65419
РОЗВИТОК ЗЕМСЬКОЇ ОСВІТИ НА ЛІВОБЕРЕЖНІЙ УКРАЇНІ (ДРУГА ПОЛОВИНА ХІХ – ПОЧАТОК ХХ ст.)
Автореферат
История и СИД
Роботу виконано на кафедрі педагогіки імені Богдана Ступарика Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника Міністерство освіти і науки України. У період модернізації національної системи освіти шляхом створення...
Украинкский
2014-07-29
214.5 KB
6 чел.
PAGE 2
ДРОГОБИЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА
САХНІЙ МИРОСЛАВА ПЕТРІВНА
УДК 37.014.2
РОЗВИТОК ЗЕМСЬКОЇ ОСВІТИ НА ЛІВОБЕРЕЖНІЙ УКРАЇНІ
(ДРУГА ПОЛОВИНА ХІХ ПОЧАТОК ХХ ст.)
13. 00. 01 загальна педагогіка та історія педагогіки
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата педагогічних наук
Дрогобич 2011
Дисертацією є рукопис.
Роботу виконано на кафедрі педагогіки імені Богдана Ступарика Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, Міністерство освіти і науки України.
Науковий керівник: доктор педагогічних наук, професор,
ЗАВГОРОДНЯ ТЕТЯНА КОСТЯНТИНІВНА,
Прикарпатський національний університет
імені Василя Стефаника,
завідувач кафедри педагогіки імені Богдана Ступарика.
Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор
САВЧУК БОРИС ПЕТРОВИЧ,
Прикарпатський національний університет
імені Василя Стефаника,
завідувач кафедри туризму і краєзнавства.
кандидат педагогічних наук, доцент
РОЗСОХА АНТОНІНА ПАВЛІВНА,
Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди,
доцент кафедри загальної і соціальної педагогіки.
Захист дисертації відбудеться 25 січня 2011 р. об 11 год.
на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 36.053.01 у Дрогобицькому державному педагогічному університеті імені Івана Франка, за адресою: 82100, Львівська обл., м. Дрогобич, вул. Івана Франка, 24, к. 20.
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Дрогобицького державного педагогічного університеті імені Івана Франка (82100, Львівська обл,, м. Дрогобич, вул.. Лесі Українки, 2).
Автореферат розісланий 24 грудня 2010 р.
Учений секретар
спеціалізованої вченої ради Т. І. Пантюк
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність та доцільність досліджуваної теми. У період модернізації національної системи освіти шляхом створення конкурентоспроможної й гнучкої системи навчальних закладів нового типу, поряд із необхідністю інтеграції вітчизняної освіти до європейського та світового освітнього простору, проголошується необхідність збереження і збагачення українських культурно-історичних традицій, відновлення історичного досвіду діяльності навчальних закладів в Україні, актуалізується потреба пошуку досконалої системи управління, важливою складовою якої є місцеве самоврядування. Відповідно до Закону України «Про освіту» принцип поєднання державного управління і громадського самоврядування в освіті є одним із пріоритетних, оскільки сприяє формуванню соціальної активності та професійної компетентності особистості на основі готовності до участі в процесах державотворення.
З часу проголошення незалежності України наростає тенденція активного перегляду, переосмислення та обєктивного висвітлення історико-педагогічного процесу в Україні. У такому контексті важливо розглянути період другої половини ХІХ початку ХХ ст., що ознаменувався створенням земств органів місцевого самоврядування, що сприяли процесу структуризації системи освіти шляхом організації унікальних за значенням, змістом та формами діяльності земських навчальних закладів.
Згідно з Указом Президента України від 28.04.2004 № 493/2004 «Про Стратегію економічного і соціального розвитку України «Шляхом Європейської інтеграції на 2004 2015 роки» трансформаційний процес має базуватися на засадах національної ідеї освіти, сутність якої полягає у збереженні й примноженні національних освітніх здобутків. Тому в умовах формування перспективної програми розвитку національної школи, трансформації системи освіти, пошуку і впровадження ефективних форм та методів навчання і виховання земська діяльність дореволюційної України являє собою цікавий досвід підготовки дітей і молоді до змінених умов життя.
Важливим джерелом висвітлення історичної правди щодо функціонування земств на теренах України виступають науково-педагогічні праці відомих вітчизняних учених, педагогів, громадських діячів, діяльність яких припадає на другу половину XIX початок XX ст. Серед них: Б. Веселовський, Є. Звягінцев, М. Корф, П. Каптерєв, С. Миропольський, К. Ушинський, В. Хижняков, В. Чарнолуський, П. Чижевський та ін.
У радянський період діяльність земств у царині освіти досліджували В. Борисенко, Г. Герасименко, О. Ососков, Н. Пірумова, В. Смiрнов та ін. Однак, з огляду на умови часу, зміст їхніх робіт позначений впливом комуністичної ідеології.
Із 90-х років ХХ ст. у широких колах наукової громадськості актуалізується потреба врахування регіонального компоненту та екстраполяції цінних педагогічних ідей у сучасний освітньо-виховний процес. Це зумовлює появу низки регіональних досліджень розвитку системи освіти та педагогічної думки Галичини (В. Стинська, Б. Ступарик), Буковини (Л. Кобилянська, О. Пенішкевич), східноукраїнського регіону (В. Курило), західноукраїнських земель (І. Курляк), Чернігівщини (І. Лисенко, Н. Олійник) та ін.
Вагомими у контексті досліджуваної проблеми вважаємо роботи сучасних науковців, котрі обєктивно переосмислили значення земств у розвитку освіти в Україні (Л. Дровозюк, Л. Корж, Н. Кузовова, В. Курченко, Н. Олійник, Л. Рябовол та ін.).
Щоправда, науковці-педагоги здебільшого зосереджували увагу на особливостях розвитку земської освіти в кожній губернії зокрема, не акцентуючи уваги на місце й значення земської школи в системі народної освіти України. Земська освіта, як складова системи початкової освіти, фактично залишилась поза увагою дослідників і не знайшло належного висвітлення в науковій літературі.
Обєктивна потреба в історико-педагогічних знаннях з проблеми розвитку освіти як цілісної системи та недостатність її вивчення зумовили вибір теми дисертаційного дослідження «Розвиток земської освіти на Лівобережній Україні (друга половина ХІХ початок ХХ ст.)».
Зв'язок дослідження з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до плану науково-дослідної роботи кафедри педагогіки імені Богдана Ступарика Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника «Історико-педагогічні проблеми навчання і виховання в системі безперервної освіти в Україні та зарубіжжі» (номер державної реєстрації -0108U009122).
Тема дослідження затверджена вченою радою Прикарпатського університету імені Василя Стефаника (протокол № 8 від 31 березня 2005 р.) та узгоджена в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні (протокол № 6 від 14 червня 2005 р.).
Мета дослідження проаналізувати систему земської освіти Лівобережної України другої половини ХІХ початку XX ст.
Для досягнення мети було поставлено такі завдання:
Об'єкт дослідження система освіти України другої половини XIX початку XX ст.
Предмет дослідження діяльність земських навчально-виховних закладів Лівобережної України (друга половина ХІХ початок ХХ ст.).
Методи дослідження: конкретно-пошуковий (теоретичний аналіз, синтез, систематизація та класифікація матеріалів, документів); історико-географічний (вивчення специфіки регіонального розвитку земської освіти); хронологічний (дослідження динаміки змін земської освіти у часовій послідовності); екстраполяційний (підбиття підсумків, узагальнення висновків, одержаних у результаті аналізу джерельної бази).
Географічні межі дослідження Територія Лівобережної України за тогочасним адміністративним устроєм (Чернігівська, Полтавська, Харківська губернії, Лівобережжя Київської губернії, Київ). Саме на території давньої Гетьманщини й Слобідської України земські установи були запроваджені в 1865 1866 рр. і земська діяльність набула широкого розмаху. Натомість на Правобережній Україні земства були введені лише в 1911 р.
Хронологічні рамки. Початковим рубежем є 1864 р., коли було прийнято «Положення про повітові й губернські земські установи», а кінцевим 1917 р., коли було прийнято «Тимчасове положення про земські установи».
Джерельну базу дослідження становлять архівні матеріали і документи Центрального державного історичного архіву України (ф. 127, 336, 347, 442, 707, 1439, 1596, 1745), Центрального державний архіву вищих органів влади та управління України у Києві (ф. 2581); Державного архіву Київської області (ф. 1239, 1240); Державного архіву Полтавської області (ф. 723, 779); Державного архіву Харківської області (ф. 3, 82, 200, 304, 306, 309, 311), Державного архіву Чернігівської області (ф. 187, 430, 757, 778, 804, 980, 1039), Відділу державного архіву Чернігівської області у м. Ніжині (ф. 806, 1244, 1265, 1404), матеріали Національної бібліотеки імені В. Вернадського; періодичні часописи другої половини ХІХ початку ХХ століття («Ежегодник народной школы», «Известія Кіевскаго Товарищества Западных Земств», «Земство и народное образование», «Земскій обзор», «Кіевскій Земскій Календарь», «Кіевская земская газета», «Земскій сборник Черниговской губернии», «Земское Дело», «Русская мысль» та ін.); нормативні документи (циркуляри і розпорядження Міністерства народної освіти, законодавчі акти); документи органів земського самоврядування (протоколи і постанови земських зібрань, розпорядження земських управ, статистичні звіти про діяльність земств за різні роки); історико-педагогічна література.
Наукова новизна та теоретичне значення дослідження. У дисертації на основі виявлених архівних джерел і наукової літератури вперше комплексно проаналізовано систему земської освіти Лівобережної України другої половини ХІХ початку XX ст.; визначено дидактичні, організаційно-методичні засади та специфіку діяльності земських закладів освіти; окреслено особливості підготовки вчительських кадрів для земських шкіл; висвітлено проблеми земської освіти в художній літературі другої половини ХІХ початку ХХ ст.; уточнено роль і значення освітньої діяльності земств Лівобережної України у руслі земської освітньої політики України і Російської імперії досліджуваної доби.
Практична значення одержаних результатів. Результати дисертаційного дослідження можуть бути використані для розробки методичних матеріалів для курсів з історії вітчизняної педагогіки, спеціалізованих курсів з історії освіти, при написанні підручників і навчальних посібників для педагогічних вузів.
Основні положення дисертаційного дослідження можуть бути реалізовані при обґрунтуванні нових концептуальних підходів щодо подальшої розбудови та модернізації педагогічних навчальних закладів, при моделюванні структури та змісту навчально-виховного процесу навчальних закладів.
Результати дослідження впроваджено в навчальний процес Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника (довідка № 01 08/06 01/922 від 19.10.2009 р.), Чернігівського державного педагогічного університету імені Тараса Шевченка (довідка № 04 11/924 від 19.10.2009 р.), Харківського національного педагогічного університету імені Григорія Сковороди (довідка № 07 717 від 17.10.2009 р.).
Апробація результатів дослідження здійснювалася на конференціях: міжнародних «Сучасні тенденції розвитку освіти в Україні та за кордоном» (Горлівка, 2007), «Проблема якості виховання і навчання у системі безперервної освіти» (Івано-Франківськ, 2008), «Інтеграція системи безперервної освіти України в європейський освітній простір: стан, проблеми, перспективи (Чернівці, 2009), «Сучасні тенденції розвитку освіти в Україні та за кордоном» (Горлівка, 2009); всеукраїнських «Морально-патріотичне виховання дітей та молоді: етнографічні засади» (Косів Вижниця, 2006), «Особистість Омеляна Поповича в контексті розвитку освіти та культурно-громадського життя Буковини кінця ХІХ ст. до сучасності» (Чернівці, 2006), «Январские педагогические чтения: Педагогическая наука и образование: проблема и перспективы» (Сімферополь, 2009); звітних конференціях кафедри педагогіки імені Богдана Ступарика Прикарпатського університету імені Василя Стефаника (2006 2009 рр.).
Публікації. Основні положення й висновки дисертаційного дослідження оприлюднено в 7 одноосібних публікаціях, з них 6 у наукових фахових виданнях.
Структура й обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, висновків, додатків, списку використаних джерел (340 найменувань, із них 101 архівна справа). Обсяг дисертації 218 сторінок, із них 168 сторінок основного тексту.
У вступі обґрунтовано вибір теми дослідження та її хронологічні межі, аргументовано його актуальність і доцільність, визначено обєкт, предмет, мету, завдання, методи та джерельну базу роботи, підтверджено її наукову новизну, теоретичне і практичне значення, відображено апробацію результатів дослідження.
У першому розділі «Становлення й розвиток земської освіти на Лівобережній Україні як історико-педагогічна проблема» вивчено ступінь дослідженості питання в науковій літературі, зясовано суспільно-політичні та економічні передумови, які сприяли розвитку земської освіти на Лівобережній Україні в другій половині ХІХ початку ХХ ст., нормативно-правової бази її функціонування; висвітлено проблеми земської освіти через художню літературу окресленого періоду.
Джерела кандидатської дисертації ми умовно поділити на три групи. До першої належить література дореволюційних авторів, яка видавалася від часу заснування земських установ і до їх ліквідації, до другої радянська історіографія, до третьої сучасні дослідження.
Освітня система, що формувалася на Лівобережній Україні в другій половині ХІХ початку ХХ ст., мала не тільки значне історико-педагогічне, а й суспільно-політичне значення. Не випадково велику увагу розвитку земської освіти приділяли прогресивні вітчизняні педагоги та громадські діячі (Б. Веселовський, Є. Звягінцев, П. Каптерєв, В. Чарнолуський, В. Хижняков, М. Чехов та ін.). Організатори освіти другої половини ХІХ початку ХХ ст. (М. Корф, С. Миропольський, А. Фещенко, П. Чижевський та ін.) виносили на шпальти періодичних видань різні проблеми функціонування земської освіти в краї.
Не менш важливу групу першоджерел складають документи органів земського самоврядування (журнали (протоколи) губернських і повітових земських зборів, у яких зафіксовано доповіді й постанови чергових та позачергових зборів у царині освіти, стенографічні звіти, протоколи та ін.). Ці документи дають змогу вивчати основні напрями земської діяльності, коло питань та проблем, що вирішувалися тощо.
Наступну групу джерел склали огляди, нариси, звіти, статистичні збірники й інші узагальнюючі праці, видані окремим земствами за певний період існування. Далі матеріали земських зїздів, нарад та інші зібрання земських гласних і службовців, повязані з освітньою діяльністю земств. Крім того, важливим джерелом є огляди губернських управ та інші друковані видання центральних і місцевих установ.
Основний фактичний матеріал дослідження складають фонди державних обласних архівів України (Київської, Полтавської, Харківської, Чернігівської губерній), відділу Державного архіву Чернігівської області у м. Ніжин, Державного архіву вищих органів влади та управління України у м. Києві, Центрального державного історичного архіву України у м. Київ, де знаходяться