65504

Медико-психологічні реабілітація жінок, які перенесли оперативні втручання на внутрішніх статевих органах

Автореферат

Медицина и ветеринария

За даними літератури міома матки зустрічається у 15-17 жінок старше 30 років при цьому 75 хворих піддаються оперативному лікуванню В. Фактично в даний час гістеректомія – найбільш часта операція у жінок репродуктивного віку.

Украинкский

2014-07-31

1.53 MB

0 чел.

PAGE   \* MERGEFORMAT 34

Міністерство охорони здоров'я України

Харківська медична академія післядипломної освіти

свиридова Валентина Василівна

УДК 618.14–065.87+618.008.1+159.972

медико-психологічна реабілітація жінок,

які перенесли оперативні втручання на внутрішніх статевих органах

19.00.04 – медична психологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора медичних наук

Харків – 2010


Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківській медичній академії післядипломної освіти МОЗ України.

Науковий консультант: доктор медичних наук, професор Кришталь Євгеній Валентинович, Харківська медична академія післядипломного освіти МОЗ України, кафедра сексології і медичної психології, завідувач кафедри

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Гавенко Володимир Леонідович, Харківський національний медичний університет МОЗ України, кафедра психіатрії, наркології і медичної психології, професор кафедри

доктор медичних наук, професор Абрамов Володимир Андрійович, Донецький національний медичний університет ім. М. Горького МОЗ України, кафедра психіатрії і медичної психології, завідувач кафедри

доктор медичних наук Пріб Гліб Анатолійович, Інститут підготовки кадрів державної служби зайнятості України, кафедра психології, професор кафедри

Захист відбудеться «21» вересня 2010 р. в 9.00 годині на                        засіданні спеціалізованої вченої ради Д64.609.03 в Харківській медичній академії післядипломної освіти МОЗ України за адресою: 61176, м. Харків, вул. Корчагинців, 58

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Харківської медичної академії післядипломної освіти МОЗ України за адресою: 61176, м. Харків, вул. Корчагинців, 58

Автореферат розісланий «20» серпня 2010 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат психологічних наук, доцент

Н. К. Агішева


Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. У сучасній клінічній практиці фахівці різних спеціальностей усе частіше мають справу з пацієнтками, які перенесли оперативне втручання на внутрішніх статевих органах в об’ємі гістеректомії. Це обумовлено збільшенням кількості хворих на міому матки (до 44%), єдиним радикальним методом лікування якої є тотальна гістеректомія
(Е. М. Вихляева, 2004; Т. В. Казначеева, 2008). За даними літератури, міома матки зустрічається у 15
17% жінок старше 30 років, при цьому 75% хворих піддаються оперативному лікуванню (В. И. Кулаков, Л. В. Адамян, С. И. Аскольская, 1999; В. И. Кулаков, Л. В. Адамян, О. А. Мынбаев, 2000), причому в 60 95% випадків виконуються радикальні операції субтотальна або тотальна гістеректомія (В. Я. Голота, В. А. Бенюк, 2005). Фактично, в даний час гістеректомія  найбільш часта операція у жінок репродуктивного віку. Середній вік жінок, що перенесли гістеректомію при міомі матки, складає 40,5 років, а при акушерських гістеректоміях  36 років (Ю. Э. Доброхотова, 2000). Радикальне хірургічне лікування захворювань матки супроводжується у більшості пацієнток розвитком синдрому постгістеректомії (В. А. Паукер, 1997; И. С. Сидорова, 2002; И. Н. Коротких, С. Т. Петухов, 2006), що характеризується психоемоційними, нейровегетативними, сексуальними, урогенітальними і метаболічними порушеннями. А. М. Стрижаков зі співав. (2000) відзначають появу нейровегетативних і психоемоційних порушень, підвищення рівню тривожності в пізньому післяопераційному періоді після гістеректомії.

Втрата фертильності багатьма жінками усвідомлюється як втрата своєї жіночої суті, у багатьох випадках це стає для них перманентною стресовою ситуацією, що призводить до розвитку психоемоційних розладів, психічної дезадаптації, обумовлених негативною психологічною реакцією жінки на видалення матки (В. И. Кулаков, Л. В. Адамян,
С. И. Аскольская, О. Г. Фролова, 1999; Т. И. Рубченко, 2000). За свідченням ряду дослідників, після оперативних втручань на матці поширеність психічних розладів і психологічних проблем у жінок складає 50 – 80% (D. Gath, P. Cooper, A. Day, 1982; В. Г. Гут, 1988; G. Bachmann, 2007; N. C. Roseske, 2007; M. Taylor, 2007). За даними О. Б. Терешкіної зі співав. (2001), сексуальні і психологічні порушення виявляються в 48,4% після надпіхвової ампутації і в 65,9% – після екстирпації матки. У таких хворих після операції з’являється депресивна симптоматика з тривогою і страхом перед майбутнім і побоюваннями за своє здоров’я, невпевненістю в собі і сумнівами в своїх «жіночих» можливостях. Характер психічних розладів після операції багато в чому обумовлений самим оперативним втручанням, що є своєрідною психічною травмою. Психічні порушення значно обтяжують стан після оперативних втручань на матці, знижують ступінь соціально-трудової реадаптації хворих, призводячи до їх інвалідизації і погіршення якості життя (G. F. Melody, 1962; В. Д. Менделевич, 1998; P. Cooper, D. H. Gath, 2003;
О. Ю. Ширяев, Е. В. Павлова, 2005; В. Л. Гавенко, В. И. Коростий, 2007; В. Б. Михайлов, 2007). За даними Л. В. Адамян зі співав. (1999), у більшості жінок після гістеректомії у виникненні негативних проявів психоемоційного стану, особливо в розвитку астенічних, дистимічних і тривожно-депресивних розладів важливе значення мають індивідуально-типологічні особливості їх психологічної сфери.

Крім того, радикальне хірургічне втручання на внутрішніх статевих органах є потужним стресогенним чинником, який істотно відбивається на сексуальній функції жінок (И. И. Горпинченко, О. В. Ромащенко, С. Н. Мельников, 2008; М. В. Маркова, В. В. Котлик, 2009). Частота сексуальних розладів після тотальної або субтотальної гістеректомії складає, за даними різних авторів, від 10 до 67% (С. М. Мельников, 2007). Сексуальна дисфункція у жінок посилюється зміною психологічного стану через переживання відчуття неповноцінності, збитковості (И. И. Горпинченко, О. В. Ромащенко, С. Н. Мельников, 2005; А. Г. Луценко, 2007; А. А. Осипова, Т. В. Казначеева, 2007).

У свою чергу, сексуальні розлади дружини, в силу парного характеру сексуальної функції, неминуче призводять до розладу сексуального здоров’я подружньої пари і розвитку порушення подружніх стосунків (В. В. Кришталь, М. В.Маркова, 2002; В. В. Кришталь,
Б. В. Михайлов, Н. А. Марута, Л. Ф. Шестопалова, 2006; В. В. Кришталь, Є. В. Кришталь,
Т. В. Кришталь, 2008; В. А. Курило, Е. В. Кришталь, 2009). Внутрішньоособистісний конфлікт у дружини і міжособистісний конфлікт подружжя, в свою чергу, потяжчують психопатологічну симптоматику у жінок і посилюють порушення подружніх стосунків (Н. К. Агишева, 2007, 2008). Все вищевикладене зазвичай не враховується гінекологами при розробці реабілітаційних стратегій післяопераційного ведення даної категорії пацієнток (В. В. Котлік, 2009).

На сьогодні в світі визнано, що ключовою ланкою будь-якого реабілітаційного процесу є сім’я (Б. В. Михайлов, В. В. Чугунов, 2005; В. А. Абрамов и соавт., 2006, 2009; Г. А. Пріб, 2007; В. О. Діхтяр, М. В. Маркова, 2009), реабілітаційний потенціал якої залежить від стану подружніх стосунків (Т. Л. Ряполова, 2008; В. А. Абрамов, И. В. Жигулина, Т. Л. Ряполова, 2009; А. В. Ипатов, Б. В. Михайлов, С. М. Мороз, 2009). Саме тому вивчення особливостей сімейної взаємодії для оцінки реабілітаційного потенціалу сім’ї є облігатним при розробці будь-якої реабілітаційної стратегії, у тому числі, і медико-психологічної допомоги жінкам, що піддалися хірургічному лікуванню внутрішніх геніталій. Проте, не дивлячись на актуальність вищевикладеного, на сьогоднішній день в науковій літературі і в реальній клінічній практиці відсутні дослідження, які б об’єднували в собі вивчення як гінекологічних, так і психологічних і сімейних аспектів реабілітації жінок, що перенесли операції на внутрішніх статевих органах.

Вищевикладене обумовило актуальність і необхідність проведення даного дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана відповідно до плану наукових досліджень кафедри сексології і медичної психології Харківської медичної академії післядипломної освіти «Здоров’я сім’ї. Причини, механізми розвитку, клінічні прояви і система психодіагностики, психокорекції, психопрофілактики його порушень» (№ державної реєстрації 0107U002615).

Мета і завдання дослідження. Мета – на основі системного міждисциплінарного підходу до аналізу і комплексної оцінки проблеми психічного стану, сексуального здоров’я і сімейної взаємодії у жінок, які перенесли оперативні втручання на внутрішніх статевих органах, розробити і впровадити систему їх медико-психологічної реабілітації.

Для досягнення поставленої мети були визначені наступні задачі:

1. Визначити динаміку психологічного стану жінок у перед- і ранньому післяопераційному періоді.

2.  Вивчити стан сексуального здоров’я подружжя до і після операції.

3. Виявити і систематизувати варіанти і форми сексуальної дезадаптації подружніх пар, в яких дружина перенесла операцію на внутрішніх статевих органах.

4. Дослідити взаємозв’язок між об’ємом оперативного втручання і психічним станом жінок, що перенесли операції на внутрішніх геніталіях.

5. Проаналізувати характерологічні і особистісні особливості жінок, що перенесли операції на внутрішніх статевих органах, і їх чоловіків.

6. Встановити клінічні варіанти і форми порушення сімейної взаємодії в сім’ях, в яких дружина перенесла оперативне втручання на внутрішніх геніталіях, і виділити механізми її виникнення.

7. Науково обґрунтувати, розробити і оцінити ефективність системи медико-психологічної реабілітації жінок, що перенесли операції на внутрішніх геніталіях.

Об’єкт дослідження – психічний стан, сексуальне здоров’я і сімейна взаємодія у жінок, що перенесли операції на внутрішніх геніталіях.

Предмет дослідження – причини, механізми розвитку і клінічні варіанти порушень психічного стану, сексуального здоров’я і сімейної взаємодії у жінок, що перенесли операції на внутрішніх геніталіях.

Методи дослідження: клінічний, сексологічний (у тому числі, системно-структурного аналізу), клініко-психопатологічний, психодіагностичний, соціально-демографічний, статистичний.

Наукова новизна дослідження. Вперше з позицій системного підходу здійснено комплексне дослідження проблеми медико-психологічної реабілітації жінок, що перенесли оперативні втручання на внутрішніх статевих органах.

Встановлено, що актуальний психологічний стан жінок у перед- і ранньому післяопераційному періоді характеризується наявністю синдрому психоемоційної напруги з різним клінічним наповненням і соціально-психологічним аранжуванням залежно від стану подружніх стосунків.

Описані клінічні прояви порушень сексуального здоров’я жінок і їх чоловіків до і після оперативного втручання, виявлено, що сексуальні порушення спостерігаються практично у всіх жінок як у до-, так і післяопераційному періоді, проте їх клінічний вміст, ступінь вираженості і соціально-психологічне аранжування залежать від стану подружніх стосунків. Виділені клінічні варіанти і форми сексуальної дезадаптації подружньої пари, в якій дружина перенесла операцію на внутрішніх геніталіях.

Вперше доведено, що психічний стан жінок після перенесеного оперативного втручання на внутрішніх статевих органах пов’язаний як з об’ємом операції, так і із станом їх подружніх стосунків.

Описані особливості характеру, особистості й міжособистісної комунікації у жінок, що перенесли операції на внутрішніх геніталіях, і їх чоловіків.

Вперше вивчені особливості сімейної взаємодії в сім’ях, в яких дружина перенесла операцію на внутрішніх статевих органах, і показано, що вони визначають об’єм і вміст медико-психологічних реабілітаційних заходів.

Новим в роботі є запропонована систематика варіантів і форм порушення сімейної взаємодії та ідентифікація чинників, що спричиняють, привертають, провокують і погіршують перебіг даного феномену, а також виявлення причинно-наслідкових зв’язків між ними.

Вперше сформульовано принципи і запропонована п’ятиетапна система медико-психологічної реабілітації жінок, що перенесли операції на внутрішніх статевих органах.

Практичне значення отриманих результатів. Для клінічної практики має значення встановлення взаємозв’язку між вираженістю і проявами клініко-психопатологічних порушень, станом подружніх стосунків і об’ємом оперативного втручання у жінок, а також визначення особливостей психологічного стану жінок в до- і на різних етапах післяопераційного періоду.

Важливим для практики є також виділення структури порушень сексуального здоров’я і клінічних варіантів сексуальної дезадаптації подружніх пар, в яких дружина перенесла операцію на внутрішніх геніталіях, до- і після операції.

Практичне значення має також визначення складових феномену сімейної взаємодії як мішенів медико-психологічної реабілітації в комплексному лікуванні жінок, що перенесли операції на внутрішніх статевих органах.

Важливе практичне значення має розроблена і впроваджена система медико-психологічної реабілітації жінок, що перенесли операції на внутрішніх статевих органах, диференційована залежно від об’єму перенесеної операції і стану сімейної взаємодії.

Вищезгадана система впроваджена в практику роботи Донецького медичного територіально-медичного об'єднання, міської лікарні № 3 (Донецьк), територіально-медичного об’єднання «Сім’я і здоров’я» (Донецьк), Донецької клінічної психоневрологічної лікарні – медико-психологіного центру (Донецьк), міської лікарні № 3 (Горлівка), Горлівського міського онкологічного диспансеру, Дорожньої клінічної лікарні № 1 ст. Київ – Пасажирський, клініки репродуктивної медицини «Неомед» (Київ).

Отримані наукові результати використовуються в учбовому процесі на кафедрах гінекології і перинатології; сексології і медичної психології; психотерапії Харківської медичної академії післядипломної освіти, медичної психології і психіатрії Вінницького національного медичного університету ім. М. І. Пирогова, в лікувальній і науковій роботі Інституту невідкладної і відновної хірургії АМН України (Донецьк).

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи докладалися і обговорювалися на наступних наукових форумах: української школі-семінарі з міжнародною участю «Психотерапія і психоаналіз на шляху до євроінтеграції» (Київ, 02 – 03.11.2005) ІІІ-му Національному конгресі (ХІ з’їзді) неврологів, психіатрів і наркологів України «Профілактика і реабілітація в неврології, психіатрії і наркології» (Харків, 03 – 05.07.2007), науково-практичній конференції з міжнародною участю «Актуальні проблеми соціальної, судової психіатрії і наркології» (Київ, 11 – 12.09.2008), науково-практичній конференції з міжнародною участю «Діагноста і лікування тривожно-депресивних розладів в загальносоматичній практиці» (Луганськ, 21.11.2008), першій науково-практичній міжрегіональній конференції «Патоморфоз психічних і психосоматичних розладів на сучасному етапі» (Вінниця, 19.03.2009), науково-практичній конференції з міжнародною участю «Фундаментальна і клінічна ендокринологія: проблеми, звершення, перспективи (Восьмі Данилєвські читання)» (Харків, 26 – 27.02.2009), науково-практичній конференції «Психосоціальна реабілітація і фармакотерапія хворих психічними розладами: конкуренти або партнери?» (Донецьк, 21 – 22.05.2009), науково-практичній конференції психіатрів, психотерапевтів і наркологів «Депресивні розлади: соціальні ризики» (Харків, 26 – 27.05.2009), науково-практичній конференції «Органічні психічні розлади і епілепсія» (АР Крим, Ялта, 10 – 11.09.2009), семінарі «Школа психосоматичної медицини» (АР Крим, Ялта, 09 – 10.10.2009), науково-практичному симпозіумі і Пленумі науково-практичного співтовариства неврологів, психіатрів і наркологів України «Актуальні питання неврології, психіатрії і наркології» (Київ, 02 – 03.12.2009), другій науково-практичній конференції «Інтеграційні підходи в діагностиці і лікуванні психічних і психосоматичних захворювань» (Вінниця, 18.03.2010).

Публікації. По матеріалах дисертації опубліковано 23 наукових статті (з них 22 – в спеціалізованих виданнях, рекомендованих ВАК України), 1 тези в матеріалах конференції. Всі роботи виконані без співавторів.

Об’єм і структура дисертації. Дисертація викладена на 339 сторінках машинописного тексту (з них 283 сторінки основного тексту). Дисертація складається зі вступу, аналітичного огляду літератури, 6 розділів власних досліджень, аналізу і узагальнення результатів дослідження, висновків і списку використаних джерел. Матеріали дисертації ілюстровані 29 таблицями і 29 малюнками. Бібліографічний список містить 220 джерел, з них 30% (64) – зарубіжних.

ОСНОВНОЇ ЗМІСТ

Дизайн дослідження і характеристика обстежених. З дотриманням принципів біоетики і деонтології на базі Донецького територіального медичного об’єднання протягом 2001 – 2008 рр. обстежено 350 жінок, що перенесли радикальне оперативне втручання на внутрішніх статевих органах з приводу міоми матки (54 – міомектомію, 296 – тотальну/субтотальну гістеректомію), і їх чоловіків. Обєм оперативного втручання, що включав оваріоектомію, був критерієм виключення пацієнток з дослідження.

Дослідження проводилося у декілька етапів, послідовність яких відображена на рис. 1.

Основним критерієм рандомізації був стан подружніх (сімейних) стосунків обстежених. На першому етапі дослідження на підставі результатів вивчення стану внутрішньосімейної адаптації (за допомогою методики D. H. Sprenkle, B. L. Fisher) всі подружні пари (ПП) були розділені на дві групи: 80 ПП – з адаптованими гармонійними подружніми стосунками (контрольна група) і 270 ПП – з порушенням подружніх стосунків (ППС) (основна група), серед яких, у свою чергу, були виділені підгрупи: 106 ПП – з абсолютним типом ППС (дезадаптивний тип шлюбу, 1-а підгрупа основної групи) і 164 – з відносним типом ППС (неузгоджений тип шлюбу, 2-а підгрупа) (рис. 2).

П е р ш и й    е т а п: передопераційний

Рандомізація пацієнтів

Дослідження вихідного стану сексуальної функції 

Визначення психологічного стану перед операцією

Д р у г и й       е т а п: 5 днів після операції

Об’єктивізація актуальних психоемоційних характеристик і

психологічного стану в найближчому післяопераційному періоді

Т р е т і й     э т а п : 3 місяці після операції

Діагностика психічного стану жінок

Дослідження стану сексуального здоровя

Вивчення особливостей особистості і міжособистісних відношень

Виявлення клінічних варіантів і форм порушення сімейної взаємодії

Ч е т в е р т и й    е т а п : від 3 місяців до півроку після операції

Диференційована психокорекція порушення сімейної взаємодії в залежності від її клінічного варіанта і форми

П я т и й     е т а п : 1 рік після оперативного втручання

Оцінка ефективності системи медико-психологічної реабілітації жінок, які перенесли операції на внутрішніх статевих органах

Рис. 1. Етапи дослідження.

Рис. 2. Розподіл обстежених на групи залежно від стану подружніх стосунків.

При розподілі обстежених на групи, відповідно до завдань дослідження, враховувався також об’єм оперативного втручання, якому піддавалися пацієнтки, з 296 ПП, в яких дружини перенесли радикальну операцію, в 240 мало місце ППС (вони склали частину основної групи). З 54 ПП, в яких дружинам було проведено консервативне хірургічне лікування, в 30 також діагностована ППС (ці ПП також увійшли до основної групи). ПП, в яких була виявлена подружня адаптація (56 в яких дружини піддалися гістеректомії і 24 міомектомії), обстежувалися як контрольна група (рис. 3).

Рис. 3. Розподіл обстежених по групах залежно від об’єму оперативного втручання.

Таким чином, на I, IV і V етапах роботи, за головним критерієм оцінки стану подружніх стосунків в дослідженні порівнювалися дві групи: основна 270 ПП з їх порушеннями (240 ПП, в яких дружина перенесла гістеректомію і 30 ПП, в яких дружині було зроблено міомектомія) і контрольна – 80 ПП з відсутністю ознак ППС.

На II і III етапах дослідження для об’єктивізації наявності патогенного впливу об’єму оперативного втручання основна група була розділена на дві: основну і порівняння. В цьому випадку основну групу склали 240 жінок з ППС, що перенесли радикальну операцію, групу порівняння 30 пацієнток з ППС, яким було проведено органозберігаюче оперативне втручання. Група контролю в цьому випадку залишалася колишньою 80 жінок з гармонійним шлюбом, серед яких 56 піддалися гістеректомії і 24, міомектомії (рис. 4).

Рис. 4. Розподіл обстежених на групи на II-му і III-му етапах дослідження.

Для цілісної оцінки ефективності розробленої системи медико-психологічної реабілітації жінок, що перенесли операції на внутрішніх геніталіях, після проведення основного дослідження, яке дозволило визначити мішені і зміст медико-психологічного впливу на кожному етапі реабілітації, в роботу додатково були включені дві групи, що складалися з 200 жінок з однорідними соціально-демографічними характеристиками, в яких на передопераційному етапі виявлене ППС: 100 жінок, що отримували лікування згідно розробленій системі медико-психологічних заходів (основна група) і 100 пацієнток, що відмовилися з різних причин від участі в реабілітаційних заходах і які отримували медичну допомогу в рамках затверджених МОЗ України клінічних протоколів (група контролю).

Таким чином, всього в дослідженні брало участь 550 жінок, що перенесли оперативне втручання на внутрішніх статевих органах, та їх чоловіки.

Обстежені жінки знаходилися у віці від 30 до 55 років, їх чоловіки в кожній подружній парі входили до однієї вікової групи з дружинами (різниця у віці не перевищувала 5 років).

Контингент обстежених був однорідним за всіма базовими показниками, що дозволило вважати результати дослідження такими, що репрезентативно відображають генеральну сукупність.

Методи дослідження. Всім подружнім парам було проведено комплексне обстеження, в рамках якого з’ясовано соматичний, у тому числі гінекологічний статус жінок, неврологічний і урологічний стан пацієнток і їх чоловіків; клініко-психопатологічне дослідження (проводилося спільно з лікарем-психіатром); спеціальне сексологічне обстеження жінок і чоловіків, зокрема, системно-структурний аналіз сексуального здоров’я; психодіагностичне і соціально-демографічне обстеження подружжя.

Дослідження сексуальної функції подружжя проводили з врахуванням її парного характеру з позицій концепції чотирьохфакторного забезпечення сексуальності, розробленої В. В. Кришталем (1985 2008). Механізми розвитку сексуальної дезадаптації вивчали за допомогою методу системно-структурного аналізу сексуального здоров’я по його інтегральних критеріях, компонентам і складовим. Критеріями сексуального здоров’я при цьому виступали наступні: темп і характер сомато- і психосексуального розвитку, статева самосвідомість, статеворольова поведінка, психосексуальна орієнтація, статева конституція, стан лібідо, наявність сексуальних реакцій, зміст сексуальних фантазій, характеристика оргазму, тип сексуальної мотивації і мотиви статевого акту, почуття до чоловіка, рівень і форми сексуальної адаптації в ПП, тип сексуальної культури, психосексуальна задоволеність. Аналіз згідно перерахованих критеріїв дозволив отримати досить повне уявлення про сексуальність кожного з подружжя і про адаптацію останніх.

Системно-структурний аналіз проводився в три етапи: перший оцінка стану сексуального здоров’я по його інтегральних критеріях; другий складання структурної сітки порушення компонентів і складових сексуального здоров’я; третій визначення ступеню виявлених порушень і причинно-наслідкових зв’язків між чинниками, що викликали порушення сексуального здоров’я.

Для визначення ерогенних зон і діапазонів прийнятності подружжя застосовували методику В. І. Здравомислова (1985) в модифікації В. В. Кришталя (2008). Тип статевої конституції жінок досліджували за допомогою шкали І. Л. Ботневої (2005), тип статевої конституції чоловіків за шкалою Г. С. Васильченка (1990). При визначенні типу сексуальної мотивації виходили з класифікації В. В. Кришталя (2008). Психосексуальні типи чоловіків і жінок та їх відповідність в ПП визначали за С. С. Лібіхом (1990).

Для визначення актуального психоемоційного стану жінок в до- і ранньому післяопераційному періоді використовували наступну батарею методик. При вивченні психологічної складової синдрому психоемоційної напруги (СПН) загальну оцінку рівня стресу верифікували за допомогою шкали психосоціального стресу Л. Рідера (за В. М. Корнацьким,
М. В. Марковою, 2007). Здатність до стресостійкості об’єктивізували з використанням методики визначення стресостійкості і соціальної адаптації Холмса-Раге (за Д. Я. Райгородським, 2002). Крім того, встановлювали рівень соціальної фрустрованості пацієнток за методикою
Л. І. Вассермана в модифікації В. В. Бойка (за Д. Я. Райгородським, 2002). Клінічну складову СПН аналізували за допомогою визначення рівня тривожності за методикою Дж. Тейлора в адаптації Т. А. Немчинова (доповнену В. Р. Норакідзе) (за І. Б. Дермановою, 2002), а також методикою самооцінки Ч. Д. Спілбергера
Ю. Л. Ханіна (за І. Б. Дермановою, 2002). Рівень депресивного реагування встановлювали згідно методиці диференціальної діагностики депресивних станів Зунге (у адаптації Т. І. Балашової) (за Д. Я. Райгородським, 2002).

При вивченні впливу макро- і мікросоціальних чинників як предикторів виникнення СПН на тлі психоемоційного стресу використовували класифікацію Т. Б. Дмітрієвої (2001). З провідних чинників, що виділяються автором, нами були відібрані макросоціальні: відсутність відчуття перспективи життя, безробіття або її загроза, негативний вплив засобів масової інформації, і мікросоціальні: власні захворювання, сімейні конфлікти, погіршення матеріально-побутових умов, порушення сексуальних стосунків.

Психічний стан жінок досліджували за допомогою психометричних шкал. Спочатку проводили скринінг за допомогою методики експрес-діагностики неврозу К. Хека і Х. Хесса (за Д. Я. Райгородським, 2001). Далі визначали ступінь тяжкості депресивної симптоматики за допомогою суб’єктивного опитувальника депресії Бека (BDI) (за В. С. Подкоритовим,
Ю. Ю. Чайкою, 2003) і об’єктивної квантифікованої клінічної шкали Гамільтона для оцінки депресії (HAM-D
21) (M. Hamilton, 1960). Потім спільно з лікарем-психіатром проводили структуроване клінічне інтерв’ю згідно з діагностичними критеріями МКХ-10.

Психодіагностичне дослідження проводили з метою отримання об’єктивних даних про особистісні особливості жінок і їх чоловіків, характер взаємин і сімейної взаємодії подружжя. Обстеження включало вивчення характерологічних і особистісних рис, стану внутрішньосімейної адаптації, комунікативної взаємодії, спрямованості особистості пацієнток, що знаходилися під спостереженням, і їх чоловіків за їх домінуючою мотивацією, ціннісними орієнтаціями і проведенням дозвілля.

Спочатку роботи для рандомізації обстежених для визначення стану внутрішньосімейних стосунків застосовували методику D. H. Sprenkle, B. L. Fisher (за
Г. С. Кочаряном, О. С. Кочаряном, 1994), що містить оцінку 17 параметрів сімейної адаптації і поєднання сім’ї.

Особистість подружжя досліджували з позицій концепцій діяльності (О. М. Леонтьев, 1993), стосунків (В. М. М’ясищев, 1995), спілкування (Б. Ф. Ломов, 1981; О. О. Бодальов, 1981), персоналізації (А. В. Петровський, 1982).

Для об’єктивізації особистісних особливостей жінок, що перенесли оперативні втручання на внутрішніх геніталіях, використовувався опитувальник Міні-мульт – скорочений варіант Міннесотського багатовимірного особистісного переліку MMPI (за Д. Я. Райгородським, 2002). Акцентуйовані риси характеру обстежуваних подружжів вивчалися за допомогою методики
Г. Шмішека (за Л. Ф. Бурлачуком, 2007). Для вивчення ступеню адаптованості обстежуваних застосовувалася методика колірних виборів (МКВ) (за Л. Ф. Бурлачуком, 2007), система значимих для пацієнток стосунків на невербалізованому рівні досліджувалася за допомогою колірного тесту стосунків (КТС) (за І. Б. Дермановою, 2002). Для вивчення спрямованості особистості подружжів (домінуючі мотивації, ціннісні орієнтації, характеристика використання вільного часу) використовувалася запропонована Г. С. Васильченком (1990) класифікація домінуючих мотивацій і домінант в проведенні дозвілля.

Для інтегральної оцінки ефективності розробленої системи медико-психологічної реабілітації жінок, що перенесли операції на внутрішніх геніталіях, використовували специфічний опитувальник визначення якості життя жінок, що застосовується в світовій гінекологічній практиці (В. А. Паукер, 1997), який містить оцінку наступних сфер життя жінки: фізична активність, психічний стан, соціальне функціонування, рольове функціонування, сексуальне функціонування, загальне суб’єктивне сприйняття стану свого здоров’я.

Статистична обробка отриманих даних містила в собі встановлення характеру їх розподілу, середніх величин (M), помилок середніх величин (m), t-критерія Ст’юдента для визначення вірогідності розбіжностей між групами. Для встановлення характеру зв’язків між показниками різних оціночних шкал використовували кореляційний аналіз, для визначення коефіцієнтів інформативності діагностичних симптомів і ознак шкали HAM-D21 – вірогідносний аналіз Вальда (Б. Дюран, П.Оделл, 1977). Обчислювання проводили з використанням програм «Statistica for Windows. Release 4.3» та електронних таблиць Excel 7.0 (С. Н. Лапач, А. В. Чубенко, П. Н. Бабич, 2000).

Результати дослідження. Комплексне дослідження стану подружжя до оперативного втручання у жінок дозволило встановити, що загальний фізичний розвиток переважної більшості жінок і чоловіків обох груп відповідав середньонормативним показникам.

У гінекологічному анамнезі практично у всіх жінок встановлені захворювання статевих органів. Гінекологічне дослідження виявило у всіх обстежених жінок збільшену матку (на 12 24 тижні). При урологічному обстеженні у 14,6±3,5% жінок і 6,3±2,4% чоловіків був діагностований хронічний пієлонефрит, у 18,3±3,9% жінок – хронічний цистит, і у 9,4±2,9% чоловіків – хронічний простатит.

Серед екстрагенітальної соматичної патології у 37,4±4,8% жінок діагностовані захворювання серцево-судинної системи, у 21,1±4,1%  шлунково-кишкового тракту.

Порушення сексуального здоров’я, обумовлені основним гінекологічним захворюванням, були виявлені у жінок обох груп: зниження статевої активності (53,0±5,0% основної і 23,8±4,3% контрольної) і любрикації (51,5±5,0% і 36,3±4,8%), хронічний тазовий больовий синдром (51,1±5,0% і 41,3±4,9%), гіполібідемію (67,4±4,7% і 13,8±3,4%). Проте, на відміну від пацієнток групи контролю, практично у всіх жінок основної групи спостерігалась оргазмічна дисфункція (96,7±1,8%) і у 39,3±4,9% виражене психосексуальне незадоволення, властиве і 39,3±4,9% чоловікам цієї ж групи, які, до того ж, відмічали втрату сексуального інтересу до дружини. Це дозволило зробити висновок про наявність в 39,3±4,9% ПП основної групи первинної сексуальної дезадаптації, не пов’язаної з наявністю гінекологічного захворювання у дружини і майбутнім оперативним втручанням. Для всіх членів подружжя (і чоловіків, і жінок) контрольної групи, незважаючи на наявність у деяких жінок сексуальної дисфункції, характерною була наявність психосексуальної задоволеності.

Актуальний психоемоційний стан перед операцією у жінок основної і контрольної груп характеризувався наявністю СПН, проте його зміст виявився різним. Так, незважаючи на те, що основним клінічним проявом передопераційного психоемоційного стану у жінок обох груп виявився астенічний симптомокомплекс, у жінок основної групи спостерігався повний спектр астенічних проявів, найчастіше – нестійкий настрій (81,9±3,9%), дратівливість (75,2±4,3%), швидка стомлюваність (71,9±4,5%) і зниження працездатності (71,9±4,5%), апатія (71,1±4,5%), причому у всіх хворих в клінічній картині було поєднання декількох симптомів (р≤0,05). Вегетативні розлади і порушення серцево-судинної системи проявлялися підвищенням або зниженням артеріального тиску, серцебиттям, болями в області серця; серед жінок контрольної групи частота зустрічаємості і вираженість астенічних симптомів були менші (р≤0,05). Психологічні характеристики передопераційного психоемоційного стану у жінок основної групи характеризувалася низькою опірністю стресу, а також високими показниками всіх видів тривоги.

Клінічна картина дезадаптивних змін у пацієнток в ранньому післяопераційному періоді виявилася досить різноманітною. Найбільш високий рівень стресу спостерігався у подружжя основної групи (середній бал серед жінок склав 2,87±0,64, серед чоловіків – 2,31±1,53); у групі порівняння середній показник психосоціального стресу у жінок склав 2,65±1,26, у чоловіків – 1,86±0,35; у контрольній групі – 1,34±0,94 у жінок і 0,65±0,02 у чоловіків. Крім того, практично у всіх осіб основної і порівняльної груп була виявлена недостатня здатність опірності стресу і низький рівень соціальної адаптації: ступінь опірності стресу виявилася найбільш низької серед подружжя основної групи і склала 357,57±18,9 балів у жінок і 312,4±17,8 балів у чоловіків. Низький ступінь опору стресу виявлений і в осіб з групи порівняння – 326,9±36,8 і 257,57±189 балів, відповідно. Високий ступінь опору стресу діагностовано лише в осіб контрольної групи, що склало 193,8±11,28 балів у жінок і 150,3±9,37 у чоловіків. Встановлений позитивний кореляційний зв’язок між рівнем стресостійкості і давністю ППС: r=+0,35, р<0,05, при давності дезадаптації від 1 до 3-х років; r=+0,41, р<0,05 – у разі дезадаптації більше 5 років. Рівень соціальної фрустрованості в респондентів основної групи був дуже високим і наближався до максимальних показників – 3,98±0,9 балів у жінок і 2,64±1,8 у чоловіків; серед обстежених з групи порівняння рівень соціальної фрустрованості склав, відповідно – 2,9±0,02 і 2,01±1,2 балів (серед подружжя контрольної групи рівень її був низьким – 2,05±1,35 балів у жінок і 1,2±0,72 балів у чоловіків).

Клінічна складова СПН у подружжів основної і порівняльної груп характеризувалася високим рівнем тривожності (рис. 5) і наявністю депресивної симптоматики у жінок цих груп (рис. 6).

Рис. 5. Порівняльна характеристика рівнів тривожності у подружжів в ранньому післяопераційному періоді.

Рис. 6. Показники вираженості депресії у обстеженого подружжів в ранньому післяопераційному періоді.

Всі обстежені відмічали вплив на свій психоемоційний стан одних і тих же макро- і мікрочинників, але дія їх відрізнялася інтенсивністю: жінки основної групи були набагато чутливіші до впливу соціальних стрес-чинників, ніж особистості груп порівняння і контролю (р≤0,05). Серед негативних макросоціальних чинників, що мали негативний вплив на прооперованих жінок, провідним – відсутність відчуття перспективи життя (жінки основної групи – 77±4,2%, інтенсивність – 7,7±0,7 балів; пацієнтки групи порівняння – 72,9±4,5%, інтенсивність – 5,2±0,3 балів; жінки контрольної групи – 6,7±2,5%, інтенсивність – 2,4±0,3 балів). З мікросоціальних чинників на стан здоров'я пацієнток максимально виражений негативний вплив мали: – особистості захворювання (операція гістер- або міомектомії) – основна група – 91,4±2,8%, інтенсивність – 8,3±0,4 балів; порівняльна група – 80±3,0%, інтенсивність – 5,7 ±0,3 балів; контрольна група – 26,7±4,4%, інтенсивність – 2,9±0,1 балів); – сімейні конфлікти (основна група – 87±34%, інтенсивність – 7,8 ±0,3 балів; порівняльна група – 76,7 ±4,2%, інтенсивність – 5,3±0,4 балів; контрольна група – 3,3±1,8%, інтенсивність – 1,5±0,2 балів); – погіршення матеріально-побутових умов, матеріальна скрута (основна група – 78,6±4,1%, інтенсивність – 6,1±0,3 балів; порівняльна група – 70±4,6%, інтенсивність – 5,5±0,5 балів; контрольна група – 16,7±5,0%, інтенсивність – 3,2±0,3 балів); – порушення сексуальних стосунків (основна група – 70±4,6%, інтенсивність – 5,7±0,3 балів; група порівняння – 59,5±4,9%, інтенсивність – 4,5±0,3 балів; контрольна група – 6,7±2,5%, інтенсивність – 4,2±0,3 балів).

Вивчення динаміки індивідуально-психологічних властивостей жінок до і після операції дозволило встановити, що стрижневою характеристикою, що здійснювала вплив на дані показники, виявився не об’єм оперативного втручання (гістер- або міомектомія), а стан їх подружніх стосунків. У жінок з ППС (основної і порівняльної груп) кількість показників (по методиці Міні-мульт) в діапазоні вище 60 Т балів у 2–5 разів перевищувало число показників в діапазоні нижче 40 Т по 1-ій, 2-ій і 7-ій шкалах, що відображало наявність підвищеного рівня тривоги у більшості хворих: неминучі труднощі післяопераційного періоду, особливо на фоні ППС, породжували занепокоєння відносно стану здоров’я і сприяли активізації іпохондричних проявів. Крім того, у жінок основної групи було засвідчено наявність депресивних тенденцій (достовірне підвищення показників по 2-ій і зниження за 9-ою шкалою), не дивлячись на безперечне поліпшення соматичного і гінекологічного статусу прооперованих жінок. Усереднений психологічний профіль пацієнток з ППС, що перенесли гістеректомію (основна група) і міомектомію (група порівняння) мав схожу конфігурацію.

Вивчення індивідуально-психологічних особливостей жінок контрольної групи після операції показав переважання у них гармонійного профілю: показники практично не перевищували 60 Т-балів, незначний акцент відмічався по 9-ій і 0-ій шкалах, проте результати не виходили за межі норми. Враховуючи вищевикладене, можна зробити висновок про те, що наявність гармонійних подружніх стосунків сприяла успішнішому і швидшому одужанню, подоланню кризових моментів, а також відновленню порушених функцій. Пацієнтки даної групи відрізнялися більш урівноваженим характером, були активні, енергійні, легко встановлювали контакти з оточуючими.

Через 3 місяці після оперативного втручання на внутрішніх статевих органах у жінок у більшості з них був виявлений постгістеректомічний синдром (ПГС), клінічну картину якого формували два провідних симптомокомплекси – вегетативний і психоемоційний. Вегетативний симптомокомплекс був характерний для 68,3±4,7% жінок, що перенесли гістеректомію, 13,3±3,4% жінок, що перенесли органозберігаючу операцію і 41,3±4,9% пацієнток контрольної групи. Поширеність і вираженість виявлених в обстежених психоемоційних порушень, обумовлених ПГС, не мали чіткого взаємозв’язку з об’ємом оперативного втручання, оскільки вони мали місце у всіх жінок основної (з ППС, що перенесли гістеректомію) і порівняльної (з ППС, що перенесли міомектомію) груп, але відсутні у пацієнток з гармонійним типом шлюбу, незалежно від об’єму перенесеного ними оперативного втручання.

Серед клінічних проявів порушень сексуальної функції у жінок, що перенесли операції на внутрішніх геніталіях, через 3 місяці після операції було виділено три групи симптомів: а) які розвиваються внаслідок самого оперативного втручання (зниження генітальних реакцій, диспареунія – у 68,3±4,7% жінок основної групи, 46,7±5,0% пацієнток групи порівняння і 11,3±3,2% – контрольної групи); б) пов’язаних з наявністю абсолютного типу ППС, що мав місце до оперативного лікування (відносна гіполібідемія – у 37,5±4,8% жінок основної і 53,3±5,0% – порівняльної груп); в) обумовлених комплексною дією несприятливих чинників наявності первинного ППС і появи вторинних сексуальних розладів (відсутність психосексуальної задоволеності, зниження статевої активності, оргазмічна дисфункція – у всіх пацієнток основної і порівняльної груп).

У чоловіків пацієнток основної і порівняльної груп в післяопераційному періоді виявлені сексуальні порушення, обумовлені як первинним – абсолютним – типом ППС, так і появою вторинної сексуальної дисфункції у дружини, що розвинулася після операції (що мало місце в ПП з діагностованим до операції відносним типом ППС). Для чоловіків жінок основної і порівняльної груп виявилося характерним наявність відносної втрати статевого потягу до дружини (37,5±4,8% і 53,3±5,0%, відповідно), а також відсутність психосексуального задоволення (у всіх чоловіків пацієнток основної і порівняльної груп). Аналізуючи сексуальні порушення в чоловіків пацієнток, слід зазначити, що кількість чоловіків, в яких був відсутній сексуальний інтерес до дружини, в до- і післяопераційному періоді залишалася незмінною, відповідною кількості ПП з абсолютним типом ППС (первинним дезадаптивним типом шлюбу). Серед чоловіків основної і порівняльної груп незмінним також виявилося число страждаючих на еректильну дисфункцію і порушеннями еякуляції (у чоловіків пацієнток контрольної групи наявність даних розладів в післяопераційному періоді не встановлена). В той же час, наявність психосексуального незадоволення, яке до операції відзначав виключно чоловік пацієнток з первинним ППС, в післяопераційному періоді діагностовано у всіх чоловіків основної і порівняльної груп.

Вивчення стану сексуального здоров’я подружжя основної і порівняльної груп за його інтегральними критеріями дозволив встановити істотні відмінності в клінічних проявах і механізмах виникнення сексуальних порушень, пов'язаних не з об'ємом оперативного втручання, а з часом виникнення. Так, для частини контингенту – 106 ПП (з абсолютним типом ППС, діагностованим до операції), серед яких 90 пацієнток перенесли гістеректомію і 16, – міомектомію, була характерною наявність сексуальних розладів і до операції (у всіх відмічалося психосексуальне незадоволення і втрата сексуального інтересу до чоловіка) (перша підгрупа). В той же час, 164 ПП (з відносним типом ППС, діагностованим до операції), серед яких 150 жінок перенесли гістеректомію і 14 – міомектомію, чітко вказували на зв’язок між виникненням сексуальних порушень і оперативного втручання, обґрунтовуючи розвиток розладу сексуального здоров’я фізіологічними змінами, обумовленими операцією (друга підгрупа).

У 60,7±4,9% подружжя основної групи встановлена наявність сексуальної дезадаптації внаслідок вторинної сексуальної дисфункції у дружини, обумовленої перенесеним оперативним втручанням. В останніх ПП встановлена первинна сексуальна дезадаптація, що проявлялася декількома клінічними формами, різними по механізму формування і вираженості клінічних проявів. Дані форми сексуальної дезадаптації мали первинний характер, спостерігалися в ПП до проведення операції у дружини та стали чинником, який погіршує її перебіг.

Системно-структурний аналіз сексуального здоров’я подружжя, в якому дружина перенесла операцію на внутрішніх геніталіях, дозволив виявити у них різні варіанти і форми сексуальної дисфункції і сексуальної дезадаптації і систематизувати їх таким чином.

І. Сексуальна дезадаптація внаслідок вторинної сексуальної дисфункції у дружини, обумовлена перенесеною операцією на внутрішніх геніталіях (60,7±4,9% ПП з відносним ППС, в яких 62,5±4,8% жінок перенесли гістеректомію і 46,7±5,0% – міомектомію).

ІІ. Первинна сексуальна дезадаптація, посилена оперативним втручанням на внутрішніх статевих органах у дружини (39,3±4,9 % ПП з абсолютним ППС, в яких 37,5±4,8% жінок перенесли гістеректомію і 53,3±5,0 міомектомію).

1. Комунікативна форма (57,5±4,9% ПП з абсолютним ППС, в яких 18,8±3,9% жінок перенесли гістеректомію і 46,7±5,0%  міомектомію).

2. Статеворольова форма (18,9±3,9% ПП з абсолютним ППС, в них 8,3±2,8% жінок, що перенесли гістеректомію).

3. Соціокультурна форма (17,9±3,8% ПП з абсолютним ППС, в них 7,9±2,7% жінок, що перенесли гістеректомію).

4. Сексуальний фобічний невроз (5,7±2,3% ПП з абсолютним ППС, в них 2,5±1,6% жінок, що перенесли гістеректомію).

Вищевикладене дозволяє зробити висновок про значиміший вплив стану подружніх стосунків в порівнянні з об’ємом оперативного втручання на загальний стан фізичного і сексуального здоров’я жінок, що перенесли операції на внутрішніх геніталіях.

Результати дослідження психічного стану жінок, що перенесли операцію на внутрішніх геніталіях, і їх чоловіків переконливо свідчили, що у прооперованих жінок з ППС, мали місце більш виражені порушення психічного стану у вигляді розладів депресивного і тривожно-депресивного спектру в порівнянні з жінками з ППС, що перенесли органозберігаючу операцію.

При скринінговому обстеженні у всіх жінок основної і порівняльної груп виявлена висока вірогідність наявності невротичного розладу, згодом підтверджена як на суб’єктивному (за допомогою шкали BDI – 31,69±0,59 балів у жінок основної в порівнянні з 19,7±0,15 балами у жінок порівняльної і 13,72±0,35 балів у пацієнток контрольної груп), так і об’єктивному (за допомогою шкали HAM-D21) рівнях: дані по обох шкалах підтвердили наявність важкої депресивної симптоматики у хворих основної групи (рис. 7).

Рис. 7. Вираженість депресивної симптоматики у жінок основної і порівняльної груп

Аналіз результатів, отриманих за шкаллю Гамільтона, виявив, що у жінок з ППС, що перенесли гістеректомію, значення 10 з 18 пунктів HAM-D21 – працездатність (31%), відношення до захворювання (33%), загальносоматичні порушення (47%), соматична тривога (51%), психічна тривога (52%), безсоння (64,4%), пригнічений настрій (69%), відчуття провини (76%), суїциїдальні тенденції (80%), іпохондрія (85%) – статистично достовірно перевищували аналогічні показники у жінок, що перенесли органозберігаючу операцію (р0,05).

У жінок з ППС, що перенесли гістеректомію, виділено чотири кластери депресивних порушень: загальмованість (пригнічений настрій і працездатність, загальмованість мислення), порушення мислення (відчуття провини, суїциїдальні тенденції, збудження), порушення сну (труднощі засипання, безсоння, раннє пробудження) і тривога, а також порушення в соматичній сфері (психічна і соматична тривога, порушення з боку шлунково-кишкового тракту, загальносоматичні порушення, іпохондрія).

Крім того, встановлений кореляційний зв’язок між симптомами пригніченого настрою, соматичної тривоги (r = 0,50,7) і безсоння (r = 0,74) з об’ємом перенесеної операції. Саме гістеректомія, за переконанням жінок, ставала перешкодою до реалізації позитивної життєвої програми і сприймалася пацієнтками як екзистенціальна катастрофа.

У всіх жінок основної групи були виявлені ті або інші невротичні, афективні або розлади особистості: іпохондричний розлад F45.2 (33,1±4,75% жінок основної і 13,3±3,4% – порівняльної груп), змішана тривожна і депресивна реакція F43.22 (13,2±3,4% пацієнток основної і 16,7±3,7% – порівняльної груп), дистимія F34.1 (12,8±3,3% жінок, що перенесли гістеректомію), демонстративний розлад особистості F60.4 (11,1±3,1% жінок основної і 3,3±1,8% – порівняльної груп), неврастенія F48.0 (10,8±3,1% пацієнток основної і 6,7±2,5% – порівняльної груп), пролонгована депресивна реакція F43.21 (8,9±2,8% жінок, що перенесли гістеректомію), легкий депресивний епізод F32.0 (8,1±2,7% пацієнток основної і 6,7±2,5% – порівняльної груп), коїтофобія F40.2 (2,5±1,6% жінок, що перенесли гістеректомію). В чоловіків жінок, що перенесли гістеректомію, як реакція особистості на захворювання дружини в 44,2±5,0% випадків був діагностований легкий депресивний епізод.

У жінок контрольної групи (з гармонійним типом подружніх стосунків), не дивлячись на перенесене оперативне втручання (у 70,0±4,6% випадків  гістеректомію), через 3 місяці після операції порушень психічного стану не виявлено.

В цілому результати вивчення психічного стану обстежених дали підставу вважати, що радикальне оперативне втручання на внутрішніх геніталіях у жінок у поєднанні з ППС сприяє формуванню невротичних і афективних розладів, в основному депресивного і тривожно-депресивного спектру з більш вираженою симптоматикою, ніж у жінок, що перенесли органозберігаючу операцію.

В результаті вивчення особливостей особистості і міжособистісної взаємодії в подружніх парах, дружини в яких перенесли операції на внутрішніх геніталіях, встановлено існування відмінностей у вищезазначених характеристиках у партнерів, в залежності не стільки від факту або об’єму оперативного втручання, скільки від стану їх подружніх стосунків.

Проведений порівняльний аналіз даних, отриманих при вивченні акцентуації характеру у чоловіків і жінок основної групи, показав, що у чоловіків достовірно частіше, ніж у жінок, зустрічалися педантичний і збудливий типи акцентуації (p<0,01) і дещо частіше застрягаючий тип (відмінності статистично недостовірні, p>0,05). У жінок частіше відмічався тривожний, демонстративний, емотивний типи акцентуації (відмінності достовірні, p<0,01) і дещо частіше, ніж у чоловіків, дистимічний і афективно-екзальтований типи (p>0,01). При цьому серед обстежених основної групи не було осіб без достовірно вираженої акцентуації характеру, тоді як в контрольній групі в половини чоловіків і значної частини жінок достовірно виражена акцентуація характеру не визначалася.

Порівняльне вивчення психологічних особливостей осіб основної групи залежно від типу ППС – абсолютного (106 ПП, 1-а підгрупа) або відносного (164 ПП, 2-а підгрупа), виявило ряд патогномонічних особливостей, характерних для подружжя 1-ої підгрупи. Так, для подружжя 1-ої підгрупи основної групи (з абсолютним типом ППС, ускладненим операцією у дружини), було виявлено переважну кількість акцентуйованих осіб в порівнянні з особами 2-ої підгрупи (з відносним типом ППС, ускладненим операцією у дружини): у 1-ій підгрупі серед жінок акцентуйованих за демонстративним типом виявилися 56,6±5,0%, у 2-ій підгрупі – 3,7±1,9%; тривожному – 31,1±4,6%, в 2-ій підгрупі – 23,8±4,3% і емотивному типах – 31,1±4,6%, в 2-ій підгрупі – 11,6±3,2% (рис. 8); серед чоловіків 1-ої підгрупи 83,0±3,8% мали акцентуацію за шкалою педантичності (у 2-ой підгрупі – 14,6±3,5%), а 58,5±4,9% – за шкалою збудливості (у 2-ій підгрупі – 5,5±2,3%) (рис. 9).

Рис. 8. Порівняльна характеристика частоти зустрічаємості рис акцентуації у жінок 1-ої та 2-ої підгруп. Рис. 9. Порівняльна характеристика частоти зустрічаємості рис акцентуації у чоловіків    1-ої та 2-ої підгруп.

При визначенні значимих стосунків було виявлено, що для всіх пацієнток найбільш значущими виявилися поняття «здоров’я» і «дитя»; у жінок з первинним ППС максимально конфліктним, негативним виявилося поняття «чоловік» (p<0,01).

У всіх ПП з ППС був визначений низький рівень соціально-психологічної адаптації (найбільш низький – у подружжів з первинним типом ППС): при невербальній оцінці своїх партнерів у подружжя переважали такі характеристики, як егоїстичність, черствість, дратівливість, неконструктивність.

Невідповідність спрямованості особистості у вигляді дисоціації ціннісних орієнтацій і домінуючих мотивацій мала місце у всіх обстежених з первинним типом ППС і сексуальною дезадаптацією, де орієнтація подружжя була переважно направлена на матеріальні і гедонічні цінності і переважала егоїстична спрямованість особистості, тоді як контрольна група продемонструвала збіг ціннісних установок, що, як відомо, є умовою гармонійності сім’ї.

При вивченні стану сімейної взаємодії – інтеграційного показника, стан якого визначається комплексом параметрів, властивих конкретній ПП, а порушення як одного, так і декількох із них, стає основою для розвитку порушення сімейної взаємодії (ПСВ), що значно знижує реабілітаційний потенціал сім'ї пацієнтки і якість життя в цілому, встановлене наступне.

Основними складовими сімейної взаємодії в родинах, в яких дружина перенесла оперативне втручання на внутрішніх статевих органах, є: біологічна – стан соматичного, гінекологічного, сексуального і психічного здоров’я жінок і їх чоловіків; психологічна – рівень особистісного прийняття і реагування подружжя на зміни, пов’язані з операцією, прояв їх індивідуально-типологічних особливостей в життєвій ситуації, що змінилася; соціально-психологічна – партнерство і адаптивність міжособистісних подружніх стосунків; соціальна – конгруентність загальної, сімейної, сексуальної культури взаємодії подружжя, їх системі цінностей, пріоритетів і способів соціалізації.

Таким чином, на підставі вивчення стану складових сімейної взаємодії виділені наступні варіанти і форми його порушення в сім’ях жінок, що перенесли хірургічну операцію на внутрішніх геніталіях.

І. Вторинний варіант ПСВ, обумовлений негативними наслідками перенесеного дружиною оперативного втручання на внутрішніх статевих органах (60,7±4,9%).

Причиною розвитку даного варіанту ПСВ виступала вторинна сексуальна дезадаптація, що розвинулася після перенесеної жінками операції на геніталіях, посилена порушенням їх психічного і соматичного стану після операції, і невміння і небажання їх чоловіків надати їм необхідну психологічну підтримку внаслідок наявності в сім’ї відносного типу ППС (рис. 10).

Рис. 10. Причинні, привертаючі, провокуючі і погіршуючі чинники в ґенезі вторинного варіанту ПСВ.

ІІ. Первинний варіант ПСВ, посилений наслідками перенесеного дружиною оперативного втручання на внутрішніх статевих органах (39,3±4,9%).

1. Соціально-психологічна форма ПСВ, посилена оперативним втручанням на внутрішніх статевих органах у дружини (22,6±4,2%) (рис. 11).

Рис. 11. . Причинні, привертаючі, провокуючі і погіршуючі чинники в ґенезі соціально-психологічної форми первинного варіанту ПСВ.

У основі даної форми первинного ПСВ лежали абсолютне ППС і первинна комунікативна сексуальна дезадаптація (соціально-психологічний і сексуальний її типи). У патогенезі даного варіанту ПСВ роль основного причинного чинника грало абсолютне ППС, діагностоване ще в передопераційному періоді, що характеризувалося відсутністю, перш за все, сімейної ідентичності, емоційної аттракції подружжя, їх взаємовідданості, турботи і підтримки один одного, нездатності до подолання розбіжностей в різних сферах функціонування сім’ї і до зміни правил сімейного функціонування, ненадійністю і відсутністю відчуття психологічної безпеки в шлюбі. Дане ППС, що мало місце до операції у дружини, підкріплене первинною комунікативною сексуальною дезадаптацією і патологією сексуальної і міжособистісної комунікації подружжя, посилилося після проведення оперативного втручання.

2. Психологічна форма ПСВ, посилена оперативним втручанням на внутрішніх статевих органах у дружини (7,4±2,6%) (рис. 12).

У основі даної форми первинного ПСВ були абсолютне ППС і первинна статеворольова сексуальна дезадаптація, спровокована дискордантністю статеворольової поведінки подружжя і посилена оперативним втручанням на внутрішніх статевих органах у дружини.

Рис. 12. Причинні, привертаючі, провокуючі і погіршуючі чинники в ґенезі психологічної форми первинного варіанту ПСВ.

3. Соціальна форма ПСВ, посилена оперативним втручанням на внутрішніх статевих органах у дружини (7,0±2,6%) (рис. 13).

У основі даної форми первинних ПСВ лежали абсолютне ППС і первинна соціокультурна сексуальна дезадаптація, спровокована інконгруентністю загальної і сексуальної культури, а також інноваційним конфліктом подружжя. Оперативне втручання на внутрішніх геніталіях, перенесене жінками, явилося посилюючим дані порушення чинником.

Рис. 13. Причинні, привертаючі, провокуючі і погіршуючі чинники в ґенезі соціальної форми первинного варіанту ПСВ.

4. Біологічна форма ПСВ, посилена оперативним втручанням на внутрішніх статевих органах у дружини (2,2±1,5%) (рис. 14).

Рис. 14. Причинні, привертаючі, провокуючі і погіршуючі чинники в ґенезі біологічної форми первинного варіанту ПСВ.

Основою даної форми первинного ПСВ був сексуальний фобічний невроз (коїтофобія), обумовлений поразкою соціального (внаслідок невротичного типу сексуальної культури) і психологічного (із-за переважання тривожно-сумнівних рис характеру, легкості утворення нав’язливостей – страхів, уявлень, думок, схильності до самоаналізу, боязливості) компонентів сексуального здоров’я жінок, спровокований оперативним втручанням і посилений абсолютним типом ППС, що був до операції.

Дана систематика варіантів і форм ПСВ, а також ідентифікація чинників, що спричиняли, привертали, провокували та погіршували перебіг ПСВ, а також розуміння причинно-наслідкових зв’язків між ними (рис. 15) лягли в основу розробки диференційованих медико-реабілітаційних заходів для даного контингенту пацієнток і їх подружніх партнерів.

Рис. 15. Причини і механізми розвитку варіантів і форм порушення сімейної взаємодії в родинах, в яких дружина перенесла оперативне втручання на внутрішніх геніталіях.

Таким чином, на підставі сформульованих нами принципів медико-психологічної реабілітації в гінекологічній практиці, а саме: системності, комплексності, диференційованості, послідовності, етапності, індивідуалізації, достатній тривалості і спадкоємності, відповідно до трикомпонентної структури міжособистісної взаємодії, що визначає послідовність реабілітаційної дії: інформаційного (когнітивного), емоційного (афективного), поведінкового (конативного), адресованого до трьох підсистем особистості – інтраіндивідної, інтеріндивідної і метаіндивідної, з урахуванням отриманих результатів, що дозволили визначити мішені і зміст медико-психологічного впливу, нами розроблена і впроваджена в клінічну гінекологічну практику система медико-психологічної реабілітації жінок, що перенесли операції на внутрішніх статевих органах, етапи якої проілюстровано на рис. 16.

П е р ш и й      е т а п : передопераційний

короткострокова психотерапевтична інтервенція, направлена на зниженя тривоги з приводу майбутньої операції і формування комплайєнса

Д р у г и й     е т а п : найближчий післяопераційний 

5 днів після операції

короткострокова психотерапія (два-три сеанси) на основе класичної гіпносугестії 

Т р е т і й     е т а п: відстрочений післяопераційний

1 місяць на протязі перебування в стаціонарі

«Школа для пацієнток, що перенесли гістеректомію», направлена на формування у хворих адекватних установок, підвищення мотивації на активну участь в реабілітаційних заходах

Ч е т в е р т и й     е т а п : віддалений післяопераційний

від 3 міс до півроку після оперативного втручання

Нівелювання тривожно-депресивної симптоматики

Диференційована психокорекція порушення сімейної взаємодії в залежності від її клінічного варіанту і форми

П я т и й     е т а п : катамнестичний

1 рік після оперативного втручання

Оцінка ефективності системи медико-психологічної реабілітації жінок, що перенесли операції на внутрішніх статевих органах

Рис. 16. Етапи медико-психологічної реабілітації жінок, що перенесли операції на внутрішніх геніталіях.

Медико-психологічні заходи реабілітації жінок, що перенесли операції на внутрішніх геніталіях, повинні починатися на передопераційному етапі; їх суть полягає в тому, аби за допомогою прийомів раціональної психотерапії, міліотерапии і елементів сімейної терапії нівелювати передопераційний стресовий стан пацієнток, понизити тривогу і сформувати комплайєнс для подальшої психокорекції.

Наступний етап медико-психологічної реабілітації – ранній післяопераційний; він полягає в тому, що після переводу з реанімаційного відділення, не пізніше п’ятого дня після операції, за допомогою прийомів класичної сугестії і саморегуляції (аутогенного тренування і вольової регуляції дихання), у жінок зменшуються хворобливі післяопераційні прояви і створюється стан психологічного комфорту, що є профілактикою розвитку надалі тривожно-депресивних проявів, пов'язаних з перенесеною операцією.

На третьому етапі медико-психологічної реабілітації жінок, що перенесли операції на внутрішніх статевих органах, – відстроченому післяопераційному, – в період перебування пацієнтки в стаціонарі, проводяться психокорекційні заходи під загальною назвою «Школа для пацієнток, що перенесли гістеректомію», що включають застосування групової, раціональної і особистісно-орієнтованої психотерапії.

Дані заходи проводяться для всіх жінок, що перенесли операції на внутрішніх геніталіях, незалежно від стану їх подружніх стосунків.

Наступний, віддалений післяопераційний етап, що починається через 3 місяці після операції і який триває біля півроку, проводиться для жінок з ПСВ і ділиться на дві послідовно-паралельні стадії: психологічну і сімейну. Метою психологічної стадії даного етапу є нівелювання психопатологічної тривожно-депресивної симптоматики, що розвивається у жінок внаслідок перенесеної радикальної операції і порушених сімейних стосунків, що досягається застосуванням групової і когнітивно-поведінкової психотерапії. Сімейна стадія віддаленого післяопераційного етапу медико-психологічної реабілітації полягає в проведенні психокорекції з пацієнткою і її чоловіком з метою відновлення оптимального рівня сімейної взаємодії. Арсенал психотерапевтичного впливу на даній стадії вибирається диференційовано, залежно від варіанту і форми порушення сімейної взаємодії, проте у всіх випадках використовується раціональна, реконструктивно-особистісна і сімейна психотерапія, а також різноманітні тренінги: комунікативний, рольовий психосексуальний, сексуально-еротичний і т. д.

Останній, завершальний (катамнестичний) етап системи медико-психологічної реабілітації жінок, що перенесли оперативні втручання на внутрішніх статевих органах, проводиться через рік після операції з метою інтегральної оцінки ефективності заходів, що проводяться.

Для визначення ефективності розроблених реабілітаційних заходів проводили інтегральну оцінку якості життя пацієнток, аналізуючи його показники за наступними параметрами: фізична активність; психічний стан; соціальне функціонування; рольове функціонування; сексуальне функціонування; загальне суб’єктивне сприйняття стану свого здоров’я. Дослідження проводили в передопераційному періоді; через 5 днів після операції; через 3 місяці, через 6 місяців і через 12 місяців після оперативного втручання. Результати дослідження представлені на рис. 17 – 22.

Рис. 17. Динаміка порушення фізичної активності впродовж всього періоду обстеження у жінок основної і контрольної груп.

Рис. 18. Динаміка порушення психічного стану впродовж всього періоду обстеження у жінок основної і контрольної груп.

Рис. 19. Динаміка порушення соціального функціонування впродовж всього періоду обстеження у жінок основної і контрольної груп.

Рис. 20. Динаміка порушення рольового функціонування впродовж всього періоду обстеження у жінок основної і контрольної груп.

Рис. 21. Динаміка порушення сексуального функціонування впродовж всього періоду обстеження у жінок основної і контрольної груп.

Рис. 22. Динаміка порушення стану свого здоров’я впродовж всього періоду обстеження жінками основної і контрольної груп.

Впровадження запропонованої системи медико-психологічної реабілітації жінок, що перенесли оперативні втручання на внутрішніх статевих органах, дозволило досягти оптимального фізичного, психічного, соціального, рольового і сексуального рівня функціонування, що в цілому значно поліпшило їх якість життя, а також відновити оптимальний рівень сімейної взаємодії. Загальний терапевтичний ефект впровадження даної системи склав 74,8±4,3% (дані статистично достовірні, p<0,025).

Висновки

1. У дисертаційній роботі приведено теоретичне обґрунтування і практичне вирішення проблеми медико-психологічної реабілітації жінок, що перенесли операції на внутрішніх статевих органах. Проблема вирішена на основі системного міждисциплінарного підходу до вивчення психічного стану, сексуального здоров’я і сімейної взаємодії у жінок в до- і післяопераційному періодах. Розроблена методологічно обґрунтована та методично пропрацьована система медико-психологічної реабілітації жінок, що перенесли операції на внутрішніх статевих органах, диференційована в залежності від об’єму перенесеної операції і стану сімейної взаємодії.

2. Встановлено, що актуальний психологічний стан жінок в перед- і ранньому післяопераційних періодах характеризується наявністю синдрому психоемоційної напруги з різним клінічним наповненням залежно від стану їх подружніх стосунків.

2.1. У передопераційному періоді у всіх жінок переважають астенічний симптомокомплекс і високий рівень тривоги, більш виражені у пацієнток з абсолютним типом порушення подружніх стосунків (р<0,05).

2.2. У ранньому післяопераційному періоді у жінок з порушенням подружніх стосунків і їх чоловіків переважають високий рівень психосоціального стресу, низька стрессотійкість, висока соціальна фрустрованість, що супроводжується високим рівнем тривожності, депресивного реагування (р<0,01), а також відсутністю відчуття перспективи життя (у жінок) (р<0,025). Для подружжя з гармонійними стосунками характерні низькі показники психосоціального стресу і соціальної фрустрованості, висока стрессостійкість і середні показники значення рівня тривожності (р<0,05).

3. Встановлено, що сексуальні порушення мають місце практично у всіх жінок як в до-, так і післяопераційному періоді, проте їх клінічний зміст і ступінь вираженості залежить від стану подружніх стосунків.

3.1. До операції у всіх жінок, незалежно від стану їх подружніх стосунків, виявляються зниження статевої активності (53,0±5,0% жінок з порушенням подружніх стосунків і 23,8±4,3% пацієнток з гармонійним типом шлюбу), любрикації (відповідно, 51,5±5,0% і 36,3±4,8%), хронічний тазовий больовий синдром (відповідно, 51,1±5,0% і 41,3±4,9%), гіполібідемія (відповідно, 67,4±4,7% і 13,8±3,4%). У жінок з порушенням подружніх стосунків, окрім цього, мають місце оргазмічна дисфункція (96,7±1,8%) і психосексуальне незадоволення 39,3±4,9%, виявлене також і у їх шлюбних партнерів.

3.2. У післяопераційному періоді практично у всіх пацієнток встановлена наявність вегетативної складової постгістероектомічного синдрому; психоемоційна його складова властива жінкам з порушенням подружніх стосунків і відсутня у пацієнток, що знаходяться в гармонійному шлюбі (р<0,01).

3.3. Серед клінічних проявів порушень сексуальної функції у жінок, що перенесли операції на внутрішніх геніталіях, в післяопераційному періоді виділено три групи симптомів: а) що розвиваються внаслідок самого оперативного втручання (зниження генітальних реакцій, диспареунія – у 68,3±4,7% жінок основної групи, 46,7±5,0% пацієнток групи порівняння і 11,3±3,2% – контрольної групи); б) пов’язані з наявністю абсолютного типа порушення подружніх стосунків, що мало місце до оперативного лікування (відносна гіполібідемія – у 37,5±4,8% жінок основної і 53,3±5,0% – порівняльної груп); в) обумовлені комплексною дією несприятливих чинників наявності первинного порушення подружніх стосунків і появи вторинних сексуальних розладів (відсутність психосексуального задоволення, зниження статевої активності, оргазмічна дисфункція – у всіх пацієнток основної і порівняльної груп).

4. В подружніх пар, в яких дружина перенесла оперативне втручання на внутрішніх статевих органах, розвиваються наступні варіанти і форми сексуальної дезадаптації. І. Сексуальна дезадаптація внаслідок вторинної сексуальної дисфункції у дружини, обумовлена перенесеною операцією на внутрішніх геніталіях (60,7±4,9% ПП з відносним ППС, серед яких 62,5±4,8% жінок перенесли гістеректомію і 46,7±5,0% – міомектомію). ІІ. Первинна сексуальна дезадаптація, посилена оперативним втручанням на внутрішніх статевих органах у дружини (39,3±4,9 % ПП з абсолютним ППС, серед яких 37,5±4,8% жінок перенесли гістеректомію і 53,3±5,0 – міомектомію). 1. Комунікативна форма (57,5±4,9% ПП з абсолютним ППС, з них 18,8±3,9% жінок перенесли гістеректомію і 46,7±5,0% – міомектомію). 2. Статеворольова форма (18,9±3,9% ПП з абсолютним ППС, 8,3±2,8% жінок, що перенесли гістеректомію). 3. Соціокультурна форма (17,9±3,8% ПП з абсолютним ППС, 7,9±2,7% жінок, що перенесли гістеректомію). 4. Сексуальний фобічний невроз (5,7±2,3% ПП з абсолютним ППС, 2,5±1,6% жінок, що перенесли гістеректомію).

5. Доведено, що психічний стан жінок після перенесеного оперативного втручання на внутрішніх геніталіях, залежить від стану їх подружніх стосунків і об’єму операції.

5.1. У всіх жінок з порушенням подружніх стосунків, що перенесли операцію на внутрішніх геніталіях, в післяопераційному періоді мають місце психічні розлади депресивного і тривожно-депресивного спектру: іпохондричний розлад F45.2, змішана тривожна і депресивна реакція F43.22, дистимія F34.1, демонстративний розлад особистості F60.4, неврастенія F48.0, пролонгована депресивна реакція F43.21, легкий депресивний епізод F32.0, коїтофобія F40.2.

5.2. Встановлений взаємозв’язок між вираженістю психічних порушень у жінок, що перенесли операцію на внутрішніх геніталіях, і її об’ємом: вищі значення по 10 з 18 пунктам шкали HAM-D21 у жінок, що перенесли гістеректомію, в порівнянні з пацієнтками, що перенесли міомектомію, а також кореляційний зв’язок між симптомами пригніченого настрою, соматичної тривоги (r = 0,5-0,7), безсоння (r = 0,74) і об’єму перенесеної операції. У жінок з порушенням подружніх стосунків, що перенесли гістеректомію, на підставі кластерного аналізу пунктів HAM-D21 виділено чотири кластери депресивних порушень: загальмованість, порушення мислення, порушення сну, а також тривога і порушення в соматичній сфері (р<0,05).

У жінок, що знаходяться в гармонійному шлюбі, через 3 місяці після операції порушень психічного стану не виявлено.

6. У жінок з порушенням подружніх стосунків незалежно від об’єму оперативного втручання усереднений психологічний профіль особистості має схожу конфігурацію: підвищення показників по шкалах іпохондрії, депресії і психастенії, не дивлячись на позитивний результат операції і поліпшення соматичного і гінекологічного стану (p<0,02). Усереднений психологічний профіль особистості жінок з гармонійним типом шлюбу після операції є гармонійним, із значеннями в межах норми.

Серед подружжя з порушенням стосунків у жінок переважає тривожний, демонстративний, емотивний, типи акцентуації (p<0,01); серед їх чоловіків - педантичний і збудливий її типи (p<0,01). Серед подружжя контрольної групи в половини чоловіків і значної частини жінок не виявлено вираженої акцентуації характеру.

Для жінок з порушенням подружніх стосунків через 3 місяці після операції максимально дискомфортним і конфліктним є поняття «чоловік» (більш виражене негативне відношення має місце у пацієнток з первинним порушенням подружніх стосунків, p<0,01). Найбільш значимими поняттями для пацієнток в післяопераційному періоді є поняття «здоров’я» і «дитя».

У всіх подружніх пар основної і порівняльної груп має місце невідповідність спрямованості особистості у вигляді дисоціації ціннісних орієнтацій і домінуючих мотивацій, тоді як в контрольній групі встановлений збіг ціннісних установок (p<0,05).

7. На підставі вивчення стану соціально-психологічної, психологічної, соціальної і біологічної складових сімейної взаємодії, виділені наступні варіанти і форми його порушення в сім’ях жінок, що перенесли хірургічну операцію на внутрішніх геніталіях. І. Вторинний варіант порушення сімейної взаємодії, обумовлений негативними наслідками перенесеного дружиною оперативного втручання на внутрішніх статевих органах (60,7±4,9%). ІІ. Первинний варіант порушення сімейної взаємодії, посилений наслідками перенесеного дружиною оперативного втручання на внутрішніх статевих органах (39,3±4,9%). 1. Соціально-психологічна форма порушення сімейної взаємодії, посилена оперативним втручанням на внутрішніх статевих органах у дружини (22,6±4,2%). 2. Психологічна форма порушення сімейної взаємодії, посилена оперативним втручанням на внутрішніх статевих органах у дружини (7,4±2,6%). 3. Соціальна форма порушення сімейної взаємодії, посилена оперативним втручанням на внутрішніх статевих органах у дружини (7,0±2,6%). 4. Біологічна форма порушення сімейної взаємодії, посилена оперативним втручанням на внутрішніх статевих органах у дружини (2,2±1,5%).

8. Науково обґрунтована, розроблена і впроваджена система медико-психологічної реабілітації жінок, що перенесли операції на внутрішніх статевих органах, побудована на принципах системності, комплексності, диференційованості, послідовності, етапності, індивідуалізації, достатній тривалості і спадкоємності, відповідно до трикомпонентної структури міжособистісної взаємодії, що визначає послідовність реабілітаційної дії: інформаційного (когнітивного), емоційного (афективного), поведінкового (конативного). Система складається з п’яти етапів: передопераційного, раннього післяопераційного, відстроченого післяопераційного, віддаленого післяопераційного психологічного і сімейного, а також оцінки ефективності. Перші три етапи призначено для застосування до всіх жінок, що перенесли оперативне втручання на внутрішніх геніталіях, незалежно від стану їх подружніх стосунків. Останні етапи проводяться з пацієнтками з порушенням сімейної взаємодії і їх чоловіками, диференційовано залежно від її варіанту і форми. Впровадження запропонованої системи показало її 75%-у ефективність (дані статистично достовірні, p<0,025).

СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

  1.  Свиридова В. В. Сексуальное здоровье женщин с хирургической менопаузой / В. В. Свиридова // Український вісник психоневрології. – 2003. Т. 11, в. 4 (37). С. 80 82.
  2.  Свиридова В. В. Современные представления о состоянии сексуальной функции женщин после хирургического вмешательства на половых органах / В. В. Свиридова // Международный медицинский журнал. – 2004. – Т.10, № 4. – С.71 – 75.
  3.  Свиридова В. В. Состояние сексуального здоровья супругов после хирургического вмешательства на внутренних гениталиях женщин / В. В. Свиридова // Международный медицинский журнал. – 2005. – Т.11, № 1. – С. 57 – 59.
  4.  Свиридова В. В. Роль неврологической патологии и личностных особенностей больных миомой матки в нарушении сексуального здоровья / В. В. Свиридова // Международный медицинский журнал. – 2005. – Т. 11, № 2. – С. 52 – 56.
  5.  Свиридова В. В. Формирование первичной и вторичной оргазмической дисфункции у женщин / В. В. Свиридова //Медицинская психология. – 2006. – Т. 1, № 2. – С. 74 – 77.
  6.  Свиридова В. В. О коммуникативной форме сексуальной дезадаптации супружеской пары / В. В. Свиридова // Медицинская психология. – 2006. – Т. 1, № 3. – С. 67 – 69.
  7.  Свиридова В. В. Супружеская дезадаптация при сексуальном фобическом неврозе у женщин / В. В. Свиридова // Международный медицинский журнал. – 2006. – Т. 12, № 4. – С. 18 – 19.
  8.  Свиридова В. В. Социокультурная форма дезадаптации супружеской пары у женщин с миомой матки / В. В. Свиридова // Медицинская психология. – 2007. – Т. 2, № 3. – С. 74 – 76.
  9.  Свиридова В. В. Астенический синдром у женщин с фибромиомой матки в предоперационном периоде / В. В. Свиридова // Медицинская психология. – 2008. – Т. 3, № 4. – С. 64 – 66.
  10.  Свиридова В. В. Нейроэндокринологические аспекты сексуальности женщин / В. В. Свиридова // Таврический журнал психиатрии. 2008. – Т. 12, № 4 (45). – С. 73 – 77. 
  11.  Свиридова В. В. Состояние сексуального здоровья женщин до и после различных гинекологических операций / В. В. Свиридова // Международный медицинский журнал. – 2008. – Т. 14, № 4. – С. 60 – 63.
  12.  Свиридова В. В. Роль социальных факторов в сексуальной дезадаптации женщин с гинекологическими заболеваниями / В. В. Свиридова // Психічне здоров’я. – 2008. – № 3 (20) – 4 (21). – С. 15 – 19.
  13.  Свиридова В. В. Полоролевая форма первичной сексуальной дезадаптации супружеской пары при миоме матки / В. В. Свиридова // Вісник психіатрії та психофармакотерапії. – 2008. № 1 (13). – С. 102 – 103.
  14.  Свиридова В. В. Заместительная гормонотерапия после экстирпации или надвлагалищной ампутации матки / В. В. Свиридова // Международный медицинский журнал. – 2008. – Т. 14, №1. – С. 99 101.
  15.  Свиридова В. В. Влияние комплексной реабилитации на качество жизни у больных после гистерэктомии с овариоэктомией / В. В. Свиридова // Медицинская психология. – 2008. – Т.3, №1.  С. 121 – 128.
  16.  Свірідова В. В. Сексуальні розлади, зумовлені гінекологічними захворюваннями / В. В. Свірідова // Сексологія: навч. посібник / В. В. Кришталь, Є. В. Кришталь, Т. В. Кришталь. – Харків : Фоліо, 2008. –  С. 850 – 862.
  17.  Свиридова В. В. Сексуальная дисфункция у женщин после оперативного лечения гинекологических заболеваний / В. В. Свиридова // Медицинская психология. – 2008. – Т. 3, № 3. – С. 79 – 82.
  18.  Свиридова В. В. Психическое состояние женщин, перенесших операции на внутренних половых органах / В. В. Свиридова // Український вісник психоневрології. – 2009. – Т. 17, в. 1 (58). С. 56 – 60.
  19.  Свірідова В. В. Порівняльна характеристика психоемоційного стану жінок, які перенесли оперативні втручання на внутрішніх статевих органах / В. В. Свірідова // Медицинская психология. – 2009. – Т.4, № 1. – С. 82 – 88.
  20.  Свиридова В. В. Индивидуально-психологические особенности женщин с супружеской дезадаптацией, перенесших хирургическое вмешательство на внутренних гениталиях / В. В. Свиридова // Таврический журнал психиатрии. – 2009. – Т. 13, № 1 (46). – С. 118 – 122.
  21.  Свиридова В. В. Особенности личности и межличностного взаимодействия супругов, в семьях которых жены перенесли оперативные вмешательства на внутренних половых органах / В. В. Свиридова // Український медичний альманах. – 2009. – № 2. – С. 151 – 156.
  22.  Свиридова В. В. Медико-психологическая составляющая в комплексной системе реабилитации женщин, перенесших оперативные вмешательства на внутренних половых органах / В. В. Свиридова // Журнал психиатрии и медицинской психологии. – 2009. № 2. – С. 22 – 30.
  23.  Свиридова В. В. Клинические варианты и формы супружеской дезадаптации при оперативных вмешательствах на внутренних гениталиях у женщин / В. В. Свиридова // Medicine science and education (Scientific and informational journal of Yerevan Medical university after M. Heratsi). – 2009. – April, № 1. – С. 132 – 134.
  24.  Свиридова В. В. Индивидуально-психологические особенности супругов как предиктор развития дезадаптации супружеской пары после гистерэктомии с овариоэктомией у жены / В. В. Свиридова // Фундаментальна та клінічна ендокринологія: проблеми, здобутки, перспективи (Восьмі Данілевські читання). Матеріали науково-практичної конференції з міжнародною участю (Харків, 26 – 27.02.2009). – Харків, 2009. – С. 105 – 106.

АНОТАЦІЯ

Свірідова В. В. Медико-психологічні реабілітація жінок, які перенесли оперативні втручання на внутрішніх статевих органах. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук за спеціальністю 19.00.04 – медична психологія. Харківська медична академія післядипломної освіти МОЗ України. – Харків, 2010.

В результаті п’ятиетапного дослідження 350 жінок, які перенесли оперативні втручання на внутрішніх статевих органах (гістеректомію або міомектомію) та їх чоловіків, здійсненого з позиції системного підходу, визначено динаміку психологічного стану жінок в перед- та післяопераційному періодах; вивчений стан сексуального здоров’я жінок і їх чоловіків до і після операції; виявлено і систематизовано варіанти і форми сексуальної дезадаптації подружніх пар, в яких дружина перенесла операцію на внутрішніх статевих органах; досліджено взаємозв’язок між об’ємом оперативного втручання і психічним станом жінок, що перенесли операції на внутрішніх геніталіях; проаналізовано характерологічні і особистісні особливості жінок, що перенесли операції на внутрішніх статевих органах, і їх чоловіків; встановлено клінічні варіанти і форми порушення сімейної взаємодії в сім’ях, в яких дружина перенесла оперативне втручання на внутрішніх геніталіях, і виділено механізми її виникнення.

На основі отриманих даних науково обґрунтовано, розроблено і впроваджено систему медико-психологічної реабілітації жінок, що перенесли операції на внутрішніх геніталіях, що складається з п’яти етапів: передопераційного, раннього післяопераційного, відстроченого післяопераційного, віддаленого післяопераційного психологічного і сімейного, а також оцінки ефективності. Перші три етапи призначено для застосування до всіх жінок, що перенесли оперативне втручання на внутрішніх геніталіях, незалежно від стану їх подружніх стосунків. Останні етапи проводяться з пацієнтками з порушенням сімейної взаємодії і їх чоловіками, диференційовано залежно від її варіанту і форми. Ефективність запропонованої системи склала 75%.

Ключові слова: медико-психологічна реабілітація, жінки, оперативні втручання на внутрішніх статевих органах, стан сімейної взаємодії.

АННОТАЦИЯ

Свиридова В. В. Медико-психологическая реабилитация женщин, перенесших оперативные вмешательства на внутренних половых органах. – Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени доктора медицинских наук по специальности 19.00.04 – медицинская психология. Харьковская медицинская академия последипломного образования МЗ Украины. – Харьков, 2010.

На основе комплексного изучения с позиции системного междисциплинарного подхода 350 женщин, перенесших операции на внутренних гениталиях (гистер- или миомэктомию), и их супругов, разработана методологически обоснованная и методически проработанная система медико-психологической реабилитации женщин, перенесших операции на внутренних половых органах, дифференцированная в зависимости от объема перенесенной операции и состояния семейного взаимодействия.

Установлено, что сексуальные нарушения имеют место практически у всех женщин как в до-, так и послеоперационном периоде, однако их клиническое содержание и степень выраженности зависит от состояния супружеских отношений. До операции у всех женщин, независимо от состояния их супружеских отношений, выявляются снижение половой активности (53,0±5,0% женщин с нарушением супружеских отношений и 23,8±4,3% пациенток с гармоничным типом супружества), любрикации (51,5±5,0% и 36,3±4,8%), хронический тазовый болевой синдром (51,1±5,0% и 41,3±4,9%), гиполибидемия (67,4±4,7% и 13,8±3,4%). У женщин с нарушением супружеских отношений, кроме этого, имеют место оргазмическая дисфункция (96,7±1,8%) и психосексуальная неудовлетворенность 39,3±4,9%, выявленная также и у их супругов. В послеоперационном периоде практически у всех пациенток установлено наличие вегетативной составляющей постгистероэктомического синдрома; психоэмоциональная его составляющая присуща женщинам с нарушением супружеских отношений и отсутствует у пациенток, состоящих в гармоничном супружестве (р<0,01). Среди клинических проявлений нарушений сексуальной функции у женщин, перенесших операции на внутренних гениталиях, в послеоперационном периоде выделены три группы симптомов: а) развивающиеся вследствие самого оперативного вмешательства (снижение генитальных реакций, диспареуния); б) связанные с наличием абсолютного типа нарушения супружеских отношений, имевшего место до оперативного лечения (относительная гиполибидемия); в) обусловленные комплексным воздействием неблагоприятных факторов наличия первичного нарушения супружеских отношений и появления вторичных сексуальных расстройств (отсутствие психосексуального удовлетворения, снижение половой активности, оргазмическая дисфункция).

Доказано, что психическое состояние женщин после перенесенного оперативного вмешательства на внутренних гениталиях, зависит от состояния их супружеских отношений и объема операции. У всех женщин с нарушением супружеских отношений, перенесших операцию на внутренних гениталиях, в послеоперационном периоде имеют место психические расстройства депрессивного и тревожно-депрессивного спектра: ипохондрическое расстройство F45.2, смешанная тревожная и депрессивная реакция F43.22, дистимия F34.1, демонстративное расстройство личности F60.4, неврастения F48.0, пролонгированная депрессивная реакция F43.21, легкий депрессивный эпизод F32.0, коитофобия F40.2. Установлена взаимосвязь между выраженностью психических нарушений у женщин, перенесших операцию на внутренних гениталиях, и ее объемом. У женщин с нарушением супружеских отношений, перенесших гистерэктомию, на основании кластерного анализа пунктов HAM-D21 выделено четыре кластера депрессивных нарушений: заторможенность, нарушение мышления, нарушение сна, а также тревога и нарушения в соматической сфере (р≤0,05). У женщин, состоящих в гармоничном супружестве, через 3 месяца после операции нарушений психического состояния не выявлено.

На основании изучения состояния социально-психологической, психологической, социальной и биологической составляющих семейного взаимодействия, выделены следующие варианты и формы его нарушения в семьях женщин, перенесших хирургическую операцию на внутренних гениталиях. І. Вторичный вариант нарушения семейного взаимодействия, обусловленный негативными последствиями перенесенного женой оперативного вмешательства на внутренних половых органах (60,7±4,9%). ІІ. Первичный вариант нарушения семейного взаимодействия, усугубленный последствиями перенесенного женой оперативного вмешательства на внутренних половых органах (39,3±4,9%). 1. Социально-психологическая форма нарушения семейного взаимодействия, усугубленная оперативным вмешательством на внутренних половых органах у жены (22,6±4,2%). 2. Психологическая форма нарушения семейного взаимодействия, усугубленная оперативным вмешательством на внутренних половых органах у жены (7,4±2,6%). 3. Социальная форма нарушения семейного взаимодействия, усугубленная оперативным вмешательством на внутренних половых органах у жены (7,0±2,6%). 4. Биологическая форма нарушения семейного взаимодействия, усугубленная оперативным вмешательством на внутренних половых органах у жены (2,2±1,5%).

Научно обоснована, разработана и внедрена система медико-психологической реабилитации женщин, перенесших операции на внутренних половых органах. Система состоит из пяти этапов: предоперационного, раннего послеоперационного, отсроченного послеоперационного, отдаленного послеоперационного психологического и семейного, а также оценки эффективности. Первые три этапа предназначены к применению для всех женщин, перенесших оперативное вмешательство на внутренних гениталиях, вне зависимости от состояния их супружеских отношений. Последние этапы проводятся с пациентками с нарушением семейного взаимодействия и их супругами, дифференцированно в зависимости от его варианта и формы. Внедрение предложенной системы показало ее 75%-ю эффективность (данные статистически достоверны, p<0,025).

Ключевые слова: медико-психологическая реабилитация, женщины, оперативные вмешательства на внутренних половых органах, состояние семейного взаимодействия.

annotation

Sviridova V. V. Medical and psychological rehabilitation of women who underwent surgery for internal genital organs. – Manuscript.  

This is for a doctor of medical science degree by speciality 19.00.04 – medical psychology. Kharkov medical academy of a postgraduate education UMH. – Kharkov, 2010.

As a result of studying 350 women who underwent surgery for internal genital organs (hysterectomy or myoectomy) and their husbands, conducted from the perspective of a systematic approach, it was determined the dynamics of psychological condition of women in pre-and postoperative periods, it was studied the sexual health women and their husbands before and after surgery, it was revealed and systematized forms of sexual options and adolescents of couples in which the wife underwent surgery for internal genital organs; it has been investigated the relationship between volume of surgical intervention and mental health of women who have suffered domestic operations in genital, it was analyzed characteristic and personality features of women to operations on internal genital organs and their men, there were set options and clinical forms of violation of family interaction in families where the wife underwent surgery for internal genital, and there were highlighted mechanisms of its occurrence.

On the basis of scientifically substantiated data, it has been developed and implemented a system of medical and psychological rehabilitation of women who have suffered genital operations on internal, consisting of five phases: preoperative, early postoperative, postoperative deferred, remote postoperative psychological and family, as well as evaluation. The first three stages are intended to apply to all women who have suffered surgical intervention on internal genital, regardless of their marital relationship. Recent steps are undertaken with women in violation of family interactions and their men differentially depending on the variations and forms. The effectiveness of the system was 75%.

Key words: medical and psychological rehabilitation, women, surgery on internal genital organs, the status of family interaction.

Перелік умовних скорочень

ВАК

Вища атестаційна комісія

МКХ-10

Міжнародна класифікація хвороб 10 перегляду

ПП

подружня пара

ПГС

постгістероектомічний синдром

ППC

порушення подружніх стосунків

ПСВ

порушення сімейної взаємодії

СПН

синдром психоемоційної напруги

BDI

шкала депресії Бека

HAM-D21

квантифікована шкала Гамільтона для оцінки депресії

MMPI

Міннесотський багатоаспектний особистісний опитувальник


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

20754. Устройство поперечно-строгального станка и его настройка 126.1 KB
  Техническая характеристика Наибольший ход ползуна мм 520 Размеры рабочей поверхности стола длинахширина мм 500x360 Частота ходов ползуна ход мин 132150 Горизонтальная подача стола мм дв. Периодически при каждом обратном ходе ползуна стол может перемещаться в поперечном горизонтальном направлении по направляющим поперечины 2 или вместе с поперечиной вертикально по станине. Передвижение гайки от оси вала 1У увеличивает радиус кривошипа а следовательно угол качания кулисы и ход ползуна. Место хода исходное положение ползуна...
20755. Плоскошлифовальный станок и его настройка 169.73 KB
  Распределитель 14 управляется распределителем 21 положение которого зависит от крана реверса 27. В результате распределитель 14 занимает левое положение А. В результате распределитель 14 занимает левое положение А. От расположения упоров зависит длина хода и исходное положение стола.
20756. Определение технологических свойств порошков 1.26 MB
  Универсальная испытательная машина прессформа весы лабораторные волюмометр прибор для определения текучести порошка штангенциркуль секундомер порошки железа меди и нитрида алюминия. Форма частиц порошка: а губчатая б сферическая в осколочная всех частиц порошка взятых в единице объема или массы пик нометрическая плотность фактическая или истинная плотность частиц порошка и микротвердость. Насыпной плотностью ГОСТ 19440 74 порошка унас называется масса единицы объема порошка при свободной насыпке. Насыпная плотность...
20757. Изучение диаграммы состояния сплавов системы железо-углерод 106.72 KB
  Содержание углерода в цементите составляет 667. Графит одна из двух алмаз графит кристаллических модификаций углерода. Ординаты между ними двойным сплавам общее содержание железа и углерода в которых равно 100. В системе FeFe3C возможны жидкая Ж фаза представляющая собой жидкий раствор железа и углерода и четыре твердые: δ феррит γ аустенит α феррит и Fe3C.
20758. Разработка отдельных рекомендаций по технологии изготовления поковки методами горячей объемной штамповки 511.55 KB
  Обработка металлов давлением Практическая работа № 3 Разработка отдельных рекомендаций по технологии изготовления поковки методами горячей объемной штамповки Цель работы: ознакомиться с технологическим процессом горячей объемной штамповки при изготовлении поковки на кривошипном горячештампо вочном прессе и с методикой расчетов заготовки и штампа. Эскиз поковки нанесенный на эскиз детали с указанием плоскости разъема; расчеты припусков допусков штамповочных уклонов и радиусов закругления. Расчеты и эскиз горячей поковки с облоем и...
20759. Определение режима резания лезвийным инструментом 720.87 KB
  Обработка металлов резанием Практическая работа №4 Определение режима резания лезвийным инструментом Цель работы: ознакомиться с методикой определения режима резания для лезвийной обработки точение строгание сверление зенкерование развертывание фрезерование и т. Порядок проведения Необходимым условием для назначения режимов резания является наличие разработанного технологического процесса по операциям и переходам а также паспортных данных станков. Рекомендуется соблюдать определенную последовательность назначения режимов резания....
20760. Определение твердости металлов По Бринеллю и Роквеллу 237.6 KB
  Лабораторная работа № 1 Тема: Определение твердости металлов По Бринеллю и Роквеллу Выполнил: Учащийся гр. Цель работы: ознакомиться с методами и способами испытаний твердости металлов. Методы измерения твердости: статического и ударного вдавливания царапин отскока и другие. Таблица 1 Сравнительные значения твердости...
20761. Определение механических свойств металлов при испытании на растяжение 184.58 KB
  Диаграмма растяжения низкоуглеродистой стали и схемы определения характеристик прочности Для нагрузки Рпц удлинение образца пропорционально усилию растяжения и при его снятии образец восстанавливает свои первоначальные форму и размеры; Рт усилие предела текучести физического соответствует нагрузке когда деформация образца происходит без ее увеличения;т предел текучести физический. Эти показатели определяют когда пластическая деформация образца достигает 02 от его рабочей длины l0. Усилие Pk меньше P max что...