ID: 65485

Название работы: ФІНАНСОВА ПОЛІТИКА РОЗВИТКУ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА УКРАЇНИ: ТЕОРІЯ, МЕТОДОЛОГІЯ, ПРАКТИКА

Категория: Автореферат

Предметная область: Финансы и кредитные отношения

Описание: Фінансова політика держави у сучасних умовах ринкових перетворень виступає визначальною для розвитку національної економіки. Ускладнення процесів економічних трансформацій, посилення їх динамізму, фінансова криза та її негативні наслідки виявили...

Язык: Украинкский

Дата добавления: 2014-07-30

Размер файла: 432 KB

Работу скачали: 0 чел.

PAGE  29

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БІОРЕСУРСІВ І ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ УКРАЇНИ

ТАНКЛЕВСЬКА Наталія Станіславівна

УДК: 336.132:338.43

 

ФІНАНСОВА ПОЛІТИКА  РОЗВИТКУ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА УКРАЇНИ: ТЕОРІЯ, МЕТОДОЛОГІЯ, ПРАКТИКА

1.  – гроші, фінанси і кредит

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора економічних наук

Київ – 2010

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Національному університеті біоресурсів і природокористування України Кабінету Міністрів України

Науковий консультант – доктор економічних наук, професор,

                                            член-кореспондент НААН України,

                                            заслужений працівник освіти України

                                            Лайко Петро Афанасійович,  

                                             Національний університет біоресурсів

                                             і природокористування України,

                                             завідувач кафедри податкової та страхової справи

Офіційні опоненти:           доктор економічних наук, доцент

                                            Непочатенко Олена Олександрівна,

                                            Уманський національний університет садівництва,

                                            завідувач кафедри фінансів і кредиту

                                            доктор економічних наук, доцент

                                            Синчак Віктор Петрович,

                                            Хмельницький університет управління та права,

                                            завідувач кафедри менеджменту, економічної

                                            теорії та фінансів

                                            доктор економічних наук, професор

                                            Чупіс Анатолій Віталійович,

                                            Сумський національний аграрний університет,

                                            завідувач кафедри фінансів

Захист відбудеться 18  січня 2011 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.004.17 у Національному університеті біоресурсів і природокористування України   за адресою: 03041, м. Київ – 41, вул. Героїв Оборони 15, навчальний корпус 3, аудиторія 65

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці  Національного університету біоресурсів і природокористування України  за адресою: 03041, м. Київ–41, вул. Героїв Оборони 13, навчальний корпус 4, к. 28

Автореферат розісланий «     » грудня 2010 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради                                                                           А.Г. Борщ

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Фінансова політика держави у сучасних умовах ринкових перетворень виступає визначальною для розвитку національної економіки. Ускладнення процесів економічних трансформацій, посилення їх динамізму, фінансова криза та її негативні наслідки виявили, що існуюча фінансова політика виявилася недієздатною та низько ефективною, не в змозі адекватно і своєчасно реагувати на такі події. Особливо це надзвичайно важливе для сільського господарства, де істотний вплив мають специфічні чинники, зокрема, сезонність виробництва, залежність від природно-кліматичних та біологічних умов, незадовільний стан матеріально-технічної бази, складний доступ до джерел фінансування. Актуальність дослідження посилюється тим, що з початку аграрної реформи в Україні майже четверта частина  підприємств галузі залишається збитковими. Це зумовлює неухильне зростання значущості теоретичного осягнення нових наукових підходів до формування й реалізації ефективної фінансової політики сільського господарства країни та розробки напрямів впровадження відповідних практичних рекомендацій з метою забезпечення продовольчої безпеки країни, зміцнення її експортного потенціалу, створення сприятливих умов життєдіяльності для теперішніх і наступних поколінь.

Теоретичні основи функціонування фінансових категорій «фінанси» і «фінансова політика» закладені в працях Аристотеля, Л. Абалкіна, А. Буковецького, С. Вітте, І. Кауфмана, Дж. Кейнса, Р. Коуза, А. Маршалла, А. Монкретьєна,   І. Озерова,  У. Петті,   Д. Рікардо,   А. Сміта,   М. Сперанського,    

І. Янжула. На сучасному етапі розвитку фінансової науки цим категоріям присвячені праці багатьох економістів західних країн: С. Брю, Р. Дорнбуша,        С. Майерса, К. Макконела, Р. Шмалензі, С. Фішера, М. Фрідмана.

Значний внесок у дослідження теоретичних і практичних засад функціонування фінансів, фінансової політики та її окремих складових зробили видатні зарубіжні та вітчизняні науковці: М. Александрова, О. Василик,                З. Васильченко, В. Геєць, В. Грушко, А. Даниленко, А. Казак, О. Коломіна, М. Крупка, В. Кудряшов, В. Лагутін, І. Лютий, В. Мартиненко, В. Опарін,            В. Оспищева, К. Павлюк, І. Петровська, А. Поддєрьогін, В. Родіонова,                  О. Романенко, Б. Сабанті,   В. Савчук, М. Сичовий,  О.Сліпушко, В. Сумароков,  В. Федосов, І. Чугунок, С. Юрій.  

Особливості фінансових відносин і фінансової діяльності в аграрному секторі економіки були висвітлені такими відомими українськими вченими,  як   В. Алексійчук,  В. Амбросов, В. Андрійчук, О. Гудзинський, О. Ґудзь, М. Дем’яненко,  М. Коденська, П. Лайко, Ю. Лузан, І. Лукінов, Ю. Лупенко, М. Малік, О. Могильний, О. Непочатенко, Б. Пасхавер, Г. Підлісецький,                    П. Саблук, В. Синчак, В. Ситник, П. Стецюк, Л. Худолій, А.Чупіс та ін. Вони збагатили економічну науку фундаментальними ідеями, які стали фактором нових світоглядних орієнтацій. Під впливом їхніх досліджень суттєво змінилися уявлення про систему фінансування, ціноутворення, страхування, оподаткування аграрних  підприємств, що ознаменувало новий етапний поворот у їх вивченні.

На противагу цьому залишається малодослідженою проблема формування й реалізації фінансової політики сталого розвитку сільського господарства, принципів, факторів і закономірностей її впровадження. Це складне багатогранне наукове завдання вчені традиційно розглядають за її окремими видами, формами і типами. Такий підхід ускладнює її розв’язання як єдиної комплексної системи.  

Головна ідея дисертаційної роботи полягає в тому, щоб на основі узагальнення накопичених вітчизняних та зарубіжних теоретичних знань і практичного досвіду поглибити методологічні засади та виявити й оцінити сучасні тенденції і закономірності формування й реалізації фінансової політики і на цій базі визначити напрями її вдосконалення в контексті сталого розвитку підприємств аграрного сектору національної економіки.

Необхідність теоретичного обґрунтування концепції фінансової політики розвитку сільського господарства відповідно до вимог сучасного етапу розвитку економіки держави, потреба у визначенні шляхів її реалізації для прискорення економічного розвитку і визначили тему дисертації, її мету, основні завдання та соціально-економічне значення.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана згідно з планом наукових досліджень Національного університету біоресурсів і природокористування України. Наукові результати, основні теоретико-методологічні положення та висновки знайшли своє відображення у темі „Удосконалення системи ціноутворення на продукцію АПК в умовах членства в СОТ” (державний реєстраційний номер 0109U000772), у межах цієї теми автором обґрунтовано вплив державної фінансової підтримки на розвиток сільського господарства та систему ціноутворення на  продукцію аграрного сектора, та „Розвиток теоретико-методичних засад податкового планування та управління податковими зобов’язаннями сільськогосподарських підприємств ” (державний реєстраційний номер 0110U003623), автором здійснена оцінка сучасного стану податкових надходжень від агропромислових підприємств до бюджету.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є наукове обґрунтування теоретико-методологічних засад і розробка практичних рекомендацій з визначення пріоритетних напрямів та перспектив щодо формування й реалізації фінансової політики у сільському господарстві в контексті забезпечення його сталого розвитку.

Досягнення поставленої мети в дисертаційній роботі вирішувалось через розв’язання таких наукових завдань:

–  уточнення змісту фінансової політики як багатогранного економічного і науково-практичного явища з метою поглиблення пізнання та обґрунтування даної категорії;

– пізнання сутності фінансової політики держави в контексті еволюції наукової економічної думки, систематизація її класифікаційних ознак, видів і типів, що складає фундаментальний базис проведеного дослідження;

– обґрунтування методологічних підходів до розкриття процесу формування фінансової політики держави з метою підвищення ефективності її розвитку;

– поглиблення теоретико-методологічних засад дослідження сталого розвитку сільського господарства, що ґрунтується на виробничо-економічних і соціально-екологічних складових ринкового середовища та галузевих системах господарювання;

–  визначення етапів розробки і впровадження фінансової політики сталого розвитку сільського господарства для обґрунтування принципів її реалізації;

– поглиблення змісту і моделювання структури фінансового механізму розвитку сільськогосподарських підприємств та визначення особливостей функціонування його складових;

–  оцінка сучасних тенденцій реалізації бюджетної та податкової політики у вітчизняному аграрному секторі з метою встановлення  закономірностей її розвитку;

– з’ясування специфіки розвитку кредитної та інвестиційної політики з метою забезпечення безперервності відтворювального процесу в сільському господарстві;

–  визначення    особливостей   функціонування   системи      страхування 

сільськогосподарських ризиків для зменшення економічних збитків суб’єктів господарювання;

– оцінка стану та дієвості державної  підтримки розвитку сільського господарства з метою обґрунтування перспектив її розвитку;

– розробка та обґрунтування пропозицій з удосконалення процесу формування  фінансової політики в контексті  сталого розвитку сільського господарства;

– формування стратегії реалізації фінансової політики сталого розвитку сільськогосподарських підприємств;

– розробка Концепції  формування та реалізації фінансової політики сталого розвитку сільського господарства України.

Об’єктом дослідження є економіко-фінансові процеси в аграрному секторі економіки України.

Предметом дослідження є сукупність теоретичних, методологічних і практичних засад розробки та реалізації фінансової політики сталого розвитку сільського господарства.

Методи дослідження. Теоретичну та методологічну основу дисертаційної роботи становлять діалектичний метод пізнання соціально-економічних явищ і процесів, системний підхід до аналізу сутності, складових і принципів фінансової політики розвитку сільського господарства; результати досліджень провідних наукових шкіл з питань економічної теорії. Дослідження ґрунтуються на  системному аналізі факторів, чинників і методів фінансового впливу на розвиток сільськогосподарського виробництва, діагностиці їх впливу й обґрунтуванні пропозицій щодо пріоритетних напрямів і перспектив упровадження дієвої фінансової політики.

У дослідженні використано наступні методи: монографічний, синтезу, аналізу і порівняння, історичний і діалектичний – застосовано при вивченні наукових праць, законодавчих та інших нормативно-правових актів і практики фінансового забезпечення сільськогосподарського виробництва; функціонально-структурного аналізу – для передбачення постановки досліджуваної проблеми, що дає змогу відстежувати причинно-наслідкову зумовленість її виникнення та дослідити динаміку, структуру й ефективність макро- та мікроекономічного регулювання; економіко-статистичні і експертних оцінок – для визначення сучасних тенденцій та закономірностей реалізації фінансової політики в сільському господарстві України; порівняльного та кореляційного аналізу – для виявлення та оцінки зовнішніх і внутрішніх чинників, що впливають на ефективність реалізації фінансової політики у галузі; програмно-цільовий – для розробки науково-практичних рекомендацій щодо визначення пріоритетних напрямів та перспектив формування й реалізації фінансової політики сталого розвитку  сільськогосподарських підприємств за умов ринкових перетворень.

При виконанні дисертаційної роботи узагальнено й опрацьовано наступні джерела інформації: закони України; укази Президента України; нормативні акти Кабінету Міністрів України та міністерств і відомств; звітність Державного комітету статистики України, оперативні дані Міністерства аграрної політики України, дані річної й оперативної звітності сільськогосподарських підприємств, наукові публікації вітчизняних і зарубіжних дослідників, соціологічні опитування, особисті дослідження й аналітичні розробки автора. Дослідження охоплюють період з 1991 по 2009 рік.

Наукова новизна одержаних результатів. Отримані в процесі дослідження теоретичні та практичні результати комплексно і системно вирішують важливу наукову проблему – формування науково-методологічних засад і практики реалізації фінансової політики сталого розвитку сільського господарства країни.

Основні результати дисертаційної роботи, що характеризуються науковою новизною і виносяться на захист:

вперше:

•  здійснено теоретичну інтерпретацію поняття «сталий розвиток сільського господарства» як самопідтримуючий розвиток підприємств галузі зі стабільними темпами зростання, що забезпечує задоволення потреб населення в продуктах харчування, зміцнення експортного потенціалу країни  та створення сприятливих умов життєдіяльності для теперішніх і наступних поколінь;
•   запропоновано й обґрунтовано поняття «фінансова політика сталого розвитку сільського господарства» як  сукупність законодавчих, організаційно-управлінських та соціально-економічних заходів державних і місцевих органів влади та управління, а також суб’єктів господарювання у сфері  фінансових відносин, які базуються на науково обґрунтованій концепції сталого розвитку аграрного сектору національної економіки, що забезпечує досягнення запланованого динамічного соціально-економічного ефекту;
•  доведено необхідність запровадження механізму рефінансування Національним банком України вітчизняних комерційних банків і подальшого кредитування сільськогосподарських підприємств за спеціальним режимом;
•  розроблена Концепція формування і реалізації фінансової політики сталого розвитку сільського господарства на підставі єдиної методологічної бази з урахуванням специфіки галузевого виробництва та характеру дії  складових загальнодержавної фінансової політики, яка є акселератором прогресивних еволюційних змін у галузі;

удосконалено:

–     теоретичну інтерпретацію категорії «фінансова політика» в напрямі її  розширення як імперативну, теоретично й науково обґрунтовану систему заходів з  планування, організації, регулювання і контролю фінансових відносин у процесі формування й використання фінансових ресурсів держави та  підприємств на відміну від її традиційного вузького тлумачення як діяльності держави і підприємств щодо цілеспрямованого використання фінансів;

•  зміст та елементний склад фінансового механізму сталого розвитку сільського господарства як сукупності фінансових форм і методів, інструментів і важелів впливу на соціально-економічний розвиток галузевих підприємств, що взаємопов’язані та взаємодіють цілеспрямовано для досягнення стійких темпів економічного зростання, через застосування нових методів пільгового кредитування і страхового захисту, гарантійного та інших форм фінансового забезпечення;
•  структуру фінансового інструментарію управління аграрною економікою з поділом на головні елементи: організаційну структуру управління фінансами в державі; чинну законодавчо-нормативну базу, яка регулює фінансове управління державними фінансами, фінансами галузей та підприємств; планів розвитку державних фінансів і підприємств; систему стимулів та обмежень фінансово-господарської діяльності; інструменти контролю за функціонуванням фінансів на всіх рівнях управління з метою підвищення ефективності реалізації фінансової політики;
•  установлені домінанти реалізації фінансової політики сталого розвитку сільського господарства з впровадженням принципів послідовності, виваженості, збалансованості, соціально-економічної та екологічної спрямованості, єдності дій державних і місцевих органів влади й управління та суб’єктів господарювання;
•  механізм державного регулювання розвитку аграрних підприємств через сукупність методів, інструментів, важелів, принципів бюджетної підтримки для розробки та проведення збалансованої бюджетної й податкової політики забезпечення сталого розвитку аграрного сектору економіки;
•  заходи посилення державної фінансової підтримки розвитку сільського господарства з урахуванням вимог СОТ і зарубіжного досвіду стосовно субсидування виплат за отримані кредити та застраховане майно і врожаї, для збереження продукції та сприяння розвитку виробничої інфраструктури і створення Фонду гарантування кредитів;
•  методичні підходи оцінки ефективності внутрішньої фінансової політики сільськогосподарських підприємств на основі розрахунку інтегрального показника ефективності з використанням методу Дельфі;
•  процес формування стратегії реалізації ефективної фінансової політики розвитку сільськогосподарських підприємств з урахуванням збалансованої системи показників (Balanced Scorecards, BSC), яка є інновацією у  фінансовому менеджменті;

дістали подальший розвиток:

•  обґрунтування основних етапів розвитку фінансової політики в аграрному секторі з виокремленням інертно-пасивного, інвестиційно-активного, інвестиційно-соціально-екологічного сценаріїв, з визначенням необхідних обсягів і структури фінансування, очікуваних соціально-економічних результатів;
•  методичні підходи до проведення комплексного аналізу стану та дієвості державної фінансової підтримки сільського господарства на різних рівнях управління, за різними підгалузями;
•  напрями реалізації державної фінансової підтримки розвитку сільського господарства в частині визначення галузевих пріоритетів з урахуванням зональних особливостей; створення організаційно-правових умов для забезпечення паритетних відносин між аграрним сектором та іншими галузями економіки; урегулювання земельних відносин та раціоналізації землекористування; здійснення заходів розвитку інфраструктури аграрного ринку; інноваційно-інвестиційного зміцнення матеріально-технічної бази сільського господарства, впровадження екологічно безпечних, ресурсо- та енергозберігаючих технологій; удосконалення страхової і податкової політики у сфері сільськогосподарського виробництва;
•  основні пріоритети внутрішньої фінансової політики сільськогосподарських підприємств в контексті забезпечення їх сталого розвитку, а також підходи до фінансового стратегічного планування суб’єктів підприємництва галузі в частині комплексного застосування сучасних методів оцінки, планування, моделювання та прогнозування обсягів фінансових ресурсів, їхніх джерел формування та оптимізації фінансових потоків;
•  рекомендації щодо поліпшення фінансового забезпечення сільського господарства через підвищення ефективності використання фінансових ресурсів, виявлення резервів збільшення обсягів фінансування, розширення доступу до фінансових ресурсів, подальше удосконалення фінансової системи України.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що основні теоретико–методологічні та методичні розробки дисертації доведено до рівня практичних рекомендацій.

 Результати дисертаційного дослідження розглянуті та використані керівниками структурних підрозділів Міністерства аграрної політики України  при розробці положень розділу IV «Фінансове забезпечення аграрного сектору» Державної цільової програми розвитку українського села на період до 2015 року, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 19 вересня 2007 року № 1158 (довідка № 37–18–1–15/13228 від 10.08.2010 р.). Основні положення дисертаційного дослідження були використані при розробці Стратегії економічного та соціального  розвитку Херсонської області до 2015 р. (довідка  № 25–174–00–269/001–01 від 08.10.2010 р.), а також при розробці галузевих програм розвитку АПК Головними управліннями агропромислового розвитку Херсонської обласної державної адміністрації (довідка № 6–700–4/247 від 05.07.2010 р.), Миколаївської обласної державної адміністрації (довідка              № 161/01/09–01–29/10 від 19.05.2010 р.).

Наукові положення дисертаційної роботи рекомендовані до практичного застосування в діяльності сільськогосподарських підприємств, зокрема  СФГ «Ельдорадо» Бориспільського району Київської області (довідка № 24 від 3.09.2009 р.), ФГ «Терра» Голопристанського району Херсонської області (довідка № 16 від 28.06.2010 р.), ОФГ «Тетяна» Високопільського району Херсонської області (довідка № 11 від 23.03.2010 р.), ФГ Науково-виробниче об’єднання «Мрія» Гусятинського району Тернопільської області (довідка № 21 від 10.06.2010 р.), ФГ «Аделаїда» Голопристанського  району Херсонської області (довідка № 29 від 01.07.2010  р.).

Одержані автором результати наукового дослідження використовуються в навчальному процесі Херсонського державного аграрного університету (довідка № 76–05/9 від 11.05.2010 р.) при викладанні дисциплін «Фінанси», «Податки і податкова політика», «Гроші та кредит», «Фінансовий ринок», «Страхування», «Інвестування».

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є результатом особистого наукового дослідження. Основні положення дисертації, висновки та пропозиції розроблені автором самостійно. Із наукових праць, опублікованих у співавторстві, використано лише ті ідеї та положення, які є результатом особистої роботи здобувача.

Апробація результатів дисертації. Основні результати досліджень, висновки і пропозиції дисертації доповідалися й обговорювалися на науково-теоретичних і науково-практичних міжнародних, всеукраїнських і регіональних  конференціях, семінарах і форумах: міжнародній науково-практичній конференції „Динаміка наукових досліджень” (м. Дніпропетровськ, 2002 р.), Другій міжнародній науково-практичній конференції „Сучасні тенденції в розвитку банківської системи”  (м. Дніпропетровськ, 2004 р.), Другій міжнародній науково-практичній конференції „Wykszta cenie i nayka bez granic” (Чехія, м. Прага, 2005 р.), міжнародній науково-практичній конференції „Сучасний стан та проблеми розвитку підприємництва в регіоні” (м. Жовті Води, 2005 р.), міжнародній науково-практичній конференції „Науковий потенціал світу – 2006”    (м. Дніпропетровськ, 2006 р.), всеукраїнській науково-практичній конференції „Формування сучасної стратегії розвитку підприємництва в Україні” (м. Херсон, 2006 р.), ІІ міжнародній науково-практичній конференції „Образование и наука без границ – 2006” (м. Дніпропетровськ, 2006 р.),                V всеукраїнській науково-практичній конференції „Стан та проблеми інноваційної розбудови України” (м. Дніпропетровськ, 2007 р.), всеукраїнській науково-практичній конференції „Сучасний стан та перспективи розвитку банківської справи” (м. Херсон,  2007 р.), ІІІ міжнародній науково-практичній конференції  „Формування і функціонування аграрних ринків та їх інфраструктури” (м. Мелітополь, 2007 р.), міжнародній науково-практичній конференції „Актуальні проблеми розвитку кооперації в ринкових умовах”         (м. Херсон, 2007 р.), всеукраїнській науково-практичної конференції „Конкурентоспроможність продукції АПК України та вимоги СОТ” (м. Київ, 2007 р.), міжнародній науково-практичній конференції „Обліково-аналітичне забезпечення розвитку сільського господарства і села” (м. Львів, 2008 р.), міжнародній науково-практичній конференція „Стратегія економічної безпеки: держава, регіон, підприємство” (м. Херсон, 2008 р.), міжнародній науково-практичній конференції „Макроекономічне регулювання інвестиційних процесів та впровадження стратегії інновативно-інноваційного розвитку в Україні”          (м. Київ, 2008 р.), міжнародній науково-практичній конференції „Veda a technologie: krok do budoucnosti – 2008” (Чехія, м. Прага, 2008 р.), IV міжнародній науково-практичній конференції „Наукове та професійне забезпечення розвитку обліку та фінансів аграрного сектору економіки в умовах глобалізації” (м. Київ, 2008 р.), міжнародній науково-практичній конференції „Обліково-аналітичне забезпечення розвитку сільського господарства і села” ( м. Львів, 2008 р.), всеукраїнській науково-практичній конференції „Економіка і підприємництво: теоретико-методологічні аспекти обліку,  фінансів та аудиту”   (м. Полтава,    2008 р.), міжнародній науково-практичній конференції „Проблеми фінансово–економічного розвитку підприємства індустріального регіону в умовах ринкової трансформації” (м. Краматорськ, 2009 р.), міжнародному науково–практичному форумі „Наукові засади використання агроресурсного потенціалу України для забезпечення високотехнологічного ведення сільськогосподарського виробництва” (м. Львів,  2009 р.), міжнародній науково-практичній конференції „Вдосконалення фінансово-кредитного механізму АПК”  (м. Львів, 2009 р.), ювілейній міжнародній науковій конференції „Розвиток продуктивних сил України: від В.І. Вернадського до сьогодення” (м. Київ, 2009 р.), всеукраїнській науково-практичній конференції „Фінансове та облікове забезпечення функціонування аграрних підприємств” (м. Херсон, 2009 р.), III міжнародній науково-практичній конференції „Формування єдиного наукового простору Європи та завдання економічної науки”    (м. Тернопіль, 2009 р.), міжнародній науково-практичній конференції  „Wschodnia spolka – 2009” ( Польща,                 м. Пшемишль, 2009 р.), V міжнародній науково-практичній конференції „Бъдещето проблемите на световната наука – 2009” (Болгарія, м. Софія, 2009 р.).

Публікації. Результати дисертаційного дослідження опубліковано в 69 працях загальним обсягом 62,5 друк. арк., в тому числі дві монографії,  44 статті надруковані у фахових виданнях, затверджених ВАК України, матеріали науково-практичних конференцій та один навчальний посібник. Загальний обсяг опублікованого матеріалу, що належить особисто автору, становить 52,3 друк. арк.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, п’яти розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Обсяг основної частини дисертації становить 450 сторінок комп’ютерного тексту, містить 96 таблиць, 84 рисунки, 13 формул. Загальний обсяг дисертації – 535 сторінок, до нього входить  20 додатків на 33 сторінках. Список використаних джерел налічує 448 найменувань на 38 сторінках друкованого тексту.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційної роботи, визначено мету, завдання, об’єкт і предмет дослідження, відображено наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, особистий внесок здобувача, апробацію наукових доробок.

У першому розділі дисертації „Концептуальні засади формування фінансової політики держави” обґрунтовано теоретичні засади та концептуальні підходи щодо формування фінансової політики як багатогранного економічного й науково-практичного явища,  визначено зміст фінансової політики держави у контексті еволюції наукової економічної думки, поглиблено теоретико-методологічні основи сталого розвитку сільського господарства.

Існуючі нині наукові погляди на фінансову політику недостатньо вивчають як внутрішні, так і зовнішні чинники її формування, а також різні форми прояву. Тому на відміну від її традиційного вузького тлумачення як діяльності держави і підприємств щодо цілеспрямованого використання фінансів, нами здійснене удосконалення теоретичної інтерпретації категорії «фінансова політика» шляхом її  розширення і трактоване як імперативну, теоретично й науково обґрунтовану систему заходів щодо планування, організації, регулювання й контролю фінансових відносин у процесі формування та використання фінансових ресурсів держави та  підприємств.

На підставі узагальнення досягнень наукової думки у сфері державної фінансової політики, зорієнтованої на використання всієї сукупності категорій управління фінансовими відносинами (фінансового процесу, фінансового права, фінансів, фінансової системи, фінансового механізму, які становлять організаційно-економічний зміст фінансової політики), доведено, що фінансова політика – не тільки структурована, а й системна категорія, пов'язана з усіма елементами загальної економічної політики і раціонально взаємозалежна зі своїми структурними елементами. Особливість фінансової політики як науково-практичного поняття або як організаційно-економічної категорії полягає в тому, що в ній одночасно поєднуються й рівноправно співіснують об'єктивне (незалежно від волі й свідомості людей) і суб'єктивні (імперативне, державно-вольове, організаційно-управлінське) начала.

Розвиток фінансової теорії розглядається у взаємозв’язку з економічними школами і теоріями, концепціями. Проте виявлено, що нині фінансова політика не має певної ідеології і носить ситуативний, непослідовний та суперечливий характер, оскільки ще не сформувалася  її нова парадигма, яка б мала сучасне методологічне підґрунтя і враховувала б динаміку та наслідки ринкової трансформації економіки, передбачала б побудову цілісної системи організації внутрішніх і зовнішніх фінансових взаємовідносин та ефективних методів їх регулювання, адаптованих до існуючих умов національної економіки. Усвідомлення та практичне осмислення такої проблеми дозволило науково означити нову парадигму фінансової політики, яка ґрунтується на відповідному базисі (рис.1), розглядаючи її через призму метафізичного та діалектичного підходів, а також спираючись на позитивістський, герменевтичний, синергетичний та інші підходи до осмислення економічного життя сучасного українського суспільства. Встановлено, що базові теоретичні засади побудови фінансової політики закладено у наукових доктринах економічної теорії, зокрема, неокласичної та інституціональної теорій.

З’ясовано, що економічний зміст фінансової політики держави спирається на об'єктивність фінансових відносин, які покладено в її основу, а також на ступінь відповідності здійснюваної політики сучасним економічним законам, закономірностям розвитку фінансової системи і сформованим економічним реаліям. Якщо фінансова концепція і конкретні фінансові заходи не відповідають економічному базису, то така фінансова політика приречена на провал.

Рис. 1. Базис формування парадигми фінансової політики.

Стратегічною метою фінансової політики є забезпечення економічної, фінансової й соціальної стабільності в країні на базі її сталого розвитку. Виходячи з цього та з урахуванням провідної світової науково-практичної ідеї щодо необхідності забезпечення сталого розвитку, вважаємо за необхідне «сталий розвиток сільського господарства» трактувати як самопідтримуючий розвиток галузі зі стабільними темпами зростання, що забезпечує задоволення потреб населення в продуктах харчування, зміцнення експортного потенціалу країни та створення сприятливих умов життєдіяльності для теперішніх і наступних поколінь.

У другому розділі „Методологія формування та реалізації фінансової політики в сільському господарстві”  розглянуто фінансову політику як складову загальноекономічної політики розвитку сільського господарства;  поглиблено зміст понятійно-категоріального апарату фінансового механізму розвитку сільськогосподарських підприємств, виявлено наявні залежності та напрями його розвитку; визначено сутність фінансового інструментарію впливу на розвиток сільськогосподарського виробництва та особливості функціонування його структурних складових.

Виявлено, що фінансова політика розвитку сільського господарства не тільки структурована, а й системна, тобто пов'язана з усіма елементами загальної економічної  та аграрної політики і раціонально взаємозалежна за своїми структурними елементами. Звідси випливає необхідність комплексного, системного підходу до побудови і реалізації фінансової політики. Вона не може бути незмінною на різних етапах і циклах соціально-економічного розвитку країни. Це передбачає періодичне введення у фінансову політику нових елементів, коригування або скасування колишніх.

Комплексність фінансової політики припускає, що внесення виправлень у показники й механізми реалізації фінансової політики вимагає сценарної оцінки варіантів з урахуванням  прямих і непрямих наслідків їхнього впливу на економіку країни в цілому й окремих галузей і суб’єктів господарювання.  У зв’язку з цим уперше  запропоновано поняття «фінансова політика сталого розвитку сільського господарства» як  сукупність законодавчих, організаційних та соціально-економічних заходів державних і місцевих органів влади й управління, а також суб’єктів господарювання у сфері  фінансових відносин, які базуються на науково-обґрунтованій концепції, що спрямована на досягнення запланованого динамічного соціально-економічного і екологічного ефекту.

Виходячи з того, що фінансова політика реалізується через відповідний механізм, було поглиблено сутність поняття «фінансовий механізм сталого розвитку сільського господарства» у контексті забезпечення системності дії всіх його взаємопов’язаних елементів. Узагальнення наукових підходів до дослідження процесу реалізації фінансової політики дало змогу встановити, що для досягнення ефективного функціонування аграрної економіки та кожного сільськогосподарського підприємства зокрема повинна бути забезпечена чітка взаємодія всіх видів фінансової політики і елементів фінансового механізму, зокрема його підсистем, фінансових важелів (фінансові норми і нормативи, ліміти і резерви, стимули, санкції), фінансових методів, правового, нормативного та інформаційного забезпечення (рис. 2).

Рис. 2. Фінансова політика розвитку сільського господарства та механізм її реалізації.

У процесі дослідження встановлено, що дієвість формування і реалізації фінансової політики в сільському господарстві залежить від комплексної та ефективної взаємодії її суб’єктів та об’єктів, ендогенних і екзогенних факторів, а також галузевих особливостей. Систематизація відповідних чинників дозволила обґрунтувати та сформувати  дескриптивну  модель  фінансової  політики сталого

розвитку сільського господарства країни, адаптовану до особливостей виробничо-фінансової діяльності підприємств галузі (рис. 3).

          

Рис. 3. Модель фінансової політики сталого розвитку сільського господарства країни.

Обґрунтовані відповідні концептуальні та теоретико-методологічні засади створюють фундаментальний науковий базис для подальшої комплексної оцінки та визначення пріоритетних напрямів удосконалення формування і реалізації фінансової політики в сільському господарстві.

У третьому розділі  „Сучасні тенденції та закономірності реалізації фінансової політики в сільському господарстві України” здійснено  оцінку сучасного стану та встановлено закономірності реалізації бюджетної та податкової політики, виявлено тенденції та проблеми розвитку кредитної й інвестиційної політики в галузі, визначено особливості страхування сільськогосподарських ризиків.

Вітчизняний агропромисловий комплекс вносить значний внесок в економіку України: його частка в ВВП країни перевищує вклад будівельної галузі в 4,2 раза, виробництва машин і устаткування – у 3,5 раза, у стільки ж – металургії і металообробки, та майже рівнозначний вкладу таких важливих галузей промисловості, як металургійна, машинобудівна, електроенергетика та будівельна разом взятих.

Доведено, що важливе значення для розвитку сільського господарства має бюджетна політика, як форма державного регулювання його розвитку. Так, обсяги бюджетного фінансування аграрного сектору за останні роки зросли в    2,3 раза і становлять 10,4 млрд грн, у т.ч. на підтримку сільськогосподарських підприємств, відповідно, в 3,3 раза і 6,4 млрд грн. (табл.1).

Таблиця 1

Фінансування видатків аграрного сектору за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України*, млн грн

Показник	2005р.	2006р.	2007р.	2008р.	2008 р. до 2005 р., %
1. Обсяги бюджетного фінансування АПК, всього	4406,4	5575,6	7107,4	10441,3	236,7
у т. ч. на підтримку розвитку с.-г. підприємств	1917,4	2355,4	3712,4	6391,1	333,3
з них:
– селекція	188,7	196,7	197,9	184,5	97,7
– бюджетна тваринницька дотація та державна підтримка виробництва продукції рослинництва	629,3	1609,9	2188,4	2368	376,3
– здійснення фінансової підтримки підприємств  через механізм здешевлення кредитів	415,1	319,5	551,3	1021,3	246
– часткова компенсація вартості складної сільгосптехніки вітчизняного виробництва	116,7	–	99,9	97,1	83,2
– заходи по операціях фінансового лізингу вітчизняної сільськогосподарської техніки	–	5	120	40	–
– формування державного продовольчого резерву Аграрним фондом, здійснення заставних операцій та закупівель, інтервенцій	301,2	24	210	2250	747
– протиепізоотичні заходи та участь у Міжнародному епізоотичному бюро	111,4	98,6	125,6	155	139,1
– інші видатки	155	101,7	219,3	275,2	177,5
2. Різниця бюджетного фінансування і податкових платежів АПК, всього	–4321,6	–4794,5	–5254,8	–6855	158,62
у т.ч. с.-г. підприємств	652,5	904,7	1974,6	3312,5	507,6
3. На 1 грн. бюджетного фінансування с.–г.  підприємств припадає, грн:
– валової продукції	48,29	40,29	23,92	16,27	33,7
– прибутку	1,93	1,15	2,12	0,89	46,1
– сплачених податків	0,66	0,62	0,47	0,48	72,7

* Розраховано за даними Міністерства аграрної політики України.

Так, найвагомішими напрямами фінансування сільського господарства є  бюджетна тваринницька дотація та державна підтримка виробництва продукції рослинництва – 37% або 2,4 млрд грн, формування державного продовольчого резерву Аграрним фондом, здійснення заставних операцій та закупівель, інтервенцій – 35,2 % або 2,25 млрд грн, фінансування здешевлення кредитів – 16% або 1,02 млрд грн. При цьому,  підприємства АПК сплатили до бюджету податків майже в 2 раза більше ніж отримали фінансування, а сільськогосподарські підприємства на 2/3 покривають своє фінансування за рахунок сплачених податків. Проте, не зважаючи на значне зростання обсягів фінансування його ефективність значно знизилась, а саме: в 2008 році на 1 грн фінансування сільськогосподарських підприємств припадає в 3 раза менше валової продукції, в 2 раза – прибутку, на 1/3 – сплачених податків.

Останніми роками податкова політика в аграрній сфері була досить ефективною, зокрема за 2004–2008 рр. податкові надходження від АПК зросли в 2,5 раза, у т.ч. в 2,4 раза від сільського господарства, знизився податковий борг підприємств АПК на  13%, сільського господарства – на 11% на фоні зростання ефективності оподаткування, зокрема у 2008 р. у 2,5 раза зросла сплата податків в розрахунку на 1 га с.-г. угідь та  в 2,1 раза – на 1 грн валової продукції сільського господарства (табл. 2).

Таблиця 2

Податкові розрахунки в сільському господарстві України*

Показник	2005 р.		2006 р.		2007 р.		2008 р.		2008 р. до 2005р. (+/–)
		млн грн	%	млн грн	%	млн грн	%	млн грн		%
1. Податкові платежі АПК до бюджету, всього	8728,0	100	10370,1	100	12362,2	100	17296,3	100	+ 8568,3
в т. ч. сільське господарство	1264,9	14,5	1450,7	13,9	1737,8	14,1	3078,6	17,8	+ 1813,7
з них: податок на додану  вартість**	–11,1	х	–18,8	х	–257,2	х	310,0	1,8	+ 321,1
акцизний збір	28,5	0,3	35,0	0,4	46,2	0,4	67,0	0,4	+ 38,5
податок на прибуток	97,9	1,1	84,9	0,8	115,1	0,9	213,4	1,2	+ 115,5
фіксований сільськогосподарський податок	167,8	1,9	136,5	1,3	133	1,2	128,9	0,7	– 38,9
2. Податковий борг АПК бюджету, всього	292,5	100	340,8	100	334,9	100	255,8	100	– 36,7
в т.ч. сільське господарство	199,9	68,3	230,4	67,6	233,4	69,7	157,3	61,5	– 42,6
з них:податок на додану вартість	59,8	20,4	95,7	28,1	121,1	36,2	67,6	26,4	+ 7,8
акцизний збір	2,9	1,0	0,3	0,1	0,6	0,2	2,2	0,9	– 0,7
податок на прибуток	16,7	5,7	53,9	15,8	58,6	17,5	21,5	8,4	+ 4,8
3. Податкове навантаження:
– на 1 га с.-г. угідь, грн	33,3	Х	38,11	Х	48,41	Х	83,43	Х	+ 50,1
–  1 грн валової продукції сільського господарства, грн.	0,014	Х	0,015	Х	0,020	Х	0,030	Х	+ 0,016

* Розраховано за даними Міністерства аграрної політики України.

** Знак ”–” податкове відшкодування.

Здійснення кредитної політики в сільському господарстві за досліджуваний період характеризується сталими тенденціями до значного зростання кількості позичальників та обсягів кредитування, у т.ч. і пільгового, зниження рівня повернення кредитів сільськогосподарськими підприємствами   з 92,8% у 2005 р. до 82% у 2008 році. Суми компенсації кредитних ставок були повністю використані у 2000–2006 рр., а у 2007 і 2008 рр. їх фактична сплата склала 83,7 та 75,9% відповідно. Показник залучення пільгових кредитів на 100 грн. компенсації кредитних ставок коливався у межах від 978 грн. у 2003 р. до 2205 грн. у 2006 р., 1481 грн. – у 2008 р. (табл. 3). Хоча в 2008 р. у структурі кредитування переважали короткострокові кредити (51,3%), частка середньо- і довгострокових кредитів стрімко зростає, відповідно 32,6 % і 16,1 %, що позитивно впливає на фінансове забезпечення підприємств галузі.

Таблиця 3

Динаміка кредитування сільськогосподарських підприємств України*, млн грн

Показник	Рік
		2000	2005	2006	2007	2008
1. Кількість підприємств, які залучили кредити,  всього	5024	13044	14708	9785	9409
у т.ч. пільгові, всього	4187	10870	12257	8065	7841
з них  с.-г. підприємства	3853	10281	11644	7258	7564
2. Обсяги наданих кредитів, всього	2090	10400	12815	14611	20053
з них: короткострокові	1900	6656	8069	9789	10293
середньострокові	190	3744	4746	4822	6539
довгострокові	–	–	–	–	3221
3. Отримано пільгових кредитів	818	7647	7046	7753	15131
4. Перехідні пільгові кредити 2005–2006 рр.	–	–	2659	4084	6100
5. Компенсовано з бюджету відсотки за кредит, всього	50	416	320	551	1022
в т.ч.  сільгосппідприємствам	48	378	240	501	937
6. Залучено пільгових кредитів на 100 грн компенсації кредитних ставок, грн	1636	1838	2205	1407	1481

* Розраховано за оперативними даними НБУ.

Із започаткуванням фінансового лізингу (1998–2009 рр.) на придбання сільськогосподарської техніки й обладнання для аграрного сектору на його умовах використано 1788,4 млн грн. Динаміка лізингового кредитування в інвестиціях в сільське господарство України залишається нестабільною – коливання від 53,3 млн грн або 0,7% у 2006 р., 123,3 млн грн або 4,5% у 2009 р. до 324,0 млн грн, або 9,6% у 2004 р. У розрахунку на 1 га вартість машин, отриманих за лізингом, щорічно становить від 1,3 грн (2002 та 2006 рр.), 4,5 грн у 2008 р., до 7,8 грн (у 2004 р.), що суттєво не вплинуло на рівень технічного оснащення сільськогосподарських підприємств.

Інвестиційна політика в сільському господарстві характеризується динамічним розвитком, зокрема,  обсяги інвестицій в основний капітал сільськогосподарських підприємств за останні п’ять  років зросли майже в 5 разів і досягли 16,9 млрд грн, обсяги прямого іноземного інвестування в галузь становили 29,1 млн дол США, що в 9,7 разів більше ніж у 2005 р. і це становить 16,9% загального обсягу прямих іноземних інвестицій в українську економіку (табл. 4).  Найбільші інвестиції було вкладено в основний капітал сільського господарства Київської (1,5 млрд грн), Херсонської (1,2 млрд грн), Хмельницької (1,2 млрд грн) і Черкаської (1,1 млрд грн) областей, а найменші – Рівненської   (297 млн грн) та Закарпатської (56 млн грн).

Таблиця 4

Обсяги інвестицій у сільське господарство країни *

Показник	2005 р.	2006 р.	2007 р.	2008 р.	2009 р.	2009 р. до 2005р., разів, в.п.
Всього інвестиції в основний капітал підприємств країни, млрд грн	75,7	93,1	125,3	188,5	233,1	3,1
Інвестиції в основний капітал с.-г. підприємств: – млрд грн	3,4	5,0	7,3	9,5	16,9	4,9
– %	4,5	5,4	5,8	5,0	7,3	2,8 в.п.
Прямі іноземні інвестиції, всього млн дол США	16,4	21,2	109,6	156,2	171,4	10,5
у т. ч. в сільське господарство: – млн дол США	0,3	0,4	16,9	23,1	29,1	9,7
– %	1,8	1,8	15,4	14,8	16,9	15,1 в.п.

* Розраховано за даними Державного комітету статистики України.

Специфічними особливостями здійснення страхування  сільськогосподарських ризиків за державної підтримки у 2005–2007 рр. є позитивна тенденція до зростання у 6 разів застрахованих площ та 4,4 раза кількості підприємств, що скористалися страховими послугами, та негативна – щодо їх скорочення у 2008 р. порівняно з 2007 р., відповідно,  у 2 і 2,9 раза. Питома вага застрахованої площі до загальної знизилася від 6,4 % в 2005 р. та 9,1% в 2007 р. до 4,3% у 2008 р. На сьогодні в Україні налічується близько 400 страхових компаній, які мають право займатись ризиковим страхуванням. Проте, в 2008 р. лише 14,6% з них або 58 компаній брало участь в субсидованому страхуванні, зокрема НАСК «Оранта» – 21,0 % від загального обсягу застрахованих площ, СК «Країна» – 9,3%,  СК «Провідна» – 6,5%,         СК «ТАС» – 6,4%, СК «Спектр» –  4,8%. Отже, сучасний стан розвитку страхування в сільському господарстві України не відповідає його першочерговому завданню – бути ефективним механізмом управління ризиками в аграрному секторі та забезпечувати стабільність виробництва та доходів сільськогосподарських виробників.

У четвертому розділі  „Розвиток державної фінансової підтримки сільськогосподарських підприємств”  проведено  комплексний аналіз стану, специфіки й дієвості державної фінансової підтримки сільськогосподарських підприємств; надано оцінку функціонування організаційного механізму реалізації державної  підтримки сільськогосподарського виробництва; визначено перспективи розвитку державної фінансової підтримки вітчизняних сільськогосподарських підприємств.

Ефективне державне регулювання аграрного сектору економіки необхідне для подолання кризових явищ і забезпечення подальшого інтенсивного розвитку АПК. Досвід високорозвинених країн, сільське господарство яких тривалий час формувалося під впливом держави, свідчить, що за умов ринкової економіки ефективність аграрного виробництва залежить від рівня державної фінансової підтримки розвитку галузі. В процесі дослідження  здійснений аналіз стану, специфіки й дієвості державної фінансової підтримки сільськогосподарських підприємств. Наприклад, з’ясовано, що державна фінансова підтримка має сталі тенденції до зростання та реалізується через механізм фінансування програм розвитку тваринництва, рослинництва, компенсації відсоткової ставки за залученими кредитами, становлення і розвитку фермерських господарств, страхування ризиків за державної підтримки тощо. Так, обсяги фінансової підтримки АПК у 2005–2008 рр. збільшилися у 2,4 раза, у тому числі сільського господарства у 3,4 раза, що відбулося за рахунок зростання обсягів дотування рослинництва і тваринництва в 3,8 раза, компенсацій кредитних ставок в 2,5 раза. Рівень державної непродуктової підтримки 2008 р. дорівнює 5,03 млрд грн,      2009 р. – 5,6 млрд грн, а  2010 р. передбачає до  5,9 млрд грн, у 2011–2015 pp. – 6,9 млрд грн.

Встановлено, що функціонування державної спеціалізованої установи – Аграрного фонду дозволило в 2008–2009 рр. реалізувати ефективну цінову політику в аграрному секторі економіки шляхом впровадження режиму заставних закупівель і формування державного продовольчого резерву для здійснення товарних та фінансових інтервенцій на організованому аграрному ринку.

Реалізація державної політики щодо фінансової підтримки становлення і розвитку фермерських господарств здійснюється через Український державний фонд підтримки фермерських господарств. Кошти державного бюджету надаються на безповоротній основі за бюджетною програмою „Фінансова підтримка фермерських господарств” і на конкурсних засадах на поворотній основі за бюджетною програмою „Надання кредитів фермерським господарствам”. За досліджуваний період обсяги фінансової підтримки фермерських господарств, надані через даний фонд мають тенденції до значного зростання від 34,6 млн грн  2005 р. до 153,3 млн грн або у 4,4 раза  2008 р. Якщо у 2005 р. обсяги цієї підтримки на безповоротній основі становили 77,0%, то у  2008 р.   – вже 38,8%, і відповідно обсяги фінансової підтримки на поворотній основі збільшилися від 23,0 до 61,2 відсотка.

Аргументовано, що за сучасних умов обмеження фінансування із загального фонду держбюджету значні видатки за програмами підтримки розвитку підприємств галузі  були здійснені за рахунок коштів Стабілізаційного фонду, зокрема  розпорядженнями Уряду прийнято рішення щодо виділення їх в сумі 926,5 млн грн, з них у 2009 р.  профінансовано  264,3 млн грн.  

Вважаємо, що ефективна стратегія розвитку сільського господарства країни повинна базуватися на встановленні пріоритетів державної фінансової підтримки функціонування галузі з урахуванням зональних і регіональних особливостей, максимальній концентрації та раціональному розподілі бюджетних коштів, впровадженні системи контролю за цільовим і раціональним використанням бюджетних коштів, запровадженні обов'язкового оприлюднення та широкого інформування щодо напрямів використання, суб'єктів отримання, результатів моніторингу й оцінки ефективності надання фінансової підтримки.

Важливою передумовою цільового використання коштів на фінансову підтримку розвитку сільськогосподарського виробництва  є якість бюджетного планування, особливо в частині обґрунтування цільових програм. Проте в сучасних умовах є необхідність у проведенні інвентаризації цільових державних програм розвитку сільського господарства та їх змістовному обґрунтуванню з точки зору економічної, соціальної або екологічної ефективності чи окупності витрат, а також посиленню контролю за прозорістю надання та цільовим характером їх використання.

У п’ятому розділі „ Формування та реалізація ефективної фінансової політики в контексті сталого розвитку сільського господарства” на основі запропонованого якісно обґрунтованого теоретичного і методологічного базису та критичного аналізу існуючої практики розроблено пріоритетні напрями удосконалення формування фінансової політики у сільському господарстві, сформовано стратегію її  здійснення та запропоновано Концепцію формування і реалізації фінансової політики сталого розвитку сільського господарства країни.

В процесі дослідження розроблено та обґрунтовано ключові напрями вдосконалення формування фінансової політики розвитку сільського господарства в контексті його сталого розвитку. Вони забезпечать докорінні якісні зміни, яких потребує як державна фінансова політика за її структурними складовими, так і внутрішня фінансова політика підприємств галузі. Аргументовано доведено, що якісний розвиток державної фінансової політики, передусім, базується на удосконаленні бюджетної та податкової політики. При цьому здійснення бюджетної політики в сільському господарстві повинно ґрунтуватись на системних науково-практичних засадах, з урахуванням необхідності встановлення пріоритетів її реалізації, удосконалення бюджетної класифікації видатків, запровадження прозорої системи фінансування, посилення фінансового контролю, подальшого удосконалення системи державної фінансової підтримки.

Проведені варіантні розрахунки відображають вплив обсягів державної підтримки на ефективність сільськогосподарського виробництва, зокрема:

– збереження існуючої системи оподаткування та  збільшення обсягів бюджетного фінансування (до 6 – 8 млрд грн) дасть змогу стабілізувати виробництво на існуючому рівні, але не забезпечить істотних зрушень у розвитку сільських територій, створення умов для розвитку агропромислового комплексу й інтенсифікації відтворення в сільському господарстві;

– щорічна державна підтримка в межах 12–15 млрд  грн  дасть змогу до 2013 р. забезпечити ефективний розвиток сільськогосподарських підприємств і сільських територій;

– щорічна державна підтримка в межах 15–18 млрд грн та підвищення ставки фіксованого сільськогосподарського податку забезпечать, крім вище зазначеного, вирішення більшості соціальних проблем на селі.

 До першочергових завдань удосконалення податкової політики у сільському господарстві країни слід віднести: забезпечення ефективного функціонування прийнятого Податкового кодексу України; подальше вдосконалення загальної системи оподаткування діяльності сільськогосподарських підприємств та подовження терміну дії фіксованого сільськогосподарського податку (альтернативної системи); оптимізацію податкового навантаження на фонд оплати праці підприємств галузі через упровадження єдиного соціального податку; дотації з державного бюджету до Пенсійного фонду зробити цільовими, компенсуючи 50% сплати внесків за сільськогосподарських товаровиробників, які є платниками ФСП; вирішення проблем відшкодування ПДВ сільгосптоваровиробникам-експортерам власної продукції, а також збереження спеціального режиму використання ПДВ сільськогосподарським підприємствам; здійснення адміністрування податку з доходів фізичних осіб отриманих від ведення особистих (селянських)  господарств та від продукції вирощеної на присадибних ділянках; запровадження електронної податкової звітності; розвиток податкового менеджменту на сільськогосподарських підприємствах.

Встановлено, що вдосконалення  кредитної політики розвитку сільськогосподарських підприємств можливе на основі: розвитку нетрадиційних форм кредитування (форвардні контракти, лізинг); широкого застосування інтегрованих схем фінансування; розвиток кредитної кооперації на основі створення Аграрного кооперативного банку, поширення кредитних спілок, запровадження стимулюючих умов щодо функціонування та розвитку інституцій кредитної кооперації у сільській місцевості; створення фонду гарантій і кредитної підтримки, який буде використовуватись замість відшкодування відсоткової ставки або у комбінації з ним; часткової компенсації вартості кредитів за рахунок коштів державного бюджету; запровадження спеціального порядку резервування та стимулюючих умов рефінансування Національним банком України комерційних банків, які кредитують сільськогосподарські підприємства; запровадження державних гарантій при залученні кредитів для здійснення фінансових інтервенцій та заставних операцій (закупок) з сільськогосподарською продукцією, а також при кредитуванні проектів, які мають загальнодержавне значення. Вперше було доведено необхідність запровадження механізму рефінансування Національним банком України комерційних банків для кредитування за спеціальним режимом сільськогосподарських підприємств, що дозволить значною мірою розширити доступ до середньо- і довгострокових  кредитних ресурсів під низьку відсоткову ставку. При цьому, відсоткову ставку за кредитом доцільно встановлювати з урахуванням облікової ставки НБУ та маржі комерційних банків у розмірі 3 відсотків. 

З’ясовано, що ефективна інвестиційна політика є однією з базисних складових дієвої фінансової політики розвитку сільськогосподарських підприємств країни. Вона є частиною  інвестиційного процесу й сприяє підвищенню економічної ефективності діяльності суб’єктів господарювання, вдосконаленню галузевої та технологічної структури інвестицій, оптимізації їх відтворювальної структури, концентрації коштів на ключових напрямах економічного розвитку сільського господарства, забезпеченню високих темпів його економічного зростання, збалансуванню та рівномірному розвитку сільськогосподарського виробництва.

Встановлено, що сучасна страхова політика в сільському господарстві потребує подальшого вдосконалення на базі застосування комплексного підходу до проведення законотворчих перетворень на страховому ринку, прийняття Концепції розвитку системи аграрного страхування з урахуванням позитивного вітчизняного та міжнародного досвіду, а також довгострокової програми державної підтримки страхування сільськогосподарських ризиків.

Варто констатувати, що до основних заходів з формування ефективної внутрішньої фінансової політики сталого розвитку сільськогосподарських підприємств слід віднести: підвищення якості фінансового забезпечення діяльності підприємств; застосування  бюджетування як інструмента фінансового планування; використання прогресивних методів і форм управління фінансовими потоками на підприємстві; підвищення ефективності інвестиційної діяльності господарюючих суб’єктів; оптимізацію оподаткування на підприємстві; вдосконалення політики управління фінансовими ризиками і запобігання банкрутства; а також використання сучасних методик оцінки її ефективності. З цією метою було запропоновано застосовувати методику оцінки ефективності внутрішньої фінансової політики на сільськогосподарських підприємствах на основі розрахунку інтегрального показника ефективності шляхом використання методу Дельфі, що дозволяє усунути багатокритеріальність та відсутність ранжування показників. При цьому оцінка здійснюється за такими етапами:  формування експертної групи;  формування анкет для експертів, що містять структуру критеріїв оцінки ефективності політики; проведення експертизи; обробка результатів експертизи. Для обробки результатів експертизи доцільним є використання наступного алгоритму:  розрахунок середнього та середньозваженого значення ефективності політики; визначення медіани як середнього числа загального ряду чисел, отриманих від експертів; визначення довірчої області через показник квартиля.

В процесі дослідження здійснено обґрунтування основних етапів розвитку фінансової політики в аграрному секторі з виокремленням інертно-пасивного, інвестиційно-активного, інвестиційно-соціально-екологічного сценаріїв. З’ясовано, що для забезпечення сталого розвитку сільськогосподарських підприємств України з урахуванням інвестиційно-соціально-екологічного сценарію на період  2011–2020 рр. необхідні обсяги зовнішнього фінансування повинні становити 1217,3 млрд грн. (табл. 5), у тому числі бюджетне фінансування програм підтримки розвитку сільськогосподарських  підприємств – 113,8  млрд  грн  (9 %),   кредитування  –   798 млрд грн (65 %),     інвестування –

189 млрд грн  (15 %),  рефінансування НБУ  комерційних  банків на  кредитування підприємств галузі – 105 млрд грн (9%), лізинг – 11,5 млрд грн (1%). При цьому, на першому етапі (2011–2014 рр.) держава повинна проводити

Таблиця 5

Основні етапи та показники розвитку сільського господарства за

різними сценаріями

Показник	Інертно-пасивний (2011–2020 рр.)	Інвестиційно-активний (2011–2020 рр.)	Інвестиційно-соціально-екологічний
						2011–2014 рр.	2015–2020 рр.	2011–2020 рр.
А. Обсяги фінансування, млрд. грн.	1335,4	2003,3	1072,9	2668,7	3741,6
у тому числі:
І. Зовнішнього фінансування:	600,8	770,3	392,1	825,2	1217,3
1) бюджетне фінансування програм підтримки розвитку с.-г. підприємств:	35,7	38,1	46,1	67,7	113,8
у тому числі: – селекція	1,5	1,5	0,5	0,9	1,4
– дотації на розвиток тваринництва і рослинництва	6,5	6,5	3,7	8,1	11,8
–  рекультивація земель	–	–	3,0	19,0	22,0
–  розвиток аграрної інфраструктури	0,2	0,3	0,5	10,8	11,3
–  фінансування розвитку зрошення	0,4	0,5	3,0	6,5	9,5
–  механізм здешевлення кредитів	3,5	4,2	2,1	–	2,1
– формування Аграрного фонду	2,0	2,0	12,0	–	12,0
– закладання і нагляд за молодими садами, виноградниками і ягідниками	5,5	6,2	2,3	5,2	7,5
2) кредитування, всього:	439,0	571,0	246,0	552,0	798,0
у тому числі: – короткострокове	162,0	178,0	72,0	126,0	198,0
– середньострокове	246,0	300,0	114,0	216,0	330,0
– довгострокове	31,0	93,0	60,0	210,0	270,0
3) інвестування, всього:	123,6	158,0	60,0	129,0	189,0
у тому  числі іноземні інвестиції	4,21	34,6	9,2	28,8	38,0
4) рефінансування НБУ комерційних банків на кредитування с.-г. підприємств	–	–	36,0	69,0	105,0
5) лізингове кредитування	2,5	3,2	4,0	7,5	11,5
ІІ. Власних коштів підприємств	734,6	1232,9	680,8	1843,5	2524,3
Б. Зростання податкових надходжень від с.-г. підприємств, %	60	220	39	299	410
В. Зростання валового виробництва сільськогосподарської продукції, %	22	280	175	299	520
Г. Частка експорту у загальному виробництві сільськогосподарської продукції, %	18–20	20–25	22	33	22–33
Д. Середньодушове споживання продовольства, ккал	3000	3300	3300	3500	3300–3500
Е. Підвищення рівня зайнятості населення, %	1	2	2	1,8	4,1

дискреційну (активну) фінансову політику з вагомим акцентом на збільшення бюджетного фінансування      галузі,  а   на   другому   етапі –   доцільним    є   застосування недискреційної політики, з урахуванням дії автоматичних (вмонтованих) стабілізаторів економіки (податкові ставки, трансфертні видатки, облікова ставка НБУ). Для досягнення поставленої мети фінансову політику також необхідно здійснювати у вигляді „політики економічного розвитку” та „політики помірної регламентації”, що забезпечить збільшення обсягів виробництва валової продукції галузі та підвищення рівня зайнятості населення.

Визначені напрями реформування та пріоритети фінансової політики розвитку сільського господарства можна ефективно реалізувати лише за наявності дієвої стратегії, яка базується на розробці генеральної комплексної програми дій. Пропонуємо формувати стратегію реалізації ефективної фінансової політики на рівні  сільськогосподарських підприємств з урахуванням збалансованої системи показників (Balanced Scorecards, BSC), яка є системою стратегічного управління, що поєднує фінансові і не фінансові індикатори, що підвищує рівень інформаційного забезпечення та ефективність прийняття управлінських рішень.

Основні положення даної стратегії та ключові напрями вдосконалення викладені в Концепції формування і реалізації фінансової політики сталого розвитку сільського господарства, яка ґрунтується на результатах дисертаційного дослідження, є його логічним завершенням і потребує нормативно-правового закріплення. Науково обґрунтоване та чітке визначення єдиної концепції розвитку сільського господарства як у довгостроковій, так і короткостроковій перспективі, вибір з усього різноманіття механізмів досягнення поставленої мети найбільш оптимальних, а також розробка ефективних механізмів контролю є основою реалізації фінансової політики сталого розвитку сільськогосподарських підприємств.

Соціально-економічний ефект від реалізації Концепції  полягає в: зростанні податкових надходжень від сільськогосподарських підприємств – у 4,1 раза; зростанні валового виробництва сільськогосподарської продукції – у 5,2 раза; частка експорту у загальному виробництві сільськогосподарської продукції сягатиме 22–33 %; середньодушове споживання продовольства становитиме  3500 ккал; підвищенні рівня зайнятості населення  у сільському господарстві до 4,1 %. Отже, її впровадження створює умови для побудови соціально орієнтованої аграрної економіки та стимулювання функціонування сільськогосподарського виробництва і забезпечення його конкурентоспроможності на основі ефективного фінансового забезпечення та цілеспрямованого регулювання розвитку вітчизняних сільськогосподарських підприємств.

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі здійснено цілісне наукове обґрунтування теоретико-методологічних засад і розробка практичних рекомендацій, визначення пріоритетних напрямів та перспектив щодо формування й реалізації фінансової політики у сільському господарстві в контексті забезпечення його сталого розвитку. Проведене фундаментальне комплексне дослідження дало змогу одержати якісно нові наукові положення та практичні результати, а саме:

1. Фінансова політика є складною і багаторівневою категорією, яка має різні форми прояву, внутрішні та зовнішні чинники формування. Це зумовило необхідність удосконалення її теоретичної інтерпретації як імперативної, теоретично і науково обґрунтованої системи заходів з планування, організації, регулювання й контролю фінансових відносин у процесі утворення й використання фінансових ресурсів держави та  суб’єктів господарювання. При цьому вважаємо доцільним розглядати фінансову політику не тільки як державну, а й політику підприємств.

2. В процесі дослідження ідентифіковано та обґрунтовано сутність фінансової політики держави в контексті еволюції наукової економічної думки, систематизовано її класифікаційні ознаки, види та типи. Визначено, що фінансова політика держави – не тільки структурована, а й системна категорія, пов'язана з усіма елементами загальної економічної політики і раціонально взаємозалежна із своїми структурними елементами. Доведено, що фінансова політика безпосередньо реалізується у фінансовій практиці й повинна мати в основі науково обґрунтовану концепцію, реалізація якої дасть реальні практичні результати у вигляді запланованого економічного ефекту (зростання ВВП, державних доходів і витрат, інвестицій). На підставі базисних складових фінансової політики держави вибудовується наукова концепція  розвитку, що охоплює імперативну систему управління фінансовими відносинами в процесі утворення і використання фінансових ресурсів держави та коштів, що перебувають у власності суб’єктів господарювання.

3. Усвідомлення і практичне осмислення проблеми дозволило науково означити нову парадигму фінансової політики, яка ґрунтується на сучасному методологічному базисі, враховує динаміку, наслідки та існуючі умови ринкової економіки, передбачає побудову цілісної системи організації та регулювання внутрішніх і зовнішніх фінансових відносин, розглядаючи її через призму метафізичного та діалектичного підходів, а також спираючись на позитивістський, герменевтичний, синергетичний та інші підходи до осмислення економічного життя сучасного українського суспільства. Встановлено, що базові теоретичні засади побудови фінансової політики закладено у наукових доктринах економічної теорії, зокрема неокласичної та інституціональної теорій.

Виходячи зі стратегічної мети розвитку аграрного сектору економіки та з урахуванням провідної світової науково-практичної ідеї щодо необхідності забезпечення сталого розвитку, вважаємо за доцільне  «сталий розвиток сільського господарства» трактувати як самопідтримуючий розвиток галузі зі стабільними темпами зростання, що забезпечує задоволення потреб населення в продуктах харчування, зміцнення експортного потенціалу країни та створення сприятливих умов життєдіяльності для наступних поколінь.

4. Формування ефективної фінансової політики у сільському господарстві вимагає аналізу методологічних підходів до цього процесу як різновиду економічного пізнання, оскільки фінансова політика як галузь економіки утворює єдиний комплекс з наукою та, відповідно, використовує методи, що забезпечують науковий супровід вирішення її актуальних проблем. Ґрунтуючись на відповідному науковому фундаменті, визначені пріоритети та  сформовані принципи розробки і реалізації фінансової політики сталого розвитку сільського господарства. Запропоновано та обґрунтовано поняття «фінансова політика сталого розвитку сільського господарства» як  сукупність законодавчих, організаційних та соціально-економічних заходів державних і місцевих органів влади та управління, а також суб’єктів господарювання у сфері  фінансових відносин, які базуються на науково обґрунтованій концепції, спрямованій на досягнення запланованого динамічного соціально-економічного ефекту. Таке розуміння сприятиме впорядкуванню понятійного апарату, коректному трактуванню фінансових категорій.

Встановлено, що дієвість формування і реалізації фінансової політики в сільському господарстві залежить від комплексної та ефективної взаємодії її суб’єктів та об’єктів, ендогенних і екзогенних факторів, галузевих та зональних особливостей, що знайшло відображення у запропонованій  дескриптивній моделі.  

5. Виходячи з того, що фінансова політика реалізується через відповідний механізм, слід зазначити, що фінансовий механізм сталого розвитку сільського господарства – це сукупність фінансових форм і методів, інструментів і важелів впливу на соціально-економічний розвиток цілісного комплексу взаємопов'язаних елементів (підприємства, установи, галузі тощо) в контексті їх сталого розвитку. Узагальнення наукових підходів до дослідження формування фінансового механізму дозволило змоделювати його структуру та встановити, що для досягнення ефективного функціонування аграрної економіки та кожного сільськогосподарського підприємства, зокрема, повинна бути забезпечена чітка взаємодія всіх елементів фінансового механізму.

6. З’ясовано, що вплив на розвиток сільськогосподарських підприємств здійснюється через фінансовий інструментарій, який ґрунтується на відповідних структурних елементах фінансового механізму. Поєднання елементів фінансового механізму становить його «конструкцію», яка приводиться в дію встановленням кількісних параметрів кожної складової. При цьому дієвість фінансового інструментарію залежить від ефективності використання його окремих елементів. Враховуючи це, нами вдосконалена структура фінансового інструментарію управління аграрною економікою з поділом на головні елементи: організаційну структуру управління фінансами в державі; чинну законодавчо-нормативну базу, яка регулює фінансове управління державними фінансами, фінансами підприємств та фінансами галузей; планів розвитку державних фінансів і підприємств; систему стимулів й обмежень фінансово-господарської діяльності в державі; інструменти контролю за функціонуванням фінансів на всіх рівнях управління з метою подальшого удосконалення реалізації фінансової політики. Лише комплексне застосування всіх фінансових інструментів може забезпечити якісний динамічний розвиток сільського господарства.

7. Доведено, що ефективність фінансової політики забезпечується злагодженою дією її складових. Важливе значення для розвитку сільського господарства має бюджетна політика як форма державного регулювання його розвитку у вигляді бюджетного фінансування в рамках державних, регіональних і галузевих цільових програм у пріоритетних сферах функціонування аграрного бізнесу. Так, обсяги бюджетного фінансування аграрного сектору за останні роки зросли в 2,3 раза і становлять 10,4 млрд грн, у т.ч. на підтримку сільськогосподарських підприємств, відповідно, в 3,3 раза і 6,4  млрд грн. Основними тенденціями реалізації податкової політики в аграрному секторі є збільшення в 2,5 раза податкових надходжень від АПК, у т.ч. в 2,4 раза від сільського господарства, зниження податкового боргу підприємств АПК на  13%, сільського господарства – на 11% на фоні зростання ефективності оподаткування.

З урахуванням дії законів ринкової економіки (закони вартості, попиту і пропозиції, граничної корисності, зростаючих потреб, макроекономічної рівноваги) нами визначені специфічні закономірності реалізації бюджетної та податкової політики у сільському господарстві: нееластичність попиту; тенденція до глобалізації та інтернаціоналізації господарювання, у т.ч. виникнення великих інтеграційних структур  у вигляді агрохолдингів; нерівномірність розвитку сільськогосподарського виробництва, безперервна конкурентна боротьба за ринки збуту продукції, сфери  капіталу, джерела сировини й робочої сили.

8. В процесі дослідження виявлені основні тенденції та проблеми розвитку кредитної й інвестиційної політики. Так, кредитна політика за 2002–2008 рр. характеризується сталими тенденціями до зростання кількості позичальників (у   2 раза) та обсягів кредитування (у 7,4 раза), зміни його структури в бік розширення застосування середньо– та довгострокових кредитів, зростання обсягів залучення пільгових кредитів на 100 грн. компенсації кредитних ставок, а також зростання рівня проблемних кредитів до 18%. За 2000–2008 рр. відбувалися процеси активізації в інвестиційній політиці щодо зростання обсягів інвестицій як в основний капітал по Україні (у 2008 р. – 233,1 млрд грн, що в    9,9 раза більше проти 2000 р.),  та і по її регіонах, так і у вигляді  прямого  іноземного інвестування в Україну – в 9,2 раза. На недостатньому рівні розвитку знаходиться лізингове кредитування. Динаміка лізингового кредитування в інвестиціях у сільське господарство України залишається нестабільною – коливання від         53,3 млн грн, або 0,7%  2006 р., 123,3 млн грн, або 4,5%     2009 р. до 324,0 млн грн, або 9,6% 2004 р., що не може суттєво вплинути на рівень технічного оснащення агроформувань.

9. Характерними тенденціями здійснення страхової політики в аграрній сфері в останні роки є зменшення кількості укладених договорів страхування у 2,7 раза, зменшення застрахованих площ від 2358,2 тис. га до 1171,6 тис. га, або у 2 раза. Розміри понесених збитків по договорах субсидованого сільськогосподарського страхування дуже значні і становлять орієнтовно 91–92% сукупної відповідальності страхових компаній впродовж 2005–2008 років. Така ситуація потребує негайного запровадження комплексу заходів щодо вдосконалення страхування сільськогосподарських ризиків на базі створення і запровадження спеціально розроблених для сільського господарства страхових продуктів, які б враховували галузеві, економічні та зональні особливості функціонування, а також поширення індексного страхування, що забезпечить стабільність сільськогосподарського виробництва і покращення результатів діяльності суб’єктів господарювання.

10. На підставі комплексного аналізу стану та дієвості державної фінансової підтримки сільськогосподарських підприємств з’ясовано, що обсяги фінансової підтримки АПК у 2005–2008 рр. збільшилися у 2,4 раза, у т.ч. сільського господарства у 3,4 раза за рахунок зростання фінансування через загальний фонд. Фінансова підтримка шляхом дотування рослинництва і тваринництва зросла майже в 3,8 раза порівняно з 2005 р. Рівень державної непродуктової підтримки 2008 р. дорівнював 5,03 млрд. грн., 2009 р. –  5,6 млрд грн, а в 2010 р. передбачає 5,9 млрд грн, у 2011–2015 pp. – 6,9 млрд грн.

Поєднання методів дисертаційного дослідження дало змогу оцінити дієвість організаційного механізму реалізації державної  підтримки сільського господарства. Наголошено, що значною мірою збереження стабільної цінової ситуації на аграрному ринку, а головне мобілізації фінансових ресурсів і спрямування їх для державної підтримки аграрних підприємств вдалося досягти за рахунок функціонування Аграрного фонду України, Українського державного фонду підтримки фермерських господарств, Державної лізингової компанії «Украгролізинг» і Стабілізаційного фонду України.

11. Обґрунтовано напрями удосконалення системи державної фінансової підтримки розвитку сільського господарства: визначення пріоритетів розвитку сільського господарства з урахуванням зональних і регіональних особливостей та концентрації бюджетних коштів на їх реалізацію; удосконалення механізму надання державної підтримки аграрному сектору та забезпечення розвитку сільських територій з урахуванням вимог COT; створення організаційно-правових умов для розвитку паритетних відносин між сільським господарством та іншими галузями економіки; урегулювання земельних відносин та раціоналізація землекористування; здійснення заходів розвитку інфраструктури аграрного ринку, диверсифікації каналів реалізації продукції, забезпечення якості та безпеки продовольства; інноваційно-інвестиційного зміцнення матеріально-технічної бази сільськогосподарського виробництва, впровадження екологічно безпечних, ресурсо- та енергозберігаючих технологій; удосконалення страхової та податкової політики у сфері аграрного сектору.

12. Системний підхід у дослідженні дав підстави розробити та обґрунтувати ключові напрями вдосконалення формування фінансової політики розвитку сільського господарства в контексті забезпечення його сталого розвитку, з урахуванням її зовнішнього (державного) та внутрішнього рівнів і структурних складових. Наголошено, що якісний розвиток кредитної політики в сільському господарстві забезпечить запровадження нового механізму рефінансування НБУ вітчизняних комерційних банків для кредитування за спеціальним режимом підприємств галузі, що дозволить значною мірою розширити доступ до середньо- і довгострокових кредитних ресурсів під низьку процентну ставку.

Переконливо доведено, що формування досконалої внутрішньої фінансової політики розвитку підприємств галузі потребує використання сучасних та дієвих методик оцінки її ефективності, зокрема, на основі розрахунку інтегрального показника ефективності шляхом використання методу Дельфі. Це дозволяє усунути багатокритеріальність та відсутність ранжування показників, що забезпечить принципово нове бачення фінансової стратегії розвитку суб’єктів господарювання та підвищення результативності їхньої діяльності.

13. Пріоритетні напрями удосконалення створення та здійснення фінансової політики розвитку сільського господарства можна ефективно реалізувати лише за наявності дієвої стратегії, яка базується на розробці генеральної комплексної програми дій, що визначає пріоритетні для підприємств галузі  проблеми, їх місію, головні цілі та розподіл ресурсів для досягнення визначених цілей.  Пропонуємо формувати стратегію реалізації ефективної фінансової політики на рівні  сільськогосподарських підприємств з урахуванням збалансованої системи показників (Balanced Scorecards, BSC), яка є інновацією у  фінансовому менеджменті, застосування якої дозволить приймати більш ґрунтовні та досконалі управлінські рішення.  При цьому встановлені домінанти реалізації фінансової політики сталого розвитку сільського господарства із упровадженням принципів послідовності, виваженості, збалансованості, соціально-економічної та екологічної спрямованості, єдності дій державних і місцевих органів влади й управління та суб’єктів господарювання.

14. Розроблена  Концепція формування і реалізації фінансової політики сталого розвитку сільського господарства на підставі єдиної методологічної бази з урахуванням специфіки галузевого виробництва та характеру дії  складових загальнодержавної фінансової політики є акселератором прогресивних еволюційних змін у галузі. Концепція визначає стратегічні напрями державної і внутрішньої фінансової політики спрямованої на створення умов для забезпечення ефективного функціонування підприємств галузі та нарощування виробництва конкурентоспроможної сільськогосподарської продукції з метою гарантування продовольчої безпеки країни і задоволення потреб населення. Її виконання сприяє високоефективному розвитку всіх складових фінансової політики України, забезпечує збільшення надходжень до бюджету у вигляді податкових платежів, створює сприятливі умови для активізації інвестування сільськогосподарського виробництва.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Монографії:

1.  Танклевська Н.С. Оподаткування діяльності аграрних підприємств: Монографія / Танклевська Н.С. – Херсон: Олді–плюс. – 2006. – 160 с.
2.  Танклевська Н.С. Фінансова політика сталого розвитку аграрних підприємств України: теорія, методологія, практика: Монографія /        Танклевська Н.С. – Херсон: Айлант, 2010. – 376 с. (Рецензія: М.Й. Малік  /  Економіка АПК. – 2010. –  № 12. – С. 166–167).

Статті у наукових фахових виданнях:

1.  Танклевська Н.С. Особливості іноземного інвестування в економіку регіону” / Н.С. Танклевська // Економіка: проблеми теорії та практики. – 2002. – Вип.122. – С.183–186.
2.  Танклевська Н.С. Особливості прямого іноземного інвестування в Херсонській області / Н.С. Танклевська / Зб.наук.праць ІАЕ УААН.– 2002. – Ч.3. – С.79–81.
3.  Танклевська Н.С. Методичні підходи щодо формування інвестиційної політики на промислових підприємствах / Н.С. Танклевська, В.М. Гридасов/ Зб.наук.праць “Економіка промисловості”, РВПС України НАН України  – 2003. – С.82–85. (Автором обґрунтовані принципи та удосконалені складові формування інвестиційної політики).
4.  Мармуль Л.О. Особливості оподаткування суб’єктів малого підприємництва /  Л.О. Мармуль,  Н.С. Танклевська // Вісник економічної науки України. – 2004. – №2 (6). – С.26–28. ( Автором визначені особливості стану оподаткування суб’єктів малого підприємництва та запропоновані напрями його удосконалення).
5.  Рибалко С.В. Купівля-продаж землі як фактор розвитку аграрного виробництва / С.В. Рибалко, Н.С. Танклевська  // Економіка АПК. – 2009. –  № 12 (182).–С.34–36.(Автором проведена оцінка передумов та наслідків запровадження купівлі-продажу землі сільськогосподарського призначення).
6.  Танклевська Н.С. Формування інвестиційної стратегії сталого розвитку регіону / Н.С. Танклевська // Економіка: проблеми теорії та практики. – 2005. – Вип. 209,  Т. ІІІ. – С.614–617.
7.  Танклевська Н.С. Вдосконалення фінансової політики розвитку регіону / Н.С. Танклевська  //  Економіка:  проблеми  теорії та  практики. –2006. –

Вип. 218,  Т. ІІІ. – С. 659–655.

1.  Мармуль Л.О. Фінансово-кредитне забезпечення розвитку аграрного сектора економіки / Л.О. Мармуль,  Н.С. Танклевська // Економіка АПК. – 2006. – №12. –  С.75–80. (Автором визначені особливості та перспективи розвитку кредитного забезпечення розвитку аграрного сектора економіки).
2.  Танклевська Н.С.  Особливості державної підтримки розвитку АПК / Н.С. Танклевська // Науковий вісник НАУ. – 2006. – Вип. 102.–С.307–311.
3.  Танклевська Н.С. Проблеми та перспективи розвитку кредитування аграрної сфери / Н.С. Танклевська // Науковий вісник НАУ. – 2007. – Вип. 111. – С. 106–109.
4.  Танклевська Н.С. Інвестиційна програма розвитку АПК регіону/ Н.С. Танклевська // Вісник аграрної науки Причорномор’я. – 2007. – Вип.1 (39). –       С. 102–108.
5.  Танклевська Н.С. Основні аспекти страхування врожаїв суб’єктами АПК Південного регіону/ Н.С. Танклевська // Таврійський науковий вісник. – 2007. – Вип. 48. – С. 168–175.
6.  Танклевська Н.С. Проблеми розвитку лізингу в регіональних АПК/ Н.С. Танклевська // Економіка АПК. – 2007. – №3. – С. 58–61.
7.  Танклевська Н.С. Іпотечне кредитування як передумова розвитку аграрних підприємств / Н.С. Танклевська // Економіка: проблеми теорії та практики. – 2007.   –  Вип. 228, Т. ІІ . – С. 490–495.
8.  Танклевська Н.С. Теоретичні основи формування фінансового механізму розвитку регіонального АПК / Н.С. Танклевська // Таврійський науковий вісник. – 2007. – Вип. 50. – С. 196–200.
9.  Танклевська Н.С. Методологічні аспекти формування фінансового механізму розвитку АПК регіону / Н.С. Танклевська // Науковий вісник НАУ. – 2007. – Вип. 109. – С. 270–274.
10.  Танклевська Н.С. Перспективи розвитку кредитної кооперації в аграрній сфері економіки / Н.С. Танклевська // Таврійський науковий вісник. – 2007. – Вип. 51. – С.145–150.
11.  Танклевська Н.С. Вплив земельних відносин на ефективність фінансового забезпечення АПК / Н.С. Танклевська // Бізнес навігатор. – 2007. –   № 11. – С. 45–48.
12.  Танклевська Н.С. Вдосконалення державної фінансової підтримки аграрних  підприємств  /  Н.С.  Танклевська  //  Аграрний  вісник  Причорномор’я.

Економічні науки. – 2007. – Вип. 37. – С. 261–264.

1.  Танклевська Н.С. Особливості податкових відносин в аграрній сфері економіки  / Н.С. Танклевська // Вісник аграрної науки. – 2007. – № 6. – С. 76–78.
2.  Танклевська Н.С. Напрями активізації процесу мобілізації фінансового капіталу в аграрній сфері регіону / Н.С. Танклевська // Вісник Харківського національного технічного університету сільського господарства. Економічні науки.  – 2007. – Вип. 55. – С.250–255.
3.  Танклевська Н.С. Проблеми оподаткування діяльності аграрних підприємств / Н.С. Танклевська // Вісник Донбаської державної машинобудівельної академії.  – 2007. – № 2(8). – С. 275–278.
4.  Танклевська Н.С. Вдосконалення механізму страхування діяльності аграрних підприємств / Н.С. Танклевська // Науковий вісник НАУ. – 2008. – Вип. 118. – С.320–325.
5.  Танклевська Н.С. Методичні аспекти визначення інвестиційної привабливості АПК регіону / Н.С. Танклевська // Науковий вісник НАУ. – 2008. – Вип. 120. – С.182–186.
6.  Танклевська Н.С. Кредитне фінансування сільськогосподарського виробництва / Н.С. Танклевська // Таврійський науковий вісник. – 2008. – Вип.  57. – С.166–171.
7.  Танклевська Н.С. Зарубіжний досвід фінансово-кредитного забезпечення розвитку аграрних підприємств / Н.С. Танклевська // Вісник аграрної науки Причорномор’я. – 2008. – №1 (44). – С.81–87.
8.  Танклевська Н.С. Теоретичні засади розвитку фінансового забезпечення аграрних підприємств / Н.С. Танклевська // Економіка: проблеми теорії та практики. – 2008. – Вип. 237. – С.855–860.
9.  Танклевська Н.С. Формування фінансової політики розвитку аграрних підприємств регіону / Н.С. Танклевська // Вісник Донбаської державної машинобудівельної академії. – 2008. – №1 (9). – С.348–351.
10.  Танклевська Н.С. Механізм реалізації фінансової політики розвитку аграрних підприємств регіону / Н.С. Танклевська // Вісник ХНТУСГ. Економічні науки. – 2008. – № 72. – С.387–391.
11.  Танклевська Н.С. Світовий досвід розвитку кредитної кооперації в аграрному секторі економіки / Н.С. Танклевська // Збірник наукових праць Черкаського державного технологічного університету. Ек. науки. – 2008. – Вип. 20. – С. 256–258.
12.  Танклевська Н.С. Методика формування концепції фінансової політики розвитку агропідприємств регіону / Н.С. Танклевська // Облік і фінанси АПК. – 2008. – № 4. – С.38–41.
13.  Танклевська Н.С. Основи фінансової політики розвитку аграрних підприємств / Н.С. Танклевська // Науковий вісник НАУ. – 2008. – Вип. 126. –     С. 370–374.
14.  Танклевська Н.С. Сутність і змістовні ознаки фінансової політики /

Н.С. Танклевська // Таврійський науковий вісник. – 2008. – Вип. 61. –  С. 187–194.

1.  Танклевська Н.С. Фінансовий потенціал як категорія управління фінансами підприємств / Н.С. Танклевська // Вісник Донбаської державної машинобудівельної академії. – 2009. – № 2 (16). – С. 257–262.
2.  Танклевська Н.С. Державна фінансова політика розвитку аграрних підприємств/ Н.С. Танклевська // Науковий вісник НУБіП.– 2009.– Вип. 140. –       

С. 92–96.

1.  Танклевська Н.С. Вплив глобалізації на розвиток інвестиційної діяльності в Україні / Н.С. Танклевська, В.В. Ковальов // Таврійський науковий вісник. – 2009. – Вип. 62 (2). – С. 94–99. (Автором визначені тенденції впливу глобалізаційних процесів на розвиток інвестиційної діяльності).
2.  Танклевська Н.С. Основні підходи щодо удосконалення фінансової політики / Н.С. Танклевська // Вісник Львівського національного аграрного університету. Економіка АПК. – 2009. – № 16 (1). – С. 40–44.
3.  Танклевська Н.С. Проблеми фінансування підприємств аграрного сектора економіки / Н.С. Танклевська // Науковий вісник НУБіП. –2009. – Вип.  142–2 . – С.101–105.
4.  Танклевська Н.С. Проблеми мобілізації фінансового капіталу в аграрному секторі економіки / Н.С. Танклевська // Національне господарство України: теорія та практика управління. – 2008. – № 65. – С. 195–199.
5.    Танклевська Н.С. Сучасні тенденції розвитку кредитної політики в аграрній сфері економіки / Н.С. Танклевська // Науковий вісник НУБіП. – 2010. – Вип. 145. – С. 387–395.
6.  Танклевська Н.С. Сучасні тенденції бюджетної політики в аграрній сфері / Н.С. Танклевська // Таврійський науковий вісник. – 2010. – Вип. 70. –        С. 270–277.
7.  Гончаренко І.В. Методичні підходи до впровадження системи бюджетування на підприємствах / І.В. Гончаренко, Н.С. Танклевська // Вісник Сумського національного аграрного університету, серія «Економіка і менеджмент». – 2010. – Вип. 5/2 (40). – С. 64–68. (Автором визначені основи впровадження бюджетування на підприємствах)
8.  Танклевська Н.С. Удосконалення державної фінансової політики / Н.С. Танклевська // Науково-теоретичний економічний журнал «Продуктивні сили України». – 2009. – №1 (005). –С. 56–61.
9.  Танклевська Н.С. Теоретичні аспекти організації фінансового планування на підприємстві / Н.С. Танклевська // Таврійський науковий вісник. – 2009. – Вип. 67. – С. 161–166.

Матеріали наукових конференцій:

1.  Мармуль Л.О. Особливості розвитку кредитно-фінансових відносин в АПК Херсонської області / Л.О. Мармуль,  Н.С. Танклевська, О.Є. Купцова /Збірник матеріалів міжнар. наук.-практ. конф. “Динаміка наукових досліджень”. – Дніпропетровськ,  2002. –  Т. 23. – С.13–14.
2.  Танклевська Н.С. Переробна промисловість та іноземні інвестиції / Н.С. Танклевська, Т.А. Чернявська / Збірник матеріалів міжнар. наук.-практ. конф. «Проблеми ефективного функціонування АПК в умовах нових форм власності та господарювання» За ред. академіка П.Т. Саблука, чл.-кор. УААН В.Я. Амбросова, проф. Г.Є. Мазнєва. – Київ, 2003. – Т. 2. – С.45–47.
3.  Танклевська Н.С. Особливості кредитування аграрних підприємств / Н.С. Танклевська / Збірник тез Другої міжнар. наук.-практ. конф. «Сучасні тенденції в розвитку банківської системи». – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2004. – Т. 2. – С.94–95.
4.  Танклевська Н.С. Основи фінансової політики розвитку регіону / Н.С. Танклевська / Зб.тез другої міжнар. наук.-практ. конф. “Wykszta cenie i nayka bez granic». – Чехія, Прага, 2005. – Т. 4. – С.52–54.
5.  Танклевська Н.С. Основні напрямки інвестиційної стратегії розвитку регіону / Н.С. Танклевська / Зб.тез  міжнар. наук.-практ. конф. «Сучасний стан та проблеми розвитку підприємництва в регіоні». – Жовті Води, 2005. – Т. 5. – С.81–83.
6.  Танклевська Н.С. Основні аспекти регіонального фінансового планування / Н.С. Танклевська / Зб. тез міжнар. наук.-практ. конф. «Передовые научные разработки – 2006». –  Дніпропетровськ, 2006. – Т. 3. – С. 62–65.          
7.  Танклевська Н.С. Фінансово-кредитні ресурси підприємницьких структур в АПК / Н.С. Танклевська / Зб. тез всеукр. наук.-практ. конф. “Формування сучасної стратегії розвитку підприємництва в Україні”. – Херсон, 2006. – С.64–66.
8.  Танклевська Н.С. Основні проблеми фінансового забезпечення сталого розвитку АПК / Н.С. Танклевська / Зб.тез ІІ міжнар. наук.-практ. конф. “Образование и наука без границ – 2006”. –Дніпропетровськ,  2006. – Т. 1. – С. 49–51.
9.  Танклевська Н.С. Основи фінансового механізму розвитку АПК / Н.С. Танклевська / Зб.тез V всеукр. наук.-практ. конф. “Стан та проблеми інноваційної розбудови України” . – Дніпропетровськ, 2007. – Т. 2. – С. 20–23.
10.  Танклевська Н.С. Актуальні проблеми фінансово-кредитного забезпечення аграрних підприємств регіону / Н.С. Танклевська / Зб.тез всеукр. наук.-практ. конф. “Сучасний стан та перспективи розвитку банківської справи”. – Херсон, 2007. – С.112–114.
11.  Танклевська Н.С. Основи фінансової політики розвитку аграрних підприємств / Н.С. Танклевська / Матеріали міжнар. наук.-практ. конф. “Обліково-аналітичне забезпечення розвитку сільського господарства і села”. – Львів: Львівський НАУ, 2008. – С. 121–126.
12.  Танклевська Н.С. Особливості управління фінансовими ризиками / Н.С. Танклевська /Збірник тез міжнар. наук.-практ. конф. “Стратегія економічної безпеки: держава, регіон, підприємство”. – Херсон: ХДУ, 2008. – С. 48–51.         
13.  Танклевська Н.С. Концепція регіонального розвитку інвестування аграрних підприємств / Н.С. Танклевська / Матеріали міжнар. наук.-практ. конф. “Макроекономічне регулювання інвестиційних процесів та впровадження стратегії інновативно-інноваційного розвитку в Україні”,  РВПС України НАН України. – Київ, 2008, Ч.2. – С.323–326.
14.  Танклевська Н.С. Фінансові інструменти і фінансові індикатори в аграрному секторі економіки / Н.С. Танклевська / Матеріали IV міжнар. наук.-практ. конф.  «Veda a technologie: krok do budoucnosti – 2008». – Dil 1. Ekonomicke vedy, Praha: Publishing House “Educashion and science”, 2008.  – Str.68–70.           
15.  Танклевська Н.С.  Фінансова проблематика розвитку реального сектора економіки / Н.С. Танклевська / Матеріали  ювілейної міжнар. наук. конф. « Розвиток продуктивних сил України: від В.І. Вернадського до сьогодення» , РВПС України НАН України. –  Київ, 2009,  Ч. 3 . – С. 165–168.
16.  Танклевська Н.С. Фінансові проблеми функціонування аграрних підприємств / Н.С. Танклевська / Матеріали всеукр. наук.-практ. конф.                     « Фінансове та облікове забезпечення функціонування аграрних підприємств». – Херсон, 2009. – С.176–178.
17.  Танклевська Н.С. Формування ефективної фінансової політики держави  / Н.С. Танклевська / Матеріали III міжнар. наук.-практ. конф.                   « Формування єдиного наукового простору Європи та завдання економічної науки». – Тернопіль: ТНЕУ, 2009. – С. 114–116.
18.  Танклевська Н.С.  Фінансова політика розвитку аграрних підприємств / Н.С. Танклевська / Матеріали V міжнар. наук.-практ. конф.  « Wschodnia spolka – 2009», Volume 1 Ekonomiczne nauki. –  Przemysl. Nauka i studia, 2009. –  Str.86–88.
19.  Танклевська Н.С. Методика формування концепції фінансової політики розвитку агропідприємств регіону / Н.С. Танклевська / Зб. доповідей IV міжнар. наук-практ. конф. «Наукове та професійне забезпечення розвитку обліку і фінансів аграрного сектору економіки в умовах глобалізації». – Київ, 2008. – С.105–107.
20.  Танклевська Н.С. Система бюджетування на підприємствах / Н.С. Танклевська / Матеріали п’ятої міжнар. наук-практ. конф. «Бдещето проблемите на световната наука». – Софія, 2009. – Т. 2 «Икономики». – С. 55–56.
21.  Танклевська Н.С. Пріоритетні заходи побудови ефективної фінансової політики розвитку аграрних підприємств / Н.С. Танклевська / Зб. тез всеукр. наук.-практ. конф. «Фінансова система України: стан, проблеми, перспективи». – Херсон: ХДАУ, 2010. – 239–241.
22.  Танклевська Н.С. Особливості бюджетної підтримки розвитку аграрних підприємств / Н.С. Танклевська // Вісник Камянець-Подільського національного університету ім. І. Огієнка, серія «Економічні науки»(за матеріалами ІІІ міжнар. наук.-практ. конф.). – Камянець–Подільський, 2010. –       С. 373–376.

Навчальний посібник

1.  Фінансова діяльність у рибництві: Навч.посібник. / Н.С. Танклевська, Ю.В. Пилипенко, В.В. Ковальов, Є.С. Подаков, В.М. Фалей – Херсон: Олді–плюс. – 2008. – 238 с. (Рекомендовано Міністерством аграрної політики України, лист № 18–128–13/240 від 15.02.2008).

Танклевська Н.С. Фінансова політика розвитку сільського господарства України: теорія, методологія, практика. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.00.08 – гроші, фінанси і кредит. – Національний університет біоресурсів і природокористування України, Київ, 2010.

Дослідження присвячене науковому обґрунтуванню формування і реалізації фінансової політики у сільському господарстві країни в контексті його сталого розвитку.

Розкрито концептуальні засади формування фінансової політики держави в частині уточнення її змісту як багатогранного економічного і науково-практичного явища,  пізнання її сутності в контексті еволюції наукової думки, систематизації класифікаційних ознак, видів і типів, обґрунтування методологічних підходів до розкриття процесу формування фінансової політики. Поглиблено методологічні основи та запропоновані наукові підходи до визначення пріоритетів, принципів, закономірностей і критеріїв ефективності реалізації фінансової політики на сільськогосподарських підприємствах України. Здійснена оцінка сучасного стану і виявлені закономірності реалізації бюджетної, податкової, кредитної та інвестиційної політики в сільському господарстві, а також визначені особливості страхування аграрних ризиків. Проведений комплексний аналіз стану, специфіки й дієвості державної фінансової підтримки сільськогосподарських підприємств та визначені перспективи її розвитку.  Розроблені пропозиції щодо вдосконалення фінансової політики в сільському господарстві України, сформовано стратегію та запропоновано концепцію її формування й реалізації.

Ключові слова: фінансова політика, сільське господарство, сільськогосподарські підприємства, сталий розвиток, бюджетна політика, податкова політика, кредитна політика, інвестиційна політика, страхування аграрних ризиків, державна фінансова підтримка, концепція фінансової політики сталого розвитку сільського господарства.

Танклевская Н.С. Финансовая политика развития сельского хозяйства Украины: теория, методология, практика. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора экономических наук по специальности 08.00.08 – деньги, финансы и кредит. – Национальный университет биоресурсов и природопользования Украины, Киев, 2010.

Работа посвящена научному обоснованию формирования и реализации финансовой политики в сельском хозяйстве страны в контексте его стабильного развития.

Раскрыты концептуальные основы формирования финансовой политики государства, определено ее содержание в контексте эволюции научной финансовой мысли. Выяснено, что существующие современные взгляды на финансовую политику недостаточно учитывают как внутренние, так и внешние факторы ее формирования. Поэтому в отличие от ее традиционно узкого толкования как деятельности государства и предприятий по целенаправленному использованию финансовых ресурсов, нами усовершенствована теоретическая интерпретация категории «финансовая политика» в направлении ее расширения, как императивную, теоретически и научно обоснованную систему планирования, организации, регулирования и контроля финансовых отношений в процессе создания и использования централизованных и децентрализованных денежных фондов (доходов) государства и предприятий. Доведено, что финансовая политика  непосредственно реализуется в финансовой практике и должна основываться на научно–обоснованной концепции, реализация которой дает практические результаты в виде запланированного экономического эффекта (роста ВВП, государственных доходов и расходов, инвестиций).

Предложено авторское определение понятия «финансовая политика стабильного развития сельского хозяйства» как совокупности законодательных, организационных и социально-экономических мер государственных и местных органов власти и управления, а также субъектов хозяйствования, которые базируются на научно-обоснованной концепции направленной на достижение запланированного динамичного социально–экономического и экологического ефекта.

Исходя из стратегических целей финансовой политики государства и с учетом передовой мировой научно-практической идеи о необходимости обеспечения стабильного развития считаем необходимым «стабильное развитие сельского хозяйства» трактовать как самоподдерживающее развитие предприятий отрасли с устойчивыми темпами роста, которое обеспечивает удовлетворение потребностей населения в продуктах питания, укрепление экспортного потенциала страны и создание благоприятных условий жизнедеятельности для  нынешнего и будущих поколений.

Установлено, что действенность формирования и реализации финансовой политики в сельском хозяйстве зависит от комплексного и эффективного взаимодействия ее субъектов и объектов, эндогенных и экзогенных факторов, отраслевых и зональных особенностей, что нашло отражение в предложенной дескриптивной модели. Соединение методов диссертационного исследования дало возможность углубить сущность и структуру финансового механизма стабильного развития сельского хозяйства и финансового инструментария.  

Обосновано, что эффективность финансовой политики обеспечивается бюджетной поддержкой в рамках государственных, региональных и отраслевых целевых программ в приоритетных сферах функционирования аграрного бизнеса. Осуществлена оценка современного состояния и выявлены закономерности реализации бюджетной, налоговой, кредитной и инвестиционной политики в сельском хозяйстве, а также определены особенности страхования сельскохозяйственных рисков.

На основе комплексного и системного подхода проведен анализ специфики и действенности государственной финансовой поддержки сельскохозяйственных предприятий, что позволило выявить приоритеты ее развития.

В процессе исследования углублены основы усовершенствования механизма реализации финансовой политики в части внедрения принципов последовательности, сбалансированности, взвешенности, социально–экономической и экологической направленности, единства действий государственных и местных органов власти и управления и субъектов хозяйствования.

Обоснованы основные этапы развития финансовой политики в аграрном секторе экономики с выделением инертно-пассивного, инвестиционно-активного и инвестиционно-социально-экологического сценариев, определены необходимые объемы и структура финансирования, ожидаемые социально-экономические результаты.

Разработаны предложения по усовершенствованию финансовой политики в  сельском хозяйстве страны, определена стратегия и сформирована Концепция ее создания и реализации.  Создана Концепция формирования и реализации финансовой политики стабильного развития сельского хозяйства, которая, в пределах единой методологической базы, учитывает специфику отраслевого производства и характер действия составляющих государственной финансовой политики,  предоставляет ей статус акселератора обеспечения стабильного развития субъектов хозяйствования. Концепция определяет стратегические направления государственной и внутренней политики финансового существования предприятий отрасли, направленной на создание условий для обеспечения их эффективного функционирования и наращивания производства конкурентоспособной сельскохозяйственной продукции с целью гарантирования продовольственной безопасности страны и удовлетворения потребностей населения.

Ключевые слова: финансовая политика, сельское хозяйство, сельскохозяйственный предприятия, стабильное развитие, бюджетная политика, налоговая политика, кредитная политика, инвестиционная политика, страхование сельскохозяйственных рисков, государственная финансовая поддержка, концепция финансовой политики стабильного развития сельского хозяйства.

Tanklevska N.S. The financial policy of agricultural development in Ukraine: theory, methodology, practice. – Manuscript. 

The dissertation for obtaining scientific degree of Doctor of economic  sciences on the specialty 08.00.08. – Money, finances and credit. – National University of Life and Environmental Sciensces of Ukraine, Kyiv, 2010.

The thesis presents scientific grounds of formation and implementation of the financial policy in the country’s agriculture under condition of its sustainable development.

The study covers conceptual principles of forming the state’s financial policy in the specification of its content as a multi-faceted economic, scientific, and practical phenomena, determines its content in the context of the scientific thought evolution, systematic classification features, species and types of methodological approaches to study the process of disclosure of financial policies.

The work also extends methodological basis and offers scientific approaches to determining priorities, principles, rules and criteria of efficiency of the financial policy implementation at the agricultural enterprises in Ukraine. The work provides the assessment of contemporary state and shows the rules of implementation of budgetary, tax, credit and investment policy in agriculture. The peculiarities of agrarian risk insurance are determined as well. The research findings present the integrated analysis of state, specific character and efficiency of the state financial support of agricultural enterprises and determine the prospects of its development. The offers concerning improvement of the financial policy in the Ukrainian agriculture are developed, formed the strategy and proposed the conception of its formation and implementation is created.

Keywords: financial policy, agriculture, agricultural enterprises, sustainable development, budgetary policy, tax policy, credit policy, investment policy, agrarian risk insurance, state financial policy, conception of financial policy of sustainable development of agriculture.