65408

Формування функціональних компетентностей майбутніх фахівців зв’язку в процесі навчання технічних дисциплін

Автореферат

Педагогика и дидактика

Сучасне життя неможливо уявити без послуг, що надають фахівці зв’язку, проте постійні зміни технологій, величезний потік інформації безпосередньо впливають на системи механізмів та засобів діяльності зв’язківця, від якого вимагають суттєвої перебудови цільових...

Украинкский

2014-07-29

396 KB

0 чел.

PAGE  2

за когнітивним параметром

EMBED MSGraph.Chart.8 \s

за мотиваційним параметром

за операціональним параметром

за когнітивним параметром

Рис. 2. Результати формувального експерименту

EMBED MSGraph.Chart.8 \s

EMBED MSGraph.Chart.8 \s

ЧЕРКАСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО

СОРОКІНА Галина Юріївна

УДК 378.015.311.016:654

ФОРМУВАННЯ ФУНКЦІОНАЛЬНИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ

МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ ЗВ'ЯЗКУ

В ПРОЦЕСІ НАВЧАННЯ ТЕХНІЧНИХ ДИСЦИПЛІН

13.00.04 – теорія та методика професійної освіти

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Черкаси – 2010


Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Полтавському національному педагогічному університеті імені В. Г. Короленка, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник –  доктор педагогічних наук, професор

 Гриньова Марина Вікторівна,

Полтавський національний педагогічний

університет імені В. Г. Короленка,

завідувач кафедри педагогічної

майстерності та менеджменту.

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор

 Єльникова Галина Василівна,

Університет менеджменту освіти

Національної академії педагогічних наук України,

декан факультету менеджменту та психології;

кандидат технічних наук,

старший науковий співробітник

Кучук Георгій Анатолійович,

Харківський університет Повітряних Сил

імені Івана Кожедуба, професор кафедри

комп’ютерних систем та мереж.

Захист відбудеться 09 червня 2010 р. об 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 73.053.02 у Черкаському національному університеті імені Богдана Хмельницького за адресою: 18031, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 81, 2-й поверх, зал засідань.

Із дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького за адресою: 18031, м. Черкаси, вул. Університетська, 22.

Автореферат розіслано “07 травня 2010 року.

Т. в. о. вченого секретаря

спеціалізованої вченої ради                                                    І. А. Акуленко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Сучасне життя неможливо уявити без послуг, що надають фахівці зв’язку, проте постійні зміни технологій, величезний потік інформації безпосередньо впливають на системи механізмів та засобів діяльності зв’язківця, від якого вимагають суттєвої перебудови цільових установок, ціннісних орієнтацій, системи знань та умінь, необхідних для самореалізації. Наразі ця проблема набуває значної актуальності для України, підводячи до переосмислення процесу професійної підготовки майбутніх фахівців. Пріоритетним напрямом трансформації технічної освіти стає підготовка “споживача” інформації відповідно до сучасних досягнень науки і техніки та формування компетентної особистості, готової до творчого пошуку, самовдосконалення й постійного розвитку. Розв’язати цю проблему покликаний компетентнісний підхід, що слугує відображенням потреби суспільства в підготовці фахівців, які не лише володіють знаннями, постійно їх оновлюючи, а й володіють способами зіставлення того, що знають і вміють, зі своїми планами та ситуацією. Сучасний зв’язківець – це висококваліфікований фахівець, який має знання різних видів обладнання зв’язку, програмного забезпечення і його супроводу та може гнучко переорієнтувати систему своєї діяльності на новій основі з урахуванням темпу змін технологій галузі. Функціональні компетентності якісно маркують професійне становлення майбутніх фахівців зв’язку, забезпечуючи належне виконання різних видів професійної діяльності, тому їхнє формування є важливим завданням вищої професійної освіти.

Запити сучасного життя, пов’язані з інформатизацією освіти, змушують інакше ставитися до змісту та методики викладання технічних дисциплін, які безперечно відіграють провідну роль у професійній підготовці майбутніх фахівців зв’язку у вищому навчальному закладі. Саме з огляду на це набуває актуальності пошук педагогічних рішень для створення такого навчального середовища, що сприятиме підвищенню ефективності технічної підготовки з урахуванням завдань інфокомунікаційної інтеграції.

Теоретичні та методологічні засади розвитку інженерної освіти розроблено в працях таких учених, як Р. Гуревич, В. Кремень, Е. Лузік, В. Мануйлов, С. Пазиніч, О. Романовський та ін.; окремі аспекти забезпечення якості інженерної освіти проаналізовані М. Копиленком, О. Кругловим, О. Куракіним, В. Нуждіним, Д. Пузанковим та ін. Зміст та специфіка інженерної діяльності з’ясовані Д. Гирдєвим, Є. Климовим, К. Платоновим та ін., проблеми розвитку професійної підготовки фахівців зв’язку виявлені В. Гайдабурою, Г. Пальшиним, Л. Шкарапутою та ін.; шляхи удосконалення організації та забезпечення якості фахової підготовки в галузі зв’язку обґрунтовані в працях О. Баранова, М. Бондаренка, П. Воробієнка, О. Домотенка, Ю. Зіньковського, О. Носікова, В. Погребняка, В. Почерняєва та ін.

Перспективи та проблеми реалізації компетентнісного підходу в освітньому середовищі вищого навчального закладу вивчали вітчизняні та зарубіжні науковці: О. Гура, О. Бермус, Л. Давидов, А. Дахін, І. Зимня, Е. Зеєр, А. Кузьмінський, О. Пометун, О. Семеног, Т. Симоненко, Н. Тарасенкова, С. Шишов, Л. Салганік, A. Aргуелс, К. Чеппел, K. Kін та ін. Розвиткові компетентностей у студентів технічних спеціальностей присвятили дослідження Л. Борисова, Т. Землінська, К. Панюков, Г. Сініцина, К. Чорноталова та ін. Різні аспекти формування окремих видів компетентності досліджували М. Гончарова-Горянська, О. Коблянська, Н. Куніцина та ін. (соціальна компетентність); Л. Волкова, Ю. Ємельянов, Ю. Жуков, Л. Петровська та ін. (комунікативна); Л. Дибкова, Е. Зеєр, С. Новосьолова, Т. Шаргун та ін. (професійна), Н. Баловсяк, А. Вітт, О. Зайцева, М. Порхачов та ін. (інформаційна), Г. Єльникова, Р. Вдовиченко (управлінська) тощо. Сутність функціональних компетентностей стала предметом наукових студій Л. Васильєвої, О. Мармази та ін. Водночас недостатньо розроблені науково-методичні підходи до формування функціональних компетентностей, методичне та технологічне забезпечення цього процесу, зокрема в процесі навчання технічних дисциплін майбутніми зв’язківців.

Аналіз досліджень сутності функціональних компетентностей у педагогічній теорії та практиці дав змогу виявити протиріччя, які в цілому відображають невідповідність між актуальністю формування функціональних компетентностей майбутніх фахівців зв’язку та розробленістю теоретико-методологічних і практичних підходів організації цього процесу з урахуванням специфіки навчального закладу, а саме: між вимогами до підготовки фахівців технічних спеціальностей, відповідно до сучасної концепції вищої освіти, та практикою навчання, що усталилася в межах традиційної освітньої парадигми; між тенденцією збільшення соціального запиту на підготовку фахівців у галузі зв’язку, які володіють функціональними компетентностями, та недостатнім рівнем опрацювання механізмів формування цих компетентностей; між можливостями технічних дисциплін та браком належного опрацювання форм і методів їх використання для створення умов формування функціонально компетентного фахівця у вищому навчальному закладі.

Актуальність, зафіксовані протиріччя, відсутність цілісного науково обґрунтованого підходу до розуміння сутності функціональних компетентностей майбутніх фахівців зв’язку, потреба в дослідженні особливостей їх формування та недостатня розробленість адекватних методик зумовили вибір теми дослідження: “Формування функціональних компетентностей майбутніх фахівців зв’язку в процесі навчання технічних дисциплін”.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація пов’язана з науковими студіями кафедри технічного забезпечення зв’язку та АСУ Полтавського військового інституту зв’язку за темою: Забезпечення навчального процесу при вивченні технічних дисциплін в умовах інформатизації освіти” (№ 532 від 20.11.2007 року). Тема роботи затверджена вченою радою Полтавського національного педагогічного університету імені В. Г. Короленка (протокол № 1 від 31.08.2005 року) й узгоджена в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні (протокол № 9 від 29.11.2005 року).

Мета дослідження – теоретично обґрунтувати, розробити та експериментально перевірити методику формування функціональних компетентностей майбутніх фахівців зв’язку в процесі навчання технічних дисциплін.

Відповідно до мети окреслено такі завдання дослідження:

1.Здійснити теоретико-методологічний аналіз стану вивчення проблеми формування функціональних компетентностей майбутніх фахівців зв’язку з урахуванням специфіки інженерної діяльності.

2. З’ясувати сутність і структуру функціональних компетентностей майбутніх фахівців зв’язку.

3. Теоретично обґрунтувати та розробити модель формування функціональних компетентностей майбутніх фахівців зв’язку в процесі навчання технічних дисциплін.

4. Виокремити критерії, показники та рівні сформованості функціональних компетентностей у майбутніх фахівців зв’язку.

5. Розробити та експериментально перевірити методику формування функціональних компетентностей майбутніх фахівців зв’язку в процесі навчання технічних дисциплін (на прикладі курсу Метрологія, стандартизація, сертифікація та акредитація”).

Об’єкт дослідження – професійна підготовка майбутніх фахівців зв’язку у вищому навчальному закладі.

Предмет дослідження – сутність і структура функціональних компетентностей та методика їх формування в майбутніх фахівців зв’язку в процесі навчання технічних дисциплін.

Теоретичну основу дослідження становлять: нормативні положення щодо реформування освіти, регламентовані в Законах України Про освіту”, Про вищу освіту”, Національній доктрині розвитку освіти ХХІ ст. та ін.; концепція моделювання педагогічного процесу (С. Архангельський, В. Беспалько, Б. Глинський, Л. Фрідман, І. Кулагіна та ін.); теоретико-методологічні засади неперервної професійної освіти (В. Журавський, М. Згуровський, Н. Ничкало, А. Остапенко, М. Солдатенко та ін.); основи психології та педагогіки професійної освіти (В. Бондар, О. Варганова, Е. Зеєр, В. Лозова, О. Пєхота, Г. Сажко, А. Соловов та ін.); дослідження в галузі навчання загальнотехнічних дисциплін (К. Гомоюнов, О. Кучинська, М. Лагунова, К. Черноталова, М. Порхачов та ін.), зокрема вдосконалення підготовки фахівців для галузі зв’язку (О. Домотенко, В. Мазур, Г. Пальшин, В. Почерняєв, І. Субач та ін.); теорії реалізації компетентнісного підходу в освітньому середовищі (В. Краєвський, І. Зимня, О. Овчарук, Дж. Равен, І. Родигіна, Л. Сохань, А. Хуторський та ін.); системний підхід до професійної підготовки (М. Нечаєв, В. Сластьонін, В. Семиченко та ін.); теоретичні засади особистісно орієнтованого підходу (І. Бех, С. Подмазін, І. Якіманська та ін.); психолого-педагогічні основи теорії діяльності та розвитку особистості (Л. Виготський, П. Гальперін, В. Давидов, О. Леонтьєв, Н. Тализіна, С. Рубінштейн та ін.); технологічний підхід до навчання (В. Беспалько, В. Воронін, М. Гриньова, O. Філатов, Д. Чернілевський та ін.); педагогічні праці щодо використання сучасних інформаційних технологій у навчанні (В. Буряк, К. Донди, В. Ідіатулін, К. Кречетников, Є. Лодатко, О. Серветник та ін.).

Методи дослідження. Для досягнення мети, реалізації завдань наукового пошуку використано такі методи: теоретичні – системний аналіз філософської, психолого-педагогічної й науково-методичної літератури, нормативних документів; структурно-логічний аналіз, синтез, порівняння, прогнозування, моделювання, узагальнення теоретичних і експериментальних даних дослідження для визначення стану розробленості проблеми, теоретичного та практичного обґрунтування педагогічних умов та методики формування функціональних компетентностей майбутніх фахівців зв’язку; емпіричні – методи збору та накопичення даних (спостереження, самоспостереження, самооцінювання, тестування, анкетування, інтерв’ювання, бесіди зі студентами і викладачами) та педагогічний (констатувальний, формувальний, контрольний) експеримент для отримання фактичних даних і визначення рівня сформованості функціональних компетентностей майбутнього фахівця зв’язку, встановлення причинно-наслідкових зв’язків та експериментальної перевірки методики формування функціональних компетентностей; методи опрацювання даних (математичні, статистичні, графічні, табличні, методи контролю та вимірювання) для перевірки достовірності результатів проведеного експерименту.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що: уперше з’ясовано сутність поняття функціональна компетентність фахівця зв’язку” потрактованого як інтегрована якість особистості, породжена її діяльністю як суб’єкта накопичення власного досвіду про способи діяльності, що характеризується цілісною системою особистісно-осмислених знань, умінь і навичок фахівця зв’язку, усталених цінностей, які забезпечують оволодіння функціональними компетенціями щодо певного виду інженерної діяльності на мотиваційному, когнітивному та операціональному рівнях для ефективного вирішення професійних завдань; розроблено структуру функціональної компетентності фахівця зв’язку, яка включає мотиваційно-цільовий, суб’єктний, об’єктний, технологічний та результативний компоненти, кожен з яких формується на мотиваційному, когнітивному та операціональному рівнях; розроблено модель формування функціональних компетентностей майбутніх фахівців зв’язку в процесі навчання технічних дисциплін, що містить цільовий, змістовий, управлінсько-технологічний та оцінювально-результативний компоненти й реалізується через методику; уточнено сутність понять компетенція”, компетентність”, компетентність фахівця зв’язку”, функціональна компетентність” завдяки узагальненню різних визначень, виділенню спільного ядра; обґрунтовано специфіку професійної діяльності фахівців зв’язку; на основі аналізу специфіки інженерної діяльності в галузі зв’язку та теоретико-методологічних підходів до оцінювання рівня підготовки фахівців із позиції компетентнісного підходу виокремлено критерії та рівні сформованості функціональних компетентностей (високий – креативний, середній – достатній, низький – репродуктивний, початковий – адаптивний); удосконалено процес професійної підготовки майбутніх фахівців зв’язку в навчанні технічних дисциплін завдяки впровадженню методики формування функціональних компетентностей, створенню сприятливих умов: мотивації навчальної й професійної діяльності, суб’єкт-суб’єктної рефлексивної взаємодії викладача та студентів, залучення студентів до різних видів діяльності, компетентності й професіоналізму викладача, інформаційно-технологічного забезпечення на основі використання комп’ютерних технологій в організації навчання студентів та педагогічної підтримки становлення їх як функціонально компетентних фахівців; дістали подальшого розвитку науково-педагогічні положення щодо сутності, змісту та структури функціональних компетентностей майбутніх фахівців зв’язку в професійній діяльності.

Практичне значення результатів дослідження полягає в упровадженні у навчальний процес вищої школи методики формування функціональних компетентностей майбутніх фахівців зв’язку в процесі навчання технічних дисциплін, її дидактичного та технологічного забезпечення у вигляді інформаційно-навчального комплексу; у розробленні та впровадженні робочих зошитів із дисциплін “Метрологія, стандартизація, сертифікація та акредитація”, “Вимірювання в техніці зв’язку”, в підготовці навчально-методичних посібників із дисциплін “Метрологія, стандартизація, сертифікація та акредитація”, “Технічне забезпечення зв’язку та АСУ”, “Метрологія та вимірювальна техніка”. Матеріали дослідження можуть бути використані в професійній підготовці майбутніх фахівців технічних спеціальностей; послугувати основою для створення навчальних посібників, навчальних курсів та спецкурсів для студентів вищих навчальних закладів.

Особистий внесок здобувача. У статті Реалізація міжпредметних зв’язків фізики і метрології у професійній підготовці фахівців зв’язку вищих технічних закладів освіти” дисертанткою обґрунтовано умови ефективної реалізації міжпредметних зв’язків в ході вивчення технічних дисциплін, подано схему зв’язків між метрологією та фізикою, наведено приклади завдань; у навчально-методичному посібнику Метрологія” – розроблено другий, третій, четвертий та сьомий розділи; у курсі лекційМетрологія, стандартизація, сертифікація та акредитація” – перший та третій розділи; у курсі лекційМетрологія та вимірювальна техніка” – другу, третю та четверту теми; у методичних рекомендаціях щодо виконання лабораторних робіт з дисципліни Технічне забезпечення зв’язку та АСУ” та у робочому зошиті для лабораторних робіт з дисципліни Технічне забезпечення зв’язку та АСУ” дисертанткою розроблено завдання, які виконуються за допомогою комп’ютерних програм; у праці Термінологічний словник з метрології, стандартизації, сертифікації та акредитації” – подано опис термінів від А” до С”.

Упровадження результатів дослідження. Основні положення, висновки й рекомендації, розроблені на основі узагальнення дослідницьких матеріалів, упроваджено в навчальний процес Харківського університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба (акт № 1/51/2/192 від 06.04.07 року); Севастопольського військово-морського інституту ім. П. С. Нахімова (акт №441 від 02.06.08 року); Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького (довідка № 541/03-а від 11.01.2010 року); Полтавського національного технічного університету імені Юрія Кондратюка (акт №67-11-229а від 01.02.10 року); Військового інституту телекомунікацій та інформатизації Національного технічного університету України Київський політехнічний інститут” (довідка № 2/80-6 від 01.03.10 року).

Апробація результатів дослідження. Основні положення та результати дослідження оприлюднені на таких конференціях: міжнародних – ХІV Каришинські читання Розвиток наукової творчості майбутніх вчителів природничих дисциплін” (Полтава, 2007); Информационные технологии: наука, техника, технологии, образование” (Харків, 2007); Спадщина А. С. Макаренка і педагогічні пріоритети сучасності” (Полтава, 2008); ХV Каришинські читання Методика викладання природничих дисциплін у вищій школі” (Полтава, 2008); Спадщина видатних педагогів Полтавщини в міжнародному освітньому просторі” (Полтава, 2009); та всеукраїнських – “Кредитно-модульна технологія навчання та методичне забезпечення контролю якості успішності” (Полтава, 2006); “Освітнє середовище як методична проблема” (Херсон, 2006); “Інформаційні технології навчання в сучасній дидактиці вищої школи” (Полтава, 2007); “Виховання особистісних якостей майбутніх фахівців у системі студентського самоврядування” (Полтава, 2009); “Сучасні технології вищої освіти” (Одеса, 2006), а також на засіданнях кафедри педагогічної майстерності та менеджменту Полтавського національного педагогічного університету імені В. Г. Короленка й кафедри телекомунікаційних транспортних систем та технічного забезпечення зв’язку Військового інституту телекомунікацій та інформатизації Національного технічного університету України Київський політехнічний інститут”.

Публікації. Основні наукові положення та результати дослідження опубліковано в 23 наукових та науково-методичних працях, з них 16 одноосібно, зокрема: 6 статей у фахових наукових виданнях, затверджених ВАК України, 9 публікацій у збірниках матеріалів і тез конференцій; 4 навчально-методичних посібники; 4 методичних рекомендацій до лабораторних робіт.

Структура дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, двох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаних джерел (249 найменування, із них 17 – іноземними мовами), 16 додатків на 52 сторінках. Робота містить 12 таблиць, 27 рисунків. Повний обсяг дисертації – 256 сторінок, основна її частина становить 180 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, окреслено об’єкт, предмет, сформульовано мету й завдання наукового пошуку; з’ясовано теоретико-методологічні засади і методи дослідження; актуалізовано наукову новизну, практичне значення здобутих результатів, подано відомості про апробацію та впровадження результатів дослідження, описано структуру дисертації.

У першому розділі Теоретичні засади формування функціональних компетентностей майбутніх фахівців зв’язку” проаналізовано науково-інформаційні джерела, які висвітлюють специфіку професійної підготовки майбутніх фахівців зв’язку; з’ясовано роль технічних дисциплін у формуванні функціональних компетентностей; проведено теоретичне дослідження онтогенезу понять фахівець зв’язку”, компетенція”, компетентність”, компетентність фахівця зв’язку”, функціональна компетентність”, функціональна компетентність фахівця зв’язку”; вивчено сутність і структуру функціональної компетентності; теоретично обґрунтовано модель формування функціональних компетентностей майбутніх фахівців зв’язку; визначено педагогічні умови, які сприятимуть цьому процесові.

У роботі досліджено роль та специфіку технічних дисциплін як провідних у професійній підготовці майбутніх фахівців зв’язку. Утворюючи цілісну систему технічних знань, їхній зміст концентрує змістово-логічний осередок наукової інформації, від якої залежить формування професійно значущих компетенцій, розкриває внутрішню логіку процесу реалізації цілей і завдань інженерної практики. Характерною особливістю технічних дисциплін є те, що вони поліпредметні та співвідносяться не з окремо взятою наукою, а з певною галуззю практичної діяльності. В основу технічної дисципліни покладено різнорідні технічні науки, пов’язані з виробництвом і технікою, до того ж вони мають тісні зв’язки з природознавчими курсами. Безперервне поглиблене пізнання реалій стимулює процеси взаємопроникнення й інтеграції наук і водночас їх диференціацію – появу зв’язуючих та синтезуючих наук, швидке їх оновлення. Специфіка професійної діяльності майбутніх фахівців зв’язку полягає в тому, що ця діяльність має прикладний характер, оскільки спрямована на розроблення, упровадження нових і супровід наявних технологій зв’язку, водночас у процесі своєї діяльності інженер ставить вимоги до проведення фундаментальних досліджень або сам є виробником нових фундаментальних знань, тобто через інженерію наука перетворюється в продуктивну силу, а виробництво стає застосуванням науки.

Результати аналізу нормативних документів, науково-педагогічної літератури, соціального запиту до якості підготовки фахівців зв’язку свідчать про те, що сьогодні провідної ролі набуває орієнтація на компетентність особистості, що суттєво полегшує адаптацію до професійного середовища, підвищує конкурентоспроможність випускника вищого навчального закладу, здатного ефективно функціонувати в нових динамічних соціально-економічних умовах. Осмислення сутності, специфіки інженерної діяльності та функцій зв’язківця спонукає до пошуку причинно-наслідкових зв’язків між професійною діяльністю, функціями, компетенціями та функціональними компетентностями майбутнього фахівця зв’язку.

Вивчення інформаційних джерел, присвячених проблемам розвитку компетентнісно орієнтованої освіти (А. Бєлкіна, А. Дахіна, І. Єрмакова, І. Зимньої, М. Чошанова, А. Хуторського, Л. Салганік, A. Стоф, Р. Maртенс, С. Перрі та ін.), дає підстави для висновку щодо його можливостей в підвищенні якості фахової підготовки студентів, відпрацюванні ними професійних функцій та актуалізації особистісних ресурсів. Аналіз та узагальнення наукових досліджень вітчизняних і зарубіжних учених уможливили уточнення основоположних понять: компетенція – це коло повноважень, що визначає наперед задану соціальну вимогу (норму) до професійної підготовки фахівця, необхідну для його продуктивної діяльності, виконання функціональних обов’язків; компетентність – це інтегрована якість особистості, яка відображає ступінь оволодіння певною компетенцією та дає змогу діяти конструктивно (доцільно) у мінливих соціальних умовах.

Концептуальні теоретичні положення компетентнісного підходу стали підґрунтям для всебічного аналізу функціональних компетентностей майбутніх фахівців зв’язку як органічного складника професійної компетентності (Л. Васильєва, В. Веснін, С. Дружилов, О. Мармаза, І. Родигіна, О. Чернишов).

Функціональна компетентність – результат оволодіння фахівцем компетенціями щодо певного виду його професійної діяльності на мотиваційному, когнітивному та операціональному рівнях. В свою чергу, у дослідженні визначено функціональну компетентність фахівця зв’язку як якість особистості, яка характеризується цілісною системою особистісно-осмислених знань, умінь і навичок, усталених цінностей, наявністю власного досвіду здійснення інженерної діяльності, що забезпечують оволодіння функціональними компетенціями щодо певного виду професійної діяльності на трьох рівнях (мотиваційному, когнітивному, операціональному) для вирішення проблемних ситуацій та отримання оптимального результату. В основу функціональної компетентності покладено структуру діяльності, відповідно до якої виокремлено компоненти функціональної компетентності, кожен з яких відображає мотиваційний, когнітивний і діяльнісний аспекти її формування.

Мотиваційно-цільовий компонент передбачає ініціювання позитивної мотивації вияву активності людини, спонукальних сил її поведінки, цінностей, усвідомлення цілей і завдань діяльності для оволодіння ефективними способами її організації. Суб’єктний компонент прогнозує усвідомлення студентом себе як суб’єкта діяльності, діагностику власних можливостей, пізнання особистісних якостей, які забезпечують виконання діяльності, активне включення в діяльність, створення індивідуальної траєкторії пізнання, що надає йому неповторності та своєрідності. Об’єктний компонент передбачає здатність окреслити об’єкт діяльності, умотивувати зацікавленість у ньому та потребу працювати з ним, прогнозує володіння знаннями про об’єкт діяльності, його специфіку, можливості, уміння з ним працювати й використовувати у своїй життєдіяльності. Технологічний компонент пов’язаний із володінням засобами та способами діяльності. Кожен студент для себе обирає ті засоби діяльності, які найбільш зручні, доступні, привабливі, вивчає їхню специфіку, межі використання і, ураховуючи свої можливості та потреби, застосовує їх, виробляючи власні способи роботи – власну технологію. Результативний компонент передбачає вияв індивідом рівня оволодіння компетенціями, дає змогу свідомо оцінювати результати своєї діяльності та рівень власного розвитку.

Трактування функціональної компетентності як результату оволодіння фахівцем компетенціями, пов’язаними зі структурою та змістом певного виду інженерної діяльності, дало підстави для виокремлення основних видів функціональних компетентностей майбутнього фахівця зв’язку: функціональна компетентність у виробничо-технологічній діяльності, функціональна компетентність у проектній діяльності, функціональна компетентність у науково-дослідницькій діяльності, функціональна компетентність в організаційно-управлінській діяльності.

Розроблено модель формування функціональних компетентностей, взаємозв’язок компонентів якої й цілісність процесу забезпечені опорою на методологічні підходи та їхні реалізувальні принципи, що виявили сукупність послідовних дій, спрямованих на забезпечення цілісності узагальнених компонентів (рис. 1). Модель відображає єдність таких основних структурних компонентів: мотиваційно-цільового, змістового, управлінсько-технологічного, оцінювально-результативного.

Цільовий компонент передбачає розроблення навчально-пізнавальних цілей та завдань формування функціональних компетентностей майбутніх фахівців зв’язку з урахуванням об’єктивних і суб’єктивних факторів; включає вимоги соціального запиту й цільові установки навчального закладу зі становлення функціонально компетентного фахівця з урахуванням специфіки його майбутньої професійної діяльності, мети, завдання, теоретико-методологічного підґрунтя, принципів формування функціональних компетентностей.

Змістовий компонент полягає в узгодженні обраного змісту навчання з процесом його реалізації, спрямований на забезпечення можливості самовизначення студента, розуміння структури та змісту майбутньої діяльності, систематизацію й оволодіння знаннями на мотиваційному, когнітивному та операціональному рівнях в ході вивчення технічних дисциплін, перенесення отриманих знань та вмінь у квазіпрофесійну діяльність.

Управлінсько-технологічний компонент передбачає організацію професійної підготовки через активну взаємодію викладача і студентів, ефективність якої залежить від сформованості цілей та завдань навчання, створення позитивної мотивації до вияву компетентності, відбору доцільних форм, методів, засобів формування функціональних компетентностей, педагогічних умов організації навчального процесу, спрямованих на використання потенціалу технічних дисциплін та орієнтованих на логіку формування функціональних компетентностей.

Оцінювально-результативний компонент спрямований на з’ясування відповідності між результатом формування функціональних компетентностей та метою – становлення функціонально компетентного фахівця зв’язку; містить критерії й рівні сформованості функціональних компетентностей, виконує аналітичну, контрольну, оцінювальну функції, забезпечуючи зворотній зв’язок між студентами та викладачем й отримання інформації про рівень сформованості функціональних компетентностей.

У другому розділі Експериментальне дослідження методики формування функціональних компетентностей майбутніх фахівців зв’язку у вищому навчальному закладі” обґрунтовано показники, критерії та рівні сформованості функціональних компетентностей, запропоновано експериментальну методику формування функціональних компетентностей майбутніх фахівців зв’язку в процесі навчання технічних дисциплін; описано організацію експерименту та проаналізовано результати експериментальних даних.

Дослідження тривало протягом 2005 – 2010 років і передбачало три взаємопов’язані етапи. На першому етапі (2005 – 2006 рр.) вивчено та проаналізовано стан проблеми формування функціональних компетентностей майбутніх фахівців у галузі зв’язку, з’ясовано основні підходи та розроблено методику формування функціональних компетентностей майбутніх фахівців зв’язку, здійснено констатувальний експеримент. На другому етапі (2007 – 2009 рр.) проведено формувальний експеримент, у ході якого впроваджена авторська методика формування функціональних компетентностей майбутніх фахівців зв’язку в процесі навчання технічних дисциплін, унесено належні корективи. На третьому етапі (2009 – 2010 рр.) проаналізовано й узагальнено одержані результати, сформульовано загальні висновки, оформлено текстову частину роботи.

На підставі виокремлених показників, критеріїв і рівнів сформованості функціональних компетентностей та з урахуванням результатів констатувального етапу експерименту доведено, що в більшості студентів функціональні компетентності сформовані недостатньо (студенти мають початковий або низький рівень). У ході експериментального дослідження підтверджено доцільність теоретично обґрунтованих педагогічних умов формування функціональних компетентностей до яких належать: позитивна мотивація навчальної та професійної діяльності, суб’єкт-суб’єктна рефлексивна взаємодія викладача й студентів, залучення студентів до різних видів діяльності, компетентність та професіоналізм викладача, інформаційно-технологічне забезпечення.

Формувальний експеримент зреалізовано на основі навчання дисциплін метрологічного циклу. В основу розробки методики формування функціональних компетентностей майбутніх фахівців зв’язку покладені принципи: суб’єктності, оптимальності, взаємозалежності, фасилітації, креативності, доповнення, варіативності, діагностики та самоорганізації. Основними характеристиками методики в навчальному процесі є те, що: студент усвідомлює мету діяльності як важливу особисто для себе; ефективне навчання базується на пізнавальному інтересі студента; студент – особистість із власним досвідом, тому результативність діяльності суттєвою мірою залежить від його вміння використовувати індивідуальний досвід. Сучасне навчання у технічному вищому навчальному закладі – це продуктивний процес, під час якого студент відтворює набуті знання, опановуючи новий зміст. Засвоєння студентами змісту освіти відбувається переважно під час їхньої активної діяльності, де вони постають суб’єктами власної діяльності; на компетентнісно орієнтованих заняттях навчаються вчитися. Не можливо всього навчити, але можна навчити вчитися. Ось чому науковці і практики вважають ефективним методом навчання побудову індивідуальної програми діяльності; важливою ознакою компетентнісно орієнтованого навчання є надання студентам свободи вибору. Студенти обирають варіанти завдань, способи їх виконання, форми звіту про результати роботи тощо, проте право вибору завжди має урівноважуватися усвідомленою відповідальністю за свій вибір; на компетентнісно орієнтованих заняттях оцінюють не тільки кінцевий результат, а й власне процес роботи студентів, завдяки якому вони досягають високого рівня освіти.

Методика формування функціональних компетентностей передбачає поетапне формування кожного її компонента (мотиваційно-цільового, суб’єктного, об’єктного, технологічного та результативного) на мотиваційному, когнітивному та операціональному рівнях у чітко визначених педагогічних умовах шляхом включення в різні види діяльності. З огляду на зазначені тенденції перебудови технічної освіти, відповідно до компетентнісного підходу, серед основних ознак становлення майбутнього фахівця як функціонально компетентного виокремлено: розуміння мети й змісту своєї діяльності, усвідомлення себе суб’єктом діяльності, бачення нової функції виробничого об’єкта, з’ясування структури об’єкта, здатність розпізнати проблеми в знайомій ситуації, самостійне перенесення знань та умінь на нову ситуацію, визначення різних способів вирішення проблемних ситуацій, самостійне комбінування відомих способів діяльності, побудова принципово нового способу вирішення завдань, оцінювання успішності своєї діяльності.

Формування мотиваційно-цільового компонента вирішує проблему переведення зовнішньо заданої мети навчання на особистісно ціннісну, спрямовану на оволодіння студентом функціональними компетентностями, на усвідомлення мети та завдань діяльності на трьох рівнях (мотиваційному, когнітивному, операційональному) за допомогою орієнтації на спектр компетенцій, якими необхідно оволодіти в процесі навчання дисципліни, на місце кожної теми в змісті функціональної компетенції, через прийоми привернення уваги студентів та спонукання до пізнавальної активності завдяки використанню технологій проблемного навчання та інформаційно-технологічного забезпечення.

Формування суб’єктного компонента спрямоване на усвідомлення себе суб’єктом діяльності, що відбувається через активізацію пізнавальної діяльності, індивідуальне диференційоване, інтерактивне навчання, тактики педагогічної підтримки, рефлексивні вправи, технології розвитку критичного мислення та розвивального навчання.

Об’єктний компонент формується через усвідомлення сутності професійної діяльності, її специфіки та функцій завдяки чітким характеристикам вимог щодо кола обов’язків (компетенцій), необхідних для її виконання, та прийомам включення в квазіпрофесійну діяльність на заняттях.

Серед напрямів формування технологічного компонента виокремлено прийоми засвоєння способів діяльності. Сприяє цьому процесу використання інформаційно-навчального комплексу (програма дисципліни, тексти інтерактивних лекцій, альбом схем, електронні лабораторні роботи, завдання до практичних робіт та електронні тренажери до них, нормативна база, інтерактивний словник, бібліотека), семінари, майстер-класи, конкурси, екскурсії на підприємства зв’язку тощо.

Формування результативного компонента мало наскрізний характер і відбувалося через діагностику на початку заняття, самооцінювання, групове оцінювання, педагогічне оцінювання викладача, рефлексію, акумуляцію власного досвіду протягом усього навчання, підсумкові зрізи. Воно спрямоване на становлення позитивної мотивації до діяльності, професійної ціннісної позиції, власного досвіду, особистісних смислів, чим забезпечується повне оволодіння компетенціями.

В експерименті взяли участь 417 студентів другого курсу технічних спеціальностей інформаційно-комунікаційної галузі. Відібрано контрольну (КГ) та експериментальну (ЕГ) групи по 28 осіб у кожній. Результати констатувального експерименту у цих групах засвідчили, що рівень сформованості функціональних компетентностей до початку формувального експерименту був приблизно однаковий за кожним із параметрів. Унаслідок формувального експерименту стала помітною статистично значуща різниця між показниками експериментальної групи на початку та після завершення експерименту (табл. 1).

Таблиця 1.

Порівняльний аналіз рівнів сформованості функціональних

компетентностей до і після формувального експерименту

Параметри сформованості функціональ-них компетент-ностей

Контрольна група (КГ)

Експериментальна група (ЕГ)

рівні

Рівні

початковий

низький

середній

високий

початковий

низький

середній

високий

поч.

зав.

поч.

зав.

поч.

зав.

поч.

зав.

поч.

зав.

поч.

зав.

поч.

зав.

поч.

зав.

динаміка

динаміка

динаміка

динаміка

динаміка

динаміка

динаміка

динаміка

Мотиваційний

14,3

8,4

29,8

25

42,8

42,8

13,1

23,8

17,9

0

32,1

10,7

39,3

33,4

10,7

55,9

-5,9

-4,8

0

+10,7

-17,9

-21,4

-5,9

+45,2

Когнітивний

50

34,6

29,8

35,7

16,6

22,5

3,6

7,2

52,5

1,2

25

15,5

16,6

57,1

5,9

26,2

-15,4

+5,9

+5,9

+3,6

-51,3

-9,5

+40,5

+20,3

Операціональ-ний

42,8

13,1

39,3

41,7

14,3

36,9

3,6

8,3

39,3

2,4

42,8

21,4

17,9

51,2

0

25

-29,7

+2,4

+22,6

+4,7

-36,9

-21,4

+33,3

+25

Порівняльний аналіз узагальнених результатів засвідчив, що в КГ та ЕГ збільшилася кількість студентів з високим рівнем сформованості функціональних компетентностей за мотиваційним параметром на 10,7 % та на 45,2 %  відповідно; у КГ кількість студентів із середнім рівнем – не змінилася, а у ЕГ – зменшилася на 5,9 %; у КГ та ЕГ зменшилася кількість студентів із низьким рівнем сформованості на 4,8 % та на 21,4 %; з початковий рівнем – на 5,9 % у КГ та на 17,9 % в ЕГ. Зросла кількість студентів, що мають високий рівень сформованості функціональних компетентностей за когнітивним параметром на 3,6 % у КГ та на 20,3 % у ЕГ; кількість студентів КГ із середнім рівнем також зросла на 5,9 %, у ЕГ аналогічний показник становив – 40,5 % ; кількість студентів із низьким рівнем збільшилася на 5,9 % у КГ та зменшилася на 9,5 % в ЕГ; з початковим – зменшилася на 15,4 % та на 51,3 % у КГ та ЕГ відповідно. Виявлено, що кількість студентів із високим рівнем сформованості функціональних компетентностей за операціональним параметром збільшилася на 4,7 % у КГ та на 25 % у ЕГ; із середнім – на 22,6 % у КГ та на 33,3 % в ЕГ; кількість студентів, які мають низький рівень збільшилася на 2,4 % у КГ та зменшилася на 21,4 % у ЕГ; які мають початковий – зменшилася на 29,7 % та на 36,9 % у КГ та ЕГ відповідно. Стан сформованості функціональних компетентностей у студентів контрольної й експериментальної груп за мотиваційним, когнітивним та операціональним параметрами відображено на рис. 2.

Достовірність отриманих даних перевірено на підставі застосування U-критерію Мана-Уітні для результатів дослідження за кожним із параметрів. Зроблено висновок про те, що розходження даних, отриманих у контрольній та експериментальній групах суттєві та не зумовлені випадковими причинами, а є наслідком проведеної експериментальної роботи з формування функціональних компетентностей майбутніх фахівців зв’язку в процесі навчання технічних дисциплін.

ВИСНОВКИ

У дисертації вперше досліджено теоретико-методологічні аспекти формування функціональних компетентностей майбутніх фахівців зв’язку в процесі професійної підготовки. Результати науково-педагогічної роботи вказують на досягнення мети, виконання поставлених завдань дослідження і є підставою для узагальнених висновків.

1. Процес інформатизації суспільства, безперервна поява та майже миттєве впровадження в повсякденний побут новітніх інфокомунікаційних технологій потребують нових підходів до професійної підготовки майбутніх фахівців зв’язку. При цьому цілі сучасної освіти все більше пов’язують з розвитком професійно-особистісних якостей випускника, формуванням його компетентностей. Функціональні компетентності є важливим компонентом становлення майбутнього зв’язківця як професіонала. Вивчення специфіки професійної підготовки майбутніх фахівців зв’язку уможливило виявлення низки протиріч у традиційному навчанні технічних дисциплін, які зумовили актуальність удосконалення організації навчального процесу, орієнтованого на формування функціональних компетентностей.

2. Теоретичний аналіз організації підготовки майбутніх фахівців зв’язку з урахуванням специфіки їхньої професійної діяльності, різних науково-методологічних підходів до оцінювання рівня підготовленості фахівців дав змогу з’ясувати, що в педагогіці немає усталеного визначення основоположних для цього дослідження понять. Узагальнення теоретичного та практичного досвіду реалізації компетентнісної освіти слугує підставою для трактування: компетенції як кола повноважень, що визначає наперед задану соціальну вимогу (норму) до професійної підготовки фахівця, необхідну для його продуктивної діяльності, виконання функціональних обов’язків; компетентності фахівця зв’язку як інтегрованої якості особистості, що відображає ступінь оволодіння фахівцем професійними компетенціями та сприяє конструктивній діяльності у розв’язанні виробничих завдань.

Сформульовано авторське поняття функціональна компетентність” потрактоване як результат оволодіння фахівцем компетенціями, що пов’язані з певним видом його професійної діяльності, сформованого на мотиваційному, когнітивному та операціональному рівнях. Оскільки функціональна компетентність зумовлена змістом професійної діяльності та властивостями особистості, то вона є системно-організованою, цілісною, особистісно вмотивованою якістю майбутнього фахівця зв’язку як суб’єкта діяльності, адекватна цілям та змісту певного виду його професійної діяльності. Функціональна компетентність фахівця зв’язку – інтегрована якість особистості, породжена її діяльністю як суб’єкта накопичення власного досвіду про способи діяльності, що характеризується цілісною системою особистісно-осмислених знань, умінь і навичок фахівця зв’язку, усталених цінностей, які забезпечують оволодіння функціональними компетенціями щодо певного виду інженерної діяльності на мотиваційному, когнітивному та операціональному рівнях для ефективного вирішення професійних завдань.

Розроблено структуру функціональної компетентності, що відображає мотиваційний, когнітивний і діяльнісний рівні її формування. Такий підхід дав змогу окреслити основні шляхи формування функціональної компетентності, а зафіксовані в дослідженні її види конкретизували етапи розвитку цих компетентностей і забезпечили проведення комплексної діагностики.

3. Розроблено модель формування функціональних компетентностей в процесі навчання технічних дисциплін. Порівняльний аналіз організації традиційного та компетентнісно орієнтованого навчання дав змогу виявити оптимальні характеристики побудови моделі. Взаємозв’язок компонентів моделі й цілісність процесу забезпечений опорою на методологічні підходи (системний, особистісно орієнтований, діяльнісний, компетентнісний) та їх зреалізувальні принципи, що окреслили сукупність послідовних дій, спрямованих на забезпечення узгодженості компонентів, які визначили структуру моделі формування функціональних компетентностей. Компонентами моделі є: цільовий – розроблення навчально-пізнавальних цілей та завдань формування функціональних компетентностей майбутніх фахівців зв’язку з урахуванням об’єктивних і суб’єктивних факторів; змістовий – узгодження обраного змісту навчання з процесом його реалізації; управлінсько-технологічний – організація професійної підготовки на засадах активної рефлексивної взаємодії викладача та студентів; оцінювально-результативний – встановлення відповідності між результатом формування функціональних компетентностей та метою – становлення функціонально компетентного фахівця зв’язку в процесі навчання технічних дисциплін.

З’ясовано педагогічні умови, які сприяють формуванню функціональних компетентностей майбутніх фахівців зв’язку в процесі навчання технічних дисциплін на мотиваційному, когнітивному та операціональному рівнях. Експериментальна перевірка підтвердила доцільність наступних умов: позитивної мотивації навчальної та професійної діяльності, суб’єкт-суб’єктної рефлексивної взаємодії викладача й студентів, залучення студентів до різних видів діяльності, компетентності та професіоналізму викладача, інформаційно-технологічного забезпечення на основі використання комп’ютерних технологій в організації навчання студентів і педагогічної підтримки становлення їх як функціонально компетентних фахівців.

4. Для вивчення рівнів сформованості функціональних компетентностей майбутніх фахівців зв’язку розроблено показники та критерії оцінювання функціональних компетентностей за мотиваційним, когнітивним та операціональним параметрами, що забезпечило діагностування стану сформованості функціональних компетентностей майбутніх зв’язківців в процесі навчання технічних дисциплін. Показниками сформованості функціональних компетентностей майбутніх фахівців зв’язку слугують: наявність пізнавальних мотивів, наявність мотиву самовдосконалення, спрямованість на професійну діяльність, якість професійних знань, знання специфіки професійної діяльності, знання змісту функціональних компетенцій, зіставлення власного досвіду з компетенціями за фахом, ступінь самостійності у виконанні діяльності, якість професійних умінь.

Вивчено та проаналізовано стан сформованості функціональних компетентностей майбутніх фахівців зв’язку, що дає підстави стверджувати: на момент проведення констатувального етапу експерименту в студентів сформовані функціональні компетентності переважно на низькому рівні та існують значні індивідуальні розбіжності в рівнях сформованості функціональних компетентностей за визначеними параметрами. Такі результати пояснюються низькою усвідомленістю особистісної значущості володіння функціональними компетентностями та відсутністю цілеспрямованої роботи з їх формування.

5. Модель формування функціональних компетентностей майбутніх фахівців зв’язку трансформовано у функціональну форму через упровадження методики формування функціональних компетентностей в процесі навчанні технічних дисциплін. Через оволодіння студентами змістом освіти в ході вивчення предмета (дидактичний складник навчання) формувалися мотиваційно-цільовий, суб’єктний, об’єктний, технологічний та результативний компоненти функціональної компетентності, а через створення сприятливих педагогічних умов для активізації всіх компонентів (комунікативний складник навчання) забезпечувалося більш якісне оволодіння предметом для розвитку функціональних компетентностей у майбутнього фахівця зв’язку.

Методика формування функціональних компетентностей майбутніх фахівців зв’язку упроваджена в процес навчання студентів технічних спеціальностей та за умов належної адаптації може бути використана в інших освітніх закладах.

Експериментально-дослідницька робота та аналіз отриманих результатів довели ефективність і дієвість розробленої та впровадженої методики формування функціональних компетентностей студентів технічних спеціальностей. Оцінювання сформованості функціональних компетентностей уможливило фіксацію позитивної динаміки в контрольній та експериментальній групах. Проте більш суттєві зміни відбулися в студентів експериментальної групи, де, за тотожності змісту навчального предмета з контрольними групами, упроваджено авторську методику. Застосовано методи математичної статистики, які дали змогу підтвердити робочу гіпотезу про те, що зміни в рівні сформованості функціональних компетентностей майбутніх фахівців зв’язку не є випадковими і мають систематичний характер. У результаті формувального експерименту в експериментальній групі початкового рівня сформованості функціональних компетентностей за мотиваційним параметром не має жоден студент; зменшилася кількість студентів з низьким рівнем до 10,7 %; з середнім – до 33,4%, водночас значно зросла кількість студентів з високим рівнем – до 55,9 %. За когнітивним параметром кількість студентів із початковим та низьким рівнем сформованості функціональних компетентностей зменшилася до 1,2 % та до 15,5 % відповідно; збільшилася кількість студентів, що мають середній та високий рівень. Так, середнього рівня досягли 57,1 % респондентів, високого – 56,2 %. Результати дослідження рівня сформованості за операціональним параметром довели, що кількість студентів, які демонструють початковий рівень зменшилася до 2,4%; низький – до 21,4 %; а кількість студентів з середнім рівнем збільшилася до 51,2 %; з високим – до 25 %. Доведено, що рівень функціональних компетентностей у студентів експериментальної групи після формувального етапу експерименту значно вищий.

Вірогідність результатів дослідження забезпечена теоретико-методологічною обґрунтованістю наукового підходу до вивчення об’єкту дослідження; відповідністю основних положень дисертації результатам педагогічних і дидактичних студій; адекватністю методів дослідження його меті й завданням; доцільним поєднанням кількісного та якісного аналізу, репрезентативністю емпіричних даних; використанням методів математичної статистики; позитивними результатами впровадження експериментальної методики в практику вищої школи.

Проведене дослідження не претендує на вирішення всіх аспектів теоретичних, методологічних і прикладних проблем формування функціональних компетентностей у студентів технічних спеціальностей. Перспективними напрямами подальших наукових досліджень, на наш погляд, є: чітке визначення кількості функціональних компетенцій фахівця зв’язку та їх співвіднесення з характером професійної діяльності, що дасть змогу більш повно виявити сутність та специфіку функціональних компетентностей; пошук нових шляхів формування функціональних компетентностей особистості на різних етапах професійного становлення; вдосконалення діагностичного інструментарію та процедури оцінювання функціональних компетентностей; систематичне удосконалення інформаційно-технологічного забезпечення технічної підготовки майбутніх фахівців зв’язку; розроблення методичних рекомендацій, посібників та коригування робочих та навчальних програм із технічних дисциплін тощо. 

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ З ТЕМИ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті у наукових фахових виданнях

  1.  Сорокіна Г. Ю. Методичні аспекти використання інформаційних технологій в процесі формування функціональних компетентностей при вивченні технічних дисциплін / Г. Ю. Сорокіна // Педагогічні науки: зб. наук. праць / СумДПУ ім. А. С. Макаренка. – Суми, 2006. – Ч. 1. – С. 80 – 86.
  2.  Сорокіна Г. Ю. Реалізація міжпредметних зв’язків фізики і метрології у професійній підготовці фахівців зв’язку вищих технічних закладів освіти / Г. Ю. Сорокіна, Ю. П. Бендес // Педагогіка і психологія професійної освіти. – 2006. – № 6. – С. 72 – 80.
  3.  Сорокіна Г. Ю. Інформаційно-навчальний комплекс як умова формування функціональної компетентності / Г. Ю. Сорокіна // Імідж сучасного педагога. – 2008. – № 7–8 (86–87). – С. 89 – 92.
  4.  Сорокіна Г. Ю. Формування функціональних компетентностей майбутніх фахівців зв’язку / Г. Ю. Сорокіна // Вища школа. – 2009. – № 12. – С. 34 – 38.
  5.  Сорокіна Г. Ю. Модель формування функціональної компетентності майбутніх фахівців зв’язку / Г. Ю. Сорокіна // Проблеми трудової та професійної підготовки. – 2009. – № 7. – С. 186 – 192.
  6.  Сорокіна Г. Ю. Функціональні компетентності майбутнього фахівця зв’язку / Г. Ю. Сорокіна // Вісник Луганського національного університету імені Тараса Шевченка. – 2010. – № 9(196). – С. 272 – 278.

Матеріали і тези конференцій

  1.  Сорокіна Г. Ю. Інформаційно-навчальні комплекси як складова забезпечення навченого процесу в умовах інформатизації освіти / Г. Ю. Сорокіна // Кредитно-модульна технологія навчання та методичне забезпечення контролю якості успішності : матеріали Всеукр. наук.-практ. конф., (Полтава, 24  25 січня 2006 р.).  Полтава, 2006. С. 104 105.
  2.  Сорокіна Г. Ю. Метод проектів в управлінні навчальною діяльністю студентів в інформаційному середовищі / Г. Ю. Сорокіна // Освітнє середовище як методична проблема : зб. наук. праць (Херсон, 15  16 вересня 2006 р.) / Херсонський держ.
    ун-т. Херсон, 2006. С. 174 176.
  3.  Сорокіна Г. Ю. Моделювання професійної підготовки зв’язківців як функціонально компетентних фахівців / Г. Ю. Сорокіна // Сучасні технології вищої освіти : матеріали IV Всеукр. наук.-метод. конф. : зб. наук. праць, (Одеса, 26  29 вересня 2006 р.) Одеса, 2006. С. 49 50.
  4.  Сорокіна Г. Ю. Функціональні компетентності в процесі навчання технічних дисциплін / Г. Ю. Сорокіна // Інноваційні технології навчання в сучасній дидактиці вищої школи : матеріали ІІ Всеукр. наук.-практ. конф., (Полтава, 13  16 березня 2007 р.). Полтава, 2007. С. 69 71.
  5.  Сорокіна Г. Ю. Науково-дослідницька діяльність у професійній підготовці фахівців зв’язку / Г. Ю. Сорокіна // Розвиток наукової творчості майбутніх вчителів природничих дисциплін : матеріали міжнар. наук.-практ. конф., (Полтава,
    14 
    25 травня 2007 р.) / за ред. М. В. Гриньової. Полтава, 2007. С. 364 366.
  6.  Сорокіна Г. Ю. Педагогічні умови формування функціональної компетентності майбутнього фахівці зв’язку / Г. Ю. Сорокіна // Спадщина А. С. Макаренка і педагогічні пріоритети сучасності : матеріали міжнар. наук.-практ. конф., (Полтава, 12  14 березня 2008 р.) / за заг. ред. М. В. Гриньової. Полтава, 2008.  С. 318 320.
  7.  Сорокіна Г. Ю. Моніторинг навчальної діяльності студентів при формуванні функціональної компетентності / Г. Ю. Сорокіна // Методика викладання природничих дисциплін у вищій школі : матеріали міжнар. наук.-практ. конф. із залученням студентського природоохоронного руху, (Полтава, 29  30 травня 2008 р.) / за заг. ред. М. В. Гриньової. Полтава, 2008. С. 369 370.
  8.  Сорокіна Г. Ю. Забезпечення процесу навчання технічних дисциплін майбутнього фахівця зв’язку / Г. Ю. Сорокіна // Спадщина видатних педагогів Полтавщини в міжнародному освітньому просторі : матеріали міжнар. наук.-практ. конф. : Досвід видатних педагогів Полтавщини в управлінській діяльності : матеріали  Всеукр. наук.-практ. семінар, (Полтава, 12  13 березня 2009 р.) / за заг. ред. М. В. Гриньової. Полтава, 2009. С. 71 72.
  9.  Сорокіна Г. Ю. Розвиток функціональної компетентності – передумова формування соціальної мережі студентського самоврядування / Г. Ю. Сорокіна // Виховання особистісних якостей майбутніх фахівців у системі студентського самоврядування : матеріали Всеукр. студентська наук.-практ. конф., (Полтава, 24  25 квітня 2009 р.) / за заг. ред. М. В. Гриньової.  Полтава, 2009.  С. 132 135.

Навчально-методичні посібники та методичні рекомендації

  1.  Колодний М. П. Метрологія, стандартизація, сертифікація та акредитація : курс лекцій / М. П. Колодний, Г. Ю. Сорокіна. Полтава : Вид-во ПВІЗ, 2005. 176 с.
  2.  Колодний М. П. Метрологія : навч. посіб. / М. П. Колодний, Г. Ю. Сорокіна, В. І. Юрков. Полтава : Вид-во ПВІЗ, 2005. 208 с.
  3.  Сорокіна Г. Ю. Термінологічний словник з метрології, стандартизації, сертифікації та акредитації / Г. Ю. Сорокіна, М. П. Колодний. Полтава : Вид-во ПВІЗ, 2006. 72 с.
  4.  Лаврут О. О. Методичні рекомендації щодо виконання лабораторних робіт з дисципліни "Технічне забезпечення зв’язку і АСУ" / О. О. Лаврут, Г. Ю. Сорокіна, В. М. Васюк, М. Ю. Яковлєв. Полтава : Вид-во ПВІЗ, 2006. 56 с.
  5.  Лаврут О. О. Робочий зошит для лабораторних робіт з дисципліни "Технічне забезпечення зв’язку та АСУ" / О. О. Лаврут, Г. Ю. Сорокіна, О. В. Манойло.  Полтава : Вид-во ПВІЗ, 2006. 20 с.
  6.  Польщіков К. О. Метрологія та вимірювальна техніка: курс лекцій / К. О. Польщіков, О. О. Лаврут, Г. Ю. Сорокіна, М. Ю. Яковлєв. Полтава : Вид-во ПВІЗ, 2007. 160 с.
  7.  Сорокіна Г. Ю. Робочий зошит з дисципліни "Вимірювання в техніці зв’язку" / Г. Ю. Сорокіна. Полтава : Вид-во ВІТІ НТУУ "КПІ", 2008. 26 с.
  8.  Сорокіна Г. Ю. Робочий зошит з дисципліни "Метрологія, стандартизація, сертифікація та акредитація" / Г. Ю. Сорокіна. Полтава : Вид-во ВІТІ НТУУ "КПІ", 2008. 18 с.

АНОТАЦІЇ

Сорокіна Г. Ю. Формування функціональних компетентностей майбутніх фахівців зв’язку в процесі навчання технічних дисциплін. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.04. – теорія і методика професійної освіти. – Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького. – Черкаси, 2010.

У дисертації обґрунтовано теоретико-методологічні засади формування функціональних компетентностей майбутніх фахівців зв’язку.

Проведено науково-педагогічний аналіз досліджуваної проблеми, теоретично обґрунтовано сутність поняття функціональна компетентність”, окреслено її покомпонентну структуру та види. З’ясовано місце і роль технічних дисциплін у професійній підготовці майбутніх фахівців зв’язку. Розроблено та науково обґрунтовано модель формування функціональних компетентностей майбутніх фахівців зв’язку, що включає цільовий, змістовий, управлінсько-технологічний та оцінювально-результативний компоненти. Охарактеризовано критерії та рівні сформованості функціональних компетентностей. Описано методику формування функціональних компетентностей в процесі навчання технічних дисциплін.

Кількісні та якісні результати експериментальної роботи засвідчили ефективність запропонованої методики та підвищення рівня сформованості функціональних компетентностей у студентів. Основні положення дисертації впроваджено в навчальний процес вищих навчальних закладів.

Ключові слова: компетентність, компетенція, функціональна компетентність, методика формування функціональних компетентностей, майбутній фахівець зв’язку.

Сорокина Г. Ю. Формирование функциональных компетентностей будущих специалистов связи в процессе обучения техническим дисциплинам. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.04 – теория и методика профессионального образования. – Черкасский национальный университет имени Богдана Хмельницкого. –
Черкассы, 2010.

Диссертация посвящена исследованию формирования функциональных компетентностей будущих специалистов связи в вузах. Определены место и роль технических дисциплин профессиональной подготовки будущих специалистов связи с учетом специфики профессии. В результате анализа различных источников уточнен смысл понятий компетенция и компетентность, проанализированы связи и соотношения между ними. Научно обоснована сущность понятия функциональная компетентность, функциональная компетентность специалиста связи. Функциональная компетентность отображает в структуре профессии ее предметную сторону, включая знания предмета деятельности и ее специфику, а также основные способы деятельности, умения, технологии, которые используются для успешного достижения результата. Владение компетенциями, их проявление определяет функциональную компетентность в конкретном виде профессиональной деятельности специалиста связи: научно-исследовательской, проектной, производственно-технологической, организационно-управленческой.

В исследовании раскрыта и обоснована структура функциональной компетентности, представленная целевым, субъектным, объектным, технологическим и результирующим компонентами, также выявлены основные критерии и показатели эффективности ее формирования. Предложена модель формирования функциональных компетентностей, целостность процесса и взаимосвязь компонентов которой, обеспечиваются опорой на методологические подходы (системный, личностно ориентированный, деятельностный) и реализующие их принципы. Выявлена совокупность последовательности действий, направленных на обеспечение целостности обобщенных компонентов, определяющая структуру модели: целевого, содержательного, управленческо-технологического и оценочно-результативного компонент. Установлено, что формирование функциональных компетентностей будущих специалистов связи в вузе возможно при создании определенных педагогических условий: позитивной мотивации к учению и профессии, субъект-субъектного рефлексивного взаимодействия между преподавателем и студентом, компетентности и профессионализма преподавателя, включения студентов в различные виды деятельности, создания информационно-технологического обеспечения. На основе концептуального анализа компонентов функциональной компетентности, их взаимообусловленности разработана методика её формирования у будущих специалистов связи.

В работе экспериментально доказана эффективность предложенной методики формирования функциональных компетентностей у будущих специалистов связи в процессе обучения техническим дисциплинам.

Ключевые слова: компетентность, компетенция, функциональная компетентность, методика формирования функциональных компетентностей, будущий специалист связи.

Sorokina G. Y. Future communication specialist’s functional competences formation in technical subjects studies. – Manuscript.

The dissertation for a Candidate Degree in Pedagogical Sciences in specialty 13.00.04  Theory and methodology of professional education.  Bohdan Khmelnytsky. National University at Cherkasy Cherkasy, 2010.

The future communication specialist’s functional competences formation theoretical-methodological bases are shown in the dissertation.

Scientific-pedagogical analyze of problem under study is done, the functional competence concept essential is theoretically well-founded, component structure and its kinds are determined. The technical disciple’s role and place in future communication specialist's professional education are shown. The future communication specialist's functional competences formation model is developed and scientifically well-founded. The functional competencies criteria and forming levels are characterized. The functional competences formation technique in technical subject studies is described.

Experimental work quantitative and qualitative results are certified the offered technique effectiveness and students functional competence formation level rising. The dissertation main statements are instilled to the study process of higher educational institutions.

Key words: competence, the competency, functional competence, functional competence formation technique, future communication specialist.

Підписано до друку 06.05.2010. Формат 60x84/16. Гарнітура Таймс

Папір офсет. Ум. друк. арк. 0,9. Тираж 100 пр. Зам. № 3400.

Видавець і виготівник видавничий відділ
Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького

Адреса: 18000, м.Черкаси, бул.Шевченка, 81, кімн. 117,

Тел. (0472) 37-13-16, факс (0472) 37-22-33,

e-mail: vydav@cdu.edu.ua, http://www.cdu.edu.ua

Свідоцтво про внесення до державного реєстру
суб’єктів видавничої справи ДК №3427 від 17.03.2009 р.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

39158. Классификация компьютеров и их систем 1.44 MB
  Компьютер (англ. computer — «вычислитель»), электронная вычислительная машина (ЭВМ) — вычислительная машина, предназначенная для передачи, хранения и обработки информации.
39159. Основные этапы развития компьютерной техники. Сравнительные характеристики компьютеров разных поколений 184.61 KB
  Сравнительные характеристики компьютеров разных поколений. Возникновение и развитие персональных компьютеров. Новые виды ПК Возникновение и развитие персональных компьютеров. Для того чтобы лучше представить чем же всетаки персональные компьютеры отличаются от других электронновычислительных машин начнем рассматривать историю возникновения ПК с момента появления первых ЭВМ не забывая при этом более ранние достижения в истории вычислительной техники благодаря которым...
39160. Дослідження механізму управління кредитною діяльністю в комерційному банку «Кредитпромбанк» 1.07 MB
  Теоретичні засади управління кредитною діяльностю банку 1.1 Сутність та причини кредитної діяльності банку 1.2 Особливості формування кредитного портфелю банку 1.3 Система управління кредитним портфелем банку Розділ 2.
39161. Технические характеристики компьютера 82.74 KB
  рРхарактеристика компьютера измеряется в битах; она показывает сколько двоичных разрядов битов информации обрабатывается или передается за один такт работы микропроцессора а также сколько двоичных разрядов может быть использовано для адресации оперативной памяти; компьютеры могут быть соответственно 8ю 16 32 и 64разрядными; . емкость оперативной памяти измеряется в Мбайтах и поставляется в виде модулей имеющих 2 4 8 16 32 64 128 256 и более Мбайт разрабатываются модули емкостью 1Гбайт; . емкость...
39162. Организация коммерческой деятельности предприятия розничной торговли на региональном рынке компьютеров и комплектующих на примере ООО «Фор-Т» 14.77 MB
  4 Разработка ассортиментного перечня предприятия Заключение Список литературы Приложения Введение Актуальность темы ВКР объясняется тем что рынок компьютерного оборудования и комплектующих –это стремительно развивающийся рынок в России и во всем мире. Отсюда можно представить что коммерция не ограничена заранее заданными пределами и постоянно расширяет свои возможности и поле деятельности в торговле. Технический прогресс обуславливает частую замену запасных частей компьютера что свидетельствует о востребованности компьютерных...
39163. Принцип действия бытовой электроники 4.32 MB
  Малые габариты и масса обусловленные как меньшим выделением тепла на регулирующем элементе так и меньшими габаритами трансформатора благодаря тому что последний работает на более высокой частоте. Максимум что могла поддерживать PC1 без использования плат расширения 64К памяти. Обычно хотят поставить более быстрый процессор что и ведет к замене материнской платы. Управляющая логика возбуждает специальные стробирующие сигналы чтобы указать получателю когда ему следует принимать данные.
39164. Мобильные персональные компьютеры: виды, варианты исполнения, их сравнение 246.74 KB
  Ноутбуки отличаются небольшими размерами и весом время автономной работы ноутбуков изменяется в пределах от 1 до 15 часов. Desktop Replcement 14 –16 дюймов –массовые ноутбуки специального названия для данной категории ноутбуков не предусмотрено 11 –133 дюйма –субноутбуки 7 –121 дюйма –нетбуки. Классификация на основе назначения ноутбука и технических характеристик устройства: Бюджетные ноутбуки Ноутбуки среднего класса Бизнесноутбуки Мультимедийные ноутбуки Игровые ноутбуки Мобильная рабочая станция...
39165. Анализ конкурентоспособность в процессе жизненного цикла предприятия 312 KB
  Эта концепция используется для создания и сбыта продукции разработки стратегии маркетинга с момента поступления товара на рынок до его снятия с рынка. Это анализ возможностей производства продукции. Выбранная тема актуальна для данного дипломного проектирования потому что необходимо анализировать конкурентоспособность на каждом этапе жизненного цикла товара для организации эффективного сбыта продукции пользующейся спросом на рынке. Это анализ возможностей производства продукции.
39166. Исследование коронного разряда в плотном газе 90.7 KB
  Коронный разряд является самостоятельным разрядом в сравнительно плотном газе. Если к двум электродам между которыми находится газовый промежуток приложить электрическое поле то при определенной разности потенциалов между электродами которую назовем критической и обозначим через...