65572

Розвиток сільськогосподарської дослідної справи з польового кормовиробництва в Україні (30-ті роки – кінець ХХ століття)

Автореферат

История и СИД

Основою продовольчої безпеки та державності України повинно стати високоефективне, збалансоване сільське господарство, яке забезпечуватиме виробництво продуктів харчування в обсягах достатніх для потреб населення країни та формування необхідного експортного потенціалу.

Украинкский

2014-08-01

180 KB

1 чел.

PAGE  1

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ АГРАРНИХ НАУК УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНА НАУКОВА СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКА БІБЛІОТЕКА

 

Задорожна Ірина Станіславівна

УДК 63.633.2/.4(091)

РОЗВИТОК СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОЇ ДОСЛІДНОЇ СПРАВИ

  З ПОЛЬОВОГО КОРМОВИРОБНИЦТВА В УКРАЇНІ

(30-ті роки  кінець ХХ століття)

06.04.01– історія сільськогосподарських наук

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата сільськогосподарських наук

                                                        

                       

Київ – 2010


Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Центрі історії аграрної науки Державної наукової сільськогосподарської бібліотеки Національної академії аграрних наук України

Науковий керівник:  доктор сільськогосподарських наук, професор,

                            член-кореспондент НААН  

                            Петриченко Василь Флорович,

                            Інститут кормів НААН,

                            директор

Офіційні опоненти:   доктор сільськогосподарських наук, професор

                            Боговін Анатолій Власович,

                            Національний науковий центр «Інститут землеробства

                            НААН»,

                            головний науковий співробітник лабораторії луківництва 

                             доктор сільськогосподарських наук, професор

                             Підпалий Іван Федорович,

                             Вінницький національний аграрний університет,

                             завідувач кафедри кормовиробництва, луківництва

                             і сільськогосподарської меліорації

Захист відбудеться «29» жовтня 2010 року о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.373.01 у Державній науковій сільськогосподарській  бібліотеці   Національної  академії  аграрних наук  України  (03680, м. Київ, вул. Героїв Оборони, 10, читальний зал)

З      дисертацією       можна       ознайомитись       у      Державній     науковій      сільськогосподарській   бібліотеці   Національної    академії   аграрних   наук України  (03680, м. Київ, вул. Героїв Оборони, 10)

 

Автореферат розісланий «25» вересня 2010 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради,

кандидат історичних наук,

старший науковий співробітник                                                 С.Д. Коваленко


ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Основою продовольчої безпеки та державності України повинно стати високоефективне, збалансоване  сільське господарство,  яке забезпечуватиме  виробництво  продуктів харчування  в обсягах достатніх для потреб населення країни та формування необхідного експортного потенціалу. Однією з найважливіших його галузей є тваринництво, сталий розвиток якого  не можливий  без надійної кормової бази. Провідна роль у створенні останньої належить польовому  кормовиробництву.

Слід зазначити, що розвиток сільськогосподарської дослідної справи з польового кормовиробництва в історичному аспекті є одним з найменш комплексно вивчених в історії української аграрної науки. Досі немає жодної узагальнюючої праці з цієї проблеми.

Тематика науково-дослідної роботи та актуальність наукових розробок з польового кормовиробництва за віковий період його існування неодноразово змінювалися залежно від запитів сільськогосподарського виробництва. Результати досліджень, які проводилися на різних етапах його розвитку, не протирічать одне одному, оскільки є відповіддю на питання, поставлені в конкретних умовах і при відповідних технологічних можливостях того часу. Систематизація отриманого фактичного матеріалу та досвід вирішення проблеми забезпечення потреб тваринництва кормами у минулому сприяє критичному усвідомленню сучасного стану та прогнозуванню напрямів досліджень з польового кормовиробництва у майбутньому.

Актуальність роботи зумовлена також необхідністю об’єктивної оцінки внеску науково-дослідних установ, освітніх закладів і відомих вчених у сільськогосподарську дослідну справу з польового кормовиробництва в контексті розвитку вітчизняної аграрної науки.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконані згідно з науково-технічною програмою Державної наукової сільськогосподарської бібліотеки НААН «Історія започаткування, становлення та розвитку сільськогосподарської дослідної справи в Україні» (номер державної реєстрації 0102U001526) і «Вивчення наукового потенціалу наукових установ УААН» (номер державної реєстрації 0102U005501).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є відтворення цілісної суті національної історії аграрної науки за рахунок використання виявлених закономірностей становлення й розвитку сільськогосподарської дослідної справи з польового кормовиробництва, внеску науково-дослідних установ і окремих особистостей в розвиток наукового польового кормовиробництва.

Відповідно до поставленої мети визначено основні завдання дослідження:

- проаналізувати ступінь наукової розробки проблеми та джерельну базу дослідження;

- з’ясувати основні передумови становлення сільськогосподарської дослідної справи з польового кормовиробництва в Україні;

- визначити основні завдання та організаційні форми сільськогосподарської дослідної справи з польового кормовиробництва в Україні і розробити періодизацію її розвитку;

- відтворити цілісну сутність еволюції сільськогосподарської дослідної справи з польового кормовиробництва в Україні у 30-х роках – кінець ХХ ст., а саме: висвітлити розвиток і основні здобутки дослідної справи з польового кормовиробництва в соціально-економічних умовах 1930–1955 рр.; з’ясувати напрями досліджень з польового кормовиробництва в усіх ґрунтово-кліматичних зонах України у 1956–1972 рр.; висвітлити основні досягнення у роботі Інституту кормів і методично координованих ним науково-дослідних установ під час вирішення завдань з розвитку польового   кормовиробництва у 1973–1990 рр.; проаналізувати стан сільськогосподарської дослідної справи з польового кормовиробництва у роки державної незалежності України; на прикладі люцерни, як однієї з основних кормових культур у польовому кормовиробництві, простежити еволюційні зміни у технологічних підходах щодо її вирощування протягом досліджуваного періоду;

- з’ясувати перспективи подальшого розвитку сільськогосподарської дослідної справи з польового кормовиробництва в Україні;

висвітлити творчий внесок окремих відомих українських вчених у становлення і розвиток вітчизняної сільськогосподарської дослідної справи з польового кормовиробництва в Україні.

Об’єкт дослідження – історія становлення й розвитку сільськогосподарської дослідної справи в Україні.

Предмет дослідженнянауково-практичні та методологічно-організаційні засади функціонування сільськогосподарської дослідної справи з польового кормовиробництва в Україні впродовж 30-х років – кінець ХХ ст.

Методи дослідження. Методологічні засади дисертації базуються на загальнонаукових принципах історизму, об’єктивності, системності, які передбачають  опис і аналіз подій та явищ на основі науково-критичного осмислення й використання різноманітних джерел. Важливими шляхами розв’язання проблеми цього дослідження є застосування загальнонаукових методів (аналітико-синтетичного, логічного, структурно-функціонального), які сприяли виділенню основних проблем і напрямів досліджень з польового кормовиробництва, уточненню логічної послідовності та визначенню закономірностей їх розвитку на основі окремих історичних фактів. Спеціально-історичні методи (предметно-хронологічний, порівняльно-історичний) дали змогу дослідити і проаналізувати особливості розвитку сільськогосподарської дослідної справи з польового кормовиробництва, сприяли виявленню якісних змін на різних його етапах. 

Хронологічні межі дослідження окреслені 30-ми роками ХХ ст., що зумовлено створенням у 1930 р. Української науково-дослідної станції кормових рослин, і охоплюють період до кінця ХХ ст., хоча при висвітленні багатьох аспектів було неминучим звернення до попередніх років. 

Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що:

- уперше сформульовано передумови становлення сільськогосподарської дослідної справи з польового кормовиробництва в Україні; здійснено періодизацію розвитку дослідної справи з польового кормовиробництва в Україні як організації та галузі знань; простежено еволюційні зміни у технологічних підходах щодо вирощування люцерни, як однієї з основних кормових культур у польовому кормовиробництві, протягом досліджуваного періоду; виявлено закономірності і тенденції розвитку   дослідної   справи  з  польового  кормовиробництва в Україні впродовж 30-х  років – кінець ХХ ст.;

удосконалено підхід щодо системної репрезентації отриманих основних результатів наукових досліджень з польового кормовиробництва в Україні; доповнено джерелознавчу базу завдяки запровадженню до наукового обігу маловідомих архівних матеріалів, які певною мірою деталізують з персоніфікованим наповненням висвітлення розвитку вітчизняної дослідної справи з польового кормовиробництва;

набув подальшого розвитку напрям наукової роботи з вивчення діяльності відомих вітчизняних вчених-аграріїв.

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що систематизований матеріал заповнює прогалини в історії розвитку аграрної науки стосовно становлення й діяльності науково-дослідних установ з напряму польового кормовиробництва в Україні, відкритті можливостей подальшого вивчення цієї проблеми, а також у популяризації наукових знань про вітчизняний досвід сільськогосподарських науково-дослідних установ. Результати досліджень можуть бути використані у навчальному процесі при вивченні спецкурсів «Історія науки і техніки», «Кормовиробництво», «Сільське господарство», «Історія сільськогосподарських наук», а також при підготовці узагальнюючих праць з історії вітчизняної сільськогосподарської науки та її окремих галузей.

Особистий внесок здобувача полягає у розробці програми й особистому проведенні дослідницької роботи з узагальнення історичних, статистичних, архівних матеріалів і звітів науково-дослідних установ та інших неопублікованих джерел і введенні їх до наукового обігу.

Апробація результатів дисертації. Про основні наукові положення та висновки дисертації доповідали та обговорювали на: ІІ конференції молодих учених та спеціалістів «Історія освіти, науки і техніки в Україні» (27–28 травня 2004 року, м. Київ); ІІІ конференції молодих  учених  та  спеціалістів  «Історія  освіти,  науки  і  техніки  в  Україні», присвяченій

75-річчю від дня створення ДНСГБ НААН як наукової установи (26–27 травня 2006 року, м. Київ), ІV конференції молодих учених та спеціалістів «Історія освіти, науки і техніки в Україні», присвяченій 100-річчю від дня заснування Інституту рослинництва ім. В.Я. Юр’єва НААН (29 січня 2008 року, м. Київ).

Публікації. За результатами досліджень, представлених у дисертації, опубліковано 7 наукових праць. Серед них 4 статті у фахових виданнях, визначених ВАК України.

Структура дисертації та її обсяг зумовлені метою та завданням дисертаційного дослідження. Робота складається із вступу, 4-х розділів, висновків, списку використаних джерел, який налічує 286 найменувань та 6 додатків. Обсяг основного тексту – 189 сторінок. Загальний обсяг дисертації 230 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, визначено об’єкт та предмет дослідження, сформульовано його мету і завдання, розкрито наукову новизну і практичне значення одержаних результатів, наведено відомості про апробацію результатів дисертаційного дослідження.

У першому розділі «Стан наукової розробки проблеми й джерельна база дослідження» проаналізовано ступінь наукової розробки проблеми дисертаційного дослідження, стан її джерельної бази.

У підрозділі 1.1. «Історіографія проблеми сільськогосподарської дослідної справи з польового кормовиробництва» представлено результати огляду наукової літератури, в якій безпосередньо чи побіжно висвітлюється розвиток сільськогосподарської дослідної справи з польового кормовиробництва в 30-ті роки – кінець ХХ ст. Відзначається, що стосовно досліджуваної проблеми є публікації як за радянської доби, так і в роки незалежності України.

У наукових     працях     І.І. Власюка1,  М.І. Гриба 2, В.А. Вергунова3 дано оцінку основним   здобуткам   з  польового  кормовиробництва   Полтавського  дослідного    поля,

_______________________

1 Власюк И. И. Исторический обзор и краткие результаты работ за 1884-1954 гг. / И. И. Власюк // Юбилейный сборник научных трудов, посвященный 70-летию Полтавской опытной станции – Украинского филиала Института кормов. – К.: Гос. изд. с.-х. лит-ры Украинской ССР, 1956. – С. 7–19.

2 Гриб Н. И. Полтавская ордена Трудового Красного Знамени сельскохозяйственная опытная станция им. Н. И. Вавилова / Н. И. Гриб, В. К. Чуйко. – К.: Лыбидь, 1991. – 232 с.

3 Вергунов В. А. Полтавське дослідне поле: становлення і розвиток сільськогосподарської дослідної справи в Україні (до 125-річчя державного дослідництва в агрономії та тваринництві) / В. А. Вергунов. – К., 2009. – 220 с. – (Іст.-бібліогр. сер. «Аграрна наука України в особах, документах, бібліографії»: кн. 28).

Полтавської дослідної  станції  та  її  правонаступників у  контексті  всієї  науково-дослідної роботи.

Більш комплексно відображають досліджувану проблему наукові статті І.П. Проскури4  та    А.О. Бабича5,    в    яких    простежено    розвиток    дослідної    справи  з   

польового кормовиробництва у різних ґрунтово-кліматичних зонах України за роки дев’ятої – десятої п’ятирічок, що дало змогу визначити основні завдання, які вирішувалися у цей період.

Заслуговують на увагу статті В.Ф. Петриченка6,7, в яких автор здійснив короткий екскурс в історію розвитку кормовиробництва в Україні. У працях О.К. Устинчика8, В.А. Живилка9, А.О. Бабича10,11, О.В. Гончарука12, І.Я. Горбенка13, І.С. Поліщука14, В.П. Бурката15 простежено основні напрями та результати досліджень з польового кормовиробництва окремих науково-дослідних  установ  за  певні  періоди  їх   функціонування   у  контексті   всієї проведеної ними роботи.

Детальний аналіз літературних джерел з проблеми дисертаційного дослідження показав, що всі публікації  обмежуються  короткими  відомостями про розвиток дослідної справи з польового кормовиробництва. Характерним для більшості з них є те, що автори розглядають дослідження з польового кормовиробництва як один із напрямів роботи конкретної науково-дослідної установи   у   зв’язку   з   її   історичним   розвитком.   Нині   не   існує жодної узагальнюючої праці, в якій було б висвітлено розвиток      сільськогосподарської дослідної справи з польового кормовиробництва в Україні у 30-х роках – кінець ХХ ст.

У підрозділі 1.2. «Джерельна база дослідження» зазначається, що для проведення науково-історичних  досліджень  з  теми  дисертації  були  використані   неопубліковані  й

______________________________

4   Проскура И. П. Наука –кормопроизводству / И. П. Проскура // Корма. – 1977. – № 6. – С. 8–12.

5  Бабич А. А. Ученые Украины – кормопроизводству / А. А. Бабич, О. О. Щербатюк, В. И. Волынец // Кормопроизводство. – 1981. – № 4. – С. 15–18.

6 Петриченко В. Ф. Актуальні завдання розвитку сучасного кормовиробництва в Україні / В. Ф. Петриченко // Вісник аграрної науки. – 2006. – №12. – С. 55–58.

7 Петриченко В. Ф. Наукові основи сталого розвитку кормовиробництва / В. Ф. Петриченко // Вісник аграрної науки. – 2006. – № 3–4. – С. 72–74.

8 Устинчик О. К. Короткі підсумки роботи станції за 50 років. / О. К. Устинчик // 50 років Кіровоградської державної сільськогосподарської дослідної станції: [зб. наук. пр. / наук. ред. Устинчик О. К.]. – К.: Держсільгоспвидав УРСР, 1963. – 207 с.

9  Живилко В. А. Краткая историческая справка о Винницкой (бывшей Немерчанской) государственной сельскохозяйственной опытной станции (1886–1961 гг.) / В. А. Живилко, Е. Ф. Кундиренко // 75 лет Винницкой (бывшей Немерчанской) государственной сельскохозяйственной опытной станции. – К., 1963. – 209 с. – (научные труды, Т. 2).

10 Бабич А. А. Научно-технический прогресс в кормопроизводстве / А. А. Бабич // Кормопроизводство. – 1986. – № 1. – С. 17–21.

11 Бабич А. О. Наукові досягнення Інституту кормів за 70 років / А. О. Бабич // Кормовиробництво, 2001. – Вип.47. – С. 3–19.

12 Гончарук О. В. Надбання науки – виробництву / О. В. Гончарук // 50 років діяльності Чернівецької державної сільськогосподарської дослідної станції: [зб. наук. пр.]. – Чернівці: Буковина, 1990. – С. 3–13.

13 Горбенко І. Я. Надбання науки – виробництву / І. Я. Горбенко // 50 років діяльності Тернопільської державної сільськогосподарської дослідної станції: [зб. наук. пр. / наук. ред. Кушицький М. Ф. та ін.].– Тернопіль: „Тернопіль”, 1996. – 178 с.

14 Поліщук І. С. Сільськогосподарська наука та виробництво в Агрономічному (1960–1996 рр.) / І. С. Поліщук, М. М. Романенко // Збірник наукових праць (до 110-ої річниці заснування Вінницької обласної державної сільськогосподарської дослідної станції 1886–1996 рр.). – Вінниця, 1997. – С. 3–14.

15 Буркат В. П. Нариси з історії інституту: монографія / В. П. Буркат, І. С. Бородай. – К.: Аграрна наука, 2008. – 560 с.

опубліковані джерела та матеріали. Джерелом пошуку стали фонди Центрального державного архіву вищих органів влади та управління (ЦДАВО) України: Ради Міністрів УРСР (фонд Р-2), Міністерства сільського господарства УРСР (фонд Р-27), Української академії сільськогосподарських наук Міністерства сільського господарства УРСР (фонд Р-4861) та Південного відділення Всесоюзної академії сільськогосподарських наук ім. В.І. Леніна (фонд Р-5176), а також документи Державного архіву Вінницької області та архіву Інституту кормів НААН.

Значну частину джерельної бази для написання дисертаційного дослідження становлять наукові праці вчених-аграріїв. У роботі з пошуку опублікованих праць велику роль  відіграли фонди Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського, Державної наукової сільськогосподарської бібліотеки НААН, Вінницької обласної наукової бібліотеки ім. К.А. Тімірязєва, а також бібліотеки Інституту кормів НААН.

Залучення до роботи періодичних друкованих видань (журналів «Корма», «Кормопроизводство», «Кормовые культуры», «Вісник сільськогосподарської науки», «Вісник аграрної науки», «Вісник сільськогосподарської науки та досвідної справи» та збірників «Корми і кормовиробництво», «Землеробство») допомогло відтворити цілісну суть наукових інтересів і здобутків у галузі польового кормовиробництва. Зазначені групи джерел становлять документальне забезпечення досліджуваної проблеми, а їх комплексне використання сприяло досягненню мети дисертаційного дослідження. 

У другому розділі «Становлення сільськогосподарської дослідної справи з польового кормовиробництва в Україні» простежено в історичному аспекті як відбувалося становлення сільськогосподарської дослідної справи з польового кормовиробництва в Україні.

У підрозділі 2.1.  «Зародження сільськогосподарської дослідної справи з польового кормовиробництва в Україні» з’ясовано, що накопичення   певних   теоретичних і  практичних  знань  з  наукового  польового  кормовиробництва  стало початком зародження і однією з передумов становлення сільськогосподарської дослідної справи з польового кормовиробництва в Україні.  Цьому  сприяли праці відомих російських вчених, оскільки Україна тривалий час була складовою частиною Росії, зокрема І.М. Комова, А.Т. Болотова, В.О. Лєвшина, Д.М. Полторацького, І.І. Самаріна,  О.В. Совєтова, О.М. Енгельгардта, П.А. Костичева, П.В. Будріна, В.Р. Вільямса, Д.М. Прянишникова.

Наукові знання про основні кормові культури, способи їх вирощування потребували дослідної перевірки і масового запровадження у сільське господарство. Почала розвиватися вітчизняна наукова агрономія та її осередки знань у вигляді дослідних полів та дослідних станцій, які впливали на запровадження наукових принципів ведення сільського господарства. Одним із таких осередків було Полтавське дослідне поле, створення якого у 1884 р. стало відліком часу розвитку нової науки – сільськогосподарської дослідної справи. Це стало другою передумовою і водночас початком становлення сільськогосподарської дослідної справи з польового кормовиробництва. Третьою –  були соціально-політичні зміни в країні, які спонукали до розвитку тваринництва, що сприяло розвиткові кормовиробництва, а це, у свою чергу, потребувало глибоких і різнопланових досліджень.

У підрозділі 2.2. «Польове кормовиробництво як наука» йдеться про визначення польового кормовиробництва як наукової дисципліни з використанням характеристики кормів, які виробляють у польовому кормовиробництві, та сільськогосподарських культур, що використовують для виробництва різних типів кормів. Показано основні напрями досліджень з польового кормовиробництва.

У підрозділі  2.3.  «Організаційні форми дослідної справи з польового кормовиробництва» охарактеризовано сільськогосподарську дослідну справу з польового кормовиробництва як сукупність установ і закладів, які займалися проведенням науково-дослідної роботи з даного напряму.

Для поглиблення історико-аналітичного дослідження здійснено періодизацію сільськогосподарської дослідної справи з польового кормовиробництва в Україні як організації та галузі знань і виділено п’ять періодів: 1) накопичення знань про кормові культури та польове травосіяння (друга половина ХVІІІ ст.–1884 р.); 2) становлення дослідної справи з польового кормовиробництва – перші дослідні поля і дослідні станції (1884–1929 рр.); 3) створення і функціонування наукових установ, які обслуговували кормовиробництво, у т. ч. і польове кормовиробництво як окрему галузь сільського господарства (1930–1955 рр.); 4) розвиток досліджень з польового кормовиробництва в усіх ґрунтово-кліматичних зонах України (1956–1972 рр.); 5) розробка наукових основ польового кормовиробництва Інститутом кормів та методично координованими ним науково-дослідними установами (1973–2000 рр.).

У третьому розділі «Етапи еволюції сільськогосподарської дослідної справи з польового кормовиробництва в Україні (30-ті роки – кінець ХХ ст.)» охарактеризовано якісні зміни у дослідній справі з польового кормовиробництва, які відбувалися протягом досліджуваного періоду відповідно до розробленої періодизації.

У підрозділі  3.1.  «Розвиток дослідної справи з польового кормовиробництва в соціально-економічних умовах 1930–1955 рр.» показано, що на початку 30-х років ХХ ст. відбулися глибинні перетворення на селі, які змінили лад життя і господарську орієнтацію, що встановлювалася століттями. Коли раніше скотарство було придатком для зернового господарства, то тепер воно набувало вже самостійної ваги. Необхідна була рільнича база, яка б створювала максимальні можливості для прогресивного розвитку його галузей. Незадовільне забезпечення кормами стало однією з причин, що стримували розвиток тваринництва. Так, у 1927 р. площі посіву однорічних трав становили 404,8 тис. га, багаторічних – 84,2 тис. га. Всього під кормові культури відводилося 489 тис. га, що не перевищувало 2 % усієї посівної площі. Проте знань про наукові методи і способи укріплення кормової бази, поліпшення і розвитку її значно бракувало. Тому у жовтні 1930 р. на базі Полтавської сільськогосподарської дослідної станції було організовано Українську науково-дослідну станцію кормових рослин, яку у 1931 р. було перетворено в Український науково-дослідний інститут кормів (УНДІ кормів). Згодом останній реорганізовано у сектор кормодобування УНДІ тваринництва, який у 1938 р. був переданий у Всесоюзний науково-дослідний інститут кормів ім. В.Р. Вільямса (ВНДІ кормів ім. В. Р. Вільямса) на правах його Українського філіалу.

У підрозділі  3.2.  «Зональна спеціалізація розвитку наукових досліджень з польового кормовиробництва в Україні у 1956–1972 рр.» з’ясовано, що, починаючи з 1956 р., в Україні було створено ряд науково-дослідних інститутів і  державних обласних сільськогосподарських дослідних станцій (ДСГДС) як комплексних наукових установ, що могли б забезпечувати регіональні потреби розвитку сільського господарства. Тоді ж на базі Українського філіалу ВНДІ кормів ім. В. Р. Вільямса було створено Полтавську ДСГДС. Після цієї реорганізації в країні не стало єдиної наукової установи, яка  займалася виключно проблемами кормовиробництва. З іншого боку, розширилася мережа науково-дослідних закладів, які протягом 1956–1972 рр. провадили дослідження з польового кормовиробництва в усіх ґрунтово-кліматичних зонах України: на Поліссі – Інститут землеробства, Інститут землеробства і тваринництва західних районів, Інститут тваринництва, Чернігівська, Рівненська, Волинська ДСГДС, Київська дослідна станція тваринництва «Терезине»; у Лісостепу – Тернопільська, Чернівецька, Сумська, Полтавська, Вінницька, Житомирська ДСГДС; у Степу – Інститут зрошуваного землеробства, Інститут тваринництва степових районів ім. М.Ф. Іванова «Асканія-Нова», Інститут зернового господарства, Запорізька, Донецька, Луганська, Кіровоградська, Миколаївська, Одеська, Кримська ДСГДС. Методичну координацію наукових досліджень з проблеми «Збільшення виробництва і поліпшення якості кормів» було покладено на Інститут землеробства.

Прийняті наприкінці 50-х років постанови, що зобов’язували науково-дослідні установи зосередити увагу на вивченні питань агротехніки вирощування високих врожаїв люпину в районі Полісся, вики на зерно в районах Лісостепу і Полісся, сорго на зерно і зелений корм у південних областях УРСР, кукурудзи та багаторічних трав у різних ґрунтово-кліматичних зонах України, визначали пріоритетні напрями роботи з польового кормовиробництва протягом цього періоду.

У підрозділі  3.3.  «Інститут кормів як координатор наукових досліджень з польового кормовиробництва у 1973–1990 рр.» зазначено, що у зв’язку з невідкладною необхідністю вирішення проблеми кормів і кормового білка, у 1973 р. масштабні наукові дослідження з кормовиробництва відновлюються у створеному УНДІ кормів Південного відділення ВАСГНІЛ. Водночас значно розширилися функції інституту як головного державного наукового центру з кормовиробництва. На нього також було покладено обов’язки методичного та координаційного центру з фундаментальних і прикладних досліджень з виробництва і використання кормів. Наукові дослідження з польового кормовиробництва почали провадити більш планово і системно. Разом з УНДІ кормів їх здійснювали 6 науково-дослідних інститутів, 18 ДСГДС і 10 вищих сільськогосподарських навчальних закладів.

У підрозділі  3.4.  «Сільськогосподарська дослідна справа з польового кормовиробництва в роки державної незалежності України» простежено, що позитивний вплив на розвиток всієї сільськогосподарської науки в Україні мало рішення уряду УРСР у 1990 р. заснувати Українську академію аграрних наук (УААН) (нині НААН). Створення Академії насамперед поклало початок ліквідації відомчих перегородок між науково-дослідними установами, створило передумови для технологічного завершення наукових розробок, комплексного підходу до наукового забезпечення всіх галузей АПК. Після проголошення України незалежною державою було проведено впорядкування мережі наукових установ та їх перейменування. У 1992 р. УНДІ кормів було перейменовано в Інститут кормів УААН (нині Інститут кормів НААН), який залишався головною установою з кормовиробництва в Україні з виконання проекту «Корми і кормовий білок» науково-технічної програми «Продовольство-95». За період 1991–2000 рр. над розробкою прийомів інтенсифікації польового кормовиробництва разом з Інститутом кормів з окремих завдань вказаних програм провадили роботу 6 науково-дослідних інститутів і 13 ДСГДС.

Ними було розроблено науково обґрунтовану і перевірену у виробничих умовах оптимальну бездефіцитну за протеїном структуру посівних площ кормових культур стосовно спеціалізації тваринництва; інтенсивні, екологічно безпечні, ресурсоощадні технології вирощування багаторічних бобових трав, багатокомпонентних сумішок однорічних трав в основних і проміжних посівах у системі зеленого конвеєра.

У  підрозділі  3.5.  «Перспективи подальшого розвитку сільськогосподарської дослідної справи з польового кормовиробництва в Україні» наведено основні напрями перспективного розвитку сільськогосподарської дослідної справи з польового кормовиробництва.

У четвертому розділі «Внесок українських дослідників у розвиток вітчизняного польового кормовиробництва» висвітлено  роль відомих вітчизняних вчених у вирішенні проблем польового кормовиробництва. Так, в Українському філіалі ВНДІ кормів ім. В.Р. Вільямса дослідженнями з питань обробітку ґрунту, удобрення сівозмін, агротехніки вирощування кукурудзи багато років займався І.Д. Рогоза (1886–1960), методику створення та схеми зеленого конвеєра розробив М.В. Максименко (1903–1965).

Наукові основи збільшення врожайності кормових культур, виробництва рослинного білка за рахунок удосконалення структури посівних площ, вирощування кормових культур у чистих, змішаних та повторних посівах були розроблені за участю академіка ВАСГНІЛ І.П. Проскури (1922–1988), першого директора Інституту кормів НААН. Вчений – співавтор книг «Організація кормової бази: виробництво кормів» та «Інтенсифікація польового кормовиробництва».

Велику увагу розв’язанню актуальних проблем кормовиробництва, у тому числі і проблемі кормового білка та розширенню асортименту сортів кормових культур приділяє академік НААН та РАСГН А.О. Бабич, який понад двадцять років очолював Інститут кормів та зробив значний внесок в його розбудову. За його участю закладено теоретичні основи кормовиробництва і розв’язання білкової проблеми, розроблено адаптовані до умов регіону технології вирощування зернобобових, зернофуражних, однорічних і багаторічних кормових культур. Він ініціатор і один із розробників першої «Концепції розвитку кормовиробництва України», затвердженої Урядом країни, автор монографій «Світові земельні, продовольчі і кормові ресурси», «Кормові і білкові ресурси світу», «Кормові і лікарські рослини в ХХ-ХХІ століттях», «Селекція і виробництво сої в Україні», книг «Проблема білка і вирощування зернобобових на корм», «Вирощування кукурудзи з зернобобовими на силос». Як засновник відомої в Україні та за її межами наукової школи з кормовиробництва, рослинництва та селекції А.О. Бабич підготував 16 докторів наук і 40 кандидатів наук.

Багато років своєї наукової діяльності провів в Інституті кормів доктор сільськогосподарських наук, професор Г.П. Квітко. За його безпосередньою участю розроблено і впроваджено оптимальну, бездефіцитну за протеїном структуру кормових культур для господарств з різною спеціалізацією тваринництва, прогресивні, екологічно безпечні, ресурсоощадні технології вирощування багаторічних бобових трав, зокрема люцерни, а також кукурудзи на силос, багатокомпонентних сумішок однорічних трав у системі зеленого конвеєра.

Значну роботу з наукового обґрунтування і розробки прийомів інтенсифікації польового кормовиробництва на зрошуваних землях Лісостепу України здійснив доктор сільськогосподарських наук, професор І.Ф. Підпалий, який багато зусиль доклав для теоретичного обґрунтування процесів формування врожаю і продуктивності багаторічних трав, удосконалення технології вирощування кукурудзи на силос і сої, вирощування запланованих врожаїв кормових буряків, вирощування на зрошуваних землях двох-трьох врожаїв кормових культур на рік.

Вагомий внесок у розвиток польового кормовиробництва зробив член-кореспондент НААН В.Ф. Петриченко, який пройшов шлях від молодшого наукового співробітника до директора Інституту кормів. Його наукові праці присвячені розкриттю механізмів формування високої продуктивності посівів кормових і зернобобових культур, встановленню закономірностей формування симбіотичного і фотосинтетичного потенціалів в онтогенезі бобових культур та розробку на їх основі моделей оптимізації технологій вирощування та заготівлі якісних кормів. Під його керівництвом і за його безпосередньою участю теоретично обґрунтовано і розроблено нові напрями розвитку галузі кормовиробництва у ринкових умовах, зокрема вирішення проблеми рослинного білка.

Дослідженнями теоретичних і практичних питань польового кормовиробництва в Інституті кормів успішно займається доктор сільськогосподарських наук Н.Я. Гетман. За її участю розроблено технологічні прийоми підвищення продуктивності і кормової цінності різночасно достигаючих сумішок ранніх та пізніх однорічних культур при конвеєрному виробництві збалансованих за протеїном зелених кормів.

Позитивну роль у розвитку сільськогосподарської дослідної справи з польового кормовиробництва в Україні зіграли також такі науковці Інституту кормів, як  Я.Я. Панасюк,   Д.П. Беліченко, М.М. Мережко, С.А. Васюра, В.К. Шелест, Б.О. Рудницький,  В.І. Барвінченко.

Слід віддати належне вченим з інших науково-дослідних установ України, які багато творчих зусиль доклали для розвитку дослідної справи з польового кормовиробництва. Серед них: доктори сільськогосподарських наук, професори О.І. Зінченко, М.В. Куксін, Г.І. Демидась, В.І. Мойсеєнко, Е.Р. Ермантраут, М.І. Бахмат, С.В. Бегей, А.Г. Дзюбайло, А.П. Гіренко, А.В. Черенков, С.В. Краснєнков, Ю.А. Утеуш, Д.Б. Рахметов, М.Г. Гусєв, В.Т. Маткевич, С.П. Каплуновський, доктор біологічних наук В.С. Цибулько, та кандидати сільськогосподарських наук Ю.В. Видрін, П.Л. Сарнацький, Ф.М. Архипенко, Г.Я. Юхно, І.І. Кулик.

Висновки

1. Робота є першою в українській історіографії спробою історико-наукового дослідження розвитку та функціонування сільськогосподарської дослідної справи з польового кормовиробництва в Україні у 30-х роках – кінець ХХ ст. Використання широкої джерельної бази дало можливість цілісно і всебічно репрезентувати тему поставленої наукової проблеми.

2. Визначено основні передумови становлення дослідної справи з польового кормовиробництва, а саме: накопичення певних теоретичних і практичних знань з наукового польового кормовиробництва; розвиток вітчизняної наукової агрономії та її осередків знань, починаючи з дослідних полів, які впливали на запровадження наукових принципів ведення сільського господарства; соціально-політичні зміни в країні, які спонукали до розвитку тваринництва та збільшення виробництва кормів, а це, у свою чергу, вимагало глибоких і різнопланових досліджень.

3. Здійснено періодизацію розвитку сільськогосподарської дослідної справи з польового кормовиробництва в Україні як організації та галузі знань: період накопичення знань про кормові культури та польове травосіяння (друга половина ХVІІІ ст.–1884 р.); період зародження і становлення дослідної справи з польового кормовиробництва – перші дослідні поля і дослідні станції (1884–1929 рр.); період створення і функціонування наукових установ, які обслуговували кормовиробництво (в т.ч. і польове кормовиробництво) як окрему галузь сільського господарства (1930–1955 рр.); період розвитку досліджень з польового кормовиробництва в усіх ґрунтово-кліматичних зонах України (1956–1972 рр.); період розробки наукових основ польового кормовиробництва Інститутом кормів та методично координованими ним науково-дослідними установами (1973–2000 рр.).

4. Встановлено, що на початку 30-х років площі під однорічними та багаторічними травами займали лише 489 тис. га. У соціально-економічних умовах індустріалізації і колективізації сільського господарства країни, з утворенням великих спеціалізованих тваринницьких радгоспів та великих колгоспних товарних ферм, з’явилася потреба у докорінному поліпшенні кормової бази, її якості і структури. Для розвитку науково обґрунтованого кормовиробництва у 1930 р. було створено першу Українську науково-дослідну станцію кормових рослин, яку внаслідок еволюційних змін і перетворень науково-організаційної структури у 1938 р. було реорганізовано в Український філіал ВНДІ кормів ім. В.Р. Вільямса. Таким чином було створено наукові установи, які обслуговували безпосередньо кормовиробництво, в т.ч. і польове кормовиробництво як окрему галузь сільського господарства. Уже в 1940 р. вся посівна площа кормових культур досягала 4,4 млн га, з яких укісна площа багаторічних трав перевищувала 2 млн га, в тому числі люцерни – 784,3 тис. га., чому сприяло масове введення польових і кормових сівозмін з двома-трьома полями багаторічних трав. Однорічні культури, в тому числі озимі на зелений корм, займали 1,8 млн га, а кормові коренеплоди – 0,35 млн га. Поголів’я ВРХ досягло майже 11 млн гол. У післявоєнний період площа посіву кормових культур швидко зростала, у 1950 р. вона перевищила 5 млн га, а поголів’я ВРХ перевищило довоєнний рівень. Таких результатів, деякою мірою, було досягнуто завдяки проведеним науковим дослідженням, в т.ч. з польового кормовиробництва.

5. Виявлено, що рішенням уряду у 1956 р. було створено ряд науково-дослідних інститутів і державних обласних сільськогосподарських дослідних станцій як комплексних наукових установ, що могли б забезпечувати регіональні потреби розвитку сільського господарства. Тоді ж  Український філіал ВНДІ кормів ім. В.Р. Вільямса було реорганізовано у Полтавську ДСГДС. У результаті не стало єдиної наукової установи, яка  займалася виключно проблемами кормовиробництва. З іншого боку, розширилася мережа науково-дослідних закладів, які протягом 1956–1972 рр. провадили дослідження з польового кормовиробництва в усіх ґрунтово-кліматичних зонах України відповідно до завдань, накреслених урядовими постановами. Методичну координацію наукових досліджень з проблеми «Збільшення виробництва і поліпшення якості кормів» здійснював Інститут землеробства. Для цього періоду характерне значне зростання поголів’я ВРХ (до 17,6 і 21,3 млн гол. відповідно у 1960 і 1970 рр.). Проте валовий збір кормових культур зростав переважно за рахунок розширення посівних площ, які у 1960 р. досягли 13,4 млн га і були найбільшими в історії України. Різко зросли площі, відведені під кукурудзу на силос і зелений корм, – до 7,5 млн га. Водночас у 1960 р., як наслідок відмови від травопільної системи землеробства, суттєво скоротилася площа посіву багаторічних бобових трав – до 1,25 млн га, що привело до дефіциту білка в раціонах кормів. У 1963 р. річний надій молока на корову в колгоспах знизився відповідно до 1410 кг, проти 1784 кг – у 1960 р. Лише у 1970 р. площі посіву багаторічних трав досягли довоєнного рівня – 1,95 млн га, або 18 %; однорічних, включаючи посіви озимих на зелений корм, – 3,4 млн га, або 32 %. У структурі посівних площ кукурудза на силос та зелений корм у середньому займала 4,5 млн га, або 42 %.

6.  Встановлено, що період 1973–2000 рр. розвитку сільськогосподарської дослідної справи з польового кормовиробництва в Україні зумовлений організацією у 1973 р. УНДІ кормів Південного відділення ВАСГНІЛ (з 1992 р. –  Інститут   кормів УААН, нині – Інститут кормів НААН) як головної науково-дослідної установи і координаційного центру з розробки наукових основ кормовиробництва в Україні. Створення інституту сприяло плановості і системності у дослідженнях з польового кормовиробництва і мало позитивний вплив на розвиток як галузі кормовиробництва, так і тваринництва. У 1973–1990 рр. відбулося зростання поголів’я ВРХ (до 25 млн гол.) та було досягнуто найвищої за весь досліджуваний період продуктивності корів – 2879 кг. У ці ж роки спостерігалася відносна стабілізація площ посіву кормових культур – на рівні 10,7–12,0 млн га. Збільшення виробництва кормів відбувалося за рахунок інтенсифікації кормовиробництва. Проте уже для 90-х років характерне скорочення поголів’я ВРХ (9,4 млн. гол. у 2000 р.), що було зумовлено кризовими явищами в економіці країни. Середньорічні надої від однієї корови знизилися до 2359 кг. Унаслідок такого спаду, площі посіву кормових культур зменшилися до 7,1 млн га. Найбільше скоротилися площі посіву кукурудзи – до 1,9 млн га, однорічних кормових культур – до 1,8 млн га та кормових коренеплодів – до 285 тис. га.

7.  Простежено еволюцію наукових досягнень у польовому кормовиробництві відповідно до здійсненої періодизації розвитку сільськогосподарської дослідної справи з польового кормовиробництва в Україні: друга половина ХVІІІ ст. – 1884 р. – вивчено і описано кормові трави, кормові коренеплоди, здійснено підбір кормових культур для вирощування на польових землях; 1884–1929 рр. – уперше застосовано пари, зайняті кормовими травами й іншими культурами, польовий метод досліджень та нову методологію проведення досліджень; 1930–1955 рр. – розроблено та запроваджено зелені конвеєри для різних видів сільськогосподарських тварин; вивчено можливості одержання зелених кормів як у кормових, так і польових сівозмінах за рахунок післяжнивних та післяукісних посівів; агротехніку вирощування багаторічних і однорічних трав, їхніх сумішок, кормових культур; досліджено прийоми ефективного застосування добрив; 1956–1973 рр. – розширено дослідження з використанням кукурудзи та соргових культур в одновидових та змішаних посівах із бобовими культурами; всебічно вивчено агротехніку вирощування високих урожаїв і виведення більш продуктивних сортів багаторічних трав стосовно до різних ґрунтово-кліматичних умов; розпочато дослідження з інтенсифікації розвитку кормовиробництва за рахунок хімізації; розвинулися дослідження з пошуку шляхів інтенсифікації кормових сівозмін; 1973–2000 рр. – розроблено науково обґрунтовану і перевірену у виробничих умовах оптимальну бездефіцитну за протеїном структуру посівних площ кормових культур стосовно спеціалізації тваринництва; інтенсивні, екологічно безпечні, ресурсоощадні технології вирощування багаторічних бобових трав, багатокомпонентних сумішок однорічних трав в основних і проміжних посівах у системі зеленого конвеєра.

8. На прикладі люцерни, як однієї з основних кормових культур у польовому кормовиробництві, простежено еволюційні зміни у технологічних підходах до її вирощування впродовж досліджуваного періоду. Так, щодо сортів, то від завезених і пристосованих до місцевих умов, через збільшення кількості вітчизняних сортів, придатних для вирощування в різних ґрунтово-кліматичних зонах, вони пройшли еволюцію до сучасних сортів інтенсивного типу, які дають змогу провадити скошування травостоїв люцерни у фазі бутонізації без негативного впливу на продуктивне довголіття; в системі основного обробітку ґрунту – від глибокої оранки до оранки на глибину 20–22 см з розширенням обсягів застосування мінімальних обробітків; обробка насіння перед посівом була відсутня, у сучасних умовах обов’язковою стала обробка насіння протруйниками і мікродобривами та інокуляція бактеріальними препаратами; як удобрення використовувався гній під попередник, внесення фосфорно-калійних добрив і вапнування ґрунту, сучасна ж система удобрення передбачає внесення добрив під запланований урожай; норми висіву змінилися від 30 кг/га до 12–16 кг/га; система захисту посівів від шкідливих організмів пройшла шлях від застосування лише агротехнічного методу через агротехнічний + хімічний – до інтегрованого захисту в сучасних умовах; оптимальна кількість укосів змінилася від 2–3-х до 3–4-х; строки скошування травостоїв люцерни на сіно та сінаж від – у фазі цвітіння, до – у фазі бутонізації, при цьому значно поліпшилася поживна цінність кормів із люцерни; тривалість використання травостою зменшилася від 4–6 років до 2–3-х років; якість сіна за рахунок удосконалення технологій вирощування зросла від середньої до високої; мінімалізувалися екологічні ризики виробництва кормів.

9.  Визначено, що для подальшого успішного розвитку сільськогосподарської дослідної справи з польового кормовиробництва дослідження необхідно спрямовувати на удосконалення оптимальної структури посівних площ кормових і зернофуражних культур; підвищення адаптивного потенціалу нових сортів до несприятливих факторів середовища та розробку сучасних, конкурентоспроможних сортових технологій вирощування; створення нових та вдосконалення існуючих технологій вирощування багаторічних трав, кукурудзи на силос і зерно, зернобобових культур та сої; удосконалення інтегрованого захисту рослин; проведення біологізації технологічних процесів вирощування кормових культур у конкретних природно-кліматичних зонах за ефективного природоохоронного використання родючості ґрунтів; оптимізацію виробництва високоякісних кормів з урахуванням економічної ефективності та екологічних ризиків.

10. На основі проведених досліджень виявлено, що значний внесок у розвиток польового кормовиробництва в Україні у досліджуваний період зробили відомі вітчизняні вчені: І.П. Проскура, А.П. Гіренко, А.О. Бабич, М.В. Куксін, Г.П. Квітко, В.Ф. Петриченко, О.І. Зінченко, І.Ф. Підпалий, Н.Я. Гетман, В.С. Цибулько, Г.І. Демидась, Е.Р. Ермантраут, С.В. Бегей, А.Г. Дзюбайло, М.Г. Гусєв, В.І. Мойсеєнко, В.Т. Маткевич, А.В. Черенков, М.І. Бахмат, С.В. Краснєнков, Я.Я. Панасюк, М.М. Мережко, Д.П. Беліченко, В.І. Барвінченко, С.А. Васюра, В.К. Шелест, Б.О. Рудницький, І.Д. Рогоза, М.В. Максименко, С.П. Каплуновський, Ю.В. Видрін, П.Л. Сарнацький, Ф.М. Архипенко, Г.Я. Юхно, І.І. Кулик. Вони сприяли розробці наукових основ сучасного польового кормовиробництва, вирішенню проблеми виробництва повноцінних кормів і проблеми рослинного білка.

РЕКОМЕНДАЦІЇ

На підставі аналізу і узагальнення становлення та розвитку сільськогосподарської дослідної справи з польового кормовиробництва в Україні протягом 30-х років – кінець ХХ століття, сучасної соціально-економічної ситуації на селі та негативних тенденцій розвитку тваринництва, на ближчу перспективу пропонуємо такі загальні напрями розвитку польового кормовиробництва:

- ефективний розвиток промислового тваринництва для забезпечення населення продуктами харчування і як основний чинник виробництва високоякісних кормів у польовому кормовиробництві;

- оптимізацію структури посівних площ кормових і зернофуражних культур та доведення частки кормових культур в господарствах, які мають розвинене тваринництво, до 30-35 %;

- посилення селекційних досліджень у напрямі підвищення адаптивного потенціалу нових сортів до несприятливих факторів навколишнього середовища;

-  біологізацію польового кормовиробництва при ефективному, природоохоронному використанні родючості ґрунтів;

- розробку нових та вдосконалення існуючих технологій вирощування багаторічних бобових і злакових трав, кукурудзи на силос для заготівлі сіна, сінажу та силосу з урахуванням вимог однотипної годівлі ВРХ.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1.  Задорожна І. С.  Організаційні   засади  розвитку   наукового   польового кормовиробництва   в   Україні   в   другій половині ХХ ст. [Електронний ресурс] / І. С. Задорожна // Історія науки і біографістика. – 2007. – Вип. 3. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/INB/2007-3/07zisdps.pdf – Заголовок з екрана.  

2. Задорожна І. С. Наукові здобутки з польового кормовиробництва в Україні впродовж 1956-1973 рр. [Електронний ресурс] / І. С. Задорожна // Історія науки і біографістика. – 2008. – Вип. 4. – Режим доступу: www.nbuv.gov.ua/e-journals/inb/2008-4/08zispku.pdf – Заголовок з екрана.

3.  Задорожна І. С. Розвиток дослідної справи з польового кормовиробництва в соціально-економічних умовах 1930–1956 рр. / І. С. Задорожна // Корми і кормовиробництво. – Вінниця, 2009. – № 64. – С. 91– 201.

4. Петриченко В. Ф. Розвиток сільськогосподарської дослідної справи з польового кормовиробництва в Україні / В. Ф. Петриченко, І. С. Задорожна // Вісник аграрної науки. – 2010. – № 4. – С. 55–59.

5. Задорожна І. С.    До   історії   розвитку   кормовиробництва   в   Україні  / І. С. Задорожна // Історія освіти, науки і техніки в Україні : матеріали  другої конференції молодих  учених  та спеціалістів,   м. Київ,   27–28 трав. 2004 р. /  УААН, ДНСГБ; редкол. В. А. Вергунов та ін. – К., 2004. – С. 85–87.

6.  Задорожна І. С.   З   історії    розвитку  дослідної    справи   з     польового кормовиробництва в післявоєнний період / І. С. Задорожна  //  Історія освіти, науки і техніки в Україні : матеріали  третьої конференції молодих учених  та спеціалістів,  м. Київ,  26–27 трав.  2006 р. / УААН,  ДНСГБ;  редкол. В. А. Вергунов та ін. – К.: Переяслав-Хмельницький, 2006. – С. 43–44.

7. Задорожна І. С. Дослідна справа з польового кормовиробництва  в  другій половині  ХХ ст.  /  І. С. Задорожна //  Історія освіти,  науки  і  техніки  в  Україні : матеріали  четвертої  конференції  молодих  учених та   спеціалістів,   присвяченої     100-річчю      з      дня      заснування    Інституту    рослинництва ім. В. Я. Юр’єва УААН (29 січ. 2008 р)./ УААН, ДНСГБ; редкол. В. А. Вергунов та ін. – К., 2008. – С. 129–130.

Анотація

Задорожна І. С. Розвиток сільськогосподарської дослідної справи з польового кормовиробництва в Україні (30-ті роки – кінець ХХ століття). – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата сільськогосподарських наук за спеціальністю 06.04.01 – історія сільськогосподарських наук. Державна наукова сільськогосподарська бібліотека Національної академії аграрних наук України. – Київ, 2010.

Дисертацію присвячено комплексному дослідженню розвитку сільськогосподарської дослідної справи з польового кормовиробництва в Україні.

Розроблено періодизацію розвитку сільськогосподарської дослідної справи з польового кормовиробництва в Україні з точки зору організації наукової і дослідної роботи з цього напряму. Простежено еволюцію наукових досягнень у польовому кормовиробництві відповідно до здійсненої періодизації. Розкрито значення наукових досліджень з польового кормовиробництва та їхній вплив на розвиток кормовиробництва і тваринництва. Розкрито особливості розвитку дослідної справи з польового кормовиробництва на сучасному етапі. З’ясовано роль відомих українських вчених, які сприяли розробці наукових основ сучасного польового кормовироництва.

Ключові слова: Інститут кормів, дослідження, польове кормовиробництво, кормові культури, однорічні і багаторічні трави, кукурудза, люцерна, урожайність.

Аннотация

Задорожная И. С. Развитие сельскохозяйственного опытного дела в полевом кормопроизводстве в Украине (30-е годы – конец ХХ столетия). – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата сельскохозяйственных наук по специальности 06.04.01 – история сельскохозяйственных наук. – Государственная научная сельскохозяйственная библиотека Национальной академии аграрных наук Украины. – Киев, 2010.

Диссертация посвящена комплексному исследованию развития сельскохозяйственного опытного дела в полевом кормопроизводстве в Украине.

Раскрыты актуальность и научная новизна диссертационного исследования; показана связь работы с научной темой и практическое значение полученных результатов; обоснованы цель, задачи, объект и предмет исследования; определены хронологические границы, методы исследования, приведены сведения об апробации, структуре и публикациях автора диссертации.

Анализируется степень научной разработки проблемы, определены направления, требующие дальнейшего изучения. Отмечено, что основными факторами, ставшими причиной зарождения и становления опытного дела в Украине, были: накопление определенных теоретических и практических знаний в полевом кормопроизводстве; развитие отечественной научной агрономии и опытных полей, влияющих на внедрение научных принципов ведения сельского хозяйства; социально-политические изменения в стране, приведшие к необходимости развития животноводства, что в свою очередь требовало создания надежной кормовой базы и расширения исследований  по кормопроизводству.

Разработана периодизация развития сельскохозяйственного опытного дела в полевом кормопроизводстве с точки зрения организации научной и исследовательской деятельности.

Прослежен процесс развития опытного дела в полевом кормопроизводстве в социально-экономических условиях индустриализации и коллективизации, когда с ростом колхозных животноводческих комплексов возникла необходимость в укреплении кормовой базы. Как следствие, был создан НИИ кормов, реорганизованный в дальнейшем в Украинский филиал ВНИИ кормов им. В.Р. Вильямса.

Определено, что в 1956 г., когда прошла реконструкция опытных учреждений и Украинский филиал ВНИИ кормов им. В.Р. Вильямса был реорганизован в Полтавскую государственную опытную станцию, не стало единого центра по кормопроизводству, но расширилась сеть научно-исследовательских учреждений, проводящих исследования в полевом кормопроизводстве во всех почвенно-климатических зонах страны.

Установлено, что после создания в 1973 г. Института кормов, который выполнял обязанности методического и координационного центра фундаментальных и прикладных исследований по производству и использованию кормов, научные исследования в полевом кормопроизводстве стали проводить более планово и системно.

Значительный вклад в организацию и проведение исследований в полевом кормопроизводстве в Украине внесли также: Национальный научный центр «Институт земледелия НААН», Институт земледелия и животноводства западных регионов НААН, Институт сельского хозяйства Полесья НААН, Национальный научный центр Институт животноводства степных районов им. М.Ф. Иванова «Аскания-Нова» НААН, Институт зернового хозяйства НААН, а также областные сельскохозяйственные опытные станции.

Прослежена эволюция научных достижений в полевом кормопроизводстве на протяжении исследуемого периода, а также, на примере одной из наиболее продуктивных кормовых культур – люцерны, эволюция в подходах к технологии ее выращивания.

Раскрыто влияние на развитие опытного дела в полевом кормопроизводстве Украины таких отечественных ученых, как А.П. Гиренко, И.П. Проскуры, А.А. Бабича, Н.В. Куксина, В.Ф. Петриченко, Г.П. Квитко, В.С. Цибулько,А.И. Зинченко, Э.Р. Эрмантраута, М.Г. Гусєва, А.Г. Дзюбайло, И.Ф. Подпалого, Н.Я. Гетман  и др.

На основании анализа и обобщения развития сельскохозяйственного опытного дела в полевом кормопроизводстве в Украине на протяжении 30-х годов – конец ХХ ст., современной социально-экономической ситуации на селе, а также тенденции развития животноводства, как индустриальной системы, предложены на ближайшую перспективу обобщенные направления развития полевого кормопроизводства, а именно: оптимизация структуры посевных площадей кормовых и зернофуражных культур и доведение доли кормовых культур в хозяйствах, имеющих развитое животноводство, до 30-35 %; усиление селекционных исследований в направлении повышения адаптивного потенциала новых сортов к неблагоприятным факторам окружающей среды; биологизация полевого кормопроизводства при эффективном, природоохраняющем использовании плодородия почв; разработка новых и усовершенствование существующих технологий выращивания многолетних бобовых и злаковых трав, кукурузы на силос для заготовки сена, сенажа и силоса с учетом требований однотипного кормления крупного рогатого скота.

Ключевые слова: Институт кормов, исследования, полевое кормопроизводство, кормовые культуры, однолетние и многолетние травы, кукуруза, люцерна, урожайность.

Аnnotation

Zadorozhna I.S. Development of agricultural scientific researchers in field fodder production in Ukraine (30th years end of 20th century). Manuscript.

Dissertation for obtaining of scientific degree of Candidate of Agricultural Sciences in speciality 06.04.01 – History of Agricultural Sciences. State scientific agricultural library of the National academy of agrarian sciences of Ukraine. – Kyiv, 2010.

Dissertation is devoted complex of agricultural scientific researchers in field fodder production in Ukraine.

A division into periods of development of agricultural experimental business is developed from field fodder production in Ukraine from point of organization of the advanced and experimental study from this direction. The evolution of scientific achievements is traced in field fodder production in accordance with a realizable division into periods. The values of scientific researches from field fodder production and their influence are deeper exposed on development of field fodder production and stock-raising. A role is found out herein the leading Ukrainian scientists. The features of development of experimental business are exposed from field fodder production on the modern stage, which are based on development of the scientifically grounded optimum self-supporting after protein structure of sowing areas of green crops in relation to specialization of stock-raising; intensive, ecologically safe, recourse- saving technologies of growing of perennial legume grasses, mixtures of one-year grass and legumes in the basic and intermediate sowing in green conveyers.

Key words: Feed Research institute, research, field fodder production, fodder crops, one-year and perennial legume grasses, corn, alfalfa, productivity.


Підписано до друку 24.09.2010 р.

Формат 60х84/16. Папір офсетний.

Гарнітура Times New Roman. Друк різографічний.

Умовн. друк. арк. 1,16

Замовлення № 67

Тираж 100 прим.

Виготовлювач ФОП Горбачук І.П.

М. Вінниця, Хмельницьке шосе, 145

тел.: (0432) 43-51-39, 57-65-44

E-mail: dilo2007dilo@rambler.ru

Свідоцтво суб’єкта видавничої

Справи ДК № 3509 від 25.06.2009 р.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

70111. ОЦЕНКА ЭФФЕКТИВНОСТИ ЗАЩИТНОГО ЗАЗЕМЛЕНИЯ 2.17 MB
  Цель работа Оценка эффективности защитного заземления в трехфазной трехпроводной сети с изолированной нейтралью и в трехфазной четырехпроводной сети с заземленной нейтралью напряжением до 1000 В. Оценить эффективность защитного заземления в трехфазной...
70112. Визначення моменту інерції тіла за періодом крутильних коливань 64 KB
  Моментом інерції матеріальної точки відносно осі обертання називається добутком маси цієї точки на квадрат відстані від осі. Моментом інерції системи (тіла) відносно осі обертання називається фізична величина, яка дорівнює сумі добутків мас n матеріальних точок на квадрати їх відстаней до даної осі...
70113. Канали з розширення спектру (DSSS, FHSS) 585.94 KB
  Приклад моделі розширення спектру однополярними сигналами з амплітудою 1 операція XOR Коди Уолша. Графік автокореляційної функції Виконати розширення спектру перемноженням двох полярних сигналів даних та коду Уолшаприклад Wlsh.
70114. ОЗНАЙОМЛЕННЯ З КОЛОРИТОМ І ТЕХНІКОЮ ВИКОНАННЯ ВИШИВОК, ВИКОРИСТАННЯ ЇХ У ПОБУТІ ТА ОДЯЗІ. РОБОТИ НАРОДНИХ МАЙСТРІВ 68 KB
  Використання домотканого полотна що має перпендикулярне переплетення ниток обумовлювало і загальний характер полтавської вишивки геометричні або геометризовані орнаментальні форми вирішені великими рельєфними масами.
70115. Текстовий процесор Microsoft Word. Робота з таблицями, графічними зображеннями та редактором формул 1010 KB
  Мета роботи:Ознайомитись з основними поняттями та принципами роботи з текстовим процесором Microsoft Word. Навчитись налаштовувати робоче середовище процесора, форматувати текст, працювати з графічними зображеннями, таблицями та підпрограмою Microsoft Equation.
70116. Формирование и развитие организаций 553.5 KB
  Факторы влияющие на развитие организаций № Факторы Способствуют Затрудняют 1 Природные ресурсы России 2 Трудовые ресурсы России 3 Территория страны 4 Национальный менталитет 5 Международные отношения 6 Государственно-политическое устройство страны...
70117. Подсчет суммы элементов квадратной матрицы, полученной из клавиатуры 55.5 KB
  Написать одну программу, с помощью которой можно задать размер квадратной матрицы. При этом размер должен быть нечётным числом и больше 7. При помощи генератора случайных чисел инициализировать матрицу целыми числами в диапазоне от -20 до +5.
70118. Изучение оператора цикла For 53 KB
  Это условие проверяется перед началом выполнения цикла, а затем—после каждого прибавления шага к счётчику цикла в операторе Next. Если оно выполнено, управление передается на оператор, следующий за Next, нет—выполняются операторы из тела цикла.