65698

Діяльність Служби безпеки ОУН(б) на території Волині та Полісся (1946 − 1951 рр.)

Автореферат

История и СИД

Об’єктивне дослідження історії ОУНб є неможливим без скрупульозного аналізу діяльності її регіональних складових. Метою роботи є встановлення впливу СБ ОУНб на розвиток українського національно-визвольного руху на Волині та Поліссі в період поступового згасання збройної антирадянської боротьби.

Украинкский

2014-08-04

159.5 KB

2 чел.

PAGE  1

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ «ОСТРОЗЬКА АКАДЕМІЯ»

Антонюк Ярослав Миколайович

УДК 94 (477) : «1946/1951»

ДІЯЛЬНІСТЬ СЛУЖБИ БЕЗПЕКИ ОУН(Б)

НА ТЕРИТОРІЇ ВОЛИНІ ТА ПОЛІССЯ

1946  1951 рр.

07.00.01. – історія України

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

Острог – 2011

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі історії імені М. П. Ковальського Національного університету «Острозька академія» Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України.

Науковий керівник: доктор історичних наук, професор

Трофимович Володимир Васильович,

Національний університет «Острозька академія»,

кафедра історії імені М. П. Ковальського,

завідувач  кафедри.

Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор

Вєдєнєєв Дмитро Валерійович,

Український інститут національної пам’яті,

заступник директора;

кандидат історичних наук

Марчук Володимир Станіславович,

Державний архів Рівненської області,

старший науковий співробітник.

Захист відбудеться «11» травня 2011 р. о «13» годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 48.125.02 у Національному університеті «Острозька академія» (35800, м. Острог, вул. Семінарська, 2).

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Національного університету «Острозька академія» (35800, м. Острог, вул. Семінарська, 2).

Автореферат розісланий «6» квітня 2011 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради                             В. П.   Яремчук

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дисертації зумовлена потребою ґрунтовного вивчення діяльності Служби безпеки (СБ) ОУН(б) у контексті поглибленого студіювання вітчизняної політичної та військової історії ХХ століття.

За останній період науковцями докладено багато зусиль з метою неупередженого дослідження суперечливих сторінок національно-визвольної боротьби в Україні 1940-х – 1950-х рр. До таких належить протиборство між СБ та її противниками, що залишається предметом запеклих дискусій у науці та конфронтації в суспільстві. Відтак існує потреба в осмисленні проблеми на рівні сучасних підходів до історіописання, для яких властиві максимальна віддаленість історичної науки від політичної конюнктури та наголос на необхідності врахування у наукових студіях позицій усіх учасників суспільно-політичних процесів.

Об’єктивне дослідження історії ОУН(б) є неможливим без скрупульозного аналізу діяльності її регіональних складових. Це, а також недостатня наукова розробленість зумовлює інтерес автора до Волинського та Поліського теренів мережі Служби безпеки.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в межах наукової теми «Актуальні проблеми української історії та історіографії модерної доби» (державний реєстраційний номер 0108U010890), яка досліджується на кафедрі історії імені М. П. Ковальського Національного університету «Острозька академія».

Метою роботи є встановлення впливу СБ ОУН(б) на розвиток українського національно-визвольного руху на Волині та Поліссі в період поступового згасання збройної антирадянської боротьби.

Для реалізації визначеної мети поставлено завдання дослідити:

  •  стан наукової розробки проблеми та інформативні можливості основних видів джерел;
  •  структуру і напрямки діяльності СБ;
  •  функції розвідувально-інформаційної мережі;
  •  заходи СБ, спрямовані на викриття та нейтралізацію радянської агентури;
  •  протидію СБ радянізації краю.

Об’єктом дослідження є післявоєнна боротьба підпілля ОУН(б) і УПА проти радянської влади, а його предметомдіяльність СБ ОУН(б) на території Волині та Полісся.

Хронологічні рамки дисертації охоплюють період 1946 − 1951 рр. Нижня межа зумовлена початком «Великої блокади»; верхня визначається тим, що саме у 1951 р. були розформовані референтури СБ на західних землях України.

Територіальні межі відповідають етнографічним кордонам Волині та Полісся, тобто включають сучасні Волинську і Рівненську області, західну частину Житомирської, північ Тернопільської і Хмельницької областей України, а також південну частину Брестської області Білорусі.

Методологічною основою роботи є принципи історизму, системності і об’єктивності. Вони стали головними умовами для досягнення неупередженості і достовірності інтерпретації історичних фактів, забезпечили дослідження діяльності СБ ОУН(б) з врахуванням конкретно-історичних обставин.

У дисертації використано низку загальнонаукових і спеціальних методів. Зокрема, проблемно-хронологічний метод застосовано для виділення у досліджуваній проблемі ряду напрямів, кожен з яких розглядався у хронологічній послідовності, порівняльно-історичний – для встановлення схожих та відмінних рис діяльності СБ ОУН(б) на території Волині та Полісся у порівнянні з іншими західноукраїнськими регіонами, ретроспективний – для відображення причинно-наслідкових зв’язків у методах роботи есбівців.

Наукову новизну і науково-теоретичне значення одержаних результатів визначають як сама постановка значною мірою нової і важливої проблеми, що не отримала належного висвітлення в науковій літературі, так і конкретні положення, висновки щодо ролі і місця СБ в українському національно-визвольному русі. На основі системного аналізу, опрацювання значного масиву джерел, їх узагальнення вперше комплексно досліджено важливу історичну проблему, пов’язану з діяльностю СБ ОУН(б) на території Волині та Полісся, а саме:

  •  введено до наукового обігу комплекс розсекречених архівних матеріалів, які склали основу дослідження;
  •  доведено, що саме СБ, починаючи з 1946 р., стає провідною ланкою ОУН(б);
  •  обґрунтовано, що вирішальним чинником успішної діяльності СБ було поєднання розвідувальної та диверсійно-терористичної роботи. 

Крім того, поставлено і зясовано низку малодосліджених питань, пов’язаних з:

боротьбою СБ з «дикими групами»;

існуванням опозиційного Крайового проводу «Одеса»;

діяльністю ОУН на території Білорусі та Житомирщини.

У дисертації на більш широкій фактологічній основі, ніж це було у попередніх студіях, висвітлено:

розвідувальну роботу СБ у містах;

протидію СБ розвитку радянської освіти і культури;

психологічний стан населення зазначеного регіону.

Практичне значення одержаних результатів. Положення і висновки роботи сприятимуть подоланню ідеологічних та етнонаціональних стереотипів, що досі накладаються на дослідницькі та викладацькі практики з історії України, утвердженню наукового бачення національно-визвольного руху українського народу. Матеріали дослідження можуть бути використані для підготовки узагальнюючих наукових праць з історії спецслужб і тактики антитерористичних операцій, під час вивчення спеціальних курсів із новітньої історії України у вищих навчальних закладах, а також у краєзнавчій роботі.

Апробація результатів дослідження. Основні положення роботи обговорювалися на засіданнях кафедри історії імені М. П. Ковальського Національного університету «Острозька академія». Загальна концепція дослідження відображена у доповідях і повідомленнях на: історико-краєзнавчій науковій конференції, присвяченій 100-річчю від дня народження Степана Бандери (Нововолинськ, 26 грудня 2008 р.); Всеукраїнській науковій конференції «Український національний рух: історія та сучасність», присвяченій 80-річчю від дня заснування ОУН і 100-річчю від дня народження Степана Бандери (Острог, 30 січня 2009 р.); ХХХ Всеукраїнській науково-практичній історико-краєзнавчій конференції «Минуле і сучасне Волині та Полісся: сторінки воєнної історії краю» (Луцьк, 24−25 березня 2009 р.); ХХХІ науковій історико-краєзнавчій конференції «Минуле і сучасне Волині та Полісся: Рух опору тоталітарним і окупаційним режимам на теренах Волинської області. Горохівщина в історії України та Волині» (Горохів, 14−15 травня 2009 р.); Міжнародній науковій конференції «Україна у Другій світовій війні: джерела та інтерпретації» (до 65-ї річниці Перемоги над нацизмом та фашизмом) (Київ, 27 квітня 2010 р.); Всеукраїнській науковій конференції «Друга світова війна в історичному вимірі» (Житомир, 22 травня 2010 р.); ІІ Міжнародній науково-практичній конференції молодих науковців, аспірантів, здобувачів «Актуальні проблеми вітчизняної та всесвітньої історії» (Рівне, 8−9 грудня 2010 р.), звітних наукових конференціях «Дні науки» Національного університету «Острозька академія» (Острог, 2007−2011 рр.).

Публікації. Положення та висновки дисертації відображені в монографії та 14 статтях, опублікованих у фахових виданнях, рекомендованих ВАК України для апробації результатів дисертаційних досліджень, а також 5 статтях у публікаціях матеріалів конференцій.

Структура дисертації побудована за проблемно-хронологічним принципом. Робота складається зі вступу, п’яти розділів (дванадцяти підрозділів), висновків, списку використаних джерел та літератури і додатків. Загальний обсяг дисертації становить 268 сторінок, в тому числі основний текст займає 176 сторінок, список використаних джерел – 37 сторінок (497 позицій) та додатки – 55 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено мету і завдання, об’єкт і предмет, хронологічні та територіальні межі дисертаційного дослідження, окреслено його методи, з’ясовано наукову новизну роботи та практичне значення отриманих результатів, рівень апробації положень і висновків дисертації.

Перший розділ «Історіографія та джерела дослідження» присвячений розгляду стану наукової розробки проблеми та характеристиці джерельної бази роботи.

Аналіз наукової та публіцистичної літератури про діяльність СБ на території Волині і Полісся здійснено у першому підрозділі «Стан наукової розробки проблеми». За тематичною спрямованістю, походженням і періодом написання наявну історіографію проблеми умовно можна розділити на три групи: радянську; діаспорну; сучасну українську та закордонну.

Серед радянських істориків, яким було притаманним вивчення СБ винятково з метою пропагандистської протидії «українському буржуазному націоналізму», можна вказати на С. Біленка, В. Давиденка, В. Масловського, Ю. Мельничука, В. Чередниченка, а також багатьох авторів статей у радянській періодиці 1950-х – 1980-х рр.

Цілком протилежну позицію в оцінці повоєнної діяльності СБ займали діаспорні автори – П. Мірчук, С. Мудрик-Мечник, А. Бедрій, О. Шуляк. Вони ідеалізували СБ, замовчували факти проведення масових чисток у лавах підпілля та прояви надмірної жорстокості під час терористичної діяльності Служби безпеки.

Серед сучасних дослідників найбільш вагомий внесок у вивчення діяльності спецслужб ОУН(б) і УПА на західних землях України здійснили Д. Вєдєнєєв і Г. Биструхін. Їхні праці відзначаються неупередженістю та фактологічною достовірністю. Вони важливі з огляду на висвітлення цими авторами основних напрямків діяльності СБ ОУН(б) та закладають концептуальну основу для майбутніх студій над проблемою.

У контексті загальних аспектів українського національно-визвольного руху середини ХХ ст. історію СБ ОУН(б) висвітлювали В. Єфименко, О. Іщук, В. Ковальчук, В. Огороднік, А. Русначенко та ін. З перспективи проблематики дисертації праці цих дослідників є цінними насамперед введенням у науковий обіг нової історичної інформації.

Серед іноземних авторів варто виокремити американського науковця Дж. Бурдса, який першим в історіографії розкрив значення СБ ОУН(б) як структури, що протидіяла криміналітету. Цікавими є студії польського історика Ґ. Мотики, який спеціально дослідив діяльність ОУН(б) на Волині та Поліссі в 1948 − 1950 рр.

Таким чином, на сьогоднішній день проблематика дисертації вивчена фрагментарно. Практично не дослідженими залишаються регіональні особливості діяльності СБ та фактори, які їх визначали.

У другому підрозділі «Джерельна база» охарактеризовано використані у дисертації джерела. Загалом, незалежно від місця зберігання, їх можна розділити на декілька груп: матеріали, що походять із середовища підпілля ОУН і УПА; документи радянських партійних, урядових, громадських організацій та установ; документи радянських силових органів.

Головним джерелом для вивчення діяльності СБ ОУН(б) на Волині та Поліссі є фонди припинених архівно-кримінальних справ з архівів Управління Служби безпеки України у Волинській та Рівненській областях. За видовою класифікацією вони належать до судово-слідчих джерел. Подібними за своїм складом є матеріали фонду «Архів УКДБ Рівненської області» Державного архіву Рівненської області (ДАРО) та фонду облікових справ на депортованих осіб архіву Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області, які також містять джерела прокурорського нагляду.

Великий обсяг документів оперативного обліку та діловодної документації СБ зберігається у фонді Р-30 (Колекція документів з історії ОУН і УПА) ДАРО. Це «чорні листи», протоколи слідства, вироки, звіти інформаторів та інструкції. Фонд Р-688 (Прокуратура Рівненської області) ДАРО представлений джерелами прокурорського нагляду.

Частина матеріалів прокурорського нагляду, статистичних джерел та діловодної документації про соціально-економічний і політичний розвиток краю та боротьбу радянських органів влади з підпіллям ОУН(б) міститься в Державному архіві Волинської області.

Значний масив документів про боротьбу радянських органів влади з підпіллям ОУН(б) на території Рівненської та Волинської областей у післявоєнний період зберігається у фонді 1 (Центральний Комітет Компартії України) Центрального державного архіву громадських об’єднань України. Особливу цінність мають оперативні звіти і статистичні відомості.

Важливе значення мають джерела, зосереджені у фонді 13 (Колекція друкованих видань КДБ УРСР) Галузевого державного архіву Служби безпеки України. Зокрема, тут виявлено підбірку трофейних інструктивних та інформативних документів, захоплених у підпілля ОУН(б) і УПА. Вони повідомляють для дослідників про структуру, функції і вишкільну роботу референтур СБ різних рівнів.

Простежити за процесами радянізації Волині, а особливо за опором їй селянства, дають можливість офіційні районні та обласні періодичні видання 1945 − 1951 рр. Автором враховано те, що опубліковані в них матеріали мають виразно замовний характер. Втім післявоєнна періодика ОУН, матеріали якої використані в дисертації, теж не вирізнялася об’єктивністю.

Суттєвим доповненням до архівних джерел є збірники опублікованих документів і матеріалів. Серед них інформаційною цінністю та високою репрезентативністю характеризується серія книг видання «Літопису УПА». Зокрема, 9 та 10 томи (Торонто, 1982, 1984 рр.) містять комплекс джерел, які у 19461952 рр. видавала Українська Головна Визвольна Рада. У 3, 4, 5, 6, 7, 8, 10, 13 томах з Нової серії (К.; Торонто, 2001, 2002, 2002, 2003, 2003, 2006, 2007, 2009 рр.) вміщено багато документів з центральних і обласних архівів України про післявоєнну діяльність націоналістичного підпілля.

Документальна спадщина спеціальних підрозділів підпілля ОУН(б) та УПА представлена окремим розділом у монографії Д. Вєдєнєєва та Г. Биструхіна «Повстанська розвідка діє точно й відважно…» (К., 2006). Вміщені тут судово-слідчі та нормативні джерела дають уявлення про форми і методи розвідувальної, контррозвідувальної, слідчої і диверсійно-терористичної діяльності СБ.

Окремий вид джерел, використаних для написання дисертації, становлять джерела особового походження. Серед таких виділяються своїм значенням мемуари. Умовно їх можна поділити на три групи – спогади колишніх підпільників; співробітників радянських силових органів; очевидців (в тому числі жертв терору СБ і родичів оунівців).

При написанні дисертації частину інформації вдалося зібрати методом опитування сучасників досліджуваних подій, що дало можливість уточнити деякі відомі факти про роботу окремих ланок СБ.

Критичне використання наявної історіографічної традиції та залучення значної кількості джерел різної видової належності уможливило здійснення комплексного дослідження діяльності СБ ОУН(б) на Волині та Поліссі у 1946–1951 рр.

У другому розділі «Місце СБ в мережі ОУН(б)» розкрито питання організації та забезпечення функціонування Служби безпеки.

У першому підрозділі «Структура і напрямки діяльності СБ» висвітлено зміни, які відбулися в структурі та функціях СБ у післявоєнний час, проаналізовано напрямки її діяльності і кадровий склад. Встановлено, що внаслідок широкомасштабної антиповстанської операції «Велика блокада» УПА на території Волині та Полісся фактично була розформована, а ОУН(б) перейшла до тактики глибоко законспірованої підпільної боротьби. Тоді ж здійснено ліквідацію низки референтур, функції яких перейняла на себе СБ. Її структура відповідала територіальній побудові ОУН(б) і змінювалася залежно від обставин. Проведений в дисертації аналіз засвідчив, що провідною була районна ланка спецслужби ОУН(б). У дослідженні встановлено, що на Волині та Поліссі референтура СБ як чітка організаційна структура припинила своє існування раніше, ніж розпорядженням В. Кука наприкінці 1951 р. вона була розформована на західноукраїнських землях.

Головними напрямками роботи СБ були: проведення розвідки, контррозвідувальний захист та забезпечення конспіративності підпілля, здійснення силових акцій проти сексотів і радянських активістів. Велику увагу спецслужба ОУН(б) звертала на виховання молоді і поширення впливу підпілля на східні землі України.

У другому підрозділі «Організація господарського забезпечення підпілля ОУН(б)» охарактеризовано роль СБ у забезпеченні матеріальних ресурсів, необхідних для функціонування оунівського підпілля.

Зміни у структурі ланок ОУН призвели до того, що функції господарської референтури перейшли до компетенції СБ. Принцип добровільності, який переважав у попередні часи, було відкинуто. У подальшому організація збирання коштів та продуктів для підпілля відбувалася більш конспіративно. Важливим способом поповнення матеріальних ресурсів, особливо після розгортання суцільної колективізації, були диверсійно-терористичні акції СБ, які мали кримінальне забарвлення. Звернена увага на те, що чимало грабіжницьких нападів, які приписували СБ, насправді були справою бандитських формувань – «диких груп» .

На основі матеріалів розділу стверджується, що отримані у післявоєнний період повноваження зробили СБ провідною ланкою ОУН(б) на Волині та Поліссі.

У третьому розділі «Розвідка СБ» охарактеризовано форми та методи проведення СБ розвідки, розглянуто особливості будови її агентурної мережі.

Перший підрозділ «Розвідувально-інформаційна мережа в сільській місцевості» висвітлює структуру та функції розвідки СБ у волинському та поліському селі, її роль та місце в антирадянській боротьбі. Ефективна робота розгалуженої розвідувальної мережі СБ у сільській місцевості була головною передумовою успішної діяльності підпілля. Вона створювалася за територіальною ознакою. В основі діяльності інформаторів були патріотичні переконання, хоча досить поширеними були випадки примусового вербування. До агентурної мережі намагалися вербувати осіб, які працювали в радянських організаціях та установах. Головними завданнями інформаційної мережі СБ у сільській місцевості були: виявлення сексотів і ворожих військовиків; стеження за радянським активом; матеріальна допомога оунівському підпіллю.

У другому підрозділі «Розвідувальна робота в обласних і районних центрах» визначено особливості функціонування агентурної мережі СБ в населених пунктах зазначеного типу.

Наголошено на тому, що мережа інформаторів СБ у містах, порівняно з сільською місцевістю, була малочисельною. Водночас вони тісно контактували з підпіллям у селах. Діяльність агентів СБ у містах була спрямована на виявлення ворожої агентури, адрес радянських функціонерів, стратегічних об’єктів, проведення пропаганди, стеження за збройними формуваннями, здійснення диверсійно-терористичних акцій. На думку автора, досягти поставлених цілей міській агентурі вдалося лише частково.

У третьому підрозділі «Агентура СБ у радянських силових органах» розкрито діяльність розвідки СБ у радянських парамілітарних формуваннях з місцевого населення, правоохоронних органах і збройних силах.

Найбільших успіхів СБ вдалося досягти у винищувальних групах, батальйонах і групах охорони громадського порядку, які комплектувалися переважно з місцевого населення. Агенти-«істрибки» здійснювали розвідку та активну диверсійно-терористичну діяльність.

Значно менш чисельною була агентура СБ в органах міліції і держбезпеки. Її переважно намагалися вербувати з технічних працівників, агентів-бойовиків, місцевих дільничних уповноважених. Нерідко інформацію здобували «втемну» від знайомих, які там працювали.

Розвідувальна робота СБ в Радянській армії здійснювалася шляхом опитування військовослужбовців, які приїздили у відпустки або демобілізувалися, а також завдяки таємному листуванню з ними.

У четвертому розділі «Контррозвідка СБ» проаналізовано методи боротьби СБ з радянською агентурою, її слідчо-оперативну та вишкільну роботу.

Діяльність СБ, спрямовану на викриття ворожої агентури в середовищі, близькому до оунівського підпілля, охарактеризовано у першому підрозділі «Боротьба з сексотством серед місцевого населення». 

Зважаючи на величезну небезпеку, яку становили для підпілля таємні співробітники радянських органів держбезпеки, СБ вбачала у них головного ворога. Встановлено, що при їх виявленні застосовували залякування. Практикувалася колективна відповідальність родин сексотів. При цьому слід враховувати, що частину злочинів здійснила не СБ, а кримінальні банди, радянські агенти, або й саме населення на ґрунті особистої помсти. Радянська сторона різними методами намагалася розпалити гнітючу атмосферу недовіри.

У другому підрозділі «Виявлення і знищення радянської агентури в оунівському підпіллі» проаналізовано, яким чином відбувалося знешкодження СБ ворожих агентів у середовищі ОУН(б).

Незважаючи на поступове скорочення масових чисток у лавах підпілля, такий метод протидії радянській агентурі продовжував відігравати головну роль. Ситуацію активно використовували радянські спецслужби, поглиблюючи розбрат і зневіру серед повстанців. У поєднанні зі шпигуноманією, яка існувала в СБ, це призвело до панування внутрішнього терору, занепаду бойового духу. Страх перед чистками змусив багатьох повстанців припинити боротьбу та вийти з повинною, або продовжувати діяти самостійно. Наслідком цього було виникнення опозиційного Крайового проводу «Одеса» на чолі С. Янишевським («Далеким»).

У третьому підрозділі «Слідчо-оперативна і вишкільна робота СБ» визначено найбільш важливі для СБ методи, які використовувалися в ході розшуку, арешту і допиту підозрюваних осіб. Окрему увагу приділено фаховій підготовці есбівців.

Розроблення підозрюваного розпочиналося з надходження відомостей від інформаторів або перевірки у власному середовищі. Надалі відбувався законспірований арешт та допит. Слідчі СБ застосовували, головним чином, методи психологічного тиску, а в певних випадках – тортури. Відсутність достатнього часу, матеріально-технічної бази і кваліфікованих спеціалістів призводили до масових випадків помилок у їх роботі, а короткотермінові вишколи слідчих суттєво не впливали на ситуацію.

Як встановив дисертант, контррозвідувальна робота СБ здійснювалася переважно засобами терору. Водночас її діяльність була важливим чинником боєздатності підпілля.

Характер та зміст заходів СБ зі зриву соціально-економічних та політико-пропагандистських заходів, які проводила на Волині та Поліссі радянська влада, розкрито в п’ятому розділі «Протидія радянізації».

У першому підрозділі «Заходи СБ зі зриву соціально-економічних перетворень» проаналізовано боротьбу СБ з проведенням радянською владою держпоставок та колективізацією.

Встановлено, що головним методом, до якого вдавалася СБ задля запобігання форсованій радянізації регіону, було недопущення виконання держпоставок сільськогосподарської продукції, збирання податків і держпозик.

З розгортанням у 1947 р. суцільної колективізації головні зусилля СБ спрямовувалися на її зрив. Найбільш поширеними були насильницькі методи боротьби: погрози, теракти, пограбування або знищення колгоспного майна колгоспів. В цій ситуації заручником виступало місцеве населення, яке піддавалося репресіям з боку однієї або іншої сторін протиборства. Попри надзвичайні зусилля СБ, колективізацію зупинити не вдалося. Зокрема, на Волині та Поліссі вона завершилася раніше, ніж у Галичині.

Другий підрозділ «Запобігання політико-пропагандистським заходам більшовиків» присвячено напрямкам інформаційного протистояння СБ з радянською владою: протидії масовому виходу підпільників з повинною, спробам недопущення утвердження органів більшовицької влади, боротьбі за вплив на виховання молоді. Головними методами роботи СБ були терор та диверсії. Вони спрямовувалися на: підпільників, які виявили бажання здатися ворогу, а також їх родини; радянських агітаторів; членів виборчих дільниць; комсомольців; прорадянськи налаштованих вчителів, працівників закладів культури та представників духовенства. Натомість антирадянська агітація відігравала в діяльності СБ другорядну роль.

Отже, протидія СБ радянізації Волині і Полісся, незважаючи на певні успіхи, за умови опору тоталітарній державі незначними силами була приречена на невдачу.

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми, що виражається в комплексному аналізі напрямків діяльності СБ ОУН(б) та з’ясуванні її значення в контексті українського національно-визвольного руху на території Волині та Полісся другої половини 1940-х – початку 1950-х рр. Результати дослідження конкретизовано у наступних висновках:

1. Попри суспільно-політичну та науково-пізнавальну актуальність теми дисертації, вона не знайшла належного висвітлення в історичній науці. Її достатньо повне розкриття є можливим лише завдяки використанню усієї видової гами джерел з історії українського націоналістичного підпілля 1940-х – 1950-х рр. Базова інформація для виконання дисертації міститься в нормативних, особового походження, судово-слідчих джерелах, діловодних документах.

2. Після антиповстанської операції «Велика блокада» СБ стає провідною ланкою оунівського підпілля. Її структура у незмінному вигляді проіснувала до часу свого розформування. Окрім контррозвідувального захисту та розвідувального забезпечення підпілля, у зв’язку зі зміною тактики останнього, особливу увагу СБ приділяла пропагандистській діяльності та матеріальному забезпеченню ОУН(б).

Господарська діяльність під керівництвом СБ проводилася більш конспіративно, ніж це було раніше, нерідко примусовими методами.

3. Розвідувально-інформаційна мережа СБ будувалася за територіальною ознакою. Найбільш розгалуженою вона була у сільській місцевості. Вербування інформаторів відбувалося як на добровільній основі, так і примусовими засобами. При цьому особливу увагу есбівці звертали на розвідувальні можливості інформатора.

Значні зусилля СБ спрямовувала на здобуття агентурних позицій в районних та обласних центрах. На відміну від Галичини, діяльність СБ в містах Волині та Полісся не відзначалася високою активністю.

Цінною для СБ, хоча й нечисельною, була агентура в радянських силових органах. Найбільших успіхів їй вдалося досягнути у вербуванні своїх прибічників серед «істрибків».

4. Головним напрямом контррозвідувальної роботи СБ було знешкодження ворожої агентури. Найбільшу небезпеку для ОУН(б) становили таємні співробітники радянських спецслужб в середовищі, яке оточувало підпілля. Боротьба з ними здійснювалася найбільш жорстокими методами, з застосуванням колективної відповідальності.

Ліквідація Службою безпеки «внутрішньої» ворожої агентури відбувалася шляхом чисток і відображала шпигуноманію, яка охопила керівництво ОУН(б), чим скористалися радянські спецслужби. Її наслідком було виникнення чисельної опозиції всередині оунівського підпілля, що негативно вплинуло на хід і результати національно-визвольної боротьби.

Слідчо-оперативна робота СБ базувалася на методах психологічного тиску та тортурах, що призводило до значних помилок у роботі слідчих. Вишколи есбістів, через планомірне винищення радянськими спецслужбами кадрів СБ та важкі умови діяльності підпілля, не приносили бажаних результатів. Навчання відбувалося, головним чином, через практичну роботу і самоосвіту.

5. Важливим напрямком діяльності СБ були спроби протидії радянізації, яка радикальними методами здійснювалася на західних землях України. В цьому сенсі головні зусилля СБ спрямовувалися спочатку на зрив держпоставок, а згодом на боротьбу (переважно диверсійно-терористичними методами) з колективізацією.

СБ відігравала важливу роль у пропагандистському протистоянні між ОУН(б) і більшовицьким режимом. До її повноважень входили: протидія ворожій агітації у лавах ОУН(б) і УПА; недопущення масового виходу підпільників з повинною; залякування та фізична розправа над особами, які закликали місцеве населення до підтримки радянської влади; залучення молоді до націоналістичного руху. Свого апогею боротьба між обома ворожими сторонами досягла під час перших повоєнних виборів до Верховної Ради СРСР.

Запеклий опір СБ ОУН(б) процесам радянізації був зламаний більшовицьким режимом. Трагізм ситуації полягав у тому, що заручником їх збройного протистояння виявилося місцеве населення. За підрахунками дисертанта, у післявоєнний період члени підпілля ОУН(б) і УПА (переважно боївки СБ) на території Волині та Полісся вбили понад 8 тисяч осіб цивільного населення. Ситуація ускладнювалася ще й тим, що тут, на відміну від Галичини, завжди міцні позиції займали комуністи. В результаті збройна боротьба набула характеру громадянської війни, в ході якої протилежні сторони широко застосовували методи, несумісні з нормами законності і людяності.

Узагальнення результатів дослідження дало можливість сформулювати таке концептуальне положення: впродовж 19461951 рр. Службі безпеки ОУН(б) на території Волині та Полісся завдяки добре налагодженій мережі інформаторів та активним диверсійно-терористичним операціям вдалося тривалий час протидіяти набагато сильнішим і досвіченішим радянським спецслужбам, виявляти їх агентуру, тимчасово стримувати процеси радянізації і забезпечувати боєздатність оунівського підпілля.

Основні положення дисертації викладені автором у таких публікаціях:

Монографія:

  1.  Діяльність СБ ОУН на Волині / Я. Антонюк. – Луцьк : Волинська книга, 2007. – 176 с.

Статті у фахових виданнях:

  1.  Діяльність поліцейсько-виконавчого відділу СБ на території Волинської області / Я. Антонюк // Збірник навчально-методичних матеріалів і наукових статей історичного факультету. – Луцьк : РВВ «Вежа» ВДУ ім. Лесі Українки, 2006. – Вип. 11. – С. 102 − 104.
  2.  Розвідувально-інформаційний відділ Служби безпеки ОУН на Волині в післявоєнний період / Я. Антонюк // Наукові записки. Історичні науки. – Острог : Вид-во Національного університету «Острозька академія», 2007. – Вип. 8. – С. 302−310.
  3.  Роль жінок у СБ ОУН на території Волинської області / Я. Антонюк // Збірник навчально-методичних матеріалів і наукових статей історичного факультету. – Луцьк : РВВ «Вежа» ВДУ ім. Лесі Українки, 2007. – Вип. 12. – С. 102−105.
  4.  Військові відділи ОУН(м) на території Волинської області / Я. Антонюк // Збірник навчально-методичних матеріалів і наукових статей історичного факультету. – Луцьк : РВВ «Вежа» ВДУ ім. Лесі Українки, 2007. – Вип. 13. – С. 106−112.
  5.  Агентурно-бойові спецгрупи НКВС-МВС-НКДБ-МДБ / Я. Антонюк // Наукові записки. Історичні науки. – Острог : Вид-во Національного університету «Острозька академія», 2008. – Вип. 10. – С. 213−225.
  6.  Агентура СБ ОУН (б) у радянських органах влади Волинської області / Я. Антонюк // Збірник навчально-методичних матеріалів і наукових статей історичного факультету. – Луцьк : РВВ «Вежа» ВДУ ім. Лесі Українки, 2008. – Вип. 14. – С. 195−199.
  7.  Боротьба СБ з дезертирством серед учасників ОУН і УПА на Волині (1944−1953 рр.) / Я. Антонюк // Збірник навчально-методичних матеріалів і наукових статей історичного факультету. – Луцьк : РВВ «Вежа» ВНУ ім. Лесі Українки, 2008. – Вип. 15. – С. 143−151.
  8.  Застосування спецпрепаратів і оперативної техніки НКВС-НКДБ-МВС-МДБ в антиповстанських операціях на Волині (1944−1954 рр.) / Я. Антонюк // Науковий вісник Волинського національного університету імені Лесі Українки. Історичні науки. – Луцьк : РВВ «Вежа» ВНУ ім. Лесі Українки, 2009. – № 13. – С. 241−249.
  9.   Діяльність Служби безпеки ОУН (Б) щодо матеріального забезпечення оунівського підпілля Волині і Полісся 1945−1951 рр. / В. Трофимович, Я. Антонюк // Наукові записки. Історичні науки. – Острог : Вид-во Національного університету «Острозька академія», 2009. – Вип. 14. – С. 157−173.
  10.   Психологічний аналіз проявів жорстокості в боротьбі СБ ОУН (б) із сексотством на території Волині в післявоєнний період (1944−1951 рр.) / Я. Антонюк, П. Кисляк // Збірник навчально-методичних матеріалів і наукових статей історичного факультету. – Луцьк : РВВ «Вежа» ВНУ ім. Лесі Українки, 2009. – Вип. 2. – С. 43−47. 
  11.   Агентура СБ ОУН(б) в містах і містечках Волині та Полісся (1946−1951 рр.) / Я. Антонюк // Науковий вісник Волинського національного університету імені Лесі Українки. Історичні науки. – Луцьк : РВВ «Вежа» ВНУ ім. Лесі Українки, 2010. – Вип. 1. – С. 113−119.
  12.   Діяльність радянської агентури в підпіллі ОУН і УПА на Волині (1944−1950-ті рр.) / Я. Антонюк // Наукові записки. Історичні науки. – Острог : Вид-во Національного університету «Острозька академія», 2010. – Вип. 16. – С. 188−199.
  13.  Агентура СБ ОУН(б) у радянських силових органах на території Волині (1946−1951 рр.) / Я. Антонюк // Історичні студії Волинського національного університету ім. Лесі Українки. – Луцьк : РВВ «Вежа» ВНУ ім. Лесі Українки, 2010. – Вип. 3. – С. 112−116.
  14.   Боротьба СБ ОУН(б) з «дикими групами» на території Волині та Полісся (1944−1951 рр.) / Я.Антонюк // Науковий вісник Волинського національного університету імені Лесі Українки. Історичні науки. – Луцьк : РВВ «Вежа» ВНУ ім. Лесі Українки, 2010. – № 22. – С. 120−124.

Матеріали і тези конференцій:

  1.   Боротьба СБ ОУН(Б) із радянською агентурою в лавах ОУН і УПА на Волині (1944−1945 рр.) / Я. Антонюк // Літопис Волині. Всеукраїнський науковий часопис. – Луцьк : РВВ «Вежа» ВДУ ім. Лесі Українки, 2008. – Вип. 5. – С. 4−13.
  2.   Агентура СБ ОУН (б) у винищувальних батальйонах Волині (1944−1954 рр.) / Я. Антонюк // Матеріали ХХХ Всеукраїнської науково-практичної історико-краєзнавчої конференції [Минуле і сучасне Волині та Полісся: Сторінки воєнної історії краю], (м. Луцьк, 24−25 березня 2009 р.) / упоряд. Г. В. Бондаренко [та ін.]. – Луцьк, 2009. – С. 355−357.
  3.   Слідчо-оперативна робота СБ ОУН(б) на Волині (1944−1950 рр.) / Я. Антонюк // Матеріали ХХХІ Волинської обласної наукової історико-краєзнавчої конференції [Минуле і сучасне Волині та Полісся: Рух опору тоталітарним і окупаційним режимам на теренах Волинської області. Горохівщина в історії України та Волині], (Луцьк – Горохів, 14−15 травня 2009 р.) / упоряд. Г. В. Бондаренко [та ін.]. – Луцьк, 2009. – С. 413−417.
  4.   Волинська «Січ» – головна база запілля УПА-Північ в 1943−1944 рр. / Я. Антонюк // Матеріали Всеукраїнської наукової конференції «Друга світова війна в історичному вимірі» (Житомир, 21−22 травня 2010 р.). – Житомир : Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2010. – С. 75−78.
  5.   Керівництво і структура оунівського підпілля на Берестейщині (1944−1952 рр.) / Я. Антонюк // Матеріали ІІ Міжнародної науково-практичної конференції «Актуальні проблеми вітчизняної та всесвітньої історії» 8−9 грудня 2010 р.: Рівненський державний гуманітарний університет. Збірник наукових праць. – Рівне : РДГУ, 2010. – Вип. 20. – С. 235−238. 

АНОТАЦІЯ

Антонюк Я. М. Діяльність Служби безпеки ОУН(б) на території Волині та Полісся (1946 − 1951 рр.). – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.01. – історія України. – Національний університет «Острозька академія». – Острог, 2011.

У дисертації комплексно розглянуто діяльність Служби безпеки ОУН(б) на території Волині та Полісся в 1946 − 1951 рр. Досліджено напрямки її роботи та зміни в структурі. Детально проаналізовано розвідувальну діяльність, визначено методи боротьби СБ з радянською агентурою, охарактеризовано диверсійно-терористичну, слідчо-оперативну роботу та підготовку кадрів. Висвітлено протидію СБ радянізації регіону, зокрема, спроби зриву держпоставок, колективізації, перешкоджання проведенню виборів до місцевих та центральних органів влади, поширенню більшовицької пропаганди. Зроблено висновок, що діяльність СБ загалом сприяла боєздатності оунівського підпілля. 

Ключові слова: Служба безпеки, Організація Українських Націоналістів, мережа інформаторів, радянські агенти, слідчо-оперативна робота, радянізація, диверсії, теракти.

АННОТАЦИЯ

Антонюк Я. Н. Деятельность Службы безопасности ОУН(б) на территории Волыни и Полесья (1946  1951 гг.).Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.01. – история Украины. Национальный университет «Острожская академия».Острог, 2011.

В диссертации комплексно рассмотрена деятельность Службы безопасности ОУН(б) на территории Волыни и Полесья в 19461951 гг. Путем анализа исследований украинских и зарубежных историков установлена недостаточная разработанность темы. Для достижения задач и цели диссертации использована вся видовая гамма источников по истории украинского националистического подполья во второй половине 1940-х  начале 1950-х гг.

Показано исключительно важное место СБ в сети ОУН(б), что было обусловлено переходом значительной части полномочий упраздненных референтур спецслужбе украинских националистов.

Ведущими направлениями работы СБ были: проведение разведки, контрразведывательная защита и обеспечение конспиративности подполья, осуществление силовых акций против сексотов и советских активистов.

Выявлено, что разведывательно-информационную сеть СБ ОУН(б) выстраивала по территориальному принципу. Вербовка осуществлялась преимущественно на добровольной основе. В качестве агентов привлекались лица, работавшие в советских организациях и учреждениях. Особое внимание уделялось разведывательной работе в городах, а также в советских силовых органах.

Установлено, что борьба СБ с советской агентурой велась жестокими, часто преступными методами. Практиковалась коллективная ответственность семьи обнаруженного агента. Контрразведывательная деятельность СБ внутри оуновского подполья проходила преимущественно при помощи чисток. Сочетание шпиономании, царившей среди есбистов, и мероприятий советских спецслужб по разжиганию террора среди оуновцев, пагубно влияло на боевой дух повстанцев, способствовало разочарованию в дальнейшей борьбе и возникновению оппозиционного Краевого провода «Одесса ».

В диссертации обосновано, что следственно-оперативная работа СБ осуществлялась методами психологического давления и пыток. Подготовка кадров оставалась на низком уровне и происходила преимущественно за счет самообразования.

Раскрыты методы противодействия СБ советизации Волыни и Полесья. Выяснено, что оно осуществлялось преимущественно путем проведения диверсий и терактов. Своей кульминации противостояние достигло во время проведения «сплошной коллективизации». Несмотря на яростное сопротивление СБ ОУН(б) процессам советизации, оно было сломлено советским режимом.

Сделан вывод о том, что СБ ОУН(б), благодаря хорошо налаженной разведывательно-информационной сети и активным диверсионно-террористических операциям, в целом способствовала развитию украинского национально-освободительного движения.

Ключевые слова: Служба безопасности, Организация Украинских Националистов, сеть информаторов, советские агенты, следственно-оперативная работа, советизация, диверсии, теракты.

SUMMARY

Antoniuk Y. M. Activities of the Security Service of the OUN(b) in Volhynia and Polesie (19461951). – Manuscript.

Dissertation for the scientific degree of candidate of historical sciences, specialty 07.00.01. – History of  Ukraine. – National University of «Ostrog Academy». – Ostrog, 2011.

The dissertation examines the work of the Security Service of the OUN(b) in Volhynia and Polesie in 19461951 he studied areas of its work and changes in the structure. Detailed analysis of intelligence activities, defined methods of dealing with the Soviet Security Service agents, characterized diversionary-terrorist, investigative and operational work and training. Deals with opposition SS Sovietization region, including attempts to disrupt public supply, collectivization, obstruction held elections to local and central authorities, the spread of Bolshevik propaganda. It was concluded that activity in general helped combat SS OUN(b) underground.

Key words: Security Service, the Organization of Ukrainian Nationalists, the network of informers, Soviet agents, investigative and operational work, sovietization, sabotage, terrorist attacks.

Підписано до друку 25.03.2011. Формат 60×901/16.

Обсяг 0,9 обл.-вид. арк., 0,9 ум. друк. арк. Тираж 100 прим. Гарнітура Times.

Друк − Волинський національний університет ім. Лесі Українки.

43025, м. Луцьк, просп. Волі, 13. Зам. 0000.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

59066. Урок за поемою І. Франка Мойсей. Ось де ваш обітований край... 62.5 KB
  Мета: розкрити образ Бога в поемі як силу яка цілеспрямовує запобігає хаосу в душі людини та суспільстві; показати в образі Мойсея внутрішню боротьбу духовного з матеріалістично-корисливим що уособлене в образі Азазеля; спрямувати дітей до вищих духовних цінностей які концентруються в Богові...
59067. Перший раз у перший клас. Вручення підручників першокласникам 36 KB
  Вручення підручників першокласникам Дійові особи: Учениця-старшокласниця учень-старшокласник Листоноша Лисичка Вовчик Буквар Математика. Учениця Добрий день любі малята Для нас зміна ви завзята. Учениця Я вважаю що якраз Дарувати книги час. Учениця Ти Лисичко неправа.
59068. Побудова симетричних малюнків у графічному редакторі 28.5 KB
  Подолання вершини Снігова лавина 7 балів. Вчитель говорить: Дорогий альпіністе Якщо ти набрав більше 9 балів ти зійшов на вершину. Молодець Якщо набрав 9 балів подолав другу вершину. Якщо у тебе 7 балів ти зійшов на першу вершину.
59069. Повість Ясунарі Кавабата. Тисяча журавлів 63.5 KB
  Особливо виразно це виявилося у творах Ясунарі Кавабата 18991972. Недарма древня столиця Японії Кіото незмінно знаходиться у центрі художньої оповіді Ясунарі Кавабата. Ясунарі Кавабата один із визначних прозаїків XX століття якому в 1968 році була вручена Нобелівська премія за письменницьке мистецтво...
59070. Вистава на чотири дії. Повернуте право 42.5 KB
  З іншого боку шкутильгає хвора книга Українська мова. Українська мова. Привіт ровеснице Українська мова.
59071. Повторення вивченого про спілкування і мовлення. Ситуація спілкування та її складові 30.5 KB
  Мета: поновити в памяті учнів те що відомо їм про відмінності між мовленням та види мовленнєвої діяльності про мовленнєву ситуацію; розвивати в учнів логіку мислення звязне мовлення; виконувати правила етикету.
59072. Повторення вивченого про текст. Види звязку речень у тексті (практично). Складний план готового тексту 32.5 KB
  Мета: поновити в памяті учнів відоме про мовлення його форми і текст; ознайомити учнів із видами звязку речень у тексті вчити учнів складати складний план розвивати логічне мислення мовлення виховувати любов до рідного слова.
59073. Повторення вивченого про типи і стилі мовлення 31 KB
  Про що в тексті розповідається Що в ньому описується Щодо чого наводиться в тексті роздум Чому складено оцінку Назвати відомі вам типи мовлення. Який тип мовлення є у тексті основним а який допоміжним.
59074. Виховний захід у молодшій школі. Поговоримо про культуру... 64.5 KB
  Слово культура має низку значень а одне з них освіченість вихованість звідси культурний той хто освічений та вихований Культурна людина зайшовши до школи обовязково усміхнеться та привітається з охоронцями з технічками а не вдаватиме що окрім неї у вестибулі нікого немає.