65445

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ПЕНСІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СУДДІВ В УКРАЇНІ

Автореферат

Государство и право, юриспруденция и процессуальное право

Одним із перших змін у спеціальному пенсійному законодавстві зазнало пенсійне забезпечення суддів у зв’язку із прийняттям Закону України Про судоустрій і статус суддів. Законом України Про судоустрій і статус суддів закріплено...

Украинкский

2014-07-30

163 KB

3 чел.

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ДЕРЖАВИ І ПРАВА ім. В. М. КОРЕЦЬКОГО

ШВЕЦЬ Віктор Олександрович

УДК 349.22.378

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ
ПЕНСІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СУДДІВ В УКРАЇНІ

Спеціальність 12.00.05 – трудове право;
право соціального  забезпечення

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Київ – 2010


Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті держави і права ім. В.М. Корецького НАН України.

Науковий керівник – кандидат юридичних наук

Стадник Микола Петрович

Інститут держави і права
ім. В.М. Корецького НАН України,

старший науковий співробітник
відділу проблем цивільного, трудового
і підприємницького права.

Офіційні опоненти:    доктор юридичних наук, професор

Пилипенко Пилип Данилович,

Львівський національний університет

імені Івана Франка, завідувач кафедри

трудового, аграрного та екологічного права;

кандидат юридичних наук, доцент

Лаврів Оксана Ярославівна,

Прикарпатський юридичний інститут

Львівського державного університету

внутрішніх справ, доцент кафедри.

Захист відбудеться « 20 » грудня 2010 року о « 12 » годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.236.04 в Інституті держави і права ім. В.М. Корецького НАН України за адресою: 01601, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України за адресою: 01601, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4.

Автореферат розісланий  « 19 »  листопада  2010 р.

В.о. вченого секретаря

спеціалізованої вченої ради

В. І. Семчик


ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Суспільно-економічні перетворення, що відбуваються в Україні, побудова соціальної, правової держави не можливі без створення дієвої системи соціального захисту європейського зразка. Триває пенсійна реформа, значним кроком у цьому процесі було прийняття Законів України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», «Про недержавне пенсійне забезпечення», разом з тим, без значного реформування залишається пенсійне забезпечення окремих категорій громадян (державні службовці, народні депутати, науково-педагогічні працівники тощо). Одним із перших змін у спеціальному пенсійному законодавстві зазнало пенсійне забезпечення суддів у зв’язку із прийняттям Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

У Конституції України судову владу визначено як самостійну на рівні з законодавчою та виконавчою. Законом України «Про судоустрій і статус суддів» закріплено, що судова влада в Україні відповідно до конституційного принципу поділу влади здійснюється незалежними та безсторонніми судами. Виходячи з цього на суддів, як на посадових осіб, покладається висока відповідальність, оскільки вони займають вирішальне становище у здійсненні правосуддя. Чинне законодавство у сфері соціального захисту суддів загалом та пенсійного забезпечення зокрема потребують постійного моніторингу, удосконалення та гармонізації із загальним пенсійним забезпеченням.

Європейською хартією «Про статус суддів», яка прийнята у Лісабоні Радою Європи у 1998 р., визнано, що статус суддів повинен забезпечувати компетентність, незалежність та безсторонність, яких законно очікує від судових органів, зокрема від кожного судді, будь-яка людина, якому довірений захист її прав. Все це обумовлює необхідність створення ефективної та дієвої системи соціального захисту суддів, складовою частиною якого є їх пенсійне забезпечення.

Існує ряд недосліджених наукових проблем у сфері пенсійного забезпечення суддів, які потребують свого вирішення. Серед них слід виділити: формулювання понять «соціальний захист судді», «пенсія судді», «правоздатність судді», визначення суб’єктного складу пенсійних правовідносин судді, визначення пенсійної виплати судді у зв’язку з відставкою, удосконалення окремих положень щодо правового регулювання пенсійного забезпечення, приведення у відповідність категоріального апарату чинного законодавства. Усе це вимагає розробки нових пропозицій, які якісно покращили б як теоретичні дослідження у галузі соціального захисту, так і удосконалили б чинне пенсійне законодавство. Слід зазначити, станом на 1 січня 2010 року на посадах судді в Україні працює 8747 осіб і у подальшому нехтувати дослідженням пенсійного забезпечення суддів не можна. А враховуючи той факт, що це перше у вітчизняній науці права соціального захисту дисертаційне дослідження пенсійного забезпечення суддів, актуальність його очевидна.

Крім того, перед Україною стоїть проблема адаптації положень національного законодавства до стандартів Європейського Союзу, у тому числі й у пенсійному забезпеченні.

Проблеми пенсійного забезпечення особливо активно досліджувалися юридичною наукою радянського періоду, до якого, зокрема, належать такі науковці: В.С. Андрєєв, Є.І. Астрахан, В.А. Ачаркан, К.С. Батигін, І.В. Гущін, О.Д. Зайкін, М.Л. Захаров, Р.І. Іванова, В.І. Прокопенко, І.М. Сирота, В.О. Тарасова, Е.Г. Тучкова, Я.М. Фогель, В.Ш. Шайхатдинов та інші.

В Україні та Росії теоретичними та практичними аспектами пенсійного забезпечення займаються Н.В. Антип’єва, Н.Б. Болотіна, В.Я. Бурак, Ю.В. Васильєва, К.М. Гусов, О.Є. Мачульська, А.М. Лушніков, М.В. Лушнікова, І.В. Оклей, П.Д. Пилипенко, С.М. Прилипко, С.М. Синчук, А.В. Скоробагатько, Б.І. Сташків, Г.В. Сулєйманова, М.Ю. Федорова, Н.М. Хуторян, М.М. Шумило, О.М. Ярошенко та ін.

Правовий статус суддів як суб’єктів трудового права України був досліджений у дисертації Т.В. Штих.

Зазначені роботи складають значний як теоретичний, так і практичний інтерес. Однак, комплексних досліджень теоретичних і практичних проблем пенсійного забезпечення суддів згадані науковці не проводили, а здійснювали дослідження окремих фрагментів цієї проблематики. Тому питання пенсійного забезпечення суддів залишаються все ще недослідженими, а отже, існує потреба, зважаючи на сучасний стан реформування пенсійного законодавства та особливості правового становища суддів, провести комплексне, всебічне дослідження широкого кола проблем, пов’язаних із правовим регулюванням пенсійного забезпечення цієї категорії громадян.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до планової теми науково-дослідницької роботи відділу проблем цивільного, трудового і підприємницького права Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України «Правові проблеми пенсійного забезпечення в Україні» (2009-2010 рр. № РК 0108 U 009964).

Мета і завдання дослідження. Мета даної наукової праці полягає у тому, що на основі досягнень юридичної науки, аналізу вітчизняного та зарубіжного законодавства, міжнародно-правових актів, досвіду роботи відповідних органів обґрунтовуються та розробляються пропозиції для підвищення ефективності правових механізмів пенсійного забезпечення суддів.

Для формулювання поставленої мети необхідно вирішити наступні завдання:

– визначити місце пенсійного забезпечення суддів у системі соціального захисту в Україні;

– визначити етапи розвитку правового регулювання пенсійного забезпечення суддів;

– сформулювати та визначити понятійно-категорійний апарат «соціальний захист судді», «пенсія судді», «спеціальна правоздатність судді», «пенсія судді у відставці»;

– дати класифікацію видів пенсійного забезпечення суддів та визначити їх місце в системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування;

– дослідити особливості пенсійного забезпечення суддів та обґрунтувати необхідність збереження особливого порядку пенсіонування суддів;

– удосконалити правове регулювання пенсійного забезпечення суддів, обґрунтовуючи власні висновки та пропозиції стосовно внесення змін та доповнень до чинного пенсійного законодавства.

Об’єктом дослідження є суспільні відносини щодо пенсійного забезпечення суддів.

Предметом дослідження є теоретичні та практичні проблеми пенсійного забезпечення суддів.

Методи дослідження. У процесі дослідження були використані загальнонаукові та спеціальні методи пізнання правових явищ: діалектичний, формально-логічний, історично-правовий, метод нормативно-порівняльного аналізу, логіко-семантичний, конкретно-соціологічні методи збору, узагальнення та аналізу інформації, метод системно-структурного аналізу та інші.

Методологічну основу дисертаційного дослідження складає діалектичний метод пізнання правових явищ, який дозволив вирішити поставлені завдання правового регулювання пенсійного забезпечення суддів у їх розвитку та взаємодії. Метод порівняльно-правового та системно-структурного аналізу використовувався – для встановлення наявності специфіки правового регулювання пенсійного забезпечення суддів, зокрема, дослідження сутності щомісячного довічного грошового утримання суддів, виокремлення особливостей його призначення (підрозділи 1.2, 3.1, 2.2, 2.3). Історичного аналізу – для дослідження процесу формування законодавства про пенсійне забезпечення суддів, зокрема, розгляду особливостей його становлення і розвитку (підрозділ 1.2); формально-логічного та структурно-функціонального – для дослідження норми чинного пенсійного законодавства України з метою визначення правових підстав пенсійного забезпечення суддів (підрозділи 2.2, 2.3, 3.2); раціональної критики – для аналізу нормативних актів, проектів нормативних актів і виявлення прогалин та колізій у правовому регулюванні пенсійного забезпечення суддів (підрозділи 2.3, 3.2).

Теоретичну базу дисертаційного дослідження склали наукові праці провідних фахівців у галузі права соціального захисту.

Окрім цього, автором були використані також роботи фахівців загальної теорії права та дослідження науковців трудового права.

Нормативну базу дослідження становлять Конституція України, законодавчі акти України, нормативно-правові акти Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України. Надані статистичні дані Державною судовою адміністрацією України.

Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим комплексним науковим дослідженням проблем правового регулювання пенсійного забезпечення суддів.

За результатами проведеного дослідження сформульовано та обґрунтовано такі основі положення, що виносяться на захист:

уперше:

дано визначення поняття соціальний захист судді як комплексу соціально-правових заходів, спрямованих на убезпечення суддів від соціальних ризиків, а з настанням останніх, створення умов для повноцінної реалізації ними своїх прав та свобод;

запропоновано історично-правову класифікацію періодів розвитку матеріального забезпечення суддів загалом та пенсійного забезпечення зокрема, виділено: І – козацький період (ХVІІ–ХVІІІ ст.); ІІ – імперський період (кін. ХVІІІ–1917 р.); ІІІ – тоталітарний період (1917–1956 рр.); ІV – авторитарний період (1956–1992 рр.); V – демократичний період (1992 по даний час);

сформульовано визначення спеціальної (пенсійної) правоздатності суддів, яка полягає у праві отримувати пенсію судді, що набувається у процесі трудової діяльності, а саме здійснення правосуддя у продовж визначеного чинним законодавством строку (20 років) або настання соціального ризику;

запропоновано класифікацію пенсійного забезпечення суддів у залежності від правового регулювання, тобто, пенсії що виплачуються відповідно до Законів України «Про державну службу», «Про судоустрій і статус суддів», «Про недержавне пенсійне забезпечення», таким чином можна виділити п’ять видів пенсій суддів: за віком, по інвалідності, у зв’язку з втратою годувальника, пенсія у відставці, недержавна пенсія;

запропоновано авторське визначення поняття пенсія судді як особливого виду пенсійного забезпечення, який гарантований державою, що виплачується щомісячно або одноразово у розмірі та порядку, визначеному чинним законодавством, при виникненні у судді спеціальної правоздатності для реалізації своїх прав та свобод;

дано авторське визначення пенсії судді у відставці як щомісячна виплата, право на яку мають судді зі спеціальним стажем 20 років, які перебувають у відставці, розмір та порядок призначення якої визначені чинним законодавством;

з метою підвищення ефективності правового регулювання матеріального забезпечення суддів пропонується внести зміни до ч. 5 ст. 129 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та викласти її у такій редакції: «Суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років за наявності стажу 5 років – 15 відсотків із подальшим збільшенням на 2 відсотки за кожен відпрацьований рік на посаді судді і становить 25 відсотків за наявності стажу 10 років; 35 відсотків за наявності стажу 15 років; 45 відсотків за наявності стажу 20 років; 55 відсотків за наявності стажу 25 років; 65 відсотків за наявності стажу 30 років; 75 відсотків за наявності стажу 35 років»;

удосконалено:

термінологічний апарат пенсійного забезпечення суддів, а саме, пропонується у ст. ст. 138, 139 термін «щомісячне довічне грошове утримання» замінити на новий більш досконалий «пенсія у відставці»;

з метою підвищення соціального захисту непрацездатних членів сім’ї судді, які мають право на пенсію у зв’язку з втратою годувальника, пропонується доповнити ч. 8 ст. 37 Закону України «Про державну службу» таким реченням: «Якщо особа на момент смерті отримувала пенсію судді у відставці, то розмір пенсії непрацездатних членів сім’ї у зв’язку з втратою годувальника обчислюється із суми пенсії, яку особа отримувала у відставці»;

удосконалено п. 2 ч. 1 ст. 139 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», де пропонується фразу «набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього за вчинення умисного злочину» викласти у такій редакції: «набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього за вчинення злочину»;

для удосконалення правового регулювання відносин пенсійного забезпечення судді після позбавлення його спеціального статусу пропонується ст. 139 доповнити частиною 4 у такій редакції: «Судді, щодо якого набрав законної сили обвинувальний вирок за вчинення злочину, незалежно від того чи перебуває він на посаді судді чи знаходиться на пенсії, призначається пенсія на загальних підставах»;

удосконалено ч. 2 ст. 139 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», яку пропонується доповнити реченням такого змісту: «Сума пенсій, яка була виплачена у період перебування судді у відставці, яка припинена після набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього за вчинення злочину, має бути повернена до Державного бюджету України».

удосконалено ст. 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» частиною 4 у такій редакції: «Якщо відставка судді припинена у зв’язку з набранням законної сили обвинувального вироку щодо нього за вчинення злочину, він зобов’язаний повернути отриману ним вихідну допомогу»;

набуло подальшого розвитку:

співвідношення термінів «соціальне забезпечення» та «соціальний захист», а також їх сутність, результатом чого стало авторське визначення поняття соціального захисту як системи правових норм соціального характеру, що регулює приватні та публічні відносини, спрямовані на створення умов для реалізації особою своїх прав та свобод при настанні соціальних ризиків;

обґрунтування необхідності існування пенсійного забезпечення суддів, що підтверджується: 1) діяльність суддів є вирішальною у здійсненні окремої, специфічної функції держави – здійсненні правосуддя; 2) суддя, як носій судової влади, має свій, наділений державою правовий статус; 3) діяльність та правовий статус судді обумовлені незалежністю суддів та підпорядкуванням тільки законові; 4) рівень освіти та досвіт роботи у юридичній сфері; 5) встановлена законодавством спеціальна процедура призначення на посаду; 6) особливістю трудових відносин; 7) щоденним психоемоційним навантаженням; 8) високим рівнем відповідальності за кожне прийняте рішення; 9) існуванням ряду обмежень, які встановлені чинним законодавством;

дослідження проблем пенсійних правовідносин, надало змогу сформулювати власну дефініцію пенсійного правового відношення, що виникає з моменту звернення особи до органів спеціальної компетенції за умови настання соціального ризику (пенсійний вік, інвалідність, втрата годувальника), яке дозволяє особі реалізувати своє право на пенсію для задоволення своїх потреб;

поняття пенсії та розкриття її сутності, що дозволило автору запропонувати власне визначення пенсії, яку він характеризує як особливий вид соціальної виплати, яка носить систематичний або одноразовий характер, підставою якої є спеціальний або страховий стаж, набутий при сплаті внесків на загальнообов’язкове державне та недержавне пенсійне страхування.

Практичне значення отриманих результатів. Теоретичне значення полягає у можливості використання її результатів у подальших наукових дослідженнях проблем правового регулювання пенсійного забезпечення у цілому та пенсійного забезпечення суддів зокрема.

Практичне значення отриманих результатів полягає у тому, що висновки та пропозиції автора можуть бути використані у правотворчій діяльності, а також сприятимуть удосконаленню Законів України «Про державну службу», «Про судоустрій і статус суддів» та ряду інших нормативно правових актів, що регулюють пенсійні відносини, і, зокрема, пенсійні відносини, суб’єктами яких є судді.

Результати дисертаційного дослідження, можуть бути використані для подальших розробок теоретичних положень пенсійного забезпечення з метою створення ефективної системи соціального захисту; у навчальному процесі в юридичних та інших навчальних закладах при вивченні дисципліни «Право соціального забезпечення України»; при підготовці підручників, монографій, науково-практичних посібників та розробці методичних рекомендацій.

Апробація результатів дисертації. Дисертаційне дослідження виконано та обговорено у відділі проблем цивільного, трудового і підприємницького права Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. Результати дисертаційного дослідження доповідалися на науково-практичних конференціях: «Запорізькі правові читання» (м. Запоріжжя 18–19 травня 2006 р.), «Актуальні проблеми кодифікації у трудовому праві» (м, Київ, 25 травня 2006 р.), «Соціальний захист в Україні: правовий аспект» (м. Київ, 17 лютого 2006 р.).

Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження знайшли своє відображення у п’ятьох статтях, які опубліковані у фахових виданнях, згідно переліку Вищої атестаційної комісії України та тези трьох виступів на наукових конференціях, які опубліковані у збірниках.

Структура роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, які містять сім підрозділів, висновків та списку використаних джерел (286 найменувань). Загальний обсяг дисертації становить 243 сторінки. Основного тексту 212 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність обраної теми дисертаційного дослідження, визначається мета, об’єкт, предмет дослідження, вказується на зв’язок роботи із науковими планами, формулюється наукова новизна, розкривається теоретичне й практичне значення досягнутих результатів, а також їх апробація.

Перший розділ «Соціально-правова характеристика пенсійного забезпечення суддів» складається з двох підрозділів, у яких проаналізовано місце пенсійного забезпечення суддів у системі соціального захисту України, а також здійснено історично-правове дослідження розвитку матеріального забезпечення суддів у цілому та пенсійного забезпечення зокрема.

Підрозділ 1.1. «Правове регулювання пенсійного забезпечення суддів як елемент соціального захисту в Україні» проаналізовано дискусійні питання застосування термінів «соціальний захист» та «соціальне забезпечення», що є актуальним не тільки в Україні, але й в інших країнах, при чому розуміння цих термінів різниться не тільки за формою, але й за сутністю. У дисертаційному дослідженні обґрунтовується думка, що термін «соціальний захист» є більш досконалим та таким, що враховує сучасний стан соціального законодавства України, а також перспективи його розвитку. На підтвердження останнього свідчить той факт, що даний термін є найчастіше вживаний у міжнародних нормативно-правових актах та національних законодавствах іноземних держав. З точки зору провідних українських, російських та білоруських вчених як щодо семантики згаданих термінів, так і їх правової сутності. На підставі проведеного дослідження, запропоновано власне визначення поняття соціального захисту як системи правових норм соціального характеру, що регулює приватні та публічні відносини спрямовані на створення умов для реалізації особою своїх прав та свобод при настанні соціальних ризиків. Вперше дано визначення соціального захисту судді як комплексу соціально-правових заходів, матою яких є як убезпечення від соціальних ризиків, так і створення належних умов, якщо такі настали, для реалізації суддями своїх потреб.

Окреме місце у роботі займає обгрунтування необхідності існування пенсійного забезпечення суддів, як окремого виду, у пенсійній системі України. Так, встановлено, що даний вид спеціального пенсійного забезпечення суддів зумовлений як особливістю самого суб’єкта пенсіонування, так і особливістю його трудової діяльності. Йдеться про те що: 1) діяльність судді є вирішальною у здійсненні окремої, специфічної функції держави – здійсненні правосуддя; 2) суддя, як носій судової влади, має свій, наділений державою правовий статус; 3) діяльність та правовий статус судді обумовлені незалежністю суддів та підкоренням тільки законові; 4) рівень освіти та досвіт роботи у юридичній сфері; 5) встановлена законодавством спеціальна процедура призначення на посаду; 6) особливість трудових відносин; 7) щоденне психоемоційне навантаження; 8) високий рівень відповідальності за кожне прийняте рішення; 9) ряд обмежень, які визначенні чинним законодавством.

У підрозділі 1.2. «Розвиток законодавства про пенсійне забезпечення суддів» проводиться дослідження історичного розвитку правового регулювання матеріального загалом та пенсійного забезпечення суддів зокрема. Аргументовано доведено, що перші спроби матеріального забезпечення суддів були зроблені в ХVІІ ст. у період козацької держави.

Обґрунтовано пропозицію, що регулювання матеріального забезпечення загалом та пенсійного забезпечення суддів зокрема, мало такі періоди розвитку:

І – козацький період, з початку XVII ст. до XVIII ст. У козацькій державі існувала автономна від інших державних органів судова система – козацькі суди. Без сумніву, говорити сьогодні про комплексне, систематичне, матеріальне забезпечення суддів у цей період не можна, але те, що саме тоді закладались підвалини вітчизняної судової системи є безперечним. Це ж можна сказати і про систему соціального захисту суддів у цей період. Судді, як окрема категорія осіб, отримували у користування маєтності, землі, частково звільнялася від сплати податків, саме це і можна назвати прототипом матеріального забезпечення суддів загалом та пенсійного зокрема. Тобто, судді не отримували заробітної плати, а отримували більш сприятливі умови для отримання доходу ніж інші верстви населення.

ІІ – імперський період, починаючи з XVIII ст. до 1917 р. Цей період характеризується остаточною анексією українських земель як у державній політиці загалом, так і у частині правосуддя зокрема. Він знаменується уніфікацією підходів до питань правосуддя, це стосувалося питання адміністративно-територіальної організації судочинства і ліквідацією національних джерел права, таких як «Права, за яким судився малоросійський народ», «Екстракт малоросійських прав» та застосування виключно загальноросійського, імперського законодавства. Відповідно призначення суддів, і їх соціальний захист здійснюється у порядку передбаченому саме російським законодавством.

ІІІ – тоталітарний період, тривав від 1917 до 1956 рр. Початком цього періоду слід вважати Жовтневу революцію, у ході якої до влади у Росії прийшли комуністи. Специфіка тоталітарного періоду полягає у тому, що прийшовши до влади, було повністю оновлено судовий корпус, а матеріальне забезпечення суддів загалом та пенсійне забезпечення зокрема, носили вибірковий характер. Все залежало від політичних поглядів та станового (соціального) походження особи. Судді були прирівняні до службовців і відповідно отримували матеріальне забезпечення як державні службовці.

IV – авторитарний період, починаючи 1956 р. по 1992 р. Так званий, період розвиненого соціалізму розпочався із уніфікації пенсійного законодавства, прийняттям основних пенсійних законів, усунення дискримінаційних норм, які визначили розвиток пенсійного забезпечення громадян загалом та суддів зокрема до розпаду СРСР. Характеризується стабільністю законодавства та регулювання пенсійного забезпечення суддів у порядку визначеному як для службовців.

V – демократичний період, характеризується виокремленням пенсійного забезпечення суддів у окремий вид пенсійного забезпечення, що передбачає призначення пенсії за віком, по інвалідності та у зв’язку з втратою годувальника відповідно до Закону України «Про державну службу», а у випадку виходу судді у відставку, призначення щомісячного довічного грошового утримання, що є виключно суддівським видом матеріального забезпечення після закінчення ним трудової діяльності.

Другий розділ «Теоретичні проблеми пенсійного забезпечення суддів в Україні» складається з трьох підрозділів, у яких досліджуються теоретичні питання предмету пенсійного забезпечення суддів, пенсійних правовідносин, видів пенсійного забезпечення суддів, а також проблеми юридичних фактів та юридичних складів пенсійних відносин.

Підрозділ 2.1. «Предмет правового регулювання пенсійного забезпечення суддів» визначає особливість предмета пенсійного забезпечення суддів, наводяться ознаки, що характеризують його специфіку. Окреме місце займає ґрунтовний аналіз понятійних категорій «пенсійні відносини», «пенсійна правоздатність судді».

Підтверджується думка, що правовідносини з пенсійного забезпечення слід розподіляти на три види. Процедурні пенсійні відносини передують матеріально-забезпечувальним і виконують організаційну функцію. Суть цих правовідносини полягає у встановленні юридичних фактів, суб’єктного складу, правосуб’єктності кожного з них. Матеріально-забезпечувальні відносини, це своєрідний підсумок процедурних пенсійних відносин. Йдеться про те, що встановивши, передбачені чинним законодавством, юридичні факти, призначається відповідний вид пенсії. Процесуальним пенсійним відносинам відведене місце факультативних відносин, оскільки вони виникають тільки у разі порушення права на пенсію. Тобто, якщо основною метою процедурних пенсійних відносин є реалізація права на пенсію, то метою процесуальних пенсійних відносин є поновлення порушеного права на пенсію.

Провівши ґрунтовний аналіз правового статусу судді як суб’єкта пенсійного правового відношення встановлено, що правосуб’єктність останнього у пенсійних відносинах є відмінною від класичної конструкції правосуб’єктності в інших галузях права. У роботі обґрунтовано думку, за якою дієздатність, як елемент правосуб’єктності суб’єкта пенсійних відносин, носить факультативний характер. Іншими словами, відсутність дієздатності не є перешкодою виникнення пенсійних відносин, а, у окремих випадках, може бути підставою зміни або припинення пенсійних відносин. Таким чином, пенсійні відносини виникають за умови наявності у суб’єкта (судді) спеціальної правоздатності.

Наслідком ґрунтовного аналізу правосуб’єктності суддів у пенсійних відносинах стало запропоноване автором визначення спеціальної (пенсійної) правоздатності судді, яка полягає у праві на пенсію судді, для отримання якого необхідно мати спеціальний стаж здійснення правосуддя 20 років або настання соціального ризику.

На підставі проведеного дослідження, сформульовано авторську дефініцію пенсійного правового відношення, моментом виникнення якого є звернення до органів спеціальної компетенції, при настанні соціального ризику (досягнення пенсійного віку, встановлення інвалідності, втрата годувальника). Крім цього, автором звертається увага на те, що метою пенсійних відносин є реалізація права на пенсію для задоволення власних потреб. Тобто, розмір пенсії має бути на достатньо високому рівні, щоб її вистачало пенсіонеру для продовження нормальної життєдіяльності.

Підрозділ 2.2. «Види пенсійного забезпечення суддів» проаналізовано дефініції пенсії у радянській, російській та українській правовій літературі. Виокремлено ряд положень та ознак, що втратили свою актуальність і тих, що залишаються чинними. Зосереджено увагу на перевагах та недоліках визначення поняття «пенсія» у сучасній юридичній літературі.

На основі проведено дослідження, запропоновано власне визначення пенсії як особливого виду соціальної виплати, що носить систематичний або одноразовий характер, підставою якої є спеціальний або страховий стаж, набутий при сплаті внесків на загальнообов’язкове державне та недержавне пенсійне страхування.

Проведений аналіз правового регулювання щомісячного грошового довічного утримання надав можливість зробити аргументований висновок, що така виплата за своєю сутністю є пенсією. Тобто, ознаки щомісячного довічного грошового утримання і пенсії є тотожними. Особливість юридичного складу першого полягає не у настанні соціального ризику, а у наявності в судді спеціального суддівського стажу 20 років. Тому закономірною є думка, що окремі норми чинного Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є недосконалими та потребують суттєвої кореляції. Так, удосконалено термінологічний апарат пенсійного забезпечення суддів шляхом заміни у ст. 138 та 139 згаданого закону терміну «щомісячне довічне грошове утримання» на «пенсія у відставці». Результатом теоретично-правового аналізу пенсії у відставці стало сформульоване автором визначення пенсії у відставці як щомісячної виплати, право на яку мають судді зі спеціальним стажем 20 років, які перебувають у відставці, розмір та порядок призначення якої визначені чинним законодавством. У роботі акцентується увага на тому, що пенсію у відставці можуть отримувати лише судді. Це є ще одним підтвердженням необхідності існування такого виду спеціального пенсійного забезпечення.

На підставі існуючих в правовій літературі різновидів класифікацій пенсій за різними підставами, автором запропоновано власну класифікацію пенсійного забезпечення суддів, в основі якої лежить правове регулювання пенсійного забезпечення суддів. Враховуючи той факт, що правове регулювання даних відносин здійснюється трьома законами, а саме Законами України «Про державну службу», «Про судоустрій і статус суддів», «Про недержавне пенсійне страхуванння» запропоновано виділити п’ять видів пенсій суддів: за віком, по інвалідності, у зв’язку з втратою годувальника, пенсія у відставці, недержавна пенсія.

Провівши ґрунтовний аналіз видів пенсійного забезпечення загалом та судді зокрема, у дисертації сформульоване визначення пенсії судді як особливого виду пенсійного забезпечення, який гарантований державою, що виплачується щомісячно або одноразово у розмірі та порядку, визначеному чинним законодавством, при виникненні у судді спеціальної правоздатності для реалізації своїх прав та свобод.

Підрозділ 2.3. «Правові підстави пенсійного забезпечення» здійснено дослідження елементів юридичного складу, що є підставою виникнення, зміни та припинення пенсійних правовідносин суддів. Встановлено, що кожному виду пенсійного забезпечення суддів притаманний свій юридичний склад з характерним тільки йому юридичним фактом.

Встановлено, що у юридичному складі пенсійного забезпечення суддів слід виділяти головний юридичний факт та додаткові. Йдеться про те, що саме завдяки головному юридичному факту правовідносини виникають, змінюються та припиняються. Додаткові юридичні факти не можуть бути підставою виникнення пенсійних відносин, але вони надають їм конкретизований характер і, в подальшому, мають значний вплив на розмір пенсії.

Головним юридичним фактом пенсійного забезпечення суддів за віком є пенсійний вік. Саме за умови настання пенсійного віку суддя може претендувати на даний вид пенсії. Інші юридичні факти, такі як спеціальний стаж (20 років), наявність якого є елементом спеціальної (пенсійної) правоздатності суддів, дозволяє судді отримувати саме спеціальну пенсію і впливає на розмір заробітної плати, яка є основою для обчислення розміру пенсії. Ці елементи необхідні для правильного формування юридичного складу, що відповідає індивідуальному підходу до кожної пенсіонованої особи. При призначенні пенсії судді по інвалідності, головним юридичним фактом є встановлення інвалідності судді. Якщо пенсія судді призначається у зв’язку з втратою годувальника, то закономірно, що головним юридичним фактом буде втрата годувальника (смерть годувальника, визнання його померлим або оголошено його безвісті відсутнім).

У зв’язку із тим, що пенсія у відставці є особливим видом пенсійного забезпечення суддів, то у роботі ґрунтовно досліджується питання відставки як юридичного факту при призначенні пенсії у відставці. Отже, у роботі проведено порівняльний аналіз відставки державного службовця і судді. Встановлено, що відставці судді передує обов’язкова умова, така як спеціальний стаж 20 років здійснення правосуддя, без якої остання не може бути реалізована. Крім цього, відставка це суб’єктивне право судді, яке суддя може реалізувати, а може і не реалізувати або ж реалізувати, а потім повернутися до здійснення правосуддя. Наслідком відставки судді є призначення щомісячного довічного грошового утримання (пенсії у відставці). Проаналізувавши чинне законодавство, автор дійшов висновку, що головним юридичним фактом при призначенні пенсії судді у відставці є відставка судді. У роботі також сформульовано визначення відставки саме як елементу юридичного складу пенсійного правового відношення судді, під яким вбачається, що це юридичний факт, який є підставою для виникнення спеціальної правоздатності у судді для отримання пенсії, що носить особливий характер.

Враховуючи значущість відставки при виникненні, зміні та припиненні пенсійних відносин суддів встановлено, що чинний Закон України «Про судоустрій і статус суддів» надавши високий рівень соціального захисту, не передбачив ефективний правовий механізм позбавлення такого спеціального правового статусу, у разі набрання законної сили вироку суду. З огляду на це автором вдосконалено згаданий закон і запропоновано доповнити його такими положеннями: по-перше, «Сума пенсій, яка була виплачена у період перебування судді у відставці, яка припинена після набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього за вчинення злочину, має бути повернена до Державного бюджету України»; по-друге, «Якщо відставка судді припинена у зв’язку з набранням законної сили обвинувального вироку щодо нього за вчинення злочину, він зобов’язаний повернути отриману ним вихідну допомогу».

Третій розділ «Удосконалення правового регулювання пенсійного забезпечення суддів» складається з двох підрозділів, у яких аналізується міжнародно-правове регулювання даних відносин, а також викладені пропозиції щодо удосконалення чинного законодавства частині пенсійного забезпечення суддів.

Підрозділ 3.1. «Гармонізація українського законодавства із міжнародно-правовими актами у сфері пенсійного забезпечення суддів» проведений аналіз ратифікованих Верховною Радою України та таких, що не ратифіковані міжнародних конвенцій, рекомендацій, комюніке щодо діяльності суддів в цілому та їх соціального захисту окремо.

На основі аналізу міжнародного нормативно-правового регулювання соціального захисту загалом та пенсійного забезпечення суддів зокрема зроблено висновок, що пенсійне забезпечення суддів в Україні в основному відповідає міжнародним стандартам.

Проаналізовано також принцип незалежності суддів, як наслідок встановлено, що він розуміється у широкому значені. З одного боку, включає в себе безумовне дотримання поділу влади на законодавчу, виконавчу та судову із існуванням досконалої правової системи стримування та противаг. З іншого, включає в себе і матеріальну незалежність, вважаючи її ключовим елементом ефективної діяльності суддів не тільки в Україні, але і в інших державах.

Проаналізовано ряд двосторонніх угод, що укладені між Україною та країнами СНД, Європейського Союзу, що є надзвичайно важливим у сучасних умовах. У дисертаційній роботі наголошується на необхідності посилення роботи спеціально уповноважених органів держави у напрямку підготовки та підписання міжнародних двосторонніх договорів у сфері соціального захисту та пенсійного забезпечення. Адже кількість країн, з якими Україна уклала відповідні двосторонні договори не відображає тих трудоміграційних процесів, які сьогодні відбуваються в світі загалом та в Україні зокрема.

Підрозділ 3.2. «Удосконалення правового регулювання пенсійного забезпечення суддів» проаналізувавши чинний правовий механізм регулювання заробітної плати суддів, виявлено ряд положень, які носять дискримінаційних та необґрунтований характер. Запропоновано внести зміни до чинного Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо відмови від статичної системи підвищення надбавки на користь динамічної, прогресивної системи, за якої суддя отримуватиме надбавку до заробітної плати саме за ту кількість років, яку він відпрацював на посаді судді. Йдеться про те, що пропонується починати виплату не з 1-го року роботи на посаді судді, а після того як Верховна Рада Україна призначила суддю безстроково, тобто за наявності п’ятирічного стажу роботи і за кожен відпрацьований рік на посаді судді розмір надбавки збільшуватиметься на два відсотки. Тому запропоновано внести зміни до ч. 5 ст. 129 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та викласти її у такій редакції: «Суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років за наявності стажу 5 років – 15 відсотків із подальшим збільшенням на 2 відсотки за кожен відпрацьований рік на посаді судді і становить 25 відсотків за наявності стажу 10 років; 35 відсотків за наявності стажу 15 років; 45 відсотків за наявності стажу 20 років; 55 відсотків за наявності стажу 25 років; 65 відсотків за наявності стажу 30 років; 75 відсотків за наявності стажу 35 років».

Вивчивши особливості призначення пенсії непрацездатним членам сім’ї судді у зв’язку з втратою годувальника, виявлено прогалину у чинному законодавстві, яку необхідно усунути, тому пропонується доповнити ч. 8 ст. 37 Закону України «Про державну службу» таким реченням: «Якщо особа на момент смерті отримувала пенсію судді у відставці, то розмір пенсії непрацездатних членів сім’ї у зв’язку з втратою годувальника обчислюється із суми пенсії, яку особа отримувала у відставці».

Одне із значних місць у дисертаційному дослідженні займає роль, значення та вплив злочину на виникнення, зміну та припинення пенсійних правовідносин судді. Встановлено, що враховуючи високий рівень соціального захисту суддів, що гарантований державою, відповідно до судді застосовується більш високий рівень відповідальності. Нажаль, у Законі України «Про судоустрій і статус суддів» не до кінця простежується ця логіка, тому у роботі запропоновано ряд пропозицій щодо доповнення та удосконалення даного закону, що дозволить усунути різночитання та неоднозначності застосування правових норм.

У процесі дослідження встановлено, що злочин впливає на виникнення, зміну та припинення пенсійних відносин судді, а враховуючи особливий правовий статус судді, пропонується ст. 139 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» доповнити частиною 4 у такій редакції: «Судді, щодо якого набрав законної сили обвинувальний вирок за вчинення злочину, незалежно від того чи перебуває він на посаді судді чи знаходиться на пенсії, призначається пенсія на загальних підставах». Крім цього, запропоновано удосконалити ст. 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» частиною 4 у такій редакції: «Якщо відставка судді припинена у зв’язку з набранням законної сили обвинувального вироку щодо нього за вчинення злочину, він зобов’язаний повернути отриману ним вихідну допомогу». 

Проаналізувавши правові норми Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що окремі їх положення викладенні некоректно, тому запропоновано ч. 1 ст. 138 даного Закону скасувати, як таку, що повторюється у ч. 2 ст. 138, натомість, у ч. 1 ст. 138 закріпити авторське визначення терміну «пенсія судді», що є необхідним, оскільки склалася ситуація, коли вид пенсійного забезпечення є, а законодавчого визначення пенсії із зазначенням особливих ознак немає.

У дисертаційному дослідженні проаналізовано ряд термінів, які використовуються у законодавстві, що регулює матеріальне забезпечення суддів загалом та пенсійне зокрема. Відповідно зроблено пропозиції привести термінологічний апарат Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у відповідність із правилами юридичної техніки, нормотворення та здобутками науки права соціального захисту.

ВИСНОВКИ

У висновках за результатами дисертаційного дослідження викладаються найбільш важливі теоретичні положення, формулюються пропозиції щодо удосконалення правового регулювання пенсійного забезпечення суддів. Серед них найбільш важливі такі:

1. Дослідивши розвиток чинного законодавства України та міжнародне нормативно-правове регулювання соціальної сфери, запропоновано визначення соціального захисту як системи правових норм соціального характеру, що регулює приватні та публічні правові відносини, спрямовані на створення умов для реалізації особою своїх прав та свобод.

2. Враховуючи той факт, що судді є спеціальними суб’єктами соціального захисту із особливими ознаками, дано визначення соціального захисту суддів, під яким вбачається комплекс соціально-правових заходів, спрямованих на убезпечення суддів від соціальних ризиків, а з настанням останніх, створення умов для реалізації суддями своїх прав та свобод.

3. Встановлено, що матеріальне забезпечення суддів загалом та пенсійне забезпечення зокрема, це довготривалий процес еволюції як суспільно-політичних відносин, так і законодавства, який налічує п’ять періодів: І – козацький період (ХVІІ–ХVІІІ ст.), характеризується зародженням автентичної судової системи, а також першими спробами опосередкованого матеріально забезпечення осіб, які здійснювали правосуддя; ІІ – імперський період (кін. ХVІІІ–1917 р.), відмова від національних джерел права на користь російських законів, а також ліквідація козацької системи судів і уніфікація її із за загальноімперською системою; ІІІ – тоталітарний період (1917–1956 рр.), кардинальна реформа судової системи, фактичне об’єднання законодавчої, виконавчої та судової влад, пенсійне забезпечення має ряд дискримінаційних положень і здійснюються у порядку передбаченому для службовців; ІV – авторитарний період (1956-1992 рр.), ознаменувався прийняттям основних пенсійних законів, окресленням основ пенсійного забезпечення за трьома категоріями: робітники, службовці, працівники сільського господарства; V – демократичний період (1992 – по даний час), виокремлення пенсійного забезпечення суддів із загальної пенсійної системи, надання суддям більш високого рівня соціального захисту.

4. Запропоновано класифікувати пенсійні правовідносини суддів за правовим регулюванням. Тобто, пенсії, що виплачуються відповідно до Законів України «Про державну службу», «Про судоустрій і статус суддів», «Про недержавне пенсійне забезпечення». Таким чином, можна виділити п’ять видів пенсій суддів: за віком, по інвалідності, у зв’язку з втратою годувальника, пенсія у відставці, недержавна пенсія.

5. Пенсія – це особливий вид соціальної виплати, яка носить систематичний або одноразовий характер, підставою якої є спеціальний або страховий стаж, набутий при сплаті внесків на загальнообов’язкове державне та недержавне пенсійне страхування.

6. Доведено, що щомісячне довічне грошове утримання є пенсією за своєю суттю, оскільки йому притаманні усі ознаки пенсії, до яких слід віднести: систематичність (виплачується щомісячно); обов’язковою вимогою є спеціальний стаж; визначеність суб’єкта пенсіонування, який припинив виконувати свою трудову функцію (здійснення правосуддя) і, як наслідок, не отримує заробітної плати. Запропоновано внести зміни до ст. ст. 138, 139 та інших статей Закону України «Про судоустрій і статус суддів», що регулюють дані відносити і замінити термін «щомісячне довічне грошове утримання» на «пенсію у відставці».

7. Пенсія судді – це особливий вид пенсійного забезпечення, який гарантований державою, що виплачується щомісячно у розмірі та порядку, визначеному чинним законодавством, при виникненні у судді спеціальної правоздатності для реалізації своїх прав та свобод.

8. Запропоновано ст. 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» доповнити частиною 6 у такій редакції: «Судді, щодо якого набрав законної сили обвинувальний вирок за вчинення злочину, незалежно від того, чи перебуває він на посаді судді, чи знаходиться на пенсії, пенсія призначається на загальних підставах».

9. Запропоновано внести зміни до ч. 5 ст. 129 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та викласти її у такій редакції: «Суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років за наявності стажу 5 років – 15 відсотків із подальшим збільшенням на 2 відсотки за кожен відпрацьований рік на посаді судді і становить 25 відсотків за наявності стажу 10 років; 35 відсотків за наявності стажу 15 років; 45 відсотків за наявності стажу 20 років; 55 відсотків за наявності стажу 25 років; 65 відсотків за наявності стажу 30 років; 75 відсотків за наявності стажу 35 років».

10. Доповнити ст. 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» частиною 4 та викласти її у такій редакції: «Якщо відставка судді припинена у зв’язку з набранням законної сили обвинувального вироку щодо нього за вчинення злочину, він зобов’язаний повернути отриману ним вихідну допомогу».

11. Удосконалено ч. 2 ст. 139 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» шляхом доповнення реченням такого змісту: «Сума пенсій, які були виплачені у період перебування судді у відставці, яка припинена після набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього за вчинення злочину має бути повернена до Державного бюджету України.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ

ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Швець В.О. Довічне грошове утримання суддів: історикико-правовий аспект / В.О. Швець // Держава и право: зб. наук. праць. Юридичні і політичні науки. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2005. – Вип. 30. – С. 399-405.

2. Швець В.О. Пенсійне забезпечення суддів у відставці / В.О. Швець // Держава и право: зб. наук. праць. Юридичні і політичні науки. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2006. – Вип. 34. – С. 282-286.

3. Швець В.О. Поняття та система соціального захисту суддів / В.О. Швець // Юридична Україна. – 2006. – № 4 (40). – С. 56-59.

4. Швець В.О. Окремі аспекти уніфікації пенсійного законодавства України / В.О. Швець // Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія «Право», 2008. – Вип. 10. – С. 218-222.

5. Швець В.О. Судді як суб’єкти пенсійних правовідносин / В.О. Швець // Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія «Право». – 2008. – Вип. 11. – С. 421-424.

6. Швець В.О. Пенсія та щомісячне довічне грошове утримання суддів: порівняльно-правовий аналіз / В.О. Швець // Соціальний захист в Україні (правовий аспект): тези Всеукраїнської наукової конференції; Київ, 17 лютого 2006 р. / Мін. культури і туризму України. Київ. нац. ун-т культурі і мистецтв. Інститут державного управління і права, юридичний факультет. – С. 76-77.

7. Швець В.О. Перспективи розвитку законодавства про пенсійне забезпечення суддів / В.О. Швець // тези доповідей щорічної Міжнародної науково-практичної конференції; Запоріжжя, 18-19 травня 2006 р. / За заг. ред. С.М. Тимченка, Т.О. Коломоєць. – С. 454-455.

8. Швець В.О. Гарантії соціального захисту суддів / В.О. Швець // Актуальні проблемі кодифікації у трудовому праві: матеріалі науково-практичної конференції НаУКМА; Київ, 25 травня 2006 р. / За заг. ред. В.Л. Костюка. – С. 64-67.

АНОТАЦІЯ

Швець В.О. Правове регулювання пенсійного забезпечення суддів в Україні. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.05 – трудове право; право соціального забезпечення. – Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, Київ, 2010. 

Дисертацію присвячено комплексному дослідженню актуальних теоретичних і практичних проблем правового регулювання пенсійного забезпечення суддів в Україні. У роботі досліджено становлення та розвиток правового регулювання матеріального забезпечення суддів загалом та пенсійного забезпечення зокрема, міжнародно-правове регулювання даної сфери. Визначено поняття «соціального захисту судді», «пенсії», «пенсії судді», запропоновано її класифікацію на види, визначено поняття, «спеціальної пенсійної правоздатності судді», «пенсійних правовідносин», розглянуто питання правосуб’єктності, місця та значення спеціального стажу у пенсійних правовідносинах суддів. Значена увага приділена правовому аналізу відставки та її наслідків. Характеристика відставки як головного юридичного факту для призначення пенсії у відставці. Досліджено місце та вплив злочину на виникнення, зміну та припинення пенсійних правовідносин судді.

На підставі проведеного дослідження сформульовано конкретні пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства у сфері пенсійного забезпечення суддів, що дозволить удосконалити чинну систему пенсійного забезпечення суддів в Україні.

Ключові слова: соціальний захист суддів, пенсія, пенсійне забезпечення суддів, пенсійні відносини, спеціальний стаж судді, відставка судді, пенсія у відставці, спеціальна (пенсійна) правоздатність судді.

АННОТАЦИЯ

Швец В.О. Правовое регулирование пенсионного обеспечения судьей в Украине. – Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.05 – трудовое право; право социального обеспечения. – Институт государства и права им. В.М. Корецкого НАН Украины, Киев, 2010.

Диссертация посвящена комплексному анализу актуальных теоретических и практических проблем правового регулирования пенсионного обеспечения судий в Украине. В работе исследованы становление и развитие законодательства о материальном обеспечении судьей в целом и пенсионном обеспечении в частности, его генезис. Анализируются международные нормативно-правовые акты, регулирующие правоотношения в этой сфере, а также ряд двусторонних, межправительственных соглашений, определяющих правое обеспечение социальной сферы между Украиной и зарубежными странами.

Особое внимание уделяется теоретическим вопросам пенсионного обеспечения. Сформулировано понятие «социальной защиты судьи», «пенсии», предложена её классификация на виды, определенно понятие «специальной пенсионной правоспособности судьи», «пенсионных правоотношений», рассмотрен вопрос правосубъектности судьи, место и значение специального стажа в пенсионных правоотношениях судьей. Значительное внимание уделено правовому анализу отставки и её последствий. Характеристика отставки как главного юридического факта для назначения пенсии в отставке. Исследовано место и влияние преступления на возникновение, изменение и прекращение пенсионных правоотношений судьей. Внесены предложения по усовершенствованию терминологического аппарата пенсионного обеспечения судьей.

Особое внимание обращено на анализ юридических фактов как основания возникновения, изменения и прекращения пенсионных правоотношений судьей в Украине. Доказано, что каждому виду пенсионного правоотношения присущий собственный юридический состав со своими главными юридическими фактами, которые активизируют пенсионные правоотношения.

Особое внимание обращено на недостатки существующего правового регулирования пенсионного обеспечения судьей в Украине. Исследованы правовые механизмы оплаты труда судьей как предпосылки и основы назначения специальной пенсии. На основании таких исследований автору удалось обнаружить множество пробелов в действующем законодательстве, регулирующем пенсионное обеспечение судьей. На основании проведенного исследования сформулированы конкретные предложения по совершенствованию Законов Украины «О государственной службе» и «О судоустройстве и статусе судьей», которые направлены на устранение разночтений и улучшение правового регулирования пенсионного обеспечения судьей.

Ключевые слова: социальная защита судьей, пенсия, пенсионное обеспечение судьей, пенсионные отношения, специальный стаж судьей, отставка судьей, пенсия в отставке, специальная (пенсионная) правоспособность судьей.


SUMMARY

Shvets V.О. Legal Regulation of Pension Provision for Judges in Ukraine. – Manuscript.

The dissertation for a scientific degree of candidate of legal sciences, specialty 12.00.05 – Labour Law; Social Security Law. – The Koretsky Institute of the Sate and Law of the Academy of Science of Ukraine, Kyiv, 2010.

The dissertation is a comprehensive study of current theoretical and practical problems in legal regulation of pension provision for civil servants. The thesis explores development of legal regulation of pension provision for judges. International legal acts are analyzed in the field as well as a number of bilateral inter-state agreements determining social legal provisions between Ukraine and other countries.

Great attention is given to theoretical issues of pension provision. The notion of «judge’s social protection» and «pension» has been formulated; its classification has been proposed; the notion of «judge’s special pension legal capacity» and «pension relationship» has been determined; judge’s legal standing has been considered, place and meaning of the special seniority in judge’s pension relationships has been considered. Considerable attention has been given to the legal analysis of resignation and its consequences, characteristics of resignation as the key legal fact for appointing pension in resignation. Place and effect of a crime for origination, alteration and termination of judge’s pension relationship were studied. Proposals have been made for improving terminology in judges’ pension relationships.

Special attention is given to analysis of legal facts as the basis for origination, alteration and termination of judge’s pension relationship in Ukraine. It has been proved that each type of pension relationship has its own legal composition with key legal facts which activate pension relationship.

Special attention has been given to defaults of the existing legal regulation of judges’ pension provision in Ukraine. Legal mechanisms and for judges’ remuneration as prerequisites of the social pension have been studied. Based on these studies the author found a lot of gaps in the current legislation regulating the judges’ pension provision. On the basis of the study, specific proposals were formulated as for improving the current legislation «On the State Service», and «On the Judicature and Judges’ Status», which regulate discrepancies and improve regulation of judges’ pension provision.

Key words: judges’ social protection, pension, judges’ pension provision, pension relationship, judges’ seniority, judges’ resignation, resignation pension, judges’ special (pension) legal capacity.


Підписано до друку 15.11.2010 р. Зам. № 3/11-2010.

Обсяг 0,9 друк. арк. Формат 60  84/16. Тир. – 100.

Видавничий центр Інституту держави і права

ім. В.М. Корецького НАН України. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

81522. Адаптивная регуляция генов у про- и эукариотов. Теория оперона. Функционирование оперонов 127.06 KB
  Регуляция активности генов у прокариотов. В экспериментах гипотеза оперона получила полное подтверждение а предложенный в ней тип регуляции стали называть контролем синтеза белка на уровне транскрипции так как в этом случае изменение скорости синтеза белков осуществляется за счёт изменения скорости транскрипции генов т. Согласно теории Жакоба и Моно оперонами называют участки молекулы ДНК которые содержат информацию о группе функционально взаимосвязанных структурных белков и регуляторную зону контролирующую транскрипцию этих генов.
81523. Понятие о клеточной дифференцировке. Изменение белкового состава клеток при дифференцировке (на примере белкового состава полипептидных цепей гемоглобина) 105.05 KB
  Дифференцировка клеток определенного типа сводится к экспрессии в них комплекса генов специфичных для данной клеточной линии. Экспрессия этих генов в свою очередь контролируется регуляторными районами гена промоторами и энхансерами. Энхансеры регуляторные районы ДНК расположенные на некотором расстоянии от контролируемых ими генов но в том же локусе хромосомы. Для того чтобы промоторы и энхансеры тканеспецифических генов могли взаимодействовать с ТФ они должны быть открытыми т.
81524. Молекяулрные механизмы генетической изменчивости. Молекулярные мутации: типы, частота, значение 110.08 KB
  Молекулярные мутации: типы частота значение Классификация мутаций Тип мутаций Характер мутационных изменений Примеры последствий Геномный Изменение числа хромосом Болезнь Дауна появление дополнительной хромосомы 21 Хромосомные Общее число хромосом не меняется. Частота мутаций в половых клетках высока. Основные виды генных мутаций Виды мутаций Изменения в структуре ДНК Изменения в структуре белка ЗАМЕНА Без изменения смысла кодона Замена одного нуклеотида в кодоне Белок не изменён С изменением смысла кодона миссенсмутация ...
81525. Генетическая гетерогенность. Полиморфизм белков в популяции человека (варианты гемоглобина, гликозилтрансферазы, группоспецифических веществ и др) 107.01 KB
  Группы крови. Другой важный пример полиморфизма белков связанный с проблемой переливания крови существование в популяции людей 3 аллельных вариантов гена фермента гликозилтрансферазы А В и 0. Антитела к антигенам А и В обычно имеются в сыворотке крови людей на поверхности эритроцитов которых отсутствует соответшвующий антиген т. индивидуумы с антигенами А на поверхности эритроцитов продуцируют в сыворотку крови антитела к Вантигенам антиВ а люди с Вантигенами антитела к антигенам А антиА.
81526. Биохимические основы возникновения и проявления наследственных болезней (разнообразие, распространение) 104.52 KB
  За этой группой следуют белки модулирующие функции белков и участвующие в правильном сворачивании полипептидных цепей. Хорошо изученными наследственными заболеваниями связанными с нарушением синтеза α или βцепей НЬ являются талассемии. Синтез α и βцепей в норме регулируется таким образом что все молекулы протомеров используются на синтез тетрамера α2β2 Талассемии возникают как результат мутаций включающих замены или делеции одного или нескольких нуклеотидов а иногда и целого гена кодирующего структуру одного из протомеров....
81527. Основные системы межклеточной коммуникации: эндокринная, паракринная, аутокринная регуляция 100.4 KB
  По расстоянию от клетки продуцента гормона до клеткимишени различают эндокринный паракринный и аутокринный варианты регуляции. Клеткимишени могут отстоять от эндокринной клетки сколь угодно далеко. Пример: секреторные клетки эндокринных желёз гормоны из которых поступают в систему общего кровотока. Примеры: эндотелины вырабатываемые клетками эндотелия и воздействующие на эти же эндотелиальные клетки; Тлимфоциты секретирующие интерлейкины имеющие мишенями разные клетки в том числе и Тлимфоциты.
81528. Роль гормонов в системе регуляции метаболизма. Клетки-мишени и клеточные рецепторы гормонов 106.94 KB
  Клеткимишени и клеточные рецепторы гормонов Роль гормонов в регуляции обмена веществ и функций. Физиологический эффект гормона определяется разными факторами например концентрацией гормона которая определяется скоростью инактивации в результате распада гормонов протекающего в основном в печени и скоростью выведения гормонов и его метаболитов из организма его сродством к белкампереносчикам стероидные и тиреоидные гормоны транспортируются по кровеносному руслу В комплексе с белками количеством и типом рецепторов на поверхности...
81529. Механизмы передачи гормональных сигналов в клетки 98.08 KB
  По механизму действия гормоны можно разделить на 2 группы. К первой группе относят гормоны взаимодействующие с мембранными рецепторами пептидные гормоны адреналин а также гормоны местного действия цитокины эйкозаноиды. Вторая группа включает гормоны взаимодействующие с внутриклеточными рецепторами.