65414

АДМІНІСТРАТИВНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ПРАЦЮ

Автореферат

Государство и право, юриспруденция и процессуальное право

Актуальність дослідженої теми пояснюється тим що характеристика адміністративних правопорушень у сфері трудових правовідносин має важливе значення для запровадження механізму протидії їм а також розроблення пропозицій...

Украинкский

2014-07-29

203 KB

3 чел.

PAGE  1

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ

ШЕМЕЛИНЕЦЬ Іван Іванович

УДК 342.951:349.2

АДМІНІСТРАТИВНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ПРАЦЮ

Спеціальність: 12.00.07 – адміністративне право та процес;

фінансове право; інформаційне право

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Ірпінь – 2010


Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Національному університеті державної податкової служби України, Державна податкова адміністрація України.

Науковий керівник –

кандидат юридичних наук, професор

УСЕНКО Володимир Фадейович,

Міжрегіональна фінансово-юридична академія, декан факультету права.

Офіційні опоненти 

доктор юридичних наук, доцент

ЛУК’ЯНЕЦЬ Дмитро Миколайович,

Українська академія банківської справи Національного банку України,

завідувач кафедри кримінально-правових дисциплін;

кандидат юридичних наук, доцент

АРТЕМЕНКО Олена Вікторівна,

Національний університет біоресурсів та природокористування України,

доцент кафедри адміністративного та фінансового права.

Захист відбудеться ” 24 ” грудня 2010 року о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 27.855.02. Національного університету державної податкової служби України за адресою: вул. Садова, 55, м. Ірпінь, Київська обл., 08201.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Національного університету державної податкової служби України за адресою: вул. Карла Маркса, 31, м. Ірпінь, Київська обл., 08201.

Автореферат розісланий    ” 22 ”   листопада   2010  р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради       Т.О. Мацелик


ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Право на працю є одним із основоположних  соціально-економічних прав особи, яке визнано та гарантовано Загальною декларацією прав людини, Міжнародним пактом про економічні, соціальні та культурні права, Європейською соціальною хартією, Європейською конвенцією про захист прав людини та основних свобод, а також нормами Конституції    України.

Сучасна система заходів адміністративної відповідальності не має достатнього карального та превентивного впливу на порушників трудового законодавства. Це насамперед пов’язано із недосконалим закріпленням і  визначенням протиправних діянь, за вчинення яких застосовуються адміністративні стягнення, та із складністю провадження в справах про адміністративні правопорушення у цій сфері.

Актуальність дослідженої теми пояснюється тим, що характеристика адміністративних правопорушень у сфері трудових правовідносин має важливе значення для запровадження механізму протидії їм, а також розроблення пропозицій щодо вдосконалення адміністративної відповідальності шляхом внесення змін і доповнень до правових актів.

Ситуація, що складається у процесі застосування адміністративної відповідальності у цій сфері зумовлює ряд проблем, про що свідчать факти збільшення кількості порушень трудового законодавства власниками  підприємств, установ та організацій, зокрема стосовно виплати заробітної плати  (за показниками Державного комітету статистики України, за останні роки  заборгованість із виплати заробітної плати має тенденцію до зростання). Також недостатньо реалізуються основні положення Концепції адміністративної реформи, а саме необхідність в упорядкуванні системи контрольних органів; запровадженні механізмів юридичних гарантій прав і свобод громадян та інших суб'єктів адміністративного права, визначенні шляхів та  засобів  систематизації  адміністративного законодавства.

Отже,  на сьогодні виникла нагальна потреба у детальному дослідженні змісту правопорушень у сфері трудових правовідносин та особливостей застосування адміністративних санкцій за їх вчинення з метою удосконалення та підвищення ефективності інституту адміністративної відповідальності.

Науково-теоретичне підґрунтя для виконання дисертації становлять загальнотеоретичні наукові праці таких фахівців у галузі адміністративного права: В.Б. Авер'янова, А.Б. Агапова, Д.М. Бахраха, А.І. Берлача, В.Т. Білоуса, Л.Р. Білої, В.М. Бевзенка, Ю.П. Битяка, І.Л. Бородіна, В.М. Гаращука, І.П. Голосніченка, Т.О. Гуржія, Є.В. Додіна, О.А. Долгого, В.В. Іванова, С.В. Ківалова, Я.І. Кінаша, І.Б. Коліушко, Т.О. Коломоєць, В.К. Колпакова, А.П. Коренєва, А.Т. Комзюка, О.В. Кузьменко, Л.В. Коваля, Д.М. Лук’янця, Т.О. Мацелик, М.О. Мацелика, А.В. Матіоса, О.І. Миколенка, С.О. Мосьондза, Н.Р. Нижник, С.В. Пєткова, Д.В. Приймаченка, О.П. Рябченко,  О.Ф. Скакун, І.В. Тимошенко, В.К. Шкарупи, О.М. Якуби та ін.

Теоретичну базу дослідження становлять також праці представників науки трудового права і науки управління в галузі організації та діяльності контрольно-наглядових органів: М.Г. Александрова, В.С. Андрєєва, О.В. Баклана, О.М. Бандурки, В.С. Венедіктова, В.В. Жернакова, С.О. Іванова, М.І. Іншина, З.Я. Козак, Р.З. Лівшиця, П.Д. Пилипенка, С.М. Прилипко, В.І. Прокопенка, О.І. Процевського, Н.М. Хуторян та інших.

Однак, нині відсутні комплексні монографічні праці, у яких би повно та всебічно розглядалася проблема адміністративної відповідальності за проступки у сфері трудових правовідносин, а у виконаних наукових дослідженнях зазначена проблема аналізувалася фрагментарно або в рамках ширшої адміністративно-правової проблематики, без відповідного комплексного підходу.

Викладене вище свідчить про актуальність і необхідність в  узагальненні теоретичного та емпіричного матеріалу, оцінки сучасних тенденцій розвитку адміністративної відповідальності, відповідно, обґрунтування на цій підставі способів вирішення поставлених перед дослідженням завдань.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Напрям досліджень відповідає Концепції адміністративної реформи в Україні, затвердженій Указом Президента України від 22 липня 1998 року за № 810/98.

Дисертація виконана в межах плану науково-дослідної роботи кафедри управління, адміністративного права і процесу та адміністративної діяльності Національного університету державної податкової служби України – „Організаційно-правові аспекти правоохоронної діяльності у сфері оподаткування” (номер державної реєстрації 0105U000657), а також в межах науково-дослідної теми Науково-дослідного центру з проблем оподаткування „Методи виявлення схем мінімізації податків та ухилення від оподаткування під час контрольно-перевірочної роботи, правильність їх документування та шляхи руйнування” (номер державної реєстрації 0109U000317).

Тема дисертації затверджена на Вченій раді Національного університету державної податкової служби України та розглянута координаційним бюро відповідного відділення Академії правових наук України, має позитивний відгук щодо актуальності, коректності  формулювання  і доцільності дослідження у вигляді дисертації за спеціальністю 12.00.07.

Конкретне наукове завдання щодо підготовки дисертації за даною тематикою сформульовано у рішенні кафедри управління, адміністративного права і процесу та адміністративної діяльності Національного університету державної податкової служби України.

Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає в тому, щоб на основі досягнень науки адміністративного права та норм чинного законодавства України, вітчизняного та зарубіжного досвіду, а також узагальнень практики його застосування здійснити аналіз правового регулювання адміністративної відповідальності за порушення законодавства про працю, визначити її підстави, розкрити зміст провадження у справах про адміністративні проступки, що посягають на трудові права громадян, а також сформулювати відповідні пропозиції щодо удосконалення вітчизняного законодавства та практики його застосування у зазначеній сфері.

Мета дослідження зумовила вирішення таких завдань:

– простежити історичний  розвиток нормативно-правового регулювання адміністративної відповідальності за порушення законодавства про працю;

– розкрити поняття та зміст адміністративної відповідальності за порушення законодавства про працю, виокремити її ознаки та функції;

– виділити проблеми нормативно-правового регулювання адміністративної відповідальності за порушення законодавства про працю;

– окреслити коло адміністративних проступків у сфері трудових правовідносин, сформулювати поняття та встановити їх ознаки, провести класифікацію;

– охарактеризувати об’єкти, об’єктивні сторони, суб’єктів та суб’єктивні сторони складів адміністративних проступків у сфері трудових правовідносин;

– виділити проблемні питання щодо провадження у справах про адміністративні проступки, що посягають на трудові права громадян;

– проаналізувати міжнародний досвід щодо встановлення адміністративної відповідальності за порушення законодавства про працю;

– сформулювати пропозиції щодо вдосконалення адміністративної відповідальності за порушення законодавства про працю.

Об’єктом дослідження є суспільні відносини у сфері реалізації прав громадян на працю, їх охорони та захисту засобами адміністративної відповідальності.

Предметом дослідження є адміністративна відповідальність за порушення законодавства про працю.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є сукупність загальнонаукових (діалектичний, історичний, логічний, системного аналізу тощо) та спеціальних (документальний, порівняльно-правовий тощо) методів і прийомів наукового пізнання. Їх застосування зумовлено системним підходом, що дає можливість досліджувати проблеми в єдності їх соціального змісту та юридичної форми.

Системно-структурний метод використовувався для аналізу характеру і сутності адміністративних проступків у сфері трудових правовідносин й адміністративної відповідальності за їх вчинення (підпункти 1.3, 2.1). За допомогою логіко-семантичного методу уточнено зміст понять ,„адміністративний проступок у сфері трудових правовідносин”,  „адміністративна відповідальність за порушення законодавства про працю”,  „провадження у справах про адміністративні проступки, що посягають на трудові права громадян” (підпункти 1.2, 2.1, 2.3.). На підставі історико-правового методу проведено аналіз розвитку нормативно-правового регулювання адміністративної відповідальності за порушення законодавства про працю (підрозділ 1.1). Порівняльно-правовий метод дозволив виділити відмінності у нормативно-правовому регулюванні адміністративної відповідальності за порушення законодавства про працю порівняно з іншими країнами,  що мають подібні з вітчизняною правові системи (підрозділ 3.1). Компаративний метод становить основу формулювання пропозицій щодо вдосконалення чинного законодавства, норми якого регулюють адміністративну відповідальність за порушення законодавства про працю (підрозділ 3.2).

Комплексне використання вказаних загальнонаукових та юридично-галузевих методів забезпечило дослідження особливостей адміністративної відповідальності за порушення законодавства про працю та вирішення теоретичних і практичних завдань, що були поставлені автором дослідження.

При написанні дисертації використовувалися положення Конституції України, закони та кодекси України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, інші нормативні акти, що регулюють питання адміністративної відповідальності та трудові правовідносини.

Обґрунтованість сформульованих у дисертації теоретичних положень, висновків і пропозицій для практики визначається емпіричною базою дослідження. Так, автором було проаналізовано дані Державного комітету статистики України, дані судової статистики за 2003 – 2010 роки, що відображають стан притягнення винних до адміністративної відповідальності за проступки, вчинені у сфері трудових правовідносин.

Науково-теоретичну базу дослідження становлять наукові праці вітчизняних і зарубіжних учених у галузі загальної теорії держави і права, адміністративного, трудового  права, теорії управління й адміністративного процесу.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертаційне дослідження є одним із перших  у вітчизняній адміністративно-правовій науці комплексних досліджень, присвячених питанням адміністративної відповідальності за порушення законодавства про працю. У результаті проведеного дослідження сформульовано ряд нових наукових положень і висновків, запропонованих особисто здобувачем. Основні з них такі:

вперше:

узагальнено історичний  розвиток нормативно-правового регулювання адміністративної відповідальності за порушення законодавства про працю;

 –  здійснено класифікацію адміністративних проступків у сфері трудових правовідносин, в основу якої покладено об’єкт посягання;

 – конкретизовано функції адміністративної відповідальності у сфері трудових правовідносин,  в результаті чого обґрунтовано наявність економічної та організаційної функції;

удосконалено:

– дефініції „адміністративна відповідальність за порушення законодавства про працю”, „адміністративний проступок у сфері трудових правовідносин”, „провадження у справах про адміністративні проступки, що посягають на трудові права громадян”;

–  процедуру виявлення та фіксації адміністративних проступків у сфері трудових правовідносин;

дістало подальшого розвитку:

– обґрунтування доцільності розширення повноважень професійних спілок щодо здійснення громадського контролю за дотриманням законодавства про працю, а також щодо можливості прийняття участі у провадженні у справах про адміністративні проступки, що посягають на трудові права громадян;

–  аналіз та систематизація зарубіжного досвіду щодо адміністративної відповідальності за  порушення законодавства про працю;

– пропозиції стосовно внесення змін і доповнень до чинних нормативно-правових актів України, зокрема: Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кодексу законів про працю України, Закону України „Про колективні договори та угоди” та інших нормативно-правових актів з метою удосконалення адміністративної відповідальності за порушення законодавства про працю.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що викладені в дисертації висновки та пропозиції можуть бути використані:

–  у сфері законотворчості – для удосконалення правового регулювання адміністративно-деліктних  правовідносин внаслідок внесення змін і доповнень до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кодексу законів про працю України та інших законодавчих актів;

– у науково-дослідній сфері – для подальших досліджень правового регулювання відносин, пов’язаних із притягненням осіб до адміністративної відповідальності та ухиленням від оподаткування, у Науково-дослідному центрі з проблем оподаткування Національного університету державної податкової служби України (акт впровадження № 7 від 2 червня 2010 р.);

у практичній діяльності компетентними органами при роз’ясненні положень адміністративно-деліктного законодавства та притягненні правопорушників до адміністративної відповідальності, а також при проведенні ліквідаційних процедур (акти впровадження № 1457 від 29.03.2010 р., № 111/14б-03/3-06/11 від 29.04.2010 р., від 22.09.2009 р., від 22.12.2008 р.);

– у навчальному процесі – під час викладання адміністративного, трудового права, адміністративного процесу, а також при підготовці підручників і навчальних посібників із зазначених вище дисциплін Національного університету державної податкової служби України (акт впровадження від 29.03.2010 р.).

Особистий внесок здобувача полягає в тому, що дисертаційне дослідження виконано самостійно, усі сформульовані у ньому положення та висновки обґрунтовано на підставі самостійно проведених досліджень. Наукові ідеї та розробки, що належать співавторам, у дисертації не використовувалися.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дослідження оприлюднені на науково-практичних конференціях, зокрема: міжнародних науково-практичних конференціях: „Україна в євро інтеграційних процесах” (17 – 18 лютого 2007 р., м. Київ); „Права людини в умовах сучасного державотворення: теоретичні та практичні аспекти”  (21 – 22 грудня 2007 р., м. Суми), „Права людини в умовах сучасного державотворення: теоретичні та

практичні аспекти”  (12 – 13 грудня 2008 р., м. Суми); „Правове життя: сучасний стан та перспективи розвитку” (20 – 21 березня 2009 р., м.  Луцьк); „Актуальні проблеми державотворення в Україні очима молодих учених” (23 – 24 квітня 2009 р., м. Київ); всеукраїнських науково-практичних конференціях: „Молодь, освіта, наука, культура та національна самосвідомість” (25-27 квітня 2006р., м. Київ); „Організаційно-правове забезпечення діяльності контролюючих та правоохоронних органів у сфері господарювання: проблеми сьогодення та перспективи розвитку” (6 червня 2008 р., м. Ірпінь); „Закарпатські правові читання” (28 – 30 квітня 2009 р., м. Ужгород), „Теорія та практика сучасного права” (29 жовтня 2010 р., м. Херсон).

Публікації. Основні положення, висновки, пропозиції і рекомендації, сформульовані в дисертації, відображено у тринадцяти наукових публікаціях, з яких – п’ять у фахових виданнях, перелік яких затверджено ВАК України, та у восьми тезах виступів на науково-практичних конференціях.

Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, восьми підрозділів, висновків, додатків та списку використаних джерел. Повний обсяг дисертаційного дослідження становить 207 сторінок, з них: 184 сторінки – основний зміст, 23 сторінки – список використаних джерел (228 найменувань).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

 У вступі обґрунтовано вибір теми дисертації, її актуальність, ступінь  дослідження проблеми, сформульовано мету, об’єкт і предмет, визначено завдання дослідження, методологічну і теоретичну основи, сформульовано основні положення, що виносяться на захист. Подано інформацію про зв’язок роботи з науковими планами та програмами, апробації, публікації результатів дослідження, структуру та обсяг дисертації.

 Перший розділ „Теоретико-правові основи адміністративної відповідальності за порушення законодавства про працю” містить три підрозділи, в яких висвітлюються загальні теоретичні аспекти адміністративної відповідальності за порушення законодавства про працю.

 У підрозділі 1.1. „Історія розвитку нормативно-правового регулювання адміністративної відповідальності за порушення законодавства про працю” здійснено історичний аналіз законодавства, яким встановлювалась відповідальність у цій сфері.

 Автор приходить до висновку, що розвиток нормативно-правового регулювання адміністративної відповідальності за порушення законодавства про працю відбувався у три етапи.

 Перший етап – середина ХІХ – початок ХХ століття – виникнення відносин, подібних до сучасної адміністративної відповідальності, розроблення принципів такої відповідальності та механізмів її застосування. На цьому етапі адміністративна відповідальність встановлювалася за порушення деяких імперативних вимог, зокрема за порушення порядку ведення розрахункових книжок чи за прийняття на роботу працівника без розрахункової книжки, за порушення певних встановлених правил, наприклад щодо призначення заступників, за виплату працівникам заробітної плати не грошима, а умовними знаками, хлібом, товарами. За такі проступки передбачалася відповідальність у вигляді штрафу, який мали право стягувати відповідні адміністративні органи.

 Другий етап – з 1927 року, з моменту прийняття Адміністративного кодексу по 1984 рік, прийняття Кодексу про адміністративні правопорушення.

Цей етап характеризується деякими як позитивними, так і негативними тенденціями, а саме: спочатку відбувається динамічний розвиток адміністративної відповідальності, в тому числі і за правопорушення, вчинені у сфері трудових правовідносин. Зокрема, Адміністративним кодексом УРСР 1927 року було збільшено кількість складів адміністративних правопорушень, що посягали на трудові права. До адміністративної відповідальності міг бути притягнутий роботодавець за порушення порядку залучення працівників до  надурочних робіт, виплату заробітної плати нижче мінімального рівня тощо. Проте згодом усі склади адміністративних проступків у сфері трудових правовідносин об’єднали, вивівши загальне формулювання „порушення законодавства про працю”, яке було нормативно закріплено в Указі Президії Верховної Ради СРСР „Про адміністративну відповідальність за порушення законодавства про працю і правил охорони праці”.

Третій етап  – з моменту прийняття Кодексу про адміністративні правопорушення і до сьогодні.

 Автор стверджує, що протягом усіх цих історичних періодів існували абсолютно різні підходи до визначення діянь у вигляді порушення трудового законодавства, за вчинення яких особи могли притягатися до адміністративної відповідальності, проте їх дослідження та аналіз мають неабияке значення для розуміння сутності адміністративної відповідальності за порушення законодавства про працю.

Підрозділ 1.2. „Теоретико-правове визначення адміністративної відповідальності за порушення законодавства про працю” присвячено з’ясуванню сутності адміністративної відповідальності за порушення законодавства про працю.  

Автор характеризує види юридичної відповідальності, до яких можуть притягуватися сторони трудових правовідносин, у випадку порушення прав іншої сторони. Зокрема, стверджується, що до роботодавця може застосовуватися два види юридичної відповідальності – кримінальна і адміністративна, з яких більш дієвою є саме адміністративна.

Проаналізовано як загальні так і специфічні ознаки адміністративної відповідальності у сфері трудових правовідносин, розглянуто та виділено її функції. Крім загальних функцій - виховної, каральної та превентивної, такій відповідальності притаманні і специфічні, що випливають із особливостей трудових правовідносин. Йдеться, зокрема, про економічну та організаційну функції адміністративної відповідальності, що застосовується за порушення законодавства про працю.

 Автор наголошує на тому, що адміністративна та дисциплінарна відповідальність є основними видами юридичної відповідальності, які застосовуються за порушення законодавства про працю. У цьому контексті стверджується про існування адміністративно-дисциплінарних проступків, що визначаються як протиправні діяння, за які одночасно може застосовуватися як адміністративна, так і дисциплінарна відповідальність. Крім того, наводиться твердження, що всі адміністративні проступки у сфері трудових правовідносин є дисциплінарними (за умови вчинення їх керівником підприємства, установи чи організації, а не власником), але не всі дисциплінарні проступки є адміністративними. Усі адміністративні проступки, що посягають на трудові права громадян, вчинені керівником підприємства, а не власником слід називати адміністративно-дисциплінарними проступками.

З урахуванням опублікованих точок зору вітчизняних і зарубіжних вчених, запропоновано визначення поняття „адміністративна відповідальність за порушення законодавства про працю”.

У підрозділі 1.3. „Нормативно-правове регулювання адміністративної відповідальності за правопорушення, вчинені в сфері трудових правовідносин” проведено детальний аналіз нормативної підстави адміністративної відповідальності у цій сфері.  Досліджено усі нормативно-правові акти, що містять як вказівку на адміністративну відповідальність, так і закріплюють окремі склади адміністративних проступків у цій сфері.

Автор наголошує, що нормативно-правове регулювання адміністративної відповідальності у сфері трудових правовідносин здійснюється двома способами: перший спосіб – коли склад адміністративного проступку визначено у конкретному законі, що регулює трудові правовідносини (наприклад, Закон України „Про колективні договори та угоди”),  другий спосіб –  коли конкретний закон містить лише загальну вказівку на те, що за порушення норм цього закону застосовується адміністративна відповідальність, а склад проступку та адміністративні стягнення визначаються в Кодексі України про адміністративні правопорушення.

Зазначається, що у сфері трудових правовідносин проблему нормативно-правового регулювання адміністративної відповідальності створює неконкретність формулювання  деяких адміністративних проступків, зокрема, наприклад, такого як „інші порушення вимог законодавства про працю”. Акцентовано увагу на тому, що існування надзвичайно великої кількості нормативно-правових актів різної юридичної сили, що регулюють трудові правовідносини не сприяє ефективності  нормативно-правового регулювання адміністративної відповідальності за порушення законодавства про працю.

Для удосконалення нормативно-правового регулювання адміністративної відповідальності за порушення законодавства про працю, автором обґрунтовується необхідність проведення якісної кодифікації як норм, що регулюють трудові правовідносини, так і норм, що закріплюють адміністративну відповідальність.

Другий розділ „Характеристика адміністративної відповідальності за порушення трудового законодавства за чинним законодавством України” складається також із трьох підрозділів і присвячений розгляду окремих підстав адміністративної відповідальності.

У підрозділі 2.1. „Поняття та ознаки адміністративних проступків у сфері трудових правовідносин” проаналізовано фактичну підставу адміністративної відповідальності – адміністративні проступки у вигляді порушення законодавства про працю, що визначені у Кодексі України про адміністративні правопорушення та інших законах,  а також  охарактеризовано їх ознаки: протиправність, винність і караність.

Автор, характеризуючи усі можливі види протиправних діянь, закріплених ч.1 ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення, зокрема порушення строків виплати заробітної плати, виплата її не в повному обсязі, інші порушення законодавства про працю, стверджує, що порушення строків виплати заробітної плати можливе лише в тому випадку, коли строки чітко зазначені у колективному договорі.  Оскільки укладення колективного договору не є обов’язковим, то практично не можна притягнути до адміністративної відповідальності осіб, які вчинили такий проступок.

Автор виділяє проступки у сфері трудових правовідносин,  що закріплені у Законах України „Про колективні договори та угоди”, „Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)”, „Про зайнятість населення”, „Про охорону праці”, „Про пожежну безпеку” та інших. Зроблений висновок, що проступки визначені в таких нормативно-правових актах у більшості випадків мають усі ті ознаки, що є притаманними адміністративним проступкам. Проте в деяких законах, зокрема у Законі України „Про зайнятість населення” чи Законі України „Про охорону праці” ці проступки мають дещо інший характер, оскільки за їх вчинення передбачені стягнення, що не можуть бути адміністративними.

Охарактеризовано  адміністративні проступки у сфері колективних трудових правовідносин. Акцентується увага на недосконалості визначення протиправних діянь у цій сфері, за вчинення яких може наступати адміністративна відповідальність.

Дисертантом запропонована класифікація адміністративних проступків у сфері трудових правовідносин, зокрема  їх поділено на чотири групи: вчинені у сфері індивідуальних трудових правовідносин; у сфері колективних трудових правовідносин; у сфері охорони праці; адміністративні проступки у сфері трудових правовідносин, що посягають на встановлений порядок управління.

Запропоновано визначення поняття „адміністративний проступок у сфері трудових правовідносин”.

У підрозділі 2.2. „Особливості юридичного складу адміністративних проступків у сфері трудових правовідносин” висвітлено проблеми, пов’язані із визначенням елементів юридичного складу вказаних адміністративних проступків.

Характеризуючи проблеми, пов’язані із елементами складу адміністративного проступку, автор виділяє наступні:

–  через наявність у Кодексі України про адміністративні правопорушення дефініції „інші порушення вимог законодавства про працю” практично не можна виділити безпосередній об’єкт посягання;

– Кодекс України про адміністративні правопорушення визначає суб’єктом адміністративного проступку у сфері трудових правовідносин посадову особу підприємства, установи чи організації. Натомість таке визначення не містить жодний нормативно-правовий акт;

–  виходячи із особливостей правового статусу уповноважених осіб, що представляють профспілки та трудові колективи, є неможливим  притягнути їх до адміністративної відповідальності, зокрема за невиконання чи неналежне виконання колективних договорів;

– незважаючи на відсутність адміністративної відповідальності юридичних осіб в Україні, деякі нормативно-правові акти містять відповідальність юридичних осіб за порушення законодавства про працю.

Наголошується на тому, що загальним об’єктом адміністративних проступків у сфері трудових правовідносин є громадський правопорядок та внутрішній трудовий розпорядок, родовим об’єктом  – трудові правовідносини, а видовий об’єкт, який розуміється  як однорідна сукупність правовідносин в межах родового об’єкту, становлять окремі трудові правовідносини, поділені на три групи: індивідуальні трудові правовідносини, колективні трудові правовідносини, правовідносини по охороні праці.

Автором констатується, що адміністративні проступки у сфері трудових правовідносин, які закріплені КУпАП, не містять вказівки на мету та мотив, з якими повинні вони вчинятися. У кожному конкретному випадку може бути своя мета та мотив вчинення адміністративного проступку.

Підрозділ 2.3. Провадження у справах про адміністративні проступки, що посягають на трудові права громадян присвячено висвітленню окремих проблем, що виникають при здійсненні провадження у справах про адміністративні проступки, що посягають на трудові права громадян.

Автор наголошує на тому, що провадження у справах про адміністративні проступки, що посягають на трудові права громадян характеризується наявністю в системі державної влади великої кількості органів, що здійснюють нагляд та контроль за дотримання трудового законодавства, та беруть участь у проваджені. Одні органи мають статус центрального органу виконавчої влади, зокрема Державний комітет промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду, який здійснює нагляд і контроль  та має право накладати адміністративні стягнення за порушення законодавства про охорону праці.  Інші такого статусу не мають, проте це не применшує їх роль в процесі виявлення та фіксації адміністративних проступків.

Дисертантом проаналізовані усі стадії провадження у справах про адміністративні проступки, що посягають на трудові права громадян, та встановлені проблеми, пов’язані із виявленням та фіксацією адміністративних проступків у цій сфері. Обґрунтовується висновок, щодо необхідності розширення повноважень професійних спілок, стосовно можливості брати участь у фіксації адміністративних проступків, зокрема складати  протокол про адміністративні проступки, вчинені у сфері трудових правовідносин.

Стверджується, що для ефективності здійснення громадянами свого права на працю, а також для ефективності контролю за дотриманням норм трудового законодавства необхідно, щоб були розроблені чіткі механізми взаємодії державних та недержавних органів, які мають повноваження виявляти ті чи інші порушення норм законодавства про працю. Автор наголошує на потребі у розробленні та прийнятті окремого нормативно – правового акта щодо встановлення порядку взаємодії контролюючих органів, зокрема  Державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю Міністерства праці та соціальної політики, податкових органів, контрольно-ревізійних органів у процесі виявлення та фіксації адміністративних проступків за порушення законодавства про працю.

Третій розділ „Міжнародний досвід і перспективи адміністративної відповідальності за порушення законодавства про працю в Україні” складається із двох підрозділів.

 Підрозділ 3.1. Міжнародний досвід щодо адміністративної відповідальності за порушення законодавства про працю” присвячено аналізу міжнародного законодавства стосовно регулювання адміністративної відповідальності за порушення законодавства про працю.

Автор, досліджуючи конвенції Міжнародної організації праці, що регулюють питання функціонування інспекцій праці та містять принципи здійснення нагляду та контролю за дотриманням законодавства про працю, акцентує увагу на тому, що деякі положення чинних нормативно-правових актів України, що регулюють відносини нагляду та контролю у сфері трудових правовідносин не відповідають конвенціях Міжнародної організації праці, ратифікованих Україною.

В результаті аналізу кодексів інших держав, які встановлюють адміністративну відповідальність, зокрема Російської Федерації та Білорусії, Азербайджану, Молдови, Казахстану та Киргизстану, дисертантом виділені розбіжності в правовому регулюванні відносин адміністративної відповідальності, зокрема щодо: визначення діянь, за які настає адміністративна відповідальність, визначення суб’єктів, які можуть нести адміністративну відповідальність,  провадження у справах про адміністративні правопорушення.

Крім розбіжностей, автор виділяє і ряд проступків, які зустрічаються в кодексах  практично усіх держав пострадянського простору, а саме  адміністративні проступки у сфері колективних трудових правовідносин.

Зазначається, що в наших умовах необхідно переймати досвід іноземних держав. Проте, автор наголошує на тому, що при реформуванні слід  враховувати специфіку розвитку законодавства України про працю в цілому та специфіку розвитку законодавства, що регулює адміністративну відповідальність.

У підрозділі 3.2. Вдосконалення національного законодавства щодо притягнення до  адміністративної відповідальності за порушення законодавства про працю” наведено чіткі шляхи реформування адміністративної відповідальності за порушення законодавства про працю.

Автор стверджує, що реформування законодавства, яке встановлює адміністративну відповідальність за порушення законодавства про працю є складним процесом і потребує комплексного підходу.

Таке удосконалення, на думку автора, повинно відбуватися у напрямах:

  1.  удосконалення нормативно-правового регулювання, а саме:

–   усунення неточних, двозначних, розмитих формулювань і дефініцій;

–  закріплення адміністративних стягнень за невиконання імперативних норм трудового законодавства;

– визначення конкретних суб’єктів, що можуть притягуватися до адміністративної відповідальності;

2) удосконалення провадження у справах про адміністративні проступки, що посягають на трудові права громадян:

– визначення правового статусу органів, що повинні приймати участь в провадженні;

– визначення чіткої процедури виявлення та фіксації адміністративних проступків;

– адміністративні стягнення за проступки, що посягають на трудові права громадян, повинні накладатися лише державними органами, а не судами.

Також в контексті запровадження в України адміністративної відповідальності юридичних осіб, автор наголошує на необхідності уніфікувати норми Законів України „Про зайнятість населення”, „Про охорону праці”, „Про пожежну безпеку”, „Про забезпечення санітарного благополуччя населення”.

Завершується підрозділ висновком про те, що визначальним при реформуванні адміністративної відповідальності за порушення законодавства про працю, повинно стати розуміння законодавцем значення ст. 3 Конституції України, що людина,  її  життя  і здоров'я,  честь і гідність,  недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

ВИСНОВКИ

У результаті дисертаційного дослідження отримані науково обґрунтовані результати, які в сукупності вирішують конкретне наукове завдання спрямоване на удосконалення адміністративної відповідальності за порушення законодавства про працю, визначення її підстав, розкриття змісту провадження у справах про адміністративні проступки, що посягають на трудові права громадян та формулювання на цій основі пропозицій щодо внесення змін і доповнень до законодавства. Їх значення для адміністративно-правової науки підтверджується актами провадження. На основі систематизації отриманих результатів сформульовано ряд підсумкових узагальнень, конкретизованих у наступних висновках:

1. На різних історичних етапах поняття „адміністративна відповідальність” розумілося по-різному, але в загальному прослідковується тенденція  щодо поступового, починаючи з середини ХІХ століття запровадження такої відповідальності, як альтернативи кримінальній та яка має спрощений характер.

Види відповідальності за порушення фабричного законодавства, які мали місце в кінці ХІХ на початку ХХ століття, стали основою для виділення надалі адміністративної відповідальності в окремий вид юридичної відповідальності, що розумілася як  накладення стягнень, яке здійснюється в адміністративному порядку. Держава і в ті часи і сьогодні серед усіх прав працівників, які повинні охоронятися засобами державного примусу виділяє право на належну оплату праці та на безпечні і нешкідливі умови праці.

Весь розвиток нормативно-правового регулювання адміністративної відповідальності за порушення законодавства про працю необхідно поділити на три етапи, кожен з яких  характеризується певними специфічними особливостями.

2. Адміністративній відповідальності у сфері трудових правовідносин притаманні усі загальні ознаки такої відповідальності, які вирізняють її з-поміж  інших видів юридичної відповідальності. Основною ознакою адміністративної відповідальності у сфері трудових правовідносин є те, що за її допомогою державі реально вдається втручатися у сферу приватноправових інтересів, що виникають при виконанні сторонами трудових правовідносин своїх обов’язків.

Крім загальних функцій, адміністративній відповідальності у сфері трудових правовідносин притаманні економічна та організаційна функція. Перша означає те, що застосування адміністративної відповідальності призводить до застосування матеріальної відповідальності керівника підприємства, установи та організації, передбаченої п. 9 ст. 134 Кодексу законів про працю України. Наявність організаційної функції підтверджується тим, що вчинення адміністративних проступків може призвести до накладення на осіб, винних у порушенні законодавства про працю дисциплінарних стягнень, зокрема догани чи звільнення, що є в свої суті організаційними заходами, пов’язаними із забезпеченням трудової дисципліни.

Адміністративна відповідальність за порушення законодавства про працю – це вид юридичної відповідальності, що являє собою негативну реакцію держави на вчинене посадовою особою підприємства, установи та організації, а також іншими суб’єктами порушення трудових прав громадян, яке визначене як адміністративний проступок, і полягає у накладенні спеціально-уповноваженими державними органами і судами на винних осіб адміністративних стягнень у вигляді штрафу.

3. Адміністративні проступки у сфері трудових правовідносин закріплюються в нормативно-правових актах абсолютно по-різному, зокрема частина в КУпАП, а частина – в інших нормативно-правових актах. У контексті цього є недопустимим закріплення складів адміністративних проступків, у тому числі і тих, що посягають на трудові права громадян у підзаконних нормативних актах, оскільки такий підхід суперечить положенням Конституції України. Необхідно прийняти нові нормативно-правові акти, які б врегульовували як трудові правовідносини, так і правовідносини адміністративної відповідальності. Такими  нормативно-правовими актами повинні стати відповідні кодекси.

4. Адміністративним проступком сфері трудових правовідносин є протиправне, винне  діяння (дія чи бездіяльність), визначене у законодавстві,  що посягає на трудові права суб’єктів індивідуальних і колективних трудових правовідносин, і за яке встановлена чинним законодавством адміністративна відповідальність.

В основу класифікації адміністративних проступків покладено об’єкт посягання.  Адміністративні проступки поділяються на такі:

  1.  у сфері індивідуальних трудових правовідносин;
  2.  у сфері колективних трудових правовідносин;
  3.  у сфері охорони праці;
  4.  у сфері трудових правовідносин, що посягають на встановлений

порядок управління.

5. Більшість адміністративних проступків у сфері трудових правовідносин, є проступками із формальним складом.  

Родовим об’єктом досліджуваних адміністративних проступків є трудові правовідносини. Видовий об’єкт становлять трудові правовідносини, що поділені на три види: індивідуальні трудові правовідносин, колективні трудові правовідносини, правовідносини по охороні праці. Безпосереднім об’єктом адміністративних поступків у сфері трудових правовідносин можуть виступати правовідносини щодо: укладення, зміни, припинення та виконання колективного договору; укладення, зміни та припинення трудового договору; встановлення робочого часу; встановлення часу відпочинку; оплати праці; охорони праці; соціального та пенсійного забезпечення.

Необхідно виключити із суб’єктів адміністративного проступку, передбаченого ст. 41-2 Кодексу про адміністративні правопорушення осіб, що представляють профспілки або інші уповноважені на представництво трудовим колективом органи, як таких, що за своїм правовим статусом не можуть нести відповідальність.

Більшість адміністративних проступків у сфері трудових правовідносин характеризуються як дія, проте деякі можуть бути вчинені через бездіяльність. Автор зазначає, що місцем вчинення проступків є територія підприємства, установи, організації. Час вчинення не визначається як обов’язкова умова кваліфікації адміністративних проступків у сфері трудових правовідносин.

6. З метою удосконалення процедури виявлення адміністративних проступків у цій сфері є потреба створити інтегровану інспекцію праці із статусом центрального органу виконавчої влади, що мав би повноваження, якими сьогодні наділені Державний департамент нагляду за додержанням законодавства про працю Міністерства праці та соціальної політики та Державний комітет промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду.

На стадії фіксації адміністративних проступків у сфері трудових правовідносин  необхідно надати право складати протоколи про адміністративні правопорушення професійним спілкам, оскільки вони мають достатній правовий статус. В цьому ж контексті є необхідним забрати таке право у власника підприємства, установи та організації, а також у осіб, що здійснюють охорону підприємств, оскільки перший є стороною трудових правовідносин, а у другого не має достатніх правомочностей, виходячи з його правового статусу.  

Провадження у справах про адміністративні проступки, що посягають на трудові права громадян визначається як специфічна, процесуальна діяльність спеціально-уповноважених органів чи посадових осіб, пов’язана із розглядом та вирішенням справи про порушення законодавства про працю, яке визначене як адміністративний проступок, та притягненням винних осіб до адміністративної відповідальності.

7. Нормативно-правові акти, що закріплюють адміністративну відповідальність  за порушення законодавства про працю  Російської Федерації, Білорусії, Молдови, Казахстану, Киргизстану та Азербайджану містять норми, що мають, порівняно із законодавством України, як подібні так і відмінні ознаки. В результаті  аналізу даних нормативно-правових актів встановлено, що:

– у зазначених державах адміністративна відповідальність регулюється новими кодексами, прийнятими в період їх незалежності, проте ці нормативно-правові акти мають абсолютно різні назви, а інколи регулювання адміністративно-деліктних правовідносин здійснюється двома кодексами (Республіка Білорусь);

– до  адміністративної відповідальності за порушення законодавства про працю можуть притягуватися як фізичні так і юридичні особи (за винятком Азербайджану та Казахстану);

– до осіб, винних у порушенні законодавства про працю, як правило застосовується штраф (виняток становить Російська Федерація та Молдова, де також застосовуються такі стягнення, як адміністративне призупинення діяльності, дискваліфікація,  позбавлення права здійснювати визначену діяльність на строк від трьох місяців до одного року, безоплатна праця на користь суспільства на строк від 30 до 60 годин).

8. Удосконалення адміністративної відповідальності за порушення законодавства про працю повинно відбуватися шляхом внесення змін та доповнень до нормативно-правових актів. Зокрема, необхідно внести зміни в Кодекс України про адміністративні правопорушення:

– виділити  адміністративні проступки, що посягають на трудові права громадян та являють собою порушення законодавства про працю в окрему главу;

– із ч.1. ст. 41 виключити словосполучення „інші порушення вимог законодавства про працю”;

  •  доповнити статтю 41  частиною третьою:

ті самі дії вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення

– встановити адміністративну відповідальність за незаконне притягнення роботодавцем працівника  до дисциплінарної відповідальності;

– встановити адміністративну відповідальність за порушення порядку вирішення колективних трудових спорів. Зокрема, доповнити  КУпАП статтею 41-4 такого змісту:

Порушення законодавства, що визначає порядок розгляду та вирішення колективного трудового спору –

тягне за  собою  накладення  штрафу  від  п’ятдесяти  до  ста
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян”.

– збільшити розмір штрафу за діяння, передбачене ч. 2 ст. 41;

Для підвищення ефективності адміністративної відповідальності по ч. 1 ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення, доцільно в Кодексі законів про працю України і у Законі України „Про колективні договори та угоди” закріпити імперативну вимогу щодо обов’язковості укладення колективного договору та обов’язковості визначення в змісті норми, щодо строків виплати заробітної плати.

Список опублікованих праць:

  1.  Шемелинець І. І. Адміністративна відповідальність за вчинення проступків у сфері соціального партнерства / І. І. Шемелинець // Юридична Україна. – 2009. – № 10. – С. 40–46.
  2.  Усенко В. Ф. Правові проблеми застосування ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення / В. Ф. Усенко, І. І. Шемелинець // Юридична Україна. – 2010. – № 3. – С. 46–51.
  3.  Шемелинець І. І. Виникнення та розвиток відносин адміністративної відповідальності за порушення трудових прав осіб в кінці ХІХ – на початку ХХ століття / І. І. Шемелинець // Форум права. – 2010. – № 1. – С. 416–421 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2010-1/10siinpc.pdf
  4.  Шемелинець І. І.  Суб’єкти адміністративної відповідальності у сфері трудових правовідносин / І. І. Шемелинець // Науковий вісник Національного університету ДПС України. – 2010. – № 2. – С. 196–203.
  5.  Шемелинець І. І. Деякі аспекти вдосконалення адміністративної відповідальності  у сфері трудових правовідносин / І. І. Шемелинець // Юридична Україна. – 2010. – №8. – С. 47–53.
  6.  Шемелинець І. І. Вирішення колективних трудових спорів: проблеми та перспективи / І. І. Шемелинець // Молодь, освіта, наука, культура і національна самосвідомість : ІХ Всеукр. наук.-практ. конф., 2006 р. : тези доповіді. – К., 2006. – С. 219–221.
  7.  Шемелинець І. І. Особливості застосування адміністративної відповідальності за вчинення дисциплінарних проступків / І. І. Шемелинець // Україна в євро інтеграційних процесах : міжнарод. наук.-практ. конф., 2007 р. : тези доповіді. – К., 2007. – С. 199–202.
  8.  Шемелинець І. І. Права громадян на достатній життєвий рівень для себе та своєї сімї в контексті застосування адміністративної відповідальності / І. І. Шемелинець // Права людини в умовах сучасного державотворення: теоретичні та практичні аспекти : ІІ міжнарод. наук.-практ. конф., 21-22 грудня 2007 р. : тези доповіді. – Суми, УАБС НБУ, 2007. – С. 218–221.
  9.  Шемелинець І. І. Проблеми здійснення нагляду та контролю за дотриманням законодавства про працю / І. І. Шемелинець // Організаційно-правове забезпечення діяльності контролюючих та правоохоронних органів у сфері господарювання: проблеми сьогодення та перспективи розвитку : всеукр. наук.-практ. конф., 6 червня 2008 р. : тези доповіді. – Ірпінь, 2008.– С. 417–420.
  10.  Шемелинець І. І. Адміністративна відповідальність за порушення законодавства про колективні трудові спори / І. І. Шемелинець // Права людини в умовах сучасного державотворення: теоретичні та практичні аспекти : ІІІ міжнар. наук.-практ. конф., 12-13 грудня 2008 р. : тези доповіді. – Суми, УАБС НБУ, 2008. – С. 168–171.
  11.  Шемелинець І. І. Окремі проблеми  забезпечення державного примусу при реалізації громадянами свого права на працю в контексті застосування адміністративної відповідальності / І.І. Шемелинець // Правове життя: сучасний стан та перспективи розвитку // V міжнар. наук.-практ. конф., 20-21 березня 2009 р. : тези доповіді. – Луцьк, 2009. – С. 173–176.
  12.   Шемелинець І. І. Виникнення та розвиток відносин адміністративної відповідальності за порушення трудового законодавства на території України в кінці ХІХ на початку ХХ століття / І. І. Шемелинець // Актуальні проблеми державотворення в Україні очима молодих учених: міжнар. наук.-практ. конф.,  23-24 квітня 2009 р.: тези доповіді. – К., 2009. – ч. 1. – С. 137–139.
  13.   Шемелинець І. І. До питання встановлення адміністративної відповідальності юридичних осіб у сфері трудових правовідносин / І. І. Шемелинець //  Закарпатські правові читання: всеукр. наук.-практ. конф., 28-30 квітня 2009 р. : тези доповіді. – Ужгород, 2009. – С. 148–150.

АНОТАЦІЇ

Шемелинець І.І. Адміністративна відповідальність за порушення законодавства про працю. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 – адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. – Національний університет державної податкової служби України, Ірпінь, 2010.

У дисертації розглянуто основні теоретичні та практичні аспекти адміністративної відповідальності за порушення законодавства про працю.

Подано детальну  характеристику адміністративного правопорушення у сфері трудових правовідносин, виділено його ознаки та особливості закріплення в нормативно-правових актах.

Детально охарактеризовано види протиправних діянь, які посягають на трудові права  громадян і  за вчинення яких передбачена адміністративна відповідальність.

Проведено історико-правове дослідження відносин, що виникли в кінці ХІХ та отримали свій розвиток у ХХ столітті та які закріплювали  відповідальність за порушення трудових прав громадян.

Проаналізовано окремі проблеми  провадження у справах про адміністративні правопорушення, що посягають на трудові права громадян, та акцентовано увагу на необхідності удосконалити правове регулювання адміністративної відповідальності за порушення законодавства про працю.

Ключові слова: адміністративна відповідальність, адміністративний проступок, роботодавець, законодавство про працю, працівник.

Шемелинец И.И. Административная ответственность за нарушения законодательства о труде.  Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.07.- административное право и процесс, финансовое право, информационное право.- Национальный университет ГНС Украины, Ирпень, 2010.

В диссертации рассмотрены основные  теоретические и практические аспекты административной ответственности за нарушение законодательства о труде.

Впервые в Украине комплексно исследованы проблемы административных правонарушений в сфере трудовых правоотношений, проведен анализ правовых норм, которые устанавливают ответственность за совершения административных правонарушений в сфере труда, изучен механизм их реализации.

Проведено историко – правовое исследование отношений, что возникли в конце ХІХ и получили свое развитие в ХХ веке.

Дана детальная характеристика административного правонарушения в сфере трудовых отношений, выделены его признаки и особенности закрепления в нормативно-правовых актах, а также дается правовая характеристика видов противоправных деяний, посягающих на трудовые права граждан и за совершения которых, предусмотрена административная ответственность.

Значительное место в диссертации уделено анализу административных правонарушений в сфере социального партнерства и коллективных трудовых правоотношений, в результате чего выделены проблемы их закрепления в нормативно-правовых актах, которые регулируют административную ответственность.

Осуществлен сравнительный анализ административного и уголовного законодательства, в ходе которого выявлено ряд противоречий и пробелов нормативно-правового регулирования деяний, посягающих на трудовые права граждан, и за совершения которых может наступать либо административная либо уголовная ответственность.

Значительное внимание уделено проблемам построения четкой взаимообусловленной системы административных трудовых правонарушений, внесению предложений об изменении Законодательства Украины в этой части.

Достоинством предложенного диссертантом отечественному правоведению является вариант классификации административных правонарушений, в основу которого положен объект нарушения.

Анализируются проблемы производства по делам об административных правонарушениях, посягающих на трудовые права граждан. В первую очередь вернуть право профессиональным союзам рабочих принимать участия в производстве об административных правонарушениях, путем составления протокола о совершенном правонарушении. Кроме того, в том же контексте, необходимо пересмотреть полномочия других лиц, которые имеют такое право в соответствии из законодательством.

Диссертантом также дается сравнительный анализ законодательства других государств, которое регулирует административную ответственность за нарушения законодательства о труде.

Сформулировано ряд выводов, предложений и рекомендаций, направленных на усовершенствование административной ответственности за нарушения законодательства о труде.

Ключевые слова: административная ответственность, административный проступок, работодатель, законодательство о труде, работник.

Shemelynets’ І.І. Administrative responsibility is for violation of legislation about labour. – Manuscript.

Dissertation on the receipt of scientific degree of candidate of legal sciences after speciality 12.00.07 – “administrative law and process; financial law; informative law”. - National university of state tax service of Ukraine, Irpin’, 2010.

In dissertation the basic theoretical and practical aspects of administrative responsibility are considered for violation of legislation about labour.

The detailed description of administrative crime is given in the field of labour legal relationships, its signs and features of fixing are distinguished in normatively-legal acts.

The types of illegal acts, which trench upon labour rights for citizens and for the feasance of which administrative responsibility is foreseen, are described in detail.

Historical-legal research of relations which arose up in the end ХІХ and got the development in ХХ century and which fastened responsibility for violation of labour rights for citizens is conducted.

The separate problems of realization are analyzed in matters about administrative crimes which trench upon labour rights for citizens, and attention is accented on a necessity to perfect the legal adjusting of administrative responsibility for violation of legislation about labour.

Key words: administrative responsibility, administrative misconduct, employer, legislation about labour, worker.

Підписано до друку 22.11.2010 року. Формат 60х90/16

Папір офсетний. Друк офсетний.

Друк. Арк.. 0.9. Тираж 100  прим.

Зам. № ______

Видрукувано в Національному університеті

Державної податкової служби України.

08201, Київська область, м. Ірпінь, вул.. К. Маркса, 31


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

55641. Рівняння 64.5 KB
  Мета уроку: формування понять піраміда основа вершина бічні ребра висота піраміди вмінь учнів знаходити елементи піраміди. Спільну вершину трикутних граней називають вершиною піраміди протилежну...
55642. Квадратні рівняння. Розв’язування неповних квадратних рівнянь 119 KB
  Мета: Повторити вивчений матеріал про лінійні рівняння з однією змінною рівняння першого степеня його корені та способи розвязування; Вивести: означення квадратного рівняння та навчитися їх перетворювати до зведених квадратних рівнянь...
55643. Алгебраїчні рівняння та нерівності вищих порядків, які зводяться до квадратних 2.48 MB
  Основні методи розв’язання рівнянь Розкладання лівої частини рівняння на множники А Спосіб групування 1 Розв’язання 2 Відповідь: Б Застосування схеми Горнера 1 Розв’язання Дільниками вільного члена є числа Серед них знаходимо корені рівняння...
55644. Рівняння. Розв’язування задач за допомогою рівнянь 286.5 KB
  Мета уроку: узагальнити та закріпити навички розв’язування рівнянь і задач за допомогою рівнянь; розвивати навички усної лічби вміння аналізувати умову задачі й вибирати ту величину для позначення її змінною...
55645. РОЗВ’ЯЗУВАННЯ ДІОФАНТОВИХ РІВНЯННЬ 531.5 KB
  Ознайомити учнів з діофантовими рівняннями та різними способами їх розв’язування можна на факультативних заняттях чи на засіданнях математичного гуртка. Кожен спосіб супроводжується теоретичним обґрунтуванням прикладами розв’язаних задач та задачами для самостійного розв’язування.
55646. Рівняння та їх властивості 117.5 KB
  Мета: навчальна: повторити основні відомості про рівняння; ознайомити учнів з основними властивостями рівнянь; формувати вміння застосовувати властивості при розв’язуванні рівнянь...
55647. З Різдвом Христовим 289 KB
  У хату заходить господиня з діточками. Господиня Ой славен славен Святий вечір. Господиня Неси синку Дідуха на покуть. Господиня Несу кутю на покутю на зелене жито щоб бджоли сіли щоб ми дочекалися сіяти й орати щоб ми були багаті на бджоли й вівці на гроші й червінці.
55648. Святкування Різдва в Україні 49.5 KB
  Щось колядники не йдуть. До хати входять колядники співають Добрий вечір тобі пане господарю Радуйся Ой радуйся земле Син Божий народився. Застеляйте столи та все килимами Та кладіть калачі з ярої пшениці Бо прийдуть до тебе три празники в гості...
55649. Різдво Христове як прояв Божого милосердя 37.5 KB
  Мета: Виховати в учнів почуття радості Світлого Різдва Христового; формувати потребу приносити радість. Розвивати духовно моральне мислення учнів. Вмховувати духовно багату високоморальну особистість.