів; 12-23; 23-31 днів. За сівби в пізні строки рослини проса ростуть і розвиваються в умовах більш короткого дня, що й сприяє скороченню тривалості вегетаційного періоду. Тривалість же окремих міжфазних періодів впродовж вегетації коливалася в істотно більших межах: посів-сходи – 6-12 днів, сходи-кущіння – 15-20 днів, кущіння – викидання волоті – 20-35 днів і викидання волоті-дозрівання – 30-45 днів.

Зональні умови вирощування проса посівного суттєво впливають на врожайність; вирішальна роль тут належить сортам і строкам їх сівби (табл. 18).Многолетними наблюдениями и исследованиями установлено, что в пределах одного календарного года при слишком раннем сроке сева ячменя и овса (в холодную, переувлажненную почву) в сравнении с оптимальным сроком сева (при физической спелости почвы, когда она хорошо крошится и рыхлится) происходило резкое снижение величины урожая, тогда как опаздание с севом на один день после оптимального срока, приводило к недобору урожая ячменя в среднем на 0,6-0,9 ц/га и овса на 0,3-0,4 ц/га, а в условиях засушливой весны к потере около 1,3-1,9 ц/га зерна.ВВВ 

Відомо, що порівняно з оптимальним строком сівби навіть в межах одного календарного року за раннього строку сівби проса відбувається різке зниження врожаю, тоді як запізнення з сівбою на один день після оптимального строку, призводило до недобору врожаю проса в середньому на 0,06-0,09 т/га, а в умовах посушливої весни - до втрати близько 0,13-0,19 т/га зерна, що спостерігалося у 2007 році в зоні Степу.

Таблиця 18

Вплив зони вирощування і строків сівби
на врожайність сортів проса, т/га, 2006-2008 рр.

Зона

Сорт

Строк сівби

Середнє

Різниця

Середнє

Різниця

ранній

опти-мальний

пізній

Степу

Ювілейне

1,70

2,72

2,35

2,25

-

2,81

-

Вітрило

2,96

3,61

3,64

3,40

1,15

Олітан

2,28

3,20

2,78

2,76

0,50

Лісостепу

Ювілейне

3,03

3,45

3,56

3,35

-

3,94

1,14

Вітрило

4,58

4,57

4,63

4,59

1,25

Олітан

4,08

3,62

3,97

3,89

0,54

НІР05 = зони 0,34; сорту і строку сівби 0,41

Сівба як у ранні, так і пізні строки у всіх ґрунтово-кліматичних зонах призводить до зниження врожайності. Найбільший врожай проса формується за оптимальних строків сівби, коли біотичні й абіотичні чинники вирощування відповідають біологічним вимогам рослин.

Фактична врожайність за варіантами досліду була меншою за біологічну в середньому на 15-20% і коливалась за роками від 0,60 т/га (сорт Ювілейне у Степовій зоні за ранніх строків сівби, 2006 р.) до 0,62 т/га (сорт Олітан у Лісостеповій зоні за оптимальних строків сівби, 2007 р.).

З досліджуваних чинників частка впливу на прибавку врожайності проса зони вирощування становила 20%, сорту 19, строку сівби 15 і інших чинників 46%.

Якісні показники зерна залежно від строків сівби змінювалися таким чином. За оптимального строку сівби незалежно від зони і погодних умов років вирощування, порівняно з раннім і пізнім, в зерні проса спостерігалося незначне збільшення вмісту білка; в Степу за оптимального строку вміст білка коливався у Ювілейного в межах 13,9-15,0%, Вітрило 13,4-14,8 і Олітан 13,4; в Лісостепу – відповідно 11,0-14,1%, 13,3-13,8 і 13,0-13,6%.

Плівчастість зернівок залежить від сортових особливостей, зональних умов і строків сівби. Серед сортів дещо менша плівчастість була у сорту Олітан, у Ювілейного і Вітрило вона була майже на одному рівні. За сприятливих погодних умов і за оптимального строку сівби плівчастість знижується. В середньому вона коливається в межах від 16,5 до 18,4%.

Маса 1000 зерен є найважливішим показником повноцінності зернівок і найстабільнішим елементом структури врожаю. За роки досліджень більша маса 1000 зерен формувалася в Лісостепу - 7,54  г (у Степу - 6,90 г); порівняно із Степом вона була вищою на 0,64 г (НІР05 зони 0,23). За строками сівби більша маса 1000 зерен у Степу була у варіанті раннього строку, а в Лісостепу – пізнього. За досліджуваними сортами коливання середньої маси 1000 зерен були в межах 6,89-7,30 г у сорту Ювілейного, 6,93-7,82 – у Вітрило і 6,87-7,49 г - у Олітан; відносно середньої по досліду істотно вища маса була у сорту Вітрило – 7,82 г.

Збільшена маса 1000 зерен свідчить про великий запас поживних речовин в ендоспермі. Такі зернівки мають поліпшені властивості та забезпечують більший вихід крупи.

Важливим чинником підвищення ефективності основного внесення мінеральних добрив і підвищення врожайності зерна проса є застосування мікродобрив.

Дія мінеральних добрив на підвищення врожайності зерна проса посівного впливала шляхом покращення елементів структури. Порівняно до контролю, азотні добрива N60, N90 і N90+30 на фоні Р40К90 сприяли збільшенню кількості зернівок у волоті від 241,3 до 421,0 шт., довжини волоті на 2,3-6,6 см. Маса зернівок з волоті зростала у варіантах повних мінеральних добрив аж до дози азоту N120.

Порівняно з контролем без добрив, азотні добрива сприяли збільшенню маси 1000 зерен на 0,06-0,08 г. Із збільшенням дози фосфорних і калійних добрив маса 1000 зерен зростала на 0,05-0,07 г.

Позакореневе підживлення проса у фазі кущіння мідними і марганцевими добривами збільшувало масу 1000 зерен на 0,07-0,24 г. Найвищі показники були на фонах внесення мінеральних добрив N60Р40К90 і N90Р40К90.

Ефективність використання мінеральних добрив визначає кількість вирощеного зерна на 1кг діючої речовини. За досліджуваними варіантами найбільше зерна було отримано за внесення мінеральних добрив нормою N90Р40К90 і позакореневого підживлення в фазі кущіння мідними і марганцевими мікродобривами - 8,9 кг, у варіанті N60Р40К90+Cu - 7,2 кг, серед двокомпонентних варіантів кращим був N60Р40 – 6,3 кг.

Отже, оптимальною системою добрив проса сорту Омріяне у Лісостеповій зоні є внесення під передпосівну культивацію N90Р40К90 з наступним позакореневим підживленням у фазу кущіння мідними і марганцевими мікродобривами дозою 25 г/га д.р.

Умови мінерального живлення досить істотно впливали на натуру зерна, плівчастість і вихід пшона.

Плівчастість пов’язана з розмірами зернівок і їхньою виповненістю. Вихід крупи та її якість залежать від спадкових особливостей сортів проса, погодних умов і технології вирощування. Найвищий вихід крупи мав сорт Омріяне (>81%), що класифікується як дуже високий; сорт Миронівське 51 – 79%, що вважається високим.

Сорт Омріяне, порівняно з сортом Миронівське 51, має нижчий за початковим розміром діапазон плівчастості – відповідно від 15,9 до 17,2 та від 17,3 до 18,6 % і вищий – за виходом крупи відповідно від 78,3 до 81,2 та від 77,2 до 78,7 %.

У сорту Омріяне між плівчастістю зернівок і виходом крупи встановлена зворотна тісна кореляційна залежність (r = -0,91), яка діє в межах 83% вибірки (R2 = 0,83). Знаючи плівчастість зернівок, що належать до межі коливань вибірки, за рівнянням регресії y = 117 – 2,26х можна визначити розрахунковим методом вихід крупи для сорту Омріяне.

Мінливість за вмістом білка в зерні проса цілком залежить від сорту, його генетичної основи. За вмістом білка в зернівках сорти проса досить відчутно реагували на норми мінеральних добрив і умови вирощування. Середній вміст білка у сортів Омріяне і Миронівське 51 становив відповідно 14,5 і 12,3%; перевага в різницю 2,2% на користь сорту Омріяне є істотною (НІР05 сорту 0,5%). Порівняно з контролем без мінеральних добрив, істотні прибавки вмісту білка у сорту Омріяне забезпечили дози N60Р40K90, N90Р40K90 і N90+30Р40K90 відповідно 1,9, 2,2 і 2,8%; у сорту Миронівське 51 – N60Р40, N60Р40K90, N90Р40K90 і N90+30Р40K90 відповідно 1,7, 2,0, 2,3 і 2,5% (НІР05 добрив 1,3).

ІНТЕГРОВАНИЙ ЗАХИСТ ПОСІВІВ
ПРОСА ПОСІВНОГО ВІД БУР
ЯНІВ І ХВОРОБ

Контролювання бур’янів у посівах проса. Посіви проса посівного найбільш істотно знижують урожайність через високу забур’яненість, яка пов’язана з низькою конкурентною спроможністю його рослин протистояти бур’янам внаслідок повільного росту й розвитку у період від сходів до фази трубкування. До того ж посіви проса засмічуються як бур’янами, що притаманні посівам усіх зернових культур, так і спеціалізованими, які мають подібні просу біологічні й деякі морфологічні властивості. Забур’яненість посівів призводить до великих втрат врожаю, оскільки видовий склад диких рослин дуже великий і для прийняття ефективних заходів від них необхідні знання біологічних особливостей рослин бур’янів.

Бур’яни в посівах проса представлені переважно ярими ранніми й пізніми біологічними видами. Середня забур’яненість посівів за 2005-2009 рр. становила 68,5 шт. /м2. Найбільш масовими були такі види: мишій сизий (Setaria glauca (L.)Pal. Beauv.), півняче просо (Echinochloa crus-galli (L.)Pal. Beauv.), щириця звичайна (загнута) (Amaranthus retroflexus L.), лобода біла (Ctnohodium album L.), гірчиця польова (Sinspis arvensis L.), гірчак розлогий (Polygonum lapathifolium L.), гірчак березковидний (Polygonum convolvulus L.), осот рожевий (Cirsium arvense L.) та інші види (рис.15).

Коливання чисельності сходів всього комплексу рослин бур’янів на посівах проса були і за роками досліджень. Середня кількість бур’янів за 2005-2009 рр. становила 68,5 шт. /м2, проте найменше їх було у 2006 р. (59,2 шт. /м2), а найбільше – у 2008 р. (76,5 шт./м2).

Результати за варіантами досліджень з впливу гербіцидів на чисельність бур’янів наведені в таблиці 19.

Найбільш інтегрованим показником ролі певного виду бур’янів у агрофітоценозі є величина його вегетативної маси. На посівах проса найбільша вона була перед проведенням збирання урожаю зерна. За роки проведення досліджень середня свіжа маса бур’янів в цей час становила 1344 г/м2; найменша – за умов 2009 р. (1219 г/м2) і найбільша – у 2007 р. (1492 г/м2).

 

Таблиця 19

Вегетативна маса бур’янів у посівах проса посівного залежно
від варіанту застосування гербіцидів, г/м
2 (2005-2009рр.)

Вид бур’янів

Варіант досліду

Без гербі- цидів

Агрітокс

Базагран

2,4Д

Агрітокс + базагран

Агрітокс + базагран + лонтрел

Гірчак березковидний

74,6

30,4

31,4

25,6

20,25

12,2

Гірчак розлогий

63

25,6

22,6

19,4

15,8

8,4

Гірчиця польова

94,2

25,6

26

19,8

12

7,8

Жабрій звичайний

50,2

23,4

20

18,2

13,2

7,4

Лобода біла

172,4

50

40,8

34,8

23,2

17,4

Мишій сизий

62,4

61

65,2

62,8

57,4

61,4

Паслін чорний

117

37

31,6

31,2

24,2

8,4

Півняче просо

81,2

81

69,6

78,2

77,2

76,8

Талабан польовий

63,4

20,2

24,8

19,6

16,4

13,4

Осот рожевий

223,4

208

206,4

193,4

194,6

31

Осот жовтий

112

113,2

102,6

94,4

105,4

40,2

Щириця звичайна

180

43

41,4

35,4

26

19,2

Інші види

64,2

24,2

23,2

31,2

22,4

13,8

Всього

1344

743

706

664

603

317

НІР05

76,6

У структурі свіжої маси бур’янів найбільшу частку мали рослини осоту рожевого – 16,6%, щириці звичайної – 13,4%, лободи білої – 12,8%, осоту жовтого – 8,3%, гірчиці польової -7,0%, півнячого проса - 6,1% та інших видів.

Вміст сухої маси у рослинах бур’янів теж істотно змінювався як за фазами росту й розвитку в онтогенезі, так і залежно від біологічних особливостей їх видового складу. Якщо у фазу формування та активного нарощування вегетативної маси у більшості видів вміст сухої маси був у межах 20%, то у фазу достигання насіння він становив 38-44%. Обсяг накопичення сухої маси бур’янів на посівах проса, як і зеленої маси, істотно коливався за роками досліджень. Накопичення сухої маси є об’єктивним показником здатності рослин бур’янів погіршувати умови вегетації рослин культури в ценозі.

Бур’яни в посівах проса (контроль без гербіцидів) поглинали 53,6 кг/га сполук азоту, 35,5 - фосфору і 58,9 кг/га калію. Такої кількості сполук мінерального живлення, що виносили бур’яни з ґрунту, достатньо було б для формування врожаю зерна проса: за азотом - 1,6 т/га, фосфором - 3,03 і за калієм – 3,53 т/га. У структурі виносу бур’янами з посівів культури сполук азоту найбільшу частку мали осот рожевий 19%, лобода біла 15,3, щириця звичайна 13,9, паслін чорний 9,9, осот жовтий 8,8, просо півняче 5,0% та інші. Такого обсягу виносу достатньо для формування урожаю зерна проса в середньому 9,6 т/га.

Для захисту посівів проса від бур’янів були використані гербіциди, які обмежували процеси забур’янення, Під дією гербіцидів значна частина сходів бур’янів гинула, а ті, що виживали, довгий період знаходилися у пригніченому стані і не могли конкурувати з рослинами культури. Їх здатність формувати масу і використовувати сполуки мінерального живлення була обмеженою.

Залежно від погодних умов і біологічних особливостей рослин бур’янів, навіть на кращому варіанті досліду (Агрітокс + базагран + лонтрел) ефективність бакової суміші гербіцидів істотно коливалась: у 2007 р. їх гинуло 46,4% від початкової кількості на посівах проса, а у 2008 р. – 61,3%. Відносно низькі показники контролювання бур’янів можна пояснити тим, що практично вcі гербіциди, що використані в досліді, мають чітко виражену дію проти дводольних видів. Застосовувати по сходах проса гербіциди, що діють проти злаків (грамініциди), без відповідних антидотів і необхідної селективної дії неможливо, оскільки це культури однієї ботанічної родини тонконогових (Poaceae). Саме тому злакові види бур’янів безперешкодно перебували у посівах проса до збирання урожаю зерна і негативно впливали на рослини проса.

Ефективність дії гербіцидів на посівах проса у роки проведення досліджень була невисокою, значна частка бур’янів виживала і продовжувала вегетацію. Частка рослин в агрофітоценозі як за свіжою, так і сухою масою після використання гербіцидів істотно змінювалась залежно від варіанту їх застосування та погодних умов.

З макроелементів бур’яни найбільше виносять з ґрунту сполук калію. Так, бур’яни, що вижили після застосування гербіциду Агрітокс, 50% в.р., поглинали на посівах культури 32,8 кг д.р. К2О /га або 55,7% від обсягу на контролі. Такої кількості сполук калію, яку засвоїли бур’яни на посівах проса після застосування Агрітоксу, достатньо для формування 1,97 т/га (варіант).

Ступінь забур’янення посіву проса істотно впливала на урожайність зерна (табл. 20).

Таблиця 20

Урожайність проса посівного залежно від виду гербіцидів, т/га

(2005-2009 рр.)

 Варіант

Рік

Се-реднє

± до

контролю

2005

2006

2007

2008

2009

Без гербіцидів

2,33

2,21

1,96

2,17

2,28

2,19

Агрітокс

3,32

3,62

3,53

3,39

4,55

3,68

1,49

Базагран

4,14

3,65

3,70

3,59

4,66

3,95

1,76

2,4Д

4,25

4,01

3,76

3,51

4,60

4,03

1,84

Агрітокс + базагран

4,34

4,27

4,01

3,64

4,78

4,21

2,02

Агрітокс + базагран + лонтрел

5,22

5,21

4,84

4,55

5,26

5,02

2,83

Ручне прополювання

6,11

5,88

5,69

5,72

6,23

5,93

3,74

НІР05

0,34

0,30

0,35

0,37

0,32

0,28

Застосування гербіцидів забезпечило збереження урожайності посівів у межах від 62,1% (посіви варіанту 2) до 84,7% (посіви на варіанті 6) від середнього рівня урожайності на варіанті ручних прополювань.

Отже, посіви проса мають низьку конкурентну спроможність до більшості видів бур’янів; за умов формування щільності від 59,2 до 76,5 шт./м2 вони накопичували до 1344 г/м2 зеленої надземної маси. За відсутності заходів захисту посівів проса, бур’яни поглинають з доступних форм: 53,6 кг д.р. N /га, 35,5 кг д.р. Р2О5 /га і 58,9 кг д.р. К2О /га. До цього ж затінення рослин культури і дефіцит доступної вологи призводять до зниження урожайності зерна від максимально можливої на 3,74 т/га або на 63,1%. Застосування гербіцидів для захисту посівів від значної присутності бур’янів забезпечувало зниження їх чисельності від 40,4 до 58,1%. Пригнічення дією препаратів рослин бур’янів обмежувало здатність формувати свіжу масу на 76,4% від величини, яку вони накопичували на контролі без гербіцидів.

Кращим варіантом контролювання чисельності бур’янів у посівах проса є внесення бакової суміші Агрітокс + базагран + лонтрел, яка
ефективно діяла на сходи дводольних видів, у т.ч. й багаторічних; недоліком у дії суміші є неможливість контролювати сходи злакових видів бур’янів, які становили в середньому 33,3% чисельності усіх бур’янів. У цьому варіанті використання гербіцидів урожайність зерна становила 5,02 т/га або 84,7% від максимально можливого рівня, що був за ручних прополювань.

Визначення джерел расоспецифічної стійкості проса посівного до сажки [Sporisorium destruens (Schlecht) Yanky]. У проса відомими є 17 рас сажки, які різняться за вірулентністю, географією розповсюдження, конкурентоспроможністю, посиленням популяції гриба та ін. В Україні найбільш поширеними расами були № 1, 3, 4, 5. За дослідженнями проф. І.В. Яшовського (2000), в Київській області почала прогресувати раса №2, якою охоплена й більша частина Російської Федерації, тому проводити контроль за стійкістю сортів проса та виявляти джерела стійкості до збудника на расовому рівні є дуже актуальною проблемою.

Фактичний обсяг виконаних польових досліджень у генетичній колекції донорів РССПС становив 53 варіанти. Захворювання проявлялось у фазу викидання волоті у рослин. Уражені рослини відставали у рості, мали більший коефіцієнт кущіння, укорочені міжвузля, грубу структуру листка. Замість волоті на заражених сажкою рослинах утворювались булавоподібні потовщення (соруси), вкриті рожевою тонкою оболонкою, заповнені темно-бурою порошистою масою спор, які поступово ставали сірими. 

Результати досліджень сортів, а також окремих виділених колекційних зразків проса, свідчать про існування серед відомих сортів досить обмеженого різноманіття генотипів проса за расово-специфічною стійкістю (імунністю) до сажки (Sporisorium destruens (Schlecht) Yanky).За результатами ідентифікації расово-специфічної вірулентності вивчених 172 індивідуальних сорусів збудника сажки (зібраних на фонах штучного інфекційного зараження у попередні роки) було ідентифіковано обмежену і стабільну кількість (12) раніше відомих їх патотипів, поширених в Європейських і Азіатських країнах.

У результаті імунологічної експертизи 15 сортів проса, занесених до Державного реєстру сортів рослин України, ідентифіковано 6 сортів, сприйнятливих до всіх 6-ти патотипів сажки, поширених в Україні, 6 сортів – стійких лише до однієї із вказаних патотипів, а решта сортів є стійкими лише до 4-х із вказаних патотипів. Серед інших вивчених 39 сортів, що знаходилися на державному сортовипробуванні, як і серед наявного колекційного генофонду проса посівного, також не виявлено жодного сортозразка, стійкого одночасно до всіх відомих патотипів сажки.

Єдиним першим сортом, що характеризувався груповою стійкістю одночасно до патотипів першої групи (9 рас) і другої групи (раси №№2 та 12) виявився сорт Омріяне, створений у 2002 році за участю автора; за результатами державного випробування він у 2004 році занесений до Державного реєстру сортів рослин, придатних до поширення в Україні, як цінний.

Встановлено, що прохолодна весна, низька вологість повітря та висока температура у період росту й розвитку рослин проса посівного сприяють поширенню хвороби на сприйнятливих до ураження зразках.

Експериментальні дослідження на штучних фонах зараження показали, що в умовах Лісостепу України зразки проса посівного уражуються збудником сажки окремими її расами до 100%. Таким є сорт проса Іртишське, рослини якого сприйнятливі до ураження 12 расою на 90%. За результатами цих досліджень, виділені джерела стійкості до різних рас. Конкретних висновків з горизонтальної стійкості зробити ще не можна, проте виявлено, що чим складніший родовід і більше джерел стійкості до різних рас є його складовою, тим меншу сприйнятливість до популяції збудника проявляють рослини окремих сортів проса посівного.

Селекція на стійкість до сажки звичайної – основний метод захисту рослин проса. Багато авторів у своїх працях вказують, що генетична однорідність сучасних сортів, що вирощують, є головним джерелом уразливості сільськогосподарських культур. Для подолання цього необхідно розробляти і використовувати нові напрямки в селекції на стійкість, основані на відтворенні у рослин різноманіття генів стійкості до хвороб. Такими напрямами і методами є територіальний принцип розміщення донорів і географічна мозаїка сортів, які захищені різними генами, створення багатолінійних сортів-популяцій з ефективними, проте не ідентичними генами, конвергентних сортів, що мають одночасно кілька генів стійкості. Всі ці роботи повинні вестись з максимально можливим використанням різних генів стійкості. Тільки в такому випадку можна надіятись на досягнення успіху і в кінцевому результаті значно знизити втрати врожаю сільськогосподарських культур від хвороб.

Саме за таким принципом проводили підбір ліній, насичуючи їх методом гібридизації донорами стійкості впродовж трьох років. На основі одержаних даних за 2002 і попередні роки лінія 1046-01 під сортовою назвою “Омріяне”, яка є першою в Україні та в Світі з винятковою стійкістю до сажки звичайної, передана до державного сортовипробування з 2003 року.

У всі роки випробування сорт Омріяне мав вищу врожайність у порівнянні з сортом-стандартом Миронівське 51 та Київське 87. У середньому за роки досліджень він мав прибавку врожайності зерна до стандарту 1,4 т/га. Порівняно з іншими сортами, Омріяне має вищу масу 1000 зерен – 8,3 г, що на 0,6 г вище за сорт Київське 87 та на 0,8 г за стандарт Миронівське 51. Плівчастість зернівок сорту Омріяне нижча стандарту на 3,4%, що забезпечило більший вихід крупи на 5%; нижча на 2,9% плівчастість зернівок порівняно з сортом Київське 87 дозволило перевищити цей сорт за виходом крупи на 4%. Омріяне єдиний вітчизняний сорт з високим вмістом білку в зерні (> 16%, що є на рівні бобових) і з високою якістю крупи.

Сорт проса посівного “Омріяне” створений шляхом багаторазового індивідуального добору на фонах штучного зараження різними расами сажки з гібридів F2 - F5 за участю сортів: Чарівне, Київське 87 та Новокиївське 01 за схемою [Київське 76 /1/ кат. ВІР 1456 /2/ Горлинка] /4/ Новокиївське 01 [л.439-97 (Київське 76 /1/кат. ВІР 1456 /3/ Київське 87]. Воно стійке до ураження одночасно до 11 з 12 відомих патотипів сажки звичайної (табл. 21).

Сорт Омріяне відноситься до різновидності aureum, має крупне зерно. Рослини його середньорослі (в залежності від умов вирощування – 95-115 см), стебло потовщене, високої міцності з 6-7 вузлами та дещо вкороченим (18 см) верхнім міжвузлям. Товщина міжвузля в основі волоті 2-2,5 см. Листки видовжено-ланцетні без антоціанового забарвлення. Довжина прапорцевого листка 26-30 см, ширина – 2,0-2,3 см. Волоть у рослин стиснута, щільна, потовщення (подушечки) в основі гілочок відсутні по всій довжині волоті, звисає середньо в одному напрямку. Довжина волоті середня (25-28 см).

Таблиця 21

Оцінка рослин сортів проса посівного
за расово-специфічною стійкістю до сажки звичайної та мелан
озом

Сорт

Ступінь ураження

меланозом, %

расами сажки в умовах штучного зараження

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

Миронівське 51(ст)

4,5

S*

S

S

S

S

S

S

S

S

S

S

S

Київське 87

3,9

S**

S

S

R

R

R

R

R

R

R

R

S

Омріяне

4,0

R

R

S

R

R

R

R

R

R

R

R

R

* - ураженість вище 10%; ** - не більше 10%

Зернівка досить велика (маса 1000 зерен близько 8,4), кремового забарвлення, вирівняність зерна висока. Основні фракції на решетах 1,9-1,8 або 1,8-1,7 мм понад 80%. Плівчастість зернівок – 13-14%.

Сорт високоврожайний, в умовах весняних і літніх строків сівби рівень його врожайності в КСВ Інституту землеробства становив за 2003-2005 роки 4,66 т/га (3,9-5,0 т/га), що на 0,79-1,4 т/га більше національного стандарту Миронівське 51. Стійкість до вилягання та обсипання зернівок – висока. Рослини сорту мають високу стійкість (імунність) до ураження одночасно 11-ма патотипами сажки №№1, 2, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11 та 12 з 12-ти відомих, а також має підвищену стійкість до ураження меланозом ядра зернівок і цим чітко відрізняється від усіх раніше створених вітчизняних і зарубіжних сортів проса.

Характеризується винятково високим виходом крупи (78-83%) з високими кулінарними якостями, високим вмістом протеїну в зерні (до 16% за 13,8-14,1% у стандартів) та каротину в крупі (до 14 мг %).

Сорт Омріяне відзначається наявністю генетично зумовлених ознак
стебла, листків, волоті і, особливо, зернівок. Високий рівень відмітності, однорідності та стабільності вказаних груп ознак сорту Омріяне свідчить про високий рівень його патентоспроможності.

Автором отримане свідоцтво №08411 про авторство на сорт рослин проса Омріяне та свідоцтво №08412 про авторство на сорт рослин проса Новокиївське 01, виданих Державною службою з охорони прав на сорти рослин.

Отже, за участю автора виявлені раніше невідомі особливості успадкування основних господарських цінних ознак проса, удосконалені напрями, методи і технології селекційного процесу, створені нові генетичні джерела поєднання цінних ознак і властивостей проса та на цій основі створено нові
сорти, які істотно переважають існуючі національні стандарти за рівнем врожайності, його стабільності і, особливо, за рівнем стійкості до сажки, за параметрами технологічних якостей зерна і споживчих властивостей крупи. Створення та широке впровадження у виробництво сортів проса, стійких одночасно до всіх відомих патотипів сажки є надійним і економічно найвигіднішим шляхом захисту посівів проса від ураження цією хворобою.

ЕКОНОМІЧНА Й ЕНЕРГЕТИЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ
ТЕХНОЛОГІЙ ВИРОЩУВАННЯ ПРОСА ПОСІВНОГО

Економічна ефективність. Економічною основою рослинництва є виробництво продукції з мінімальними матеріальними затратами на її одиницю. Дослідження з удосконалення технології виробництва проса були спрямовані на максимальне збільшення продуктивності виробництва проса з меншим механізованим навантаженням за рахунок досконаліших машин і мінімізації технологічних операцій. У порівнянні з існуючими технологіями, розроблена інтенсивна технологія вирощування проса забезпечує врожайність зерна на рівні 5,0-5,5 т/га і скорочення витрат на виробництво в межах 10-15%.

Інтенсивна технологія виробництва проса ґрунтується на застосуванні високопродуктивних сортів, ефективному використанні природних, а також оптимально насичених агротехнічних чинників продуктивності (науково-обґрунтовані сівозміни, системи удобрення і обробітку ґрунту), застосуванні високоефективних засобів захисту рослин проса та забезпечення нормативними матеріально-технічними засобами. Тільки вчасне та якісне виконання всіх технологічних операцій дозволяє отримувати високі врожаї проса та виробляти конкурентоспроможну продукцію.

За рахунок розроблення нової технології вирощування проса посівного урожайність зерна збільшилася від 3,43 до 5,54 т/га, а собівартість зменшилася від 655,24 до 586,51 грн. /т; прибуток збільшився від 551,1 до 1293,53 грн. /т, а рівень рентабельності – від 24,4 до 39,8%.

Енергетична ефективність. У сільськогосподарському виробництві з року в рік зростає споживання енергоресурсів. Це викликано тим, що для отримання вищих урожаїв витрачається і більша кількість енергії. Проте, справа не тільки в кількісному споживанні того чи іншого виду енергії, а й в якісному її використанні.

Запровадження інтенсивної технології вирощування проса передбачає збільшення витрат енергетичних засобів на одиницю площі посівів, але за рахунок збільшення врожайності зерна істотно знижуються витрати енергії на одиницю продукції.

Енергетичний аналіз технології вирощування проса полягає у встановленні коефіцієнта енергетичної ефективності – співвідношення кількості енергії, яка міститься у виробленій продукції до кількості енергії, що
витрачена на формування врожаю. Поновлену енергію розраховували множенням урожайності основної і побічної продукції на коефіцієнт вмісту
енергії зерна проса – 19,70 МДж /кг і соломи – 16,24 Мдж/кг (табл. 22).

Таблиця 22

Біоенергетична оцінка виробництва проса

Технологія

Урожайність, т/га

Енергетичний

еквівалент продукції, МДж/га

Енергетичні

витрати, МДж/га

Коефіцієнт

енергетичної ефективності

зерна

соломи

Звичайна

3,5

3,2

120001

33181

3,62

Інтенсивна

5,5

5,6

197698

25567

7,73

Чим більший коефіцієнт енергетичної ефективності, тим більша ймовірність того, що технологія відповідає енергозберігаючій. В нашому випадку коефіцієнт енергетичної ефективності інтенсивної технології вирощування проса перевищив звичайну на 4,11.

ВИСНОВКИ

  1.  У дисертаційній роботі теоретично узагальнені методи управління процесом формування врожайності зерна проса посівного і запропонована технологія вирощування нового сорту Омріяне в умовах Лісостепу і Степу України шляхом застосування оптимальних норм мінеральних добрив для основного внесення і позакореневого підживлення, визначення оптимального строку сівби та інтегрованого захисту рослин від бур’янів і хвороб. 
  2.  Теоретичною основою управління процесом формування врожайності зерна проса посівного є визначені закономірності формування в листках хлорофілів а і b під впливом мікроелементів і взаємозв’язків окремих елементів технології вирощування з динаміками площі листкової поверхні, фотосинтетичного потенціалу та чистої продуктивності фотосинтезу типу С4.
  3.  За умов достатнього забезпечення рослин проса посівного мікроелементами, вміст хлорофілу b порівняно з хлорофілом а зростає, співвідношення хлорофілів а/b стає < 3. На прикладі сортів Олітан та Омріяне встановлено сортові особливості формування структури хлорофілів впродовж росту й розвитку рослин проса посівного, позитивні й тісні кореляційні зв’язки між індексом листкової поверхні і вмістом у листках суми хлорофілів (відповідно r = 0,90 і 0,79).
  4.  Оптимізувати площу листкової поверхні сортів проса, що різняться за строками стиглості, можна шляхом застосування відповідної
    норми мінеральних добрив: для ранньостиглих – N
    60P40K90, середньостиглих – N90P40K90 і пізньостиглих - N90+30P40K90. Вміст сухої речовини у сортів проса ранньостиглого та середньостиглого типів знижувався пропорційно збільшенню дози азотних добрив: у сорту Омське 9 на 4,3% і Омріяне – 3,7%, у пізньостиглого сорту Ільїчовське на фоні - N90+30P40K90 він підвищувався на 2,4%.
  5.  Найбільш швидким і ефективним способом підвищення врожайності проса посівного є впровадження нових сортів. Новий сорт Омріяне переважає існуючі національні стандарти за рівнем врожайності на 0,45 т/га, виходом високоякісної крупи на 4,5-5,5% і вмістом білка в зерні (більше 16%).
  6.  Зональні умови вирощування проса посівного суттєво впливають як на рівень врожайності, так і якість зерна. Комплексне екологічне сортовипробування сортів проса посівного за сумою рангів генотипового і екологічного ефектів та за максимальним потенціалом продуктивності оцінювалося за Еберхартом і Расселом (1966). Серед екологічних ніш найбільш сприятливими для вирощування нових сортів проса посівного були такі області: Черкаська, Чернігівська та Івано-Франківська; порівняно з середньою врожайністю сортовипробування, прибавки в цих регіонах становили від 0,37 до 2,03 т/га.
  7.  В екологічних зонах, поряд з підбором відповідних сортів, вирішальне значення мають строки їх сівби. За пізніх строків сівби, у проса посівного значно скорочується тривалість вегетаційного періоду. Так, в Степовій зоні різниця тривалості вегетаційного періоду рослин проса між варіантами раннього і пізнього строків сівби становила у сорту Ювілейне від 37 до 49 днів, Вітрило – 16-23 і Олітан – 23-30 днів. У Лісостеповій зоні за крайніми строками сівби сорти різнилися відповідно на 29-37, 12-23 і 23-31 днів. За сівби в пізні строки рослини проса ростуть і розвиваються в умовах більш короткого дня, що й сприяє скороченню тривалості вегетаційного періоду. Тривалість окремих міжфазних періодів впродовж вегетації коливалася в істотно більших межах.
  8.  Своєчасна сортозаміна новими, більш врожайними сортами дозволяє підвищити врожайність проса посівного від 0,86 до 1,35 т/га або на 20,6-41,9%.
  9.  Залежно від стиглості сорту, за фонами живлення за врожайністю зерна виділялися ранньостиглий сорт проса посівного Омське 9 і середньостиглий Омріяне – 3,97 і 4,04 т/га; ним суттєво поступався пізньостиглий сорт Ільїчовське – 2,62 т/га. Кращою нормою мінеральних добрив для сортів Омське 9 і Омріяне є N60Р40K90; врожайність сортів на цьому фоні живлення становила відповідно 4,31 і 4,60 т/га (на контролі без добрив відповідно 2,90 і 2,67 т/га); окупність кілограма діючої речовини добрив у цих варіантах становила відповідно 7,42 і 10,2 кг зерна. Наступне збільшення вмісту азоту до N90Р40K90 істотної прибавки врожайності не забезпечувало.
  10.  У період формування та наливу зерна більший вміст білка у зернівках проса накопичується за погодних умов з підвищеною температурою та пониженою вологістю повітря. У варіантах доз мінеральних добрив з підвищеною часткою азоту – N90Р40K90 і N90+30Р40K90 – вміст білку в зерні проса посівного підвищувався на 2,2-2,8%.
  11.   Позакореневе підживлення проса посівного Кристалоном коричневим дозою 2,0 кг/га в фазі кущіння сприяло підвищенню врожайності зерна сортів проса посівного Олітан і Омріяне відповідно на 0,57 і 0,62 т/га (врожайність на контролі становила відповідно 2,49 і 2,71 т/га).
  12.   Інтегрований захист проса посівного від бур’янів проводиться за умов перевищення економічного порогу їх шкідливості – формування щільності від 59,2 до 76,5 шт. /м2 і накопиченні до 1344 г/м2 зеленої надземної маси; за таких умов бур’яни поглинають з ґрунту доступних форм азоту 53,6 кг д.р. N /га, 35,5 кг д.р. Р2О5 /га і 58,9 кг д.р. К2О /га, затінюють культурні рослини і створюють дефіцит доступної вологи, що призводить до зниження врожайності зерна від максимально можливої на 3,74 т/га або на 63,1%.
  13.   Застосування гербіцидів на посівах проса посівного знижує забур’яненість від 40,4 до 58,1%.
  14.   Кращим варіантом контролювання чисельності бур’янів у посівах проса посівного є внесення бакової суміші Базагран М-48% + Агрітокс, 50% + Лонтрел, 300 (відповідно 1,5 + 0,3 + 0,5 л/га), яка ефективно діє на сходи дводольних видів, у т.ч. й багаторічних; у цьому варіанті врожайність зерна становила 5,02 т/га або 84,7% від максимально можливого рівня, що був за ручних прополювань.
  15.   За результатами імунологічної експертизи 15 сортів проса посівного, занесених до Державного реєстру сортів рослин України, ідентифіковано 6 сортів, сприйнятливих до всіх 6-ти патотипів сажки, поширених в Україні, 6 сортів – стійких лише до однієї із вказаних патотипів, а решта сортів є стійкими лише до 4-х із вказаних патотипів.
  16.   За участю автора виявлені раніше невідомі особливості успадкування основних господарських цінних ознак проса, удосконалені напрями, методи та технології селекційного процесу, створені нові генетичні джерела поєднання цінних ознак і властивостей проса та на цій основі створено новий сорт Омріяне, який істотно переважає існуючі національні стандарти за рівнем врожайності, його стабільності і, особливо, за рівнем стійкості до сажки та за параметрами технологічних якостей зерна і споживчих властивостей крупи.
  17.   Економічна ефективність нової технології вирощування проса посівного висока. Порівняно з існуючою технологією, за нової врожайність зерна збільшилася від 3,43 до 5,54 т/га, собівартість – зменшилася від 655,24 до 586,51 грн. /т; чистий прибуток збільшився від 551,1 до 1293,53 грн. /т, а рівень рентабельності – від 24,4 до 39,8%.
  18.   Коефіцієнт енергетичної ефективності за нової технології порівняно із звичайною збільшився з 3,62 до 7,73.

РЕКОМЕНДАЦІЇ ВИРОБНИЦТВУ

У господарствах Лісостепу України для одержання врожайності зерна проса посівного на рівні 4,0-5,0 т/га рекомендується наступна технологія вирощування:

– висівати високоврожайний, імунний до 11 з 12 рас патогену сорт проса посівного Омріяне;

  •  для ранньостиглих сортів проса посівного оптимальними дозами мінеральних добрив для основного внесення є N60P40K90, середньостиглих - N90P40K90, пізньостиглих - N90+30P40K90;
  •   оптимальний строк сівби – друга декада травня;

– у фазу кущіння для захисту посівів проса посівного від дводольних видів бур’янів проводити обприскування баковою композицією гербіцидів Базагран М- 48% + Агрітокс, 50% + Лонтрел, 300 (відповідно 1,5 + 0,3 + 0,5 л/га); позакореневе підживленням Кристалоном коричневим дозою 2,0 кг/га проводити через 4-5 днів.

СПИСОК НАУКОВИХ ПРАЦЬ,
ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Монографії:

  1.  Рудник-Іващенко О.І. “Просо. Особливості біології, фізіології, генетики” / О.І. Рудник-Іващенко. - К.: Колобіг, 2009. – 158 с.
  2.  Рудник-Іващенко О.І. Селекційні досягнення України / О.І. Рудник-Іващенко //В кн.: “Аграрна наука: розвиток та досягнення ”. – К.: “ННЦ ІАЕ”, 2006, т. 4., р. 2.- С. 26-113.

Методичні рекомендації:

  1.  Рудник О.І. Методика проведення експертизи сортів на відмітність, однорідність та стабільність (зернових, круп’яних та зернобобових культур) / О.І. Рудник та група авторів. К.: Офіційний бюлетень “Охорона прав на сорти рослин”. Під ред. Волкодава В.В. Державна служба з охорони прав на сорти рослин, №2 част. 3, 2003. 182 с. (Проведено дослідження, проаналізовано і узагальнено експериментальні дані, зроблено висновки).
  2.  Рудник-Іващенко О.І. Науково-виробничі рекомендації з технології вирощування проса посівного / О.І. Рудник-Іващенко, М.В. Роїк, О.В.Мороз, П.П. Шудря. – К.: Фенікс, 2010. – 15 с. (Проведено дослідження, проаналізовано і узагальнено експериментальні дані, зроблено висновки).
  3.  Григоращенко Л.В., Широкий уніфікований класифікатор проса (Panicum miliaceum L.) / Л.В. Григоращенко, С.Г. Холод, О.І. Рудник-Іващенко та ін., Інститут рослинництва ім. В.Я. Юр’єва, НЦГРРУ. –Харків, 2009. – 62 с.

Статті у наукових виданнях:

  1.  Лещук Н.В. Існуюча система сортовипробування та ідентифікація сортів сільськогосподарських культур /Н.В. Лещук, О.І. Рудник. – К.: Науковий вісник НАУ, вип. 57, 2002. – С. 143-146. (Проаналізовано і узагальнено експериментальні дані, зроблено висновки).
  2.  Яшовський І.В. Особливості успадкування і прояву та генетичного зчеплення ідентифікаційних ознак зернівки і расоспецифічної стійкості проса до сажки / І.В. Яшовський, А.М. Проданик, О.І. Рудник. – К.: “Аграрна наука”, Фактори експериментальної еволюції організмів, зб. наук. пр., 2003. – С. 217-222. (Проведено дослідження, проаналізовано і узагальнено експериментальні дані, зроблено висновки).
  3.  Яшовський І.В. Просу ще рано у відставку / І. Яшовський, А. Проданик, О. Рудник та ін. - К.: Зерно і хліб, №3, “Редакційно-видавничий центр “ЗІХ”, 2004. – С. 38-39. (Проведено дослідження, проаналізовано і узагальнено експериментальні дані, зроблено висновки).
  4.  Яшовський І.В. Особливості успадкування та генетичного зчеплення господарсько цінних ознак проса / І.В. Яшовський, О.І. Рудник. – К.: Вісник Українського товариства генетиків і селекціонерів, т. 2, №1, 2004. – С. 27-35. (Проведено дослідження, узагальнено експериментальні дані, зроблено висновки).
  5.  Яшовський І.В. Особливості успадкування та генетичного зчеплення ознак величини і забарвлення зернівки проса, а також стійкості до окремих рас сажки / І.В. Яшовський, О.І. Рудник. – К.: Зб. наук. пр. ІЦБ УААН, вип. 7, 2004. – С. 16-26. (Проведено дослідження, проаналізовано і узагальнено експериментальні дані, зроблено висновки).
  6.  Рудник О.І. Методичне забезпечення експертизи сортів проса посівного (Panicum miliaceum L.) на патентоспроможність / О.І. Рудник. – К.: Сортовивчення та охорона прав на сорти рослин. Алефа, 2005. - С. 36-40.
  7.  Рудник О.І. Історичні віхи та сучасний стан селекції проса / О.І. Рудник. – Харків, Міжвідомчий темат. наук. зб. “Селекція і насінництво” ІР ім. В.Я. Юр’єва УААН, вип.91, 2005. – С. 64-73.
  8.  Роїк М.В. Перспективи селекції сільськогосподарських культур в Україні / М.В. Роїк, О.І. Рудник. – К.: Вісник аграрної науки, №2, 2006. – С. 5-9. (Проведено дослідження, узагальнено експериментальні дані, зроблено висновки).
  9.  Григоращенко Л.В. Хвороби проса: сажка звичайна / Л.В. Григоращенко, О.І. Рудник. – К.: “ Карантин і захист рослин”, №10, 2007. –С. 10-12. (Проведено дослідження, узагальнено експериментальні дані, зроблено висновки).
  10.  Рудник О.І. Оцінка сортів на охороноздатність за новою методикою / О.І. Рудник. – К.: Зб. наук. пр. ІЦБ УААН, вип. 9. Методика, механізація, автоматизація та комп’ютеризація досліджень у землеробстві, рослинництві, садівництві та овочівництві, 2007. – С. 137-141.
  11.  Рудник О.І. Господарсько цінні показники нових сортів проса / О.І. Рудник, О.О. Шовгун, С.Л. Чухлєб. – К.: Вісник аграрної науки, №6, 2008. –С. 28-30. (Проведено дослідження, узагальнено експериментальні дані, зроблено висновки).
  12.  Рудник-Іващенко О.І. Продуктивність фотосинтезу в рослин проса за фазами його розвитку на різних фонах мінерального живлення / О.І. Рудник-Іващенко. – К.: Наукові доповіді НУБіП, №3(15), 2009. – 10 с.
  13.  Рудник-Іващенко О.І. Вплив мінерального живлення на фотосинтез проса посівного / О.І. Рудник-Іващенко. – К.: Вісник аграрної науки, №2, 2010. –С. 27-31.
  14.  Рудник-Іващенко О.І. Як захистити посіви проса посівного (Panicum miliaceum L.) / О.І. Рудник-Іващенко. – К.: Зб. наук. пр. ІЦБ УААН. Рослини-бур’яни: особливості біології та раціональні системи їх контролювання в посівах сільськогосподарських культур, 2010. – С. 286-293.
  15.  Рудник-Іващенко О.І. Бур’яни в посівах проса / О.І. Рудник-Іващенко. – К.: Карантин і захист рослин, №2, 2010. – С. 6-8.
  16.  Рудник-Іващенко О.І. Вміст хлоропластів у листках рослин проса та їх роль в процесі фотосинтезу / О.І. Рудник-Іващенко. – К.: Наукові доповіді НУБіП, №3(19), 2010. – 7 с.
  17.  Рудник-Іващенко О.І. Особливості фотосинтезу рослин проса посівного / О.І. Рудник-Іващенко, Л.В. Григоращенко. – К.: Вісник аграрної науки, №7, 2010. –С. 35-38. (Проведено дослідження, узагальнено експериментальні дані, зроблено висновки).
  18.  Рудник-Іващенко О.І. Залежність якості зерна проса посівного від фону мінерального живлення. / О.І. Рудник-Іващенко. – К.: Цукрові буряки, №5 (77), 2010. – С. 10-11.
  19.  Рудник-Іващенко О.І. Залежність ознак урожайності проса від впливу кліматичних умов за фазами розвитку / О.І. Рудник-Іващенко, Л.В. Григоращенко.  –Х.: Міжвідомчий темат. наук. зб. “Селекція і насінництво” ІР ім. В.Я. Юр’єва УААН, вип. 98, 2010. -С. 244-256. (Проведено дослідження, узагальнено експериментальні дані, зроблено висновки).
  20.  Рудник-Іващенко О.І. Вміст хлорофілу а і b у листках проса посівного залежно від фази росту й розвитку рослин. / О.І. Рудник-Іващенко. – Умань: Зб. наук. праць Уманського НУС, ч.1, вип. 74, 2010. – С. 123-128.
  21.  Рудник-Іващенко О.І. Вплив мінерального живлення на фотосинтез проса посівного (Panicum miliaceum L. ). / О.І. Рудник-Іващенко. – Харків: Зб. вісника центру наукового забезпечення АПВ Харківської області, вип. №8, 2010. – С. 138-147.
  22.  Сорт проса Новокиївське 01. № свідоцтва 08412 про авторство на сорт.
  23.  Сорт проса Омріяне. № свідоцтва 08411 про авторство на сорт № патенту 0516 від 01.01.2005.

Матеріали наукових конференцій:

29. Проданик А.М. Нові генетичні донори групової расоспецифічної стійкості проса до сажки / А.М. Проданик, О.І. Рудник, О.В. Синицина та ін. – К.: матер. Наук. Практ. Конференції молодих вчених 24-26 листопада 2003 р. ІЗ УААН, 2003. – С. 117-118. (Проведено дослідження, проаналізовано і узагальнено експериментальні дані, зроблено висновки).

30. Рудник О.І. Наукове забезпечення виробництва конкурентоспроможного зерна в Україні / О.І. Рудник. – Харків, матер. всеукраїнської наук.-практич. конференції “Сучасний стан та перспективи розвитку насінництва в Україні” (19-20 жовтня 2004 р.) ІР ім. В.Я. Юр’єва. – С. 45-47.

31. Рудник О.І. Оцінка сортів на охороноздатність за новою методикою / О.І. Рудник. – К.: матер. всеукраїнської наук. конференції “Методика, механізація, автоматизація та  комп’ютеризація досліджень у землеробстві, рослинництві, садівництві та овочівництві” (26-27 червня 2007) ІЦБ УААН. – С. 9-11.

32. Рудник-Иващенко О.И. Особенности фотосинтеза растений проса посевного / О.И. Рудник-Иващенко, Л.В. Григоращенко. – Белград,  матер. XIV международной науч.-произв. конференции “Проблемы сельскохозяйственного производства на современном этапе и пути их решения” (17-20 мая 2010 г.) Белгородская СХА (Россия). – С. 13. (Проведено дослідження, проаналізовано і узагальнено експериментальні дані, зроблено висновки).

Рудник-Іващенко О.І. Управління процесом формування
врожайності зерна проса посівного.
– Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора сільськогосподарських наук за спеціальністю 06.01.09 – рослинництво. – Інститут біоенергетичних культур і цукрових буряків НААН, м. Київ, 2010.

Робота присвячена визначенню впливу елементів технології вирощування сортів проса посівного на процеси фотосинтетичної діяльності в онтогенезі рослин, формуванню врожайності та якісних її показників.

Вперше встановлені особливості формування зелених пігментів (хлорофілів) за фазами росту й розвитку рослин, залежність між розміром листкової поверхні, вмістом хлорофілів а і b і чистою продуктивністю фотосинтезу проса посівного. За умов застосування мікроелементів, кількість хлорофілу b порівняно з хлорофілом а зростає, тобто співвідношення хлорофілів а/b стає < 3; вміст хлорофілу b в межах сортів Олітан і Омріяне становив в межах 2,00 ± 0,05 до 2,33 ± 0,22 мг /дм2.

Встановлено вплив умов вирощування на урожайність, технологічні якості зерна, фотосинтетичну діяльність різних за генотипом сортів проса таких елементів технології вирощування: строки сівби, зони вирощування, дози мінеральних добрив, внесення мікроелементів. Встановлені оптимальні фони живлення різних за стиглістю сортів, які забезпечують високу врожайність та якість зерна. Збільшують вміст білку в зерні проса посівного на 2,2-2,8% фони живлення N90Р40K90 та N90+30Р40K90.

Встановлена роль сорту в технології вирощування проса посівного, визначені екологічні ніші, що забезпечують високу стабільність і пластичність
продуктивності сортів.

На основі вивчення видового складу бур’янів у посівах проса та визначення джерел расоспецифічної стійкості рослин розроблена інтегрована система захисту посівів проса посівного від шкідливих організмів. 

За участю автора створено новий сорт Омріяне, який істотно переважає існуючі національні стандарти за рівнем продуктивності та стійкості до сажки.

Ключові слова: просо, сорти, хлорофіл, фотосинтез, урожай, якість зерна, елементи технології, мінеральне живлення, бур’яни, сажка.

Рудник-Иващенко О.И. Управление процессом формирования
урожайн
ости зерна проса посевного. Рукопись

Диссертация на соискание научной степени доктора сельскохозяйственных наук за специальностью 06.01.09 – растениеводство. Институт биоэнергетических культур и сахарной свеклы НААН Украины, г. Киев, 2010.

Работа посвящена разработке технологии выращивания сортов проса посевного на основе управления фотосинтетическим процессом в онтогенезе растений, направленному формированию урожайности и качества продукции.

Автором впервые определены особенности формирования зеленых пигментов (хлорофиллов) по фазам роста и развития проса. Установлена зависимость между размером листовой поверхности, содержанием хлорофиллов а и b и чистой продуктивностью фотосинтеза проса посевного. В условиях применения микроэлементов увеличение количества хлорофилла b в сравнении с хлорофиллом а возрастает, то есть соотношение хлорофиллов а/b становится < 3; у сортов Олитан и Омриянэ содержание хлорофилла b было в пределах 2,00 ± 0,05 до 2,33 ± 0,22 мг /дм2.

Установлено влияние сроков сева, зон возделывания, доз минеральных удобрений и микроэлементов на фотосинтетическую деятельность растений, урожайность и технологические качества зерна различных генотипов сортов проса. Определены оптимальные фоны питания для различных по срокам созревания сортов, которые обеспечивают высокую продуктивность и качество зерна. На вариантах лучших доз минеральных удобрений (N90Р40K90 и N90+30Р40K90) содержание белка в зерне проса посевного увеличивалось на 2,2-2,8%.

Установлена роль сорта в технологии выращивания проса посевного; установлены экологические ниши, которые обеспечивают высокую стабильность и пластичность продуктивности сортов.

На основании определения видового состава сорняков в посевах проса посевного и расовоспецифической устойчивости растений разработана интегрированная система защиты при выращивании этой культуры от вредных организмов.

С участием автора создан новый сорт Омриянэ, который существенно превышает существующие национальные стандарты за уровнем урожайности и её стабильности, а также за параметрами технологических и потребительских свойств крупы. Впервые в Украине и в мире выведен сорт проса, который устойчив к 11 расам головни из 12 существующих.

Автором разработана концепция защиты проса посевного от сорняков; внесение баковой смеси гербицидов на посевах проса посевного снижает засоренность с 40,4 до 58,1%.

Самый быстрый и эффективный способ повышения урожайности проса посевного является внедрение новых сортов. Своевременная сортозамена новыми, более урожайными сортами дает возможность повысить урожайность проса посевного в пределах 0,86-1,35 т/га или на 20,6-41,9%.

Новый сорт Омриянэ превосходит существующие национальные стандарты по уровню урожайности на 0,45 т/га, выходом высококачественной крупы на 4,5-5,5% и содержанием белка в зерне (больше 16%).

Ключевые слова: просо, сорта, хлорофилл, фотосинтез, элементы технологии, урожай, качество зерна, минеральное питание, сорняки, головня. 

Rudnyk-Ivashchenko O.I. Mine process of formation of productivity of grain of millet sowing. The manuscript

The dissertation on competition of scientific degree of the doctor of agricultural sciences a speciality 06.01.09 – plant growing. Institute of  bioenergy crops and sugar beet NААS Ukraine, s. Kiev, 2010.

Work is devoted definition of influence of elements of technology of cultivation of verities of millet sowing on processes of photosynthetic activity in ontogenesis plants, formation of efficiency and its qualitative indicators.

It is stated results of researches on which generalisations features of formation of green pigments (chlorophyll) on growth phases and developments of plants for the first time are defined, dependence between the size of a sheet surface, the maintenance of a chlorophyll a and b in pure efficiency of photosynthesis of millet sowing is established. In the conditions of application of microcells the increase in quantity of a chlorophyll b in comparison with a chlorophyll a increases, that is the parity of a chlorophyll а/b becomes <3 – the chlorophyll maintenance b within grades Оlitan and Оmriyne fluctuates accordingly from 2,00 ± 0,05 to 2,33 ± 0,22 mg /dm2.

On the basis of results of researches influence of conditions of cultivation on productivity, technological qualities of grain, photosynthetic activity various behind a genotype of verities of millet is shown: terms of sowing, a zone of cultivation, a dose of mineral fertilizers, entering of micro cells. Are defined optimum phоnes for various behind terms of maturing of varieties which provide high efficiency and quality of grain. So variants N90Р40K90 and N90+30Р40K90 are the best doses of mineral fertilizers that increase the fiber maintenance in grain of millet sowing by 2,2-2,8 %.

The variety role in technology of cultivation of millet sowing through definition of ecological stability and plasticity of varieties of this culture is defined.

As a result of studying of specific structure of weeds at crops of millet sowing and definitions races specific stability of plants the integrated system of protection of crops of millet sowing from harmful organisms is developed.

With participation of the author new variety Оmriyne which essentially exceeds existing national standards behind level of productivity, its stability, for the first time in Ukraine and the world, behind stability level to smut and behind parameters of technological and consumer properties of grouts is created.

On the basis of the received results of long-term researches the concept of protection of millet sowing from weeds is developed.

Key words: millet, varieties, a chlorophyll, photosynthesis, technology elements, a crop, quality of grain, a mineral food, weeds, smut. 


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

4004. ОПРЕДЕЛЕНИЕ МОМЕНТА ИНЕРЦИИ ТВЕРДОГО ТЕЛА 180.84 KB
  Лабораторная работа. ОПРЕДЕЛЕНИЕ МОМЕНТА ИНЕРЦИИ ТВЕРДОГО ТЕЛА. Цель работы: определение опытным путем момента инерции системы, состоящей из массивного металлического диска и шкива, насаженных на об...
4005. Діагностика захворювань шкіри. Гігієна шкіри, медична етика і деонтологія в дерматовенерології 86 KB
  Науково – методичне обґрунтування теми Вивчення теми «Діагностика захворювань шкіри. Гігієна шкіри, медична етика і деонтологія в дерматовенерології. Принципи лікування хворих із шкірними та венеричними захворюваннями. Загальне і зовнішне лікув...
4006. Основи екології. Конспект лекцій 1.43 MB
  Основні екологічні проблеми сучасності Визначення, завдання, значення і структура екології. Основні етапи розвитку екології. Українська екологічна школа. Основні екологічні проблеми сучасності. Джерела екологічної кризи сучасності та її вп...
4007. Педагогическая генетика 598.5 KB
  Педагогическая генетика Генетика и биология развития могут предложить довольно мощный резерв для перестройки современной педагогики – некую новую область знаний, которую мы назовем педагогической генетикой. Это новое направление основано на дву...
4008. Введение в экономическую теорию 116.5 KB
  Введение Экономические знания необходимы каждому человеку, так как они способствуют правильному пониманию происходящего, помогают ориентироваться в различных ситуациях, как на работе, так и в жизни. Домохозяйка рассчитывает, как распланировать доход...
4009. Сутність екологічного менеджменту 411 KB
  Антропогенний і техногенний вплив на природне середовище. Сучасний рівень порушення екологічної рівноваги на Землі Діалектика взаємодії суспільства і природи носить історичний характер і полягає в тім, що людство - складова частина природи, р...
4010. Економічна теорія. Методичні вказівки до виконання самостійної роботи 945.5 KB
  Методичне видання складається з передмови, загальних вимог до самостійної роботи, тематичного планування самостійної роботи студентів, завдань на самостійну роботу і переліку питань самостійної роботи, які включені в екзаменаційні білети. Пере...
4011. Основні питання економічної теорії 1.08 MB
  Вступ У системі економічних дисциплін економічна теорія займає провідне місце, оскільки вона виступає методологічною базою для цілої системи економічних наук, розкриває основоположні базові поняття, економічні закони, категорії, принципи господарюва...
4012. Економічна теорія, її предмет, методи та функції 248.5 KB
  Економічна теорія, її предмет, методи та функції Економічна теорія: виникнення та етапи розвитку. Об’єкт і предмет економічної теорії (далі – ЕТ). Економічні закони та економічні категорії. Методи дослідження економ...