65448

ЕКОНОМІЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ ІНВЕСТИЦІЙ В ІННОВАЦІЙНІ ПРОЕКТИ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ

Автореферат

Менеджмент, консалтинг и предпринимательство

Результативність інноваційної діяльності підприємств залежить від розміру інвестицій які вкладаються та повинні окуповуватися за відповідний період часу. Оцінка економічної ефективності інвестицій в інноваційні проекти один із головних елементів технікоекономічного аналізу.

Украинкский

2014-07-30

413.5 KB

3 чел.

PAGE  36

КЛАСИЧНИЙ ПРИВАТНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

САЛИГА КОСТЯНТИН СЕРГІЙОВИЧ

       УДК 330.101+330.341.2

ЕКОНОМІЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ ІНВЕСТИЦІЙ
В ІННОВАЦІЙНІ ПРОЕКТИ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ

Спеціальність 08.00.04 – економіка та управління підприємствами

(за видами економічної діяльності)

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора економічних наук

Запоріжжя – 2010


Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Класичному приватному університеті (м. Запоріжжя).

Науковий консультант – доктор економічних наук, професор

Ткач Анатолій Арсентійович,

Мелітопольський інститут державного та муніципального управління “КПУ”,
проректор з науково-педагогічної роботи-директор.

Офіційні опоненти:  доктор економічних наук, професор

Булєєв Іван Петрович,

Інститут економіки промисловості НАН України,

заступник директора;

доктор економічних наук, професор

Нусінов Володимир Якович,

ЗАТ “Смарт-Холдинг”,

директор з корпоративного управління
і цінними паперами;

 

 доктор економічних наук, професор

 Турило Анатолій Михайлович,

Криворізький технічний університет,

завідувач кафедри економічного аналізу та фінансів.

Захист відбудеться “17” січня 2011 р. об 1100 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 17.127.01 у Класичному приватному університеті за адресою: 69002, м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 70-б, ауд. 124.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Класичного приватного університету за адресою: 69002, м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 70-б, ауд. 114.

Автореферат розісланий “15” грудня 2010 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради                             В.В. Томарева


ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Вирішальним чинником розвитку суспільства є наука, технології та інновації. Інноваційна спрямованість господарської діяльності забезпечує суб’єктам господарювання конкурентні переваги, сприяє економічному зростанню. Результативність інноваційної діяльності підприємств залежить від розміру інвестицій, які вкладаються та повинні окуповуватися за відповідний період часу. Оцінка економічної ефективності інвестицій в інноваційні проекти – один із головних елементів техніко-економічного аналізу. Помилка в розрахунках ефективності може призвести до значних фінансових втрат. Щоб звести їх до мінімуму, треба вибрати об’єктивні методи визначення ефективності інноваційних проектів. У зв’язку із цим завдання розробки більш досконалих методів оцінювання ефективності інвестицій в інноваційні проекти набуває особливої актуальності.

Дослідження різних аспектів інноваційної діяльності знаходить широке відображення в працях вітчизняних та зарубіжних економістів. До західних дослідників, які зробили значний внесок у розвиток економічної теорії інновацій, належать Р. Акофф, П. Друкер, Д. Кларк, Г. Менш, М. Портер, Й. Шумпетер. Роботи цих економістів присвячені аналізу ролі інновацій у розвитку економіки й суспільства, і вони зазвичай мають загальнотеоретичний характер. Серед вітчизняних учених, які досліджували шляхи підвищення ефективності виробництва за рахунок упровадження інноваційних технологій та інші аспекти інноваційної діяльності, виділяють В. Александрову, О. Алимова, Б. Андрушківа, Ю. Бажала, М. Вачевського, В. Геєця, Г. Гейєра, А. Гальчинського, О. Дація, Е. Жихора, В. Зянька, С. Ілляшенка, С. Кравченка, І. Крупку, В. Ландика, С. Покропивного, В. Порохню, А. Савчука, Г. Семенова, А. Ткача, А. Чухна, С. Шкарлета.

Дослідженню методів оцінювання економічної ефективності інноваційної діяльності присвячені наукові праці О. Амоші, І. Булєєва, А. Турило, М. Чумаченка та інших. У працях С. Аптекаря, Т. Беня, В. Коблєва, М. Колісник, Е. Крилова, П. Кулінічева, Л. Мельника, В. Нусінова, Е. Пелихова, Й. Петровича, Г. Савицької, В. Савчука, Н. Чухрай, А. Яковлева, А. Яструбецької проведено аналіз дисконтованих методів оцінювання, детально розглянуто такі показники оцінювання ефективності інноваційних проектів, як чистий приведений дохід, внутрішня ставка дохідності, індекс прибутковості й період окупності, описані переваги та недоліки кожного методу.

Ризики реального інвестування досліджували: А. Алексєєв, А. Альгін, І. Бланк, М. Бромвич, Дж.К. Ван Хорн, О. Василик, В. Верба, В. Вітлінський, В. Глазунов, А. Гойко, А. Гропеллі, Б. Губський, О. Загородніх, В. Золотогоров, Н. Костіна, М. Лапуста, Я. Мелькумов, С. Москвін, С. Наконечний, Е. Нікбахт, Д. Норкотт, А. Пересада, О. Усенко, Є. Хелферт, Е. Четиркін, Л. Шаршукова, Д. Штефанич та ін. Вони зробили значний внесок у вирішення проблем капітального інвестування, розробку методів визначення впливу ризиків на кінцевий результат, пошук шляхів їх мінімізації тощо. Однак невизначеність і ризик інвестування в інноваційні проекти потребують розробки індикаторів та критеріїв, що враховують надійність інноваційного проекту.

Методи, що використовуються в сучасній практиці для економічного обґрунтування інвестицій в інноваційні проекти, засновані на визначенні очікуваних грошових потоків або прибутку на одиницю витрат та періоду повернення вкладених інвестицій за їх рахунок. Ці методи не враховують основних цілей та кінцевих результатів проекту, умов зіставності порівнюваних варіантів, дії фактора часу на результати й витрати, порушують основні принципи побудови показників економічної ефективності.

Незважаючи на те, що теоретичні основи дослідження економічної ефективності інновацій уже закладені у працях вітчизняних і зарубіжних учених-економістів, теорія і практика економічного обґрунтування інноваційних проектів перебуває в розвитку, з’являються нові проблеми, які необхідно вирішувати. Виникає потреба в оновленні теоретичних знань з питань визначення результатів і витрат інноваційних проектів, удосконаленні методів приведення варіантів виробництва та застосування нових засобів праці до зіставного вигляду, удосконаленні методів розрахунку періоду повернення споживаних і застосованих інвестицій, вибору інноваційних проектів за критерієм ризику та надійності.

Усвідомлення актуальності, теоретико-практичної значущості вказаної проблеми, нагальності її вирішення зумовило вибір теми дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано згідно з планами науково-дослідних робіт Державного науково-дослідного інституту інформатизації та моделювання економіки, виконаних на замовлення Міністерства економіки України та НДЕІ Міністерства економіки України, зокрема за темами: “Аналіз залучення інвестицій у середньостроковій перспективі та прогнозні розрахунки обсягів і структури залучення інвестицій та оцінка їх впливу на макроекономічні показники” (№ ДР 0107U010974, 2007 р.), “Моделювання сценаріїв розвитку економіки України згідно проекту Програми Кабінету Міністрів щодо визначення прогнозних обсягів інвестиційних ресурсів та підвищення конкурентоспроможності” (№ ДР 0107U002498, 2007 р.), в рамках яких автором запропоновано метод визначення абсолютної й порівняльної економічної ефективності інвестицій в інноваційні проекти, метод розрахунку періоду повернення авансованих інвестицій в інноваційний проект (довідка № 01-140 від 05.10.2009 р.); Класичного приватного університету: за темою “Управління ефективністю використання фінансових ресурсів господарюючих суб’єктів (№ ДР 0105U000004), в рамках якої автором розроблено рекомендації щодо вдосконалення методів економічного обґрунтування інвестицій в інноваційні проекти промислових підприємств; за темою “Формування ефективних механізмів господарювання в умовах інформаційної економіки” (№ ДР 0108U000415), в рамках якої автором викладені методи оцінювання та розрахунок показників фінансового стану підприємства.

Мета й завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є розвиток теорії економічної ефективності на основі вдосконалення методології економічного обґрунтування інвестицій в інноваційні проекти промислових підприємств.

Для досягнення зазначеної мети поставлено такі завдання:

  •  узагальнити економічну теорію інноваційного розвитку підприємства та вдосконалити моделі індикації його економічного розвитку;
  •  визначити перспективи та розвинути принципи організації інноваційного розвитку підприємства;
  •  розкрити сутність і розвинути теорію інвестування інноваційної діяльності підприємств;
  •  узагальнити вітчизняний та зарубіжний досвід визначення економічної ефективності інвестицій в інноваційні проекти;
  •  сформувати та розвинути принципи оцінювання економічної ефективності інвестицій в інноваційні проекти;
  •  запропонувати підходи до вимірювання інвестицій в інноваційні проекти та їх результатів на різних рівнях управління підприємством;
  •  розробити методичний підхід до розрахунку складових оборотних активів підприємства;
  •  запропонувати підходи до розрахунку віддачі споживаних, застосованих і кумулятивних інвестицій;
  •  удосконалити ресурсний і витратний підходи до оцінювання економічної ефективності інвестицій в інноваційні проекти;
  •  запропонувати змішаний метод визначення абсолютної економічної ефективності інвестицій в інноваційні проекти;
  •  запропонувати підхід до визначення порівняльної економічної ефективності кумулятивних інвестицій в інноваційні проекти;
  •  удосконалити методичний підхід щодо приведення порівняльних варіантів інноваційних проектів до зіставного вигляду;
  •  удосконалити метод розрахунку періоду повернення кумулятивних інвестицій в інноваційні проекти;
  •  удосконалити метод розрахунку періоду повернення авансованих застосованих інвестицій в інноваційні проекти;
  •  удосконалити методи врахування ризиків інноваційних проектів при визначенні показників їх економічної ефективності.

Об’єктом дослідження є процес економічного обґрунтування інвестицій в інноваційні проекти промислових підприємств.

Предметом дослідження є методологія економічного обґрунтування інвестицій в інноваційні проекти промислових підприємств.

Методи дослідження. У ході дослідження застосовано такі методи: метод узагальнення – для огляду теорій економічного зростання підприємства, теорії сталого економічного розвитку підприємства, методології інвестування інноваційних проектів, методів визначення власних, залучених і позикових джерел інвестування інноваційних проектів, узагальнення досвіду визначення економічної ефективності інвестицій в інноваційні проекти у вітчизняній та зарубіжній теорії і практиці, методів аналізу ризику й надійності інноваційних проектів; метод аналізу – для визначення проблем і перспектив інноваційного розвитку підприємств в Україні та за кордоном, визначення існуючих принципів, на основі яких будують узагальнюючі показники економічної ефективності інноваційних проектів; методи формалізації й моделювання – для побудови економіко-математичних моделей дії законів підвищення економічної ефективності виробництва продукції, господарської діяльності підприємства, зростання економічної ефективності інвестицій в інноваційні проекти; визначення абсолютної й порівняльної економічної ефективності інвестицій в інноваційні проекти; обґрунтування періоду повернення інвестицій в інноваційні проекти; врахування ризику та невизначеності в показниках економічної ефективності; методи інтерпретації – для розкриття змісту законів економії часу та зростання продуктивності праці; методи емпіричного дослідження: вимірювання – для визначення інвестицій та результатів в інноваційні проекти на різних рівнях управління (підприємство, структурний підрозділ підприємства, робоче місце структурного підрозділу підприємства); графічні прийоми – для визначення періоду повернення споживаних та застосованих інвестицій в інноваційні проекти, розкриття взаємозв’язку результатів і витрат інноваційної діяльності; порівняння – для аналізу тренду економічних показників, а також для приведення варіантів інноваційних проектів до зіставного вигляду.

Інформаційною базою дослідження є нормативно-правові акти України щодо регулювання інноваційної діяльності підприємств та національної економіки, наукові праці зарубіжних і вітчизняних учених з проблем інноваційного розвитку та оцінювання економічної ефективності інноваційних проектів, матеріали статистичних щорічників і бюлетенів Державного комітету статистики України та Запорізького обласного управління Державного комітету статистики, бюлетенів Національного банку України, результати аналізу фінансово-господарської діяльності промислових підприємств.

Наукова новизна одержаних результатів. Наукова новизна сформульованих у дисертації основних положень, висновків і рекомендацій полягає в тому, що їх сукупність є новим вирішенням важливої науково-прикладної проблеми – економічного обґрунтування інноваційних проектів. Основні положення наукової новизни полягають у такому:

вперше:

  •  запропоновано підходи до вимірювання споживаних, застосованих та кумулятивних інвестицій в інноваційні проекти з уврахуванням особливостей їх розрахунку на рівні підприємства та його структурних підрозділів і робочих місць;
  •  розроблено методи розрахунку складових оборотних активів, які відповідають економічним елементам витрат на виробництво продукції. Це дає можливість визначити: авансовані оборотні активи; оборотні активи, що беруть участь в обороті валового прибутку та у створенні чистої доданої вартості; показник рентабельності авансованих оборотних активів, коефіцієнт використання оборотних активів, коефіцієнт використання оборотних активів на створення чистої доданої вартості;
  •  запропоновано підходи до розрахунку коефіцієнтів віддачі споживаних і застосованих інвестицій в інноваційний проект, коефіцієнта перевищення кумулятивних застосованих інвестицій над нагромадженими. Вони дають можливість виконати розрахунок співвідношення кумулятивних, споживаних і застосованих інвестицій;
  •  запропоновано новий змішаний метод визначення абсолютної економічної ефективності інвестицій в інноваційні проекти на рівні підприємства, його основного структурного підрозділу та робочого місця. Він дає можливість урахувати всі результати й витрати проекту, визначити термін окупності авансованих кумулятивних інвестицій у проект, врахувати нерівномірність результатів і витрат інноваційного проекту по роках, дію фактора часу на результати та витрати інноваційного проекту;
  •  запропоновано підхід до визначення порівняльної економічної ефективності кумулятивних інвестицій в інноваційні проекти, який заснований на перевищенні індексу кумулятивного обсягу продукції над індексом кумулятивних інвестицій і дає можливість урахувати дію фактора часу, показники якості продукції виробника та споживача, виявити зв’язок між приростом обсягу продукції й приростом інвестицій, а також забезпечити зростання за рахунок виконання дії закону підвищення економічної ефективності реальних інвестицій;

удосконалено:

  •  ресурсний і витратний методичні підходи до визначення абсолютної економічної ефективності споживаних і застосованих інвестицій в інноваційні проекти. Ресурсний – передбачає розрахунок показників, в яких, на відміну від існуючих, як результат враховується обсяг товарної (умовно-товарної) або реалізованої (умовно-реалізованої) продукції за один оборот оборотних активів (оборотних коштів), як витрати – споживані авансовані або використані інвестиції. Витратний – передбачає розрахунок показників, в яких, на відміну від існуючих методів, як результат береться річний обсяг товарної (умовно-товарної) або реалізованої (умовно-реалізованої) продукції, як витрати – застосовані авансовані або використані інвестиції за цей самий період. Це дає можливість оцінити ефективність проектів, які реалізуються впродовж року;
  •  методичний підхід до приведення порівняльних варіантів інноваційних проектів з виробництва довгострокових засобів праці до зіставного вигляду, який, на відміну від існуючого, крім індексу обсягів виробництва враховує індекси таких показників якості, як: функціональності, ергономічності, безпеки, екологічності, естетичності, надійності виробів. Це дасть змогу підвищити рівень економічного обґрунтування господарських рішень;
  •  метод розрахунку періоду повернення кумулятивних інвестицій в інноваційний проект, який, на відміну від існуючих методів, враховує як джерело фінансування обсяг реалізованої продукції, особливості кругообороту основних засобів і оборотних коштів, дію фактора часу на результати й витрати інноваційного проекту. Це дасть можливість здійснити оцінювання інноваційного проекту на етапі його впровадження;
  •  метод розрахунку періоду повернення авансованих застосованих інвестицій в інноваційний проект, який, на відміну від існуючого, враховує залежність обсягу реалізованої продукції та бухгалтерських витрат від періоду відшкодування елементів економічних витрат виробництва впродовж року, особливості поділу застосованих інвестицій на постійну та змінну складові. Це дає можливість підвищити реальність економічного обґрунтування доцільності інноваційного проекту;
  •  методи оцінювання ризику інноваційних проектів, які, на відміну від існуючих, враховують мінімальні та максимальні значення нормативних показників абсолютної й порівняльної економічної ефективності інвестицій в інноваційні проекти, періодів повернення авансованих та використаних кумулятивних інвестицій, що дає змогу визначити індекси надійності проекту залежно від зміни важливих індикаторів ефективності проекту;

дістали подальшого розвитку:

  •  моделі індикації стійкого економічного розвитку підприємства: чотирифакторна та двофакторна. Чотирифакторна модель, на відміну від існуючих, передбачає виконання необхідної умови, коли сума показників амортизаціоємності, матеріалоємності, зарплатоємності та нормативної прибуткоємності в новому періоді порівняно з базисним зменшується, двофакторна модель передбачає розрахунок суми ємності необоротних та оборотних активів. Використання моделей дає можливість виконати експрес-аналіз економічної ефективності господарської діяльності підприємства;
  •  принципи організації інноваційного розвитку підприємств за рахунок додаткового врахування таких принципів організації інноваційної діяльності, як: орієнтація інноваційної діяльності на досягнення місії підприємства; захист інноваційної діяльності державою; свобода інноваційної діяльності підприємства в рамках, передбачених законами; забезпечення інноваційною діяльністю соціальних стандартів, екологічних норм, безпеки суспільства та держави. Це дасть можливість підвищити ефективність управління інноваційною діяльністю підприємства;
  •  теорія інвестування інноваційної діяльності підприємства за рахунок доповнення класифікації інвестицій в інноваційні проекти ознаками залежно від особливостей кругообороту основних засобів і оборотних коштів (споживані, застосовані, кумулятивні), залежно від початку інвестування (авансовані, використані) та вдосконалення методів визначення амортизаційних відрахувань, які, на відміну від існуючих, враховують дію фактора часу на вартість основних засобів. Це дасть можливість уточнити склад джерел інвестування та розрахувати реальні показники амортизації засобів праці;
  •  принципи оцінювання економічної ефективності інвестицій в інноваційні проекти, які, на відміну від прийнятих, враховують: принцип економії; принцип соціально-економічної ефективності; відображення як інвестицій споживаних, застосованих і кумулятивних ресурсів, врахування їх розподілу на авансовані та використані; врахування особливостей оборотності необоротних і оборотних активів, вкладених в інноваційний проект; врахування дії фактора часу на результати й витрати інноваційного проекту; врахування залежності результатів інноваційного проекту від кругообороту витрат на нього; врахування термінів життєвого циклу інноваційного проекту; врахування у проекті нестабільності факторів зовнішнього середовища, їх невизначеності в часі; врахування рівня управління, на якому діє інноваційний проект. Використання сформованих принципів дає можливість підвищити достовірність обґрунтування інноваційних проектів.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що впровадження положень, викладених у дисертації, сприяє підвищенню ефективності функціонування промислових підприємств у результаті відбору ефективних інноваційних проектів.

Результати дослідження використано в роботі Комітету Верховної Ради України з питань промислової і регуляторної політики та підприємництва для вдосконалення Законів України “Про пріоритетні напрямки інноваційної діяльності в Україні”, “Про інноваційну діяльність” з метою підвищення ефективності державного управління інноваційною діяльністю й отримано позитивний відгук (довідка № 02-76-01/2321 від 15.06.2010 р.). Отримано відгук від Мінпромполітики України щодо врахування результатів наукових досліджень, спрямованих на економічне обґрунтування інвестицій в інноваційні проекти при розробці державної програми інноваційного розвитку України (довідка № 01/4-3-493 від 05.07.2010 р.). Запорізьким обласним союзом промисловців і підприємців (роботодавців) “Потенціал” рекомендовано до використання науково-дослідними установами та розробниками інноваційної продукції методи визначення економічної ефективності інноваційних проектів та метод приведення порівнюваних варіантів інноваційних проектів до зіставного вигляду (довідка № 530-Р від 12.10.2009 р.). Запорізькою торгово-промисловою палатою прийняті до використання наукові і практичні рекомендації для організації рекламування інноваційної продукції металургійних та машинобудівних підприємств (довідка № 1.6/1169 від 29.09.2009 р.). Запорізькою обласною державною адміністрацією використані практичні рекомендації для обґрунтування регіональних програм інноваційного розвитку та при складанні прогнозів (довідка № 08-27/2813 від 09.10.2009 р.). Методи визначення економічної ефективності інноваційної продукції використані на ВАТ “Запорізький завод високовольтної апаратури” (довідка № 860-A від 18.05.2010 р.), на ВАТ “ВЕСТА-Дніпро” передані до використання пропозиції щодо обґрунтування інвестиційних та інноваційних проектів (довідка № 117-06/01 від 15.06.2010 р.), на ЗАТ “Запорізький автомобілебудівний завод” результати наукових досліджень застосовані для визначення економічної ефективності використання нововведень на виробництві (довідка № 843 від 12.01.2010 р.).

Одержано довідку про впровадження результатів дослідження від компанії “Sоft Xpаnsiоn” (м. Бохум, Німеччина). До практичного використання в роботі компанії прийнято методи визначення економічної ефективності кумулятивних інвестицій в інноваційні проекти та метод визначення строку їх повернення (довідка № 2009/sx/08245 від 19.08.2009 р.). Знайшли схвалення в роботі фінансового департаменту фірми “Dе-trаdе glоbаl trаding cоmpаny” (м. Бохум, Німеччина) методи визначення результатів та інвестицій в інноваційні проекти, метод визначення строку окупності авансованих кумулятивних інвестицій (довідка № 29-DЕT-08097 від 19.08.2009 р.). Одержано довідку про прийняття до використання банківською установою (АБ “SNОRАS”, м. Вільнюс, Литва) у розрахунках періоду повернення авансованих інвестицій (довідка № 446-2 від 05.01.2010 р.).

Особистий внесок здобувача. Наукові положення, висновки й рекомендації, які винесені на захист, одержано автором самостійно. З наукових праць, які опубліковані у співавторстві, в дисертації використані лише ті ідеї та положення, що належать авторові.

Апробація результатів дослідження. Основні положення й результати дослідження доповідались та отримали схвалення на науково-практичних конференціях: “Дні науки” (м. Запоріжжя, 2006–2008 рр.); “Трансформаційні процеси в економіці держави та регіонів” (м. Запоріжжя, 2008 р.); “Актуальные проблемы и перспективы развития экономики Украины” (м. Сімферополь, 2007 р.); “Маркетинг інновацій і інновації у маркетингу” (м. Суми, 2009 р.); “Теорія і практика сучасної економіки” (м. Черкаси, 2009 р.); “Актуальні проблеми економічного і соціального розвитку регіонів України” (м. Дніпропетровськ, 2009 р.). “Соціально-економічний розвиток України: європейський вибір ” (м. Мелітополь, 2010 р.).

Публікації. Основні ідеї, положення і висновки дисертаційної роботи опубліковано в 55 наукових працях, з яких 10 монографій (з них 2 одноосібних), 7 брошур (3 одноосібні), 22 статті у фахових виданнях (у т.ч. 18 одноосібних), 11 матеріалів конференцій і 5 навчальних посібників (з них 3 з грифом МОН України). Загальний обсяг авторських публікацій – 81,9 друк. арк.

Структура й обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, п’яти розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Роботу викладено на 413 сторінках тексту, що містить 75 таблиць, 7 рисунків на 44 сторінках, список використаних джерел з 375 найменувань на 35 сторінках і додатки на 59 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У першому розділі – “Економічна теорія інноваційного розвитку підприємства” – розкрито еволюцію теорії інноваційного розвитку суспільства, теорії економічного зростання та сталого розвитку підприємства, визначено проблеми й перспективи інноваційного розвитку підприємства.

Результатом інноваційного розвитку матеріального виробництва є нова якість економічного зростання. У роботі розкрито сутність теорії економічного зростання, яка набула розвитку під впливом науково-технічних нововведень. Прихильники теорії дійшли висновків про зв’язок інноваційної діяльності й підприємництва, про високу віддачу інвестицій в інноваційну сферу, про необхідність державного сприяння інноваційному розвитку підприємств та суспільства. Сучасна економічна теорія визначає особливу роль знання в економічному розвитку, вважає конкуренцію на основі інновацій головним фактором економічної динаміки.

В останній період сформувалась теорія сталого економічного розвитку підприємства. Вона передбачає збалансоване функціонування економічної, екологічної та соціальної підсистем підприємства. Узагальнено результати зарубіжних і вітчизняних теоретичних розробок з питань сталого розвитку суспільства та підприємства. Визначено, що не існує загальноприйнятого підходу щодо показників і критеріїв сталого розвитку підприємства. З’ясовано, що система забезпечення стійкого економічного розвитку підприємства має охоплювати рух організації по всьому життєвому циклу, який включає п’ять стадій: віолент, патієнт, експлерент, комутант, леталент. На останній стадії розвиток передбачається шляхом інновацій.

Виконано аналіз методів діагностики стійкого розвитку підприємств. З’ясовано, що сьогодні для реалізації цієї мети в основному використовують: фінансовий аналіз, аналіз грошового потоку, експрес-аналіз найбільш важливих показників, Z-моделі Е. Альтмана.

Оскільки сталий економічний розвиток підприємства передбачає довготривале економічне зростання, як індикатори розвитку запропоновано взяти узагальнюючі показники економічної ефективності виробництва продукції кожного виду та економічної ефективності господарської діяльності підприємства. Ці показники характеризують збільшення обсягів виробництва в розрахунку на одиницю витрат живої та уречевленої праці в новому періоді порівняно з базисним. Для діагностики економічної ефективності виробництва запропоновано використати чотирифакторну модель як суму показників, обернених амортизаціовіддачі, матеріаловіддачі, зарплатовіддачі, нормативній прибутковіддачі. Сума цих показників у новому періоді має бути меншою, ніж сума показників базисного періоду. При діагностиці більше ніж двох варіантів розвитку кращий варіант вибирається за мінімальною сумою показників. Для діагностики сталого економічного розвитку підприємства запропоновано також використати двофакторну модель, яка має мінімальну суму показників, що включають фондоємність необоротних (Фє.н.і) й оборотних використаних (Фє.об.ві) активів і-го періоду (згідно з коефіцієнтами середньозваженої норми амортизації (Наі) і річної кількості оборотів оборотних активів підприємства (nоб.ві)):

 (1)

Визначено, що за основу вибору кращого інноваційного проекту треба взяти дію закону економії часу. Наслідком дії закону економії часу є закони зростання продуктивності праці, підвищення економічної ефективності виробництва, підвищення економічної ефективності господарської діяльності, підвищення економічної ефективності реальних інвестицій.

Встановлено, що треба розмежовувати поняття “нововведення” та “інноваційний проект”. Інноваційний проект визначають як систему організаційно-правових і фінансово-економічних документів, необхідних для здійснення нововведення на конкретному підприємстві чи їх комплексі. На основі синтезу пропозицій дослідників запропоновано класифікацію інноваційних проектів, що враховує особливості машинобудівного виробництва. Запропонована класифікація відрізняється виділенням таких ознак, як: величина економічного ефекту, рівень управління, джерело інвестування, суб’єкти інноваційної діяльності, форма власності, стадія прояву нових параметрів, показники якості.

Запропоновано, крім принципів організації інноваційної діяльності, які розглянуто в економічній літературі, додатково врахувати ще такі: орієнтація інноваційної діяльності на досягнення місії підприємства; захист інноваційної діяльності державою; свобода інноваційної діяльності підприємства в рамках, передбачених законами; забезпечення інноваційною діяльністю соціальних стандартів, екологічних норм, безпеки суспільства та держави.

Дія організаційно-економічного механізму регулювання інноваційної діяльності промислових підприємств відбувається за рахунок дії механізму державного регулювання та стимулювання. Формулювання стратегії держави щодо регулювання інноваційної діяльності містить такі складові: економічне зростання, повна зайнятість, економічна ефективність, стабільний рівень цін, економічна свобода, справедливий розподіл доходів, економічна забезпеченість, збалансованість зовнішньоекономічних відносин.

Згідно із зарубіжним досвідом організації інноваційного процесу наукові й інноваційні організації класифіковані залежно від сфери діяльності: державне управління, підприємницька діяльність, вища освіта і наука, некомерційна.

Більшість зарубіжних компаній вкладають гроші в такі інноваційні проекти, які гарантують одержання прибутку. Серед інноваційних структур важлива роль відводиться малим фірмам. У США приблизно 90% усіх інноваційних компаній становлять малі фірми. Великі компанії в основному орієнтовані на вдосконалення інновацій. У США, Японії, країнах Західної Європи в малому інноваційному бізнесі задіяні венчурні фірми (фірми ризикового капіталу) та фірми спін-офф (організовуються при вищих навчальних закладах, спеціальних лабораторіях і державних дослідницьких центрах).

У другому розділі – “Теоретичні основи інвестування інноваційних проектів” – узагальнено основи теорії інвестування інноваційної діяльності, визначено власні, залучені й позикові джерела інвестування проектів.

Встановлено, що інвестиції в інноваційні проекти ототожнюють з процесом вкладення коштів в основні засоби й оборотні кошти. Такий підхід не враховує, що: основні засоби та оборотні кошти мають різний період оборотності; оборотні кошти можуть бути не тільки авансованими, а й використаними. Перші обслуговують процес здійснення матеріальних витрат і оплату праці, другі – матеріальних витрат, витрат на оплату праці та витрат, джерелом яких є валовий прибуток підприємства.

Визначено сутність понять “капітальні інвестиції”, “основні фонди”, “основні засоби”. З огляду на те, що об’єктом капітального інвестування є основні засоби й нематеріальні активи, під капітальними інвестиціями розумітемемо витрати на необоротні активи підприємства. Автором приймається точка зору, що основні фонди – це знаряддя й засоби праці, представлені в натуральній формі. Основні фонди в грошовому вираженні є основними засобами.

Запропоновано доповнити класифікацію інвестицій в інноваційні проекти ознаками: залежно від особливостей кругообороту основних засобів і оборотних коштів (споживані, застосовані, кумулятивні); залежно від початку інвестування (авансовані, використані).

Здійснено аналіз джерел фінансування наукових і науково-технічних робіт по Україні та Запорізькій області. Він показує, що частка обсягів фінансування від ВВП протягом 1991–2008 рр. зменшилася з 2,4 до 0,96%. По Запорізькій області за 2000–2008 рр. обсяг фінансування інноваційної діяльності збільшився з 155,9 до 166,3 млн грн.

Визначено відмінність між поняттями “фінансування”, “інвестування” та “кредитування”. Подано порівняльні характеристики цих понять. Розглянуто систему джерел інвестування інноваційної діяльності підприємств. Запропоновано аналіз цих джерел здійснювати на основі пасиву балансу підприємства з розподілом їх на внутрішні й зовнішні джерела. За правом власності інвестиції розподіляються на власні, залучені та позикові. Запропоновано авторське визначення фінансових ресурсів підприємства як основного джерела інвестування інноваційних проектів з урахуванням того, на що будуть спрямовані фінансові ресурси. Під “фінансовими ресурсами підприємства” розуміємо “грошові кошти, вкладені в необоротні й оборотні активи для здійснення операційної, фінансової та інвестиційної діяльності”.

Уточнено склад власних джерел інвестування інноваційних проектів підприємства. На відміну від існуючих підходів, у цій роботі при виборі джерел інвестування в основу покладено Положення (стандарти) бухгалтерського обліку: “Баланс” (ф. № 1), “Звіт про рух грошових коштів” (ф. № 3), “Звіт про власний капітал” (ф. № 4). Це дасть можливість реалізувати внутрішні резерви інвестування інноваційної діяльності підприємства. Запропоновано методи визначення амортизаційних відрахувань, які, на відміну від існуючих, враховують дію фактора часу на вартість основних засобів. Це дасть можливість розрахувати реальні показники амортизації засобів праці.

Узагальнено джерела власних, позикових і залучених коштів інвестування інноваційних проектів. До власних джерел треба віднести: прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства після сплати податків та інших обов’язкових платежів; амортизаційні відрахування; раніше виконані довгострокові фінансові вкладення, строк сплати яких закінчується в поточному періоді; реінвестований прибуток шляхом продажу частини основних фондів; страхова сума відшкодування збитків, викликаних втратою майна; частку зайвих оборотних активів, що іммобілізується в інвестиції; гранти. Позикові кошти, спрямовані на інвестування інноваційних проектів, передбачають їх повернення з відповідними відсотками. До позикових джерел треба віднести: довгострокове кредитування; цільовий державний кредит; інвестиційний податковий кредит; інвестиційний лізинг; інвестиційний селенг; венчурне інвестування; інвестування за рахунок облігацій підприємства; інвестування за рахунок міжнародних фінансових організацій; інвестування із залученням коштів іноземних суб’єктів; інвестування у спеціальних (вільних) економічних зонах. Для інвестування інноваційних проектів використовують залучені кошти. Емісія акцій підприємства передбачає залучення нових інвесторів, які потребують частки прибутку та участі в управлінні підприємством. Інші суб’єкти також бажають одержати вигоду у вигляді прибутку або участі в управлінні підприємством. До залучених джерел відносять: емісію акцій підприємства; емісію інвестиційних сертифікатів (інвестиційних фондів і компаній); внесок сторонніх вітчизняних та зарубіжних інвесторів у статутний фонд; безкоштовне цільове інвестування, що надається державними органами, комерційними структурами й комунальними установами; податкові та митні пільги.

У третьому розділі “Оцінювання економічної ефективності інвестицій в інноваційні проекти підприємств” – узагальнено досвід визначення економічної ефективності інноваційних проектів та методи аналізу їх ризику і надійності, сформовано принципи оцінювання економічної ефективності інвестицій в інноваційні проекти, обґрунтовано методологію дослідження економічної ефективності інвестицій в інноваційні проекти.

Узагальнено методи, які використовувалися в централізованій економіці для обґрунтування економічної ефективності інвестицій у інноваційні проекти. На той час до обов’язкового використання були прийняті “Методика (основні положення) визначення економічної ефективності використання в народному господарстві нової техніки, винаходів і раціоналізаторських пропозицій” (Методика 1977 р.), “Типова методика визначення економічної ефективності капітальних вкладень” (Методика 1981 р.) та “Методичні рекомендації з комплексної оцінки ефективності заходів, спрямованих на прискорення науково-технічного прогресу” (Методичні рекомендації 1988 р.).

Подано критичний аналіз методів оцінювання економічної ефективності інноваційних проектів, застосовуваних у доринковий період. До недоліків Методик 1977 р. і 1981 р. віднесено таке: як показник результату віддачі від капітальних вкладень використовується прибуток. Це положення суперечить сучасній економічній теорії, що розглядає прибуток як складову економічних витрат виробництва; не витримано умови зіставності порівнюваних варіантів на стадії експлуатації проекту. Крім фактора часу, кількості продукції і строку служби, треба враховувати й інші фактори якості продукції: умови й безпеку праці, надійність, ергономічні, екологічні й естетичні фактори; за період повернення капітальних вкладень (термін окупності) взято період, за який за рахунок прибутку буде нагромаджена величина, що дорівнює капітальним вкладенням. Випускається з уваги та обставина, що повернення інвестицій здійснюється шляхом амортизації. За рахунок прибутку відшкодовуються тільки процентні платежі за вкладені інвестиції; відсутня єдність підходу до визначення економічної ефективності на рівні національного господарства, галузей, підприємства. На рівні національного господарства як результат взято національний дохід, галузей – чиста продукція, підприємства – прибуток. Тут відбувається підміна понять “результати” і “витрати”. Продукція є результатом, а прибуток – це частина витрат живої праці; показник економічної ефективності не задовольняє основні принципи, зокрема, принцип відповідності результатів і витрат. Прибуток вимірюється в грн/рік. За цей самий період основні засоби обернуться, наприклад, на 0,1 частини, якщо термін їхньої служби буде 10 років (умовно). За цей же період оборотні кошти обернуться 12 разів (при тривалості одного обороту 30 днів); випускається з уваги, що економічний зміст має тільки добуток (Ен × К), як нормативний прибуток, виражений у частках від капітальних вкладень. У показнику рентабельності, що порівнюється з нормативним значенням, відбувається відрив Ен від К. Економічний зміст добутку загублено. Аналогічне явище відбувається, коли приведені витрати подаються як сума капітальних вкладень плюс добуток (Тн  С). Останній добуток не має економічного змісту. Математичні перетворення у формулі приведених річних витрат, при підстановці значення Ен = 1/Тн приводять до розриву добутку (Ен  К), викривлення економічного змісту приведених витрат; не враховується, що результати й витрати можуть бути нерівномірними по роках; розрахунок показника абсолютної ефективності передбачає використання як результату зростання прибутку, зниження собівартості. Отже, мова йде про порівняння варіантів. Розглядаються варіанти виробництва до і після внесення капітальних вкладень. Однак як результати при визначенні абсолютної й порівняльної ефективності беруться різні показники: прибуток і продукція; як витрати – капітальні вкладення і приведені річні витрати. Таким чином, у методиці закладені суперечності, різночитання; не враховуються джерела фінансування інвестицій: власні, залучені й позикові інвестиційні ресурси. Залежно від джерела фінансування будуть змінюватися процентні ставки.

До недоліків Методичних рекомендацій 1988 р. віднесено таке: варіанти заходів НТП не приводяться до зіставного вигляду; оцінка соціальних та економічних результатів передбачена тільки у вартісному вигляді, що ускладнює їх розрахунок; не враховуються такі якісні показники результату споживача, як показники призначення, ергономічності, екологічності, безпеки, естетичності, надійності. Рекомендації передбачають розрахунок витрат виробника і споживача як суми поточних (без амортизаційних відрахувань) й одноразових річних витрат з вирахуванням річної вартості основних фондів, які вибувають з експлуатації. Але в Рекомендаціях також використовуються приведені річні витрати, які дорівнюють сумі поточних витрат і нормативного прибутку, представленого добутком нормативу ефективності (Ен = 0,1) і капітальних витрат. Рекомендації 1988 р. враховують тільки грошовий вигляд результату, але на рівні основних структурних підрозділів підприємства та робочих місць відсутні ціни на продукцію, яка є проміжною щодо продукції, що реалізується і є кінцевим результатом підприємства; Методичні рекомендації передбачають розрахунок витрат на реалізацію заходів НТП за розрахунковий період як на стадії виробництва засобів праці, так і на стадії їх використання. Тут закладена методична неточність. У розрахунках треба враховувати два різних періоди. На стадії виробництва треба брати період виробництва засобу праці, тобто тривалість життєвого циклу його випуску. На стадії використання засобу праці – його строк служби.

Узагальнено методи, які використовують для економічного обґрунтування інвестицій в інноваційні проекти в ринковому середовищі. На сьогодні в європейських країнах, США, Росії та Україні керуються методами, які покладені в основу оцінювання ефективності інвестиційних проектів. Критичний аналіз методів обґрунтування інноваційних проектів, заснований на зарубіжних методах оцінювання ефективності інноваційних проектів, дає можливість зробити такі зауваження: індекс дохідності, який відносять до показника економічної ефективності проекту, побудований з порушенням принципу, що результати проекту повинні відповідати витратам на нього. Ми вважаємо спірним віднесення нагромадженого грошового потоку до результату проекту. Згідно із сучасною економічною теорією, прибуток як складова грошового потоку є частиною витрат живої праці. Другу складову грошового потоку – амортизаційні відрахування – також не можна віднести до результатів проекту. Отже, індекс дохідності не є показником економічної ефективності; необґрунтованим є вибір як критерію індексу дохідності перевищення нагромадженого грошового потоку над інвестиціями в інноваційний проект; недостатньо обґрунтованим є трактування строку окупності інноваційного проекту як періоду, за який за рахунок грошового потоку будуть повернені інвестиції в інноваційний проект. Відшкодування інвестицій залежить від джерел фінансування інноваційного проекту (власних – нерозподілений прибуток плюс амортизація, залучених і позикових – кредити). Ми вважаємо, що повернення інвестицій здійснюється за рахунок реалізованої продукції. Методи, що використовуються в зарубіжній теорії і практиці, не дають можливості дотримати умови зіставності порівнюваних варіантів за кількістю і якістю продукції.

Методи, використовувані для оцінювання економічної ефективності інвестиційних проектів, не повною мірою підходять для оцінювання ефективності інновацій. Це зумовлено тим, що у створенні й використанні інновацій задіяно ширше коло учасників порівняно з інвестиційним проектом. Досягнення кінцевого результату інноваційного процесу пов’язано також з більш високими ризиками.

Додатково до сформованих принципів пропонуємо врахувати: принцип економії; принцип соціально-економічної ефективності; відображення як інвестицій споживаних, застосованих і кумулятивних ресурсів, врахування їх розподілу на авансовані та використані; врахування особливостей оборотності необоротних і оборотних активів, вкладених в інноваційний проект; врахування дії фактора часу на результати й витрати інноваційного проекту; врахування залежності результатів інноваційного проекту від кругообороту витрат на нього; врахування термінів життєвого циклу інноваційного проекту; врахування у проекті нестабільності факторів зовнішнього середовища, їх невизначеності в часі; врахування рівня управління, на якому діє інноваційний проект.

Узагальнено методи кількісного аналізу ризику надійності інноваційних проектів. Для аналізу ризику використовують: методику корегування ризику, метод визначення основної достовірної інформації, метод еквівалентних грошових потоків, метод побудови дерева рішень, метод сценаріїв, аналіз чутливості критеріїв ефективності, імітаційне моделювання.

Удосконалено визначення інтегральної надійності інноваційного проекту як здатності зберегти його ефективність на стадії використання в заданих межах. Це визначення, на відміну від існуючих, передбачає, що надійність проекту повинна бути спрямована на досягнення основної мети його створення – випуск споживачам продукції потрібної якості й кількості та дає можливість урахувати ризик проекту як складову надійності.

У четвертому розділі – “Методи визначення економічної ефективності інвестицій в інноваційні проекти підприємств” – удосконалено методи вимірювання результатів та інвестицій в інноваційні проекти, методи визначення абсолютної й порівняльної ефективності інвестицій з виробництва та використання нових довготривалих засобів праці.

Запропоновано класифікацію інвестицій в інноваційні проекти. Вона представлена у вигляді споживаних, застосованих і кумулятивних інвестицій. Кожні з них поділяються на авансовані та використані.

Удосконалено методи розрахунку авансованих та використаних споживаних і застосованих інвестицій на рівні підприємства, структурних підрозділів та робочих місць. Авансовані споживані інвестиції пропонується визначати сумою необоротних активів (вартості основних засобів) й авансованих оборотних активів (оборотних коштів). Використані споживані інвестиції – сумою необоротних активів (вартості основних засобів) і використаних оборотних активів (оборотних коштів). Авансовані застосовані інвестиції пропонується визначити сумою собівартості реалізованої продукції (виробничої собівартості продукції), використані застосовані інвестиції – сумою собівартості реалізованої продукції й валового прибутку (виробничої собівартості продукції та умовного прибутку).

У табл. 1 подано методи розрахунку споживаних і застосованих інвестицій.

Таблиця 1

Споживані й застосовані інвестиції
в інноваційні проекти на рівні підприємства

Споживані інвестиції

Застосовані інвестиції, грн/рік

1. Витрати живої праці

- чисельність персоналу, Ч, осіб

- капіталізовані витрати на оплату праці,
С
зп, грн

- капіталізований прибуток, Сп, грн

- капіталізована чиста додана вартість,
С
ч = Сзп + Сп, грн

- витрати на оплату праці (з відрахуваннями), Взп

- валовий прибуток, Пв

- чиста додана вартість, Вч = Взп + Пв

2. Витрати уречевленої праці

- необоротні активи, Сн.а, грн

- капіталізовані матеріальні інвестиції (оборотні фонди), См, грн

- сума Сн.а + См, грн

- амортизація, Ва

- матеріальні (та інші) витрати, Вм

- сума Ва + Вм

3. Витрати живої й уречевленої праці

- авансовані споживані інвестиції,
С
с.а = Сзп + Сн.а + См, грн

- використані споживані інвестиції,

Сс.в = Сч + Сн.а + См, грн

- авансовані застосовані інвестиції (бухгалтерські витрати), В = Взп + Ва + Вм

- використані застосовані інвестиції (економічні витрати), Ве = Вч + Ва + Вм 

Запропоновано метод розрахунку авансованих та використаних кумулятивних інвестицій в інноваційні проекти на рівні підприємства, його основних структурних підрозділів і робочих місць. Авансовані кумулятивні інвестиції пропонується визначати як суму необоротних активів (амортизованої вартості основних засобів) і добутку авансованих оборотних активів (авансованих оборотних коштів) на кількість їх оборотів за розрахунковий період. Використані кумулятивні інвестиції пропонується визначити сумою необоротних активів (амортизованої вартості основних засобів) і добутку використаних оборотних активів (використаних оборотних коштів) на кількість їх оборотів за розрахунковий період.

Запропоновано на основі даних балансу підприємства виконати розрахунок складових оборотних активів, які відповідають економічним елементам витрат на виробництво продукції (табл. 2).

Удосконалено методи розрахунку результатів інноваційного проекту, які враховують принципи відповідності їх витратам. Результатом авансованих (використаних) споживаних інвестицій є товарна (реалізована) продукція за один оборот авансованих (використаних) оборотних коштів. Результатом авансованих (використаних) застосованих інвестицій слугує річний обсяг товарної (реалізованої) продукції. Результатом авансованих (використаних) кумулятивних інвестицій буде кумулятивний обсяг товарної (реалізованої) продукції.

Якщо в наявності один варіант інноваційного проекту, розраховується показник абсолютної економічної ефективності інвестицій. Висновок щодо переваг варіанта робиться на основі порівняння розрахованого показника з його нормативним значенням, який слугує критерієм обґрунтування проекту.

Таблиця 2

Розрахунок споживаних інвестицій
в інноваційні проекти на рівні підприємства
(на прикладі ЗАТ “ЗАЗ” )

Показники, тис. грн

Символи

Базисний період

Розрахунковий період

Необоротні активи

Сн.а

1 287 492

1 856 076

Використані оборотні активи

Соб.в

2 579 843

3 632 243

Частина оборотних активів, авансована в матеріальні та інші витрати

2 301 646

2 688 419

Частина оборотних активів, авансована на оплату праці (з відрахуванням на соціальні заходи)

49 401

48 107

Авансовані оборотні активи

Соб.а = См + Сзп

2 351 046

2 736 526

Валовий прибуток (за один оборот оборотних активів)

228 797

895 717

Річна кількість оборотів використаних оборотних активів

2,68

3,55

Рентабельність авансованих оборотних активів

1,10

1,33

Коефіцієнт використання оборотних активів

0,91

0,75

Оборотні активи, вкладені в чисту додану вартість

Сч = Сзп + Сп

278 197

943 824

Коефіцієнт використання оборотних активів, вкладених у чисту додану вартість

0,11

0,26

Для вибору інноваційного проекту запропоновано використовувати три методи: ресурсний, витратний і змішаний. Ресурсний метод передбачає розрахунок показників економічної ефективності, у яких як результат беруть обсяг товарної (умовно-товарної) або реалізованої (умовно-реалізованої) продукції за один оборот оборотних активів (оборотних коштів); як витрати – споживані авансовані або використані інвестиції. Витратний метод спрямований на розрахунок показників економічної ефективності, в яких як результат беруть річний обсяг товарної (умовно-товарної) або реалізованої (умовно-реалізованої) продукції, як витрати – застосовані авансовані або використані інвестиції за цей самий період. Змішаний метод передбачає розрахунок показників економічної ефективності, у яких як результат виступає кумулятивний обсяг товарної (умовно-товарної) або реалізованої (умовно-реалізованої) продукції; як витрати – авансовані або використані кумулятивні інвестиції на рівні підприємства, його структурного підрозділу чи робочого місця (табл. 3).

Таблиця 3

Пропонований змішаний метод
визначення економічної ефективності інвестицій в інноваційний проект
на рівні підприємства

Вхід (інвестиції)

Вихід (результати)

Показники
економічної
ефективності

Критерії

Кумулятивні:

- авансовані,

Продукція
за розрахунковий період:

- товарна,

Ск.а = Сн.а + Соб.а   nоб.а  Т

од.;

Ек.н1

грн

Ек.н2

- використані,

- реалізована,

Ск.в = Сн.а + Соб.в   nоб.в  Т

од.;

Ек.н3

грн

Ек.н4

На основі критичного аналізу існуючих та пропонованих методів доходимо висновку, що найбільш придатним для економічного обґрунтування інвестицій в інноваційний проект є змішаний метод. Він дає можливість: урахувати всі результати й витрати проекту; визначити термін окупності авансованих кумулятивних інвестицій у проект; урахувати нерівномірність результатів і витрат інноваційного проекту по роках; урахувати дію фактора часу на результати й витрати інноваційного проекту. Труднощі, пов’язані з реалізацією змішаного методу визначення економічної ефективності інвестицій в інноваційний проект, зумовлені складністю: прогнозування результатів проекту у натуральному вигляді; прогнозування інфляції, зміни цін на продукцію та елементи витрат; урахування впливу випадкових факторів зовнішнього середовища на результати й витрати; визначення тривалості життєвого циклу інноваційного проекту.

Запропоновано метод визначення порівняльної економічної ефективності кумулятивних інвестицій в інноваційні проекти, який, на відміну від існуючих, забезпечує зростання за рахунок перевищення індексу кумулятивного обсягу продукції над індексом кумулятивних інвестицій, що дасть змогу врахувати дію закону підвищення економічної ефективності реальних інвестицій.

При врахуванні дії фактора часу та показників якості, показники порівняльної економічної ефективності кумулятивних інвестицій в інноваційні проекти з виробництва довгострокових засобів праці набудуть вигляду:

 (2)

де Еп3 – коефіцієнт порівняльної економічної ефективності кумулятивних інвестицій в інноваційний проект при використанні натуральних вимірників результату, віднос. од.; Nк.р1, Nк.р2 – кумулятивні обсяги реалізації засобів праці у натуральному вигляді в базисному і новому варіантах, од.; α1, α2 – показники якості базисного і нового засобу праці; Со1, Со2 – вартість основних засобів, які використовуються у виробництві базисного і нового засобу праці, грн; і – річна відсоткова ставка, частки од.; Т1, Т2 – розрахункові періоди виробництва базисного і нового засобу праці, роки; Соб.в1, Соб.в2 – оборотні кошти, які використовуються при виробництві базисного і нового засобів праці, грн; nоб.в1, nоб.в2 – річна кількість оборотів використаних оборотних коштів при виробництві базисного і нового засобів праці; І1, І2 – загальні індекси на матеріальні витрати, витрати на оплату праці, валовий прибуток у базисному і новому варіантах, од. Нами зроблено припущення, що індекси цих складових будуть однаковими;

 (3)

де Еп4 – показник порівняльної економічної ефективності кумулятивних інвестицій в інноваційний проект при використанні грошових вимірників результату, грн; Vк.р1, Vк.р2 – кумулятивні обсяги реалізації засобів праці у грошовому вигляді в базисному й новому варіантах, грн; Іо1, Іо2 – загальні індекси цін на реалізовану продукцію у базисному та новому варіантах, од.

Удосконалено метод приведення порівнюваних варіантів інноваційних проектів з виробництва й використання довгострокових засобів праці до зіставного вигляду, який, на відміну від існуючого, крім індексу обсягів виробництва враховує індекси таких показників якості, як: функціональності, ергономічності, безпеки, екологічності, естетичності, надійності. Це дає змогу підвищити достовірність економічного обґрунтування інноваційних проектів.

Методологічний підхід до визначення порівняльної економічної ефективності кумулятивних інвестицій в інноваційні проекти може бути застосованим при визначенні ефективності як на стадії виробництва нових довготривалих засобів праці, так і на стадії їх використання. Кожна стадія відрізняється специфікою розрахунку показників, їх складом та змістом результатів і витрат, показників якості продукції виробника та споживача нових засобів праці. На стадії виробництва засобів праці результатом виступають засоби праці з урахуванням їх показників якості, витратами – інвестиції виробника на випуск засобів праці. На стадії використання засобів праці з урахуванням показників її якості результатом є продукція, що випускається за допомогою засобів праці, витратами – інвестиції споживача на випуск цієї продукції.

Показники економічної ефективності та економічного ефекту використання засобів праці можуть мати різну повноту. Вона залежить від масштабу застосування нових засобів праці, тобто показники можуть відображати витрати і, як наслідок, результати різної кількості засобів праці, застосовуваних споживачами.

У п’ятому розділі “Удосконалення методів визначення періоду повернення інвестицій в інноваційні проекти” – удосконалено методи визначення періоду повернення кумулятивних та застосованих інвестицій в інноваційні проекти з виробництва довготривалих засобів праці, запропоновано індикатори й критерії, що враховують ризики та надійність інноваційного проекту.

Виконано критичний аналіз існуючих методів визначення періоду повернення кумулятивних інвестицій в інноваційний проект. Поза увагою дослідників залишилось те, що вартість основних засобів повертається за рахунок кумулятивних амортизаційних відрахувань і частини прибутку; авансовані оборотні кошти, що вкладені в матеріальні втрати та витрати на оплату праці, повертаються за рахунок реалізованої продукції в кожному їх обороті. Доведено, що як інвестиції, які треба повернути, повинні виступати авансовані й використані кумулятивні інвестиції, що дорівнюють сумі вартості основних засобів та авансованих (або використаних) кумулятивних оборотних коштів.

Взаємодія кумулятивних результатів та інвестицій в інноваційний проект залежно від тривалості життєвого циклу дає можливість визначити періоди повернення авансованих і використаних кумулятивних інвестицій, розрахувати ряд параметрів: обсяг реалізованих нових засобів праці, прибуток і грошовий потік у точці повернення авансованих кумулятивних інвестицій тощо. Рівність кумулятивного обсягу реалізованої продукції та авансованих кумулятивних інвестицій настає через період, який можна назвати періодом повернення авансованих кумулятивних інвестицій. При розрахунку періоду повернення кумулятивних інвестицій треба враховувати дію фактора часу – він впливає як на результати, так і на витрати інноваційного проекту. В дослідженнях беремо індекс інфляції для обсягів реалізації, матеріальних витрат і витрат на оплату праці однаковими.

Період повернення авансованих кумулятивних інвестицій пропонується визначити за формулою:

 (4)

де  – період повернення авансованих кумулятивних інвестицій в інноваційний проект, роки; Со – вартість основних засобів, які використовують для випуску нових засобів праці, грн; Соб.а – авансовані оборотні кошти, грн; nоб.а – річна кількість оборотів оборотних коштів; V – середньорічний обсяг реалізованих засобів праці, грн/рік; Іі – індекс інфляції вартості основних засобів; І – індекс інфляції, що враховує інфляцію витрат на оплату праці, матеріальних витрат та обсягів реалізації.

Запропоновано методи розрахунку коефіцієнтів віддачі й використання споживаних і застосованих інвестицій в інноваційний проект, які враховують особливості кругообороту основних засобів та оборотних коштів і дають можливість виконати аналіз співвідношення кумулятивних, споживаних та застосованих інвестицій. Запропоновано метод визначення періоду повернення використаних кумулятивних інвестицій в інноваційний проект, який засновано на рівності кумулятивних результатів та використаних кумулятивних інвестицій, що дає можливість забезпечити одержання нормативного (заданого) кумулятивного прибутку, враховує дію фактора часу на результати й витрати проекту (табл. 4).

Таблиця 4

Запропоновані та використовувані на практиці показники
взаємозв’язку кумулятивних результатів та кумулятивних інвестицій
в інноваційний проект (без урахування дії фактора часу)

Запропоновані показники

Використовувані показники

1. Період повернення авансованих інвестицій

2. Період повернення використаних інвестицій

Не розраховується

3. Коефіцієнт віддачі авансованих споживаних інвестицій

Не розраховується

4. Коефіцієнт віддачі авансованих застосованих інвестицій

Не розраховується


5. Авансовані кумулятивні оборотні кошти

Ск.об.а = Соб.в  nоб.в  t

Не розраховується

6. Річна кількість оборотів авансованих оборотних коштів

7. Використані кумулятивні оборотні кошти

Ск.об.в = Соб.в  nоб.в  t

Не розраховується

8. Річна кількість оборотів використаних оборотних коштів

9. Прибуток у точці повернення авансованих кумулятивних інвестицій

Не розраховується

10. Грошовий потік у точці повернення авансованих кумулятивних інвестицій

Не розраховується

11. Обсяг реалізованих нових засобів праці в натуральному вигляді
у точці повернення авансованих кумулятивних інвестицій

Не розраховується

Встановлено, що повернення кумулятивних інвестицій відбувається частинами через механізм повернення застосованих інвестицій упродовж кожного року. Основну роль постійних витрат тут виконують річні амортизаційні відрахування. Вони складаються з двох змінних величин. Перша змінна – амортизаційні відрахування, що відбуваються щомісяця. Упродовж року амортизація збільшується від нуля до максимальної величини, що дорівнює річній сумі амортизаційних відрахувань. Друга змінна – залишкова частина річних амортизаційних відрахувань. Інші складові застосованих інвестицій є змінними.

Розраховано період повернення авансованих застосованих інвестицій, ціну одиниці продукції та обсяг реалізованої продукції в цей період. Метод визначення періоду повернення авансованих кумулятивних застосованих інвестицій в інноваційний проект, на відміну від існуючого, враховує особливості амортизації основних засобів та кругообороту оборотних коштів, враховує дію фактора часу й дає можливість підвищити обґрунтованість прийняття господарських рішень. З урахуванням дії фактора часу період повернення кумулятивних авансованих застосованих інвестицій пропонується визначати за формулою:

 (5)

де ta – період повернення кумулятивних авансованих застосованих інвестицій в інноваційний проект, міс.; Vм – середньомісячний обсяг реалізації нових засобів праці, грн/міс.; Со – середньорічна вартість основних засобів, за допомогою яких здійснюється випуск нової техніки, грн; На – середньорічна норма амортизації, 1/рік; Соб.а – авансовані оборотні кошти, грн; nоб.а – річна кількість оборотів авансованих оборотних коштів.

У наших розрахунках зробимо припущення, що середньомісячні індекси інфляції вартості обсягів реалізації (Іо.м) матеріальних витрат, витрат на оплату праці (Іоб.м) мають однакову величину (Ім).

Період повернення кумулятивних авансованих застосованих інвестицій дорівнює відношенню річних амортизаційних відрахувань до різниці між середньомісячним обсягом реалізації та середньомісячною величиною авансованих оборотних коштів. Валовий прибуток у цей період буде дорівнювати залишковій (недоамортизованій) частині річних амортизаційних відрахувань.

Запропоновано методи розрахунку коефіцієнтів перевищення авансованих та використаних кумулятивних застосованих інвестицій в інноваційний проект над нагромадженими. Кумулятивні застосовані інвестиції пропонується визначати як суму річних амортизаційних відрахувань і нагромаджених змінних витрат. Нагромаджені застосовані інвестиції дорівнюють добутку середньомісячних бухгалтерських витрат або економічних витрат та періоду виробництва нових засобів праці.

Оцінювання проектного ризику – це дослідницький процес визначення мінімального або максимального значення певних економічних показників, які будуть слугувати індикаторами необхідного рівня надійності інноваційного проекту. На сьогодні в економічній літературі для характеристики заданого рівня надійності інвестиційного проекту розглядається умова, за якою чистий дисконтований дохід (різниця між дисконтованим сумарним грошовим потоком та інвестиціями) дорівнює нулю. Таку умову ми вважаємо недостатньою, адже інвестиції повинні забезпечити не тільки одержання грошового потоку, а й оплату праці та матеріальні витрати.

Не враховується, що метою аналізу надійності інноваційного проекту є порівняльний аналіз впливу факторів на узагальнюючі показники економічної ефективності проекту. Треба мати інші індикатори надійності проекту. Пропонуємо як такі індикатори обрати нормативні показники економічної ефективності проекту та нормативні періоди повернення авансованих і використаних кумулятивних інвестицій в інноваційний проект. Пропонуємо в умовах невизначеності приймати рішення щодо вибору кращого варіанта інноваційного проекту та експертизи відібраного варіанта на основі індикаторів, що враховують ризик і невизначеність. Серед представлених індикаторів надійності інноваційного проекту нормативні показники абсолютної (Ек.н) та порівняльної (Еп = 1) ефективності слугують мінімальним значенням, нормативні показники періодів повернення авансованих (Тн.а) та використаних (Тн.в) кумулятивних інвестицій – максимальною величиною. Нормативне (задане) збільшення показників економічної ефективності (∆Ек.н; ∆Ен.п) або зменшення показників періоду повернення (∆Тн.а; ∆Тн.в) дасть можливість встановити задану надійність інноваційного проекту.

ВИСНОВКИ

У ході дослідження автором вирішено актуальну науково-прикладну проблему, що полягає в розвитку теорії ефективності на основі вдосконалення методології економічного обґрунтування інвестицій в інноваційні проекти промислових підприємств. Упровадження результатів наукових досліджень дає можливість знизити витрати живої й уречевленої праці та підвищити ефективність виробництва.

Висновки, що отримані в роботі, зводяться до такого:

  1.  Узагальнено економічну теорію інноваційного розвитку підприємства та вдосконалено моделі індикації його економічного розвитку. Узагальнення економічної теорії інноваційного розвитку підприємства дало змогу встановити, що результатом інноваційного розвитку матеріального виробництва є нова якість економічного зростання. У роботі розкрито сутність теорії економічного зростання, яка набула розвитку під впливом науково-технічних нововведень. В останній період сформувалася теорія сталого економічного розвитку підприємства. Вона передбачає збалансоване функціонування економічної, екологічної та соціальної підсистеми підприємства. Узагальнено результати зарубіжних і вітчизняних теоретичних розробок з питань сталого розвитку суспільства та підприємства. Для діагностики економічної ефективності виробництва запропоновано використати чотирифакторну модель як суму показників, обернених амортизаціовіддачі, матеріаловіддачі, зарплатовіддачі, нормативній прибутковіддачі. Сума цих показників у новому періоді має бути меншою, ніж сума показників базисного періоду. При діагностиці більше ніж двох варіантів розвитку кращий варіант вибирається за мінімальною сумою показників. Для діагностики сталого економічного розвитку підприємства запропоновано також використати двофакторну модель, що включає фондоємність необоротних і оборотних активів, скорегованих на коефіцієнти середньозваженої норми амортизації й річної кількості оборотів оборотних активів підприємства.
  2.  Визначено перспективи та розвинуто принципи організації інноваційного розвитку підприємств. Узагальнено вітчизняний досвід організації інноваційного процесу як однієї з функцій інноваційної управлінської діяльності. Встановлено, що інноваційний процес включає сукупність виконуваних наукових, виробничих, фінансових, комерційних та організаційних заходів, які приводять до нововведення. Інноваційний проект являє собою систему заходів з реалізації нововведень, взаємопов’язаних за ресурсами, термінами й виконавцями. Дістали подальшого розвитку принципи організації інноваційного розвитку підприємств за рахунок: удосконалення принципів організації інноваційної діяльності шляхом додаткового врахування орієнтації інноваційної діяльності на досягнення місії підприємства; захисту інноваційної діяльності державою, свободи інноваційної діяльності підприємства в рамках, передбачених законами, забезпечення інноваційною діяльністю соціальних стандартів, екологічних норм, безпеки суспільства та держави; удосконалено класифікацію інноваційних проектів, яка відрізняється виділенням таких ознак, як величина економічного ефекту, рівень управління, джерело інвестування, суб’єкти інноваційної діяльності, форма власності, стадія прояву нових параметрів, показники якості. Узагальнено зарубіжний досвід організації інноваційного процесу. Наукові й інноваційні організації класифіковані залежно від сфери діяльності: державне управління, підприємницька діяльність, вища освіта і наука, некомерційна. Особливу увагу, як свідчить досвід США, Японії, країн Західної Європи, необхідно приділити розвитку малих фірм, зокрема венчурних фірм і фірм спін-офф.
  3.  Розкрито сутність та розвинуто теорію інвестування інноваційної діяльності підприємства. Встановлено, що інвестиції в інноваційні проекти ототожнюють з процесом вкладення коштів в основні засоби й оборотні кошти. Такий підхід не враховує, що основні засоби та оборотні кошти мають різний період оборотності; оборотні кошти можуть бути не тільки авансованими, а й використаними. Перші обслуговують процес здійснення матеріальних витрат і оплату праці, другі – матеріальних витрат, витрат на оплату праці і витрат, джерелом яких є валовий прибуток підприємства. Визначено сутність понять “капітальні інвестиції”, “основні фонди”, “основні засоби”. З огляду на те, що об’єктом капітального інвестування виступають основні засоби й нематеріальні активи, під капітальними інвестиціями розумітимемо витрати на необоротні активи підприємства. У роботі сформовано точку зору, що основні фонди – це знаряддя й засоби праці, представлені в натуральній формі. Основні фонди в грошовому вираженні є основними засобами. Теорія інвестування інноваційної діяльності підприємства набула подальшого розвитку за рахунок: доповнення класифікації інвестицій в інноваційні проекти ознаками залежно від особливостей кругообороту основних засобів і оборотних коштів (споживані, застосовані, кумулятивні), залежно від початку інвестування (авансовані, використані); удосконалення методів визначення амортизаційних відрахувань, які, на відміну від існуючих, враховують дію фактора часу на вартість основних засобів (це дасть можливість розрахувати реальні показники амортизації засобів праці); авторського визначення фінансових ресурсів підприємства як грошових коштів, вкладених у необоротні й оборотні активи для здійснення операційної, фінансової та інвестиційної діяльності; уточнення складу власних, залучених і позикових джерел інвестування та аналізу їх на основі пасиву балансу підприємства.
  4.  Узагальнено вітчизняний і зарубіжний досвід визначення економічної ефективності інвестицій в інноваційні проекти. З цією метою виконано критичний аналіз методів, що використовувались у централізованій економіці, та методів, які використовують у ринковому середовищі для оцінювання ефективності інвестиційних та інноваційних проектів. Узагальнено пропозиції дослідників, які дотримуються точки зору, що методи, використовувані для оцінювання економічної ефективності інвестиційних проектів, не повною мірою підходять для оцінювання ефективності інновацій. Аналіз показує, що в існуючих методах порушується основоположний принцип щодо відповідності результатів і витрат нововведення. Необґрунтованим є розрахунок показників економічної ефективності та строку окупності, в яких використовується сума результатів і витрат усіх стадій життєвого циклу нововведення.
  5.  Визначення економічної ефективності інвестицій в інноваційні проекти має базуватися на певних правилах, тобто принципах. В основу побудови узагальнюючих показників ефективності покладено такі принципи: взаємозв’язок показників економічної ефективності інноваційних проектів на рівнях національного господарства, підприємства та його структурних підрозділів; взаємозв’язок узагальнюючого показника із частковими показниками економічної ефективності інноваційного проекту; наявність критеріїв при визначенні показників економічного обґрунтування інноваційних проектів; повний облік витрат і результатів реалізації інноваційних проектів, їх відповідність один одному в часі й за змістом; кількісна вимірюваність показників і критеріїв економічної ефективності інноваційного проекту; спрямованість інноваційного проекту на виконання місії підприємства; зіставність варіантів інноваційного проекту. Додатково до сформованих принципів запропоновано врахувати: принцип економії; принцип соціально-економічної ефективності; відображення як інвестицій споживаних, застосованих і кумулятивних ресурсів, врахування їх розподілу на авансовані та використані; врахування особливостей оборотності необоротних і оборотних активів, вкладених в інноваційний проект; врахування дії фактора часу на результати й витрати інноваційного проекту; врахування залежності результатів інноваційного проекту від кругообороту витрат на нього; врахування термінів життєвого циклу інноваційного проекту; врахування у проекті нестабільності факторів зовнішнього середовища, їх невизначеності в часі; врахування рівня управління, на якому діє інноваційний проект.
  6.  Запропоновано методи розрахунку інвестицій в інноваційні проекти та їх результатів, а також класифікацію інвестицій в інноваційні проекти. Класифікація представлена у вигляді споживаних, застосованих і кумулятивних інвестицій. Кожні з них поділяються на авансовані та використані. Запропоновано метод розрахунку авансованих і використаних кумулятивних інвестицій в інноваційні проекти на рівні підприємства, його основних структурних підрозділів і робочих місць. Авансовані кумулятивні інвестиції пропонується визначати як суму необоротних активів (амортизованої вартості основних засобів) і добутку авансованих оборотних активів (авансованих оборотних коштів) на кількість їх оборотів за розрахунковий період. Використані кумулятивні інвестиції пропонується визначити сумою необоротних активів (амортизованої вартості основних засобів) і добутку використаних оборотних активів (використаних оборотних коштів) на кількість їх оборотів за розрахунковий період. Удосконалено методи розрахунку результатів інноваційного проекту, які враховують принципи відповідності їх витратам. Результатом авансованих (використаних) споживаних інвестицій є товарна (реалізована) продукція за один оборот авансованих (використаних) оборотних коштів. Результатом авансованих (використаних) застосованих інвестицій слугує річний обсяг товарної (реалізованої) продукції. Результатом авансованих (використаних) кумулятивних інвестицій буде кумулятивний обсяг товарної (реалізованої) продукції.
  7.  Розроблено методичний підхід до розрахунку складових оборотних активів підприємства, який відповідає економічним елементам витрат на виробництво продукції. На його основі визначено: авансовані оборотні активи та їх рентабельність; оборотні активи, що пов’язані з оплатою праці, беруть участь в обороті валового прибутку та створенні чистої доданої вартості; коефіцієнти використання оборотних активів і їх складових.
  8.  Запропоновано підходи до розрахунку віддачі споживаних, застосованих та кумулятивних інвестицій. Коефіцієнт віддачі авансованих споживаних інвестицій дорівнює відношенню кумулятивних авансованих інвестицій до споживаних авансованих інвестицій. Коефіцієнт віддачі авансованих застосованих інвестицій – відношенню кумулятивних авансованих інвестицій до застосованих авансованих інвестицій. Запропоновано розрахунок коефіцієнтів перевищення кумулятивних авансованих та використаних застосованих інвестицій над нагромадженими. Використання запропонованих показників дає можливість виконати розрахунок співвідношення споживаних, застосованих та кумулятивних інвестицій.
  9.  Удосконалено ресурсний і витратний підходи до оцінювання економічної ефективності інвестицій в інноваційні проекти. Ресурсний метод передбачає розрахунок показників економічної ефективності, у яких як результат беруть обсяг товарної (умовно-товарної) або реалізованої (умовно-реалізованої) продукції за один оборот оборотних активів (оборотних коштів), як витрати – споживані авансовані або використані інвестиції. Витратний метод спрямований на розрахунок показників економічної ефективності, в яких як результат беруть річний обсяг товарної (умовно-товарної) або реалізованої (умовно-реалізованої) продукції, як витрати – застосовані авансовані або використані інвестиції за цей самий період. Ці підходи доцільно використовувати для обґрунтування проектів, що реалізуються впродовж одного року.
  10.  Запропоновано новий змішаний метод визначення абсолютної економічної ефективності інвестицій в інноваційні проекти, що реалізуються на рівні підприємства, його структурного підрозділу та робочого місця. Метод передбачає розрахунок показників економічної ефективності, у яких як результат виступає кумулятивний обсяг товарної (умовно-товарної) або реалізованої (умовно-реалізованої) продукції; як витрати – авансовані або використані кумулятивні інвестиції. Метод враховує всі результати й витрати проекту, їх нерівномірність по роках розрахункового періоду, дію фактора часу на них і дає можливість визначити період повернення авансованих кумулятивних інвестицій.
  11.  Запропоновано методичний підхід до визначення порівняльної економічної ефективності кумулятивних інвестицій в інноваційні проекти. Він заснований на розрахунку перевищення індексу кумулятивного результату над індексом кумулятивних витрат, враховує показники якості продукції виробника і споживача, дію фактора часу на результати й витрати проекту, передбачає економію витрат живої та уречевленої праці, забезпечує інноваційний розвиток і зростання підприємства за рахунок виконання дії закону підвищення економічної ефективності реальних інвестицій.
  12.  Удосконалено методичний підхід щодо приведення порівнюваних варіантів інноваційних проектів з виробництва довгострокових засобів праці до зіставного вигляду, який, крім індексу обсягів виробництва, враховує індекси таких показників якості продукції виробника і споживача, як: функціональності, ергономічності, безпеки, екологічності, надійності. Надійність продукції забезпечується за рахунок використання показників безвідмовності, ремонтопридатності, довговічності, збереженості. Врахування принципу зіставності варіантів проекту підвищить рівень достовірності виконаних розрахунків.
  13.  Удосконалено метод розрахунку періоду повернення кумулятивних інвестицій в інноваційні проекти. Визначення періоду повернення авансованих кумулятивних інвестицій в інноваційний проект, який враховує як джерело фінансування обсяг реалізованої продукції, особливості кругообороту основних засобів і оборотних коштів, дію фактора часу на результати й витрати інноваційного проекту. Визначення періоду повернення використаних кумулятивних інвестицій в інноваційний проект засновано на рівності кумулятивних результатів та використаних кумулятивних інвестицій, дає можливість забезпечити одержання нормативного (заданого) кумулятивного прибутку, враховує дію фактора часу на результати й витрати проекту. Запропоновано методи розрахунку коефіцієнтів віддачі та використання споживаних і застосованих інвестицій в інноваційний проект, які враховують особливості кругообороту основних засобів та оборотних коштів; дають можливість виконати аналіз співвідношення кумулятивних, споживаних і застосованих інвестицій.
  14.  Удосконалено метод розрахунку періоду повернення авансованих застосованих інвестицій в інноваційні проекти врахуванням особливостей поділу застосованих інвестицій на постійну та змінну частини, залежності результатів і витрат проекту від періоду виробництва впродовж року, особливостей амортизації основних засобів та кругообороту оборотних коштів.
  15.  Для оцінювання ризику інноваційного проекту запропоновано індикатори та критерії, що враховують його надійність. Серед представлених індикаторів проекту нормативні показники абсолютної й порівняльної ефективності слугують мінімально величиною, нормативні показники періодів повернення авансованих та використаних кумулятивних інвестицій – максимальною. Для аналізу надійності інноваційного проекту запропоновано розраховувати індекси надійності проекту за нормативними показниками абсолютної й порівняльної ефективності та індекси надійності за нормативними показниками періоду повернення авансованих і використаних кумулятивних інвестицій. Розглянуто можливість застосування теорії аналізу реальних опціонів для обґрунтування інноваційних проектів в умовах невизначеності.

Наукові положення, висновки та розроблена методологія визначення економічної ефективності інвестицій в інноваційні проекти на промислових підприємствах рекомендуються для використання: розробниками наукової продукції (науково-дослідними організаціями, проектними установами); виробниками нових засобів праці (машинобудівними заводами); споживачами нових засобів праці.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Монографії:

  1.  Салига К.С. Економічні теорії інноваційного розвитку підприємства : монографія / К.С. Салига. – Запоріжжя : КПУ, 2009. – 216 с.
  2.  Салига К.С. Економічне обґрунтування інноваційних проектів : монографія / К.С. Салига. – Запоріжжя : КПУ, 2010. – 404 с.
  3.  Салига К.С. Управління формуванням прибутку : монографія / К.С. Салига, С.Я. Салига, Є.Ю. Ткаченко. – Запоріжжя : ЗЦНТЕІ, 2006. – 282 с. Особистий внесок: розділ 3, п. 3.2; 3.4 (1,5 друк. арк.).
  4.  Sаlygа K.S. Thе Invеstmеnt аnd Innоvаtiоn Prоjеct Еfficiеncy: mоnоgrаph / K.S. Sаlygа, S.Yа. Sаlygа, L.I. Kyrylоvа. – Zаpоrizhzhyа: UH “ZIPMА”, 2007. 204 p. Особистий внесок: розділи 2; 3, п. 3.1–3.2 (3,2 друк. арк.).
  5.  Салига К.С. Інноваційні стратегії металургійного виробництва : монографія / К.С. Салига, І.В. Феофанова. – Запоріжжя : ЗДІА : ЗЦНТЕІ, 2007. – 233 с. Особистий внесок: розділ 1, п. 1.2, 1.4 (1,3 друк. арк.).
  6.  Салига К. Актуальні проблеми управління : монографія у 2 т. / [К. Салига, В. Огаренко , В. Корінєв, К. Райхель, О. Гугнін, М. Іванов та ін.]. – Запоріжжя : КПУ, 2008. – Т. 2. – 548 с. Особистий внесок: розділ 3, п. 4.5 (1,9 друк. арк.).
  7.  Салига К.С. Економічна ефективність інвестицій у рекламну діяльність підприємств : монографія / К.С. Салига, О.А. Лозова. – Запоріжжя : ЗЦНТЕІ, 2008. – 206 с. Особистий внесок: розділ 3 (2,2 друк. арк.).
  8.  Салига К.С. Ефективність виробництва на рівні структурних підрозділів підприємства : монографія / К.С. Салига, О.В. Скачкова. – Запоріжжя : ЗЦНТЕІ, 2008. – 218 с. Особистий внесок: розділ 3 (1,8 друк. арк.).
  9.  Салига К.С. Управління фінансовими результатами підприємства : монографія / К.С. Салига, Є.Ю. Ткаченко. – Запоріжжя : КПУ, 2008. – 176 с. Особистий внесок: розділ 3, п. 3.1 (1,1 друк. арк.).
  10.  Салыга К.С. Методы исследования экономических процессов : монография / [под ред. д.э.н., проф. Ф.В. Зиновьева]. – Симферополь : Феникс, 2009. – 244 с. Особистий внесок: виконано оцінювання фінансового стану підприємства (1,4 друк. арк.).

Брошури:

  1.  Салига К.С. Обґрунтування окупності реальних інвестицій / К.С. Салига. – Запоріжжя : ГУ “ЗІДМУ”, 2007. – 60 с.
  2.  Салига К.С. Теоретичні засади оцінки ефективності реальних інвестицій / К.С. Салига. – Запоріжжя : ГУ “ЗІДМУ”, 2007. – 52 с.
  3.  Салига К.С. Удосконалення методів оцінювання ефективності реальних інвестицій / К.С. Салига. – Запоріжжя : ГУ “ЗІДМУ”, 2007. – 52 с.
  4.  Салига К.С. Удосконалення методів визначення економічної ефективності виробництва на рівні основних структурних підрозділів машинобудівних підприємств / К.С. Салига, О.В. Скачкова. – Запоріжжя : ЗЦНТЕІ, 2008. – 76 с. Особистий внесок: удосконалено методи визначення витрат, результатів та ефективності роботи цеху підприємства (1,5 друк. арк.).
  5.  Салига К.С. Методи оцінювання економічної ефективності виробництва на рівні основних структурних підрозділів промислового підприємства / К.С. Салига, О.В. Скачкова. – Запоріжжя : ЗЦНТЕІ, 2009. – 87 с. Особистий внесок: узагальнено методи визначення економічної ефективності структурного підрозділу підприємства (2,0 друк. арк.).
  6.  Салига К.С. Економічне обґрунтування витрат на рекламу / К.С. Салига, О.А. Лозова. – Запоріжжя : КПУ, 2009. – 64 с. Особистий внесок: удосконалено методи визначення економічної ефективності інвестицій на рекламування нової продукції машинобудування (2,2 друк. арк.).
  7.  Салига К.С. Теоретичні основи визначення економічної ефективності виробництва на рівні господарюючих суб’єктів / К.С. Салига, О.В. Скачкова. – Запоріжжя : ЗЦНТЕІ, 2009. – 82 с. Особистий внесок: узагальнено методи оцінювання ефективності продукції (1,8 друк. арк.).

Статті в наукових фахових виданнях:

  1.  Салига К.С. Вітчизняний досвід використання методів оцінки ефективності інвестиційних проектів / К.С. Салига // Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво. – 2006. – № 3. – С. 268–271.
  2.  Салига К.С. Зарубіжний досвід використання методів оцінки ефективності інвестиційних проектів / К.С. Салига // Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво. – 2006. – № 4. – С. 311–317.
  3.  Салига К.С. Порівняльна характеристика методів економічного обґрунтування інвестиційних проектів / К.С. Салига // Економіка та держава. 2006. – № 8. – С. 47–50.
  4.  Салига К.С. Загальна економічна ефективність реальних інвестицій / К.С. Салига // Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво. – 2007. – № 5. – С. 91–92.
  5.  Салига К.С. Визначення беззбитковості виробництва з урахуванням дії фактора часу / К.С. Салига // Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво. – 2009. – № 3. – С. 167–172.
  6.  Салига К.С. Визначення застосованих і кумулятивних інвестицій в інноваційні проекти / К.С. Салига // Інституціональний вектор економічного розвитку : зб. наук. праць. – Мелітополь : МІДМУ КПУ, 2009. – Вип. 2(2). – С. 158–164.
  7.  Салига К.С. Відшкодування застосованих інвестицій в інноваційні проекти / К.С. Салига // Моделювання та інформатизація соціально-економічного розвитку України : зб. нaук. прaць. – К. : ДНДІІМE, 2009. – Вип. 10. – С. 43–57.
  8.  Салига К.С. Економічна ефективність використання нових засобів праці довготривалого застосування / К.С. Салига // Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво. – 2009. – № 6. – С. 187–192.
  9.  Салига К.С. Закон економії часу в системі економічних законів товарного виробництва / К.С. Салига // Академічний огляд. – 2009. – № 1. – С. 55–61.
  10.  Салига К.С. Методи визначення абсолютної ефективності інвестицій в інноваційні проекти / К.С. Салига // Фінансово-кредитна діяльність: проблеми теорії та практики : зб. наук. праць. – 2009. – № 2(7). – С. 128–136.
  11.  Салига К.С. Порівняльна економічна ефективність кумулятивних інвестицій в інноваційні проекти з виробництва засобів праці / К.С. Салига // Інвестиції: практика та досвід. – 2009. – № 21. – С. 15–23.
  12.  Салига К.С. Реалізація інноваційного проекту в умовах ризику та невизначеності показників економічної активності / К.С. Салига // Экономика и управление. – 2009. – № 5. – С. 121–126.
  13.  Салига К.С. Результати інноваційного проекту на різних рівнях управління підприємством / К.С. Салига // Наукові праці Кіровоградського національного технічного університету : зб. наук. праць. – Кіровоград : КНТУ, 2009. – Вип. 16. – Ч. 1. – С. 297–302.
  14.  Салига К.С. Розрахунок періоду повернення інвестицій, авансованих на рекламування нових засобів праці / К.С. Салига // Європейський вектор економічного розвитку : зб. наук. праць. – 2009. – № 2(7). – С. 148–153.
  15.  Салига К.С. Розрахунок періоду повернення кумулятивних інвестицій в інноваційні проекти з виробництва нових засобів праці [Електронний ресурс] / К.С. Салига // Ефективна економіка. – 2009. – № 3. – Режим доступу до журналу: http://www.еcоnоmy.nаykа.cоm.uа.
  16.  Салига К.С. Теорії економічного зростання підприємства / К.С. Салига // Вісник економічної науки України. – 2009. – № 2 (16). – С. 125–129.
  17.  Салига К.С. Формування принципів оцінки економічної ефективності інвестицій в інноваційні проекти / К.С. Салига // Економіка: проблеми теорії та практики : зб. наук. праць. – 2009. – Вип. 255. – С. 148–158.
  18.  Салига К.С. Методи розрахунку споживаних інвестицій в інноваційні проекти / К.С. Салига // Інституціональний вектор економічного розвитку : зб. наук. праць. – Мелітополь : МІДМУ КПУ, 2010. – Вип. 3(1). – С. 134–143.
  19.  Салига К.С. Удосконалення методів визначення абсолютної ефективності інвестицій у рекламну діяльність підприємств / К.С. Салига, О.А. Лозова // Інвестиції: практика та досвід. – 2007. – № 12. – С. 14–19. Особистий внесок: запропоновано методичний підхід до визначення ефективності інвестицій у рекламу нової продукції машинобудування (0,2 друк. арк.).
  20.  Салига К.С. Методичні підходи до виміру результатів та витрат рекламної діяльності підприємств / К.С. Салига, О.А. Лозова // Економіка: проблеми теорії та практики : зб. наук. праць. – Дніпропетровськ : ДНУ, 2007. – Вип. 230 : в 3 т. – Т. ІІ. – С. 326–335. Особистий внесок: удосконалено методи розрахунку результатів та інвестицій у рекламу нової продукції машинобудування (0,3 друк. арк.).
  21.  Салига К.С. Методичні підходи діагностування фінансового стану підприємства / К.С. Салига, С.А. Власенко // Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво. – 2007. – № 3. – С. 204–210. Особистий внесок: узагальнено методи експрес-аналізу фінансового стану підприємства (0,25 друк. арк.).
  22.  Салига К.С. Розробка методів оцінки порівняльної ефективності інвестицій у рекламну діяльність підприємств / К.С. Салига, О.А. Лозова // Інвестиції: практика та досвід. – 2007. – № 24. – С. 7–9. Особистий внесок: запропоновано методичний підхід до визначення порівняльної ефективності інвестицій на рекламу нової продукції машинобудування (0,25 друк. арк.).

Навчальні посібники:

  1.  Салига К.С. Антикризове фінансове управління підприємством : навч. посіб. / К.С. Салига, С.Я. Салига, Є.І. Ляшенко, Н.В. Дацій, С.О. Корецька, Н.В. Нестеренко. – К. : Центр навчальної літератури, 2005. – 208 с. Особистий внесок: розділ 1, п. 1.2–1.4 (1,5 друк. арк.).
  2.  Салига К.С. Фінансовий аналіз : навч. посіб. / К.С. Салига, С.Я. Салига, Н.В. Дацій, С.О. Корецька, Н.В. Нестеренко. – К. : Центр навчальної літератури, 2006. – 210 с. Особистий внесок: розкрито методи аналізу інвестиційної діяльності підприємства (3,3 друк. арк.).
  3.  Салига К.С. Фінансовий менеджмент : навч. посіб. / К.С. Салига, С.Я. Салига, Н.В. Дацій, С.О. Корецька, Н.В. Нестеренко. – К. : Центр навчальної літератури, 2006. – 274 с. Особистий внесок: узагальнено методи управління інвестиціями (2,0 друк. арк.).
  4.  Салига К.С. Економіка та підприємництво. Практикум : навч. посіб. / К.С. Салига, С.Я. Салига, В.О. Желябін, О.В. Бойко, І.В. Дідовець. – К. : Професіонал, 2006. – 752 с. Особистий внесок: розділ 6, викладено рекомендації з економічного обґрунтування управлінських рішень та інвестиційних проектів (3,3 друк. арк.).
  5.  Салига К.С. Менеджмент підприємства (організації) : навч. посіб. / [К.С. Салига, В.М. Огаренко, С.Я. Салига, А.Г. Беліченко та ін.]. – Запоріжжя : КПУ, 2009. – 312 с. Особистий внесок: розділ 7 (1,7 друк. арк.).

Тези доповідей:

  1.  Салига К.С. Економічне обґрунтування терміну окупності інвестиційного проекту / К.С. Салига // Дні науки : науково-практ. конф. : зб. тез. доп. (5–6 жовтня 2006 р.). – Запоріжжя : ГУ “ЗІДМУ”, 2006. – Т. 2. – С. 261–263.
  2.  Салига К.С. Удосконалення побудови графіка беззбитковості / К.С. Салига // Трансформаційні процеси в економіці держави та регіонів : матеріали ІІІ міжнародної науково-практичної конференції (8–10 жовтня 2008 р.). – Запоріжжя : ЗНУ, 2008. – С. 116–117.
  3.  Салига К.С. Удосконалення методів аналізу параметрів беззбитковості підприємства / К.С. Салига // Дні науки : науково-практ. конф. : зб. тез. доп.
    (23–24 жовтня 2008 р.). – Запоріжжя : КПУ, 2008. – Т. 1. – С. 256–258.
  4.  Салига К.С. Класифікація інвестицій в інноваційні проекти / К.С. Салига // XVII Міжнародна наукова конференція студентів і молодих науковців : зб. тез. доп. (9–10 квітня 2009 р.). – Запоріжжя : КПУ, 2009. – Т. 1. – С. 88–89.
  5.  Салига К.С. Aнaліз рeaльних інвeстицій нa основі дaних бaлaнсу підприємствa / К.С. Салига // XIV Нaуково-тeхнічнa конфeрeнція студeнтів, мaгістрaнтів, aспірaнтів і виклaдaчів ЗДІA (13–17 квітня 2009 р.). – Зaпоріжжя : ЗДІA, 2009. – Ч. IV: Тeорія і тaктикa eфeктивного упрaвління. – Розділ 2. – С. 59.
  6.  Салига К.С. Проблеми і перспективи інноваційного розвитку підприємств / К.С. Салига // Маркетинг інновацій і інновації у маркетингу : Третя міжнародна науково-практична конференція (1–3 жовтня 2009 р.) : зб. тез доп. – Суми : Мрія-1, 2009. – С. 193–195.
  7.  Салига К.С. Визначення джерел інвестування інноваційних проектів / К.С. Салига // Теорія і практика сучасної економіки : матеріали Х міжнародної науково-практичної конференції (14–16 жовтня 2009 р.). – Черкаси : ЧДТУ, 2009. – Т. 2. – С. 180–182.
  8.  Салига К.С. Методи вибору інноваційних проектів / К.С. Салига // Актуальні проблеми економічного і соціального розвитку регіонів України : тези Всеукр. наук.-практ. інтернет конф. (16–26 листопада 2009 р.). – Дніпропетровськ : ДДФА, 2009. – С. 245–246.
  9.  Салига К.С. Еволюція теорій економічного зростання та сталого розвитку підприємства / К.С. Салига // Соціально-економічний розвиток України: європейський вибір : зб. наук. праць X Міжнародної наукової конференції молодих учених та студентів (14–15 травня 2010 р.). – Мелітополь : МІДМУ КПУ, 2010. – С. 66–67.
  10.  Салига К.С. Управління прибутком промислових підприємств / К.С. Салига, Є.Ю. Ткаченко // Актуальные проблемы и перспективы развития экономики Украины : VI международная научно-практическая конференция
    (4–6 октября 2007 г.) : сб. тезисов докл. – Симферополь, 2007. – С. 169–170.
    Особистий внесок: запропоновано систему управління прибутком підприємства (0,05 друк. арк.).
  11.  Салига К.С. Удосконалення методів управління формуванням прибутку / К.С. Салига, Є.Ю. Ткаченко // Дні науки : науково-практ. конф. : зб. тез. доп. (11–12 жовтня 2007 р.). – Запоріжжя : ГУ “ЗІДМУ”, 2007. – Т. 1. – С. 326–327. Особистий внесок: запропоновано методичний підхід до розрахунку періоду окупності застосованих інвестицій (0,05 друк. арк.).

АНОТАЦІЯ

Салига К.С. Економічне обґрунтування інвестицій в інноваційні проекти промислових підприємств. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.00.04 – економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності). – Класичний приватний університет. – Запоріжжя, 2010.

Дисертацію присвячено розвитку теорії ефективності на основі вдосконалення методології економічного обґрунтування інвестицій в інноваційні проекти промислових підприємств.

У дисертації узагальнено особливості розвитку сучасних економічних теорій інноваційного розвитку підприємства, теорії інвестування інноваційної діяльності, вітчизняний та зарубіжний досвід визначення економічної ефективності інвестицій в інноваційні проекти, методи оцінювання ризиків і надійності інноваційних проектів. Запропоновано показники й моделі індикації сталого розвитку підприємства. Визначено проблеми та перспективи інноваційного розвитку підприємств України. Розглянуто світові тенденції інноваційного розвитку підприємств. Визначено джерела власних, залучених і позикових коштів інвестування інноваційних проектів. Сформовано принципи оцінювання економічної ефективності інвестицій в інноваційні проекти. Досліджено необхідність використання дії закону економії часу для обґрунтування інноваційних проектів. Запропоновано підходи до вимірювання інвестицій в інноваційні проекти та їх результатів на різних рівнях управління підприємством. Удосконалено методи визначення абсолютної та порівняльної економічної ефективності інвестицій у виробництво довготривалих засобів праці. Удосконалено метод розрахунку економічної ефективності використання нових довготривалих засобів праці. Удосконалено методи врахування ризику й надійності інноваційних проектів при визначенні показників їх економічної ефективності.

Ключові слова: підприємство, інноваційний проект, інвестиції, економічна ефективність, принципи, період повернення, ризик, надійність.

АННОТАЦИЯ

Салыга К.С. Экономическое обоснование инвестиций в инновационные проекты промышленных предприятий. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора экономических наук по специальности 08.00.04 – экономика и управление предприятиями (по видам экономической деятельности). – Классический приватный университет. –Запорожье, 2010.

Диссертация посвящена развитию теории эффективности на основе усовершенствования методологии экономического обоснования инвестиций в инновационные проекты промышленных предприятий.

В диссертации обобщены особенности развития современных экономических теорий инновационного развития предприятия, теории инвестирования инновационной деятельности, отечественный и зарубежный опыт определения экономической эффективности инвестиций в инновационные проекты, методы оценки рисков и надежности инновационных проектов. Определены проблемы и перспективы инновационного развития предприятий Украины. Рассмотрены мировые тенденции инновационного развития предприятий. Определены источники собственных, привлеченных и ссудных средств инвестирования инновационных проектов. Для индикации устойчивого экономического развития предприятия предложены четырех- и двухфакторные модели. Использование моделей позволяет выполнить экспресс-анализ экономической эффективности хозяйственной деятельности предприятия. На основе использования данных баланса предприятия разработаны методы расчета составных частей оборотных активов, которые отвечают экономическим элементам расходов на производство продукции. Предложен метод расчета авансированных и использованных кумулятивных инвестиций в инновационные проекты на уровне предприятия, его основных структурных подразделений и рабочих мест. Предложены методы расчета коэффициентов отдачи потребляемых и примененных инвестиций в инновационный проект, коэффициенты превышения кумулятивных примененных инвестиций над накопленными. Разработан смешанный метод определения абсолютной экономической эффективности инвестиций в инновационные проекты на уровне предприятия, его основного структурного подразделения и рабочего места. Метод учитывает все результаты и затраты проекта, их неравномерность по годам расчетного периода, влияние фактора времени на них и позволяет определить период возврата авансированных кумулятивных инвестиций.

Предложен метод определения сравнительной экономической эффективности кумулятивных инвестиций в инновационные проекты, который основан на превышении индекса кумулятивного объема продукции над индексом кумулятивных инвестиций, учитывает показатели качества продукции производителя и потребителя, действие фактора времени на результаты и затраты проекта, предусматривает экономию расходов живого и овеществленного труда, обеспечивает инновационное развитие и рост предприятия за счет выполнения действия закона повышения экономической эффективности реальных инвестиций.

Построен график зависимости кумулятивных инвестиций и кумулятивного объема реальной продукции от длительности жизненного цикла новых средств труда, который учитывает особенности кругооборота основных средств и оборотных средств. Разработан метод определения периода возврата авансированных примененных инвестиций в инновационный проект, который учитывает зависимость объема реализованной продукции и бухгалтерских расходов от периода возмещения элементов экономических расходов производства в течение года, особенности разделения примененных инвестиций на постоянную и переменную составляющие и позволяет рассчитать минимальную прибыль, которая обеспечивает объем безубыточности реализации продукции. Усовершенствованы методы определения авансированных и использованных потребляемых и примененных инвестиций, которые, в отличие от существующих, дают возможность выполнить расчеты не только на уровне предприятия, но и структурных подразделений и рабочих мест. Усовершенствованы ресурсный и затратный методы определения абсолютной экономической эффективности потребленных и примененных инвестиций в инновационные проекты на уровне предприятия, его основного структурного подразделения и рабочего места. Ресурсный метод предусматривает расчет показателей экономической эффективности, в которых как результат берут объем товарной (условно-товарной) или реализованной (условно-реализованной) продукции за один оборот оборотных активов (оборотных средств), как расходы – потребляемые авансированные или использованные инвестиции. Затратный метод направлен на расчет показателей экономической эффективности, в которых как результат берут годовой объем товарной (условно-товарной) или реализованной (условно-реализованной) продукции, как расходы – примененные авансированые или использованые инвестиции за тот же самый период.

Усовершенствован метод приведения сравниваемых вариантов инновационных проектов по производству долгосрочных средств труда к сопоставимому виду, который, в отличие от существующего, кроме индекса объемов производства учитывает индексы таких показателей качества, как: функциональности, эргономичности, безопасности, экологичности, эстетичности, надежности. Усовершенствован метод определения периода возврата авансированных кумулятивных потребленных инвестиций в инновационный проект, который, в отличие от существующих методов, учитывает в качестве источника финансирования объем реализованной продукции, особенности кругооборота основных средств и оборотных средств, действие фактора времени на результаты и затраты инновационного проекта. Получили дальнейшее развитие принципы оценки экономической эффективности инвестиций в инновационные проекты, методы оценки риска и надежности инновационного проекта.

Ключевые слова: предприятие, инновационный проект, инвестиции, экономическая эффективность, принципы, период возврата, риск, надежность.

Аnnоtаtiоn

Salyga К.S. Economic grounding of investments in industrial enterprises investment projects. – Manuscript.

Dissertation for scientific degree of Doctor of Economic Sciences, major 08.00.04 – economics and management of enterprises (according to economic activity). – Classic Private University. – Zaporizhzia, 2010.

Dissertation is dedicated to the development of economic efficiency theory based on the perfection of economic investments grounding methodology into innovative projects of industrial enterprises.

The dissertatiоn summarizes the features оf the develоpment оf mоdern ecоnоmic theоries оf innоvatiоn develоpment оf enterprises, investment theоry оf innоvatiоn, dоmestic and fоreign experience in determining the ecоnоmic efficiency оf investments in innоvative prоjects, methоds оf risk assessment and reliability оf innоvative prоjects. Indicatоrs and mоdels оf sustainable enterprise develоpment indicatiоn are prоpоsed. Prоblems and perspectives оf innоvatiоn develоpment оf enterprises оf Ukraine are defined. Wоrld tendencies оf innоvatiоn develоpment оf enterprises are cоnsidered. Sоurces оf оwn, оbtained and bоrrоwed funds оf innоvatiоn prоjects investment are defined. Principles оf ecоnоmic efficiency оf investments in innоvative prоjects have been fоrmed. The necessity оf using law оf time ecоnоmy fоr innоvative prоjects justificatiоn was researched. Apprоaches tо measuring оr evaluating investments in innоvative prоjects and their results оn different levels оf enterprise management are prоpоsed. Methоds оf determining the absоlute and relative ecоnоmic efficiency оf investments in the prоductiоn оf lоng-term means оf labоr are imprоved. Calculatiоn methоd оf ecоnоmic efficiency оf using new lоng-term means оf labоr is imprоved. Methоds оf accоunts оf risk and reliability оf innоvative prоjects while determining indicatоrs оf their ecоnоmic efficiency are imprоved.

Key wоrds: enterprise, innоvatiоn prоject, investments, ecоnоmic efficiency, principles, periоd оf return, risk, reliability.


САЛИГА КОСТЯНТИН СЕРГІЙОВИЧ

ЕКОНОМІЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ ІНВЕСТИЦІЙ
В ІННОВАЦІЙНІ ПРОЕКТИ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ

Спеціальність 08.00.04 – економіка та управління підприємствами

(за видами економічної діяльності)

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора економічних наук

Підписано до друку 06.12.2010. Формат 60х84/16. Папір друкарський.

Ум. друк. арк. 1,9. Обл-вид. арк. 1,9.

Зам. № 32-10АБ. Тираж 150 прим.

Виготовлено на поліграфічній базі Класичного приватного університету

69002, м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 70-б


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

51009. Методи підвищення технічної експлуатації суднових газотурбонагнетачів 3.04 MB
  Суднові двигуни внутрішнього згоряння (ДВЗ) підрозділяють на поршневі і газотурбінні. Робочим тілом у них є гази, які утворюються при згоранні палива безпосередньо в циліндрах поршневих ДВЗ або спеціальних камерах газових турбін. Якщо теплову енергію, преобразуемую двигуном в механічну, використовують для обертання рушіів (на транспортних судах) або для основних виробничих цілей (на суднах технічного флоту)
51010. Устройство для задания интервалов времени (циклический таймер) 4.16 MB
  Прибор производственно-технического, военного или бытового назначения, в заданный момент времени выдающий определённый сигнал, либо включающий — выключающий какое либо оборудование через своё устройство коммутации электроцепи. Большей частью под таймерами подразумеваются устройства, отмеряющие заданный интервал времени
51011. Биологические истоки морального поведения. Как соотносится этика с другими механизмами регуляции общественных отношений 69 KB
  Охарактеризуйте биологические истоки морального поведения. Мораль способ регулирования отношений. Природа морали ее биологические истоки. Как соотносится этика с другими механизмами регуляции общественных отношений. Утверждение мыслителей. Понятие нормы. Социальные нормы как способ регулирования отношений (формы)...
51013. Українська мова. Усі плани-конспекти уроків. 5 клас. С.А. Омельчук 21.68 MB
  Значення мови в житті суспільства. Іменник. Велика буква і лапки віменниках. Поняття про розмовний, науковий, художній, офіційно-діловий та публіцистичний стилі мовлення. Діалог, його розігрування відповідно до запропонованої ситуації спілкування. Звуки мовлення. Голосні та приголосні звуки. Складні речення із безсполучниковим і сполучниковим звязком. Кома між частинами складного речення...
51014. Трехфазный двигатель с короткозамкнутым ротором и соединением обмоток типа «Звезда» 387.67 KB
  Рассматриваются вопросы устройства, принципа действия, рабочие и механические характеристики асинхронного двигателя. Учебно-методическое пособие предназначено для специалистов в области приборостроения и радиоэлектроники, инженерно-технических и научных работников, занятых разработкой, производством и применением электрических машин, а также студентов специальности «Приборостроения и радиоэлектроники (ПР)».
51016. Правовой аспект формирования доходов, его учет и анализ 150 KB
  Раскрыть сущность и содержание доходов и расходов организации; изучить методологические нормы и правила учета доходов и расходов организации; исследовать основные принципы классификации доходов и расходов организации; выработать практические рекомендации по совершенствованию учета доходов и расходов в организации...