66

Місце і роль соціального захисту населення України

Реферат

Социология, социальная работа и статистика

Соціальна політика держави покликана забезпечити громадянам гарантовані Конституцією України права: на життя, безпечні умови праці, винагороду за працю, захист сім’ї, відпочинок, освіту, житло, охорону здоров’я та медичну допомогу, соціальне забезпечення та сприятливе навколишнє середовище.

Украинкский

2012-11-14

39.61 KB

42 чел.

2

Зміст

Вступ

1. Соціальна політика та соціальні відносини

1.1. Основні риси соціальної політики сучасної України

1.2. Місце соціального захисту населення в соціальній політиці

1.3. Соціальні амортизатори

1.4. Соціальні відносини як об'єкт соціальної політики

Висновки

Список використаної літератури


ВСТУП

Соціальна політика держави викликає підвищений інтерес у суспільства, перебуваючи в епіцентрі парламентських дискусій. Це є цілком виправданим. Труднощі формування і реалізації соціальної політики, її недоліки приховують реальну небезпеку для стабільності соціальних відносин, загрозу граничної майнової поляризації громадян, поширення бідності. Якщо не запобігати цим негативним процесам, спостерігатимемо посилення таких явищ як розпад сімей, депопуляція населення, що зрештою створить непереборну перешкоду економічним реформам і соціальному прогресу.

Актуальність досліджуваної теми пояснюється тим, що соціальна політика держави покликана забезпечити громадянам гарантовані Конституцією України права: на життя, безпечні умови праці, винагороду за працю, захист сім’ї, відпочинок, освіту, житло, охорону здоров’я та медичну допомогу, соціальне забезпечення та сприятливе навколишнє середовище. Відтак очевидно, що визначальним пріоритетом державної економічної (зокрема соціальної) політики має стати забезпечення прав і свобод людини і громадянина, передбачених розділом II Конституції України. Серед таких положень, зокрема:

Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Використання праці жінок і неповнолітніх на небезпечних для їхнього здоров’я роботах забороняється. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом (стаття 43).

Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (стаття 46).

Кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім’ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло (стаття 48).

Кожен має право на охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування. Охорона здоров’я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм. Держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування. У державних і комунальних закладах охорони здоров’я медична допомога надається безоплатно; існуюча мережа таких закладів не може бути скорочена. Держава сприяє розвиткові лікувальних закладів усіх форм власності. Держава дбає про розвиток фізичної культури і спорту, забезпечує санітарно-епідемічне благополуччя (стаття 49).

На основі визначеної Президентом України соціальної стратегії урядом ухвалено Програму 2010, яка містить головні параметри соціального розвитку країни. Державна політика в соціальній сфері спрямовується на підвищення рівня життя населення, створення умов і реальних можливостей для забезпечення власного добробуту.


1.1 ОСНОВНІ РИСИ СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ СУЧАСНОЇ УКРАЇНИ

Для визначення вірного місця соціальної політики держави в  економіці зростання  слід, насамперед, зауважити, що соціальна політика активно впливає на економічне зростання через:

  1.  збільшення сукупного попиту;
  2.  підвищення продуктивності людського капіталу;
  3.  зміцнення соціальної стабільності та поліпшення підприємницького та інвестиційного клімату;
  4.  забезпечення легітимності (суспільної та корпоративної підтримки) інших заходів, спрямованих на активізацію зростання.

У конституції України зазначено, що національна економіка розвивається на основі соціально-орієнтованої моделі. Це означає, що головним завданням на шляху соціально-економічного прогресу в державі має стати забезпечення передумов реалізації прав та свобод громадян, утвердження середнього класу та подолання бідності населення.

Основні об’єкти соціальної політики Рис. 3.

Ринок праці та зайнятість населення

Основні об’єкти соціальної політки

Трудові відносини

Оплата праці та доходи населення

Система соціального забезпечення населення

Елементи соціальної інфраструктури

Громадяни як споживачі

Суб’єкти соціальної політики України Рис 4

Суб’єкти соціальної політики України

Держава в особі відповідальних за вироблення і здійснення такої політики органів законодавчої і виконавчої влади

Уряд

Верховна Рада України

Міністерство праці та соціальної політики

Міністерство охорони здоров`я

Міністерство освіти і науки

Міністерство культури і мистецтв

Інші міністерства, комітети, відомства

Органи місцевого самоврядування

Активну роль у здійсненні соціальної політики відіграють

Громадські, політичні організації

партії

профспілки

фонди

Асоціації громадян

Соціальна політика держави включає:

  1.   регулювання соціальних відносин у державі, регламентацію умов взаємодії суб’єктів економіки в соціальній сфері (в тому числі між роботодавцями і найманою робочою силою);
  2.  вирішення проблем безробіття та забезпечення ефективної зайнятості;
  3.  розподіл і перерозподіл доходів населення;
  4.  формування стимулів до високопродуктивної праці й надання соціальних гарантій економічно активній частині населення;
  5.  створення системи соціального захисту населення;
  6.  забезпечення розвитку елементів соціальної інфраструктури (закладів освіти, охорони здоров`я, науки, культури, спорту, житлово-комунального господарства і т. ін.);
  7.  захист навколишнього середовища з метою підвищення соціо-екологічного добробуту населення.

Системотворчий характер соціальної політики обумовлюється тим, що соціальна політика виступає елементом:

  1.  життєздатності суспільства;
  2.  стабілізації та розвитку суспільства;
  3.  консолідації суспільства.

Соціальна політика в національній економіці базується на симбіозі лібералізації та соціальної спрямованості.

Особливої актуальності набуває проблема створення повноцінного громадського суспільства та його інститутів. Це дасть можливість покращити соціальну ситуацію і через контроль громадських організацій.

1.2. Місце соціального захисту населення в соціальній політиці

Соціальний захист населення в Україні здійснюється з допомогою реалізації таких програм:

  1.  програма допомоги сім’ям із дітьми;
  2.  державні програми дотацій і житлових субсидій;
  3.  допомога на похованню;
  4.   державна система охорони здоров`я;
  5.  державна система освіти;

У зв’язку зі статусом пост чорнобильської держав, в Україні є також система соціального захисту осіб, котрі постраждали в результаті аварії на ЧАЕС.

1. цільові допомоги (грошові, натуральні, безготівкова, тобто пільги по оплаті);

2. соціальне забезпечення (система інтернат них установ та територіальних центрів);

3. соціальний захист через недержавні організації;

4. соціальна допомога з фондів підприємств.

Відіграючи активні роль у проведенні соціальної політики, держава у ринковій економіці не перетворюється у відділ соціального забезпечення. Організація системи захисту забезпечує зворотний зв'язок рівнем соціальних послуг та інтенсивністю і результатами праці окремого працівника, загальними економічними результатами виробництва та комерційно-фінансової діяльності господарських організацій.

Соціалізація національної економіки передбачає:

  1.  наповнення усіх реформ соціальним змістом;
  2.  розвиток демократії, забезпечення прав та свобод, формування громадського суспільства;
  3.  активізацію соціальної ролі держави, відпрацювання механізму взаємодії держави і суспільства в соціальній сфері;
  4.  забезпечення гідних і безпечних умов життя та праці, зростання добробуту громадян, в тому числі екологічного.

У зв’язку з цим важлива роль відводиться соціальній політиці, яка трактується як:

- діяльність держави щодо створення та регулювання соціально-економічних умов життя суспільства з метою підвищення добробуту членів суспільства, усунення негативних наслідків функціонування ринкових процесів, забезпечення соціальної справедливості та соціально-політичної стабільності в Україні:

- система правових, організаційних, регулятивно-контрольних заходів держави з метою узгодження цілей соціального характеру із цілями економічного зростання;

Це соціально-економічні заходи держави, підприємств, місцевих органів влади, які спрямовані на захист населення від безробіття, інфляції, знецінення трудових заощаджень.

Ринкова трансформація економіки України неможлива без створення надійної соціальної бази її здійснення.

У широкому розумінні опорою реформування є середній клас.

Його ключовими характеристиками є: особиста свобода, самостійна економічна діяльність, наявність власності, рівень доходів, професія, спосіб і якісь життя, роль у суспільстві.

У національній економіці пенсійна система відіграє дві функції:  

- соціальну (сприяє соціальному захисту працездатного населення, запобігає бідності населення);

- економічну (фінансує матеріальне забезпечення громадян з настанням пенсійного віку, формує та використовує резервні грошові фонди, стимулює до збільшення заощаджень).

1.3. Соціальні амортизатори

Однак в умовах трансформаційних процесів, що проходять в національній економіці виникають певні соціальні небезпеки та ризики. Тому держава мусить стати соціальним амортизатором цих процесів і водночас здійснювати активну соціальну політику. Що ж таке соціальні амортизатори? Це механізми соціального захисту населення (рис. 1.)

Призначення соціальних амортизаторів

Нівелювання дестабілізуючих наслідків ринкової економіки

Запобігання соціальної напруги

Забезпечення м’якої адаптації суспільних структур

Рис.1 Механізми соціального захисту населення

Коли виникає необхідність у соціальних амортизаторах?

У час, коли здійснюється:

  1.  системна соціально-економічна трансформація процесів в національній економіці;
  2.  структурна перебудова національної економіки;
  3.  перехід на якісно новий технологічний рівень виробництва продукції;
  4.  інституційні перетворення та вихід національної економіки на якісно новий рівень розвитку.

Згідно з 25 ст. Декларації прав людини, сучасна правова держава повинна гарантувати право на такий рівень життя, що враховує забезпечення людей їжею, одягом, житлом, медичним обслуговуванням, які необхідні для підтримки здоров`я, і права на соціальне забезпечення на випадок безробіття, хвороби, інвалідності, удівства, старості чи інших способів до існування незалежних від людини обставин. Для забезпечення такого захисту держава повинна насамперед у законодавчому порядку установити основні соціальні гарантії,  механізм їхньої реалізації, а також функції надання соціальної підтримки.

Поруч з державою, соціальний захист забезпечують підприємства (чи підприємці) і самі наймані робітники – їхні профспілкові організації.

У системі соціального захисту населення найважливішим елементом виступає соціальне страхування, в яке входить пенсійне, медичне, страхування від безробіття тощо.

Отже, система соціального захисту в Україні включає:

  1.  пенсії (пенсійний фонд, фонд соціального страхування);
  2.  допомога по безробіттю;
  3.  системи соціальної допомоги;
  4.  соціальні гарантії.

В Україні в 2000 р. було прийнято Закон України  “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії”, у якому зазначено, що основні державні соціальні гарантії встановлюються з метою забезпечення конституційного права громадян на достатній життєвий рівень.

Державні соціальні гарантії – встановлені законами мінімальні розміри оплати праці, доходів громадян, пенсійного забезпечення, соціальної допомоги, розміри інших видів соціальних виплат, встановлені законодавчо, що забезпечують рівень життя не нижчий від прожиткового мінімуму.

Сьогодні в національній економіці є такі критерії соціальних гарантій:
    -    мінімальний розмір заробітної плати;

  1.  мінімальний розмір пенсій за віком;
  2.  мінімальний розмір заробітної плати робітників різної кваліфікації установах та організаціях,  що фінансуються з бюджетів усіх рівнів;
  3.  стипендії учням професійно-технічних та вищих навчальних закладів;
  4.  індексація доходів населення з метою підтримання достатнього рівня громадян та купівельної спроможності їх доходів під час зростання цін;
  5.  забезпечення пільгових умов задоволення потреб у товарах і послугах окремим категоріям громадян, які потребують соціальної підтримки.

Система соціального страхування і пенсійного забезпечення, що діє в Україні включає в себе: пенсійну систему, соціальне страхування на випадок безробіття, соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, соціальне страхування від нещасних випадків.

Методи впливу держави на розвиток системи соціального захисту:

  1.  правове забезпечення соціального захисту населення, прийняття відповідних законодавчих та нормативних актів;
  2.  прямі державні витрати із бюджетів різних рівнів на фінансування соціальної сфери (розвиток освіти, науки, медичне обслуговування, охорона навколишнього середовища тощо);
  3.  соціальні трансферти у вигляді різного роду соціальних субсидій;
  4.  впровадження ефективної прогресивної системи оподаткування індивідуальних грошових доходів населення;
  5.  прогнозування стану загальнонаціональних і регіональних ринків праці, створення мережі центрів служб зайнятості й бірж праці;
  6.  встановлення соціальних і екологічних нормативів і стандартів, контроль за їх дотриманням;
  7.  державні програми з вирішення конкретних соціальних проблем (боротьби з бідністю, освітні, медичні, екологічні та інші);
  8.   державний вплив на  ціни та ціноутворення;
  9.  обов’язкове соціальне страхування
  10.  в різних формах;
  11.  пенсійне забезпечення;
  12.  розвиток державного сектора економіки та виробництво суспільних товарів та послуг;
  13.  підготовка та перепідготовка кадрів; організація оплачуваних громадських робіт;
  14.  соціальне партнерство.

1.4. Соціальні відносини як об'єкт соціальної політики

Поняття "соціальні відносини" вживається у широкому й вузькому розумінні. У широкому розумінні соціальні відносини є синонімом поняття "суспільні відносини", тобто протистоять природним відносинам. У такому розумінні соціальні відносини — це система соціальних зв'язків між людьми, в які вони вступають у процесі соціально-економічної, соціальної (у вузькому значенні), політичної, духовної взаємодії, це відносини, в основі яких лежить обмін цінностями, відносини соціальної залежності та влади. Зазначені елементи є важливими складовими соціального зв'язку.

Соціальні відносини як обмін цінностями. Багато вчених вважають, що соціальні відносини виникають із взаємовідносин, спрямованих на досягнення різноманітних цінностей. Цінності в цьому аспекті є джерелом, необхідною умовою для різних видів соціальних взаємодій. Стабільність соціальних відносин зумовлюється існуванням у суспільстві неперехідних цінностей, природно-історичним процесом їх обміну. На нерівному розподілі соціальних цінностей у суспільстві будуються соціальні, насамперед економічні, відносини. А зміст соціальних відносин залежить від того, як поєднується у взаємодіях людей потреба в цінностях і володіння ними.

Метою соціальної політики в зазначеному аспекті є створення умов для задоволення людьми своїх соціальних цінностей, найважливішою серед яких в українському суспільстві поряд з державністю, національною безпекою є добробут населення. Практична соціальна політика має виходити з того, що найвищою цінністю сучасного цивілізаційного прогресу є людина, її права та свободи, зокрема ті, які вона має реалізувати у процесі включення її в соціальні відносини. Соціальні цінності, процес їх задоволення людьми є регулятором соціальних відносин, і в цьому аспекті вони є цінностями-регуляторами, цінностями-нормами. Важливе завдання активної соціальної політики у сфері регулювання соціальних відносин між людьми з приводу обміну цінностями полягає у стимулюванні, мотивації їх до досягнення, задоволення як суспільно значущих соціальних цінностей — соціальної справедливості, добробуту, соціального миру тощо, так і індивідуальних цінностей кожної особистості.

Соціальні відносини як відносини залежності та влади. Характерними для багатьох видів соціальних відносин є відносини соціальної залежності та влади. Відносини залежності виникають у процесі соціальної взаємодії індивідів, суспільної діяльності людей, спрямованої на задоволення своїх потреб. Вони можуть існувати як безпосередньо, так і опосередковано, усвідомлюватись і не усвідомлюватись людьми. Саме процес задоволення потреб людини є тією домінантою, яка зумовлює взаємозалежність індивідів, що, власне, і є основою виникнення та функціонування соціального буття.

Відносини залежності виявляються передусім у відносинах влади. Влада в найзагальнішому вигляді — це здатність одних людей контролювати дії інших. Відносини влади — важлива складова соціальних відносин, оскільки мають важливе значення в життєдіяльності людини. Кожна організована соціальна група чи сам процес — це значною мірою процес владних відносин, зокрема використання влади. Соціальна влада, суперництво через владу — важлива складова соціального буття, загальна складова соціальних структур. В основі будь-якої соціальної влади лежать, принаймні, три основні складові: сила, авторитет і вплив.

У соціології виокремлюють два основних підходи до визначення сутності владних відносин. Перший, сутність якого обґрунтував М. Вебер, визначає зміст влади так. Влада означає будь-яку закріплену соціальними відносинами можливість наполягати на своєму навіть за наявності опору незалежно від того, у чому ця можливість виявляється. Отже, учені розуміють владу як частину міжособистісних чи міжгрупових відносин, за допомогою яких долається опір інших індивідів чи соціальних груп. Такого погляду дотримуються багато вчених.

Другий підхід до сутності владних відносин, авторами якого є М. Крозьє і Т. Парсонс, називають системним. Ці вчені виходять з того, що в основі владних відносин у суспільстві лежить статус індивіда чи соціальної групи. Це означає, що влада здатна контролювати дії людей за умови, якщо вона узаконена відповідно до колективних вимог, очікувань чи безлічі ролей у людській організації. Залежно від ситуації, як засвідчує досвід, зазначені підходи до пояснення змісту відносин влади використовуються у практиці соціальних відносин.

Соціальні відносини залежності та влади безпосередньо впливають на реалізацію людьми власного соціального потенціалу, соціальної безпеки. Вони виявляються значною мірою в системі соціально-трудових відносин, зокрема відносин з приводу суспільного розподілу результатів праці, тобто соціальних благ — у процесі соціальної стратифікації. Влада поряд з доходом, освітою, престижем є важливим виміром соціальної стратифікації, тісно пов'язана із соціальним статусом людини. Що більший обсяг влади, то більшою мірою вона здатна впливати на соціальну безпеку. Існує багато інших аспектів впливу соціальних відносин залежності та влади на соціальну сферу життя суспільства, задоволення людиною своїх соціальних цінностей, самореалізацію власного соціального потенціалу. Тому важливим завданням соціальної політики є регулювання соціальних відносин залежності та влади, які безпосередньо чи опосередковано впливають на реалізацію людиною свого соціального потенціалу, її соціальної безпеки.

Соціальні відносини є об'єктом політики, соціального управління. Соціальна політика як складова політики в системі соціальних відносин у цьому аспекті має відображати й творити ті елементи цього виду суспільних відносин, що пов'язані із соціальною сферою життя людей, способами і формами реалізації ними свого соціального потенціалу, створення умов для стабільного рівня соціальної безпеки.

У вузькому розумінні під соціальними відносинами розуміють систему соціально-групових відносин. Основними видами соціальних відносин в зазначеному аспекті є соціально-класові, етнонаціональні, сімейно-шлюбні, територіально-поселенські, соціально-трудові та ін.

ВИСНОВКИ
Україна, яка знаходиться в іншій соціально-економічній і політичній ситуації, не повинна сліпо копіювати досвід ані інших країн перехідної економіки, ані тим більш економічно розвинених країн, з їх системою соціального захисту та соціальної політики в цілому, що склалася потягом кількох десятиліть. Наші уряд і Верховна Рада мають своє власне уявлення і про соціальні пріоритети, і про засоби досягнення їх. Проте не можна нехтувати накопиченим у світі досвідом вирішення соціальних проблем, треба його повсякчас аналізувати й використовувати для власних потреб.
На мою думку, пенсійна  система має гарантувати громадянам пенсійного віку, які не в змозі більше працювати, компенсацію втраченого заробітку у вигляді адекватного розміру пенсії. Адекватний розмір пенсії означає, що вона прямо залежить від тривалості страхового (трудового) стажу та сплачених протягом усієї трудової діяльності внесків. Усі працівники, які сплачують однакові внески, мають отримувати однакові пенсії. Це один із найголовніших принципів соціальної справедливості. Одначе проведена  диференціація розмірів страхових внесків залежно від заробітку для деяких категорій працівників лише символічно перекриває витрати на одержання надвеликих розмірів пенсій і аж ніяк не відповідає принципу соціальної справедливості.
Я вважаю, якщо не досягти реального зростання доходів, позитивне вирішення проблеми подолання бідності втрачає перспективу. Гарантований успіх залежатиме від того, якою мірою і якими заходами вдасться впорядкувати два процеси: підвищення доходів і динаміку цін. Це питання не тільки фінансово-бюджетного, а й реального сектора економіки. Для переважної більшості населення навіть стабілізації рівня реальних доходів означатиме подальшу деформацію споживчих пропорцій і стандартів. Як результат, відтворюватиметься негативна тенденція до звуження платоспроможного попиту на товари і послуги.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
  1.  Кір’ян  Т. Шаповал М.Насущні проблеми соціальної політики та шляхи їх вирішення // Україна: аспекти праці – 2006 №6
  2.  Папієв М. Соціальна політика та її вплив на доходи і рівень життя населення // Україна: аспекти праці  - 2004- №7
  3.  Ткаченко Н. М.Соціальний стан і стратегія розвитку в Україні // Облік і фінанси АПК – 2008 №1.
  4.  Шевчук П. І. Соціальна політика – 2-ге вид. – Львів: Світ, 2005. – 400с – 966-603-443-3


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

35735. МОДУЛЬНОЕ ОРИГАМИ. ТВОРЧЕСКИЙ ПРОЕКТ 27 KB
  Создать изделия в технике МОДУЛЬНОЕ ОРИГАМИ. Задачи: познакомиться с техникой модульное оригами научиться делать сам модуль научиться соединять модули в изделие исследовать интерес к технике оригами.
35736. ТВОРЧЕСКИЙ ПРОЕКТ ПО ТЕХНОЛОГИИ Вышивка гладью «Бордовые маки» 7.94 MB
  Немного из истории вышивки гладью. Во времена Моисея искусство вышивки было сильно развито; особенно славился своим искусством Ахалиаб из колена Дана. При византийских царях искусство вышивки достигло высокой степени совершенства как по богатству так и по исполнению. Сначала узоры для вышивки переходили из рук в руки и копировались самими вышивальщицами что нередко представляло им большие затруднения; после изобретения книгопечатания узоры сделались более доступными они собирались и издавались в специальных с этой целью книгах.
35737. Творческое задание по информатике «Мой собственный проект» 34 KB
  Выполнение проекта составляет проектную деятельность которая включает: проведение управленческих мероприятий проектное управление. Продуктами проекта могут быть: результаты маркетинговых исследований маркетинг проектноконструкторская документация управление проектированием. Обратим внимание на то что значение слова проект в управленческой и научнотехнической деятельности отличаются технологическая документация управление производством программное обеспечение управление проектами и т.; решение внутренних...
35738. Проект «На пересечении трёх границ» 40.5 KB
  межкультурное образование региональное образование Краткое описание проекта: Работа по мультикультурному наследию Сейненщизны осуществляется в рамках волонтариата охране культурного ландшавта и реализуется Культурным центром Пограничье она приносит знания о религиозном и этническом разнообразии населения региона а также богатстве культурных мест тем самым спасая их от забывания. Благодаря познавательной и учебной пользе проекта участники смогут узнать один из мультикультурных аспектов региона в котором они живут. Полное описание...
35741. Творческие проекты 77 KB
  Выполнение творческих проектов производится в подгруппах численностью не более 5 студентов в рамках самостоятельной работы общим объемом 2 часа в неделю под руководством преподавателя ответственного за подготовку и реализацию творческого проекта. Сложность выполняемых проектов по семестрам должна устанавливаться в соответствии с перечнем результатов обучения планируемых к достижению в предыдущем учебном семестре по отношению к семестру выполнения творческого проекта. Институт выпускающая кафедра направление подготовки профиль подготовки...