65746

СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНА ПРОФІЛАКТИКА ДЕВІАНТНОЇ ПОВЕДІНКИ ПІДЛІТКІВ У ДІЯЛЬНОСТІ ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОЇ ШКОЛИ

Автореферат

Педагогика и дидактика

Незважаючи на те що до проблеми профілактики девіантної поведінки прикуто увагу багатьох науковців кількість девіантних підлітків не припиняє зростати. Спроби ефективної профілактики девіантної поведінки підлітків ускладнені тим що в практичній діяльності загальноосвітньої школи...

Украинкский

2014-08-04

183.5 KB

9 чел.

PAGE  1


Об’єднання за інтересами

Батьки

Соціальне оточення

Культурно-спортивні заклади

Педагоги

Заклади додаткової освіти

Навчальний

колектив

Група однолітків

ІДЛІТОК

ЗМІСТОВНИЙ МОДУЛЬ

Система соціально-педагогічної профілактики девіантної поведінки

девіантної поведінки підлітків

Результат

Завдання

Мета

ЦІЛЬОВИЙ МОДУЛЬ

МОДУЛЬ ВЗАЄМОДІЇ

ТЕХНОЛОГІЧНИЙ (ДІЯЛЬНІСНИЙ) МОДУЛЬ

ДЕРЖАВНИЙ ЗАКЛАД

„ЛУГАНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА”

АФАНАСЬЄВА   Вікторія  Вікторівна

                                   УДК 37.013.42:364-787.7(043.3)

СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНА ПРОФІЛАКТИКА

ДЕВІАНТНОЇ ПОВЕДІНКИ ПІДЛІТКІВ

У ДІЯЛЬНОСТІ ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОЇ ШКОЛИ

13.00.05 – соціальна педагогіка

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Луганськ – 2011


Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Державному закладі „Луганський національний університет імені Тараса Шевченка”, Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України.

Науковий керівник:   

кандидат педагогічних наук, доцент Караман Олена Леонідівна,                                        Державний заклад „Луганський національ-ний університет імені Тараса Шевченка”, доцент кафедри соціальної педагогіки.

Офіційні опоненти:

доктор педагогічних наук, доцент Коношенко Сергій Володимирович, Слов’янський державний педагогічний університет, доцент кафедри педагогіки та методики трудового навчання;

кандидат педагогічних наук,

старший науковий співробітник

Алєксєєнко Тетяна Федорівна,

Інститут проблем виховання Національної академії педагогічних наук України, завідувач лабораторії соціальної педагогіки.

Захист відбудеться 21 жовтня 2011 року о 10.00 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 29.053.03 у Державному закладі „Луганський національний університет імені Тараса Шевченка” за адресою: 91011, м. Луганськ, вул. Оборонна, 2, ауд. 376.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Державного закладу „Луганський національний університет імені Тараса Шевченка” (91011, м. Луганськ, вул. Оборонна, 2).

Автореферат розіслано 21 вересня 2011 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради                                   Л. Л. Бутенко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження зумовлена тим, що в Україні останніми роками в усіх сферах життя та освітнього процесу відбуваються зміни, які призводять до різноманітних поведінкових відхилень у підлітків. Незважаючи на те, що до проблеми профілактики девіантної поведінки прикуто увагу багатьох науковців, кількість девіантних підлітків не припиняє зростати.

Спроби ефективної профілактики девіантної поведінки підлітків ускладнені тим, що в практичній діяльності загальноосвітньої школи відсутня цілісна система, яка б передбачала соціально-педагогічну роботу із запобігання одночасно всіх актуальних видів девіантної поведінки, виходячи з думки про те, що всі девіації пов’язані та взаємозумовлені певним чином. Тому проблема соціально-педагогічної профілактики девіантної поведінки підлітків у діяльності загальноосвітньої школи є актуальною й потребує подальшого дослідження.

Особливості девіантності підлітків у сучасних умовах полягають у тому, що в наслідку пореформеного економічно-політичного й соціаль-ного розвитку країни частково втрачені ціннісно-нормативні регулятори соціальної поведінки молоді, а механізми державного регулювання ослаблені. При цьому процеси соціально-педагогічного контролю дефор-мовані, що призводить до поширення різноманітних девіацій (агресія, азартні ігри, Інтернет-залежність, алкоголізм, наркоманія, куріння, статеві девіації, суїцид, правопорушення, бродяжництво тощо). Проблема ускладнюється тим, що сьогодні через засоби масової інформації на ще неповністю сформовану свідомість підлітків впливає величезний потік інформації негативного змісту, що провокує формування девіантного стилю поведінки. Підлітки особливо складають групу ризику щодо формування девіантної поведінки тому, що їх вік є одним з найскладніших періодів в онтогенезі людини, коли не тільки відбувається докорінна перебудова раніше сформованих психологічних структур, але й виникають нові утворення, закладаються основи свідомої поведінки, визначається загальна спрямованість у формуванні моральних якостей і соціальних установок.

У XX ст. проблему „важких” дітей порушено П. Блонським, Л. Виготським, В. Кащенком, С. Шацьким та ін. Уперше термін „поведінка, що відхиляється” з’явився в Короткому психологічному слов-нику за редакцією А. Петровського і М. Ярошевського у 1985 році. Потім, у 1990 році, у тому ж словнику, це поняття мало таке визначення: „поведінка, що відхиляється, система вчинків або окремі вчинки, які суперечать прийнятим у суспільстві правовим або етичним нормам”.

Серед сучасних науковців девіантну поведінку з різних її боків досліджували: Б. Братусь, А. Лічко та ін. (біологічний аспект девіантної поведінки); В. Афанасьєв, С. Бородуліна, І. Булах, О. Власова та ін. (соціальний аспект девіантної поведінки); І. Башкатов, С. Бєлічева, В. Баженов, І. Звєрєва, О. Змановська, Ю. Клейберг та ін. (психолого-педагогічний аспект девіантної поведінки).

Соціологічні аспекти девіантної поведінки розкрито у працях таких зарубіжних науковців, як Е. Дюркгейм, Р. Мертон, Р. Міллз, В. Момов, Т. Парсонс, П. Сорокін, Н. Смелзер, Р. Тард, М. Форверг, Е. Феррі та ін., соціально-психологічні аспекти досліджували – А. Адлер (прагнення до влади, самоствердження, переваги над іншими), А. Бандура, К. Левін (агресивна поведінка), С. Лінг (теорія поведінки добровільного ризику), З. Фрейд (психоаналітична концепція девіантної поведінки), Е. Фромм (мазохістські ваблення до страждань і смерті), Р. Харре (концепція соціальних відхилень), К. Хорні (генезис злочинності) та ін.

У галузі корекційної педагогіки девіантну поведінку досліджували: О. Бовть, Т. Головіна, О. Гуляр, Г. Дульнєв, I. Єременко, Т. Жук, Н. Зава-денко, Л. Занков, О. Кербіков, А. Лурiя, В. Петрова, А. Петровський, Б. Пінський, В. Синьов, Л. Сухарева, I. Ушаков, Ж. Шиф.

Аналіз сучасних літературних джерел у галузі соціальної педагогіки показав, що проблему девіантної поведінки та її профілактики досліджували багато науковців, серед яких можна назвати такі імена, як Н. Агетик, Л. Артюшкіна, Г. Бевз, О. Безпалько, І. Бєлінська, Т. Василь-кова, Ю. Василькова, М. Галагузова, Н. Грінченко, Н. Заверико, І. Звєрє-ва, С. Зінченко, А. Капська, Н. Квітковська, Л. Коваль, М. Ковальчук, І. Ковчіна, Л. Козаков, С. Коношенко, В. Курбатов, Т. Малихіна, Л. Мар-дахаєв, А. Мудрик, Р. Овчарова, С. Омельченко, В. Оржеховська, І. Пєша, А. Платонова, Л. Просандаєва, М. Фіцула, С. Харченко, С. Хлєбік, Є. Холостова, В. Шульга, Л. Яковлєва та ін.

На шляху подолання поведінкових відхилень важливого значення набуває превентивна діяльність, якій присвятили свої дослідження І. Бех, І. Козубовська, В. Оржеховська, О. Пилипенко, Т. Федорченко та ін.

Питання профілактики девіантної поведінки підлітків у діяльності загальноосвітньої школи досліджували М. Алемаскін, Б. Алмазов, С. Бє-лічева, Н. Закатова, Н. Катаєва, І. Невський, А. Нікітін, Р. Овчарова та ін.

Методологічні аспекти проблеми корекційної роботи з підлітками, схильними до девіантної поведінки, розкрито в працях Н. Алікіної, О. Антонової-Турченко, О. Єгорової, С. Зінченко, А. Макаренка, А. Максимової, Г. Міньковського, В. Оржеховської, О. Панченка, Є. Пєтухова, В. Погребняка, В. Сухомлинського, А. Тараса, Д. Шахшаєва.

Серед сучасних дисертацій особливий інтерес для нашої теми становлять дослідження таких авторів: Т. Андронюк (зміст пропедев-тичної роботи з підлітками, схильними до девіантної поведінки, на уро-ках трудового навчання в загальноосвітній школі); В. Гатальський (систе-ма педагогічної пропедевтики девіантної поведінки учнівської молоді); Н. Зобенько (стан профілактики девіантної поведінки неповнолітніх у Російській Федерації); Т. Качмазова (педагогічні умови профілактики девіантної поведінки підлітків у навчально-виховному процесі загально-освітньої школи); І. Козубовська (умови ранньої профілактики проти-правної поведінки неповнолітніх); Г. Корчова (соціально-педагогічні умови профілактики статевих девіацій старшокласників); Л. Лінник (соці-ально-педагогічні засади профілактичної роботи з важковиховуваними підлітками); В. Оржеховська (соціально-педагогічні основи профілактики правопорушень важковиховуваних учнів); О. Островський (теорія й практика педагогічної профілактики правопорушень школярів-підлітків); Г. Пономаренко (особливості профілактики девіантної поведінки учнів-ської молоді в діяльності правоохоронних органів); В. Терещенко (система профілактики правопорушень серед дітей і підлітків засобами гуманізації сучасної школи); Л. Тетерятникова (соціально-педагогічна профілактика девіантної поведінки молодших підлітків у загальноосвіт-ніх закладах); Н. Фоміна (соціально-педагогічна діяльність загальноосвіт-ньої школи з профілактики девіантної поведінки підлітків); І. Шишова (умови профілактики наркоманії серед підлітків у виховному процесі загальноосвітньої школи) та ін.

Аналіз розробленості проблеми девіантної поведінки в літературі, показав, що на сьогодні вже накопичено значний теоретичний і емпіричний матеріал з проблеми девіантної поведінки та її профілактики. Проте, досі недостатньо розкрито технології діяльності провідного інституту соціалізації – загальноосвітньої школи − у попередженні девіантної поведінки підлітків, відсутня науково обґрунтована система соціально-педагогічної профілактики девіантної поведінки підлітків у діяльності загальноосвітньої школи, яка б охоплювала профілактику одночасно всіх видів девіантної поведінки, поширених у підлітковому середовищі.

Аналіз наукової літератури та стану практичної діяльності з цієї проблеми дозволив виявити низку протиріч між: стрімким поширенням різних видів девіацій у підлітковому середовищі та відсутністю механізмів впливу одночасно на всі найактуальніші види девіантної поведінки; об’єктивною потребою здійснення профілактики й корекції девіантної поведінки в підлітків та недостатньою теоретичною й методичною розробкою соціально-педагогічних умов, змісту й технологій цієї діяльності в умовах загальноосвітньої школи; необхідністю підготовки педагогічного складу шкіл і батьків до роботи в напрямку соціально-педагогічної профілактики девіантної поведінки та відсутністю теоретико-методологічного обґрунтування й науково-методичного забезпечення такої підготовки; необхідністю впровадження соціально-педагогічної системи профілактики девіантної поведінки в діяльність загальноосвітньої школи та недостатньо розробленими шляхами цього процесу.

Отже, недостатня наукова розробленість проблеми профілактики девіантної поведінки, необхідність її глибокого й послідовного вирішення на рівні соціально-педагогічної теорії та практики зумовили вибір теми нашого дослідження „Соціально-педагогічна профілактика девіантної поведінки підлітків у діяльності загальноосвітньої школи”.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації входить у план роботи Науково-дослідного центру проблем соціальної педагогіки і соціальної роботи НАПН України ДЗ „Луганський національний університет імені Тараса Шевченка” як складова частина комплексної наукової теми „Зміст і технологія соціально-педагогічної діяльності з дітьми групи ризику” (державний реєстраційний номер 0107U000971). Тему дисертації затверджено Радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні (протокол № 2 від 26.02.2008 року).

Об’єкт дослідження – процес соціально-педагогічної профілактики девіантної поведінки підлітків у загальноосвітній школі.

Предмет дослідження – система соціально-педагогічної профілактики девіантної поведінки підлітків у діяльності загальноосвітньої школи.

Мета дослідження – теоретично обґрунтувати та експеримен-тально перевірити систему соціально-педагогічної профілактики девіантної поведінки підлітків у діяльності загальноосвітньої школи.

Гіпотеза дослідження полягає в припущенні, що процес соціально-педагогічної профілактики девіантної поведінки підлітків у діяльності загальноосвітньої школи набуде ефективності, якщо він буде організований:

  •   як соціально-педагогічна система, що передбачає профілактику одночасно всіх видів девіацій, які притаманні сучасним українським підліткам;
  •   в основу здійснення соціально-педагогічної профілактики девіантної поведінки в діяльності загальноосвітньої школи буде покладено модель системи, структурними елементами якої є: цільовий модуль (мета, завдання, результат профілактики); модуль взаємодії (об’єкти – суб’єкти соціально-педагогічної профілактики); змістовний модуль (комплексна програма соціально-педагогічної профілактики девіантної поведінки підлітків у діяльності загальноосвітньої школи); технологічний модуль (технологія впровадження розробленої системи).

Відповідно до мети та гіпотези дослідження було визначено такі завдання:

  1.  Провести теоретичний аналіз проблеми девіантної поведінки підлітків.
    1.  Розкрити сутність і зміст соціально-педагогічної профілактики девіантної поведінки в підлітків.
    2.  Здійснити аналіз практики загальноосвітньої школи з профілактики девіантної поведінки в підлітків.
    3.  Теоретично обґрунтувати систему соціально-педагогічної профілактики девіантної поведінки підлітків.
    4.  Експериментально перевірити систему соціально педагогічної профілактики девіантної поведінки підлітків та провести аналіз її ефективності.

Теоретико-методологічну основу дослідження складають прин-ципи науковості, об’єктивності, системності; системний (В. Афанасьєв, Л. Виготський), особистісно орієнтований (О. Асмолов, І. Бех, В. Сухомлинський, І. Якиманська) підходи; діяльнісний підхід до розвитку особистості (О. Леонтьєв, С. Рубінштейн, М. Лісіна); теорія особистості (Л. Божович, П. Гальперін, В. Давидов, С. Рубінштейн); теорія соціальної аномії (Е. Дюркгейм, Р. Мертон); поведінковий напрямок у психокорекції (Д. Ельконін, П. Блонський, І. Невський); положення вітчизняної психології про трансформацію зовнішніх дій через „внутрішні умови” (Б. Ананьєв); культурно-історична теорія Л. Виготського; „суб’єкт-суб’єктні” теорії соціалізації (Ч. Кулі, Дж. Мід); теорія етичного розвитку особистості (Л. Кольберг); наукові положення щодо різних аспектів девіантної поведінки: історико-філософських (Л. Бадя, Т. Михайлов, С. Фролов), психолого-педагогічних (Б. Ананьєв, С. Бєлічева, А. Бєлкін, П. Блонський, Л. Виготський, О. Змановська, Ю. Клейберг, А. Макаренко, С. Шацький), соціально-педагогічних (І. Звєрєва, А. Капська, С. Харченко); медичних (М. Буянов, А. Лічко), соціально-правових (М. Гернет, Н. Ківенко).

У процесі роботи використано комплекс методів дослідження: теоретичні: аналіз вітчизняної та зарубіжної філософської, медичної, юридичної, психологічної, соціально-педагогічної літератури для з’ясування стану розробленості проблеми; абстрагування й конкретизація для визначення поняття соціально-педагогічної профілактики девіантної поведінки підлітків; синтез, систематизація, порівняння, узагальнення, моделювання й проектування для вивчення сутності й змісту девіантної поведінки, розробки системи соціально-педагогічної профілактики девіантної поведінки підлітків; емпіричні: педагогічний експеримент з метою перевірки висунутої гіпотези; методи діагностики, спостереження, інтерв’ювання, анкетування, психологічний тренінг, бесіда, вивчення документації, особистісні питальники, психологічні тести й психокорек-ційні методи для моніторингу процесу й результатів експериментальної діяльності; статистичні (кількісна та якісна обробка даних за допомогою методів математичної статистики) для порівняння й підтвердження отриманих результатів дослідження.

Експериментальна база дослідження: Луганські середні загальноосвітні школи І − ІІІ ступенів №№ 14, 33, 43 (ЕГ) і школи №№ 11, 41, 55 (КГ). До експерименту було залучено: 780 підлітків ЕГ та 779 підлітків КГ, 345 батьків ЕГ та 350 батьків КГ й 227 учителів.

Наукова новизна полягає в тому, що вперше розроблено цілісну систему соціально-педагогічної профілактики девіантної поведінки підлітків у діяльності загальноосвітньої школи (система об’єднала традиційні, спеціально адаптовані методи профілактики одночасно всіх найактуальніших видів девіантної поведінки підлітків); удосконалено соціально-педагогічні, психологічні форми й методи профілактичної роботи з підлітками; подальшого розвитку набули соціально-педагогічні положення щодо системного підходу в організації профілактики девіантної поведінки підлітків у діяльності загальноосвітньої школи.

Практичне значення дослідження полягає в тому, що розроблено систему соціально-педагогічної профілактики девіантної поведінки підлітків, яка дозволяє інтегрувати, активізувати та спрямувати всі ресурси профілактично-виховної роботи загальноосвітньої школи на соціалізацію та інтеграцію девіантного підлітка в суспільство, мінімізувати або повністю усунути чинники ризику девіантної поведінки та її наслідки (попередити й скорегувати девіантну поведінку); комплексну програму соціально-педагогічної профілактики девіантної поведінки, яка містить наукові та спеціально адаптовані методи профілактики девіантної поведінки (профілактично-виховні заняття, тренінги, рольові ігри тощо).

Отримані в ході дослідження результати можуть бути використані в межах соціально-педагогічної діяльності загальноосвітньої школи в роботі з підлітками, батьками й педагогами з метою профілактики девіантної поведінки підлітків та у процесі підготовки і перепідготовки педагогічних працівників, соціальних педагогів.

Результати дослідження впроваджено в практику Луганської середньої загальноосвітньої школи І − ІІІ ступенів № 33 (довідка № 12 від 27 серпня 2010 року); Луганської середньої загальноосвітньої школи І − ІІІ ступенів № 14 (довідка № 14 від 25 травня 2010 року), Луганської середньої загальноосвітньої школи І − ІІІ ступенів № 43 (довідка № 9/54 від 26 травня 2010 року).

Апробація результатів дослідження. Основні результати й висновки проведеного дослідження обговорювалися й одержали позитив-ну оцінку на засіданнях кафедри соціальної педагогіки Державного закладу „Луганський національний університет імені Тараса Шевченко”, на науково-теоретичних, науково-практичних, науково-методичних кон-ференціях різного рівня: Міжнародних: „Профілактика девіантної поведінки підлітків як актуальна проблема соціально-педагогічної діяльності” (Суми, 2008), „Девіантна поведінка підлітків: сутність і зміст” (Луганськ, 2008), „Взаємодія держави і суспільства у формуванні особис-тості через профілактику девіантної поведінки підлітків” (Кіровоград, 2008), „Система профілактики девіантної поведінки підлітків у діяльності загальноосвітньої школи” (Луганськ, 2009); Всеукраїнських: „Формування девіантної поведінки підлітків під впливом глобалізаційних процесів українського суспільства та методи профілактичної роботи в умовах загальноосвітньої школи” (Кіровоград, 2008).

Публікації. Результати дослідження висвітлено в 11 одноосібних публікаціях, зокрема в 7 статтях – у наукових фахових виданнях.

Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, двох розділів, висновків до розділів; загальних висновків до дисертації; 18 таблиць; 1 рисунку; 13 додатків на 21 сторінці; списку використаних джерел (267 найменувань). Загальний обсяг дисертаційної роботи – 218 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність дослідження, визначено об’єкт, предмет, гіпотезу, завдання, методи дослідження, розкрито теоретико-методологічні засади, наукову новизну, практичне значення дисертаційної роботи, відображено відомості про апробацію й упровадження одержаних результатів.

У першому розділі  „Теоретичні засади соціально-педагогічної профілактики девіантної поведінки в підлітків” – представлено результати теоретичного аналізу девіантної поведінки підлітків як соціально-педагогічної проблеми, розкрито сутність і зміст соціально-педагогічної профілактики девіантної поведінки підлітків, зроблено аналіз практики соціально-педагогічної діяльності школи з профілактики девіантної поведінки в підлітків.

В Україні вже сформувалося певне коло сучасних учених, які займаються проблемою девіантної поведінки (Т. Алєксєєнко, Т. Андро-нюк, В. Андрущенко, А. Бойко, О. Безпалько, І. Звєрєва, Г. Золотова, А. Капська, О. Караман, І. Козубовська, С. Коношенко, К. Красовський, С. Омельченко, В. Оржеховська, С. Харченко та ін.).

Девіантна поведінка – це така поведінка, що не відповідає правовим, моральним, етичним та іншим нормативним вимогам того конкретного суспільства, у якому живе й діє індивід. Результатом такої поведінки особистості, зазвичай, є нанесення моральної або (та) фізичної шкоди собі, оточуючим або (та) навколишньому середовищу.

Особливості девіантної поведінки підлітків полягають в тому, що підлітковий вік являє собою групу підвищеного ризику. По-перше, позначаються внутрішні труднощі перехідного віку, починаючи з психічних і гормональних процесів і закінчуючи перебудовою Я-концепції. По-друге, граничність і невизначеність соціального становища підлітків. По-третє, протиріччя, зумовлені перебудовою механізмів соціального контролю (дитячі форми контролю, засновані на дотриманні зовнішніх норм і вимог дорослих, вже не діють, а дорослі способи, які передбачають свідому дисципліну і самоконтроль, ще не склалися або не зміцніли).

У нашому дослідженні „соціально-педагогічна профілактика” є більш широким поняттям щодо інших подібних понять, таких як: „соціально-педагогічна корекція”, „реабілітація”, „патронаж” тощо, оскільки в роботі з підлітками вона одночасно включає і „корекцію”, і „реабілітацію” й інші технології соціально-педагогічної діяльності.

Серед вітчизняних і зарубіжних дослідників досі ще не сформовано єдиного погляду на поняття „девіантна поведінка”, тому види найбільш поширених девіацій у поведінці підлітків було визначено в процесі експериментального дослідження. Це, насамперед, агресія, азартні ігри, Інтернет-залежність, куріння, алкоголізм (пияцтво), наркоманія, злочинність і правопорушення, статеві девіації та суїцид.

Соціально-педагогічна профілактика девіантної поведінки – це комплекс соціальних, педагогічних (навчально-виховних), медико-психологічних і правових заходів, спрямованих на виявлення та усунення причин (умов), які сприяють поширенню девіантної поведінки в підлітковому середовищі.

Метою профілактики є успішна соціалізація підлітків на основі усунення (мінімізації) проявів девіантної поведінки.

За змістом соціально-педагогічна профілактика девіантної поведінки поділяється на первинну, вторинну, третинну; за функціями – діагностичну, реабілітаційну, координуючу, прогностичну; за рівнями – організаційно-структурну й соціально-педагогічну.

Основні напрями профілактики девіантної поведінки – робота з педагогами, батьками, підлітками; піднапрями – навчальна й виховна робота.

Ефективність системи соціально-педагогічної профілактики девіантної поведінки підлітків було визначено на рівні роботи з педагогами, батьками й підлітками за розробленими нами трьома критеріями: 1) професійна готовність педагогів до соціально-педагогічної профілактики; 2) соціально-педагогічна обізнаність та активність батьків у питаннях профілактики девіантної поведінки в умовах сімейного виховання; 3) усвідомленість підлітками шкоди девіантної поведінки та зниження рівня її прояву. Результати експериментальної роботи аналізувалися за кожним з критеріїв та трьома рівнями (високий, середній, низький), які визначалися на основі відповідних показників.

У результаті констатувального етапу експерименту було встановлено переважно низький рівень за всіма визначеними критеріями.

За І критерієм – професійна готовність педагогів до соціально-педагогічної профілактики девіантної поведінки – результати діагностики показали, що педагоги в переважній більшості не усвідомлюють власної відповідальності за проведення профілактичної роботи, не готові до активної співпраці з батьками, не виявляють ініціативу в розробці та впровадженні профілактичних занять, не намагаються налагоджувати співпрацю з інститутами соціалізації підлітків, не відчувають власної відповідальності за попередження формування девіантної поведінки в підлітків, не зацікавлені в проведенні профілактичної роботи й зневірені в ефективності профілактичної роботи. Отже, готовність педагогів до соціально-педагогічної профілактики девіантної поведінки підлітків на початку експерименту виявилася переважно на низькому рівні.

За ІІ критерієм – соціально-педагогічна обізнаність та активність батьків у питаннях профілактики девіантної поведінки підлітків – отримано такі результати: батьки не володіють інформацією щодо профілактики девіантної поведінки у власних дітей в умовах родинного виховання, не задоволені обсягом та якістю наданої їм у школі інформації щодо профілактики девіантної поведінки й недостатньо усвідомлюють власну відповідальність за виховання дітей, перекладають цей обов’язок переважно на школу; вони не налаштовані на співпрацю із школою та іншими інститутами соціалізації. Отже, обізнаність та активність батьків у питаннях профілактики девіантної поведінки також виявилася на низькому рівні.

За ІІІ критерієм – усвідомленість підлітками шкоди девіантної поведінки й рівень її прояву – було встановлено, що підлітки майже не розуміють шкоди девіантної поведінки, а найпоширенішими її видами на сьогодні є: психологічна залежність від азартних ігор та Інтернету (комп’ютера), куріння, агресія, схильність до правопорушень, алкогольна та наркотична залежність.

На основі аналізу стану профілактичної роботи у сучасних загаль-ноосвітніх закладах, ми можемо припустити, що наявність девіантної поведінки підлітків є наслідком несистемної роботи школи щодо її профілактики. Таким чином, підтверджено необхідність створення науково обґрунтованої сучасної системи соціально-педагогічної профілактики девіантної поведінки підлітків.

У другому розділі „Розробка й упровадження системи соціально-педагогічної роботи школи з профілактики девіантної поведінки в підлітків” обґрунтовано систему соціально-педагогічної профілактики девіантної поведінки в підлітків; розроблено модель цієї системи (Рис. 1); розкрито процес експериментального впровадження розробленої системи в діяльність загальноосвітньої школи; проаналізовано її ефективність.

Експериментальне впровадження моделі системи соціально-педагогічної профілактики девіантної поведінки підлітків у навчально-виховний процес загальноосвітньої школи тривало протягом трьох навчальних років (з вересня 2007 по травень 2010 року), паралельно в трьох напрямках: робота з підлітками, педагогами й батьками. До експерименту було залучено: 780 підлітків експериментальної групи (ЕГ) та 779 підлітків контрольної групи (КГ); 345 батьків ЕГ та 350 батьків КГ; 227 учителів. Упровадження експерименту відбувалося в трьох загальноосвітніх школах І  ІІІ ступенів м. Луганська (№№ 14, 33, 43), три інші школи (№№ 11, 41, 55) виступали в ролі КГ (для порівняння результатів).

Розроблена модель системи соціально-педагогічно ї профілактики девіантної поведінки підлітків складається із чотирьох взаємопов’язаних і взаємообумовлених модулів: цільового, змістовного, технологічного (діяльнісного) модулів та модуля взаємодії.

Первинна профілактика

Вторинна профілактика

Третинна профілактика

Методи діагностики девіантної поведінки; форми і методи непрямого профілактичного впливу

Методи превентивного виховання; методи й форми прямого і непрямого профілактичного впливу

Форми й методи корекції поведінки та реабілітації девіантних підлітків

Підготовка педагогів. Обрання робочої групи

Інструктаж

Діагностична робота

Розробка й упровадження соціально-педагогічної системи

Аналіз ефективності соціально-педагогічної системи

Рис. 1. Модель системи соціально-педагогічної профілактики девіантної поведінки підлітків


Цільовий модуль
– відображає взаємозв’язок мети й завдань системи для досягнення результату експерименту.

Модуль взаємодії – відображає взаємозв’язок різних інститутів соціалізації, громадських організацій (об’єднань), соціальних інститутів, навколишнього середовища в профілактичному впливові на підлітка з кінцевою метою – зниження рівня прояву девіантної поведінки підлітків.

Змістовний модуль – відображає зміст системи профілактики (форми й методи первинної, вторинної, третинної профілактики). Форми й методи первинної профілактики: методи діагностики девіантної поведінки (тести; анкетування; метод вивчення документів з особистої справи підлітка; бесіда; спостереження); форми й методи непрямого профілактичного впливу (психологічний тренінг; тренінг комунікативних умінь; тренінг формування впевненості в собі та вміння виходу зі стресових ситуацій; тренінг профілактики девіантної поведінки з основами правових знань підлітків). Форми й методи вторинної профілактики: методи превентивного виховання (створення ситуації психологічного комфорту; установлення довірливих відносин з підлітком; формування у підлітків позитивної самооцінки; розробка правильних навичок спілкування і поведінки; формування пізнавальних інтересів тощо) й прямого (бесіди із запрошеними на виховні години працівниками медичних, соціально-реабілітаційних, правоохоронних закладів, педагогами-валеологами, соціальними педагогами; конкурси плакатів і стіннівок), і непрямого профілактичного впливу (соціально-психологічні тренінги з профілактики девіантної поведінки; рольові ігри; дискусії в класі). Форми й методи третинної профілактики: методи корекції девіантної поведінки (методи руйнування негативного типу характеру – метод „вибуху” і метод реконструкції характеру; метод перебудови мотиваційної сфери та самосвідомості; переконання; перебудови життєвого досвіду: обмеження; перенавчання; переключення; регламентації способу життя; попередження негативної та стимулювання позитивної поведінки; змагання; індивідуальна робота; зустрічі підлітків „групи ризику” із психологом) та реабілітація девіантних підлітків (методи поведінкової (практичної) корекції, „Групова психотерапія підлітків девіантної поведінки”, методи когнітивної терапії, технологія переосмислення проблемної ситуації, методи гештальттерапії тощо).

Технологічний модуль відображає етапи процесу впровадження соціально-педагогічної системи в навчально-виховний процес школи.

Процес упровадження системи відбувався в межах етапів технологічного модуля її моделі. Формувальний етап експерименту було розпочато з підготовки педагогічного колективу шкіл та обрання робочої групи, яка координувала загальний хід експерименту й відповідала за його виконання. Потім було проведено інструктаж педагогів та здійснено діагностичну роботу. На основі отриманих результатів діагностики було розроблено й упроваджено в навчально-виховний процес соціально-педагогічну систему профілактики девіантної поведінки. Наприкінці експерименту – проаналізовано ефективність пропонованої системи.

Робота з учителями полягала в розробці та проведенні у межах навчально-виховного процесу занять з актуальних проблем профілактики девіантної поведінки; організації психологічних практикумів „Особли-вості освіти та виховання підлітків з девіантною поведінкою”, „Конфлікти між учителями й підлітками. Методи їх подолання”; прове-денні інструктажу та організації консультування класних керівників.

Робота з батьками передбачала безпосередньо прямий профілактичний вплив і полягала в організації серій повідомлень і лекцій на теми: „Особливості вікової психології підлітків”, „Види, причини та способи профілактики девіантної поведінки підлітків у родині”.

Робота з підлітками була проведена в три етапи: 1 – первинна профілактика; 2 – вторинна профілактика; 3 – третинна профілактика. У межах цих етапів профілактична робота з підлітками була, переважно, здійснена за такими напрямками: профілактика та корекція моральної недосконалості підлітків; нікотинової залежності; алкогольної залежності; наркозалежності; залежності від азартних ігор та Інтернет-залежності; підліткової агресії; противоправної поведінки; сексуальних девіацій; суїцидальної поведінки. Усю роботу було спрямовано на формування здорового способу життя.

Особливістю розробленої та впроваджуваної моделі системи стало те, що вона передбачала обов’язкову роботу із запобігання одночасно всіх найактуальніших видів девіантної поведінки, виходячи з того, що всі девіації певним чином взаємопов’язані (наявність однієї девіації провокує появу іншої).

Ефективність упровадженої системи соціально-педагогічної профілактики девіантної поведінки підлітків було визначено за розробленими трьома критеріями ефективності системи соціально-педагогічної профілактики девіантної поведінки підлітків.

За першим критерієм – „професійна готовність педагогів до соціально-педагогічної профілактики” – ми отримали такі результати: до експерименту лише 14,5 % учителів усвідомлювали відповідальність за проведення профілактики девіантної поведінки, а після проведення експерименту – уже 37,8 % (на 23,3 % більше). Після експерименту також зріс рівень самооцінки педагогів власної профілактичної діяльності. Так, на 16,8 % більше педагогів поставили собі найвищу оцінку за профілактику Інтернет-залежності; на 15 % – за профілактику тютюно-куріння, залежності від алкоголю й наркотичних речовин; на 10,3 % – за профілактику агресії; на 23,4 % – за профілактику правопорушень, сексуальних девіацій тощо. Отже, рівень професійної готовності педагогів до здійснення соціально-педагогічної профілактики девіантної поведінки підвищився.

За другим критерієм – „соціально-педагогічна обізнаність та активність батьків у питаннях профілактики девіантної поведінки в умовах сімейного виховання” – було отримано такі результати: батьки стали краще обізнаними в питанні профілактики девіантної поведінки в умовах сімейного виховання; школа стала відігравати важливу роль в інформуванні батьків щодо профілактики девіантної поведінки підлітків; покращився рівень змісту та якості наданої батькам інформації в школі. Так, до експерименту лише 1,8 % батьків були повністю задоволені роботою школи в цьому напрямку, після експерименту – 26,2 % (результат покращився на 24,4 %). Отже, спостерігалася позитивна динаміка в активності батьків у питаннях профілактики девіантної поведінки підлітків у сімейному вихованні.

За третім критерієм – „усвідомленість підлітками шкоди девіантної поведінки та зниження рівня її прояву” – маємо такі результати: на 10,7 % зменшився рівень тютюнокуріння серед підлітків, на 1,4 % знизився рівень алкогольної залежності, на 0,09 % рівень наркотичної залежності, на 18,3 % рівень агресії, на 0,4 % рівень Інтернет-залежності та залежності від азартних ігор, на 12,2 % рівень правопорушень, на 0,06 % показник схильності до суїциду. Загалом, підлітки почали краще усвідомлювати шкоду й негативні наслідки девіантної поведінки.

Таким чином, на початку експерименту підлітки з КГ і ЕГ знаходились однаково на середньому та низькому рівнях за третім критерієм – усвідомленість підлітками шкоди девіантної поведінки й рівень її прояву, після експерименту – у КГ рівень усвідомлення шкоди девіантної поведінки та рівень прояву девіантної поведінки майже не змінився; в ЕГ підлітки піднялись до середнього та високого рівнів усвідомлення шкоди девіантної поведінки, а рівень прояву девіацій – знизився. Ефективність системи підтвердили й статистично значущі відмінності у результатах ЕГ і КГ на початку і на кінці експерименту, достовірність яких перевірено за критеріями Фішера і Пірсона.

Проведене дослідження дозволило сформулювати такі висновки:

1. Теоретичний аналіз наукових досліджень свідчить про зростання інтересу вчених до проблеми девіантної поведінки підлітків та її профілактики. Однак поки немає достатніх підстав вважати вирішеною проблему соціально-педагогічної профілактики девіантної поведінки підлітків у діяльності загальноосвітньої школи, оскільки вона залишається недостатньо розробленою як теоретично, так і практично.

2. У ході сутнісно-змістовного аналізу соціально-педагогічної профілактики девіантної поведінки підлітків було визначено, що: 1) соціально-педагогічна профілактика девіантної поведінки – це комплекс соціальних, педагогічних (навчально-виховних), медико-психологічних і правових заходів, спрямованих на виявлення та усунення причин (умов), які сприяють поширенню девіантної поведінки в підлітковому середовищі; 2) сутність девіантної поведінки як соціально-педагогічної проблеми полягає в тому, що людина не дотримується вимог соціальної норми, обирає відмінний від вимог норми варіант поведінки у тій чи тій ситуації, що призводить до порушення міри взаємодії особистості та суспільства, групи та суспільства, особистості та групи.

3. Аналіз реальної практики загальноосвітньої школи з профілактики девіантної поведінки в підлітків показав переважно низький рівень: професійної готовності педагогів до соціально-педагогічної профілактики девіантної поведінки; соціально-педагогічної обізнаності та активності батьків у питаннях профілактики девіантної поведінки підлітків; усвідомленості підлітками шкоди девіантної поведінки; високий рівень прояву девіацій серед підлітків.

4. Відповідно до теоретичних засад дисертаційної роботи та результатів констатувального етапу дослідження розроблено модель системи соціально-педагогічної профілактики девіантної поведінки підлітків, що складається з чотирьох модулів: цільового, змістовного, технологічного (діяльнісного) модулів та модулю взаємодії. Цільовий модуль відображає взаємозв’язок мети й завдань системи для досягнення результату експерименту; модуль взаємодії – взаємозв’язок різних інститутів соціалізації, громадських організацій (об’єднань), соціальних інститутів, навколишнього середовища в профілактичному впливові на підлітка з кінцевою метою – зниження рівня прояву девіантної поведінки в підлітків; змістовний модуль – зміст системи профілактики (зміст первинної, вторинної, третинної профілактики); технологічний модуль – етапи процесу впровадження соціально-педагогічної системи в навчально-виховний процес школи.

Особливістю розробленої та впроваджуваної системи стало те, що вона передбачала обов’язкову роботу із запобігання одночасно всіх найактуальніших видів девіантної поведінки, виходячи з того, що всі девіації певним чином взаємопов’язані (наявність однієї девіації провокує появу іншої).

5. Здійснена дослідно-експериментальна робота з упровадження розробленої моделі системи соціально-педагогічної профілактики девіантної поведінки підлітків підтвердила вихідну гіпотезу про те, що соціально-педагогічна профілактика девіантної поведінки підлітків у діяльності загальноосвітньої школи, проведена з урахуванням цієї моделі, проходить значно ефективніше. Результатом процесу впровадження є позитивні зміни за всіма визначеними критеріями ефективності соціально-педагогічної системи профілактики девіантної поведінки підлітків у представників ЕГ.

У ході експериментального дослідження встановлено, що для мінімізації або усунення тих чи інших проявів девіацій у підлітків необхідно: по-перше, проводити профілактику одночасно всіх видів девіантної поведінки, які є актуальними у підлітковому середовищі; по-друге, об’єднати у профілактичному напрямку зусилля педагогів, батьків і громадськості. З урахуванням того, що саме школа має всі можливості для об’єднання цих зусиль, вона повинна відігравати координуючу роль в організації процесу соціально-педагогічної профілактики девіантної поведінки підлітків.

Проведене дослідження не вичерпує проблеми. Подальші напрями дослідження вбачаємо в розширенні змісту профілактичної роботи відповідно до розширення кола видів девіацій; трансформації системи соціально-педагогічної профілактики девіантної поведінки в інші види навчальних закладів; застосування системи в профілактиці девіантної поведінки не лише підлітків, а й більш широкого вікового кола; збагачення системи новими методами профілактики девіантної поведінки.

Основний зміст дисертації викладено в 11 публікаціях:

1. Афанасьєва В. В. Характерологічні порушення девіантних підлітків / В. В. Афанасьєва // Вісн. Луган. нац. ун-ту імені Тараса Шевченка : Педагогічні науки. – 2008. – № 6 (169). – С. 9 – 15.

2. Афанасьєва В. В. Система профілактики девіантної поведінки підлітків у діяльності загальноосвітньої школи / В. В. Афанасьєва // Вісн. Луган. нац. ун-ту імені Тараса Шевченка : Педагогічні науки (за матеріалами ІV Міжнар. наук.-практ. конф. „Ціннісні пріоритети освіти ХХІ століття: європейський вектор розвитку вищої школи” (Луганськ,  2 – 6 жовт. 2009 р.). – 2009. – № 17 (180). – Ч.ІІ. – С. 167 – 174.

3. Афанасьєва В. В. Вплив сім’ї та школи на девіантну поведінку підлітка / В. В. Афанасьєва // Соц. педагогіка: теорія та практика. – 2008. – № 4. – С. 43 – 50.

4. Афанасьєва В. В. Профілактика та корекція девіантної поведінки підлітків у навчальному процесі / В. В. Афанасьєва // Соц. педагогіка: теорія та практика. – 2009. – № 1. – С. 47 – 52.

5. Афанасьєва В. В. Психолого-педагогічні проблеми соціальної адаптації девіантних підлітків / В. В. Афанасьєва // Соц. педагогіка: теорія та практика. – 2009. – № 2. – С. 65 – 70.

6. Афанасьєва В. В. Соціально-педагогічна профілактика девіантної поведінки підлітків на основі гуманізму / В. В. Афанасьєва // Соц. педагогіка: теорія та практика. – 2009. – № 4. – С. 40 – 46.

7. Афанасьєва В. В. Педагогічна профілактика агресивної поведінки підлітків в умовах загальноосвітньої школи / В. В. Афанасьєва // Соц. педагогіка: теорія та практика. – 2010. – № 2. – С. 55 – 62.

8. Афанасьєва В. В. Профілактика девіантної поведінки підлітків як актуальна проблема соціально-педагогічної діяльності / В. В. Афанасьєва // Сучасна молодь: крок у майбутнє : матеріали ІІ Міжнар. наук.-практ. конф. для студ. та аспірантів (Суми, 14 – 15 трав. 2008 р.). – Суми : СумДПУ ім. А. С. Макаренка, 2008. – С. 154 – 158.

9. Афанасьєва В. В. Девіантна поведінка підлітків: сутність і зміст / В. В. Афанасьєва // Наукова молодь: досягнення та перспективи : матеріали ІV Міжнар. наук.-практ. конф. (Луганськ, 2008). – Луганськ : Знання, 2008. – С. 20 – 23.

10. Афанасьєва В. В. Формування девіантної поведінки підлітків під впливом глобалізаційних процесів українського суспільства та методи профілактичної роботи в умовах загальноосвітньої школи / В. В. Афанасьєва // Духовність українства ХХІ століття : матеріали VІІІ Всеукр. конф. (Кіровоград, 16 – 17 трав. 2008 р.). – Кіровоград : КІРоЛ „Україна”, 2008. – С. 37 – 41.

11. Афанасьєва В. В. Взаємодія держави і суспільства у формуванні особистості через профілактику девіантної поведінки підлітків / В. В. Афанасьєва // Сучасні педагогічні технології і освітні системи ХХІ ст. : матеріали VI Міжнар. наук.-практ. конф. (Кіровоград, 30 – 31 жовт. 2008 р.). – Кіровоград : КІРоЛ „Україна”, 2008. – С. 27 – 32.

Афанасьєва В. В. Соціально-педагогічна профілактика девіантної поведінки підлітків у діяльності загальноосвітньої школи.  Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.05 – соціальна педагогіка. – Луганський національний університет імені Тараса Шевченка. – Луганськ, 2011.

Дисертацію присвячено проблемі соціально-педагогічної профілактики девіантної поведінки підлітків у діяльності загальноосвітньої школи. На основі теоретичного аналізу наукової літератури розкрито соціально-педагогічну проблему девіантної поведінки та її профілактики в діяльності загальноосвітньої школи; розроблено й експериментально перевірено систему соціально-педагогічної профілактики девіантної поведінки підлітків.

Система профілактики девіантної поведінки підлітків представлена моделлю соціально-педагогічної системи профілактики девіантної поведінки підлітків, яка складається з чотирьох взаємопов’язаних і взаємозумовлених модулів (цільовий, змістовний, технологічний і модуль взаємодії).

Ключові слова: девіантна поведінка, підліток, соціально-педагогічна профілактика, система соціально-педагогічної профілактики девіантної поведінки.

Афанасьева В. В. Социально-педагогическая профилактика девиантного поведения подростков в деятельности общеобразовательной школы. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.05 – социальная педагогика. – Луганский национальный университет имени Тараса Шевченко. – Луганск, 2011.

Диссертация посвящена проблеме социально-педагогической профилактики девиантного поведения подростков в деятельности общеобразовательной школы. На основе теоретического анализа научной литературы раскрыта социально-педагогическая проблема девиантного поведения и его профилактики в деятельности общеобразовательной школы; разработана и экспериментально проверена система социально-педагогической профилактики девиантного поведения подростков в практике общеобразовательной школы.

Социально-педагогическая профилактика содержит комплекс социальных, педагогических (учебно-воспитательных), медико-психологических и правовых мер, направленных на выявление и устранение причин (условий), способствующих распространению девиантного поведения в подростковой среде. Целью профилактики является успешная социализация подростков на основе устранения (минимизации) проявлений девиантного поведения.

Система профилактики девиантного поведения сформирована комплексом профилактических и коррекционных методов, находящихся в отношениях и связях между собой и создающих определенную целостность. 

На основании теоретических результатов исследования мы разработали собственную модель системы социально-педагогической профилактики девиантного поведения, к структурным элементам которой принадлежат четыре взаимосвязанных и взаимообусловленных модули (целевой, содержательный, технологический и модуль взаимодействия).

Целевой модуль – отражает взаимосвязь цели и задач системы социально-педагогической профилактики для достижения результата эксперимента. Модуль взаимодействия – отражает взаимосвязь различных институтов социализации, общественных организаций (объединений), окружающей среды в профилактическом влиянии на подростка с конечной целью – снижение уровня проявления девиантного поведения у подростков. Содержательный модуль – отображает содержание системы профилактики (методы первичной, вторичной, третичной профилактики). Технологический модуль – отображает этапы процесса внедрения социально-педагогической системы в учебно-воспитательный процесс школы.

Цель системы – предупреждение и коррекция актуальных видов девиантного поведения у подростков.

Задача системы – создание условий для полноценного психического и физического развития подростков, успешной их социализации, преодоление личностных проблем, конфликтов с окружающими, снижение уровня проявления девиантного поведения; осознание подростками вреда девиантного поведения; овладение педагогами актуальными психолого-педагогическими технологиями, формами и методами профилактики девиантного поведения подростков, внедрение их в практику общеобразовательной школы; создание надлежащих условий для психосоциального развития подростков в процессе профилактики девиантного поведения в условиях общеобразовательной школы; формирование у подростков навыков противостояния девиантного влияния окружающей среды; проведение разъяснительной работы с родителями по профилактике девиантного поведения подростков в условиях семейного воспитания.

В процессе работы использовано комплекс методов: теоретические, эмпирические и методы математической статистики.

Эффективность системы социально-педагогической профилактики девиантного поведения подростков была определена на уровне работы с педагогами, родителями и подростками с помощью разработанных критериев. І критерий – профессиональная готовность педагогов к социально-педагогической профилактике. II критерий – социально-педагогическая осведомленность и активность родителей в вопросах профилактики девиантного поведения в условиях семейного воспитания; III критерий – осознанность подростками вреда девиантного поведения и снижение уровня его проявления.

Результат экспериментальной работы свидетельствует о значительном снижении уровня девиантного поведения подростков в тех школах, где была внедрена в учебно-воспитательный процесс модель системы. Эффективность системы была подтверждена по всем выделенным критериям.

Ключевые слова: девиантное поведение, подросток, социально-педагогическая профилактика, система социально-педагогической профилактики девиантного поведения.

Afanasyeva V. Socio-educational prevention of deviant behaviour of teenagers in secondary schools. Manuscript.

Dissertation for scientific degree of Candidate of Pedagogies in specialty 13.00.05 – Social Pedagogic. – Luhansk Taras Shevchenko National University. – Luhansk. – 2011.

The thesis is dedicated to the social and pedagogical prevention of deviant behaviours of teenagers in secondary schools. Based on theoretical analysis of scientific literature reveals the social and educational problem of deviant behaviours and prevention activities in schools, developed and experimentally tested system of social and educational prevention of deviant behaviours of teenagers.

System preventing teenager deviant behaviours is represented by a model of social and educational system preventing teenager deviant behaviours, which consists of four interconnected modules and mutually due (target, descriptive, process and module interaction).

Keywords: deviant behaviours, teenager, social and educational prevention, system of social and pedagogical prevention of deviant behavior.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

65272. СИСТЕМА АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРАВА УКРАЇНИ 224.5 KB
  Реформування адміністративного права є одним з найважливіших завдань у сфері вітчизняного права над вирішенням якого працюють ученіадміністративісти представники органів законодавчої виконавчої та судової гілок влади громадськість.
65273. Розроблення двошарових композиційних електрохімічних покриттів системи Ni–B–Cr для підвищення зносо- та корозійної тривкості виробів з вуглецевих сталей 6.65 MB
  Для поверхневого захисту виробів надання їм декоративного вигляду чи певних функціональних властивостей у промисловості широко використовують гальванічні покриття нікелем хромом їх сплавами і багатошаровими композиціями цих металів.
65274. Забезпечення мікротопографії кілець роликопідшипників на основі зміцнювально-вигладжувальної технології 188.5 KB
  Методи механічного оброблення різанням дають можливість варіювати параметрами шорсткості оброблюваних поверхонь в порівняно вузьких межах. Оброблення на основі ППД застосовується для підвищення втомної міцності зносостійкості поверхонь тертя контактної міцності...
65275. МЕТОДИ ТА ІНФОРМАЦІЙНА ТЕХНОЛОГІЯ РОЗРОБКИ БЕЗДРОТОВИХ ЛОКАЛЬНИХ МЕРЕЖ З КЕРОВАНИМИ ПАРАМЕТРАМИ КАНАЛЬНОГО РІВНЯ 5.76 MB
  Розвиток і широке поширення локальних і корпоративних комп'ютерних мереж для інформаційних систем різного призначення вимагає постійного вдосконалювання мережних технологій. Проблеми використання комп'ютерних мереж пов'язані з перевищенням строків і бюджету...
65276. СТАНОВЛЕННЯ НАРОДНИЦЬКОЇ ВІТЧИЗНЯНОЇ ІСТОРІОГРАФІЇ (СЕРЕДИНА XIX – ПОЧАТОК XX СТОЛІТТЯ) 188 KB
  За умов бездержавності та жорсткого колоніального гніту Російської та Австро-Угорської імперій представники народницької історіографії концентрували увагу на соціально-економічному та культурному становищі народних мас.
65277. Підвищення зносостійкості деталей наплавленням економолегованого титановмісного залізовуглецевого сплаву 609.5 KB
  Створення абразивостійкого сплаву шляхом застосування такої технології та компонентів які разом з ефективністю надання необхідних властивостей матеріалу не призводили б до суттєвого підвищення вартості є актуальною задачею.
65278. Математичне моделювання гідродинаміки двофазового потоку в умовах безперервного віброекстрагування 16.53 MB
  Розроблення нової високоефективної екстракційної апаратури на основі використання низькочастотних механічних коливань в повній мірі віддзеркалює один із основних актуальних напрямів удосконалення виробничої бази переробних галузей промисловості.
65279. ТЕХНОЛОГІЯ БІСКВІТНИХ І ПІСОЧНИХ ВИРОБІВ ФУНКЦІОНАЛЬНОГО ПРИЗНАЧЕННЯ 2.2 MB
  Зниження якості життя окремої людини та індексу здоров'я нації в цілому при значному порушенні харчового статусу населення обумовлює необхідність створення функціональних продуктів харчування. Здоров'я населення на 70% залежить від способу життя, найважливішим чинником якого є харчування.
65280. Метод визначення втомного пошкодження обшивки фюзеляжу при ресурсних випробуваннях літака з використанням фрактальних моделей деформаційного рельєфу 14.58 MB
  Одним з інструментальних методів діагностики втомного пошкодження авіаційних конструкцій виготовлених з плакованих алюмінієвих сплавів є неруйнівний комп’ютеризований оптичний метод який базується на визначенні параметру...