65744

ПРАВОВІДНОСИНИ ІЗ ЗАГАЛЬНООБОВ’ЯЗКОВОГО ДЕРЖАВНОГО СОЦІАЛЬНОГО СТРАХУВАННЯ

Автореферат

Государство и право, юриспруденция и процессуальное право

Це право гарантується зокрема загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян підприємств установ та організацій. Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Украинкский

2014-08-04

161.5 KB

5 чел.

PAGE   \* MERGEFORMAT23

СХІДНОУКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ВОЛОДИМИРА ДАЛЯ

     

АНДРІЇВ ВАЛЕНТИНА ВАСИЛІВНА

УДК 349.3

ПРАВОВІДНОСИНИ ІЗ ЗАГАЛЬНООБОВ’ЯЗКОВОГО ДЕРЖАВНОГО СОЦІАЛЬНОГО СТРАХУВАННЯ

Спеціальність 12.00.05 – трудове право;

право соціального забезпечення

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Луганськ – 2011


Дисертація є рукопис

Робота виконана в Східноукраїнському національному університеті імені Володимира Даля Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України

Науковий керівник: доктор юридичних наук, професор

   Прилипко Сергій Миколайович,

Національний університет «Юридична академія

України імені Ярослава Мудрого»,

професор кафедри трудового права.

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, доцент

Попов Сергій Вікторович,

заступник начальника Кримського

юридичного інституту

Одеського державного університету

внутрішніх справ,

Заслужений юрист АР Крим;

кандидат юридичних наук, доцент

Кулачок-Тітова Людмила Вікторівна,

Харківський національний університет

імені В.Н. Каразіна,

доцент кафедри державно-правових дисциплін.

Захист відбудеться 01.07.2011 р. о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 29.051.10 Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля за адресою: 91034, м. Луганськ, вул. Ватутіна, 1 (8 корпус).

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля за адресою: 91034, м. Луганськ, кв. Молодіжний, 20а.

Автореферат розісланий 01.06.2011 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради    І.І. Шамшина

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. В Україні як соціальній, правовій державі людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави та її органів. Зазначені конституційні положення розвинуті в розділі II Конституції України «Права, свободи та обов’язки людини і громадянина». Тим самим право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод. Це право гарантується, зокрема, загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ та організацій.

Докорінне реформування системи соціального забезпечення населення розпочалося з прийняття 14 січня 1998 р. Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Цей законодавчий акт передбачав комплексний соціальний захист громадян на підставі загальних правових, фінансових та організаційних засад загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян України, а його складником було визнання необхідності створення 5-ти видів соціального страхування: пенсійного, на випадок безробіття, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності й витратами, зумовленими похованням, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, і медичного. Однак закон про загальнообов’язкове державне медичне страхування до цього часу так і не прийнято.

Ускладнення структури обов'язкового соціального страхування й розширення суспільних відносин, що входять до нього з їх об'єктивно існуючими взаємозв'язками і взаємозалежністю, викликає необхідність збереження позитивних змін юридичними засобами. Проте на практиці це хоча й відбувається, але несвоєчасно або ж не відбувається взагалі. Бракує також кодифікованого акта про загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Тому вагома роль по створенню системи загальнообов'язкового державного соціального страхування й виробленню адекватного механізму його правового регламентування належить саме державі. Робота в цьому напрямку досить складна за своєю сутністю й вимагає застосування науково виважених, серйозно аргументованих підходів. Першочерговим завданням на цьому шляху виступає системне дослідження правовідносин із загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Теоретичним підґрунтям даного дослідження послужили наукові праці таких учених-правознавців, як В.С. Андрєєв, Є.І. Астрахан, К.С. Батигін, Н.Б. Болотіна, І.О. Гуменюк, О.Д. Зайкін, Р.І. Іванова, М.Л. Захарова, Л.І. Лазор, О.Є. Мачульська, С.М. Прилипко, І.М. Сирота, Б.І. Сташків, С.М. Сивак, Е.Г. Тучкова, О.Г. Чутчева, О.М. Ярошенко та ін. Однак, незважаючи на їх відчутні здобутки, в Україні немає жодної комплексної наукової роботи, присвяченої особливостям правовідносинам із загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана на кафедрі правознавства Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля відповідно до комплексної цільової програми університету й кафедри «Актуальні проблеми розвитку українського законодавства на сучасному етапі».

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційної роботи полягає у визначенні правової природи загальнообов’язкового державного соціального страхування, висвітленні його переваг і недоліків, визначенні складу відповідних правовідносин, розробці конкретних практичних пропозицій і наукових рекомендацій щодо розвитку й удосконалення нормативно-правового забезпечення і правозастосовної практики в зазначеній сфері. Для її досягнення поставлені такі основні дослідницькі завдання:

– висвітлити сутність соціального страхування та його інституціональні характеристики;

– охарактеризувати становлення й розвиток правового регулювання відносин із соціального страхування;

– сформулювати дефініцію правової конструкції «правовідносини із загальнообов’язкового державного соціального страхування»;

– провести класифікацію правовідносин із загальнообов’язкового державного соціального страхування;

– визначити підстави виникнення, зміни й припинення правовідносин із загальнообов’язкового державного соціального страхування;

– охарактеризувати правове положення застрахованої особи, страхувальника і страховика;

– установити об’єкт правовідносин із загальнообов’язкового державного соціального страхування;

– розкрити зміст правовідносин із загальнообов’язкового державного соціального страхування;

– окреслити напрямки вдосконалення законодавства про загальнообов’язкове державне соціального страхування.

Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у сфері загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Предметом дослідження сукупність правових норм, що регламентують відносини із загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Методи дослідження. У дисертації використовуються як загальнонаукові методи пізнання об’єктивної дійсності, що ґрунтуються на діалектичному підході до досліджуваного об’єкта, так і спеціальні. Діалектичний надав можливість розглянути загальнообов’язкове державне соціальне страхування як явище, що знаходиться в розвитку й тісно взаємодіє з його іншими організаційно-правовими формами соціального забезпечення (підрозділи 1.1, 1.2). За допомогою логіко-семантичного методу поглиблено понятійний апарат науки права соціального забезпечення (сформульовано дефініції конструкцій «правовідносини із загальнообов’язкового державного соціального страхування», «страхова пенсія», «страхова допомога», «страхова соціальна послуга» та ін.) (підрозділи 2.1, 4.1). Порівняльно-правовий став у нагоді для порівняння національного законодавства, що регламентує загальнообов’язкове державне соціальне страхування, з міжнародними й зарубіжними стандартами в цій царині (розділ 3). Історико-правовий задіяно при дослідженні становлення й розвитку правового впорядкування відносин із соціального страхування (підрозділи 1.1, 1.3). Метод класифікації дозволив охарактеризувати види правовідносин із загальнообов’язкового державного соціального страхування та їх суб’єктів (підрозділи 2.1, 3.1).

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що ця дисертація є першим у вітчизняній науці права соціального забезпечення самостійним і завершеним науковим дослідженням проблем правової регламентації відносин із загальнообов’язкового державного соціального страхування, розглянутих з позиції системності, у якому представлені нові ідеї і сучасні тенденції розвитку правового регулювання загальнообов’язкового державного соціального страхування.

У результаті проведеного дослідження сформульовано такі нові наукові положення й висновки, запропоновані здобувачем особисто:

Уперше:

– обґрунтовано необхідність внутрішньої кодифікації законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Запропоновано структуру і змістовне наповнення Кодексу загальнообов’язкового державного соціального страхування;

– проведено періодизацію становлення й розвитку правового регламентування відносин із загальнообов’язкового державного соціального страхування;

– рекомендовано внести зміни до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в частині визначення суб’єктів, на яких поширюється його дія;

– доведено складний характер правовідносин із загальнообов’язкового державного соціального страхування. Визначено галузеву належність правовідносин, що входять до їх складу;

– після визнання Рішенням Конституційного Суду України від 7 жовтня 2009 р. не відповідаючими Конституції України, положень п. 2 ч. 1 ст. 49 і другого речення ст. 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» аргументовано, що реалізація громадянами права на отримання пенсії в разі виїзду на постійне місце проживання до країни, з якою Україною не укладено міжнародного договору у сфері пенсійного забезпечення, потребує правового впорядкування. Верховна Рада України повинна привести норми низки законів у цій царині у відповідність з Конституцією України.

Удосконалено:

– дефініцію поняття «правовідносини із загальнообов’язкового державного соціального страхування» як правових зв’язків між суб'єктами соціального страхування, що виражаються у їх взаємних правах та обов'язках, спрямованих на забезпечення захисту застрахованих осіб від соціального ризику і на його компенсацію шляхом надання при настанні страхового випадку виплат і послуг із системи загальнообов’язкового державного соціального страхування, співрозмірних із застрахованим заробітком або іншим доходом, а також за допомогою вжиття заходів з попередження соціально-ризикових ситуацій;

– тезу, що правосуб’єктність застрахованої особи виникає в різний час і залежить від виду страхового ризику, а також трактування об’єкта і змісту правовідносин із загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Дістали подальшого розвитку:

усвідомлення сутності права на соціальне страхування, його місця в системі соціальних прав людини, а також позиція про доцільність розробки і прийняття Закону України «Про загальнообов’язкове державне медичне страхування»;

– розуміння того, що до цього часу чинним законодавством не забезпечено в повному обсязі належного розмежування джерел фінансування різних виплат у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування;

– визначення понять «страхова пенсія», «страхова допомога», «страхова соціальна послуга».

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що викладені в дисертації висновки і пропозиції можуть бути використані:

а) у науково-дослідницькій роботі – для подальших наукових досліджень теоретичних і практичних проблем правового регулювання відносин із загальнообов’язкового державного соціального страхування;

б) у правотворчості – в процесі вдосконалення чинних законодавчих актів у царині загальнообов’язкового державного соціального страхування (Законів України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням», «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та ін.). Авторські рекомендації і пропозиції можуть бути враховані при розробці проектів Кодексу загальнообов’язкового державного соціального страхування й Закону «Про загальнообов’язкове державне медичне страхування»;

в) у правозастосуванні – при використанні конкретних рекомендацій і пропозицій у практичній діяльності фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування, роботодавців, суддів, а також органів державного регулювання й нагляду у сфері загальнообов’язкового державного соціального страхування;

г) у навчальному процесі – положення й висновки, зроблені в роботі, можуть бути задіяні у вищих і спеціальних юридичних навчальних закладах при вивченні навчальної дисципліни «Право соціального забезпечення», при написанні підручників, навчальних посібників, текстів лекцій, а також при проведенні семінарських занять зі студентами й написанні ними рефератів, магістерських і курсових робіт.

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення, висновки та пропозиції, що містяться в рукописі, обговорені, схвалені й рекомендовані до захисту кафедрою правознавства Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля.

Головні його теоретичні напрацювання й рекомендації були оприлюднені в доповідях і повідомленнях на таких науково-теоретичних і науково-практичних конференціях, круглих столах і семінарах: «Проблеми правового забезпечення праці та соціального захисту населення України в сучасних умовах» (м. Чернігів, 2006 р.); «Теоретичні та практичні проблеми трудового та пенсійного права» (м. Чернігів, 2006 р.); «Проблеми правового забезпечення праці та соціального захисту населення України в сучасних умовах» (м. Чернігів, 2007 р.); «Трудове право та проблеми соціального захисту населення в контексті правової держави» (м. Харків, 2010 р.); «Стратегії інноваційного розвитку економіки України: проблеми, перспективи, ефективність» (м. Харків, 2010 р.); «Історико-правові і соціально-економічні аспекти розвитку суспільства» (м. Чернігів, 2011 р.); «Правове забезпечення соціальної сфери» (м. Одеса, 2011 р.); «Перші юридичні диспути з актуальних проблем приватного права, присвячені пам’яті Є.В. Васьковського» (м. Одеса, 2011 р.).

Публікації. Ключові теоретичні й практичні положення дисертаційної роботи знайшли своє відбиття в 5 наукових статтях, опублікованих у фахових виданнях, і 8 тезах наукових доповідей і повідомлень на перелічених конференціях, круглих столах і семінарах.

Структура роботи. Дисертація складається з переліку умовних скорочень, вступу, 4-х розділів, що об’єднують 10 підрозділів, висновків і списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації становить 197 сторінок. Список використаних джерел складається із 212 найменувань і займає 22 сторінки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, розкрито її зв’язок з науковими програмами, планами, темами, окреслено мету дослідження, його об’єкт, предмет і завдання, висвітлено наукову новизну й методологію, найбільш значущі приклади апробації проведеного дослідження, а також його практичне значення.

Розділ 1. «Загальна характеристика соціального страхування» містить 3 підрозділи.

У підрозділі 1.1. «Зміст і значення соціального страхування» встановлено, що соціальне страхування як особливий інститут захисту від соціального ризику, має низку особливостей: (а) ця форма соціального захисту, переважно, поширюється на осіб найманої праці на суспільно організованих виробництвах, для яких основним і часто єдиним джерелом засобів існування є заробітна плата; (б) розуміння соціального ризику, що з ним пов'язаний, як закономірного й об'єктивного масового явища, що зачіпає значні соціально-демографічні та професійні групи, прошарки населення; (в) фінансування соціального страхування здійснюється всіма основними соціальними партнерами – працівниками, роботодавцями й державою різною мірою.

Соціальне страхування є основною формою захисту від соціально-економічних ризиків, тому що воно поширюється на економічно активне населення, тобто на осіб, які мають трудові доходи, що є підґрунтям для нарахування страхових внесків. Страхові внески акумулюються в страховому фонді, відособленому від Державного й місцевого бюджету джерелі, з якого при настанні страхового випадку надається забезпечення. Імовірність настання ризику передбачається заздалегідь. Громадянин стає застрахованим і потрапляє під захист страхової системи ще до виникнення страхового випадку, що дає можливість не тільки приготуватися до несприятливих подій, й попереджувати їх.

У підрозділі 1.2. «Становлення й розвиток правового регулювання відносин із соціального страхування» робиться висновок, що соціальне страхування історично виникає у зв'язку з формуванням капіталістичного способу виробництва. Основна його ідея витікає із суті страхування загалом. Воно розглядається як універсальний спосіб забезпечення майнових інтересів суб'єктів суспільних відносин за допомогою розподілу ризику між учасниками певної організації.

У правовому регулюванні відносин із загальнообов’язкового державного соціального страхування здобувач виділив такі періоди:

А. Березень 1861 р. – червень 1903 р.: поява перших законодавчих актів, що містять елементи обов'язкового страхування.

Б. Червень 1903 р. – червень 1912 р.: зародження спеціального законодавства, присвяченого обов’язковому соціальному страхуванню робітників і службовців, постраждалих унаслідок нещасного випадку на підприємствах фабрично-заводської, гірничої і гірничозаводської промисловості.

В. Червень 1912 р. – жовтень 1917 р.: спроба комплексного врегулювання відносин у сфері обов’язкового соціального страхування.

Г. Жовтень 1917 р. – листопад 1921 р.: створення системи загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Д. Листопад 1921 р. – 1929 р.: відновлення соціального страхування осіб, зайнятих найманою працею в державних, кооперативних, громадських, концесійних, орендних, приватних підприємствах, установах і господарствах.

Е. 1929 р. – серпень 1991 р.: передача професійним спілкам функції управління соціальним страхуванням та його коштами.

Є. Серпень 1991 р. – до сьогодення: створення й початок діяльності 4-х цільових страхових фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування (пенсійного; на випадок безробіття; у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності й витратами, зумовленими похованням; від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності).

У підрозділі 1.3. «Кодифікація як напрям удосконалення законодавства про загальнообов’язкове державне соціального страхування» автор доводить, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування готове до внутрішньої кодифікації. Запропоновано таку структуру і змістовне наповнення Кодексу загальнообов’язкового державного соціального страхування:

Розділ І. Загальні положення.

Розділ повинен об’єднати правові норми, що регулюють всю або переважну більшість суспільних відносин по загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню: визначення термінів; мета та завдання Кодексу; сфера його дії; законодавство про загальнообов’язкове державне соціальне страхування; співвідношення національного та міжнародного законодавства; принципи правового регулювання загальнообов’язкового державного соціального страхування; суб’єкти загальнообов’язкового державного соціального страхування, їх права й обов’язки; загальні гарантії забезпечення прав застрахованих осіб; правила обчислення страхового стажу.

Розділ ІІ. Управління загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням.

Види фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування, їх структура, правове положення й компетенція, органи управління фондів та їх повноваження, відносини з органами виконавчої влади.

Розділ ІІІ. Кошти загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Джерела формування коштів, їх використання, облік страхових коштів, майно й матеріально-технічне забезпечення фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Розділ ІV. Види загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Розділ має містити 5 глав, присвячених кожному з видів загальнообов’язкового соціального страхування: пенсійному, по безробіттю, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності й витратами, зумовленими похованням, від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, медичному. Кожна із цих глав повинна включати положення стосовно видів соціально-страхового забезпечення, умов і порядку їх призначення, розміру й тривалості виплати, припинення, відкладення виплат і скорочення їх тривалості.

Розділ V. Нагляд у сфері загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Державний нагляд у сфері загальнообов’язкового державного соціального страхування та його засоби, формування, компетенція й порядок роботи наглядової ради фонду.

Розділ VІ. Відповідальність суб’єктів загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Відповідальність за порушення встановленого порядку використання страхових коштів. Відповідальність страховика за невиконання або неналежне виконання умов загальнообов'язкового державного соціального страхування. Відповідальність осіб, які надають соціальні послуги. Відповідальність застрахованої особи за незаконне одержання матеріального забезпечення та соціальних послуг за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням. Вирішення спорів.

Розділ 2. «Поняття, види й динаміка правовідносин із загальнообов’язкового державного соціального страхування» містить 2 підрозділи.

У підрозділі 2.1. «Поняття й види правовідносин із загальнообов’язкового державного соціального страхування» під правовідносинами із загальнообов’язкового державного соціального страхування розуміються правові зв'язки між суб'єктами соціального страхування, що виражаються у їх взаємних правах та обов'язках, спрямовані на забезпечення захисту застрахованих осіб від соціального ризику та на його компенсацію шляхом надання при настанні страхового випадку виплат і послуг із системи загальнообов’язкового державного соціального страхування співрозмірних із застрахованим заробітком або іншим доходом, а також шляхом вжиття заходів з попередження соціально-ризикових ситуацій.

Розглядувані правовідносини мають складну структуру, що включає 3 види правовідносин: (а) між застрахованою особою і страхувальником, зміст яких складають право застрахованої особи вимагати перерахування страхових внесків та обов'язок страхувальника це здійснити; (б) між страхувальником і страховиком стосовно реєстрації платника страхових внесків і їх сплати; (в) між застрахованою особою і страховиком, за якими застрахована особа вправі вимагати надання страхового забезпечення при настанні страхового випадку, а страховик повинен його надати.

Відносини з надання забезпечення по соціальному страхуванню складають ядро розглядуваної системи правовідносин, оскільки в них реалізується право застрахованої особи, як центрального суб'єкта соціального страхування, на отримання в разі настання страхового випадку виплат і послуг за рахунок соціально-страхового фонду. Усі інші правовідносини є допоміжними, обслуговуючими, в них реалізуються права й обов'язки суб'єктів соціального страхування в царині сплати страхових внесків, ведення персоніфікованого обліку, управління фінансовою системою та ін.

У підрозділі 2.2. «Динаміка правовідносин із загальнообов’язкового державного соціального страхування» стверджується, що юридично значимою передумовою виникнення правовідносин із загальнообов’язкового державного соціального страхування є такий факт-стан, як «бути застрахованим» на підставі закону або договору. Особи, які підлягають страхуванню, одержують відповідне свідоцтво, яке є єдиним для всіх видів загальнообов'язкового державного соціального страхування документом суворої звітності, що підтверджує право застрахованої особи на одержання послуг і матеріального забезпечення.

З урахуванням специфіки страхового ризику підставою виникнення правовідносин із загальнообов’язкового державного соціального страхування найчастіше служать відносні події, які можна прогнозувати: досягнення людиною певного віку, народження дитини та ін. Поряд із відносними подіями підставою виникнення соціального-страхових правовідносин виступають також факти-стани, до числа яких відносять інвалідність, тимчасову непрацездатність та ін.

Розділ 3. «Суб’єкти правовідносин із загальнообов’язкового державного соціального страхування» містить 3 підрозділи.

У підрозділі 3.1. «Види суб’єктів правовідносин із загальнообов’язкового державного соціального страхування» обстоюється позиція, що до суб'єктів правовідносин із загальнообов'язкового державного соціального страхування належать (а) застраховані громадяни, а в окремих випадках – члени їх сімей та інші особи, (б) страхувальники і (в) страховики. Запозичення цивільно-правової термінології законодавством про соціальне страхування є правомірним, оскільки суть виникаючих правовідносин полягає в розподілі ризиків між декількома учасниками.

Висловлено міркування, що всіх суб’єктів, на яких поширюється дія Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» слід об’єднати під назвою «суб’єкти пенсійного забезпечення». Їх необхідно поділити на (1) суб’єктів загальнообов'язкового державного соціального страхування і (2) допоміжних суб’єктів пенсійного забезпечення. До перших – у солідарній системі загальнообов’язкового державного соціального страхування – доречно віднести: (а) застрахованих осіб, а в окремих випадках членів їх сімей та інших осіб; (б) страхувальників; (в) Пенсійний фонд; – у накопичувальній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування – (а) осіб, від імені й на користь яких здійснюється накопичення й інвестування коштів; (б) підприємства, установи, організації й фізичні особи, які перераховують внески до системи накопичувального пенсійного забезпечення; (в) Накопичувальний фонд. До других – у солідарній системі загальнообов’язкового державного соціального страхування – належать: (а) уповноважений банк; (б) підприємства, установи, організації, що здійснюють виплату й доставку пенсій; – у накопичувальній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування – (а) юридичні особи, які здійснюють адміністративне управління Накопичувальним фондом, недержавними пенсійними фондами й управління їх пенсійними активами; (б) зберігач; (в) страхові організації; (г) інші суб'єкти, що можуть бути визначені законами України. Таку класифікацію необхідно закріпити в Законі України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

У підрозділі 3.2. «Застрахована особа – основний суб’єкт правовідносин із загальнообов’язкового державного соціального страхування» здобувач виходить із того, що ключова роль застрахованої особи у правовідносинах із загальнообов’язкового державного соціального страхування зумовлена тим, що вся система соціального страхування спрямована на реалізацію саме її прав. Це особа, інтерес якої служить об’єктом страхування.

Після визнання рішенням Конституційного Суду України від 7 жовтня 2009 р. положень п. 2 ч. 1 ст. 49 і другого речення ст. 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» неконституційними потребує правового врегулювання реалізація громадянами права на отримання пенсії в разі виїзду на постійне місце проживання до країни, з якою Україною не укладено міжнародного договору у сфері пенсійного забезпечення. У ст. 3 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, ч. 3 ст. 1, ч. 2 ст. 92 Закону України «Про пенсійне забезпечення», ч. 1 ст. 591 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» містяться посилання на статті 49 і 51 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» або вказується, що пенсійне забезпечення деяких категорій громадян, які проживають за межами України, здійснюється лише на підставі міждержавних договорів. У зв'язку з визнанням неконституційними п. 2 ч. 1 ст. 49 і другого речення ст. 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» парламент повинен привести названі норми у відповідність до Конституції.

Правосуб’єктність застрахованої особи виникає в різний час, що залежить від виду страхового ризику. Якщо загальнообов’язкове державне соціальне страхування має яскраво виражений ризиковий характер, що має місце, приміром, при страхуванні на випадок нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, правосуб'єктність настає з моменту реєстрації особи як застрахованої, тому що суб'єктивне право на забезпечення по таких видах страхування не залежить від стажу роботи або тривалості страхування. У пенсійному ж страхуванні правосуб'єктність як би накопичується протягом трудової діяльності одночасно зі збільшенням тривалості страхового стажу й віку. У повному обсязі вона виникає лише в особи, яка досягла пенсійного віку й має необхідний страховий стаж.

У підрозділі 3.3. «Правове положення страхувальника і страховика» зазначається, що правосуб’єктність страхувальника виникає з моменту його реєстрації платником страхового внеску. За характером здійснюваної діяльності страхувальників можна класифікувати на такі групи: (а) роботодавці; (б) працівники; (в) фізичні особи-підприємці; (г) фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно; (д) військовослужбовці та прирівняні до них особи; (е) фізичні особи, які виконують іншу суспільно корисну діяльність.

У правовідносинах із загальнообов’язкового державного соціального страхування основними контрагентами страхувальників є страховики – фонди загальнообов’язкового державного соціального страхування. Цільовими страховими фондами є: (а) пенсійний, (б) накопичувальний, (в) страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності й витратами, зумовленими похованням, (г) медичного страхування, (д) від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, (е) на випадок безробіття. Наголошується, що діяльність недержавних пенсійних фондів не є складником системи загальнообов’язкового державного соціального страхування, оскільки через ці фонди здійснюють не пенсійне страхування, а пенсійне забезпечення, яке до того ж не є державним.

Встановлено, що виконавчі дирекції фондів соціального страхування, їх робочі органи виступають суб'єктами владних повноважень у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Обстоюється позиція, що до цього часу не забезпечено в повному обсязі належне розмежування джерел фінансування різних виплат у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування. Так, Пенсійний фонд України за рахунок страхових коштів продовжує виплачувати адресну доплату до пенсій, розмір яких нижче прожиткового мінімуму, пенсії за вислугу років та ін.

Розділ 4. «Об’єкт і зміст правовідносин із загальнообов’язкового державного соціального страхування» містить 2 підрозділи.

У підрозділі 4.1. «Об’єкт правовідносин із загальнообов’язкового державного соціального страхування» автор виходить із того, що об'єктом правовідносин із загальнообов’язкового державного соціального страхування служить результат взаємодії їх суб'єктів. Він може мати форму матеріального блага (пенсії, допомоги або послуги) або юридичного акта, яким установлені ті чи інші юридичні факти, призначені соціально-страхові виплати або послуги та ін. Страхова пенсія – це щомісячна грошова виплата в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, яку отримує застрахована особа при досягненні нею передбаченого законом віку або при визнанні її інвалідом (у випадку її смерті – члени її сім'ї) в розмірі, що співвідноситься із заробітною платою чи іншим доходом, з якого сплачувалися страхові внески. Страхова допомога – це періодична або одноразова грошова виплата в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, яку отримує застрахована особа в разі настання страхового випадку. Страхова соціальна послуга – це дія (чи комплекс дій), що надається в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування застрахованій особі уповноваженим у встановленому законодавством порядку суб’єктом з метою поліпшення або відтворення її життєдіяльності, соціальної адаптації й повернення до повноцінного життя.

У підрозділі 4.2. «Зміст правовідносин із загальнообов’язкового державного соціального страхування» зазначається, що зміст матеріальних правовідносин із загальнообов’язкового державного соціального страхування складають право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення й кореспондуючий йому обов'язок контрагента його надати. Такі правовідносини можуть функціонувати впродовж усього періоду страхового захисту, якщо йдеться про періодичні виплати, або припинити своє існування з виконанням зобов’язаною стороною свого обов'язку з надання соціально-страхового забезпечення.

ВИСНОВКИ

У дисертації подане теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, яке виявляється у визначені правової природи загальнообов’язкового державного соціального страхування, обґрунтуванні складу відповідних правовідносин, розробці конкретних практичних пропозицій і наукових рекомендацій щодо розвитку й удосконалення нормативно-правового забезпечення і правозастосовної практики в зазначеній сфері. Наведено основні з них.

1. Становлення й розвиток правового регулювання відносин із загальнообов’язкового державного соціального страхування включає такі періоди: (а) (березень 1861 р. – червень 1903 р.) – виникнення перших законодавчих актів, що містять елементи обов'язкового страхування; (б) (червень 1903 р. – червень 1912 р.) – поява спеціального законодавства присвяченого обов’язковому соціальному страхуванню робітників і службовців, постраждалих внаслідок нещасного випадку на підприємствах фабрично-заводської, гірничої й гірничозаводської промисловості; (в) (червень 1912 р. – жовтень 1917 р.) – перша спроба комплексного врегулювання відносин у сфері обов’язкового соціального страхування; (г) (жовтень 1917 р. – листопад 1921 р.) – створення системи загальнообов’язкового державного соціального страхування; (д) (листопад 1921 р. – 1929 р.) – відновлення соціального страхування осіб, зайнятих найманою працею в державних, кооперативних, громадських, концесійних, орендних, приватних підприємствах, установах і господарствах; (е) (1929 р. – серпень 1991 р.) – передача функцій управління соціальним страхуванням, його коштами професійним спілкам, спроба перейти до такої форми забезпечення непрацездатних і літніх громадян, як соціальне забезпечення; (є) (серпень 1991 р. – до сьогодення) – створення й початок діяльності 4-х цільових страхових фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування – пенсійного, на випадок безробіття, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності чи витратами, зумовленими похованням, від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання, що спричинили втрату працездатності.

2. Прийняття Закону України «Про загальнообов’язкове державне медичне страхування» сприятиме: (а) збільшенню обсягів ресурсів на розвиток охорони здоров’я; (б) забезпеченню контролю за формуванням і використанням коштів, необхідних для функціонування системи охорони здоров’я; (в) перебудові організаційної структури й управління галуззю відповідно до сучасних вимог; (г) запобіганню надмірній комерціалізації охорони здоров’я, а також забезпеченню підвищення ефективності і якості медичної допомоги, її доступності для різних верств населення.

3. Загальнообов'язкове державне соціальне страхування готове до внутрішньої кодифікації, підтвердженням чого є: (а) накопичений досить великий і відносно стабільний нормативний матеріал; (б) страхування достатньо структуроване й має своє законодавство; (в) у масиві правових норм про соціальне забезпечення соціально-страхове законодавство виступає самостійним блоком; (г) існує нагальна необхідність упорядкування значного масиву соціально-страхового законодавства; (д) задоволення потреб правозастосовної практики.

Запропоновано структуру і змістовне наповнення Кодексу загальнообов’язкового державного соціального страхування.

4. Правовідносини із загальнообов’язкового державного соціального страхування – це правові зв'язки між суб'єктами соціального страхування, що виражаються у їх взаємних правах та обов'язках, спрямовані на забезпечення захисту застрахованих від соціальних ризиків та на їх компенсацію шляхом надання при настанні страхового випадку виплат і послуг із системи загальнообов’язкового державного соціального страхування, співрозмірних із застрахованим заробітком або іншим доходом, а також шляхом вжиття заходів з попередження соціально-ризикових ситуацій.

5. Правовідносини, що виникають у сфері загальнообов’язкового державного мають різну галузеву належність: (а) відносини між страхувальником і страховиком з приводу сплати страхових внесків є фінансово-правовими; (б) майнові відносини страховика як юридичної особи належать до категорії цивільного-правових; (в) адміністративними є правовідносини, що складаються при здійсненні персоніфікованого обліку в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування; (г) зв'язки між страховиком і застрахованим з приводу надання забезпечення по страхуванню є соціально-забезпечувальними.

Відносини з надання забезпечення по соціальному страхуванню становлять ядро вказаної системи, оскільки в них реалізується право застрахованого як центрального суб'єкта соціального страхування на отримання в разі настання страхового випадку виплат і послуг за рахунок соціально-страхового фонду.

6. Усіх суб’єктів, на яких поширюється дія Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» слід об’єднати під назвою «суб’єкти пенсійного забезпечення». Їх необхідно поділити на (1) суб'єктів загальнообов'язкового державного соціального страхування і (2) допоміжних суб’єктів пенсійного забезпечення. Перші в солідарній системі загальнообов’язкового державного соціального страхування охоплюють: (а) застрахованих осіб, а в окремих випадках – членів їх сімей та інших осіб; (б) страхувальників; (в) Пенсійний фонд. У накопичувальній системі це (а) особи, від імені й на користь яких здійснюється накопичення й інвестування коштів; (б) підприємства, установи, організації та фізичних осіб, які перераховують внески до системи накопичувального пенсійного забезпечення; (в) Накопичувальний фонд. До других у солідарній системі загальнообов’язкового державного соціального страхування належать: (а) уповноважений банк і (б) підприємства, установи й організації, що виплачують і доставляють пенсії. У накопичувальній системі це (а) юридичні особи, які здійснюють адміністративне управління Накопичувальним фондом і недержавними пенсійними фондами й управління їх пенсійними активами; (б) зберігач; (в) страхові організації; (г) інші суб'єкти, що можуть бути визначені законами України. Таку класифікацію треба закріпити в Законі України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

7. Після визнання рішенням Конституційного Суду України від 7 жовтня 2009 р. такими, що не відповідають Конституції України, положень п. 2 ч. 1 ст. 49, другого речення ст. 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», потребує правового врегулювання реалізація громадянами України права на отримання пенсії у разі виїзду на постійне місце проживання до країни, з якою Україною не укладено міжнародного договору в сфері пенсійного забезпечення.

8. Правосуб’єктність застрахованої особи виникає в різний час, що залежить від виду страхового ризику. Якщо загальнообов’язкове державне соціальне страхування має яскраво виражений ризиковий характер, що має місце, приміром, при страхуванні в разі нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, то правосуб'єктність настає з моменту реєстрації особи як застрахованої, тому що суб'єктивне право на забезпечення по таких видах страхування не залежить від стажу роботи або тривалості страхування. У пенсійному ж страхуванні правосуб'єктність як би «накопичується» протягом трудової діяльності одночасно зі збільшенням тривалості страхового стажу й віку.

9. Виконавчі дирекції фондів соціального страхування, їх робочі органи виступають суб'єктами владних повноважень у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування. У правовому статусі страхових фондів можна вирізнити низку елементів, характерних для правового статусу органів державного управління, як-то (а) компетенція, (б) можливість управління державною власністю, (в) межі прав, що надаються ними, (г) видання актів управління, обов'язкових для платників страхових внесків, (д) можливість застосування встановлених нормативними актами заходів примусу для виконання правових приписів, (е) внутрішня структура фондів та ін. При цьому страхові фонди мають властивості, що відрізняють їх від органів державного управління: (а) вони є самостійними юридичними особами, а не автономною частиною державного апарату; (б) діють не від імені держави, а за її дорученням від власного імені; (в) несуть самостійну відповідальність, відповідальність же держави за дії фондів обмежена рамками цивільного законодавства як власника фінансово-кредитних установ; (г) вони підконтрольні органам державної влади, однак не підлеглі ним.

10. До даного часу не забезпечено в повному обсязі належне розмежування джерел фінансування різних виплат у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування.

СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ:

1. Андріїв В.В. Зміст і призначення загальнообов’язкового державного соціального страхування / В.В. Андріїв // Вісник Одеського національного університету. – 2010. – Т.15. – Вип. 22. – Правознавство. – С. 110 – 115.

2. Андріїв В.В. Суб’єкти правовідносин із соціального страхування / В.В. Андріїв // Держава і право: Збірник наукових праць: Юридичні і політичні науки. – Вип. 51. – К.: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2011. – С. 338 – 342.

3. Андріїв В.В. Соціальне страхування: спроба визначення поняття / В.В. Андріїв // Актуальні проблеми права: теорія і практика: Збірник наукових праць. – Луганськ: Вид-во Східноукраїнського нац. ун-ту ім. В. Даля. –  2011. – №19. – С. 154 – 159.

4. Андріїв В.В. До питання становлення і розвитку загальнообов’язкового державного соціального страхування / В.В. Андріїв // Актуальні проблеми права: теорія і практика: Збірник наукових праць. – Луганськ: Вид-во Східноукраїнського нац. ун-ту ім. В. Даля. – 2011. – №20. – С. 111 – 116.

5. Андріїв В.В. Щодо природи обов’язкових соціально-забезпечувальних страхових правовідносин / В.В. Андріїв // Актуальні проблеми держави і права: Збірник наукових праць. – Вип. 57. – Одеса: Юрид. літ., 2011. – С. 339 – 344.

6. Андріїв В.В. Пенсійне забезпечення: правові проблеми сьогодення / В.В. Андріїв // Проблеми правового забезпечення праці та соціального захисту населення України в сучасних умовах: Збірник матер. кругл. столу / За ред. канд. юрид. наук, доцента Л.П. Шумної. – Чернігів: КП «Вид-во «Чернігівські обереги», 2006. – С. 132 – 135.

7. Андріїв В.В. Перспективи пенсійного забезпечення / В.В. Андріїв // Теоретичні та практичні проблеми трудового та пенсійного права: Збірник матер. наук.-практ. семінару / За ред. канд. юрид. наук, доцента Л.П. Шумної. – Чернігів: КП «Вид-во «Чернігівські обереги», 2007. – С. 31 – 34.

8. Андріїв В.В. Окремі питання правового регулювання та забезпечення соціальними допомогами за законодавством України / В.В. Андріїв // Проблеми правового забезпечення праці та соціального захисту населення України в сучасних умовах: Збірник матер. кругл. столу / За ред. канд. юрид. наук, доцента Л.П. Шумної. – Чернігів: КП «Вид-во «Чернігівські обереги», 2007. – С. 169 – 173.

9. Андріїв В.В. Щодо поняття допомоги в соціальному забезпеченні: деякі аспекти / В.В. Андріїв // Трудове право та проблеми соціального захисту населення в контексті правової держави: Матер. наук.-практ. конф.; м. Харків, 24-25 вересня 2010 р. / За ред. проф. В.С. Венедіктова. – Х.: Українська асоціація фахівців трудового права, Харківський економ.-прав. ун-т, 2010. – С. 271 – 274.

10. Андріїв В.В. Види правовідносин по соціальному страхуванню / В.В. Андріїв // Стратегії інноваційного розвитку економіки України: проблеми, перспективи, ефективність: Матер. щорічн. Міжнар. Internet-конференції студ. та молод. вчених (м. Харків, 10 грудня 2010 р.). – Х., 2010. – С. 305 – 307.

11. Андріїв В.В. Особи, які підлягають загальнообов’язковому державному страхуванню / В.В. Андріїв // Историко-правовые и социально-экономические аспекты развития общества: Матер. докл. и выступ. межвуз. науч.-практ. конф. (г. Чернигов, 17 марта 2011 года). – Чернигов: Украинско-Российский институт (филиал) МГОУ в г. Чернигове, 2011. – С. 68, 69.

12. Андріїв В.В. Щодо розуміння поняття «соціальне страхування» / В.В. Андріїв // Правове забезпечення соціальної сфери: Збірник матер. ІІ Міжнар. наук. конф. студ., аспір. та молод. вчених / за заг. ред. д.ю.н., проф. В.М. Дрьоміна. – Одеса: Фенікс, 2011. – С. 169 – 171.

13. Андріїв В.В. Правовідносини із соціального страхування: суб’єктно-правове питання / В.В. Андріїв // Перші юридичні диспути з актуальних проблем приватного права, присвячені пам’яті Є.В. Васьковського: матер. Міжнар. наук.-практ. конф., Одеса, 15-16 квітня 2011 р. / відп. ред. І.С. Канзафарова; ред. кол. І.С. Канзафарова, В.В. Валах, О.О. Нігреєва: Одеський нац. ун-т ім. І.І. Мечникова. – Одеса: Астропринт, 2011. – С. 462 – 464.

АНОТАЦІЇ

Андріїв В.В. Правовідносини із загальнообов’язкового державного соціального страхування.Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.05 – трудове право; право соціального забезпечення / Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля. – Луганськ, 2011.

У роботі доведено, що правовідносини із загальнообов’язкового державного соціального страхування – це правові зв'язки між суб'єктами страхування, що виражаються у їх взаємних правах та обов'язках, спрямовані на забезпечення захисту застрахованих осіб від соціальних ризиків та на їх компенсацію шляхом надання при настанні страхового випадку виплат і послуг із системи загальнообов’язкового державного соціального страхування, співрозмірних із застрахованим заробітком або іншим доходом, а також шляхом вжиття заходів з попередження соціально-ризикових ситуацій.

Правовідносини із загальнообов’язкового державного соціального страхування мають різну галузеву належність: (а) відносини між страхувальником і страховиком з приводу сплати страхових внесків є фінансово-правовими; (б) майнові відносини страховика як юридичної особи належать до категорії цивільного-правових; (в) адміністративними є правовідносини, що складаються при здійсненні персоніфікованого обліку в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування; (г) зв'язки між страховиком і застрахованим з приводу надання забезпечення по страхуванню є соціально-забезпечувальними.

Розроблені конкретні пропозиції щодо вдосконалення регулювання правовідносин із загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Ключові слова: загальнообов’язкове державне соціальне страхування, правовідносини, застрахована особа, страхувальник, страховик, страховий ризик.

Андриив В.В. Правоотношения по общеобязательному государственному социальному страхованию.Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.05 – трудовое право; право социального обеспечения / Восточноукраинский национальный университет имени Владимира Даля. – Луганск, 2011.

Диссертация посвящена исследованию теоретических и практических проблем регулирования правоотношений по общеобязательному государственному страхованию. Правоотношения по общеобязательному государственному социальному страхования это правовые связи между субъектами страхования, выражающиеся в их взаимных правах и обязанностях, направленные на обеспечение защиты застрахованных лиц от социальных рисков и на их компенсацию путем предоставления при наступлении страхового случая выплат и услуг из системы общеобязательного государственного социального страхования, соразмерных с застрахованным заработком или другим доходом, а также путем проведения мероприятий по предупреждению социально-рисковых ситуаций.

Правоотношения по общеобязательному государственному социальному страхованию имеют разную отраслевую принадлежность: (а) отношения между страхователем и страховщиком по поводу уплаты страховых взносов являются финансово-правовыми; (б) имущественные отношения страховщика как юридического лица относятся к категории гражданско-правовых; (в) административными являются правоотношения, складывающиеся при осуществлении персонифицированного учета в системе общеобязательного государственного социального страхования; (г) связи между страховщиком и застрахованным по поводу предоставления обеспечения по страхованию являются социально-обеспечительными. При этом, отношения по предоставлению обеспечения по социальному страхованию представляют ядро указанной системы, поскольку в них реализуется право застрахованного лица как центрального субъекта социального страхования на получение в случае наступления страхового случая выплат и услуг за счет социально-страхового фонда.

Установлено, что общеобязательное государственное социальное страхование готово к внутренней кодификации, подтверждением чего является: (а) накоплен значительный и относительно стабильный нормативный материал; (б) страхование достаточно структурировано и имеет свое законодательство; (в) в массиве правовых норм о социальном обеспечении социально-страховое законодательство выступает в качестве самостоятельного блока; (г) существует неотложная необходимость упорядочивания значительного массива социально-страхового законодательства; (д) удовлетворение потребностей правоприменительной практики.

Принятие Закона Украины «Об общеобязательном государственном медицинском страховании» будет способствовать: (а) увеличению объемов ресурсов на развитие здравоохранения; (б) обеспечению контроля за формированием и использованием средств, необходимых для функционирования системы здравоохранения; (в) перестройке организационной структуры и управления отраслью в соответствии с современными требованиями; (г) предотвращению чрезмерной коммерциализации здравоохранения, а также обеспечению повышения эффективности и качества медицинской помощи, ее доступности для разных слоев населения.

После признания решением Конституционного Суда Украины от 7 октября 2009 г. не отвечающими Конституции Украины положений п. 2 ч. 1 ст. 49, второго предложения ст. 51 Закона Украины «Об общеобязательном государственном пенсионном страховании» требует правового урегулирования реализация гражданами Украины права на получение пенсии в случае выезда на постоянное местожительство в страну, с которой Украиной не заключен международный договор в сфере пенсионного обеспечения.

Разработаны конкретные предложения по совершенствованию регулирования правоотношений по общеобязательному государственному социальному страхованию.

Ключевые слова: общеобязательное государственное социальное страхование, правоотношения, застрахованное лицо, страхователь, страховщик, страховой риск.

Andriiv V.V. Legal relations on mandatory state social insurance.Manuscript.

Dissertation for Candidate of Legal Sciences Degree, speciality 12.00.05 – labor law, social welfare law / Volodymyr Dahl Eastern Ukrainian National University. – Lugansk, 2011.

Legal relations on mandatory state social insurance are legal connections between insurance subjects, shown in their mutual rights and obligations, directed at provision of protection of insured persons from social risks and on their compensation by presenting payments and services after the insurance case from the system of mandatory state social insurance, equal to insured salary or other income, and also by conducting measures on prevention of social risky situations.

Legal relations on mandatory state social insurance have different branch attributes: (a) relations between insured and insurer on making insurance payments are financial and legal; (b) property relations of insurer as a legal person are related to the category of civil and legal; (c) administrative relations are those arising while making personified calculation in the system of mandatory state social insurance; (d) relations between insurer and insured on provision of securing on insurance are social and securing.

Key words: mandatory state social insurance, legal relations, insured person, insurer, insurance risk.


__________________________________________________________________

Підп. до друку 26.04.2011. Формат 60х84 1/16. Папір офсет. Друк офсет.

Обл.-вид. арк. 0,9. Ум. друк. арк. 0,9. Тираж 100 прим.

Видавництво Східноукраїнського національного університету

імені Володимира Даля

91034, м. Луганськ, кв. Молодіжний, 20а.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

73188. Интеграция и взаимодействие в сети Веб 43.55 KB
  В многих компаниях уже сложилась тенденция предоставлять своим сотрудникам, партнерам и клиентам доступ ко всем типам информации и сервисов посредством сети Веб. Однако в корпоративных сетях компаний функционирует огромное число разнородных бизнес-приложений, созданных в различное время...
73189. GRAMMATICAL CLASSES OF WORDS 67.5 KB
  The problem of parts of speech is one that causes great controversies both in general linguistic theory and in the analysis of separate languages. We shall have to examine here briefly a few general questions concerning parts of speech which are of some importance for Modern English.
73190. Grammar and its place among other sciences 129.5 KB
  The following course of theoretical grammar serves to describe the grammatical structure of the English language as a system where all parts are interconnected. The difference between theoretical and practical grammar lies in the fact that practical grammar prescribes certain rules...
73192. Функция потребления и мультипликатор (по Кейнсу) 199.67 KB
  Мультипликатор -– это числовой коэффициент показывающий зависимость изменения ВНП в соответствии с изменением какого-либо компонента совокупного спроса. Мультипликатор инвестиций будет выглядеть следующим образом: где MR1 –- мультипликатор инвестиций...
73193. Объекты мониторинга: социум, среда, экономика 160.5 KB
  Экологический мониторинг относится к информационной структуре системы управления и регулирования. Комплексный экологический мониторинг включает в себя как биологический так геофизический аспекты в качестве результата которого должна выступать оценка и прогноз состоянии...
73194. Математические понятия 112.5 KB
  Понятия, которые изучаются в начальном курсе математику, обычно представляют в виде четырех групп. В первую включаются понятия, связанные с числами и операциями над ними: число, сложение, слагаемое, больше и др. Во вторую входят алгебраические понятия: выражение, равенство, уравнение и др.
73195. Охорона і захист права власності 85.33 KB
  Охорона власності - це вжиття власником різноманітних заходів, спрямованих на забезпечення цілісності свого майна, його схоронності від найрізноманітніших небажаних обставин: негоди, стихійного лиха, нападу зловмисника, дикого звіра тощо.
73196. Экология микроорганизмов 34.63 KB
  Данные биоценозы характеризуются относительным постоянством однако качественный и количественный состав микрофлоры организма человека меняется в течение жизни и зависит от пола возраста питания климата и др.