65658

Науково-дослідні установи і організації Криму у системі відносин: влада – економіка – довкілля (1861–1917 рр.)

Автореферат

История и СИД

Досвід європейських держав свідчить про виняткову роль наукового знання у досягненні економічного прогресу і процвітання. Соціально-економічні зміни активно впливали на розвиток прогресивних тенденцій у громадському житті і сприяли формуванню системи наукового дослідництва країни.

Украинкский

2014-08-03

217.5 KB

1 чел.

PAGE  21

ЗАПОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

АДЖИЄВА ЛЄНАРА СЕЙДАМЕТІВНА

УДК 061.6(477.75)"186/191"(091)

НАУКОВО-ДОСЛІДНІ УСТАНОВИ І ОРГАНІЗАЦІЇ КРИМУ У
СИСТЕМІ ВІДНОСИН: ВЛАДА – ЕКОНОМІКА – ДОВКІЛЛЯ

(1861–1917 рр.)

07.00.01 – історія України

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

Запоріжжя – 2011


Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі історії та правознавства Республіканського вищого навчального закладу “Кримський гуманітарний університет” (м. Ялта) Міністерства освіти і науки, молоді та спорту Автономної Республіки Крим, Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України

Науковий керівник:    доктор історичних наук, професор,

Падалка Сергій Семенович

Інститут історії України Національної

академії наук України,

провідний науковий співробітник відділу

новітньої історії та політики

Офіційні опоненти:     доктор історичних наук, професор

Турченко Галина Федорівна

Запорізький національний університет,

професор кафедри історії України;

кандидат історичних наук, старший

науковий співробітник

Молчанов Володимир Борисович

Інститут історії України Національної

академії наук України, старший науковий співробітник відділу історії України

другої половини ХІХ – початку ХХ ст.

Захист відбудеться “16” червня 2011 р. о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 17.051.01 у Запорізькому національному університеті (адреса: 69600, м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 66, корпус V, ауд. 327)

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Запорізького національного університету за адресою: 69600, м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 66, корп. ІІ.

Автореферат розісланий “12” травня 2011 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат історичних наук, доцент    Т.В. Грушева


ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. На початку ХХІ ст. перед Україною постали такі нагальні завдання, як забезпечення конкурентоспроможності вітчизняної економіки і особливо її аграрного сектору інноваційного розвитку соціального, економічного потенціалу регіонів. Досвід європейських держав свідчить про виняткову роль наукового знання у досягненні економічного прогресу і процвітання. У свою чергу, система наукових досліджень у незалежній державі потребує ґрунтовної модернізації, в тому числі у справі пошуку механізмів ретрансляції своїх результатів до реального сектору економіки. При розв’язанні цього складного завдання є особливо важливим використання вітчизняного історичного досвіду. В другій половині ХІХ ст., в так званий “посткріпацький” період, у Російській державі, до складу якої входив Крим, відбулося стрімке утвердження науки в якості визначного фактору розвитку суспільних сфер. Соціально-економічні зміни активно впливали на розвиток прогресивних тенденцій у громадському житті і сприяли формуванню системи наукового дослідництва країни. У відповідності до цього складалася певна система дослідницьких установ. Був набутий прогресивний досвід діяльності науково-виробничих комплексів, де напряму відбувалася передача науково-дослідної роботи до господарств і виробництв. Такий підхід забезпечив випереджаючі темпи соціально-економічного розвитку кримського регіону.

Звернення до теми регіональних особливостей розвитку науково-дослідних установ пов’язано із завданнями історії регіоналізму. Напрацювання цього наукового напрямку має велике значення в контексті вивчення історії “малої Батьківщини” і накопичення суми фактів і знань, що стають надбанням “великої науки”. Вивчення життєвого шляху, наукового доробку багатьох науковців випливає з завдань соціальної історії, біографістики. Нині в українській історичній науці розвивається новий напрям – вивчення повсякденного життя звичайної людини, соціальної групи, зокрема, суспільних настроїв, поведінки, ментальності, побуту. Відбувається узагальнення знань різноманітних аспектів людської діяльності за певних історичних умов, закономірний процес антропологізації історії, спрямований на її повноцінне відтворення, розуміння місця і призначення людини у світі, шляхів примноження інтелекту, збереження культурних традицій, сприяння духовному розвитку та гуманізації соціуму. Отже, є важливим вивчення доробку науковців і дослідників-аматорів науково-дослідних установ і організацій Криму у системі відносин: влада – економіка – довкілля 1861–1917 рр. Інтерес до проблеми пояснюється і необхідністю розгортання краєзнавчого руху в сучасній Україні. Природознавчі установи, що зароджувалися в досліджувані роки в Криму, об’єднували вчених, аматорів, інтелігенцію, займалися вивченням природних ресурсів, рослинного і тваринного світу, археології, історії, етнографії, популяризували наукові знання серед широкого наукового загалу. Отже, дане дослідження має науковий, світоглядний і практичний вимір.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрямок дослідження є складовою частиною науково-дослідницьких тем кафедри історії та правознавства, методики викладання та державного управління Інституту філології, історії та мистецтв “Методологічні та загальнотеоретичні історико-філософські дослідження при підготовці вчителів в умовах полікультурного регіону” (номер держреєстрації 0105U009165) (реалізовувалася у 2006–2009 рр.) та кафедри історії і правознавства Євпаторійського інституту соціальних наук “Проблемні аспекти викладання регіональної історії в навчальних закладах” (номер держреєстрації 0110U006908) (реалізовувалася у 2009–2011 рр.) Республіканського вищого навчального закладу “Кримський гуманітарний університет” (м. Ялта). Особистий внесок авторки полягає у розробці методичних рекомендацій щодо вивчення історії Криму другої половини ХІХ – початку ХХ ст.

Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає у здійсненні комплексного висвітлення й узагальнення внеску науково-дослідних установ і організацій у соціально-економічний розвиток Криму 1861–1917 рр. Виходячи з поставленої мети, сформульовано такі дослідницькі завдання:

  •  проаналізувати наукову літературу за темою дисертації, виявити, вивчити та класифікувати наявні джерела;
  •  провести комплексний аналіз соціально-економічної ситуації в Криму та виявити чинники, що сприяли інтенсифікації науково-дослідної роботи в означений хронологічний період;
  •  з’ясувати загальні тенденції розвитку світової сільськогосподарської науково-дослідної справи та природознавства;
  •  розкрити внесок спеціалізованих наукових установ (Нікітського ботанічного саду, науково-освітнього центру “Магарач”) у забезпечення розвитку таких провідних галузей економіки, як виноградарство, садівництво, виноробство, а також модернізацію паркового господарства;
  •  визначити роль природничо-наукових товариств та аматорських досліджень у розв’язанні проблем агроекології та розгортанні природоохоронної діяльності;
  •  систематизувати науковий доробок вчених і дослідників-аматорів: відтворити етапи дослідної роботи; з’ясувати фактори, що впливали на формування наукових напрямків та удосконалення фаховості; визначити ступінь новизни наукових ідей тощо;
  •  узагальнити та ввести до наукового обігу малоз’ясовані і невідомі факти біографій та діяльності науковців, що жили і працювали в Криму у 1861–1917 рр.

Об’єкт дослідження – науково-дослідна інфраструктура (спеціалізовані установи; громадські організації й товариства) як складова соціально-економічної сфери Криму.

Предмет дослідження – історичні особливості розвитку, напрямки діяльності науково-дослідних установ і організацій Криму у системі відносин: влада – економіка – довкілля 1864–1917 рр., внесок вчених і дослідників-аматорів у соціально-економічний розвиток півострова, вітчизняну і світову науку.

Хронологічні рамки охоплюють період з 1861 по 1917 рр. Вибір нижньої межі дослідження зумовлений скасуванням кріпацтва у Російській імперії і на цій основі початком розвитку модернізаційних тенденцій в економіці, які реанімували суспільний інтерес до вивчення природних багатств. Верхня межа пов’язана з більшовицьким переворотом 1917 р., який започаткував згортання досягнень Столипінської аграрної реформи, в умовах якої відбулося пожвавлення розвитку науково-дослідної справи, що надало сільському господарству шансу стати провідним у світі.

Територіальні рамки визначаються Південним берегом Криму, який у 1861–1917 рр. перебував в особливому становищі у Російській імперії, простягнувся вздовж Кримських гір на 213 км, охоплював Ялтинський і частково Феодосійський (до м. Судак) повіти Таврійської губернії. За сучасним адміністративно-територіальним поділом України ця територія знаходиться у складі Севастопольського, Ялтинського, Алуштинського, Судакського районів Автономної Республіки Крим.

Методологічну основу дослідження склали загальнонаукові принципи історизму, об’єктивності, пізнання, системності та комплексності, багатофакторності, всебічності і спеціальні методи – порівняльно-історичний, ретроспективний, проблемно-хронологічний, описовий, логічно-аналітичний, персоналізації, періодизації, які дали можливість відтворити цілісну картину функціонування науково-дослідної інфраструктури Криму другої половини ХІХ – початку ХХ ст.

Для більш ґрунтовного вивчення даної теми також залучено методологічний інструментарій інших наук, зокрема, бібліографічний, аналітико-синтетичний, статистичний та методи джерелознавчого і архівознавчого аналізу, що дало змогу вивчити існуючу літературу з досліджуваної проблеми, дослідити комплекс джерел, а також систематизувати і опрацювати отриману інформацію, зробити висновки.

Наукова новизна одержаних результатів визначається однією з перших у вітчизняній історіографії, наукознавстві, історії науки спробою комплексного розгляду розвитку науково-дослідного комплексу Криму 1861–1917 рр. у контексті геостратегічних пріоритетів, тенденцій, поступу світової науки, соціально-економічних умов, що склалися на півострові і Російській державі. У роботі у загальноісторичному контексті показано науково-дослідну справу як багатовимірний соціальний феномен та з’ясоване її прикладне значення:

  •  вперше встановлено, що в другій половині ХІХ ст. у Криму за безпосередньої участі держави сформувався і успішно функціонував науково-виробничий комплекс, який сприяв розв’язанню низки соціально-економічних завдань;
  •  вперше з’ясований внесок науково-дослідних установ і організацій Криму у вітчизняну науку і практику 1861–1917 рр.;
  •  вперше комплексно відображено еволюцію політичних пріоритетів діючої державної влади стосовно Півдня України і, зокрема, Криму у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст.;
  •  вперше доведено, що розвиток науково-дослідної справи 1861–1917 рр. у Криму мав цілісний характер, власну специфіку і особливості, пов’язані, передусім, із такими рамковими подіями, як скасування кріпацтва і згортання досягнень Столипінської аграрної реформи;
  •  дістало подальшого розвитку уявлення про фундаментальні дослідження 1861–1917 рр. в багатьох наукових напрямках діяльності Нікітського ботанічного саду (селекції, агрономії, вірусології), науково-освітнього центру “Магарач” (біохімії, біотехнології), Природничо-історичного музею Таврійського губернського земства (паразитології, біоекології, фітоекології), Кримсько-Кавказького гірського клубу, Кримського товариства природодослідників і аматорів природи, Кримської водної розвідувальної партії (біоекології, гідроекології, геоекології);
  •  доопрацьовано бібліографію наукових праць вчених, пов’язаних із Кримом другої половини ХІХ – початку ХХ ст.; дістав подальшого розвитку напрям української біографістики з відтворення діяльності видатних вітчизняних науковців та дослідників-аматорів.

Практичне значення дослідження полягає в тому, що результати роботи можуть бути використані при написанні соціальних і узагальнюючих праць з історії України, історії Криму, історії науки, наукознавства, краєзнавчих видань, довідкової літератури, при викладанні програмних навчальних курсів у вищих та середніх навчальних закладах, створенні біографічних видань.

Положення і висновки, а також введені до наукового обігу документи і матеріали можуть використовуватися науковцями в подальшій розробці теми і спектра проблем, пов’язаного з історичними особливостями розвитку науково-дослідної справи.

Особистий внесок здобувача полягає в постановці наукової проблеми й самостійному комплексному її вирішенні. Дисертація є самостійно виконаною науковою працею, результатом власних досліджень авторки.

Апробація результатів дисертації. Основні наукові положення та висновки дисертації доповідалися та обговорювалися на: VII міжнародному симпозіумі з проблем аграрної історії (Черкаси, 2008); II міжнародній науково-практичній конференції “Историко-культурное наследие Причерноморья: изучение и использование в образовании и туризме” (Ялта, 2008); міжнародній науково-практичній конференції “Розвиток освіти в умовах поліетнічного регіону” (Ялта, 2008); міжнародній науково-практичній конференції студентів та молодих вчених “Виховання, освіта, психологія, право: історичний аспект” (Євпаторія, 2009); міжвузівській науково-практичній конференції студентів та молодих вчених “Виховання, освіта, менеджмент, філософія, право: історичний аспект” (Євпаторія, 2010); Других всеукраїнських драгоманівських читаннях молодих істориків (Київ, 2008); ХХІІ всеукраїнській науковій конференції “Вінниччина: минуле та сьогодення. Краєзнавчі дослідження” (Вінниця, 2009); науково-практичній конференції РВНЗ “Кримський гуманітарний університет” (м. Ялта) “IX тиждень науки” “Професійна підготовка майбутнього спеціаліста: проблеми теорії та практики” (Ялта, 2007); науково-практичній конференції РВНЗ “Кримський гуманітарний університет” (м. Ялта) “XІІ тиждень науки” “Професійна підготовка майбутнього спеціаліста: проблеми теорії та практики” (Ялта, 2010); I міжвузівській науково-теоретичній конференції “Социально-политические и культурные проблемы современности” (Сімферополь, 2008); міжвузівській науково-практичній конференції “Методичні аспекти розвитку історично-правової освіти на сучасному етапі” (Євпаторія, 2010); міжвузівській науково-практичній конференції студентів та молодих вчених “Формування та розвиток майбутнього фахівця: соціально-педагогічний ракурс” (Євпаторія, 2010). 

Публікації. За матеріалами дослідження, представлених у дисертації, опубліковано 18 наукових праць, серед яких 8 статей у фахових виданнях, зареєстрованих ВАК України, 10 – у збірниках матеріалів наукових конференцій. Усі публікації одноосібні.

Структура дисертації зумовлена проблематикою дослідження, його метою і основними завданнями. Робота складається зі вступу, чотирьох розділів, 11 підрозділів, висновків, 4 додатків (32 сторінки), списку використаних джерел та літератури (606 позицій). Загальний обсяг дисертації – 279 сторінок, з них основного тексту 173 сторінки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі розкрито актуальність, показано зв’язок роботи з науковою темою; визначено мету, завдання, об’єкт, предмет; обґрунтовано методи, хронологічні та територіальні межі; висвітлено наукову новизну, практичне значення; включено відомості про особистий внесок здобувача, апробацію результатів дослідження, наукові публікації дисертантки і структуру дисертації.

У першому розділі “Історіографія, джерельна база та методологія дослідження” аналізується стан наукової розробки теми: здійснено історіографічний аналіз праць за темою дисертації, подано характеристику джерел і методів, використаних у процесі дослідження.

У підрозділі 1.1. “Історіографія проблеми” проаналізовані опубліковані праці з проблеми діяльності науково-дослідних установ і організацій Криму у системі відносин: влада – економіка – довкілля 1861–1917 рр. Аналіз ідеологічних настанов та інтелектуальних парадигм опублікованих праць дає підстави умовно поділити історіографію за трьома системними блоками, які в свою чергу містять аналіз дореволюційної, радянської і сучасної літератури.

Перший блок – це роботи з історії Росії, України, Півдня України, в яких у загальному аспекті зачіпався предмет дослідження. Історіографічний процес 1860–1870-х років значною мірою залежав від загальної суспільно-політичної обстановки в Російській державі, передусім, пов’язаної намаганням самодержавної влади модернізувати економіку, піднести міжнародний авторитет країни. Систематичного характеру історіографічні і природознавчі студії почали набувати після такої значної події, як відміна кріпосного права. В історіографії сформувалися дві ідеологічні групи, які репрезентували інтереси дворянства та лібералів і неонародників. Відповідно, перші у своїх працях перебільшували значення відміни кріпацтва, а інші піддавали нищівній критиці результати господарської діяльності великих і дрібних товаровиробників, закликаючи уряд до продовження реформ. Перші дослідження з загальних проблем реконструкції економіки, сільського господарства і окремих його галузей у Криму належали відомим фахівцям дореволюційної доби А. Скальковському, В. Ковалевському, М. Балласу, М. Неручеву1. З утвердженням більшовизму, історикам було заборонено досліджувати проблеми, пов’язані з класовим ворогом, тобто царизмом. Основна увага була прикута до революції 1917 р., вибудовувалися схеми, які мали пояснювати закономірність народження нового ладу. Про державні самодержавні інститути та їх соціально-економічні ініціативи історики хоч і писали, але писали, як про чужі. Відповідно, радянською історичною наукою період другої половини ХІХ ст. у Російській державі розглядався як наслідок агонії самодержавного ладу. В результаті цього у 1958 р. з’явилася наукова парадигма “революційної ситуації”, в основу якої були покладені висновки комісії радянських істориків на чолі з М. Нєчкіною, в яких “доводилось”, що в Росії розвиток капіталізму призвів до економічної кризи, невдоволення селянства, а отже, до широкого селянського руху. У 1950–1970-х роках були опубліковані роботи, в яких у загальноукраїнському контексті розглядалася система аграрних відносин, що склалася у Таврійській губернії після реформи 1861 р., вперше зроблено спробу скласти аграрну історію Півдня України2. Загальноісторичне тло соціально-економічного розвитку Криму, а також деякі методологічні аспекти дослідження історії України в імперську добу вивчені в роботах сучасних істориків О. Реєнта, В. Шандри3. Праці Я. Бойка, А. Лохматової, П. Панченка, В. Шмарчук, Ю. Славова, Г. Турченко, А. Гуза4 присвячені окремим аспектам становлення аграрної науки в Україні, проблемам інтеграції Таврійського регіону в загальноросійський ринок, соціальній політиці земств.

Другий історіографічний блок праць визначений як локально-історичні та регіональні розвідки. В дореволюційні роки великий науковий інтерес до історії Криму був з боку природодослідників, статистиків, істориків, економістів5. У 1920-ті роки в радянській історіографії з ініціативи М. Грушевського було дещо реанімовано науковий інтерес до вивчення історії регіонів. З’явилися роботи, виконані в історико-економічному жанрі6, у яких подано статистичні дані, які стосувалися загальних тенденцій розвитку сільського господарства Криму. Вже у 1930-ті роки інтерес до регіональної історії був мінімальний, оскільки суперечив культивованому ідеологічному постулату формування єдиної спільності “радянський народ”. Офіційна історична наука, яка тоталітарними методами була підпорядкована інтересам правлячого режиму, змушена була зображувати самодержавний режим як класового ворога7. В 1940-х роках науковий інтерес до історії Криму практично згас в силу намагання офіційної влади надати Криму виняткового статусу, і появи бажання упереджено на основі міфів відтворити історію кримського суспільства. В 1950-ті роки у зв’язку з реалізацією політичного проекту, який увінчався входженням Криму до складу України, регіон знову потрапив до поля зору офіційної історіографії8. В 1970-ті роки були підготовлені дисертаційні дослідження С. Секиринського9, який характеризуючи сільське господарство Криму і приділяючи значну увагу становищу кримського села, помилково зазначав, що наукова діяльність Нікітського ботанічного саду в досліджувані роки занепадала, а на зміну їй приходила навчальна робота; В. Потєхіна10, який показав місце і роль Нікітського ботанічного саду у розвитку сільського господарства Півдня України у 1812–1861 рр. Зі здобуттям Україною незалежності та набуттям Кримом статусу автономії, реанімувався науковий інтерес до проблем місця і ролі півострова у світовій геополітиці, етнополітиці. В цьому плані визначаються дисертація П. Марциновського, робота колективу авторів на чолі із М. Панчуком11. Праці дослідників присвячені певним фрагментам політичних і соціально-економічних відносин у регіоні, історичного краєзнавства та історії регіоналізму12. Російська історіографія представлена працями з історії Криму, з соціальних умов розвитку півострова13.

Третю частину використаних праць склали роботи, де розглядався соціально-історичний контекст діяльності науково-дослідних установ. Передусім, слід виокремити ті, у яких визначалося загальне тло розвитку природознавства і аграрної науки: роботи В. Докучаєва і В. Морачевського14. В радянський період (1920-ті роки) з’явилися праці в жанрі історії сільськогосподарської науки і історії науки в цілому15; в період НЕПу – дослідження економістів16, які розглядали наукові основи зародження різних форм кооперування. В повоєнні роки інтерес до громадських об’єднань, за виключенням деяких праць17, традиційно залишався в науковому плані незатребуваним в силу зрозумілих ідеологічних постулатів. У працях18 1980-х – на початку 1990-х років розглядалися особливості організаційних засад науки пореформеного часу, діяльність природничо-наукових товариств, наукових установ через призму становлення громадських інститутів, аналізувалося урядове законодавство, яке регламентувало їх роботу. Окремо слід виділити методологічні засади дослідження проблем історії сільськогосподарської науки й історії науки, відображені в роботах сучасних українських дослідників: В. Вергунова, О. Сайка, Ю. Павленка, С. Рудої, С. Хорошевої, Ю. Храмова, А. Москаленка19. Проблемам місця і ролі історії науки у вітчизняному наукознавстві, просвітницькій функції природничо-наукових товариств присвятили свої роботи О. Коновець, Л. Яресько, З. Зайцева, В. Онопрієнко20. Прикладне значення науково-природничих товариств та наукового доробку окремих дослідників розглядали в своїх роботах В. Савчук, К. Черненко, Н. Чайка21. Низка праць розкриває історію розвитку природоохоронної і заповідної справ, роль окремих вчених, дослідників природи, аматорів22. У роботах російських дослідників визначені загальні тенденції становлення науково-дослідної справи у Російській імперії23.

Історіографічний аналіз теми дослідження показав, що існуючі роботи недостатньо глибоко, фрагментарно розкривають основні аспекти історичних особливостей розвитку науково-дослідних установ Криму.

У підрозділі 1.2. “Джерельна база дослідження” репрезентований широкий комплекс матеріалів, різноманітних за своєю формою, змістом та походженням носіїв історичної інформації. За формальними ознаками їх можна поділити на опубліковані і неопубліковані.

Перша група представлена такими видами: документальні (законодавчі і нормативно-правові акти, матеріали діловодства державних установ і громадських організацій), статистичні матеріали, наукові публікації вчених і дослідників-аматорів Криму другої половини ХІХ – початку ХХ ст., періодичні видання. У царському законодавстві зазначеного періоду мали місце: основні закони, надзвичайні закони, укази, маніфести, положення, рескрипти, правила та деякі інші. Матеріали у вигляді постанов губернських і повітових земств, оглядів, інспекторських звітів, нарисів, які готувалися державними чиновниками за спеціальним замовленням відповідних державних органів сприяли формуванню цілісної наукової картини розвитку науково-дослідної справи, окремих наукових напрямків, галузей сільського господарства. Історичний аспект діяльності науково-дослідних установ у тій чи іншій мірі висвітлювався у колективних збірках, присвячених їх ювілейним датам, звітах про роботу тощо. Значну частину джерел, що стосуються розвитку галузей сільського господарства, соціальної інфраструктури, складали публікації статистичних органів. Ці огляди містять важливу інформацію щодо з’ясування розвитку окремих галузей сільського господарства, виявлення ролі регіону в загальноросійському продовольчому ринку. Важливим сегментом джерельного комплексу є наукові публікації вчених і дослідників-аматорів Криму другої половини ХІХ – початку ХХ ст., зокрема, наукові видання, збірки праць науково-дослідницьких осередків (більш 270 праць), в яких висвітлилися загальні пріоритети їх дослідної роботи. В них міститься вагомий інформаційний матеріал, який дав змогу поетапно простежити розвиток окремих галузей науки, виділити і проаналізувати дослідження вчених. Широко використаний матеріал періодичних видань: газет – “Крым”, “Крымский вестник”, “Крымский курьер”, “Новости Юга”, “Русская Ривьера”, “Южная почта”, “Южно-русская сельскохозяйственная газета”, “Южные ведомости”, “Ялта” і журналів – “Вестник виноделия”, “Вестник садоводства, плодоводства и огородничества”, “Крымский вестник садоводства и виноделия”, “Плодоводство”, – дав змогу “вжитись” в епоху, більш чітко уявити логіку перебігу подій.

Друга група джерел – архівні матеріали – репрезентована матеріалами діловодства державних установ і громадських організацій, які регулювали діяльність науково-дослідних, громадських установ: циркулярами, річними звітами Департаменту землеробства, оглядами урядових заходів, постановами, доповідями, стенограмами засідань, правилами, інформацією, записками, офіційним листуванням тощо. Цінним джерелом стали статистичні матеріали, що давали змогу вивчати динаміку змін у економіці, а також листи, доклади, наукові звіти, які дозволили зрозуміти сутність діяльності науковців і аматорів. Певна інформація, що стосується економіки Криму, його місця в господарському комплексі Російської держави, міститься у матеріалах фондів (8 справ) Центрального державного історичного архіву України у м. Києві (ф. КМФ №2, ф. КМФ №4, Канцелярія Київського, Подільського і Волинського генерал-губернаторств (ф. 442), Київський округ шляхів сполучення (ф. 692), Управління піклування Київського навчального округу (ф. 707), Фамільний фонд Галагана (ф. 1475), Анциферов – професор Харківського університету (ф. 2019), Морозов – професор Харківського університету (ф. 2041). Переважно це листування різних посадових осіб, присвячене різноманітним питанням суспільного життя, які прямо або опосередковано стосувалися розвитку виноградарства, садівництва, тютюнництва й переведення їх на капіталістичні рейки розвитку; статистичні матеріали, які дозволили визначити темпи розвитку окремих галузей сільського господарства Таврійської губернії.

Опрацьовані матеріали фондів Державного архіву в Автономній Республіці Крим (61 справа) (Таврійське губернське правління (ф. 27), Таврійський губернський статистичний комітет (ф. 39), Таврійське губернське присутствіє по земським і міським справам (ф. 42), Сімферопольська повітова земська управа (ф. 62), Кримська водна розвідувальна партія (ф. 88), Сімферопольський відділ Імператорського російського товариства садівництва (ф. 125), Салгірська губернська практична школа садівництва, городництва і виноградарства в казенному маєтку “Салгірка” Управління державного майна Таврійської і Катеринославської губерній (ф. 155), Таврійський і Катеринославський комітет виноградарства й виноробства Управління землеробства і державного майна Таврійської і Катеринославської губерній (ф. 156), Х. Стевен (ф. 199), Ялтинська міська управа (ф. 522), Ялтинське відділення Кримсько-Кавказького гірського клубу (ф. 661), Таврійське губернське акцизне правління Головного управління акцизними зборами (ф. 211), Ялтинська повітова дослідна земська тютюнова плантація Ялтинської повітової земської управи (ф. 673) дозволили провести наукову реконструкцію діяльності навчальних закладів при спеціалізованих науково-дослідних установах, окремих природничо-наукових товариств, з’ясувати місце і роль Криму в господарському комплексі Російської імперії; дослідити інформацію про зародження досліджень у справі організації природоохоронної діяльності та розв’язання низки екологічних проблем; проаналізувати загальні тенденції розвитку сільського господарства, соціальної сфери Криму; розкрити роль земств в організації продовольчого забезпечення, природоохоронних заходів, їх участі в діяльності науково-дослідних і освітніх установ; виявити основні напрямки розвитку водного господарства Криму; відтворити організаційну будову низки науково-природничих товариств, деякі етапи дослідної роботи окремих дослідників і аматорів.

Реалізації дослідницьких завдань сприяли матеріали, відкладені у 45 справах фонду 1 (Дореволюційний) Архіву Нікітського ботанічного саду – Національного Наукового Центру, що дозволили в цілому відтворити діяльність Нікітського ботанічного саду, його організаційну будову, науковий потенціал, з’ясувати напрямки наукової діяльності, визначити результативність дослідницької роботи, реконструювати біографічні дані керівників, вчених і співробітників установи.

Названа джерельна база дозволяє успішно досягти поставленої мети і завдань дослідження, ввести у науковий обіг багато неопублікованих і маловідомих фактів, які з’ясовують різні аспекти історії наукових досліджень у сільському господарстві, природоохоронній, природозаповідній справі, вирішенні злободенних питань життя населення Криму 1861–1917 рр.

У підрозділі 1.3. “Методологія дослідження” описані основні методи, що були використані при дослідженні. У процесі вивчення місця і ролі науково-дослідних установ і організацій у соціально-економічному розвитку Криму, на основі опрацьованих літературних, періодичних і архівних джерел, зібрано та аналітично узагальнено конкретний фактологічний матеріал відповідно до методологічних принципів, загальних для всіх галузей гуманітарних наук. Принципи історизму, об’єктивності пізнання, системності та комплексності, багатофакторності та методи порівняльно-історичний, періодизації, ретроспективний, проблемно-хронологічний, описовий, персоналізації, логічно-аналітичний, стадіально-регіональний і типологізації були застосовані з урахуванням специфіки об’єкта, предмета, мети та завдань дисертації. Комплексне застосування зазначених принципів і методів дослідження дало змогу вберегтися від суб’єктивних суджень, у повній мірі опрацювати накопичений матеріал для отримання правдивих результатів, об’єктивно висвітлити значення теоретичних і практичних набутків науково-дослідних установ і організацій для соціально-економічного розвитку Криму, вітчизняної і світової науки.

У другому розділі “Історичні аспекти формування науково-дослідної інфраструктури Криму” розглянуто комплекс об’єктивних і суб’єктивних чинників, які впливали на формування науково-дослідної інфраструктури Криму.

У підрозділі 2.1. Політичні та соціально-економічні передумови формування науково-дослідного комплексу півостроваз’ясовано місце і роль Криму в геополітичних пріоритетах Російської держави, а також проведена наукова реконструкція соціально-економічного становища регіону. Встановлено, що на рубежі 1850–1860-х років відбулися зміни в державній політиці щодо Криму. Влада почала втілювати в життя особливу концепцію розвитку регіону, завдяки якій він одночасно ставав торговельною і військовою базою, місцем ухвалення політичних рішень, зоною взірцево-показового сільського господарства та відпочинку. Завдання полягали також і в тому, аби перетворити Південний берег Криму в потужного постачальника фруктів, іншої сільськогосподарської продукції, вин на ринки Росії і світу. Півострів ставав привабливим для прикладання праці науковцями. Підтверджено, що затребуваність науки обумовлювалася потребами розвитку сільського господарства, розбудови транспортної мережі, туристичної інфраструктури тощо.

У підрозділі 2.2. Особливості організації науково-дослідних інституційпоказані ті зміни, що відбувалися в науково-дослідній інфраструктурі Криму під впливом загальних тенденцій розвитку світової науки, а також відповідно до тих соціально-економічних проблем, що поставали в регіоні. З’ясовано, що на рубежі 1850–1860-х років у Криму функціонувала низка спеціалізованих науково-дослідних установ, природничо-наукових товариств, які займалися прикладними науковими розробками, просвітництвом, природоохоронною діяльністю тощо. Виявлені економічні, суспільні, світоглядні фактори, які спонукали подальший розвиток науково-дослідної справи і налагодження тісного контакту науки і практики. Встановлено, що науково-дослідні установи і організації удосконалювали свою організаційну будову, напрямки роботи, враховуючи досвід діяльності аналогічних установ, що функціонували на теренах Російської держави. Виокремленні завдання, які поставали перед сільськогосподарською наукою (її галузями), природоохоронною справою за умов утвердження капіталістичних форм господарювання.

Показана участь у процесі формування науково-дослідної інфраструктури органів державної влади, земств. Урядова концепція, яка передбачала перетворення ботанічних садів у центри науково-дослідних робіт і просвітництва була успішно реалізована у Криму. Губернські і повітові органи були зацікавлені, аби проходило об’єднання представників кількох споріднених галузей виробництва, державних органів і громадськості. Впродовж 1869–1880-х рр. справі науково-освітнього супроводження сільського господарства підпорядковувало свою роботу товариство виноробів і садівників Ялтинського повіту. Крім того, товариство активно лобіювало розширення обсягів продажу вина і фруктів, організовувало виставки з тим, аби сприяти нарощуванню прибутковості підприємств тощо. З’ясовано, що сприятливі умови для діяльності підприємств у значній мірі залежали від участі держави, а також те, що вони функціонували на членські внески і пожертвування.

З’ясовано, що система охорони пам’яток природи, заповідної справи, що складалася в другій половині ХІХ ст. у Криму, базувалася на засадах європейського і вітчизняного теоретичного природознавства. В 1910 р. очолюваним С. Мокржецьким Кримським товариством природодослідників і аматорів природи було започатковано новий науковий напрям – соціальну екологію, завдання якої полягало в дослідженні умов і закономірностей взаємодії суспільства і природи. Здійснено спробу систематизації напрямків роботи наукових установ і організацій, аналізу кількісного і якісного кадрового складу. Підтверджено, що Кримське товариство природодослідників і аматорів природи було одним із перших громадських установ регіону, де об’єднували свої творчі зусилля науковці-теоретики, вчителі, діячі просвіт і культури, екологи, фахівці з агрономії, приватні підприємці, урядовці тощо.

У Криму створювалися також вузькогалузеві товариства, які сприяли розвитку садівництва, виноградарства, тютюнництва тощо. Сімферопольський відділ Російського товариства садівників проводив велику роботу в селекції, боротьбі зі шкідниками, ініціював створення першого на Півдні України розплідника “Салгірка”. Відтворена участь державних органів і суспільного сектору у розгортанні досліджень геологічного, гідрологічного устрою і складу ґрунтів, стану флори і фауни Криму. З’ясована організаційна структура діяльності науково-дослідницьких товариств, музеїв, що працювали у цьому напрямку.

У третьому розділі “Спеціалізовані науково-дослідні установи в контексті економічної модернізаії” авторкою показаний внесок спеціалізованих наукових установ – Нікітського ботанічного саду, науково-освітнього центру “Магарач” – у забезпечення розвитку виноградарства, садівництва, модернізації паркового господарства і виноробної галузі.

У підрозділі 3.1. “Проблеми розвитку садівництва і паркового господарства в теоретичній спадщині і дослідницькій практиці” розкритий внесок кримських науковців у розв’язання практичних проблем розвитку провідних галузей сільського господарства. Вперше з’ясовано, що на середину ХІХ ст. у Криму успішно діяли фахові наукові школи. В Нікітському ботанічному саду було організовано низку робіт з фізіології, селекції, захисту від шкідників. Тут започатковали нову галузь – декоративне садівництво. Вчені саду досягли успіхів у напрямку забезпечення умов для переведення садівництва на промислову основу. В результаті налагодження тісного зв’язку науки і практики вдалося відродити громадський інтерес до садівництва. Протягом 1870–1890-х років у Криму суттєво зросла загальна площа садів, відбулося їх укрупнення. Якщо в 1875–1893 рр. до центральних районів Росії Крим щорічно поставляв півмільйона свіжих фруктів, то в 1913 р. цей показник досягнув трьох мільйонів.

У підрозділі 3.2. “Наукове забезпечення розвитку виноградарської галузі” з’ясовано основні напрямки наукових досліджень у галузі енохімії, селекції, епідеміології та встановлено їх значення для підвищення продуктивності галузі. Підраховано, що науковці Нікітського ботанічного саду підготували близько 200 праць, присвячених поліпшенню продуктивності виноградних лоз. В цій галузі працювала ціла когорта вчених: А. Сербуленко, М. Цабель, О. Саломон, О. Базаров, М. Орленко, А. Фролов-Багрєєв. Авторкою систематизовано основні напрямки наукових досліджень. У дисертації на конкретних прикладах продемонстровано внесок науки у боротьбу з філоксерою, підтверджено, що напрацювання вчених у цій справі набули світового визнання. Встановлено, що науково-практична консолідація сприяла тому, що протягом 1878–1893 рр. обсяги вивозу лише залізницею винограду з Криму зросли в 36 разів і досягли 200 тис. пудів.

У підрозділі 3.3. Наукові основи модернізації кримського виноробства відтворений і узагальнений внесок науковців у створення прогресивної технології виробництва вин, модернізації потенціалу галузі. В цій царині працювали Ф. Гаске, А. Сербуленко, М. Цабель, О. Саломон, О. Базаров. Вчені розробили технологію виробництва, зберігання вин, способи їх вигідної реалізації, вивчали зарубіжний досвід. В досліджувані роки в Криму було досягнуто значних успіхів у виробництві червоних вин. Виноробна галузь поступово утверджувалася на провідних позиціях на загальноімперському і світовому продовольчих ринках, посилювала свою конкурентоспроможність. На основі доступних статистичних даних підраховано, що протягом 1870–1890-х років обсяги виробництва вин зросли з 1 до 1,3 млн. цебер, що складало 8 % загальноросійського виробництва.

У підрозділі 3.4. “Напрацювання вчених у тютюнництві, шовківництві, ефіроолійній справі” авторка стверджує, що в досліджувані роки завдяки тісній співпраці науки і практики вдалося відродити тютюнницьку галузь, значно розширити потенціал шовківництва, започаткувати ефіроолійну справу. По зазначених галузевих напрямках проводили дослідження О. Базаров, Є. Вульф, В. Євко, Д. Івановський, Ф. Калайда, М. Кузнєцов, І. Левентон, В. Любименко, С. Мокржецький, М. Монтеверде, А. Паламарчук, І. Сербінов, М. Ховренко, В. Ходасевич.

Четвертий розділ “Роль природничо-наукових товариств та аматорських досліджень в соціально-економічному розвитку Південного берега Криму” репрезентує ту частину дослідження, у якій розглянуто прикладне значення наукових знань, що продукувалися в громадському секторі.

У підрозділі 4.1. Місце і роль наукових знань у розв’язанні агроекономічних проблемна основі опублікованих джерел відтворено внесок окремих дослідників-аматорів, природничо-наукових товариств у розв’язання проблем, пов’язаних з інтенсифікацією рослинництва і садівництва, наданню агрономічної допомоги населенню. Наприкінці ХІХ ст. у Криму на базі Природничо-історичного музею Таврійського губернського земства розвивалася сільськогосподарська ентомологія. Наукова ентомологічна школа на чолі із С. Мокржецьким сприяла значному покращенню стану садів, полів, виноградників Криму, що неодноразово відмічали іноземні фахівці. Ентомолог розвернув широку консультативну роботу щодо боротьби зі шкідниками. Розроблені вченим агротехнічні, агроекологічні прийоми одержали масове застосування і мали помітний вплив на підвищення врожайності в Таврійській та інших губерніях країни. Співробітник музею О. Яната підготував близько 60 наукових статей з проблематики збереження екологічного стану сільгоспугідь. Кримська водна розвідувальна партія проводила метеорологічні дослідження, розробляла способи впорядкування дощових стоків, попередження зсувів ґрунтів тощо. Кримський відділ Російського товариства бджільництва розробив низку рекомендацій по висіву пристосованих до місцевого клімату і медоносних рослин з тим, аби стимулювати розвиток галузі.

У підрозділі 4.2. “Науковий аспект природоохоронної діяльностівстановлено, що на початку ХХ ст. Крим став найбільш вивченим в природничому плані регіоном Російської держави. Завдяки діяльності науковців і дослідників-аматорів був започаткований широкий громадський природоохоронний рух. Кримська водна розвідувальна партія проводила метеорологічні дослідження, розробляла способи впорядкування дощових стоків, попередження зсувів ґрунтів тощо. Співробітники товариства природодослідників і аматорів природи розробляли рекомендації щодо збереження рослинності гір; Кримсько-Кавказького гірського клубу – започаткували спелеологічні, геоекологічні (розробка питання екосистем), гідрологічні (вивчення походження і властивостей підземних вод) дослідження. Науковцями Природничо-історичного музею були розпочаті розвідки акваторії Чорного і Азовського морів з метою встановлення меж і принципів рибальства, вивчався екологічний стан прибережної зони, фауна і флора тощо. Таким чином, у Криму у 1861–1917 рр. вчені і дослідники-аматори науково-дослідних установ і організацій використовували доступні форми і методи роботи, які запобігали поширенню епідемій, стихійних лих, хвороб; проводили наукові дослідження з метою підвищення продуктивності фруктів, овочів, зернових культур; сприяли екологічному, агроекологічному вивченню регіону, розробляли принципи охорони природи тощо.

ОСНОВНІ РЕЗУЛЬТАТИ ДИСЕРТАЦІЙНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

У результаті проведеного дослідження розвитку та діяльності науково-дослідних установ і організацій Криму у системі відносин: влада – економіка – довкілля у 1861–1917 рр., на захист виносяться наступні тези:

1. Аналіз наукової літератури за темою дисертації показав, що наявні дослідження недостатньо повно відтворюють тенденції та етапи розвитку вітчизняної дослідницької справи, сільського господарства, природоохоронної, туристичної діяльності у Криму у 1861–1917 рр. Відсутність узагальнюючого дослідження з даної проблеми, недостатня кількість історіографічних робіт на перший план ставить джерельну базу як основу для вивчення поставленої наукової проблеми. Частково джерела з нашої проблематики вже вивчалися, проте матеріали більшості з них, зосереджених в архівах і бібліотеках Криму, ще не вводилися в науковий обіг. Особливо це стосується опублікованих наукових праць вчених і дослідників-аматорів наукових установ півострова. Наявні історіографічна та джерельна бази в цілому є достатніми для комплексного дослідження заявленої наукової проблеми.

2. Розвиток науково-дослідної справи Криму другої половини ХІХ – початку ХХ ст. мав цілісний характер, власну специфіку і особливості, пов’язані з такими рамковим подіями, як скасування кріпацтва і згортання досягнень Столипінської аграрної реформи. Зі скасуванням кріпацтва у Російській державі почали формуватися капіталістичні відносини, які реанімували суспільний інтерес до вивчення природних багатств. Внаслідок згортання досягнень Столипінської аграрної реформи, в умовах якої відбулося пожвавлення розвитку науково-дослідної справи, дещо змінилися пріоритети наукових досліджень.

3. Загальними тенденціями розвитку світової сільськогосподарської науково-дослідної справи і природознавства другої половини ХІХ ст. були: пробудження суспільної свідомості та підвищення інтересу до вивчення природи, техніки; проведення широких дослідів природи; включення науковців у справу розвитку і поширення наукових знань; становлення науки об’єктом системної державної політики, залежність її стану, напрямів і організації від взаємодії з владними структурами. Відповідно науковці об’єднувалися і створювали різноманітні науково-дослідні установи і організації. У Криму у зазначений час розвивалися різні галузі науки: природоохоронна, гідроекологія, екологія, геоекологія, фітоекологія; мінералогія, палеонтологія; паразитологія, вірусологія; селекція, інтродукція, генетика та багато інших.

4. В другій половині ХІХ ст. на півострові функціонував науково-виробничий комплекс – Нікітський ботанічний сад і Магарацький підвал – спеціалізовані науково-дослідні установи, що займалися розробками з садівництва, виноградарства, рільництва (акліматизація, селекція, інтродукція, генетика, агробіологія), виноробства (процес виробництва, аналіз властивостей вин). Тут була утворена єдина система: наука – дослідництво – виробництво – підготовка і підвищення кваліфікації кадрів. Сад у якості науково-виробничого комплексу проводив науково-дослідні роботи з найважливіших наукових питань; формував творчі колективи; здійснював контроль за виконанням науково-дослідницьких робіт; організовував впровадження наукових результатів у господарствах регіону; розповсюджував акліматизовані рослини серед населення; забезпечував модернізацію паркового господарства і виноробної справи; формував культуру ведення виноградарства, виноробства, садівництва, тютюнництва. У другій половині ХІХ ст. Нікітський ботанічний сад займав провідні позиції у Російській державі.

5. Природничо-наукові товариства та аматорські дослідження другої половини ХІХ – початку ХХ ст. метою своєї діяльності вбачали: розв’язання проблем агроекології, розгортання природоохоронної діяльності. Проводилися дослідження з метою запобігання поширення шкідників і захворювань рослин, розроблялися засоби і технологічні прийоми, завдяки яким місцевим сільським господарям вдалося значно підвищити продуктивність фруктів, овочів, зернових і баштанних.

6. Науковці і аматори Криму (1861–1917 рр.) зробили вагомий внесок у становлення вітчизняної і світової дослідницької справи, у розвиток програм агрономічних і інших досліджень, надання практичних рекомендацій по різних питань. Сукупна діяльність вчених і дослідників-аматорів науково-дослідних установ і організацій призвела до того, що Крим в другій половині ХІХ ст. став однією з найбільш досліджених територій Російської держави. Плідна робота науково-дослідних структур Криму зазначеного періоду була відома далеко за межами Росії і сприяла підняттю міжнародного авторитету держави. Найважливіші відкриття, нові напрями сільськогосподарської науки, становлення видатних учених були стимульовані організацією системи фахових досліджень у науково-дослідних установах півострова.

7. Підготовлено біографії і бібліографії дванадцяти науковців, аматорів, природоохоронців (О. Базарова, О. Браунера, М. Данилевського, С. Зєрнова, М. Клепініна, В. Любименка, С. Мокржецького, А. Потебні, А. Фролова-Багрєєва, М. Цабеля, М. Щербакова, О. Янати), що працювали у Криму деякий час у 1861–1917 рр. Дослідження повсякденного життя пересічного науковця сприяло вивченню внеску кримських вчених у “велику науку”, систематизації результатів їх досліджень.

Враховуючи значний внесок у соціально-економічний розвиток Криму, вітчизняну і зарубіжну науку окремих дослідників другої половини ХІХ – початку ХХ ст., в усі енциклопедії, довідники, фундаментальні історичні, історико-аграрні, краєзнавчі видання, що публікуються на державному рівні, варто було б включити або розширити біографічні дані, інформативні матеріали про них; запропонувати уряду Автономної Республіки Крим провести роботу з підготовки багатотомного видання “Науковці Криму”, а дирекції Нікітського ботанічного саду до 200-річчя заснування установи підготувати видання “Історія Нікітського ботанічного саду: погляд крізь віки (1812–2012)”.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті в наукових фахових виданнях

  1.  Аджиєва Л. С. Директори Нікітського ботанічного саду у 1861–1914 рр. : життя, громадська та наукова діяльність / Л. С. Аджиєва // Ученые записки Таврического Национального Университета им. В. И. Вернадского. – Симферополь, 2007. – Т. 20 (59). №1. История. – С. 31–38.
  2.  Аджиєва Л. С. Нікітський ботанічний сад : соціально-економічне значення в розвитку Криму (XIX ст.) / Л. С. Аджиєва // Проблеми історії України XIX – початку XX ст. – К. : Інститут історії України, 2007. – Вип. XIV. – С. 54–62.
  3.  Аджиєва Л. С. Розвиток аграрного підприємництва на Південному березі Криму у 1861 – 1914 рр. / Л. С. Аджиєва // Український селянин : Зб. наук. праць / За ред. А. Г. Морозова. – Черкаси : Черкаський національний університет ім. Б. Хмельницького, 2008. – Вип. 11. – С. 216–218.
  4.  Аджиєва Л. С. Сільське господарство Криму : науково-прикладний аспект (XIX ст.) / Л. С. Аджиєва // Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова. Серія № 6. Історичні науки : Зб. наукових праць. – К. : Вид-во НПУ імені М. П. Драгоманова, 2008. – Вип. 5. – С. 152–159.
  5.  Аджиєва Л. С. Природничі дослідження у Криму на початку ХХ ст. : прикладний аспект / Л. С. Аджиєва // Збірник наукових праць. Серія “Історія та географія” / Харк. нац. пед. ун-т ім. Г. С. Сковороди. – Харків : Майдан, 2009. – Вип. 36. – С. 115–120.
  6.  Аджиєва Л. С. Кримське товариство природодослідників та аматорів природи : прикладний аспект діяльності (1910–1914 рр.) / Л. С. Аджиєва // Грані (науково-теоретичний і громадсько-політичний альманах) / Гол. ред. С. В. Шевцов. – Дніпропетровськ, 2009. – №4 (66). – С. 18–22.
  7.  Аджиєва Л. С. Науково-дослідна інфраструктура Південного берега Криму у середині ХІХ ст. : політичні та соціально-економічні передумови формування / Л. С. Аджиєва // Ґілея (науковий вісник) : Збірник наукових праць / Гол. ред. В. М. Вашкевич. – К., 2009. – Вип. 23. – С. 42–49.
  8.  Аджиєва Л. С. Науковий доробок C. Мокржецького в сільському господарстві Криму (1892–1917 рр.) / Л. С. Аджиєва // Ґілея (науковий вісник) : Збірник наукових праць / Гол. ред. В. М. Вашкевич. – К., 2010. – Вип. 31. – С. 50–59.

Публікації доповідей на наукових конференціях

  1.  Аджиєва Л. С. Науково-освітня діяльність Нікітського ботанічного саду в першій половині XIX ст. / Л. С. Аджиєва // Професіоналізм педагога в контексті Європейського вибору України : матеріали міжнар. науково-практичної конф. (Ялта, 20–22 верес. 2007 р.). – Зб. статей. – Ялта : РВВ КГУ, 2007. – Ч. 3. – С. 281–286.
  2.  Аджиєва Л. С. Нікітський ботанічний сад в соціально-економічному житті Криму в другій половині XIX – на початку XX ст. / Л. С. Аджиєва // Проблеми сучасної педагогічної освіти. Сер. : Педагогіка і психологія. – Зб. статей. – Ялта : РВВ КГУ, 2007. – Вип. 16. – Ч. 1. – С. 102–109.
  3.  Аджиєва Л. С. Розвиток аграрного підприємництва на Південному березі Криму у 1861 – 1914 рр. / Л. С. Аджиєва // Социально-политические и культурные проблемы современности : материалы I межвуз. научно-теоретической конф. (Симферополь, 8 апр. 2008 г.) – Симферополь. – 2008. – Вып. I. – С. 146–148.
  4.  Аджиєва Л. С. Фахова підготовка у Нікітському ботанічному саду у 1861–1914 рр. / Л. С. Аджиєва // Розвиток освіти в умовах поліетнічного регіону : матеріали міжнар. науково-практичної конф. (м. Ялта, 10–11 квітня 2008 р.). – Зб. статей. – Ялта : РВВ КГУ, 2008. – Вип. 4. – Ч. 1. – С. 81–84.
  5.  Аджиєва Л. С. Діяльність Природничо-історичного музею Таврійського земства у 1899 – 1914 рр. : науково-прикладний аспект / Л. С. Аджиєва // Актуальні політичні та соціально-економічні проблеми історії України : матеріали всеукр. науково-практичної конф. (Київ, 24–25 груд. 2007 р. (перший етап); Київ, 24–25 берез. 2008 р. (другий етап). – К. : НАУ, 2008. – С. 171–178.
  6.  Аджиєва Л. С. Напрями наукових досліджень у виноградарстві на Південному березі Криму у 1861–1914 рр. / Л. С. Аджиєва // Виховання, освіта, психологія, право : історичний аспект : матеріали міжнар. науково-практичної конф. студентів та молодих учених (Євпаторія, 16–18 верес. 2009 р.). – Ялта : РІО РВНЗ КГУ, 2009. – С. 86–96.
  7.  Аджиєва Л. С. Наукове забезпечення розвитку тютюнництва Криму у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. / Л. С. Аджиєва // Методические аспекты развития историко-правового образования на современном этапе : материалы научно-практической конф. (Евпатория, 18 февраля 2010 г.). – Ялта : РИО РВУЗ КГУ, 2010. – С. 3–7.
  8.  Аджиєва Л. С. Наукові дослідження вчених Криму у шовківництві і ефіроолійній справі у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. / Л. С. Аджиєва // Виховання, освіта, психологія, право : історичний аспект: матеріали міжвуз. науково-практичної конф. студентів та молодих учених (Євпаторія, 14–17 верес. 2010 р.) : РІО РВНЗ КГУ, 2010. – С. 32–36.
  9.  Аджиєва Л. С. Наукові основи кримського виноробства (1861 – 1914 рр.) / Л. С. Аджиєва // Професійна підготовка майбутнього спеціаліста : проблеми теорії та практики : матеріали науково-практичної конф. “ХІІ тиждень науки” (Євпаторія, 1–2 квіт. 2010 р.). Ч.1. – Ялта : РВВ РВНЗ КГУ, 2010. – С. 169–178.
  10.  Аджиєва Л. С. Проблеми розвитку науково-природничих досліджень Криму в історичній літературі другої половини ХІХ – початку ХХІ ст. / Л. С. Аджиєва // Формування та розвиток майбутнього фахівця : соціально-педагогічний ракурс : матеріали міжвуз. науково-практичної конф. студентів та молодих вчених (Євпаторія, 24–25 травня 2010 р.). – Євпаторія : РІО РВНЗ КГУ, 2010. – С. 237–248.

АНОТАЦІЯ

Аджиєва Л. С. Науково-дослідні установи і організації Криму у системі відносин: влада – економіка – довкілля (1861–1917 рр.). – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.01 – історія України. – Державний вищий навчальний заклад “Запорізький національний університет”. – Запоріжжя, 2011.

У дослідженні подається аналіз розвитку та діяльності науково-дослідних установ і організацій Криму у системі відносин: влада – економіка – довкілля 1861–1917 рр. Проведений комплексний аналіз соціально-економічної ситуації у Криму дозволив виявити чинники, що сприяли інтенсифікації науково-дослідної роботи в означений хронологічний період. З’ясовано загальні тенденції розвитку світової сільськогосподарської науково-дослідної справи та природознавства; розкрито внесок Нікітського ботанічного саду і науково-освітнього центру “Магарач” у забезпечення розвитку провідних галузей економіки, модернізацію паркового господарства, виноробної галузі. Визначено значення природничо-наукових товариств та аматорських досліджень у розв’язанні проблем агроекології та розгортанні природоохоронної діяльності; систематизовано науковий доробок вчених і дослідників-аматорів; узагальнено та введено до наукового обігу малоз’ясовані і невідомі факти біографій та діяльності низки провідних науковців, що жили і працювали в Криму.

Ключові слова: виноградарство, садівництво, виноробство, тютюнництво, науково-дослідні установи, Крим, Таврійська губернія.

АННОТАЦИЯ

Аджиева Л. С. Научно-исследовательские учреждения и организации Крыма в системе отношений: власть – экономика – окружающая среда (1861–1917 гг.). – Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.01 – история Украины. – Государственное высшее учебное заведение “Запорожский национальный университет”. – Запорожье, 2011.

В исследовании проанализированы развитие и деятельность научно-исследовательских учреждений и организаций Крыма в системе отношений: власть – экономика – окружающая среда 1861–1917 гг. Доказано, что развитие научно-исследовательского дела этого периода имело целостный характер, собственную специфику и особенности, связанные с отменой крепостничества и свертыванием достижений Столыпинской аграрной реформы.

Комплексный анализ социально-экономической ситуации в Крыму позволил обнаружить факторы, способствовавшие интенсификации научно-исследовательской работы в 1861–1917 гг. Выяснены общие тенденции развития мирового сельскохозяйственного научно-исследовательского дела и природоведения. В отмеченный хронологический период активизировалась деятельность ученых и аматеров в области улучшения исследовательского дела: разрабатывались новые принципы ведения сельского хозяйства, направленные в сторону увеличения урожая и прибыли за счет использования техники, уменьшения трудоемкости, привлечения новых технологий.

Раскрыто значение Никитского ботанического сада и научно-образовательного центра “Магарач” для обеспечения развития ведущих отраслей экономики – виноградарства, садоводства, модернизации паркового хозяйства и винодельной отрасли. Следовательно, здесь была образована единая система: наука – исследовательское дело – производство – подготовка и повышение квалификации кадров. Определена роль естественнонаучных обществ и аматерских исследований в решении проблем агроэкологии и развертывании природоохранной деятельности. Усиление антропогенной деятельности во второй половине ХІХ ст. привело к научным исследованиям природы учеными. Их, в первую очередь, интересовал вопрос природных ресурсов. Деятельность человека уже в то время начала влиять на видовой состав фауны и флоры. В результате возникли природоохранное дело, гидроэкология, экология, геоэкология, фитоэкология; минералогия, палеонтология; паразитология, вирусология; селекция, интродукция, генетика, способствовавшие улучшению сельхозпроизводства, условий жизни населения, экономики.

Систематизирован научный вклад ученых и исследователей-любителей. Обобщены и введены в научное обращение малоизвестные и неизвестные факты биографий и деятельности ряда ведущих научных работников, которые жили и работали в Крыму. Определены перспективные направления исследований в отрасли отечественной биографистики, библиографии, социальной, экономической, политической истории, истории повседневности, истории регионализма: подготовлены биографии ученых, аматеров, защитников природы; систематизированы и опубликованы списки научных трудов по соответствующим научным направлениям; углубленно изучены социально-бытовые условия Южного берега Крыма; выяснены место и роль Крыма в экономическом комплексе Российской империи; получила последующее изучение роль государственных учреждений в развитии научной инфраструктуры и научной политики, значение Крыма в геостратегических приоритетах государства; изучена повседневная жизнь рядового научного работника; выяснен вклад крымских научных работников в “большую науку”.

Ключевые слова: виноградарство, садоводство, виноделие, табаководство, научно-исследовательские учреждения, Крым, Таврическая губерния.

ANNOTATION

Adzhieva L. S. Research establishments and organizations of Crimea in the system of relations: power – economy – environment (1861–1917). – Manuscript.

The thesis on taking the scientific degree of the candidate of historical science in specialty 07.00.01 – History of Ukraine State higher educational establishment Zaporizhzhya National University”. – Zaporizhzhya, 2010.

In dissertation the analysis of the development and activity of research establishments and organizations of Crimea in the system of relations: power – economy – environment 1861–1917 has been represented. The conducted complex analysis of socio-economic situation in Crimea allowed to find out the factors, which promoted to the intensifications of research work in a definite chronologic period. The general progress of the world agricultural research business and natural history trends has been found; the contribution of Nikitskiy botanical garden and scientifically educational centerMagarachin providing of the development of leading industries of economy and modernizations of park economy, vine making industry has been determined. The role of naturally scientific societies and amateur researches in the decision of the problems of agroecology and development of nature protection activity, scientific reserve of scientists and amateurs-researchers has been determined and systematized; the unknown facts of biographies and activity of the leading researchers, which lived and worked in Crimea, has been generalized and brought into scientific theory.

Keywords: viticulture, gardening, vine making, tobacco growing, research establishments, Crimea, Tavriys’ka province.


Відруковано у ПП Воробйова О.І. з оригіналів автора.

Формат 60х90/16. Ум.друк. арк. 0,9.

Наклад 100 прим. Зам. № 135. м. Саки, вул. Строітельна, 6.

1Скальковский А. А. Опыт статистического описания Новороссийского края. В 2 ч. / А. А. Скальковский. – Одесса : Тип. Л. Нитче, 1850–1853; Производительные силы России / [под ред. В. И. Ковалевского]. – СПб. : типографии : А. Леиферта, Исидора Гольдберга, “Экономическая”, 1896. – ІІІ, VIII, 1237 с.; Баллас М. Историко-статистический очерк виноделия в России (Кавказ и Крым) / М. Баллас. – СПб. : Типография Товарищества “Общественная польза”, 1877. – XVІII, 143 с.; Неручев М. Ввоз в Россию иностранных вин и положение их на рынке, сравнительно с русскими / М. Неручев. – Симферополь : Типография Спиро, 1901. – 19 с.

2 Иванов Л. Распределение землевладения на Украине накануне революции 1905–1907 гг. / Л. Иванов // Исторические записки. – 1957. – Т. 60. – С. 176–214; Теплицький В. П. Реформа 1861 р. і аграрні відносини на Україні (60–90-ті рр. ХІХ ст.) / В. П. Теплицький. – К. : Видавництво Академії наук Української РСР, 1959. – 307 с.

3 Реєнт О. П. Україна в імперську добу (ХІХ – початок ХХ ст.) / О. П. Реєнт / Інститут історії України НАН України. – К., 2003. – 340 с.; Шандра В. С. Інститут генерал-губернаторства в Україні ХІХ – початку ХХ ст. : структура, функції, архіви канцелярій : автореф. на здобуття наук. ступеня докт. іст. наук : 07.00.06 “Історіографія, джерелознавство та спеціальні історичні дисципліни” / В. С. Шандра. – К., 2002. – 39 с.

4 Бойко Я. В. Заселение Южной Украины. 1860–1890 гг. / Я. В. Бойко. – Черкассы : “Сіяч”, 1993. – 256 с.; Лохматова А. І. Катеринославське земство : соціальний склад, бюджет та практична діяльність : дис. … кандидата іст. наук : спец. 07.00.02 / Алла Іванівна Лохматова. – Запоріжжя, 1994. – 294 с.; Панченко П. Аграрна історія України : Навч. посібник для студентів і викладачів с.-г. закладів освіти ІІІ – IV рівнів акредитації / П. Панченко, В. Шмарчук, Ю. Славов. – К. : Просвіта, 1996. – 405 с.; Гуз А. М. Культурно-освітня діяльність земських установ в Україні (1864–1914) : дис. … доктора іст. наук : спец. 07.00.01 / Анатолій Михайлович Гуз. – К., 1997. – 205 с.; Турченко Г. Ф. Південноукраїнський регіон у контексті формування модерної української нації (ХІХ – перша чверть ХХ ст.) : Навчальний посібник / Г. Ф. Турченко. – Запоріжжя : Запорізький національний університет, 2008. – 342 с.

5Марков Е. Л. Очерки Крыма. Картины крымской жизни, истории и природы / Е. Л. Марков. – СПб., М. : Издание товарищества М. О. Вольф. – 1902. – 520, IV с.; Памятная книжка Таврической губернии. Сборник статистических сведений по Таврической губернии. Т. ІХ / [Сост. Статистическим бюро Таврического губернского земства под ред. К. А. Вернера]. – Симферополь : Издание Таврической губернской земской управы, Типография газеты “Крым”, 1889.; Маркевич А. И. Освобождение крестьян Таврической губернии (по архивным материалам) / А. И. Маркевич // Известия Таврической ученой архивной комиссии. – 1912. – №47. – С. 1–65; Сытин В. Очерк экономического положения виноградарства и виноделия на Южном берегу Крыма / В. Сытин // Вестник виноделия. – 1914. – №7–8. – С. 404–408.

6Усов С. А. Историко-экономические очерки Крыма. Прошлое и настоящее сельского хозяйства / С. А. Усов. – Симферополь, 1925. – 319 с.; Кущенко Г. А. Сельское хозяйство / Г. А. Кущенко. – Симферополь : Крымгосиздат, 1926. – 37 с.

7 Лапицкая С. Завоевание и колонизация Крыма царизмом / С. Лапицкая // Исторический журнал. – 1937. – № 7. – С. 41–53.

8 Надинский П. Н. Очерки по истории Крыма. В 3 частях / П. Н. Надинский. – Симферополь : Крымиздат, 1951. – Ч. 1. – 232 с.

9 Секиринский С. А. Сельское хозяйство и крестьянство Крыма и Северной Таврии в конце XVIII – начале XX в. (1783–1917 гг.) : автореф. на соиск. науч. степени докт. ист. наук : спец. 07.00.02 “История СССР” / С. А. Секиринский. – Львов, 1974. – 34 с.

10Потехин В. Е. Никитский ботанический сад в развитии сельского хозяйства юга России (1812 – 1861 гг.) : дисс. … кандидата ист. наук : спец. 07.00.02 / Василий Евгеньевич Потехин. – М., 1978. – 168 с.

11Марциновский П. Н. Крым в международной торговле (1856 – 1914 гг.) : дисс. … кандидата ист. наук : 07.00.01 / Павел Николаевич Марциновский. – Симферополь, 1997. – 256 с.; Крим в етнополітичному вимірі / М. Панчук (керівник), Г. Бекірова, В. Ганкевич, О. Галенко, Т. Горбань та ін. // [За ред. І. Ф. Кураса (голова), М. І. Панчука, В. О. Котигоренка, В. А. Войналовича, О. І. Галенка]. – К. : Світогляд, 2005. – 533 с.

12Ганкевич В. Ю. Административное устройство, этнический и численный состав / В. Ю. Ганкевич // Крым сквозь тысячелетия. – Симферополь : ЛИРа, 2004. – С. 347–357; Непомнящий А. А. Розвиток історичного краєзнавства в Криму в другій половині ХІХ – початку ХХ століть : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня кандидата іст. наук : 07.00.02 “Історія України” / А. А. Непомнящий. – Дніпропетровськ, 1994. – 21 с.

13Водарский Я. Е. Население Крыма в конце XVIII – конце XX веков : Численность, размещение, этнический состав / Я. Е. Водарский, О. И. Елисеева, В. М. Кабузан. – М. : ИРИ РАН, 2003. – 158 с.

14Докучаев В. В. Русский чернозём. Отчёт Императорскому Вольному экономическому обществу / В. В. Докучаев. – СПб. : ИВЭО, 1883. – ІV, 376 c.; Агрономическая помощь в России / Департамент Земледелия ; [под ред. В. В. Морачевского]. – Петроград : Тип. В. Ф. Киршбаума, 1914. – 607, 35 с.

15Дояренко А. Г. Роль опытного дела в системе государственного строительства / А. Г. Дояренко. – М., 1926. – Т. I. – 345 с.; Недокучаев Н. К. История сельскохозяйственного опытного дела / Н. К. Недокучаев // Опытное дело в полеводстве. Теория и практика. – М. : Государственное издательство, 1929. – С. 3–41.

16Батюк І. Сільськогосподарська кооперація на Україні / І. Батюк. – Харків, 1925. – 68 с.

17Блюмфельд О. А. Из истории Московского общества сельского хозяйства / О. А. Блюмфельд // Материалы по истории земледелия СССР / АН СССР. Ин-т истории. – М., 1952. – С. 617–630.

18Соболева Е. Ф. Организация науки в пореформенной России / Е. Ф. Соболева. – Л. : “Наука”, 1983. – 262 с.

19Вергунов В. А. Розвиток сільського господарства Полтавщини в період скасування кріпацтва / В. А. Вергунов, Н. П. Коваленко, О. В. Сайко / [За ред. В. А. Вергунова]. – К., 1998. – 143 с.; Наукові товариства – феномен просвітництва і культури // Природознавство в Україні до початку ХХ ст. в історичному, культурному та освітньому контекстах / Ю. В. Павленко, С. П. Руда, С. А. Хорошева, Ю. О. Храмов. – К. : Видав. дім “Академперіодика”, 2001. – С. 374–391; Популяризація науки в Україні : історія і сучасність / [під ред. А. З. Москаленка, О. Ф. Коновця]. – К. : Хрещатик, 1992. – 240 с.

20Історія науки та освіти в Україні : (Найдавніші часи – перша третина ХХ ст.) : Навч. посібник з українознавства /О. Я. Пилипчук, О. Ф. Коновець, Л. П. Яресько. – К. : ТОВ “Міжнародна фін. агенція”, 1998. – 80 с.; Зайцева З. І. Український науковий рух : інституціональні аспекти розвитку (кінець ХІХ – початок ХХ ст.) : Монографія / З. І. Зайцева. – К. : КНЕУ, 2006. – 368 с.; Онопрієнко В. Українське наукове товариство. 1907–1921 роки / В. Онопрієнко, О. Реєнт, Т. Щербань. – К., 1998. – 243 с.

21 Савчук В. С. Естественнонаучные общества юга Российской империи : вторая половина ХІХ – начало ХХ в. / В. С. Савчук. – Днепропетровск : Изд-во ДГУ, 1994. – 232 с.; Черненко К. О. Становлення і розвиток природознавчих досліджень в Криму (кінець XVIII – початок XX століття) : дис. … кандидата іст. наук : спец. 07.00.07 / Карина Олексіївна Черненко. – К., 1998. – 209 с.; Чайка Н. Г. Становлення та розвиток наукових установ при сільськогосподарських товариствах Правобережної України (друга половина XIX – початок XX ст.) : дис. ... кандидата іст. наук : спец. 07.00.07 / Наталія Григорівна Чайка. – К., 2005. – 227 с.

22 Борейко В. Белые пятна природоохраны. Серия : История охраны природы / В. Борейко. – К., 2003. – Вып. 31. – 292 с.; Олександр Алоїзович Яната (1888 – 1938) / Авт. вступ. ст. та уклад. покажч. літ. : О. І. Братіна та ін. – К. : Знання, 1998. – 65 с. – (Бібліографія вчених України); Ена В. Г. Профессор Е. В. Вульф – классик крымской ботаники / В. Г. Ена, А. В. Ена, А. В. Ена / Евгений Владимирович Вульф – Крупнейший крымский флорист ХХ века. – К. : Стилос, 2002. – С. 10–18; Шубина Т. В. Мокржецкий С. А. / Т. В. Шубина // Крым в лицах и биографиях. – Симферополь : Атлас–Компакт, 2008. – С. 283–284.

23 Елина О. Ю. От царских садов до советских полей : история сельскохозяйственных опытных учреждений XVIII – 20-е годы ХХ в. : в 2 Т. / О. Ю. Елина ; Российская Академия Наук ; Институт естествознания и техники им. С. И. Вавилова. – М. : Эгмонт Россия Лтд, 2008.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

17632. Організаційні аспекти створення служби контроллінга 117.5 KB
  Тема 3. Організаційні аспекти створення служби контроллінга 1. Принципи створення служби контроллінга 2. Структура і персонал служби контроллінга 3. Функції та завдання служби контроллінга 4. Информационные потоки на предприятии в системе контроллинга 5.Возможн
17633. АВС – аналіз та XYZ – аналіз 244.5 KB
  Тема 5. АВС – аналіз та XYZ – аналіз Поняття АВС – аналізу та XYZ – аналізу. Проведення ABCаналізу Визначення А В Ззадач XYZаналіз структури споживання XYZаналіз по точності прогнозу 1.1. Что мы понимаем под АВСанализом ABCанализ является важным и
17634. Криві досвіду та життєвого циклу продукту 144 KB
  Тема 6. Криві досвіду та життєвого циклу продукту Крива досвіду і фактори що впливають на неї. Ефект кривої досвіду. Стадії кривої життєвого циклу продукту. 1.1. О чем говорит кривая опыта Кривая опыта связана с процессом обучения. В результате эмпир
17635. МЕТОДЫ КАЛЬКУЛИРОВАНИЯ СЕБЕСТОИМОСТИ И ИХ ПРИМЕНЕНИЕ В КОНТРОЛЛИНГЕ 129.5 KB
  МЕТОДЫ КАЛЬКУЛИРОВАНИЯ СЕБЕСТОИМОСТИ И ИХ ПРИМЕНЕНИЕ В КОНТРОЛЛИНГЕ Цель изучения – должны уметь: Объяснить различия между системами калькуляции; Объяснить различия в прибыли рассчитанной различными методами калькулирования; Оценивать достоинства и
17636. Фундаментальные понятия контроллинга 119.5 KB
  Тема 1. Фундаментальные понятия контроллинга 1. Сущность принципы и сфера применения контроллинга. 2. Цель предмет методы и объекты контроллинга. 3. Функции и задачи контроллинга. Вопросы для самоконтроля. 1. Сущность принципы и сфера применения контроллинг...
17637. ОСНОВЫ ПРОИЗВОДСТВЕННОГО УЧЕТА И ПРИМЕНЕНИЕ ЕГО ДАННЫХ 142.5 KB
  Учет затрат и его основные принципы. Детализация затрат необходимая для проведения внутреннего текущего анализа. Детализация затрат необходимая для проведения внутреннего перспективного...
17638. Классификация методов учета затрат, используемых в системе контроллинга 169 KB
  Тема 3. Классификация методов учета затрат используемых в системе контроллинга. 1. Общая характеристика методов учета затрат. 2. Достоинства и недостатки различных методов учета затрат. Вопросы для самоконтроля. 1. Общая характеристика методов учета затрат.
17639. Методы принятия управленческих решений в контроллинге 184 KB
  Тема 4. Методы принятия управленческих решений в контроллинге. Классификация подходов к принятию управленческих решений в контроллинге. Требования к критериям принятия управленческих решений. Критерии принятия управленческих решений. Вопросы для са
17640. Организационная структура и функции управления 161 KB
  Тема 5. Организационная структура и функции управления 1. Выбор организационной структуры управления. 2. Функции управления. 3. Роль контроллинга в процессе управления. Вопросы для самоконтроля. Выбор организационной структуры управления Современ