65529

АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВА ОХОРОНА АТМОСФЕРНОГО ПОВІТРЯ

Автореферат

Государство и право, юриспруденция и процессуальное право

Одним із таких чинників що несприятливо впливають на здоров’я людей є забруднення атмосферного повітря спричинене викидами від стаціонарних і пересувних джерел а також у результаті транскордонного перенесення повітряних мас.

Украинкский

2014-07-31

168.5 KB

1 чел.

PAGE   \* MERGEFORMAT 1

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БІОРЕСУРСІВ

І ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ УКРАЇНИ

Ворушило Сергій Вікторович

УДК 349.6

АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВА ОХОРОНА

АТМОСФЕРНОГО ПОВІТРЯ

12.00.07 – адміністративне право і процес;

фінансове право; інформаційне право

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Київ – 2010


Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Донецькому юридичному інституті Луганського державного університету внутрішніх справ ім. Е.О. Дідоренка Міністерства внутрішніх справ України

Науковий керівник –   кандидат юридичних наук, доцент

Собакарь Андрій Олексійович,

Донецький юридичний інститут Луганського державного університету внутрішніх справ ім. Е.О. Дідоренка, начальник кафедри адміністративної діяльності ДАІ

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор

Арістова Ірина Василівна,

 Сумський національний аграрний університет, завідувач кафедри адміністративного та інформаційного права

кандидат юридичних наук, доцент

 Рябець Катерина Анатоліївна,

 Київський національний університет культури і мистецтв, завідувач кафедри теорії та історії держави і права

Захист відбудеться 25 січня 2011 р. о 12.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.004.16 у Національному університеті біоресурсів і природокористування України за адресою: 03041, м. Київ-41, вул. Героїв Оборони, 15, корп. 3, ауд. 65  

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного університету біоресурсів і природокористування України за адресою: 03041,  м. Київ-41, вул. Героїв Оборони, 13, корп. 4, кім. 28

Автореферат розісланий  17 грудня 2010 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради                                                     О.Ю. Піддубний

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Одними з найголовніших проблем сучасності є питання взаємодії людини з природою, раціонального використання її ресурсів і збереження навколишнього середовища як домінантної умови існування людства. Стратегічні завдання, які сьогодні поставлено перед Україною у сфері охорони довкілля, полягають у поліпшенні життя та здоров’я людей шляхом зниження впливу шкідливих чинників на навколишнє середовище; захисті і поліпшенні функціонування екосистем; зменшенні уразливості людей перед екологічними ризиками. У сучасних умовах характерною рисою забруднення навколишнього середовища є його яскраво виражена багатокомпонентність, а негативний вплив на людину відбувається при комплексній комбінованій дії хімічних, фізичних і біологічних чинників. Одним із таких чинників, що несприятливо впливають на здоров’я людей, є забруднення атмосферного повітря, спричинене викидами від стаціонарних і пересувних джерел, а також у результаті транскордонного перенесення повітряних мас.

Нині негативний антропогенний вплив на цей природний компонент зумовив істотне погіршення його якості, що позначилось як на здоров’ї населення, так і на стані навколишнього середовища загалом. А це потребує вжиття рішучих заходів щодо його охорони, не тільки кримінально-правовими та цивільно-правовими, але й насамперед адміністративно-правовими методами як системи засобів впливу на суспільні відносини у сфері регулювання та охорони атмосферного повітря.

Величезні об’єми викидів забруднюючих речовин, наявна та потенційна небезпека забруднення атмосфери, шкода, яка завдається здоров’ю населення та екосистемам, господарству країни зумовлюють необхідність активізації теоретичних досліджень і законопроектної діяльності у правозахисній сфері. Перебільшити актуальність цієї теми неможливо, оскільки із розвитком економіки проблеми забруднення атмосфери не зникають, а навпаки, вони залишаються злободенними й ускладнюють ситуацію.

Теоретичною основою та науковим підґрунтям для вивчення зазначених питань стали праці українських і російських учених радянського та сучасного періодів у галузях адміністративного й екологічного права, теорії держави і права, екології, державного управління, зокрема: В.Б. Авер’янова, С.С. Алексєєва,       В.І. Андрейцева, Ю.П. Битяка, В.Л. Бредіхіної, М.М. Бринчука, В.М. Гаращука, А.П. Гетьмана, В.А. Зуєва, Л.П. Коваленко, Л.В. Коваля, Т.О. Коломоєць,         В.К. Колпакова, А.Т. Комзюка, В.В. Костицького, В.І. Курила, І.А. Куян,          О.Я. Лазора, Н.Р. Малишевої, М.І. Малишка, Ф.Г. Мишко, В.Л. Мунтяна,         В.В. Петрова, В.К. Попова, Б.Г. Розовського, К.А. Рябець, О.Ф. Скакун,           Ю.С. Шемшученка та інших.

Визнаючи досягнення цих учених, водночас слід відзначити, що більшість питань все ж таки залишається недостатньо розробленою. Наявна на сьогодні спеціальна література з питань адміністративно-правової охорони атмосферного повітря не враховує тих еволюційних процесів, що відбуваються нині в українському суспільстві, є частково застарілою й не відображає змін адміністративно-деліктного законодавства. Крім того, низка важливих питань щодо адміністративної відповідальності за порушення у повітряноохоронній сфері, які було поставлено вченими, не набули однозначного як наукового, так і законодавчого вирішення та залишаються дискусійними. Проблеми захисту охорони атмосферного повітря адміністративно-правовими засобами вивчалися лише побіжно переважно у роботах міжгалузевого характеру.

Безпосередньо досліджуваному питанню присвячено монографії              М.М. Бринчука «Правова охорона атмосферного повітря» (1985 р.) та                М.І. Малишка «Державний контроль за охороною атмосферного повітря»       (1982 р.), проте вони, на жаль, втратили актуальність, позаяк ґрунтуються на законодавстві СРСР та не відповідають вимогам чинного законодавства України. Спеціальних монографій, в яких згадана охорона з позицій адміністративно-правової науки розглядалася б повно та всебічно, не було.

Таким чином, необхідність посилення правової охорони атмосферного повітря, з’ясування місця та ролі адміністративно-правових засобів у її здійсненні, недостатнє розроблення відповідних теоретичних положень та деякі проблеми у практиці природоохоронної діяльності різних суб’єктів обумовлюють актуальність обраної теми дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до Пріоритетних напрямів наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження у практичну діяльність органів внутрішніх справ, на період     2004–2009 рр., затверджених наказом МВС України № 755 від 5 липня 2004 р., а також до Пріоритетних напрямів наукових досліджень Донецького юридичного інституту Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка на 2006–2010 рр. (номер державної реєстрації 0108U002179).

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб на основі аналізу чинного законодавства України й узагальнень практики його реалізації визначити сутність і механізм адміністративно-правової охорони атмосферного повітря, а також шляхи вдосконалення нормативного закріплення та практичного використання її засобів.

Реалізація поставленої мети передбачає розв’язання таких завдань:

  •  охарактеризувати основні ознаки атмосферного повітря як об’єкта адміністративно-правової охорони;
  •  визначити сутність та особливості адміністративно-правової охорони атмосферного повітря;
  •  проаналізувати систему та специфіку адміністративно-правового регулювання охорони атмосферного повітря;
  •  визначити види та повноваження суб’єктів адміністративно-правової охорони атмосферного повітря;
  •  з’ясувати сутність, сформулювати принципи та проаналізувати види і форми державного контролю в досліджуваній сфері;
  •  визначити види та особливості використання адміністративно-правових засобів охорони атмосферного повітря;
  •  розкрити правову природу адміністративної відповідальності за порушення законодавства у сфері охорони атмосферного повітря;
  •  сформулювати основні шляхи вдосконалення законодавства про адміністративні проступки у сфері охорони атмосферного повітря та практики його реалізації.

Об’єкт дослідження – суспільні відносини, що виникають у сфері адміністративно-правової охорони атмосферного повітря.

Предметом дослідження є адміністративно-правові засоби охорони атмосферного повітря.

Методи дослідження. Відповідно до поставленої мети та завдань, у роботі використано сукупність як загальних, так і спеціальних методів та прийомів наукового пізнання, застосування яких дозволило всебічно проаналізувати об’єкт дослідження, а саме: діалектичний метод, за допомогою якого поглиблено понятійний апарат, визначено сутність і зміст адміністративно-правової охорони атмосферного повітря (розділи 1, 2, 3); формально-логічний метод, що дозволив з’ясувати логіко-методологічні засади побудови основних дефініцій (підрозділ 1.1, 1.2, 2.3, 3.1); формально-юридичний метод, який у поєднанні з методом логічного аналізу дав можливість всебічно вивчити існуючу систему правових норм, на які спирається охорона атмосферного повітря, а також окреслити напрями вдосконалення законодавства у цій сфері (розділи 1, 2, 3); порівняльно-правовий метод, що використано для дослідження проблемних питань розмежування компетенції різних суб’єктів, задіяних у справі охорони атмосферного повітря, та порядку застосування адміністративно-правових засобів боротьби з порушеннями правил охорони атмосферного повітря (підрозділи     2.1–2.3); за допомогою системно-структурного методу здійснено аналіз нормативних актів, що є змістом адміністративно-правового регулювання охорони атмосферного повітря (підрозділ 1.3); метод документального аналізу застосовано для виявлення результатів діяльності державних та недержавних суб’єктів, задіяних в охороні атмосферного повітря (підрозділи 1.2, 2.1, 2.3, 3.2). Під час формулювання висновків та пропозицій відповідно до мети дослідження дотримано вимог формальної логіки щодо послідовності, визначеності, несуперечливості й обґрунтованості суджень.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що це одне із перших в українській адміністративно-правовій науці комплексних монографічних досліджень, безпосередньо присвячених проблемам адміністративно-правової охорони атмосферного повітря.

На основі проведеного дослідження сформульовано та обґрунтовано низку концептуальних положень, висновків, пропозицій, що мають важливе значення не лише для теорії адміністративного права, але й для правозастосовчої діяльності суб’єктів охорони атмосферного повітря, а саме:

вперше:

адміністративно-правова охорона атмосферного повітря визначена як система способів і засобів, закріплених у законодавстві та здійснюваних компетентними державними органами у процесі виконавчо-розпорядчої діяльності, а також громадськими організаціями щодо раціонального використання, відновлення, поліпшення стану атмосферного повітря як сприятливого середовища для існування людини, тваринного і рослинного світу з метою створення здорового оточення існування та для життєдіяльності людини;

− з метою уніфікації законодавства у сфері охорони атмосферного повітря запропоновано прийняття єдиного кодифікованого акта − Повітряноохоронного кодексу України, в якому більш детально має бути відображено питання щодо: чіткого визначення переліку, статусу та компетенції суб’єктів охорони атмосферного повітря; виключного переліку нормативів у сфері охорони атмосферного повітря; напрямів охорони атмосферного повітря; основ дозвільної діяльності та процедурних правил у зазначеній сфері; механізму застосування заходів впливу до порушників чинного законодавства, а також відшкодування шкоди в результаті порушеного права тощо;

− запропоновано теоретичне визначення поняття адміністративної відповідальності за порушення законодавства у сфері охорони атмосферного повітря, здійснено класифікацію адміністративних деліктів у досліджуваній сфері;

  •  обґрунтовано необхідність створення спеціального планово-регулюючого та контрольно-наглядового органу з охорони атмосферного повітря, наділеного достатніми повноваженнями для реального й ефективного здійснення природоохоронних заходів у досліджуваній сфері;
  •  доведено доцільність прийняття та використання в діяльності органів Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони навколишнього природного середовища України спільної Інструкції з організації взаємодії підрозділів ДАІ та Державної екологічної інспекції щодо охорони атмосферного повітря та розроблено її проект;
  •  обґрунтовано доцільність визначення загального порядку здійснення державного екологічного контролю за дотриманням вимог, норм і нормативів у сфері охорони атмосферного повітря спеціальним актом законодавства України − Положенням про державний контроль за охороною атмосферного повітря; 
  •  доведено доцільність прийняття та використання в діяльності ДАІ МВС України Типового положення про проведення операції «Чисте повітря» та розроблено його проект;

удосконалено:

− теоретичне визначення  понять «атмосферне повітря», «забруднення атмосферного повітря», «правова охорона атмосферного повітря»;

− характеристику системи та повноважень суб’єктів адміністративно-правової охорони атмосферного повітря;

− класифікацію адміністративно-правових норм, спрямованих на регулювання охорони атмосферного повітря;

дістали подальшого розвитку:

− визначення сутності та особливостей адміністративно-правової охорони атмосферного повітря, її компонентів (елементів). Зокрема, доведено, що така охорона ґрунтується на адміністративно-правових нормах, здійснюється визначеним колом суб’єктів із використанням певних форм і методів;

− розуміння  видів та особливостей використання адміністративно-правових засобів охорони атмосферного повітря;

− визначення системи нормативних актів, які становлять основу адміністративно-правового регулювання охорони атмосферного повітря;

− визначення ознак адміністративної відповідальності в досліджуваній сфері;

− положення про необхідність удосконалення громадського контролю у сфері охорони атмосферного повітря шляхом розширення прав його суб’єктів, забезпечення належних умов для роботи громадських інспекторів (соціальне, матеріальне, фінансове стимулювання) та відповідно до цього створення належного нормативного забезпечення громадської діяльності в екологічній сфері.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані у дисертації теоретичні положення, висновки та пропозиції використовуються:

– у правотворчій діяльності – у процесі підготовки змін і доповнень до нормативно-правових актів, якими визначаються правові й організаційні основи та екологічні вимоги у сфері охорони атмосферного повітря. Здобувачем розроблений проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства у сфері охорони атмосферного повітря», яким передбачено внесення змін та доповнень до Кодексу України про адміністративні правопорушення, законів України «Про охорону навколишнього природного середовища» та «Про охорону атмосферного повітря».

– у навчальному процесі – під час викладання навчальних дисциплін «Адміністративне право», «Організація роботи підрозділів автотехнічної інспекції», «Адміністративна діяльність ДАІ», а також у ході підготовки навчальних посібників, лекцій, методичних рекомендацій та розділів підручників для курсантів і студентів вищих навчальних закладів (Акт впровадження наукових розробок у навчальний процес Донецького юридичного інституту Луганського державного університету внутрішніх справ ім. Е.О. Дідоренка від 26.03.2010 року № 1108);

– у правозастосовчій діяльності (Акт впровадження наукових розробок у практичну діяльність УДАІ ГУМВС України в Донецькій області від 17.03.2010 року № 9/2771; Акт впровадження наукових розробок у практичну діяльність Державної екологічної інспекції в Донецькій області від 17.03.2010 року              № Н-770).

Результати проведеного дослідження також можуть бути використані в науково-дослідній роботі для поглиблення теоретичних розробок з питань, пов’язаних з ефективністю здійснення адміністративно-правової охорони атмосферного повітря, визначення її сутності та змісту, мети та завдань, принципів, а також особливостей застосування заходів адміністративної відповідальності за порушення законодавства в цій сфері.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження виконано здобувачем самостійно, всі сформульовані у ньому положення й висновки обґрунтовано на основі особистих розробок автора.

Апробація результатів дисертації. Підсумки опрацювання наукового завдання загалом, одержані узагальнення та висновки було оприлюднено здобувачем на всеукраїнській науково-практичній конференції «Безпека дорожнього руху: сучасність та майбутнє» (24 жовтня 2008 року,     м. Донецьк, ДЮІ ЛДУВС ім. Е.О. Дідоренка), міжвузівському круглому столі «Взаємодія міліції з громадськими формуваннями та населенням щодо охорони громадського порядку» (20 лютого 2008 року, м. Київ, Навчально-науковий інститут підготовки кадрів громадської безпеки та психологічної служби Київського національного університету внутрішніх справ) та чотирьох міжнародних науково-практичних конференціях – «Реформування сучасної правової системи» (10–11 квітня 2009 року, м. Донецьк, Донецький національний університет), «Розвиток державності і права в Україні: реалії і перспективи» (24 квітня 2009 року, Економіко-правовий факультет у м. Сімферополі Одеської національної юридичної академії), «Екологія. Економіка. Право» (20–21 травня 2009 року, м. Луганськ, Луганський державний університет внутрішніх справ), «Безпека дорожнього руху: сучасність та майбутнє» (23 жовтня 2009 року, м. Донецьк, ДЮІ ЛДУВС ім. Е.О. Дідоренка).

Публікації. Основні положення та результати дисертаційного дослідження відображено у п’яти наукових статтях, опублікованих у фахових виданнях, затверджених ВАК України, та п’яти тезах науково-практичних конференцій.

Структура та обсяг дослідження. Специфіка  дослідження, сформульовані мета й завдання визначили структуру дисертації, послідовність і логіку викладення матеріалу. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, які містять вісім підрозділів, висновків, додатків і списку використаних джерел (254 найменування). Загальний обсяг роботи становить 252 сторінки, із них 184 сторінки – основний зміст роботи.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, здійснено аналіз загального стану дослідження теми в науковій літературі, відображено зв’язок роботи з науковими програмами, планами, визначаються об’єкт та предмет дослідження, його мета, завдання, методологічна основа дослідження, формулюються положення, що становлять наукову новизну, теоретичне і практичне значення одержаних результатів. Наведено дані щодо апробації та впровадження одержаних результатів та їх публікацій, визначено структуру та обсяг роботи.

Розділ 1 «Теоретико-правові засади адміністративно-правової охорони атмосферного повітря» складається із трьох підрозділів.

У підрозділі 1.1 «Атмосферне повітря як об’єкт правової охорони» наголошено на значенні атмосферного повітря для всього людства. Зазначено, що в усі часи атмосферне повітря, безперечно, було і залишається однією з основних умов існування життя на Землі, його невід’ємною складовою, а отже, має перебувати під охороною держави. Після проведення необхідних узагальнень здобувач доходить висновку, що у справі охорони атмосферного повітря поряд з біологічними, технологічними, економічними, санітарними, організаційними та ідеологічними заходами провідне місце належить заходам правового характеру. До останніх віднесено заходи дозвільного, попереджувального (превентивного), контрольного, стимулюючого (заохочення й відповідальність), поновлювального (відтворювального) і заборонного характеру. Аналізуються проблеми, які перешкоджають організації ефективної охорони атмосферного повітря в Україні.

Значну увагу в підрозділі приділено з’ясуванню сутності основних категорій, які використовуються у дослідженні, а саме таких як «атмосферне повітря» та «правова охорона атмосферного повітря». Зокрема, проаналізовано зміст цих термінів, результатом чого стало їх авторське визначення. Встановлено, що правова охорона атмосферного повітря здійснюється в таких основних формах: правотворчій (правовстановлювальній), правозастосовчій та контрольно-наглядовій (контрольній).

Урахування міжгалузевого характеру правової охорони атмосферного повітря дозволило виділити такі її галузеві підвиди: міжнародно-правова, конституційно-правова, кримінально-правова, цивільно-правова, дисциплінарно-правова та адміністративно-правова охорона.

Підрозділ 1.2 «Поняття, сутність та зміст адміністративно-правової охорони атмосферного повітря» присвячено розкриттю основних засад та категорій, що визначають сутність адміністративно-правової охорони атмосферного повітря.

Підрозділ починається з відповіді на питання щодо співвідношення таких понять, як «охорона атмосферного повітря» та «захист атмосферного повітря», у результаті чого зроблено висновок, що більш прийнятним є використання терміна «охорона атмосферного повітря», який передбачає комплекс заходів (правових, економічних, технологічних тощо), спрямованих на збереження, поліпшення й відновлення стану атмосферного повітря. Водночас термін «захист» використовується в разі порушення суб’єктивного права та застосування при цьому всього спектра засобів правового характеру, в тому числі й відповідальності, для його відновлення. При цьому термін «адміністративно-правовий захист атмосферного повітря» використовується лише тоді, коли мова йде про застосування заходів адміністративного примусу й фактично він є складовою більш широкого поняття – «адміністративно-правова охорона атмосферного повітря», яка передбачає застосування всього комплексу адміністративно-правових способів, засобів, прийомів впливу на суспільні відносини в досліджуваній сфері.

Адміністративно-правову охорону атмосферного повітря визначено як систему способів і засобів, закріплених у законодавстві та здійснюваних компетентними державними органами у процесі виконавчо-розпорядчої діяльності, а також громадськими організаціями щодо раціонального використання, відновлення, поліпшення стану атмосферного повітря як сприятливого середовища для існування людини, тваринного і рослинного світу з метою створення здорового оточення для існування й життєдіяльності людини.

На підставі узагальнення даних різних галузей науки, аналізу нормативного матеріалу здобувачем удосконалено визначення поняття «забруднення атмосферного повітря», а також виділено та класифіковано фактори і джерела такої діяльності.

Здобувачем виявлено відсутність наукового визначення та законодавчого закріплення принципів державного управління у сфері охорони атмосферного повітря, у результаті чого запропоновано виділяти такі принципи: 1) пріоритету охорони життя та здоров’я людини, сьогодення і майбутніх поколінь;                    2) здійснення обов’язкового моніторингу та контролю за дотриманням вимог законодавства у сфері охорони атмосферного повітря; 3) недопущення вторинних наслідків забруднення атмосферного повітря для людини та навколишнього середовища; 4) державного регулювання викидів шкідливих (забруднюючих) речовин в атмосферне повітря і шкідливих фізичних дій на нього; 5) гласності, повноти і достовірності інформації про стан атмосферного повітря, його забруднення; 6) наукової обґрунтованості, системності та комплексності підходу до охорони атмосферного повітря; 7) невідворотності відповідальності за порушення правових вимог охорони атмосферного повітря.

Адміністративно-правова охорона атмосферного повітря є складним явищем, у змісті якої виділено певні компоненти (елементи): така охорона базується на адміністративно-правових нормах (їх класифіковано за юридичним характером припису; за спрямованістю; за юридичним змістом припису; за адресатом; за дією в часі; за способом викладення; за юридичною силою), здійснюється визначеним колом суб’єктів із використанням певних форм (правотворчої та правозастосовчої) і методів (як правило, двох − переконання та примусу).

У підрозділі 1.3 «Адміністративно-правове регулювання охорони атмосферного повітря» досліджуються питання правового забезпечення охорони атмосферного повітря. Зазначено, що правове регулювання вказаного виду охорони здійснюється системою законодавства, яка складається зі значної кількості нормативних актів, що відрізняються юридичною силою, порядком прийняття тощо. Проаналізовано генезис розвитку законодавства про охорону атмосферного повітря, в результаті чого виділено три етапи його становлення: дорадянський, радянський та сучасний.

Встановлено, що адміністративно-правове забезпечення охорони атмосферного повітря в Україні включає шість груп адміністративно-правових норм, які: 1) визначають функції, завдання та повноваження органів державної влади та місцевого самоврядування у сфері охорони атмосферного повітря, завдання законодавства у цьому напрямі, принципи охорони; 2) регулюють порядок стандартизації та нормування у сфері охорони атмосферного повітря;     3) визначають порядок організації та здійснення державного обліку та моніторингу у сфері охорони атмосферного повітря; 4) регулюють організацію державного контролю за дотриманням законодавства про охорону атмосферного повітря; 5) регламентують заходи щодо охорони атмосферного повітря;                6) встановлюють відповідальність за порушення законодавства про охорону атмосферного повітря.

Нормативно-правові акти у сфері охорони атмосферного повітря класифіковано у групах за предметом правового регулювання на акти, що містять норми про охорону атмосферного повітря: 1) «загальноекологічного» характеру; 2) спеціального характеру; 3) інших (крім екологічної) галузей законодавства;           4) допоміжного характеру.

Незважаючи на розгалужену систему нормативних актів різної юридичної сили, загальний стан нормативного забезпечення адміністративно-правової охорони атмосферного повітря залишається таким, що не відповідає потребам сьогодення. З метою оптимізації нормотворчості та уніфікації законодавства у сфері охорони атмосферного повітря запропоновано прийняти єдиний кодифікований акт у цій сфері правового регулювання − Повітряноохоронний кодекс України, в якому більш детально має бути відображено питання щодо: чіткого визначення переліку, статусу та компетенції суб’єктів охорони атмосферного повітря; виключного переліку нормативів у афері охорони атмосферного повітря; напрямів охорони атмосферного повітря; основ дозвільної діяльності та процедурних правил у зазначеній сфері; механізму застосування заходів впливу до порушників чинного законодавства, а також відшкодування шкоди в результаті порушеного права.

Розділ 2 «Організаційно-правовий механізм охорони атмосферного повітря» складається із трьох підрозділів. У підрозділі 2.1 «Суб’єкти адміністративно-правової охорони атмосферного повітря, їх компетенція та взаємодія» розкривається система зазначених суб’єктів, їх завдання, функції, повноваження та особливості взаємодії.

Суб’єктів управління охороною атмосферного повітря визначено як юридично самостійні державні, самоврядні та громадські інституції, уповноважені здійснювати організаційно-розпорядчі, координаційні, консультативні, організаційно-експертні, контрольні та інші функції у сфері охорони та ефективного використання атмосферного повітря.

Зроблено висновок, що система суб’єктів адміністративно-правової охорони атмосферного повітря складається з таких груп: 1) Президент України; 2) органи виконавчої влади (вищі, центральні та місцеві); 3) органи місцевого самоврядування; 4) громадські об’єднання. Значне місце в підрозділі належить аналізу особливостей участі кожного із зазначених видів суб’єктів у адміністративно-правовій охороні атмосферного повітря. Визначено найбільш суттєві недоліки як у правовому статусі таких суб’єктів, так і в організації їх природоохоронної діяльності.

Здійснений аналіз системи й компетенції суб’єктів управління охороною атмосферного повітря в Україні дозволив зробити висновок, що наявна система органів у цій сфері державної діяльності не повністю відповідає сучасним завданням та рівню фактичних потреб. Обґрунтовано необхідність створення спеціального планово-регулюючого та контрольно-наглядового органу з охорони атмосферного повітря, що дало б можливість: по-перше, сконцентрувати весь комплекс управлінських функцій з охорони атмосферного повітря в одному органі та здійснювати централізоване керівництво всією повітряноохоронною діяльністю в країні з єдиного центру; по-друге, більш правильно вирішити питання про раціональну організацію контрольно-наглядової діяльності в досліджуваній сфері; по-третє, виключити дублювання функцій і паралелізм у повітряноохоронній діяльності.

Наголошено на необхідності співпраці (взаємодії) різних суб’єктів охорони атмосферного повітря як невід’ємної умови досягнення бажаного результату в досліджуваній сфері. Стверджується, що взаємодія могла б здійснюватися шляхом: опрацювання нормативної бази; розроблення планів спільних перевірок та відповідно їх проведення; створення спільних комісій і проведення оперативних перевірок стану атмосферного повітря у разі виникнення нештатних ситуацій у підконтрольній сфері; обміну оперативною інформацією про виявлені порушення у сфері охорони атмосферного повітря в ході проведення відповідних перевірок.

Зроблено висновок про нагальну необхідність удосконалення адміністративно-правового статусу ДАІ та Державної екологічної інспекції в досліджуваній сфері та взаємодії між ними.

У підрозділі 2.2 «Адміністративно-правові засоби охорони атмосферного повітря» наголошено, що об’єктивною передумовою недопущення завдання шкоди навколишньому природному середовищу, запобігання забрудненню атмосферного повітря, а також припинення порушень природоохоронного законодавства та притягнення винних у зв’язку із цим осіб до юридичної відповідальності є застосування державою певного набору адміністративно-правових засобів. Останні виступають дійовим інструментом забезпечення законності та дисципліни за всіма напрямами природоохоронної діяльності, основний зміст якої в досліджуваній сфері полягає у виявленні всіх випадків порушення законодавства та притягненні винних до юридичної відповідальності, в усуненні причин та умов, що сприяють порушенню норм, правил, нормативів і стандартів у сфері охорони атмосферного повітря.

Вивчення юридичної літератури та чинного законодавства дозволило до адміністративно-правових засобів охорони атмосферного повітря віднести:          1) встановлення правових норм, правил, нормативів і стандартів; 2) державний контроль за охороною атмосферного повітря; 3) заходи переконання; 4) заходи адміністративного примусу, що застосовуються з метою попередження, припинення правопорушень у сфері охорони атмосферного повітря та притягнення винних до адміністративної відповідальності; 5) відновлювальні заходи. У дисертації детально досліджено кожну групу адміністративно-правових засобів охорони атмосферного повітря.

Незважаючи на різноманітність профілактичних заходів та важливість методу переконання, досягти бажаного результату у справі охорони атмосферного повітря вдається переважно шляхом застосування заходів адміністративного примусу. У дисертації докладно досліджено кожну групу адміністративно-примусових заходів, що застосовуються у сфері охорони атмосферного повітря, розглянуто особливості їх застосування та подано авторську класифікацію видів адміністративно-запобіжних заходів, заходів адміністративного припинення та адміністративних стягнень.

Певну увагу в підрозділі приділено дозвільній діяльності у сфері охорони та раціонального використання атмосферного повітря. Запропоновано уніфікувати порядок видачі дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, нормативно закріпити умови їх видачі, серед яких обов’язково передбачити необхідність здійснення кожним суб’єктом господарювання повітряноохоронних заходів.

Підрозділ 2.3 «Державний контроль у сфері охорони атмосферного повітря» присвячено висвітленню зовнішнього прояву та способів впливу державного контролю у сфері охорони атмосферного повітря на відповідні суспільні відносини.

За ознакою суб’єктивного складу контроль у зазначеній сфері поділено на державний, виробничий та громадський. Докладно проаналізовано кожен із них. З’ясовано сутність державного контролю у сфері охорони атмосферного повітря та визначено принципи його здійснення. Залежно від цілей і часу проведення розрізняють попереджувальний, поточний і подальший контроль. На підставі аналізу наукової літератури, результатів власних досліджень надано авторську характеристику форм державного контролю у сфері охорони атмосферного повітря, детально розглянуто особливості їх застосування, запропоновано шляхи поліпшення організаційно-правових засад застосування окремих із них.

Визначено основні прогалини у правовому регулюванні державного контролю у сфері охорони атмосферного повітря. Для їх подолання запропоновано прийняти: 1) Положення про державний контроль за охороною атмосферного повітря, в якому має бути відображено питання щодо поняття, принципів, завдань, суб’єктів контролю у сфері охорони атмосферного повітря, їх повноважень, процедур здійснення контролю за стаціонарними та пересувними джерелами забруднення, оформлення результатів перевірок тощо; 2) Положення про екологічний контроль автомобільних транспортних засобів; 3) Типове положення про проведення операції «Чисте повітря».

Розділ 3 «Адміністративна відповідальність за порушення законодавства у сфері охорони атмосферного повітря» складається із двох підрозділів. У підрозділі 3.1 «Правова природа адміністративної відповідальності за порушення законодавства у сфері охорони атмосферного повітря» наведено особливості, здійснено характеристику й визначено специфіку адміністративної відповідальності у сфері охорони атмосферного повітря. Основними рисами адміністративної відповідальності за порушення законодавства у сфері охорони атмосферного повітря визначено такі: по-перше, адміністративну відповідальність урегульовано нормами адміністративного права, які містять вичерпні переліки адміністративних проступків, адміністративних стягнень та органів, уповноважених їх застосовувати, детально регулюють цей вид провадження і разом становлять її нормативну основу; по-друге, підставою адміністративної відповідальності є адміністративне правопорушення (проступок) у сфері охорони атмосферного повітря, передбачене насамперед КУпАП; по-третє, порядок притягнення до адміністративної відповідальності є особливим, він істотно відрізняється від цивільного, кримінального процесів та дисциплінарного провадження; по-четверте, правом притягнення до адміністративної відповідальності КУпАП наділені спеціально уповноважені державні органи й посадові особи цих органів; по-п’яте, за адміністративні правопорушення у сфері охорони атмосферного повітря до винних застосовуються адміністративні стягнення. На підставі аналізу основних рис адміністративної відповідальності у сфері охорони атмосферного повітря сформульовано її авторське поняття.

Характерною особливістю адміністративних правопорушень у сфері охорони атмосферного повітря є те, що вони, крім КУпАП, відображені також у Законі України «Про охорону атмосферного повітря», що аж ніяк не сприяє однозначному трактуванню тих чи інших складів правопорушень, а навпаки, ускладнює застосування адміністративної відповідальності. Доцільним слід вважати формулювання вичерпного переліку складів адміністративних проступків у сфері охорони атмосферного повітря в одному законодавчому акті, яким є КУпАП.

У підрозділі 3.2 «Шляхи вдосконалення законодавства про адміністративні проступки у сфері охорони атмосферного повітря та практики його реалізації» виявлено недоліки сучасного адміністративного законодавства та подано пропозиції щодо вдосконалення інституту адміністративної відповідальності у сфері охорони атмосферного повітря.

Адміністративні правопорушення у сфері охорони атмосферного повітря відповідно до КУпАП поділено на три групи: 1) проступки, які вчинені безпосередньо стосовно до атмосферного повітря (ст. 78, 781, 7081 КУпАП);      2) проступки, які стосуються як охорони атмосферного повітря, так і охорони інших природних об’єктів і ресурсів (791, 83, 83 КУпАП); 3) проступки щодо невиконання законних розпоряджень чи приписів, інших законних вимог посадових осіб органів, які здійснюють державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища (ст. 1885 КУпАП).

Розглянуто стан та особливості адміністративно-деліктних відносин у досліджуваній сфері, провадження у справах про порушення правил, норм і стандартів, що регулюють питання охорони атмосферного повітря в Україні.

Визнано за доцільне: 1) передбачити адміністративну відповідальність за повторне вчинення протиправних дій у сфері охорони атмосферного повітря;  2) встановити підвищені санкції за вказані правопорушення; 3) вирішити в законодавчому порядку питання щодо адміністративної відповідальності юридичних осіб та закріпити види стягнень, які можуть застосовуватися до них (наприклад, анулювання дозволів на викиди забруднюючих речовин, обмеження, зупинення та припинення екологічно небезпечної діяльності тощо).

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення й нове розв’язання наукового завдання, що виявляється у визначенні сутності та механізму адміністративно-правової охорони атмосферного повітря, а також шляхів удосконалення нормативного закріплення та практичного використання її засобів. Здобувачем сформульовано низку висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих на вирішення зазначеного завдання. Основні з них наведено нижче.

1. Правову охорону атмосферного повітря визначено як сукупність встановлених державою правових норм і правовідносин, що виникають на основі їх застосування і спрямовані на здійснення заходів щодо збереження, поліпшення й відновлення стану атмосферного повітря, а також застосування санкцій до осіб, які не виконують вимог цих норм.

2. Галузевими підвидами правової охорони атмосферного повітря є: міжнародно-правова, конституційно-правова, кримінально-правова, цивільно-правова, дисциплінарно-правова та адміністративно-правова охорона.

3. До адміністративно-правових засобів охорони атмосферного повітря належать: встановлення правових норм, правил, нормативів і стандартів; державний контроль за охороною атмосферного повітря; заходи переконання; заходи адміністративного примусу; відновлювальні заходи.

4. До суб’єктів адміністративно-правової охорони атмосферного повітря належать: Президент України, органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування та громадські об’єднання. Досліджено особливості участі кожного з них в охороні атмосферного повітря. Визначено найбільш суттєві недоліки як у правовому статусі таких суб’єктів, так і в організації їх природоохоронної діяльності, запропоновано шляхи їх подолання.

5. Визначено місце ДАІ серед інших суб’єктів адміністративно-правової охорони атмосферного повітря, з’ясовано її адміністративно-правовий статус як провідного органа, покликаного здійснювати контроль за додержанням законів, інших нормативних актів з питань охорони навколишнього середовища від шкідливого впливу автомототранспортних засобів. Доведено, що, як самостійно, так і у взаємодії з іншими природоохоронними органами, діяльність ДАІ не отримала належного правового регулювання. Дотепер не прийнято жодного нормативного акту, яким було б визначено механізм участі ДАІ в охороні навколишнього середовища від шкідливого впливу автомототранспортних засобів, порядок взаємодії співробітників ДАІ з іншими природоохоронними органами, зокрема з Державною екологічною інспекцією. Запропоновано низку змін і доповнень до чинного законодавства для їх усунення.

6. Державний контроль у сфері охорони атмосферного повітря поділено залежно від цілей і часу проведення на попереджувальний, поточний і подальший.

7. Адміністративна відповідальність за порушення законодавства у сфері охорони атмосферного повітря визначається як застосування до осіб, які вчинили адміністративні проступки (порушення норм повітряноохоронного законодавства), адміністративних стягнень, що накладаються уповноваженими на те органами чи посадовими особами на підставах і в порядку, встановлених нормами адміністративного права. Наведено особливості, здійснено характеристику й визначено основні риси та специфіку адміністративної відповідальності у сфері охорони атмосферного повітря.

8. Сформульовано низку пропозицій та рекомендацій, спрямованих на вдосконалення адміністративно-правової охорони атмосферного повітря, зокрема:

- запропоновано доповнити Закон України «Про охорону  навколишнього природного середовища» статтею 16-1 «Компетенція Президента України у сфері охорони навколишнього природного середовища»;

- запропоновано доповнити Закон України «Про охорону атмосферного повітря» статтями 3-1 «Принципи державного управління у сфері охорони атмосферного повітря», 3-2 «Громадське управління у сфері охорони атмосферного повітря»; 11-1 «Анулювання дозволу, виданого підприємствам, установам, організаціям та громадянам – суб’єктам підприємницької діяльності на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами»;

           - запропоновано внесення доповнень до статей 78, 781, 81 КУпАП у частині встановлення відповідальності за повторне вчинення протиправних дій у сфері охорони атмосферного повітря;

- запропоновано доповнити статтю 79 КУпАП частинами 3, 4 та 5:

«Недотримання вимог щодо здійснення інструментально-лабораторних вимірювань параметрів викидів забруднюючих речовин стаціонарних і пересувних джерел в атмосферне повітря та ефективності роботи газоочисного обладнання, − тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від п’яти до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян».

Недотримання вимог щодо охорони атмосферного повітря під час впровадження відкриттів, винаходів, корисних моделей, промислових зразків, раціоналізаторських пропозицій, застосування нової техніки, імпортного устаткування, технологій і систем, − тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від п’яти до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян».

Порушення правил проведення або відсутність виробничого контролю за дотриманням встановлених нормативів викидів шкідливих (забруднюючих) речовин в атмосферне повітря, − тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від п'яти до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян».

- запропоновано введення до КУпАП додаткових складів адміністративних правопорушень, а саме:

«Стаття 792. Невжиття заходів щодо охорони атмосферного повітря»;

«Стаття 793. Непроведення інвентаризації та обліку викидів шкідливих (забруднюючих) речовин в атмосферне повітря та їх джерел»;

«Стаття 794. Невиконання вимог державної екологічної експертизи»;

- запропоновано прийняття Повітряноохоронного кодексу України;

- запропоновано прийняття Положення про державний контроль за охороною атмосферного повітря;

- розроблено проект Інструкції з організації взаємодії підрозділів Державної автомобільної інспекції та Державної екологічної інспекції щодо охорони атмосферного повітря;

- розроблено проект Положення про екологічний контроль автомобільних транспортних засобів;

- розроблено проект Типового положення про проведення операції «Чисте повітря».

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ

ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

  1.  Ворушило С.В. Атмосферне повітря як об’єкт правової охорони  /С.В. Ворушило// Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності: зб. наук. праць Донецького юридичного інституту ЛДУВС ім. Е.О. Дідоренка. – 2008. –  № 4. – С. 185–198.
  2.  Ворушило С.В. До питання про суб’єктів адміністративно-правової охорони атмосферного повітря в Україні та їх компетенцію /С.В. Ворушило// Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ    ім. Е.О. Дідоренка. – 2009. – № 3. – С. 147–157.
  3.  Ворушило С.В. Поняття та зміст адміністративно-правової охорони атмосферного повітря /С.В. Ворушило// Наук. журнал Одеського державного університету внутрішніх справ. – 2009. – № 3. – С. 108–111.
  4.  Ворушило С.В. Шляхи оптимізації адміністративної відповідальності за порушення законодавства у галузі охорони атмосферного повітря  /С.В. Ворушило// Вісник Запорізького юридичного інституту Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. – 2009. – № 4. – С. 97–106.
  5.  Ворушило С.В. Адміністративно-правове регулювання охорони атмосферного повітря в Україні: загальна характеристика та шляхи удосконалення /С.В. Ворушило// Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. – 2010. – № 1. – С. 108–118.
  6.  Ворушило С.В. Забруднення атмосфери автомобільним транспортом як загальнодержавна проблема сучасності /С.В. Ворушило// Безпека дорожнього руху: сучасність та майбутнє: матеріали всеукр. наук.-практ. конф. (Донецьк,      24 жовтня 2008 р.). – Донецьк: ДЮІ ЛДУВС ім. Е.О. Дідоренка, 2008. – С. 178–181.
  7.  Ворушило С.В. Адміністративно-правові засоби запобігання порушенням законодавства в галузі охорони атмосферного повітря /С.В. Ворушило// Реформування сучасної правової системи: матеріали міжнар. наук.-практ. конф. студ., аспірантів і молодих учених (Донецьк, 10–11 квітня 2009 р.). – Донецьк: ДонНУ, 2009. – С.128–130.
  8.  Ворушило С.В. Особливості застосування адміністративної відповідальності за правопорушення в галузі охорони атмосферного повітря  /С.В. Ворушило// Розвиток державності та права в Україні: реалії та перспективи: матеріали I міжнар. наук.-практ. конф. (Сімферополь, 24 квітня 2009 р.). – Сімферополь, 2009. – С. 243–246.
  9.  Ворушило С.В. Адміністративно-правова охорона атмосферного повітря від забруднення пересувними джерелами /С.В. Ворушило// Безпека дорожнього руху: сучасність та майбутнє: матеріали міжнар. наук.-практ. конф. (Донецьк,     23 жовтня 2008 р.). – Донецьк: ДЮІ ЛДУВС ім. Е.О. Дідоренка, 2009. – С. 181–186.
  10.  Ворушило С.В. Охорона атмосферного повітря адміністративно-правовими засобами /С.В. Ворушило// Екологія. Економіка. Право: матеріали міжнар. наук.-практ. конф. (Луганськ, 10–11 травня 2009 р.). – Луганськ: Луганський державний університет внутрішніх справ ім. Е.О. Дідоренка, 2010. – С. 123–128. – (Спецвип. № 3 Вісника ЛДУВС ім. Е.О. Дідоренка у двох частинах, ч. 1).

Ворушило С.В. Адміністративно-правова охорона атмосферного повітря. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 – адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. – Національний університет біоресурсів і природокористування України. – Київ, 2010.

Дисертацію присвячено аналізу сутності та системи адміністративно-правової охорони атмосферного повітря. З’ясовано особливості атмосферного повітря як об’єкта правової охорони, проаналізовано зміст і виділено складові терміна «правова охорона атмосферного повітря», охарактеризовано поняття його адміністративно-правової охорони. Визначено сучасний стан та перспективи розвитку системи адміністративно-правового регулювання охорони атмосферного повітря в Україні. Охарактеризовано систему та правовий статус суб’єктів, задіяних в його адміністративно-правовій охороні, проаналізовано види та форми державного контролю у зазначеній сфері. Сформульовано пропозиції щодо вдосконалення вітчизняного законодавства про адміністративні проступки у сфері охорони атмосферного повітря та практики його реалізації.

Ключові слова: атмосферне повітря, адміністративно-правова охорона, правове регулювання, державний контроль, правопорушення, адміністративний примус, удосконалення.

Ворушило С.В. Административно-правовая охрана атмосферного воздуха. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.07 – административное право и процесс;  финансовое право; информационное право. – Национальный университет биоресурсов и природопользования Украины. – Киев, 2011.

Диссертация посвящена анализу теоретических и практических вопросов организации и осуществления административно-правовой охраны атмосферного воздуха.

Проведено исследование особенностей атмосферного воздуха как объекта правовой охраны, определена необходимость организации его надлежащей охраны. Проанализировано содержание термина «правовая охрана атмосферного воздуха» и выделены её отраслевые подвиды: международно-правовая, конституционно-правовая, уголовно-правовая, гражданско-правовая, административно-правовая и дисциплинарно-правовая охрана.

Определены понятие и сущность административно-правовой охраны атмосферного воздуха, исследованы её обязательные компоненты (элементы), к которым отнесены: административно-правовые нормы, субъекты осуществления, а также формы и методы административно-правовой охраны атмосферного воздуха.  

Проанализированы современное состояние и перспективы развития системы административно-правового регулирования охраны атмосферного воздуха в Украине. Сформулированы предложения по совершенствованию отечественного законодательства об административных проступках в сфере охраны атмосферного воздуха и практики его реализации.

Нормативно-правовые акты в сфере охраны атмосферного воздуха классифицированы по группам по предмету правового регулирования на акты, которые содержат нормы об охране атмосферного воздуха:                                     1) «общеэкологического» характера; 2) специального характера; 3) других (кроме экологической) отраслей законодательства; 4) вспомогательного характера.

Значительное внимание уделено изучению субъектов, участвующих в административно-правовой охране атмосферного воздуха, к которым отнесены: Президент Украины, органы исполнительной власти, органы местного самоуправления, общественные объединения. Сформулированы конкретные предложения по совершенствованию правового статуса субъектов административно-правовой охраны атмосферного воздуха, а также форм и методов их взаимодействия.

К административно-правовым средствам охраны атмосферного воздуха отнесены: 1) установление правовых норм, правил, нормативов и стандартов;     2) государственный контроль за охраной атмосферного воздуха; 3) меры убеждения; 4) меры административного принуждения, которые применяются с целью предупреждения, прекращения правонарушений в сфере охраны атмосферного воздуха и привлечения виновных к административной ответственности; 5) восстановительные меры. В диссертации детально исследовано каждую группу административно-правовых средств охраны атмосферного воздуха.

Определены принципы и проанализированы виды и формы государственного контроля в указанной сфере; определены виды и особенности использования административно-правовых средств охраны этого природного компонента.

В результате исследования выработан комплекс предложений к Кодексу Украины об административных правонарушениях, законам Украины «Об охране окружающей природной среды», «Об охране атмосферного воздуха». Предложено принять Воздухоохранный кодекс Украины, а также межотраслевую Инструкцию по организации взаимодействия подразделений ГАИ и Государственной экологической инспекции относительно охраны атмосферного воздуха, Положение об экологическом контроле автомобильных транспортных средств, Типовое положение о проведении операции «Чистый воздух», Положение о государственном контроле за охраной атмосферного воздуха.

Ключевые слова: атмосферный воздух, административно-правовая охрана, правовое регулирование, государственный контроль, правонарушение, административное принуждение, усовершенствование.

 

Vorushylo S.V. Administrative-legal protection of atmospheric air. – Manuscript.

The dissertation for getting the Candidate of Law Sciences degree on specialty 12.00.07. – Administrative Law and process; Financial Law; Informational Law. – National University of Life and Environmental Sciences of Ukraine. – Kyiv, 2010.

Dissertation is devoted the analysis of essence and system of administrative-legal protection of atmospheric air. The features of atmospheric air are found out as an object of legal protection, maintenance is analyzed and the constituents of term «legal safeguard of atmospheric air» are selected, the concept of its is characterized administrative-legal protection. The modern consisting and perspectives of development of the system of the administrative-legal adjusting of protection of atmospheric air of Ukraine were certain. The system and legal status of subjects, involved in his administrative-legal protection is described, kinds and forms of state control are analyzed in the noted sphere. Suggestions in relation to improvement of domestic legislation about administrative misconducts in industry of protection of atmospheric air and practice of its realization are formulated.

Key words: atmospheric air, administrative-legal protection, legal adjusting, state control, lawbreaking, administrative enforcement, improvement.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

37228. Практика и перспективы использования технических средств в учреждении культуры 40.5 KB
  Кроме финансовой затратности изготовления жестких декораций имеется и несколько отрицательных художественнопостановочных моментов их применения. Смена жестких декораций не всегда возможна в течение концерта или спектакля по техническим и экономическим причинам. Проекционные декорации создаваемые позволяют радикальным образом решить все проблемы связанные с использованием жестких декораций следующим образом. Проецируемый слайд точно вписывается в подвешенный экран без геометрических искажений создавая полную иллюзию реальности создаваемых...
37229. Электромузыкальные инструменты 69 KB
  Электромузыкальные инструменты Принцип действия Виды электромузыкальных инструментов Потребительские свойства электромузыкальных инструментов Хранение инструментов Заключение Введение Эмоциональный мир человека невозможно представить без музыки. А термин электрический музыкальный инструмент используется для обозначения инструментов звук которых воспроизводится механически и усиливается или изменяется с помощью электроники. Появлению электромузыкальных инструментов ЭМИ предшествовали инструменты построенные на...
37230. Фотоаппаратура в СКД 106 KB
  Фотоаппаратура в СКД История фотоаппаратуры Виды фотоаппаратов Основные детали фотоаппаратов Современная фотоаппаратура Управление современной фотоаппаратурой Режимы фотоаппаратов Заключение Введение Постоянный обмен информацией короткое время производства экономия финансов польза для окружающей среды вот только несколько причин которые объясняют гигантский рост интереса к фотоаппаратам . Фотоаппарат устройство для получения и фиксации неподвижных изображений материальных объектов при помощи света. Фотоаппарат фотокамера...
37231. Разработка художественно-технических приемов обеспечения проведения социально-культурного мероприятия техническими средствами СКД на основе сценарного плана социально-культурного мероприятия 141.5 KB
  Проведение школьной дискотеки 1.Интерьер помещения для дискотеки 1.Световое оборудование Заключение Введение В большинстве случаев к сожалению дискотеки в школах получают неудовлетворительную оценку. Раньше для успеха дискотеки достаточно было использовать кассету с зарубежными хитами а в качестве освещения использовать 4 фонаря и зеркальный шар.
37232. Техническое обеспечение социально-культурных мероприятий 87 KB
  Функции технических средств на каждом этапе подготовки мероприятия Технические средства и монтаж Заключение Введение В настоящее время всё больше актуализируется вопрос технического оснащения социальнокультурных мероприятий. При этом технические средства могут выступать не только в качестве оснащения социальнокультурной программы мероприятия но и содействовать при разработке этой программы от начального до завершающего этапа облегчать работу режиссёру творческой и технической группе. Если художественное оформление...
37233. Средства пожарной безопасности клубных помещений 75.5 KB
  Основные первичные средства пожаротушения: Огнетушители. Огнетушители предназначаются для тушения очагов горения в начальной их стадии а также для противопожарной защиты небольших сооружений машин и механизмов. Огнетушители бывают переносные и передвижные. Огнетушители с большим объемом заряда с массой не менее 20 но не более 400 кг; могут иметь одну или несколько емкостей с огнетушащим веществом относятся к передвижным их корпуса устанавливаются на специальные тележки.
37234. Разработка плана (схемы) технического оснащения учреждения культуры системой озвучивания 110 KB
  Важнейшей характеристикой колебаний звука является частота число показывающее сколько полных колебаний в секунду совершает например маятник часов струна и т. Система озвучивания зала в учреждении культуры представляет собой усилительную систему применяемую в случаях если звуковая мощность источника звука оратора актеров оркестра недостаточна для обеспечения нормальной слышимости на сравнительно большой зоне расположения слушателей или когда в этой зоне имеются значительные шумы или если у помещения плохие акустические свойства....
37235. Система озвучивания социально-культурных мероприятий 146.5 KB
  Система озвучивания социальнокультурных мероприятий 1. Система озвучивания На протяжении столетий в концертных залах театрах лекционных залах церквах и др. Все это вызвало существенные изменения в требованиях к акустическим параметрам современных больших залов многоцелевого назначения и привело к широкому использованию в них систем озвучивания и звукоусиления. Системой озвучивания называется комплекс электроакустических устройств состоящий из излучателей микрофонов усилителей различных корректоров и др.
37236. Теле и видео аппаратура в СКД 94 KB
  Сейчас весь мир пользуется множеством различных устройств, в разных сферах индустрии. Прогресс не стоит на месте, каждый год, месяц появляются различные устройства. Одними из таких устройств являются устройства теле и видео, которые в свою очередь считаются одними из популярных устройств