65732

ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ ВЧИТЕЛІВ МИСТЕЦЬКИХ ДИСЦИПЛІН У СИСТЕМІ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ

Автореферат

Педагогика и дидактика

У сучасному постіндустріальному суспільстві ідеал гармонійно розвинутої особистості також набуває нового змісту тому система художньоестетичного виховання потребує появи вчителя нової формації особливо вчителя мистецьких дисциплін який має вирішувати ряд основних завдань...

Украинкский

2014-08-04

170.5 KB

0 чел.

КЛАСИЧНИЙ ПРИВАТНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

АГЕЙКІНА-СТАРЧЕНКО Тетяна Володимирівна

УДК 371.14:7.001.2

ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ

ВЧИТЕЛІВ МИСТЕЦЬКИХ ДИСЦИПЛІН

У СИСТЕМІ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ

13.00.04 – теорія і методика професійної освіти

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Запоріжжя – 2011

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в ДВНЗ “Університет менеджменту освіти”
НАПН України.

Науковий керівник –  

кандидат педагогічних наук, доцент

КОВАЛЬЧУК Василь Іванович, 

Київський університет імені Бориса Грінченка,

завідувач науково-дослідної лабораторії експериментальної педагогіки та педагогічних інновацій Інституту післядипломної педагогічної освіти.

Офіційні опоненти:    

доктор педагогічних наук, професор

ЛОКАРЄВА Галина Василівна,

Запорізький національний університет,

професор кафедри педагогіки та психології;

кандидат педагогічних наук, доцент

СОПІНА Ярослава Вікторівна,

Мелітопольський державний педагогічний

університет імені Богдана Хмельницького,

доцент кафедри фортепіано.

Захист відбудеться 8 червня 2011 р. об 11 год на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 17.127.04 у Класичному приватному університеті за адресою: 69002, м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 70-б, ауд. 124.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Класичного приватного університету за адресою: 69002, м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 70-б, ауд. 114.

Автореферат розісланий 7 травня 2011 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради                                                              І.І. Облєс


ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Одним із найбільш ефективних засобів впливу на формування особистості, її духовне становлення, безперечно, є мистецтво. Зі зміною епох відбувалося своєрідне переосмислення художньо-естетичного виховання. У сучасному постіндустріальному суспільстві ідеал гармонійно розвинутої особистості також набуває нового змісту, тому система художньо-естетичного виховання потребує появи вчителя нової формації, особливо вчителя мистецьких дисциплін, який має вирішувати ряд основних завдань: розвивати в учнів відчуття краси та гармонії, здатність до спілкування з художніми цінностями, спеціальні здібності, смак, естетичний досвід і ціннісні орієнтації тощо.

Зміни, які відбуваються в суспільному житті, вимагають оновлення базової освіти, яку вчителі здобули у ВНЗ. Це зумовлює актуальність їх післядипломної освіти, основним завданням якої є створення умов, що забезпечують високий рівень їх професійної кваліфікації, активізують процеси саморозвитку та самовдосконалення. На цьому зроблено акцент у Законах України “Про освіту”, “Про загальну середню освіту”, “Про вищу освіту”, Національній доктрині розвитку освіти України у ХХІ столітті, Концепції розвитку післядипломної освіти України та інших нормативно-правових документах.

Система підвищення кваліфікації вчителів мистецьких дисциплін має не тільки надавати учителю значну кількість мистецько-професійних та психолого-педагогічних знань, професійно-виконавчих умінь і навичок, а й проектувати подальші кроки підвищення його кваліфікації, професійного розвитку відповідно до сучасних вимог загальної мистецької освіти, тому однією з актуальних проблем післядипломної освіти вчителів мистецьких дисциплін є створення таких умов, які забезпечать підвищення їх кваліфікації та професійного зростання.

На жаль, процес підвищення кваліфікації вчителів мистецьких дисциплін у системі післядипломної освіти гальмують суперечності, які існують між:

– потребою держави у висококваліфікованих вчителях мистецьких дисциплін, які відкриті для нового досвіду, здатні до нестандартного творчого мислення, самовдосконалення, та недосконалістю науково-методичного забезпечення підвищення їх кваліфікації у системі післядипломної освіти;

– потребою вчителів отримувати міжгалузеві знання (гуманітарно-естетичні, художньо-технічні, художньо-естетичні) та “вузькопредметним” характером курсової підготовки вчителів мистецьких дисциплін;

– декларуванням особистісно орієнтованих підходів до підготовки вчителів мистецьких дисциплін у системі післядипломної освіти та невідповідністю програм курсів освітнім запитам учителів.

Проблеми післядипломної освіти в сучасній науці знайшли відображення при вирішенні широкого кола теоретичних і прикладних питань, спрямованих переважно на дослідження творчого розвитку вчителів мистецьких дисциплін (С. Ковальова, С. Коновець); підготовки вчителів образотворчого та музичного мистецтв до поліхудожнього виховання учнів (Л. Масол); педагогічного керівництва розвитком професійної компетентності вчителів музики у післядипломній освіті (Н. Мурована); інноваційних підходів до додаткової професійної освіти вчителів мистецьких дисциплін (Т. Челишева); становлення та розвитку системи післядипломної педагогічної освіти, зокрема вітчизняної системи підвищення кваліфікації вчителів мистецьких дисциплін (О. Апраксіна, О. Капченко, І. Пігарева, Л. Сігаєва, Н. Чепурна та ін.); аспектів удосконалення системи післядипломної педагогічної освіти, що сприяють розвитку професійної компетентності педагогів (Л. Даниленко, Н. Клокар, В. Маслов, В. Олійник, Л. Покроєва, В. Пуцов, Т. Сорочан, Т. Сущенко та ін.). Сучасна система підвищення кваліфікації вчителів мистецьких дисциплін враховує здобутки науковців, присвячені їх підготовці до діяльності в галузі “Мистецтво –Естетична культура” (Л. Макаренко, С. Мельничук, Н. Миропольська, В. Орлов, О. Отич, Г. Падалка, Т. Рейзенкінд, О. Рудницька, О. Хижна, О. Щолокова).

Проте, незважаючи на значний інтерес науковців до питань післядипломної освіти вчителів, проблема педагогічних умов підвищення кваліфікації вчителів мистецьких дисциплін залишається невирішеною.

Таким чином, необхідність дослідження сутності підвищення кваліфікації вчителів мистецьких дисциплін та обґрунтування педагогічних умов, які б відображали її загальні закономірності, тенденції, принципи, досягнення, специфіку мистецького фаху та забезпечували зростання кваліфікаційного рівня педагогів, зумовили вибір теми дисертаційного дослідження – “Педагогічні умови підвищення кваліфікації вчителів мистецьких дисциплін у системі післядипломної освіти”.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до теми науково-дослідної роботи кафедри університетської та професійної освіти Державного вищого навчального закладу “Університет менеджменту освіти” НАПН України “Підвищення кваліфікації керівних і педагогічних кадрів навчальних закладів професійної освіти на основі компетентнісного підходу” (затверджена рішенням кафедри професійної освіти ЦІППО АПН України (протокол №2 від 13.02.2007 р.)). Тема дисертації розглянута й узгоджена в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні (протокол №10 від 18.12..2007 р.).

Мета й завдання дослідження. Мета дослідження полягає в науковому обґрунтуванні комплексу педагогічних умов, що забезпечують підвищення кваліфікації вчителів мистецьких дисциплін у системі післядипломної освіти.

Для досягнення зазначеної мети поставлено такі завдання:

  1.  проаналізувати стан досліджуваної проблеми у педагогічній теорії та практиці;
  2.  визначити критерії та рівні кваліфікації вчителів мистецьких дисциплін;
  3.  обґрунтувати педагогічні умови, що забезпечують підвищення кваліфікації вчителів мистецьких дисциплін у системі післядипломної освіти, та розробити модель цього процесу;
  4.  здійснити експериментальну перевірку ефективності впливу визначених педагогічних умов на підвищення рівня кваліфікації вчителів мистецьких дисциплін.

Об’єкт дослідження підвищення кваліфікації вчителів у системі післядипломної освіти.

Предмет дослідження педагогічні умови підвищення кваліфікації вчителів мистецьких дисциплін у системі післядипломної освіти.

Гіпотеза дослідження полягає в тому, що рівень кваліфікації вчителів мистецьких дисциплін підвищиться за таких педагогічних умов:

1) орієнтація змісту підвищення кваліфікації на сучасні вимоги до рівня професійної компетентності вчителів мистецьких дисциплін;

2) особистісно орієнтована спрямованість освітнього процесу;

3) реалізація комплексності, інтегративності та поліхудожності навчання;

4) використання активних методів навчання з урахуванням особливостей викладання мистецьких дисциплін.

Методи дослідження. Для реалізації мети й поставлених завдань та перевірки гіпотези дослідження використано комплекс загальнонаукових методів, серед яких:

теоретичні: аналізу (історичний, порівняльний), узагальнення, систематизація, зіставлення різних поглядів на досліджувану проблему; метод аналізу визначення понять – для з’ясування сутності підвищення кваліфікації вчителів мистецьких дисциплін у системі післядипломної освіти, обґрунтування змісту та структури цього феномену; аналогія, абстрагування, моделювання, класифікація здобутої інформації з метою визначення педагогічних умов підвищення кваліфікації вчителів мистецьких дисциплін у системі післядипломної освіти;

емпіричні: методики діагностики відповідно до завдань дослідження; аналіз нормативної документації, навчальних планів – для визначення особливостей підвищення кваліфікації вчителів мистецьких дисциплін у системі післядипломної освіти; педагогічний експеримент – для перевірки ефективності визначених умов підвищення кваліфікації вчителів мистецьких дисциплін у системі післядипломної освіти;

статистичні: кількісний та якісний аналіз, методи математичної статистики для забезпечення наукової достовірності результатів дослідно-експериментальної роботи.

Наукова новизна одержаних результатів дослідження полягає в тому, що:

вперше науково обґрунтовано педагогічні умови підвищення кваліфікації вчителів мистецьких дисциплін у системі післядипломної освіти, що передбачають: орієнтацію змісту підвищення кваліфікації на сучасні вимоги до рівня професійної компетентності вчителів мистецьких дисциплін; особистісно орієнтовану спрямованість цього процесу; реалізацію комплексності, інтегративності та поліхудожності навчання; використання активних методів навчання з урахуванням особливостей викладання мистецьких дисциплін;

уточнено: понятійно-категоріальний апарат теорії підвищення кваліфікації вчителів мистецьких дисциплін (“кваліфікація вчителів мистецьких дисциплін”, “підвищення кваліфікації вчителів мистецьких дисциплін”); критерії та рівні кваліфікації вчителів мистецьких дисциплін;

удосконалено науково-методичне забезпечення підвищення кваліфікації вчителів мистецьких дисциплін на основі використання нетрадиційних активних методів навчання (ділові ігри, тренінги, практикуми, спеціальні методи, пов’язані з особливостями викладання мистецьких дисциплін: емоційної та художньо-педагогічної драматургії, імпровізації, створення ситуації творчого пошуку, колективного осмислення та вільного аналізу, паралельного навчання);

набули подальшого розвитку науково-теоретичні положення щодо процесу підвищення кваліфікації вчителів мистецьких дисциплін у системі післядипломної освіти, спрямованого на розвиток їх професійної компетентності.

Практичне значення одержаних результатів визначається тим, що створено, апробовано та впроваджено в процес підвищення кваліфікації вчителів мистецьких дисциплін спецкурс “Професійна компетентність вчителів мистецьких дисциплін”, комплекс нетрадиційних форм і методів навчання, що забезпечують підвищення кваліфікації вчителів мистецьких дисциплін (ділові ігри “Планування змісту мистецько-фахової, психолого-педагогічної та художньо-виконавчої підготовки”, “Урок мистецтва”, практикум “Тест-завдання”); розроблено навчально-методичний посібник “Професійна компетентність вчителів мистецьких дисциплін”. Теоретичні положення, науково-методичні матеріали та висновки дослідження створюють основу для вдосконалення процесу підвищення кваліфікації вчителів мистецьких дисциплін у системі післядипломної освіти.

Результати дисертаційного дослідження були впроваджені в роботу Вінницького обласного інституту післядипломної освіти педагогічних працівників (довідка № 223 від 07.04.2010 р.), Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського (довідка № 10/17 від 14.04.2010 р.), Житомирського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти (довідка № 1-567 від 06.09.2010 р.); Житомирського державного університету імені Івана Франка (довідка № 727 від 08.09.2010 р.), Полтавського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти імені М.В. Остроградського (довідка № 115 від 07.07.2010 р.), Чернівецького обласного інституту післядипломної педагогічної освіти (довідка № 2/4-836 від 07.12.2010 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є одноосібно виконаною науковою працею. Висновки й результати, у тому числі ті, що характеризують наукову новизну, отримано та сформульовано автором самостійно.

Апробація результатів дослідження. Основні положення та висновки дисертаційного дослідження були оприлюднені та обговорювались на науково-практичних конференціях:

міжнародного рівня: “Психолого-педагогічний супровід фахового зростання особистості у системі неперервної професійної освіти” (м. Київ, 2009 р.), “Вища освіта України у контексті інтеграції до європейського освітнього простору” (м. Київ, 2008 р.), “Психологічні проблеми становлення фахівців в умовах соціальних трансформацій” (м. Київ, 2009 р.), “Вища освіта України у контексті інтеграції до європейського освітнього простору” (м. Київ, 2009 р.);

всеукраїнського рівня: “Культура, мистецтво та освіта в умовах глобалізації: проблеми і перспективи розвитку” (м. Вінниця, 2007 р.), “Психолого-педагогічні засади розвитку соборної особистості” (м. Київ, 2008 р.), “V мистецько-педагогічні читання пам’яті професора О. Рудницької” (м. Київ, 2007 р.), “Українська культуромовна особистість учителя: реалії та перспективи” (м. Глухів, 2008 р.), “Ціннісні орієнтири педагогічної освіти і освіти дорослих на початку ХХІ століття” (м. Київ, 2009 р.), “Організаційно-педагогічні умови управління виховним процесом у підготовці майбутніх педагогів: інноваційний досвід освіти, проблеми, традиції та перспективи” (м. Переяслав-Хмельницький, 2009 р.), “VІ мистецько-педагогічні читання пам’яті професора О. Рудницької” (м. Київ, 2009 р.), “VІІІ мистецько-педагогічні читання пам’яті професора О. Рудницької” (м. Київ, 2010 р.), “Розвиток післядипломної педагогічної освіти в Україні: стан, проблеми, перспективи” (м. Київ, 2010 р.);

регіонального рівня науково-методичному семінарі “Актуальні проблеми мистецької підготовки у процесі професійної освіти майбутніх учителів” (м. Вінниця, 2009 р.).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 16 наукових і науково-методичних праць, із них 8 статей – у наукових фахових виданнях з педагогіки, 3 – в інших виданнях, 4 – у збірниках матеріалів і тез конференцій, 1 – навчально-методичний посібник.

Структура й обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаних джерел, додатків. Загальний обсяг роботи – 277 сторінок, із них основний текст становить 169 сторінок; 13 рисунків і 14 таблиць займають 13 сторінок, список використаних джерел (231 найменування) – 26 сторінок, 17 додатків – 75 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність та доцільність обраної теми; визначено мету, завдання, об’єкт, предмет, гіпотезу дослідження; розкрито його наукову новизну, теоретичне й практичне значення результатів; висвітлено дані щодо впровадження та апробації результатів; подано структуру дисертаційної роботи.

У першому розділі“Теоретико-методологічні засади підвищення кваліфікації вчителів мистецьких дисциплін у системі післядипломної освіти” – проаналізовано стан підвищення кваліфікації вчителів мистецьких дисциплін у сучасній теорії та практиці; розкрито сутність понять “вчитель мистецьких дисциплін” та “післядипломна освіта вчителів мистецьких дисциплін” у психолого-педагогічній та методичній літературі; уточнено поняття “підвищення кваліфікації вчителів мистецьких дисциплін” у контексті даного дослідження; визначено критерії та рівні кваліфікації вчителів мистецьких дисциплін.

На підставі здійсненого аналізу психолого-педагогічної літератури з проблем підвищення кваліфікації вчителів (Е. Абдуллін, Л. Арчажнікова, О. Апраксіна, Л. Горюнова, О. Капченко, І. Пігарева, Л. Сігаєва, Н. Чепурна) встановлено, що післядипломна освіта вчителів мистецьких дисциплін пройшла шлях від фахового вчительського клубу до галузевої підготовки. Порівняльна характеристика навчально-тематичних планів підвищення кваліфікації вчителів мистецьких дисциплін засвідчує, що післядипломна освіта – це результат попередньої роботи декількох поколінь педагогів та науковців у галузі «Педагогіка мистецтв», які вивели предмети мистецького напряму з категорії «другорядних». Так, на сьогодні вчитель мистецьких дисциплін – це фахівець освітньої галузі «Мистецтво – Естетична культура», який здобув спеціальну (професійну) мистецьку освіту у спеціальних та вищих навчальних закладах і викладає в ЗОШ та школах художньо-естетичного напряму навчальні предмети «Музика», «Образотворче мистецтво», «Театральне мистецтво», курси «Хореографія», «Музика і рух», «Ритміка», «Художня культура», «Мистецтво» та проводить позаурочну роботу з учнями в самодіяльних художніх колективах, гуртках, мистецьких заходах тощо.

Результати здійсненого аналізу сутності післядипломної освіти (Л. Даниленко, Н. Клокар,  В. Маслов, В. Олійник, Л. Покроєва, В. Пуцов, Т. Сорочан, Т. Сущенко та ін.), змісту підготовки вчителів мистецьких дисциплін (С. Ковальова, С. Коновець, Л. Масол та ін.) дали підстави під поняттям «післядипломна освіта вчителів мистецьких дисциплін» у дисертації розуміти систему, яка забезпечує умови для оновлення змісту професійної компетентності вчителів мистецьких дисциплін, сформованого під час попереднього навчання у спеціальних та вищих навчальних закладах, здобуття нової кваліфікації або додаткової спеціальності в процесі підготовки, перепідготовки, підвищення кваліфікації.

У роботі встановлено тісний взаємозв’язок понять «кваліфікація» вчителя і «професійна компетентність». Кваліфікація вчителя мистецьких дисциплін – це міра засвоєння фаху (музика, образотворче мистецтво, хореографія, художня культура тощо), у рамках якої існують і розвиваються мистецько-професійні та психолого-педагогічні знання, професійно-виконавчі вміння й навички, що забезпечують ефективне вирішення професійних завдань в освітній галузі «Мистецтво – Естетична культура». Успішність цього процесу визначається його професійною компетентністю. У ході теоретичного аналізу праць зарубіжних та вітчизняних авторів, спрямованих на розробку еталонної моделі представників педагогічної професії (В. Безпалько, О. Бондар, Т. Браже, М. Голубенко, С. Горбенко, Р. Квасніца, А. Маркова, Л. Масол, Н. Мурована,  В. Сластьонін, П. Фаульштіх, А. Шельтен та ін.), визначено загальну для всіх вчителів мистецьких дисциплін структуру професійної компетентності, до якої входять: особистісний, соціальний, предметний та метапредметний компоненти. Таке поєднання зумовлене спільними пріоритетами, особистісно орієнтованою спрямованістю мистецьких дисциплін та художньо-творчим і поліпрофесійним підходами до їх викладання. Це дало змогу розглядати підвищення кваліфікації вчителів мистецьких дисциплін як процес розвитку особистісної, соціальної, предметної та метапредметної компетентностей на підставі зазначеної міри засвоєння фаху (музика, образотворче мистецтво, хореографія тощо), тобто володіння відповідною системою мистецько-професійних та психолого-педагогічних знань,  професійно-виконавчих умінь і навичок, особистісних якостей, які забезпечують успішне вирішення професійних завдань в освітній галузі «Мистецтво – Естетична культура». 

У дисертації вказано на рівні кваліфікації вчителів мистецьких дисциплін: адаптивний (початковий), репродуктивний (середній), системний (вищий за середній) і креативний (високий). За кожним з них визначено його критерії: особистісно орієнтований, соціально значущий, предметно-процесуальний, надпредметний. Особистісно орієнтований розкриває пізнання, досвід діяльності у сфері національної й загальнолюдської культури, виявляє їх ціннісні орієнтації, художній світогляд; соціально значущий – пов’язаний з оточенням, життям суспільства, соціальною діяльністю; предметно-процесуальний – відтворює інтеграцію професійно-мистецької (фундаментальні знання з базового та суміжних мистецьких предметів), професійно-виконавчої (володіння виконавською технікою, традиційними й інноваційними методами роботи), психолого-педагогічної (знання вікової психології) діяльності; надпредметний критерій стосується креативності та володіння системою засобів професійного самовдосконалення та самоорганізації.

У роботі подано результати емпіричних досліджень особливостей організації підвищення кваліфікації вчителів мистецьких дисциплін у курсовий та міжкурсовий періоди, які, з одного боку, дали змогу визначити проблеми й суперечності, а з іншого – дали підґрунтя для визначення відповідних педагогічних заходів їх подолання.

У другому розділі«Модель підвищення кваліфікації вчителів мистецьких дисциплін у системі післядипломної освіти» – визначено та обґрунтовано педагогічні умови, які забезпечують підвищення кваліфікації вчителів мистецьких дисциплін у системі післядипломної освіти, та розроблено модель цього процесу.

Науково-теоретичним підґрунтям визначення педагогічних умов підвищення кваліфікації вчителів мистецьких дисциплін виступили окремі положення психологічних і педагогічних концепцій, зокрема:

  •  наявні підходи до визначення поняття «педагогічні умови» як обставин процесу навчання, від яких залежить його ефективність (Ю. Бабанський, Т. Логутіна, Т. Новаченко, О. Чубарук та ін.), сукупність об’єктивних можливостей, змісту, форм, методів (Н. Пархоменко, Р. Серьожнікова, Л. Яковицька та ін.), дали змогу визначити педагогічні умови як засіб не тільки вирішення суперечностей і проблем, що існують у післядипломній освіті вчителів мистецьких дисциплін, а й забезпечення неперервного процесу професійного розвитку вчителів, спрямованого на підвищення рівня їх кваліфікації; 
  •  використання ідей гуманізації післядипломної освіти (В. Ковальчук, Н. Клокар, В. Олійник, Т. Сорочан, Т. Сущенко та ін.), ідей андрагогіки та акмеології (А. Деркач, С. Змієв), їх основних принципів і підходів надало пріоритетного значення особистісно-професійному розвитку вчителів у процесі підвищення їх кваліфікації;  
  •  теорія компетенісного підходу до освіти (Н. Бібік, В. Бондар, Л. Ващенко, Л. Даниленко, О. Локшина, Н. Мурована, О. Овчарук, О. Пометун, Л. Пуховська, С. Сисоєва та ін.) дала змогу розглядати професійну компетентність учителів мистецьких дисциплін не тільки як процес засвоєння знань, умінь і навичок, а й як результат навчання;
  •  ідеї теорії комплексної освіти (П. Блонський, М. Леонтович, А. Луначарський, Л. Масол, С. Шацький, Б. Яворський та ін.) спрямували навчальний процес на фахову (мистецьку), галузеву та міжгалузеву підготовку.

Спираючись на визначений теоретичний фундамент, було визначено такі педагогічні умови підвищення кваліфікації вчителів мистецьких дисциплін у системі післядипломної освіти:

орієнтація змісту підвищення кваліфікації на сучасні вимоги до рівня професійної компетентності вчителів мистецьких дисциплін, що забезпечує управління процесом їх розвитку і дає можливість обирати відповідні методи та форми підвищення кваліфікації, робити відповідні акценти на тих чи інших темах модулів, що вплине на ефективність підвищення кваліфікації вчителів мистецьких дисциплін;  

особистісно орієнтована спрямованість освітнього процесу, який побудований на врахуванні професійно-мистецького досвіду вчителів, їх освітніх запитів, індивідуальних потреб і який сприяє взаємообміну власними знаннями, досвідом, цінностями, забезпечує самостійність у визначенні професійних стратегій вчителів та їх особистісний розвиток;

реалізація комплексності, інтегративності та поліхудожності навчання, що передбачає інтеграцію педагогічної та художньої складових змісту підвищення кваліфікації, забезпечується шляхом введення монопредметних, інтегрованих та міждисциплінарних факультативів за участю вчителів музики, образотворчого мистецтва, художньої культури, літератури, хореографії, ІКТ, психології;

використання активних методів навчання з урахуванням особливостей викладання мистецьких дисциплін (дискусії, практичні заняття, ділові ігри, практикуми – моделювання педагогічних ситуацій, емоційної та художньо-педагогічної драматургії, імпровізації, створення ситуації творчого пошуку, колективного осмислення та вільного аналізу, паралельного навчання).

Реалізація визначених педагогічних умов забезпечується моделлю підвищення кваліфікації вчителів мистецьких дисциплін у системі післядипломної освіти (рис. 1). Модель підвищення кваліфікації містить чотири складові: концептуальну, змістову, процесуальну та рефлексивну. Концептуальна складова включає наукові принципи та підходи до підвищення кваліфікації вчителів мистецьких дисциплін у період курсової підготовки; змістова – мету, завдання та зміст підвищення кваліфікації; процесуальна – організаційні форми та методи підвищення кваліфікації; рефлексивна – критерії та рівні.

Розроблену модель ми розглядаємо як навчально-виховний процес, організований на андрагогічних та акмеологічних засадах з урахуванням відповідних педагогічних заходів, що забезпечують підвищення рівня кваліфікації вчителів мистецьких дисциплін.

Основою моделі є принципи організації післядипломної освіти: андрагогічні, акмеологічні, спеціальні, які стосуються післядипломної освіти вчителів мистецьких дисциплін (цілісність художньо-педагогічного досвіду, поліхудожність, інтегральність, діалогічність, творча активність суб’єктів художньо-педагогічної діяльності); системний, технологічний та компетентнісний підходи. 

Мета підвищення кваліфікації вчителів мистецьких дисциплін – удосконалення мистецько-професійних та психолого-педагогічних знань, професійно-виконавчих умінь та навичок, особистісних якостей згідно з вимогами до їх професійної кваліфікації.

Відповідно до мети визначено такі основні завдання:

1) приведення змісту підвищення кваліфікації вчителів мистецьких дисциплін у відповідність з тенденціями та сучасними досягненнями в галузі мистецької освіти (загальної та професійної);

2) задоволення освітніх запитів вчителів мистецьких дисциплін щодо підвищення їх кваліфікації;

3) розвиток особистісних якостей вчителів мистецьких дисциплін;

4) використання індивідуального мистецько-педагогічного досвіду вчителів мистецьких дисциплін.


Рис.1. Модель підвищення кваліфікації вчителів мистецьких дисциплін у системі післядипломної освіти


Зміст підвищення кваліфікації вчителів мистецьких дисциплін має певну логічну структуру, де можна виділити: загальнокультурний компонент, який забезпечують предмети соціально-гуманітарного модуля; мистецько-педагогічний компонент, що передбачає формування нових мистецьких (фахових) знань і спрямований на оновлення професійної компетентності; аналітичний компонент – оцінювання розвитку професійної компетентності та визначення мети й спрямованості самоосвіти та саморозвитку вчителів мистецьких дисциплін.

Загальнокультурний компонент базується на фундаментальних науках і спрямований на формування світогляду вчителя. Мистецько-педагогічні (педагогічні та художні) знання розкривають дисципліни, які відображають специфіку професійної діяльності вчителів мистецьких дисциплін. Аналітичний компонент дає змогу стимулювати вчителів мистецьких дисциплін до осмислення та вирішення своїх професійних проблем.       

Зміст підвищення кваліфікації вчителів мистецьких дисциплін реалізується формами й методами навчання, де пріоритет надається активним методам навчання та методам, пов’язаним з особливостями викладання мистецьких дисциплін.

Рефлексивна складова моделі містить критерії (особистісно орієнтований, соціально значущий, предметно-процесуальний, надпредметний), рівні кваліфікації вчителів мистецьких дисциплін (адаптивний (початковий), репродуктивний (середній), системний (вищий за середній) та креативний (високий). Загальним результатом впровадження педагогічних умов є підвищення рівня кваліфікації вчителів мистецьких дисциплін.

У третьому розділі  «Організація таі результати дослідно-експериментальної роботи» описано хід, методичне забезпечення та результати педагогічного експерименту з перевірки впливу визначених педагогічних умов на підвищення кваліфікації вчителів мистецьких дисциплін у системі післядипломної освіти.

Дослідно-експериментальну роботу було організовано протягом 2007–2010 рр. на базі ОІПОПП Вінницької, Житомирської, Чернівецької та Полтавської областей. У дослідженні брало участь 410 вчителів ЗОШ зазначених регіонів: 186 – експериментальна група (далі – ЕГ), 224 – контрольна група (далі – КГ).

Констатувальний експеримент мав на меті визначення сучасного стану курсової підготовки вчителів мистецьких дисциплін, їх педагогічної діяльності у період інтенсивного навчання та післяатестаційний період, дослідження освітніх запитів вчителів мистецьких дисциплін; з’ясування рівня кваліфікації вчителів мистецьких дисциплін, які становлять експериментальну та контрольну групи.

Кількісні та якісні показники, отримані за результатами констатувального експерименту, дали змогу зробити висновок про однорідність рівнів кваліфікації вчителів мистецьких дисциплін експериментальної та контрольної груп та визначити найменш розвинуті показники за кожним з критеріїв кваліфікації: особистісно орієнтованим, соціально значущим, предметно-процесуальним, надпредметним.

Формувальний експеримент мав на меті впровадження в навчальний процес вчителів мистецьких дисциплін педагогічних умов, спрямованих на підвищення рівня їх кваліфікації.

Так, у структуру та зміст занять інтенсивного періоду навчання вчителів мистецьких дисциплін було внесено зміни: активні методи навчання та методи, пов’язані з особливостями викладання мистецьких дисциплін; спецкурс; інтегровані факультативи за участю викладачів музики, образотворчого мистецтва, художньої культури, літератури, хореографії, ІКТ, психології.

Курси підвищення кваліфікації вчителів мистецьких дисциплін починалися з ділової гри «Планування змісту митецько-фахової, психолого-педагогічної та художньо-виконавської підготовки вчителів мистецьких дисциплін», але на кожному етапі подальшого навчання (впровадження таких дисциплін, як «Самооцінювання», «Самоаналіз професійної діяльності вчителя», тренінгу «Розвиток особистості») вчитель поступово переходив до самовивчення, самоаналізу різних сторін власної особистості, професійного та соціального «Я», розвивав позитивне само сприйняття, розширював внутрішній досвід засобами вправ і методів, спрямованих на розвиток рефлексії, емпатії, гнучкості, емоційної саморегуляції. У навчальному процесі відбулося випробування спецкурсу «Професійна компетентність вчителів мистецьких дисциплін», програма якого була розроблена відповідно до нормативних документів та сучасних освітніх процесів, спрямованих на підвищення рівня їх професійної компетентності у період інтенсивного навчання (курсовий період) в ОІПОПП, розвиток адекватної самооцінки особистісних та професійних якостей, творчих здібностей, оптимізації міжособистісних відносин. Курс лекцій передбачав ознайомлення слухачів з процесом становлення та розвитку мистецької освіти ХХ ст., передумовами впровадження компетентнісно орієнтованого підходу до мистецької освіти (як загальної, так і професійної). У ході спецкурсу вчителі виконували як вправи, так і творчі завдання, мали змогу визначити власний дефіцит професійної компетентності та, відповідно до результату діагностування, обирати свою траєкторію її розвитку. 

Для розвитку таких показників кваліфікації вчителів мистецьких дисциплін за соціально значущим критерієм, як уміння вирішувати проблеми в різних професійних та життєвих ситуаціях, слухачам було запропоновано стати учасниками тренінгу «Комунікативна компетентність педагога». Ділова гра «Урок мистецтва» допомогла розвинути такі показники, як здатність приймати ефективне рішення у проблемних ситуаціях, спільно визначати цілі діяльності та реалізовувати їх, уміння знаходити інформацію з дисципліни, яку викладає вчитель, і обирати її, нестандартне мислення. Метод проектів сприяв розвитку вмінь створювати специфічний мистецький простір засобами мультимедійних технологій та здатності застосовувати ІКТ в навчанні та повсякденному житті.

Інтегровані факультативи «Міжпредметні зв’язки на уроках мистецького циклу», «Педагогічний потенціал арт-терапії» за участю науковців, діячів мистецтв, працівників музею створили сприятливі умови правильного визначення естетичної цінності художніх творів світової й національної культури, навичок режиму праці та культурного відпочинку, готовності до інноваційної діяльності вчителя мистецьких дисциплін; мозковий штурм «Модель сучасного вчителя мистецьких дисциплін» сприяв розвитку уміння приймати ефективне рішення у проблемних ситуаціях, поглибленню змісту та структури базисного навчального плану, а тест-практикум «Тест-завдання» забезпечив їх реалізацію на практиці.

Для підвищення кваліфікації вчителів мистецьких дисциплін за предметно-процесуальним критерієм, крім активних методів навчання, ми використовували методи, які пов’язані з особливостями викладання предметів мистецького циклу: емоційної та художньо-педагогічної драматургії, імпровізації, створення ситуації творчого пошуку, колективного осмислення та вільного аналізу, паралельного навчання.

Вищезазначені методи були орієнтовані на найменш розвинуті показники кваліфікації вчителів мистецьких дисциплін за кожним з її критеріїв.

За результатами контрольного діагностування рівнів кваліфікації вчителів мистецьких дисциплін експериментальної та контрольної груп отримано дані, що свідчать про ефективність впровадження визначених педагогічних умов (табл. 1).

Таблиця 1

 Динаміка підвищення рівня кваліфікації вчителів мистецьких дисциплін за результатами впровадження педагогічних умов

до і після експерименту

Групи

Рівні

Адаптивний

Репродуктивний

Системний

Креативний

До експ.

Після

експ.

До

експ.

Після

експ.

До

експ.

Післяексп.

До

експ.

Післяексп.

ЕГ

13,04

6,45

30,91

22,05

39,25

47,31

16,80

24,19

КГ

13,39

12,00

31,20

31,20

38,90

39,50

16,51

17,30

 

Аналіз достовірності отриманих кінцевих результатів за «критерієм χ2» засвідчив, що отримані значення за кожним критерієм кваліфікації вчителів мистецьких дисциплін є вищими від початкового рівня істотності (Ттабл = 7,814) і достовірними зі ступенем ймовірності P, що наближається до 0,95 при α = 0,05. Обробка матеріалів експериментального дослідження дає підстави вважати, що педагогічні умови є фактором підвищення кваліфікації вчителів мистецьких дисциплін. Отримані результати повністю підтвердили гіпотезу дослідження і свідчать про доцільність подальшого впровадження визначених педагогічних умов у процес підвищення кваліфікації вчителів мистецьких дисциплін у системі післядипломної освіти.

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено теоретичне й експериментальне дослідження педагогічних умов, які забезпечують підвищення кваліфікації вчителів мистецьких дисциплін у системі післядипломної освіти. Одержані в ході виконаного дослідження результати підтвердили правомірність гіпотези, покладеної в його основу, а реалізовані мета й завдання дослідження дають змогу зробити загальні висновки:

1. На підставі здійсненого аналізу стану проблеми підвищення кваліфікації вчителів мистецьких дисциплін у системі післядипломної освіти цей процес визначено як розвиток особистісної, соціальної, предметної та метапредметної компетентностей на підставі зазначеної міри засвоєння фаху (музика, образотворче мистецтво, хореографія тощо), тобто володіння відповідною системою мистецько-професійних, психолого-педагогічних знань, професійно-виконавчих умінь і навичок, особистісних якостей, які забезпечують успішне вирішення професійних завдань в освітній галузі «Мистецтво – Естетична культура».

2. Визначено критерії та рівні кваліфікації вчителів мистецьких дисциплін. Критеріями кваліфікації є такі: особистісно орієнтований, який розкриває пізнання, досвід діяльності у сфері національної й загальнолюдської культури, виявляє ціннісні орієнтації, художній світогляд вчителів; соціально значущий – пов’язаний з оточенням, життям суспільства, соціальною діяльністю; предметно-процесуальний – відтворює інтеграцію професійно-мистецької (фундаментальні знання з базового і суміжних мистецьких предметів), професійно-виконавчої (володіння виконавською технікою, традиційними й інноваційними методами роботи), психолого-педагогічної (знання вікової психології) діяльності; надпредметний критерій стосується креативності та володіння системою засобів професійного самовдосконалення та самоорганізації.

На основі визначених критеріїв обґрунтовано чотири рівні кваліфікації: адаптивний (початковий), репродуктивний (середній), системний (вищий за середній), креативний (високий).

3. Спираючись на результати теоретичного аналізу емпіричної роботи, визначено та обґрунтовано педагогічні умови, які забезпечують підвищення кваліфікації вчителів мистецьких дисциплін:

– орієнтація змісту підвищення кваліфікації на сучасні вимоги до рівня професійної компетентності вчителів мистецьких дисциплін, що забезпечує управління процесом їх розвитку і дає можливість обирати відповідні методи та форми підвищення кваліфікації, робити відповідні акценти на тих чи інших темах модулів, що вплине на ефективність підвищення кваліфікації вчителів мистецьких дисциплін;  

– особистісно орієнтована спрямованість освітнього процесу, який побудований на врахуванні професійно-мистецького досвіду вчителів, їх освітніх запитів, індивідуальних потреб і який сприяє взаємообміну власними знаннями, досвідом, цінностями, забезпечує самостійність у визначенні професійних стратегій вчителів та їх особистісний розвиток;

– реалізація комплексності, інтегративності та поліхудожності навчання, що передбачає інтеграцію педагогічної та художньої складових змісту підвищення кваліфікації, забезпечується шляхом введення монопредметних, інтегрованих та міждисциплінарних факультативів за участю вчителів музики, образотворчого мистецтва, художньої культури, літератури, хореографії, ІКТ, психології;

– використання активних методів навчання з урахуванням особливостей викладання мистецьких дисциплін (дискусії, практичні заняття, ділові ігри, практикуми – моделювання педагогічних ситуацій, емоційної та художньо-педагогічної драматургії, імпровізації, створення ситуації творчого пошуку, колективного осмислення та вільного аналізу, паралельного навчання).

Реалізація визначених педагогічних умов забезпечується моделлю підвищення кваліфікації вчителів мистецьких дисциплін у системі післядипломної освіти. Модель містить чотири складові: концептуальну (наукові принципи, підходи до підвищення кваліфікації); змістову (мета, завдання та зміст підвищення кваліфікації); процесуальну (організаційні форми та методи підвищення кваліфікації); рефлексивну (оцінювання підвищення кваліфікації: критерії та рівні кваліфікації).

4. Результати експериментальної перевірки визначених педагогічних умов цілком підтвердили гіпотезу дисертаційного дослідження щодо ефективності їх впливу. Аналіз достовірності отриманих кінцевих результатів за «критерієм χ2» засвідчив, що отримані значення за кожним критерієм кваліфікації вчителів мистецьких дисциплін є вищими від порогового рівня істотності (Ттабл = 7,814) і є достовірними із ступенем ймовірності P, що наближається до 0,95 при α = 0,05, а це свідчить про доцільність подальшого впровадження визначених нами педагогічних умов у процес підвищення кваліфікації вчителів мистецьких дисциплін у системі післядипломної освіти.

Таким чином, вирішення завдань дисертаційного дослідження зумовило досягнення його мети – наукового обґрунтування комплексу педагогічних умов, які забезпечують підвищення кваліфікації вчителів мистецьких дисциплін у системі післядипломної освіти.

Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів проблеми підвищення кваліфікації вчителів мистецьких дисциплін у системі післядипломної освіти й засвідчує необхідність її подальшої розробки за такими найбільш перспективними напрямами, як: дистанційні технології підвищення кваліфікації вчителів мистецьких дисциплін; розвиток художньо-комунікативної компетентності вчителів мистецьких дисциплін у процесі підвищення їх кваліфікації; підвищення кваліфікації вчителів мистецьких дисциплін у методичних центрах.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті у наукових фахових виданнях

  1.  Агейкіна-Старченко Т.В. Особливості викладання мистецьких дисциплін у загальноосвітніх навчальних закладах / Т.В. Агейкіна-Старченко // Науковий вісник Чернівецького університету : зб. наук. праць. – Вип. 424. Серія : Педагогіка та психологія. – Чернівці : Рута, 2008. – С. 3–7.
  2.  Агейкіна-Старченко Т.В. Педагогічні умови підвищення кваліфікації вчителів мистецьких дисциплін в системі післядипломної освіти / Т.В. Агейкіна-Старченко // Мистецька освіта : зміст, технології, менеджмент : зб. наук. праць. – Вип. 3. – К., 2008. – С. 291–300.
  3.  Агейкіна-Старченко Т.В. Становлення творчої індивідуальності педагога як невід’ємна складова його інноваційної діяльності / Т.В. Агейкіна-Старченко // Вища освіта України. – 2008. – Додаток 3. – Т. 2 (9): Тематичний випуск «Вища освіта України у контексті інтеграції до європейського освітнього простору». – С. 6–11.
  4.  Агейкіна-Старченко Т.В. Розвиток міжпредметної компетентності вчителів мистецьких дисциплін / Т.В. Агейкіна-Старченко // Гуманітарний вісник ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди» : науково-теоретичний збірник. – Переяслав-Хмельницький, 2009. – С. 129–131.
  5.  Агейкіна-Старченко Т.В. Розвиток професійної компетентності вчителів мистецьких дисциплін / Т.В. Агейкіна-Старченко // Вісник післядипломної освіти : зб. наук. праць / Ун-т менедж. освіти АПН України, Асоц. безперерв. освіти дорослих ; [редкол. : О.Л. Ануфрієва та ін.] – К., 2005. – Вип. 11. – К. : Геопринт, 2009. – Ч. 1. – С. 711.
  6.  Агейкіна-Старченко Т.В. Компетентнісна модель підвищення кваліфікації вчителів мистецьких дисциплін у системі післядипломної освіти / Т.В. Агейкіна-Старченко // Сучасні інформаційні технології та інноваційні методики навчання в підготовці фахівців : методологія, теорія, досвід, проблеми : зб. наук. праць. – Вип. 25 / [редкол. : І.А. Зязюн (голова) та ін.] – К. ; Вінниця : Планер, 2010. – С. 208–214.
  7.  Агейкіна-Старченко Т.В. Методи підвищення кваліфікації вчителів мистецьких дисциплін, пов’язані з особливостями викладання предметів мистецького циклу / Т.В. Агейкіна-Старченко // Вища освіта України. – 2010. –Додаток 4. – Т. 2 (20): Тематичний випуск «Вища освіта України у контексті інтеграції до європейського освітнього простору». – С. 6–10.  
  8.  Агейкіна-Старченко Т.В. Модернізація післядипломної педагогічної освіти в контексті сучасних освітніх парадигм / Т.В. Агейкіна-Старченко // Імідж сучасного педагога. – 2010. – № 1 (100). – С. 32–34.

Статті в інших виданнях

  1.  Агейкіна-Старченко Т.В. Генезис мистецької освіти ХХ століття / Т.В. Агейкіна-Старченко // Педагогічна освіта і освіта дорослих : європейський вимір : зб. наук. праць / [за ред. І.А. Зязюна і Н.Г. Никало]. – К. ; Хмельницький, 2008. – С. 183188.
  2.  Агейкіна-Старченко Т.В. Культуротворчі компетентності мистецької освіти в умовах сучасного полікультурного суспільства : етнокультурні та міжкультурні компоненти / Т.В. Агейкіна-Старченко // Відродження : науково-методичний вісник. – Вип. 1. – Вінниця : Фенікс, 2008. – С. 142–144.
  3.  Агейкіна-Старченко Т.В. Метапредметні компетентності як компонент мистецької освіти / Т.В. Агейкіна-Старченко // Теоретичні та методичні засади неперервної мистецької освіти : зб. матеріалів науково-методологічного семінару. – Чернівці : Зелена Буковина, 2008. – С. 102–104.

Тези і матеріали конференцій

  1.  Агейкіна-Старченко Т.В. Компетентність як педагогічна проблема : до визначення сутності та змісту поняття / Т.В. Агейкіна-Старченко // Культура, мистецтво та освіта в умовах глобалізації : проблеми і перспективи розвитку : зб. матеріалів Всеукраїнської науково-методичної конференції (29–31 жовтня 2007 р.). – Вінниця, 2007. – С. 71–76.
  2.  Агейкіна-Старченко Т.В. Розвиток творчого потенціалу учня як результат педагогічної творчості вчителя / Т.В. Агейкіна-Старченко // Психолого-педагогічні аспекти розвитку пам’яті та творчого мислення : зб. матеріалів ІV Міжнародної науково-практичної конференції (16–18 жовтня 2008 р.). – Вінниця, 2008. – С. 167–170.
  3.  Агейкіна-Старченко Т.В. Етапи розвитку системи післядипломної мистецько-педагогічної освіти / Т.В. Агейкіна-Старченко // Педагогічна майстерність як система професійних і мистецьких компетентностей : зб. матеріалів VІ мистецько-педагогічних читань пам’яті професора О.П. Рудницької. – Чернівці : Зелена Буковина, 2010. – С. 103–105.

(Особистий внесок здобувача: порівняльна характеристика навчально-тематичних планів підвищення кваліфікації вчителів мистецьких дисциплін у період з кінця 70-х рр. ХІХ ст. до 2010 р.)

  1.  Агейкіна-Старченко Т.В. Критерії, показники та рівні особистісної компетентності вчителя мистецьких дисциплін / Т.В. Агейкіна-Старченко // Актуальні проблеми розвитку особистості в системі дошкільної та загальної середньої освіти : Матеріали Всеукраїнської науково-методичної конференції (21–22 жовтня 2010 р., м. Вінниця). – Вінниця : ВОІПОПП, 2010. – С. 6–13. 

Методичні праці

  1.  Професійна компетентність вчителів мистецьких дисциплін : навчально-методичний посібник / Т.В. Агейкіна-Старченко ; [заг. ред.             В.І. Ковальчука]. – Вінниця : Нілан – ЛТД, 2010. – 160 с.

АНОТАЦІЯ

Агейкіна-Старченко Т.В. Підвищення кваліфікації вчителів мистецьких дисциплін у системі післядипломної освіти. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.04 – теорія і методика професійної освіти. – Класичний приватний університет. – Запоріжжя, 2011.

У дисертації досліджено проблему підвищення кваліфікації вчителів мистецьких дисциплін у системі післядипломної освіти. Проаналізовано розвиток та становлення післядипломної освіти вчителів мистецьких дисциплін, з’ясовано її сучасний стан. Визначено сутність феномену підвищення кваліфікації вчителів мистецьких дисциплін як розвиток особистісної, соціальної, предметної та метапредметної компетентностей на підставі зазначеної міри засвоєння фаху (музика, образотворче мистецтво, хореографія тощо), тобто володіння відповідною системою мистецько-професійних та психолого-педагогічних знань,  професійно-виконавчих умінь та навичок, особистих якостей, які забезпечують успішне вирішення професійних завдань в освітній галузі «Мистецтво – Естетична культура». Розкрито структуру професійної компетентності вчителів мистецьких дисциплін. Визначено критерії, рівні, показники підвищення кваліфікації вчителів мистецьких дисциплін. Теоретично обґрунтовано й експериментально перевірено педагогічні умови, які забезпечують підвищення кваліфікації вчителів мистецьких дисциплін у системі післядипломної освіти.

Ключові слова: післядипломна освіта вчителів мистецьких дисциплін, підвищення кваліфікації вчителів мистецьких дисциплін, професійна компетентність вчителів мистецьких дисциплін,  педагогічні умови.

АННОТАЦИЯ

Агейкина-Старченко Т.В. Педагогические условия повышения квалификации учителей предметов искусства в системе последипломного образования. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.04 – теория и методика профессионального образования. – Классический приватный университет. – Запорожье, 2011.

Диссертация посвящена исследованию проблемы повышения квалификации учителей предметов искусства в системе последипломного образования. Проанализирован процесс развития и становления последипломного образования учителей предметов искусства, осуществлен анализ зарубежного опыта организации повышения их квалификации. Раскрыто понятие последипломное образование учителей предметов искусства. Это система, обеспечивающая условия для обновления содержания профессиональной компетентности учителей предметов искусства, которые были сформированы во время их предыдущего обучения в специальных и высших учебных заведениях обеспечение условий получения новой квалификации или дополнительного образования в процессе подготовки, переподготовки, повышения квалификации. 

Разработано общую для всех учителей предметов искусства структуру их профессиональной компетентности, которая включает личностную, социальную, предметную и метапредметную компоненты. Это позволяет рассматривать повышение квалификации учителей предметов искусства как развитие их личностной, социальной, предметной и метапредметной компетентности на основе определенной меры освоения специальности (музыка, изобразительное искусство, хореография и т.д.), то есть владение соответственной системой художественно-профессиональных и психолого-педагогических знаний, профессионально-исполнительских умений и навыков, личностных качеств, которые обеспечивают успешное решение профессиональных заданий в образовательной области «Искусство – Эстетическая культура».

Определены критерии и уровни квалификации учителей предметов искусства. Личностно ориентированный критерий раскрывает познания и опыт деятельности учителей предметов искусства в сфере национальной и общечеловеческой культуры, выявляет их ценностные ориентации и художественное мировоззрение; социально значимый критерий тесно связан с окружением, жизнью общества, социальной деятельностью; предметно-процессуальный критерий отображает интеграцию профессионально-художественной, профессионально-исполнительской и психолого-педагогической деятельности; надпредметный критерий касается креативности учителей предметов искусства и владения ими системой средств профессионального самоусовершенствования и самоорганизации. На основе критериев обоснованы уровни квалификации учителей предметов искусства: адаптивный (начальный), репродуктивный (средний), системный (выше среднего), креативный (высокий).

Определены и обоснованы педагогические условия повышения квалификации учителей предметов искусства в системе последипломного образования:

 ориентация содержания процесса повышения квалификации на современные требования к профессиональной компетентности учителей предметов искусства, что обеспечивает управление процессом их развития и позволяет выбирать соответственные методы и формы повышения квалификации, делать соответствующие акценты на тех или других темах модулей, что повлияет на эффективность повышения квалификации учителей предметов искусства;

 личностно ориентированная направленность образовательного процесса, который построен на учёте профессионального опыта учителей, их образовательных запросов, индивидуальных потребностей и который способствует обмену собственными знаниями, опытом, ценностями, обеспечивает самостоятельность в определении профессиональных стратегий учителей и их личностное развитие;

 реализация комплексности, интегративности и полихудожественности обучения, что предусматривает интеграцию педагогической и художественной составляющих содержание повышения квалификации, обеспечивается путём введения монопредметных, интегрированных и междисциплинарных факультативов с участием учителей музыки, рисования, художественной культуры, литературы, хореографии, информатики, психологии;                 

  использование активных методов обучения с учётом особенностей преподавания предметов искусства (дискуссии, практические занятия, деловые игры, практикумы – моделирование педагогических ситуаций, эмоциональной и художественно-педагогической драматургии, импровизации, создание ситуации творческого поиска, параллельного обучения).

В работе описан ход педагогического эксперимента по апробации педагогических условий, обеспечивающих повышение квалификации учителей предметов искусства. Представленный анализ его результатов подтвердил гипотезу диссертационного исследования относительно их эффективности и положительного влияния на уровень квалификации учителей предметов искусства. Статистически значимая разница уровней квалификации учителей предметов искусства контрольной и экспериментальной групп до и после эксперимента свидетельствует о целесообразности дальнейшего внедрения обоснованных педагогических условий в процесс повышения квалификации учителей предметов искусства в системе последипломного образования.

Ключевые слова: последипломное образование учителей предметов искусства, повышение квалификации учителей предметов искусства, профессиональная компетентность учителей предметов искусства, педагогические условия.  

ANNOTATION

Ageykina-Starchenko T.V. Teacher artistic disciplines in the system of postgraduate education. – Мanuscript.

Thesis for the Candidate of Science (Ph.D) Degree in Pedagogics, specialty 13.00.04 – Theory and Methods of Vocational Education. – Classic Private University. – Zaporizhja, 2011.

The problem of teacher training courses in art system of postgraduate education. Analyzed the formation of post-graduate education of teachers of art subjects and determined its position. The essence of the phenomenon of teacher training artistic disciplines as raising the level of personal, social, and subject metapredmetnoyi strukturotvorchoyi competencies as part of training, by virtue of this measure learning profession (music, art, choreography, etc.), that possession of that of the artistic and professional psychological and pedagogical knowledge, professional and executive skills, personal qualities that ensure the successful resolution of professional tasks in the education industry "Art - Aesthetic Culture. Solved one for all teachers of artistic disciplines structure of professional competence as a component strukturotvorchoyi enhance their skills. The criteria, levels and indicators of teacher training artistic disciplines. Theoretically substantiated and experimentally verified the conditions that provide teacher training courses in art system of postgraduate education.

Key words: postgraduate education teachers of art subjects, training, professional competence, pedagogical conditions.

АГЕЙКІНА-СТАРЧЕНКО ТЕТЯНА ВОЛОДИМИРІВНА

ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ

ВЧИТЕЛІВ МИСТЕЦЬКИХ ДИСЦИПЛІН

У СИСТЕМІ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ

13.00.04 – теорія і методика професійної освіти

А в т о р е ф е р а т

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Підписано до друку 06.05.11. Формат 6084/16. Папір друкарський.

Ум. друк. арк. 0,9. Обл.-вид. арк. 0,9.

Зам. № 88-10А. Тираж 100 прим.

Виготовлено на поліграфічній базі Класичного приватного університету

69002, м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 70 б


Педагогічні умови:

1) орієнтація змісту підвищення кваліфікації на сучасні вимоги до професійної компетентності вчителів мистецьких дисциплін;

2) особистісно орієнтоване спрямування освітнього процесу;

3) реалізація комплексності, інтегративності та поліхудожності навчання;

4) використання активних методів навчання з урахуванням особливостей викладання мистецьких дисциплін

Реалізація комплексності, інтегративності та поліхудожності у процесі підвищення кваліфікації вчителів мистецьких дисциплін

Форми та методи: спецкурс «Професійна компетентність вчителів мистецьких дисциплін», інтегровані факультативи за участю вчителів музики, образотворчого мистецтва, художньої культури, літератури, хореографії, ІКТ, психології; дискусія, «мозковий штурм», круглі столи, практикум «Тест-завдання», тренінги («Розвиток особистості», «Комунікативна компетентність педагога»), ділові ігри («Планування змісту мистецько-фахової, психолого-педагогічної та художньо-виконавської підготовки», «Урок мистецтва»); методи емоційної та художньо-педагогічної драматургії, імпровізації, створення ситуації творчого пошуку, колективного осмислення та вільного аналізу, паралельного навчання

онцептуальна складова:

наукові принципи, підходи

Процесуальна складова: організаційні форми та методи підвищення кваліфікації

Мета: удосконалення мистецько-професійних і психолого-педагогічних знань, професійно-виконавчих умінь та навичок, особистісних якостей згідно з вимогами до їх професійної кваліфікації. Завдання: приведення змісту підвищення кваліфікації вчителів мистецьких дисциплін у відповідність з тенденціями та сучасними досягненнями у галузі мистецької освіти (загальної та професійної); задоволення освітніх запитів вчителів мистецьких дисциплін щодо підвищення їх кваліфікації; розвиток особистісних якостей вчителів мистецьких дисциплін; використання індивідуального мистецько-педагогічного досвіду вчителів мистецьких дисциплін.

Зміст: загальнокультурний, мистецько-педагогічний, діагностико-аналітичний компоненти.

Критерії кваліфікації: особистісно орієнтований, соціально значущий, предметно-процесуальний, надпредметний. Рівні кваліфікації: адаптивний, репродуктивний, системний, креативний

Рефлексивна складова (оцінювання  підвищення кваліфікації):

критерії та рівні

Змістова складова:

мета і зміст підвищення кваліфікації

Принципи: післядипломної освіти, андрагогічні, акмеологічні, спеціальні принципи післядипломної освіти вчителів мистецьких дисциплін (гуманізація, комплексність, інтеграція, індивідуальний підхід до кожної особи, єдність із системою підготовки фахівців, принцип опори на досвід того, хто навчається, принцип розвитку освітніх потреб, принцип єдності особистості та діяльності, принцип розвитку, цілісність художньо-педагогічного досвіду, поліхудожність, інтегральність, діалогічність).

Підходи: системний, технологічний, компетентнісний

Підходи: системний, технологічний, компетентнісний.

Результат: підвищення рівня кваліфікації вчителів мистецьких дисциплін


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

19746. Регистрация и техническое освидетельствование паровых и водогрейных котлов. Разрешение на эксплуатацию 15.4 KB
  Регистрация и техническое освидетельствование паровых и водогрейных котлов. Разрешение на эксплуатацию Перед техническим освидетельствованием котел должен быть охлажден отключен и очищен в соответствии с требованиями Правил по котлонадзору. Внутренние устройства ...
19747. Эксплуатация топок для слоевого и камерного сжигания твёрдого топлива 14.79 KB
  Эксплуатация топок для слоевого и камерного сжигания твёрдого топлива В паровых котлах на органическом топливе теплоту для нагрева рабочего тела получают в топках топочных камерах путем сжигания топлива. В зависимости от способа сжигания и вида топлива различают топ
19748. Эксплуатация топок для сжигания мазута, оборудованных форсунками различных типов 15.77 KB
  Эксплуатация топок для сжигания мазута оборудованных форсунками различных типов. Условия работы и схема топок. Нефтяные остатки сжигаются в камерных топках. Распыливание жидкого топлива производится форсунками которые разбиваются на три группы: а форс
19749. Порядок росжига, регулирования и остановка котлов, работающих на твёрдом, газообразном, жидком топливе 23.7 KB
  Порядок росжига регулирования и остановка котлов работающих на твёрдом газообразном жидком топливе РАСТОПКА КОТЕЛЬНОГО АГРЕГАТА 30. Растопка котла должна производиться в течение времени установленного руководством организации владельца котельной и указанн
19750. Допуск персонала к самостоятельной работе по обслуживанию котельных установок. Проведение противоаварийных тренировок персонала с целью предотвращения аварий 17.77 KB
  Допуск персонала к самостоятельной работе по обслуживанию котельных установок. Проведение противоаварийных тренировок персонала с целью предотвращения аварий Допуск к самостоятельной работе вновь принятые работники или имеющие перерыв в работе более 6 месяцев в за...
19751. Особенности эксплуатации паровых и водогрейных котлов. Пуск, обслуживание во время работы, остановка котла 19.18 KB
  Особенности эксплуатации паровых и водогрейных котлов. Пуск обслуживание во время работы остановка котла Учитывая местные особенности котельной установки конструкцию котла топки вид топлива расположение арматуры способ топливоподачи и золоудаления...
19752. Наблюдение за работой котла по показаниям эксплуатационных КИП. Составление теплового баланса по данным суточной ведомости 15.65 KB
  Наблюдение за работой котла по показаниям эксплуатационных КИП. Составление теплового баланса по данным суточной ведомости Во время работы водогрейного котла необходимо: поддерживать нормальное давление воды до и после котла не допуская его выше или ниже разрешенног
19753. Организация эксплуатации внутренних систем. Техническое освидетельствование трубопроводов и сосудов, работающих под давлением 16.83 KB
  Организация эксплуатации внутренних систем. Техническое освидетельствование трубопроводов и сосудов работающих под давлением Техническое освидетельствование сосуда работающего под давлением проводится: до пуска в работу первичное; после монтажа периодически...
19754. Организация эксплуатации тепловых сетей. Категорийность трубопроводов 16.24 KB
  Организация эксплуатации тепловых сетей. Категорийность трубопроводов На каждом предприятии должно быть организовано круглосуточное управление режимами работы теплопотребляющих установок и тепловых сетей задачами которого являются: ведение заданных режимов ра...